Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 92 статті

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дружи́на
1) (
рабочая, рыболовная и т. п.) товари́ство, арті́ль (р. арті́ли), гурт;
2) (
княжья в старину) дружи́на. [Гуля́є Оліг ві́щий, гуля́є дружи́на (Рудан.)]; (воен. отряд) загі́н (р. заго́ну), вата́га, за́тя́г (р. -гу).
Вне́шность
1) (
наружная поверхность) о́коло. [О́коло (ха́тнє) було́ обби́те доще́м (Левиц.)];
2) (
внешний вид) зо́вні́шність (р. -ности) ви́гляд, взір (р. взо́ру). [Ви́гляд мі́ста, села́. Сі́но га́рне на взір];
3) (
наружная сторона явлений) поверхо́вість (р. -вости), позверхо́вість (позверхо́вність), зве́рхність. [Люби́ти поверхо́вість, не іде́ю (Пачов.). Мужи́к перейма́є у па́на позверхо́вність (Грін.). Зве́рхність поді́й прите́мнює ї́хній вну́трішній зміст];
4) (
внешность, наружность человека) –
а) вро́да, приро́да, подо́ба. [Яка́ пога́на йому́ вро́да, а пан (Звиног.). Так, я, моя́ подо́ба, моє́ лице́, мій ви́раз, все, зовсі́м (Фран.). Га́рна ді́вчина, тако́ї подо́би не ба́чили у нас (Сторож.). Приро́да їй га́рна, то й одягну́тися хо́четься кра́ще (Звиног.)];
б) зо́внішність, зве́рхність, поверхо́вість. [Зо́внішність у ньо́го пова́жна. Все́нька зве́рхність – од убра́ння й мане́р до спо́собу розмо́ви (Єфр.). Комі́чна поверхо́вість (Фран.)];
5)
по вне́шности, вне́шним образом, вне́шне и т. д. – на по́гляд, на о́гляд, на о́ко, з-по́гляду, з-о́колу, зве́рху, на взі́р. [То ті́льки здає́ться, то ті́льки з-о́колу (Мирн.). Хоч як різня́ться зве́рху про́сте рече́ння і найкра́щий твір (Єфр.). Стано́вище, прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). На взір чолові́к сере́дніх літ (Мирн.)].
Вне́шностью, наружностью, лицом (о людях) – на вро́ду, на обли́ччя, на ви́гляд. [Хоро́ша дружи́на на вро́ду. Бридки́й на обли́ччя. Непога́ний на ви́гляд (Крим.)].
Генера́льша – генера́льша (р. -ші), генера́лова дружи́на, па́ні-генера́лова.
Дире́кторша – дире́кторова дружи́на, дире́кторша.
Догаре́сса – догаре́са (дружи́на вене́цького до́жа), (вежл.) па́ні-до́жева.
Жена́ – жі́нка (редко жона́, уменьш. жі́ночка, жі́нонька, увел. жоно́ха), (супруга) дружи́на, (чета) подру́жжя (ср.). [Я тобі́ не на́ймичка, а подру́жжя (дружи́на)].
Законная -на́ – шлю́бна жі́нка; (в устах мужа перед чужими) стара́. [А це моя́ стара́].
Гражданская -на́ – жі́нка на ві́ру, неві́нчана жі́нка.
Разведенная -на́ – розві́[о́]дка.
-на́ брата, дяди – братова́ (р. -во́ї), дя́дина (р. -ни). Часто передаётся окончанием -иха: Іва́ниха, Петри́ха, ковали́ха, бо́ндари́ха и пр. = жена́ Ивана, Петра, кузнеца, бочара. Муж и жена́ (чета) – подру́жжя (р. -жжя).
Брать (взять) себе в жё́ны кого – бра́ти, взя́ти собі́ за жі́нку (реже жі́нкою) кого́, бра́ти, взя́ти за се́бе кого́, дружи́ти собі́ кого́, побра́тися з ким.
Жизнь – життя́, живоття́. [Життя́ і смерть. Нові́ фо́рми життя́. Ми не все зна́ємо про Шевче́нкове життя́ на засла́нні. Чи для того-ж нам бог дав живоття́? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жи́зни) – вік (ум. вічо́к, р. -чку́), (время или образ -ни) – життя́, живо́т, жи́зність, житів’я́, прожи́ток, буття́, (образ -ни) по́бут, життя́-буття́, (вульг.) живу́ха, жи́тка, жилба́. [Ох, бо́же, бо́же, тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти! (Коцюб.). Та й вічо́к до́вгий, пробу́ток до́брий. Це все ді́ялося ще за ба́тькового живота́. Ти, моя́ не́нько, люби́ла мене́ за сво́єї жи́зности (Неч.-Лев.). За все́нький час мого́ житів’я́ я вели́ку си́лу вчини́в того́, що лю́ди звуть немора́льністю (Крим.). Ти́хий, спокі́йний прожи́ток (Франко). Оттака́-то мені́ вдо́ма живу́ха: годи́нки просві́тлої не ма́ю! Чи ти на його́ жи́тку за́здриш? До́бра жилба́, коли сва́рки нема́ (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя́, по́бут, перебува́ння, пробува́ння. [Прочита́йте про Шевче́нкове перебува́ння в засла́нні. Підчас на́шого по́буту в Москві́].
В -ни – за життя́, в житті, за живота́, на віку́, жи́вши. [Пе́рший раз за мо́го життя́ (живота́) чу́ю, що я щасли́вий (Неч.-Лев.)].
Никогда в -зни – зро́ду-(з)ві́ку. [Я зро́ду-зві́ку не оженю́ся (Неч.-Лев.)].
Всю жизнь – покі́ль ві́ку, до ві́ку. [Гуля́ла-б у ба́тька, гуля́ла-б до ві́ку ді́вчиною молодо́ю].
До конца -ни – до ві́ку, дові́чно, до ві́ку і до су́ду, до сме́рти-ві́ку, до живота́. [Йому́ три дні до ві́ку зостало́ся].
Длящийся до конца -ни (пожизненный) – доживо́тній.
При -ни – за життя́, за живоття́, за живота́, за́живо. [Ще за життя́ покі́йного о. Герва́сія (Свидн.). Ще за живоття́ ба́тькового (Грінч.). Я вам за живота́ добро́ своє́ оддаю́ (Самійл.)].
В продолжение всей -ни – через уве́сь час життя́, про́тягом ці́лого життя́, уве́сь вік, усе́ життя́.
Жизнь земная – сей світ, життя́ сьогосві́тнє.
Ж. загробная – тогосві́тнє життя́, той світ, майбу́тнє життя́, майбу́тній вік.
Ж. райская – раюва́ння.
Ж. довольная, спокойная – життя́ безпе́чне, спокі́йне, супокі́йний прожи́ток.
Ж. будничная – буде́нне життя́ (житів’я́), щоде́нщина, буде́нщина.
Ж. современная – суча́сність (р. -ности), суча́сне життя́, (нынешняя ж.) – сьогоча́сне життя́.
Ж. семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї́ га́рно веде́ться.
Ж. долговременная – вік до́вгий.
Ж. счастливая, радостная – укві́тчаний, закві́тчаний вік. [Оттаки́й, па́нієчко, наш закві́тчаний вік (Г. Барв.)].
Ж. безрадостная – безпросві́тнє життя́.
Ж. тяжёлая – бідува́ння. [Бідува́ння єдна́є люде́й (Конис.)].
Ж. супружеская – життя́ (пожиття́) подру́жнє, шлю́бне.
Ж. совместная – життя́ (пожиття́) спі́льне.
Ж. барская – панува́ння.
Ж. бродячая – волоча́ще (волоцю́жне) життя́.
Ж. холостяка, бобыля – бурлакува́ння.
Ж. дорогая, дешёвая – прожи́ток дороги́й, деше́вий. [Коли́сь прожи́ток був деше́вий].
Уклад, строй -ни – лад. [Москалі́ не ма́ли пра́ва по сво́єму, по моско́вському переробля́ти украї́нський лад (Грінч.)].
Радости -ни – життьові́ розко́ші.
Вызвать к -ни – сплоди́ти. [Тру́дно ду́ми разом сплоди́ти (Руд.)].
Загубить, испортить жизнь – зав’яза́ти світ, зав’яза́ти вік. [Зав’яза́ла собі́ світ за тим леда́щом (Коцюб.). Молода́я дівчи́нонька козаку́ світ зав’яза́ла. Що вже тобі́, дитя́ моє́, зав’я́заний світ].
Лишать, лишить -ни кого, себя – стра́чувати, стра́тити кого́, себе́; збавля́ти, зба́вити (позбавля́ти, позба́вити) ві́ку, життя́ кому́, собі́, укороти́ти ві́ку кому́, собі́, зганя́ти, зігна́ти зо сві́ту кого́, одібра́ти життя́ кому́, собі́, заподі́ювати, заподі́яти смерть кому́, собі́.
Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что – наложи́ти голово́ю, душе́ю за що, душі́ позбу́тися за що.
Портить жизнь кому – заїда́ти вік чий.
Укоротить жизнь кому – умали́ти ві́ку кому́. [Лиха́я дружи́на мені́ ві́ку вмали́ла].
Жизнь провести – вік звікува́ти.
Проводить в жизнь – перево́дити в життя́.
Быть проведену в жизнь – перейти́ в життя́.
Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем – вік вікува́ти, звікува́ти. [У неволі́ вік віку́є і безща́сна і смутна́ (Грінч.). Со́ром в пі́тьмі ду́ха вік ізвікува́ти].
Борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, -ба смерте́льна. [Боротьба́ у їх смерте́льна почала́ся серед но́чи (Грінч.)].
Жизнь прожитьне поле перейти – вік прожи́ти – не дощову́ годи́ну переси́діти; вік ізвікува́ти – не па́льцем перекива́ти; на віку́, як на до́вгій ни́ві – всього́ поба́чиш.
Зо́лото – зо́лото, ум. золотце́, (в поэзии) зла́то, ум. злі́тце, зло́течко, (слав.) зла́то. [Зо́лото і в огні́ блищи́ть (Приказка). Єсть лю́ди на сві́ті срі́блом-зло́том ся́ють (Шевч.). Дружи́на, о́троки, наро́д круго́м його́ во зла́ті ся́ють (Шевч.)].
Жильное -то – жилове́ зо́лото.
Красное -то – черво́не зо́лото, че́рвінь (-іни).
Сусальное -то – сухозлі́тка, шуми́ха, позоло́тка, позлі́тка.
Самородное -то – саморі́дне зо́лото.
Чистое -то – щи́ре (чи́сте) зо́лото.
Из чистого -та – щирозолоти́й, сутозолоти́й, (в поэзии) щирозло́тий, сутозло́тий. [Щирозло́тий пе́рстень (Чуб. III). Черві́нці сутозло́ті (Драг.)].
-том шитый – зо́лотом гапто́ваний.
Сиять -том – ся́яти зо́лотом.
Сияющий -том – золотося́йний.
Блестеть, заблестеть как -то (-том) – золоті́ти, зазолоті́ти, зазолоти́тися.
Лить, плавить -то – ли́ти, топи́ти зо́лото.
Накладывать -то на что – сади́ти зо́лото на що.
Плющить -то – би́ти, плющи́ти зо́лото.
Слиток -та – ви́ливок зо́лота.
-то в слитках – зо́лото у ви́ливках.
Не всё то -то, что блестит – не все те зо́лото, що блищи́ть (Номис); (зап.) не все те зо́лото, що ся сві́тить.
Ценить что на вес -та – цінува́ти (шанува́ти) що як зо́лото.
Продавать на вес -та – продава́ти (ва́жити) на́че зо́лото.
Иссу́шивать и Иссуша́ть, иссуши́ть
1) вису́шувати, ви́сушити, (
о мн.) повису́шувати, (реже) (і)зсу́шувати, зсуши́ти, усуши́ти що; см. Высу́шивать. [Зсушу́ я ще тро́хи ягі́д на зі́му (Сл. Гр.)];
2) (
перен.) суши́ти, зсуши́ти, ви́сушити кого́. [Неві́рная дружи́на, зв’яли́ла, зсуши́ла (Метл.). Ви́сушили мене́ сльо́зи (Н.-Лев.)].
-ши́ть печалью кого (искрушить) – зсуши́ти, зжури́ти кого́. [Нена́че зсуши́ла журба́ (Л. Укр.). Журба́ мене́ зжури́ла (Сл. Гр.)].
Иссушё́нный – ви́сушений, зсу́шений,
-ться
1) вису́шуватися, ви́сушитися, зсу́шуватися, зсуши́тися. [Чи вже зсуши́лися грушки́? (Сл. Гр.)];
2) суши́тися, зсуши́тися, ви́сушитися. [Зсуши́лася, зв’яли́лася, як ни́тка тоне́нька (Чуб. Ш.)].
Казначе́йша
1) скарбни́чка;
2) (
жена казначея) скарбни́чиха, скарбнико́ва (дружи́на).
Комисса́р – коміса́р (-са́ра).
-са́р народного просвещения, народный -са́р просвещения – коміса́р наро́дньої осві́ти, наро́дній коміса́р осві́ти.
-са́р по надзору за… – коміса́р у спра́вах до́гляду за…
-са́р печати – коміса́р дру́ку.
Приказ -ра – коміса́рів нака́з.
Заместитель -ра – засту́пник коміса́ра.
Жена -ра – коміса́рова дружи́на, (гал.) комісаро́ва (-вої).
Женщина -са́р – коміса́рка.
Ко́нсульша (жена консула) – ко́нсулова дружи́на, (па́ні) консуло́ва (-вої), консули́ха.
Миллионе́рша – мільйоне́рша, мільйоне́рка; мільйоне́рова жі́нка (дружи́на).
Муж
1) (
мн. мужи́) муж (-жа, мн. мужі́, -жі́в). [Ой, там стоя́ла мужі́в грома́да, мужі́в грома́да, вели́ка ра́да (Чуб.). Блаже́нний муж на лука́ву не вступа́є ра́ду (Шевч.)].
Муж совета – грома́дський муж, ра́дний муж. [Пра́вили земле́ю ста́рші родовики́, грома́дські мужі́, схо́дячись із сіл у одне́ мі́сце на наро́днє ві́че (Куліш). Грома́дськії мужі́ і бра́тчики коза́цтво (Грінч.)].
Государственный муж – держа́вний муж.
Учёный муж – уче́ний муж, муж нау́ки.
Величайшие -жи́ древности – найбі́льші мужі́ давнини́ (старо́го сві́ту);
2) (
мн. мужья́) чолові́к, муж, (супруг) дружи́на (ж. и м. р.), подру́жжя (-жжя), (диал.) мужи́к (-ка́); (для вежливости) стари́й (-ро́го). [Чолові́к та жі́нка – то найкра́ща спі́лка (Приказка). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли (Рудан.). Чолові́че мій, дружи́но моя́, заві́з ти мене́, де ро́ду нема́ (Пісня). Як не хо́чеш, мій миле́нький, дружи́ною бу́ти, то дай мені́ таке́ зі́лля, щоб тебе́ забу́ти (Пісня). Ми, ба́чите, шука́ємо для на́шої ді́вчини подру́жжя (Стор.). Та ще на біду́ і мужика́ її́ нема́ до́ма (Квітка). Здоро́ві були́! А де се ваш стари́й? (Сл. Гр.)].
Законный муж – шлю́бний чолові́к. [І чолові́к бу́де, хоч не шлю́бний, а все́-таки чолові́к (Коцюб.)].
Ревнивый муж – ревни́вий чолові́к, (зап.) за́здрісний чолові́к.
Снисходительный муж – ла́гі́дний чолові́к.
Слабохарактерный муж – пло́хий чолові́к.
Муж и женаодна сатана – муж та жона́ – одна́ сатана́, чолові́к та жі́нка – одна́ спі́лка.
Навя́зывать, навяза́ть
1) (
наставлять) дото́чувати, доточи́ти, (о мног.) подото́чувати що. [Не сягне́ мо́туз, бо коро́ткий, – доточи́ти тре́ба (Київщ.)];
2) (
в трикотаже) допліта́ти, допле́сти́, (о мног.) подопліта́ти що. [Бере́ться лю́дям панчо́хи допліта́ти, – з то́го хліб їсть (Харківщ.)];
3)
чего – нав’я́зувати, нав’яза́ти, (о мног.) понав’я́зувати чого́. [Нав’яза́ли снопі́в з два́дцять (Сл. Гр.)];
4) (
переносно) накида́ти, наки́нути що кому́, чому́, на ко́го, на що, нав’я́зувати, нав’яза́ти що кому́, чому́, нав’я́зуватися, нав’яза́тися з чим до ко́го, на ко́го. [Ніхто́ її́ не бере́, дак ви її́ на мою́ ши́ю накида́єте (Г. Барв.). Таку́ мені́ наки́нули ви ро́лю, що не мені́ її́ зроби́ть живо́ю (Куліш)].
Навя́занный
1) дото́чений, подото́чуваний;
2) допле́тений, подоплі́таний;
3) нав’я́заний, понав’я́зуваний;
4) наки́нений
и наки́нутий, нав’я́заний. [Вну́трішній у́клад старопо́льського життя́, силомі́ць Украї́ні наки́нутий (Рада). Наки́нена дружи́на – не лю́ба (Київщ.)].
-ться
1) дото́чуватися, доточи́тися, подото́чуватися; бу́ти дото́чуваним, дото́ченим, подото́чуваним
и т. п.;
2) (
переносно) набива́тися, наби́тися (з) ким, (з) чим до ко́го, кому́, накида́тися, наки́нутися, в’я́знути, ув’я́знути, в’яза́тися, нав’я́зуватися, нав’яза́тися, настиря́тися, насти́ритися, усиля́тися, усили́тися до ко́го з чим. [Грицько́ дочко́ю набива́ється: сва́тай мою́ до́чку! (Пісня). Набива́ється мені́ з свої́ми по́слугами (Київщ.). Я не набива́юсь із свої́ми грі́шми (Грінч.). Хіба́ я їх проси́в, – сами́ наби́лися (Мирн.). Коли́ не тре́ба, – я не накида́юсь (Л. Укр.). Мокри́на в’я́зне до жона́того Мико́ли (Грінч.). В’яза́всь до ко́жного з любо́в’ю (Куліш). Не кли́чуть нас на хрести́ни, то ми й не всиля́ємось (Сл. Гр.).].
-ться на знакомство с кем – (притьмо́м) набива́тися знайо́містю (в знайо́мі) до ко́го.
Сам -ется в дураки – сам притьмо́м у ду́рні лі́зе.
Сам -за́лся в дураки – сам у ду́рні поши́вся, сам себе́ в ду́рні поши́в;
3) (
вдоволь, сов.) нав’яза́тися, напле́сти́ся, попов’яза́ти, попопле́сти (досхочу́), (о мног.) понав’я́зуватися, понапліта́тися; срв. Вяза́ть.
Наме́стница
1) намі́сни́ця;
2) (
жена наместника) намі́снико́ва дружи́на, (па́ні) наміснико́ва (-вої).
Напра́сно, нрч.
1) (
тщетно, бесполезно) даре́мно[е], ма́рно[е], надаре́мно[е], дарма́, ду́рно, заду́рно, да́ром, зада́ром, по[за]даре́мно[е], да́рмо, нада́рмо; срв. Понапра́сну. [Даре́мно Драгома́нов так напада́в на сервілі́зм у Костома́рова (Грінч.). Ота́к я сиді́в і даре́мне крути́в мо́зком (Крим.). Літа́ мої́ молоді́ї ма́рно пропада́ють (Шевч.). Ма́рно від ме́не ти ду́ми хова́єш, – ба́чу всю ду́шу твою́ (Крим.). Ой, пла́чу я, пла́чу, свої́ літа́ ма́рне тра́чу (Метл.). Не ма́рне гово́рять лю́ди: до щасли́вого всяк ли́не (Кониськ.). Надаре́мно намага́всь я розва́жити себе́ (Коцюб.). Надаре́мне бі́дні лю́ди плу́гом зе́млю ри́ли (Руданськ.). Дарма́ що-ні́ч дівчи́нонька його́ вигляда́є (Шевч.). Я ві́рив, що жив не дарма́ (Черняв.). Ду́рно жда́ла, а він не прихо́див (Н.-Лев.). Та й не ду́рно стари́й пла́че: його́ дружи́на у холо́дній я́мі (Грінч.). Я ті́льки грома́дський хліб ду́рно заїда́тиму (М. Вовч.). Позирну́ла на йо́го і відра́зу вгада́ла, що ду́рно він ходи́в (Грінч.). Вже не да́ром Левко́ ка́же (Квітка). Неха́й таки́ я не да́ром жи́тиму на сві́ті (Квітка). Ли́хо, зги́ну я зада́ром! (Самійл.). Але́ да́рмо стара́ не́нька свата́м відмовля́ла (Рудан.). Твоє́ю ди́вною красо́ю нада́рмо всіх мани́ш ти к со́бі (Франко)].
Совершенно -но – даремні́сінько, марні́сінько, дурні́сінько. [Даремні́сінько ви, па́нночко, боя́лися (К. Старина). Дяки́ дурні́сінько ї́здитимуть до ме́не (Н.-Лев.)].
-но тратить что – марнува́ти, гайнува́ти що. [Ті́льки час вона́ гайну́є (Крим.)].
-но утруждать себя – завдава́ти собі́ даре́мної пра́ці (робо́ти), (беспокоить) ма́рно (ду́рно) турбува́ти себе́, (фамил.) завдава́ти собі́ пра́ці на ві́тер;
2) несправедли́во, безви́нно, безневи́нно, даре́мно[е], ма́рно[е], дарма́, да́рмо. [Покри́вдити сильні́шого, хоча́ й безви́нно, то бу́де знак самості́йности (Крим.). Здава́тиметься мені́, ні́би я його́ ма́рне скри́вдив (Крим.). Тоді́-б не се́рдився дарма́ (Комар.). Знена́виділи мене́ да́рмо (Куліш)].

Совершенно -но – даремні́сінько, дурні́сінько (фамил.) га́рма-да́рма. [Так дурні́сінько ви́лаяла мене́ (Харківщ.). Ти дурні́сінько на ме́не се́рдишся (Н.-Лев.). Га́рма-да́рма заарештува́ли (Липовеч.). Причепи́вся га́рма-да́рма, задиви́вся, що я га́рна (Пісня)].
Неве́нчанный
1) неві́нчаний; (
небрачный) нешлю́бний. [Коха́ються неві́нчані (Шевч.). Нешлю́бна дружи́на (Франко)];
2) (
некоронованный) некороно́ваний.
Нелюбе́зный и -зен
1) неласка́вий, непри́язний неприхи́льний, неприві́тний, нелю́б’язний; (
невежливый) невві́чливий, нече́мний, неґре́чний;
2) нелю́бий, неми́лий. [Дружи́на неми́ла (Луб.)].
Непостоя́нный
1) непості́йний, неста́лий, (
невсегдашний) неза́всі́дній, неповсякча́сний; (изменчивый) перемі́нний, змі́нний, мінли́вий, (нестойкий) хитли́вий, хитки́й, нетверди́й; (неровный) нері́вний, (диал.) перепа́дистий, (неверный) зрадли́вий; срв. Легкомы́сленный. [Лю́дська до́ля – непості́йна, лю́дське ща́стя – зрадли́ве (Крим.). Люди́на неста́лих по́глядів, неста́лої вда́чі (Київ). Нічо́го не ва́ртий, хистки́й та мінли́вий лібералі́зм (Грінч.). Вони́ мінли́ві в свої́х по́глядах, хитли́ві в пересві́дченнях (Грінч.). Нері́вна температу́ра (Київ). Перепа́диста зима́: то сніг, то дощ (Сл. Гр.). Зрадли́ва дружи́на (Полт.)].
Быть -ным в любви – бу́ти непості́йним у коха́нні (зрадли́вим коха́нцем);
2) рухо́мий, переставни́й, пересувни́й, переїзни́й;
срв. Передвижно́й;
3) неста́лий, непості́йний, неперіоди́чний, (
не ограниченный сроком) неречінце́вий, необме́жений речінце́м, (книжн.) нетерміно́вий, нетерміно́ваний, не обме́жений те́рміном (те́рмінами), не на пе́вний те́рмін, не до пе́вного те́рміну.
-ный выход издания – неста́лий (неперіоди́чний) ви́хід вида́ння.
-ный взнос – непості́йна вкла́дка, неречінце́вий (нетерміно́вий) вне́сок;
4) мандрі́вний, кочови́й, кочівни́й, роз’їзни́й. [Мандрі́вне життя́ (Лубенщ.)];
5) (
суетливый) метушли́вий, (разбросанный) розки́даний; срв. Рассе́янный 3.
-ная жизнь – метушли́ве життя́.
Неразве́де[ё́]нный
1) нерозчи́нений;
см. ещё Неразба́вленный;
2) нерозлу́чений, нерозве́дений.

-ная жена – нерозлу́чена жі́нка (дружи́на), нерозві́дка, нерозвідни́ця (Звин.).
Неродно́й – нері́дний, (зап.) некре́вний. [Молода́ дружи́на, тро́хи ме́нша на зріст за свою́ нері́дну дочку́ (Ле)].
Подру́га
1) подру́га, подру́жина, подру́жниця, при́ятелька, това́ришка, (
на свадьбе) дру́жка;
2) (
супруга) дружи́на, ум. дружи́нонька.
Быть -гами с кем – подругува́ти з ким.
Посты́лый – осору́жний, оги́дний, ости́лий, (сущ.) оги́да.
-лый муж – не́люб.
-лая жена – нелю́ба дружи́на.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Анонимный – анонімний, безіменний.
[До вищої власті долетів один анонімний лист, потім другий і третій (І.Нечуй-Левицький). Вдихаю молекули кисню й живу — Їх тисячі років вдихали до мене. Тут власного атома я не знайду, У їхньому світі усе безіменне (Олексій Гагін). Крамарі тоді писали одне одному безліч анонімних листів, і то паскудних, проте пані Ерот, аби трохи розважитись, воліла писати лише значним особам: навіть цим вона виказувала свою амбітність, що становила саму суть її вдачі. Голові військового трибуналу вона послала листа тільки аби сповістити, що його дружина стрибає через пліт. Маршалові Петену, аби розгнівити його, вдавшись до словника, пані Ерот писала англійською мовою. Що таке анонімний лист? Отрута, що стікає з пера! (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Відтоді, як я вступив у товариство анонімних алкоголіків, доводиться пити під псевдонімом].
Обговорення статті
Аристократический, аристократичный, аристократичен – аристократичний, великопа́нський, високопанський, великосві́тній, великосвітський, (ещё) шляхе́тський.
[Самохіть наші мирські і духовні пани, глави поспільства, зреклися рідної рущини своєї. Старі передсуди на користь мови государної і тогочасна байдужість про закони природи в жизні нації робили те, що ніхто і не догадувавсь, який великий скарб лишали в простолюдній масі ті наші люде, що п’ялись на «російський Гелікон» або поучали з церковної амбони рідних братів чужою мовою. Так само, як і в поєднанні з Польщею, нікому було в нас запровадити народну мову в школу, нікому звести на церковну амбону, нікому посадити її на судовій трибуні. Соромились розмовляти нею серед людей великосвітніх; погорджували тисячолітнім предківським словом у печатнях (П.Куліш). Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея (І.Франко). Послухай, громадянине, ти знаєш, я, монтаньяр, ненавиджу тебе. і всі твої великопанські мрії (Л.Українки). Старим стало видко, що Серединському хотілось мати жінку великосвітську пані (І.Нечуй-Левицький). Аристократи́чний, шляхе́тський лад. Великопа́нський буди́нок. Великопа́нське життя́. Великосві́тні лю́ди (АС). Військово-хліборобський, козацько-шляхетський аристократичний клас, що відродився був і сформувався знов за Великого Гетьмана Богдана, — потім був демократією нашою вирізаний і винищений до коріння (В.Липинський). У Ольги було тонке аристократичне лице, темно-карі очі були туманні й глибокі. А на губи їй мені було соромно дивитися… (В.Сосюра). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко). — А ось іще «Пастух Філіди». — То не пастух,— зауважив священик,— а вельми розумний і дотепний великосвітський пан; сю книжку бережіть, як перлину коштовну (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Старий Джоліон, згадуючи про нього — дуже рідко, — казав: «Завзятий був чоловік, твердої вдачі, але йому бракувало витонченості». Друге покоління Форсайтів відчувало, що таким батьком не варто хвалитися. Єдина аристократична риса, яку вони відшукали в його вдачі, була та, що він полюбляв мадеру (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Його дружина дуже легко  стала царицею великопанського товариства, яке тільки могло бути на цьому скромному узбережжі (В.Мисик, перекл. О.Генрі)].
Обговорення статті
Безысходность
1) безвихідь, безвихідність, (
ещё) безпросвітність, неминучість;
2) безмежність, безмірність:

абсолютная (полная) безысходность – цілковита (повна) безвихідь;
от безысходности – від безвиході.
[Справа потрапляла в безвихідь, руки спускались, доводилось чекати й чекати, поки хімія спроможеться на нові, тонші способи аналізу, які, можливо, й не будуть ніколи знайдені (В.Підмогильний). Але я ще міг би вас шанувати, якби ви справді жили без пристрасті. Ви ж і на це нездатні. Така вже безвихідність усіх, хто хоче заперечити світ (В.Підмогильний). Це була явно ідіотична, безглузда думка. Андрій гнав її геть з усієї сили, зле вона лізла. І це було поганим симптомом. Значить, він внутрішньо, підсвідомо визнає всю безвихідність і трагізм своєї ситуації, і саме тому думка десь б’ється, як пташка, в сліпому метанні, надіючись на якесь там химерне щастя, на якусь дірку (І.Багряний). Глухе склепіння паркового кону, де ні акторів, ані глядачів, де тиша, і туман, і та безвихідь, якої не обійдеш і за вік (В.Стус). Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що. Важко належати до такого народу. Націю запрограмували на безвихідь (Л.Костенко). Повна безвихідь. Дружина чоловікові: — Ти чого додому прийшов о п’ятій ранку?  — А куди в Луцьку ще можна було піти в такий час?!]
Обговорення статті
Друг
1) друг, (
мн.) друзі (р. друзів), други (р. другів); товариш, приятель, (пол.) кумпель; (о женщинах) приятелька, подруга, другиня, друга;
2) (
кратк. форма от местоим. другой):
друга любить – себя не щадить – дав би (виколупав би) свого здоров я для милого приятеля, якби можна (Пр.);
друг дороже денег – вірний приятель – то найбільший скарб (Пр.);
друг друга… – один (одна, одно) одного (одну, одне); (про багатьох) одні одних; (иногда) один (одна, одно) другого (другу, другого…);
друг другу – один (одна, одно) одному (одній, одному); (про багатьох) одні одним;
друг за друга – один (одна, одно, одне) за одного (за одну, за одне); (иногда) один (одна, одно, одне) за другого (задругу, за друге);
друг за другом – один (одна, одно, одне) за одним (за одною, за одним); один (одна, одно, одне) по одному (по одній, по одному); (про багатьох) один по одному;
друг о друге – один (одна, одно, одне) про (за) одного (одну, одного); кожний (кожна, кожне) про (за) кожного (кожну, кожне);
друг против друга – один (одна, одно) проти одного (одної, одного); (иногда) навпроти себе;
друг с другом – один (одна, одне) з одним (з одною, з одним); між (поміж) себе; (иногда) з собою;
друг у друга – один (одна, одно, одне) в одного (в одної, в одного);
друзья познаются в беде; друзья познаются в несчастье – у біді пізнавай приятеля (Пр.); при горі та в лиху годину пізнаєш вірну людину (Пр.); друзі пізнаються в біді (Пр.);
закадычный друг – друзяка, кревний друзяка, (вульг.) закантика;
не бросай друга в несчастье – хто друга (приятеля) лишить у пригоді, той не варт і по світі ходити (Пр.);
не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало – не біда, як є друзів череда (Пр.);
нема грошей – то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди – й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май багато (багацько) грошей, май багато приятелів (добрих друзів) (Пр.); не так те багатство, як вірнеє братство (Пр.);
не мил свет, когда друга нет – без вірного друга велика туга (Пр.);
новых друзей наживай, а старых не утрачивай – для приятеля нового не пускайся старого (Пр.); задля приятеля нового не кидай старого (Пр.);
они стоят друг друга – вони варті один одного;
отличаться друг от друга – відрізнятися один від одного;
скажи мне, кто твой друг,– и я скажу тебе, кто ты – скажи мені, з ким ти товаришуєш,– то я скажу, хто ти [є] (Пр.);
старый друг лучше новых двух – над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, луччий) як новий (Пр.).
[Без вірного друга великая туга (Пр.). Діти одної матери, рідні брати стояли навпроти себе (С.Єфремов). Один по однім тихо роки встають у спомині моїм (М.Чернявський). — Він просто друг, — заперечила Розі. Якби вона знала, скільки в мене друзів, то, можливо, зрозуміла б, який це комплімент (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). Друзі і совість бувають у людини доти, поки вони не потрібні (Ґ.Лауб). 1. — Друг начальника не той, хто йому сраку лиже, а хто вчасно свою підставити може! 2. Мужик сидить у барі і кидає чарку за чаркою. Друг підходить: — Що трапилося? — Дружина від мене пішла до мого найкращого друга… — Стоп… Я ж твій найкращий друг. — Був… Тепер — він. 3. — І не треба мені брехати, що ти ночував у своїх друзів! Я в них ночувала, тебе там не було!].
Обговорення статті
Завуалированно – завуальовано.
[— Ні фіга! Так не буде! Все буде по-іншому! — А як? — саркастично запитала його дружина, винятково з мотиву хоча б завуальовано познущатися з цього ідіота (В.Кожелянко)].
Обговорення статті
Завуч – (заведующий учебной частью) завнач (завідувач навчальної частини), (рус.) завуч (завідувач учбової частини).
[Дружина… нацькувала на Василь-Васильовича дітей. Мовляв, дивіться дітки, ваш папа збожеволів на старості — втікає з дому, як Лєв Толстой. Але дітям — 14-ти і 16-ти років — було не до папи, у них своїх проблем по самі слухальця. Хай іде! Зрештою дружина махнула на нього рукою і почала більш предметно думати про завнача своєї школи (В.Кожелянко). … молода, до котрої він ходив женитися, таки добре занизила йому самооцінку. Ось тепер і проходить курс реабілітації. Якщо для цього йому потрібен мілітарний антураж, то нехай — вона перетерпить кілька місяців цієї солдатчини. Бо як не крути, а з чоловіком у хаті краще, ніж без. А завнач — скотиняка! (В.Кожелянко). Першим зорієнтувався Мітька Валун, його розбишацьке око не тільки відшукало джерело плачу (як би сказав завуч Панімаєте, котрий полюбляв висловлюватися формально), а й ідентифікувало його (В.Слапчук)].
Обговорення статті
Заслуженно – заслужено, (редко) вислужено, по заслузі, за діло, (заработанно) зароблено, (справедливо) справедливо, (достойно) достойно.
[Суд там скорий: як ти винен, То зашлють «без проволочки», А не винен, то й відпустять — Без сорочки, без сорочки. В тій країні всякий може По заслузі шани ждати: Там на те хрести й медалі — Для багатих, для багатих (В.Самійленко). — Ну що ж, катюзі по заслузі: та я ще молодий, до кінця віку далеко; аби життя, ще все буде (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Ти помираєш безвинно», — говорила Сократові дружина. Він заперечив: «А ти б хотіла, щоб заслужено?» (Діоген Лаертський)].
Обговорення статті
Иномарка – (иностранная марка, авто, рус.) іномарка.
[Моя дружина добре вписується в дизайн іномарки… (Л.Костенко). Минає ще з чверть години майже цілковитої тиші, і з боку шосе виникає рев автомобіля, який, несамовито підстрибуючи на вибоїнах і каменях останнього перед станцією неасфальтованого відтинка, врешті кінематографічно гальмує на малесенькій площі перед головним входом. Це якийсь джипоїд, або щось наче міні-вен, щось японське, американське, синґапурське, якесь таке сафарі, вестерн, екшн і фікшн, словом, машина марки іномарка, але при цьому, судячи з реву, не виключено, що з кразівським військовим двигуном (Ю.Андрухович)].
Обговорення статті
Казарма
1) (
от лат.) каза́рма, (редко) каза́рня, (диал.) каса́рня;
2) (
у запорожцев и для рабочих) курінь, казарма.
[Айда в казарми! Айда в неволю! — Неначе крикне хто надо мною. І я прокинусь (Т.Шевченко). Галин чоловік став солдатом тут у Києві, тільки мусить який час в казармах жити (Л.Українка). Приходжу до касарні, дивлюся: Штефанова зброя висить та сіяє (Ю.Федькович). Ось бубон ранку — кругле сонце до маршу будить вояків. Лопочуть верблі по казармах, весна тріпочеться, мов спів, весна тріпочеться, мов птах, у клітці сірих коридорів, і день накреслює свій шлях на мапі неба (Б.-І.Антонич). З правого боку посадки чорніла зачинена на обід кузня і поруч з нею, теж чорна, мабуть, казарма, бо на причілковому ґанку дівчина мила велику купу ваганок, а навколо неї з доброго півдесятка стояло собак з такою несамовитою увагою, з якою первачки студенти перший раз слухають в університеті лекцію незнайомого професора (Т.Осьмачка). І все ж таки він був заарештований і засуджений. Правда, не розстріляли, замінивши вищу міру покарання на десять років заслання. Та це була ні для кого не обов’язкова гра мертвими формулами паперової юрисдикції, бо десять років заслання на далеку північ в суворих умовах полярного клімату, бруду й смороду зголоднілого життя в’язничних казарень означали для людини, хворої на легені, вірну смерть (Віктор Петров). В дівочій казармі темно. Пусто. На стіні бігають зайчики, снується мереживо од ліхтаря знадвору (І.Багряний). Перше, що його вразило, коли він прибув в окремий артилерійський дивізіон для подальшого проходження служби, це те, що в казармі було брудніше, ніж на плацу (В.Кожелянко). Казарма по-простому, по-солдатськи смерділа задавненим соленим потом немитих ґеніталій (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського). Генерал заходить до казарми: — Можете мене привітати: дружина народила трійню! — Раді старатися, товаришу генерале!].
Обговорення статті
Коммунист, коммунистка – комуніст, комуністка, (презр.) комуняка, (насмешл.) комік.
[Це погана людина, комуніст якийсь (Т.Шевченко). Я перестав бути комуністом, навіть попри те, що майже все своє життя захищав цю доктрину (Петро Григоренко). У кожному разі я з задоволенням підняв келих за те, щоб усіх комуняк врешті-решт трафив шляк. Цей подумки проказаний тост мені так припав до вподоби, що я його виголосив подумки ще кілька разів, аж поки мені не стало по цимбалах, є ті комуністи, чи їх нема (Ю.Винничук). — Обирався секретарем різних партбюро. Пильний. Принциповий. Непримиренний. Позбавлений будь-яких моральних принципів. Словом, типовий комуніст… точніш, комуняка, як про таких завжди говорилось в народі (Л.Кононович). До граничного цинізму українських комуняк в усьому, що стосується обслуговування інтересів олігархів під знаменами боротьбы проти олігархів, всі вже давно звикли. Безсоромна пристрасть «захисників пролетаріату» до палаців і зневага до хиж у власному вжитку теж уже давно нікого не дивує… «Хочеш бути стотиною — будь нею!», — наче говорить своїм адептам похітливий прищур Владіміра Ільїча з портрета на стіні кабінету, і «коміки» тут же пускаються (Роксолана Цьом). Українські комуністи — як морські свинки: вони ані українські, ані комуністи (Ярослав Грицак). Руді мурахи, скоро лише відчули в хижі дух нових консервів, виставили навколо відкритої бляшанки варту. Якби раптом на їхній стежці поставити ще одну почату банку раґу, вони, певне, вдерлися б до хижі всім своїм мурашиним племенем. Чи ж є ще в світі ревніші комуністи? Вони й іспанця з’їли б (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Зрозуміло, ці люди — вони ж комуністи. Вибач, Надіє. Я знаю, що ти скажеш. Але вони завжди мали все, що хотіли, всякі товари, всякі привілеї, а тепер, як уже не можуть обдирати свою країну, вони хочуть перебратися сюди й обдирати нашу (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). — Андрію,— хвилюючись, сказала дружина,— скажи мені як комуніст комуністу: може, в тебе нездорові настрої? (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Історія багато чого пробачить комуністам, але назавжди припне їх до ганебного стовпа за пригнічення людського духу (Милован Джилас). Перед боєм: — Якщо я загину, прошу вважати мене комуністом. — А як ні? — А як ні, то ні].
Обговорення статті
Макияж – (франц.) макіяж
[Та Манюня не встиг розгледіти — що, бо чимось зляканий горобець, зробивши в повітрі напівдіжку, сирнув Андрійкові прямо в око… Манюня спробував масними руками позбавитися небесного макіяжу (Юрай Курай). На той час СРСР назагал на його збройні сили зокрема потрапили у той щасливий етап загнивання, коли давня радикаьна свіжість уже перетворилася на легенду, процес гниття набув незворотного характеру, сморід посилювався, але саме тіло ще не почало розвалюватися, ще зберігало початкову форму, а завдяки макіяжу — і сякий-такий товарний вигляд (В.Кожелянко). 1. — Твоя дружина може коня на скаку зупинити? — Коли вона без макіяжу — коні самі дибки встають. 2. — Любий, тепер як порядний чоловік, ти мусиш на мені одружитися. — Але ж між нами нічого не було! — Так, але ти вже бачив мене без макіяжу!].
Обговорення статті
Нянчить, няньчить – ня́ньчити кого́; (пестовать) пе́стувати кого́; (забавлять) ба́вити, ті́шити кого́.
[Ді́ток ва́ших ня́ньчу (О.Кониський). Дід ба́вить своє́ мале́ньке внуча́ (Т.Шевченко). Ду́мала рі́дних ону́ків діжду́, ті́шитиму їх (О.Кониський). Дружина чоловікові: — У нас буде дитина! — Ти серйозно?! — І вже на тому тижні. — І нічого не можна зробити? — Ні. Твоя мама відмовилася її няньчити].
Обговорення статті
I. Пересыпать, переспать
1) (
слишком много проспать) пересипля́ти, пересипати, переспа́ти;
2) (
переночевать) переспати, (ещё) переночувати;
3) (
вступить в интимные отношения, один раз или в случайной ситуации) переспати:
переспа́ть где, у кого – переспа́ти де, в ко́го;
переспать с кем-либо – переспати з кимось.
[— І ти туди, стара карга! Нема того, щоб хазяїнові піддобритися. Може, він переспав дуже, — не ке послати яку молоденьку дівчину його розбудити. — І нащо дівчину посилати? Такі тепер і дівчата настали? І збудити не зугарні. Нема й краще, як баба збуде — ні струсне, ні злякає (П.Мирний). Переспа́в, того́ й голова́ боли́ть. Він лю́бить спа́ти — хоч кого́ переспи́ть (АС). Десь далеко, в невідомому світі, зачинається шум… І то ще не шум, а шепотіння землі, шерхіт сухої трави, шелест пожовклого листя. Ти прислухаєшся: може, переспав і тобі шумить в голові? (В.Близнець). Певний період у молодих письменників був один сюжет: пішов у ресторан, зустрівся з вродливою дівкою, попили, покайфували, завів дівку додому, переспали, і на тому кінець (А.Дімаров). І лише тепер вона зателефонувала мені й сповістила, що мусимо розлучитися. І тут, власне, я почув про себе те, про що ніколи не здогадувався: я зеленого поняття не мав, що я бабій, що волочуся за кожною спідницею, що переспав з усіма її колєжанками і хтозна, чи не грав також її маму, але ось нарешті я можу влаштувати собі ідилію з… тут вона перерахувала з півдесятка колєжанок, котрих я не тільки грав, але й мріяв пошлюбити (Ю.Винничук). Так складно знайти своє кохання у світі фальші, брехні і вічної гри. Де кожний третій — наче твій, а потім виявляється ні, як тільки переспали. Де всі такі зразкові актори і актриси, що аж захоплює подих від правдивості їх гри. Де чоловіки вже так деградували, що носять жіночі сорочки і штани. А жінки так захопилися чоловічими справами, що змужніли і по-військовому вишкалилися, що ладні навіть змінити стать, тільки б чоловікам нічого не віддавати. Я шукала своє щастя, і воно мене знайшло. Спочатку я думала, що це Петро, та виявилося, що щастя в іншому місці жило, їло, пило, кіз пасло (Палагея Кукуй). Дружина з нього збиткувалася. Це було кепсько. А тепер він сам із себе позбиткувався. Вона переспала з іншим. Потім він теж із нею переспав. Як він міг? Як він міг займатися сексом із власною дружиною після того, як вона переспала з кимось іще? (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Лише після численних умовлнь, пригощань фруктовим соком у якійсь кондитерській, кількох відвідувань ресторанів та дискотеки біля річки вона згодилася переспати з ним у якомусь готельчику неподалік водоочисної станції і щойно тоді взнала, чий він він син (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Ліза — жінка, як кажуть, розкішна, і я знаю чимало людей, які охоче заплатили б кілька мільйонів, щоб кожного ранку бачити таку картину. Я теж залюбки дивлюся на неї, але мене дратує, що ця ледача жаба, яка тільки опівдні виповзає з ліжка, так безсоромно впевнена в своїй принадності, їй ніколи не спадає на думку, що не кожен так одразу й захоче переспати з нею (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). 1. — Сама не знаю, чого він до мене ходить: прийде, переночує і піде. 2. — Як ти міг переспати з Одаркою, вона ж страшна! — І сильна … 3. Переспав з бідою. Біда народила купу дрібних неприємностей].
Обговорення статті
Подруга
1) по́дру́га, подру́жина, подру́жниця, (
подружка, ум.) по́дружка, (ласк.) подру́женька, подру́жечка, (приятельница) при́ятелька, това́ришка, това́рка, (устар.) други́ня, (высок.) по́се́стра, (реже) посе́стрина, посе́стриця, (пол.) колежанка, (на свадьбе) дру́жка;
2) (
супруга) дружи́на, (умен.) дружи́нонька:
быть подругами с кем – подругува́ти з ким;
подруга жизнидружина.
[Чи бачила, подружино, мого чорнобрівця? (Сл.Гр.). Товаришка віддається, А я ще не буду, А я своїй товаришці За дружку буду (Н.п.). Була в удови дочка Маруся, наша подружниця (Марко Вовчок). Озвалась Пріська — подруга й товаришка Олександрина (Б.Грінченко). Біля самого лісу, мов квітка папороті, розцвів самотній вогник, пригас і знову розкрив сполохані пелюстки. Хто там біля нього гріє руки, чи душу, чи виглядає когось? І, скрадаючись, любов іде до любові, щоб мати вечоровий хміль і поранковий жаль, як мали їх її посестри. Подумавши про це, про кохання своїх подруг, Оксана знітилась, і все її чарування здалося забобоном (М.Стельмах). Я дістаю гроші, Лорна робить надто повільний жест пальцем: мовляв, оооооооднуууууууухвииипиииииинкууу, і довго-довго, нереально довго і просто нестерпно повільно шукає щось у наплічнику, дістає звідти якісь зошити, зошити падають із її нечутливих рук, із зошитів висипаються вкладені сторінки та ксерокопії, розлітаються по цілому фойє, Лорна починає збирати їх, так само повільно, потім вона завмирає, каже: «Г-г!» — і знову починає шукати щось у наплічнику, витягує нові зошити, я бачу, охоронці нервуються, вони розуміють, що ми обдовбані в жопу дві дури, ледве тримаємося на ногах, у нас задерев’янілі язики, і я можу їм тільки сказати: «З-з! М’я клжнк трхи п-на!», хоча хотіла — «зараз, моя колежанка трохи п’яна», все це повисає у повітрі, я відчуваю страх, що зараз нас здадуть міліції, нарешті Лорна дає білетерові два флаєри, що дозволяють пройти на третину дешевше (Любко Дереш). 1. Якщо ви хочете взнати про недоліки дівчини — похваліть її перед подругами. 2. Дві подруги: — Скажи, ти змогла б переспати з моїм чоловіком? — Ну, правду казавши — ні… — А чому?! — Та він нічим не кращий за мого! — Ну, щиро кажучи — так…].
Обговорення статті
Порыв
1) (
стремление) по́рив (-ву), по́тяг, порива́ння; (ветра) по́рив, по́дму́х (-ху), по́дув, (сильный) бу́рхання (-ня), би́рса, хви́ля;
2) (
душевный к чему) по́рив, порива́ння до чо́го, (гнева) на́пад, ви́бух;
3) (
физический разрыв, уст.) по́рвання, розі́рвання, розри́в (-и́ву):
в порыве – в пориві;
в порыве гнева – в нападі гніву;
лёгкий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих, по́дмух) ві́тру;
овладевает поры́в чувства (гнева, раскаяния) – порива́є чуття́ (гні́ву, каяття́);
суждены нам благие порывы – нам судилися (нам призначено) добрі пориви;
тщетные порывы – ма́рні порива́ння, по́риви.
[Як набіжи́ть би́рса, то й млин пова́лить (АС). Один тільки раз, дуже давно, сказав, що любить її, і це неприпущенна помилка була з її боку, що вона дозволили йому говорити про це в пориві жалю й самотності (Валеріян Підмогильний). Пристроївся і дожидає, мучачись від простудної лихоманки, втоми, поривів такого жагучого і невтримного болю в глибині істоти, який ніби шепотить нечутно весь час: «Їсти! їсти!» (Василь Барка). Закрутиться дзиґою світ, В пориві, в шаленому танці, Віршів переспілий плід Трунком мутніє у склянці (Роман Стадник). Він прагнув будь-що вгамувати пристрасні пориви серця, супроти яких все інше було марне і чуже (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Лола приїхала допомогти нам урятувати Францію, признавалася вона директорові готелю, і хоч сили в неї небагато, зате серце щире. З Лолою ми порозумілися відразу, хоч і не цілком, бо я зневажав усілякі пориви серця. Просто я віддавав перевагу поривам тіла (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Колись давно, у пориві дружніх почуттів, тітонька й дядько Джиммі привели на світ сина Генрі, який вирвався з дому при першій-ліпшій нагоді, оженився і привів на світ Френсиса. Генрі та його дружина кожного Різдва скидали Френсиса на руки дідуся й бабусі, а самі поринали у вир утіх (Т.Некряч, перекл. Гарпер Лі)].
Обговорення статті
Послушать
1) послухати;
2) (
послушаться) послухати, послухатися:
вот послушай – ось послухай, слухай сюди, послухай-но;
послушай, ври, да знай же меру – брехати бреши, та не забріхуйся;
послушай-ка! – слухай-бо!, послухай-но!, слухай-но!;
послушайте, что я вам скажу – послухайте (слухайте), що я вам скажу́; слухайте сюди.
[Такеньки, було, вмовляє її. Одного разу хотів він її розважити та й каже: — Годі тобі, голубко, клопотатись. Ось послухай лишень, що я тобі скажу: я вже кума пригласив (М.Вовчок). Ось послу́хай мене́ дурно́ї, то, мо́же, чи не порозумні́шаєш (Б.Грінченко). —Романе, слухай сюди! Коха тебе Хведоска, нехай іде! А що мати варняка, то я того і вухом не веду!.. (М.Кропивницький). — Отже, слухай сюди: Бурлака на тім боці, на весіллі, то він неминуче буде йти цією вулицею назад (І.Карпенко-Карий). — Ось слухай сюди! Ото була собі така жінка, що ніколи доброго слова не сказала чоловікові (І.Нечуй-Левицький). А ти, Бавмерте, слухай сюди, що я тобі скажу. Коли старі люди починають белькотати, як малі діти, то чорт з радощів аж на голові ходить (Л.Українка). — А знаєш, Рино, жінка по-вкраїнському «дружиною» зветься? — Ну? — І знаєш, «дружина» — це краще, як «жінка» або «супруга», бо «жінка» — то означає «рождающая», «супруга» ж по-вкраїнському — «пара волів», а «дружина»… Ось послухай; рекомендую — моя дружина, або: моя ти дружинонько (М.Куліш). — Ану, послухай, — казав хлопець, розгортаючи пакунок паперів. Борис послухав і ухвалював (В.Підмогильний). Прокіп зітхнув і, намотавши батога на руку, щоб не згубить, обернувся до Олеся: — Ось послухай, дурнику, що я тобі скажу. Слухай і на вус мотай. Тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть (Г.Тютюнник). Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки! (Л.Костенко). Послухай вересня — і він повість у миготливо-золотій задумі: те, що в веснянім виснилося шумі, іще й подосі жде на благовість (В.Стус). — Слухай сюди: їдьмо разом на склад! (В.Барка). Повірте, не ваша нездатність тому причиною, а лінивство надмірне та оспалість думки. Хочете пересвідчитись у правдивості моїх слів, то слухайте сюди: усі ті ваші труднощі я розмаю, як оком змигнути, миттю зараджу всім нестачам, що, як ви кажете, бентежать вас і знесмілюють до оголошення друком історії вашого преславного Дон Кіхота, світила і зерцала всього мандрованого лицарства (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Хотів послухати голос своєї совісті, але не знав на якому каналі].
Обговорення статті
Приходиться, прийтись
1) (
быть в пору, в меру, кстати) бу́ти до мі́ри, прихо́дитися, прийти́ся (до мі́ри), пристава́ти, приста́ти, припада́ти, припа́сти до чо́го; (пригодиться) знадобитися, придатися, здатися;
2) (доставаться кому на долю; причитаться) припада́ти, припа́сти (редко припа́стися), упада́ти, упа́сти, випада́ти, ви́пасти, дово́дитися, дове́сти́ся кому́;
3) (
на какой-либо день ) припада́ти, припа́сти, випада́ти, ви́пасти;
4) (
кому кем) дово́дитися кому́ ким;
5) (безл.: приводиться) дово́дитися, дове́сти́ся, випада́ти, ви́пасти, упада́ти, упа́сти, припада́ти, припа́сти, (
редко) дохо́дитися, дійти́ся кому́; приходитися, прийтися; (случаться) траплятися, трапитися; (обходиться в цену, прост.) обходитися, обійтися, (стоить) коштувати:
вам придё́тся отвечать – вам доведе́ться відповіда́ти;
где придё́тся, пришло́сь – де припа́ло, де тра́питься, де тра́пилось;
дверь не плотно приходится – две́рі не щі́льно (не щи́тно) пристаю́ть;
день на день не приходится, год на год не приходится – день на день не випада́є (не припадає); рік на рік не випадає (не припадає);
живи как пришло́сь, как придё́тся – тре́ба жить, як набіжи́ть, живи́, як живеться (тра́питься);
как раз (точь в точь) прийтись – (образно) як-раз упа́сти, так і вли́пнути куди́;
ключ пришё́лся к замку – ключ прийшо́вся, приста́в до замка́, (к висячему) до коло́дки;
когда придё́тся – коли́ (час) ви́паде, коли́ тра́питься;
кого придё́тся – кого́ тра́питься;
к слову пришлось – до сло́ва припа́ло;
мне приходи́лось, пришло́сь много терпеть – мені́ дово́дилося (довело́ся) бага́то терпі́ти;
мне приходится доплатить – мені́ тре́ба (мені́ упада́є, я ма́ю) доплати́ти;
мне пришло́сь проработать всю ночь – мені́ довело́ся, ви́пало, працюва́ти ці́лу ніч; (должен был) му́сив працюва́ти ці́лу ніч;
на нашу (вашу) долю приходится… – на нашу (вашу) частку припадає…;
не вмочь, не подсилу приходится – неси́ла стає́ (що роби́ти);
не приходится об этом говорить – не випадає (не доводиться) про це говорити;
не приходиться по вкусу, по сердцу – не йти в смак, не йти в лад, не пристава́ти до душі́ (до се́рця), не лежа́ти на се́рці кому́;
он приходится ему родственником (дядей) – він дово́диться йому́ ро́дичем (дядьком); Пасха в том году приходи́лась на 29-е марта – Вели́кдень того́ ро́ку випада́в (припада́в) на 29-те бе́резня;
прийтись кстати – прийтися до речі (до ладу); (пригодиться) знадобитися, придатися;
приходится идти на уступки – доводиться поступатися;
приходится отдуваться [своими боками] – доводиться на собі терпіти;
приходится отсрочить платеж – доводиться відкласти виплату;
приходиться, прийтись кому по вкусу (по сердцу, по нраву, по душе) – припадати, припасти кому до смаку (до серця, до вподоби, до сподоби, до любості, до любові, до мислі, до душі); приставати, пристати до душі кому; підходити, підійти під смак (під мислі, до думки) кому, іти́ в смак; подобатися, сподобатися (уподобатися) кому; бути усмак (в подобі) кому; смакувати кому;
приходи́ться под меру – прихо́дитися до мі́ри;
пришлось ехать лесом – випало їхати лісом;
сапоги пришли́сь по ногам – чо́боти прийшлися́ до мі́ри (до ноги́);
тяжело ему пришло́сь – тя́жко йому́ довело́ся (ви́пало, дійшло́ся);
так жить (делать) не приходится (не подобает) – так жи́ти (роби́ти) не випада́є (не впада́є, не прихо́диться, не годи́ться);
этот праздник, день приходится в воскресенье, в конце месяца – це свя́то (цей день) припада́є на неді́лю (в неді́лю), на кіне́ць мі́сяця.
[На день упада́є заробі́тку по півкарбо́ванця (Г.Барвінок). Чу́є, чу́є ма́терине се́рце, яка́ до́ля до́ні доведе́ться (П.Куліш). Йому притьмом прийшлось так, як співають у пісні: «Чомусь мені, братці, горілка не п’ється» (П.Куліш). Маку́хинський піп дово́дився на́шому ро́дичем, не́божем у дру́гих (М.Вовчок). Ви́пало мені́ я́кось бу́ти у йо́го в ха́ті (М.Вовчок). Така́ мені́ гірка́ до́ля ви́пала (М.Вовчок). Довго мосувався жид, поти розімкнув замок: все приміряв то той, то другий ключ, поти не знайшовся такий, що якраз прийшовся (П.Мирний). — Діду, — а там, де замчище, є луна? — спитав Івась уголос. — Не знаю, не приходилось чути (П.Мирний). Як їй не скрутно іноді приходилося, часом і Яків гримне — де швендяє, часом і невістка прийме, мов холодною водою обдасть, — дарма (П.Мирний). Василь сам про себе лаяв одежу, що на його вже не приходилася та чимало і зносилася (П.Мирний). На до́вгім віку́ усього́ доведе́ться (Номис). Прийдеться ниточка до клубочка (Номис). Спитаєшся пня й колоди, як прийдеться до чого (Номис). Там припа́ло нам ночува́ть (Л.Мартович). Хватну́ли той кли́нчик, розгорну́ли капта́н, — якраз він туди́ і впав (Л.Мартович). В салда́ти йому́ не припада́ло йти (Б.Грінченко). — Дак ти ж спершу оженись! — пожартував Зінько. — Коли ж ні одна не приходиться до мене! Одна проти мене дуже висока, а проти другої я дуже довгий (Б.Грінченко). Тепе́р на ду́шу припада́є вдво́є ме́нше землі́, ніж було́ спе́ршу (Б.Грінченко). Приміря́ють той череви́чок, а він так і влип, як там був (І.Рудченко). Ті слова́ ду́же припа́ли їй до сма́ку (І.Нечуй-Левицький). Приста́в ми до душі́ (І.Франко). А що обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (М.Коцюбинський). Тут ми й спізна́лися і одна́ о́дній припа́ли до вподо́би (О.Кониський). Які́ книжки́ більш до душі́ припада́ють селя́нам (С.Єфремов). Йому́ до се́рця припа́ли про́сті лю́ди (С.Єфремов). На понеді́лок припада́в того́ ро́ку оста́нній день, коли́ ще мо́жна було́ вінча́ти (С.Єфремов). — Ану, придіньте калоші, чи прийдуться? (С.Васильченко). Не одному школяреві після гарячого вчинку приходилося прогулюватись на гору по тих східцях і вертатись звідтіль через який час, зовсім прохолонувши (С.Васильченко). Мабу́ть і я йому́ підійшо́в до ду́мки (А.Кримський). Тимча́сом зближа́лась дру́га Пречи́ста, а припада́ла в субо́ту (А.Свидницький). Посва́таю, кого́ тра́питься (І.Нечуй-Левицький). Яко́сь-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л.Українка). Я вже готова багато витерпіти, аби тільки побачити Париж! Ви знаєте, що мені так і не прийшлось бути в Парижі; я так жалувала! (Л.Українка). Певно ж, там прийдеться місяців добрих зо три пролежати, то вже краще зимою лежати, ніж літом, а то ще слід і через те їхати хутчій, що мені з ногою недобре, дедалі, то все, либонь, гірше робиться (Л.Українка). Бі́ля грани́ці не впада́ будува́ти світли́ці (Номис). Не прихо́диться москаля́ дя́дьком зва́ти (Б.Грінченко). Припустили і скінчили. «Почекайте, люди! Ану, ваша домовина Чи до міри буде?» «Ану, справді! — кажуть люди. — Ляж у домовину. Чи якраз вона пристане Давидову сину?» І пристала домовина, Ніби вона сама. «Ану, в яму опустіте: Чи пристане яма?» Опустили його в ямуі «Ну, спасибі, люди, Засипайте Соломона, Другого не буде!» (С.Руданський). Бюрократизм заїдає! От відбудовують цукроварню в районі ст. Фундуклеївки, де йому часто доводиться бувати, і що ж — робітники є, матеріал є, гроші є, а поки воловодились, сезон проґавили (В.Підмогильний). Підіймався і йшов. А коли заходила ніч, коли темрява заливала геть-чисто все і ставало так темно, як він ще ніколи не бачив, він зупинявся і спав, де випадало (І.Багряний). От із горілкою дедалі більше проблем, її чомусь — уперше в російській історії — не вистачає на всіх, її доводиться завойовувати ціною багатогодинних стоянь у черзі, штовханий, колотнеч, ціною самозречень і самовтрат. Мабуть, усю наявну в імперії горілку тепер випивають якісь кремлівські велетні, а може, її складають у тамтешніх глибочезних пивницях на чорний день, тим часом як плебс, тобто народ, хоча в дійсності не народ і навіть не плебс, отримує жалюгідні сльози — таке собі відхаркування харчової промисловості (Ю.Андрухович). Жінки в халатах та дощовиках танцювали довкола багать, впадаючи в безтямність, рухаючись завчено й легко, відчуваючи одна одну в цих рухах і повторюючи своїм танцем рухи птахів і тварин, яких їм доводилось бачити (С.Жадан). Роке Гінарт знайшов своїх чухраїв на тому місці, де велів їм зібратись; з ними був і Дон Кіхот. Сидячи верхи на своїм Росинанті, він читав їм орацію, умовляв їх покинути той небезпечний як для тіла, так і для душі триб життя, що вони провадили. А що ті хлопці були переважно з гасконців, люди грубі та несмаровані, то тая Дон Кіхотова казань не вельми припадала їм до смаку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Надкушена перепічка лежала на тарілці поряд із чашкою полуденної кави. Вона йому не смакувала, хоча й була з повидлом. Хіба можна смакувати перепічкою, коли твоя дружина дурить тебе з іншим чоловіком? (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Якщо нема мети в житті, доводиться працювати на тих, хто її має (Роберт Ентоні). 1. Коли бажане не стає дійсним, доводиться видавати дійсне за бажане. 2. Як же часто доводиться брехати, що все добре, коли вже просто не хочеться пояснювати, як тобі зле. 3. Життя — як спорт: одному — це важка атлетика, іншому — фігурне катання. Найнещаснішому припадає піднімати штангу, стоячи на ковзанах].
Обговорення статті
Религиозный – релігійний:
религиозная община – релігійна громада.
[— Здається, вони сповідують принцип: що гірше — то краще. — Атож, — кажу я. — І все це не гопники якісь, а так звані релігійні філософи. — Таке враження, що війна і є їхньою релігією. — Ні, їхня релігія — Росія, а війна — лише спосіб обожнювання й культу (В.Слапчук). 1.— Дружина зробила мене релігійним… До весілля я не вірив у пекло. 2. — Чому ти розлучаєшся з чоловіком? — Та в нас різні релігійні погляди. Він не хоче визнавати мене богинею].
Обговорення статті
Рождение, рожденье – народження, народжування, (диал.) уродження:
день рождения – день наро́дження, уродини, наро́дини;
какого года рождения? – якого року народження?;
от рождения, с рождения – від народження, зроду;
по рождению – родом (з роду); походженням (з походження, за поводженням);
с днём рождения – з днем народження.
[Так він сказав, схвильований на переломі народин нового життя; згодом його очі звернулися знову до сторінок тієї книжки (Ю.Мушак, перекл. Св.Авґустина). Мій майбутній тесть чекав за столом, з сяйливими очима доброго дядечка, як один з тих вигаданих типажів, що заявився на твої уродини з казковою несподіванкою (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Через два дні після Оскарових уродин на стіл Ліпольда лягла ціла гора розпоряджень (Г.Яновська, перекл. Т.Кініллі). Молода дружина дуже швидко потай закохалася у студента, а невблаганна доля розпорядилася так, що ректор, несподівано рано повернувшись одного разу додому з букетом троянд, подарунком для коханої на уродини, застав її в обіймах того, кого він так щедро обдарував своїм благодійництвом (Н.Іваничук, перекл. Ґ.Майрінка). Коли дзвенить телефон і Алекс відповідає румунською, Марі здогадується, що це його батьки телефонують, напевно, привітати з уродинами (М.Марченко, перекл. К.Кюсе). 1. Дні народження — штука приємна, але у великих дозах смертельна. 2. Дні народження — річ дуже корисна. Як стверджує статистика, що більше їх у людини, то довше вона живе].
Обговорення статті
Сапог – чобіт:
болотные сапоги – болотні чоботи;
в сапогах – у чо́ботах, у чобо́тях;
два сапога пара – зустрівся Яким з таким (Пр.); обоє рябоє (Пр.); яке брело, таке й стріло (Пр.); яке їхало (дибало), таке й здибало (Пр.); який їде, такого і на віз бере (Пр.); одно за вісімнадцять, друге без двох за двадцять (Пр.); така кваша, як би й наша (Пр.); який сам, таку взяв (Пр.); рудий сам, руду взяв (Пр.);
кирзовые сапоги – кирзові чоботи, кирзяки;
охотничьи сапоги – мисливські чоботи;
под сапогом быть, находиться – під чоботом бути (жити);
резиновые сапоги – гумові чоботи, гумаки;
сапог!, перен., прост. – чобіт!, дурний як (драний) чобіт;
сапоги всмятку – на вербі — груші [а на осиці — кислиці] (Пр.); три мішки гречаної вовни [і всі неповні]; ні се ні те, ні трете чортзна-що (Пр.);
сапоги-скороходы – чоботи-скороходи;
сапоги смазные, а дырочки сквозные – у чоботях ходить, а босі сліди знати (Пр.); чоботи нові, а підошви голі (Пр.); пані повзувані, сліди ваші босі (Пр.); костюм рипить, а в животі булькотить (Пр.);
сапоги, у которых передок и передняя часть голенища из цельной кожи (устар.) – витяжні чоботи;
сапог каши просит – чо́біт ї́сти про́сить; чо́біт зу́би ви́щирив, чоботи роти пороззявляли;
сапог скрипит, да в горшке не кипит – на возі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить (Пр.); чоботи скриплять, а горшки без сала киплять (Пр.); хоч голий, та в поясі (Пр.); голе й босе, а голова в вінку (Пр.);
сафьяновые сапоги – чоботи-сап’янці;
цельные сапоги с неотрезным передом – пасові чоботи;
я про сапоги, а он про пироги – я йому про цибулю, а він мені про часник (Пр.); ти йому про Тараса, а він тобі півтораста (Пр.); ти йому печене, а він тобі варене (Пр.); їй кажи «овес», а вона каже «гречка» (Пр.); ти йому про діло, а він тобі про козу білу (Пр.); я йому про індики, а він мені про кури дикі (Пр.); ти йому образи́, а він тобі луб’я (Пр.); хто про Хому, а він про Ярему (Пр.); ти йому кажи «отче наш», а він тобі — «од лукавого» (Пр.); йому кажи «тату», а він каже «кату» (Пр.); ти йому — стрижене, а він тобі — смалене (Пр.); де Крим, а де Рим (Пр.).
[Не дай, Бо́же, з Іва́на па́на, з кози́ кожу́ха, з свині́ чобі́т (Номис). Оце мене дурні парубки скупали в ставку в квітках та в стрічках та в червоних чоботях (І.Нечуй-Левицький). З густими, навіть дуже густими бровами, що нависнули над блискучими похмурими очима, з чорним, як той чобіт, лицем і такими ж розхристаними грудьми — він наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (М.Коцюбинський). В нього червона стьожка гарна в застіжках і нові чоботи витяжні (Номис). На порозі став Моссаковський в чорному довгому жупані, в пасових чоботях (І.Нечуй-Левицький). В кожухах і шапках смушкових, В великих чоботах пасових До церкви люди потягли (І.Франко). Патронташ, ремінці, киси, свистки, ланцюжки й болотні чоботи, разом з погонами і форменими гудзиками, все надавало йому вигляду картинного й дуже бравого (О.Довженко). Виголивсь запорожець, одяг червоний жупан з вильотами, обувсь у чоботи-сагіянці (Олекса Стороженко). Якби мав я скороходи, Я б помчав, як вітер, прудко (Л.Українка). — Ото я дурний, як чобіт, — воркотів сам до себе Іван, сидячи знов з люлькою в зубах на лавочці (І.Франко). За «совєтів» Германівка змінилася: якщо на дореволюційних фото селяни красувалися у накрохмалених сорочках із краватками, у капелюхах, то вже у 1920-х найліпшою вдяганкою стали куфайки і кирзяки (Ярослава Музиченко). На великій платформі стоять пластмасові контейнери, а дядько у високих гумаках вибирає жирних, рухливих риб і вкидає їх до похиленого жолоба (Олег Белей, перекл. Кшиштофа Варґи). Іноді й дурний чобіт залишає незгладний слід (С.Є.Лєц). 1. Генерал до солдатів: «Товарищі бійці! Я хочу мати крокодилячі чоботи». Вночі спецгрупу десантують на берег Ніла. Минає місяць, від групи ніяких новин, генерал вилітає на місце подій і бачить: на березі, заваленому трупами крокодилів, сидять солдати. З води появляється крокодил, тут же на голову падає ломака, його витягують на берег і кричать старшому: — І цей без чобіт! 2. Жінка у взуттєвому магазині, тримає в руках чобіт, і запитує продавця: — А для чого такі дірки в чоботях? — Для ніг. 3. Якщо ви досі думаєте, що ваша дружина любить вас більше, ніж вашого кота, спробуйте теж надзюрити їй у чобіт].
Обговорення статті
I. Скат, ихт. – (ихт.) скат:
колючий скат (морская лисица) – шипуватий скат (морська лисиця).
[Абстрагуватися і не знати. Жити своїм життям. Але свого життя теж немає. Додому хоч не вертайся. Дружина, як електричний скат. Різка, роздратована. Я вже боюся до неї заговорити (Л.Костенко). Почухав електричний скат хвостом носа і помер від короткого замикання].
Обговорення статті
Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес:
борзая собака – хірт (хорт);
бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути;
вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика;
две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.);
каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке);
[как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.);
как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес);
как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани;
любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.);
не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.);
ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес);
собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.);
собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі;
собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому.
[На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту!  Хвостом  усю  пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І  —  на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»].
Обговорення статті
Сын – син, (мн.) сини, (иногда) сино́ве; (диал.) синовець:
блудный сын – блудний (блудящий) син; (зрідка) син-марнотрат (марнотратець);
побочный сын – бокови́й син;
единственный сын – одинець, єдинак;
крёстный сын, крестник – хрещений син, хрещеник (похресник);
порядочный сын – батьків син;
приёмный сын – приймак, прийма, (стар.) прибраний син;
сукин (собачий, чёртов, курицын) сын – сучий (собачий, песький, бісів, вражий, гадів, чортів, дияволів, іродів);
сын полка – син полку;
сын — портре́т отца – син — чи́стий (чисті́сінький) ба́тько, ви́капаний ба́тько.
[Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син! (Пр.). В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминок послав (І.Котляревський). Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син; І лиш гляди, то і влучає, Щоб згамкати мене, як блин (І.Котляревський). Як Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів, Чи хто із них не порятує Против Троянських злих синів (І.Котляревський). Не один батьків син і худобу б свою усю віддав і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г.Квітка-Основ’яненко). — Будеш мені, песький сину, тямити; тривай лишень! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як піч вже поспіла, от коровай посадили на лопату, дружко і почав: — Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас! — Амінь тому слову! — крикнули старости. — Спасибі за амінь (Г.Квітка-Основ’яненко). — А бурсак! Собачий сину, знаєш смак. Ось я тебе попомуштрую Не так, як в бурсі!.. Помелом! Щоб духу в хаті не було! (Т.Шевченко). Я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов’яне стали Добрими братами, І синами сонця правди (Т.Шевченко). — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П.Куліш). — Хто єсть вірний син своєї отчизни, збирайтесь до мого боку (П.Куліш). — Що се задумався, сину? — спитаю (М.Вовчок); — Питки хочеш, сину? — спитався, підійшовши, Грицько (П.Мирний). — Ну, якого ви бісового сина зібралися сюди, очі повитріщали? — почули вони у розчинене вікно Колісникової квартири (П.Мирний). — Як, свиняче ухо, не повірить? Як я йому всю свою худобу пропив, то й нічого?! А його, іродового сина, осьмушка горілки вдавить?.. (П.Мирний). Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. — І був у того чоловіка один одним син, гарний парубок і здоровий такий, що й вола б надвоє роздер (М.Кропивницький). — Як же ж я, хазяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? (М.Кропивницький). — Сину, — обізвалась Наумиха, — не сумуй, не гризись… (М.Коцюбинський). Все-таки він волів би був, якби вибавив його доньку боярський син, а не сей простий тухольський мужик (І.Франко). — Гей, не радій, синів гадючих мати!.. (Л.Українка). — Лізь, вражий сину, на цю шовковицю (С.Васильченко). — Добрий вечір, дідусю, — каже парубок, підходячи. — Добрий вечір і тобі, сину (Г.Хоткевич).— Хто ти такий, легеню? — питала Маруся. — Я? Газдівський син (Г.Хоткевич). Єдиною розрадою Степанові цими днями тяжких іспитів було знайомство з сином Гнідих, Максимом, — тим молодиком, що зичливо почастував його цигаркою під час його злиденних входин у міське життя (В.Підмогильний). Ми їздимо на природу, в Гідропарк, за місто, але я нікуди не можу поїхати від себе. З острахом дивлюсь на дружину — вона нічого не помічає? Часом вона зітхає, цілує мене в лоб, — і що б я робив, якби не така дружина? Син, правда, вже матюкається, він ходить у дитячий садок, йому шість років (Л.Костенко). Санчо вхопив глека з водою і вже до рота підніс, як раптом зачув голосне панове гукання: — Сину мій Санчо, не пий тої води! Не пий її, синку, бо то погибель твоя! Ось бачиш,— він показав йому свою бляшанку,— тут у мене свячений бальзам: вип’єш дві крапельки, і все мов рукою зніме. (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дуже часто за вину батьків отримують нагороду лише сини (С.Є.Лєц). 1. Мої знайомі називають кімнату, де живе їхній семирічний син, дуже влучним словом — синарник. 2. — Уявляєш, у мене син народився! Син! Після шести дочок у мене нарешті народився син!!! — І на кого більше схожий, на тебе чи на дружину? — Не знаю, на обличчя ще не дивився].
Обговорення статті
Таблетка – (франц. от лат.) таблетка, (пилюля, польс.) пігулка (піґулка), пілюля:
таблетки против кашля – таблетки (пігулки) від кашлю.
[Лінда підняла блістер із пігулками. — Скільки ти їх випив? — Дві чи три. Кілька, — у нутрощах загуркотіло. — Ти мав ковтнути одну, — сказала дружина. — Одну на ніч і одну вранці. Тепер сидітимеш на унітазі довіку (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). — Тату, я загубив свої таблетки. Синенькі, ти їх не бачив? — У нас є проблема більша, синку… На кухні дракон!!!].
Обговорення статті
Унывать, (реже) уныть – сумувати, засумувати, в тугу вдаватися, вдатися, (печалиться) журитися, зажуритися; (скучать) нидіти, знидіти:
не унывай! – не сумуй!, не журись! (не теряй надежду) не втрачай надії!
[Так йому обридло все в господі і в полі, як приборканому степовому птаху. Сумує та й сумує козак (П.Куліш). Став мій Тарас чогось журитись; Сидить, головоньку схилив (Л.Глібов). Її жива, кровиста натура ниділа і сохла в тій холодній, бездільній самоті (І.Франко). Не сумуй! Ще нам сонце всміхнеться (В.Сосюра). — Так чого ж ви сумуєте?! — скрикнув Степан. — Будеш сумувати, коли так за живіт узяло! Проклятий паштет… Свіжий називається! (В.Підмогильний). Зорює земля з передранків сумних, моє немовлятко, журитися — гріх, бо нас не рятує, а губить — журба, од смерті рятує смертельна плавба (В.Стус). Життя занадто коротке, щоб з цього приводу ще й сумувати (О.Перлюк). —  Ти чого такий сумний? — Дружина їде на курорт… Мушу сумувати, а то передумає].
Обговорення статті
Фигурист, фигуристка, спорт. – фігури́ст, фігури́стка.
[Чоловік, дивлячись парні виступи фігуристів: — Ну, з такою фігуристкою і я б виконав довільну програму. Дружина, розправляючи постіль: — Зараз побачимо, як ти виконаєш обов’язкову].
Обговорення статті
Фронтмен – (англ.) фронтмен.
[Бронзовий Кобзар заввишки в 4,5 метра височить над розташованими по спіралі «діалектики історії» шістнадцятьма фігурами, які уособлюють «поезію революції» — звільнення українського народу від вікового гніту й темряви. А відкриває цей шерег персонажів Шевенкова Катерина, моделлю для якої була знаменита березільська акторка Наталя Ужвій, дружина фронтмена українського футуризму Михайля Семенка, того самого, що, епатуючи публіку, поривався колись спалити «Кобзар» (Л. і О.Ушкалови)]
Обговорення статті
Цыпочка, цыпа – ці́понька, ціпочка, ціпа, куріпочка.
[— Ах, ти, моя старенька! моя поганенька, моя малесенька, моя ціпонька, моя милесенька!..— лащиться дядько до тітки, тріпаючи її по щоці рукою (М.Коцюбинський). Голохвостий: — Дави луччі за самих найкращих панночок; ви просто така ціпонька, що аж слина котиться, — вірте! (М.Старицький). Коли кирпатенька куріпочка, дружина Іванового брата, побачила, що я їм фісташки, вона при жінках, зневажливо закопиливши губу, сказала: «При злиднях, та ще й з перцем» (В.Сосюра). — То з ким же це в тебе рандеву, як не з Фітцджеральд? — питаю. Я знов сів біля нього на раковину. — Часом не з отією ціпою Філліс Сміт? (Олекса Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера). Одне слово, з тим йєльським студентиком сиділа шикарна ціпочка. Слухайте, вона була просто чарівна! Та почули б ви їхні балачки! По-перше, обоє були вже трохи під газом. Студентик — той одно мацає її під столом, а сам тим часом розповідає про якогось додика з їхнього гуртожитку, який зжер цілу коробку аспірину й ледве не повідкидав копита. А ціпочка всю дорогу примовляє: «Ой, який жах!.. Не треба, любий… Прошу тебе… Тільки не тут…» Уявляєте — мацає дівчину, а сам тим часом розповідає їй про якогось йолопа, що мало не вкоротив собі віку?! Я від тих двох трохи не гигнув (Олекса Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера)].
Обговорення статті
Чёрт – чорт, дідько, люципер, лукавий, куций, (нечистый) лихий, нечистий, (болотный) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник:
будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг., устар.) – неначе (наче), немов (мов), ніби (нібито), буцімто (буцім) чорт сім кіп гороху змолотив;
до чёрта, чёрт знает сколько (разг.) – до чорта (до біса, достобіса, до дідька), до лиха (до лихої години), до смутку; (эвфем.) до сина (до хріна); (ругат.) до стилої мами; страшенно;
за каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (иногда эвфем.) якого сина;
какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дядька); (эвфем. также) якого сина (хріна); (иногда давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі; на кий біс;
как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого);
к чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (ругат. ещё) під три чорти, к лихій годині;
к чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (иногда) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби;
на чёрта (разг.) – на чорта (на біса);
не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося (Пр.); не було клопоту, так чорт надав (Пр.); купив чорта з рогами на свою шию (Пр.); не мала дівка лиха, так Каленика привела (Пр.);
ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (иногда фиг. о какой-нибудь непригодной вещи) надібок у піч, мишам на снідання;
ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма;
один чёрт (разг.) – один чорт (один біс); який дідько печений, такий і варений (Пр.); який один дідько, такий і другий (Пр.); все один чорт, що собака, що хорт (Пр.); той же Савка, та на других санках (Пр.);
одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна (знає);
[сам] чёрт не брат кому – [сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому;
сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє);
[сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть;
сто чертей! (бран.) – сто (стонадцять) чортів!;
у него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий (Пр.);
у чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах;
чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува (буває);
чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам.. ) хто, що;
чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого;
чёрта с два! (разг.). – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але!;
чёрт возьми, чёрт побери (разг.) – чорт його бери!, чорт побери!; дій його честі!; (иногда) матері його ковінька!;
чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик; чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути;
чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила); [і] надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); [і] надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс);
чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна (знає); смуток його (їх…) зна (знає);
черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого;
чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…);
чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким;
чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери);
чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його її, нас, вас, їх) бери (о многих, побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав);
чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє (Пр.);
чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого;
чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто;
чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере;
чёрт-те что, чёрт-те как – чорт зна що, чорт зна як; чортзна-що, чортзна-як, казна-що, казна-як; (редко) чорть-і-що, чорть-і-як;
чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється;
что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня).
[Лізти чортові в зуби (Пр.). Якби в чорта грива, була б з нього кобила (Пр.). — Одначе ж, чорт побери, земляче, ти, видно, її соломою годував! (М.Гоголь). Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І.Нечуй-Левицький). І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! (Сл. Гр.). Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті (Н. п.). Вигадай чорта, він вам і ратиці на стіл (Пр.). Послав Бог роботу, та забрав чорт охоту (Пр.). Править, як чорт болотом (Пр.). Про вовка помовка, а чорт пана несе (Пр.). Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Пр.). — Козолуп! Піди, брат, турни його к чортам собачим звідси. Хай другим шляхом їде… Ну, сволоч народ! Якраз йому тоді треба їхать, як не можна (В.Винниченко). Але тепер, коли все скінчилось гаразд (дай Боже так і в усіх пригодах), скажіть мені, ваша милость, хіба ж то не смішно було, що отаке чорть-і-що нас налякало,- мене принаймні, бо ви, пане, я вже бачу, не знаєте й не відаєте, що таке страх чи переляк (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чорти батька зна що говориш, чоловіче! — вигукнув Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бог мене побий,— обізвався тоді корчмар,— коли той Дон Кіхот чи Дон Анциболот не порубав міхів із червоним вином, що в головах йому стояли! Отож, мабуть, вино розлилося, а сей молодець дума, що то кров! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тільки-но хто згадував директора, крамаря хапали чорти, він, забувши про свої муки, несамовитів і казився, чухаючи своє тіло від голови до п’ят (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отака ваша історія? — Певно, що така. А яка ваша? Ми порівняємо їх і, може, я нарешті зрозумію, на кий біс ви закинули мене посеред ночі до холодного підвалу, який смердить лайном? (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). З першого дня роботи виявилося до дідька й трохи (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). 1. — Тату! Чорт лізе в хату!!! — Не біда, синку, аби не москаль. 2. Дружина — чоловікові: — Тебе сьогодні знову викликають у школу: малий знову розбив вікно. — Чорт побери! Скільки ж у них там вікон?!].
Обговорення статті
Эрекция – (лат.) ерекція.
[Сторожко дрібцяючи по невидимих ковзанках, вона наближалася до будинку і, перш ніж звернути у двір, заходила часом під каштани, що відділяли будинок від вулиці, — задерши голову, відшукати поглядом свої вікна й по тому, котре з них освітлене, дізнатися, що зараз, не підозрюючи про радість її наближення, робить лапчик (мурчик, хвостик-пухтик). Найчастіше світилося в спальні — розмитою синцюватою плямою знизу на портьєрах: пухтик дивився телевізор. Як він звичайно жартував — нарощував хвостика: перед екраном у нього чомусь починалась ерекція (О.Забужко). Фелісіто відчув приплив бажання, лоскотання в паху, наближення ерекції. Ти ба, після стількох днів (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Але моя творча лихоманка спадає, щойно я опиняюсь перед дверима редакції. Я ж не знаю, як звуть тітоньку Джулію. Якщо почну її описувати, це може спричинити ерекцію в цілої редакції (М.Марченко, перекл. Д.Пенака). Що ж, вона точнео не Сильвія Плат. Добре, що з прозою в неї краще виходить, ніж з віршами. Та він і сам розуміє, що вся ця критика — усього лиш спроба відвернути свою увагу від очевидного факту: в нього ерекція. Що ж він за чудовисько? (Д.Кушнір, перекл. Ф.Проуз). 1. …працюю слюсарем на жіночій фабриці. Цілу зміну трешся в жіночому колективі, а щастя нема — одна ерекція. 2. — Лікарю, я вже рік без ерекції. — Ну, це діло поправне. Я ось пропишу вам таблетки, повживаєте і все стане на свої місця. Через тиждень: — Ой, лікарю, я вам такий вдячний. Ерекція тепер в мене ого-го. — Ну от бачите… я ж казав вам. А як дружина, задоволена? — Не знаю, я ще додому не дійшов]. Обговорення статті
Эсэмэска, разг. – (от англ. SMS — Short Message Service) есеме́ска.
[Та молодше покоління вже не відчуває потреби, ба навіть обов’язку, підтримувати зв’язок. Принаймні «підтримувати зв’язок зустрічами». Вистачить із батька й мейлу — шкода, що він не навчився писати есемески (В.Кузнецова, перекл. Д.Барнза). 1. Буду через 5 хвилин. Якщо не встигну, перечитай цю есемеску ще двічі. 2. Дружина пише чоловікові есемеску: «Любий, ти в мене найкращий!» Чоловік у відповідь: «Бухаєш чи порівнюєш?»].
Обговорення статті
Астролябия – (греч.) астролябія.
[Хосе Аркадіо Буендіа зостався незворушним і не дав себе залякати, коли дружина, знавіснівши в нападі гніву, брязнула об підлогу астролябією. Він змайстрував собі нову, зібрав у своїй кімнатці всіх чоловіків села і довів їм, посилаючись на теорії, яких ніхто з присутніх так і не второпав, що коли плисти на схід, то врешті повернешся до місця, з якого виплив (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)].
Обговорення статті
Четки – вервиця.
[Та й вервичні молитви, які він невтомно проказував — вервицю він носив просто в кишені штанів, щоб могти молитися на ходу,— втілювались у віночки квітів, таких невловно неземних, що, здавалось, вони не мають ні барви, ні запаху, так само як не мають імені (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Сикх і дружина хлібороба жували листя бетелю, Лама нюхав тютюн і перебирав вервицю, а Кім, схрестивши ноги, посміхався, радіючи приємному відчуттю повного шлунка (Ю.Джугастрянська, перекл. Р.Кіплінґа)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дружина
1) (
рабочая, рыболовная) арті́ль, -ли, товари́ство, -ва;
2) (
в древней Руси) дружи́на, -ни;
3) (
военный отряд) загі́н, -го́ну, затя́г, -гу.
Женадружи́на, -ни, жі́нка, -ки, подру́жжя, -жя.
Казначейша – скарбничи́ха, -хи; па́ні скарбнико́ва, скарбнико́ва дружи́на.
Муж – муж; (супруг) чолові́к, -ка, дружи́на, -ни, муж, -жа.
Супруг – чолові́к, -ка, дружи́на, -ни; -га – жі́нка, -ки, дружи́на.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бор
• Живущий в бору
– боровик; мешканець бору. [Ми — родимі боровики, довго доведеться до степу звикати. З нар. уст.]
• Откуда (из-за чего) сыр-бор загорелся
– чого (через що) зчинилася буча; чого (через що, за що) збили бучу; чого (через що) бучу (шарварок) збито (збили, знято, зняли, зчинили); чого (через що) закрутили веремію; звідки (через що) шуря-буря зірвалася. [За онучу та збили бучу. Пр.]
• С бору да с сосенки (с бору по сосенке)
– збирана дружина; збиранина (збираниця). [Тут усякі діти: і мої, і сусідині — збираниця. Сл. Гр.]
Жена
• Брать, взять себе в жёны кого
– брати, взяти собі за дружину (за жінку) кого; брати, взяти за себе кого; братися, побратися з ким; (давн.) пойняти [за себе] кого.
• Брошенная жена
[Жінка, дружина] лишена (залишена); (зневажл.) лишанка (покидька, покидячка, покидище).
• Видима беда, коли у старого жена молода
– біда, коли в старого жінка молода. Пр. Молода жінка старому трутизна. Пр. Де муж старий, а жінка молода, там рідко згода. Пр.
• Где муж, там и жена
– куди чоловік, туди й жінка. Пр. Куди голка, туди й нитка. Пр.
• Добрая жена — веселье, а худая — злое зелье
– добра жінка мужеві своєму вінець, а зла — кінець. Пр.
• Железо уваришь, а злой жены не уговоришь
– ліпше залізо варити, ніж злу жінку вчити. Пр. Краще камінь довбати, ніж лиху жінку навчати. Пр. Діжі не перемісити, а жінки не перебити. Пр. Шафрану не перетреш, а жінки не переб’єш. Пр.
• Жена брата, дяди
– братова жінка (дружина); братова, дядькова жінка (дружина); дядина.
• Жена — не башмак: с ноги не сымешь
– жінка не черевик: із ноги не скинеш. Пр.
• Муж и жена — одна душа
– чоловік та жінка — одна спілка. Пр.
• Не тот счастлив, у кого много добра, а тот, у кого жена верна
– у того добра годинка, у кого вірна жінка. Пр. З лихою жінкою сварка та розлад, а з доброю і без грошей лад. Пр.
• От плохой жены состаришься, от хорошей помолодеешь
– від сердитої жінки постарієш, а від доброї помолодієш. Пр.
• У хорошей жены и плохой муж будет молодцом
– добра жінка й лихого чоловіка направить. Пр.
Кузнец
• Всяк своего счастья кузнец
– усяк свого щастя коваль. Пр. Усяк сам собі долю кує. Пр. Людина свого щастя коваль. Пр.
• Для того кузнец клещи куёт, чтобы рук не жгло
– на те (є) коваль кліщі держить (кує), щоб його в руки не пекло. Пр.
• Дочь кузнеца
– ковалева дочка (донька); ковалівна.
• Жена кузнеца
– ковалева жінка (дружина); ковалиха.
• Сын кузнеца
– ковалів син; коваленко.
Муж
• Муж да жена — одна душа
– чоловік та жінка — одна спілка. Пр. Чоловік та жінка — одне діло, одне тіло, один дух. Пр. Найкраща спілка — чоловік та жінка. Пр. Де чоловік — там і дружина. Пр.
• Что гусь без воды, то и муж без жены
– без жінки, як без води — ні сюди, ні туди. Пр. Без жінки, як без рук. Пр.
Отваливаться
• Голова не отвалится у кого
– голова не відпаде в кого (кому). [Це дружина управителя казенної палати. Уклонися, я тобі кажу! — бурчав він настирливо. — Голова в тебе не відпаде! Вишня, перекл. з Чехова.]
Подруга
• Подруга жизни
дружина.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Дружи́на
1) (
общ. р.) супруг, супруга;
2)
товарищи, дружина, слуги.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Дружина
1) (
рабочая) – дружина, вата́га, гурт (-ту); д. пожарная – поже́жний загін (-го́ну);
2) (
военная) – загі́н (-го́ну).
Жена – жі́нка; (супруга) – дружина; ж. законная – шлюбна жі́нка; ж. разведенная – розлу́чена жі́нка; жена брата – братова́; ж. дяди – дядина; брать в жены – за жі́нку бра́ти, взяти.
Муж (супруг) – чолові́к (-ка), муж (-жа), дружина.
Супругдружина (ж. р.), чолові́к (-ка).
Супругадружина, жі́нка.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

дружи́на, -ни, -ні; -жи́ни, -жи́н

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Грясти́, гряду́, -де́ш, гл.
1)
Быстро и съ шумомъ бѣжать, ѣхать. Гряде четвернею коней. Волынск. г.
2) Заимствовано изъ церк.-слав. яз. Важно идти или ѣхать, шествовать, грясти.
І гряде царська дружина до царя велично. К. Псал. 109.
Дружи́на, -ни,
1)
об. Каждый изъ супруговъ — какъ мужъ, такъ и жена. Да поможи, Боже, на рушничку стати: тоді не розлучить ні батько, ні мати, ні чужая чужина, коли судилася дружина. Мет. 53. З великою худобою битись да сваритись, з хорошою дружиною на світі нажитись. Мет. 83. Ой як буду, моя матусенько, да я в війську помірати, приймай мою вірную дружину да за рідну дитину. Мет. 241. Чоловіче мій, дружино моя, завіз ти мене, де роду нема. Мет. 246.
2)
ж. Товарищи, дружина, слуги. Хвалиться стрілкою перед дружинкою: да нема у дружини такої стріли, як у самого пана Івана. Чуб. ІІІ. 288. Ум. Дружи́нка, дружи́нонька, дружи́ночка. Чуб. ІІІ. 288. Маркев. 136. Грин. ІІІ. 429. Мил. 205. Що білая лебедина Дунай сколотила, невірная дружинонька жалю наробила. Чуб. ІІІ. 137. Негідняя дружиночка молодому світ зав’яже. Чуб. V. 31. Борейкова дружинонька волає долами; один каже до другого: «Вже пана не мами». Гол. І. 14.
Заса́да, -ди, ж.
1) Основаніе, основа.
2) Заключеніе; тюрьма.
Десь моя дружина сидить у засаді, сидить у засаді в великій досаді. Чуб. V. 342.
Зсуши́ти, -шу́, -шиш, гл.
1) Высушить.
Зсушу я ще трохи ягід на зіму.
2) Изсушить.
Невірная дружина зв’ялила, зсушила. Мет. 260.
Неймові́рний, -а, -е. Недовѣрчивый. У мене такий чоловік неймовірний, що до всякого мене приклада. Уманск. у. В мене матінка нерідная, а дружина неймовірная. Грин. ІІІ. 305.
Уро́да, -ди, ж. Вообще физическія качества, въ частности: красота, миловидность. Погинули депутати шляхецької вроди. Нп. Ой гляну я в чисту воду та на свою вроду, — аж-но моя врода на личеньку красна. Мет. 65. Моя врода, як повная рожа: і на личеньку рум’яненька, і на стану гожа. Макс. Співають у пісні, що нема найкращого на вроду, як ясная зоря в погоду. К. (ЗОЮР. II. 199). Хорошая дружина на вроду. КС. 1883. II. 400. Ум. Уро́донька.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Збі́рний, -а, -е.
1)
*3бі́рне мі́сце. Место сбора. Желех. *2) Збі́рна дружи́на. Случайно собравшиеся люди, кто попало. Звен. у.
3)
*—субо́та. Субота на первой неделе поста.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Другъ = друг, при́ятель, (що побратав ся) — побрати́м, (про жінок) — дру́га, други́ня (С. Аф.), (про чоловіка або жінку) — дружи́на, дружино́нька. — Друзья́ = дру́ги, дру́зї. — При добрій годинї куми і побратими, а при лихій годинї не має й родини. н. пр. — Це такий приятель, що хліб їсть і тебе їз’їсть. н. пр. — Будеш ти мінї жоною, моєму батеньку слугою, моїй матїнцї дру́гою, а моїм дїткам маткою. н. п. — Як не хочеш моя мила дружиною бути, то дай мінї таке зїлля, щоб тебе забути. н. п. — Не май сто кіп, як сто другів. н. пр. — Чужа семя непривітная, дружинонька неймовірная. н. п. — Не так тії сто братів, як сто друзів н. пр. — Друтъ за дру́гомъ = оди́н за дру́гим, оди́н по о́дному. — Вийшли один по одному. — Другъ за дру́га = один за о́дного. — Другъ дру́га = оди́н о́дного. — Другъ за дру́гомъ = між се́бе, помі́ж се́бе. — Ста́рый дру́гъ лу́чше но́выхъ дву́хъ, н. пр. = для при́ятеля ново́го не ки́дай старо́го. н. пр.
Жена́ = жі́нка, дружи́на, подру́жжя, дру́жба (К. З. о Ю.Р.), жона́, стара́ (як каже чоловік її, часом називаючи так і зовсїм ще молоду жінку свою), брата – братова́, брати́ха, сина – синова́ сини́ха. — Добра жінка чоловіка на ноги поставить, а злая, то ще й звалить. н. пр. — Чоловік до дому мішком, а жінка винесе хвартушком. н. пр. — Як люба дружина, то любо й в ряднині. н. пр. — Ой ти милий, голуб сивий, вже ж ти од’їзжаєш! На кого ж свою дружину дома покидаєш? н. п. — Вийде мене зустрічати весела дружина і винесе на рученьках хорошого сина. Пч. — Розумна жона, як два міхи муки, а третїй пшона. н. пр. — Жена бочара́, дьяка́, кузнеца́ н т. д. = бондари́ха, дячи́ха, ковали́ха і т. д. — Ж. дя́ди = дя́дина. С. Аф. — Бро́шенная ж. = ли́шена, покидя́чка. — Вѣ́рная ж. = ві́рна, вірня́чка. — Гражда́нская жена́ = жі́нка на ві́ру, не ві́нчана, приставщи́на, підло́жниця (С. З.) — Салда́тская жена́ = моско́вка (С. З.), салда́тка. — Невѣ́рная ж. = не ві́рна, жиру́ха, гуля́ща. — Разведённая ж. = ро́звідка.
Мужъ = 1. д. Мужчи́на.Мужъ, Мужи́ совѣ́та = ду́мця, мужі́ грома́дські. — З добрим думцею князь великого столу додумаєть ся, а з лихим думцею і малого столу збудеть ся. н. пр. — Тільки Бог сьвятий знає, що Хмельницький думає-гадає. — Тодї ж то не могли знати ні сотники, нї полковники, нї джури козацькиї, нї мужі громадськиї. н. д. 2. муж, мужи́к, чолові́к, ласк. чолові́ченько, стари́й (хоч би й молодий чоловік був), ласк. старе́нький, дружи́на, подру́жжя. — Вірно кохаєть ся з мужом своїм, дїти малиї пестує із ним. І. Г. — Без мужа напала нужа. н. пр. — Добра жінка чоловіка на ноги поставить, а злая то ще й звалить. н. пр. — Чоловік та жінка, то найкраща спілка. н. пр. — Вона ниць упала, за мужика і за дїтей молити ся стала. Мет. — Як люба дружина, то любо й в ряднинї. н. пр. — Як не хочеш, мій миленький, дружиною бути, то дай мінї таке зілля, щоб тебе забути. н. п.
Подру́га = по́друга, по́дружка, подру́жина (Лев.), това́ришка (С. Л. Ш.), товарка (С. Ш.), други́ня (С. Аф.), щира — побрати́ма; відносно до чоловіка — дружи́на, дружинонька, подру́жжя. — Коли не хочеш, моя мила, дружиною бути, то дай мінї таке зїлля, щоб тебе забути. н. п. — Вона звікувала вірним моїм подружжям. Кн.
Преиму́щественный, но = перева́жний, но, бі́льше то́го, над усе́. — Народ за тих давнїх часів переважно обробляв землю. Бар. О. — Князї, дружина і боярство ведуть переважно полїтичну і культурну роботу в давнїй Русі. Зап. — Беріть дївчат на тютюн і з иньших сїл, та переважно все ж з нашого села. Кн. — Ходили до вас і пани, а більше того, що жиди. Кр. — Трохи вчив ся, а більше того, що так книжку читав. Кр.
Ружьё, здр. ружьецо́, знев. — ружьи́шко = руч(ш)ни́ця (С. З. Л.), рушни́чка, ружжє́, ружи́на (С. Л.), ружни́ця (С. З.), оружи́на, стрі́льба (Гад.), стре́льба, фу́зия, фу́зі́йка (С. З. Ш.), у Запорожцїв — булди́мок (С. Аф. Ш.), булди́мка (С. З.), мушке́т, самопал (С. З.). — Частини: стволъ = цївка і д. Ду́ло, ло́жа = прикла́д, де цівка приходить ся до приклада — хвостови́к. — Р. кремнёвое = креса́к. — Р. Крѣпостно́е = гаківни́ця. Л Сам. — Р. съ растру́бомъ = горла́ч. — Ой візьми, сину, з кілка рушницю, та забий сиву зозулицю. н. п. Под. — У городі у Глухові стрельнули з рушниці — не по однім козаченьку плакали сестриці. н. п. — Дали йому в руки рушницю: оце тобі вірна сестриця; дали йому у руки ружину: оце тобі вірна дружина. н. п. — Він собі купив охотницьку рушницю і почав ходити на охоту. Гр. Чайч. — А Осман узяв рушницю добру та і сів держати сам сторожу. Ст. С. — Москаль, стоячи коло будинку з оружиною, зараз гукне: куди? Ос. — Для сильной армії своєї рушниць, мушкетів, оружия наслали повні гамазеї, гвинтовок, фузий без пружин, булдимок, флинт і яничарок. Кот. — Як наш кобзарь з важким ранцем під ружжєм гуляє. Е. X. — А я фузию набъю, таки тую бабу вбъю. н. п. — Чи в очерети зо стрільбами по качки. Фр. — Къ ружью́! = до збро́ї! — Положи́ть ружьё = зложи́ти збро́ю. — Станови́ться подъ ружьё = ставати до збро́ї.
Сви́та = 1. сви́та, з сїрого сукна — сїрмя́га, довга — сїря́к, коротка — ката́нка (Лев.). 2. по́чет (С. Ж. Жел.), почо́т (С. Жел.), дружи́на (С. Пар.), поїзжа́не. — Входить князь Вишневецький з своїм по́чтом. К. Б. — Богдан при всїх клейнодах, за ним татари, гайдуки і почт. Ст. Б. X. — Люди можниї звикли приїзжати з великими по́чти слуг і приятелїв. Ст. Л. — Всякого народу, якого треба на весїлля, і у почот і до порядку. Кв. — І вони пурхали скрізь за мною, немов поїзжане за царем. Кн.
Супру́га = супру́га (С. Жел.), жі́нка, дружи́на, дружи́нонька і д. Жена́. — Нема нї роду, родини, нї вірної дружини. н. п. — Добре жити з родиною, а ще лучче за горою з дружиною молодою. К. Ш. — (Д. ще під сл. Жена́).
Супру́гъ = супру́г (С. Жел.), дружи́на, подру́жжя, чолові́к, муж і д. Мужъ 2.
Тру́ппа = тру́па, товари́ство, дружи́на. — Аби театр був добрий, на то треба передо всїм доброї театральної дружини. Л. Н. В.

Запропонуйте свій переклад