§ 69. IIІ відміна. Однина
1. У родовому відмінку однини
іменники III
відміни на -ть за другим приголосним кореня (основи), а також слова кров,
любов, осінь, сіль, Русь, Білору́сь, мають закінчення -и: ві́сти,
незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти; кро́ви,
любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си, Білору́си. Усі инші
іменники мають закінчення -і: бо́язні, га́лузі, но́чі,
о́сі, пе́чі, по́дорожі, ті́ні, ста́лі та ин.
2. У давальному відмінку
однини всі іменники III відміни мають закінчення -і: ві́сті,
незале́жності, ра́дості, любо́ві, кро́ві, со́лі,
о́сені, Ру́сі, но́чі, пе́чі, по́дорожі, ста́лі,
ті́ні.
Примітка. Форми непрямих відмінків від іменників, що означають абстрактні поняття простору: височі́нь, глибочі́нь, далечі́нь, широчі́нь, крім знахідного та орудного, вживаються рідко; їх замінюють відповідні словоформи з суфіксом -ин-(а): височина́, глибочина́, широчина́.
3. У знахідному відмінку
однини іменники цієї відміни мають форму, однакову з називним відмінком.
4. В орудному відмінку однини
іменники цієї відміни набувають закінчення -ю, причому:
а) якщо основа іменника
закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного
перед закінченням -ю цей приголосний подовжується (на письмі
подвоюється): височі́нню, ві́ссю, волосі́нню, в’я́ззю,
га́луззю, заги́беллю, мі́ддю, мі́ццю, сі́ллю,
ті́нню; ні́ччю, по́дорожжю;
б) якщо основа іменника
закінчується сполученням приголосних: або на губний (б, п, в, м, ф), а
також на р, щ,
то подовження не відбувається: ве́рф’ю, ві́стю, жо́вчю,
кі́новар’ю, кро́в’ю, любо́в’ю, ма́тір’ю, не́хворощю,
О́б’ю, ра́дістю, я́кістю.
5. У місцевому відмінку однини
вживається закінчення -і: при ві́сті, у ѓалузі, у до́повіді,
на о́сі, у по́дорожі, у ра́дості, у со́лі, на Русі́, у
ті́ні.
6. У кличному відмінку
іменники цієї відміни мають закінчення -е: ві́сте,
любо́ве, но́че, ра́досте, сме́рте.