Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 42 статті
Запропонувати свій переклад для «чіплятися»
Шукати «чіплятися» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ве́шаться, пове́ситься – ві́шатися, пові́ситися, заві́шуватися, заві́ситися.
• Ве́шаться кому-л. на шею – чіпля́тися (ви́снути) кому́ на ши́ю.
Вяза́ться, вя́зываться –
1) в’яза́тися. [Розмо́ва чого́сь не в’яза́лася];
2) (к кому) в’я́знути, чіпля́тися до ко́го;
3) (в гроздья) ґрони́тися; (в кочни) в’яза́тися в головки́.
Вя́знуть –
1) гру́знути, гру́зти, угруза́ти, загруза́ти, застряга́ти, стря́гнути. [Но́ги стря́гли (увязали) в снігови́х заме́тах (Коцюб.)];
2) чіпля́тися, в’я́знути до ко́го, насти́рюватися, насти́рятися кому́; (шутл.) чіпля́тися чиє́ї душі́.
Задира́ть, задра́ть –
1) задира́ти и де́рти (вго́ру), заде́рти и задра́ти, заду́блювати, задуби́ти, (о мн.) позадира́ти, позаду́блювати.
• -ра́ть голову, хвост, ноги – задира́ти (заде́рти) го́лову, хвоста́, но́ги, закопи́лювати (закопи́лити) хвоста́, заду́блювати (задуби́ти) хвоста́. [Біжи́ть кінь, хвоста́ задуби́вши].
• -ра́ть нос (голову) – ки́рпу гну́ти, гу́бу копи́лити проти ко́го, пиндю́читися, ви́соко не́стися.
• -дра́в ноги – заде́рши но́ги.
• Я тебе как дам, так и ноги -рё́шь – як стусону́ тебе́, то й п’ята́ми вкри́єшся (но́ги задере́ш);
2) (затрагивать) задира́ти, заде́рти, зачіпа́ти, зачепи́ти, займа́ти, за(й)ня́ти кого́, заво́дитися, заве́сти́ся з ким, чіпля́тися до ко́го, нала́зити на ко́го.
• Он всех -ра́ет – він ко́жного зачіпа́є, він з ко́жним заво́диться, до ко́жного чіпля́ється, на ко́жного нала́зить;
3) роздира́ти, розде́рти.
• -дра́ть за живое – дійня́ти (допекти́) до живо́го, до се́рця, до печіно́к.
• Волк козу -дра́л – вовк козу́ розірва́в.
• За́дранный – за́драний, заде́ртий, заду́блений.
Задира́ться, задра́ться –
1) задира́тися, заде́ртися и задра́тися, залу́плюватися, залупи́тися, (о дереве при строганье) заска́люватися, заскали́тися. [Кора́ залупи́лася];
2) (ссориться) задира́тися, заде́ртися, заво́дитися, заве́сти́ся, заїда́тися, заї́стися, зачіпа́тися, зчепи́тися з ким, нала́зити на ко́го, чіпля́тися, причепи́тися до ко́го. [Я його́ не займа́ю, а він сам нала́зить].
Зацепля́ться, зацепи́ться – зачіпля́тися зачі́плюватися, чі́пля́тися, зачепи́тися, учі́плюватися, у[о]чепи́тися, за[о]черкну́тися, (ногою) перечі́плюватися, перечепи́тися за що. [Коза́цька щу́ка зачепи́лась вам на гак (Франко). Воли́ не стоя́ть – ярмо́ учепи́лось (Г. Барв.). Та й побі́г я через тин, ще й не зачеркну́вся (Пісня). Ді́вка за па́рубкову но́гу перечепи́лася (Хотинщ.). Переско́чив висо́кий тин, та й не очеркну́вся (Гнед.)].
Лезть –
1) лі́зти, (взлезать) вила́зити, вилі́зати, зла́зити куди́, на що, по чо́му; (карабкаться) де́ртися и дра́тися (деру́ся, -ре́шся), видира́тися, здира́тися, пну́тися и п’ясти́ся (пну́ся, пне́шся), спина́тися, (цепко) дра́патися куди́, на що; (слезать) зла́зити, зліза́ти з чо́го, куди́, у що; (переть) пе́рти (пру, преш), пе́ртися, пха́тися куди́, до чо́го, у що; срвн. Ла́зить и Взбира́ться. [Серед лі́са стої́ть дуб,— дава́й по нім лі́зти (Рудан.). Зно́ву лі́зуть на со́нце важкі́, розтрі́пані хма́ри (Коцюб.). Наї́вся дурману́ та й дере́ться на стіну́ (Богодухівщ.). П’явсь, п’явсь на ту го́ру – не зопне́ться (Чуб. I). Наймички́ рего́чуться, аж на ко́мін спина́ються (Н.-Лев.). Ля́дські госпо́дарі почали́ пе́ртися на узграни́ччя всіма́ способа́ми (Куліш)].
• Лезть на дерево, на кровлю – лі́зти, ви[з]ла́зити, де́ртися, ви[з]дира́тися, пну́тися на де́рево, на покрі́влю.
• Лезть на стену (в прям. и перен. знач.) – лі́зти (де́ртися и т. п.) на сті́ну.
• Лезть с дерева – лі́зти (зла́зити, зліза́ти) з де́рева.
• Лезть на четвереньках – ра́чки лі́зти, рачкува́ти. [Струк рачкува́в за ї́м зда́лека (Грінч.)].
• Лезть в воду – лі́зти у во́ду.
• Лезть в бары, в начальство и т. п. – пну́тися или п’ясти́ся, лі́зти в пани́, в нача́льники, на па́нську лі́нію гну́ти, (грубо) пе́ртися, пха́тися, ми́катися куди́, до чо́го, у що. [Забага́тіли, в пани́ пну́ться (Слов’яносерощ.). П’я́вся до гетьманува́ння на Украї́ні (Куліш). В слов’янофі́ли так і прете́сь (Шевч.). У нача́льство він не пха́ється (Грінч.). Коли́ не піп, не ми́кайся в ри́зи (Приказка)].
• Куда ты -зешь? – куди́ ти лі́зеш, пне́шся? (грубо) куди́ ти пха́єшся (пре́шся)? [Куди́ ти пре́шся,— і без те́бе ті́сно (Л. Укр.)].
• Не лезь в чужое дело – не втруча́йся (не вми́куйся) до чужо́ї спра́ви; не пхай но́са до чужо́го про́са (Номис).
• Лезть (приставать) к кому – лі́зти, в’я́знути, чіпля́тися до ко́го.
• Лезть к горлу, с ножом к горлу к кому – з коро́ткими гужа́ми пристава́ти до ко́го; срвн. Пристава́ть 4.
• Лезть в драку – лі́зти, сі́[и́]катися, со́ватися, сука́тися з кулака́ми (з ноже́м и т. п.) до ко́го. [Чого́ до ме́не з ножа́кою си́каєшся? (Куліш). Крича́в, со́вався з кулака́ми (Н.-Лев.). Не би́лася я, а вони́ сука́лися з кулака́ми, а я одпиха́лась (Переяславщ.)].
• Лезть в голову – лі́зти в го́лову, лі́зти (су́нутися, спада́ти) на ду́мку, на ми́слі, (фам.) пе́ртися в го́лову. [Лі́зе на ду́мку, на́че зло́дій до скри́ні (Кон.). Такі́ все дурни́ці лі́зуть (спада́ють) на ду́мку (Харківщ.). Їх ли́ця раз-у-ра́з су́нулися мені́ на ду́мку (Франко). Одні́сінька влі́злива ду́мка так і пре́ться в го́лову (Крим.)].
• Ему ничто не -зет в голову – його́ голови́ ніщо́ не держи́ться; йому́ до голови́ нічо́го не впха́єш (не втовче́ш).
• Он сам в петлю -зет – він самохі́ть у пе́тлю лі́зе (пне́ться), він сам собі́ за́шморг на ши́ю накида́є.
• Сапоги узки, не -зут на ногу – чо́боти вузькі́, не нала́зять на но́гу.
• Шапка не -зет на голову – ша́пка не нала́зить на го́лову.
• Из кожи лезть – рва́тися (видира́тися) з шку́ри; Срвн. Ко́жа. [Роблю́, аж із шку́ри видира́юся (Звин.)].
• Он в карман за словом не -зет – він язика́ не в кеше́ні хова́є, він по сло́во до кеше́ні не лі́зе;
2)
а) (о волосах, мехе) лі́зти, вила́зити. [Після́ ти́фу ко́си вила́зять, лі́зе й лі́зе і кі́ска отака́ зоста́неться (Борзенщ.)];
б) (о ткани) лі́зти, розла́зитися. [Крам гнили́й: так і лі́зе (розла́зиться) в рука́х (Полтавщ.)].
Ли́пнуть –
1) (прилипать) ли́пнути, (реже) ли́пти, бра́тися до чо́го. [Ті́сто до рук ли́пне. Боло́то бере́ться до колі́с (Хотинщ.)]:
2) (льнуть) ли́пнути, (реже) ли́пти, в’я́знути, пристава́ти, чіпля́тися, підлипа́ти, горну́тися до ко́го, до чо́го.
• -нет что смола – пристає́ мов ше́вська смола́ до чо́бота.
• -нущий – що ли́пне, бере́ться, в’я́зне, пристає́… срвн. Ли́пкий и Липу́чий.
Ме́лочни́чать –
1) торгува́ти дрібни́м, кра́мом, дрі́б’язком;
2) дріб’язкува́ти, марнува́ти час на дрібни́ці; чіпля́тися до дрібни́ць, до вся́кої дрібни́ці.
Назо́йничать – настиря́тися, насти́рливо (насти́рно, в’ї́дливо) чіпля́тися, приче́пою чіпля́тися (до ко́го), сліпи́цею (сльото́ю) в ві́чі лі́зти (кому́).
Ная́нить – (нахальничать) нахабува́ти, наха́бничати; (назойничать) настиря́тися, насти́рливо (насти́рно) чіпля́тися (до ко́го), сліпи́цею (сльото́ю) у ві́чі лі́зти (кому́), (попрошайничать) каню́чити, лабзю́кати, цига́нити.
Норохти́ться –
1) (собираться) збира́тися, ла́годитися, ладна́тися, лаштува́тися, ті́яти, (замышлять) заміря́тися; (бодриться) бадьори́тися;
2) (домогаться) домага́тися, намага́тися, допевня́тися; (приставать) в’я́знути, в’яза́тися, чіпля́тися, сі́катися, присі́куватися до ко́го.
Привя́зываться, привяза́ться –
1) прив’я́зуватися, прив’яза́тися, припина́тися, прип’я́сти́ся. [Сиді́ла на схо́дах, що прова́дили до прича́лу, де прив’я́зувались човни́ (Л. Укр.)];
2) (пристать, не отходить) ув’я́зуватися, ув’яза́тися до ко́го, за ким, присота́тися, навра́титися. [Ой верни́сь, бідо́! чого́ ти вв’яза́лась? Пішли́ ми в садо́к, і він до нас присота́вся (Чигир. п.). Навра́тивсь як соба́ка (Мнж.)];
3) (к кому, к чему: придираться, приставать, прицепиться) в’я́знути, прив’я́знути, ув’я́знути, нав’я́з(ну)ти, в’яза́тися, ув’яза́тися, нав’я́зуватися, нав’яза́тися до ко́го, до чо́го, чіпля́тися, при[в]чепи́тися до ко́го или кого́ за що, нала́зити, налі́зти на ко́го или до ко́го, сі́катися, присі́куватися, присі́катися, присі́патися, скіпа́тися, прискі́пуватися, прискі́патися до ко́го; срв. Пристава́ть, Придира́ться, Цепля́ться. [Чого́ ти в’я́знеш до нас? (Звиног.). Чого́ вона́ прив’я́зла до ме́не? (Васильч.). Причепи́вся, як реп’я́х (Ном.). Ні з сьо́го, ні з то́го за що-не́будь уче́питься (Звиног.). Учепи́вся, як гріх села́ (Ном.). Присі́калася на́че оса́ (Кониськ.). Чого́ ви на нас нала́зите? (Мирн.). Чого́ се він до ме́не присі́пався?].
• -вя́зываться к каждому слову – чіпля́тися ко́жного сло́ва, за ко́жне сло́во;
4) прихиля́тися, прихили́тися, приверта́тися, приверну́тися до ко́го, до чо́го, приклада́тися прикла́стися до чо́го. [Він до ме́не був прихили́вся всіє́ю душе́ю (Крим.). Я відра́зу приверну́лась до те́бе се́рцем за твою́ лагі́дність (Л. Укр.). З бі́льшим за́палом приклада́вся до нау́ки (Франко)].
Придира́ться, придра́ться – чі[е]пля́тися, причепи́тися, учепи́тися кого́ или до ко́го, за що, сі́катися, присі́куватися, присі́катися, присі́патися до ко́го, скі́[и́]патися прискі́[и́]патися, наскі[и]па́тися до ко́го, на ко́го или проти ко́го, уїда́тися, уї́стися, угриза́тися, угри́зтися в ко́го и на ко́го, напада́тися, напа́стися, нала́зити, нако́пуватися, накопа́тися, нака́суватися, накаса́тися на ко́го. [Чіпля́тися до слів. Чепля́вся за вся́ку при́ключку (Крим.). Трива́йте, не ду́же сі́кайтесь: є ще на́-світі (лю́ди), що вмі́ють і лю́блять по-на́шому чита́ти (Квітка)]. Срв. Привя́зываться 2.
Прилипа́ть, прили́пнуть –
1) прилипа́ти, ли́пнути, прили́пнути, пристава́ти, приста́ти, прикипа́ти, прикипі́ти, (диал.) припада́ти, припа́сти, улипа́ти, ули́пнути, (во множ.) поприлипа́ти, попристава́ти и т. д. до чо́го. [Прохоло́ла соро́чка мо́кра та так і прили́пла до ті́ла (Тесл.). Ганча́р мача́є пра́ву ру́ку у во́ду, аби́ гли́на не припа́ла до руки́ (Шух.)].
• Смола -пла к руке – смола́ приста́ла (прили́пла, ули́пла) до руки́.
• Снег и грязь -па́ют к колёсам – сніг і грязь (боло́то) ли́пнуть до колі́с.
• -па́ть, -нуть к кому (не давать покоя) – чіпля́тися, причепи́тися, ли́пнути, прили́пнути до ко́го. [Пусти́ до се́бе зли́дні на три дні, вони́ до те́бе на ві́ки прили́пнуть (Конис.)].
• -ли́п что банный лист – причепи́вся (учепи́вся) як реп’я́х, приста́в (прили́п) як ше́вська смола́ до чо́бота;
2) (о болезнях) пристава́ти, приста́ти до ко́го, перехо́дити, перейти́ на ко́го, чіпля́тися, сов. причепи́тися до ко́го, вчепи́тися кого́, начепи́тися на ко́го.
Пристава́ть, приста́ть –
1) пристава́ти, приста́ти, ли́пнути, прилипа́ти, прили́пнути, бра́тися, взя́тися до чо́го, чіпля́тися, учепи́тися до чо́го и чого́, налі́плюватися, наліпи́тися на що, (во множ.) попристава́ти, поприлипа́ти, почіпля́тися, поналі́плюватися. [Бага́тий брат ви́мазав усере́дині кру́жку ме́дом, щоб приста́ло те, що мі́ритимуть (Грінч.). Боло́то бере́ться до колі́с (Хотин. п.). Як прило́жиш до ті́ла, так і ві́зьметься (Радомиш. п.). Смола́ прили́пла до рук (Ум.). По пле́чах було́ нахво́ськає та́к, що аж соро́чка до ті́ла прили́пне (Кониськ.). Пі́деш на база́р, налі́питься боло́то на чо́боти, – хоч ноже́м зчища́й (Звин.)].
• -ста́л ко мне, как банный лист – приста́в (прили́п) до ме́не як ше́вська смола́ до чо́бота, узя́всь до ме́не смоло́ю, узя́вся (причепи́вся) як реп’я́х, реп’яхо́м узя́вся, приче́пою причепи́вся, сльото́ю узя́вся (прив’я́з);
2) (присоединиться) пристава́ти, приста́ти, прилуча́тися, прилучи́тися, (примкнуть) приверну́ти, прича́литися до ко́го, до чо́го, (во множ.) попристава́ти, поприлуча́тися до ко́го, до чо́го. [Ні до ко́го не пристає́ і до се́бе не прийма́є (Стор.). Хтось сти́ха заві́в пі́сню, до ньо́го приста́в ще оди́н го́лос (Коцюб.). Си́ла люде́й приверну́лась до украї́нства (Рідн. Край)];
3) (привязаться, неотступно следовать) пристава́ти, приста́ти, ув’я́зуватися, ув’яза́тися, ув’я́знути, уплу́туватися, уплу́татися до ко́го и за ким, присота́тися, присі́катися, прикаса́тися, присаха́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и за ким, причепи́тися до ко́го, нав’я́зуватися, нав’яза́тися на ко́го; срв. Привяза́ться 2. [Ой ти, ту́го, ой ти, жу́рбо, не приста́нь до ме́не (Метл.). Я пішла́ до них, а вну́чок уплу́тався за мно́ю й собі́ (Новомоск. п.). Де не взяла́сь соба́ка в бі́са – чи з-під ворі́т, чи із-за лі́си – присі́калася, аж вищи́ть (Гліб.). Раз прийшло́сь йому́ йти уночі́ ву́лицею, а ві́дьма нав’яза́лась на йо́го соба́кою (Драг.)];
4) (надоедать кому; не давать покою, придираться) в’я́знути, прив’я́знути до ко́го, нав’я́знути, в’яза́тися до ко́го, насти́рюватися и настиря́тися, (осо́ю) лі́зти в ві́чі кому́, (привязаться) чіпля́тися, причепи́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и кого́, начепи́тися на ко́го, сі́катися (н. вр. сі́каюся, -каєшся…), присі́куватися, присі́катися до ко́го, си́катися (си́чуся; -чешся…), скіпа́тися, прискіпа́тися до ко́го, наскі́пуватися, наскі́па́тися на ко́го, присі́патися, присука́тися до ко́го, накаса́тися на ко́го, навра́титися на ко́го, ушня́питися до ко́го; срв. Привя́зываться 3. [Чого́ до ме́не в’я́знеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона́ прив’я́зла до ме́не? (Васильч.). Чого́ нав’я́з? (Коцюб.). Вереду́є та настиря́ється, як моро́члива та насти́рлива дити́на (Н.-Лев.). Найпе́рше до Ма́сі вчепи́лась: то ти, ка́же, вкра́ла (Свидн.). Мовчи́! чого́ ти вчепи́лась душі́ моє́ї (Коцюб.). Та ну-бо го́ді! Чого́ ти причепи́вся до йо́го? (Грінч.). Чого́ ви, – ка́же, – начепи́лись на ме́не (Тесл.). Вона́ як бу́де сі́катися до те́бе, то ти возьми́ гру́ші і розси́п (Рудч.). Присі́кався, як оса́ (Номис). Так і си́чуться до нас, як чмара́ та (Г. Барв.). Скіпа́ється до лісовика́: на́що ти мою́ коро́ву загна́в? (Новомоск. п.). Чого́ це ти на па́рубка наскі́пався? (Мирн.). Чого́ це він до ме́не присі́пався? (Осн. 1862). Накаса́ється на вас, як чорт на грі́шну ду́шу (Козелец.). Навра́тивсь, як соба́ка (Манж.). Чого́ ти до ме́не вшня́пився? (Липовеч.)].
• Не -ва́й ко мне! – не в’я́зни, не лізь, не чіпля́йся до ме́не! не клопочи́ (не моро́ч) мені́ голови́!
• -ва́ть, -та́ть к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… – напосіда́ти(ся), напосі́сти(ся) на ко́го, наляга́ти, налягти́, наполяга́ти, наполягти́ на ко́го, щоб…, узя́тися до ко́го, намага́ти на ко́го, намага́тися, намогти́ся, щоб… [Вона́ зна́є, що аби́ напосі́ла на ба́тька, то чого́ хо́че – того́ й домо́жеться (Мова). Лю́ди напосіда́ються на ме́не: склика́й грома́ду (Кониськ.). Що ти, приче́по, наляга́єш на ме́не? (Гр.). Чого́ се вони́ на ме́не намага́ють? (Кониськ.). Тепе́р уже́ наполягла́, щоб купи́в їй оте́ бри́нькало (Мова). Раз пропа́ла на степу́ в чумакі́в соки́ра; до їдно́го всі взяли́сь: «Ти та й ти, псяві́ра» (Рудан.). Ді́ти ду́же намага́лись, щоб і їх узя́ти на хра́м (Грінч.)].
• -ста́ть к кому с ножём к горлу – з коро́ткими гужа́ми до ко́го приступи́ти;
5) (о болезни) пристава́ти, приста́ти, прили́пнути до ко́го, чіпля́тися и чіпа́тися, учепи́тися (диал. чепи́тися) кого́, причепи́тися до ко́го, начепи́тися на ко́го, прикида́тися, прики́нутися, підки́нутися, підсахну́тися. [Щоби́ не чіпа́лися вро́ки чи дити́ни, чи худоби́ни (Етн. Зб. V). Вже на ко́го наче́питься ця по́гань, не ско́ро одче́питься (Звин.)];
6) (к берегу) пристава́ти, приста́ти, прича́лювати(ся), прича́лити(ся), приверта́ти, приверну́ти (до бе́рега), (во множ.) попристава́ти, поприча́лювати(ся), поприверта́ти (до бе́рега); срв. Прича́ливать.
• Пароход -стаё́т по пути в трёх местах – паропла́в пристає́ доро́гою в трьох місця́х;
7) (останавливаться) става́ти, ста́ти де, у ко́го, прича́лювати, прича́лити до ко́го. [Прича́лив до старо́го знайо́мого, щоб і Анто́ся тут поста́вити, і само́му перебу́ти (Свидн.)];
8) -ста́ть кому, безл. (быть приличну кому) – приста́ти, ли́чити, випада́ти, подо́бати кому́ (що роби́ти). [Насампере́д, як приста́ло поря́дному подоро́жному, пода́всь він до коршми́ (Коцюб.)].
• Не -ста́ло – не приста́ло, не ли́чить, не випада́є, не подо́ба(є) (чого́ роби́ти); см. Подоба́ет, Прили́чествовать. [Сиді́ть до́ма на поко́ї не приста́ло козако́ві (Боров.). Я́кось то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)];
9) -ста́ть кому и к кому (быть к лицу) – ли́чити, пасува́ти кому́ и до ко́го, бу́ти до лиця́ кому́.
• К нему усы не -ста́ли – йому́ ву́са не до лиця́, йому́ ву́са не ли́чать.
• -ста́ло, как к корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники;
10) (выбиться, из сил) пристава́ти, приста́ти, (о многих) попристава́ти. [Ой став ко́ник пристава́ти (Метл.). Моє́му миле́нькому во́лики приста́ли (Чуб. V)].
Прицепля́ться, прицепи́ться –
1) причі́[е́]плюватися и причіпля́тися, причепи́тися до чо́го, чіпля́тися до чо́го и на чо́му, почепи́тися на чо́му, учепи́тися и чепи́тися за що и чого́, (во множ.) попричі́[е́]плюватися, почіпля́тися и т. д., бу́ти приче́пленим до чо́го, поче́пленим до чо́го и на чо́му, уче́пленим за що и до чо́го. [Як реп’я́х той, уче́питься за ла́тані по́ли (Шевч.). Не до́вго ду́маючи, він чепи́вся на ту бері́зку (Франко). Пропа́сниця мене́ чепи́лась вчо́ра (Маковей)];
2) чіпля́тися, причепи́тися до ко́го, учепи́тися кого́ и до ко́го; см. Придира́ться, Привя́зываться 3, Пристава́ть 4. [Причепи́вся, як реп’я́х (Номис). Що-ж бо ви, ма́мо, мене́ ни́ні вчепи́лися, як оса́? (Франко)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Мелочиться – дріб’язкувати, дрібничкувати, дрібничити; марнува́ти час на дрібни́ці, бути дріб’язковим, трястися над копійкою, скнарувати; чіпля́тися до дрібни́ць, до вся́кої дрібни́ці. Срв. Мелочничать. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЯЗА́ТЬСЯ ще зв’я́зуватися, поє́днуватися, сполуча́тися, (узгоджуватися) укр. тули́тися [ка́к-то э́то не вяжется я́кось воно́ не тулиться]; (щільно) пристава́ти, (до кого) чіплятися, прив’я́зуватися;
вязаться в гро́зди гро́нитися;
вяжущий що в’я́же тощо, за́йня́тий в’яза́нням /пле́тенням/, ма́йстер в’яза́ння, в’яза́льник, в’язі́льник, в’язі́й, прикм. в’яза́льний, в’язки́й, (смак) терпки́й, в’яжу́чий, складн. снопов’я́з [вяжущий снопы́ снопов’я́з];
вяжущийся в’я́заний, пле́тений, прикм. в’язу́чий див. ще связывающийся /привязывающийся/ (про поняття) су́в’язний [не вяжущиеся поня́тия не сув’язні поня́ття́];
не вяжущийся /ма́ло вяжущийся/ недола́дний, що й ку́пи не де́ржиться.
ПРИДИРА́ТЬСЯ ще напа́стува́ти;
придира́ющийся що /мн. хто/ чіпля́ється тощо, схи́льний чіпля́тися, приче́па, вари́вода, смола́, іржа́, прикм. = ПРИДИРЧИВЫЙ.
ПРИСТАВА́ТЬ ще в’я́знути, (міцно) прикипа́ти, (до берега) ще прибива́тися, (з хтивим наміром) напа́стува́ти;
приставать как ба́нный лист ли́пнути ше́вською смоло́ю, чіпля́тися як смола́ до дра́тви, ув’я́зувати реп’яхо́м;
не пристава́й! не в’я́зни!;
пристаю́щий 1. що пристає́ тощо, прикм. /про фарбу/ берки́й, беручкий, чіпкий, /про деталі/ приста́лий, приста́йний, 2. що /мн. хто/ чіпля́ється тощо, зви́клий чіпля́тися, приче́па, смола́, іржа́, прикм. приче́пливий, прискі́пливий, доку́чливий, напа́сливий, уче́пистий, 3. що прича́лює тощо, прича́люваний;
пристающий с ножо́м к го́рлу приступи́вши з ноже́м до го́рла;
ЦЕПЛЯ́ТЬСЯ, цепляться к чему [н. штана́м] чіпля́тися чого [н. штані́в];
цепляться к кому діял. чіпа́тися кого;
цепля́лось но. чі́пляно;
цепля́ющийся що /мн. хто/ чіпля́ється тощо, зви́клий чіпля́тися, ра́ди́й вчепи́тися /причепи́тися/, приче́па, прикм. чіпки́й, уче́пистий /приче́пистий, заче́пистий/, /осот/ ціпки́й, (хто) приче́пливий, прискі́пливий, зачі́пливий;
УЦЕПИ́ТЬСЯ уцепи́вшийся = ухватившийся.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Липнуть – (о глине, замазке) ли́пнути (ли́пну, ли́пнеш);
2) (о человеке) чіпля́тися, -ля́юся.
Льнуть –
1) (прилепливаться к чему-нибудь) ли́пнути, -пну, -пнеш, чіпля́тися, -ля́юся, -ля́єшся;
2) (ласкаться) горну́тися, -ну́ся, -нешся, ла́щитися, -щуся, -щишся.
Привязываться, привязаться –
1) (к кому) прихиля́тися, -ля́юся, -ля́єшся, прихили́тися, -лю́ся, -лишся (до ко́го);
2) (приставать) чіпля́тися, -ля́юся, -ля́єшся, причепи́тися, -плю́ся, -пишся, пристава́ти, -таю́, -тає́ш, приста́ти, -та́ну.
Придираться, придраться – чіпля́тися, -ля́юся, -ля́єшся, причепи́тися, -плю́ся, -пишся.
Прилипать, прилипнуть –
1) прилипа́ти, -па́ю, -па́єш, прили́пнути, -ну, -неш;
2) (о болезни) чіпля́тися, -ля́юся, -ля́єшся, причепи́тися, -плю́ся, -пишся, прикида́тися, -да́юся, -да́єшся, прики́нутися, -нуся, -нешся.
Приставать, пристать –
1) (к чему прилипнуть) пристава́ти, -таю́, -тає́ш, приста́ти, -ста́ну, -неш (до чо́го);
2) (присоединяться) пристава́ти, приста́ти (до ко́го);
3) (навязываться) чіпля́тися, -ля́юся, -ля́єшся, причепи́тися, -плю́ся, -пишся (до ко́го);
4) (о болезни) прикида́тися, -да́юся, -да́єшся, прики́нутися, -нуся, -нешся;
5) (итти кому) пристава́ти, приста́ти (кому́);
6) (выбиться из сил) пристава́ти, приста́ти [ко́ні приста́ли];
7) (причалить) пристава́ти, приста́ти, прича́лювати, прича́лити́.
Схватываться, схватиться –
1) (с места) схо́плюватися, -лююся, -люєшся, схопи́тися, -плю́ся, -пишся;
2) (ухватиться) чіпля́тися, учепи́тися, -плю́ся, -пишся;
3) (в бою) зче́плюватися, зчепи́тися, стина́тися, -на́юся, -на́єшся, стя́тися (зітну́ся, зітне́шся).
Увязывать, увязать – ув’я́зувати, -зую, -зуєш, ув’яза́ти (ув’яжу́, ув’я́жеш), шнурува́ти, ушнурува́ти, -ру́ю, -ру́єш; -ться – чіпля́тися, -ля́юся, -ля́єшся, причепи́тися, -плю́ся, -пишся.
Цеплять – чіпля́ти, -ля́ю, -ля́єш; -ться – чіпля́тися.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Вязнуть – гру́знути;
• в., липнуть – чіпля́тися.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бросаться
• Бросаться, броситься в глаза – впадати, впасти в око (в очі); спадати, спасти на очі; набігати, набігти на очі; брати очі [на себе]; вбирати [в себе] очі. [Густий загар… впадав у вічі… Гончар. Кожух такий, що очі вбирає. Руданський.]
• Бросаться, броситься в объятия – кидатися, кинутися в обійми кому; на шию припадати, припасти кому; (глузл.) чіплятися, почепитися на шию кому.
• Бросаться, броситься на колени – падати, впасти на коліна (навколішки). [Вона так і впала навколішки. Квітка-Основ’яненко.]
• Бросаться деньгами – сипати (розкидатися) грішми; тринькати (розтринькувати) гроші.
• Бросаться в крайности – кидатися з однієї крайності в другу (до другої); кидатися з одного краю в другий (до другого).
• Бросаться словами (перен.) – кидатися (розкидатися) словами.
• Бросаться туда и сюда – кидатися (метатися, шататися, шибатися) туди й сюди (туди й туди); побиватися на всі чотири сторони; кидатися всіма сторонами. [Побивався на всі чотири сторони — ніде нема моря. Легенда.]
• Вино бросается, бросилось в голову – вино б’є (вдаряє, вдарило, шибає, шибнуло) в голову.
Вешаться
• Вешаться на шею кому (разг.) – вішатися (чіплятися) на шию кому (до кого).
Внимание
• А это остаётся без внимания – а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже.
• Благодарю за внимание – дякую за увагу; вдячний вам за увагу.
• Брошенный без внимания – занехаяний (занедбаний).
• Возбуждать, возбудить внимание – збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу.
• Достойно внимания – варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне).
• Заострить внимание на чём – зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що.
• Заслуживать внимания – заслуговувати на увагу; бути вартим уваги.
• Заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания – уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо. [От якесь абищо, а величається мов яка цяця! Сл. Гр.]
• Из внимания к кому, к чему – з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що.
• Не обращать на себя внимания – не звертати (не мати) на себе уваги.
• Не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что – не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що: не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що нехтувати, знехтувати кого, що; не потурати (не вдаряти) на що. [Знехтували пораду Павлову. Гордієнко.]
• Обратим, обратите внимание – звернімо, зверніть увагу; уважаймо, уважайте.
• Обращать, обратить внимание на кого – уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого. [Потім оглянулись і люди на нас і драночок мені назносили. Барвінок.]
• Обращать, обратить внимание на что – уважати, уважити (зважати, зважити) на що; звертати, звернути увагу на що; брати, взяти до уваги (на увагу) що; класти, покласти увагу на що; (від)давати, (від)дати увагу чому; (вульг.) ударяти на що; (образн.) звертати, звернути око на що. [А заплаче, поскаржиться, — хто на це зважить. Муратов.]
• Обращать, обратить внимание чьё на кого, что – звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (іноді) зводити, звести кому на очі кого, що.
• Оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; (від)давати, (від)дати увагу кому; показувати, показати увагу кому.
• Окружить вниманием кого – оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого.
• Он (она…) и внимания не обращает на это – він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того.
• Он обратил на неё внимание – він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око.
• Отвлечь внимание от кого, чего – відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти й бери. Казка.]
• Оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что – лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги кого, що; занехаювати, занеха(я)ти (занедбувати, занедбати) кого, що. [Ледащиця, та й годі!.. А дитя своє зовсім занедбала, — пропадає дитя. Вовчок.]
• Относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему – (від)давати, (від)дати увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого.
• Пользоваться вниманием чьим – мати увагу чию; тішитися увагою чиєю.
• Представлять, представить чьему-либо вниманию что – (по)давати, (по)дати кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі).
• Привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание – привертати, привернута (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому. [Та й сорочка ж: аж на себе очі бере… Сл. Гр. І Одарка — не з любові. А впала в око, та й став чіплятися. Головко.]
• Принимать, принять во внимание что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) нащо; мати що на увазі; оглядатися на що. [Цупченко не взяв того на увагу і казав далі… Грінченко. Оглянулась на мої старощі. Барвінок.]
• Принимая во внимание что – беручи до уваги що; зважаючи (уважаючи) на що; маючи на увазі що; з уваги (з огляду) на що; як на що.
• Сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём – зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на ком у, на чому.
• Уделять внимание кому, чему – віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому.
Вязаться
• Вязаться в гроздья – гронитися. [Молоде вино грониться… Яцків.]
• Вязаться к кому – в’язнути (чіплятися) до кого.
• Вязаться с кем (фам.) – знатися (водиться) з ким; мати зв’язок з ким. [Знайся кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, коли не має з ким. Пр. Три літа вона знається з ним [Павлом]… Гордієнко.]
• Дело не вяжется (разг.) – діло (справа) не в’яжеться; діло не клеїться.
• Одно с другим не вяжется – купи не держиться. [Соломки назбирав, бриля плете, а сам таке верзе, що й купи не держиться, кажуть. М. Куліш.]
• Разговор не вяжется – розмова не в’яжеться (не клеїться, не йде); мова не мовиться. [Розмова не в’язалась. Про що говорити? Пилипенко. Розмова чогось не клеїлась. Коцюбинський. Після двох чарок оживилося трохи Василеве лице, в очах заблискотіли слабенькі іскорки, але розмова якось не йшла… Франко. Сумно стало. Мова не мовилась. Вовчок.]
Придираться
• Придираться, придраться к словам кого – чіплятися, причепитися (прискіпуватися, прискіпатися, присікуватися, присікатися) до чиїх слів.
• Придраться к случаю – скористатися (покористуватися) з нагоди.
Шея
• Вешаться, бросаться на шею кому; виснуть, висеть на шее у кого (разг.) – вішатися (чіплятися) на шию кому (на шию до кого), кидатися в обійми кому; виснути, висіти, повиснути на шиї в кого, кому.
• В шею, в три шеи гнать, толкать, выталкивать… кого (разг.) – у щию (утришия), у три вирви, у потилицю гнати, штовхати, виштовхувати кого.
• Дать (надавать) по шее (в шею, по шеям) (разг.) – потиличника дати (надавати потиличників); у потилицю зацідити; дати по гамалику; тришия дати.
• Навязать (посадить) на шею чью, кому – накинути (посадити) на шию чию, кому.
• Навязаться на шею чью, кому (разг.) – накинутися на шию чию, кому.
• Наломать (намять) кому шею; дать (надавать, накласть) кому в шею (по шее, по шеям) (разг.) – надавати нашийників ((за)потиличників) кому; накласти по шиї (по потилиці) кому; набити потилицю кому, наминачки дати кому; (жарт.) нагодувати нашийниками ((за)потиличниками) кого.
• На свою, мою… шею; себе на шею (сделать что) – на свою, мою… голову; собі на голову.
• На свою шею брать, взять кого, что (разг.) – на свою голову брати, взяти кого, що.
• Получить по шее (вульг.) – дістати по шиї (по потилиці, по гамалику).
• Сбросить, сбыть… с шеи кого, что – здихатися (збутися) кого, чого.
• Сидеть на чьей шее, на шее у кого; сесть на шею кому, на чью шею – сидіти на шиї в кого, на чиїй шиї; сісти на чию шию, на шию кому.
• Сломать, свернуть, свихнуть шею кому – скрутити (звернути) шию (в’язи) кому; (іноді) карк(а) зломити (вломити) кому.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Чіпля́ти, -ля́ю (що, на що) – прицеплять, вешать что;
чіпля́тися –
1) за що – цепляться;
2) до кого – привязываться, приставать к кому.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

чіпля́ти(ся), -ля́ю(ся), -ля́єш(ся)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Чіпа́тися, -па́юся, -єшся, гл. = Чіплятися. Щоби не чіпалися вроки чи дитини, чи худобини.... ЕЗ. V. 218.
Чіпля́тися, -ля́юся, -єшся, гл.
1) Цѣпляться. Біда за біду чіпляється, як у ланцюзі кільце за кільце. Ном. № 2164.
2) Привязываться, приставать.