§ 62. II відміна. Множина. Називний відмінок

У називному відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -и, -і, -ї, -а, -я.

1. Закінчення -и мають усі іменники чол. роду твердої групи: батьки́, береги́, горо́ди, директори́, заво́ди, ліси́, робітники́, та́ти, футля́ри, але друзі.

Примітка. Іменники чол. роду із суфіксами –анин (-янин), -ин (-їн) у множині втрачають -ин (-їн): болга́ри, громадя́ни, кия́ни, тата́ри, хазяї́ (хазяїни́), але грузи́ни, осети́ни, руси́ни.

2. Закінчення -і (після голосного та апострофа -ї) мають іменники чол. роду м’якої та мішаної груп, а також деякі іменники середн. роду: ве́летні, геро́ї, ковалі́, краї́, купці́, лікарі́, пазурі́ (і па́зури), секретарі́, солов’ї́, теслярі́, школярі́; ножі́, слухачі́, товариші́; о́чі (рідше ві́чі), пле1чі, у́ші (частіше вуха).

Примітка 1. Іменники чол. роду з числівниками два, три, чотири вживаємо виключно з відповідними флексіями -и, -і (-ї): два хлопці, три робітники, чотири слухачі.

Примітка 2. В урочистому мовленні замість форми множини слова брат — брати́ вживають форму збірності бра́ття (рідше — брато́ве).

3. Закінчення -а (у твердій і мішаній групах), -я (у м’якій групі) мають усі іменники середн. роду: де́на (від дно), міста́, пе́ра, стреме́на; прі́звища, я́вища; знання́, моря́, обличчя́, підда́шшя, поля́, прислі́в’я, роздорі́жжя.

Кілька іменників чол. роду другої відміни мають у називному відмінку множини паралельні закінчення -и та -а: вівса́ — вівси́, ву́са — ву́си, ґрунти́ — ґрунта́ (збірне), рукави́ — рука́ва, хліби́ — хліба́ (збірне), але тільки та́ти (від та́то).

Примітка. Іменник Господь форм множини не має.