Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| I. Друг – при́ятель, друг; мн. – дру́зі (р. дру́зів), дру́ги (р. дру́гів). [Коли́ ти, се́стро, таки́й мені́ при́ятель, то зостава́йся собі́ тут (Рудч.) Без ві́рного дру́га вели́кая ту́га. Не дру́зі, а чужі́ї]; (о женщинах) при́ятелька, по́друга, други́ня, дру́га. • Закадычный друг – друзя́ка, кре́вний друзя́ка, (вульг.) заканти́ка. |
| II. Друг, кратк. форма от местоим. Друго́й. • Друг дру́га – оди́н (или одно́, одне́) о́дного. [Нена́види[я]ть оди́н (одне́) о́дного. Вони́ ва́рті оди́н о́дного = они стоят друг друга]. • Друг другу – оди́н о́дному, одно́[е́] о́дному. [Принево́лює їх пода́ти одно́ о́дному ру́ки (Єфр.)]. • Друг за дру́га – оди́н (одне́) за о́дного. [Ми відповіда́єм оди́н за о́дного]. • Друг за дру́гом – оди́н (одне́) по о́дному [по о́днім], (реже) оди́н (одне́) за дру́гим. [Оди́н по о́днім ти́хо ро́ки встаю́ть у спо́мині мої́м (Черн.)]. • Друг о дру́ге – оди́н (одне́) про о́дного, ко́жне про ко́жного. [Дові́далися ко́жне про ко́жного (Крим.)]. • Друг против дру́га – оди́н про́ти о́дного, навпро́ти се́бе. [Ді́ти одно́ї ма́тери, рі́дні брати́ стоя́ли навпро́ти се́бе (Єфр.)]. • Друг с дру́гом – оди́н (одне́) з о́дним. [Ми до́бре познайо́милися оди́н з о́дним]. • Друг у дру́га – оди́н (одне́) в о́дного. [Пита́ли оди́н в о́дного]. • Самдруг – удво́х, сам з ки́мсь. |
| Благове́рный –
1) благові́рний, правові́рний; 2) (как эпитет, даваемый супругами друг другу) стари́й, стара́, мій, моя́. |
| Взгля́дывать, взгляну́ть – погляда́ти, погля́нути, гля́нути, спогляда́ти, спогля́нути, (с)позира́ти, (с)позирну́ти. • В. быстро – зи́ркати, зи́ркнути, зво́дити (зве́сти́) о́чі, скида́ти (ски́нути) о́чі (очи́ма) на ко́го́, скида́ти, ски́нути, закида́ти, заки́нути по́гляд, по́глядом на ко́го, (сов.) ве́ргнути, метну́ти, стре́льну́ти, бли́кнути, гли́пнути очи́ма. • В. искоса, недовольно – погляда́ти, гля́нути скри́ва, зи́зом. • В. исподлобья – погляда́ти, (сов.) (по)гля́нути и т. д. з-під ло́ба, сторч. • В. друг на друга – скида́тися, ски́нутися очи́ма, погляда́ти, (погля́нути) між собо́ю, ззира́тися, ззирну́тися. |
| Вз’еда́ться, вз’е́сться – уїда́тися, уї́стися на ко́го, в ко́го, завзя́тися, напомогти́ся, напосі́стися на ко́го. • В. друг на друга – заїда́тися (між собо́ю), заї́стися. [Уже́ він на ко́го в’ї́сться, тому́ добра́ не бу́де (Крим.). Як напомогли́ся – три́чі виго́нили на ти́жні. Заї́лися оди́н на о́дного, як пси на перела́зі]. |
| Возвраща́ть, возврати́ть –
1) верта́ти кого́ до чо́го, що, верну́ти [Верну́ти полоне́них до рі́дного кра́ю. Мину́лого не ве́рнеш. Ща́стя ро́зум відбира́є, а неща́стя наза́д верта́є], поверта́ти кого́ до чо́го, що кому́, поверну́ти [І хто зна, коли мене́ пове́рне до своє́ї госпо́ди (Лев.). Права́ вам да́вні поверта́є (Руд.)], заверта́ти, зверта́ти, заверну́ти кого́, що кому́ [Зверта́ю вам сей докуме́нт (Франко). Хо́чуть пани́ заверну́ти стари́й лад], приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го (к чему), кому́ що [Потро́ху знов приверта́є вас до кріпа́цтва (Крим.). Наза́д до життя́ приверну́в (Сл. Грінч.). Приверни́ мені́ знов дитя́чі дні (Крим.)]. • -щать, -тить при помощи колдовства к прежнему состоянию – відверта́ти, відверну́ти, відро́блювати, відробля́ти, відроби́ти. • -ща́ть, -ти́ть, забраковавши что-н. сделанное, купленное по заказу, просьбе – прикида́ти що кому́, прики́нути [Не так поши́єш, – гро́шей не запла́тять, а прики́нуть тобі́ твоє́ шитво́]; 2) (отдавать назад полученное) верта́ти, верну́ти що кому́ [Верну́ вам усе́нькі ва́ші тра́ти (Крим.). Верну́ти борг], поверта́ти, поверну́ти що кому́ [Шви́дко змо́жу вам усе ва́ше поверну́ти (Крим.)], заверта́ти, зверта́ти, зверну́ти що кому́ [Заверну́ все твоє́]. • В-ти́ть друг другу обратно вещи, которыми раньше поменялись – розміня́тися [Поміня́ймось!.. Я ві́зьму твоє́, а ти моє́; а у год і розміня́ємось на сім са́мім мі́сці]. |
| Выпуска́ть, вы́пустить – випуска́ти, ви́пустити, пуска́ти, пусти́ти (мног. – повипуска́ти). [Бра́нців з темни́ці повипуска́ли. Пу́щено стрілу́. Меча́ не пуска́є з лица́рських він рук (Грінч.). Де-ж-таки ви́дано, щоб зе́млю з рук пуска́ти! (Грінч.)]; (отстать от чего) пусти́тися чого́. [Як припа́ла до ку́хля, то поки всього́ не випи́ла,— не пусти́лася (Мирн.)]. • Выпуска́ть из рук друг друга – пуска́тися. • Не выпуска́я из виду – не пуска́ючи з оче́й, на́зирцем, на́зирці, на́глядом, по́зирці. • Вы́пустить из виду – спусти́ти з оче́й, з ува́ги. • Вы́пустить тепло – ви́студити (ха́ту). • Вы́пустить в свет – ви́пустити в світ, появи́ти. • Выпуска́емый – поя́влюваний, пуска́ний (що випуска́ється). |
| Драть, дира́ть – дра́ти, де́рти. [Оде́жу так дере́, що страх]. • -ть горло – горла́ти, см. Горла́нить. • -ть за волосы кого, друг друга – чу́бити, -ся, вихри́ти, -ся, ску́бти, -ся, ску́бки (почубе́ньків) дава́ти кому́. [Доки не поберу́ться, то й лю́бляться, а як поберу́ться, то й чу́бляться]. • -ть за уши – ску́бти за ву́ха, крути́ти ву́ха. • -ть розгами – па́рити, лозані́в дава́ти, см. Сечь. • -ть в горле – дра́ти (де́рти) в го́рлі (го́рло). [Про́ханий шмато́к го́рло дере́]. • -ть в тридорога – дра́ти (лупи́ти, де́рти) як за ба́тька. • -ть взятки, см. Взя́тка, Взя́точничать. • -ть нос – ки́рпу де́рти, ки́рпу загина́ти (гну́ти). • Мороз дерё́т по коже – моро́з пішо́в по-за плечи́ма (по-за шку́рою), на́че сні́гом по шку́рі (по спи́ні) тре, з-за спи́ни моро́зом бере́. |
| Друго́й –
1) (второй) дру́гий. • На -го́й день – дру́гого дня, на дру́гий день. • В -го́й раз – удру́ге. [Зайшо́в він і вдру́ге і втре́тє]. • С -го́й стороны – з дру́гого бо́ку. • Один за -ги́м (друг за другом) – оди́н по о́днім, оди́н за дру́гим; 2) (иной) и́нший, ина́кший, ина́чий, (редко) дру́гий. [Забу́в мене́ мій миле́нький, и́ншу полюби́в. Шука́йте собі́ вже ина́кшої кухова́рки (Крим.)]. • В -го́е время – и́ншим ча́сом. • В -го́й раз – и́ншим (дру́гим) ра́зом. • В -го́е место – куди́-и́нде. • В -го́м месте – де-и́нде, (реже) и́нде. [Ході́м куди́-и́нде. Шука́й де-и́нде. В Жаботині́ роди́лася, и́нде не приви́кну (Чуб.)]. • Друго́е запел – и́ншої (вже не тіє́ї) співа́є. • Это -го́е дело – це и́нша річ [спра́ва]. • И тот и -го́й, и то и -го́е – і той і цей, і те й це (і це й те). • Ни то, ни -го́е – ні те, ні це (ні це, ні те). |
| Дру́жка –
1) па́ра, рі́вня. [До цього́ коня́ нія́к не підберу́ па́ри]. • Друг дру́жку – оди́н (одне́) о́дного. • Друг к -ке – оди́н (одне́) до о́дного; 2) (на свадьбе) боя́рин, дружко́, (гал.) дру́жба, (м. р.); (ж. р.) дру́жка, по́друга. |
| Жва́каться (хлопать себя) – ля́скати (сов. ля́снути) себе́. [Ля́снув себе́ по щоці́ (Квітка)]; (бить друг друга взаимно) лупцюва́ти, (грі́ти) оди́н о́дного, лупцюва́тися. [Лупцю́ють оди́н о́дного, аж чуби́ мо́крі]. • Жва́кнуться (шлёпнуться) – жва́кнути. |
| Жгу́честь – пеку́чість, палю́чість, (г)о́стрість (р. -ости); (о крапиве и друг. растен.) жа́ркість (р. -кости), жалчина́. |
| За, предл. с вин. и с твор. пп. –
1) а) за що́. [Узя́в її́ за ру́ченьку. Пани́чу, я вас за чу́ба посми́чу (Номис)]. • Вступиться за кого – оступи́тися, обста́ти за ким и за ко́го. • Она вышла за военного – вона́ віддала́ся за військо́во́го. • Ручаться за кого – ручи́тися за ко́го; б) (на вопрос куда) за, по-за що. [Хова́ється за чужі́ пле́чі. Виво́зити гній на степо́к по-за мі́сто (за́ город)]. • Сесть за стол – сі́сти до сто́лу (и за стіл); в) (о вознаграждении) за що. [Гро́ші за робо́ту]; (принимая в соображение что) по чім. [По такі́й робо́ті тре́ба не такі́ гро́ші бра́ти]; г) (о замещении) за ко́го, за́мість ко́го. [Посла́в си́на за́мість се́бе]. • За что браться – до чо́го бра́тися. [До нау́ки бра́лися. Козаки́, до шабе́ль! До робо́ти взя́лися]; 2) а) (на вопрос где) за, по-за чим. [За си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.). Скрізь і перед на́ми і по-за на́ми брині́ють чолові́чі ша́пки (Г. Барв.). По-за ме́жами на́шої краї́ни = за пределами нашей страны]. • За чем (о занятии) – за чим, (зап.) при чо́му. [Сиди́ть за шитво́м чи за пря́дивом. На ла́ві при вече́рі вся сім’я́ сиді́ла (Рудан.)]; б) один за другим, друг за другом – оди́н по о́дному. [Усі́, оди́н по о́дному, повихо́дили з ха́ти. Мрі́я сплива́ла по мрі́ї (Грінч.)]. • Шаг за шагом – ступі́нь по ступеню́. • Идти вслед за кем – іти́ слі́до́м за ким. • Гнаться за кем, за чем – гна́тися за ким, за чим. • Охотиться за волком – полюва́ти на во́вка, за во́вком. • Пойти за кем, за чем – піти́ по ко́го, по що́. [Біжі́ть шви́дше по лі́каря. Пої́хав у ліс по дро́ва, а я пішла́ по во́ду]. • Пойти за делом – піти́ за ді́лом (а не по ді́лу). • Оставить кого далеко за собою – залиши́ти кого́ дале́ко позад се́бе. • Он уехал вскоре за мной – він пої́хав незаба́ром після ме́не; 3) (на вопрос: за сколько) за, через. [Ви́плакала ка́рі о́чі за чоти́ри но́чі. За оста́нні два ро́ки (или за оста́нніх двох ро́кі́в) він написа́в кі́лька га́рних оповіда́ннів. Дени́с через усю́ доро́гу хоч-би па́ру з уст пусти́в (Квітка)]. • За неделю перед этим – ти́ждень перед цим, перед ти́жнем. • За год раньше – рік напере́д, перед ро́ком. • Ему за сорок лет – йому́ ро́ків понад со́рок. • За две версты от города – за дві верстві́ від мі́ста. • За пятнадцать рублей – за п’ятна́дцять карбо́ванців. • Найти за кем – знайти́ на ко́му. [На йо́му не знайшли́ нія́кої прови́ни (Н.-Лев.)]. • Следовать за кем (по времени) – іти́ за ким, бу́ти під ким. [Ця ді́вчинка – ста́рша, а під не́ю оце́й хло́пчик]. • За ним это водится – за ним це бува́є (пово́диться). • За глаза – поза́очі. [Се не поза́очі лю́ди ка́жуть, а в ві́чі (Г. Барв.)]. • Теперь очередь за мной – тепе́р моя́ черга́. • Запишите это за мной – запиші́ть це на ме́не. • Будет за мной – бу́де за мно́ю. • За неимением – не ма́ючи; бо не ма́ю, через бра́к, для бра́ку чого́. [Не ма́ючи гро́шей, не мо́жу ку́пити. Не мо́жу купи́ти, бо не ма́ю гро́шей. Не друку́ється через брак мі́сця]. • За исключением – з ви́нятком чого́, вийма́ючи що, о́крім чо́го, ко́го. • За недосужностью, за болезнью, за старостью и т. п. – через ні́кольство, через х(в)оро́бу, через ста́рощі и т. п. За подписью секретаря – з пі́дписом секретаря́. Что за чудо, удивление! – що за ди́во! |
| Закады́чный – нерозлу́чний, товари́ський. • -ный друг – нерозлу́чний друзя́ка, това́риш-друзя́ка, брат-това́риш, щи́рий (пе́вний) при́ятель (друг), (провинц.) заканти́ка (общ.). |
| Звать –
1) (призывать кого) кли́кати кого́ (кли́чу, -чемо, -чуть) (реже на ко́го), гука́ти кого́ (на ко́го), (приглашать) заклика́ти, зва́ти, зазива́ти, узива́ти кого́. [Кли́че ма́ти вече́ряти (Шевч.). Ода́рка за́раз-же почала́ вдвох із бра́том кли́кати ма́му й пла́кати (Грінч.). От брат приста́в тро́хи та й кли́че на ме́не (Федьк.). Проси́ли мене́ і кли́кали до се́бе (М. Вовч.). Вона́ й заклика́є Рома́на в клас (Васильч.). Варва́ро! – гука́в пан Валерія́н (Коцюб.). Чу́є, що хтось гука́є на ньо́го: «Мужичо́к, мужичо́к!» (Квітка). Мала́нка почала́ гука́ти Андрі́я (Коцюб.). Ти звеш мене́, й на го́лос ми́лий твій з гаря́чою любо́в’ю я поли́ну (Самійл.). Зазива́є мене́ до се́бе в гости́ну (Кониськ.). Узива́ють її́ в ха́ту, пита́ють – чи пі́деш, чи ні? (Грінч.)]. • -ть на помощь – кли́кати кого́ на підмо́гу, (кричать караул) на ґвалт, (без дополн.) ґвалтува́ти. [Упа́в кома́р та й ґвалту́є (Пісня)]. • -ть друг друга – кли́кати одне́ о́дного, склика́тися; 2) (называть) зва́ти, узива́ти, назива́ти, назва́ти, кли́кати. [Старшо́го Кайдаше́вого си́на зва́ли Карпо́м (Н.-Лев.). Неха́й ма́ти бу́де зна́ти, кого́ зя́тем зва́ти (Чуб.). Я пови́нен «холо́пом Стьо́пкою» себе́ взива́ти та ру́ки цілува́ти, як неві́льник (Л. Укр.). А як тебе́, кли́чуть? – Павло́ Хоме́нко]. • Его зва́ли – він зва́вся. • Как вас (его) зову́т? – як вас (його́) на ім’я́, як вас кли́чуть (звуть)? • Как (его) -ву́т по имени и отчеству? – як (його́) на ім’я́ й по ба́тькові? • Поминай как -ли – ті́льки його́ й ба́чили, і слід за ним загу́в; 3) (взывать) гука́ти, вола́ти; 4) (давать насм. имена) прозива́ти кого́, прозива́тися з ко́го. • Зва́нный – кли́каний, закли́каний, про́ханий, про́шений, зва́ний, за́званий. |
| Иска́ться –
1) шука́тися, пошу́куватися, гляді́тися, (гал.) гляда́тися, бу́ти шу́каним и т. д.; 2) (в голове, друг у друга, у себя) ська́тися, гляді́тися. [Таки́й мені́ пан: у соло́мі спить, а зуба́ми ська́ється (Номис)]. • -ться у кого (в голове, в шерсти) – ська́ти в ко́го и кому́ (в голо́ві). [Син твій, ма́ти, в по́лі спочива́є, над ним сиди́ть чо́рний оре́л, в голо́воньці ська́є (Пісня). Су́чка ська́є у свої́х цуценя́т (Звин.)]. |
| И́скренний –
1) щи́рий, щиросе́рд(н)ий, (фамил. щиря́щий), ре́вний, (душевный) серде́шний. [Вона́ люди́на правди́ва, щи́ра, непотайна́ (Н.-Лев.). Хвале́бні ги́мни та щиросе́рдні молитви́ (Дніпр. Ч.). Ви́слухай, Бо́же, ре́вну моли́тву (Куліш)]. • Быть -ним с кем – бу́ти щи́рим з ким; бу́ти по пра́вді з ким, до ко́го. • Вполне -ний – щирі́сінький. • -ний друг – щи́рий друг (при́ятель). • -ний поклонник искусства – щи́рий прихи́льник мисте́цтва. • -ний сторонник – щи́рий прихи́льник. • И́скреннейший – найщирі́ший; 2) (ближний) близьки́й, бли́жній (-нього). |
| Испы́тывать, испыта́ть –
1) (пробовать, проверять) спи́тувати, поспита́ти, бра́ти, узя́ти на спи́ток, на спробу́нок кого́, що, чаще: випробо́вувати и випро́бувати, сов. ви́пробувати, про́бувати, спро́бувати кого́, що, досвідча́ти и досві́дчувати, досві́дчити кого́, чого́, (выверять) вивіря́ти, ви́вірити (редко дові́рити), виві́дувати, ви́відати кого́, що и чого́; см. Про́бовать 1, Искуша́ть 1. [Бог випробо́вує свято́го (Куліш). Це щи́ра пра́вда, Єфре́ме, яку́ я сам на собі́ спро́бував (Крим.). Неха́й ду́рнями броди́ спи́тують (Черкащ.). І заду́мує, як си́на на спробу́нок взя́ти (Рудан.). Ти ду́маєш, козаче́ньку, що я умира́ю, а я в те́бе, молодо́го, ума́ вивіря́ю (Мил.). Не вся́кому ду́хові ві́руйте, а досвідча́йте духі́в, чи від Бо́га вони́ (Св. П.)]. • -та́ть свои силы – поспита́ти, спро́бувати свої́ си́ли. • -та́ть чью-л. верность – спро́бувати, ви́вірити чию-не́будь ві́рність, досві́дчити чиє́ї ві́рности. • Я -та́л это на опыте, на своём личном опыте – я сам спро́бував, досві́дчив це, я спро́бував це на собі́. • -та́ть на практике – досві́дчити на пра́ктиці, спрактикува́ти що. [Я вже спрактикува́в, що на цій землі́ гре́чка не ро́дить (Городище)]. • Не -та́в, не узнаешь – не спро́бувавши, не взна́єш; 2) (исследовать) дослі́джувати, досліди́ти що (напр. приро́ду); см. Иссле́довать. -та́ть таинства природы – досліди́ти таємни́ці приро́ди; 3) (экзаменовать) іспито́вувати, ви́іспитувати, проіспитува́ти, ви́спитати, вивіря́ти, ви́вірити кого́; срвн. Экзаменова́ть. [Пан Лука́ш, ви́віривши мене́, сказа́в, що дасть мені́ нау́ку усю́, як сам умі́є (М. Вовч.)]; 4) (пережить, изведать) зазнава́ти, зазна́ти, ді[о]знава́ти, ді[о]зна́ти и ді[о]знава́тися, ді[о]зна́тися, спізнава́ти, спізна́ти, досвідча́ти(ся) и досві́дчувати(ся), досві́дчити(ся), зажива́ти, зажи́ти, сов. спро́бувати, поспита́ти чого́, (вкусить) скуштува́ти чого́, (набраться) набира́тися, набра́тися (напр. ли́ха), (принять) прийма́ти, прийня́ти чого́ (напр. біди́, ли́ха, ну́жди); срвн. Изве́дать 2. [Хто не зазна́в зла, не вмі́є шанува́ти добра́ (Приказка). Жи́ла в ба́тька не рік, не два, не зажила добра (Грінч. III). (Шевче́нко) до́бре на самі́м собі́ досві́дчив усьо́го, що серде́шний люд терпі́в під тим ярмо́м (Куліш)]. • -вать недостаток, нужду в чём – зазнава́ти недоста́чі, ну́жди в чо́му, (иногда) нужда́тися чим. • -та́ть много превратностей судьбы – зазна́ти химе́рної до́лі, бага́то злиго́днів (бедствий). • Я -та́л что на себе, на личном опыте – я сам зазна́в чого́, я на собі́ зазна́в (дізна́вся) чого́, я сам на собі́ спро́бував що, (грубов.) я на вла́сній шку́рі спро́бував (досві́дчився) чого́. • -та́ть много всего – зазна́ти (скуштува́ти) уся́чини чима́ло, (образно) перейти́ крізь си́то й ре́шето (Номис). • -вать давление – зазнава́ти ти́ску, на́гніту. • -вать терпение чьё – бра́ти на про́бу (випро́бувати, спокуша́ти) чий терпе́ць. • -вать страх – відчува́ти страх, зазнава́ти стра́ху. • -вать чувство – зазнава́ти почуття́. • -та́ть неприятное чувство – зазна́ти при́крого почуття́; 5) (замучить пыткой) закатува́ти, замордува́ти кого́; см. Запыта́ть. Испы́танный, прич. и прил. – 1) ви́пробуваний, спро́буваний, досві́дчений, ви́вірений. [Тре́ба йти відо́мим і ви́пробуваним шля́хом (Н. Рада). Це вже спо́сіб спро́буваний (Звин.)]. • -ный друг – пе́вний друг, ви́пробуваний, ви́вірений друг; 2) (пережитый) за́знаний, ді́знаний, спі́знаний, спро́буваний, зажи́тий. • -ться – випробо́вуватися, спи́туватися, бу́ти ви́пробуваним и т. д. |
| Коло́ться –
1) (раскалываться) коло́тися, (о камне) лупа́тися, (о лучине) скі[и]па́тися; 2) (покалывать) коло́тися, коло́ти, штрика́тися, штрика́ти; 3) (задевать за живое) коло́тися, шпига́тися; 4) (друг с другом) коло́тися, рі́затися, руба́тися; 5) (вонзать в себя оружие) зако́люватися; коло́тися; 6) (о скоте) би́тися, (о свинье) коло́тися, рі́затися. |
| Критикова́ться –
1) критикува́тися. • Книги -ются умелым критиком – кни́ги критику́є тяму́щий кри́тик; 2) (осуждать, опорачивать друг друга, взаимно) критикува́ти оди́н о́дного, висмі́ювати, ганьби́ти оди́н о́дного. |
| Лови́ться –
1) лови́тися. • -ви́ться на воровстве – лови́тися на краді́жці, прокрада́тися. • -ви́ться в руки – потрапля́ти до рук. • -ви́ться (о рыбе) – лови́тися, бра́тися; срв. Клева́ть. [Лови́ ри́бку, як ло́виться (Номис). Лови́ся, бери́ся, ри́бко, вели́ка й мале́нька (Номис)]; 2) (ловить друг друга) лови́ти (доганя́ти) оди́н о́дного. |
| Лу́чше –
1) (ср. ст. от Хорошо́) чем кто, что – кра́ще, лі́пше, лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го. [До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Шевч.). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (Кониськ.). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (Куліш)]. • Уж -чше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше. [Слу́хай ра́дше при́повідки! (Франко)]. • -ше всего – найкра́ще, найлі́пше. • Как нельзя -ше – як-найкра́ще, як-найлі́пше, що-найкра́ще, що-найлі́пше. • Как можно -ше – як мо́га кра́ще (лі́пше). • Гораздо, значительно -ше – бага́то кра́ще. • Не -ше ли? – чи не кра́ще? • Больному стало -ше – хво́рому (слабо́му) поле́гшало, покра́щало. • Тем -ше – тим кра́ще, тим лі́пше, то й кра́ще. • Всё -ше и -ше, час-от-часу -ше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше). • Чем дальше, тем -ше – де-да́лі кра́ще. • -ше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го. [Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовч.)]. • Нет ничего -ше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що… [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Грінч.)]. • -ше и не говорить – кра́ще й не каза́ти, бода́й і не каза́ти! [Таке́ ді́ється, що бода́й не каза́ти (М. Гр.)]. • Ум хорошо, а два -ше – дві голові́ лі́пше, як одна́; бі́льше оче́й, бі́льше й ба́чать. • -ше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли. • В гостях хорошо, а дома -ше – в го́стях до́бре, а до́ма ще кра́ще (лі́пше). • -ше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти; 2) (ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що. • Ваша лошадь хороша, но моя -ше – ваш кінь га́рний, але́ мій кра́щий. • Он -ше своего брата – він лі́пший (лу́ччий) за (від) свого́ бра́та. • Он по характеру гораздо -ше тебя – він на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) те́бе. • Здоровье его становится день ото дня -ше – здоро́в’я його́ що-день то кра́щає. • У него три дочери одна другой -ше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща. • Делаться, становиться -ше – кра́щати, лі́пшати, лу́ччати, гарні́шати; срв. Улучша́ться, Хороше́ть. • Старый друг -ше новых двух – кра́ще да́внього дру́га не втеря́ти, ніж двох нови́х придба́ти. |
| Любе́зный и -зен –
1) (в обхождении) ласка́вий, при́язни́й, прихи́льний, приві́тний, лю́б’язний, (вежливый) уві́чливий, че́мний, ґре́чний. [Слова́ твої́ ласка́вії, а чо́ртова ду́мка (Пісня). Він для ме́не бу́де, ма́буть, увічливі́ший, ніж ви (Крим.). Бува́й же здоро́в, ґре́чний моло́дче! (Чуб. III)]. • Будь так -зен – будь таки́й до́брий, будь ла́скав, будь ла́ска. • Будьте -ны – бу́дьте до́брі, ласка́ві, зробі́ть ла́ску, якщо́ ва́ша ла́ска, будь (ва́ша) ла́ска, спаси́бі вам. [Да́йте, спаси́бі вам, кни́жку почита́ти (Звин.)]. • Он был очень -зен со мною – він до ме́не був ду́же ласка́вий (приві́тний, ґре́чний). • Вы очень -зны – ви ве́льми (ду́же) ласка́ві. • -ная хозяйка – гости́нна (уві́члива, ласка́ва, приві́тна) господи́ня; 2) (дорогой, милый) лю́бий, ми́лий, коха́ний, дороги́й. [Вона́ мені́ лю́ба, вона́ мені́ ми́ла (Пісня). Ляха́м свої́м коха́ним розка́зуйте, а не мені́ (Куліш)]. • -ный друг, брат! – лю́бий (дороги́й, коха́ний) дру́же, бра́те! • -ное отечество – лю́ба (ми́ла) ба́тьківщина. -ный читатель! – чита́льнику ласка́вий! Послушай-ка, -ный! – слу́хайте-но, земля́че, чолові́че (до́брий)! Скажи-ка, -ная! – скажі́ть-бо, молоди́це (молоди́чко), ді́вчино! Эй ты, -ный!– аго́в, земля́че! гей, до́брий чолові́че! |
| Люби́ть, -бливать –
1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му. [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Лю́биш ба́тька, ма́тір, а коха́єш ми́лого (Мирн.). Нема́ тії́ дівчи́ноньки, що я в ній коха́вся (Метл.)]. • -би́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́. [Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М. Вовч.)]. • Он её -би́л безумно – він її шале́но коха́в. • -би́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́. • -би́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́. • Кого -лю́ того и бью – хто кого́ лю́бить, той того́ й гу́бить. • -би́ть друг друга – коха́ти, люби́ти одно́ о́дного, коха́тися, люби́тися; срв. Люби́ться. [Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня)]; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залю́блювати и -ля́ти кого́. [Усі́ його́ в нас люби́ли, – балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М. Вовч.). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г. Барв.)]. • -бить друг друга – люби́тися, ма́ти любо́в між собо́ю. [Любі́теся, брати́ мої́! (Шевч.)]. • Он -бит родителей – він лю́бить батькі́в. • Я тебя -лю́ как самого себя – я тебе́ люблю́ як себе́ само́го. • -би́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край. • -би́ть больше всего на свете – люби́ти над усе́ в сві́ті. [Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М. Вовч.)]; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му. [Люблю́ розмовля́ти (Шевч.). Не полюбля́ю я цього́ (Зміївщ.)]. • Он -бит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці. • Я -лю́ фрукты – я люблю́ садовину́, мені́ садовина́ до смаку́ (смаку́є). • Я -лю́ жизнь в деревне – я люблю́ (мені́ до вподо́би) жи́ти на селі́. • Я больше -лю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця стра́ва. • Я -лю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; срв. Предпочита́ть. • Он -бит свободу – він лю́бить во́лю. • Он -бит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуля́ти. • Она -бит пение – вона́ лю́бить спі́ви, охо́ча до спі́вів. • Он -бит выпить – він лю́бить ча́рку, він ла́сий (голі́нний) до ча́рки, (шутл.) до скляно́го бо́га. • Это растение -бит тень – ця росли́на лю́бить холодо́к. • Сосна -бит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт. • Деньги -бят счёт – гро́ші лічбу́ лю́блять. • -бишь кататься, -би́ и саночки возить – лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку. • -би́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до теа́тру; 4) (жалеть) жа́лувати. [Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (Н.-Лев.)]. • Лю́бящий – що лю́бить, що коха́є; (полный любви) лю́блячий, лю́б’ячий, прихи́льний. [Лю́блячою руко́ю спи́сує Бордуля́к (Єфр.). Таки́й він лю́б’ячий до ме́не (М. Вовч.). Прихи́льним о́ком подиви́всь на си́на (Крим.)]. • -щий что (любитель чего) – охо́чий, щи́рий, голі́нний, ла́сий до чо́го, на що; срв. Люби́тель. • -щий детей – дітолю́бний. |
| Ми́л-серде́чный друг – се́рцю лю́бий (ми́лий) друг (-га). |
| I. Ми́лый, прлг. –
1) (любый, любимый, дорогой) лю́бий, ми́лий, коха́ний. [До́ню моя́, дитя́ моє́ лю́бе! (Шевч.). Прости́ мені́, мій го́лубе, мій со́коле ми́лий! (Шевч.). Добри́-вечір, ми́лий си́ну! (Рудан.). Вибача́й, неві́сточко коха́на! (Самійл.)]. • -лый друг – лю́бий (ми́лий, коха́ний) друг. [Дру́зі коха́ні! (Грінч.)]. • -лый дружок – лю́бчик (лю́бий), любко́, ми́лий, миле́нький, коха́ний (-ого); срв. II. Ми́лый. • Мой -лый! – а) (ласк.) мій ми́лий! (мій) лю́боньку (им. лю́бонько)! мій лю́бцю! (моє́) се́рденько! б) (пренебр., снисход.) (мій) го́лубе! (мій) го́лубе ми́лий! (мій) лебе́дику! чолові́че (до́брий)! дя́дечку! [А чого́ тобі́ тре́ба тут, го́лубе? Іди́ собі́, зві́дки прийшо́в (Брацлавщ.). Не барі́ться, чолові́че, як хо́чете жи́ти (Кінець Неволі)]; срв. Миле́йший 2. • Моя -лая! – а) (ласк.) моя́ лю́ба! (моя) лю́бонько (им. лю́бонька)! (моє́) се́рденько! небо́го! [«Схова́йте мене́!» – «Де-ж я тебе́, лю́бонько, схова́ю?» (Франко)]; б) (пренебр.) моя́ лю́ба! небо́го! [Чого́ це ви, небо́го, плюєте́ся? Плю́нуть і я вмі́ю (Крим.)]. • Мои -лые! – мої́ лю́бі! люб’я́та! (пренебр.) голуби́ (голуб’я́та) мої́! лебе́дики! • Более -лый, см. Миле́е 1. • Самый -лый, см. Миле́йший 1. • Чрезвычайно -лый – надзвича́йно лю́бий (ми́лий), любі́сінький, милі́сінький. • Насильно мил не будешь – на ми́лування нема́ си́лування (Крим.). • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий; 2) (привлекательный) лю́бий, ми́лий, (доставляющий приятность) уті́шний, уті́шливий; (любезный) лю́б’язний, ґре́чний; (благосклонный) ласка́вий, прихи́льний; (красивый, хороший) га́рний, го́жий. • -лое дитя – лю́ба (ми́ла, вті́шна, вті́шлива) дити́на. [Що то за лю́ба дити́на мій Карпо́! (Н.-Лев.). Учителі́ аж нара́дуватися не могли́ на вті́шну дити́ну (Крим.)]. • -лый человек – ми́ла люди́на. • Она очень -ла – вона́ ду́же ми́ла. [Дівча́та такі́ ми́лі, скро́мні (Ол. Пчілка)]. • -лый взгляд, голос, -лая улыбка – ми́лий (лю́бий) по́гляд, го́лос, у́сміх. Как это -ло! – як це га́рно! як це лю́бо! як це го́же! 3) (приятный кому) лю́бий, ми́лий, приє́мний, лю́б’язний, (редко) коха́ний кому́. [Працю́ю над лю́бою мені́ нау́кою (Крим.). Ко́жній ма́тері своя́ дити́на ми́ла (Квітка). Хоч за са́мого бідні́шого, аби́ тобі́ лю́б’язний (Квітка). Оця́ соро́чка така́ мені́ лю́б’язна (Борзенщ.). Вале́рова сестра́ така́ мені́ коха́на (Самійл.)]. • Ему ничто не -ло – йому́ ніщо́ (в сві́ті) не ми́ле. [Усі́м лю́дям тепе́р не ду́же що ми́ле (Чигиринщ.). Як злу́чаться по любо́ві, то все ми́ле бу́де (Чуб. V)]. • Свет мне стал не мил – світ мені́ не ми́лий став, світ мені́ знеми́лився (и не зми́лився). |
| Мни́мый – на́чеб-то (яки́йсь), ні́би(-то) (яки́йсь), (архаич.) мни́маний, (ненастоящий) неправди́вий, неспра́вжній, нещи́рий, псе́вдо-, (воображаемый) уя́вний, (предполагаемый) га́даний, (придуманный) на[у]ду́маний, прими́слений, (притворный) уда́ваний, уда́ний, (фиктивный) фікти́вний; срв. Ло́жный. [Мни́маний духо́вний чин (Ів. Вишенський). Цей на зага́льну га́дку символі́ст, цей га́даний основополо́жник украї́нського символі́зму ті́льки з вели́ким застере́женням мо́же бу́ти запрова́джений до його́ лав (М. Зеров). Він умі́в буди́ти від сну зачаро́вані краї́ни і знав, як зру́шити ре́чі з їх уда́ваного заціпені́ння (М. Калин.)]. • -мый больной – уя́вний (наду́маний, уда́ваний, уда́ний) хво́рий. • -мая величина, -мое число, мат. – уя́вна величина́, уя́вне число́. • -мый друг – ні́би-при́ятель, неправди́вий (нещи́рий, уда́ваний, уда́ний) при́ятель (друг). • -мое изображение, физ. – уя́вне зобра́ження, -ний о́браз. • -мое исключение – неправди́вий (неспра́вжній, уя́вний) ви́няток (-тку), псе́вдо-ви́няток. • -мое преимущество – уя́вна (га́дана) перева́га. • -мая причина – уя́вна (га́дана) причи́на. • -мое противоречие – ні́би-супере́чність, неспра́вжня супере́чність (-ности). • -мый путешественник – ні́би-то подоро́жній, га́даний (уда́ваний, уда́ний) подоро́жній (-нього). • -мая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть (-ти), завмертя́ (-тя́), завме́рлість (-лости). • -мое счастье – га́дане ща́стя. • -мый счёт, торг. – фікти́вний раху́нок (-нку). • -мый ученый – ква́зі-вче́ний, псе́вдо-вче́ний (-ного). |
| Настоя́щий –
1) (нынешний) тепе́рішній, (современный) суча́сний, сьогоча́сний, (этот) цей, сей. [Ва́ша до́ля – це до́ля молоди́х че́сних люде́й тепе́рішнього ча́су (Н.-Лев.). Він уважа́в за профана́цію рівня́ти да́вніх аске́тів до тепе́рішніх черці́в (Крим.). Забува́єш про суча́сне життя́ (Крим.)]. • В -щее время – тепе́р, (пров. тепе́речки), тепе́рішнього ча́су, в тепе́рішній час, в тепе́рішніх часа́х, за тепе́рішніх часі́в, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (ныне, зап.) ни́ні. [Тепе́р я про це не ду́маю (Київ). Там тепе́речки нови́й база́р (Квітка). Не був ще тоді́ тим, чим був тепе́речки (Крим.). Ді́я, котра́ ді́ється в тепе́рішній час (Н.-Лев.). Нема́ кра́ще в тепе́рішніх часа́х, як бу́ти орендаре́м (Франко). Про о́діж ма́ло дба́ють ни́ні (Франко)]. • В -щее время я работаю на фабрике – тепе́р (на цей час) я працю́ю на фа́бриці. • До -щего времени – до цьо́го (до тепе́рішнього) ча́су, дотепе́р, до́сі, (зап.) дони́ні. [Довгота́ в цих склада́х заде́ржалася й до цьо́го часу (В. Ганцов). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’янеч.)]. • До -щего времени бывший (сделанный и т. п.) – дотепе́рішній. [Всі дотепе́рішні до́сліди не дали́ вели́ких на́слідків (Крим.)]. • В -щем году – цього́ (в текущем: пото́чного, біжу́чого) ро́ку. • В начале -щего года – на (з) поча́тку цього́ (пото́чного, біжу́чого) ро́ку. • -щее положение – тепе́рішній (суча́сний, сьогоча́сний) стан, -нє (-не) стано́вище. • В -щем своём виде эта вещь мне не нужна – в тепе́рішньому (в цьому́) своє́му ви́гляді ця річ мені́ не потрі́бна; 2) грам. -щее время – тепе́рішній час (-су); 3) (этот, находящийся перед кем) цей, (данный) да́ний. • По -щему делу – в цій (в да́ній) спра́ві. • -щий случай – цей (да́ний) ви́падок (-дку). • -щим удостоверяется, что… – цим сві́дчу (сві́дчимо), що..; 4) (подлинный, истинный) спра́вжній, правди́вий, справедли́вий, (действительный) ді́йсний, (неподдельный) щи́рий, (сущий) су́щий, су́тий, (истый) і́сний, і́стий, істо́тний, (точь-в-точь, чистейший) чи́стий, досто́тний, (всамделишный) справде́шній, пра́вий, прями́й; срв. По́длинный. [Се наш спра́вжній друг (Коцюб.). (Він) спра́вжній був пое́т (Самійл.). Тепе́р ви спра́вжнє своє́ обли́ччя показа́ли, до́сі-ж була́ то ма́ска (Грінч.). Коха́ння спра́вжнє соромли́ве (Тобіл.). Незаба́ром той шипу́чий ка́шель перехо́див у спра́вжній (Коцюб.). З весно́ю, коли́ розпочали́ся спра́вжні робо́ти (Коцюб.). Йшли відва́жно, як правди́вії геро́ї (Франко). Правди́ві воло́ські гарбузи́ (Сим.). Фальши́ве зо́лото – для вас правди́ві гро́ші (Самійл.). Знахо́дять своє́ правди́ве призна́чення (Корол.). Справедли́вий чума́к був (М. Вовч.). Хліб, оде́жа, па́ливо то́що, – оте́ все й є справедли́вий доста́ток, спра́вжнє бага́тство (Рада). Ді́йсна столи́ця Да́нії – не Копенга́ген а Га́мбург (Грінч.). Щи́рий коза́к зза́ду не напада́ється (Номис). Це не ка́зка, а щи́рая пра́вда (Чуб. II). Там упоко́ю люди́на зазна́є, ті́льки де во́ля є щи́ра (Грінч.). Красу́ня щи́рого класи́чного ти́пу (Н.-Лев.). Су́ща дра́ма, не ви́гадана, не підмальо́вана (Кониськ.). Су́ща причи́на супере́чки прояви́лася я́сно (Павлик). Ото́ було́ су́ще ща́стя моє́ (Кониськ.). І́сний моска́ль (М. Вовч.). На обли́ччя істо́тний Степа́н, але́ не він (Звягельщ.). Чи́стий ба́тько, – от як уда́вся сино́к! (Чигиринщ.). Ходи́в чи́стим босяко́м (Виннич.). Справде́шній коза́к (Сл. Гр.). Сиді́ла собі́ ві́льно, як справде́шня пта́шка (М. Вовч.). Відчу́ла справде́шній апети́т (Н.-Лев.). Я не міща́нка яка́сь там, а справде́шня па́ні (Н.-Лев.). Пра́вий ри́цар, ще молоди́й, а вже не ма́є рі́вні (Куліш). То моя́ пра́ва жі́нка (Яворськ.). Як поба́чиш, так прями́й запоро́жець! (Мирний). Пряме́є пе́кло там було́ (Греб.)]. • Самый -щий – справжні́сінький, щирі́сінький, існі́сінький, чисті́сінький. [Щирі́сінький матеріялі́ст (Рада). Існі́сінька щи́рість (Основа 1862). Чисті́сіньке пе́кло (Крим.)]. • -щее золото – щи́ре (су́те) зо́лото. • -щая стоимость – ді́йсна (спра́вжня) ва́ртість. • -щая цена – спра́вжня (правди́ва, справедли́ва) ціна́. • Теперь -щая пора садить деревья – тепе́р са́ме час сади́ти (садови́ти) де́рево. • По -щему – а) по-спра́вжньому, по пра́вді, спра́вді, (искренно) щи́ро, щиросе́рдно, по щи́рості; (как следует) як слі́д, наспра́вжки́, ді́йсно[е]. [Не вмі́є нічо́го як слід зроби́ти (Київ). Посвари́тися наспра́вжки не могли́ (Крим.). Дові́даємось ді́йсне, поба́чимо його́ – яки́й (М. Вовч.)]. • Я вас по -щему люблю – я вас правди́во люблю́ (коха́ю), я вас по пра́вді (таки́ спра́вді, щи́ро, щиросе́рдно) люблю́ (коха́ю); б) (сказать правду) напра́вду; пра́вду (напра́вду, по пра́вді) ка́жучи, по щи́рості, (в сущности) су́ще. [Напра́вду вам не тре́ба було́ втруча́тися в цю спра́ву (Київ). Вона́ су́ще не була́ черни́цею, по́стригу не бра́ла (Кониськ.). Продражни́ли його́ «Зимо́ю», а су́ще він прозива́вся Гу́ркалом (Кониськ.)]. • -щим образом – по-спра́вжньому, як слід; срв. выше По -щему а. Показать себя в -щем своём виде – показа́ти себе́ в спра́вжньому своє́му ви́гляді. |
| Натаскивать, натаскать и натащить –
1) что – натягати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап’ясти, наволікати, наволокти, (о мног.) понатягати и понатягувати, понапинати, понаволікати що; срв. Натягивать. [Натягни на себе укривало (Київщ.)]; 2) (во множестве) натягувати, натягати (сов.), натаскувати, натаскати, натирювати, натирити кого, чого, натарабанити, натарганити, (наносить) наносити, нанести и наносити, (наволакивать) наволікати, наволокти и наволочити чого, (о мног.) понатягувати, понатаскувати, понатирювати, понаносити, понаволікати; (вытаскивая отовсюду, сов.) навитягати чого. [Нащо ти сюди мішків такого багато натягав? (Сл. Гр.). Повну холодну натирили людей (Квітка). Звідусіль понаносили харчів на ярмарок (Київщ.). Нащо то ти всякого ломаччя сюди понаволікав? (Харківщ.). Написати програму, навитягавши й насмикавши до неї звідусюди (Рада)]; 3) (накрадывать) натягувати, тягати, натягати, накрадати, накрасти, (о мног.) понатягувати, понакрадати чого; срв. Натибрить; 4) -кать кого – а) (на руках, на плечах) натаскати, попотаскати кого. • -кать кого по судам – натягати кого по судах; б) (задать потасовку) (зав)дати прочуханки (прочухана) кому, (с тасканьем за волосы) натягати за чуба кого, нагріти чуба, дати чубійки (чубрія) кому; 5) -вать, -кать кого – а) (собаку, охотн.) муштрувати, вимуштрувати, намуштрувати (собаку), призвичаювати, призвичаїти, принатурювати, принатурити (собаку) до чого. [Свого собаку він сам вимуштрував (Звин.)]; б) (ученика) намуштровувати, намуштрувати, натовкмачувати, натовкмачити, натоптувати, натоптати, наламувати, наламати и наломлювати, наломити кого до чого. [Маєте за два місяці намуштрувати (наламати) мені сина до іспиту (Київ). Натовкмачте його добре, щоб не зрізався на іспиті (Київ)]. Натасканный – 1) натягнутий и натягнений, напнутий и нап’ятий, наволочений, понатяг(ув)аний, понапинаний, понаволіканий; 2) натяганий, натасканий, натирений, натарабанений, натарганений, нанесений наволочений, понатягуваний, понатаскуваний, понатирюваний, понаношений, понаволіканий) навитяганий; 3) натяганий, накрадений, понатягуваний, понакраданий; 4) натасканий, попотасканий; натяганий; 5) муштрований, вимуштруваний, намуштрований, призвичаєний, принатурений; намуштрований, натовкмачений натоптаний, наламаний и наломлений. [Тра це щенятко вимуштрувати, – буде муштрований (Звин.)]. -ться – 1) натягатися, натяг(ну)тися, понатягатися и понатягуватися; бути натяг(ув)аним, натягнутим и натягненим, понатяг(ув)аним и т. п.; натягуватися, натягатися (сов.), понатягуватися; бути натягуваним, натяганим, понатягуваним и т. п.; муштруватися, намушровуватися, бути муштрованим, намуштровуваним, вимуштруваним, намуштрованим и т. п.; 2) (сходиться во множестве) стягатися, настягатися, сходитися, насходитися, находити, найти, понаходити куди; 3) (вдоволь, сов.) – а) (таская) натягатися, натаскатися, попотягати, попотаскати (досхочу), (о мног.) понатягуватися, понатаскуватися и т. п.; б) (таская друг друга) натягатися, попотягатися. [Натягалися за чуба (Сл. Гр.)]; в) (слоняясь) натягатися, наволочитися, натинятися, навештатися, наблукатися, попотягатися (досхочу) и т. п. Срв. Таскать, -ся. |
| Недалё́ко и Недалеко́, нрч. –
1) недале́ко, (ум. недале́чко), неподалеку́, (ум. неподале́чку), (пров.) неподалеці́, неподале́ць, (вблизи) поблизу́, (близко) бли́зько. [Він живе́ недале́ко (Київ). До́вбишів двір був недале́ко (Н.-Лев.). Махні́ть навпрошки́, – це недале́чко (А. Любч.). Тут поблизу́ лежи́ть люди́на (Крим.). Поба́чивши так бли́зько бе́рег той (Грінч.)]. • -ко́ от кого, от чего – недале́ко (ум. недале́чко) від ко́го (редко кого), чого́ (редко від чо́го), неподалеку́ (ум. неподале́чку) кого́, чого́, (пров.) неподалеці́ від ко́го, від чо́го, (друг от друга ещё) неподале́ць з ким, (вблизи) бли́зько, поблизу́ кого́, чого́. [Недале́ко Староду́ба ста́ли відпочи́ти (Рудан.). Став во́зик недале́чко од ме́не (М. Вовч.). Недале́чко села́ пасе́ться свиня́ (Рудч.). Неподале́чку нас майну́ла по́стать (Корол.). Той дру́гий дуб, – од пе́ршого неподалеці́, – і той обтру́шено (Борз.). Ми неподале́ць з ни́ми живемо́ (Новомоск.). Бли́зько лі́жка не́ньки спа́ли в коли́сці (ді́ти) (Л. Укр.)]. • -ко уйти (уехать) (перен.) – недале́ко заї́хати; 2) сказ. безл. предл. – недале́ко. [Недале́ко до кінця́ (П. Тичина). До Жиля́нської ву́лиці було́ недале́ко (В. Підмог.)]. • До берега -ко́ – до бе́рега недале́ко. • -ко́ от счастья, от тюрьмы – недале́ко від (до) ща́стя, від (до) в’язни́ці. • -ко́ и праздник – ско́ро (незаба́ром) і свя́то. • -ко́ ходить за примером – недале́ко йти (ходи́ти) по при́клад; недале́ко шука́ти при́кладу. |
| Неотзы́вный – невідкли́чний. • -ный друг – невідгукни́й (скупи́й на ві́дгук) друг, друг без ві́дгуку; друг, що не подає́ ві́стки про се́бе. |
| Неоценё́нный –
1) неоці́нений, неоціно́ваний, що йому́ ціни́ не скла́дено, (зап.) неотаксо́ваний. • -ная лошадь – неоці́нений кінь; кінь, що йому́ ціни́ не скла́дено; 2) -не́нный (дорогой, ласк.) – неоціне́нний, дороги́й, коха́ний, ми́лий, лю́бий, що йому́ (й) ціни́ нема́(є). • -ный друг – дороги́й (неоціне́нний) друг; друг, що йому́ (й) ціни́ нема́(є). |
| Непохо́жий на кого, на что – несхо́жий, непохо́жий на ко́го, на що, неподі́бний до ко́го, до чо́го, (отличный) відмі́нний, відмі́тний, (особый, отдельный) опрі́чний, осі́бний від ко́го, від чо́го. [За́раз постереже́ш, що пішла́ перед тобо́ю відмі́нна від на́шої сторона́ (Куліш). Мій ба́тько був чолові́к ду́же відмі́нний від и́нших на́ших селя́н (Грінч.). Нас врази́в його́ світо́гляд, осі́бний від кла́сного (Крим.)]. • Становиться, стать -жим на кого, на что – става́ти (роби́тися), ста́ти (зроби́тися) несхо́жим (непохо́жим) на ко́го, на що (неподі́бним до ко́го, до чо́го, відмі́нним від ко́го, від чо́го), відмі́нюватися, відміни́тися від ко́го, (между собою, друг на друга) різни́тися, порізни́тися (між собо́ю). [Розби́лися лю́ди на рі́зні поро́ди, або́ ра́си, і мо́вою порізни́лися (Крим.)]. |
| Но́вый и Нов – нови́й; (поновее, поближе к современности) нові́тній; (нового времени) новоча́сний. [Мо́же ви́кую я з йо́го (сло́ва) до старо́го плу́га нови́й лемі́ш і чересло́ (Шевч.). Вступа́є в вік нови́й душа́ чи́ста (П. Тичина). Скажі́ть яко́ї нові́тньої ка́зки (Звин.). Нові́тня су́кня (Крим.). Привезли́ саркофа́г до бра́ми нові́тнього хра́му (Л. Укр.). Нові́тні співці́ відгукну́лись на го́лос той (Вороний). Страшна́ була́ лю́дям яка́сь нові́тня, невідо́ма міць (Дніпр. Ч.). Знайшли́ собі́ нові́тнє ща́стя (Крим.)]. • -вые века – нові́ віки́, нова́ доба́. • -вый год – нови́й рік. • Встречать -вый год – зустріча́ти нови́й рік. • С -вым годом! – з нови́м ро́ком! • Поздравлять с -вым годом, см. Поздравля́ть. • -вый завет – нови́й запові́т (заві́т). • -вая Зеландия, -вая Каледония и т. п. – Нова́ Зела́ндія, Нова́ Каледо́нія и т. п. -вые лица (особы) – нові́ лю́ди. • -вый мир – нови́й світ. [Світ нови́й, багря́ний (Сосюра)]. • -вая неделя, церк. – провідни́й ти́ждень, про́води́ (-ві́д и (реже) -дів). • -вый порядок, режим – нови́й поря́док (лад), режи́м. • -вый Свет, геогр. – Нови́й Світ. • -вое серебро – нове́ срі́бло, мельхіо́р (-ру). • -вое слово (неологизм) – нове́ сло́во, новотві́р (-тво́ру). • -вый стиль – а) (летоисчисления) нови́й стиль; б) (в искусстве) нови́й стиль, (модерн) моде́рний стиль, стиль-моде́рн. • -вый человек – нова́ люди́на; (новичок) нова́к (-ка́). • Что -вого? – що (чу́ти) ново́го? • Пока -во что кому – поки́ новина́ (нови́нка) що кому́. • Совершенно -вый – нові́сінький. • По -му – по-ново́му; по-нові́тньому. • Старый друг лучше -вых двух – за старо́го при́ятеля двох нови́х даю́ть, (та й то не беру́ть). -вая метла чисто метёт, см. Мести́ 1. |
| Ну, междом. и част. –
1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум. [Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (Брацл.). Чого́-ж ти мовчи́ш? ну, скажи́-ж, това́ришу! (М. Хвильов.). «Ну, Гала́кточко, а що там узагалі́ гово́рять про ме́не?» – «Се́б-то де гово́рять?» – «Ну, взагалі́» (М. Хвильов.). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (Гоголь). Ну що ж, Тара́се! – рад єси́, не рад – диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П. Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М. Хвильов.). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Дава́йте йти! • Ну, пойдём! (Сл. Гр.). Ну́мо в доро́гу! (Дніпр. Ч.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Нум ора́ть мерщі́й! (М. Терещ.)]. • Ну, Солопий, вот, как видиш, я и дочка твоя полюбили друг друга так… (Гоголь) – от що, Солопі́ю, ото́, як ба́чиш, я й дочка́ твоя́ та й покоха́ли одне́ о́дного так… (перекл. А. Харч.). • Ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо! • Ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте! • Ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві). • Ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися. • Ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете? • Вон он, ну его бить! – ось він, ну́мо (нум, дава́йте) його́ би́ти! • Ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця). • А ну – ану́; ану́те, ану́мо; срв. Ну́-ка. [Ану́, заведи́-но пі́сні! (Остр. Скарбів). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (Гоголь)]. • А ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть! • Ну же – ну́-бо, ну-ж. • Да ну – ну́-бо. [Ну́-бо не пусту́й! (Вороний)]. • Да ну, иди, что ли! – та ну́-бо йди, чи що! • Да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо; 2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́. [Ну, я-ж тобі́, почека́й! (Брацл.). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (Вінниччина)]. • Ну, смотри же! – ну, диви́ся! • А ну – ану́! [Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Ану́, вихо́дь, котри́й! (Остр. Скарбів)]. А ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!; 3) (в бранных выраж., проклятьях) – ну, ану́. Ну тебя! – цур тобі́! цур тобі́, пек (тобі́)! (а) бода́й тебе́! а йди ти (собі́)!, (отвяжись) відчепи́сь! [Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.)]. Ну его! – цур йому́! цур йому́, пек (йому́)!; (нужды нет) дарма́! [Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Шевч.). Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (Котл.)]. А ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)! Ну тебя к лешему, см. Ле́ший. Ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас! [А бода́й вас та цу́р-же вам! (Шевч.)]. Ну вас всех к чорту (к богу)! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька, к бо́гу)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)! Ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!; 4) (в выраж. удивления) ну. [Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (Київщ.). «А от за да́внього ча́су, коли́…» – «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (Гоголь). Ну, та й ніч же була́! (Велз)]. • Ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати! «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» – «Ну?» – «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» – «Ну?» – «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.). • Ну что вы! – ну що́ ви! [Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В. Підмог.)]. • Да ну?! – та невже́? та ну? • Ну уж обед! – ну (та) й обі́д. • Ну и – ну й, та й. [Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В. Підмог.). Та й тюхті́й-же я підто́птаний! (Остр. Скарбів)]. Ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий! Такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз! [Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (Стефаник)]; 5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре. [Нема́, ну, то й нема́! (Л. Укр.). «Ну, там поба́чимо» – сказа́в він ла́гідно (В. Підмог.). А я був поду́мав, що ти й спра́вді зна́єш пра́вила; ну, та коли́ ти їх не зна́єш, то я зна́ю (Остр. Скарбів). Гара́зд, диви́сь-же, ти заско́чив мене (Остр. Скарбів)]. • Ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте. • Ну, конечно, очевидно и т. п. – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ и т. п. [Сподіва́єтесь, що уря́д спла́тить ваш борг, га? а зві́сно, спла́тить (Кінець Неволі). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В. Підмог.)]. • Ну да – авже́ж; см. Коне́чно 2. • Ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́! • Ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре. [«Наро́ду бага́то, дру́же?» – Ба́тько відпові́в, що ні, – люде́й, на жаль, ду́же о́бмаль. – «То й гара́зд» (Остр. Скарбів)]; 6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну. [«За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». – «Ну, на се» – пое́т відмо́вив – «не наді́юся я зро́ду» (Л. Укр.)]. • Ну, нет! – е, ні! ба ні! [Ба ні! не пі́ду до ньо́го (Липовеч.)]. • Ну, вот ещё! – ну, о́т іще! (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат! ет! [«Та ну-бо, розкажи́!» – «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». – «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудч.)]. • Ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш! • Ну, где таки! – де то вже таки́! [Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (Рудан.)]. • Ну, знаете – ну, зна́єте. [Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (Влизько)]; 7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо? [«Ну, чи не каза́в-же я?» – поду́мав собі́ Чуб (Гоголь). Ну, а все́-ж таки́, чи́м-же соціялі́зм відрізня́ється від комуні́зму? (М. Хвильов.). «А що ти ду́маєш запропонува́ти?» – «А як ти гада́єш? Ну?… от тобі́ й ре́бус!» (М. Хвильов.). «Від ко́го-ж лист?» – «Від ге́тьмана Хане́нка?» – «Хане́нка? йо?» (Стар.-Чернях.)]. • Ну, а вы? – ну, а ви? • Ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го? • Ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?; 8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от. [Був собі́ одва́жний ли́цар, нам його́ згада́ть до ре́чи… Ну, та сей одва́жний ли́цар я́кось ви́брався до бо́ю (Л. Укр.). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л. Укр.). Уря́дники все роби́ли спра́вно; пашпорти́ там, ну й хто бунтівни́к – зна́ли (Ледянко)]. • Ну вот он говорит – ото́(ж) він і ка́же; 9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну. [Зборо́в його́ та й дава́й би́ти (Київщ.). Пішла́ вона́, – я дава́й паску́дити Насту́ню (Крим.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). З переполо́ху ну втіка́ть (Шевч.)]. • Да и ну – та й дава́й, та й ну. [Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Шевч.)]; 10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́. [Но, була́ні! (Гайсинщ.). Ньо, ньо, ураго́ва! (Костомар.)]. |
| Обеща́ние –
1) (действ.) обі́ця́нка, обі́ща́ння, об[за]ріка́ння; 2) (обещан. предмет, дан. слово) обі́ця́нка, обі́тниця, обрі́ка, зарі́к (-ро́ку), обрі́к (-ро́ку). • Давать кому обеща́ние – обі́тницю кому́ чини́ти. • Дать друг другу клятвенное -ние – сприсягти́ся. • Исполнить -ние – спра́вити обі́ця́нку, всто́яти на сло́ві, доде́ржати сло́ва. • Не сдержать -ния – схиби́ти обі́ця́нку, відско́чити від сло́ва, не доде́ржати сло́ва. |
| Опере́живать, -жа́ть, -ди́ть – випере́джувати, випереджа́ти, ви́передити кого́, що, попереджа́ти, попереди́ти, навпопереджа́ти, -ди́ти, спереджа́ти, -ди́ти, упереджа́ти, -ди́ти, перебіга́ти, перебі́гти, обганя́ти, обігна́ти, переганя́ти, перегна́ти кого́, що. [Великору́ська культу́ра ви́передила и́нші. Він спереди́в мене́ коне́м. Хоті́ла перебі́гти його́]. • -жа́ть друг друга – хапа́тися оди́н перед о́дним (попере́д о́дного). • Опережё́нный – ви́переджений, попере́джений, обі́[пере́]гнаний. |
| Оспа́ривать, оспо́рить кого, что – змага́тися, спереча́тися з ким, з чим и проти ко́го, проти чо́го, запере́чувати, запере́чити що, збива́ти, зби́ти що, перепира́ти кого́. • -ать у кого что – змага́тися, спереча́тися з ким за що. • Его -вает другой учёный, говоря… – з ним (проти ньо́го) змага́ється дру́гий уче́ний, ка́жучи… • -ать какое-л. мнение, взгляд – змага́тися, спереча́тися з яко́юсь ду́мкою, з по́глядом, запере́чувати, запере́чити яку́сь ду́мку, по́гляд. • -ать законность акта – запере́чувати пра́вність (зако́нність) а́кту. • -ать правдивость данных сведений – запере́чувати справедли́вість по́даних відо́мостей. • -ать чьё-либо право (не в свою пользу) – запере́чувати, запере́чити чиє́ (и кому́) пра́во. • -ать у кого-л. право (для себя) – спереча́тися (змага́тися) з ким за пра́во. • Он -вает у меня это право – він змага́ється (спереча́ється) зо мно́ю за це пра́во. • Он -вает (отрицает) это моё право – він запере́чує мені́ це пра́во. • Сосед -вает у меня эту землю – сусі́д змага́ється (спереча́ється) зо мно́ю за цю, зе́млю. • Они -вают друг у друга что-л. – вони́ змага́ються оди́н з о́дним за що. • Оспо́ренный – запере́чений. |
| Отлича́ться, отличи́ться –
1) (различаться) відрізня́тися, відрізни́тися від ко́го, від чо́го чим, різни́тися, порізни́тися від ко́го, від чо́го чим, у чо́му. • -ча́ть(ся) чем от чего – різни́ти(ся) чим, у чо́му, з чим порізни́ти(ся). • -ча́ться друг от друга – різни́тися (сов. порізни́тися) між собо́ю чим, відрізня́тися оди́н від о́дного (одна́ від о́дної) чим. • Умом и словом -ча́ется человек от прочих существ (тварей) – ро́зумом та мо́вою відрізня́ється (різни́ться) люди́на від и́нших істо́т (твари́н) 2) (выделяться) відзнача́тися и відзна́чуватися, відзначи́тися чим від чо́го, визнача́тися и визна́чуватися, ви́значитися чим, у чо́му, вирізня́тися, ви́різнитися чим, між ким, між ко́го, вика́зуватися, ви́казатися чим. • Он -чи́лся храбростью – він відзначи́вся хоро́брістю. • Она -ча́ется чрезвычайной красотой – вона́ визнача́ється (вирізня́ється) надзвича́йною красо́ю. • -ча́ться в искусствах, науках – визнача́тися в мисте́цтвах, у нау́ках чим. |
| Оты́скивать, -ся, отыска́ть, -ся – відшу́кувати, -ся, відшука́ти, -ся (о мног. повідшу́кувати, -ся), знахо́дити, -ся и, (реже) знаходжа́ти, -ся, знайти́, -ся, (о мног. познахо́дити, -ся), віднахо́дити, -ся, віднайти́, -ся, вишу́кувати, -ся, ви́шукати, -ся, нашу́кувати, нашука́ти, ви́скіпати, (о предметах, находящихся в разн. местах) зшу́кувати, -ся, позшу́кувати, -ся. [Покра́дені ре́чі всі познахо́джено. Віднайти́ шлях до наро́ду (Фр.). Ви́шукати дета́лі. Нашука́в які́сь леге́нди (Грінч.). Робо́ту він собі́ нашука́є не одра́зу (Крим.). Зшу́кую ві́вці, що пастухи́ порозгу́блювали]. • -вать, -ка́ть друг друга – відшу́кувати, відшука́ти о́дин (одне́) о́дного, зшу́куватися, зшука́тися з ким. [Наси́лу ми з ним зшука́лися]. • -вать, -ка́ть путём расспросов – напи́тувати, напита́ти кого́, що. • -ка́ть дороги – (образно) ухопи́ти тропи́. • Где это вы такую глупость -ка́ли? – де це ви таку́ дурни́цю ви́скіпали? (Л. Укр.). • -вать судом – пра́вити, ви́правити з ко́го судо́м; позива́ти кого́ за що, ви́позивати з ко́го що. • Оты́сканный – відшу́каний, відна́йдений, зна́йдений. • -ный судом – ви́позиваний. Срв. Иска́ть. |
| Передава́ть, переда́ть –
1) передава́ти, переда́ти кому́, що, (о многом) попередава́ти. [Переда́й мені́ сіль]. • -ва́ть что-н. из рук в руки, друг другу – передава́ти з рук до рук, оди́н (одно́) о́дному що-не́будь. • -ва́ть, -да́ть кому имущество, власть, право – передава́ти, переда́ти (редко здава́ти, зда́ти) майно́, вла́ду, пра́во кому́. Срв. Уступа́ть. • -дава́ть (-да́ть) приказания армии по радиотелеграфу – передава́ти (переда́ти) нака́зи (ро́зкази) а́рмії ра́діо-телегра́фом. • -да́ть болезнь, черты характера кому – переда́ти х(в)оро́бу, вда́чу кому́. • -да́ть письмо, деньги, подарок кому через кого – пере[по]дава́ти, пере[по]да́ти листа́, гро́ші, гости́нець кому́ ким. [Козако́м гости́нець ба́тькові переда́в]. • -да́ть письмо в собственные руки – по[пере]да́ти листа́ до вла́сних рук. • -да́ть дело на чьё усмотрение – відда́ти спра́ву на чий ро́зсуд, зда́тися на чию́ ду́мку. • -да́ть дело в суд – переда́ти спра́ву до су́ду. • -да́ть настроение кому – переда́ти на́стрій кому́. [Музи́ка гро́ю передає́ сумни́й свій на́стрій слухача́м]. • -да́ть вексель – пережирува́ти. [Узя́в та ве́ксель той на жі́нку і пережирува́в]; 2) что (изображать) – віддава́ти, відда́ти, подава́ти, пода́ти. [Пое́т вира́зно віддає́ свої́ пережива́ння. Бу́кви віддаю́ть зву́ки. Оповіда́ння подає́ трагі́чну до́лю відо́мої красу́ні (Єфр.)]; 3) -да́ть лишнее – передава́ти, переда́ти, (о мног.) попередава́ти [Переда́в куті́ ме́ду. Ви переда́ли три карбо́ванці, як дава́ли ре́шту (при сдаче)]; (заплатить дорого) перепла́чувати, переплати́ти за що; (давать много раз) дава́ти, по[на]дава́ти. • Сколько денег я ему уже -ва́л – скі́льки вже гро́шей я йому́ надава́в; 4) (на словах) перека́зувати, переказа́ти, нака́зувати, наказа́ти, переповіда́ти, перепові́сти, (о сплетнях, слухах ещё) перено́сити, перене́сти, (о многом) поперека́зувати, попереповіда́ти, поперено́сити, поперено́шувати кому́ що, про що. [Я не бу́ду перека́зувати вам тих лайо́к (Коцюб.) (и ті лайки́). Перека́зували нови́ни (Грінч.). Переказа́ла, щоб поспіша́вся (Коцюб.). Переказа́ти слова́ми стано́вище мого́ ду́ха (Конис.). Ой накажи́, га́лко, від кошово́го ві́сті. Де що почу́є, все перено́сить]. • -ть через кого – перека́зувати, нака́зувати ким. [Переказа́ла дочко́ю, щоб поспіша́в додо́му. Накажи́ слуго́ю, що ти незду́жаєш (Л. Укр.)]. • -да́ть чьи слова – переказа́ти, пода́ти чиї́ ре́чі (чию́ мо́ву). • Он неверно -да́л мои слова – він не так переказа́в мої́ слова́. • -да́ть мысль (словами) – переказа́ти ду́мку. • -да́ть что-либо своими словами – переказа́ти що свої́ми слова́ми. • -ть известие – пода́ти зві́стку. • -ть что-либо потомству – переда́ти що пото́мству (наща́дкам), пода́ти що у пото́мство (Куліш). • -ть на письме – списа́ти. [Найкра́щая пі́сня мені́, її́-ж і списа́ти не си́ла (Самійл.)]. • -ва́ть, -да́ть поклон – перека́зувати, переказа́ти поклі́н и покло́на, віддава́ти, відда́ти поклі́н, поклоня́ти, поклони́ти, поклоня́тися, поклони́тися, відклоня́тися, відклони́тися кому́ ким. [Сестра́ до бра́та з чужо́ї сторони́ поклоня́ла. Коза́к до ді́вчини ворла́ми та поклони́вся. З Украї́ни до ді́вчини коза́к відклони́вся]. • -да́йте ему мою глубокую благодарность, моё почтение – перекажі́ть йому́ мою́ глибо́ку подя́ку (вдя́чність), мою́ пова́гу (поша́ну). • -да́ть кукованием – перекува́ти. [Хоч си́вою зозу́лькою переку́й до ме́не]. • Передава́емый – переда́ваний; відда́ваний; перепла́чуваний; перека́зуваний; перепові́дуваний. • Пере́данный и пе́реданный – пере́даний, (о мног.) попереда́ваний; ві́дданий, по́даний, (о мног.) повідда́ваний; перепла́чений; перека́заний, нака́заний, перепові́даний, перепові́джений, перене́сений, (о мног.) поперека́зуваний, понака́зуваний, поперепові́даний, поперено́шуваний. |
| Переню́хивать, переню́хать – переню́хувати, переню́хати, (о мног.) попереню́хувати. • Переню́ханный – переню́ханий. • -ся (обнюхать друг друга) – пере[об]ню́хуватися, пере[об]ню́хатися. |
| Перестре́лянный – перестрі́ляний, пострі́ляний; повистре́люваний. • Перестреля́ться (обо всех) – позастре́люватися, постріля́тися; бу́ти пострі́ляним, перестрі́ляним. [Лі́пше всім позастре́люватися, ніж зра́дниками ста́ти]. • -ре́ливаться (стрелять друг в друга) – перестрі́люватися, стріля́тися чим. [Замість рушни́ць стріля́лись ті́льки лу́ками (Куліш)]. |
| По, предл. –
1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́? |
| Подбива́ть, подби́ть –
1) что чем и что подо что – підбива́ти, підби́ти, (о мн.) попідбива́ти що чим и що під що, (подкладкою одежду, досками что-л.) підшива́ти, підши́ти, (о мн.) попідшива́ти що чим. • -бе́й клин под стойку – підби́й (піджени́) клинка́ під стоя́н (під со́ху). • -ва́ть сапоги гвоздями – підбива́ти (підби́ти, попідбива́ти) чо́боти гвіздка́ми (цвяха́ми), підко́вувати (підкува́ти, попідко́вувати) чо́боти (гвіздка́ми); поцвяхува́ти чо́боти. • -би́ть платье шёлком – шо́вком підбива́ти, підби́ти, підшива́ти, підши́ти убра́ння. • -би́ть мехом – підбива́ти (підби́ти) ху́тром, хутрува́ти, ви́хутрувати, похутрува́ти що. • Утопленника теченьем -би́ло под мост – то́пленика підби́ло течіє́ю (водо́ю) під міст. • -би́ть зайца, птицу (подстрелить) – підби́ти за́йця, пти́цю. • -би́ть глаз, глаза – підби́ти о́ко, попідбива́ти о́чі. • -би́ть кого (свалить с ног) – підби́ти (підчепи́ти) кого́. • Они -би́ли друг друга и оба упали – вони́ підби́ли оди́н о́дного й оби́два попа́дали. • -би́ть щи забелкой – забіли́ти борщ; 2) кого на что – підбива́ти, підби́ти, (подущать) підмовля́ти, підмо́вити, намовля́ти, намо́вити, (подстрекать) під’ю́джувати, під’ю́дити, підбу́джувати, підбуди́ти, підбу́рювати, підбу́рити, направля́ти, напра́вити, настре́нчувати, настре́нчити, (советами) підра́джувати и підраджа́ти, підра́дити кого́ на що. Срв. Побужда́ть. [Хіба́ не Хома́ підмовля́в, не він склика́в грома́ду (Коцюб.). Під’ю́дили мене́ на вас (Конис.). Ціка́вість, ма́буть, вас підбу́джує чима́ло (Самійл.). Підбу́рювали всіх царі́в в Евро́пі, щоб воюва́ти А́нглію ішли́ (Грінч.)]. • Так меня и -ва́ет поехать туда – так мене́ й порива́є пої́хати туди́. Подби́тый – 1) підби́тий, підши́тий, (мехом) (по)хутро́ваний, ви́хутруваний чим. • -тая птица – підби́та, підтя́та пти́ця. • -тый глаз, -тые глаза – підби́те (підси́нене) о́ко, попідби́вані (попідси́нювані) о́чі; 2) (наущенный) підби́тий, намо́влений, під’ю́джений и т. д. |
| Подстрека́ть, подстрекну́ть кого чем, к чему (побуждать, поощрять) – підбива́ти, підби́ти кого́ на що, підохо́чувати, підохо́тити кого́ до чо́го, підстру́нчувати, підстру́нчити, підстру́нювати, підстру́нити, піджи́г[ґ]увати, піджи́ґнути, підштри́кувати, підштри́кну́ти кого́ чим; срв. Побужда́ть, Поощря́ть. [Сатана́ зна, чим підштрикну́ти (Квітка)]. • -ка́ть друг друга – підохо́чувати оди́н (одне́) о́дного. • -ну́ть чьё-л. любопытство – збуди́ти, підштрикну́ти чию́сь ціка́вість. • -ть кого против кого (возбуждать) – намовля́ти, намо́вити, підмовля́ти, підмо́вити, направля́ти, напра́вити, підбу́рювати и підбуря́ти, підбу́рити кого́ проти ко́го и на ко́го, підстру́нчувати, підстру́нчити, підстрю́чувати, підстрю́чити, підстро́чувати, підстрочи́ти, під’ю́джувати, ю́дити, під’ю́дити кого́ проти ко́го, на ко́го; срв. Возбужда́ть 2, Подгова́ривать (против кого). [І поча́в люде́й ю́дити на Степа́на. Під’ю́див мене́ на вас. Це він його́ підстрочи́в]. • -ть к чему (подущать на что) – призво́дити, призве́сти до чо́го и на що, при́звід (напра́ву, пону́ку) дава́ти, да́ти кому́ до чо́го, підво́дити, підве́сти кого́ до чо́го и на що, піджи́ґувати, піджи́ґну́ти, нашти́рювати, нашти́рити, підштри́кувати, підштри́кну́ти, підш[с]ти́рувати, підш[с]ти́рити кого́ на що, підшто́вхувати, підштовхну́ти до чо́го, намошто́рювати, намшто́рити, підцю́кну́ти кого́ на що, до чо́го (роби́ти що). [Вона́ його́ на все лихе́ призво́дить (Київщ.). Не той зло́дій, хто рука́ми бере́, а той, хто при́звід дає́ (Київщ.). Нас на то́є підвела́. А баби́ все нашти́рують (Коцюб.). Оди́н о́дного підшто́вхував до війни́ з козака́ми (Куліш). Підцю́кнула нечи́ста си́ла]. |
| Пожима́ть, пожа́ть – дави́ти, стиска́ти (ча́сом, часа́ми), (слегка) поти́скувати (зле́гка), сов. подави́ти, сти́снути, поти́снути що. • -ма́ть руку кому, кого за руку – стиска́ти (сти́сну́ти) кому́ ру́ку, кого́ за ру́ку. [Я стисну́ла йому́ ру́ку (Рудан.). Сти́сну щи́ро за ру́ченьку, в гу́бки поцілу́ю (Чуб. V)]. • -ма́ть друг другу руки – рука́тися, порука́тися, ру́чка́тися, пору́чка́тися. • -ма́ть плечами – зни́зувати и низа́ти, знизну́ти (реже зниза́ти) плечи́ма, здвига́ти, здвигну́ти, стина́ти, стену́ти плечи́ма, стули́тися плечи́ма. • Пожа́тый – поти́снутий, сти́снутий. • -ться – щу́литися, зщу́люватися, ко́рчитися, ї́житися. |
| Познава́ться, позна́ться – пізнава́тися, пізна́тися, спізнава́тися, спізна́тися, дізнава́тися, дізна́тися. • Друг -ётся, друзья -ются в несчастьи – при́ятеля (дру́га), при́ятелів (дру́зів) пізна́єш у біді́ (при лихі́й годи́ні, лихо́ї годи́ни). |
| Познако́миться – познайо́[ко́]митися, зазнайо́митися, признайо́[ко́]митися, спізна́тися, пізна́тися, за[і]зна́тися, запізна́тися, обізна́тися з ким, з чим, (с)пізна́ти кого́, що, (о мног., со мног.) (редко) позазнайо́млюватися, позазнава́тися з ким. • -ться друг с другом – познайо́митися оди́н з о́дним. [Шевче́нко познайо́мився з Куліше́м р. 1848 (Грінч.). Там я упе́рше з дяко́м признако́мився (М. Вовч.). Тоді́-ж і з Сучко́м зазна́вся ду́жче (Грінч.). З людьми́ спізна́вся (Глібов). Там пізна́в сестру́ його́, Га́ню (Франко). Хоті́ла спізна́ти село́ (Кониськ.)]. |
| Поли́тика – полі́тика. • Вести друг с другом -тику – політикува́тися. [Оби́два-ж вони́ політику́ються, подару́нками обсила́ються, а ни́шком оди́н на о́дного чига́ють (Куліш)]. |
| Полюби́ть – полюби́ти, улюби́ти, злюби́ти, (реже залюби́ти), покоха́ти, укоха́ти, закоха́ти, (понравить) у[с]подо́бати кого́, що. [На́ше се́рце не пита́є, кого́ полюби́ти (Руд.). Покоха́ла ти спі́ви мої́ (Ворон.). Голу́бонька вбив, голу́бку злюби́в (влюби́в). Уподо́бав книжки́, найбі́льш істори́чні (Грінч.). І гости́нців брать не хо́че, не хо́че й па́на закоха́ть (Шевч.)]. • -би́ть друг друга – полюби́ти (покоха́ти) одне́ (оди́н) о́дного полюби́тися, покоха́тися. • Больно уж он её -би́л – ду́же (тя́жко) вже він її́ покоха́в (полюби́в). • -би́ нас чорненькими, а беленькими всяк полюбит – полюби́ мене́ в чо́рній (подразумевается – соро́чці), а в бі́лій і аби́-хто полю́бить. |
| Помога́ть, помо́чь – помага́ти, помогти́, допомага́ти, допомогти́ кому́, запомага́ти, запомогти́, спомага́ти, спомогти́ кого́ и кому́ чим и в чо́му, під(по)мага́ти, під(по)могти́ кого́ и кому́, пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти кому́, ра[я]тува́ти, поратува́ти, зарато́вувати, заратува́ти, підрато́вувати, підратува́ти, зара́джувати, зара́дити кого́ чим, у чо́му, до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) става́ти, ста́ти кому́ чим, посилко́вувати, посилкува́ти кого́, прислуго́вувати, прислугува́ти кому́ (содействовать) сприя́ти кому́, (образно) підклада́ти ру́ки під ко́го, носи́ти во́ду на чий млин; Срв. Вспомога́ть, Пособля́ть, Подде́рживать. [Якби́ не біг, хто-б нам помі́г. Роби́, небо́же, то й бог (до)помо́же. Як міг, так допомі́г (Номис). Вони́ мене́ не запомо́жуть (Номис). Не мо́жу я сьому́ запомогти́ (М. Вовч.). То бу́де йому́ Госпо́дь милосе́рдний на вся́кім мі́сті спомага́ти (Март.). Ніко́го не спомо́же, не пора́дить (Гн.). Коли́-б не я, хто-б його́ поратува́в (Кониськ.). Вже коли́ не ви, так і ніхто́ більш не зарату́є мене́. Оди́н дру́гого в робо́ті підрату́є і грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (Франко). Як пособи́ти йому́ тепе́р, то й він коли́сь у приго́ді ста́не (Грінч.). І всім йому́ прислуго́вує, що зна і що зду́жа (Квітка). Неха́й вам до́ля сприя́є (Гол.)]. • Да -жет вам бог! – Бо́же поможи́ вам! Хай вам бог помага́є (помо́же)! • Если вы это предпримете, я буду вам -га́ть – якщо ви за це ві́зьметеся, я вам допомага́тиму (підпомага́тиму), пособля́тиму (підсобля́тиму), става́тиму до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги). • -га́йте друг другу – запомага́йте оди́н о́дного, става́йте до по́мочи оди́н о́дному и т. п. -га́ть кому необходимыми средствами, чем-л. необходимым – спромага́ти, спромогти́ кого́ чим. [Я-ж їх спромага́ла, в лю́ди виво́дила (Київщ.). Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю і всім припа́сом до похо́ду в туре́цькі зе́млі (Куліш)]. • -мо́чь кому деньгами – (до)помогти́ кому́, запомогти́, спромогти́, заратува́ти, підмогти́, підратува́ти кого́ гроши́ма (грі́шми). • -мо́чь кому в нужде – допомогти́, спомогти́ кому́, запомогти́, поратува́ти, заратува́ти кого́ в біді́, в приго́ді. • Он -мо́г мне во всех моих нуждах – він запомі́г (заратува́в, поратува́в, зара́див) мене́ в усі́х мої́х потре́бах. • -мо́чь кому советом – ра́дою зара́дити (пора́дити) кого́, ра́ди (и ра́ду) да́ти кому́ (чим). [Ви нас за те своє́ю ра́дою зара́дите (Основа 1861)]. • -мо́чь горю – зара́дити, запобі́гти, запомогти́ ли́хові, го́рю. • Как этому (здесь) -мо́чь? – як цьому́ (тут) зара́дити (пора́дити)? яку́ цьому́ (тут) ра́ду да́ти? • А нельзя ли этому (здесь) чем-н. -мо́чь? – а чи-ж не мо́жна тому́ що пора́дити (чим зара́дити)? а чи-ж не мо́жна тут чого́ вра́дити (яку́ ра́ду да́ти)? • Я тут ничем не могу -мо́чь – я тут нічо́го не вра́джу (не вра́ю). • Не знает чем и -мо́чь себе – не зна́є, чим і запомогти́ся (заратува́тися, зара́дитися), чим себе́ й пора́дити. • -мо́чь себе тем, что есть – запомогти́ся (заратува́тися, зара́дитися) тих, що є, що бог дав. • Он не знает, как себе -мо́чь в такой беде – він собі́ ра́ди не добере́ (не прибере́), він собі́ ра́ди не дасть, він не вмі́є себе́ пора́дити у цій (у такі́й) приго́ді. • Эти капли -га́ют от кашля – ці ка́плі помага́ють про́ти ка́шлю, помічні́ на ка́шель. • Это не -жет мне – це мені́ не (до)помо́же (не посо́бить), (не выручит из беды) це мене́ не зарату́є (не врату́є). • Ничто не -га́ет – нічо́го не помага́є(ться), не пособля́є(ться), ніщо́ не стає́ в приго́ді (не дає́ ра́ди). • Ничто не -гло́ – нічо́го не помогло́ся (не пособи́лося), ніщо́ не зара́дило, не вра́дило. • Это нисколько не -га́ет его счастью – це ані трі́шечки не додає́ до його́ ща́стя. -ги́те! – ра[я]ту́йте! про́бі! |
| Попо́тчевать – пришанува́ти, пошанува́ти, (вином) почастува́ти, участува́ти, (обнести всех кругом) обчастува́ти кого́ чим. • -вать друг друга (вином) – почастува́тися. [Хлі́ба-со́ли заготу́ю, та й вас пришану́ю (Ромен.). В го́стях були́? чим-же вас там пришанува́ли? (Лубен.). Нагодува́ла стара́ яга́ чолові́ка, вчастува́ла і положи́ла спа́ти (Стор.). Зажди́, неха́й він обчасту́є всіх (Звин.)]. • -тчуй гостя, вишь он ничего не кушает – пришану́й (пошану́й) го́стя, бач вони́ нічо́го не їдя́ть. |
| Посма́тривать –
1) погляда́ти (редко погляда́тися), позира́ти на ко́го, на що и (переводя взгляд) по ко́му, по чо́му, (быстрым взглядом) зи́ркати, погли́пувати, накида́ти, закида́ти о́ком, скида́ти о́ком, очи́ма на ко́го, на що; срв. Погля́дывать. [Сиди́ш, позира́єш на со́нце, ждеш но́чи (Тесл.). Та на сво́го джу́ру погляда́ється (Дума). Он Ка́ссій зи́рка го́лодно з-під ло́ба (Куліш). Кули́нка не йде, а пливе́, та скида́є очи́ма на сво́ю пла́хту то з сьо́го, то з то́го бо́ку (Кониськ.). А Они́сько давно́ вже на твою́ Софі́ю о́ком накида́є (Грінч.)]. • -вать исподлобья – погляда́ти (позира́ти, зи́ркати) на ко́го, на що з-під ло́ба, сторч. • -вать искоса – скри́ва, ско́са, зи́зим о́ком погляда́ти, позира́ти на ко́го, на що. • -вать с интересом, с любопытством – ціка́вим о́ком погляда́ти (позира́ти) на ко́го, на що. • -вать недоверчиво, подозрительно – сторожки́м о́ком (по́глядом) погляда́ти (позира́ти) на ко́го, на що. • -вать на часы – погляда́ти, позира́ти на годи́нника. • -вать по сторонам, вокруг – розгляда́тися роздивля́тися, роззира́тися (на всі бо́ки, навкруги́). [Стоя́ла та розгляда́лась (Коцюб.)]. • -вать друг на друга – погляда́ти оди́н на о́дного, ззира́тися між собо́ю; 2) (посматривать) нагляда́ти, назира́ти кого́, що и чого́, погляда́ти, позира́ти, подивля́тися на ко́го, на що и чого́. [Вигляда́ла з-за угла́ на горо́д та подивля́лась на слуг (Н.-Лев.). Подивля́йтесь на слабо́го, чи не тре́ба бу́де йому́ чого́ (Звин.)]. • -вайте за моим домом – нагляда́йте моє́ї ха́ти, погляда́йте, подивля́йтесь моє́ї ха́ти и на мою́ ха́ту. |
| Посмотре́ть –
1) подиви́тися (диал. подиви́ти), погля́[е́]діти, (гал.) піз(д)рі́ти, (взглянуть) гля́нути, (с)погля́нути, позирну́ти, ки́нути о́ком, зве́сти очи́ма на ко́го, на що и (переводя взор с одного предмета на другой) по ко́му, по чо́му; срв. Погляде́ть. [Ой зійду́ я на го́ру висо́ку та подивлю́сь в доли́ну широ́ку (Чуб.). Та подиви́ла на би́стру во́ду (Гол.). Пі́зрю-же я, пі́зрю на широ́ке по́ле, аж там мій ми́ленький оре (Гол.)]. • -три́те, который час – подиві́ться, гля́ньте, котра́ годи́на. • -три́те, как он танцует – подиві́ться, (по)гля́ньте, як він танцю́є. • -тре́ть во все сторон, вокруг – подиви́тися, роздиви́тися, розгля́нутися на всі бо́ки, навкруги́ (навко́ло). • Куда ни -тришь – куди́ (не) гля́неш, куди́ о́ком заки́неш. [Десь га́рно жона́тому, що усі́-ж то, усі́ куди́ о́ком заки́неш, усі́ же́няться (Квітка)]. • -тре́ть на людей, на деревья и т. п. – гля́нути по лю́дях, по дерева́х и т. п. Как только -тре́л ему в глаза, сейчас заметил – ско́ро (ті́льки) спогля́нув йому́ в ві́чі, за́раз поба́чив. • -три́(-ка), -три́те(-ка) – глянь(-но), гля́ньте(-но) и гля́нься(-но), гля́ньтеся(-но), (с)погля́нь(-но), (с)погля́ньте-но, поба́ч(-но), поба́чте(-но), диви́(-но), диві́ть(-но). [А поба́чте, ді́ду, що то воно́ гори́ть (Звяг.). Гля́ньтеся, яка́ швидка́! (Кониськ.). Спогля́ньте-бо на не́ї, спогля́ньте на її́ уста́… Диві́тесь (Куліш)]. • -трим, что из этого выйдет – поба́чимо, що з цьо́го (з то́го) ви́йде (бу́де). • -трим, согласится ли он на это – поба́чимо, чи зго́диться (чи приста́не) він на це (на те). • -тре́ть правым глазом, левым глазом – подиви́тися на пра́ве о́ко, на лі́ве о́ко. [Подиви́ся на пра́ве го́ко і поба́чиш по́ле. А ну подиви́ся ще на дру́ге го́ко (Вінниц.)]. • -тре́ли друг на друга – подиви́лися, гля́нули оди́н на о́дного; срв. Перегляну́ться (Перегля́дываться). • -тре́ть за кем, за чем – подиви́тися, погля[е́]ді́ти, попильнува́ти кого́, чого́. [Подиві́ться, погляді́ть мої́х діте́й, по́ки я прийду́]. |
| Посыла́ть, посла́ть – (за кем, за чем) посила́ти, посла́ти по ко́го, по що. [Посила́ли по лі́каря і по лі́ки]. • -ть письмо, посылку – посила́ти, посла́ти, подава́ти, пода́ти (листа́, паку́нок). • -ть кого к кому – посила́ти, посла́ти кого́ до ко́го. • -лать друг другу (обмениваясь) – обсила́тися. [Обсила́ються подару́нками]. • -ть сватов – засила́ти, засла́ти старості́в; сла́тися, засила́тися, засла́тися з староста́ми. [До ді́вчини з староста́ми шле́ться]. • -ла́ть поклон – перека́зувати, переказа́ти, передава́ти, переда́ти уклі́н, поклі́н ким кому́. • По́сланный (куда, к кому за чем) – по́сланий куди́ до ко́го, по що, (о сватах) за́сланий. |
| Потормоши́ть – пото́рсати, потермоси́ти, посі́пати, поша́рпати кого́; срв. Тормоши́ть. • -ши́ть друг друга – поша́рпатися (оди́н з о́дним). [Оди́н з о́дним поша́рпалися, а не би́лись]. |
| Похо́жий на кого на что – схо́жий, похо́жий на ко́го, на що, підхо́жий, поді́[о́]бний до ко́го, до чо́го. [Він був схо́жий з ви́ду на ма́тір (Н.-Лев.). Сама́ на се́бе не схо́жа ста́ла, така́ журба́ її́ бере́ (Рудч.). Ви́йшла ді́вчинка, підхо́жа до молодо́го гусеня́ти (Г. Барв.). Оттакі́ й підхо́жі думки́ плу́тались у ко́жного в голові́ (Грінч.). Все здава́лось чужи́м, чудни́м, не поді́бним до то́го, що було́ вчо́ра (Коцюб.)]. • Портрет не -хо́ж на оригинал – портре́т не схо́жий на оригіна́л. • Они -жи друг на друга – вони́ схо́жі оди́н на о́дного (помі́ж собо́ю), вони́ підхо́жі, поді́бні оди́н до о́дного. • -жий как вылитый, как две капли воды – схо́жий, як ви́капаний, досто́ту схо́жий, досто́тній, чи́стий, чисті́сінький. [Син – ви́капаний (чи́стий, досто́тній) ба́тько. Досто́ту на бра́та схо́жий]. • Бывать, быть -жим на кого, на что – підхо́дити до ко́го, до чо́го, скида́тися, подо́бати, похо́дити на ко́го, на що; см. II. Походи́ть. [Чолові́к до чолові́ка бува́ підхо́дить. День на день і ніч на ніч не скида́ється (Васильч.). Похо́дить на те, ні́би-то а́кція – гро́ші? (Кониськ.)]. • Родиться, оказаться -жим на кого – уроди́тися, уда́тися, ви́йти в ко́го, ви́кинутися в ко́го и на ко́го, ски́нутися, зда́тися на ко́го. [Чорт її́ зна́є, в кого́ вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). Уда́вся я, ма́біть, у того́ пра́щура свого́, у Савлука́ козака́ (М. Вовч.). Ні оди́н син не ви́кинувсь на ба́тька (Херс.). Така́ і по́вненька, і бі́ла і рум’я́на, чорноо́ка, чорнобри́ва, як ма́ти, і на но́ров тро́хи ски́нулась на не́ї (Мирн.). Ні, га́рний був Мазе́па мій, а ти так здавсь на чо́рта зло́го (Греб.)]. • Стать на человека (на людей) -жим – ви́людніти. [Між товари́ством став він ско́ро віджива́ти, став виявля́ти зді́бності до вче́ння, осмілі́в, ви́люднів, як ка́жуть (Васильч.)]. • Похо́же на это, на то – підхо́же до цьо́го, до то́го; скида́ється на це, на те. [Це ті́льки тро́шки на пра́вду скида́ється, а більш до брехні́ підхо́же]. • Это ни на что не -же – це вже не зна́ти що. |
| Пощу́пывать, пощу́пать – ма́цати (и́ноді, зле́гка), пома́цувати, пома́цати, ла́пати (и́ноді, зле́гка), пола́пувати, пола́пати, (один раз) мацну́ти, лапну́ти кого́, що за що, у чо́му; (себя, друг друга) пома́цуватися, пома́цатися, пола́пуватися, пола́патися, (один раз) мацну́тися, лапну́тися. [А да́йте я пома́цаю вам ру́ку (Куліш). Пола́пала за ребро́. Пола́пав у гаманці́, в кеше́ні]. • -пал себе голову – пома́цався за го́лову. [Пома́цується за ні́здрі (пощупывает себе ноздри) та й погляда́є на па́льці, чи не йде кров з но́са (Свидн.)]. |
| Пре́данный – ві́дда́ний, ві́рний кому́, щи́ро прихи́льний до ко́го. • -ный друг, слуга – ві́рний, щи́рий друг, слуга́. • -ный вам – ві́дда́ний вам. |
| Приве́тствовать – віта́ти, (сов.) привіта́ти, повіта́ти, звіта́ти кого́, що. [Віта́ю вас в свої́й госпо́ді щи́ро (Грінч.). Селя́ни привіта́ли цей за́мір (Грінч.). Там слова́ми привіта́ла, там нагодува́ла (Шевч.)]. • -вовать друг друга (взаимно) – віта́тися, повіта́тися, привіта́тися з ким. • -вать пальбой, салютом – салютува́ти, (стар.) ясу́ віддава́ти кому́. • -вать кого радостным восклицанием – віта́ти кого́ ра́дісним по́кликом. • Приве́тствованный – ві́таний, (сов.) приві́таний. |
| Привыка́ть, привы́кнуть – звика́ти, зви́к(ну)ти (и зви́к(ну)тися), привика́ти, приви́к(ну)ти, призвика́ти, призви́кнути, навика́ти, нави́к(ну)ти, завика́ти зави́к(ну)ти, перевика́ти, переви́к(ну)ти, увика́ти, уви́кнути, зви́читися до ко́го, до чо́го (що роби́ти), призвича́юватися, призвича́їтися до ко́го, до чо́го, принату́рюватися, принату́ритися до чо́го, (осваиваться) обвика́ти, обви́кнути де, о(б)го́втуватися, о(б)го́втатися, приго́втатися, оббу́тися де, з ким з чим (см. Осва́[о́]иваться), (обживаться) обізнава́тися, обізна́тися де, з ким, з чим; (о мн.) позвика́ти, попривика́ти, понавика́ти, пообвика́ти, пови́кнути, попризвича́юватися до ко́го, до чо́го, попринату́рюватися до чо́го, пообго́втуватися з ким, з чим. [Я до то́го не зви́кла в ба́тька (Неч.-Лев.). Не звик пра́вди говори́ти. Чи вже позвика́ли ва́ші дівча́та у го́роді жи́ти? (Київськ. п.). Неха́й привика́є. Тут по́ки зви́кнуть о́чі, ду́же те́мно (Л. Укр.). Не нави́к ба́йдики би́ти (Кониськ.). Зави́кли зма́лку бала́кати ті́льки по-моско́вському (Грінч.). Пови́кли ляхи́ нас дури́ти (Куліш). Звика́й Христа́ сповива́ти (Грінч. III). Призвича́ювавсь до наро́днього по́буту (Єфр.). До то́го тре́ба призвича́їтись (Левиц.). Коро́ва принату́рилась ї́сти соло́му (Звиног.). Шви́дко він з не́ю (га́дкою) обго́втався – оббу́вся (Крим.). Оббу́лась у ха́ті. Він ті́лько обізна́вся, за́раз-же приста́в до музи́к (Свидн.)]. • -вы́кнуть друг к другу – зви́кнути між собо́ю, зви́кнути оди́н (одне́) до о́дного. • -вы́кнуть ко всему – зви́кнути до всьо́го, до вся́чини. • Нам не -ка́ть – нам не звика́ти. |
| Прижима́ться, прижа́ться –
1) тули́тися, приту́люватися и притуля́тися, притули́тися, горну́тися, пригорта́тися, пригорну́тися до ко́го, до чо́го, прищу́люватися, прищу́литися, прищу́рюватися, прищу́ритися, притиска́тися, прити́сну́тися, припада́ти, припа́сти, (друг к другу) сту́люватися, стули́тися. [Тули́лася до па́рубка (Грінч.). Притуля́ється до йо́го плеча́ голово́ю (Л. Укр.). У куто́чок горну́всь (М. Вовч.). Притули́лися до вікна́ (Васильч.). Прити́снулась до ме́не (Крим.). Прити́сся до стіни́. Сидимо́ на моги́лі, стули́вшись, само́тні (Васильч.)]; 2) (скупиться) скупи́тися, скупува́ти, труси́тися. |
| Примыка́ть, примкну́ть –
1) к чему (прилегать) – притика́ти(ся), приткну́ти(ся), припира́ти, припе́рти, при[до]туля́тися, при[до]тули́тися, прича́люватися, прича́литися до чо́го, (граничить) межува́ти з чим; срв. Прилегать 1. [До світли́ці притика́є скі́лька бічни́х кімна́т (Л. Укр.). Межа́ з меже́ю до на́ших Воли́ни та Поді́лля притика́ється сторона́, що зве́ться Галичина́ (Єфр.). Наш двір межу́є з його́ горо́дом. До подві́р’я з усі́х бокі́в припира́ли сліпі́ сті́ни сусі́дніх домі́в (Франко)]. • -ка́ть друг к дугу – межува́тися, межува́ти. [На́ші ни́ви межу́ються]. • Правый фланг войска -ка́л к лесу – пра́вим фла́нгом ві́йсько притика́ло до лі́су; 2) к кому, к чему (присоединяться) – приє́днуватися, приєдна́тися, прилуча́тися, прилучи́тися, пристава́ти, приста́ти, (о мн.) поприє́днуватися, поприлуча́тися, попристава́ти до ко́го, до чо́го. [Став козако́м, приста́в до Дороше́нка (Грінч.). Він приєдна́вся (прилучи́вся) до мої́х ворогі́в]; 3) что (на щеколду, на замок) – примика́ти, примкну́ти що, (притворять) причиня́ти, причини́ти, (о мн.) попричиня́ти що (напр. две́рі, ві́кна). [Примкну́ла сіне́шні две́рі і пішла́ з ха́ти]; 4) что к чему (сдвигать) – припира́ти, припе́рти, присо́вувати, прису́нути що до чо́го. Примкну́тый – 1) припе́ртий, при[до]ту́лений, прича́лений до чо́го; 2) причи́нений; при́мкнутий и при́мкнений; 3) припе́ртий, прису́нений. • Примкну́вший к кому – той що приєдна́вся (прилучи́вся, приста́в) до ко́го, прилуче́нець (-нця). • Примыка́ющий к чему – приле́глий, прити́чний до чо́го, той, що притика́є (притика́ється) припира́є и т. д. до чо́го, той, що межу́є з чим, суме́жний з чим; срв. Прилега́ющий. • На -щей улице – на приле́глій ву́лиці. |
| I. Пристё́гивать, пристегну́ть –
1) прищіба́ти, прищібну́ти, пристіба́ти, пристебну́ти; (многое, одно к другому) спина́ти, поспина́ти. [Бу́дуть поспи́нані п’ять ки́лимів оди́н до о́дного (Св. Пис.)]; 2) (припрягать) припряга́ти, припрягти́, прибичо́вувати, прибичува́ти. • Пристё́гнутый – прище́бнутий, прище́бнений, присте́бнутий, присте́бнений. • -тые друг к другу (во множ.) – поспи́нані оди́н з о́дним: 2) припря́жений, прибичо́ваний. |
| Пристё́гиваться, пристегну́ться – (к чему) прищіба́тися, прищібну́тися, пристіба́тися, пристебну́тися, (друг к другу, одно с другим), спина́тися, поспина́тися одне́ з о́дним. [I поро́биш петельки́ із блаки́ту по бережка́х одного́ ки́лима, де спина́тимуться їх бережки́ (Св. Пис.)]. |
| Прия́тель, -ница – при́ятель, при́ятелька; (фамил.) друзя́ка, панібра́т, посе́стра. [По́ки ща́стя плу́жить, по́ти при́ятель слу́жить (Номис). Є у ме́не сусі́донька, до́бра при́ятелька (Чуб. V). Е, та й ду́рний-же ти, панібра́те (Номис). Коби́сь таки́й до робо́ти, яки́й до посе́стри (Гол.)]. • Закадычный -тель – щи́рий при́ятель, кре́вний друзя́ка (м. р.); срв. Друг, Подру́га. • Сделаться -лями – заприятелюва́ти, заприязни́тися, поприятелюва́ти, потоваришува́ти, приятеля́ми ста́ти, здружи́тися з ким; срв. Подружи́ть, -ся. |
| Проща́ть, прости́ть кого и кому – проща́ти, прости́ти (ти простиш, він простить) кого́ и кому́ дарува́ти, подарува́ти кому́, (извинять) вибача́ти, ви́бачити кому́, пробача́ти, проба́чити кому́, (диал.) зба́чити, зви́діти кому́ що, (отпускать) відпуска́ти, відпусти́ти кому́ що. [Неха́й тебе́ Бог проща́є та до́брії лю́ди (Шевч.). Подару́й мої́й жі́нці яке́ там незвича́йне сло́во (М. Вовч.). Неха́й йому́ Госпо́дь за те проба́чить (Грінч.). Неха́й тобі́ Бог зви́дить і зба́чить (Номис)]. • Я этого тебе, вам не -щу́ – я тобі́, вам цього́ не подару́ю, не ви́бачу (не проба́чу). [Я йому́ сього́ не подару́ю (Кониськ.). Я тобі́ цього́ не ви́бачу, не подару́ю (Н.-Лев.)]. • -ти́ть кому грехи, вину, обиду – прости́ти (подарува́ти) гріхи́, прови́ну, кри́вду кому́, (отпустить) відпусти́ти гріхи́ кому́. [Якби́ хоч сто рублі́в, то-б я вже свою́ кри́вду подарува́ла (Єфр.). Вона́ справедли́ва й ніко́ли не гри́мне на безви́нного, хоч ніко́ли й не подару́є вини́ (Коцюб.)]. • -ща́ть наказание – дарува́ти ка́ру. • -ща́ть, -ти́ть преступника – ми́лувати, поми́лувати злочи́нця. • -сти́ть друг друга – проба́чити, подарува́ти оди́н о́дному, подарува́тися. [Вже як там не пого́димось на чо́му, то подару́ємось (М. Вовч.)]. • Я -щаю вам ваш долг – я дару́ю вам ваш борг. • Прости́, прости́те меня – прости́, прості́ть, дару́й, дару́йте, ви́бач, ви́бачте, проба́ч, проба́чте мені́, бу́дьте виба́чні до ме́не. [Прости́ мені́, мій го́лубе, мій со́коле ми́лий (Шевч.). Дару́й мені́, я вже більш не бу́ду]. • -ти́те за выражение – прості́ть, дару́йте на цім сло́ві, за це сло́во, проба́чте це сло́во. [Уже́ прості́ть мені́ на цім сло́ві, але ваш лібералі́зм аж на́дто вихо́дить дешеве́нький (Крим.). Дару́йте за це сло́во (Куліш). Проба́ч се сло́во, Це́зарю! (Куліш)]. • Проща́й, прости́, проща́йте – проща́й, проща́йте, прощава́й, прощава́йте, бува́й (будь) здоро́в, бува́йте (бу́дьте) здоро́ві, (ответное) ходи́ здоро́в, ході́ть здоро́ві. [Проща́й, проща́й, грома́донько (Метл.). То проща́йте, кажу, – дя́кувати вам за ла́ску і до́брість ва́шу (М. Вовч.). Будь здоро́ва, пань-мату́сю, обійду́ся без Насту́сі (Приказка). По сій мо́ві бува́йте здорові́ (Приказка). Прощава́йте, піду́ вже од вас (Харк.)]. • Прощё́нный и -щё́ный – про́щений, подаро́ваний, ви́бачений, проба́чений, (отпущенный) відпу́щений. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Друг –
1) друг, (мн.) друзі (р. друзів), други (р. другів); товариш, приятель, (пол.) кумпель; (о женщинах) приятелька, подруга, другиня, друга; 2) (кратк. форма от местоим. другой): • друга любить – себя не щадить – дав би (виколупав би) свого здоров я для милого приятеля, якби можна (Пр.); • друг дороже денег – вірний приятель – то найбільший скарб (Пр.); • друг друга… – один (одна, одно) одного (одну, одне); (про багатьох) одні одних; (иногда) один (одна, одно) другого (другу, другого…); • друг другу – один (одна, одно) одному (одній, одному); (про багатьох) одні одним; • друг за друга – один (одна, одно, одне) за одного (за одну, за одне); (иногда) один (одна, одно, одне) за другого (задругу, за друге); • друг за другом – один (одна, одно, одне) за одним (за одною, за одним); один (одна, одно, одне) по одному (по одній, по одному); (про багатьох) один по одному; • друг о друге – один (одна, одно, одне) про (за) одного (одну, одного); кожний (кожна, кожне) про (за) кожного (кожну, кожне); • друг против друга – один (одна, одно) проти одного (одної, одного); (иногда) навпроти себе; • друг с другом – один (одна, одне) з одним (з одною, з одним); між (поміж) себе; (иногда) з собою; • друг у друга – один (одна, одно, одне) в одного (в одної, в одного); • друзья познаются в беде; друзья познаются в несчастье – у біді пізнавай приятеля (Пр.); при горі та в лиху годину пізнаєш вірну людину (Пр.); друзі пізнаються в біді (Пр.); • закадычный друг – друзяка, кревний друзяка, (вульг.) закантика; • не бросай друга в несчастье – хто друга (приятеля) лишить у пригоді, той не варт і по світі ходити (Пр.); • не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало – не біда, як є друзів череда (Пр.); • нема грошей – то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди – й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май багато (багацько) грошей, май багато приятелів (добрих друзів) (Пр.); не так те багатство, як вірнеє братство (Пр.); • не мил свет, когда друга нет – без вірного друга велика туга (Пр.); • новых друзей наживай, а старых не утрачивай – для приятеля нового не пускайся старого (Пр.); задля приятеля нового не кидай старого (Пр.); • они стоят друг друга – вони варті один одного; • отличаться друг от друга – відрізнятися один від одного; скажи мне, кто твой друг,– и я скажу тебе, кто ты – скажи мені, з ким ти товаришуєш,– то я скажу, хто ти [є] (Пр.); • старый друг лучше новых двух – над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, луччий) як новий (Пр.). [Без вірного друга великая туга (Пр.). Діти одної матери, рідні брати стояли навпроти себе (С.Єфремов). Один по однім тихо роки встають у спомині моїм (М.Чернявський). — Він просто друг, — заперечила Розі. Якби вона знала, скільки в мене друзів, то, можливо, зрозуміла б, який це комплімент (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). Друзі і совість бувають у людини доти, поки вони не потрібні (Ґ.Лауб). 1. — Друг начальника не той, хто йому сраку лиже, а хто вчасно свою підставити може! 2. Мужик сидить у барі і кидає чарку за чаркою. Друг підходить: — Що трапилося? — Дружина від мене пішла до мого найкращого друга… — Стоп… Я ж твій найкращий друг. — Був… Тепер — він. 3. — І не треба мені брехати, що ти ночував у своїх друзів! Я в них ночувала, тебе там не було!].  |
| Всеохватывающий, всеохватный – всеосяжний, (всеобъемлющий) всеохопний, (реже, всесторонний) всебічний. [Активні дієприкметники теперішнього часу найчастіше відтворюються прикметниками: панівний, руйнівний, гальмівний, всеохопний, захопливий, чарівливий, навколишній (довколишній), життєствердний, металорізний, нержавний і т. д. Отже, гальмівний (не гальмуючий) центр, панівна (не пануюча) ідея, навколишнє (не оточуюче) середовищу, координаційний (не координуючий) центр, життєствердна (не життєстверджуюча) музика тощо (О.Пономарів). Художники писали портрети автора «Вертера», а знамениті фізіономісти (Ляфатер, Ціммерман) знаходили в його обличчі всі ознаки генія — «всеохопний і всепроникний орлиний погляд», «діяльний дух, що осягнув надто багато…» (Є.Сверстюк). — У мене є американський друг, у якого прабабця була українкою. Він каже, що його дід забув усі українські слова, крім — срака, курва. Він не міг говорити українською, але міг лаятися. Це слова, які найбільш енергетично наповнені. Слово «срака» наскільки всеохопне, воно виразить тобі що завгодно (Ірена Карпа). Мозок за своєю природою всеосяжний: було б лише звідки черпати інформацію! (Олег Кришталь). Перед її смертю відчував ці очі крізь усі стіни. Були домом, він жив у них, у цьому темному всеохопному стійкому відблиску близького скону (О.Король, перекл. В.Фолкнера)]. |
| Гонять –
1) ганяти, гасати, туряти, турляти; 2) (делать нагоняй) турляти, туряти: • гонять зайцев – ганяти зайці, уганяти за зайцями; • гонять голубей – ганяти голубів; • гонять друг за другом – ганяти (гасати) одне за одним; • гонять за двумя зайцами (перен., разг.) – ганяти (ганятися) за двома зайцями; • гонять на велосипеде, машине – ганяти (гасати) на велосипеді, машині; • гонять с места на место (разг.) – ганяти сюди-туди; • гонять собак (голубей, лодыря) (разг., фам.) – байдики (баглаї) бити; байдикувати; (згруб.) швендяти; швенді справляти; ханьки м’яти; баглаї (байдики) бити; байдикувати; • гонять чаи, прост. – чаювати, розпивати чай; • куда Макар телят не гонял – де козам роги правлять (утинають); де волам роги правлять; де кози (де кіз) кують підковами; пошлють кіз кувати (Пр.). [Пішов Василь у місто ганяти чужих коней (П.Мирний). Інколи і на місці не посидиш, ганяють тебе, як солоного зайця (П.Мирний). Стара пані немов одужала: коливає з кімнати до кімнати, виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись, чи не їде панночка (М.Вовчок). У полі орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її, непрохану, ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила (Л.Глібов). За що туряють мене з села в село (О.Кониський). Вітя широченними ступнями ганяє по двору (С.Васильченко). Два городовики по боках парадного турляють у сніг дуже цікавих (С.Васильченко). Вівчар вівці туряє. Баба її турляє: хоч би ти причепурилася (АС). Ми ганяли ганчір’яного м’яча, бігали навздогін один за одним по розбитих казармах післявоєнних літ, ми палили “психічний порох“, набиваючи ним пазухи (В.Стус). — Заберіть вашого Бетховена, — скаржиться вчителька музики. — І слух є, і здібності. Але не можу ж я його примусити! Ми вже «Менует» Гайдна розучуємо, а він у футбол ганяє (Л.Костенко). Баба з дідом вирішили згадати молодість. Домовилися про побачення. Дід витратився, квіти купив, прийшов на призначене місце, чекає. Дві години минуло, три, чотири… Не дочекався. Повертається розлючений додому, а баба чаює. — Що ж ти, стара, не прийшла?! — А мене мама не пустила …]. |
| Журналист – (франц.) журналіст, (работающий в газете) газетя́р (газе́тник), новинар. [Нас наздогнали всі накопичені впродовж багатьох років проблеми, які зручно було вважати проблемами другого порядку: катастрофічний брак глобальної візії та елементарного володіння іншими іноземними мовами, окрім як російською, серед журналістів і політиків, їхнє холуйське упадання перед усім московським як явищами вищого інтелектуального порядку, занурена у крипторадянський віртуальний світ значна частина їхньої авдиторії, хуторянський рівень амбіцій політичних еліт, закисла у шизофренічних меседжах тих-таки еліт ідентичність (Оксана Форостина). На жаль, журналісти в нашій країні — це люди, яких апріорі вважають продажними, вибачте за вираз, «журношлюхами» (Б.Буткевич). Історія цієї нагороди почалася 1 квітня, коли на порталі «Друг читача» Брати Капранови традиційно пожартували: мовляв, цього року в рамках «Коронації слова» вперше вручать спеціальну премію «Спокуса». Утім, не всі новинарі помітили підпис «1.04.2012», тож ЗМІ радо підхопили «новину з перчинкою». Отак, завдяки гумору Братів Капранових і неуважності журналістів народилася нова номінація, а перемогла в ній Христина Лукащук із еротичним віршем… гм… «Курва» (Антось Вір). — Всі розпитують мене про молодят, наче жителів Ліми ніщо більше не цікавить. У кожній людині я тепер бачу журналіста. Ти навіть не уявляєш, як я ненавиджу цю братію, коли чую та читаю всі їхні брехні та нісенітниці (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Він неодмінно буде відомий журналіст. Сумління і на гріш немає (Дж.Лондон). На щастя, панове журналісти, я читаю ваші газети, щоб знати, що я думаю (Ш. де Ґоль). Не мати жодної думки і зуміти її висловити — отак і стаєш журналістом (Карл Краус). Про світле майбутнє піклуються політики, про світле минуле — історики, а про світле теперішнє — журналісти (Жарко Петан)].  |
| Крыса – (Rattus) пацюк, щур, (реже) криса, (увел.) пацючисько, пацючище, щуряка, щурисько, (ирон., насмеш.) пацючара, крисяра, (собир.) пацючня, (реже) щурня: • канцелярская крыса – канцеля́рська ві́ра, перогри́з, канцелю́ра. [Вигляда, мов криса з крупів (Номис). Діла робити не хочеш, а пика — хоч пацюки бий (Сл. Гр.). Учитель був колись господарем великого помешкання, і революція, відтинаючи ордерами кімнату по кімнаті, загнала його разом з недореквізованим й недоспроданим майном у цей куток, що нагадує острів після землетрусу. Вона зруйнувала й гімназію, де він учив буржуйських синків гнобити народ, і кинула, як пацюка, до архіву порпатись у старих паперах (В.Підмогильний). Лежу під сонцем вересня. З тополі об загороду дзвонить падолист, мов щур поводить шиєю, недремний, дбайливий друг мій, видершись на вежу, а охра смутку, вплетена в траву, нагадує мені часи колишні (В.Стус). Пацючня, що, либонь, уже давно звикла хазяйнувати тут, лякалася і нишкла, а трохи згодом, ще Климко не встигав і повіки склепити, знову заводила вискливий, з тупотнявою та шкряботнявою шабаш (Гр.Тютюнник). Нічого так не боюся, як цієї пацючні і її бридкого писку(В.Шкляр). Я дивився на Вужа, як щур на бетонну стінку. Ніякого бажання ламати зуби або рити стіну (О.Ульяненко). Коли у фільмі здох щурисько (“мишка”, як ніжно згадувала вона), Дзвінка не витримала і розплакалася, тихо схлипуючи десь на моєму плечі (Л.Дереш). — Хома-бідак, що їсть плавучих жаб, ропавок, пуголовків, стінних ящірок і водяних; що в шаленстві свого серця, коли казить нечиста сила, їсть коров’янку як салат; глитає старого щура і собаче падло, п’є жабуриння на ковбані. Хто від селища батожений до селища, колодкований і тюрмлений. Хто мав три вбрання до спини, шість сорочок до тіла, коня — їхати, і зброю — носити. Проте мишва, щурня, мільга сама: все — їв сім довгих літ Хома (В.Барка, перекл. В.Шекспіра). …він для неї — порожнє місце. Всередині в неї палає вогонь. Внутрішнє світло палає яскравіше від тисячі сонць, висвітлюючи цього затяганого пацюка, який належить до чоловічої статі (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). Проте сидів у ній недовго: його спокій порушила шамотня, яку зняли його родичі. Він метнувся до виходу і миттю зміркував, що там сталося. Ця дурна пацючня, очевидно, не витримала голоду і, ледве відчинили склад, спробувала проскочити в головний відділ (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Будь завжди на першій лінії, якомога далі від власних тилових щурів (С.Є.Лєц). 1 Щурі одними з перших зрозуміли, що вигідно жити поруч з людьми, але при цьому не претендувати на право називатися свійськими тваринами. Щур до капітана: — Слухай дружок, ти не хвилюйся, завтра в нас буде навчальна тривога…]. |
| Лучше –
1) (ср. ст. от Хорошо́) (чем кто, что) кра́ще, лі́пше, (разг.) лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го; 2) (ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, (разг.) лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що: • больному стало лучше – хворому (слабому) полегшало (покращало); • в гостях хорошо, а дома лучше – у гостині (у гостях) добре, а дома (вдома) [таки] краше (Пр.); у гостях добре, дома (удома) ще ліпше (Пр.); немає ніде краще (ліпше), як дома (удома) (Пр.); • гораздо лучше – (как прилаг.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще), ліпший (ліпша, -ліпше), (иногда) луччий (лучча, лучче), (как наречие) багато (далеко, куди) краще (ліпше, разг. лучче); • всё лучше и лучше, час-от-часу лучше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше); • гораздо лучше, хуже – далеко краще, гірше; • делаться, становиться лучше – кращати (ліпшати, гарнішати, разг. луччати); • здоровье его становится день ото дня лучше – здоров’я його щодень (що не день) [то] кращає (ліпшає); • значительно лучше – (нареч.) багато (далеко, куди) краше; (прил.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще); • как можно лучше, как нельзя лучше – якнайкраще, якнайліпше, щонайкраще, щонайліпше, якомога краще (ліпше); • куда лучше – багато (далеко, куди, гетьто) кращий (ліпший); багато (далеко, куди, геть-то) краще (ліпше); • лучше всего – якнайкраще, якнайліпше, найкраще, найліпше, краще (ліпше) за все (над усе); • лучше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти; • лучше и не говорить – краще й не казати, бодай і не казати; • лучше маленькая рыбка, чем большой таракан – ліпша (краща) маленька рибка, як великий тарган (Пр.); • лучше мало, чем ничего – ліпше (краще) щось, як нічого (Пр.); • лучше меньше, да лучше – краще (ліпше) пізно, як ніколи (Пр.); краще (ліпше) спізнитися з чимсь, ніж узагалі того не зробити; • лучше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли; • лучше синица в руках, чем журавль в небе – краща (ліпша) синиця в жмені, як журавель у небі (Пр.); кращий сьогодні (нині) горобець, як завтра голубець (Пр.); близька соломка краща від далекого сінця (Пр.); • лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – краще їсти сухарі з водою, аніж хліб з бідою (Пр.); ліпше (краще, разг. лучче) їсти черствий хліб з водою, ніж буханець з бідою (Пр.); ліпше (краще) погано їхати, ніж добре йти (Пр.); кращий солом’яний дід, як золотий син (Пр.); як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою (Пр.); • лучше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го; • не лучше ли? – чи не краще?, чи не ліпше?; нет ничего лучше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що…; • оба лучше – обо́є рябо́є; • одна другой лучше – одна від одної краща (ліпша); • старый друг лучше новых двух – краще давнього друга не втрачати ніж двох нових мати (придбати) (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, разг. луччий), як новий (Пр.); она лучше всех — вона найкраща; • он лучше кого – він лі́пший (разг. лу́ччий) за (від) кого́; • по характеру гораздо лучше кого – на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) кого; • сделать лучше всех – зробити найкраще; • тем лучше – тим краще (тим ліпше), то й краще (то й ліпше); • уж лучше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше; • ум — хорошо, а два — лучше – дві голови ліпші, як одна (Пр.); одна голова — добре, а дві — ще краще (Пр.); один розум — добре, а два — краще (Пр.); що голова — то розум а дві — краще (Пр.); що два, то не один (Пр.); більше очей більше й бачать (Пр.); добре тому, хто вдвох (Пр.); одна рада — добре, а дві — ліпші (Пр.); • у него три дочери одна другой лучше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща; • худой мир лучше доброй ссоры – кра́ща соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Приказка); • чем дальше, тем лучше – дедалі (щодалі, щораз, чимраз) [то] краше (ліпше), дедалі (щодалі, щораз, чимраз) усе краще (ліпше); • чем скорее, тем лучше – що швидше, то краще. [До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Т.Шевченко). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (А.Кониський). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (П.Куліш). Слу́хай ра́дше при́повідки! (І.Франко). Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (П.Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовчок). Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Б.Грінченко). Діється таке, — одвітує божий чоловік, важко здихнувши, — що бодай і не казати! (П.Куліш). Найкраще досягається ціною великого болю (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Тож він собі, зголоднілий, безтурботно заквапився геть, а горопашний Метью мусив іти до дівчинки — до тієї дивної дівчинки — до тієї сироти — і розпитувати її, чого це вона виявилася не хлопцем. Та він радше би в лев’яче лігво зайшов, але що було вдіяти? (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Бути крилатим зроду найкраще з усіх на світі благ (Аристофан). Жоден смертний не народжується на світ без вад; у кого вад менше, той і найкращий (Е.Ротердамський). Краще пізно, ніж ніколи (Пр.). 1. Як же мені стати найкращим, якщо вас все більше й більше? 2. Кинути пити краще за життя. 3. — Чому краще пити пиво, ніж горілку? — Бо печінка — одна, а нирки — дві. 4. Краще насолоджуватися манією величі, ніж страждати комплексом неповноцінності. 5. Одна голова — добре, а з тулубом — краще. 6. Добре, коли до тебе приходить успіх, та ще краще, коли і тебе застає. 7. Хай краще з тебе сміються, ніж над тобою плачуть. 8. Радіти треба сьогодні, бо завтра буде ще краще]. |
| Любить, любливать –
1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не любити тебе — не можна, то й любитись з тобою — жаль, бо хвилина кохання кожна випромінює нам печаль (В.Стус). Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге. Урожай суєти — залишається тільки стерня. Скільки ми милувались! І жодного разу — вдруге. Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бекон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. Після того як він показав їй свій рахунок у банку, вона зрозуміла, що кохає його. 2. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб воно мене любило]. |
| Малороссия – Украї́на, (арх.) Ру́сь, Ру́сь-Украї́на, (иронич. или пренебр.) Малоро́сія, Малору́сь. [Я в марті місяці їду за границю, а в Малоросію не поїду, цур їй, бо там, окрім плачу, нічого не почую (Т.Шевченко). Брате, взнай, так, знаєш, стороною — чи не оддали б за мене панночку з чудесними очима? А то оженюся з кацапкою — і прощай, Малоросія! (Є.Гребінка). Наш друг так репрезентує перед партією нашу ж таки літературу і нашу ж таки радянську інтелігенцію, що прямо очі на лоб лізуть. Справа в тому, камраде Хвиля, що ви трохи проспали: лягали — була Малоросія, підвелись — стоїть Україна (М.Хвильовий). Зате на обличчях усіх просвітян, навіть у «другорядного елемента», немов витавровано: «За Україну!» І тільки старе, зморщене в дулю лице пана Твердохлібова ще вимовляє: «І за мать Малоросію!…» Але ж у сім’ї не без виродка (Б.Антоненко-Давидович). Як ти зжилася з тугою чаїною! Як часто лицемірив твій Парнас!.. Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас. Мій предковічний, мій умитий росами, космічний, вічний, зоряний, барвінковий… Коли ти навіть звався — Малоросія, твоя поетеса була Українкою! (Л.Костенко)]. |
| Мнимый – позірний; начебто, ніби, нібито (якийсь), (ненастоящий) неправдивий, несправжній, нещирий, псевдо-, (воображаемый) уявний, уявлюваний, (предполагаемый) гаданий, (придуманный, вымышленный) надуманий, удуманий, примислений, вигаданий, (притворный) удаваний, уданий, (фиктивный) фіктивний: • мнимая величина, мнимое число (матем.) – уявна величина, уявне число; • мнимая причина – уявна (гадана) причина; • мнимая смерть – нібисмерть, гадана смерть, завмертя, завмерлість; • мнимое изображение (физ.) – уявне зображення, уявний образ; • мнимое исключение – неправдивий (несправжній, уявний) виняток, псевдовиняток; • мнимое преимущество – уявна (гадана) перевага; • мнимое противоречие – нібисуперечність, несправжня суперечність; • мнимое счастье – гадане щастя; • мнимый больной – уявний (надуманий, удаваний, уда́ний) хворий; • мнимый брак – гаданий шлюб; • мнимый друг – нібиприятель, неправдивий (нещирий, удаваний, уданий) приятель (друг); • мнимый путешественник – нібито подорожній, гаданий (удаваний, уданий) подорожній (-нього); • мнимый счёт (торг.) – фіктивний рахунок; • мнимый учёный – псевдонауковець, квазівчений, (нрк.) псевдовчений. [Від позірного тепла обіймів мною затрусило ще більше (Юлія Кропив’янська). Цей на загальну гадку символіст, цей гаданий основоположник українського символізму тільки з великим застереженням може бути запроваджений до його лав (М.Зеров). Він ніколи не випробовував на собі міцність пут Гемінея. Те, що було, толерантно називають «громадянським шлюбом». У когось він вдалий буває, а в нього… Несправжній шлюб… несправжня відповідальність… справжня самотність… (Оксана Радушинська). Викладач матаналізу — студентам: — А в наш час за 30 копійок можно було купити комплексний обід! — Ага! Чисто уявний!]. |
| Неоготический – неоготичний, псевдоготичний. [Її рука покоїлася на чорних лакованих соснових поручнях, непохитно надійних і фальшивих, таких, що імітують неоготичний стиль (Віктор Дмитрук, перекл. І.Мак’юнена). Ажурне плетиво металевої огорожі та кронштейнів дерев’яного балкона контрастує з суворим, важким, псевдоґотичним цегляним декором: подвійні фіали з корончастим навершшям, «тюдорівські» сандрики, аттики, декоровані на першому поверсі поребриком, на другому — решітками в цеглі, зубчасте завершення фасаду — все це надає особняку грізної величі, такої наївної при камерних розмірах ошатної кам’янички (Ольга Друг, Дмитро Малаков)]. |
| Познакомиться –
1) познайо́митися, зазнайо́митися, признайо́митися, спізна́тися, пізна́тися, зазна́тися, зізнатися, запізна́тися, обізна́тися з ким, з чим, спізнати, пізнати кого́, що, (о мног., со мног.) (редко) позазнайо́млюватися, позазнава́тися з ким; 2) (ознакомиться) ознайомитися, (познать) зазнати: • познакомиться друг с другом – познайо́митися оди́н з одним; • познакомиться з горем – зазнати горя (лиха). [Найбільше я зазнайомилась у селі Непроходи-ліс, де ми оселилися, з Степанидою та з Катериною, двома молодими солдатками (Г.Барвінок). Лушня встряв у шинки. Там він зазнався з Матнею і Пацюком (П.Мирний). Шевче́нко познайо́мився з Куліше́м р. 1848 (Б.Грінченко). Хоч це, бачте, трудно, а я таки вам радитиму з Меласею признайомитися, бо вона Розумна дівчинка і багато дечого знає й така ласкавенька, що й вас дечого навчить. (М.Вовчок). Тоді́-ж і з Сучко́м зазна́вся ду́жче (Б.Грінченко). З людьми́ спізна́вся (Л.Глібов). Там пізна́в сестру́ його́, Га́ню (І.Франко). — Хе-хе-хе! — сміється Хо під вікном, де лежить хлопець. — Хе-хе-хе! І жаль бере, і від сміху не можна здержатись! Смішно, коли причиною страху бува лиш розпалена уява, а жаль… Бо хто раз спізнається з почуттям страху, не хутко зможе відкараскатися від нього… Зросте дитина, змужніє, і багато сил, вартих кращої долі, змарнує на боротьбу зі страхом, та ще добре, як переможе!. Шкода сил, шкода часу… (І.Франко). В Кутах я мушу зложити візиту п. Стефановичевій, — ми з нею пізнались в Буркуті (Л.Українка). — Я запізнався з ними, може, перед трьома місяцями. Деякі приходили до Опеньковець до читальні, а з декотрими запізнався в місті (Л.Мартович). Хоті́ла спізна́ти село́ (О.Кониський). 1. Учора з такою дівчиною познайомився!.. — А телефон хоч узяв? узяв… Диви, який крутий. 2. — Тату, познайомся, це — Катя. Вона буде жити з нами. Вона не п’є, не курить і взагалі дуже хороша дівчинка. — Добре, з нею вже зрозуміло, а ти хто такий?]. |
| Помогать, помочь – допомагати, допомогти, помагати, помогти кому́, запомага́ти, запомогти́, спомага́ти, спомогти́ кого́, кому́ чим, в чо́му, підпомага́ти, підмага́ти, підпомогти́, підмогти кого́, кому́, пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти кому́, рятува́ти, порятува́ти, зарято́вувати, зарятува́ти, підрято́вувати, підрятува́ти, зара́джувати, зара́дити кого́ чим, у чо́му, до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) става́ти, ста́ти кому́ чим, посилко́вувати, посилкува́ти кого́, прислуго́вувати, прислугува́ти кому́ (содействовать) сприя́ти кому́, (образно) підклада́ти ру́ки під ко́го, носи́ти во́ду на чий млин: • Бог [на] помочь – помагайбі, (диал.) помайбі; Боже поможи, помагай Біг; • да поможет вам Бог! – Бо́же поможи́ вам! Хай вам Бог помага́є (помо́же)!; • если вы это предпримете, я буду вам помога́ть – якщо ви за це ві́зьметеся, я вам допомага́тиму (підпомага́тиму), пособля́тиму (підсобля́тиму), става́тиму до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги); • как этому (здесь) помочь? – як (яку) цьому (тут) раду дати?; як цьому (тут) зарадити?; • не знает, чем и помочь себе (как себе помочь) – не знає, як собі [й] раду дати; не знає, чим і запомогтися (зарятуватися, зарадитися, зарадити собі; пора́дити себе); ради собі не дасть (не прибере, не добере); • ничем не могу помо́чь – нічим не поможу (допоможу), нічо́го не вра́джу (не вра́ю); • ничто не помога́ет – нічо́го не помага́є, (редко) не помагається, не пособля́є, не пособляється; ніщо́ не стає́ в приго́ді (не дає́ ра́ди); • ничто не помогло́ – ніщо́ не зара́дило (не помогло), (редко) нічо́го не помогло́ся (не пособи́лося), не вра́дило; • помога́йте друг другу – помагайте (допомагайте, спомагайте) одне одному; запомага́йте оди́н о́дного, става́йте до по́мочи оди́н о́дному; • помога́ть кому (необходимыми средствами, чем-либо необходимым) – допомагати (спромага́ти, спромогти́) кого́ чим; • помогите! – рятуйте!, про́бі!; • помочь горю (беде) – зарадити (запобі́гти, запомогти́) лихові (біді, горю); • помо́чь кому в нужде (нуждах) – допомогти́ (помогти), спомогти́ кому́, запомогти́, порятува́ти, зарятува́ти кого́ в біді́, в приго́ді, в потребах; • помо́чь кому деньгами – помогти́ (допомогти) кому́, запомогти́, спромогти́, зарятува́ти, підмогти́, підрятува́ти кого́ гроши́ма (грі́шми); • помо́чь кому советом – ра́дою зара́дити (пора́дити) кого́, ра́ди (ра́ду) да́ти кому́ (чим); • помо́чь себе тем, что есть – запомогти́ся (зарятува́тися, зара́дитися) тим, що є, що Бог дав; эти капли помога́ют от кашля – ці ка́плі помага́ють про́ти ка́шлю, помічні́ на ка́шель; • это лекарство очень помогает – ці ліки дуже помічні; • это мне не поможет – це мені́ не помо́же (не допоможе, не посо́бить), (не выручит из беды) це мене́ не заряту́є (не вряту́є); • это нисколько не помога́ет его счастью – це ані трі́шечки не додає́ до його́ ща́стя. [Якби́ не Біг, хто б нам помі́г (Пр.). Допоможе, як кобилі заєць (Пр.). Допомагати: з калюжі та в болото (Пр.). Здибався біб з цибулею: — Помайбі, плаксьо! А вона йому відповіла: — Бодай здоров, пучичерево! (Казка). Сказала: «Помагай Біг, діти! Чого сумуєте ви так? Чи не остило тут сидіти? Оце гуляють наші як! Мов божевільних, нас морочать, Сім літ, як по морям волочать; Глузують, як хотять, із вас, Але з другими бахурують, Свої ж жінки нехай горюють, Коли водилось се у нас? Послухайте лиш, молодиці, Я добрую вам раду дам; І ви, дівчата білолиці, Зробім кінець своїм бідам, За горе ми заплатим горем — А доки нам сидіть над морем? Приймімось, човни попалім. Тогді і мусять тут остаться І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім» (І.Котляревський). І всім йому́ прислуго́вує, що зна і що зду́жа (Г.Квітка-Основ’яненко). Дай Боже вам, панночко, вечір добрий! Нехай вам Бог помага! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як міг, так допомі́г (Номис). Вони́ мене́ не запомо́жуть (Номис). Роби́, небо́же, то й Бог помо́же (Номис). Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває… Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати (Т.Шевченко). Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю і всім припа́сом до похо́ду в туре́цькі зе́млі (П.Куліш). Череваня полюбили й шанували, бо був козак-друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить (П.Куліш). Вже й сини Шрамові підросли і допомагали батькові у походах (П.Куліш). І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба (Г.Барвінок). Ви нас за те своє́ю ра́дою зара́дите (Основа). Не мо́жу я сьому́ запомогти́ (М.Вовчок). Коли́-б не я, хто-б його́ поратува́в (О.Кониський). Я ж тобі кажу: зумію сій біді запомогти (Яків Щоголів). — Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! (М.Кропивницький). Скрізь встигала в роботі і в хаті, і в дворі, ще й на току та в клуні Романові помагала (І.Нечуй-Левицький). Лежала вона й тихо стогнала. І ліки вже не помагали (І.Нечуй-Левицький). Милевський робить загальний поклін і кидається за Сапею помогти їй одягтись (Л.Українка). То бу́де йому́ Госпо́дь милосе́рдний на вся́кім мі́сті спомага́ти (Л.Мартович). — Спасибі вам, серце, за добре слово. Хай вам Господь помагає, де тільки лицем обернетесь… (М.Коцюбинський). Якось-то воно буде: він, Роман, не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити… (М.Коцюбинський). Як пособи́ти йому́ тепе́р, то й він коли́сь у приго́ді ста́не (Б.Грінченко). Демид і своєю особистою лікарською роботою, і матеріально запомагав усіх тих, хто зазнав якого лиха (Б.Грінченко). Вже коли́ не ви, так і ніхто́ більш не зарату́є мене́. Оди́н дру́гого в робо́ті підрату́є і грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (І.Франко). І те сказать, про хлопа дбав він, Як дбав про коней і волів; Взимі три вози дров давав він, Щоб хлоп продроглі кості грів; Весною хлібом спомагав він, Щоб літом з голоду не млів (І.Франко). Уже пок. Іван Верхратський у своїй праці про говір галицьких лемків звернув був увагу на те, що в лемківському говорі часто стрічаються стягнені форми дієслів. На думку Верхратського, ці форми стрічаються особливо в Сяніччині. Такі самі скорочення стрінув я також у Ліському повіті в селах Явірець, Луг, Завій, Струбовиська. Говорять там: «няй ся ке» (кає) — нехай боїться; «він газде» — (газдує); «няй варе» (варує) — береже; смаке — смакує. Побіч того стрічаються там такі загально вживані на Лемківщині форми, як: возь, подь, тра, смоть або смонь, ідь, шмар, понайбі або помайбі (помагайбіг), не бамся (не боюся); мам, меш, ме (маю, маєш, має) (Франц Коковський). — Аж п’ятеро. Але одна — Боже мій! Суща Беатриса! Таке біляве, тихе, а тиха вода, кажуть, береги рве. Як її? Наталка? Ні… Настунька? Теж ні. Тільки умова — це моя. — Та бери їх усіх! — понуро сказав Степан. — Єсть мені час до дівчат! — Даремно. Учені пишуть, що це допомагає обмінові речовин (В.Підмогильний). І коли Матвій зійшов з Григорчукової нивки й уважно зайнявся підпорою одної гілляки на щепі, що занадто гнулася під тягою овочів, у той час його поздоровив здалека хрипливий баритон чоловічого голосу. — Помайбі, дядьку Матвію!.. Матвій піднімає голову. — Дай-бо здоров’я! — автоматично відповів Матвій і побачив на своїм полі Григорчука (У.Самчук). Я ж їх спромага́ла, в лю́ди виво́дила (АС). Слухаючи тої мови, Дон Кіхот тільки посміхався, а потім заговорив упевнено і спокійно: — Ех ви, ница ницота і підла підлота! То це, по-вашому, розбій — кайдани розбивати, невольників визволяти, нужденних рятувати, похилих підіймати, бездольних спомагати? Ех ви, ледач ледача і темна темнота! Не дав вам Бог підсліпим вашим розумом спізнати всю велич мандрованого рицарства, не дарував за гріхи ваші свідомості, що не тільки самого такого рицаря, ба й тінь його повинні ви шанувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантес). Допоможи собі сам і тоді кожен тобі допоможе (Ф.Ніцше). Не лізь в душу ближнього в галошах. І навіть якщо ти витреш ноги, все одно не допоможе (С.Є.Лєц). Народ тепер, перш ніж помогти людині в біді, спочатку зніме ту біду на телефон]. |
| Пыльник –
1) пиля́к, пильничо́к, пило́чня, голо́вка (тичи́нки); 2) (накидка, плащ, пальто) пи́льник, пильня́к, пильови́к. [Один у френчі, другий у світленькому пильовику, а третій… третьою була жінка, тільки зодягнута по-чоловічому (В.Шкляр). Його друг-єврей якось постукав до нього у двері з дружиною й доньками; він стояв у відчинених дверях і не мусив навіть нічого казати, бо його великі очі казали, бо все казали його великі очі, бо у дверях стояв страх, одягнений у брудний пильовик, бо за спиною страху стояли його наслідки, стояла його багатократність (Наталя Чорпіта, перекл. Войцеха Кучка)] |
| Пьющий – який (що) п’є; питущий, питець, (много) випивака, запивака, (насм.) жлукто, жлуктій, обпивало. [З Дуськи завжди їдець і питець був так собі, не дуже. То вона той харч тільки передлубала і вже й наїлася. А з одного гранчака казьонки її вже й розвезло (В.Триндюк). На самому вершечку стояв палац із гарним просторим двором посередині, з одкритими ґанками, залами та покоями, і все то прехороше, одно в одно, стіни обвішані штучним малюванням; округи поляни, сади розкішні та криниці прохолодні; в льохах повнісінько коштовних вин — то вже про завзятих питців, а не про тверезих та скромних дам (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). — Все, що оце сказав славний Санчо,— вирекла дукиня,— то катонівські вислови або принаймні уривки з самого Мікаела Веріно, Florentibus occidit annis, зрештою, висловлюючись його ж таки мовою, можна сказати, що під лихим плащем та добрий питець (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). До повісті ж: у вечір той, В корчму забрівши, наш герой Сів перед вогнищем веселим І пінним утішався елем. Був з ним і Джон, веселий швець, Друг найвірніший і питець; Його наш Тем любив, як брата, І пив із ним у будні й свята (В.Мисик, перекл. Р.Бернса). — То пий і не слухай. — Я п’ю. Сам краще залий пельку пивом, жлукто (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). За кілька хвилин рійко їх приєдналися до двох питців (В.Кузнецова, перекл. Д.Барнза)]. |
| Скинхед, разг. скин – (англ.) скінгед, скін, бритоголовий. [Скіни з ультраправими поглядами почали домінувати над лівими, і коли йдеться про неонацистів, то ми, зазвичай, говоримо скінгеди, а коли про неокомуністів – використовуємо приставку red (червоні) (Антон Сичевський). І є в мене друг, скінгед Пушкін. І той, хто думає, що я стібусь, і що не може кошерний скінгед носити прізвище великодержавного мавра Пушкіна, глибоко помиляється. Може (С.Жадан). Відпочити по-світськи, з розмахом та зі смаком, як він те планував, П. С. Ученієві не вдалося. Він тяжко напився у першому ж ресторані, підчепив дешеву хвойду (за планом це мала бути розкішна куртизанка), у нього порвався презерватив і невідомо, що буде через три дні, потім він загубив епік, потім перевернув на себе полумисок курячої зупи і зіпсував одяг, потім напівголий бігав Хрещатиком, потім його побили бритоголові націоналісти, що замість кастетів мали масивні залізні перстені з тризубами та мальтійськими хрестами, потім його заарештували менти, які ще додали, і аж вранці його визволив черговий офіцер КҐБ після того, як у справу втрутився сам ґенерал Курвенко… Зате тепер можна братися до справжньої роботи (В.Кожелянко)]. |
| Смертельный – смертельний, смерте́нний, (смертоносный) смертоно́сний, (убийственный) убивчий: • смертельная болезнь – смертельна хвороба; • смертельная скука – смертельна (нудезна, убивча) нудьга (нудота); • смертельный враг – смертельний ворог; • смертельный, летальный исход (мед. Exitus lethalis) – смерте́льний (летальний) кіне́ць, ви́слід; • смертельный номер, трюк – смертельний номер, трюк (викрутас); • смертельный случай – смертельний випадок; • смертельный удар – смертельний (убивчий) удар. [Чує лицар серед бою, що смертельна рана в грудях (Л.Українка). З тюремних стін винесе зароди смертельної недуги, котра перед часом зажене його в могилу (І.Франко). Лазар побачив поле й почув тишу, якусь незвичайну, смертельну тишу (М.Коцюбинський). Корінці чисті, здорові, не знають ще свого смертельного ворога (М.Коцюбинський). На зневагу чужинця відповідає смертельним ударом (Г.Хоткевич). Тепер у квітчастих долинах, що чекають їх, він дивитиметься без краю в її очі, де бачитиме світ і життя, братиме її за руку в радісній покорі й почуватиме на долоні своїй невичерпне тепло її тіла, до якого не наблизиться ніколи! Вночі стерегтиме її сни, чудові сни заколисаної краси, і розумітиме їх, як розуміють мову людей. І питиме, питиме щохвилини насолодної отрути її обожнення, і вмиратиме поволі коло її ніг у смертельній сп’янілості (В.Підмогильний). Від цього брав розпач. І від цього ж огортала нудьга смертельна (І.Багряний). — В сміливих щастя завжди є!.. От хоч би й ми. Приїхали сюди… Боже! Яка страшна і дика пуща була! І нудьга смертельна. І лихо скрізь навколо, і злигодні, і смерть… Чужа чужина… А бач, оббулися… (І.Багряний). Треба славно, раз судилося вмерти — перебути вік свій, а не покон. Треба щедро — серцем одним, устами ледь розпуклими — розпелюстити втіхи гін, всевідради! Сонце бо йде — за нами. Набирай же — свій смертельний розгін. Треба щиро — день за днем перебути. Треба ніжно — вилоскотати шал серця! Треба виринути зі скрути, як із рури — срібногорлий хорал (В.Стус). Півроку вбік — і все це піде прахом. І цілий всесвіт вміститься в сльозу. Дрімотні міни — круглі черепахи — в землі шорсткій ворушаться, повзуть. О піруети вимушених танців! Хто йшов по полю мінному хоч раз, той мимохіть і на паркетних глянцях пригадує смертельний падеграс (Л.Костенко). У групі, крім мене та неї, було дві сімейні пари з дітьми підліткового віку — всього сім осіб, дві дами бальзаківського віку та кінодокументаліст із донькою. Нудьга смертельна! (І.Роздобудько). — Оце ж воно і є,— відказав Амбросіо.— На цьому самому місці мій нещасливий друг не раз оповідав мені про свою недолю. Саме тут, за його словами, він уперше побачив ту смертельну ненавидницю роду людського, вперше освідчив їй свої щирі й вірні почуття і тут же дізнав од Марсели останньої зневаги і наруги, що й примусило його дати кінець трагедії цього мізерного життя (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Хто з нас не знає цієї надії, що з кожною хвилиною згасає, цієї мовчанки, що стає дедалі важчою, мов смертельна хвороба (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Смертельна нудьга екзекуції (С.Є.Лєц). Смертельний номер: факір сідає на дошку, утикану гострими цвяхами. Глядач: «Скажіть, а вам не боляче?» Факір: «Та, загалом, ні. Боляче тільки вперше. А потім — головне в старі дірки потрапляти»] |
| Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес: • борзая собака – хірт (хорт); • бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути; • вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика; • две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.); • каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке); • [как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.); • как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес); • как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани; • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); • не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.); • ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес); • собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.); • собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі; • собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому. [На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту! Хвостом усю пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І — на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»]. |
| Подлый –
1) падлю́чий, падлю́чний, падлю́цький, пі́длий, підло́тний, ни́ций; 2) (стар. сословн. термин) посполи́тий, про́стий; 3) (низкого качества, устар.) пі́длий, нікче́мний; 4) (несчастный, убогий, устар.) мізерний: • делаться, сделаться подлым – спі́длюватися, спі́длитися, підліти, спідліти, падлю́читися, спадлю́читися; • подлое дело – безче́сна (ница, негідна) спра́ва; • сделавшийся подлым – спідлений, спідлілий; • становление подлым – спідління. [Поприво́зили найпідлі́шого кра́му (АС). В цім папірці стояло, що Бунчук, згідно з його попереднім щиросердним зізнанням, мав у спілці з Косіором убити члена ЦК ВКП(б) СССР, а тепер секретаря КП(б)У, товариша Микиту Хрущова. Даремно Бунчук опирався, не можучи розлучитися з такою прекрасною жар-птицею, яка несподівано влетіла йому до рук, — слідчий його «переконав», що було саме так, як написано ось в цьом папірці, а все попереднє — то була підла спроба обдурити органи революційної законності. І Бунчук підписав (І.Багряний). Найогидніші очі — порожні, Найгрізніше мовчить гроза, Найнікчемніші душі вельможні, Найпідліша — брехлива сльоза (В.Симоненко). Мов шашіль, точить думка підла: «Весь світ — марнота і мана, Шпана чи лицар — честь одна: Гризуться всі за пайку їдла! І відцурається жона, І друг продасть за копу срібла. Весь світ гармонії і світла Не вартий мерзлого лайна» (І.Світличний). На дні падлючої моєї істоти билася рваними кінцями думка, кінці якої не вдавалося звести докупи (О.Ульяненко). Сучасний Ірод, дрібний і підлий. І такі ж його слуги, дрібні і підлі (Л.Костенко). Пішло-поїхало, думав Дмитро, цікаво, якої нації цей підлий кельнер, занадто дурний як на жида, стоп, треба казати євреї, а не жиди, вони ж теж, курва дошка, союзнички, тобто не зовсім союзнички, а гей би співгромадяни, бо ж висловили лояльність до України і навіть послали один полк добровольців на Східній фронт у складі Українського війська. До речі, добре воюють (В.Кожелянко). Від падлючих російських куль в сиру землю лягають діти (Анастасія Дмитрук). — Та, мабуть, спідлений наш вік не годен тішитись тим добром, що зазнавали часи минулі, коли мандровані рицарі брали на себе повинність і обов’язок царства боронити, цноту дівочу захищати, сиріт недорослих спомагати, гордопишних поскромляти, а смиренномудрих винагороджати… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Мачо – [— Нині чоловіки у дефіциті, Мені б завести якогось мачо, — Скаржаться жінки у кав’ярні За сусіднім столиком. — Ні, краще завести вже мачку Чи собачку, бо за логікою, Мачо стане колись імпотентом-алкоголіком (Маріяна Шутко). «Не бійтеся, сеньйорито. Наш друг Мартін хоч і літератор, а проте він дужий як бик, — сказав Семпере. — Правда ж, Давиде?» Крістіна подивилася на мене, не дуже переконана. Я подарував їй свою усмішку непереможного мачо (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Я не мачо. Але секс люблю і не можу собі в цьому відмовити (Б.Нємцов). Реклама: «Нові презервативи із запахом паленої ґуми. Відчуйте себе мачом!»]. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Друг, имя сущ. – друг, -га (им. множ. числа дру́зі, род. дру́зів); (женщина) по́друга, -ги. |
| Друг, мест. (в выражениях): друг друга – оди́н о́дного; друг за друга – оди́н за о́дного. |
| Сам, мест. – сам, сама́, само́ (множ, число: сами́). Сам-друг – удво́х, самодру́г, -гого. Сам не свой – несамови́тий, -а, -е. Сам по себе – сам собо́ю, сам із се́бе. Само собой (разумеется) – пе́вна річ, пе́вно, звича́йно. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
| Друг – друг приятель. Друг друга – один (одне) одного. Друг другу – один одному. Друг за другом – один по одному. Друг против друга – один проти одного; навпроти себе. |
| Взглядывать – поглядати; споглядати; позирати. Взглядывать быстро – зиркати; зводити очі; скидати очима на кого. Взглядывать искоса (недовольно) – поглядати скрива. Взглядывать исподлобья – поглядати з-під лоба. Взглядывать друг на друга – скидатися очима; поглядати між собою; ззиратися. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Друг
• Друг дороже денег – вірний приятель — то найбільший скарб. Пр. • Друг друга… – один (одна, одно) одного (одну, одне); (про богат.) одні одних; (іноді) один (одна, одно) другого (другу, другого…) • Друг другу – один (одна, одно) одному (одній, одному); (про багатьох) одні одним. • Друг за друга – один (одна, одно) за одного (за одну, за одне); (іноді) один (одна, одно) за другого (за другу, за друге). • Друг за другом – один (одна, одно) за одним (за одною, за одним); один (одна, одно) по одному (по одній, по одному); (про багатьох) одне по одному. • Друг о друге – один (одна, одно) про (за) одного (одну, одного); кожний (кожна, кожне) про (за) кожного (кожну, кожне). • Друг против друга – один (одна, одно) проти одного (одної, одного); (іноді) навпроти себе. • Друг с другом – один (одна, одне) з одним (з одною, з одним); між (поміж) себе; (іноді) з собою. • Друг у друга – один (одна, одно) в одного (в одної, в одного). • Друга любить — себя не щадить – дав би (виколупав би) свого здоров’я для милого приятеля, якби можна. Пр. • Друзья познаются в беде; друзья познаются в несчастье – у біді пізнавай приятеля. Пр. При горі та в лиху годину пізнаєш вірну людину. Пр. Друзі пізнаються в біді. Пр. • Не бросай друга в несчастье – хто друга (приятеля) лишить у пригоді, той не варт і по світі ходити. Пр. • Не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда. Пр. Нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума. Пр. Хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут. Пр. Не май сто кіп у полі, май друзів доволі. Пр. Не май багато (багацько) грошей, май багато приятелів (добрих друзів). Пр. Не так те багатство, як вірнеє братство. Пр. • Не мил свет, когда друга нет – без вірного друга велика туга. Пр. • Новых друзей наживай, а старых не утрачивай – для приятеля нового не пускайся старого. Пр. Задля приятеля нового не кидай старого. Пр. • Скажи мне, кто твой друг, — и я скажу тебе, кто ты – скажи мені, з ким ти товаришуєш, — то я скажу, хто ти [є]. Пр. • Старый друг лучше новых двух – над друга старого нема [в світі] нікого. Пр. Для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого. Пр. Старий хліб кращий (ліпший, луччий) як новий. Пр. |
| Взглядывать
• Взглядывать, взглянуть друг на друга – поглядати, (по)глянути (позирати (по)зирнути) один (одне) на одного; скидатися, скинутися очима; ззиратися, ззирнутися; (зглядатися, зглянутися) [між собою]. [Вони відразу ззирнулися. Грінченко.] • Взглядывать, взглянуть искоса – проглядати, (по)глянути (позирати, (по)зирнути, зиркати, зиркнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути) скрива (скоса, зукоса, ускосом, кривим оком, зизим оком, зизом); (образн.) зизим оком накривати кого. [Але, за звичкою, глянув на козаків скрива, як вовк… Панч. Семен глянув скоса на жінку й скривився. Мартович.] • Взглядывать, взглянуть исподлобья – поглядати, (по)глянути, (зиркати, зиркнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути, глипати, глипнути) спідлоба (сторч). [Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, мов на Іуду… Шевченко.] • На что Касьян ни взглянет, всё вянет – як гляне, аж трава в’яне. Пр. Гляне — молоко кисне. Пр. |
| Взъедаться
• Взъедаться, взъесться друг на друга – заїдатися, заїстися [між собою, один з одним]. • Взъедаться, взъесться на кого – уїдатися, уїстися на кого; за(по)взятися на кого; напосідатися, напосістися на кого. |
| Возвратить
• Возвратить друг другу обратно вещи, которыми раньше поменялись – розмінятися. • Возвратить жизнь, молодость – (по)вернути життя, молодість; відживити, відмолодити. [Ненечко, лелечко! Ви відживили мене!.. Старицький.] |
| Держаться
• В чём душа [только] держится; чуть душа держится (разг.) – тільки душа в тілі; (фам.) тільки живий та теплий. • Держаться вместе – гурту (купи, громади) триматися (держатися); триматися (держатися) разом (укупі). • Держаться в стороне – триматися осторонь; бути осторонь. • Держаться до последнего – триматися (битися) до упаду (до кінця, до скону). • Держаться друг за друга – триматися (держатися) один одного (один за одного, за другого). • Держаться заодно – тримати з ким; в один гуж тягти з ким. • Держаться золотой середины – триматися (держатися) золотої середини. Добре все по мірі. Пр. Не крути, бо перекрутиш. Пр. Гляди та й не проглядись, купуй та й не прокупись. Пр. [Наперед не виривайся, ззаду не зоставайся, середини держись. Пр.] • Держаться зубами за что (перен.) – триматися (держатися) зубами чого, за що. • Держаться настороже, начеку – бути насторожі (напоготові); бути обережним; (іноді) бути сторожко з ким. • Держаться особняком – триматися окремо (осібно, самотньо, відлюдно); уникати людей (товариства). • Держаться правила – дотримувати(ся) правила. • Держаться своего – триматися свого; свого не кидати(ся). • Держаться скромно – поводитися скромно. • Держаться твёрдо, стойко – триматися твердо, непохитно, стійко; (іноді) кріпитися. |
| Дорогой
• Дорога ложка к обеду – дорога ложка до обіду, а пообідавши, то і під лавку. Пр. Поміч у свій час — як дощ у посуху. Пр. Не тоді коня сідлати, як треба сідати. Пр. Не тоді хортів годувати, як на влови їхати. Пр. • Дорогой друг! – дорогий (любий) друже! • Мал золотник, да дорог – мала штучка червінчик, а ціна велика. Пр. Мале (малі) тілом, та велике (великі) духом. Пр. Криві дрова, та добре горять. Пр. |
| Дружба
• В долг давать — дружбу терять – друга не втрачай; грошей не позичай. Пр. Хочеш з приятеля зробити ворога — позич грошей. Пр. • Водить дружбу с кем, дружить – дружити (приятелювати, товаришувати, давн. сябрувати) з ким; товариство водити з ким; (про жінок іще) подругувати з ким. • Входить, войти, вступать, вступить в дружбу с кем – заходити, зайти у дружбу (у приязнь) з ким; заприязнюватися, заприязнитися з ким; заприятелювати (подружитися, потоваришувати) з ким; брататися, побрататися з ким. • Дружба да братство дороже всякого богатства – дружба, братство — дорожчі від [усякого] багатства. Пр. • Дружба дружбой, а служба службой – дружба дружбою, а служба службою. Пр. На службі ні брата, ні кума, ні свата [не повинно бути]. Пр. • Дружба дружбой, а табачок врозь. Дружба дружбой, а денежкам счёт. Дружба дружбой, а в карман (а в горох) не лезь – лік дружбі не шкодить. Пр. Брат мій, а хліб їж свій. Пр. Брат братом, сват сватом, а гроші не рідня. Пр. Свій не свій, а в горох не лізь. Пр. Хоч ми собі брати, та наші кишені не сестри. Пр. • Не в службу, а в дружбу – не в службу, а в дружбу. Пр. Не з неволі, а з приязні. Пр. • По дружбе; в порядке дружбы – з приятельства (з приязні); як друг (як приятель). • Тесная дружба – близька дружба. |
| Исцарапать
• Исцарапать друг друга – подряпати одне одного; подертися (подряпатися). [Подерлися, як пес з котом. Сл. Гр.] |
| Капля
• До последней капли крови (книжн.) – до останньої краплі (краплини) крові. • Как две капли воды [похожи друг на друга] – як (мов…) дві краплі (краплини) води схожі один на одного, одна на одну, одне на одного; достоту однакові; нестеменно (нестемісінько) однакові; однаковісінькі: (образн.) як з одного ока випали. • Капля в каплю кто – кістка й мастка чия (хто); копка в капку (цятка в цятку) хто; як викапаний (як вилитий) хто; точнісінько хто; достоту (достотно, достеменно, достомісінько) хто. • Капля в море – крапля (краплина) в морі. • Капля по капле и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь довба(є) (розбиває). [Не тим крапля камін довбе (довба), що сильна, а тим, що часто падає. Пр. Мала крапля й великий камінь продовбає. Пр. І крапля камінь точить. Пр.] • Ни капли чего нет – (а)нітрошки ((а)ні крихти) чого нема; ані на макове зернятко (і на мачину) чого нема; (лок.) (а)ні гич (ані цюк) чого. |
| Ласкать
• Ласкать друг друга – голубити (милувати) одне одного; милуватися (голубитися). • Ласкать себя мечтой, надеждой – тішити себе мрією, надією; голубити (пестити, плекати, живити) мрію, надію. • Ласкать слух, взор, воображение – тішити (голубити) слух ((в)ухо), око (очі, зір), уяву. |
| Лучше
• Больному стало лучше – хворому (слабому) полегшало (покращало). • В гостях хорошо, а дома лучше – у гостині (у гостях) добре, а (в)дома [таки] краше. Пр. У гостях добре, (у)дома ще ліпше. Пр. Немає ніде краще (ліпше), як (у)дома. Пр. • Гораздо лучше – (як прикм.) Багато (далеко, куди) кращий (-ща, -ще), ліпший (-ша, -ше), іноді луччий (-ча, -че); (як присл.) багато (далеко, куди) краще (ліпше, розм. також лучче). • Делаться, становиться лучше – кращати (ліпшати, розм. також луччати). • Здоровье его становится день ото дня лучше – здоров’я його щодень (що не день) [то] кращає (ліпшає). • Как нельзя лучше – якнайкраще (щонайкраще); якнайліпше (щонайліпше). • Лучше и не говорить – краще й не казати; бодай і не казати. • Лучше маленькая рыбка, чем большой таракан – ліпша (краща) маленька рибка, як великий тарган. Пр. • Лучше мало, чем ничего – ліпше (краще) щось, як нічого. Пр. • Лучше меньше, да лучше – краще (ліпше) пізно, як ніколи. Пр.; Краще (ліпше) спізнитися з чимсь, ніж узагалі того не зробити. • Лучше синица в руках, чем журавль в небе – краща (ліпша) синиця в жмені, як журавель у небі. Пр. Кращий сьогодні (нині) горобець, як завтра голубець. Пр. Близька соломка краща від далекого сінця. Пр. • Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – краще їсти сухарі з водою, аніж хліб з бідою. Пр. Ліпше (краще) їсти черствий хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Ліпше (краще) погано їхати, ніж добре йти. Пр. Кращий солом’яний дід, як золотий син. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. • Не лучше ли? – чи не краще?; чи не ліпше? • Нет ничего лучше, как…, – нема краще, як…; нема [в світі], як…; нема [в світі] над що… • Одна другой лучше – одна від одної краща (ліпша). • Старый друг лучше новых двух – краще давнього друга не втрачати, ніж двох нових мати (придбати). Пр. Для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого. Пр. Над друга старого нема [в світі] нікого. Пр. Старий хліб кращий (ліпший, розм. також луччий), як новий. Пр. • Тем лучше – тим краще (тим ліпше); то й краще (то й ліпше). • Ум — хорошо, а два — лучше – дві голови ліпші, як одна. Пр. Одна голова — добре, а дві — ще краще. Пр. Один розум — добре, а два — краще. Пр. Що голова — то розум, а дві — краще. Пр. Що два, то не один. Пр. Більше очей більше й бачать. Пр. Добре тому, хто вдвох. Пр. Одна рада — добре, а дві — ліпші. Пр. • Чем дальше, тем лучше – дедалі (щодалі, щораз, чимраз) [то] краще (ліпше); дедалі (щодалі, щораз, чимраз) усе краще (ліпше). |
| Любить
• Деньги счёт любят – гроші лічбу люблять. Пр. Копійка любить, щоб її рахували. Пр. Гріш круглий — розкотиться. Пр. Хто щадить гріш, той має з гаком (більш). Пр. Люди знайшовши та лічать. Пр. • Кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить). Пр. Кого люблю, того і б’ю. Пр. Серцем люби, а руками тряси. Пр. • Люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток. Пр. • Люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу. Пр. • Любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю). Пр. • Любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь). Пр. Терпить його, як сіль в оці. Пр. Догоджає, як чирякові на роті. Пр. Любить його, як хрін в оці. Пр. Я його так люблю, як пси діда на перелазі. Пр. Так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці. Пр. Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці. Пр. • Любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі; над світ любити (кохати). • Любить друг друга – (про чоловіків) Любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися). • Любить кого – любити (кохати) кого; любитися (кохатися) в кому. [Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався. Метлинський.] • Любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому. [Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь. Тичина.] • Любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати — люби й саночки возити. Пр. Любиш горішки, люби й насмішки. Пр. Умієш помилятися, умій і поправлятися. Пр. Любиш поганяти, люби й коня годувати. Пр. • Любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину. Пр. • Он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він самий (голінний, швидкий) до чарки (жарт. до скляного Бога). • Он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить. • Прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати). |
| Новый
• Вписать новую страницу во что – уписати нову сторінку в що. • Открыть новую страницу в чём – (роз)почати нову сторінку чого, в чому; (роз)почати новий етап чого, в чому. • Старый друг лучше новых двух – над друга старого нема [в світі] нікого. Пр. Для приятеля нового не кидайся (не пускайся, не цурайся) старого. Пр. Старий хліб кращий (ліпший, луччий), як новий. Пр. |
| Оспаривать
• Они оспаривают друг у друга что-либо – вони змагаються (сперечаються) один з одним (одна з одною, одне з одним) за що. • Оспаривать звание чемпиона – змагатися за звання чемпіона. |
| Пожимать
• Давай пожмём друг другу руки – потиснім(о) одне одному (один одному, одна одній) руки. • Пожимать, пожать друг другу руки – тиснути, потиснути одне одному (один одному, одна одній) руки; ручкатися, поручкатися. • Пожимать, пожать плечами (плечом) – знизувати, знизати (стенати, стенути, стискати, стиснути) плечима. |
| Полюбить
• Полюбите нас чёрненькими, а беленькими нас всякий полюбит – полюби мене в чорній, а в білій і абихто полюбить. Пр. Не тоді мені лижи губи, як солодкі, а тоді, як гіркі. Пр. Полюби мене так, а з грошима полюбить і дяк. Пр. • Полюбить друг друга – полюбити (покохати) одне одного (про мужчин один одного, про жінок одна одну); полюбитися (покохатися). |
| Понимать
• Если не понимаешь, то и не берись – коли (якщо) не тямиш, то й не берися. • Ни аза не понимать – Див. аз. • Ни бе ни ме не понимает – ні бе ні ме не розуміє. • Разбирается в этом (понимает в этом, знает толк) как свинья в апельсинах (вульг. ирон.) – Див. апельсин. • Понимать друг друга – розуміти одне одного, один одного, одна одну (про багатьох одні одних). • Знать (понимать) толк в чём – Див. толк. • Я в этом не много понимаю – я в цьому не дуже знаюся (розуміюся). |
| Похожий
• Быть похожим (походить) на кого, на что – бути схожим на кого, на що (з ким, з чим); бути подібним до кого, до чого; підходити до кого, до чого; (іноді) удаватися в кого; (розм.) скидатися на кого; закривлятися, закривитися на кого. • Как две капли воды [похожи друг на друга] – Див. капля. • Похож как свинья на корову – схожий як ведмідь на теля (як свиня на цапа, як цуценя на пиріг, як макогін на ночви, як хвіст на панахиду). • Это ни на что не похоже! (разг.) – це [вже] зовсім погано!; це [вже] нікуди не годиться!; це вже ні на що не схоже!; це вже не знати що! |
| Простить
• Прости, Господи – прости, Господи; простибі(г). • Прости-прощай! (нар. поэт.) – прощай!; прощавай! • Простите за выражение – простіть (даруйте) на цім слові (за це слово); пробачте за це (за таке) слово; не вам кажучи; (іноді) без сорому казка. • Прости(те) меня – прости, простіть (даруй, даруйте, вибач, вибачте, вибачай, вибачайте, пробач, пробачте) мені; (іноді) будь вибачний (будьте вибачні) до мене. • Простить друг другу – пробачити (подарувати) один одному, одна одній, одне одному; (іноді) подаруватися. [Вже як там не погодимось на чому, то подаруємось. Вовчок.] |
| Собутыльник
• Собутыльник чей (разг.) – горілчаний брат (друг) чий; товариш по чарці чий. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Друг, мн. дру́зі – друг. |
| Заканти́ка – закадычный друг. |
| Зачу́битися – подраться, затеять драку, вцепиться в волосы друг другу. |
| Звича́їтися – привыкать друг к другу, знакомиться. |
| Здоро́вкатися (до ко́го́, з ким) –
1) здороваться; 2) выпивать с кем-нибудь, чокаться. • Сидя́ть удво́х та здоро́вкаються до се́бе – вдвоем пьют за здоровье друг друга. |
| Коха́тися –
1) любить друг друга; 2) з ким, в кому́ – любить кого; 3) в чому́ – заниматься чем с любовью, находить удовольствие в чем-либо; 4) воспитываться,, нежиться; 5) до чо́го – питать склонность к чему-либо. |
| Люби́ти, -блю́, -блять – любить; люби́тися – 1) любиться, любить друг друга; 2) нравиться. |
| Милува́тися –
1) кого́ – ласкать друг друга; 2) на ко́го, ким – любоваться. |
| На́видіти, -джу – любить; на́видітися – любить друг-друга. |
| Непода́ле́ку, неподалеці́, неподале́ць, нар. (чого) – невдалеке, недалеко друг от друга, вблизи. |
| О, межд. –
1) о. • О, мій дру́же – о, друг мой! 2) вот. • О, ба́чиш, не послу́хався – ну, вот видишь, и не послушал. 3) эво, эвона, вот-те-на, на-ка. • О, і дя́дько ї́дуть – на-ка, глядите, дядя тоже едет. |
| Оди́н – один. • Оди́н о́дного, одно́ одно́го – друг друга. • Одно́ в одно́ – не переставая. • Одно́го ра́зу – однажды. • Одно́го ра́нку, ве́чора – однажды утром, вечером. • Оди́н дух – единодушие. • Одно́ гово́рить і гово́рить – все говорит и говорит. • Що ти за оди́н? – что ты за человек? |
| Переві́дувати, переві́дати – навещать, навестить; переві́дуватися, переві́датися – сообщаться друг с другом. |
| Перегри́зтися –
1) погрызть друг друга; 2) перессориться. |
| Перепи́тувати, перепита́ти –
1) в кого чого, за чим – расспрашивать, расспросить; 2) переспрашивать, переспросить; перепи́туватися – 1) спрашивать друг друга; 2) в кого – переспрашивать. |
| Пересила́ти, пересла́ти, -шлю́, -шле́ш – пересылать, переслать; пересила́тися – пересылать друг другу, обмениваться посылками, посланиями. |
| Пере́чити, -чу – прекословить, противоречить; пере́читися – спорить, оспаривать друг друга. |
| Пе́стувати – ласкать; пе́стуватися – ласкать друг друга. |
| Побрати́м, -ма и побрати́мець, -мця – названный брат, друг. |
| Подарува́ти, -ру́ю –
1) кому́ що, кого́ чим – подарить; 2) кому що – просить; подарува́тися – 1) быть подаренным; 2) просить друг друга. |
| Поде́рти, -деру́, -ре́ш –
1) що – порвать, изорвать; 2) кого – исцарапать; поде́ртися – 1) порваться, изорваться; 2) з ким – исцарапать друг друга; 3) на що – покарабкаться. |
| Політикува́ти –
1) вести политику; 2) хитрить; політикува́тися – вести друг с другом политику. |
| Поску́бти, -бу́, -бе́ш –
1) подергать за волосы, за ухо; 2) выдернуть волосы, перья, шерсть; поску́бтися – потаскать друг друга за волосы. |
| Пото́рсувати, -сую, пото́рсати, -саю – дергать, потрясти; пото́рсуватися, пото́рсатися – потрясти друг друга за грудь. |
| Почастува́ти, -ту́ю – угостить; почастува́тися – попотчевать друг друга. |
| Почоло́мкатися –
1) облобызаться; 2) приветствовать друг-друга. |
| Почу́бити, -блю, -биш – выдрать за волосы; почу́битися – дать потасовку друг другу. |
| Пошанува́ти, -ну́ю –
1) почтить, отнестись с уважением; 2) поберечь; 3) кого чим – угостить; пошанува́тися – 1) повести себя хорошо; 2) поберечься; 3) угостить друг друга. |
| Пошапкува́ти, -ку́ю (кого́) – поздороваться или попрощаться с кем, сняв шапку; пошапкува́тися (з ким) – поздороваться или попрощаться друг с другом, снимая шапку, приветствовать друг друга. |
| Пошарпа́ти, -паю –
1) изорвать, растерзать; 2) потрепать, потерзать, потормошить (кого); пошарпа́тися – 1) изорваться, изорвать на себе, исцарапаться; 2) потормошить друг друга. |
| Пошти́тися, -шчу́ся, -шти́шся, почти́тися –
1) повести себя хорошо; 2) угодить друг другу. |
| Пошту́рхувати, -рхую, пошту́рха́ти, -ха́ю – поталкивать, потолкать; пошту́рха́тися – потолкаться, надавать друг другу тумаков, пинков. |
| Розмина́тися, розмину́тися – расходиться, разойтись, разъехаться друг с другом. |
| Скуба́ти, -ба́ю, ску́бсти́, скубти́, -бу́, -бу́ть – дергать, щипать, ощипывать, драть (за волосы); ску́батися –
1) драть друг друга за волосы; 2) ссориться. |
| Собі́, мест. – себе. • Пода́ти собі́ ру́ки – подать друг другу руки. |
| Сту́лювати, сту́люю, стуля́ти, -ля́ю, стули́ти, -лю́ –
1) складывать, сложить одно с другим, сжимать, сжать. • Стули́ти о́чі – а) зажмурить глаза; б) умереть. 2) соорудить, сделать кое-как; сту́люватися, стули́тися – 1) складываться, сложиться, сжиматься, прижаться друг к другу; 2) (о человеке, животном) с’еживаться, с’ежиться. • Сту́люватися, стули́тися плечи́ма – пожимать, пожать плечами. |
| Товкти́, -вчу́, -че́ш –
1) толочь; 2) колотить, бить; товкти́ся – 1) толочься, толкаться, слоняться; 2) тузить друг друга. |
| Ту́зати – бить, тузить; ту́затися – возиться, толкать друг друга, бороться, спорить. |
| Христува́ти, -ту́ю, -єш – славить Христа; христува́тися – (на пасху) поздравлять друг-друга. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук на gramota.ru «ГРАМОТА.РУ»