Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Шукати «*овка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Болта́ться
1) (
о жидкости) бо́втатися, колоти́тися, хлю́патися;
2) теліпа́тися, метля́тися, мота́тися, майтала́ти(ся), хилита́тися. [Теліпа́ються хвости́ ізза́ду. На животі́ метля́всь товсти́й ланцюжо́к од годи́нника. На ціпку́ вгорі́ прив’я́зана ти́ковка хилита́ється порожня́ і кала́тає (Л. Укр.)];
3) мота́тися, мотля́тися, тиня́тися, шала́тися, ве́штатися. [Мотля́ється з ха́ти до ха́ти. Тиня́ється без ді́ла].

Болта́ющийся без дела – байта́ло (ср. р.), ба́йда (общ. р.).
Бо́чечка – бо́чечка, ку́ховка.
Бра́ти́на, бра́ти́нка – жбан, кі́нва, ко́новка, конді́йка.
Бри́тва – бри́тва, (из обломка косы) скі́сок. [До́бра бри́товка – і без ми́ла голи́тиме. Пози́ч скі́ска поголи́тися].
Б. кожевническая (для скобления кожи) – бі́лик.
Ведё́рко, -рочко – віде́рце, віде́рко, віде́речко, (деревянное) ко́новка, ко́новочка, цебе́рко.
Великоро́[у́]сс, -ка, великороссия́нин, -я́нка – росія́нин (ж. р. -я́нка), ру́ський (ж. р. -ська), моска́ль, моско́вець, москва́ч, (ж. р.) моско́вка, (в филологии) великору́с, (насмешливо или с пренебрежением) каца́п (ж. р. -пка), кацапу́з, кацапу́ра, кацап’я́га, (соб.) москва́, кацапня́.
Верё́вка, вервь – шво́рка, мо́ту́з, моту́зка, (соб.) моту́ззя, шнур, вірьо́вка, вері́вка, ві́жки (р. -жок).
Верё́вочка (бичёвка) – мотузо́к, мотузо́чок, моту́зочка.
В. скрученная из соломы – (с)кру́тел[н]ь.
В. из прутьев – ви́тка, (в)ужі́в[л]ка, у́жва (гал.).
В. из лыка – лича́к, личкі́вка; (привязь) нали́гач, (для ведения вола) волові́д (р. -во́ду).
Хоть верё́вки вей – хоч мички́ мич.
Вертише́йка, зоол.крути́головка, крути́голов, крути́головач, крути́головець (р. -вця).
Вило́к, -ло́чек – кача́н, голо́вка (капу́сти).
Выма́нивать, вы́манить
1) вима́нювати, ви́манити кого́, вива́блювати, ви́вабити. [Ви́манили во́вка з лі́су. Хо́чуть ту́рки нас ви́вабити в по́ле];
2) вима́нювати, ви́манити щось, виду́рювати, ви́дурити, виманта́чувати, ви́мантачити, цига́нити, ви́циганити, виморо́чувати, ви́морочити.
Голо́вка, -вочка
1)
см. Голова́;
2) (
у растений) голі́[о́]вка. [Голо́вка капу́сти].
Маковая голо́вка – ма́ківка;
3) (
оконечность различных предметов, напр., гвоздя) голо́вка, ша́пка, ша́почка; (только шарообразная) булава́, га́лка, буру́лька;
4)
голо́вки (в сапогах) – при́шви, передки́.
Петушьи голо́вки, бот. (Lamium purpureum) – кра́сна кропива́, ша́ндра.
Дари́ть, да́ривать кому что – дарува́ти кому́ що, -ся кому́ чим, обдаро́вувати, -ся. [У нас така́ устано́вка, що роди́на, як ї́де в го́сті – дару́ється (Федьк.)].
Доба́вочный – додатко́вий. [Додатко́ва винагоро́да = доба́вочное вознаграждение].
Доба́вочное вознаграждение, обусловленное договором – ви́мова, ви́мовка. [Ти бере́ш три́цять рублі́в, а ви́мовка яка є́сть у те́бе? – хоч сви́та, або що].
Доба́вочная ценность – додатко́ва ва́ртість, надва́ртість (р. -тости).
Добы́ча
1) до́бич, здо́бич (
р. -чи), здоби́ча, добу́ток, узя́ток (р. -тку), (чем можно поживиться) пожи́ва. [Вовк здо́бичи шука́є. Коза́цькая здоби́ченька ма́рне пропада́є. Сухе́ лі́то, мали́й узя́ток бджолі́. Зло́дій шука́є гро́шей, або якої́ и́ншої пожи́ви].
Добы́ча военная – військова́ здо́бич, (устар.) луп; (невольники) яси́р.
За добы́чей – по здо́бич, на здо́битки, на роздобу́тки. [Розбі́йники ви́їхали на здо́битки].
В добы́чу (на с’едение) – на пота́лу. [Одда́ти на пота́лу ворога́м. Ті́ло моє́ коза́цьке зві́рю на пота́лу не да́йте (Дума). Вони́ не даду́ться на пота́лу].
Взять в добы́чу – здобу́ти, доско́чити. [Во́вка живо́го доско́чили (Куліш)].
Взятый как добы́ча, захваченный в добы́чу – здоби́чни[і]й. [Ви здоби́чні гро́ші пропива́єте! (Куліш)].
Без добы́чи – (шутл.) нездоби́хом. [Не пощасти́ло їм: нездоби́хом верну́лися];
2) (
добыток) здобу́ток, ви́добуток (р. -тку). [Тепер і під Ки́ївом добува́ють кам’яне́ ву́гля, але ви́добуток невели́кий].
Дра́тва – дра́тва (ум. дра́твиця, дра́товка), суч (р. су́чи).
-ва для передков – переше́вка.
-ва для подошвы – пі́дшевка.
Души́ца, бот. (раст. Origanum vulgare) – матери́нка, зіно́вка, духови́й цвіт.
Жале́ть
1) (
сожалеть кого-чего и о ком-чём) жа́лувати кого́-чого́, за ким, за чим, жалі́ти кого́-чого́, жалкува́ти, шкодува́ти кого́-чого́, за ким, за чим [Та́то нас не жа́лує. Жа́лує за мно́ю. Жалі́й мене́, мій ба́теньку: ми́лий покида́є. Не во́вка, а ове́ць тут тре́ба жалкува́ти. Усі́ його́ шкоду́ють. Тепе́р шкодува́ла, що так зроби́ла (Грінч.)], бідува́ти за ким. [Всі лю́ди за їм біду́ють, що хоро́ший був чолові́к (Переясл. п.)];
2) (
беречь, щадить, скупиться) жа́лувати и проч. що, чого́, кого́, шанува́ти. [Біжи́, біжи́, короле́вичу, не жа́луй коня́. Гро́шей не жа́лувала. Хо́че купи́ти, а гро́ші (гро́шей) шкоду́є. За робо́тою не шанува́в Грінче́нко свого́ здоро́в’я (Єфр.)].
Не жале́я – не жалку́ючи, не жалі́ючи, без жалю́, без оща́дку. [Пролива́ли вони́ свою́ гаря́чу кров без оща́дку (Кул.)].
За, предл. с вин. и с твор. пп.
1)
а) за що́. [Узя́в її́ за ру́ченьку. Пани́чу, я вас за чу́ба посми́чу (Номис)].

Вступиться за кого – оступи́тися, обста́ти за ким и за ко́го.
Она вышла за военного – вона́ віддала́ся за військо́во́го.
Ручаться за кого – ручи́тися за ко́го;
б) (
на вопрос куда) за, по-за що. [Хова́ється за чужі́ пле́чі. Виво́зити гній на степо́к по-за мі́сто (за́ город)].
Сесть за стол – сі́сти до сто́лу (и за стіл);
в) (
о вознаграждении) за що. [Гро́ші за робо́ту]; (принимая в соображение что) по чім. [По такі́й робо́ті тре́ба не такі́ гро́ші бра́ти];
г) (
о замещении) за ко́го, за́мість ко́го. [Посла́в си́на за́мість се́бе].
За что браться – до чо́го бра́тися. [До нау́ки бра́лися. Козаки́, до шабе́ль! До робо́ти взя́лися];
2)
а) (
на вопрос где) за, по-за чим. [За си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.). Скрізь і перед на́ми і по-за на́ми брині́ють чолові́чі ша́пки (Г. Барв.). По-за ме́жами на́шої краї́ни = за пределами нашей страны].
За чем (о занятии) – за чим, (зап.) при чо́му. [Сиди́ть за шитво́м чи за пря́дивом. На ла́ві при вече́рі вся сім’я́ сиді́ла (Рудан.)];
б)
один за другим, друг за другом – оди́н по о́дному. [Усі́, оди́н по о́дному, повихо́дили з ха́ти. Мрі́я сплива́ла по мрі́ї (Грінч.)].
Шаг за шагом – ступі́нь по ступеню́.
Идти вслед за кем – іти́ слі́до́м за ким.
Гнаться за кем, за чем – гна́тися за ким, за чим.
Охотиться за волком – полюва́ти на во́вка, за во́вком.
Пойти за кем, за чем – піти́ по ко́го, по що́. [Біжі́ть шви́дше по лі́каря. Пої́хав у ліс по дро́ва, а я пішла́ по во́ду].
Пойти за делом – піти́ за ді́лом (а не по ді́лу).
Оставить кого далеко за собою – залиши́ти кого́ дале́ко позад се́бе.
Он уехал вскоре за мной – він пої́хав незаба́ром після ме́не;
3) (
на вопрос: за сколько) за, через. [Ви́плакала ка́рі о́чі за чоти́ри но́чі. За оста́нні два ро́ки (или за оста́нніх двох ро́кі́в) він написа́в кі́лька га́рних оповіда́ннів. Дени́с через усю́ доро́гу хоч-би па́ру з уст пусти́в (Квітка)].
За неделю перед этим – ти́ждень перед цим, перед ти́жнем.
За год раньше – рік напере́д, перед ро́ком.
Ему за сорок лет – йому́ ро́ків понад со́рок.
За две версты от города – за дві верстві́ від мі́ста.
За пятнадцать рублей – за п’ятна́дцять карбо́ванців.
Найти за кем – знайти́ на ко́му. [На йо́му не знайшли́ нія́кої прови́ни (Н.-Лев.)].
Следовать за кем (по времени) – іти́ за ким, бу́ти під ким. [Ця ді́вчинка – ста́рша, а під не́ю оце́й хло́пчик].
За ним это водится – за ним це бува́є (пово́диться).
За глаза – поза́очі. [Се не поза́очі лю́ди ка́жуть, а в ві́чі (Г. Барв.)].
Теперь очередь за мной – тепе́р моя́ черга́.
Запишите это за мной – запиші́ть це на ме́не.
Будет за мной – бу́де за мно́ю.
За неимением – не ма́ючи; бо не ма́ю, через бра́к, для бра́ку чого́. [Не ма́ючи гро́шей, не мо́жу ку́пити. Не мо́жу купи́ти, бо не ма́ю гро́шей. Не друку́ється через брак мі́сця].
За исключением – з ви́нятком чого́, вийма́ючи що, о́крім чо́го, ко́го.
За недосужностью, за болезнью, за старостью и т. п. – через ні́кольство, через х(в)оро́бу, через ста́рощі и т. п. За подписью секретаря – з пі́дписом секретаря́. Что за чудо, удивление! – що за ди́во!
За́голо́вок
1) (
в санях) по́передок, по́передень (-дня); (загнутая кверху часть полоза) голо́вка, ско́рса;
2) (
изголовье) го́лови (-лів);
3) (
в книге, бумагах) за́голо́вок (-ло́вку).
Заклё́почный
1) (
относ. к заклёпке, служащ. для заклёпки) закле́пний, нютува́льний. [Нютува́льна маши́на];
2) (
принадл. к заклёпке) нюто́вий. [Нюто́ва голо́вка].
Зако́в
1) за́ків (-кову). [Візьми́ їх на залі́зний за́ків];
2)
ветер.за́ковка.
Заседа́ть, засе́сть
1) (
в засаде) засіда́ти засі́сти, (о мн.) позасіда́ти на ко́го; (залегать) заляга́ти, залягти́. [Засіда́ли на во́вка. Твої́ зяті́ на нас позасіда́ли (Куліш)].
-се́сть окопавшись валом – ошанцюва́тися.
-се́сть где – засі́сти де.
-се́сть в гостях – засі́сти в го́стях, загостюва́тися. [Засі́в у корчмі́, то сиді́тиме хто й зна по́ки. Пішла́ до ті́тки на годи́нку, а засі́ла на всю дни́нку (Приказка)].
-се́сть в голове – запа́сти в го́лову, на ду́мку, урої́тися в го́лову. [Все сиди́ть, руко́ю підпе́ршися, все ду́має… на́че ду́мка яка́ важка́ запа́ла їй у го́лову (Основа). Врої́вся мені́ в го́лову Семе́н небі́жчик (М. Вовч.)].
Давно -се́вшая в голову мысль – зада́внена (давно́ засі́лая) ду́мка.
-се́сть за работу – сі́сти до пра́ці;
2)
Заседа́ть (в суде и т. п.) – засіда́ти (в сейме) засіда́ти в се́[о́]ймі, сеймува́ти (Куліш)].
Заседа́ющий – прису́тній на засі́да́нні;
3)
см. Застрева́ть.
Защи́та
1) (
защищение) оборо́на, за́хист (-ту), боро́на, (о)боро́нення, захища́ння, відборо́на, засту́па. [Я їй хоті́в кого́ на оборо́ну да́ти, але́ вона́ схоті́ла йти са́ма (Грінч.). Ти захища́ла багатиря́, через твоє́ захища́ння тебе́ й арешту́ють (Борз.). Схопи́вши у ру́ки по каменю́ці, став на відборо́ну (М. Вовч.)].
Судебная -та – пра́вна оборо́на.
В -ту – на, в оборо́ну.
Подыматься (становиться) на -ту кого – става́ти, ста́ти до оборо́ни, обстава́ти, обста́ти за ко́го, за що, за ким, за чим.
Принять на себе -ту – взя́тися до оборо́ни кого́, чого́.
Стать в -ту – заступи́тися, уступи́тися за ко́го, за що, ста́ти в оборо́ні кого́, чого́. [Ста́ти в оборо́ні демократи́зму (Крим.). А ні́кому уступи́тись за пра́ведну во́лю (Федьк.)].
Стоять на -те чего – стоя́ти при оборо́ні чого́.
Говорить в (на) -ту кого – говори́ти за ким, оступа́тися за ко́го, говори́ти на за́хист чий, кого́, говори́ти в оборо́ні чиї́й, кого́. [Гово́римо на во́вка, але й за во́вком щось тре́ба сказа́ти (Номис). Мовчи́ть мій Я́ків: не мо́жна йому́ оступа́тися за ме́не… схо́чуть, ви́женуть (Грінч.)].
Выходить на -ту – става́ти до оборо́ни;
2) (
прикрытие) за́хист (-ту), за́хисток (-тку), засло́на, осло́на, заборо́на (ум. заборо́нка), зату́ла, засту́па, (диал.) охи́жа, хист (-ту). [Госпо́дь мій за́хист, мій приту́лок (Л. Укр.). Тіка́є в глиб вікі́в, немо́в щоб там знайти́ пристано́вище та за́хисток од гірко́ї ді́йсности (Єфр.). Моя́ ти ра́дість і одра́да, моя́ засло́на і огра́да (Котл.). А як умре́, то й тужи́тиме: «мій діду́сику, моя́ зату́ло!» (Борзенщ.). Ру́ські узгряни́ччя були́ зату́лою ляха́м від азія́тів (Куліш). Зінько́ загородив Гаї́нці перед ха́тою заборо́нку, пло́тик таки́й низе́нький (Грінч.). Вітрю́га таки́й, що аж хист вирива́є з землі́ навкруги́ па́сіки (Лебед. п.)].
Под -той – під за́хистом;
3) (
покровительство) за́хист, за́хисток (-тку), захища́ння, зату́ла, охоро́на.
Взять под свою -ту – взя́ти під свою́ охоро́ну, під свій за́хист.
Зерново́й – зернови́й, збіжжови́й. [Збіжжови́й торг].
-во́й хлеб – збі́жжя, пашня́, пашни́ця. [Роди́, бо́же, жи́то, пшени́цю, уся́ку (вся́кую) пашни́цю (Примовка)].
-во́й склад – гамазе́я, гамазе́й (-зе́ю), паше́нна комо́ра.
Зна́мя – пра́пор (-ру), стяг (-гу), корогва́, (ум. корого́вка, корого́вця), корого́в (-гви́, ж. р.) и корого́в (-ро́гву, м. р.), кору́га́, знамено́. [Із-за гори́ коза́цькії корого́вки ви́дко (Дума). У голо́воньках черво́ний пра́пор постанови́ли (Лукаш.). Вже ві́йсько пішло́, знамена́ ма́ють (Чуб. V). Вони́ ви́соко держа́ли свій стяг (Єфр.)].
-мя науки, свободы, коммунизма – пра́пор нау́ки, во́лі, комуні́зму. [Вго́ру ви́соко підня́ти пра́пор рі́дної нау́ки (Самійл.)].
Сражаться под чьими-л. -мё́нами – би́тися під чиї́мись прапора́ми, корогва́ми.
Водрузить -мя – поста́вити пра́пор, стяг и т. д.
Значо́к
1) значо́к (-чка́), зна́чка, за́значка.

Контрольный -чо́к – контро́льний значо́к, контро́льна зна́чка;
2) (
корпорации) значо́к, ці́ха, ці́шка;
3) (
малое знамя, флажок) прапоре́ць (-рця́), пра́пірок (-рка), корого́вка.
Кабу́шкаголо́вка, го́лка, гру́дка (кру́гла) си́ру.
Кана́тик, Кана́тецли́новка, моту́зка, шнуро́к (-рка́). [Ши́бениця старе́нькая, линовки́ нове́нькі (Шух.)].
Семенной -тик, анат. funiculus spermaticus – сім’яни́й мотузо́к.
Кандея́, Канде́йка – конді́йка, носа́тка, ко́но́вка; см. Ендова́.
Капу́ста
1)
бот. Brassica oleracea – капу́ста, ум.-ласк. капу́стонька, капу́сточка, капу́стиця. [Росту́ть як та капу́ста на горо́ді (Шевч.). Полива́йте капу́стицю, то бу́де роди́ти (Чуб. V). Щоб моя́ капу́сточка була́ із ко́реня корени́стая, і із ли́сту голови́стая (Номис)].
Брюссельская -та – брусе́льська (зеле́на) капу́ста.
Кочанная (вилковая) -та – кача́нна капу́ста, обычно просто капу́ста.
Синяя, красная -та – си́ня, черво́на капу́ста.
Огородная, парниковая -та – горо́дня, парнико́ва капу́ста.
Цветная -та – кучеря́ва, квітна́ капу́ста, цвіту́ха.
Кочерыжка -ты – кача́н (-на́).
Кочень (вилок) -тыголо́вка капу́сти, кача́н (-на́), ум.-ласк. кача́нчик (-ка). [І межи капу́стою до́брою бува́є бага́цько гнили́х качані́в (Номис). Були́ три синки́, мов три кача́нчики (Основа)].
-та с большим кочнем – голова́та, голови́ста, качани́ста капу́ста. [Капу́ста моя́ качани́стая (Грінч. III)].
-та с кочнем, сидящим низко при земле – низькосте́блиця.
-та не завившаяся в кочень – шу́ляк (-ка), шу́лик. [Шуляки́ бу́дуть, а не капу́ста (Липов.)].
-та голенастая – голіна́та капу́ста.
-та свивается в кочень – капу́ста в’я́жеться в головки́.
Шинковать, крошить -ту – шаткува́ти, криши́ти капу́сту.
Шинкованная, рубленная, крошеная -та – шатко́вана, сі́чена, кри́шена капу́ста.
Сечь -ту – сі́кти капу́сту.
Рубленная, сеченная -та – сі́чена капу́ста, сі́канка.
Кислая -та – ква́шена, ки́сла капу́ста.
Щи из кислой -ты – капу́ста, капу́стка, капу́сниця, капусня́к (-ку́).
Тушенная -та с колбасой (свин. мясом, салом) – бі́ґос (-су).
Горшок для варки -ты – капусті́ник (Гол. II).
Место, где росла -та – капу́стище, капу́сник (-ку), капустя́нка (Вхр.).
Рубить в -ту кого (врага) – на капу́сту сі́кти кого́ (во́рога). [Як узя́в ляхі́в, як узя́в пані́в на капу́сту сі́кти (Лукаш.)];
2)
бот., заячья -та – (Sedum Telephium) за́яча капу́ста; (Bupleurum) ласка́вець (-вцю); (Oxalis Acetosella) за́ячий щаве́ль (-влю́) или просто щаву́х (-ху́).
-та татарская (башкирская), Polygonum polymorphum – тата́рська гре́чка.
Карбо́лка – карбо́лка, карбо́вка.
Ката́ть, ка́тывать, катну́ть
1) коти́ти, котну́ти, покоти́ти, кача́ти, покача́ти, точи́ти, поточи́ти що
или чим по чо́му; срвн. Кати́ть. [Коти́ти коло́ду (Сл. Ум.). Ска́же вона́ мені́ роби́ти: під го́ру ка́мінь точи́ти (Пісня)].
-та́ют и ка́тят большой камень – ко́тять вели́кий ка́мінь.
Катни́ ещё разок – котни́ ще хоч раз.
-та́ть шаром – коти́ти ку́лею.
Шары -та́ть – коти́ти ку́лі.
-та́ть колесом – коти́ти ко́лесом.
-та́ть по земле, по полу – кача́ти по землі́, по підло́зі. [Вони́ і ну його́ кача́ти та верті́ти, по́ки аж прочу́нявся він (Рудч.)];
2) (
кого: возить) ката́ти, вози́ти кого́.
-та́ть в бричке – ката́ти бри́чкою.
-та́ть на лошадях – ката́ти кі́ньми.
-та́ть в лодке – ката́ти чо́вном.
-та́ть саночки (взад и вперёд) – вози́ти саночки́.
-та́ть кого по окрестностям – вози́ти кого́ по око́лицях;
3) (
быстро, много ездить) (непереходн. знач.) ката́ти, гони́ти, ганя́ти(ся).
-та́й-валяй! – жени́ на всю! га́йда та й га́йда!
-та́ть во всю (ивановскую) – гони́ти на всі за́ставки́, що-ду́ху, скі́льки духу.
Катну́ть – покоти́ти, поката́ти, махну́ти, пода́тися куди́; см. Покати́ть 2;
4) (
двигаться во всю, делать что во всю) ката́ти, вали́ти, па́рити, чеса́ти; см. Жа́рить 2. [Сліпо́му нема́ гори́: куди́ попа́в, туди́ й вали́ (Номис). Ма́ти па́рить по селу́, а ми собі́ ки́снем (Рудан.). Чо́боти в рука́х несе́ш, а до ме́не бо́сий че́шеш (Чуб.). Матю́шо! ката́й «Гу́си»! (Тобіл.)];
5) (
придавать округлённую форму) ката́ти, кача́ти, валя́ти.
-та́ть свечи – кача́ти свічки́.
-та́ть хлебные шарики – кача́ти кульки́ з хлі́ба;
6) (
что: придавать гладкость ими плоскость) кача́ти що. [Хоми́ха кача́ла корж (Н.-Лев.).]; (о белье) кача́ти, маґлюва́ти (о металлах) кача́ти, вальцюва́ти, (о шерсти) би́ти, валя́ти, вали́ти, (о сене) грома́дити сі́но;
7) (
бить кого) чеса́ти, пі́рчити, пері́щити кого́; см. Бить, Лупи́ть. [Явту́х Рябка́ все знай по жи́жках че́ше (Г. Арт.). Меч самобі́єць чеса́в уже́ його́ ві́йсько (Грінч. I). Наро́д як зсади́в во́вка, як поча́в пі́рчить (Казка). Пері́щили, пері́щили, аж пі́р’я леті́ло (Шевч.). Дощ ці́лий день пері́щить (Київ.)].
И пошёл -та́ть (бить) – і дава́й чеса́ти.
Ка́танный – ка́таний; (о белье) ка́чаний, маґльо́ваний; (о металле) ка́чаний, вальцьо́ваний; (о шерсти) би́тий, ва́ляний; (о тесте) ка́чаний.
Клевета́ – на́клеп (-пу), клевета́, клеветня́ (Звин., Галичина), (злоречие) лихомо́ва, лихослі́в’я (-в’я), (оговор) обмо́ва, обмо́вка, ум. обмо́вонька, обмо́вочка; срвн. Ложь. [Хо́че позива́ти його́ за на́клеп (Звин.). Страшні́ слова́ видава́лися яко́юсь ди́кою клевето́ю (Франко). Це брехня́ й клевета́ на ме́не (Крим.). Таку́ клеветню́ пусти́ла, і нема́ їй со́рому! (Звин.). Лю́дські обмо́ви (Гол.). Ти не наво́дь обмо́ви за́йвої на вла́сну ду́шу (Л. Укр.)].
Презирать -ту́ – гордува́ти на́клепом, клевето́ю, обмо́вою. [Я гордува́в обмо́вою людсько́ю (Куліш)].
Взводить на кого -ту – ки́дати на ко́го на́клеп, обмовля́ти кого́.
Обносить кого -то́ю – обно́сити кого́.
Ко́зырь
1) (
в карт. игре) ко́зир (-ря), ув.-соб. козиря́ччя, (открытый) сві́тка. [До вся́кої ма́сти ко́зир (Номис). У те́бе було́ саме́ козиря́ччя (Яворн.). Сві́тка – туз (Звин.)].
Старшие -ри – ста́рші (бі́льші) ко́зирі.
Что -ри? – що ко́зир? що сві́тить?
Ходить, пойти с -ре́й, см. Козыря́ть, Козырну́ть 1.
Быть -рем – бу́ти ко́зирем, світи́ти. [Що сві́тить? – Черво́ва ші́стка (Звин.)].
Открывать, открыть (вскрывать, вскрыть) -зырь – світи́ти ко́зиря, висві́чувати, ви́світити що, яку́ масть, яку́ ка́рту.
Выменять -зырь – ви́світити що (Сл. Ум.).
Свои -ри (игра) – віз (р. во́за), візо́к (-зка́).
Это ему -зырь в руки – це на його́ млин вода́, це йому́ на́ руку кові́нька;
2) ко́зир (-ря), зух (-ха), коза́к (-ка́), бра́вий, жва́вий, голі́нний, мото́рний, смі́ливий.

-зырь-девка – ко́зир-ді́вка (Квітка). [А ді́вка-ж то собі́ й ко́зир! (Федьк.)].
Ходить -рем – (пі́внем) козири́тися, хизува́тися, кукурі́читися. [Коло ді́вки парубо́нько пі́внем козири́ться (Чуб.)].
Смотреть -рем – ко́зирем диви́тися, козири́тися, ма́ти бра́вий ви́гляд (-ду);
3) (
навес над дверью, окном и т. п.) дашо́к (-шка́), маркі́за;
4) (
в обуви) ко́зир, верх (-ху) (перед(к)і́в);
5) (
патроны нашитые на черкеске) гузирі́ (-рі́в);
6) (
головка полоза в санях) скорс (-са), голо́вка.
Коко́ва, Коко́вка
1) голо́вка;
срвн. Набалда́шник и Голо́вка 3;
2) (
агрон.: дерев. молоток) до́вбня, довбе́шка;
3) кий (
р. ки́я́), кийо́к (-йка́), клю́чка; срвн. Па́лка;
4) стуса́н, туса́н (-на), стуса́к (-ка́), сту́сень (-сня);
срвн. Тума́к.
Колга́н
1) (
деревян. ведро) кі́нва, ум. ко́но́вка;
2) кі́вш (
р. ковша́), коря́к (-ка́), ум. корячо́к (-чка́); срвн. Ковш 1;
3) (
для валянья хлебов) но́чви (-чов);
4) (
для пойки скота) це́бе́р (-бра́), ум. це́брик.
Ко́лоб, Колобо́к
1) (
катыш) бала́бух (-ха), бала́буха, бала́бушок (-шка), бала́бушка.
-лоб сыру – кружа́ло си́ру, голова́ (голо́вка) си́ру.
-лоб глины – ва́льо́к (бри́ла) гли́ни;
2) (
хлебец) колобо́к (-бка́), буха́н (-на́), бухане́ць (-нця́), (зап.) бо́ханець, буха́нчик, буха́нка. [Ба́ба заміси́ла я́йцями бо́рошно, спекла́ колобо́к (Рудч.)];
3) (
лепёшка) корж (-жа), ко́ржик, пля́цок (-цка);
4)
-лоб и -лоба́, см. Жмы́хи.
Колоко́ле́ц
1) дзві[о]не́ць (
р. дзвінця́); см. Колоко́льчик 1;
2)
-ко́лец – насі́нна (сім’яна́) голо́вка льо́ну.
Ко́лос – ко́лос (-са), мн. ч. коло́сся (-сся); и (соб.) ко́лос (-су); (проса, овса) во́лот (-ту), во́лоть (-ти), воло́тка, (мн. и соб.) воло́ття́ (-ття́), (травы) ка́шка, во́лот, во́лоть, во́ло́тка; (гречихи) голо́вка. [Шуми́ть золоти́м ко́лосом пшени́ця (Н.-Лев.). Молоде́ коло́сся з жи́та зрива́ю (Г. Барв.). Як ми́ша їсть во́лот, так бу́де хліб до́рог (Номис). Час траву́ жа́ти, бо вже вона́ ка́шку ви́кинула (Звин.)].
Двойной -лос – близнюки́ (-кі́в).
-лос в -лос – ко́лос до ко́лоса; (переносно: о сходстве) як ви́капаний.
Метёлка -са – во́ло́тка.
Наливать -лос – набира́ти ко́лос.
Пускать, выбрасывать -лос – викида́ти, висипа́ти ко́лос, колоси́тися.
Стоять -сом – колосі́ти. [Там дивлю́сь – жита́ колосі́ють, воло́шки блакитні́ють (Г. Барв.)].
Пустой -лос – поро́жній ко́лос, стоя́н; (переносно о человеке) поро́жня ба́нька, порожня́к, пустобля́ха, (диал.) пустоб’я́ка.
Нет тебе дела, Федосья, обирать чужие -ло́сья – не пхай (не сунь) свого́ но́са до чужо́го про́са (Приказка).
Кома́р – кома́р (-ря́ и -ра́), ум. кома́рик, кома́ронько, собир. комарня́. [Ой ви, комарі́, ви кома́рики мої́, ой за що, про що ви куса́єте мене́? (Пісня)].
-ма́р носа не подточит – чи́ста робо́та; і го́лки не підсу́неш; ніхто́ не вче́питься: ні ба́ба, ні грома́да; зро́блено, та й ти́хо, ли́хо.
Кусают и -ры́ до поры – вовк но́сить, понесу́ть і во́вка.
-ра́ не зашибёт – він і му́хи не вб’є.
С рогатиной на -ра́ (идти) – за му́хою з обу́хом.
-ры́ кусают – комарі́ тнуть.
Коно́вка – ко́но́[і́]вка, кі́нва, ум. ко́но́[і́]вочка, коні́вонька.
Ко́чень
1) (
вилок капусты) голо́вка, кача́н, ум. качаня́ (-ня́ти), кача́нчик, соб. кача́ння, голов’я́, ум. кача́ннячко. [І межи капу́стою до́брою бува́є бага́цько гнили́х качані́в (Номис). Така́ га́рна капу́ста, – оттаке́ голов’я́! (Борвенщ.)].
-чень отдельный в куче капусты – капусти́на, (квашенный целым) крижа́лка.
Поперечный кружок капустного -чня – скрижі́вка капу́сти.
Мелкие, дряблые -чни капусты – храбу́з, храбу́ст (-сту). [Яка́ там капу́ста, – сами́й храбу́з, хіба́ на борщ ті́льки й покриши́ти (Брацлавщ.)].
Плотный -чень – туга́ голо́вка.
Давать -чни – викида́ти качани́. [Ти, капу́сто, викида́й качани́! (Милор.)].
Свиваться в -чень – в голо́вки́ в’яза́тися (звива́тися, бра́тися, склада́тися); см. Коча́ниться. [Капу́ста в головки́ звива́ється (Коцюб.)].
С большим -нем – голови́стий, качани́стий. [Щоб моя́ капу́сточка була́ з ко́реня корени́стая, а із ли́сту голови́стая (Номис). Капу́сто моя́ качани́стая (Сл. Гр.)]; а) см. Кочерыжка.
Краси́вый – га́рний, кра́сний, хоро́ший, краси́вий, (зап.) фа́йний, (о внешности ещё) вродли́вий, го́жий, приго́жий, чепурни́й, красови́тий, красі́тний, ло́вкий, (фамил.) бра́вий; см. Приго́жий; (прелестный, пленительный) чарівни́й, ле́пський, (привлекательный) прина́дний, прива́бний, сподо́бний, (щеголеватый) чепурни́й, чупа́рний. [Га́рна, як кві́тка гайова́ (Номис). Я знав, що є у нас в селі́ дівча́та га́рні, що ся хоро́ша, а ся кра́ща (М. Вовч.). Кра́сна тео́рія гово́рить у йо́го одно́, а при́кра пра́ктика вимага́є зо́всім и́ншого (Єфр.). Же́сти його́ такі́ вимо́вні і краси́ві (Крим.). Не роди́сь бага́тий та вродли́вий, а роди́сь при до́лі та щасли́вий (Номис). Така́ кра́сна, коби ро́жа, як топо́ля така́ го́жа (Пісня). Сху́дле чепурне́ обли́ччя було́, як біль, бі́ле (Грінч.). Ло́вка молоди́чка (Полт.). Вдо́вине ли́чко красови́те (М. Вовч.). Ой, пани́чу, пани́ченьку, га́рний, бра́вий на ли́ченьку! (Пісня). А ле́пський, ка́жуть, го́род (Мирн.). Кому́ то вже така́ кра́ля не сподо́бна бу́де! (М. Вовч.)].
Более -вый – кра́щий. [Така́ ді́вка, кажу́, що кра́щої в селі́ нема́: бі́ла, по́вна, ті́ло ні́жне, як па́нночка (Сторож.)].
Самый -вый – найкра́щий.
Удивительно -вый – га́рний напро́чуд, га́рний на ди́во (на про́диво). [Ви́шию лишень я йому́ по́душку га́рну на про́диво (Н.-Лев.). Ха́йка була́ напро́чуд га́рна з лиця́ (Н.-Лев.)].
-вый, как картина – га́рний, як намальо́ваний (як мальо́ваний, як напи́саний). [А що вже га́рна! Як намальо́вана (Н.-Лев.). Ой одда́йте мене́ та за пи́саря, щоб я була́ молода́, як напи́сана (Грінч.). Йде було́ собі́, як мальо́вана (М. Вовч.)].
-вый собой, лицом – га́рний із се́бе, красови́тий із се́бе, га́рний з лиця́, на красу́ га́рний, на вро́ду га́рний. [Обо́є молоді́, га́рні із се́бе (Грінч.). Він був не ду́же то красови́тий із се́бе (Яворн.)].
Становиться, стать более -вым – кра́щати, покра́щати, краси́ набира́тися, краси́ набра́тися, гарні́шати, погарні́шати, чепурні́шати; срвн. Хороше́ть, Похороше́ть. [Лице́ стає́ мрі́йне, кра́щає (Васильч.). По́ки Явту́х, ріс та краси́ набира́вся (Свидн.). Вона́ вдво́є покра́щала (Н.-Лев.)].
-вым делать, придавать красу, см. Кра́сить 3.
Не родись -си́в, а родись счастлив – не роди́ся кра́сен, а роди́ся ща́сен (Приказка).
Кру́жка, Кру́жечка
1) (
для питья, глиняная или стеклянная) ку́холь (-хля), ку́хлик (-ка), кухля́тко, питу́н, питу́нчик, питуне́ць (-нця́), (металлическая) ква́рта, (диал.) карва́тка, кавра́тка, (металлическая или деревянная для вина, мёда, пива) кі́нва, ко́ні́[о́]вка. [Як узя́в ту кі́нву за у́хо, то зроби́в у тій ко́нівці су́хо (Дума). Зачепи́ла рукаво́м срі́бну ко́новку, по́вну вишні́вки (Куліш)].
-ка металлическая для сбора денег – карна́вка, скарбо́на, скарбо́нка.
-ка пива – ку́холь пи́ва, ква́рта пи́ва;
2) (
одна десятая часть ведра) ква́рта.
Крутиголо́вка, пт. Junx torquilla L.крутиголо́вка, крути́голов, круті́й (-тія́), гівго́р, гівга́ч (-ча́), кривов’я́з (-за).
Куде́ль
1) ку́жіль (-желя,
м. р.), (ум. кужеле́ць (-льця́), (диал.) кужі́ль (-же́лі, ж. р.), кужели́на, (реже) куде́ля, куде́ль (-лі), куде́лиця; (мычка) ми́чка, ку́кла. [Ку́желю мій ку́желю! я роби́ти не зду́жаю (Пісня). Ма́ти сиди́ть на при́зьбі коло ха́ти та во́вну з ку́желя пряде́ (Шевч.). Ой, пря́ла-б я куде́лицю, – голо́вка боли́ть (Пісня)];
2)
бот. Primula veris officinalis L. – перво́цвіт ліка́рський, бара́нчики (-ків), медянички́ (-кі́в).
Лё́гкий и -гок
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)].

-кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух.
-кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж.
-кий мусор, горн. – штиб (-бу).
-кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́.
Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис).
-кая кавалерия – легка́ кінно́та.
-кое войско – легке́ ві́йсько.
-кая атлетика – легка́ атле́тика.
-кое орудие – легка́ гарма́та.
-кое ружьё – легка́ рушни́ця;
2) (
малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й.
-кая проседь – леге́нька сивина́.
С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий.
-кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки.
-кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)].
-кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру.
-кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́).
-кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць.
-кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)].
-кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра.
-кая вина – неважка́ прови́на.
-кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін.
-кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки.
-кая улыбка – леге́нька у́смішка.
-кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін).
-кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон.
У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить.
-кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух.
С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією.
На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем).
-кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́.
-кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь.
-кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на).
-кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар).
У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар.
-кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги).
-кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки.
Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно.
-кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи).
-кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча.
-кое сердце – м’яке́ се́рце.
-кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н.
-кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во.
-кий раствор – неміцни́й ро́зчин.
-кий напиток – легки́й напі́й.
-кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух).
-кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі;
3) (
необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)].
-кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки.
-кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб.
Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)].
-кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб.
-кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб.
Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.).
-кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий.
-кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска.
-кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря;
4) (
нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий.
-кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та).
-кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт!
-кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний.
-кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння.
-кий слог – легка́ мо́ва.
Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву.
-кий стих – легки́й вірш.
-кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит.
-кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця).
Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху.
-кая добыча – легка́ здо́бич;
5) (
весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий.
-кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́.
-кая шутка – леге́нький жарт.
-кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій.
-кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками.
-кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь.
-кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум.
-кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення.
Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне).
-кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча.
-кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на.
-кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ.
-кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві.
С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́.
-кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи.
-кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос.
-кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка.
-кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство;
6) (
легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний.
-кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв.
Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця.
-кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї.
Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну;
7) (
быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)].
-кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги.
-кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й.
-кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)].
-кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки).
-кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку.
С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)].
Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)].
Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч).
Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)].
-кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка.
-кий на язык
а) язика́тий, слизькоязи́кий;
б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий.

-гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка).
-кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля);
8) (
негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й.
-кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на.
-кие украшения – легкі́ оздо́би.
Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)].
Становиться более -ким, см. Легча́ть.
Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.
Лес
1) (
растущий) ліс (-су, им. мн. ліси́). [Круго́м я́ру зелені́є стари́й ліс (Н.-Лев.)].
Лес на корню – ліс на пні.
Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес – відві́чний, неза́йманий ліс, пра́ліс (-су), діви́ча пу́ща. [О́стрів на Дніпрі́, вкри́тий одві́чним лі́сом (Стор.). Тайга́ – пра́ліс сибі́рський (Калит.)].
Выборочный лес – вибірни́й ліс.
Вырубленный лес – зру́баний ліс, зруб (-бу).
Высокоствольный лес – високосто́вбурний, високостовбури́стий ліс, високолі́сся (-сся).
Горелый лес – горі́лий, ви́горений, ви́горілий ліс, ви́гор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Ко́зи пасу́ть у зга́рах – ви́горілих ліса́х (Щух. I)].
Государственный, казённый лес – держа́вний, скарбо́ви́й (казе́нний) ліс.
Густой лес – густи́й ліс, густвина́, то́вща. [То́вща сама́рська (Сл. Гр.)].
Дремучий лес – дріму́чий (те́мний) ліс, пу́ща, (дебри) не́трі и не́три (-рів), не́тра (-тер). [У такі́ убра́вся не́трі, у таку́ зблука́вся пу́щу, де й нога́ лю́дська не хо́дить (Грінч.)].
Жердневой, жердяной лес – вори́нний, жердяни́й ліс, ліс на вори́ння, на вір’я́.
Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са, см. Заповедно́й.
Защитный лес – за́хисни́й ліс.
Камышевый лес, см. Камышник I.
Красный, хвойный лес – шпилько́вий, глице́вий (хвояни́й, хвойови́й, чати́нний, борови́й) ліс, бір (р. бо́ру).
Крупный, матерой лес – товстолі́с (-су).
Лиственный, чёрный лес – ли́стяний ліс, чо́рний ліс (Київщ.).
Мелкий лес – дрібно́ліс (-су), дрібни́й (мали́й, невели́чкий) ліс, (кустарник) чага́р (-ря́) и чагарі́ (-рі́в), чагарни́к (-ка́), кущі́ (-щі́в).
Мешанный лес – мі́шаний ліс.
Молодой лес – молоди́й ліс, молодня́[и́]к (-ка́).
Небольшой лес – невели́(ч)кий ліс, лісо́к (-ска́), (роща) гай (р. га́ю), (зап.) гаї́на, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужи́на; срвн. Лесо́к и Ро́ща.
Непроходимый лес – неперехі́дний ліс, (неисходимый) несходи́мий ліс (Звин.); см. Дремучий лес.
Низкоствольный лес – низькосто́вбурний ліс, низьколі́сся (-сся).
Общественный лес – грома́дський ліс.
Редкий, жидкий лес – рідки́й ліс, рідколі́сся (-сся).
Сухоподстойный, сухостойный лес – сухості́й (-то́ю), сухолі́с (-су), сушни́к (-ка).
Хворостяный лес – хворостяни́й ліс.
Берёзовый, дубовый лес – бере́зовий, дубо́вий ліс.
Пихтовый лес – смере́ковий ліс.
Сосновый лес – сосно́вий ліс; (бор) бір (р. бо́ру).
Здесь много -со́в – тут бага́то лісі́в, тут лі́сно (Полтавщ.).
Итти через лес или -сом – іти́ лі́сом.
Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес – прочища́ти, прочи́стити, прору́бувати, проруба́ти, протере́блювати, протереби́ти ліс.
Ходит, как в -су́ – хо́дить як у лі́сі.
Наука в лес не ходит – нау́ка не в ліс веде́, а з лі́су.
Чем дальше в лес, тем больше дров – що да́лі в ліс, то кра́ще на дро́ва.
Кто в лес, кто по дрова – одно́ (хто) до лі́су[а], а дру́ге (хто) до бі́су[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горо́х, хто в сочави́цю (Борзенщ.); хто (котри́й) сторч, хто (котри́й) в борщ (Приказки).
Из-за деревьев -са не видно – за дерева́ми лі́су не ви́дко.
Волка бояться, в лес не ходить – вовкі́в боя́тися, в ліс не ходи́ти.
Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит – году́й во́вка, а він у ліс ди́виться; во́вча нату́ра в ліс (до лі́су) тя́гне; вовк, то во́вче й ду́має (Приказки).
Лес по топорищу (по дереву) не плачет – хіба́ в лі́сі лі́су ма́ло?
На сухой лес будь помянуто – сухі́й дереви́ні все нівро́ку; на сухи́й ліс нівро́ку!
Лес мачт – ліс (бе́зліч) що́гол;
2) (
в срубе) де́рево, соб. дере́вня (-ні).
Бочарный, клёпочный лес – бо́ндарське, клепкове́ де́рево.
Брусный, брусовый лес – брусо́ване де́рево.
Буреломный лес – вітроло́м (-ло́му), лім (р. ло́му).
Валежный лес; см. Вале́жник.
Деловой лес
а) (
на корню) виробни́й ліс;
б) (
в срубе) виробне́ де́рево.
Дровяной лес
а) (
на корню) дров’яни́й ліс; і б) (в срубе) де́рево на дро́ва.
Корабельный, мачтовый лес
а) (
на корню) корабе́льний, щоглови́й ліс;
б) (
в срубе) корабе́льне, щоглове́ де́рево.
Окантованный, острокантный лес – поканто́ване, гостроканто́ване де́рево.
Пильный, пиловочный лес
а) (
кругляк для распилки) де́рево на пиля́ння;
б) (
пиленый материал) пи́ляне (порі́зане) де́рево.
Поделочный лес – виробне́ (виробко́ве) де́рево, на́ді́бок (-бку).
Прозванный лес – бракове́ или з(а)брако́ване щоглове́ де́рево.
Сплавной, гоночный лес – сплавне́ де́рево, сплавни́й ліс.
Строевой лес – будівне́ (будіве́льне) де́рево, дере́вня, ум. дереве́нька. [По сама́рських луга́х і узбере́жжях була́ незчисле́нна си́ла будівно́го де́рева (Куліш). Бі́ля стіни́ лежа́ла дере́вня на ха́ту (Грінч.)].
Столярный лес – столя́рське дерево.
Угловой, кантованный лес – канто́ване де́рево.
Фанерочный лес
а) (
на корню) форні́рний ліс;
б) (
в срубе) форні́рне де́рево.
Лови́ть, ла́вливать
1) лови́ти, уло́влювати, (
хватать) хапа́ти, ла́па́ти, (захватывать) запопада́ти, (перенимать) перейма́ти кого́, що; срв. Пойма́ть. [Лови́ли, лови́ли та й пійма́ли со́ма (Номис). Ни́тяна сі́тка, що не́ю ло́влять перепели́ (Яворн.)].
-ви́ть вора с поличным – лови́ти зло́дія з лице́м (з кра́деним, з краді́жкою).
-ви́ть воздух – лови́ти, хапа́ти пові́тря.
-ви́ть на лету – з льо́ту лови́ти; з двох слів розумі́ти.
-ви́ть взгляд – перейма́ти (лови́ти) по́гляд.
-ви́ть рыбу – лови́ти ри́бу, (удой) (в)уди́ти, на́дити ри́бу; срв. Уди́ть. [Ходи́в на рі́чку ри́бу на́дити (Грінч.)].
-ви́ть рыбу сачком, на блесну, на перемёт, на кукольван – лови́ти ри́бу сачко́м, на блешню́, на переме́т, на кукільва́н, сачи́ти, блешнюва́ти, перейма́ти, кукільва́нити ри́бу.
-ви́ть рыбу, делая прорубь во льду – на духи́ лови́ти ри́бу.
-ви́ть раков в норах – печерува́ти ра́ки. [З Демко́м Павло́ вже печеру́ють ра́ки (Грінч.)].
Двух зайцев -ви́ть, ни одного не поймать – двох зайці́в ло́виш, ні о́дного не вло́виш.
-вит волк, -вят и волка – но́сить вовк, понесу́ть і во́вка.
Эта кошка хорошо -вит мышей – цей кіт до́бре ло́вить ми́ші, це ло́вний кіт.
-ви́ть ухом (внимательно слушать) – лови́ти ву́хом. [У глибо́кім мовча́нню сю річ ву́хом ло́влять гебре́ї (Франко)].
-ви́ть ворон (переносно) – лови́ти ґа́ви (вітри́, ви́порожні, ви́торопні, ви́трішки), ї́сти (продава́ти) ви́трішки; срв. Глазе́ть, Ротозе́йничать;
2)
-ви́ть в чём, на чём; см. Улича́ть.
-ви́ть в проступке – лови́ти (підло́влювати) в (на) прови́ні.
-ви́ть на месте преступления – лови́ти (ла́па́ти) на гаря́чому (вчи́нкові).
-ви́ть на слове – лови́ти на (в) сло́ві (в мо́ві), бра́ти за сло́во. [Олекса́ндра він бере́ за сло́во (Франко)];
3) (
искать, улучать) шука́ти, вига́дувати.
-ви́ть случай, момент, время – шука́ти, вичі́кувати наго́ди (ви́падку, часи́ни).
-ви́ть глазами – шука́ти очи́ма;
4)
см. Красть.
Ло́вленный – ло́влений, ха́паний; срв. По́йманный.
Лото́чек
1) ношачо́к (-чка́), та́цька, та́цечка, ночо́вочки (-чок), (
рус.) лото́чок (-чка);
2) корячо́к (-чка́), кі́рчик, кі́вшик (-ка);
3) лотічо́к, риштачо́к (-чка́), ри́новка.
Срв. Лото́к 1 - 3.
I. Лук (раст.) – цибу́ля. [Таки́х як ти по сім за цибу́лю (Номис)].
Лук сеянец – цибу́ля сі́янка, (диал.) гарбажі́йка.
Лук саженец – цибу́ля са́жанка, за́сушка, пі́ддимка, квартова́ цибу́ля.
Лук репчатый – цибу́ля в голо́вка́х.
Луковица -ка – цибули́на, голо́вка цибу́лі.
Венок, пучок -ку – віно́к, коса́, пучо́к цибу́лі.
Лук зелёный – зеле́на цибу́ля.
Стебли -ка – пі́р’я (пі́р’ячко) цибу́лі, бут (-ту).
Стрелка -ка – ци́бка, цибо́к (-бка́), стрі́лка цибу́лі.
Ботва -ка – цибули́ння, цибу́ляча (цибу́лина) ги́чка. [Пода́й цибу́лину ги́чку ма́тері, а сам держи́ за голо́вку (Гнат.)].
Лук обыкновенный, бот. Allium Cepa L. – цибу́ля горо́дня (звича́йна).
Иванов лук, бот. A. ascalonicum L. – цибу́ля шарло́тка, трибу́лька.
Лук резанец, бот. A. Schoenoprasum L. – трибу́лька, рі́занка.
Лук каменный, бот. A. fistulosum L. – тата́рка, цибу́ля семилі́тка, зимі́вка.
Лук дикий, луговой, бот. A. angulosum L. – скоро́да́, за́ячий часни́к; A. oleraceum L. – цибу́ля ди́ка, цибу́ля жа́б’яча.
Лук-порей, бот. A. porrum L. – праж (-жу), прас (-су), пір (р. по́ру).
Гусиный лук, бот. Gagea lutea Ker.-Gawl. – зірочки́ жо́вті, гу́сяча цибу́лька.
Лук зубчатый, бот. A. Scorodoprasum L. – трибу́лька, зу́бка.
Лук морской, бот. Scilla maritima L. – надмо́рська цибу́ля.
Лу́ковица – цибули́на, голо́вка, цибу́лька.
-ца луку – цибули́на, голо́вка цибу́лі.
-ца чеснокуголо́вка часнику́.
-ца детка, бот. – зубо́к (-бка́), цибули́нка.
Нос -цею – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка.
Лу́ковый, -ков – цибу́льний, цибу́ляний, цибу́лячий. [Сльо́зи текли́ від го́строго цибу́ляного духу (Н.-Лев.). Цибу́льна голо́вка (Сл. Гр.)].
-ков день (8 сентября) – дру́га Пречи́ста.
Ма́ковка
1) ма́ківка, (
ум. ма́ківочка, ма́ківонька), голо́вка з ма́ку. [Налама́ла ма́ківок, повитру́шувала з їх мак (Грінч.). Ба́ба головки́ з ма́ку позрі́зувала (Рудч.)];
2) (
купол) ма́ківка, ма́ковиця, верх, ба́ня;
3)
см. Ма́ку́шка;
4) (
верхушка здания, высокого предмета) вершо́к (-шка́), верше́чок (-чка), верхі́вка.
Межа́
1) (
граница, рубеж) межа́, грань (-ни), грани́ця, край (р. кра́ю); (политическая) кордо́н (-ну);
2) (
между владениями, полями) межа́, грань, грани́ця, (межник: узкийвдоль нивы) обм[н]і́жок (-жка), (широкийдля проезда между двумя полосами пашен) су́голов (-ва), су́головок (-вка, м. р.), су́(го)ловка (-ки, ж. р.). [На по́лі пшени́ченька через ме́жу похиля́ється (Пісня). Са́ме на гра́ні росте́ дуб (Лебединщ.). Град у всім селі́ збив по́ле і при його́ грани́ці став (Франко). Іду́ я обмі́жком, – шумля́ть колоска́ми лани́ (Грінч.). Па́рубок поверну́в ме́жами та су́головками (Н.-Лев.). Тре́ба переора́ти су́(го)ловку, щоб не ї́здили (Брацл.)].
Межа́-об-межу – межа́ в ме́жу. [Як брат з бра́том рука́ в ру́ку, межа́ в ме́жу, у двох тіла́х оди́н дух (Франко)].
Проводить, провести -жу́ – прово́дити, прове́сти́, кла́сти, покла́сти, роби́ти, зроби́ти межу́, (политич.) кордо́н (по)між чим.
Межни́к – мі[е]жни́к (-ка́), обм[н]і́жок (-жка), су́голов (-ва), су́головок (-вка), су́(го)ловка; срв. Межа́ 2.
Ме́тить, меча́ть и ме́чивать
1) (
помечать что) значи́ти, познача́ти, мі́тити (мі́чу, мі́тиш), (зарубками, нарезами) карбува́ти, (клеймом) таврува́ти, клейн[м]и́ти, (о товарах и перен.) шта[е]мпува́ти. [Уже́ я й значи́в ша́пку, так усе́ таки́ кра́дуть (Лебединщ.). Він свої́ ягня́та мі́тить (Звин.). Ко́ні тавру́ють або́ кле́йнять гаря́чим залі́зом (М. Грінч.)].
-тить бельё – значи́ти (мі́тити) біли́зну;
2) (
целить) –
а) (
в кого, во что, куда) ціля́ти, ці́лити, ці́литися, націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), лу́чити на (в) ко́го, в (на) що, куди́ (де), поціля́ти що, мі́ря[и]ти(ся), наміря́ти(ся) на (в) ко́го. [Якра́з мені́ ти в го́лову ціля́єш (Куліш). Ці́лив (лу́чив) у воро́ну, а попа́в у коро́ву (Номис). На во́вка ці́литься (Рудан.). Сама́ до́бре зна́ю, що на біду́ лу́чу (Чуб. V). Хло́пець ки́дає ша́пку, а всі ки́дають камінця́ми, націля́ють у ту ша́пку (Звин.). Де я мі́рю, там я вці́лю (Гол. I)].
-тить ниже – низи́ти, ціля́ти (лу́чити, мі́рити, бра́ти) ни́жче. [Не вмі́є він ціля́ти до́бре – ни́зить (Грінч.)].
-тить выше – ціля́ти (лу́чити, мі́рити, бра́ти) ви́ще.
Он -тит очень высоко (перен.) – він ду́же ви́соко ціля́є.
Он -тит в мой огород – він у мій горо́д ціля́є.
Он -тит в генералы – він націля́ється (наставля́ється, ва́жить) на генера́льство, (лезет) він пне́ться в генера́ли;
б) (
на кого, на что) ва́жити, ціля́ти, націля́тися на ко́го, на що. [Ой, ва́жу я на цю ді́вчину вра́жу, та не зна́ю, чи бу́де вона́ моє́ю (Н.-Лев.). На ві́що-ж ти ва́жила: чи на мого́ коня́ вороно́го, чи на ме́не, козака́ молодо́го? (Ант.-Драг.). На вели́кий по́саг він ціля́є (ва́жить) (М. Грінч.)];
в) (
на кого: намекать) мі́тити, закида́ти на ко́го, ма́ти на меті́ кого́.
Говоря это он -тил на известное лицо – ка́жучи це, він мі́тив (закида́в, ду́мав) на пе́вну осо́бу (или мав на меті́ пе́вну осо́бу).
Ме́ченный – зна́чений, мі́чений; карбо́ваний, тавро́ваний, кле́йнений, шта[е]мпо́ваний; позна́чений, помі́чений и т. д.; срв. Ме́ченый. [Зна́чені ві́вці (Богодухівщ.). Позна́чена біли́зна (Київщ.). Тавро́вані ко́ні (Брацлавщ.). Зло́дій штемпо́ваний (Шевч.)].
Молва́
1) (
общий говор, шум) га́мір (-мору), гу́тірка, (глухой) го́мін (-мону);
2) (
слух) по́голос (-су), по́голо́ска, чу́тка (-ки) и чутки́ (-то́к), по́чутка, (диал.) по́устка, (разглашение) ро́зголос (-су), (слава) сла́ва (обычно дурная), по́славка, (толки, беседа) помо́вка, бала́чка, гу́тірка, гові́рка. [По́голос розійшо́вся по всій око́лиці (Біблія). Йшов по́голос між наро́дом, що… (Леонт.). Пішла́ по селу́ по́голоска, що вчи́тель нічо́го не тя́мить (Єфр.). Пішла́ чу́тка, ні́би народи́вся «анци́христ» (О. Пчілка). По всій Гуцу́льщині гуду́ть чутки́ про юнака́ (Олесь). Пішла́ по́чутка, що у пані́в цар люде́й одбере́ (Кам’янеч.). Таку́ по́устку пусти́в, ні́би-то мені́ хабара́ сусі́ди дали́ (Липовеч.). Про чо́рта ті́льки по́славка, а ніхто́ того́ чо́рта не ба́чив (М. Вовч.). По селу́ скрізь літа́ла гу́тірка, що… (Кониськ.)].
-ва́ всё преувеличивает – чу́тка (по́голос, по́голо́ска) все прибі́льшує.
Всеобщая -ва́ – вселю́дні чутки́, вселю́дна по́голо́ска, всесві́тній ро́зголос.
Стоустая -ва́ – стоу́стий по́голос, стоу́ста сла́ва, тисячоу́ста чу́тка.
Дурная -ва́ – (недо́бра) сла́ва (ум. сла́вонька), погові́р (-во́ру). [А на ме́не молоду́ю погові́р та сла́ва… із леда́чим зазна́лася, сла́воньки набра́лася (Гнід.). Не бійсь сла́ви, не бійсь погово́ру (Метл.)].
Распространять дурную -ву́ о ком – пуска́ти сла́ву про ко́го, сла́вити кого́.
-ва́ приписывает кому что – чутки́ накида́ють кому́ що;
3) (
речь) мо́ва, розмо́ва.
Молву́шкапомо́вка, при́мовка, при́повістка, при́повідка, при́казка; срв. Погово́рка 1 и Пригово́рка.
Моли́тва
1)
см. Моле́ние 1;
2) моли́тва (
им. мн. моли́тви́, р. моли́то́в), молі́ння за що, (зап.) о що, ум. моли́товка, моли́твочка. [Мерзе́нні моли́тви, нена́видне кади́ло (Куліш). От скінчи́лися відпра́ви і оста́ннюю моли́тву на колі́нах прошепта́ли всі пусти́нники й черці́ (Франко)].
Заупокойная -ва – моли́тва заду́шна (по душі́).
-ва перед причастием – прича́сна моли́тва.
Разрешительная -ва – проща́льна моли́тва, (перед гробом) розгріша́льна моли́тва, (напис. на бумажке) розгріше́ння (-ння).
Учить -ве, подсказывать слова -вы (детям, уча их молиться) – моли́ти, сов. помоли́ти (діте́й). [Почала́ моли́ти діте́й (Сл. Ум.). Ти, стари́й, хо́ч-би дити́ну бо́гу помоли́в (Золотон.)].
Давать, дать -ву кому (напр. родильнице, младенцу) – моли́твува́ти, обмоли́твувати, змоли́твува́ти, помоли́твувати, (реже) моли́твити, помоли́твити кого́ (напр. породі́ллю, дити́ну) и що. [Змолитву́йте мені́ но́жик, ім’я́ йому́ да́йте (Рудан.)].
Испрошенный -ми – ви́молений, (сщ.) ви́моленець (-нця), ви́моленка.
Избавляться избавиться -вой от чего – вимо́люватися, ви́молитися, (о мног.) повимо́люватися з чо́го; срв. Отма́ливаться 2 (под Отма́ливать). [Хоч скі́льки моли́ся, з біди́ не ви́молишся (Номис)].
Морко́вка (один корешок) – моркви́на, моркви́нка, мо́рко́вка.
Морко́вь, бот. Daucus Carota L. – мо́рква, ум. мо́ркви́ця, морко́ви́ця, мо́рко́вка, моркви́чка, морко́вця. [Тут мо́ркву (моркви́цю) посі́яла (Київ). У горо́дах чого́ там нема́є: капу́ста, моркви́ця, огіро́чки (Основа 1862)].
Моско́вка
1) моско́вка;
2)
зоол., пт. Parus ater – сини́ця чо́рна (мала́).
Мухоло́вка
1)
пт. Muscicapa – мухоло́вниця, мухоло́вка;
2)
бот.
а) (
Camelina Crantz.) рижі́й (-жію́);
б) (
Dionaea muscipula L.) лови́муха, живі́йка, мухоло́вниця, мухоло́вка, держи́муха;
3) (
ловушка) мухоло́вниця;
4) сачо́к (-чка́).
Мяки́нка – поло́виця, поло́вка. [Вівся́ної поло́виці та й не хо́че ї́сти (Чуб. V)].
Набалда́шникголо́вка, га́лка, ма́ківка (на па́лиці). [Патери́ця з срі́бною голо́вкою (Сл. Ум.)].
Надко́вка
1) (
действие) надко́вування, оконч. надкува́ння;
2) (
надкованное) на́дковка, надко́ване, надку́те (-ого).
Накосты́льник – попере́чина (в костурі́), голо́вка.
Науго́лок и Науго́льник
1) (накладка, оковка) нарі́жник, на́ріжок (-жка);
2) (
плотн., чертёжн. инструмент) коси́нець (-нця), кутівни́к (-ка́);
3) (
мебель) коси́нець (-нця).
Науще́ние
1) (
действие) науща́ння, намовля́ння, підмовля́ння, призво́дження, направля́ння, оконч. нау́щення, намо́влення, підмо́влення, призве́дення, напра́влення; срв. Науща́ть;
2) (
подговор) на́уст (-ту), науша́ння, (обычно) намо́ва, намо́вка, (ум. намо́вонька), підмо́ва, при́(з)від (-воду), напра́ва, (тайное) на́шепт (-ту). [То намо́ва була́, бо він сам не го́ден те зроби́ти (Кам’янеч.). Не здава́йся на підмо́ву (Чуб. V). Ду́мають, що то з ме́не вся напра́ва, щоб не оддава́в бома́ги (Козелеч.). Од Рома́на вся напра́ва (Гнід.)].
По -нию – з намо́ви, з підмо́ви, (реже) з на́усту, (реже) за намо́вою и т. д., за при́(з)водом (Кониськ.). [Усе́ оце́ я чини́ла з намо́ви і підгово́ру злих люде́й (Ор. Левиц.). Зневажа́ли князі́ грома́ду, за на́устом духове́нства (Куліш)].
II. Начё́тпри́мовка и при́мовки (-вок), при́казка и при́казки (-зок); при́кладка и при́кладки (-док); см. Прибау́тка.
Недоговорё́нность
1) недогово́реність, недо(с)ка́заність, недомо́вленість (-ности);
2) (
недоговорённое) недогово́рене, недо(с)ка́зане, недомо́влене (-ного), недо́мо́вка, недо́сказ (-зу).
Недомо́лвканедо́мо́вка, недомо́ва, недо́сказ (-зу). [Вони́ зрозумі́ли невира́зні його́ оповіда́ння, недо́мовки (Доман.)].
Неудержи́мо, нрч. – невтри́мно, нестри́мно, (реже) невтри́мливо, невде́ржно, незде́ржно, (преимущ. безостановочно) невпи́нно, безупи́нно; (непреодолимо) непобо́рно, неперемо́жно, (неукротимо) невгамо́вно. [Лю́ди неду́жні просту́ють нестри́мно, сум і хворо́би до їх (хвиль животво́рчих) несучи́ (Дніпр. Ч.). Уся́ ту́га невтри́мливо, рапто́во ви́лилася заразо́м і нада́лі її́ не ста́ло (Л. Укр.). Його́ невдово́лення і гнів гото́ві були́ невде́ржно ви́бухнути наве́рх (Крим.). Зацько́ваного во́вка потягло́ до рі́дного лі́гва, потягло́ стихі́йно, неперемо́жно (Черкас.)].
Нога́
1) (
вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)].
Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)].
Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́.
Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги.
Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця.
Вверх -га́ми
а) (
в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю;
б) (
перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)].
-га́ми вниз (к земле) – долі́ніж.
Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж.
В -га́х – в нога́х.
Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії.
На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се.
Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7.
Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув).
Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х.
В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х.
Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)].
Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)].
С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)].
Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят).
Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом.
С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми.
У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)].
Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го).
-ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́.
-ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе.
Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)].
Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4.
Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні).
Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)].
Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка).
Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)].
Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться).
Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х.
Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)].
Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)].
Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу.
Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)].
Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́.
Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)].
Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)].
-ги носят – но́ги но́сять.
Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́.
Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го.
Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3.
Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися.
Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́.
-ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися).
-ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли).
Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги
а) (
больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)];
б) (
перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1.
Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку).
Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу.
Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище.
Протянуть -ги
а) (
в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги;
б) (
умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги).
Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ.
Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́.
Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги
а) (
в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги;
б) (
перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)].
Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки).
Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти).
Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти.
Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки.
Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги.
Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми.
Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу.
Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)].
Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми.
Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)].
За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка).
Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II);
2) (
подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2;
3)
строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на;
4) (
у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3;
5) (
снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка).
Ногтое́дный – нігтьої́дний.
-ная трава, бот. Pirola rotundifolia L. – груша́нка (круглоли́ста), дібро́[і́]вка.
Но́чью, нрч. – вночі́; (ночной порой) нічно́ї доби́, нічно́ю добо́ю, нічно́ї пори́, (пров.) уні́ч-пори (Біл.-Нос.); (среди ночи) перед (реже посеред) но́чи; (до окончания ночи) за но́чи, по́ки ніч. [Ні вдень йому́ споко́ю, ні вночі́ (Грінч.). Його́ збуди́ли вночі́ (Коцюб.). (Оди́н коза́к) нічно́ю добо́ю нена́че нудьгу́є, нена́че суму́є (Грінч.). О́чі йому́ аж сві́тяться, на́че серед но́чи у во́вка (Кониськ.). Ми-б полеті́ли до не́ньки, хоч посеред но́чи (Мартин.). Ще за́ ночи й на мо́ре! (Куліш)].
Огоро́д, огоро́дец – (о)горо́д, ум. горо́дець (-дця), горі́дчик.
Пустить козла в огоро́д – приста́вити во́вка до ота́ри.
Бросить камешек в чей-л. огоро́д – водо́ю бри́знути на ко́го, кві́тку кому́ приши́ти.
I. Оса́чивать, осочи́ть, охотн. – ото́чувати, оточи́ти, обляга́ти, облягти́, обступа́ти, обступи́ти кого́ (напр., во́вка, ведме́дя – сі́ткою, тене́тами), (сов.) обско́чити кого́.
Остру́жки – (о)стру́жки (-жок), остру́жини (-жин). [Чорт взя́вся струга́ти во́вка, а з остру́жків зроби́лися ше́ршні].
Отгово́ркавідмо́вка, відмо́га и відма́га, ви́мовка, (увёртка) ви́крутка.
-рки – відмага́ння.
У него всегда готова -рка – він за́всіди ма́є відмо́вку.
Отдать без всяких -рок – відда́ти без жа́дної відмо́вки, без відмага́ння.
Захочешь, найдешь -рку – як захо́чеш, то зна́йдеш ви́мовку (відмо́вку).
Ощети́ниваться, -ти́ниться
1) (
о шерсти, щетине) насто(в)бу́рчуватися, насто(в)бу́рчитися, настовпу́жуватися, настовпу́житися, наї́жуватися, наї́житися, устава́ти, уста́ти. Срв. Ё́житься. [Воло́сся настовбу́рчилося як щети́на. Наї́жився соба́ка до во́вка. Воло́сся як щети́на вста́ло];
2)
-ваться на кого – наї́жуватися, наї́житися на ко́го, визвіря́тися, ви́звіритися на ко́го, проти ко́го. [Він на ме́не як ви́звіриться]; (озлиться) ви́звіритися, розізли́тися, розлютува́тися, розлюти́тися на ко́го.
Пеклева́нка – питльо́ване бо́рошно, питльо́вка.
Перегово́р
1) перемо́ва, пере́мовка, розмо́ва.

-ры – перемо́ви, розмо́ви, переспра́ви, перегово́ри.
-ры через послов – пере́силки.
Вести -ры с кем – трактува́ти (пактува́ти), перегово́рювати з ким, прова́дити перемо́ви з ким про що. [Коро́ль трактува́в з ха́ном про дові́чне зами́р’я (вечный мир) (Куліш)].
-ры о мире – перемо́ви про мир;
2)
-ры, см. Пересу́ды.
Перемежа́ющийся (перемежный) – (по)перемі́нний, перепа́дистий, черго́ваний. [Перепа́диста зима́: то сніг, то дощ. У нас на заво́ді два ти́жні йде черго́вана забасто́вка (Київ)]. -щаяся лихорадка, см. Лихора́дка.
Плетё́нка и Плетё́ночка – плетени́ця, (плетёная корзина) ко́шик, коші́[о́]вка, (из соломы) соло́м’яник, (из лозы) лозани́к, (лубяная) ко́зуб, козубе́нька.
-тёнка рыболовная – лі́ска.
Пло́шка, пло́шечка
1) (
посудинка, вазончик) ми́сочка, мисчи́нка, ри́нка, ри́ночка, ри́новка. [Купи́ла мисочо́к під вазо́ни];
2) кагане́ць (-нця́), кагано́к (-нка́), кага́нчик. [Округи́ ґа́нка (=
крыльца) горі́ли каганці́ і розмальо́вані ліхтарі́ (Стор.)].
Масляная -ка – олі́йний кага́нчик.
Погово́рка
1) (
пословица) при́казка, прислі́в’я, при́мо[і]вка, примо́вля, помо́[і́]вка, при́повідка, при́повістка, при́повість (-вісти), приповеді́нка, припові́данка, пригові́рка. [Пи́ймо горі́лку, ма́ймо примі́вку, ма́ймо примо́вля: дай, бо́же, здоро́вля (Чуб.)];
2) (
слух, молва) погові́р (-во́ру), поголо́ска, чу́тка. [Давно́ вже про це чу́тка йде];
3) (
разговор) бала́чка, помо́вка. [Про во́вка помо́вка, а вовк у ха́ту].
Погу́дка
1) (
напев, мотив) го́лос, спів;
2) (
прибаутка) при́мо[і]вка, ви́гадка, при́кладка, при́казка.
Старая -дка на новый лад – стара́ пі́сня по-но́вому спі́вана.
Подсле́живать, подследи́ть – підслі́джувати, підсліди́ти, під[при]стерега́ти, під[при]стерегти́ кого́, сочи́ти, присочи́ти. [Підсліди́ли його́ – куди́-то він несе́ (Рудч.)].
-ди́ть волка – підстерегти́ во́вка.
Подста́вливать и Подставля́ть, подста́вить
1) підставля́ти, підста́вити, наставля́ти, наста́вити, (
о мног.) попідставля́ти, понаставля́ти що під що, куди́. [Мале́нька Ода́рка підставля́ла свою́ го́лову під се́стрину го́лову (Грінч.). Попідставля́в пі́дпірки під стіжо́к. Уже́ тепе́р го́ді за вас підставля́ти ши́ю (М. Вовч.). Коня́ кую́ть, а жаба́ й собі́ но́гу наставля́є. Бро́вка наставля́є свій бік під палю́че промі́ння (Крим.)].
-вить скамейку под ноги – підста́вити скамни́чку (ослі́нчика) під но́ги.
-вля́й карман, горсть – наставля́й кеше́ню, жме́ню.
-вить щеку – підста́вити щоку́.
-вить ногу кому – підста́вити но́гу, підчепи́ти, (описат.) підста́вити сті́льчика, вки́нути гадю́чку кому́;
2) (
подменить) підставля́ти, підста́вити, підклада́ти, підкла́сти; см. Подме́нивать. Товар подменили, -вили порченый – крам заміни́ли, підкла́ли попсо́ваний;
3)
мат. – підставля́ти, підста́вити, (о мног.) попідставля́ти.
Подста́вленный – підста́влений, наста́влений, (о мног.) попідста́вляний.
-ся – підставля́тися, наставля́тися, бу́ти під[на]ста́вленим.
Пойма́ть – пійма́ти, у[в]пійма́ти, спійма́ти, пійня́ти, злови́ти, у[в]лови́ти (о мн. полови́ти), іма́ти, поїма́ти, з’їма́ти, злапа́ти, попа́сти, злаву́дити; (захватить) запопада́ти, запопа́сти; (застигнуть) заско́чити, засту́кувати, засту́кати кого́, що. [Піймі́ть, ді́ду. Дід пійня́в (Руд.). Пусти́-но ба́тька в по́ле, – чи тоді́ пійме́ш (Руд.). Поїма́ли си́ві ко́ні, гніді́ї і чо́рні. Коня́ з’їма́в у ота́ві. Сам собі́ ри́би влови́. Злапа́ли його́ і помча́ли шви́дше у губе́рнію (Квітка). Заско́чили па́на і кри́хточку наляка́ли (М. Вовч.). Засту́кали, як со́тника в горо́сі].
-ть в руки – злапа́ти, пійма́ти до рук, злаву́дити у ру́ки (ла́пи).
-ть в проступке – спійма́ти в прови́ні.
-ть на месте преступления – засту́кати (злапа́ти) на гаря́чому вчи́нку.
-ть на слове – пійма́ти в сло́ві, влови́ти в мо́ві.
Если бы -а́л я тебя в другом месте, знал бы ты – коли́-б я був запопа́в тебе́ в и́ншому мі́сці, знав-би ти.
Его ни на чём не -ешь (он изворотлив) – його́ в ло́жці води́ не пійма́єш.
-а́л, как же – а я́к-же, пійма́в; пійма́в за́йця за хвіст.
-а́л не -а́л, а погнаться можно (= попытаться) – втік не втік, а побі́гти мо́жна.
Либо рыбку -ма́ть, либо домой не бывать – або здобу́ти, або вдо́ма не бу́ти.
-а́л быка за рога (иронич.) – пійма́в о́близня.
Ловит волк, а как волка-то -ма́ют – но́сить вовк, понесу́ть і во́вка.
Двух зайцев ловить, ни одного не -ма́ешь – двох зайці́в го́ниш, ні о́дного не вло́виш.
По́йманный – пі́йманий, упі́йманий, спі́йманий, уло́влений, зла́паний, заско́чений, засту́каний.
По́месь
1) (
смесь животн. или веществ) мі́шанка, мішани́на, мішани́ця, пере́міш (-ши). [Це не чи́ста гли́на: пере́міш із піско́м];
2) (
самое животн. или человек: ублюдок болдырь) по́круч (-чи и -ча), підту́мок (-мка), пере́водня́, (только челов.) мі́шанець (-нця), переві́дник. [Чужи́нці ва́рварської кро́ви, уся́ка темношку́ра по́круч (Л. Укр.). Тибета́нці-мі́шанці монго́лів з і́ндами (Кал.). То не спра́вжній хорт, а по́круч (підту́мок, переводня́)].
По́месь собаки с волком – по́круч від соба́ки (пса) й во́вка.
Поми́н
1) спо́мин, по́мин (-ну), зга́дка, га́дка. [Ні по́мину, ні спо́мину].

И -ну, в -не нет, не было кого, чего – і (с)по́мину, (з)га́дки про (за) ко́го, про (за) що нема́(є), не було́; і в заво́ді кого́, чого́ нема́(є), не було́; і натя́ми нема́є, не було́; ані зна́ти кого́, чого́; і зазо́ром не вида́ти. [А за ве́летнів і по́мину нема́ – а великанов и в -не нет (Рудан.). А про па́нщину не було́ тут і спо́мину (Куліш). А в ме́не того́ са́ла і натя́ми нема́є (Козелеч.). А ули́цею… семинари́ста й зазо́ром не вида́ти (Свид.)].
И в -не нет – і сліду нема́(є), і в заво́ді нема́є, і натя́ми нема́є.
О нём и -ну не было – про йо́го й не зга́дувано.
Лёгок на -не – про во́вка помо́вка, а вовк тут;
2) (
поминовение) по́мин; см. Поми́нки. [Відда́в гро́ші на по́мин душі́ ба́тькової];
3) (
дар), см. Поми́нок.
Помина́ть, помяну́ть
1) пам’ята́ти кого́, що;
см. По́мнить;
2)
кого, что (вспоминать) – спомина́ти, (с)пом’яну́ти, зга́дувати, згада́ти, спога́дувати, спогада́ти кого́, що, про ко́го, про що; срв. Вспомина́ть. [Та я пі́зно ляга́ю, то я й вас спомина́ю. Не забу́дьте пом’яну́ти не злим ти́хим сло́вом (Шевч.). Проща́й – до́брим сло́вом мене́ спогада́й (Л. Укр.)].
-на́й как звали – шука́й ві́тру в по́лі; зга́дуй лиш як зва́ли (Федьк.).
Кто старое -нё́т, тому глаз долой – хто старе́ спомина́є, той ща́стя не ма́є.
Не -на́й лихом – не зга́дуй ли́хом.
-ли волка, а волк тут – про во́вка помо́вка, а вовк тут.
-на́ть, -ну́ть чьё имя – помина́ти, пом’яну́ти кого́. [Пи́сар чув, що його́ помина́ють (М. В.)];
3)
-ну́ть о чём – згада́ти про що;
4) (
усопшего) помина́ти, пом’яну́ти, спомина́ти, спом’яну́ти, сов. об[від]помина́ти кого́. [Хто без те́бе грі́шну ду́шу помина́ти бу́де? (Шевч.). Хто запла́че, похова́є? Хто ду́шу спом’я́не? (Шевч.)].
Помя́нутый и помяну́тый – спом’я́нутий, пом’я́нутий, зга́даний, спога́даний.
Не тем будь -нут (говоря о к.-л. недоброе) – не тим згада́вши; хай бог прости́ть.
-ться – спомина́тися, спом’яну́тися, помина́тися, пом’яну́тися, зга́дуватися, згада́тися.
Кому икается, тот -ется – икну́лося – згада́в хтось.
Помо́лвка
1) змо́вини, зару́чини. [Пішо́в-би на зару́чини, так не кли́кали];
2) (
соглашение) змо́ва, умо́ва, уго́да, поєдна́ння;
3) помо́вка, при́мовка;
4) поголо́ска;
см. Погово́рка 1 - 2.
Посло́вица – при́казка, прислі́в’я, при́повідка, приповіда́нка, при́пові́стка, при́повість (-істи), пригові́р(ка), при́мі[о]вка, примо́вля, помі́[о́]вка, по́словка. [Наро́дні при́казки. Припові́стка ба́тькова за тата́рський набі́г (Мир.). Це в нас така́ помі́вка. Є така́ по́словка: бенькету́є, як чорноста́вський вла́дар (М. Вовч.)].
Говорить -цами – прика́зувати, приповіда́ти, припові́дувати.
Похолоде́ть – (от испуга) похоло́нути, охоло́нути, схоло́нути, захоло́нути; (остить) похолодні́ти. См. Холоде́ть. [Похоло́ла я вся з о́страху (Кониськ.). Я так і охоло́в, як заба́чив во́вка (Звяг.). Хома́ як гля́нув, то й схоло́нув (Рудч.). Я так і захоло́ла вся (Коцюб.)].
Похолоде́вший – похоло́лий, захоло́лий; похолодні́лий. [Взя́ла його́ похолодні́лу ру́ку (Кониськ.)].
Пра́пор, стар.
1) пра́по[і]р (-пора
и -пору), стяг (-ту), корогва́ и корого́в (-гви́) (ум. корого́вка, корого́вця (-ці)) (реже) хоругва́ и хору́гов (-гви); срв. Зна́мя;
2) (
отряд у знамени) хору́гов (-гви);
3)
см. Пра́порщик.
Превраща́ться, преврати́ться
1) оберта́тися, оберну́тися в ко́го, в що, на ко́го, на що
и ким, чим, поверта́тися, поверну́тися в ко́го, в що и на ко́го, на що, переверта́тися, переверну́тися в ко́го, в що, на ко́го, на що и ким, чим, перетво́рюватися и перетворя́тися, перетвори́тися, переробля́тися, перероби́тися, зміня́тися, зміни́тися, переміня́тися, переміни́тися в ко́го, в що и на ко́го, на що, става́тися, ста́тися ким, чим; (вырождаясь, приходя в упадок) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся на що, зіхо́дити, зійти́ на що. [В сумне́ стогна́ння оберта́лись ре́чі (Куліш). Плач поверну́вся на ра́дощі (О. Лев.). Хай те дитя́че товари́ство пове́рнеться тепе́р у побрати́мство (Мирн.). Наро́д наш мі́цно держа́всь своє́ї пре́дківської ві́ри і не хоті́в на полякі́в переверта́тися (Єфр.). А́встрія ма́є перетвори́тися на демократи́чну де́ржаву – спі́лку націона́льностей (Грінч.). Молоко́ за одну́ ніч перероби́лося в сир (Звин.). Скажи́ ка́меневі сьому́, щоб ста́вся хлі́бом (Єв.)].
Многолюдный и богатый край -ти́лся в пустыню – великолю́дна й бага́та краї́на оберну́лася (поверну́лася, перетвори́лася) в (на) пусти́ню, звела́ся на пусти́ню.
Мечта -ти́лась в действительность – мрі́я перетвори́лася в (на) ді́йсність.
-ться в камень – оберта́тися (оберну́тися) в ка́мінь, кам’я[ме]ні́ти, скам’я[ме]ні́ти. [Бода́й не верну́лось, в ка́мінь оберну́лось (Рудан.)].
Вода -ти́лась в пар – вода́ оберну́лася в па́ру. [Вода́ мо́же да́ти вели́ку ко́ри́сть і не оберта́ючись в па́ру (Кониськ.)].
Снег -ща́ется в воду – сніг оберта́ється в во́ду.
Личинка -ща́ется в мотылька – ля́лечка оберта́ється в мете́лика, перетво́рюється, переміня́ється в (на) мете́лика.
-ти́ться в силу (переносно) – ви́рости в си́лу. [В Єги́пті вони́, множачи́сь серед му́ки, могли́ ви́рости в си́лу й забра́ть уве́сь край в свої́ ру́ки (Франко)];
2) (
оборачиваться) перекида́тися, переки́нутися, переверта́тися, переверну́тися, оберта́тися, оберну́тися ким, чим и в ко́го, в що, на ко́го, на що, скида́тися, ски́нутися ким, чим, перемі́туватися, переметну́тися в ко́го, в що и ким, чим, переміня́тися, переміни́тися, злицьо́вуватися, злицюва́тися в ко́го, в що, (во множ.) поперекида́тися, попереверта́тися, пооберта́тися и т. д. ким, чим и в ко́го, в що. [Чорт переки́нувсь чолові́ком (Манж.). От ві́дьма знов переверну́лась у соро́ку (на соро́ку) (Звин.). Оберни́ся порося́ на карася́ (Номис)].
Оборотень, упырь -ти́лся в волка – пере́вертень, упи́р переки́нувсь (переверну́вся, оберну́вся, ски́нувся, переметну́вся) во́вком (у во́вка, на во́вка), переміни́вся (зміни́вся) в во́вка.
Предло́г
1) (
повод) при́ключка, за́чіпка, прито́ка, при́клепка и при́клі́п (-клепу), при́від (-воду); (отговорка, оправдание) ви́мовка, відмо́вка. [Така́ була́ ні́би причи́на до війни́, але́-ж то була́ ті́льки при́ключка (Л. Укр.). Якби́ яки́й при́кліп, щоб зайти́ до попа́ (Борз.)].
Искать -га к чему, что сделать – шука́ти при́ключки (за́чіпки, прито́ки, при́клепки, клю́чки) до чо́го, щоб що зроби́ти. [Ли́хо при́ключки (при́клепки) шука́є (Номис). Профе́сор два дні тому́ ду́же свари́вся з Степа́новим ба́тьком і, види́мо, лише́нь прито́ки шука́в, щоби́ за вітця́ пімсти́тися на хло́пцеві (Франко)].
Найти -ло́г – знайти́ при́ключку (за́чіпку, прито́ку, при́клепку, при́кліп) до чо́го. [Я таки́ знайшо́в при́ключку, щоб до йо́го зайти́ (Полт.). Хоті́ла ї́хати до бабу́сі, та було́-б се по-па́нському ї́хати про́сто з ціка́вости. Му́сила яку́сь за́чіпку до то́го знайти́ (Г. Барв.). Хо́чеш поже́рти нас і тепе́р ду́маєш, що найшо́в прито́ку (Франко)].
Благовидный -ло́г – присто́йний при́від.
Под тем -гом, что… – з тіє́ю при́ключкою, що…
Он не поехал под -гом болезни, недосуга – він не пої́хав, вимовля́ючись х(в)оро́бою, ні́кольством;
2)
грам. – прийме́нник (-ка).
Прибау́тка – при́смішка, при́мовка, при́казка, при́повістка, пригові́рка, при́кладка, верзу́нка. [«Здоро́в зноси́ та в кра́ще вбери́сь» – ки́нув при́смішку Літоше́вський (Н.-Лев.)].
Говорить -тки, -тками – прика́зувати, говори́ти смі́шками, при́смішками. [Прика́зувати – зна́читься сказа́ти яку́сь при́казку, при́мовку (Н.-Лев.)].
Пригово́р
1) при́суд (-ду), ви́рок (-року), (
рус.) при́говор (-ру), (обвинительный) за́суд, о́суд, (постановление, решение) ріши[е]не́ць (-нця́), декре́т (-ту), (суждение) суд (-ду). [Суд чита́є при́суд (Грінч.). Суди́ суди́ли і ви́роки свої́ дава́ли ля́цькою мо́вою (Куліш). Всі уже зна́ли той при́говор (Коцюб.). За́суд то́ї комі́сії бу́де без апеля́ції (Франко). Поба́чимо, яки́й рішине́ць ви́йде, а ді́ло щось яло́зне (Кобел. п.). Вважа́є себе́ коли́ не за спра́вжнього лінгві́ста, то хоч за таку́ люди́ну, яка́ смі́є авторите́тно виріка́ти свій суд про філологі́чні й лінгвісти́чні спра́ви (Крим.)].
Заочный -во́р – поза́очний при́суд.
Окончательный, условный -во́р – остато́чний, умо́вний при́суд.
Оправдательный -во́р – виправда́льний при́суд (ви́рок).
Обвинительный -во́р – за́суд, о́суд, при́суд вини́.
Смертный -во́р – сме́ртний при́суд, сме́ртний за́суд, за́суд на го́рло.
-во́р суда – при́суд, ви́рок судови́й.
Составить -во́р – скла́сти ви́рок, при́суд.
Постановлять -во́р – дава́ти, да́ти ви́рок.
Выполнить, привести в исполнение -во́р – ви́конати при́суд.
Приведение -во́ра в исполнение – вико́нування, викона́ння при́суду.
Отменить -во́р – скасува́ти при́суд.
Об’явить -во́р – ви́голосити ви́рок (при́суд).
Получить по -во́ру суда – діста́ти (оде́ржати) за постано́вою су́ду, за ви́роком судови́м.
Мирской -во́р – грома́дський при́суд.
Высказывать, произносить свой -во́р над чем-нб. – дава́ти свій суд над чим;
2) при́казка, при́мовка, при́кладка, припові́стка, пригові́р (-во́ру);
см. Прибау́тка.
Пригово́рка – при́мо[і]вка, примі́[о́]вля, при́казка, при́повістка, при́говірка, примовля́ння, прика́зування; срв. Пригово́р 2. [Страхи́ на ляхи́, – ця при́мівка од нас перейшла́ і до ляхі́в (Ном.)].
Примо́лвка
1) прика́зування, пригово́рювання;
2) при́мі[о]вка, при́казка;
см. Пригово́рка.
Причиня́ть, причини́ть что – заподі́ювати, заподі́яти, ді́яти, уді́яти що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти що, спричиня́ти и -чи́нювати, спричини́ти що, спричиня́тися и -чи́нюватися, спричини́тися до чо́го; (доставлять, приносить) завдава́ти, завда́ти кому́ чого́ и що. [Що я заподі́яв оци́м лю́дям, – твої́м лю́дям, – за що мене́ су́дять? (Шевч.). Кра́ще кри́вду вже терпі́ти, ніж сами́м її́ чини́ти (Грінч.). Завдала́ ти мені́ вели́кої турбо́ти. Любо́в ті ра́ни завдава́ла (Куліш). Ма́ти найбі́льше лю́бить ту дити́ну, що бі́льше слабува́ла, бі́льше ноче́й безсо́нних їй спричини́ла (М. Левиц.)].
-ни́ть вред кому – уді́яти, заподі́яти, учини́ти шко́ду кому́, пошко́дити кому́. [І лю́дська злість та непра́вда не вді́є мені́ нія́кої шко́ди (Неч.-Лев.). Замі́сть щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду (Грінч.)].
-ни́ть зло, несчастье – учини́ти зло, неща́стя, заподі́яти, вді́яти зло, ли́хо и зле, лихе́ кому́, завда́ти (нако́їти) ли́ха (безголо́в’я) кому́. [Ніко́ли зла я не вчини́в-би їй (Грінч.). Скі́льки вам зла я вчини́ла (Грінч.). Ні, ні, Госпо́дь не заподі́є зло́го! (Куліш). А що він кому́ лихо́го заподі́яв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не зна́ю, хто їй ли́хо заподі́яв (Шевч.). Не зо́лотом те ли́хо оплати́ти, що завдали́ ви нам (Грінч.). Му́зо боги́не! Співа́й нам про гнів Пеліє́нка Ахи́лла, згу́бний кото́рий сто сот безголо́в’я Ахе́йцям нако́їв (Ніщинськ.). Ду́же бага́то Ахе́йцям ли́ха нако́їв (Самійл.)].
-нить кому много хлопот, беспокойства – завда́ти, заподі́яти, нароби́ти кому́ бага́то кло́поту, турбо́т. [Ма́ло тобі́ того́ кло́поту і со́рому, що до́сі нам заподі́яла ? (Кониськ.)].
-ня́ть затруднения – чини́ти тру́днощі кому́, ста́вити тру́днощі кому́ и перед ким, завдава́ти кому́ тру́днощів.
-ня́ть, -ни́ть печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому – завдава́ти, завда́ти жалю́, журби́, ту́ги, скорбо́ти, го́ря, при́кростей, стражда́ння кому́, завго́рювати, завго́рити кому́; срв. Огорче́ние, Огорча́ть. [Цим ми йому́ не завго́римо і його́ не на́вчимо, але́ неха́й зна́є, що вовк ло́вить, але й во́вка ло́влять (Неч.-Лев.)].
-нять муку, муки – завдава́ти му́ку, му́ки кому́. [Хіба́ то я завда́в їм му́ку? (Л. Укр.). Найгі́рші особи́сті му́ки, які́ завдає́ розлу́ка з усі́м, що се́рцю лю́бе (Єфр.)].
Это -ня́ло боль, страдания кому – це болі́ло кого́. [Знева́га до найкра́щого її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коцюб.)].
-ни́ть обиду кому – заподі́яти, вчини́ти кри́вду кому́, скри́вдити кого́.
-ни́ть убыток, ущерб, урон кому – нароби́ти втра́ти (зби́тків кому́, призве́сти до втра́ти кого́.
Война -ня́ет большие бедствия – війна́ призво́дить до вели́кого ли́ха, війна́ ді́є, спричи́нює бага́то ли́ха.
Это может -ни́ть взрыв – це мо́же спричини́ти ви́бух, призве́сти до ви́буху.
Причинё́нный – заподі́яний, уді́яний, учи́нений, спричи́нений, за́вданий кому́.
-ться
1) заподі́юватися, бу́ти заподі́яним, ді́ятися, бу́ти вді́яним, чини́тися, бу́ти учи́неним, завдава́тися, бу́ти за́вданим кому́, чому́;
2) (
безл.: приключиться) заподі́ятися, ста́тися, зроби́тися, учини́тися.
Что тебе -лось? – що тобі́ ста́лося? що тобі́ зроби́лося?
Причу́ять – зачу́ти. [Соба́ки во́вка зачу́ли].
Про, предл. с вин. пад.
1) про ко́го, про що, для ко́го, для чо́го; (
ради чего) задля ко́го, задля чо́го. [Бері́г про свя́то, та в бу́день з’їв (Приказка). Ма́ти в запа́сі про чо́рний день (Ум.). Прошу́ суда́ – нема́ судді́ про ме́не (Куліш)].
Запастись нужным про домашний обиход – запасти́ся всім потрі́бним для ха́тнього вжи́тку, про ха́тній ужи́ток.
Не про нас писано – не по нас (не для нас) пи́сано.
Про себя – про се́бе, в собі́; (мысленно) по́думки.
Бормочет что-то про себя – бубони́ть щось сам до се́бе. Думать про себя о чём-нибудь – ду́мати собі́, ма́ти собі́ на ду́мці, мо́вити собі́ на ду́мці.
Рассуждать про себя о чём-л. – міркува́ти собі́ про що, міркува́ти по́думки про що;
2) про ко́го, про що, за ко́го, за що;
срв. О, об. [Про (за) во́вка помо́вка, а вовк у ха́ту (Приказка)].
Говорить про кого-л. – говори́ти про ко́го, за ко́го.
Промахиваться, -махнуться – дава́ти, да́ти ма́ху (хи́би), хи́би́ти, схи́би́ти, мили́ти, змили́ти, огу́литися, шпака́ вби́ти, дава́ти, да́ти хука́, скиксува́ти; (редко) осковзну́тися; (только стреляя, бросая, мяч и т. п.) прокида́ти, проки́нути, не влу́чити, не втра́пити; (в игре, где нужно поймать брошенное) стра́тити. [Цей ма́ху не дасть (Конис.). Вели́кого ма́ху дав я (схи́бив я) в цій спра́ві. Крий Бо́же схи́бити в чому́, – пропа́ла вся на́ша спра́ва і грома́дська вку́пі (Л. Укр.). Він не хибне́ тебе́, хоч як висо́ко ви́сить (Франко). Як хо́че чого́сь добу́тися, то вже не змили́ть. Стре́льнув і схи́бив – тро́хи пони́зив. Та й пан не огу́лився, що таку́ кра́лю полюби́в (Лебед. нов.). Скиксу́єш раз – тоді́ проща́й (Котл.). Я тим осковзну́всь тро́хи, що ра́но посі́яв. Стріля́в на во́вка та й проки́нув (схи́бив). У кре́мняхи гуля́ла, аж чоти́ри рази́ стра́тила (Борз.)].
Прошиба́ться, прошиби́ться
1)
страд. – пробива́тися, бу́ти проби́тим;
2) (
промахнуться) хи́би́ти, схи́би́ти, дава́ти, да́ти ма́ху (хука́) не поціля́ти, не поці́лити, (бросая) прокида́ти, проки́нути. [Раз на во́вка хука́ дав; удру́ге схиби́в; за тре́тім ра́зом заря́д у пеньо́к, всади́в (Мирний)];
3) (
ошибиться в расчётах) хи́би́ти, схи́би́ти, дава́ти, да́ти ма́ху (хи́би). [Вели́кого ма́ху дав я в цій спра́ві].
Пшено́ – пшоно́, ум. пшінце́. [Наси́п пшінця́ по колі́нця, води́ці по кри́льця (Метл.). Ой, да́йте нам пшінця́, бороше́нця – бу́демо за вас Бо́гу моли́ться (Примовка)].
Сарачинское или сарацынское -но – риж (-жу). [Вези́ ове́с до Пари́жу, а не зро́биш з вівса́ ри́жу (Приказка)].
Пы́льник, бот. – пильничо́к (-чка), пило́чня, голо́вка (тичи́нки).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Безразлично – ба́йду́же, байду́жно, (редко) байду́жливо, (редко) обоня́тно, (без выражения) безвира́зно, (всё равно) однаково, однаковісінько, все одно, дарма́:
мне это безразлично – ба́йду́же, байду́жки, байду́жечки, байдужі́сінько, (редко) байде́, дарма́, одна́ково мені́ до то́го; про мене (про нього…); нема клопоту мені;
совершенно безразлично – байдужі́сінько, однакові́сінько, (образн.) й за вухом не свербить;  (образн., редко) за всі голови; ні гадки.
[Гля́нула байду́жно (АС). Які з нас люде? Та дарма! Ми не лукавили з тобою (Т.Шевченко). Мені однаково, чи буду я Жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — однаковісінько мені (Т.Шевченко). Вона й привіталася, і снідання подала, та все якось наче недбайливо, якось байдужливо (Марко Вовчок). Московка — московкою: її поб’ють, а вона ні гадки! (П.Мирний). Вода ж біжить… Ще більш прорвала; Хомі й за вухом не свербить (Л.Глібов). А як годували провинників та душогубів, що вони їли та пили, — про це йому було байдужісінько (І. Нечуй-Левицький). — А після першої зірки вже й нічого? Можна грішить? — спитав Радюк. — Після першої зірки мені байдуже! За всі голови!— Ну, ми нагрішимо трохи швидше, ще до обіду, — жартував Масюк (І.Нечуй-Левицький). — От таки наріжу Соломії паляниці, а тобі не дам! — кричала Настя, засапавшись. — За всі голови! То й не проситиму! — сказав Денис і ніби впав на лаву (І.Нечуй-Левицький). — Ох, час, сину, вмирати! Та тепер мені за всі голови! Я побачила тебе — і мені вмирати буде легше (І.Нечуй-Левицький). — Є вже їх і так доволі. Одним більше, одним менше,— все одно; за всі голови! Раз родила мати, раз і пропадати,— сказала Онисія Степанівна (І.Нечуй-Левицький). Гнат був спокійний. Про нього! Нехай йому голову стинають, не те що судять, а він не житиме з жінкою… (М.Коцюбинський). Серце кришталеве, золоте кохання, Дарма залицяння (Л.Українка). Він глянув по раз другий на неї, безвиразно, неначе в забутті (О.Кобилянська). А що коні голодні, що воли не напоєні — йому за всі голови… (Докія Гуменна). — Мені про те все байдуже, — заперечив корчмар. — Платіть гроші та й квит, а ті рицарські штучки нам без інтересу. Не треба мені ані помсти, ані відплати, лише звичайнісінької плати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Се я, пане, до того річ веду, що от ми з вами тиняємось шляхами-дорогами, бідуємо та гаруємо денно і нічно, а тут якийсь нетружений чорт у сій корчмі нам золоте ябко з-під самого носа вкрав… То якого ж лиха буду я Росинанта сідлати, осла та винохода гнуздати, якої нетечі спішитиму кудись? Краще вже на місці тихо сидіти: нехай лярва своє пряде, а нам з вами про те байде (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Боеголовкабоєголовка.
[Російські інтелігенти недовго чинили опір комуністичній диктатурі й швидко створили з нею зворушливий ансамбль духовної єдності: вночі слухали «Голос Америки» й читали Солженіцина, а вдень любісінько вступали до партії і розробляли міжконтинентальні балістичні ракети з роздільними боєголовками (Ю.Макаров). Пусте місце з ядерною боєголовкою].
Обговорення статті
Бык
1) бик; (
неклад. самец коровы) бугай, стадник;
2) (
водяной бык, зоол., птица) бугай;
3) бик, стовп, підпора:

брать, взять быка за рога – брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги, ловити, піймати вовка за вуха;
быть бычку на веревечке – не тепер, то в четвер; найдеться й на тура шура; скільки ниточка не в’ється, до клубочка дійде; до часу дзбанок (глек) воду носить;
здоровый как бык – здоровий як бик (бугай);
молодой кладеный бык – бик; (не молодой) віл;
похожий на быка – бугайкуватий;
упёрся как бык – уперся як віл (бик);
сколько с быком не биться, а молока от него не добиться – з бика ні лою, ні молока (Пр.);
смотреть быком – дивитися спідлоба (насуплено; вовкувато).
[Ухопив, як вола за роги (Пр.). Міняй бики на воли, аби дома не були (Пр.). Бик забув, як телятком був (Пр.). Був колись бик, та звівся на смик (Пр.).  Дмись, не дмись — волом не будеш (Пр.). З вола дві шкури не деруть (Пр.). Котрий віл тягне, того ще й б’ють (Пр.). Поволеньки можна і до бугая підійти (Пр.). — Та ну не бришкай! Хоч ти і здоровий, як той бик, а проте і нас чимало (П.Мирний). Крикнув бугай у болоті — і замовк (П.Мирний). Рудий бугай вдарив ногами в землю, зігнув воласту шию і підняв хвіст (М.Коцюбинський). Розпалений бик гнав десь, забувши про всяку обережність, ламаючи хащі (І.Багряний). Спить — не спить Дніпро, завжди гостинний, Зречена душа — без крил — летить За биками, за човнами і за кпинами… Свій пролитий полишає слід (В.Стус). Бики і гадки не мають, що дозволено Юпітеру… (В.Шендеровіч). Уже поставлено бики для мосту (АС). Той, хто впродовж дня активний як бджола, сильний як бик, працює як кінь і приходить додому вимотаний як собака, повинен проконсультуватися у ветеринара, є висока ймовірність, що він осел (Чанг Інг Ю). — Петре, та куди так утікаєш? — Йой, біжу, бо не встигну на дизель на 4.20. — Біжи через моє поле. Як тебе побачить мій бик, то ще встигнеш на 3.10].
Обговорення статті
Ветер – вітер, (мн.) вітри, (ув.) вітрюган, (поэт.) вітрило, вітровій:
благоприятный ветер – погожий (погодній, ходовий, попутний) вітер;
бросать слова на ветер, говорить слова на ветер – кидати (пускати) слова на вітер, говорити на вітер, говорити пусто-дурно (пусто та дурно)! (уроч.) на вітер метати глагол (глаголи);
ветер восточный – східний (сходовий) вітер, східняк (сходовець), (образн.) вітер з-під сонця;
ветер, дующий с горы – згірний (горовий, гірський) вітер;
ветер западный – західний вітер, заходень (західник);
ветер крепчает – вітер дужчає (міцнішає, береться, розбирається);
ветер от берега на море – відбережний (горовий) ветер;
ветер свистит в кармане – у кишені вітер гуляє (свише) (Пр); дюдя свистить у кишені (Пр.); тільки душа, а в кишені ні гроша (Пр.); у кишені [аж] гуде (Пр.); спасибі Богу – всього є: хліба ма, а грошей нема (Пр.); у його грошей, як у жаби пір’я (Пр.);
ветер северный – північний вітер, (на Дніпрі та ін.) верховий (горішній, горовий) вітер, верховик (горішняк);
ветер сильный – [вітер] буйний, вітер навальний (дужий, лок. шпуй-ний), борвій (буревій, буровій, бурей), (эмоц.) вітрюга (вітрюган, вітрище), (образн.) вітер аж реве (аж гуде);
ветер южный – південний вітер, (на Дніпрі та ін.) низовий вітер, низовик (низовець, нижняк, полуденник, лок. низовка);
веяние, порывы ветра – вітровіння;
во время ветра – під вітер, у вітер, під час вітру;
выбрасывать деньги на ветер (разг.) – сипати грішми [як половою] (сипати гроші, як полову), розкидати (тринькати, розтринькувати) гроші, сіяти (пускати) гроші на вітер;
говорить на ветер – говорити на вітер;
держать нос по ветру – тримати (держати) носа за вітром, ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), чути (дивитися), звідки (відки) вітер віє;
идти куда ветер дует – іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме);
ищи, догоняй ветра в поле – шукай, доганяй вітра (вітру) в полі лови вітра в полі;
мчится как ветер – мчить (жене, летить, лине) як вітер (вітром, як на вітрі), мчить (жене, летить, лине) навзаводи з вітром, курить, (образн.) [як] вітер йому у ногах;
палящий ветер – палючий вітер, (лок.) шмалій;
по ветру – за вітром;
подбитый ветром (разг.разгшутл.) – (про людину і про одяг) вітром підбитий (підшитий);
поднимается, поднялся ветер – схоплюється, схопився (знімається, знявся, зривається, зірвався, рушає, рушив (рушився) вітер;
пойти на ветер – піти з вітром;
посеешь ветер — пожнёшь бурю – посієш вітер — пожнеш бурю (Пр.); хто сіє вітер, [той] збере (збирає) бурю (Пр.); сієш вітер, вітром жати будеш (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр.);
сквозной ветер, сквозняк – скрізний вітер, протяг;
собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.);
стоять на ветру – стояти на вітрі (під вітром);
сухой ветер – суховій;
тёплый ветер – теплий вітер, тепляк;
у него в голове ветер (разг.) – у голові йому (у нього) вітер [свище], у голові йому (у нього) горобці цвірінькають, у голові в нього як у пустій клуні (стодолі);
унесённый ветром, уносимый ветром – звіяний (знесений, віднесений) вітром, звіюваний (відношуваний) вітром.
[Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Т.Шевченко). Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: — Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т.Шевченко). А парубки тії — сказано, вітер у голові, молодії — видрали десь музики і повели молодих по селу, гукаючи, співаючи (М.Вовчок). Галя почула — звідки вітер віє, куди хилить… (П.Мирний). В її батька і в неї давно вітер свистів у кишенях (І.Нечуй-Левицький). Вітром підшита свитина, літня китайчата хустка не дуже десь гріли (М.Коцюбинський). Вхопила вона ту мітлу і вітром за ним (С.Васильченко). І бачить Каїн далі: в млі рожевій Щось зароїлось легке, прозірчасте, Мов комашня. Придивлюєсь — се люди! Се тисячі людей і міліони, Мов пил, вітрами звіяний, кружаться, І тягнуть, тягнуть походом безмірним (І.Франко). Немає за що ганити тебе, хіба за те, що ти свій заробіток пускаєш так на вітер (Л.Українка). Ночами виміряв: омиті Дощем тополі. Вітровій Шугне по стежці хитро витій І змовкне боязко в траві. Минаю ниви неозорі: В душі не зиму і не дві Виношував я ці простори — Єдине, чим думки живі (Г.Кочур). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла —  й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Зате я певен в іншому: їх мусили супроводити пташині крики, щоразу відношувані, як і капелюхи чи зірвані жіночі хустки й шалики, все туди ж — у трансильванському напрямі (Ю.Андрухович). Кого улещено дарами, кого утоплено в крові. І тільки храми, древні храми стоять по груди в кропиві. І тільки вітер, вітер, вітер… І тільки сонце, сонце, сон… над нерозгаданістю літер на скелі дикій, як бізон (Л.Костенко). — Чув я, жінко, од старих людей, що хто не скористався щастям, як воно само в руки пливло, той нехай на себе наріка, як воно стороною пішло. Негоже нам і тепер перед ним зачинятись, коли само в двері добувається; дме ходовий вітер — напинаймо ж вітрила! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Надворі шугав страшенний вітрюган, ледь не збиваючи мене з ніг (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган). На який вітер кидати слова? (С.Є.Лєц). 1. Пам’ятка студентові: “Дівчата-першокурсниці — гроші, викинуті на вітер”. 2. Поведінка куди-вітер-віє. 3. Ну і що, що вітер у голові, зате думки завжди свіжі].
Обговорення статті
Водила, разг. – шоферюга, (редко) водило.
[Смаленого вовка він не бачив, той гоголівський самашедший. У нього собачки листуються й розмовляють. А у нас тут люди гавкають. Вчора обгавкала продавщиця. Обматюкав якийсь шоферюга. У нас тут такі бувають персонажі, хоч намордник їм на фізіономію одягай (Л.Костенко). Дівчина була сліпуче вродлива — і як таким типам, як Дахно, везе? Звичайний шоферюга, калимник, правила вуличного руху порушує, сам признався в цьому, лайдак із незакінченою семирічкою — відірвав собі таку манюню… (Ю.Щербак). Тюля відривається від нерухомого Циркуля, підбігає до водія і хапає його за шкірки, чого той навіть не сподівався. Він буквально трусить товстуном, вхопивши за одяг, і прямісінько в очі сичить, що тобі, смердючий шоферюга, треба закрити табло і мовчати, бо я не подивлюся, що ти мені в батьки годишся, помалюю, як свиню паршиву! (А.Дністровий)].
Обговорення статті
Голова, головушка
1) голова, (
умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк;
2) (
начальник, предводитель) голова:
бей в мою голову! – бий моєю рукою!;
была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.);
быть, служить головой – головувати;
валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову);
вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що;
вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову;
в головах – в головах;
в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше;
в головы – в голови, під голову;
взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що;
взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку;
вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами;
вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів;
в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом;
в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати;
вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому;
выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого;
выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию;
выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що;
выше всех головою – за всіх головою вищий;
глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена);
глупые головы – цвілі голови;
голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого;
голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися);
голова городской, сельский – голова міський, сільський;
голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому;
голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться;
голова пласта (геол.) – лоб верстви;
голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову;
голова сахара – голова, брила цукру;
голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола);
головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого;
головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити;
голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.);
даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати);
жить одною головою – самотою жити;
задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути;
забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому;
за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.);
засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому;
из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що;
из-под головы – з-під голів;
как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову;
кивнуть головой – кивнути головою;
кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому;
ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум;
лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра);
мёртвая голова (бабочка) – летючий павук;
мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться;
на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати;
намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому;
на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що;
не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся;
не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці;
негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися);
не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови;
не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.);
не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту;
не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето;
низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря;
одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.);
одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.);
он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова;
он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову;
он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий;
он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе;
он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою;
осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг;
очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий;
победная головушка – побіденна голівонька;
повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю;
повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.);
як признався – розквитався (Пр.);
под головами – під головами;
под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.);
поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і));
пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору;
покачать головою – покрутити головою, похитати головою;
поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою;
потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі;
приходить в голову – спадати, спливати кому на думку;
пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови);
пробыть, прослужить головой – проголовувати;
промелькнуло в голове
промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого;
промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща));
пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун;
разбить на голову – впень, до ноги побити;
рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого;
сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан);
с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.);
свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати);
светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина);
с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим;
с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят;
с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі;
сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову);
седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.);
сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.);
сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти;
сломя голову – стрімголов (прожогом);
с непокрытой головой – простоволосий;
снимать голову – стинати голову;
с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле
[, а на біле чорне]; (
исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти;
снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.);
с седой головой – сивоголовий;
стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що;
сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова);
сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову;
теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене;
ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова;
умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав;
у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє;
упасть, полететь вниз головой – сторчака дати;
хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися;
ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити;
хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.);
хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.);
что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.).
[Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].
Обговорення статті
Головоломка
1) моро́ка, заморо́ка, (
уменьш.) за́моро́чка, головокрутка, крутиголовка;
2) (
двуколка) біда́, біда́рка.
[Він знову будував щось у голові, досліджував, які підвалини треба закласти, поки він збагне, чого ж йому треба. — Я ніколи не знатиму правди, поки собор не розберуть по камінцю, мов дитячу крутиголовку (Ю.Лісняк, перекл. В.Ґолдінґа). — Це справжнісінька крутиголовка, — сказав Зонахідзе (Г.Малець, перекл. П.Модіяно)].
Обговорення статті
Деньги – гроші, (иногда) гріш, (деньга, собир.) грошва, (средства) кошт (кошти), (шутл.) купило, платило, побрязкачі, (жарг.) бабки, бабло:
ассигнованные банком деньги – гроші, що асигнував банк;
ассигнованные деньги – асигновані гроші, кошти;
без денег – без грошей, безплатно (беззаплатно), не за гроші, не за плату, за так гроші (грошей), дурно (задурно, задарма, дарма), за спасибі;
без денег человек худенек – без грошей чоловік не хороший (Пр.); без грошей чоловік як дурень (Пр.); без грошей, як без очей (як без рук) (Пр.); то пан хороший, як багацько грошей (Пр.);
бешенные деньги – скажені (страшні) гроші;
больше денег — больше хлопот – сіль для їди, а гроші для біди (Пр.); великі гроші — готова біда (Пр.); гроші біду роблять найбільшу (Пр.); гроші не знать що, та спать не дають (Пр.); грошей багацько [на світі], а щастя мало (Пр.); гроші то й роблять біду (Пр.); срібло та злото тягнуть у болото (Пр.); з золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно (Пр.);
большие деньги – грубі гроші, великі гроші, великий гріш, великі кошти;
брат-брат, сват-сват, а денежки не родня – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня (Пр.); хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри (Пр.); сват не сват, а мого не руш нічого (Пр.);
бросать деньги (деньгами) – сипати (розкидатися) грішми (грошима), тринькати (розтринькувати) гроші;
бумажные деньги – паперові гроші;
быть при деньгах – мати гроші, бути при грошах (з грішми);
ввиду отсутствия денег – за браком (через брак) грошей, через безгрішшя (безгрошів’я), бо нема (немає) грошей;
взыскивать деньги – стягати гроші з кого;
вносить деньги кому – платити гроші кому; (куда) вкладати гроші куди;
возврат денег – повертання, повернення грошей;
вот уже и нет денег – от і по грошах;
время – деньги – час [є] гроші;
выдавать деньги – виплачувати гроші;
выдача денег – виплата грошей;
давать, дать деньги взаймы – позичати, позичити гроші, давати, дати у позику (позичку) гроші;
денег куры не клюют – грошей і кури не клюють (і свині не їдять; хоч греблю гати), грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха), валява грошей;
денег нет – грошей нема (немає), (шутл.) на гроші сухо, грошей голо, у кишені [аж] гуде, у кишені вітер віє (вітри віють), (иногда) дюдя в кишені свистить;
денег не хватает – бракує, не стає грошей;
денег ни гроша – грошей ні копійки, (разг.) грошей Біг дасть (катма);
денег стоит (разг.) – недешево (дорого);
деньги — дело наживное – гроші — набутна річ (Пр.);
деньги медные, серебряные – мідяки (мідні гроші), срібняки (срібні гроші), срібні;
деньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні гроші, легкий гріш;
деньги не пахнут – грошам лиця нема;
деньги не щепка – гроші не полова;
деньги не щепки — на полу не подымешь – грошей на дорозі не назбираєш (Пр.);
деньги обесцениваются – гроші знецінюються;
деньги разошлись – гроші вийшли, (образн.) гроші розкотилися;
деньги счёт любят – копійка любить, щоб її рахували (лічили) (Пр.); гроші лічбу люблять (Пр.);
есть деньги у кого – має гроші хто, є гроші в кого, (образн.) копійка волочиться у кого;
забронировать деньги за учреждением – забезпечити гроші за установою;
за деньгами – по гроші;
за деньги – за гроші, за плату; заплатно;
за наличные деньги – за [гроші] готові, за готівку;
за небольшие деньги – не за великі гроші, невеликим коштом, недорого;
за неполучением денег (в конце фразы) – бо не одержано гроші;
из-за денег – через гроші;
карманные деньги – кишенькові гроші;
копить деньги – складати (збивати, ховати) гроші, збивати гроші докупи;
кормовые деньги – харчові гроші, харчове;
кровные деньги – кривавиця;
крупные деньги – великі (великими купюрами, недрібні) гроші;
куча денег – купа (сила) грошей (грошви);
лишние деньги – зайві гроші; лежані гроші;
любящий деньги – грошолюбний, грошолюб;
мало денег – мало грошей, грошей не гурт, грошей (на гроші) тонко, на гроші скупо;
мелкие деньги, мелочь – дрібні [гроші], дрібняки;
наградные деньги – нагорода грішми;
наличные деньги – готові гроші, готівка (редко готовик, готовина, готовизна);
на чистые деньги – на готові гроші;
на это я издержал все деньги – на це я поклав усі гроші;
недостаток в деньгах – брак (недостача) грошей, скрут (скрута) на гроші; сутужно на гроші, грошова скрута;
не имеющий денег – безгрошовий; (жарт.) безгрішний;
немалые деньги – великі (немалі) гроші, чималий гріш;
не стало денег – не стало (не вистачило, забракло) грошей;
ни за какие деньги (разг.) – ні за які гроші, ні за яку ціну; нізащо; хоч убий;
обратить в деньги что – повернути на (в) гроші що, (иногда) згрошити що; обернути на гроші;
обращение денег – обіг грошей;
он не при деньгах – він не має грошей, нема в нього грошей, він не при грошах;
он падок на деньги;
алчный, жадный до денег (разг.) – він ласий на гроші (до грошей), він жадібний на гроші;
остальные деньги – решта грошей;
отмывать деньги – відмивати гроші;
отпускать деньги – видавати, давати гроші;
отсутствие денег, перен. – безгрішшя;
очень много денег – дуже багато грошей, (иногда) грошей прірва (сила), до смутку грошей;
подъёмные деньги – гроші на переїзд, переїзні гроші, переїзне; дорожнє; допомічне;
потерять деньги – загубити гроші, (жарт.) посіяти гроші; (в операции) втратити гроші;
предоставлять деньги – уділяти гроші, кошти;
представлять деньги – подавати, здавати гроші;
прогонные деньги – прогони;
растранжирить деньги – розтринькати (протрясти) гроші;
свободные деньги – вільні (гулящі) гроші;
собирать, собрать деньги – збивати, назбивати грошей; збирати гроші; назбирати грошей; (образн.) у кулак дбати;
собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что – збитися (спромогтися) на гроші;
собраться с деньгами – спромогтися (збитися) на гроші;
сорить деньгами – сипати грішми, сипати гроші як полову, гатити гроші, (лок.) розкомашувати гроші;
суточные деньги – добові [гроші];
только ума на деньги не купишь – за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш (Пр.);
требовать деньги – правити гроші;
тряхнуть деньгами – сипнути грішми;
туго с деньгами – сутужно з грішми (з грошима), грошей тонко, куцо на гроші;
у меня все деньги вышли – у мене [вже] по [всіх] грошах, я витратився (вивівся, звівся) з грошей, я геть-чисто витратився, я [геть-чисто] згрошився, (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє);
употребить деньги на что – повернути (обернути) гроші на що;
шальные деньги – дурні гроші.
[Хитро-худро і невеликим коштом (І.Котляревський). Платити треба, а платила ніде взяти (О.Кониський). Аби були побрязкачі (побренькачі), то будуть і послухачі (Номис). Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть тонко (С.Васильченко). Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо (В.Стефаник). Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать (Сл. Гр.). З грошима куди схочеш — доскочиш (Пр.). Збився Пилип і на хату (Сл. Гр.). Хлопець теж за нею пішов, невиразно сподіваючись, що на сходах темно і він зможе там поцілувати її, хоч цим винагородити себе за прикрості в театрі й марно потрачені гроші (В.Підмогильний). Трамваї, гроші і серця, комоди й долі спливають плавом без кінця брудні і голі (В.Стус). Які зачовгані антракти! Панки долонь тут не шкодують. Вони підписують контракти, а потім шумно аплодують. Я знаю: їде з Відня шулер. О, так, рулетки тут хороші. Йому байдуже — Ліст чи Шуберт, Йому хоч Моцарт — аби гроші (Л.Костенко). Це малі гроші, але коли в кишені – голий вася, то й такі бабки в радість (А.Дністровий). Ми редагували чиїсь промови, вели семінари для молодих лідерів, проводили тренінги для спостерігачів на виборах, складали політичні програми для нових партій, рубали дрова на дачі Болікового тата, ходили на телевізійні ток-шоу захищати демократичний вибір і відмивали, відмивали, відмивали бабло, яке проходило через наші рахунки (С.Жадан). Говорили про гроші, Як про зорі, рахували… Недовго бути нам разом з такою сумою (В.Слапчук). Вона вибирала голих провінційних дуреп. Кохання — це фуфло, над яким кружляють гроші і тваринне злягання. Ось вам і вся любов. Бабло і трах. За цим і жерти не встигаєш (О.Ульяненко). Вигрібаю зі схованки останні гроші. Гроші ніколи не матимуть наді мною влади, я не бачу сенсу. При цьому сенс у грошах бачать усі інші, хто пов’язаний із моїм мізерним існуванням (Б.Редінґ). Крім того, він сподівався, що на цьому діло не стане, що векселі не будуть вчасно оплачені і продовжаться – тоді його любі грошики, відгодувавшись у лікаря, як на доброму курорті, через якийсь час повернуться до нього такими кругленькими й повненькими, що і в мішок не потовпляться (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Ніч у польоті, і сто тисяч зірок над головою, і тихий спокій на душі, і кілька годин, коли ти стаєш ніби володарем Всесвіту,— їх за гроші не купиш (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). — Ні, брате, — обірвав його алхімік, — не треба. У разі небезпеки Нунцій допоможе мені грошима, щоби чкурнути звідсіля. Бережіть свої побрязкачі для тамування власних болещів (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «До такої сукні тобі потрібен інший чоловік, що має багато грошей…». Вона розсміялась: — Ті, що мають багато грошей, здебільшого бридкі люди, Роббі. — Але ж гроші не бридкі… Правда? — Ні, — відповіда вона, — гроші — ні… — Так я й думав… — А хіба ти вважаєш, що це не так? — Ні, не вважаю, — відповів я, — гроші, щоправда, щастя не дають, але якось дуже заспокоюють… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Це не гроші, — сказав я. — Гроші зеленкуваті, і на них написано «In God We Trust». І ще на них повинен бути портрет померлого американця, тому що гроші випускаються в Америці. А це не гроші (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). За гроші ми змушені платити свободою (Р.Л.Стівенсон). Той, хто одружується заради грошей, має хоча б розумний привід (Ґ.Лауб). Є речі важливіші за гроші, але без грошей ці речі не купиш (П.Меріме). Коли я був молодий, я думав, що гроші — це найголовніше в житті. Коли я постарів, я переконався, що так воно і є (О.Вайлд). 1. Гроші — це бруд. Але іноді так хочеться побути свинею! Особливо під Новий рік… 2. — Чом не купиш? — Бо купила не маю. 3. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо. 4. Усіх грошей не заробиш — частину доведеться вкрасти. 5. Якщо гроші — зло, то не дивно, що добрим людям їх завжди бракує! 6. Батькам на замітку. Ваша дитина остаточно подорослішала, якщо на запитання про подарунок на день народження відповідає: «Краще грошима». 7. Любов за гроші обходиться дешевше].
Обговорення статті
Драндулет, шутл. – (от польс.) драндулет, тарадайка (таратайка), розвалюха.
[І в тарадайці напирають Енея кіньми потоптать (І.Котляревський). Їхала Хима до Максима Візком-тарадайкою; Тарадайка торохкоче, Сива кобила везти не хоче (Скоромовка). — Ми минулого тижня їздили до його родичів у Капернаум, так мотор пчихав, як хворий дідько. То ж розвалюха… (В.Єшкілєв). На 104-му кілометрі мій драндулет здох. Повалив з-під капота дим, як і годиться таратайці, до нутрощів якої не заглядали десять років; нарешті здохла (О.Ульяненко). За вікном проїхав автомобіль. Потворна таратайка, а торохнява від неї така, що хоч світ за очі тікай! І нічого не вдієш, країна йде до руїни! Всі так поспішають, що ніхто вже не дбає про добрий тон, а проте гарний виїзд, такий як його ландо і гніді, у сто разів кращий за ці новомодні вигадки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Зрештою, коли ви, зекономивши на всьому, назбираєте на омріяний драндулет, я подбаю, аби він вийшов із моди (М.Ілляшенко, О.Ногіна, перекл. Ф.Беґбеде)]. Обговорення статті
Жираф, жирафа – (от араб.) жираф, жирафа.
[Отут уже держіться. Тут уже кожний тріск гілки — то тріск усіх ваших нервів. Падіння шишки з ялинки — атомна бомба. Стрибок зайця — мінімум стрибок жирафи. Лисиця — тигр. А ви ж зайців і лисиць не стріляєте. Боже борони! Найтяжчий злочин — стріляти на вовчій охоті в щось інше, крім вовка (О.Вишня). він розквасив носа, але скалиться до мене — бо такий п’яний, що мозок не розуміє, як боляче тілу. Суґа, хилитаючись, зводиться на одне коліно, наче хоче попросити моєї руки до шлюбу. Устає, стійкий, мов новонароджений жираф і валиться спиною на стелажі з воєнними кінами (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). У ресторані офіціянт зсуває столи. Підходить другий: — Банкет буде? — Та ні, хтось замовив шийку жирафа…].
Обговорення статті
Зачётка, разг. – (зачётная книжка) залікова (іспитова) [книжка], (рус.) заліковка.
[У заліковках — гроші, У книжках — маячня. Така, мої хороші, Освітня табачня… (з інтернету)].
Обговорення статті
Знать – знати; відати, знатися (розумітися) на чому, розуміти що, усвідомлювати що, бути в курсі чого:
аза в глаза не знает – ні (ані) бе, ні ме не зна (знає), ані бе не зна (знає); ні аза, ні буки не зна (знає); нічогісінько; не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку;
Бог (Господь) знает что [говорит делает…] – Бог зна (знає) (бозна-) що [каже, робить…]; Господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна (знає) що [каже, робить…];
всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (не лізь) (Пр.); коли ти швець, пильнуй свого копила (Пр.); як (коли) не коваль, то й рук не погань (Пр.); коли не пиріг, то й не пирожися (Пр.); знай, хто роком старший (Пр.); знай, цвіркуне, свій причіпок (Пр.); знай, свине, своє лігво (Пр.); знай, козо (корово), своє стійло (Пр.); знай, кобило, де брикати (Пр.); знайся кінь з конем, а віл з волом (Пр.); не літай, вороно, в чужії хороми (Пр.);
Вы это прекрасно знаете – Вам не треба говорити;
давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати;
дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) звістку (вістку) про себе; об’явитися (оповіститися);
делай как знаешь – роби як знаєш (хочеш, вважаєш); роби як умієш;
если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що…;
знаем мы вас (ирон.) – знаємо ми вас;
знаете [ли] – знаєте, бачте;
знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв (Пр.); чує кішка, чиє сало з’їла (Пр.);
знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі) (Пр.); жіноча річ – кочерги та піч (Пр.);
знай наших! – отакі наші!;
знай [себе] – знай [собі];
знать вдоль и поперёк – знати вздовж і впоперек (і шите і пороте);
знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого;
знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти;
знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки;
знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах);
знать меру – знати міру;
знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що;
знать не знаю [и ведать не ведаю] – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю; (не желая признавать кого) [і] знати не хочу;
знать, почём фунт лиха – знати, почім (почому) ківш (коряк, корець, пуд, фунт) лиха; знати, де лихо живе; випивати [свій, повний] ківш лиха; бачити смаленого вовка;
знать про себя – мовчати; тримати (зберігати) в таємниці;
знать своё дело – знатися на своїй справі (своєму ділі); знати свою справу (своє діло);
знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг;
знать своё место – знати свої місце (стійло); держатися свого берега;
знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з польоту (льоту), а сову з погляду (Пр.); не завиє так пес, як вовк (Пр.); видно пана по халяві (халявах);
знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому; тямити силу в чому;
знать (уметь) делать что – вміти чого;
знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого; знати, чого варте;
знать этого не хочу – не хочу про це й чути;
кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив (Пр.); не знаєш, де заробиш, де проробиш (Пр.);
как мы знаем (видим) – як ми знаємо (бачимо); добре (давно) відомо, що; загальновідомо, що; як відомо;
как (почём) знать? – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна (знає); чи (а) я знаю?;
кто знает, кто его знает (разг.) – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати;
надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри;
не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – не знаєш, де виграєш, а де програєш; якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав (Пр.);
не знать износу (износа, веку) – не знати зносу;
не знать женщин – бути дівичем (цнотливцем);
не знать, куда деваться – не знати, на яку ступити;
не знать, куда деться от стыда – позичати очей у Сірка;
не знать меры в баловстве – ходити на головах;
не знать меры, удержу – не знати міри, впину (спину, зупину, угаву);
не знать покоя (отдыха и т.п.) – не мати (не знати) спокою (спочинку, відпочинку тощо);
не знать сна – не спати, не стуляти очей;
не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду (Пр.); не хапайся поперед невода рибу ловити (Пр.); з сокирою не лізь туди, де пила не була (Пр.); не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти (Пр.);
не могу знать – не знаю;
не хотеть знать кого – не признаватися до кого;
он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає;
разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю?;
решительно ничего не знаю – ні сном ні духом не відаю;
сами знаете – не вам казати (питати);
твёрдо знать – добре (твердо) знати;
то и знай – раз у ра́з;
только и знает, что… – тільки й знає, що…;
чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна (знає);
я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (разг.) я в тім не битий.
[Багато знатимеш – голова облізе (Пр.). Якби знаття, не було б каяття (Пр.). Не знав, не знав, та як на те й забув! (Пр.). Я вважаю себе найосвіченішою людиною, бо знаю, що нічого не знаю (Сократ). Знати — це зовсім не означає розкладати на частини або пояснювати. Знати — це сприймати бачене. А щоб бачити, треба передусім брати участь. Це дуже важка наука… (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Досі я ще не певний. Лабіринт вирв здається мені тепер таким неосяжним, що від збудження я вже зовсім не знаю, в який бік мені треба добуватись. А що, як я посуваюсь уздовж наших траншей, тоді це триватиме хтозна-поки (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Той, хто нічого не знає, і знає, що він нічого не знає, знає більше, ніж той, хто нічого не знає і не знає, що він нічого не знає. 2. Мало знати собі ціну, ще треба мати попит]. Обговорення статті
Камуфляж – (франц., в разн. значениях) камуфляж, маскування, (ещё) маскувальне забарвлення, маскувальна розмальовка, (перен.) ширма, димова завіса.
[Ти, вовче, сядь. Ти на порозі ляж. Ти розкажи свою пригоду вовчу. А смушки скинь. Навіщо камуфляж? Ти краще вий. А я собі помовчу (Л.Костенко)].
Обговорення статті
Козёл
1) козел, (
животн.) цап, (диал.) цапу́р, (ласк.) цапу́сенько, (собир.) цапня́;
2) (
о глупом человеке) цап, кзел;
3) (
козлиная кожа) козли́на, козля́тина, козло́ва шку́ра;
4) (
ворот) ручни́й ко́ло́ворот;
5) (
скамейка, на которой секли школьников) коби́лка, лавка;
6) (
спорт.) козел:
взять на козла́ (ребёнка) – взя́ти (дити́ну) на ко́пки, підійня́ти собі́ на пле́чі (дити́ну);
дать козла́ – стрибну́ти, ско́кнути, ки́нутися (пусти́тися) бі́гти стри́бом, пли́гом;
доить козла́ – мочитися;
забивать козла – (играть в домино, рус.) забивати козла;
козёл отпущения (разг.) – козел відпущення (розгрі́шення); жертовне ягня; цап спокути, офірний (жертовний) цап, цап-відбувайло;
козла драть, петь козлом (разг.разгпрезр.) – пускати цапа, козлякува́ти, цапиним голосом (на цапиний голос, глас) співати; по ко́зу (козли́) де́рти;
от козла ни шерсти, ни молока; как от козла молока – як з цапа вовни (Пр.); не буде з цапа вовни (Пр.); як з бика молока (Пр.); як з бика — ні лою, ні молока (Пр.); як з козла молока (Пр.);
прыгать козло́м – стриба́ти (плига́ти), як цап;
пустить козла в огород – пустити цапа в капусту (Пр.); приставити вовка до отари (Пр.);
пустить козла́ (скозлоголосить) – підпусти́ти (ви́вести) ца́па;
стать козло́м (на четвереньки) – ста́ти ца́пки, ра́чки.
[Ву́са — честь, а борода́ і в ца́па, єсть (Приказка). Дурни́й, як цап (АС). Ой, цап з ме́не, цап! (АС). Козел меле, козел меле, коза насипає (Г.Барвінок). Витріщив очі, як козел на нові ворота (Номис). Стриба, як цап на городі (Номис). — Що з вашої науки? Як з козла молока! (П.Мирний). Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л.Українка). Чужі пішли, але з Бекіром трудна була рада: він уперся, як цап, і лишився на ніч (М.Коцюбинський). Із нього науки, як з цапа вовни (І.Франко). Через марність свого чуття до дівчини він фатально почав зазнавати втіхи від приниження. А що його постійне зринання з соробкопівського небутгя в ту хвилину, коли Марта лишалась самотня, ïï не могло не дратувати, то й крику та гдирання в ïх розмовах, отже, й таємноï радості для хлопця було досить. Отак Льова робився добровільним козлом відпущення для Мартиного чорного настрою, послужливою метою для проявів ïï гніву (В.Підмогильний). Тут Кутузов шарпнувся, стрибнув убік і панічно побіг, подався стрімголов, вистрибом, як козел (І.Багряний). Зашепотів весняний сніг, забелькотав, задзюрив, навергав геть забутих снів до дна всю душу збурив. Пронозисто чалап-талап ясними калюжами на кладці із козою цап побуцькався рогами (В.Стус).  Він міг працювати невтомно і методично. А міг, полишивши працю, бігти на футбольний стадіон «Динамо», — адже був запальним уболівальником цієї команди. Або міг годинами газардно «забивати козла» (грати в доміно) чи спостерігати, як інші грають (Г.Кочур). — Коротше, вони з мене вже готували цапа-відбувайла. Хотіли як агнця заколоти (О.Ульяненко). Якийсь час Карл-Орса не з’являвся до нас, а тоді прийшов і сказав, що хоче, аби Ева пішла з ним до крамниці, мовляв, треба багато що з’ясувати і зробити, куди ділася його ґуля під пупом, ми так і не довідалися, а мати тільки сказала, що таких цапів, як він, не бере жодна хвороба, вони найживучіші на світі (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якби козла відпущення можна було ще й доїти! (С.Є.Лєц). 1. Я з’їв сметану «Президент», але президентом так і не став. Викурив пачку цигарок «Аташе», але аташе з мене також не вийшов. І тільки випивши пиво «Козел», я відчув: процес пішов. 2. Якщо чоловік козел, то роги йому — прикраса. — Хай цього козла ґрінпіс захищає. 3. Жінки називають козлом того, кого не вдалося зробити бараном. 4. — Вчора возив дочку в село, показував козла. — Нащо? — Щоб знала, як виглядає справжній козел. А то вона зі слів матері неправильно його уявляє].
Обговорення статті
Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний:
более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший;
довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький;
думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що;
задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.);
крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай;
крепкая дисциплина – міцна дисципліна;
крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа;
крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі;
крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки);
крепкий в слове – держки́й на сло́во;
крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь;
крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д;
крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші;
крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н;
крепкий орешек – твердий (міцний) горішок;
крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід;
крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон;
крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н;
крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум;
крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак;
крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я;
крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во;
крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го;
крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто;
он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги;
очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний;
становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися;
человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду.
[Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Ландыш – (Convallaria majalis L.) конвалія.
[І зараз в горщечок наклала Відьомських разних-всяких трав, Які на Костянтина рвала, І те гніздо, що ремез клав: Васильки, папороть, шевлію, Петрів батіг і конвалію, Любисток, просерень, чебрець; І все се налила водою Погожою, непочатою, Сказавши скількось і словець (І.Котляревський). То ж панночка в веселому Вальсі закрутилась, А в конвалії головка Пов’яла, схилилась. Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий! І ти, дубе мій високий, Друже мій єдиний!» Та й замовкла. Байдужою Панночка рукою Тую квіточку зів’ялу Кинула додолу. Може, й тобі, моя панно, Колись доведеться Згадать тую конвалію, Як щастя минеться (Л.Українка). Колимські конвалії — будьте для Валі, достійтесь до Валі — рожеві огні. Пробачте, у вас забагато печалі, пробачте, красуні, ви надто сумні (В.Стус). будьте вкрай обережні громадяни зими у підземках нашого міста проростає небезпечна весна оберемками невиліковно інфікованих сонцем конвалій (Ю.Джугастрянська). Корінно, кронно, пагінцево, заклично так скликали парки в ошатних сукенках альтанки у тихий вечір. А ми прозорі, безтілесні прийдешній ранок пильнували і млосний дух п’янких конвалій лизав нам плечі (В.Стах)].
Обговорення статті
Монтировка
1) (
процесс) монтування, змонтування, (последствие) монто́вання;
2) (
лом) монтувалка, (монтажка) монтажка:
монтировка телескопа (конструкция) – монтовання телескопа.
[Найближче стояв невисокий молодий фермер, із якимось напівпанківським ірокезом на голові та новенькою монтувалкою в руках (С.Жадан). Проміж сидінь йшов водій. В руках тримав монтувалку. Мабуть, щось з двигуном, цього ще не вистачало! Я обернувся подивитися, що там позаду. «Як ти назвав мій автобус!» Я спочатку навіть не зрозумів, до кого він звертається, аж поки водій не схопив мене за плече. В нього була сильна рука, а в іншій була монтувалка. — Що? — Ти глухий? — Ні. — Тоді повтори, як ти назвав мій автобус! — Довбане корито… (Владислав Івченко). Згідно зі словниками російської мови дію за значенням монтувати можна позначати трьома віддієслівними іменниками монтаж, монтирование, монтировка, але практично в цьому значенні вживають переважно термін монтаж, а зрідка монтирование. Російський термін монтировка зазвичай вживають у інших двох значеннях: а) система конструкцій, на якій щось монтують, наприклад, монтировка телескопа та її різновиди азимутальная монтировка, экваториальная монтировка тощо. На нашу думку, його українським відповідником не може бути термін монтування, бо цей віддієслівний іменник означає незавершений процес. Щоб забезпечити однозначну відповідність терміна поняттю, пропонуємо згідно з рекомендаціями термін монто́вання…; б) інструмент для монтування (укр. монтувалка). Але за будь-яких умов українська мова не утворює іменників на -ировка, тому не можна калькувати російську мову і українською писати монтировка (М.Гінзбург)].
Обговорення статті
Недосказанность
1) (
недомолвка, умолчание) недоска́заність, недока́заність, недо́мо́вка, недомо́ва, недо́сказ;
2) (
недосказанное) недосказане, недоказане, недогово́рене, недомо́влене, недо́мо́вка, недо́сказ. Обговорення статті
Никуда
1) ніку́ди, (
никаким путём) нікудо́ю, ніку́ди;
2) (
никчему) ні до чо́го, ні на що́, ні на ві́що:
в никуда – в нікуди;
никуда не годная вещь – зовсім (геть) непридатна (негодяща) річ, непотріб, (разг. шутл.) надібок у піч;
никуда не годный кто – ні до чого (ні на що, нікуди) не здатний (не придатний) хто, (никудышний) нікудишній;
никуда я не пойду – нікуди я не піду;
работа никуда не годится – робо́та ні до чо́го, нікудишня робота.
[Він ніку́ди не ходи́в (Грінч.). «Кудо́ю мені́ йти до вокза́лу?» – «Тут нікудо́ю не про́йдете» (АС). Ніку́ди не годи́ться (Сл. Ум.). Ні на що воно́ не зда́сться (Сл. Ум.). Все спішимо із ніколи в нікуди (Л.Костенко). Щастя як літній дощ – взявся нізвідки і пішов в нікуди (Ірен Роздобудько). Нехай це дорога в нікуди, зате ми перші (Аркадій Давидович). Коли ти досяг вершини, у тебе є відмовка — далі йти нікуди (С.Є.Лєц). — Не зли мене: мені вже трупи нікуди ховати].
Обговорення статті
Оговорка
1) (
разъяснение) застере́ження, завва́ження, ува́га, за́значка;
2) (
обмолвка) помилка на слові, обмовка, (умен.) обмовочка:
делать, сделать оговорку – робити, зробити застереження; застерігати, застерегти, застерегтися;
без оговорок – без слова, без застережень, беззастережно, (лосизм) без обмовок;
отделываться оговорочками – відбуватися відмовочками; сяк-так вимовлятися;
с оговоркой – із застереженням.
[У нього була звичка розповідати їй усе, що він зробив за день: як заходив такий-то клієнт, як він підготував закладну для Паркса, як стоять справи з тим вікодавнім позовом «Фраєр проти Форсайта», що його спричинив дідів брат Ніколас, який, відзначаючися надмірною обачністю, обтяжив свій заповіт стількома застереженнями, що його майно й досі нікому не дісталося, і, певно, його заповіт до самого Страшного суду правитиме за невичерпне джерело прибутку для численних поколінь адвокатів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). — У мене вчора в розмові з дружиною обмовочка вийшла — майже за Фройдом. Хотів сказати: «Зроби мені, люба, бутерброд із сиром», а замість цього сказав: «Гадюка, ти ж мені все життя зіпсувала»].
Обговорення статті
Партнёр, партнёрша – (франц.) партнер, партнерка, (в бизнесе, ещё) компаньйон, компаньйонка, напарник, напарниця:
деловая партнёрша – ділова партнерка;
партнёр по бизнесу – бізнесовий партнер, партнери у бізнесі, компаньйон.
[За все своє життя він ніколи не шукав жінок, але й не уникав їх ніколи, коли випадала нагода зручно, без зовнішніх і внутрішніх ускладнень з ними зійтися. Від цих взаємин він, звичайно, не зазнавав глибшого переживання, але взагалі почував до своїх партнерок легку прихильність, що не ставала ні прикрістю, ні жалем після розлуки, також випадкової, як і саме поєднання (В.Підмогильний). Євросоюз уникає не те що якихось натяків на віддалену перспективу членства для України, а й самого означення нас як «європейців». У жодному офіційному документі Україна не фіґурує як «європейська держава», лише — як «країна-партнер» та «країна-сусід». І це, гадаю, найкраща оцінка «європейськості» наших «еліт», а заразом і суспільства, яке всю цю жлобню обирає (М.Рябчук). Вовка Франкенштейн розповідав про одного партнера, який під час кризи, складних розборок з бандитськими наїздами міг вийти покурити, а повернутися через кілька місяців. Отак просто зайти і спитати: «Ну що? Як тоді все закінчилося?» (брати Капранови). Сомс фактично керував усіма справами фірми; хоча Джеймс навідувався сюди мало не кожного дня, щоб не спускати з ока контори, але поміч його обмежувалася тим, що він сідав у крісло, схрестивши під столом ноги, трохи заплутував уже влагоджені питання і незабаром ішов собі геть; інший партнер, Бастард, нічого не важив: роботи йому припадала сила-силенна, але ду́мки його ніколи до уваги не брали (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Вона хотіла мати партнера на одну ніч, якийсь шматок чужого життя. Це збадьорило б її, допомогло б забутися, забути ту болісно ясну істину, що ніколи нема нічого сталого — ні мене, ні тебе, а тим більше — нас! Хіба вона не шукала, власне, того самого, що й я? Партнера, щоб забути самотність життя, товариша, щоб здолати якось безглуздість існування? (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Подружжя добре підходить одне одному, якщо обидвоє партнерів зазвичай відчувають потребу в сварці одночасно (Жан Ростан)]. Обговорення статті
Перловка, разг. – (перловая каша) перлова каша, (диал.) панцак, (разг., рус.) перловка, (шутл.) шрапнель, дріб шістнадцять.
[Я творча натура, я творча натура, кричала моя матуся, мені борщі не в голові, щастя не в каструлях, їжте перловку, будьте вегетаріанцями, гріх споживати плоть свиней та корів, гріх бути плотоїдними, наче звірі (Є.Гуцало). Прості смертні будівники комунізму могли наїстися макаронів, рису й найпопулярнішої каші під жартівливими назвами “шрапнель” і “дріб шістнадцять”, тобто перловки (Ніна Романюк). Серед дванадцяти страв, які годиться мати на вечері, є також горох, розварений на пюре і замащений олійкою з цибулею, капуста з квасолею, вареники (пироги) — теж з капустою, пісні голубці з гречки, оселедець, запрашка (мачанка) з грибів. Подають і панцак (ще на Тернопіллі кажуть пенцак) — перлову кашу. Щоправда, це вже десерт. Але щоб його приготувати, треба спочатку зварити із сухих груш, яблук, слив узвар. Відтак у рідину кинути ту ж перловку, зверху трохи посипати цукром (Микола Шот)].
Обговорення статті
Природа
1) приро́да, (
диал.) нату́ра;
2) (
врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, (естество) єство́; (сущность) істо́та (уст. сто́та); (характер) вда́ча;
3) (
рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди):
гони природу в дверь, она влетит в окно – заступи природу дверима, то вона тобі вікном (Пр.); крий, ховай погане, а воно ж таки гляне (Пр.);
дикая природа – дика природа;
дитя природы (книжн. устар., также шутл.) – дитя (дитина) природи;
женская природа скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить;
живая природа – жива́ приро́да, животві́р;
закон природы – зако́н приро́ди;
игра природы – гра (примхи, іноді згруб. вибрики) природи;
мёртвая природа (натура) – мертва (нежива) природа (натура);
на лоне природы – на лоні природи; на вільному повітрі;
отдать долг природе – віддати належне природі;
он от природы глух – він зро́ду глухи́й;
он по природе (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з;
от природы – зро́ду, від зро́ди, зроду-віку, з природи;
от природы способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти);
ошибка природы – помилка природи;
по природе – з природи (натури); природою (вдачею, натурою);
привычка вторая природа – зви́чка — дру́га нату́ра;
природа вещей – приро́да, (єство́, істо́та) рече́й;
природа растений, животных – приро́да росли́н, тва́рин;
природа человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни;
это в природе вещей – це природна (звичайна, світова) річ.
[Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (М.Коцюбинський). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л.Українка). Вона́ з приро́ди че́сна (П.Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Б.Грінченко). Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Натура вовка тягне до лісу, а музиканта до корчми (Пр.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Та мул той, на жаль, був найманий, а це все одно, що сказати — лихий на вдачу: коли цилюрник хотів сісти йому на крижі, він так вихонув задом, так бриконув ногами (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вашу природу, свічада, в цім світі досі ніхто списати не вмів. Ви наче діри гучливі в ситі заполонили перерви часів (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Жити щасливо і жити згідно з природою — одне і теж. (Сенека). 1. – Чи можуть товаришувати хлопчик і дівчинка? – Можуть, але з часом природа візьме своє. 2. Дедалі менше хочеться виїжджати на природу: приїздиш — а там на неї вже наїхали її ж помилки. 3. — Ви з природи така красива, чи довелось доплачувати? 4. Добре, коли ти відпочив на природі. Гірше, коли природа відпочила на тобі].
Обговорення статті
Пыльник
1) пиля́к, пильничо́к, пило́чня, голо́вка (тичи́нки);
2) (
накидка, плащ, пальто) пи́льник, пильня́к, пильови́к.
[Один у френчі, другий у світленькому пильовику, а третій… третьою була жінка, тільки зодягнута по-чоловічому (В.Шкляр). Його друг-єврей якось постукав до нього у двері з дружиною й доньками; він стояв у відчинених дверях і не мусив навіть нічого казати, бо його великі очі казали, бо все казали його великі очі, бо у дверях стояв страх, одягнений у брудний пильовик, бо за спиною страху стояли його наслідки, стояла його багатократність (Наталя Чорпіта, перекл. Войцеха Кучка)]
Обговорення статті
Раскрас, раскраскарозмальовка. Обговорення статті
Распальцовка, жарг. – (рус.) розпальцьовка, розпальцівка, (жест, ещё) коза, рожки, роги.
[Московські «зірки» вельми середнього ґатунку демонстративно, із розпальцьовкою крутилися перед київськими журналістами. Може, хтось і взяв би в них інтерв’ю, якби знав їхні імена… (Ксеня Лесів).
Якщо решта метрів постмодернізму, як влучно висловився Віктор Пєлєвін, нагадують «міжнародну банду циган-конокрадів, які за будь-якої можливості з гигиканням женуть в темноту останні залишки простоти і здорового глузду», то Бодріяр повертає нам простоту стосунків, на пальцях роз’яснюючи суть речей. Хіба що не кожному ця «розпальцівка» сподобається (І.Бондар-Терещенко)]. Обговорення статті
Сваливать, валить, свалить, жарг. – вали́ти, зва́лювати, звали́ти, (удирать) давати драла (драчки, дмухача, лиги, дропака), чку́рити, чкурнути, дремену́ти, п’ята́ми накива́ти, дра́ти, дра́пати, драпну́ти, драпону́ти, драпцюва́ти; (исчезать) ушиватися (вшиватися), ушитися (вшитися), іти́, піти́ з ди́мом, здимі́ти.
[…адже ми разом росли намагаючись таки вирости Щоб одного разу після їжі звалити з усіх майстерень і спортзалів совка (С.Жадан). Прогугнявивши щось про поліцію і напаж, Кнур ушивається (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Пес чкурнув і примчався з палицею (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Нарешті сторож турнув його й крикнув: — Чого ти вилупив баньки й стовбичиш тут? Ушивайся звідси, тебе звільнили! (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Жінки та дівчата проходу їм не давали, але герої Клірі, що повернулися додому, за першої ж нагоди намагалися вшитися від них, налякані увагою більше, аніж будь-коли на полі бою (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Він протяжно позіхнув і, не сказавши жодного слова бодай із ввічливості, вшився до себе спати. А Кім тоді спав мало і думки його роїлися мовою гінді (Ю.Джугастрянська, перекл. Р.Кіплінґа)].
Обговорення статті
Сказанный – сказаний, мовлений, промовлений, вимовлений, висловлений, зазначений, наведений, поданий, викладений:
в виду сказанного – зважаючи на сказане;
из сказанного следует – із сказаного випливає (виходить);
между нами будь сказанно – між нами казавши (кажучи), хай це залишиться (лишиться) між на́ми; хай про нас [ця] річ;
не в обиду будь сказано – не ображаючи сказати (скажу); не хотівши образити, скажу; пробач, пробачте (хай пробачить, пробачать) на слові; не ображайся; не май (майте) цих слів за зле;
некстати сказанный – недоречний, недодільний, недоладний;
не при вас будь сказано – не перед ва́ми хай бу́де ска́зане;
прибавлять к сказанному словцо – додавати (додати), доповідати (доповісти) до сказаного, додавати (додати), докидати (докинути), прикидати (прикинути) слівце;
сказано будет ниже – йтиметься далі (нижче);
сказано — сделано – сказано — зроблено; як сказав, так і зробив (учинив).
[У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим (Г.Сковорода). До якої «Європи» можна йти з усіма цими комуністичними топонімами та незліченними пам’ятниками тоталітарним вождям, первомаями й переяславами, дзержинськими і щербицькими і, найгірше, з повсюдною переконаністю, що це наша історія, від якої негоже, мовляв, відрікатися? До якої «Європи» можна йти зі старим КДБ, що змінило назву, та не змінило звичок, лише доповнило звичне стеження за політичною опозицією не зовсім звичною, але незрівнянно прибутковішою участю у різноманітних бізнес-проектах? До якої «Європи» можна йти із совдепівською міліцією… коли в цілому світі її знають головно за африканськими масштабами хабарництва та азіатською вибагливістю катувань? Власне, список «набутків», якими сьогоднішня Україна могла б ощасливити європейців, можна істотно продовжити — аж до сотні професійних російських агентів, які, за свідченням московського перекинчика Олега Гордієвського, працюють сьогодні в самому лиш Києві, проте висновок зі сказаного загалом простий: не випроставши хребта, не вичавивши із себе раба, совка, гомо совєтікуса, не визначившись перед самими собою із власною ідентичністю, ми не здобудемо не лише формального членства в добропорядному європейському товаристві, — ми, боюсь, не здобудемо в цьому товаристві навіть неформальної до себе поваги (М.Рябчук). За жінкою залишається останнє слово в будь-якій суперечці… Всяке слово, сказане чоловіком після цього, є початком нової суперечки].
Обговорення статті
Советский – радянський, (рус.) совєтський, (разг.) совітський, (прост.) совіцький:
советсткая власть – совєтська (радянська) влада;
Советский Союз – Совєтський (Радянський) Союз, (пренебр., ирон.) совдепія, совок, сова;
советский человек – радянська (совєтська) людина, радянець, (пренебреж.) совок.
[По звичці називав її пані Ніною… Одначе від «пані» у неї нічого не було. З ніг до голови і зо всіх боків вона совєтська (У.Самчук). Я беру совєтський блокнот, але писати пером на ньому неможливо. Чорнило розходиться, а за пером тягнеться квач паперових відшкрабків. Беру совєтський гребінець, але чесатись ним рівно ж неможливо. Він якимсь чудом не лізе у волосся. Йду вулицею міста і бачу новий совєтський будинок. Але придивишся до нього і бачиш, що у ньому скривлені і спалені двері, розвалені сходи, зіпсуті водоносні рури. І так кожна-кожна річ (У.Самчук). — Жили! Жили ми, синку!. Ну, а потім пішло все шкереберть. Десь прогнівили Бога. Нові часи, нові порядки. І настало таке, що люди за голови хапаються. Прийшла совєтська власть і все перевернула (І.Багряний). Незворушна мармиза. Жодної оригінальної риси. Совітське штампування (В.Діброва). Совєтський режим був глибоко національно-російським, як і режим дійсно першого більшовика, який прорубав вікно в Европу, замість того щоб просто відчинити двері (Дмітрій Шушарін). Перше, що разюче впадає в очі на Донбасі — аж ніяк не терикони, промисловий смог чи брак нормальної води. Значно помітнішими є сталий присмак махрового совка, який, здається, не вивітрювався з цього індустріального регіону (Богдан Буткевич). Цей штучно створений прикметник деякі українські періодичні видання, зокрема «Критика», використовують для позначення держави, частиною якої Україна була до 1991 року, хоча українською мовою її слід було би називати не Совєтський, а Радянський Союз. Пряма транслітерація з російської, як на мене, підкреслює, що це політичне утворення є прямим попередником сучасної Росії, а для України воно залишається чужим і навіть ворожим (Вахтанґ Кебуладзе). Донбас більше совєтський, аніж радянський (з інтернету). Ми застрягли в Радянському Союзі. Ми повинні змінюватися. Самі. Ми повинні змушувати себе жити інакше. Інакше все, що відбуватиметься за вікном, виявиться чужим весіллям на цвинтарі наших надій (С.Рахманін). Викорінюйте зі своїх голів радянську Україну (Олександр Сидоренко). — Всюди у Східній Европі люди відчувають ностальґію за совєцькими часами. — Так, бачиш, у нас одна частина усвідомлює, що ностальґує, тим часом друга на словах ті часи проклинає, а насправді є продовженням того ж совка. Ти подивись на ті пам’ятники, які вони тепер ставлять: це ж той самий Ленін, тільки з приліпленою головою Шевченка. І так в усьому: їм просто завантажили нову матрицю з новими іменами, вони тепер усі професійно люблять Україну (О.Форостина). Проте це сталося в січні 1945 року, коли після двомісячного затишшя совіцькі війська розпочали широкий наступ на німецькі позиції (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Але він погано усвідомлював, за що молився: і за кулі для гвинтівки, і за те, щоб не потрапити у полон до радянців, за свою безсмертну душу, за чоловіка в базиліці Святого Петра, за Німеччину і за полегшення страждань (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). — Що таке щастя? — Щастя — це жити в Совєтському Союзі. — А що ж тоді нещастя? — Нещастя — це мати таке щастя].
Обговорення статті
Толстовка – (рус.) толстовка. Обговорення статті
Торговкаторговка, крама́рка, (перекупщица) пере́купка, (мелкая, разг., устар.) сидуха.
[Старі сидухи й перекупки гнали їх кочергами через торжок (І.Нечуй-Левицький). Найуважніше він оглянув Поділ, ту частину міста, де сам жив, наочно переконуючись, що не тільки від людей лишаються мертві написи, а й цілі доби історії минають майже без сліду, покидаючи там і там невиразні здогади про колишню велич. Блискучий центр середніх віків з Академією та славетними монастирями обернувся тепер у дрібне торжище, притулок крамарів і лайливих перекупок, осередок кустарних виробництв мила, гільз, шкіри, оцту й гуталіну (В.Підмогильний)].
Обговорення статті
Тусовка, разг. – збіганка, збіговисько, (рус.) тусівка, (ирон.) тусня, тусняк, тусман, (действие) тусування.
[Поєднання фізіологічних стадних інстинктів, характерне для літературної тусівки, робить схожим її з табуном у савані, що зібрався на водопій (В.Даниленко). Сучасна українська література народжується в тусівках, а помирає в кланах (В.Даниленко). Серед наймодніших слів останнього десятиріччя — «тусовка». Весь час миготить: «молодіжна (артистична) тусовка», «головний тусовщик столиці». В словнику Даля цього слова немає. Не зафіксували його й тлумачні словники останніх десятиріч. Воно позначене лише в словнику тюремного жаргону. «Тусувати: бити. Тусовка (тасовка): бійка, скандал, сварка, компанія (напр., повій, бомжів тощо). Тусуватися: курити (наркотики), переховуватися». Хто мені пояснить, що таке «політична тусовка» і чим там займаються? (Валентина Кузнецова). То була велика збіганка світових політиків і інтелектуалів, яку зазвичай розбавляють письменниками (О.Забужко). Мотя добре розумів, що потрібно відновити репутацію в тусівці, тусуватися — частина професії (Ю.Макаров). Роже жив самотою і не міг терпіти світських збіговиськ, модних у Парижі; там його зразу ж поривало вчинити якусь брутальність або піти геть (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан)].
Обговорення статті
Тяжеленный – важезний, важенний, важелезний, вагучий, важучий.
[Вагуча пітьма пеленою Щораз ляга на скутий ум (П.Грабовський). Та вже й мусив На полицю класти І цвяхований жупан свій, Шаблю й спис товстючий, І пістоль, і дробівницю, І мушкет важучий (Яків Щоголів). Зараз на плиті кипить важезний казан, з-під кришки його сердито пухкає каша (Віктор Близнець). Всі челядники й роби поставали й задивились на малого дужця, той же гупав і гупав, немовби важезний дубовий обрубок був іграшкою (Іван Білик). На тому перехресті мало не збило мене авто (бридка зелена цистерна), бо в найостанніший момент, коли я вже однією ногою стояв на бордюрі, виявилося, що заради ускладнення руху (кому не знайоме це відчуття безнадійно сповільненого уві сні бігу) нав’язано мені важелезного візка з валізами та картонними пакунками — я ледве спромігся витягти його на тротуар. Юрій Іздрик). Важенний (наголос на другому складі) — розмовне. Означає «дуже важкий». Важенна ноша, важенний камінь (Борис Рогоза). Віл везе важучий віз — Вовну, вату,верболіз. Вперся віл, і впало з воза Вісім в’язок верболозу (Скоромовка)].
Обговорення статті
Украинец – українець, (устар.) русин, руснак (русняк), (реже) русич:
истинный украинец – щирий українець.
[Він українець — це запевне, Бо хвалить сало й галушки Та ще вишиванії дома Бере він на ніч сорочки (Б.Грінченко). Ми мусимо навчитися чути себе українцями (І.Франко). Більше не хочу бути українцем! (Казимир Малевич). В чомусь найдорожчому і найважливішому ми, українці, безумовно, є народ другорядний, поганий і нікчемний (Олександр Довженко). Взагалі все, що українці здатні про себе повідати, — то як, і скільки, і на який спосіб їх били (О.Забужко). Якою б гарною була ота Украйна, коли б не жили тут українці… (Ярослав Павлюк). Є мова піль, озер і неба — та ходить мова та німа. Є українців більш, ніж треба, а України-то нема (М.Холодний). Насамперед признаюся в тому гріху, що його багато патріотів уважає смертельним моїм гріхом: не люблю русинів… Так мало серед них знайшов я справжніх характерів, а так багато дріб’язковості, вузького егоїзму, двоєдушності й пихи, що справді не знаю, за що я мав би їх любити, незважаючи навіть на ті тисячі більших і менших шпильок, які вони, не раз з найкращим наміром, вбивали мені під шкіру. Зрозуміло, знаю між русинами декілька винятків, декілька осіб чистих і гідних усякої пошани (говорю про інтелігенцію, не про селян), але ці винятки, на жаль, тільки стверджують загальний висновок (І.Франко). Перед війною був я формально українцем. Почувся ним особливо міцно, коли у Польщі розвинулася антиукраїнська пропаганда. Однак у часі війни, коли побачив, що національність — це причина, щоб взаємно вбиватися, це поняття перестало мати для мене будь-яке значення (Юрій (Єжи) Новосільський). Кожна людина іншій людині — трохи українець (В.Слапчук). Для щирих українців. А це лекції для тих, що перецікавлювалися, перецікавлюються й перецікавлюватимуться Україною. Що є таке Україна? Ненька-Україна — це держава від Біскайського моря і до пустелі Гобі або Шамо. 3аснувалася вона ще за 5000 років до створення автокефальним Богом світу. Першу людину звали Остап (не Вишня, бо тоді ще прізвищ не було), а його жінку — Чорноброва Галя. Під час всесвітньої потопи Ковчега збудував не Ной, а гетьман Дорошенко, що й урятував сім пар чистеньких українців, одну вишневу кісточку, з якої і пішли на Вкраїні вишневі садки; Бровка, що дав потім цілу породу щироукраїнських Рябків, Лисків та Лапків; кілька мотків заполочі для вишивання сорочок, шматок полотна, горщик для борщу, кишку для ковбаси, булаву, клейноди й ноти до «Гиля, гиля, сірі гуси…» Потім того вже на Україні жили Єгипетські фараони, Генріх Наварський, династія Бурбонів, Римський Папа, Іван Калита. Все це були українські гетьмани, що їх свого часу Іловайський затаїв. Дніпро на Україні найбільша річка, йде вона від Місісіпі, через Гольфштром у Синє море. Раніш по Дніпру плавали «Титаники», але треклятущі кацапи випили Дніпро-Славуту, і він трохи ніби висох. Але то дурниця: тую воду Дніпровую за допомогою Франції з кацапів ми видавимо. Мова на Україні найкраща, небо найкраще, грунт найкращий, залізниця найкраща; народ найкультурніший. На північ від України живуть треклятущі кацапи, що годуються виключно українцями. На Сході поляки, дуже хороший, братній народ. А далі вже йде Європа, що чекає на українську культуру. Оце невеличкі замітки, що їх нема в жодній історії України і які я хочу нагадати, щоб їх не забули (О.Вишня). Якщо ти хочеш бути українцем, будь ним. Що це означає? Сам думай. Якщо вони нападають на твою мову (а виглядає так, що це — наш єдиний об’єднавчий чинник) живи нею, живи в ній. Якщо вони натоптують сміттям і трощать інституцію, важливу для твоєї справи, будь цією інституцією. Проти такого вони безсилі (В.Діброва). Я — стовідсотковий українець. Але не маю й краплини української крові. У мене своя Україна. Для неї живу й за неї вмру. І мені байдуже — потрібен я тут чи ні (Сергій Якутович)].
Обговорення статті
Упаковка – (несов.) упаковування, спаковування, пакування, (сов.) упакування, спакування, (материал) пако́вання, (бумажный) обгортка.
[Згідно з чинними національними термінологічними стандартами технологічний процес потрібно подавати або дієсловом «пакувати» або віддієслівним іменником «пакування», а засіб чи комплекс засобів - віддієслівним іменником «паковання». Скалькований з російської термін «упаковка» суперечить словотвірним моделям української мови, і тому ним не можна позначати ані процес, ані засіб (М.Гінзбург)].
Обговорення статті
Урод – ви́родок, ви́рід, по́круч, потво́ра, (калека) каліка, (диал.) почва́ра, почва́рка, (о женщине) шерепа, (уменш.-ласк., пренебр.: уродец) почва́рок, ви́плодок;
в семье не без урода – у сім’ї не без виродка (Пр.); нема роду без вироду (Пр.); нема лісу без вовка, а села без лихого чоловіка (Пр.); кожна отара не без поганої (паршивої) вівці (Пр.); і між доброю капустою є (буває) багато гнилих качанів (Пр.); у болоті не без чорта (Пр.);
моральный урод – моральний виродок;
урод уродом – виродок виродком (з виродків).
[Є люди, на яких глянеш — ніби й люди, але якщо придивитися, то бачиш потворне свиняче рило. У День пам’яті жертв Голодомору така ось свинолюдина Наталія Максимець, депутат Луганської міськради від КПУ, написала у своєму блозі: «Завтра, пока некоторые больные на голову голодоморцы будут свичкы у викнах палыты та голодуваты на знак пошаны до померлых, мы собираемся нашей старой, дружной компанией и устраиваем пиршество — шашлык из свинины замочен мальчиковой половиной, они же занимаются напитками, девчоночья половина кудесничает на счет всяких оливье и пироженок с мороженками; будем вкусно есть, шутить и даже танцевать». За Біблійною порадою, не буду метати бісер перед свиньми. Палай у пеклі, потворо (Богдан Буткевич)] Обговорення статті
Хитрожопый, груб., насмешл. – хитросракий, хитродупий, (образн.) хитронижчеспинний, (хитросделанный) хитрозроблений.
[…м’яв шапку — м’яв суворо й затято, так, як би скручував голови тим, хто торгував його вивезеним урожаєм, бо тих, що вивозили, він встиг набачитись; він встиг загинути, передивитися всі світи — тих хитросраких немає там, не годні склякнути! — і ось тепер, сидячи привидом у благочинному фонді, вдихаючи полиновий вітер степів, кудою везли одібране, перемацуючи латки на останньому вцілілому мішкові, він бачить знову не тих, а якихось зацькованих, засушених, злих жіночок, примушених посміхатись і проходити з теками крізь його згорблену фігуру; бачить молодиць, що ніяк не наважаться народжувати від мужів, боячись виродків, викиднів і ускладнених пологів; бачить він і якогось чоловіка — тебе — що слухає цьвірінькіт якоїсь вертихвістки… (Є.Пашковський). Ще від «совка» тягнеться школа хитронижчеспинних ідеологів, які спроможні за короткий час здевальвувати будь-яку ідею, скомпрометувати добру славу, зробити з генія злодія чи й вампіра, а з патріота карикатуру в шароварах дозволеного кольору (Лілія Максименко). Марла, напевно, досі в будинку, жбурляє часописи в стіни й верещить, який я мудак, чудовисько і двоєдушний хитродупий капіталістичний покидьок (І.Стронґовський, перекл. Ч.Палагнюка)].
Обговорення статті
Хороший
1) добрий, гарний, хороший, (
разг.) ловкий, (диал.) файний, (диал.) охвітний, (диал.) хосний;
2) (
красивый) гарний, вродливий, (разг.) красний, (диал.) файний, (диал.) лепський;
3) (
достаточно большой по количеству, величине) добрий:
всего хорошего! – на все добре!; (реже) усього доброго!; (иногда) усякого добра!;
все они хороши – всі вони однакові;
глядеть хорошим глазом (разг.) – дивитися пильним оком;
до села хороших десять километров – до села добрих десять кілометрів;
из него ничего хорошего не выйдет – з нього добра (пуття) не буде; з нього добра не жди;
на хороший цветок летит и мотылёк – на добрий, на гарний цвіт і бджола летить (Пр.);
хорошее дело – добра річ; гарне діло; добра (хороша) справа;
хорошее настроение – добрий (гарний) настрій;
хорошему всё хорошо – доброму все всюди добре (Пр.);
хорош гусь (ирон.) – добра штучка;
хорошого понемножку – доброго (хорошого) потрошку;
хорошие отношения – добрі (гарні, хороші) стосунки (взаємини, відносини);
хорош, хороша собой – гарний, гарна [на вроду]; уродливий, уродлива;
худого хватает, а хорошого мало – поганого досить (доста), доброго мало.
[Почали курей по хатам віднімати, яйця відбирати; відомкнули казенний ящик, потягнули чимало, турнули у город і за ренським, і за хранцюзькою водкою; а як завтра припадала п’ятниця, а пан справник був собі богомільний та богобоязний і вже нізащо душі не сквернитиме скоромним, так приказано купити і кав’яру, і кримського оселедцю, і свіжопросольної осятринки, і свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Г.Квітка-Основ’яненко). Олена, що йде, то усе вихваля пана Забрьоху, який то він гарний, чорнявий, повновидий, які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г.Квітка-Основ’яненко). — Горе, мовляв той, гне, а хороше життє виправляє (Г.Барвінок). І звали вони Ласуна жити із собою: «Зоставайся, Ласун, жити з нами, — говорили, — життя тобі буде хороше й привільне в нас» (М.Вовчок). Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший, так мене поважає! (М.Вовчок). Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! Іде, було, собі — як мальована: очі у землю спущені й не дивиться (М.Вовчок). Такий був яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть, і побіліє, як крейда. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське, брови так і говорять, очі карі, ясні, як зорі, і всміхнеться, було, так ласкаво, да разом і гордо і смутно, що аж за серце вколупне (М.Вовчок). А Орися росла собі, як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника, походжала, як по меду бджілка, і всю господу звеселяла (П.Куліш). Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі… (П.Мирний). Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (П.Мирний). Мені здасться, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (П.Мирний). Мотря, жінка хорошого господарського роду, теж допомагала Іванові в його господарській праці (П.Мирний). Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має (Л.Глібов). Марко взяв її руку в свою: «Хороша ти». Гафійка почервоніла, навіть поночі видко: «Що — я…» (М.Коцюбинський). Погода тут файна. Хоч часами вітер приносить дощі (М.Коцюбинський). Се був такий самий хороший, теплий, погідний день! (І.Франко). — Довго вже він і розкошує, цей клен. Ловка буде з нього соха в кошару (М.Кропивницький). Коли се одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Л.Українка). — Ось постривайте, я вам зараз щось лепське прочитаю (Л.Українка). Подивилась у водицю На личко своє, Тихо, тихо промовила: «Горенько ж моє! Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марне пропадеш! Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама… І кохання зневажене, Дружини нема!» (Л.Українка). Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін (Л.Костенко). Нічого сказати, хосний хлоп Петро Модестович, а все ж москаль! — витираючи аерофлотівською салфеткою губи, згадував майор Бузина вчорашній і сьогоднішній день і ті жаскі хвилини, які він пережив вранці під час сну, чи вже й не сну, а напівсну, коли йому привиділось, що він лежить у Мавзолеї Володимира Ілліча Леніна на законному місці вождя. — От якби замість Мусоргського та мав він прізвище Гулак-Артемовський, то вже була б зовсім інша річ. А так, хто він? Москаль! Хоч і ловкий хлоп (Іван Котовенко). — А чого сі два володарі так проміж себе ворогують? — спитав Санчо. — Того вони ворогують,— одказав Дон Кіхот,— що сей Аліфанфарон сам запеклий бусурмен, а закохався в доньку Пентаполіна, хорошую та вродливу християнську королівну, а отець її не хоче дати за царя-поганина, поки той свого лжепророка Магомета не зацурає і на нашу віру не пристане. — Присягаю на мою бороду,— гукнув Санчо,— добре той Пентаполін робить, і я ладен підпирати його, скільки моги моєї (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І я готовий стверджувати, що книжка для дітей, яка подобається тільки дітям, — погана книжка. Добрі — добрі для всіх. Вальс, який дає радість лише танцівникм, — поганий вальс (Клайв Льюїс). 1. Хорошу людину не здатні зіпсувати ні влада, ні гроші. Адже, коли людина справді хороша, в неї не може бути ні того, ні іншого. 2. Хворий, здавши аналізи, приходить до лікаря: — Що-небудь добре скажете? — Звичайно, скажу: для мисливців за органами ви вже не становите інтересу].
Обговорення статті
Хрущёвка, разг. – (рус.) хрущовка.
[Можем змінити площі, Сквери, проспекти, фасади, І помінять постаменти. В сяйві нових ліхтарів. Але куди нам подіти, Те, що за нами позаду — Темні трущоби хрущовок, З ордами сірих щурів? (Анатолій Матвійчук). Виходжу на зупинці біля гастроному й завертаю у двір хрущовки-п’ятиповерхівки біля нашого навчального корпусу з майстернями, тут ми проводимо більшість часу: граємо в карти, тріпаємо язиками, куримо, п’ємо пиво або просто сидимо на лавці (А.Дністровий)].
Обговорення статті