Знайдено 20 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Вы́вод –
1) (откуда-либо) – виво́ді́ння, ви́від (р. ви́воду); 2) (пятен) виба́влювання; 3) ви́сновок, ви́снов. [Логі́чний ви́сновок. Ви́сновок з то́го – ось яки́й]. • Делать, сделать вы́вод – роби́ти (зроби́ти) ви́сновок, висно́вувати, ви́снувати. |
Выводи́ть, вы́вести –
1) виво́дити (реже вивожа́ти, вивожда́ти), ви́вести; (выпроваживать) – випрова́джувати, ви́провадити. [Ви́вів бо́су на моро́зець. Ду́ків-срібля́ників за лоб бра́ли, із-за стола́, на́че волі́в, вивожда́ли. Письме́нник виво́дить перед на́ми люде́й. Хо́чу тебе́ ви́вести з кло́поту = из затруднения. Вона́ ни́тку виво́дить тонку́ та до́вгу]; 2) в. детей (о животных, птицах) – плоди́ти, випло́джувати, ви́плодити, виво́дити, ви́вести, наве́сти́, вилу́плювати, ви́лупити [Ки́цька навела́ киценя́т. Ой біда́, біда́ ча́йці-небо́зі, що ви́вела чаєня́ток при би́тій доро́зі], (детей в люди) виво́дити (ви́вести) діте́й в лю́ди, на ко́го. [Тре́ба бу́де діте́й годува́ти та в лю́ди виво́дити (Крим.). Скі́льки потя́гся мій ба́тько, по́ки на вчи́теля ви́вів мене́ (Тесл.)]; 3) выводи́ть истребляя, уничтожая – вибавля́ти, ви́бавити, обавля́ти, оба́вити, витлу́млювати, витлумля́ти, ви́тлумити. [Повибавля́й пля́ми з оде́жі. Ви́тлумила му́хи з ха́ти. Ви́бавили кукі́ль з пшени́ці]; 4) в. заключение, вывод – висно́вувати, ви́снувати, роби́ти (зроби́ти) ви́сновок, ви́сновки; 5) в. голосом – виво́дити (ве́сти) го́лос, пі́сню, спів. [Виво́дить го́лос, як лляну́ тонку́ ни́тку (Неч.-Лев.)]; 6) в. стену – кла́сти, скла́сти; (каменную, кирпичную) мурува́ти, змурува́ти; 7) в. из терпения – позбавля́ти, позба́вити кого́ терпцю́, урива́ти, урва́ти кому́ терпе́ць; 8) в. на чистую воду – ви́вести на світ, на чи́сту во́ду, на слизьке́; 9) в. из себя – дратува́ти, роздратува́ти; 10) в. верх (напр. в стоге) – виве́ршувати, ви́вершити. • С невы́веденным (незаконченным) верхом – недове́ршений. |
Заключа́ть, заключи́ть –
1) (в тюрьму и т. п.) ув’я́знювати, в’язни́ти, ув’язни́ти, зачиня́ти, зачини́ти, замика́ти, замкну́ти, завдава́ти, завда́ти, закида́ти, заки́нути, заса́джувати, засади́ти (до в’язни́ці, у в’язни́цю), (фамил.) запакува́ти кого́. [На́шого націона́льного ге́нія і кра́щих на́ших люде́й завдава́в у нево́лю (Грінч.). Давно́ Мару́сю зачи́нено? – Та вже тре́тій ти́ждень!]; 2) (в себе) місти́ти, вміща́ти, вмісти́ти що в собі́, обійма́ти, обня́ти собо́ю, ма́ти в собі́, (стар.) замика́ти в собі́. [Кни́жка обійма́є собо́ю два́дцять а́ркушів]; 3) что из чего – виво́дити, ви́вести що з чо́го, роби́ти, зроби́ти ви́сновок, висно́вувати, ви́снувати з чо́го. [З цьо́го мо́жна ви́вести (ви́снувати), що…]; 4) кінча́ти, скінчи́ти, закінча́ти, закінчи́ти. [Свою́ промо́ву він закінчи́в таки́ми слова́ми]; 5) (условие, договор, контракт) склада́ти, скла́сти, роби́ти, зроби́ти, писа́ти, написа́ти, підпи́сувати, підписа́ти (умо́ву, догові́р (ря́дну), контра́кт), бра́ти, узя́ти контра́кт з ким; (уславливаться, особ. устно) умовля́тися, умо́витися, договоря́тися, договори́тися з ким. [Сього́дні склада́ємо умо́ву з видавни́цтвом. Ніхто́ з бо́гом контра́кту не брав (Номис)]. • -чать мир, перемирие – замиря́ти(ся), замири́ти(ся), вчиня́ти, вчини́ти замире́ння, склада́ти, скла́сти мир. [Ей чи гара́зд, чи до́бре наш гетьма́н Хмельни́цький учини́в, що з ляха́ми, мости́вими пана́ми, у Бі́лій Це́ркві замири́в? (Дума)]. • -чить союз – зав’яза́ти спі́лку, вступи́ти в спі́лку з ким. [Обра́жено мого́ держа́вця, й він за це порве́ зав’я́заную спі́лку (Грінч.)]. • -ча́ть, -чи́ть в скобки – бра́ти, взя́ти щось у дужки́. • -чи́ть счёт(ы) – замкну́ти раху́нки. • -ча́ть форму, тип. – слюсува́ти, заслюсува́ти фо́рму. • Заключё́нный – ув’я́знений; вмі́щений; ви́ведений, ви́снуваний, зро́блений; скла́дений, підпи́саний; (о мире, перемирии) вчи́нений, скла́дений; (тип.) заслюсо́ваний. |
Нача́ло –
1) (в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)]. • В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги). • От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)]. • -ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни. • Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)]; 2) (во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)]. • Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю). • Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • В -ле, см. Внача́ле. • В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)]. • В самом -ле чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)]. • В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́. • В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри). • -ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни). • В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні. • -ло года – поча́ток ро́ку. • В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця. • -ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)]. • От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся). • -ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну). • В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої. • Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)]. • О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́). • От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)]. • От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)]. • По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)]. • Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що. • С -ла существования чего – відко́ли існу́є що. • С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том. • С самого -ла – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)]; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)]; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)]. • Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)]. • С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний). • Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися. • Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го. • Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)]. • Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)]. • -ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го. • -ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то. • Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в. • Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко; 3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)]. • Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́. • -ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла. • Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла); 4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)]. • Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло. • Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип. • -ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди). • -ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень; 5) -ла (мн. ч.) – а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́. • -ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики. • Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи); б) (первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а. • -ла знания – поча́тки знання́; в) (основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)]. • -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні. • На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах. • На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку. • Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах; 6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я). • Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́. • Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло. • Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́; 7) (химич. элемент) елеме́нт (-та); 8) – а) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1. • Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким. • Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник; 9) церк. – а) (начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло. • Творить -ло – пра́вити нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку). • Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці). • Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)]. • Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння); 10) -ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків). |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
ДЕ́ЛАТЬ делать без ума́ пха́ти коло́ду, коти́ти брус; делать больши́е глаза́ о́чі на лоб виверта́ти; делать больши́е шаги́ ши́роко ступа́ти; делать весёлую ми́ну при плохо́й игре́ роби́ти весе́лу мі́ну в пога́ній грі; делать вид ще става́ти в по́зу; делать внуше́ние вичи́тувати кому; делать возмо́жным /делать досту́пным, делать нагля́дным, делать невозмо́жным, делать прия́тным тощо/ уможли́влювати, /удосту́пнювати, унао́чнювати, унеможли́влювати, уприє́мнювати тощо/; делать вырази́тельным увира́знювати, виопу́клювати; делать в отме́стку відпла́чуватися; делать вред шко́дити; делать вы́вод /делать заключе́ние/ висно́вувати, роби́ти ви́сновок; делать гимнасти́ческие упражне́ния коротк. вправля́ти гімна́стику, вправля́ти ру́ханку; делать гла́зки ще стріля́ти очи́ма; делать два де́ла кува́ти на два міхи́, торгува́ти на два база́ри; делать докла́д /делать объявле́ние тощо/, доповіда́ти /оголо́шувати тощо/; делать га́дости ка́постити; делать зака́з замовля́ти; делать заявле́ние заявля́ти, склада́ти зая́ву; делать зигза́ги кривуля́ти (док. накривуляти); делать из дерьма́ котле́тку роби́ти з ву́ха сови́ шовко́ву торби́нку; делать из ме́лочей собы́тие роби́ти з му́хи слона́, роздува́ти кади́ло; делать киносъёмку фільмува́ти; делать круг (в русі) роби́ти гак; делать не с того́ конца́ роби́ти че́рез го́лову; делать не́чего вст ??? нема́ ра́ди; делать обтека́емым зали́зувати, обшаро́вувати, вигла́джувати, закру́глювати, заокру́глювати, знего́стрювати; делать одолже́ние роби́ти до́брість; делать отво́д кому відво́дити кого; делать отступле́ние ухиля́тися; делать оце́нку цінува́ти; делать о́чную ста́вку зво́дити віч-на́-віч, галиц. конфронтува́ти (док. сконфронтувати); делать па́кости ще чини́ти ка́верзи; делать переме́ны міня́ти декора́ції; делать по приме́ру кого іти́ за чиїм при́кладом; делать по образцу́ чего галиц. взорува́ти на що; делать попы́тки про́бувати; делать послабле́ние дава́ти по́пуск, попуска́ти ві́жки́; делать предупрежде́ние попереджа́ти; делать снисхожде́ние роби́ти поле́гкість, роби́ти побла́жку; делать ста́вку на кого ва́жити /числи́ти/ на; делать сто́йку става́ти на рука́х, става́ти на ру́ки; делать стро́гое внуше́ние ще накру́чувати хвоста́; делать ударе́ние наголо́шувати, живомовн. вдаря́ти, кла́сти на́голос; делать упо́р на что ще підкре́слювати що; делать уси́лия ще напру́жуватися; делать честь додава́ти че́сти кому; делать ши́ворот-навы́ворот ста́вити віз попере́д коня́; что ни делай образ. хоч скач хоч плач; с э́тим ну́жно что́-то делать на це тре́ба яку́сь ра́ду; делающий що /мн. хто/ ро́бить тощо, покли́каний /зда́тний, зму́шений/ зроби́ти, викона́вець, стил. перероб. роби́вши, фраз. позна́чений [делающий успе́хи позначений успі́хами], де ро́блять [цех, делающий та́ру цех, де роблять та́ру]; делающий больши́е глаза́ /делающий кру́глые глаза́/ з очи́ма ма́ло не на ло́бі; делающий весёлую ми́ну при плохо́й игре́ з весе́лою мі́ною в пога́ній грі; делающий всё возмо́жное гото́вий зроби́ти все; делающий га́дости ка́посник; делающий глу́пости зви́клий роби́ти дурни́ці; делающий два де́ла кова́ль на два міхи́; делающий измере́ния /делающий огово́рку тощо/ = измеряющий /оговаривающий тощо/; делающий из му́хи слона́ паніке́р, ра́ди́й розду́ти кади́ло; делающий круг зму́шений зроби́ти гак; делающий надсе́чки карбівни́к, за́йня́тий карбува́нням; делающий наоборо́т зви́клий роби́ти навпаки́; делающий не с того́ конца́ стил. перероб. роби́вши че́рез го́лову; делающий обтека́емым покли́каний зализа́ти, зали́зувач, знего́стрювач, прикм. зали́зувальний; делающий одолже́ние ра́ди́й прислужи́тися, ірон. до́брий ву́йко; делающий отступле́ние що ро́бить у́хил; делающий па́кости ка́посник, ка́верзник, прикм. ка́посний; делающий пого́ду заспі́вувач, головна́ фігу́ра; делающий сто́йку що стає́ на ру́ки; делающий ударе́ние що наголо́шує тощо, зви́клий наголо́шувати, ра́ди́й наголоси́ти; делающий уси́лие стил. перероб. напру́жуючись; делающий уси́лия гото́вий докла́сти сил; делающий честь кому що ро́бить честь; ничего́ не делающий не обтя́жений пра́цею, неро́ба; не делающий секре́та из чего стил. перероб. не ма́вши на́міру таї́ти що; НАДЕ́ЛАТЬ (дурниць) нако́їти; наделать дело́в /наделать беды́/ нароби́ти ха́ле́пи /ли́ха/, нако́їти ли́ха; наделать зигза́гов накривуля́ти; наделать зла негара́зд вчини́ти; наделавший ОКРЕМА УВАГА; наделавший мно́го зла ОКРЕМА УВАГА; ПОДЕ́ЛАТЬ ничего́ не поделаешь укр. нема́ ра́ди, нічо́го не попи́шеш; но что поделаешь та що поді́єш; СДЕ́ЛАТЬ (діло) ще ви́конати, (річ) ви́готовити, створи́ти, змайструва́ти; сделать бо́льно кому завда́ти бо́лю; сделать больши́е глаза́ поста́вити ро́гом о́чі; сделать в благода́рность за что віддя́чити за; сделать возмо́жным уможли́вити, фраз. да́ти наго́ду; сделать всё возмо́жное зроби́ти все, що мо́жна; сделать всё для кого не́бо прихили́ти кому; сделать вы́говор фаміл. накрути́ти хвоста́; сделать вы́чет відрахува́ти; сделать грима́су скриви́тися; сделать до́брое де́ло добро́ вчини́ти; сделать досту́пным кому удосту́пнити; сделать ки́слую ми́ну сква́сити гу́би; сделать круг да́ти га́ку, зроби́ти гак, (в повітрі) кружельну́ти; сделать намётку намі́тити (пункти́ром); сделать неподви́жным знерухо́мити; сделать нечувстви́тельным (етером) замори́ти; сделать нововведе́ние перен. сказа́ти нове́ сло́во; сделать одолже́ние прислужи́тися, зроби́ти ми́лість, зроби́ти до́брість; сделать от воро́т поворо́т діста́ти о́близня, спійма́ти о́близня, вхопи́ти о́близня, з’ї́сти о́близня, скуштува́ти гарбуза́, узя́ти гарбуза́, з’ї́сти гарбуза́, діста́ти гарбуза́; сделать пе́рвый шаг тру́дного пути́ зру́шити ка́мінь з мі́сця; сделать поку́пки обкупи́тися; сделать поползнове́ние /сделать попы́тку/ спро́бувати; сделать нагля́дным /сделать невозмо́жным, сделать недействи́тельным, сделать однообра́зным, сделать самостоятельным, сделать незави́симым тощо/ унао́чнити /унеможли́вити, унева́жнити, уодномані́тнити, усамості́йнити, унезале́жнити тощо/; сделать свои́м пра́вилом покла́сти собі́ за пра́вило; сделать справедли́вым усправедли́вити; сделать стра́шные глаза́ ви́звірити бу́ркала, ви́звірити о́чі; сделать шаг ступи́ти крок [шагу не сделает кроку не ступить]; не сделать и мале́йшего уси́лия па́льцем не кивну́ти; сделавший ОКРЕМА УВАГА; СДЕ́ЛАННЫЙ зро́блений /пороблений/, упо́раний, вчи́нений, ви́конаний, ви́готовлений, змайстро́ваний; СДЕ́ЛАННОЕ до́ро́бок. |
ПРИХОДИ́ТЬ фаміл. приту́пувати, притьо́пувати, приди́бувати, (до кого) відві́дувати кого, пока́зувати о́чі кому, (додому) верта́ти, верта́тися, поверта́ти, поверта́тися, (про час) настава́ти, наближа́тися, (в екстаз) впада́ти, (легко) дістава́тися, (про товари) оде́ржуватися, фраз. вихо́дитися [приходит коне́ц кому приходить кіне́ць]; приходи́ть в восхи́щение /приходи́ть в восто́рг/ умліва́ти від захо́плення, оказ. підстри́бувати з ра́дощів; приходи́ть в го́лову наверта́тися на ду́мку; приходи́ть в движе́ние ще активізува́ти, розру́хувати; приходи́ть в забве́ние запада́ти в непа́м’ять, присипа́тися по́рохом, припада́ти по́рохом; приходи́ть в замеша́тельство торопі́ти; спантели́чуватися; приходи́ть в кра́йнее изумле́ние не могти́ ви́йти з ди́ва; приходи́ть в него́дность става́ти неприда́тним; приходи́ть в негодова́ние (про небіжчика) переверта́тися в труні́; приходи́ть в неи́стовство оказ. несамови́тіти, приходи́ть в отча́яние образ. бра́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце; приходи́ть в расстро́йство розла́днуватися; приходи́ть в себя́ ще ого́втуватися; приходи́ть в себя́ от удивле́ния (переваж. з част. не) вихо́дити з ди́ва; приходи́ть в столкнове́ние галиц. зударя́тися; приходи́ть в у́жас /приходи́ть в отча́яние/ хапа́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце, облива́тися холо́дним по́том; приходи́ть в умиле́ние перен. та́нути, розтава́ти; приходи́ть в упа́док ще марнува́тися, іти́ на про́пасть, схо́дити на пси, тріща́ти по всіх швах, припада́ти пи́лом; приходи́ть к заключе́нию роби́ти ви́сновок, висно́вувати; приходи́ть к концу добіга́ти кінця́, (про запас) викі́нчуватися; приходи́ть к убежде́нию переко́нувати; приходи́ть на гото́вое до гото́вої коло́ди вого́нь підклада́ти; приходи́ть на мысль фраз. іти́ на ду́мку; приходи́ть на память спада́ти на па́м’ять; приходи́ть на по́мощь става́ти до по́мочі, подава́ти ру́ку по́мочі, прихо́дити на по́міч; приходи́ть на ум /приходи́ть на мысль/ спада́ти /сплива́ти, збіга́ти, наверта́тися/ на ду́мку /язи́к/, заро́ювати в голові́; приходи́ть с года́ми (про досвід) додава́ти з рока́ми; приходит в го́лову мысль кому ду́має собі́ хто [нево́льно мне приходит в голову мысль мимово́лі я думаю собі]; приходя́щий 1. що /мн. хто/ прихо́дить тощо, прибу́ваний, надхо́джуваний, зви́клий прихо́дити, ра́ди́й прийти́, відві́дувач, прибу́лець, приходя́нин, пришля́к, прихо́да, прихі́дець, прихо́дько, прихі́дько, гість, прикм. бува́лий, прихо́жий, (слуга) галиц. прихо́дячий, 2. оде́ржуваний; приходя́щий в бе́шенство = приходя́щий в я́рость; приходя́щий в весёлое настрое́ние ра́ди́й розвесели́тися; приходя́щий в восто́рг /приходя́щий в восхище́ние/ ма́ло не умлі́лий /стил. перероб. млі́ючи/ від захо́плення, гото́вий прийти́ в екста́з, образ. в екста́зі; приходя́щий в го́лову /приходя́щий на ум/ (про ідеї) заро́юваний у голові́; приходя́щий в движе́ние урухо́млюваний; приходя́щий в замеша́тельство /приходя́щий в смуще́ние/ збенте́жуваний; приходя́щий в изумле́ние = изумляющийся; приходя́щий в него́дность стил. перероб. стаючи́ неприда́тним; приходя́щий в отча́яние по́йманий ро́зпачем; приходя́щий в противоре́чие с стил. перероб. зайшо́вши в супере́чність із; приходя́щий в равнове́сие врівнова́жуваний; приходя́щий в себя́ очу́нюваний, ого́втуваний; приходя́щий в созна́ние /приходя́щий в чу́вство/ оприто́мнюваний, от-о́т вже прито́мний; приходя́щий в соприкоснове́ние = соприкасающийся; приходя́щий в состоя́ние упа́дка /приходя́щий в упа́док/ забу́тий Бо́гом, щора́з бі́льше занепа́лий; приходя́щий в столкнове́ние прире́чений /змушений/ зіткну́тися; приходя́щий в у́жас по́йманий /спо́внюваний/ жа́хом; приходя́щий в умиле́ние розчу́люваний, гото́вий розта́нути; приходя́щий в упа́док на гра́ні зане́паду; приходя́щий в я́рость ма́ло не ошалі́лий, щора́з люті́ший, розлю́чуваний; приходя́щий к вы́воду /приходя́щий к заключе́нию/ стил. перероб. роби́вши ви́сновок; приходя́щий к концу́ близьки́й до кінця́; приходя́щий к соглаше́нию ра́ди́й дійти́ зго́ди; приходя́щий к убежде́нию вже ма́йже переко́наний; приходя́щий на па́мять ра́птом воскре́слий у па́м’яті; приходя́щий на по́мощь гото́вий прийти́ на по́міч, допомого́вець; приходя́щий на сме́ну = сменяющий; приходи́вший ОКРЕМА УВАГА; приходивший вчера́ вчора́шній гість; |
РЕША́ТЬ (робити висновок) висно́вувати, (ребус) розга́дувати /відгадувати/; реша́ющий 1. що /мн. хто/ вирі́шує тощо, зви́клий розгадувати, гото́вий /зда́тний, взя́вшись/ ви́рішившись, прикм. ключови́й, вирішни́й, виріша́льний, /голос/ ухва́льний, /етап/ перело́мний, переломо́вий, /про роль/ оказ. зна́ковий, /про мить/ рішу́чий, фраз. зго́дний [решающий оста́ться /пое́хать тощо/ зодний лиши́тися /пої́хати тощо/], 2. = разрешающий 2 тощо для ро́зв’язки, за́йня́тий розв’язкою, відга́дько, прикм. розв’я́зувальний, розга́дувальний, реконстр. розв’язко́вий; решающий судьбу́ долено́сний, фраз. істори́чний; пра́во решающего го́лоса пра́во ухва́лювати, пор. право вето; реша́емый 1. вирі́шуваний, ухва́люваний, розсу́джуваний, зва́жуваний, висно́вуваний, 2. розв’я́зуваний, розга́дуваний, прикм. розв’язни́й, образ. з ро́зв’язкою; |
СУДИ́ТЬ ще засу́джувати, уроч. твори́ти суд, (в суді) розсу́джувати, розгляда́ти спра́ву, ве́сти́ розпра́ву, (про що) ма́ти /висло́влювати, виробля́ти/ ду́мку; суди́ть да ряди́ть ду́мати й гада́ти; суди́ть по ком прирі́внювати до кого; суди́ть по чём висно́вувати з чого; суди́ть по вне́шнему ви́ду ще поклада́тися на зо́внішнє вра́ження; не суди́ть стро́го бу́ти побла́жливим /виба́чливим/ [не суди́те стро́го! бу́дьте побла́жливі!]; не суди́те и не суди́мы бу́дете не суді́ть, і вас не суди́тимуть; су́дя по чему як виплива́є /вихо́дить, як ви́дно, як вихо́дило/ з чого [су́дя по кни́ге як виплива́є з кни́ги]; су́дя по всему́ як ви́дно з усьо́го; ВЫ́СУДИТЬ безпідставно забуте ви́позивати, галиц. ви́правувати і похідн.; вы́судивший ОКРЕМА УВАГА; ПОСУДИ́ТЬ посуди́те са́ми! оказ. поду́майте самі́!; |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
Вывод – висновок. Делать вывод – робити висновок; висновувати. |
Заключение (вывод) – висновок; (условия, договора) – складання; (книги, счетов) – замкнення; (в тюрьму) – ув’язнення. В заключение (необходимо отметить) – наприкінці (треба відзначити). На (ваше) заключение – (вам) на висновок. Дать, сделать (свое) заключение – подати, зробити (свій) висновок, подати свою думку. Обвинительное заключение – обвинний висновок. По заключению (сделки, условия) – склавши, підписавши (угоду, умову). Сделать заключение – зробити висновок; подати своє міркування. По заключению чьему – за чиїм висновком. Согласно заключению вашему – згідно з вашим висновком. Заключение выводить – висновувати; робити висновок. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
Аналогия
• По аналогии с чем – за аналогією (з аналогії) до чого; аналогічно до чого; подібно (відповідно) до чого; на подобу до чого. • Проводить, провести аналогию между чем – проводити, провести аналогію між чим; зрівнювати, зрівняти (порівнювати, порівняти) що з чим. • Судить, заключать по аналогии с чем – судити, робити висновок (висновувати) з аналогії до чого. |
Выводить
• Выводить, вывести в люди кого – виводити, вивести; (про багатьох) повиводити в люди кого. • Выводить, вывести заключение – робити, зробити висновок; висновувати, виснувати. • Выводить, вывести из беды кого – визволяти, визволити з біди (з лиха, з напасті) кого; вирятовувати, вирятувати кого з біди (з лиха, з напасті). [Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті. П. Куліш.] • Выводить, вывести из заблуждения кого (перен.) – з’ясовувати, з’ясувати кому його помилку; очі розкривати, розкрити кому на що; виводити, вивести з омани (з заблуду) кого. • Выводить, вывести из оцепенения – виводити, вивести з заціпеніння (з одубіння); повертати, повернути до свідомості. [Голоси в дворі вивели її з одубіння. Панн.] • Выводить, вывести из равновесия кого – порушувати, порушити рівновагу чию; виводити, вивести з рівноваги кого. • Выводить, вывести из терпения кого – виводити з терпіння кого; уривати, урвати терпець кому; переступати, переступити (переходити, перейти) міру терп(е)ливості чиєї. • Выводить, вывести кого из себя – виводити, вивести з себе кого; дратувати, роздратувати кого; допікати, допекти кому; дозоляти, дозолити кому. [Так дозолив мені той капосний Івась, що я за віник та за ним… З нар. уст.] • Выводить, вывести на свежую, на чистую воду кого (разг.) – показувати, показати кого в правдивому світлі; викривати, викрити кого. Див. вода. |
Вывод
• Делать, сделать выводы – робити, зробити висновки; висновувати, виснувати. • Приходить, прийти к выводу – доходити, дійти [до] висновку; приходити, прийти (привертатися, привернутися) до висновку. [Ще раз і ще думав над цим Цигуля й завжди доходив саме того висновку, що не пусте це. Головко.] |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
Висно́вувати, ви́снувати –
1) развивать, развить; 2) выводить, вывести заключение. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
Вывод –
1) (лог.) – висновок (-вку); в. обоснованный – у[об]ґрунто́ваний висновок; делать вывод – робити висновок, висно́вувати, виснувати; 2) (действие) – виво́ді́ння (СЖМ), виведення, вивід (-воду). |
Выводить, вывесть –
1) виво́дити, вивести; в. на свежую воду – виво́дити на чисту во́ду; 2) (делать заключение) – робити, зробити висновок, висно́вувати, виснувати. |
Заключение –
1) (вывод) – висновок (-вку) на що, з чо́го; з. обвинительное – висновок на обвинува́чення; з. предварительное (по делу) – попере́дній висновок; выводить -ние – робити, зробити висновок, висно́вувати, виснувати; давать, делать свое -ние – подава́ти, пода́ти, робити, зробити свій висново́к; на ваше -ние – на ваш висновок, на вирішення, на присуд; -ние по докладу – висновок на до́повідь; по -нии, после -ния – пі́сля висновку; по -нию (исполнять) – на підста́ві висновку; по -нию чьему (следует) – за чиї́м висновком; прийти к -нию – прийти до висновку; согласно вашего -ния – згі́дно з ва́шим висновком; с присоединением -ния – долуча́ючи, долучивши висновок, з долу́ченим висновком; 2) (тюремное) – ув’язнення, за́мкнення; з. одиночное – окре́ме ув’язнення; з. предварительное – передсудо́ве ув’язнення (за́мкнення); держать в -нии – держа́ти у в’язниці; он в -нии – він ув’язнений, він у в’язниці; подвергать -нию – ув’язнювати, ув’язнити, держа́ти у в’язниці, садити, посадити у в’язницю; 3) (окончание) – кіне́ць (-нця), закі́нчення; в -ние (сказать) – на закі́нченні, закі́нчуючи, кінча́ючи, наприкінці́, напослі́док, наоста́тку; 4) (книг, счетов) – закі́нчування, закі́нчення, зве́дення; з. баланса – зведе́ння, закі́нчення балянсу; 5) (условия, договора) – уклада́ння; з. займа – уклада́ння по́зики; з. мира – замирення; по -нии условия – укла́вши умо́ву; с -нием договора дела должны поправиться – як бу́де укла́дений до́гові́р (як укладу́ть до́гові́р), спра́ви ма́ють піти на кра́ще. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
*Висно́вувати, -вую, -єш, сов. в. ви́снувати, -ную, -єш, гл. 1) Развивать, развить.
2) Выводить, вывести заключение. Сл. Нік. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)