Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 60 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Англи́йский – англі́йський, брита́нський.
-ская болезньвідмі́на.
Ребёнок, больной -скою болезнью – відмі́нок, відмінча́ (р. -ча́ти).
Вариа́нт – варія́нт, відмі́на.
Вариа́ция – варія́ція, відмі́на.
Вид
1) (
образ, подобие, наружность) ви́гляд, о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва, стать, (к)шталт, ви́зір (р. -зору), вро́да. [Ма́ти весе́лий (го́рдий, сумни́й, нужде́нний) ви́гляд. Дух святи́й прийня́в подо́бу (по́стать) го́луба. Поста́ва свя́та, а сумлі́ння злоді́йське].
В таком ви́де – в тако́му ви́гляді, в такі́й по́статі.
В наилучшем ви́де – в найкра́щому ви́гляді, в найкра́щому сві́тлі, як-найкра́ще.
В п’яном ви́де, в трезвом ви́де – по-п’я́ному, п’я́ним бу́вши, по-твере́зому, твере́зим бу́вши.
Внешний (наружный) вид – зве́рхній (надві́рній) ви́гляд, вро́да.
На вид, с ви́ду – на ви́гляд, на по́гляд, на о́ко, на взір, на по́зір, з ви́гляду, з по́гляду, з ви́ду, з лиця́. [Пшени́ця га́рна на взір].
Странный на вид – ди́вний з по́гляду, ди́вного ви́гляду, ди́вно вигляда́ючи.
При ви́де – ба́чучи, поба́чивши.
Под ви́дом кого, чего – на́че-б то хто, що, ні́би-то хто, що, в ви́гляді кого́, чого́, в о́бразі кого́, чого́, під по́зором кого́, чого́.
В ви́де наказания ему решено… – за ка́ру йому́ ви́значено…
В ви́де опыта, милости – як спро́ба[у], як ла́ска, за ла́ску.
Иметь вид кого, чего, представляться в ви́де кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд кого́, чого́, вигляда́ти, пока́зуватися, видава́тися, як (немо́в) хто, як що и ким, чим. [Га́рне хлоп’я́, шкода́ ті́льки, що паненя́м визира́є. Вигляда́є немо́в ви́нний].
Делать, сделать вид – удава́ти, уда́ти кого́, чини́тися ким, виставля́ти себе́ як, що. [Удава́ти неви́нного, удава́ти обра́женого. Удава́в, немо́в спить. Старе́ виставля́є себе́, що не ско́ро їсть].
Принимать, принять какой-л. вид – набира́ти, -ся, яко́го ви́гляду, перейма́тися ви́дом, бра́ти (узя́ти) на се́бе лице́ (лик).
Подавать, показывать вид – дава́ти в знаки́, дава́ти озна́ку, вдава́ти ні́би.
Не показывать и ви́да, что… – і навзнаки́ не дава́ти, що…;
2) (
матем.: форма, фигура) стать, подо́ба, фо́рма, ви́гляд;
3) (
ландшафт, пейзаж) крайови́д, ви́гляд, вид. [Чудо́вий гірськи́й крайови́д. Ой, що за чудо́ві ви́гляди тут у вас і на рі́чку й за рі́чку (Н.-Лев.). Вид навкруги́ був сумни́й];
4) (
видимость, возможность быть видимым): На виду́ – на о́ці, на видноті́.
Быть на виду́ у кого-л. – бу́ти в о́ці, в очу́, перед очи́ма, перед ві́ччю в ко́го. [Перед очи́ма в хи́жої татарви́].
Иметь в виду́ кого, что (рассчитывать на кого, на что) – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що, ва́жити на ко́го, на що. [Письме́нник, що ва́жить і на сільсько́го читача́…]; (принимать во внимание, сообразоваться) – огляда́тися, уважа́ти на ко́го, на що, ма́ти кого́ (що) на ду́мці, на о́ці, в очу́, на ува́зі, ду́мати на ко́го. [Народопра́вство централісти́чне раз-у-раз огляда́тиметься на потре́би центра́льних люде́й більш, ніж на на́ші (Єфр.). Передовики́ ля́дської полі́тики ма́ли в очу́ саме́ па́нство (Куліш). На ко́го ви ду́маєте? = кого вы имеете в виду?].
Имелось в виду́ – була́ ду́мка.
Имея в виду́, что… – ма́ючи на ува́зі (на о́ці), що…, уважа́ючи на те, що…
В виду́ того, что… – з о́гляду[ом] на те, що…
В виду́ (чего) – через що, уважа́ючи на що, з о́глядом[у] на що, тим що…
В виду́ ранней весны – уважа́ючи (з о́гляду[ом]) на ра́нню весну́.
Ставить кому на вид – вино́сити кому́ перед о́ко, зверта́ти чию́ ува́гу, подава́ти кому́ на ува́гу, виставля́ти (завважа́ти) кому́.
Скрыться из ви́ду – загуби́тися, ще́знути з оче́й.
Выпустить из ви́ду – спусти́ти з ува́ги, з оче́й, забу́тися.
Итти за кем, не выпуская из ви́ду – іти́ за ким на́зирцем (на́зирці), на́глядом (на́глядці).
Для ви́ду – про (лю́дське) о́ко, для [ради] годи́ться, на ви́зір, для призо́ру. [Аби́ був на ви́зір].
Ни под каким ви́дом – жа́дним спо́собом, ні в я́кому ра́зі.
Ви́дом не видать – за́зором не вида́ти, і за́зору нема́є;
5) (
разновидность) відмі́на, порі́док, ві́дрід (р. -роду), вид. [А це де́рево вже и́ншого порі́дку];
6) (
биол.) відмі́на, вид. [Числе́нні відмі́ни зві́рів];
7) па́шпорт, по́свідка, ка́ртка (на перебува́ння, на прожива́ння десь);
8) (
грам.) вид, фо́рма. [Вид недоко́наний, доко́наний, одноразо́вий];
9)
ви́ды, -ов, мн. – ду́мка, га́дка, на́мір, мета́, споді́ванки.
Из корыстных ви́дов – за-для кори́сної мети́.
В ви́дах чего – за-для чо́го, ма́ючи на ува́зі щось, за-для яки́хсь ви́глядів.
В служебных ви́дах – за-для ви́глядів (в в-ах) службо́вих.
Иметь ви́ды на кого, на что – би́ти (ці́лити, ва́жити) на ко́го, на що, накида́ти о́ком на ко́го, на що. [Не ду́же б’є на кріпа́цьких парубкі́в (Мирн.)].
Ви́ды на урожай, на будущее – споді́ванки (ви́гляди) на врожа́й, на майбу́тнє.
Видать ви́ды – бува́ти (бу́ти) в бува́льцях, у Бува́личах.
Видавший ви́ды – обме́таний, бува́лий.
Видоизмене́ние – видозмі́на, відмі́на; модифіка́ція.
Год
1) рік, год (
зап. гід, р. го́ду), лі́то, (обыкнов. во мн. ч. літа́), (умен.) річо́к (р. -чка), годо́к (р. -дка), годо́чок (р. -чка). [З Нови́м Ро́ком!].
Текущий год – цей (пото́чний, біжу́чий) рік.
В этом году́, в нынешнем году́ – цього́ ро́ку, це́й рік, сері́к.
В прошлом году́ – того́ ро́ку, мину́лого ро́ку, (у)торі́к, тогі́д.
В позапрошлом году́ – позаторі́к.
В будущем году́ – на́рік.
Относящийся к этому году́, этого го́да – сьогорі́чний, цьогі́дній, сьоголі́тошній.
Год тому назад – (уже́) рік тому́, бу́де тому́ рік.
Из го́да в год – рік-у-рі́к, рік-повз-рі́к, год-у-го́д.
С го́ду на́ год – від ро́ку до ро́ку.
Как в какой год – як під рік (год), як до ро́ку (го́ду).
В прежние го́ды – за коли́шніх (давні́ших) рокі́в.
В 1917 году́ – 1917-го ро́ку, в 1917-му ро́ці.
В один год – однього́ ро́ку.
Через год – за рік, за год, у рік, у год.
В продолжение го́да – через рік, про́тягом ро́ку.
До истечения го́да – до ро́ку, до го́ду.
Каждый год – що-ро́ку, що-рік.
Два раза в год – дві́чі на рік.
Семь тысяч в год (плата) – сім ти́сяч рі́чно.
Отдавать в наём на год – найма́ти на рі́к, у го́д.
Служить по найму на год – по года́х ходи́ти, у году́ бу́ти.
Пошёл кому-л. восемнадцатый год – на вісімна́цятий рік пішло́ (зверну́ло) кому́сь, у 18-ий рік уступи́в хтось.
Круглый год – ці́лий рік, від льо́ду до льо́ду.
Полго́да – півро́ку, півгода́.
Четвёртая часть го́да – кварта́л.
Високосный год – пересту́пний рік, Кася́нів рік.
Время го́да – пора́ ро́ку, відмі́на ро́ку. [Чоти́ри по́ри ро́ку].
Новый год – нови́й рік.
Канун нового го́да – ще́дрий вечір.
Поздравлять с новым го́дом (с определ. обрядами) – новолі́тувати.
Родившийся в этом году́, в прошлом году́ (о скоте) – се́літок, торішня́к;
2) (
возраст, годы) вік, лі́та́. [Молоді́ лі́та́. Дитя́чий вік].
Преклонные го́ды – похи́лий вік.
Го́ды этого уже не позволяют – із літ це мені́ ви́йшло.
Пока позволяют го́ды – по́ки слу́жать лі́та.
Года́ми стар – на літа́ стари́й.
Го́ды проходят – літа́ (роки́) мина́ють.
Прожить молодые го́ды – відмолодикува́ти. Срв. Лето́.
Дитя́ – дити́на, дитя́ (р. дитя́ти); (возвыш.) ча́до, (насмешл.отродье) ви́лупок. [Це-ж твої́ ви́лупки]; мн. ді́ти; ум. дити́нка, дити́нонька, дити́ночка, дитя́тко, ді́тонько, (чаще во мн. -ки), дитя́точко, дитя́те[о]нько, дитинча́ (р. -ча́ти).
Де́тки – ді́тки́, ді́точки́, ді́тоньки́.
Дети́шки – дітво́ра́, дітлахи́, дітваки́, дитинча́та, (насмешл.) бахурня.
Малые де́ти – мале́ча, дрі́б’язок. [Там того́ дрі́б’язку по́вен за́пічок]; (в детск. яз.) ля́ля, ля́лечка.
Дитя́ в зародыше – утро́ба; (ещё не говорящее, грудное) немовля́ (р. -ля́ти), немовля́тко; (начинающее бегать) бігуне́ць (р. -нця́), бігу́нчик; (самое младшее в семье) мізи́нець (р. -нця), мізи́нчик, мізи́нне дитя́, (шутливо) – ви́с[ш]крібок; (сводное) зведеню́к (ж. р. зведеню́чка), зведеня́ (р. -ня́ти, мн. зведеня́та); (родное) рі́дна дити́на, порі́дня (ж. р.). [Він її́ порі́дня, – то хіба́-ж вона́ його́ одки́неться? (Звиног.)]; (от первого брака) пасербиня́ (р. -ня́ти); (подаренное) подарунча́ (р. -ча́ти); (внебрачное) нешлю́бна дити́на; (незаконнорождённое) байстря́ (р. -ря́ти), байстру́к, (о девочке) байстру́чка, (общ.) байструченя́, (деликатно) баста́рд, па́далишне [Андрі́й з па́далишних], па́далишна (самосі́йна) дити́на; (зачатое до брака) безкорова́йний, безкоровайчу́к; (родившееся после смерти отца) посме́ртна дити́на; (балованное) пе́стя (р. -ті); (резвое) ко́кот, ко́котень (р. -тня); (крикливое, пискливое) пи́скавка, вере́скля (р. -лі); (неуклюжее, толстое) опе́цьок (р. -цька), окле́цьок; (запачканное, неопрятное) ма́зя, замурзеня́ (р. -я́ти); (уродливое, больное английской болезнью) відмі́нок, відмінча́ (р. -ча́ти), відмі́на; (умершее без крещения) потерча́ (р. -ча́ти), потерчу́к.
Корчить из себя дитя́ – дити́нитися, сов. здити́нитися. [Не дити́нься та прийма́й гро́ші на теля́. А Семе́н здити́нився, на́че він ніко́ли не чув і не ба́чив].
Родить дитя́ – знайти́ дити́ну, приве́сти дити́ну, породи́ти.
Родить дитя́ вне брака – наряди́ти дити́ну, (грубее) приве́сти байструка́.
Изме́на
1)
кому, чему (неверность) – зра́да кого́, чого́, (предательство чьё) зра́да, зра́дництво чиє́. [Честь приму́шує за зра́ду так плати́ти (Самійл.). Все нага́дувало їм про ї́хню неда́вню га́ньбу, безси́лля й зра́дництво (Єфр.)].
Склонный к -не – зрадли́вий, зра́дний;
2) змі́на, відмі́на, перемі́на;
срвн. Измене́ние.
Измене́ние – змі́на, відмі́на, (перемена) перемі́на, переина́ч[кш]ення, неок. переина́ч[кш]ування, ина́чення. [Звукові́ змі́ни (Крим.). З де́якими обме́женнями, відмі́нами й дода́тками (Грінч.)].
-ние расписания лекций – змі́на в ро́зкладі ле́кцій.
-ние расписания поездов – змі́на залізни́чого ру́ху, змі́на в ро́зкладі поїзді́в.
Во -ние чего – на змі́ну чого́, змі́нюючи що.
До -ния – до змі́ни.
Впредь до -ния – до да́льшої змі́ни.
Внезапное -ние – рапто́ва змі́на.
Карти́на
1) (
живописное изображение) карти́на, о́браз (-зу), малю́нок (-нка), малюва́ння, мальо́вання, ма́ливо. [Ні́би намальо́ваний на чо́рному по́лі карти́ни сиді́в Кайда́ш (Н.-Лев.). Посла́в гонця́ до богома́за, щоб малюва́ння накупи́в (Котл.). І все диви́вся, усе́ диви́в на о́браз кра́сний на столі́: на нім були́ намальо́вані удова́ з своє́ю до́нькою (Федьк.). Га́рний як ма́ливо (Л. Укр.)].
Выставка -ти́н – карти́нна (худо́жня) ви́ста́ва.
Галлерея -ти́н – галере́я (гал. ґале́рія) карти́н, образі́в.
Как -на (красив) – як карти́на. [А як ся́де кіне́ць сто́ла та обіпре́ться руко́ю, – як та карти́на (Н.-Лев.)].
-на писанная – красу́ня мальо́вана, кра́сень мальо́ваний.
-на природы – карти́на приро́ди. [Не мо́жна сказа́ти, щоб і він не міг оціни́ти га́рну карти́ну приро́ди (Крим.)].
Живая -на – жива́ карти́на;
2) (
вид) краєви́д (-ду), вид (-ду), карти́на, крайо́браз (-зу). [Сами́й краєви́д без люде́й – що ра́мка без карти́ни (Л. Укр.)];
3) (
сцена) о́браз (-зу), карти́на, малю́нок (-нку). [Змалю́є перед ва́ми жахли́вий о́браз людсько́го вбо́жества (Єфр.). Карти́на повстає́: зібра́всь гурто́чок… (Л. Укр.)];
4)
театр. – карти́на, відмі́на, о́браз (-зу), (редко) постано́ва.
Ме́на
1)
см. Меня́ние;
2) мі́на, міньба́, мі́нянка, (
обмен) обмі́на, о́бмі́н (-ну), обмі́нок (-нку), замі́на, замі́н (-ну), замі́нка, ви́мін, (гал.) вимі́на, (промен) промі́на, про́мі́н (-ну). [Гро́ші – знаря́ддя до міньби́ (Єфр.). Охо́чих до мі́нянки ку́па вели́ка (Франко). Ми зроби́ли обмі́нок (Н.-Лев.)].
-на без придачи, ухо на ухо – міньба́ без дода́чі (так на та́к, зап. віть на ві́ть).
Посредством -ны – через мі́ну, мі́ньки. [Ця соки́ра мі́ньки мені́ діста́лася (Звин.)].
-на обратная – ро́змін (-ну). Промышлять -ною (особенно лошадей), см. Менова́ть;
3) змі́на, відмі́на, (
перемена) перемі́на; срв. Измене́ние.
Осо́бенность – (свойство) особли́вість, власти́вість (-вости), (отличность) відмі́на, (характ. черта, примета) відзна́ка, озна́ка, позна́ка, прикме́та, прикме́тність, питоме́нність (-ности).
-ность этого климата – особли́вість (власти́вість) цього́ клі́мату.
-ности памятника – особли́вості па́м’ятника.
Диалектические -ности языка – діялекти́чні відмі́ни в мо́ві.
Характеристические -ности того времени – характеристи́чні озна́ки того́ ча́су.
-ность его характера – особли́вість (власти́вість, прикме́тність) його́ вда́чі.
В -ности – зосі́[о́]бна. См. Осо́бенно.
Отли́чие
1)
см. Отличе́ние. Для -чия правды от лжи – щоб пра́вду від брехні́ відрізни́ти;
2) (
различие) відмі́на, різни́ця, відзна́ка від чо́го, від ко́го.
Мелкие -чия в языке – дрібні́ відмі́ни в мо́ві;
3) (
в знач. превосходства, награда) відзна́ка. [Мо́ву кни́жню вважа́ли письме́нники за свою́ одзна́ку від люде́й те́мних (Єфр.)].
Служебные -чия – службо́ві відзна́ки.
Знак -чия – відзна́ка.
Служить с -чием – служи́ти з відзна́кою.
Его за -чие произвели в полковники – за заслу́ги його́ наста́влено на полко́вника.
Отличи́тельный – відмі́нний, відмі́тний.
-ный признаквідмі́на, відмі́нна озна́ка.
-ная особенность – відмі́нна прикме́та, ри́са.
Отме́на
1) касува́ння, скасо́вування, анулюва́ння, (
окон.) скасува́ння, знесе́ння.
-на приказания – скасува́ння нака́зу.
В -ну того приказа издан новый – за́мість того́ нака́зу ви́дано ново́го.
-на приговора – скасува́ння ви́року;
2) відмі́на, різни́ця. [Між ни́ми нема́ жа́дної відмі́ни (різни́ці)].
См. Разли́чие.
Переме́на – перемі́на (ум. перемі́нка, перемі́ночка), змі́на, відмі́на (ум. відмі́нонька), (о кушаньях) перемі́на. [А скі́льки на сві́ті вся́ких перемі́н луча́ється (Свидн.). І дав їм усі́м на перемі́ну оде́жі на доро́гу (Св. Пис.). Змі́на в по́глядах (Коцюб.). Відмі́на в почува́ннях. На лиці́ помі́тно було́ глибо́ку одмі́ну (Васильч.)].
Переме́на, -нка (в школе между уроками) – пере́рва, змі́на, гал. па́вза.
-на жизни, декораций – змі́на життя́ (в житті́), декора́цій.
-на жилища, помещения – перемі́на осе́лі (домі́вки), примі́щення (поме́шкання).
-на образа правления, образа жизни – змі́на ладу́ (в урядува́нні), змі́на ладу́ (на́прямку) в житті́.
-на платья – по́вне вбрання́.
-на белья – змі́на біли́зни.
Иметь несколько -ме́н платья – ма́ти кі́лька вбранні́в, ма́ти чима́ло вбрання́.
При́знак
1) озна́ка, позна́ка, призна́ка, прикме́та, знак (-ку), слід (-ду) чого́. [Це озна́ка духо́вої сла́бости (Єфр.). Хоч як шука́в, та не поба́чив на́віть і позна́ки (Крим.). І призна́ки на́віть нема́ тепе́рки, що був став (Камен. п.)].

Верный -знак – пе́вна озна́ка.
Существенный -знак – істо́тна озна́ка.
Отличительный -знак – відмі́нна озна́ка или просто відмі́на, відзна́ка. [Ро́зум – ця відзна́ка люди́ни].
По внешним -кам – з зо́внішніх озна́к.
Поступок этот есть -знак прекрасной души – вчи́нок цей – прекра́сної душі́ озна́ка.
-ки болезни – озна́ки (призна́ки) хоро́би.
При малейшем -ке опасности – при найме́ншому знаку́ небезпе́ки.
От прежней красоты и -ка не осталось – від попере́дньої краси́ і знаку́ (слі́ду, позна́ки) не лиши́лось.
Видеть в чём -знак – ба́чити в чо́му прикме́ту, озна́ку и т. д., ма́ти що за знак. [Учи́тель тільки кивну́в; се вже ма́ли за знак, що серди́тий, і приміча́ли (Свидн.)].
Быть служить, являться -ком чего – бу́ти озна́кою, прикме́тою и т. д. чого́, пра́вити (служить) за озна́ку чого́.
Это есть, является -ком силы – це – озна́ка си́ли.
Нет и -ка кого, чего – нема́ й знаку́ (слі́ду, призна́ки, натя́ми), нема́ й зазо́ру (зазо́ром), нема́ й прислі́дку кого́ чого́. [Ніде́ й зна́ку́ не було́ яко́гось житла́. У йо́го куре́й і зазо́ром нема́ (Черк. п.). Його́ й прислі́дку тут не було́].
Отвечать каким-л. -кам (иметь их) – ма́ти озна́ки які́.
-ки делимости, мат. – озна́ки поді́льности;
2) (
примета предвещательная) прикме́та; см. Приме́та. [Де пога́на прикме́та, що ку́рка пі́внем заспіва́ла].
Хороший -знак – до́бра прикме́та.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вид
1) (
образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода;
2) (
матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;
3) (
ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид;
4) (
видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого.
5) (
разновидность) відміна, порідок, відрід, вид;
6) (
биол.) відміна, вид;
7) паспорт (
давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);
8) (
грам.) вид, форма;
9) (
виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки:
будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі);
быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого;
быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого;
в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів;
в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…;
в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку;
в виде прогонных и суточных – як прогони та добові;
в виде процента – як процент;
в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого;
в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою);
в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…;
в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище;
в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого;
в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що);
в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…);
в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…;
в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що;
в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…;
величественный вид – величний вигляд;
в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані;
видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований;
видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето;
вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання;
видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано;
видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати;
виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє;
виды спорта – види спорту;
в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…);
в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться);
в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще;
в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі;
в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою);
внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода);
в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч;
в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися);
в связанном виде (хим.) – у сполуках;
все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…);
всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога);
в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою);
в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових;
в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу;
в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши;
в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті;
в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді;
выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися;
делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…);
дерзкий вид – зухвалий вигляд;
для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору;
заочный вид обучения – заочна форма навчання;
зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду; 
идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці);
из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою);
имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що;
имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці];
иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати;
иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар.застар.в очу) кого, що;
иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим;
иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що;
иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий);
иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що;
имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати;
имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…;
каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає;
кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?;
можно представить в виде – можна подати у вигляді;
на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх;
на виду – на оці; на видноті;
на виду быть у кого – бути перед очима в кого;
на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно);
надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі;
не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги;
не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи;
не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак;
не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…;
не упускать из виду – не спускати з ока;
никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…;
ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі];
общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…;
по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий);
по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою;
подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби;
под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що;
показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки;
поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що;
потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що;
при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що;
при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку;
приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати);
приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду;
принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик);
принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду];
принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать;
растерянный вид – спантеличений вигляд;
скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися;
совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова;
ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому;
странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид);
у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря;
упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати;
ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно).
[Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].
Обговорення статті
Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби):
а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут;
благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час;
было время когда – був час (були часи, була пора) коли;
в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах;
в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу;
в данное время – [в] цей час, тепер;
в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом;
в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою);
в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору;
в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину);
в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом);
в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи;
в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно;
в любое время суток – цілодобово;
в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час;
в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли;
в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас;
в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно;
в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах);
в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу;
в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину;
во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком);
во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами;
во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (зрідка) на нову;
во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно;
во время поста – постом;
во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи);
во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи;
во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб;
в одно время – заразом; одночасно;
в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас;
в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями;
во сколько времени? – о якій годині?;
[в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу;
[в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи;
в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду;
в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою;
временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.);
временами нужно… – часами (деколи) треба…;
время абсолютное – час абсолютний;
время боронования – волочінка;
время будущее – час майбутній, прийдешній;
время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна;
время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз;
время вставания – устанок;
время выдержки (техн.) – тривалість витримування;
время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель;
время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.);
время года – пора (доба, відміна) року;
время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.);
время до восхода солнца – досхідна пора (доба);
время дообеденное – задобіддя, задобідня година;
время жатвы – жнива;
время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість;
время идёт – час минає (збігає, плине);
время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко];
время испытания (техн.) – тривалість випробування;
время, когда весной снег тает – відталь;
время, когда греет солнце (разг.) – вигріви;
время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома;
время, когда пасётся скот – пасовиця;
время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов);
время косьбы (косовица) – косовиця;
время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає;
время между весною и летом – залітки;
время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить;
время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист;
время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; раз за разом, иноді, инколи; спорадично;
время пахания, пахоты – оранка;
время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка;
время послеобеденное – пообідній час; сполуденок;
время поступления бумаги – час вступу паперу;
время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок);
время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок;
время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя;
время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо;
время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди;
время появления первого льда – перволіддя;
время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора);
время прибавочное (для работы) – надробочий час;
время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ;
время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.);
время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина;
время работает на нас – час працює на нас;
время релаксации (техн.) – тривалість релаксування;
время роения пчёл – рійба (ройовиця);
время рождения овец – обкіт (р. -коту);
время сгребания сена – гребовиця;
время скоро проходит – час швидко упливає;
время собирания мака – макотрус;
время суток – час доби;
время терять – гаяти час, марнувати час;
время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго;
время удара (техн.) – тривалість удару;
время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час;
время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння;
в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи;
в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час;
всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз);
всему своё время – на все свій час, усьому свій час;
в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі;
в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину;
всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.);
в течение… времени – протягом… часу;
в течение некоторого времени – протягом якогось часу;
в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час;
в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді;
в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору;
в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом;
в условленное время – умовленої години, як умовлено;
в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра;
выбрать время – вибраги годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину);
выиграть время – вигадати час;
в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут;
давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що;
делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени;
до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що;
до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори;
долгое время – довгий (великий) час;
до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині;
до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу;
до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній;
до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна;
до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер;
до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі;
до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний);
до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля;
до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний;
ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі);
ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий;
если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли;
есть время – є час; є коли;
за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу;
засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час;
знай время и место – знай своє місце й час;
и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу;
идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові;
имел время – мав час; мав коли (мені) було коли;
имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли;
иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.);
как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час;
как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме;
ко времени – вчасно, упору (впору);
короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина;
к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору;
летнее время – літо;
мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи;
на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи;
наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час;
на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні;
на время – на [якийсь] час; до часу; про час;
надлежащее время – певний, слушний час;
назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години;
на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час;
на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу;
на неопределенное время – на безрік;
настоящее время – час теперішній;
наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться;
наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали;
нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний;
на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу;
неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя);
не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті;
не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час;
не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори;
некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година;
нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу;
не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло;
нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає;
не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться;
новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв;
нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові;
обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и];
около того времени – близько того часу;
определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін);
от времени до времени – час від часу; з часу до часу;
относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий;
отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство;
первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах;
по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь;
по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи;
по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи;
потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу;
потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час;
потребуется много времени – візьме (забере) багато часу;
праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати;
приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала;
продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу;
прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час;
рабочее время – робітний, робочий час;
раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок);
самое время – саме час;
свободное время – дозвілля; гулящий час;
с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен;
с какого времени? – відколи?; з якого часу?;
сколько времени? – котра година?;
с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів;
с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна);
с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку);
с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу;
со временем – згодом, з часом;
со времени – від часу, від часів; з часів;
спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того);
спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі;
старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина);
с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі;
с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи;
с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді;
с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу;
тем временем – тим часом, поки [там] що;
теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність;
терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час;
то время – тогодення;
того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий;
трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення;
требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний);
тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття;
убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час;
удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година;
указанное время – указаний (зазначений) час;
улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу);
у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося;
условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування;
утреннее время – зарання, заранок;
через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом;
это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду;
это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу.
[При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях] Обговорення статті
Год
1) рік, (
устар.) год (гід), літо, (обыкнов. во мн. ч. літа); (умен.) річо́к, годо́к, годо́чок;
2) (
возраст, годы) вік, літа:
больше года – понад (над) рік; більш (більше) як (ніж) рік;
будущий год – майбутній, прийдешній, наступний рік;
в будущем, в следующем году – на той рік; майбутнього, наступного року; (иногда) нарік;
в год, неделю, месяц (три тысячи платы) – (три тисячі) річна, тижнева, місячна;
в годы революции, войны… – під час революції, війни…; за років революції, війни…; у роки революції, війни…;
високосный год – високосний (переступний) рік; (нар.) Касянів рік;
в молодые годы – за молодих літ (років); [за] молодого віку (иногда у молодому віці, віку); замолоду; у молоді літа (роки); у молодих літах; за молодощів;
в ночь под Новый год – уночі проти Нового року;
в один год – одного року; за один рік;
в один год пройти двухлетний курс – за один рік пройти дворічний курс;
в один год уровень воды может быть выше, в другой — ниже – одного року рівень води може бути вищий, другого [року] – нижчий;
в позапрошлом году – позаторік (поза той рік); позаминулого (передминулого) року; ген того року;
в последние годы – останніми роками; за останніх років (літ); останнім часом;
в прежние годы – за колишніх (давніх, давніших) років (літ); колись;
в продолжение [всего] года – протягом [цілого, усього] року; за (иногда через) (цілий, цілісінький, увесь) рік; цілий (цілісінький, увесь) рік (иногда разг. год); через (цілий) рік;
в прошлом году (минувшем, истёкшем) – торік (уторік, иногда разг. тогід); минулого (того) року; той (минулий) рік; у тому (у тім) році; у минулому (у минулім) році;
время года – пора (відміна) року;
в старые годы – за старих (за давніх) часів (літ, років); у старі часи; у давні літа (роки);
в 16…, 19… году – 16…, 19… року (року 16…, 19…); (иногда) у 16…, 19… році;
в течение нескольких лет – кілька років, протягом кількох років;
в этом, нынешнем году (состоится, предвидится…) – сього (цього) року, сей (цей) рік, (диал.) цьогоріч; (иногда разг. серік, сей год) (відбудеться, буде, передбачається…);
в этом, в нынешнем году 365 дней – у цьому (у цім) році 365 днів; цей рік має 365 днів;
год (два… года) тому назад – [уже] рік (два… роки) тому; буде тому рік (два… роки); за рік (за два… роки) перед цим; (зрідка) перед роком (двома роками);
года два, три, четыре тому назад – років зо два, зо три, з чотири тому;
годами стар – [на літа] старий; старого віку; старолітній;
годом позже, на год позже – на рік пізніше;
год от году; год от года; с каждым годом – рік від року (від року до року); щороку (щорік); з кожним роком (кожного року); рік у рік (иногда разг. год у год); чимрік;
годы проходят, прошли – літа (роки, иногда разг. годи) минають, минули (сходять, зійшли, переходять, перейшли); вік минає, минув (переходить, перейшов);
годы этого уже не позволяют – мій вік (мої роки, мої літа) цього вже не дозволяє (не дозволяють); із літ це мені вийшло;
два раза в год – двічі на рік;
до истечения года – до року (иногда разг. до году); поки мине рік;
до истечения года – до року;
за год перед этим, за год раньше – рік тому; рік перед цим; (зрідка) перед роком;
из года в год – рік у рік (иногда разг. повз рік); із року в рік; щороку (щорік); що не рік; (разг.) год у год;
издание текущего года – сьогорічне видання; видання цього року;
имеющий год от роду – одноліток;
каждые два, три… года – що другого, третього… року; що два, три… роки;
каждый год – щороку (щорік); кожного року; (иногда) кожен (кожний) рік;
как в какой год – як під рік (год), як до року (году);
канун Нового года – переддень Нового року; (вечір проти Нового року, давн. обряд.) Щедрий вечір;
круглый год (разг.) – цілий (цілісінький) рік; (иногда) увесь рік; (образн.) від льоду до льоду;
молодые годы – молодий вік; молоді (молодечі) літа (роки); молодощі; (перен. про юні роки) весна (провесінь, провесна);
на два, три… года, двумя, тремя.., годами раньше, позже… – на два, три роки раніш (раніше), пізніш (пізніше);
на следующий год – на той рік (иногда разг. год), наступного року;
наступил второй, третий… год – перейшло на другий, третій… рік, настав другий, третій… рік;
новый год – новий рік;
обещанного три года ждут – казав пан, кожух дам, та слово його тепле (Пр.); обіцяла (казала), а не зав’язала (Пр.); надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати (Пр.); пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне (Пр.); ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (поїли) (Пр.); ждала, ждала, та й годі сказала (Пр.); чекай, собачко, здохне конячка, — матимеш м’яса (Пр.);
один год (два, три, четыре года) тому назад – [один] рік (два, три, чотири роки) тому, (иногда) перед роком, двома, трьома, чотирма роками;
он годами (живёт в деревне) – він цілі роки (цілими роками) (живе на селі, у селі);
[он] не по годам (развит) – як на свої роки (літа, як на свій вік) [він] надто (розвинений), (иногда) [він] над свої літа (понад свій рік) (розвинений);
он получает тысячу рублей в год – він одержує (дістає, бере, має); тисячу рублів на рік (річно);
отдавать в наём на год – наймати на рік, (устар.) у год;
относящийся к этому году, этого года – цьогорічний, сьогорічний, (устар.) цьогідній, сьоголітошній;
позапрошлый год – позатой рік;
поздравлять с Новым годом – вітати (поздоровляти, здоровити, віншувати) з Новим роком (иногда Новим роком), (обряд. арх.) новолітувати;
пока позволяют годы – поки служать літа;
по прошествии, по истечении года – як (коли) вийде, вийшов (кінчиться, скінчиться, мине, минув) рік, після року, по рокові;
потерявший счёт годам – безлітній, з[а]губив лік своїм рокам;
пошёл второй, третий… год кому – пішло (повернуло, з(а)вернуло, переступило) на другий, на третій рік (на другу, на третю… весну) кому, у другий, у третій рік уступив хто;
прежде окончания года – раніш (перед тим), як скінчиться рік;
прожить молодые годы – прожити (зжити) молоді роки (літа), молодий вік звікувати, відмолодикувати;
раз в два (три…) года – раз на (за) два (три…) роки;
раз (два, три, четыре… раза) в год – раз (двічі, тричі, чотири рази) на рік (у рік), раз (два, три, чотири рази) на (у) рік;
родившийся в этом году, в прошлом году (про скот) – сьогорічний (-на, -не) (селіток), тогорічний (-на, -не) (торішняк);
с годами – з часом, з плином часу;
с году на год – від року до року;
сего года – сього (цього) року;
семь тысяч в год (плата) – сім тисяч річно;
служить по найму на год – (устар.) по годах ходити, у году бути;
смотря в какой год, в зависимости от года – як якого року, як під який рік (разг. ещё год), як до року;
с наступающим Новым годом! – з прийдешнім Новим роком!;
с небольшим два-три года – два–три роки з чимсь (з чимось, з лишком, разг. з гаком);
того года, относящийся к тому (прошлому году) – тогорічний (торішній, тоголітній);
преклонные годы – похилий вік;
такой-то год пошёл кому-либо – на такий рік пішло, звернуло кому; у такий рік уступив хто;
текущий год – цей (біжучий) рік;
уже в годах кто – уже літній (у літах, підстаркуватий, пристаркуватий, (иногда) постарий, доходжалий, підтоптаний, підстарок) хто, уже літня (підстаркувата) хто, уже немолодий на літа (віком) хто;
учебный год – шкільний, академічний рік;
через год – через (за, у) рік (иногда разг. у год), по року (до року), (иногда) нарік;
что год, то дитя рождается (разг.) – що рік, то й прорік;
что ни год – що рік (що не рік);
этого года; относящийся к этому (настоящему) году – сьогорічний (иногда цьогорічний, серічний), сьоголітній.
[Року 1896 я оженився: маю четверо дітей (Коцюбинський). Мій неньо вже старий, приношений… (Федькович). Меду в його від льоду до льоду без виводу (Кониський). Укороти Боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить (Шевченко). А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь (Свидницький). Заживай світа, поки служать літа (Пр.). Безлітній дід (Сл. Гр.). Бичок торішняк (Сл. Гр.). А я молода, як ягода. Не піду заміж за рік, за два (Н. п.). Чекай мене, дівчино, до року (Сл. Гр.) Не журися, серце моє, Нарік сподівайся (Сл. Гр.). 1. З віком людина по-різному ставиться до Нового року. В дитинстві: скоріше б Новий рік! Пізніше: скоро Новий рік. В старості: знову Новий рік?! 2. Ви за свої сорок з гаком для нас не лишили ні гори, ні копанки, тому без зайвого виску мусите десь розчинитися (В.Діброва). — Та в кожнім разі я не вийду заміж за такого підстарка, як тато! — зопалу мовила вона і з запалом додала: — Будь певна! (Г.Кирпа, перекл. Кристіни Фалькенланд). — Що ти більше любиш — вино чи жінок? — Це залежить від року виготовлення].
Обговорення статті
Отличие
1) відрі́знення, відрі́знювання, відрізня́ння;
2) відзна́чення, (
длит.) відзна́чування;
2) (
различие) відмі́на, відмінність, різни́ця, відмітна риса (ознака, прикмета), (реже) відзна́ка від чо́го, від ко́го;
3) (
в знач. превосходства, награда) відзна́ка, (заслуги) заслуги:
в отличие от… – на відміну (відзнаку) від…, відмінно від…;
для отличия правды от лжи – щоб пра́вду від брехні́ відрізни́ти;
знак отличия – відзна́ка;
мелкие отличия в языке – дрібні́ відмі́ни в мо́ві;
награждать за отличие – нагоро́джувати за заслу́ги;
окончить учёбу с отличием – закінчити навчання з відзнакою;
служебные отличия – службо́ві відзна́ки;
служить с отличием – служи́ти з відзна́кою;
существенное отличие – істотна (суттєва) різниця (відмінність);
удостоить знака отличия – вшанувати відзнакою.
[Мо́ву кни́жню вважа́ли письме́нники за свою́ одзна́ку від люде́й те́мних (С.Єфремов). Якщо між фашизмом і комунізмом і є якісь відмінності, то всі вони не на користь комунізму (Желю Желєв)].
Обговорення статті
Отличительный – відмітний, відмі́нний, розпізнавальний, відзначний, характерний:
отличительная черта – відмітна риса;
отличительный знак – відмітний (розпізнавальний) знак;
отличительный признаквідмі́на, відмі́нна озна́ка. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Видоизменение – видозмі́на, -ни, відмі́на, -ни.
Затмение
1) (
астрон.) – мі́на, відмі́на (напр., со́нця, мі́сяця);
2) (
омрачение рассудка) за́морока, -ки, поте́мнення (ро́зуму).
Изменениевідмі́на, змі́на, -ни.
Особенность
1) (
свойство) особли́вість, власти́вість, -вости;
2) (
отличность) відмі́на, -ни;
3) (
примета) озна́ка, -ки, відзна́ка, -ки, прикме́та, -ти.
Отличие
1) (
различие) відмі́на, -ни, різни́ця, -ці;
2) (
награда) відзна́ка, -ки.
Разновидностьвідмі́на, -ни.
Склонение
1) (
ветвей) нахиля́ння, схиля́ння, -ння;
2) (
кого-либо) підмо́влювання, -ння, підмо́ва, -ви; З) (в грамматике) відмі́нювання, -ння, відмі́на, -ни.
Фаза (луны) – фаза, -зи, кватира, -ри, відміна, -ни.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Вид (образ, наружность) – вигляд, образ, подоба; (ландшафт) – крайовид, вид; (разновидность) – відміна. В таком виде – в такому вигляді. В наилучшем виде – якнайкраще; в найкращому вигляді. По внешнему виду – зовні; з зовнішнього вигляду. На вид, с виду – на вигляд; на погляд; на око; на взір; з вигляду; з погляду. При виде – бачачи; побачивши. Под видом кого, чего – начебто хто, що; нібито хто; у вигляді кого, чого. Ввиду изложенного – через те; тому; з огляду на зазначене. Иметь вид кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого; виглядати як, немов хто, що, ким, чим. Делать, показывать вид – удавати що; виставляти себе як що. Принимать какой-либо вид – прибирати якого вигляду. Не показывать и вида, что – і навзнаки не даватися, що… Не показывать вида кому – не даючися на знак кому. На виду – на оці; на видноті. На виду быть у кого – бути перед очима в кого. Иметь в виду кого, что – мати на увазі кого, що; (рассчитывать на кого, что) – важити на кого, що; (принимать во внимание кого, что) – уважати на кого, що; мати кого, що на думці. Имелось в виду – була думка. Имея в виду, что – маючи на увазі, що; уважаючи на те, що. Ввиду того, что – через те, що; з огляду на те, що. Ввиду чего – через це; уважаючи на це; з огляду на це. Ввиду (изложенного) – зважаючи на (це), на (сказане). Ввиду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою). Ставить кому на вид – класти на увагу кому; подавати кому на увагу що; зауважувати. Выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей. Для виду – про (людське) око; для ради годиться. Ни под каким видом – жадним способом; ні в якому разі. В виду чего – задля чого; маючи на увазі що. В (служебных) видах – з причин (службових). Иметь виды на кого, что – важити, бити на кого, на що; накидати оком на кого, на що. Виды на урожай, на будущее – сподіванки на врожай, на майбутнє. Ввиду многочисленности чего – зважаючи на велике число чого. Ввиду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що). В нетронутом виде – незайманий. В жидком, твердом виде – рідкий, твердий. В виде прогонных и суточных – як прогони та добові. Вид на жительство – паспорт; свідоцтво на проживання. Все виды (налогов) – всі, які є (податки). Всех видов (помощь) – всяка (допомога); яка тільки є (допомога). Видать виды – надивитися; бувати в бувальцях. Дерзкий вид – зухвалий вигляд. В таком виде представлять дело – так уявляти справу. Растерянный вид – спантеличений вигляд. Величественный вид – величний вигляд. В нетрезвом виде – нетверезий.
Изменение – переміна; зміна; відміна. Во изменение – зміняючи; на зміну. До изменения – до зміни. Впредь до изменения – надалі до зміни; до дальшої зміни; поки не буде змінено, скасовано. Изменение в личном составе – переміна в особовому складі. Изменение расписания поездов – зміна залізничного руху. Изменение пароходных расписаний – зміна пароплавного руху. Вносить изменение во что – зміняти що; запроваджувати зміну до чого.
Род – рід; (вид) – порідок; відміна; (о товаре) – гатунок. Такого рода явления – такі явища. В этом роде – щось подібне. Отроду не видал – зроду не бачив. Род занятий – фах, професія. Род операций – форми операцій. Всякого рода (сделки) – різні (угоди).

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Видоизменениевідмі́на.
Разновидностьвідмі́на.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Время
• А в это время
– а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут.
• Благоприятное, удобное время
– [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.]
• В более отдалённые времена
– за давніх часів, у давніших часах.
• В давние, древние времена
– давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.]
• В данное время
– (в) цей час; тепер.
• В другое время
– іншим часом; іншим (другим) разом.
• В зимнее время
– зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.]
• В какое время
– якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.]
• В короткое время
– за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину).
• В летнее время
– літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.]
• В лучшие времена
– за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи.
• В любое время
– будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.]
• В настоящее время
– тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.]
• В настоящее время, когда…
– тепер (нині), коли.
• В наше время
– за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.]
• В недавнее время
– за недавніх часів (недавніми часами); недавно.
• В непродолжительном, скором времени
– незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.]
• В ночное время
– уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.]
• В обеденное время
– в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.]
• Во время, во времена кого, чего
– за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.]
• Во время жатвы
– у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.]
• Во время новолуния (первой четверти)
– на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову.
• Во время оно, во времена оны
(устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.]
• Во время сна
– під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.]
• Во все времена
– за всіх часів; у всі часи; на всі часи.
• Во всякое время
– повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.]
• В определённое время
– у певний (визначений) час; певного часу.
• В последнее время
– останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.]
• В прежнее время, в прежние времена
– за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.]
• В рабочее время
– у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою.
• Временами и дурак правду говорит
– як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр.
• Время боронования
– волочінка.
• Время возки копен, хлеба с поля
– возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.]
• Время всему научит
– час усього навчить; час — найкращий учитель.
• Время все раны лечит
– час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр.
• Время года
– пора (доба, відміна) року.
• Время — деньги
– час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр.
• Время до восхода солнца
– досхідна пора (доба).
• Время жатвы
– жнива.
• Время золотое (молодые счастливые годы)
– золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість.
• Время идёт
– час минає (збігає).
• Время идёт быстро
– час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко].
• Время, когда весной снег тает
– відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.]
• Время, когда греет солнце
(разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.]
• Время, когда ложатся спать
– час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.]
• Время косьбы (косовица)
– косовиця.
• Время летит
– час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.]
• Время не ждёт (не терпит, не стоит)
– час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.]
• Время опадания листьев (листопад)
– листопад; (іноді) падолист.
• Время от времени, от времени до времени
– від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.]
• Время пахоты
– оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.]
• Время перед вечером, под вечер, предвечерье
– підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.]
• Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба
– час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.]
• Время перед обедом, предобеденное время
– передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.]
• Время покажет
– час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо.
• Время полуденное приближается
– (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Время появления первого льда
– перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.]
• Время предрассветное, рассвет
– досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.]
• Время приближается, приближалось к полночи
– доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.]
• Время придёт — слёзы утрёт
– час мине — сльози зжене. Пр.
• Время прошлое, давно минувшее
– час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.]
• Время работает на нас
– час працює на нас.
• Время роения пчёл
– рійба (ройовиця).
• Время сгребания сена
– гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.]
• Время упущено
– упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло).
• В свободное время
– на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.]
• В своё время
– свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.]
• Всё время
(разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.]
• Всему своё время
– на все свій час; усьому свій час.
• В старое время
– за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.]
• Всякому овощу своё время
– усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр.
• В течение… времени
– протягом часу.
• В течение непродолжительного, некоторого времени
– не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.]
• В то время
– того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.]
• В то время как…
– тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.]
• В то же [самое] время
– одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.]
• В условленное время
– умовленої години, як умовлено.
• В хорошее время (пока было хорошо)
– за доброго часу; за добра.
• Выбрать время
– вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.]
• Выиграть время
– вигадати час.
• В это время
– у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом).
• Делу время, потехе час
– коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр.
• Для своего времени
– [Як] на свій час; [як] для свого часу.
• До времени; до поры до времени
– до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу.
• До часу глек воду носить.
Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр.
• До времени, прежде, раньше времени
– передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.]
• Долгое время
– довгий (великий) час.
• До настоящего времени
– досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.]
• До недавнего времени
– донедавна; до недавнього часу.
• До недавнего времени бывший (существовавший)
– донедавній.
• До позднего времени (до поздней поры)
– до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна.
• До последнего времени
– до останнього часу; донедавна.
• До сего времени
(книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.]
• До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший)
– дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.]
• До того времени
– доти; до того часу.
• До того времени бывший (существовавший)
– дотогочасний.
• Ей время выходить замуж
– їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі).
• Ему время (пора) жениться
– час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий.
• Если позволит время
– якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.]
• Есть время
– є час; є коли.
• За отсутствием времени
– за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу.
• Знай время и место
– знай своє місце й час.
• И до настоящего времени
– і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.]
• Идти с духом времени
– іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.]
• Имел время
– мав час; мав коли; [мені] було коли.
• Имею время
– маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли.
• Иное время — иное бремя
– що вік, то інший світ. Пр.
• Как раз в то время
– саме тоді; саме під (в) той час.
• Как раз в это время
– саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме.
• К тому времени
– на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору.
• Мне теперь не время
– [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи.
• На будущее время
– надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи.
• Наверстать потерянное время
– надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.]
• На вечные времена
– на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні.
• На время
– на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.]
• Назначенное, урочное время
– визначений (призначений) час; визначені (призначені) години.
• На короткое время
– на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.]
• На некоторое время
– на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу.
• Наступает, приближается обеденное время
– настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Наступили дурные времена
– настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали.
• Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам
– нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.]
• На это требуется много времени
– на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу.
• Неблагоприятное время
– недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.]
• Не в наше время
– не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.]
• Не в своё время, не вовремя
– не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.]
• Не ко времени
– не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори.
• Некоторое время
– який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година.
• Нет времени у кого
– не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути.
• Не те времена
– не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.]
• Не хватает, не достает времени
– не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.]
• Новые времена
– нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв.
• Обеденное время
– обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.]
• Около того времени
– близько того часу.
• Отсутствие свободного времени, недосуг
– брак [вільного] часу.
• Первое время, в первое время
– на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.]
• По временам, временами
– часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.]
• По нынешним временам, по настоящему времени
– [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи.
• По теперешним временам
– як на тепер; як на ці (теперішні часи).
• Потеря времени
– трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу.
• Потерять время
– згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час.
• Праздно время проводить, провести
– переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.]
• Прежде, раньше времени
– передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори.
• Приходит, придёт, пришло время
– настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».]
• Прошедшее время
– минулий час; минулість; той (ген той) час.
• Раннее, утреннее время
– зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.]
• Самое время
– саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.]
• С давнего времени
– віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.]
• С какого времени
– відколи; з якого часу.
• Сколько времени?
– котра година?
• С недавнего времени
– з недавнього часу; знедавна (віднедавна).
• С незапамятных времен
– від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.]
• С некоторого времени
– з якогось (від якогось, від котрогось) часу.
• Со временем
– згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.]
• Со времени революции
– від часів (від часу, з часів) революції.
• Спустя долгое время
– по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того).
• Спустя некоторое время
– [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.]
• Старые времена
– старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче житти — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.]
• С течением времени
– з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.]
• С того времени как…
– відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)…
• С того времени, с тех пор
– з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.]
• С этого времени, отныне
– відтепер (віднині); з цього (від цього) часу.
• Тем временем
– тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.]
• Теперешнее время
– теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність.
• Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту]
– марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.]
• Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам)
– тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий.
• Трата времени
– гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.]
• Требующий, отнимающий много времени
– (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.]
• Тяжёлое, плохое время
– лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.]
• Убивать, убить время
– губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.]
• Указанное время
– указаний (зазначений) час.
• Улучить время
– знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (виголити) годину.
• У него (у нее…) не было времени
– він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося.
• Через некоторое время
– з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.]
• Это было не в моё (не в наше…) время
– це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду.
• Это займёт, потребует много времени
– це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

отли́чие 1. відмі́на,-ни, відмі́нність,-ности
2. відзна́ка,-ки
отме́на відміня́ння, скасо́вування; відмі́нення, скасува́ння; відмі́на,-ни, скасо́вання
переме́на змі́нювання; змі́нення; перемі́на,-ни, змі́на,-ни, відмі́на,-ни
ра́зность 1. мат. різни́ця,-ці
2. різни́ця,-ці, відмі́нність,-ности, відмі́на,-ни
р. ве́кторов різни́ця ве́кторів
р. давле́ний різни́ця ти́сків
р. коне́чная різни́ця скінче́нна
р. потенциа́лов різни́ця потенція́лів
р. разделённая різни́ця поді́лена
р. температу́р різни́ця температу́р
р. фаз ел. різни́ця фаз
р. хо́да різни́ця хо́ду
р. эне́ргий різни́ця ене́ргій

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Відмі́на
1)
видоизменение, изменение, перемена;
2)
отличие, особенность;
3)
вариант;
4)
обменный выкуп;
5)
чудовище, урод.
Відмі́нок, -нку
1)
сорт, вид;
2) (
грам.) падеж;
3)
см. Відмі́на.
Обмі́на, см. Відмі́на.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Вариант – варіянт (-ту), відмі́на.
Отличие
1) відмі́на від ко́го, від чо́го, різниця між ким, чим
; в -чие от кого, от чего – а) відрізняючись від ко́го, чо́го; б) відрізняючи, щоб відрізнити від ко́го, чо́го, на відмі́ну від ко́го, чо́го;
2) (
награда) – відзна́ка;
3) (
заслуга) – заслу́га; знак -чия – відзна́ка за заслу́ги; награждать за отличие – нагоро́джувати за заслу́ги.
Отмена
1) касува́ння, скасо́вування, скасува́ння
; в -ну постановления – касу́ючи постано́ву, на скасува́ння постано́ви; подлежащий -не – що тре́ба (що нале́жить) скасува́ти;
2) (
разница) – відмі́на, різниця.
Различиевідмі́на, різниця; (несходство) – відмі́нність (-ности); без -чия чего (пола и возраста) – не зважа́ючи на що.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

відмі́на, -ни; -мі́ни, -мі́н
од-, приросток = від-; в літерат. мові вживаємо звичайно від; відмо́вити, відмі́на, відхи́лення
од[від]мі́на, -ни, -ні; -мі́ни, -мі́н

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Відмі́на, -ни, ж.
1) Измѣненіе, перемѣна.
2) Отличіе.
У нас на Вкраїні.... не всюди однаково говорять.... не велика, воно, правда, і одміна. О. 1862. І. 70. Служки, доношуючи після своїх панів стареньку їх зобуву, пришивали до не? для одміни чорні пришви. Ном. № 7334.
3) Варіантъ.
Є ще сім відмін сієї приказки. Ном. № 10854.
4) Выкупъ. «
Турчин-турчинойку, не губъ мене молодойку, їде мамця відмінити, не даст в’на мі загинути». Одмінойки та й не стало: дівча гірко заплакало. АД. І. 100.
5) Уродливое дитя, больное англійскою болѣзнью. Чуб. І. 130. Народъ считаетъ такого ребенка чертенкомъ, которымъ подмѣнили человѣческое дитя. См.
Відмінок. КС. 1883. VI. 372. Ум. Відмі́нонька.
Відмі́нник, -ка, м. = Відміна 5.
Відмі́нок, -нка, м. = Відміна 5. Чуб. І. 193. Скік в стремена, давай драла.... Аж що за одмінок? — Стріха в хмарах заблищала і стоїть будинок. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 106). Який же його одмінок уторопає, що він верзе! О. 1861. III. 88.
Відмінча́, -ча́ти, с. = Відміна. 5.
Обмі́на, -ни, ж. = Відміна. Звенигор. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Відмі́на, -ни, ж. *6) Склонение (первое, второе). *7) Изменение по падежам. См.Відмі́нок. КС. 1883. VI. 372.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Отличиевідмі́на, -ни; відзна́ка, -ки.
*Разновидностьвідмі́на, -ни.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Затмѣ́ніе = 1. відмі́на (сонця, місяця). 2. темно́та, сту́ма (С. З. Жел); заморо́ка.
Отра́вливать, отравля́ть, отрави́ть, ся = труї́ти (С. Ш), тру́ти (С. Ш.), отруї́ти (С. З. Л), с(з)труї́ти (С Л.), ізтруї́ти, потруї́ти, отрути́ти (С. З.), ви́труїти. – Прийшов вівторок зїлля зварила, а в середу рано Гриця отруїла (друга відміна: струїла). н. п. — А я б його ізтруїла, коли б знала таке зїлля. н. п. — Чуєш те, що труїть молоде серце. Кн. — Та най не цїлує, та най мінї молодому серденька не трує. н. п. Под.