Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 1 статтю

- Тлумачно-стилістичний словник української мови 2013— Вгору

Гранча́к, -а, чол., розм. Гранчаста склянка.
[1. Щойно тепер до нього дійшло, що то був виклик, не відповісти на який не можна. Ув’язнений у своїй глухій повстяній камері, він заметався, заборсався — і взяв у руку другий наповнений гранчак. — Aber du sollst das nicht, Karl! — спробувала зупинити його жінка, заради якої все й відбувалося (Юрій Андрухович, «Дванадцять обручів»). 2. Наливали йому гранчак. Він вихилить, а на закуску й не гляне, поки ще раз не наллють (Василь Захарченко, «Велика ведмедиця»). 3. Наллє він гранчак борзописцю із міста, // Розкаже поважно про біди села, // Замісить локшину із білого тіста // На закусь, на вуха – що доля дала (Сергій Федака, «Калейдоскоп календаря»).]

ВідмінокОднинаМножина
Називний  гранча́к  гранча́ки
Родовий  гранча́ка  гранча́ків
Давальний  гранча́кові (гранча́ку)*  гранча́кам
Знахідний  гранча́ка  гранча́ки
Орудний  гранча́ком  гранча́ками
Місцевий  … гранча́ку  … гранча́ках
Кличний  гранча́ку  гранча́ки
* У давальному відмінку однини перевагу треба віддавати слову гранчако́ві. Обговорення статті