§ 54. І відміна. Однина

1. Родовий відмінок. У родовому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -и, -і, -і:

а) -и мають іменники твердої групи: кни́жки, маши́ни, перемо́ги, роди́ни, фа́брики;

б) -і (після голосного та апострофа- -ї) мають іменники першої відміни м’якої та мішаної груп: бу́рі, мрі́ї, наді́ї, пра́ці, крини́ці, сім’ї́, вда́чі, межі́, пло́щі, ти́ші.

Примітка. Форми родового відмінка однини та називного множини нерідко розрізняються наголосами; пор.: дочки́ — до́чки, землі́ — зе́млі, кни́жки — книжки́, межі́ — ме́жі, сестри́ — се́стри, сім’ї́ — сі́м’ї.

2. Давальний відмінок. У давальному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного та апострофа — -ї: кни́жці, маши́ні, перемо́зі, фа́бриці; бу́рі, наді́ї, крини́ці, сім’ї́, статті́; кру́чі, межі́, пло́щі, ти́ші.

3. Знахідний відмінок. У знахідному відмінку однини іменники першої відміни твердої та мішаної груп мають закінчення -у, м’якої та мішаної — -ю: кни́жку, маши́ну, перемо́гу, фа́брику; вда́чу, межу́, пло́щу, ти́шу; бу́рю, наді́ю, крини́цю, сім’ю́, статтю́.

4. Орудний відмінок. В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп — -ею, після голосного та апострофа — -єю: кни́жкою, маши́ною, перемо́гою, фа́брикою; бу́рею, наді́єю, крини́цею, сім’є́ю, статте́ю; вдачею, меже́ю, пло́щею, ти́шею.

5. Місцевий відмінок.У місцевому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного та апострофа — -ї: на кни́жці, на маши́ні, у перемо́зі, на фа́бриці, у бу́рі, у наді́ї, у крини́ці, у сім’ї́, у статті́; у вда́чі, на межі́, на пло́щі, у ти́ші.

Примітка. Перед закінченням -і в давальному та місцевому відмінках приголосні г, к, х переходять відповідно в з, ц, с: нога́ — нозі́, рука́ — руці́, му́ха — му́сі.

6. Кличний відмінок. У кличному відмінку однини іменників першої відміни вживаємо закінчення -о, -е, -є, -ю:

а) -о мають іменники твердої групи: дружи́но, Га́нно Миха́йлівно, леле́ко, перемо́го, се́стро;

б) -е мають іменники м’якої та мішаної груп, є — іменники м’якої групи після голосного та апострофа:

во́ле, зе́мле, Ка́тре, робітни́це, ду́ше, вдаче́; Марі́є, мрі́є, сі́м’є, Соломі́є, а також Іллє́.

Примітка. У кличному відмінку в іменниках із рухомим наголосом він переноситься на склад перед закінченням: ве́рбо, во́до, до́чко, жо́но, ру́ко; сви́не;

в) ю мають- деякі пестливі іменники м’якої групи: бабу́сю, Га́лю, до́ню, Мару́сю, мату́сю, тіту́сю.

Примітка. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення тільки кличного відмінка: Га́нно Іва́нівно, Марі́є Васи́лівно.