Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 6 статей
Запропонувати свій переклад для «винувате»
Шукати «винувате» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Долг
1) пови́нність (
р. -ности), обов’я́зок (р. -зку). [Вико́ную свій службо́вий обов’я́зок]; см. Обя́занность.
Первым до́лгом – що-найпе́рше, пе́ршим ді́лом;
2) (
заём) борг, по́зика, по́зичка, ви́нне (р. -ного), винува́те (р. -того), (старый) зале́глість (р. -лости). [Нія́к боргі́в не повипла́чую. Що пі́сля ба́тька зоста́лося, те за по́зички (по́зики) пішло́ (Грінч.). Я взяв у ньо́го коня́ за ви́нне, бо він позича́в у ме́не гро́ші і хліб, та й коне́м відда́в. Цей чолові́к ко́сить мені́ не за гро́ші, а за винува́те, – позича́в весно́ю].
Часть непогашенных торговцу долго́в – (провинц.) недоно́с (Вас.).
В долг – по́зикою, бо́ргом, на́-борг, (чаще – на́бір), на ві́ру, на-пові́р.
Брать в долг – позича́ти, бра́ти на́-борг (чаще – на́бір), на-пові́р, боргува́ти. [Пішо́в чума́к до жиді́вки боргува́ти мед-горі́лку].
Взятый в долг – боргови́й, пози́чений.
Накупить в долг – набра́ти на́бір, на́-борг.
Давать, дать в долг – боргува́ти, поборгува́ти, позича́ти, пози́чити, визича́ти, ви́зичити, ві́рити, пові́рити, навіря́ти, наві́рити, у пози́ку дава́ти. [Як ста́неш усі́м боргува́ти, то доведе́ться без соро́чки ходи́ти. Не ві́рять шинкарі́ горі́лки. Шинка́рочка мене́ зна́є, на сто рублі́в навіря́є].
Раздать в долг – зборгува́ти, понавіря́ти, порозпозича́ти. [Уве́сь крам зборгува́в, а гро́шей кат-ма́. Людя́м бага́то понавіря́в (порозпозича́в), як-би то всі повіддава́ли].
Погашать, погасить, заплатить долг – поплати́ти (покри́ти) борги́, випла́чуватися, (сов.) ви́платитися (з боргі́в).
Взыскать долг – ви́правити борг.
Влезть в долги́ – заборгува́тися, залі́зти в борги́, загру́знути в борга́х, втопи́тися в пози́ках.
Он в долгу́, как в шелку – він по ши́ю в борга́х; у борга́х, як у реп’яха́х; у йо́го боргі́в більш як воло́сся на голові́ (в бороді́).
Не остаться в долгу́ – не занедба́ти (не попусти́ти) свого́, (зап.) віть за віть відда́ти.
Отрабатывать за долг шитьём – відшива́ти кому́ що; пряденьем – відпряда́ти; косьбой – відко́шувати; службой – відслу́жувати, и т. д. [Ва́ші два карбо́ванці я вам відпряду́].
I. Занима́ть, заня́ть у кого
1) позича́ти, пози́чити, зазича́ти, зази́чити у ко́го чого́, що, зазича́тися, зази́читися у ко́го чим, бра́ти, узя́ти в по́зи́ку в ко́го чого́, (
образно) зарятува́тися, зара́дитися в ко́го чим. [Шко́ла й на папі́р часте́нько не ма́є шага́ і в хазя́йки зазича́ється (Свидн.). Се я у чолові́ка зарятува́вся та й оплати́в по́даті (Сл. Гр.)].
-ть место – забира́ти, забрати мі́сце, (о лице) займа́ти, зайня́ти мі́сце.
-ма́ть место (должность) – ма́ти (обі́ймати) поса́ду.
-ть очередь – займа́ти (засто́ювати), зайня́ти (застоя́ти) че́ргу.
-мать высокое положение – бу́ти на вели́кій поса́ді, ма́ти (обійма́ти) вели́ку поса́ду, ма́ти вели́кий у́ряд.
За́нятый мыслями о чём – загли́блений (порину́лий) у думки́ про що, зами́слений про що, перейня́тий (обійня́тий) думка́ми про що.
2)
см. Заи́мствовать.
За́нятый – пози́чений, зажи́чений. [Їж, ку́мо, хліб, хоч пози́чений (Номис)].
Занято́е (долг) – пози́чене, по́зичка, по́зи́ка, винува́те, ви́нне. [Верта́й пози́ку! Що ви́нне – відда́ти пови́нно (Номис.). Це мене́ за винува́те ціну́ють (описывают)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Долг
1) (
заём) борг; позика; позичка, (устар.) винне (р. -ного), винувате (р. -того), (старый) залеглість;
2) (
обязанность) повинність, обов’язок:
брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позичку, позикою, у борг, боргом, на віру, наборг, на́бір) у кого, позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого, (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого; напозичатися;
быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому, бути в боргу в кого, заборгувати (задовжити) в кого;
быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним (обов’язаним) кому, перед ким, (иногда) бути винним перед ким;
в долг – позикою, боргом, наборг, (чаще – на́бір), на віру, (устар.) наповір;
в долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах, боргів [більш] як волосся на голові (в бороді), напозичався – аж нікуди (по саме нікуди);
взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги);
взятый в долг – позичений (борговий), (про гроші іще) борг (довг);
взять за долг что-либо – стягти (відібрати, одібрати) за борг (за довг) що, пограбувати;
влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги), загрузати, загрузнути в боргах (у довгах), заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички), (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги), топитися, утопитися в позиках, заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися), набратися по шию;
возврат долгов – повернення, повертання боргів;
входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися, заборгувати[ся], задовжуватися, задовжитися, завинуватитися; ще (те саме, що);
вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів);
выполнять свой долг – виконувати свій обов’язок;
давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (иногда визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити);
дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання;
дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор, повірний, (про лихваря іноді) позичайло;
долг гражданский – громадянський обов’язок;
долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає (Пр.); голод морить, а довг крутить (Пр.);
долг платежом красен – що винен — віддати повинен (Пр.); умівши брати, умій і віддати (Пр.); позичене не з’їдене — все треба віддати (Пр.); як не вертись, а взяв, то розплатись (Пр.); перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай (Пр.); як не вертись, а за позикою розплатись (Пр.); гріхи — плачем, а довги — платежем (Пр.); хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати (Пр.); позичка на боржнику верхи їздить (Пр.);
долг погашенный – борг сплачений;
жить в долг – жити на позички (у борг, у довг);
забирать в долг – боргуватися; брати набір, на віру;
изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок);
исполнять долг – чинити обов’язок;
накупить в долг – набрати набір, наборг;
не остаться в долгу – не занедбати (не попустити) свого, віть за віть віддати;
не только долг, но и обязанность – не тільки обов’язок, але й повинність;
он в долгу не останется – він винним не залишиться, (перен.) він подякує (віддячить, відплатить), він віть за віть віддасть, він цього не подарує, він не попустить свого;
отдать последний долг природе – умерти; віддати Богові душу;
отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові, провести до кладовища;
отпускать в долг – боргом (набір, наборг, в кредит) давати, боргувати;
отрабатывать за долг шитьём, пряденьем, косьбой, службой – відшивати, відпрядати, відкошувати, відслужувати кому що;
отсрочивать долг – поборгувати; відкласти виплату боргу;
первым долгом (разг.) – щонайперше (найперше), передусім, насамперед;
поверить в долг – повірити набір;
погашать, погасить, заплатить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати, покрити) борги, виплачуватися, виплатитися з боргів;
по долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності), виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність);
покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг);
по уши (по горло) в долгах – по [самі] вуха (по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах), як у реп’яхах; мати багато нашийниць;
раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати, (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти);
расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги), поквитувати, поквитати борги (позики);
сложить долг с кого – дарувати кому борг;
считать своим долгом – уважати за свій обов язок (своїм обов’язком, за свою повинність), мати за обов’язок, брати (покладати) собі за обов’язок, почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним;
сомнительные долги – непевні борги;
требовать долг – правити борг (довг, позику);
у него много долгов – у нього багато боргів (довгів), він має багато боргів (довгів), він багато (геть-то багато) винен, (образн. жарт. іще) у нього (він має) багато намиста на шиї;
часть непогашенных торговцу долгов – (лок.) недонос;
человек долга – людина обов’язку;
чувство долга – почуття обов’язку, усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності);
это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша;
я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий, я винен кому, я завинив кому;
я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш;
я у вас в большом долгу – я вам багато винен.
[Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (О.Кониський). Не вірять шинкарі горілки (Сл. Гр.). У його бідолахи багато нашийниць (Сл. Гр.). Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє (Н. п.). Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання (Сл. Гр.). — Що ж вони про мене кажуть? — граючи очима, спитала Марина. — Недобре кажуть, Марино!. Як тебе колись лихо спіткало, вони тебе приберегли й не дали лихові тебе посісти, а як їх прикрутило голодне лихо, то що ти з ними вчинила? Якого хліба даєш їм у позику? Ось на, подивись! — і він витяг з-за пазухи той шматок хліба, що сховав учора. — Коли їм не згодне брати трохи присмаженого, то хто ж їх до того силує? — байдуже спитала Марина (П.Мирний). Люцина сіла коло самовара на місці хазяйки, щоб наливати чай, хоч другим часом та повинність лежала на Зосі (І.Нечуй-Левицький). Довкола шниряє, глядить, де б грошиків позичить можна, і думка в кожного тривожна, що наборг їсть і наборг спить (І.Франко). Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов’язку віддати працю свого життя тому простому народові (І.Франко). — Прошу вас, без галасу чиніть повинність вашу, — у мене в хаті хворі (Л.Українка). Тепер тільки я зібралась «вирівняти залеглості» в своїй кореспонденції (Леся Українка). Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.Коцюбинський). Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (О.Кобилянська). Раденко матері не знав,— вона вмерла в той день, як він, її перший син, побачив світ; через п’ять років умер і батько, невеличкий панок, хлопця ж узяв до себе і виховав дядько, бо що після батька зосталося, те за позички пішло (Б.Грінченко). Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М.Коцюбинський). Я взяв у нього коня за винне, бо він позичав у мене гроші і хліб, та й конем віддав. Цей чоловік косить мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною. Пішов чумак до жидівки боргувати мед-горілку. Як станеш усім боргувати, то доведеться без сорочки ходити. Увесь крам зборгував, а грошей катма. Людям багато понавіряв (порозпозичав), як би то всі повіддавали. Ваші два карбованці я вам відпряду (АС). Панок це був задрипаний — в боргах, як у реп’яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (Б.Антоненко-Давидович). Він взяв мене за плечі, звав єдиною. Щось говорив про долю, про борги. Що там, під Дубно, він ще був людиною, а тут він сам з собою вороги (Л.Костенко). Купівля на́борг — ніби дзбан, що внадився ходити по воду (О.Сенюк, перекл. Торґні Ліндґрена). Останній наш борг у крамниці залишився несплаченим, і на́борг нам уже не давали (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Так уже ведеться в цьому світі, треба сплачувати борги (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). 1. Новорічний лист Дідові Морозу: “Мене звати Миколка, мені 8 років. Тепер у нашої сім’ї багато боргів. Подаруй нам, будь ласка, трошки грошей. Я реально відіграюсь!”. 2. Товариші чоловіки та коханці! Виконуйте свій обов’язок! Не сподівайтесь один на одного! 3. Я просто патріот і вирішив в армію сходити, борг батьківщині віддати. Сходив в армію, віддав борг батьківщині й вирішив більше в такі борги не залазити].
Обговорення статті

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Винова́те, -того, с. Долгъ. Сей чоловік косе мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною. Волч. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Долгъ = 1. обовя́зок, пови́нність. — Обовязок чинити. С. З. — Коли сповню свій обовязок, то нїхто мінї нїчого не зробить. Фр. — Взя́тый въ долгъ = боргови́й. — Отда́ть послѣ́дній долгъ приро́дѣ = відда́ти Бо́гові ду́шу, уме́рти. — Отда́ть п. д. поко́йнику = прове́сти до кла́довища. 2. довг, ви́нне, винува́те, по́зичка. — Въ до́лгъ брать = бра́ти на́бір, в по́зичку. — Въ до́лгъ вѣ́рить, дава́ть = боргува́ти, навіря́ти, на́бір дава́ти, у пози́ку дава́ти. — Як будеш усїм боргувати, прийдеть ся сорочку латати. н. пр. — Продай мінї набір, а гроші через тиждень віддам. н. о. — Піду до жидівки — сип набір горілки! н. п. — Шинкарочка мене знає, на сто рублїв навіряє. н. п. — Въ долги́ влѣ́зть = вдовжити ся. — Ту зїму так вдовжився, що й не вилїзу. — Въ долгу́ какъ въ шелку́ = по ши́ю в довгах, в довгах як в репяхах. н. пр.
Занято́й, за́нять = 1. пози́чений. — Позиченим волом не наробиш ся. н. пр. — Занято́е = пози́чене, по́зичка, винува́те, ви́нне. —Що винне — віддати повинно. н. пр. 2. заняти́й, за дїлом, за робо́тою.

Запропонуйте свій переклад