§ 55. I відміна. Множина

1. Називний відмінок. У називному відмінку множини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -и, м’якої та мішаної груп — -і, після голосного та апострофа — -ї: книжки́, маши́ни, перемо́ги, фа́брики; бу́рі, наді́ї, столи́ці, статті́, сі́м’ї; вда́чі, ме́жі, ми́ші, пло́щі; також іменники чол. роду: ста́рости (із іншим значенням старости́), су́дді.

2. Родовий відмінок. У родовому відмінку множини іменники першої відміни мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів:

а) нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: баб (і бабі́в), верст (від верста́ — давня міра відстані), верств (від верства — шар, прошарок) і версто́в (від верства — давня міра відстані), ви́гід (від ви́года), губ (і губі́в), дорі́г, маши́н, назв, фа́брик, шкіл; бур, доло́нь, леге́нь (і леге́нів), наді́й, робітни́ць; вдач, меж, площ;

б) кілька іменників жін. роду закінчуються на -ей: мише́й, свине́й, сіме́й, стате́й (від стаття́) та ин.;

в) закінчення -ів мають деякі іменники чол. роду: су́ддів, старості́в (і ста́рост — з иншим значенням), окремі іменники жін. роду (див. вище п. а), а також прізвища: Журбі́в, Чупри́нків і т. ин.

Примітка 1. В іменниках, які мають у називному відмінку однини перед закінченням сполучення двох приголосних, у родовому відмінку множини між ними з’являється о або е.

Буква о з’являється переважно в тих іменниках, які мають після приголосного основи суфікс -к-: до́чок, книжо́к, ку́льо́к,, мисо́к і т. ин., а також в іменниках гра (мн. і́гри), ку́хня, пове́рхня, со́сна́, су́кня, це́рква: і́гор, ку́хонь, пове́рхонь, со́сон (і со́сен), су́конь, церко́в; також корого́в, молито́в, бри́тов (і бритв). В инших іменниках з’являється е (є): бо́єнь, во́єн (і війн), до́мен, гри́вень, копа́лень, ла́зень, мі́тел, шабе́ль.

Вставних звуків, як правило, не. буває в іменниках иншомовного походження: арф, догм, пальм, шайб; тільки в іменниках на -к(а) за аналогією до відповідних українських з’являється о: а́рка— а́рок, ма́рка — ма́рок.

Примітка 2. В іменниках иншомовного походження з подвоєними приголосними в родовому відмінку множини це подвоєння зберігається: ванн (від ва́нна), вілл (від ві́лла), панн (від па́нна).

3. Давальний відмінок. У давальному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ам, -ям:

а) закінчення -ам мають іменники твердої та мішаної груп: го́ловам, книжка́м, машина́м, фа́брикам; вда́чам, ме́жам, пло́щам;

б) закінчення -ям мають іменники м’якої групи: бу́рям, наді́ям, робітни́цям, сім’ям, стаття́м.

4. Знахідний відмінок. У знахідному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з формою називного або родового відмінка множини, причому:

а) іменники — назви осіб та істот мають форму, однакову з формою родового відмінка множини: ведме́диць, вовчи́ць, листоно́ш, молоди́ць, робітни́ць, украї́нок.

Примітка. Іменники — назви деяких свійських тварин уживаються також у формі, однаковій із формою називного відмінка: гна́ти ове́ць (і ві́вці), па́сти корі́в (і корови́), годува́ти сви́ней (і сви́ні);

б) іменники, що не означають істот, уживаються у формі, однаковій із формою називного відмінка: книжки́, маши́ни, фа́брики; ву́лиці, друка́рні, мрі́ї, сі́м’ї; вда́чі, ме́жі, пло́щі.

5. Орудний відмінок. В орудному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення –ами, -ями, -ми:

а) закінчення -ами мають іменники твердої та мішаної груп: го́ловами, книжка́ми, маши́нами, фа́бриками; кру́чами, ме́жами, пло́щами;

б) закінчення -ями мають іменники м’якої групи: ву́лицями, друка́рнями, мрі́ями, робітни́цями, сі́м’ями, стаття́ми;

в) закінчення -ми (паралельно з формами на -ами, -ями) мають лише поодинокі іменники: слізьми́ (і сльо́зами), свиньми́ (і сви́нями).

6. Місцевий відмінок. У місцевому відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ах для твердої та мішаної груп і -ях — для м’якої групи: у книжка́х, на маши́нах; на кру́чах, на ме́жах; у стаття́х, у сі́м’ях.

7. Кличний відмінок. У кличному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з називним: баби́, до́чки, жінки́, робітни́ці.