§ 26. ПРИКМЕТНИКОВІ ТА ДІЄПРИКМЕТНИКОВІ СУФІКСИ

1. –Н-(ИЙ), -Н-(ІЙ). Суфікс -н-(ий) уживаємо в переважній більшості якісних і відносних прикметників: дру́жний (спів), за́хідний, мільйо́нний, прина́дний, приро́дний, фабри́чний.

Суфікс -н-(ій) уживаємо порівняно в небагатьох прикметниках (переважно відносних): бра́тній, всесві́тній, горо́дній, да́вній, жи́тній, за́дній, кра́йній, лі́тній; майбу́тній, ма́терній; незабу́тній, осві́тній, пі́зній, ра́нній, самобу́тній, субо́тні́й, ха́тній та ин. Суфікс -н-(ій) уживаємо в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж, ш: бли́жній, учора́шній, да́вні́шній, дома́шній, доро́жній, дру́жній (потиск руки), зо́внішній, коли́шній, му́жній, поздо́вжній, поро́жній, прийде́шній, ра́нішній, сіне́шній, спра́вжній, сього́днішній, туте́шній, худо́жній, але поту́жний.

Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н-(ий), -н-(ій) зумовлює подвоєння н: знаме́нний, осі́нній, пли́нний, ра́нній, тума́нний.

2. -АНН-(ИЙ), -ЕНН-(ИЙ), -АН-(ИЙ), -ЕН-(ИЙ). Прикметникові суфікси -анн-(ий), -енн-(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишемо з двома н: невблага́нний, нездола́нний, неоціне́нний, несказа́нний, нескінче́нний, страше́нний (але жада́ний, бо в ньому немає такого підкреслення) (див. § 23, п. 2). Такі прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан-(ий), -ен-(ий): ба́жаний, незлі́чений, неоці́нений, неподо́ланий, неска́заний, нескі́нчений.

3. ИЧН-(ИЙ), -ІЧН-(ИЙ) [-ЇЧН-(ИЙ)]. Складні суфікси -ичн-(ий), -ічн-(ий) [-їчн-(ий)] виступають переважно у прикметниках, похідних від слів иншомовного походження; при цьому після кінцевого основи д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживаємо -ичн-(ий): істори́чний, класи́чний, математи́чний, ортопеди́чний; після решти приголосних — -ічн-(ий); академі́чний, анархі́чний, археологі́чний, епі́чний, ідилі́чний, органі́чний; після голосних — -їчн-(ий): архаї́чний, герої́чний, прозаї́чний.

4. –ИН, -ЇН. У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, після приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин: ба́ба — ба́бин, Га́ля — Га́лин, Ка́тя — Ка́тин, Ко́ля — Ко́лин, Мару́ся — Мару́син, Ната́ля — Ната́лин, свекру́ха — свекру́шин, ті́тка — ті́тчин; після голосних та апострофа — -їн: Марі́я — Марі́їн, Софі́я — Софі́їн, Да́р’я — Да́р’їн.

Примітка. Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч(щ), ш: О́льга — О́льжин, дочка́ — доччи́н, сва́ха — сва́шин.

5. -ИН-(ИЙ), -ЇН-(ИЙ). У прикметниках із значенням присвійності, утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишемо суфікс -ин-(ий): бджоли́ний, голуби́ний, гороби́ний, качи́ний, орли́ний; після голосних і апострофа — -їн- (ий): змії́ний, солов’ї́ний.

6. –ИСТ-(ИЙ), -ЇСТ-(ИЙ). Суфікс -ист-(ий) уживаємо в прикметниках після приголосних: барви́стий, голоси́стий, іскри́стий, пери́стий (подібний до пера), але пері́стий (рябий), промени́стий, урочи́стий; після голосних — -їст-(ий): вибо́їстий, гної́стий, двої́стий, олі́їстий, трої́стий.

7. –ЕВ-(ИЙ), -ЄВ-(ИЙ), -ОВ-(ИЙ). Суфікс -ев-(ий) уживаємо в прикметниках, утворених від іменників на м’який або шиплячий приголосний, де наголос падає переважно на основу слова: березне́вий, груше́вий, овоче́вий, ситце́вий. У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м’які н, т або й, пишемо -єв-(ий): алюмі́нієвий, діє́вий, життє́вий, значеннє́вий, суттє́вий.

Суфікс -ов-(ий) незалежно від наголосу вживаємо в прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний: вітрови́й, казко́вий, ква́рцовий, палацо́вий, святко́вий, службо́вий. Крім того, суфікс -ов-(ий) уживаємо в прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, дж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й, причому наголос падає на закінчення: бойови́й, гайови́й, грошови́й, дійови́й, дощови́й, життьови́й, крайови́й, нульови́й, речови́й, стильови́й, дріжджови́й.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев-(-єв-) у присвійних прикметниках жін. і середи. роду: суфікс -ов- уживаємо в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: ма́йстер — ма́йстрова, ма́йстрове; Петро́ — Петро́ва, Петро́ве; робітни́к — робітнико́ва, робітнико́ве; Шевче́нко — Шевче́нкова, Шевче́нкове; суфікс -ев- (після голосного -єв-) уживаємо в присвійних прикметниках, утворених від іменників м’якої та мішаної груп: Андрі́й — Андрі́єва, Андрі́єве; І́гор — І́горева, І́гореве; кобза́р — кобзаре́ва, кобзаре́ве; скрипа́ль — скрипале́ва, скрипале́ве; сто́рож — сто́рожова, сто́рожове; това́риш — това́ришева, това́ришеве.

8. –УВАТ-(ИЙ) [-ЮВАТ-(ИЙ)], -ОВАТ-(ИЙ), -ОВИТ-(ИЙ). Суфікс -уват-(ий), а після м’яких приголосних - -юват-(ий) уживаємо в прикметниках на позначення неповної міри вияву ознаки: горбува́тий, круглува́тий, синюва́тий, темнува́тий, а також властивості, схильності до чогось: дуплува́тий, злодійкува́тий, остюкува́тий, піскува́тий.

Суфікс -оват-(ий) уживаємо в прикметниках, якщо наголос падає на о: плиско́ватий, стовбо́ватий.

Суфікс -овит-(ий) уживаємо на позначення високого ступеня вияву ознаки: гордови́тий, грошови́тий, таланови́тий.