§ 73. IV відміна. Множина

1. У називному та кличному відмінках множини іменники четвертої відміни мають форму на -ят-а (після шиплячого — -ат-а) й -ен-а: гуся́та, теля́та;

курча́та, лоша́та; імена́, племена́.

2. У родовому відмінку множини виступає нульове закінчення з основами на -ят (після шиплячого — -ат) і -ен: гуся́т, теля́т; курча́т, лоша́т; іме́н, племе́н.

3. У давальному відмінку множини вживаємо форми на -ят-ам (після шиплячого - -ат-ам) і -ен-ам: гуся́там, теля́там; курча́там, лоша́там; імена́м, племена́м.

4. У знахідному відмінку множини іменники четвертої відміни мають форму, однакову з називним відмінком: коліща́та; імена́, племена́, з родовим відмінком (для назв людей): дівча́т, хлоп’я́т; або обидві форми (для назв тварин): гуся́т і гуся́та; курча́т і курча́та, ягня́т і ягня́та.

5. В орудному відмінку множини вживаємо форми на -ят-ами (після шиплячого - -ат-ами) та -ен-ами: гуся́тами, ягня́тами; курча́тами, лоша́тами; імена́ми, племена́ми.

6. У місцевому відмінку множини вживаємо форму на -ят-ах (після шиплячого — -ат-ах) і -ен-ах: на гуся́тах, на ягня́тах; на курча́тах, на лоша́тах; в імена́х, у племена́х.