§ 6. Апостроф

Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначаємо апострофом.

Апостроф пишемо перед я, ю, є, ї:

1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, п’є, в’я́зи, В’ячесла́в, (у) здоро́в’ї, м’я́со, рум’я́ний, ті́м’я, жира́ф’ячий, мереф’я́нський, Стеф’ю́к.

Примітка. Апостроф не пишемо, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня (основи): дзвя́кнути, духмя́ний, ма́впячий, медвя́ний, різдвя́ний, свя́то, тьмя́ний, цвях, але верб’я, торф’яни́й, черв’я́к.

Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишемо, як і в тих самих словах без префікса: зв’язо́к, зв’яли́ти, підв’яза́ти, розм‘я́кнути.

2. Після р: бур’я́н, міжгі́р’я, пі́р’я, ма́тір’ю, кур’є́р, (на подві́р’ї), Мар’я́н, Мар’я́на.

Примітка. Апостроф не пишемо, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буря́к, бу́ряний, кря́кати, ряби́й, рю́мсати, крюк, Рє́пін.

3. Після к у слові Лук’ян і похідних від нього: Лук’я́ненко, Лук’яню́к та ин.

4. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’я́дерний, без’язи́кий, від’ї́зд, з’є́днаний, з’ї́хати, з’яви́тися, об’є́м, під’ї́хати, під’ю́дити, пан’європе́йський, дит’я́сла, Мін’ю́ст.

Примітка 1. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишемо: безіме́нний, за́гітува́ти, зекономи́ти, зорієнтува́ти, зумі́ти.

Примітка 2. Про апостроф у словах иншомовного походження див. § 106, у прізвищах — § 115, п. 11, у географічних назвах — § 120, п. 8.

Примітка 3. Апостроф уживаємо для відзначення усічености слова в розмовному й поетичному мовленні: до ‘дної “до одної” ями; мо’ “може” і т. ин.