§ 25. ІМЕННИКОВІ СУФІКСИ

1. –ИК, -НИК та ин. Суфікси -ик, -ник, -івник, -чик (-щик) пишемо з и: брати́к, ву́злик, передови́к; гірни́к, кулеме́тник; газівни́к, працівни́к; хло́пчик, пра́порщик.

Примітка. Слід відрізняти український суфікс -ик від иншомовних -ик, -ік (-їк). В иншомовних суфіксах пишеться и або і (ї) відповідно до правил правопису и та і (ї) в словах иншомовного походження: істо́рик, ме́дик, фі́зик, але меха́нік, проза́їк, хі́мік.

2. -ИВ-(О). Суфікс -ив-(о), що вживається для вираження збірних, понять, які означають матеріял або продукт праці, пишемо тільки з и: ва́риво, до́бриво, ку́риво, ме́ливо, мере́живо, мі́сиво, моро́зиво, па́ливо, пе́чиво, пря́диво, але ма́рево (не матеріял і не продукт праці).

3. -АЛЬНИК, -ИЛЬНИК та ин. У суфіксах -альник, -ильник, -ільник, -альність після л перед н завжди пишемо ь: постача́льник, уболіва́льник, фрезерува́льник; волочи́льник, масти́льник; полі́льник, відповіда́льність, генія́льність.

4. -АЛЬ, -ЕНЬ, -ЕЦЬ та ин. Кінцевий приголосний у суфіксах -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель завжди м’який, а тому всі слова з цими суфіксами пишемо з ь: кова́ль, скрипа́ль; ве́летень, в’я́зень; украї́нець, мовозна́вець, перемо́жець; зда́тність, сві́жість; вихова́тель, люби́тель.

5.-ЕНН-(Я), -ИНН-(Я), -ІНН-(Я) та ин. Суфікси -инн-(я), -інн-(я), -анн-(я) [-янн-(я)] пишемо з двома н.

Суфікс -инн-(я) вживаний в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: бобови́ння, гарбузи́ння, картопли́ння, павути́ння; але камі́ння, корі́ння, насі́ння (від ка́мінь, ко́рінь, насі́яти).

Суфікс -інн-(я) мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосними основи и та і: горі́ти — горі́ння, носи́ти — носі́ння, ходи́ти — ході́ння, шаруді́ти — шаруді́ння.

Суфікс -анн-(я) [-яння-(я)] мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гука́ти — гука́ння, гуля́ти — гуля́ння, зроста́ти — зроста́ння, сприя́ти — сприя́ння.

Суфікс -енн-(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь: зве́рнення, напру́ження, підне́сення, удоскона́лення.

6. –ЕН-(Я) [-ЄН-(Я)]. Суфікс -ен-(я) [-єн-(я)] вживаємо в іменниках середнього роду на позначення живих істот: вовченя́, гусеня́, чаєня́.

7. –ЕЧОК [-ЄЧОК], -ЕЧК-(А) [-ЄЧК-(А)], -ИЧОК, -ИЧК-(А) та ин. Суфікси зменшено-пестливих слів –ечок [-єчок], -ечк-(а) [-єчк-(а)], -ечк-(о) [-єчк-(о)] не слід змішувати із суфіксами -ичок, -ичк-(а): останні бувають тільки в словах, що походять від іменників із суфіксами -ик, -иц(я): во́гничок, ко́шичок, ву́личка, па́личка. В инших випадках уживаємо суфікси з е (є): верше́чок, міше́чок, крає́чок; ді́жечка, копі́єчка, Марі́єчка, рі́чечка; віко́нечко, слове́чко, яє́чко.

8. –ЕНК-(О) [-ЄНК-(О)], -ЕНЬК-(О, А) [-ЄНЬК-(О)]. Слід відрізняти суфікс -енк-(о) [-єнк-(о)] від суфікса -еньк-(о) [-єньк-(о)]: суфікс -енк-(о) [-єнк-(о)] вживаємо здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Гордіє́нко, Кра́вченко, зрідка — у загальних назвах: безба́тченко, ковале́нко; суфікс -еньк-(о, а) [-єньк-(о)] вживаємо для творення пестливих назв: ба́тенько, кониче́нько, се́рде́нько; ні́женька, топо́ленька.

9. –ИСЬК-(О) [-ЇСЬК-(О)], -ИЩ-(Е) [-ЇЩ-(Е)]. За допомогою суфіксів -иськ-(о) [їськ-(о)], -ищ-(е) [їщ-(е)] утворюють слова переважно з емоційно-негативним відтінком від іменників усіх родів, причому після приголосного пишемо и, після голосного — ї: гної́сько, дівчи́сько, хлопчи́сько; во́гнище, побо́їще, стано́вище.

10. –ОВИЧ, -ІВН-(А) [-ЇВН-(А)]. Для творення чоловічих імен по батькові вживаємо тільки суфікс -ович: Васи́льович, До́рошович, І́горьович, Мики́тович, Олексі́йович, Ю́рійович, Ла́зарьович.

Для творення жіночих імен по батькові вживаємо суфікс -івн-(а), від імен на -й — -ївн-(а): Бори́сівна, Васи́лівна; Горді́ївна, Сергі́ївна, Юрі́ївна.

Від таких імен, як Григо́рій, Ілля́, Кузьма́, Лука́, Микола́, Са́ва, Хома́, Я́ків, відповідні імена по батькові будуть: Григо́рович, Григо́рівна; І́ллі́ч, Іллі́вна; Кузьми́ч (і Ку́зьмович), Кузьмі́вна; Луки́ч, Лукі́вна; Микола́йович (і Мико́лович), Микола́ївна (і Мико́лівна); Са́вич (і Са́вович), Са́вівна; Хоми́ч (і Хо́мович), Хомі́вна; Я́кович, Я́ківна.

Примітка. При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: Анті́н — Анто́нович, Анто́нівна; Фе́дір — Фе́дорович, Фе́дорівна.

11. -ІВК-(А) [-ЇВК-(А)], -ОВК-(А). В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та инших частин мови, вживаємо суфікс -івк-(а) [-ївк-(а)]: долі́вка, маї́вка, ножі́вка, полі́вка, спирті́вка, часті́вка, шалі́вка, шихті́вка.

У деяких іменниках уживаємо суфікс -овк-(а): голо́вка (капусти), духо́вка, зарисо́вка, підгото́вка.

12. –ОК. В іменниках чоловічого роду після приголосних уживаємо суфікс -ок із випадним о в непрямих відмінках: вершо́к, гайо́к, кийо́к, кіло́к, лужо́к, стручо́к; після м’яких приголосних перед суфіксом -ок пишемо ь: деньо́к, пеньо́к.

13. -ИР,-ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ, -ЇР, -ЇСТ, -ЇЗМ. Иншомовні суфікси -ир, -ист, -изм виступають після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригади́р, команди́р; бандури́ст, данти́ст, пейзажи́ст; класици́зм, педанти́зм, терори́зм; після решти приголосних пишемо -ір, -іст, -ізм: каноні́р, машталі́р, турні́р; піані́ст, спеціалі́ст; модерні́зм, плюралі́зм, але в утвореннях від власне українських коренів пишемо -ист, -изм: боротьби́ст, побутови́зм, речови́зм та ин.

Після голосних у цих суфіксах виступає ї: акмеї́ст, герої́зм, конвої́р.