§ 8.

1. Чергування О—І, Е—І. У сучасній українській мові звуки о, е у відкритих складах часто чергуються з і в закритих складах:

а) при словозміні: 1) водопі́й — водопо́ю, ви́селок — ви́сілка, гу́ркіт — гу́ркоту, дохі́д — дохо́ду, кінь — коня́, ка́мінь — ка́меня, ле́бідь — ле́бедя, лід — льо́ду, лій — ло́ю, мій —мого́, носорі́г — носоро́га, пішохі́д — пішохо́да, по́піл — по́пелу, сік — со́ку, сім — семи́, сто́гін — сто́гону, у́стрій — у́строю; ніч — но́чі — ні́ччю, пе́вність — пе́вности — пе́вністю, ра́дість — ра́дости — ра́дістю, о́сінь — о́сени — о́сінню; зеле́ної — зеле́ній, (у) вели́кому — (у) вели́кім;

2) гора́ — гір, нога́ — ніг, осо́ба — осі́б, село́ — сіл, сло́во — слів;

3) ба́тьків — ба́тькового, бра́тів — бра́тового, Василі́в — Василе́вого, ковалі́в — ковале́вого, Петрі́в — Петро́вого, шевці́в — шевце́вого;

4) Бори́спіль — Бори́споля, Ка́нів — Ка́нева, Ки́їв — Ки́єва, Львів — Льво́ва, Фа́стів — Фа́стова, Ха́рків — Ха́ркова, Черні́гів — Черні́гова;

5) ове́с — вівса́, ове́ць — вівця́, о́сі — вісь;

6) бою́ся — бі́йся, стоя́ти — стій;

7) вела́ (вести́) — вів, ві́вши; замела́ (замести́) — замі́в, замі́вши; мо́жу (могла́, могти́) — міг, мі́гши; несу́ (несла́, нести́) — ніс, ні́сши; плету́ (плела́, плести́) — плів, плі́вши;

б) при словотворенні: будо́ва — будівни́к, во́ля — ві́льний, роди́ти — дорі́дний, нога́ — підні́жжя, робо́та — робітни́к, село́ — сільськи́й та ин.

2. О, Е, що не переходить в І. О, е не переходять в і в закритому складі в таких випадках:

а) коли ці звуки вставні або випадні: гри́вень — гри́вня, земе́ль — земля́, казо́к — ка́зка, со́тень — со́тня; ви́тер — ви́тру, ві́тер — ві́тру, вого́нь — вогню́, день — дня, писе́мний — письмо́, розде́р — розідра́ти, садо́к — садка́, сму́ток — сму́тку, сон — сну, тра́вень — тра́вня, церко́в — це́рква.

Примітка 1. В окремих словах при їх зміні о, е не випадають: лоб — ло́ба, мох — мо́ху, рот — ро́та, лев — ле́ва, льон — льо́ну.

Примітка 2. За аналогією до форм книжо́к, казо́к маємо о між приголосними в родовому відмінку множини й від деяких иншомовних слів: а́рка — а́рок, ма́рка — ма́рок, па́пка — па́пок та ин.;

б) у групах -ор-, -ер, -ов- між приголосними: торг — то́ргу, хорт — хорта́, смерть — сме́рти, чверть — чве́рти, вовк — во́вка, шовк — шо́вку; виняток: погі́рдний (пор. погорда);

в) у групах -оро-, -оло-, -єре-, -еле-: горо́д, моро́з, по́дорож, поворо́т, по́рох, сто́рож; во́лос, головни́й, со́лод; бе́рег, се́ред, че́рез; зе́лень, пе́лех, ше́лест та ин., але морі́г, оборі́г, порі́г, смо́рід, обері́г;

г) у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -ення: зна́чень (зна́чення), поло́жень (поло́ження), тве́рджень (тве́рдження), тво́рень (тво́рення);

ґ) в абревіятурах і в похідних утвореннях: лісго́сп, промтова́ри, торгпре́д та ин.;

д) у словах иншомовного походження: агроно́м, інжене́р, студе́нт, том, футбо́л та ин.

Примітка. За аналогією з тими словами української мови, де є чергування о, е з і, таке чергування з’явилося й у деяких давно засвоєних словах иншомовного походження: Анті́н — Анто́на, ґніт — ґнота́, ко́лір — ко́льору, Про́кіп — Про́копа; папі́р — папе́ру.

3. Відхилення в чергуванні О-І, Е-І. Є цілий ряд випадків, коли чергування о, е з і у відкритих і закритих складах відступає від наведених правил:

а) і наявне у відкритому складі в словах із вирівняною за иншими відмінками чи формами основою:

1) у формах називного відмінка однини: гребіне́ць (гребінця́), дзвіно́к (дзвінка́), каміне́ць (камінця́), кі́готь (кі́гтя), кіло́к (кілка́), кіне́ць (кінця́), ні́готь (ні́гтя), рі́вень (рі́вня), стіжо́к (стіжка́), торгіве́ць (торгівця́), фахіве́ць (фахівя́і) та ин.;

2) у формах родового відмінка множини: ві́кон (вікно́), ві́чок (ві́чко), гіло́к (гі́лка), зіро́к (зі́рка), кі́лець (кільце́), лі́жок (лі́жко), ні́жок (ні́жка, ні́жки), плі́то́к (плі́тка);

3) у зменшених формах іменників (візо́чок, кіло́чок, місто́чок, гі́ронька) за аналогією до таких форм, як візка́ (візко́м), кілка́ (кілко́м), містка́ (містко́м), гі́рка (де і в закритому складі), але слівце́ — слове́чко;

б) у групах -оро-, -оло-, -ере- о, е переходять в і:

1) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду (здебільшого з рухомим наголосом) і в похідних від них іменників на -к(а) зі значенням зменшеності: борода́ — борі́д — борі́дка, борона́ — борі́н — борі́нка, голо́ва — голі́в — голі́вка (і голо́вка — з иншим значенням), сторона́ — сторі́н — сторі́нка, череда́ — чері́д — чері́дка;

2) у родовому відмінку множини здебільшого іменників середнього роду та їх зменшених формах: боло́то — болі́т — болі́тце, воро́та — ворі́т — ворі́тця, долото́ — долі́т — долітце́, але де́рево — дере́в — деревце́, джерело́ — джере́л — джере́льце;

3) у деяких іменниках середнього роду на -я, що походять від основ, де о, е переходять в і: безголі́в’я, Запорі́жжя, підборі́ддя, поголі́в’я, роздорі́жжя, але безголо́сся, вороття́, лівобере́жжя, повноголо́сся, полоття́, узбере́жжя;

в) і в закритому складі виступає у формах чоловічого роду однини дієслів минулого часу й дієприслівників із повноголоссям, якщо відповідні форми жіночого та середнього роду однини й форма множини мають наголос на кінцевому складі: волі́к, волі́кши (волокти́), збері́г, збері́гши (зберегти́), стері́г, стері́гши (стерегти́), бо волокли́, зберегла́, стерегли́; волокло́, зберегло́, стерегло́; волокли́, зберегли́, стерегли́ та ин., але боро́в, коло́в, моло́в, поло́в, поро́в, бо боро́ла, коло́ла, моло́ла, поло́ла, поро́ла та ин.;

г) і у віддієслівних іменниках середнього роду на -ння звичайно буває тільки під наголосом, а без наголосу — е: носі́ння, ході́ння; вра́ження, заве́ршення, збі́льшення, зна́чення, поя́снення, але варе́ння (і варі́ння, ва́рення — процес), вче́ння. Так само -ення, а не -іння мають іменники, похідні від слів з основою на -ен-: найме́ння;

ґ) о, е наявні в закритому складі:

1) у непрямих відмінках іменників чоловічого роду з вирівняною за називним відмінком основою: боре́ць — борця́ (борце́ві, борце́м та ин.), ви́борець — ви́борця, лове́ць — ловця́, творе́ць — творця́; мото́к — мотка́, носо́к — носка́, па́росток — па́ростка; во́день — во́дню, коте́л — котла́, оре́л — орла́;

2) у повноголосних формах -оро-, -одо- зі сталим наголосом іменників переважно жіночого роду: коло́д (коло́дка), доло́нь (доло́нька), соро́к, огоро́ж, моро́к, нагоро́д (від них немає зменшених форм з і), але дорі́г, дорі́жка, корі́в, корі́вка, бері́з, бері́зка (проте бере́зка — виткий бур’ян);

3) у родовому відмінку множини ряду іменників переважно жіночого роду: будо́в, вод, істо́т, осно́в, підпо́р, проб, субо́т, топо́ль (топо́лька), шкод; леле́к, меж, озе́р (озе́рце́), потре́б, але осі́б, підкі́в;

4) у прикметниках, утворених від власних імен на -ов- (-ьов-, -йов-), -ев- (-єв-): Ма́лишев—ма́лишевський, Па́влов — па́вловський, Соловйо́в — соловйо́вський. Але в прикметниках, утворених від власних імен на -ів- (-їв-), зберігається і (ї): Гаври́лів — гаври́лівський (див. ще §124, п.2);

5) у ряді префіксальних безсуфіксних іменників типу: зато́н, зато́р, перео́р, пото́п під впливом родового та ин. непрямих відмінків однини та множини (зато́ну, зато́ру, перео́ру, пото́пу) .та дієслівних форм (переора́ти, потопи́ти), але ви́ріб, поті́к, розгі́н, уді́й. Зрідка, навпаки, під впливом називного відмінка однини і поширюється на решту форм: опік (родовий однини о́піку);

6) під наголосом у словотвірних частинах -вод, -воз, -лов, -нос, -роб складних слів, що означають людей за видом діяльності, та в похідних утвореннях: ділово́д, ділово́дство, екскурсово́д; водово́з; звіроло́в; дровоно́с;

хліборо́б, хліборо́бство, чорноро́б і т. ин. Проте в складних словах із коренем -вод, що означають предмети і явища, та в похідних утвореннях такий о, незалежно від наголосу, переходить в і: водопро́ві́д, газопро́ві́д, газопрові́дний, електропро́ві́д, родові́д, трубопро́ві́д; о здебільшого зберігається в словах зі складниками -воз, -лов, -нос: електрово́з, лісово́з, теплово́з, мишоло́вка, медоно́с;

7) незалежно від семантики слова в словотвірних частинах -хід, -ріг виступає тільки і: всюдихі́д, місяцехі́д, пішохі́д, пішохі́дний, самохі́д, самохі́дний, стравохі́д, швидкохі́д, швидкохі́дний; козорі́г і Козорі́г (сузір’я), носорі́г та ин.;

8) у ряді слів книжного походження та в похідних: Бог, верхо́вний, виробни́цтво, ви́рок, зако́н, зако́нний, наро́д, наро́дний, основни́й, пото́п, пра́пор, проро́к, словни́к, а також за традицією в деяких прізвищах: Ар-темо́вський, Боровико́вський, Грабо́вський, Котляре́вський та ин., але Василькі́вський, Верикі́вський, Желехі́вський, Минькі́вський, Стані́вський тощо.