Пропонований проект “Українського правопису” є найновішою редакцією орфографічного кодексу української мови. До нього внесено передусім ті зміни, які враховують столітні традиції української орфографії, відбивають неспотворене українське слово. Зокрема уточнено (спрощено) вживання літери ґ в питомих українських і запозичених загальних та власних назвах - прізвищах і географічних назвах, сформульовано нове правило вживання и на початку слова перед приголосними н та р, уведено окреме написання слова пів з іменниками, якщо воно означає “половина”, повернено як нормативне закінчення -и в родовому відмінку однини іменників III відміни з основою на групу приголосних -ст- та слів Русь, Білорусь, осінь, сіль, кров, любов, вирівняно парадигму іменників IV відміни з суфіксом -ен-, тобто відновлено закінчення -и та ін.

Значні зміни внесено до правопису слів іншомовного походження. Усі вони спрямовані на спрощення правил та зменшення кількості винятків.

Для фахівців та всіх, хто цікавиться питаннями правопису сучасної української літературної мови.

Аа	Бб	Вв	Гг	Ґґ	Дд	Ее
Єє	Жж	Зз	Ии	Іі	Її	Йй
Кк	Лл	Мм	Нн	Оо	Пп	Рр
Сс	Тт	Уу	Фф	Хх	Цц	Чч
Шш	Щщ	Ьь	Юю	Яя

Примітка 1. Термін алфа́віт має рівноправні синоніми а́збука та абе́тка.

Примітка 2. Апостроф (’) до алфавіту не входить і на розміщення слів у словнику не впливає, напр.: бур’я́н, бу́ряний стоятимуть поруч.

М’який знак (ь) має своє місце в алфавіті; тому тьо́пнути в словнику стоятиме не після топнути, а після слів, що починаються з тх.

Примітка 3. Сполучення літер дж і дз, що вживаються для позначення африкат, не входять до алфавіту; отже, такі слова, як джерело, дзвін, стоятимуть у словнику під літерою д.

У4602020100/99

ISВN 966-00-0516-4

© Інститут української мови НАН України, 1999 © В.В.Німчук, Проблеми українського правопису в XX ст. 1999