Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 58 статей
Шукати «?щерть» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Взрезь – уще́рть, по ві́нця.
Вконе́ц – вкрай, вщерть, (редко до ще́рця), у пень, до оста́нку, до ре́шти, до послі́дку, до ще́нту, до́чиста, геть чи́сто, геть зо́всім. [Вкрай розгні́ваний та серди́тий. Зба́вив собі́ о́чі вкрай. До ще́нту все зруйно́вано].
Вро́вень – урі́вні́, рі́вно з чим, упо́рівень чо́го.
• Вро́вень с краями – уще́рть.
Гребло́ – стрихуле́ць, гребло́.
• Насыпать под гребло́ – наси́пати вщерть.
Долива́ть, -ся, доли́ть, -ся – долива́ти, -ся, доли́ти, -ся, до[і]лля́ти, -ся, (о мног.) подолива́ти, доповня́ти, допо́вни́ти, підповня́ти, підпо́вни́ти, (спец.) досипа́ти, доси́пати. [Подолива́й гле́чики, щоб по́вні були́. Ді́жка не по́вна, доси́п із ко́новки вщерть].
• Доли́тый – доли́тий, ділля́тий, допо́внений.
• Не доли́тое до полной меры – недо́ливок (р. -вку).
Исполня́ться, испо́лниться –
1) вико́нуватися, ви́конатися, сповня́тися, спо́вни́тися, справля́тися, спра́витися, відбува́тися, відбу́тися; (делаться) роби́тися, зроби́тися; бу́ти ви́конаним, спо́вненим, спра́вленим.
• Работа -ется кое-как – пра́цю вико́нують аби́-як, пра́ця вико́нується (ро́биться) аби́-як;
2) (осуществляться) сповня́тися, спо́внитися, обычно: спра́вджуватися, спра́вди́тися, зді́йснюватися и здійсня́тися, зді́йсни́тися, (сбываться) збува́тися, збу́тися, (редкий пров.) стакови́тися; срвн. Осуществля́ться, Сбыва́ться. [Ще-ж не сповни́вся й да́вній запові́т (Л. Укр.). Той сон твій справди́ться (Шевч.). От і справди́лося його́ передчуття́ (Коцюб.). Як про́ти неді́лі присни́ться та до ве́чора не стакови́ться, то й мине́ться (Козелеч.)].
• Предсказание моё -лось – про́вість моя́ справди́лася, зді́йснилася.
• Все его желания -ются –
а) усі́ бажа́ння його́ вико́нуються, вико́нують, вволя́ють;
б) усі́ бажа́ння його́ спра́вджуються, зді́йснюються;
3) (о времени) вихо́дити, ви́йти, сповня́тися, спо́вни́тися. [Сього́дні вихо́дить як раз два мі́сяці, відко́ли він попа́всь у нево́лю (Грінч.). Ще ті́льки двана́дцять ро́ків сповни́лось після́ то́го (Куліш)].
• Ему -лось двадцать пять лет – йому́ ви́йшло двадцять п’ять ро́ків.
• Годы его -лись (возмужал) – йому́ ви́йшли вже ро́ки;
4) (наполняться) сповня́тися, спо́вни́тися, виповня́тися и випо́внюватися, ви́повнитися чого́ и (реже) чим. [Його́ душа́ вщерть сповня́ється солоде́нької сантимента́льности (Крим.). Вже відро́ спо́внилось водо́ю (Сл. Гр.)].
• Сердце его -лось радости – се́рце його́ спо́внилося ра́дости (ра́дощів) или ра́дістю (ра́дощами).
• Мера терпения моего -нилась – мі́ра терпі́ння мого́ спо́внилася (перепо́внилася, ви́повнилася).
Край –
1) (конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)].
• Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)].
• Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка).
• Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)].
• До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця.
• В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)].
• Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)].
• Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця.
• Переливать через край – ли́ти через ві́нця.
• Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)].
• Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый.
• Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми).
• Край болота – при́болоток (-тка).
• Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь!
• Сшитый край ткани, см. Рубе́ц.
• Шов через край – запоши́вка.
• Шить через край – запошива́ти.
• Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми.
• Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми.
• Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю.
• Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками.
• С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́?
• На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в.
• Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є!
• Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру.
• На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та.
• На краю́ пропасти – край безо́дні.
• На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́.
• Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув.
• Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю.
• На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)].
• Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)].
• На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)];
2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)].
• Край скошенный – скісни́й руб (край).
• Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́].
• Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)].
• Край кристалла – криста́ловий руб.
• Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м.
• Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами;
3) (страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)].
• Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас?
• Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)].
• Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)].
• Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)].
• По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)].
• Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)].
• Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х).
• Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я).
• Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна;
4) (часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край].
Лёд – лід (р. льо́ду, зап. ле́ду, мн. ч. льоди́) кри́га. [По-під льо́дом геть загуркоті́ло (Шевч.). Ой не стій на льоду́, бо прова́лишся (Пісня). Три́чі кри́га замерза́ла, три́чі розтава́ла (Шевч.). Холо́дний, як кри́га (Приказка)].
• Тонкий лёд – тонки́й лід, при́льодок (-дку).
• Лёд бесснежный – голощі́к (-що́ку). [На Дніпрі́ голощі́к, – вола́ми не прої́деш, хіба́ коня́кою (Золотон.)].
• Лёд из слежавшегося снега – на́топтень (-тня) (Сл. Гр.).
• Лёд прибрежный (забережник) – за́бережень (-жня) [Рі́чка ще не заме́рзла, а за́бережні вже є (Міуськ.)].
• Лёд на ветвях (при гололедице) – ожеле́дець (-дця).
• Лёд искусственный – ро́блений лід, ро́блена кри́га.
• Лёд наносный – кри́га нагінна́ (прибу́ла).
• Лёд тронулся – кри́га скре́сла, лід скрес. [Ско́ро оце́ кри́га скре́сла, Ка́тря вже й весня́нки заспіва́ла (М. Вовч.)].
• Лёд ломается, взломался – злама́ло кри́гу, трі́снула кри́га.
• Лёд идёт, пошёл – лід руша́є (ру́шив), кри́га йде (пішла́).
• Лёд встал на реке – рі́чка заме́рзла, рі́чка взяла́ся кри́гою.
• Покрываться, -крыться -дом – бра́тися (взя́тися) кри́гою, (слегка) зашерха́ти, заше́рхнути, (о мн.) позашерха́ти, (едва) пришерха́ти, прише́рхнути, (о мн.) попришерха́ти, (без снега) бра́тися (взя́тися) голощо́ком; срвн. Замерза́ть, Обмерза́ть. [Морозе́ць мале́нький був, – надво́рі тро́хи прише́рхло (Лохв.). Земля́ у цю о́сінь узяла́ся голощо́ком (Полт.)].
• Окованный льдом – кри́гою оку́тий. [І вам сла́ва, си́ні го́ри, кри́гою оку́ті (Шевч.)].
• Лёд тает – кри́га (лід) та́не (розтає́). [Кри́га на Дуна́ї розта́ла так, що ру́шила вже йти (Мартин.). Незаба́ром у льодо́вні ввесь лід розта́не (Полт.)].
• Колоть лёд для ледника – руба́ти лід для (до) льодо́вні.
• Провалиться на льду – провали́тися, завали́тися, заломи́тися на льоду́. [Серед ста́ву заломи́вся на тонкі́м леду́ (Руданськ.). Ой не ходи́ по льоду́, бо зава́лишся (Пісня)].
• Вода со льдом – вода́ з льо́дом.
• Воды на льду – во́ди на льоду́.
• Бьётся как рыба об лёд – б’є́ться як ри́ба об лід.
• Идёт точно по льду – іде́ як неживи́й.
• На языке мёд, а в сердце лёд – на язиці́ мід, а під язико́м лід (Номис).
• У скупого и в крещенье льду не выпросить – ще́дрий, – серед зими́ сні́гу не ви́просиш! (Номис).
• Злоба что лёд, до тепла живёт – і лихе́ се́рце на со́нці та́не.
• Под кем лёд трещит, а под нами ломится – кому́ ли́ха вщерть, а нам з на́спою.
• Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд прошёл – згада́ла ба́ба ді́вера, що хоро́ший був; згада́ла ба́ба, як дівува́ла (Приказки).
• Надейся на него, как на вешний лёд – поклада́йся на йо́го, як на торі́шній сніг.
• Кататься по льду на коньках – бі́гати (ката́тися) по льоду́ на ковзана́х (ли́жвах).
• Разбить (сломать) лёд – проломи́ти кри́гу, зроби́ти пе́рший крок.
• Страна вечных льдов – краї́на ві́чних льоді́в, пральоді́в.
• Льды материковые, пловучие – льоди́ суході́льні, льоди́ мандрі́вні.
Ли́шек –
1) ли́шок, зали́шок, надли́шок (-шку), ли́шка, лишни́ця, пере́вишок (-шку), пере́вишка, надда́ток (-тку), зайвина́; см. Изли́шек.
• С -шком – з ли́шкою, з зали́шком, з надда́тком, з га́ком, з га́рбом, (с верхом) з на́спою, з верхо́м, (с походом) з по́тягом. [Не був удо́ма два́дцять ро́ків із зали́шком (Звин.). Заплачу́ тобі́ ще й з надда́тком (Етн. Зб.). Тут до́брих два фу́нти ще й з по́тягом (Київ). Брав уще́рть, а відда́в з на́спою (Сл. Гр.). Ві́сім арши́н з га́ком (Васильк.). До Петрикі́вки бу́де до́брих сім версто́в з га́рбом (Новомоск.)].
• Быть в -шках – бу́ти вза́йві;
2) см. Оста́ток;
3) см. Не́чет;
4) см. Ли́хва.
Ме́ра –
1) (измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри, мір). [Мі́ра довжини́ (Сл. Ум.). Зо́лото, як мі́ра ва́ртости (Економ. Наука). Яко́ю мі́рою мі́ряєте, – відмі́ряється вам (Біблія)].
• -ры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні.
• -ра времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су.
• Палата мер и весов – пала́та мір і ваги́.
• -рою (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що. [Хліб видавце́м дали́ (Н.-Лев.)];
2) (четверик хлеба) мі́рка, мі́ра. [Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудч.)];
3) (сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця. [Ви́сип бо́рошно в мі́рку (Брацлавщ.). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (Коцюб.)];
4) (в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру);
5) (степень, размер, предел и т. п.) мі́ра.
• -ра наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри.
• -ра содеянного – мі́ра заподі́яного.
• В той, в такой -ре (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі. [Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (Єфр.). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Грінч.)].
• В какой -ре – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру.
• В большой, в значительной -ре (степени) – вели́кою мі́рою. [Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (Єфр.)].
• В большей, в меньшей -ре – бі́льшою, ме́ншою мі́рою, в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі.
• В одинаковой, в равной, в той же -ре (степени) – одна́ково, (а) так са́мо, (зап.) зарі́вно. Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (Франко)].
• В полной -ре – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м. [Ви́користати по́вною мі́рою (Єфр.). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (Єфр.). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (Єфр.). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (Крим.)].
• По -ре чего – відпові́дно до чо́го, в мі́ру чого́.
• По -ре моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів).
• По -ре трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да.
• По -ре того как – в мі́ру того́ як. [В мі́ру того́ як росту́ть супере́чності (Азб. Ком.)].
• По -ре получения, поступления чего – в мі́ру того́ як оде́ржується, надхо́дить (вступа́є), (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило (вступа́ло), (в будущем) оде́ржуватиметься, надхо́дитиме (вступа́тиме) що.
• По -ре возможности, по -ре сил – в мі́ру спромо́ги, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же.
• По -ре сил наших – як на́ша си́ла, як на́ше поси́лля.
• По крайней -ре – прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма (Свидниц.), (хотя бы) бода́й; см. ниже – по меньшей ме́ре. Ки́нувся ми́ттю уни́з, щоб прина́ймні уме́рти з свої́ми вку́пі (Дніпр. Ч.). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (Коцюб.)].
• По меньшей (по крайней) -ре (минимум) – що-найме́нш(е), принайме́нше, прина́ймні, бода́й. [Щоб здійсни́ти цю програ́му, тре́ба що-найме́нше (прина́ймні) три ро́ки (Київ). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (Франко)].
• Это по меньшей -ре странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно).
• По большей -ре – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше.
• В -ру (соответственно) – до мі́ри, помі́рно; (об обуви, одежде) до мі́ри, в мі́ру. [Як п’єш до мі́ри, то горі́лка пану́є чолові́кові (Полтавщ.). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Грінч.)].
• Сделанный в -ру – зро́блений до мі́ри, помі́рний.
• Не в -ру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; (неподсилу) не під си́лу. [Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовч.)].
• Без -ры – без мі́ри, мі́ри нема́, незмі́рно; см. Сверх ме́ры. [Се мук йому́ без мі́ри завдало́-б (Грінч.)].
• Сверх, свыше -ры, через -ру – над мі́ру, через лад, на́дто, зана́дто; (непосильно) над си́лу. [Через лад багато набра́в, – от і не піднесе́ (Грінч.). Що на́дто – то пога́но (Приказка)].
• Свыше всякой -ры – (по)над уся́ку мі́ру.
• Всему есть -ра – всьому́ (на все) є мі́ра (предел: край).
• Превышать, превысить -ру – перехо́дити, перейти́ мі́ру.
• Знать, соблюдать, наблюдать -ру, не знать -ры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му. [Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (Н.-Лев.). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Приказка)].
• Душа -ру знает – душа́ мі́ру зна́є.
• Подойти под -ру, см. Ме́рка 2.
• Выше -ры и конь не скачет (не прянет) – понад се́бе і кінь не цибне́;
6) (мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу). [Репреси́вні (такти́чні) за́ходи (Єфр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (Куліш)].
• -ры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, (щоб) впли́нути.
• -ры к восстановлению – за́ходи до відно́влення.
• -ры действительного наблюдения – за́соби спра́вжнього догляда́ння.
• -ра обеспечения – спо́сіб забезпе́чення.
• -ры предосторожности – застере́жні́ (пересторо́жні) за́ходи, за́ходи проти небезпе́ки; см. Предосторо́жность.
• -ры предупредительные – запобі́жні́ (попередні́) за́ходи, за́ходи попереди́ти що.
• -ры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення.
• -ры принудительные – примусо́ві за́ходи.
• Высшая -ра наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу).
• Изыскивать -ры – добира́ти спо́собу.
• Прибегать к -рам – вдава́тися до за́ходів.
• Прибегнуть к иным -рам – вжи́ти и́нших за́ходів, уда́тися до и́ншого спо́собу.
• Принимать, принять, употреблять, употребить -ры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу. [Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (Самійл.). Роби́ти за́ходи, щоб його́ силомі́ць притягли́ до нас, я не хо́чу (Крим.)].
• Принимать зависящие -ры – вжива́ти нале́жних за́ходів.
• Помогайте ему всеми -ми – (до)помага́йте йому́ вся́ким спо́собом, всіма́ способа́ми.
Нагружа́ть, нагрузи́ть –
1) что, кого чем, кем – наванта́жувати що, кого́ чим, ким, ванта́жити що на що, що чим, наванта́жити що, кого́ чим, ким, ладува́ти що на що, налад(н)о́вувати, налад(н)ува́ти що на що, що чим, ким, облад(н)о́вувати, облад(н)ува́ти що, кого́ чим, вилад(н)о́вувати, ви́лад(н)увати що чим, ким, наклада́ти, накла́сти чого́ на що, на ко́го, рих[ш]тува́ти, нарих[ш]то́вувати, нарих[ш]тува́ти що на що, (только воз, сани) хурува́ти, нахурува́ти що чим (о мног.) понаванта́жувати и т. п. [Наванта́жиш було́ віз снопа́ми (Хата). Не годи́ться погане́нький во́зик тяжки́м залі́ззям ванта́жити (Сл. Гр.). По весні́ човни́ споруджа́ли, ме́дом, во́ском, бра́нцями наладо́вували (Куліш). Він обладува́в ослі́в міха́ми з вино́м (Л. Укр.). Шістна́дцять возі́в жи́том нахурува́ли та й повезли́ (Радомищ.). Ви́соко нахурува́ли во́за скри́нями та подушка́ми (Богодух.)].
• Чересчур -ть – (за)на́дто бага́то (ва́жко, через ла́д) наванта́жувати и т. п., (воз и т. п. ещё, диал.) нари́чувати, нари́чити (во́за и т. п.); (перегружать) переванта́жувати, переванта́жити що, кого́ чим. [Було́ ба́тько як нари́чить гарбу́, хоч яка́ па́ра ко́ней не потя́гне, – хіба́ воли́ (Бердянщ.)];
2) (возлагать обязанности работу на кого) поклада́ти, покла́сти обо́в’я́зки на ко́го, наванта́жувати, наванта́жити кого́ чим, (поручать) доруча́ти, доручи́ти кому́ що, (обременять) обтя́жувати, обтя́жи́ти кого́ чим, (перегружать) переванта́жувати, переванта́жити, перетя́жувати, перетя́жити кого́ чим.
Нагружё́нный –
1) наванта́жений, ладо́ваний, налад(н)о́ваний, облад(н)о́ваний, ви́лад(н)уваний, нарих[ш]то́ваний, нахуро́ваний, понаванта́жуваний и т. п.; переванта́жений. [На воза́х, наванта́жених уся́ким кра́мом (Н.-Лев.). Він захопи́в ладо́вану гале́ру (Куліш). Ху́ри, наладно́вані золоти́ми снопа́ми (Коцюб.)];
2) наванта́жений, обтя́жений, переванта́жений, перетя́жений.
-ться –
1) наванта́жуватися, наванта́житися, ладува́тися, налад(н)о́вуватися, налад(н)ува́тися, облад(н)о́вуватися, облад(н)ува́тися, вилад(н)о́вуватися, ви́лад(н)уватися и т. п., (о мног.) понаванта́жуватися и т. п.; бу́ти наванта́жуваним, наванта́женим, понаванта́жуваним и т. п. [Бри́чка уще́рть ви́ладнувалася жінка́ми (Коцюб.)].
• Судно, вагон -ется – судно́, ваго́н наванта́жують.
• Он -жё́н обязанностямиупере́д свыше всякой меры – він обтя́жений (його́ обтя́жено) обо́в’я́зками над уся́ку мі́ру (аж на́дто, через ла́д);
2) (выпивать лишнее) перебира́ти, перебра́ти через край, (грубо) налива́тися, нали́тися, наджули́тися, набра́тися як квач, насмокта́тися.
• Он сегодня порядочно -зи́лся – він сього́дні таки́ до́бре під ча́ркою, (грубо) він сього́дні набра́вся (насмокта́вся) як квач (нали́вся, що й сві́та не ба́чить);
3) (плотно покушать, сов.) до́бре (цу́пко) попої́сти, вкла́сти чимале́нько чого́, напакува́тися чим, чого́, (грубо) насади́тися чого́, ви́класти живота́ чим. [Так напакува́вся пирога́ми, що й не зди́шеться (Богодух). Насади́вся галушо́к, що й не продихне́ (Зіньківщ.). Ви́кладе живота́ галушка́ми, – і поки́нув роби́ти! (Звин.)].
Надлива́ть, надли́ть –
1) (отливать) надлива́ти, надли́ти и (зап.) наділля́ти, (о мног.) понадлива́ти що. [Гле́чик уще́рть по́вний, наділлі́ть тро́хи (Звин.)];
2) (доливать) долива́ти, доли́ти и (зап.) до[і]лля́ти, підлива́ти, підли́ти и (зап.) піділля́ти, (о мног.) подолива́ти, попідлива́ти чого́. [Піділля́й мені́ ще тро́хи молока́ (Брацл.)].
Надли́тый –
1) надли́тий, наділля́тий понадли́ваний;
2) доли́тий, до[і́]лля́тий, підли́тий, піділля́тий, подоли́ваний, попідли́ваний.
• -ться – надлива́тися, бу́ти надли́ваним, надли́тим и т. п.
Нака́т –
1) (действие), см. Нака́тка 1.
• Брать -том – бра́ти по́котом, коти́ти що;
2) (морск. орудия) відко́чування;
3) (на дороге) на́кі[о́]т (-ко́ту), нако́та (-ти), (на санной дороге ещё) набі́й (-бо́ю);
4) строит. – на́кіт (-коту), (настилка) на́сти́л (-лу), на́сти[і]лка, насті́лля (-лля). Материал для -та, см. Нака́тник 1;
5) (лавина) снігови́на́, лави́на; 6) в -ка́т полный – уще́рть (по ві́нця) по́вний.
На́полно, нрч. – по́вно, до по́вна, (до самых краёв) по́вно по са́мі ві́нця, (вровень с краями) по́вно вщерть, (вполне) цілко́м, цілкови́то, до кра́ю.
• Полным -но – по́вно-препо́вно, повні́сінько, цілко́м по́вно.
Наполня́ть, напо́лнить –
1) что чем – спо́внювати и сповня́ти, спо́вни́ти, по́внити, напо́внювати, наповня́ти, напо́внити, (заполнять) запо́внювати и заповня́ти, запо́вни́ти, (до краёв) випо́внювати и виповня́ти, ви́повнити, спо́внювати, спо́вни́ти и т. п. вщерть (до самых краёв: по са́мі ві́нця), (посуду, помещение ещё) запоро́жнювати и запорожня́ти, запорожни́ти що чим, (сыпучим, жидкой пищей) насипа́ти, наси́пати, (жидкостью) налива́ти, нали́ти и (зап.) налля́ти що в що, куди́ и що чим, (о мног.) поспо́внювати, посповня́ти, понапо́внювати, понаповня́ти, позапо́внювати, позаповня́ти, повипо́внювати, повиповня́ти, позапоро́жнювати, позапорожня́ти, понасипа́ти, поналива́ти. [Сповні́мо ку́бки! (Куліш). Те́мрява сповня́ла глибо́кі яри́ та доли́ни (Грінч.). Лю́ди ко́жну кімна́ту спо́внили ґва́лтом (Коцюб.). Ку́бочки посповня́ла (Мил.). Споло́ханий го́мін по́внить дерева́ (Дніпр. Ч.). Тут тобі́, се́рденько, в степу́ погиба́ти, черво́ною кро́в’ю річки́ наповня́ти (Метл.). Невідо́мі лю́ди запо́внювали кімна́ти (Виннич.). Дим всю ха́ту заповня́є (Франко). Кро́в’ю річки́ й озе́ра випо́внювали (Куліш). Ти́ша виповня́ла ввесь двір (Коцюб.). Не ви́повниш Дніпра́-Славу́ти слі́зьми (Куліш). Глибо́кії доли́ни воло́ською кро́в’ю повипо́внював (Ант.-Драг.)].
• -ня́ть воз кладью – наванта́жувати (наладно́вувати) во́за (віз); срв. Нагружа́ть;
2) (отвлеч. и метаф.) спо́внювати, сповня́ти, спо́вни́ти, перейма́ти, перейня́ти, пройма́ти, про(й)ня́ти, поніма́ти, по(й)ня́ти, налива́ти, нали́ти, (о мног.) поспо́внювати, посповня́ти, поперейма́ти, попройма́ти, поналива́ти кого́, що чим. [Се хвилюва́ло й спо́внювало чуття́м звору́шеної вдя́чности (Н.-Лев.). Ві́тер сповня́в Зінько́ві гру́ди молодо́ю си́лою (Грінч.). Всю зе́млю спо́внила сла́ва чу́ткою про йо́го (Куліш). Ра́дощі, що се́рце поніма́ють (М. Вовч.). Ду́шу перейма́ли ні́жні ча́ри (Крим.)].
Напо́лненный –
1) спо́внений, напо́внений, запо́внений, ви́повнений, запоро́жнений, наси́паний, нали́тий и (зап.) на́лля́тий, поспо́внюваний и т. п. [Передаючи́ спо́внену ча́рку (Васильч.). По́суд, позапоро́жнюваний уся́кими напо́ями (Н.-Лев.)];
2) спо́внений, про(й)ня́тий, пере́йнятий, нали́тий, попере́йманий, попро́йманий чим. [О́чі в не́ї спо́внені були́ слізьми́ (М. Вовч.). Раз добро́м нали́те се́рце вік не прохоло́не (Шевч.)].
• Сочинение -ное ошибками – твір по́вний помило́к.
-ться –
1) спо́внюватися и сповня́тися, спо́вни́тися, поспо́внюватися и посповня́тися; бу́ти спо́внюваним, спо́вненим, поспо́внюваним и т. п. [Відро́ вже спо́внилось водо́ю (Сл. Гр.). Поко́ї спо́внились людьми́ (Н.-Лев.). Ча́рка по́внилась вино́м (Греб.). Ха́та вся виповня́лася людьми́, що надіхо́дили (М. Вовч.)].
• У коровы вымя -ется молоком – коро́ва налива́є, у коро́ви ви́м’я налива́ється.
• У неё глаза -нились слезами – у не́ї о́чі зайшли́ сльоза́ми (слізьми́), у не́ї о́чі спо́вни́лися сліз;
2) спо́внюватися и сповня́тися, спо́вни́тися, перейма́тися, перейня́тися, пройма́тися, про(й)ня́тися, поніма́тися, по(й)ня́тися, налива́тися, нали́тися чим, (о мног.) поспо́внюватися, посповня́тися, поперейма́тися, попройма́тися, поналива́тися; бу́ти спо́внюваним, спо́вненим, поспо́внюваним и т. п. [У йо́го гру́ди плаче́м сповня́лися тяжки́м (Самійл.). Вся істо́та спо́внилася ра́дістю (Черкас.). Душа́ її́ перейма́лася жале́м до тіє́ї люди́ни (Київщ.). Се́рце поняло́ся гні́вом та по́мстою (Леонт.)].
II. Насыпа́ть, насы́пать –
1) что, чего на что, куда – насипа́ти, наси́пати, (о мног.) понасипа́ти и понаси́пувати що, чого́ на що, куди́; специальнее: (насаривать соломой и т. п.) натру́шувати, натруси́ти, (пылью, мукой и т. п. ещё) напоро́шувати, напороши́ти чим, (о мног.) понатру́шувати, понапоро́шувати. [Наси́пав жи́та в засі́к (Київщ.). Пам’ята́тиме до су́дної до́шки, по́ки аж по́роху на о́чі наси́плють (Номис). Ді́ти понасипа́ли піску́ в сі́нях (Брацл.)].
• -ть полный мешок чего – насипа́ти, наси́пати по́вний мішо́к чого́, насипа́ти, наси́пати мішо́к чим. [Понасипа́й мішки́ про́сом (Грінч.)].
• -ть чего в уровень с краями – насипа́ти, наси́пати чого вщерть (вкрай), (выше краёв) насипа́ти, наси́пати з на́спою чого́, виве́ршувати, ви́вершити, зверши́ти що. [Наси́пав мі́рку жи́та та ще й зверши́в (Сл. Гр.)].
• -ть зерна (домашней птице) – насипа́ти, наси́пати зе́рна, посипа́ти, поси́пати кому́. [Ви́мети ха́ту! внеси́ дро́ва! поси́п інди́кам! (Шевч.)];
2) (вал, курган и т. п.) насипа́ти, наси́пати, висипа́ти, ви́сипати, (редко, зал.) усипа́ти, уси́пати, (о мног.) понасипа́ти и понаси́пувати и т. п. що. [Наси́пали край доро́ги дві моги́ли в жи́ті (Шевч.). Та ви́сип-же, ми́ла, висо́ку моги́лу (Метл.). Дава́й вали́ висипа́ти та кана́ви ри́ти (Рудан.). І моги́лу вже уси́пав (Федьк.)].
Насы́панный –
1) наси́паний, понаси́п(ув)аний; натру́шений, напоро́шений, понатру́шуваний, понапоро́шуваний;
2) наси́паний, ви́сипаний, уси́паний, понаси́п(ув)аний и т. п. -ться –
1) (стр. з.) насипа́тися, бу́ти наси́пуваним, наси́паним, понаси́п(ув)аним и т. п. [Ви́сипано висо́ку моги́лу (М. Вовч.). І коли́ ті вали́ повиси́пувані? (Драг.)];
2) (возвр. з.) насипа́тися, наси́патися, понасипа́тися; натру́шуватися, натруси́тися, понатру́шуватися, напоро́шуватися, напороши́тися, понапоро́шуватися. [Скрізь понасипа́лося бо́рошна (Харківщ.)];
3) (вдоволь, сов.) –
а) (сыпля) наси́патися, попоси́пати (досхочу́), (о мног.) понасипа́тися;
б) (сыплясь) наси́патися, попоси́патися (досхочу́), (о мног.) понасипа́тися и т. п. Срв. Сы́пать.
Невсту́пно, народн., нрч. – неспо́вна, не зо́всім, не цілко́м, (безл.) добира́ється, от-о́т бу́де, (почти) ма́ло не, бе́змаль, ма́йже, сливе́; (неполномерно) непо́вною мі́рою, не на по́вну (ці́лу) мі́ру, не вще́рть.
• Ему -но двадцать лет – йому́ до двадцятьо́х (літ) добира́ється, йому́ от-о́т два́дцять бу́де.
По́лно –
1) по́вно. [Налива́й по́вно].
• -но до краёв – по́вно вщерть (аж по ві́нця).
• Полны́м-полно́ – повні́сінько, повні́ненько;
2) (довольно) го́ді, до́сить, бу́де, край. Го́ді гуля́ти, час до робо́ти бра́тися. До́сить (бу́де) уже́ пустува́ти. Край, більш не пи́тиму]. По́лноте! – Го́ді! Го́ді-бо вам! По́лноте ссориться! – Го́ді (бо) вам свари́тися!
По́лностью – цілко́м, спо́вна, до по́вної по́вні, по́вною (всіє́ю, ці́лою) мі́рою. [Його́ вимага́ння я завдовольни́в цілко́м. Гро́ші ви́плачено спо́вна. Розплати́вся по́вною мі́рою. Не дасть йому́ розвину́ти худо́жницького смаку́ свого́ до по́вної по́вні (Куліш)].
• Отослать деньги -тью – відісла́ти гро́ші спо́вна.
• Он удовлетворён -тью – його́ завдово́лено цілко́м (спо́вна).
• Удовлетвориться -тью – завдовольни́тися цілко́м, уще́рть.
По́лный, по́лон –
1) (содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́. [Напою́ коня́ з по́вного відра́. Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (Мирн.). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к].
• Совершенно -ный, полны́м -ный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця.
• -ная луна – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць.
• -ная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́.
• Становиться -ным – сповня́тися, виповня́тися.
• -ный возраст – повнолі́ття.
• Ему -ных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́цять ро́ків.
• Ведро -но́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́.
• Двор -лон людей – у дворі́ по́вно люде́й.
• Увидел двор -ный людей – поба́чив у дворі́ по́вно люде́й; поба́чив двір по́вен люде́й.
• -ный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця.
• -ный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою).
• Глаза -ны слёз – в оча́х по́вно сліз.
• -ные слёз глаза – о́чі сліз по́вні.
• Человек -ный надежд – люди́на по́вна наді́й.
• Голова -на́ дум – у голові́ по́вно думо́к.
• Взгляд -ный муки – по́гляд по́вний му́ки.
• -ный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го;
2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, (у)ве́сь, все́нький. [Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (Куліш). Тре́ба, ка́жуть, ізозва́ти зупо́вную ра́ду, щоб і ві́йсько з Запорі́жжя було́ на ра́ді (Куліш)].
• При -ном собрании – при по́вному збо́рі.
• -ное собрание сочинений – по́вна (компле́тна) збі́рка тво́рів (писа́ннів).
• -ный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому.
• В -ном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши.
• В -ном ли ты уме? – чи ти спо́вна ро́зуму?
• В -ном об’ёме – до кра́ю, цілко́м.
• Он изучил эту науку в -ном об’ёме – він простудіюва́в цю нау́ку цілко́м (до кра́ю).
• -ный рабочий день – ці́лий робі́тний день;
3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний. [Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість].
• Предоставить -ную свободу – да́ти по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю;
4) -ный в лице – повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (насм.) бари́лькуватий. Срв. Толстя́к;
5) (об одежде) рясни́й. [Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та].
Преисполня́ть, преиспо́лнить – сповня́ти, спо́внити (уще́рть) кого́, що чим; срв. Наполня́ть.
Преиспо́лненный – спо́внений чого́ и чим, (проникнутый) пере́йнятий чим. [Земля́ спо́внена ли́ха. Се́рце, спо́внене любо́ви. Тво́ри пере́йняті красо́ю].
• Мера беззаконий -на – мі́ра беззако́нства ви́повнена вще́рть.
• -ться – сповня́тися, спо́внитися (уще́рть) чого́ и чим, (проникаться) перейма́тися, перейня́тися чим. [Се́рце спо́внилось ра́дощів, любо́ви и ра́дощами, любо́в’ю].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бред – ма́рення, маячі́ння, мая́чення, маячня́, (иронич.) верзіння, (бессмыслица) маячня, нісенітниці, нісенітниця:
• бред сивой кобылы – рябої кобили сон, Химині кури, Мотрині яйця;
• буйный бред – шале́не маячі́ння, маячни́й шал;
• горячечный бред – гарячко́ве мая́чення (маячі́ння).
[Температу́ра в ньо́го со́рок сту́піні́в, почало́ся ма́рення. Заговори́ла поміж рида́нням щось невира́зне, як маячі́ння (Л.Українка). Чи се був ди́вний сон, — чи маячня́ слабо́го? (М.Вороний). — Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? (М.Коцюбинський). В інституті весна позначилась іспитовою лихоманкою — недугою, що обпадає тільки студентів. Починається вона поволі, і латентний період її можна характеризувати підвищеною посидючістю, нахилом складати конспекти й підкреслювати в книжках рядки; але перший симптом одвертого нападу становить професорова оповістка коло канцелярії, після чого хвороба переходить у тифоїдну стадію з піднесеною температурою, маячнею й нічницями, маючи кризу в іспитовій кімнаті, де виявляються всі ускладнення й можливості поворотності (В.Підмогильний). Ось так закінчився четвертий день, про який Андрій твердо пам’ятав, що він був четвертий. Далі все обернулося в уже згадану саламаху, в чадне марево без початку й кінця, змонтоване з химерного маячіння й з реальної дійсності, яка видавалася химернішою за маячіння, проти якої найбожевільніші візії видавалися реальністю (І.Багряний). Пощо слова. Думка і чин. Ось дві передумови для людей, що творять будучність. Володько це чудесно розуміє. Це не викрики, це не маячення, це не легковажність. Розум, праця, віра! Слова, які вщерть налиті живою кров’ю, натхнені живою душею (У.Самчук). Була ти мрійною… Далеке й призабуте Зринає в пам’яті, мов видиво легке, Неначе марення, мереживо хистке, Котре не зрозуміти, не збагнути (В.Стус). Я дуже тяжко Вами відболіла. Це все було як марення, як сон. Любов підкралась тихо, як Даліла, А розум спав, довірливий Самсон (Л.Костенко). Їхав цилюрник на сивому ослі, як зауважив Санчо, але Дон Кіхот узяв його за сірого в яблуках коня, а мідницю за шолом золотий, бо все, що бачив, миттю припасовував і пристосовував до своїх рицарських химер та божевільних марень. Підпустивши нещасного вершника ближче, наш гідальго не став із ним у речі заходити, а розігнався чимдуж конем і наважив списа, щоб противника наскрізь прошити; одно лише встиг на бігу крикнути: — Обороняйся, бестіянський сину, або по добрій волі оддай, що належить мені по праву! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Мера –
1) (измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри);
2) (четверик хлеба) мі́рка, мі́ра;
3) (сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця;
4) (в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру);
5) (степень, размер, предел и т. п.) мі́ра;
6) (мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу):
• без меры – без мі́ри, дуже (надто) багато, безмірно (без міри, мі́ри нема), незмі́рно;
• в большой, в значительной мере (степени) – вели́кою мі́рою;
• в большей, в меньшей мере – більшою, меншою мірою; , в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі;
• в какой мере – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру;
• в какой-то, в известной мере – якоюсь, певною мірою, до якоїсь, до певної міри;
• в меру (есть, пить) – в міру, до міри;
• в меру необходимости – за потреби, як до потреби, в міру потреби, при потребі;
• в меру потребностей – як до потреби, у міру потреби, скільки треба;
• в меру своих сил – у міру своєї сили (снаги), скільки стане, скільки було, буде, скільки мав, мала, мало, мали, скільки матимеш, матимете сили (снаги);
• в одинаковой (в той же, в равной) мере (степени) – однаково, однаковою мірою, тією ж мірою, [а] так само, (зап.) зарі́вно;
• в полной мере (вполне) – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), у повній повні, уповні, уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м;
• всему есть мера – усьому (на все) є міра (край);
• всему знай меру – усьому знай міру, у всьому потрібна міра;
• всё хорошо в меру – у міру все добре (Пр.);
• в той, в такой мере (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі;
• высшая мера наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу);
• выше меры и конь не скачет (не прянет) – понад себе і кінь не скочить (не цибне) (Пр.); проти сили і віл не потягне (Пр.);
• душа меру знает – душа міру знає (Пр.); стала йому душа на мірі (Пр.);
• знать, соблюдать меру, не знать меры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му;
• изыскивать меры – добира́ти спо́собу;
• мера времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су;
• мера за меру – міра за міру (Пр.); віть за віть (Пр.);
• мера жесткости машины – міра жорсткости машини;
• мера наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри;
• мера обеспечения – спо́сіб забезпе́чення;
• мера однородности – міра однорідності;
• мера относительной анизотропии – міра відносної анізотропії;
• мера содеянного – мі́ра заподі́яного;
• мера хрупкости – міра крихкості;
• мерой (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що;
• меры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, щоб впли́нути;
• меры к восстановлению – за́ходи до відно́влення;
• меры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні;
• меры по предупреждению чего – запобіжні заходи проти чого, заходи, щоб запобігти чому;
• меры предосторожности – застережні (запобіжні, пересторо́жні) заходи; заходи проти небезпеки;
• меры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення;
• меры, принятые вами, нецелесообразны – засоби, що ви вжили, недоцільні;
• не в меру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; понад (усяку) міру, занадто, (иногда) через край; (не под силу) не під си́лу;
• ни в коей, ни в какой мере – жодним способом, [аж] ніяк; жодною мірою;
• о мерах, вами принятых, надлежит донести – про заходи, що ви вжили, треба (належить) повідомити (до відома подати);
• палата мер и весов – пала́та мір і ваги́;
• по большей мере – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше;
• по крайней мере – прина́ймні, (хотя бы) хоча б, бода́й; прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма;
• по меньшей мере – щонайменше, принаймні;
• по мере возможности, по мере сил – в мі́ру спромо́ги, у міру можливості, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же; якомога;
• по мере, в меру того как – у міру того як;
• по мере моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів);
• по мере надобности – у міру потреби, як до потреби, як буде (яка буде) потреба;
• по мере получения, поступления чего – в мі́ру [того] як надхо́дить, (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило, (в будущем) надхо́дитиме що;
• по мере сил наших – по змозі (по спромозі) нашій, що спроможність (що сила) наша, у міру сил наших, як наша сила, (иногда) як наше поси́лля;
• по мере того как – у міру [того] як;
• по мере трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да;
• по мере усовершенствования – з удосконаленням;
• по мере чего – в мі́ру чого́, відпові́дно до чо́го;
• помогать ему всеми мерами (всемерно) – помагати (допомагати) йому всіма (всякими) способами (вся́ким спо́собом);
• превышать, превысить меру – перехо́дити, перейти́ мі́ру;
• предупредительные меры – запобіжні (попередні́) заходи;
• прибегать к мерам – вдава́тися до за́ходів;
• прибегать, прибегнуть к иным мерам – уживати, ужити інших заходів, удаватися, удатися до інших заходів (до іншого способу);
• принимать меры предосторожности – вживати застережних (запобіжних) заходів, вдаватися до застережних (запобіжних) заходів;
• принимать, принять меры – уживати, ужити заходів; добра́ти спо́собу;
• принимать, принять, употреблять, употребить меры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу;
• принимать [употреблять] зависящие меры – вживати належних заходів;
• приняты необходимые меры – ужито потрібних заходів;
• принудительные меры – примусо́ві за́ходи;
• сверх, свыше меры, через [чрез] меру, не в меру – надмі́ру, надто (занадто); понад (над, через) силу, (иногда) через лад, край;
• свыше всякой меры – понад (над) уся́ку мі́ру;
• сделанный в меру – зро́блений до мі́ри, помі́рний;
• чувство меры – відчуття (почуття) міри;
• это по меньшей мере странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно).
[Яко́ю мі́рою мі́ряєте, — відмі́ряється вам (Біблія). Хліб видавце́м дали́ (І.Нечуй-Левицький). Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудченко). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (М.Коцюбинський). Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (С.Єфремов). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Б.Грінченко). Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (С.Єфремов). Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (П.Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (І.Франко). Через лад уже брешеш (Номис). Ви́користати по́вною мі́рою (С.Єфремов). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (С.Єфремов). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (С.Єфремов). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (А.Кримський). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (М.Коцюбинський). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (І.Франко). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Б.Грінченко). Не дасть йому розвинути художницького смаку свого до повної повні (П.Куліш). Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовчок). Се мук йому́ без мі́ри завдало́ б (Б.Грінченко). Через лад багато набра́в, — от і не піднесе́ (Б.Грінченко). Що на́дто — то пога́но (Пр.). Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (І.Нечуй-Левицький). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Пр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (П.Куліш). Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (В.Самійленко). — Не буду більше, паночку, — запевнив його Санчо, — признаюсь, що я розжартувався через лад (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Ох ви, чоловіки, — каже. — Не дивно, що жінкам нема терпцю на вас. Не маєте міри навіть у шалапутстві. А ця міра — я шилом патоки більше вхоплю. Як на мене, коли б вам не дати жінок на підмогу, то всіх вас ще десятилітніми живцем на небо потягли б (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Я свою міру знаю: упав — досить]. Обговорення статті
Полностью – цілко́м, спо́вна́, цілкови́то, по́вністю, (в полной мере) по́вною (всіє́ю, ці́лою) мі́рою, з усією повнотою, в усій повноті, до по́вної по́вні, (вдоволь) упо́вні:
• он удовлетворён полностью – його́ завдово́лено цілко́м (спо́вна);
• отослать деньги полностью – відісла́ти гро́ші спо́вна;
• полностью удовлетворительный – цілком задовільний;
• удовлетвориться полностью – завдовольни́тися цілко́м, уще́рть;
• целиком и полностью – цілком і сповна; геть цілком; (ещё) тілом і душею; з руками й ногами; з усім гамузом; від початку до кінця; повною мірою; цілком і повністю.
[Марта ревнувала Антона. Уперто, затаєно, сильно, до всіх і всього. До стрічних жінок, до природи, до вечорів, коли він замикався у своїй хаті, до його думок і мрій. Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (М.Коцюбинський). Хоча огонь побачено ще недовго по півночі, та й досі не вдалося вгасити його цілком (І.Франко). Його́ вимага́ння я завдовольни́в цілко́м. Гро́ші ви́плачено спо́вна. Розплати́вся по́вною мі́рою (АС). Не дасть йому́ розвину́ти худо́жницького смаку́ свого́ до по́вної по́вні (П.Куліш). Я не могла бачити вповні її лице (О.Кобилянська). Він хотів дати повністю відчути, наскільки Дорош від нього залежний (Г.Тютюнник). Хочеться чуда і трішки вина. Дні пролітають, як сірі перони. Чорний букет надвечір’я — ворони — місту підносить струнка далина. Що ж, я свій вік одробила сповна. Що ж, я свій вік одробила по-людськи. Дні облітають, як чорні пелюстки. Хочеться чуда і трішки вина (Л.Костенко). — Боже ти мій Господи! — вигукнув Дон Кіхот.— Що се ти, Санчо, мелеш, що се ти плещеш? Оті всі приказки, що ти нанизуєш, мов те намисто, зовсім до нашої справи не тичуться. На Бога, Санчо, мовчи вже краще і гляди свого осла та не сунь носа, куди не слід. Зрозумій нарешті і затям собі раз назавжди: все, що я робив, роблю й будь-коли робитиму — все те цілком розумне й повністю відповідає регулам рицарським, які я знаю краще за будь-якого іншого рицаря в світі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Полный, полон, полн –
1) (содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́, напо́внений, запо́внений, спо́внений;
2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, уве́сь, весь, все́нький, (ещё) вичерпний, необмежений, найвищий;
3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний, цілий, остаточний;
4) (в лице) повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, по́вний, товсти́й, тлу́стий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (диал.) грубий, (насм.) бари́лькуватий;
5) (об одежде) рясни́й:
• ведро полно́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́;
• взгляд полный муки – по́гляд по́вний му́ки;
• в полной безопасности – у цілковитій безпеці; цілком (зовсім) безпечно;
• в полной мере – цілком, повністю, повною мірою (на повну міру, у повній мірі); (иногда) до повної, повні (у повній повні, уповні);
• в полной памяти – при повній пам’яті;
• в полном (во всём) параде – при повному (при повнім) параді; у всьому (у повному) уборі (убранні);
• в полном ли ты уме? – чи ти сповна розуму (при повному, повнім розумі)?;
• в полном объёме – до кра́ю, цілко́м;
• в полном рассудке – при повному розумі; сповна розуму бувши;
• в полном смысле слова – у повному розумінні (значенні) слова, справжній (-ня, -нє, -ні);
• в полном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши;
• в полную силу – на повну (всю) силу;
• глаза полны слёз, полные слёз глаза – в оча́х по́вно сліз; о́чі сліз по́вні;
• голова полна́ дум – у голові́ по́вно думо́к;
• двор полон людей – у дворі́ по́вно люде́й;
• дом их — полная чаша – їх господа — повна чаша; у їх (їхній) господі всього вдосталь; є в них що їсти й пити;
• дышать, вдыхать полной грудью – дихати, удихати на повні груди;
• ему полных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́дцять ро́ків;
• изучить в полном объёме – вивчити (простудіюва́ти) цілко́м (до кра́ю);
• испить полную чашу – випити (спити, скуштувати) добру повну;
• комната полна народу – у кімнаті повно людей;
• на полном газе (газу) (разг.) – на повному газі;
• на полную мощность – на всю (повну) потужність;
• полная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́;
• полная заурядность – сіряк сіряком, сірятина;
• полная луна, полный месяц – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць;
• полная (ответственность, неосведомленность…) – цілковита (відповідальність, необізнаність…);
• полная победа – повна (цілковита) перемога;
• полная тишина – повна (цілковита) тиша;
• полное затмение – повне затемнення;
• полное лицо – повне обличчя (лице), повний вид;
• полное собрание сочинений – по́вна (редко компле́тна) збі́рка тво́рів (редко писа́ннів);
• полный возраст – повнолі́ття;
• полный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця;
• полный звук – повний звук;
• полный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го;
• полный надежд – по́вний наді́й;
• полный (полон) до краёв – повний ущерть; повний [аж] по [самі] вінця;
• полный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому;
• полный рабочий день…, полная сумма… – цілий робочий (робітний) день…, ціла сума…;
• полный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою);
• полный сирота – круглий сирота;
• полный тупица – тупак тупаком;
• полный успех – цілковитий успіх;
• полным-полно (полна, полно) (разг.) – повний-повнісінький (повнісінький, повна-повнісінька, повнісінька, повне-повнісіньке, повнісіньке); повно-повнісінько (повнісінько);
• полным ходом; на полный ход – повним ходом; на повний (на повен) голос;
• по полной – по повній;
• предоставить полную свободу – да́ти (надати) по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю;
• при полном собрании – при по́вному збо́рі;
• совершенно полный, полны́м полный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця;
• с полным основанием можно утверждать – є всі підстави стверджувати, з цілковитою певністю (цілком певно) можна стверджувати;
• становиться полным – сповня́тися, виповня́тися;
• хлопот (забот) полон рот у кого – клопоту (турбот) повна голова кому, в кого.
[Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (П.Куліш). Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (П.Мирний). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к. Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість. Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та (АС). Саме на світ почало благословлятись, як Дон Кіхот виїхав із корчми вже зуповним рицарем, і такий же був радий, та веселий, та втішний, так у ньому серце грало, що на Росинантові аж попруги тріщали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Декому для повного щастя бракує тільки щастя (С.Є.Лєц). Товсті люди живуть коротше. Але їдять довше (С.Є.Лєц). Тлустій людині завжди є що втрачати]. Обговорення статті
Предел – межа, край, кінець, границя, грань, рубіж, поріг, ліміт:
• вне пределов – поза межами;
• вне пределов досягаемости – поза межами досягання; поза досягом;
• в пределах – в межах, (диал.) в о́брубі;
• в пределах Украины – у межах України;
• всему есть предел – усе має свій край (свою межу); усьому є межа (край, кінець);
• выйти из пределов чего – перебрати міри в чому, перейти за межі (зайти за край, ступи́ти (перейти) через край) чого; перейти́ через край (через мі́ру), ви́йти поза ме́жі чого;
• выйти из пределов (за пределы) дозволенного (перен.) – перейти межі дозволеного; уступити (перейти, узяти) через край; зайти за край (вийти поза межі) дозволеного;
• до предела – до краю (межі), (наполнить) вщерть;
• достичь (своего) предела – дійти́ кра́ю;
• за пределами возможного – поза ме́жами можли́вого (Франко);
• за пределами чего, вне пределов чего – за (поза) межами чого, за (поза) чим;
• за пределы города – за межі міста;
• положить преде́л своему честолюбию – покла́сти край своє́му честолю́бству;
• положить предел чему – зробити край чому; край (кінець, межу) покласти чому; (фиг.) берега дати чому;
• предел верхний – границя верхня;
• предел выносливости, измерения, насыщения, отклонения, ползучести, прочности, текучести, упругости – границя витривалости, вимірювання, насичування, відхиляння, повзучости, прочности, міцности, текучости, пружности;
• предел жизни – кіне́ць життя;
• предел чувствительности – межа чутливости;
• пределы – ме́жі, (переносно) береги́; о́бруб, (объём) о́бсяг чого́;
• пределы власти – о́бсяг вла́ди;
• пределы интегрирования – межі інтеґрування;
• пределы колебания температуры – межі (границі) коливання температури;
• расширить пределы государства – розсу́нути ме́жі держа́ви;
• ситуация дошла до предела – ситуація перейшла за межі (через край); ситуація зайшла за край;
• этому надо положить предел – цьому треба покласти край (кінець);
• это переходит за пределы возможного – це перехо́дить ме́жі можли́вості, мі́ру можли́вості.
[Відповіда́єте за все, що ста́неться в о́брубі ва́шого села́ (Франко). Розумна людина ставить собі межу навіть в добрих справах (М. де Монтень)]. Обговорення статті
Сота – чару́нка.
[Забрус — це кришечки, якими бджоли запечатують чарунки (соты — рос.) стільників, ущерть заповнені зрілим медом (Василь Соломка)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БИТКО́М на́пхом, (у різних значеннях) фраз. на́трусом;
зал наби́т битком в за́лі аж сті́ни тріща́ть;
битком наби́то по́вно, аж тріщи́ть /тріща́ло/, як оселе́дців у бо́чці, го́лці ні́де впа́сти, ку́рці ступи́ти ні́де;
битком наби́тый по́вний по са́му за́в’язку, по́вний уще́рть.
КРАЙ зменш. крайо́к, крає́чок;
до краёв (повний) уще́рть, по береги́;
краем гла́за ще в піво́ка;
краем у́ха впіву́ха.
ОТКА́З фраз. гарбу́з [получи́л отказ діста́в гарбуза́], зре́чення [отказ от насле́дства зре́чення спа́дщини];
отказ в приня́тии відмо́ва прийня́ти;
до отказа ще до кра́ю, (наповнити) вщерть;
ни в чём нет ему́ отказа все йому́ й є.
ПРЕДЕ́Л фраз. сте́ля, порі́г /з род. відм. поро́гу/, (крайній) грань, вершо́к [преде́л жела́ний вершок бажа́нь];
до преде́ла (наповнити) вщерть, до кра́ю;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вконец, нар. – вкрай, вщерть, до ре́шти.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Верх – верх; гора. С верхом – з наспою. Брать, одерживать верх – гору брати; подужати. Доверху – доверху; вщерть.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Доверху наполнить – уще́рть напо́внити.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вровень
• Вровень с краями – ущерть; по [самі] вінця.
Край
• Быть на краю могилы, гроба (перен.) – бути одною ногою в труні; стояти над гробом (над ямою); на далекій (на великій) путі бути; на вмерті бути; час не довгий чий; до гробу (до ями, до могили) недалеко кому; не довго вже гуляти по світі кому; (образн.) не довго вже ряст топтати кому; (образн. ірон.) три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто; (істор.) сидіти на санях.
• В чужих краях – на чужині; у чужих краях (сторонах).
• До краёв, с краями, вровень с краями – ущерть (украй); по [самі] вінця.
• Из края в край; от края (и) до края – від краю до краю; з кінця в кінець.
• Конца-краю (края) нет чему; ни конца ни краю (края) нет чему – нема кінця-краю чому; без кінця й краю що.
• Моя хата с краю, ничего не знаю – моя хата скраю — нічого не знаю. Пр. Про мене — нехай вовк траву їсть [у мене]. Пр. Наше діло півняче: проспівав, а там хоч не розвидняйся. Пр. Моє діло мірошницьке: підкрутив та й сів (запусти та й мовчи). Пр. Моє діло теляче: наївся та й у хлів. Пр. І я не я, і хата не моя. Пр.
• На край света, земли (разг.) – на край світу.
• На краю света, земли – на краю світа; край світа.
• Непочатый край чего – непочатий край чого; сила-силенна чого.
• Он был на краю гибели – він мало не загинув.
• Познакомиться с чужими краями – чужих країв побачити; світа побачити.
• По чужим краям – по чужих краях (по світах).
• Течь, литься через край – литися через вінця.
• Хватать, хватить через край (разг.) – перебирати, перебрати міри (міру); (жарт. образн.) передавати куті меду.
• Хлебнуть через край – хильнути через міру; добре хильнути (перехилити); перебрати [через край]; добре закинути в голову.
• Через край (перен.) – через вінця.
• Чужие края – чужина; чужа сторона (чужа країна, чужий край).
Лед
• Бьётся как рыба об лёд – б’ється, як риба об лід (як риба на ятері, у саку). Пр. Кидається (б’ється), як риба на сухому. Пр. Кидається і сірим собакою, і білим, а ради не дасть. Пр. Мається, як у терні. Пр.
• Злоба, что лёд, до тепла живёт – і лихе серце на сонці тане. Пр.
• Лёд тронулся (перен.) – крига скресла.
• Надейся на него, как на вешний лёд – покладайся на нього, як на торішній сніг.
• На языке мёд, а в сердце лёд – на язиці мід, а під язиком лід. Пр. На язиці медок, а під язиком (а на думці) льодок. Пр. Слова ласкаві, та думки лукаві. Пр.
• Подёргиваться, подёрнуться льдом – шерхнути, зашерхнути (про багатьох позашерхати); (ледь-ледь) пришерхати, пришерхнути (про багатьох попришерхати).
• Под кем лёд трещит, а под нами ломится – кому лиха вщерть, а нам з наспою. Пр.
• Покрываться, покрыться льдом – братися, узятися кригою (льодом).
• Разбить (сломать) лёд (перен.) – розбити (проломити) кригу (лід); зробити перший крок; покласти (зробити) початок чому (чого).
• Река скована льдом – річка (ріка) замерзла.
• Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд пришёл – згадала баба дівера, що добрий був. Пр. Згадала баба, як дівувала. Пр.
• У скупого и в крещенье лёду не выпросишь – щедрий - серед зими снігу не випросиш. Пр. Посеред зими льоду не випросиш у куми. Пр. У нього посеред зими льоду не випросиш. Пр.
Полный
• В полной безопасности – у цілковитій безпеці; цілком (зовсім) безпечно.
• В полной мере – повною мірою (на повну міру, у повній мірі); (іноді) до повної, повні (у повній повні, уповні).
• В полном (во всём) параде – Див. парад.
• В полном ли ты уме? – чи ти сповна розуму (при повному, повнім розумі)?
• В полном рассудке – при повному розумі; сповна розуму бувши.
• В полном смысле слова – у повному розумінні (значенні) слова; справжній (-ня, -не, -ні).
• Дом их — полная чаша – їх господа — повна чаша; у їх [ній] господі всього вдосталь; є в них що їсти й пити.
• Дышать, вдыхать полной грудью – дихати, удихати на повні груди.
• Испить полную чашу – випити (спити, скуштувати) добру повну.
• На полном газе (газу) (разг.) – на повному газі.
• Полная луна, полный месяц – місяць уповні; повня; повний місяць.
• Полный (полон) до краёв – повний ущерть; повний [аж] по [самі] вінця.
• Полный с верхом – повний з верхом (з наспою).
• Полным-полно (полна, полно) (разг.) – (повний-)повнісінький ((повна-)повнісінька, (повне-) повнісіньке); (повно-)повнісінько.
• Полным ходом; на полный ход – повним ходом; на повний (на повен) голос.
• Хлопот (забот) полон рот у кого – клопоту (турбот) повна голова кому, в кого.
Уровень
• Быть на высоком (на надлежащем) уровне – бути на високому (на належному) рівні.
• В уровень с кем (поставить, стать), в уровень с чем (идти, развиваться) – урівень (урівні, нарівні) з ким, з чим; на одному рівні з ким, з чим.
• Вровень с краями (наливать, наполнить) – по [самі] вінця; ущерть.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

до́верху вщерть, до само́го ве́рху

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вщерть, нар. – вконец, в уровень с краями.
Уще́рть, см. Вщерть.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

вщерть, присл.
уще́рть, присл.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Джерло́, -ла́, с. = Джерело. А в сій горласі, глянь, грязюка ущерть джерло сповнила. Черномор.
Кришта́ль, -лю, м.
1) Хрусталь. Зуби такі, як кришталь. Грин. III. 164. Як кришталь біла. Ном. № 13149. Чиста, як кришталь, вода стояла вщерть з кам’яними краями криниці. Левиц. І.
2) Употребляется какъ ласкательное слово. Ой ти, Грицю, дорогий кришталю! Чуб. V. 431. Я тебе, кришталю, давно дожидаю. Грин. ІІІ. 171. Ум. Кришта́лик.
Уще́рити и ущи́рити, -рю, -риш, гл. Сравнять съ краями мѣры насыпанное въ нее сыпучее тѣло. Мірку пудову вкрадено, таку що як насипать її вщерть та ощирить палочкою, то й важить не треба, — акурат пуд буде. Черн. у.
Уще́рть, нар. Въ уровень, съ краями.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

вболіва́льниця, вболіва́льниць, уболіва́льниця, уболіва́льниць; ч. вболіва́льник, уболіва́льник
1. пристрасна прихильниця спортивної команди (гравця чи гравчині), музичної групи та ін. [Зіркова вболівальниця «Динамо» Леся Цуренко. (fcdynamo.kiev.ua, 28.12.2018). Вірменка Лаура Айрапетян виявилася заядлою футбольною вболівальницею. (Високий замок, 2009). Упевнена в перемозі киян, хоча я – недосвідчена футбольна вболівальниця. (День, 1999). А коли грав у теніс Корбяну, маленькі трибуни були вщерть заповнені численними його уболівальницями. (Теодор Константін «Балтазар прибуває в понеділок», пер. Йосип Фельдштейн, Єва Нарубіна, 1972). Він співав «од серця» в сорока п’яти містах і всюди викликав захоплення слухачів. Особливо – молодих слухачок. Юних провінціальних уболівальниць народної музики аж ніяк не можна змішувати з їх нью-йоркськими сестрами. (Всесвіт, 1960, №2). ]
2. та, хто вболіває за когось або щось. [Співачка Софія Федина – вірна вболівальниця України. (Високий замок, 2012). <…> панна дорога всім… вона – янгол-охоронець нещасних, щира вболівальниця за долю пошматованої шуліками України <…>. (Михайло Старицький «Останні орли», 1903, пер. Микита Шумило, Євген Михайлюк, 1968).]
див.: прихи́льниця, фа́нівка, фа́нка, фана́тка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 359.
уболіва́льниця, уболіва́льниць, вболіва́льниця, вболіва́льниць; ч. уболіва́льник, вболіва́льник
1. пристрасна прихильниця спортивної команди (гравця чи гравчині), музичної групи та ін. [Зіркова вболівальниця «Динамо» Леся Цуренко. (fcdynamo.kiev.ua, 28.12.2018). Вірменка Лаура Айрапетян виявилася заядлою футбольною вболівальницею. (Високий замок, 2009). Упевнена в перемозі киян, хоча я – недосвідчена футбольна вболівальниця. (День, 1999). А коли грав у теніс Корбяну, маленькі трибуни були вщерть заповнені численними його уболівальницями. (Теодор Константін «Балтазар прибуває в понеділок», пер. Йосип Фельдштейн, Єва Нарубіна, 1972). Він співав «од серця» в сорока п’яти містах і всюди викликав захоплення слухачів. Особливо – молодих слухачок. Юних провінціальних уболівальниць народної музики аж ніяк не можна змішувати з їх нью-йоркськими сестрами. (Всесвіт, 1960, №2). ]
2. та, хто вболіває за когось або щось. [Співачка Софія Федина – вірна вболівальниця України. (Високий замок, 2012). <…> панна дорога всім … вона – янгол-охоронець нещасних, щира вболівальниця за долю пошматованої шуліками України <…>. (Михайло Старицький «Останні орли», 1903, пер. Микита Шумило, Євген Михайлюк, 1968).]
див.: прихи́льниця, фа́нівка, фа́нка, фана́тка

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Взрѣ́зь = вще́рть, по ві́нця. — Повна мірка вщерть. — Насипала борщу по самі вінця.
Вро́вень = врі́вень, врі́внї, вще́рть. – Врівень з берегами. — Насипав мірку вщерть.
Вскрай = 1. край, кіне́ць; країна, сторона́. 2. біля́, побіля́, край, ко́ло, бли́зько, поблизу́, суме́жно. 3. до кра́ю, до ве́рху, вщерть.
Гребло́ = 1. стрихівка, стриха́ч, стрих. — Насыпа́ть въ гребло́, подъ гребло́ = в стрих, під стри́х, в ще́рть. — Овси давати в бочку під стрих, без верху і топтання. С. З. — Міра муки вщерть без верху. С. З. 2. д. Весло́.
Навзрѣ́зь = 1. нанарі́з, нарозрі́з. — Купуй кавуна нанаріз і як поганий буде — не бери. 2. вщерть, уще́рть (С. Ш.), про рідке — по ві́нця (С. З.). — Дає він мірку не з верхом, а вщерть. — Зерно міряєть ся ущерть. С. З. — Налив по самі вінця.
Насыпа́ть, насы́пать, ся = насипа́ти, наси́пати, ся, понасипа́ти, з верхом—ви́вершити, до країв — вщерть, встріх наси́пати. — Понасипай мішки просом. Чайч.
У́ровень = 1. грунтва́га, середва́га (д. Ватерпа́съ); шми́га. 2. рі́вень. — Площина доволї висока над рівень морську. Кн. — Въ у́ровень, на одно́мъ у́ровнѣ = в рі́внї, в рі́вень (С. Л.), на одні́й мі́рі. — В рівень з берегами. С. Л. — Въ у́ровень съ края́ми = вщерть (Ман.), уще́рть (С. Ш.), устри́м, налитий або насипаний — щертови́й.