Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 13 статей
Запропонувати свій переклад для «зазначити»
Шукати «зазначити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Замеча́ть, заме́тить
1) (
делать метки на ч.-л. и перен.) закарбо́вувати, закарбува́ти що, кла́сти, покла́сти карб на чім, (сов.) закмі́тити, (отмечать) нотува́ти, заното́вувати, занотува́ти що, (помечать) значи́ти, позначи́ти що. [Неписьме́нні лю́ди закарбо́вують на па́лічці хре́щиками або карба́ми, скі́льки і чого́ кому́ про́дано (Єфр.). Позначи́в ди́ню, щоб хло́пці не зірва́ли. Закмі́ть у голові́ собі́. Як худо́жник – ноту́є й запи́сує він, ча́сто несвідо́мо, всі життьові́ з’я́вища «як матерія́л» (Єфр.)];
2) (
примечать, подмечать) поміча́ти, помі́тити, при[за]міча́ти, при[за]мі́тити, прикміча́ти, прикмі́тити, кмітува́ти, кмі́тити (кмети́ти), покмі́тити, у(к)міча́ти, у(к)мі́тити, (наблюдать) (с)постерега́ти, (с)постерегти́, зауважа́ти, заува́жити, уважа́ти, ува́жити; (видеть) ба́чити, поба́чити, убача́ти, уба́чити, добача́ти, доба́чити, за(в)бача́ти, за(в)ба́чити, догля́нути, догле́дітися, (распознать) угада́ти. [Кра́дуть з-під но́са, а він не поміча́є (Звин.). Уже́ давно́ я мо́вчки поміча́ю: захма́рює нудьга́ твоє́ чоло́ (Грінч.). Як се він не примі́тив тако́ї га́рної ді́вчини? (Коцюб.). Лю́ди укміча́ли, що пога́не ді́ється в їх у ха́ті (Н.-Лев.). Я й не вкмі́тив, як він увійшо́в (Сл. Гр.). Постерега́в він, що в йо́го в се́рці вору́шиться коха́ння (Коцюб.). І пішо́в собі́, на́че він не завва́жив і не чув сло́ва її́ блага́щого (М. Вовч.). До́вго сиді́ла у садку́, не вгада́ла, як і зіроньки́ похова́лись (Полтавщ.). Вбача́ю – марні́є та й марні́є Пара́ся моя́ (М. Вовч.). Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти (жандарі́), пусти́лися навздогі́н (Франко). Зо мно́ю зустрі́нуться, мов не добача́ють (Шевч.)].
-тить за кем что – догля́нути що, підзори́ти, пристрі́тити кого́. [Чи мене́ коли́ хто підзори́в, що я чуже́ вкрав? (Бердянськ. п.)].
Дать -тить кому – да́ти навзнаки́ кому́. [А як звістки́ ми бу́дем подава́ти, щоб ворога́м не да́ти навзнаки́? (Грінч.)].
И не -ча́ет кто – і не в замі́тку кому́, невмі́тно, невкмі́ту кому́. [Сього́ невмі́тно мені́, щоб таке́ було́ в йо́го ра́ло (Сл. Гр.)].
Сам того не -чая – не в замі́тку собі́. [Отак, не в замі́тку собі́, він дійшо́в до млина́ (Звин.)].
И не -ча́ть, и не -тить как – і не зчува́тися, і не зчу́тися, як; і не зогле́[я́]дітися, як. А сама́ і не зчува́ється, як сльо́зи старе́ її́ обли́ччя рося́ть (М. Вовч.)];
3) (
отмечать) зауважа́ти, заува́жити, зазнача́ти, зазначи́ти, заприміча́ти, запримі́тити що. [Заува́жу, що в обо́х ци́клах ві́ршів нема́є нічогі́сінько автобіографі́чною (Крим.)].
Следует -тить – тре́ба (или ва́рто) сказа́ти, заува́жити, зазначи́ти, запримі́тити;
4) (
поставить на вид кому) зауважа́ти, заува́жити кому́. [Я йому́ заува́жив, що так роби́ти не годи́ться (Київ)].
Заме́ченный – закарбо́ваний, позна́чений, помі́чений, покмі́чений, постере́жений, заува́жений и т. д. -ный в чём дурном – підзо́рений, (пров.) пристрі́чений.
Он ни в чём дурном не -чен – за ним нічо́го нега́рного не помі́чено, нема́є; (пров.) він не пристрі́чений.
Запримеча́ть, заприме́тить
1) заува́жувати, заува́жити, заприміча́ти, запримі́тити, приміча́ти, примі́тити кого́, що по чо́му, укміча́ти, укмі́тити, уміча́ти, умі́тити кого́, що, спостерега́ти, спостерегти́, добача́ти, доба́чити, завба́чити;
срвн. Примеча́ть, Замеча́ть. [Запримі́тила, що в Пили́па і о́чі ка́рі, і ву́си шовко́ві (Мирн.). Та я й сама́ запримі́тила, що… (Мова). По чім мене́, ми́ла, приміча́єш? (Пісня). Не вмі́тив їх гара́зд (Новом. п.). Добача́є те й ма́ти (М. Вовч.). А ну-ж, борони́ бо́же, хто спостері́г, як він увіхо́див (Коцюб.). Уве́сь това́р (скот), яки́й він там завба́чив, він повбива́в (Крим.)];
2) (
положить к.-н. примету) зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, познача́ти, позначи́ти, (о мн.) позазнача́ти. [Зазначи́ цього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Сл. Гр.)].
Заприме́ченный – заува́жений, запримі́чений, укмі́чений, спостере́жений; зазна́чений, позна́чений.
Запя́тнывать, -ся, запятна́ть, -ся
1) (
замарать, -ся пятнами) плями́ти, -ся, за[по]плями́ти, -ся, обплями́ти, -ся, уплями́ти, -ся, плямува́ти, -ся, за[по]плямува́ти, -ся, сплямува́ти, -ся, (о мног.) позаплямо́вувати, -ся, позапля́млювати, -ся; (чем-л. жидким) заля́пувати, -ся, заля́пати, -ся, позаля́пувати (кого́, що чим), -ся;
2) (
класть клеймо) таврува́ти, -ся, затаврува́ти, клейни́ти, -ся, заклейни́ти кого́, що, (гал.) п’ятнува́ти, -ся, зап’ятнува́ти, (отмечать) за[по]знача́ти, -ся, за[по]значи́ти;
3) (
клеймить, позорить, -ся) плями́ти, -ся, запля́млювати, -ся, заплями́ти, -ся, сплями́ти, -ся, поплями́ти, -ся, плямува́ти, -ся, заплямува́ти, -ся, сплямува́ти (кого́, що чим), -ся, каля́ти, -ся, закаля́ти, -ся, скаля́ти (кого́, що чим), -ся; срвн. Позо́рить, Клейми́ть 2, Черни́ть. [Тяжки́м гріхо́м я заплями́ла мо́лодість свою́ (Грінч.). Сплями́ла себе́ таки́м злочи́нством (Грінч.). Заплямува́в на ста́рість своє́ ім’я́ за яки́хось там двана́дцять карбо́ванців (Васильч.). Ви оби́два не́ю (кро́в’ю) сплямува́лись (Куліш). Ніко́ли він себе́ непра́вдою не закаля́в (Єфр.). Хто не хо́че скаля́ти золото́ї сла́ви своє́ї, той га́йда з на́ми за поро́ги (Куліш)];
4) (
в играх: в пятнашки) квача́ дава́ти, да́ти кому́, квачи́ти, поквачи́ти, ква́цати, заква́цати, киця́ти, покиця́ти кого́. [Я його́ не впійма́в, але покиця́в (Звин.)].
Запя́тнанный – заплямо́ваний, запля́млений, сплямо́ваний, поплямо́ваний, попля́млений, обплямо́ваний, зака́ляний, затавро́ваний, за[по]зна́чений, (в игре) поква́чений, поква́цаний, поки́цяний, з кваче́м. [Ге́рман, весь запля́млений кро́в’ю… (Франко). Оце́-ж її́ збезче́щено, сплямо́вано (Куліш). У дороги́х сплямо́ваних кро́в’ю жупа́нах (Куліш)].
Заче́рчивать, зачерти́ть
1) (
покрывать линиями) зарисо́вувати, зарисува́ти;
2) (
намечать чертою) зазнача́ти, значи́ти, зазначи́ти, познача́ти, позначи́ти (ри́сою);
3) (
начать чертить) поча́ти кре́слити, закре́слити.
Заче́рченный – зарисо́ваний; зазна́чений, позна́чений (ри́сою).
-ться
1) зарисо́вуватися, зарисува́тися;
2) зазнача́тися, зазначи́тися, позначи́тися (ри́сою).
Назнамено́вывать, назнаменова́ть – (метить) на[за]знача́ти и на[за]зна́чувати, на[за]значи́ти, по[від]знача́ти и по[від]зна́чувати, по[від]значи́ти що чим; (означать собою) зна́чити, означа́ти, визнача́ти, знаменува́ти; (свидетельствовать о чём) сві́дчити про що; (предвещать) провіща́ти, провісти́ти що.
Назнамено́ванный
1) на[за]зна́чений, по[від]зна́чений; назнамено́ваний; прові́щений.

-ться – на[за]зазнача́тися, бу́ти на[за]зна́чуваним, на[за]зна́ченим и т. п.
Назнача́ть, назна́чить
1) (
обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)].
-чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́.
-чить север и юг на картезазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті).
-на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці;
2) (
определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)].
-чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю.
-чить награду – призначи́ти нагоро́ду.
-чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру.
-чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким.
-ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)].
-чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що.
-ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому.
-чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)].
-чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́.
Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок.
-ча́ть следствие – признача́ти слі́дство.
-ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць).
-ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)];
3) (
на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)].
-чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця.
-чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)].
-чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника.
-чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби.
-ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)];
4) (
о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)].
Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный
1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний
и т. п.;
2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний
и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)].
-ная цена – ви́значена ціна́.
В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су);
3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний
и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го;
4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)].

-ться
1) визнача́тися
и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.;
2) признача́тися
и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)].
Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше.
Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено.
Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му;
3) признача́тися, настановля́тися
и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)].
Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора.
-ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву.
-ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві;
4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)].
Намеча́ть, наме́тить
1) (
меткой, знаком) значи́ти, познача́ти и позна́чувати, позначи́ти, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, наміча́ти, намі́тити, (зарубками) карбува́ти, накарбува́ти, (клеймом) таврува́ти, натаврува́ти, клейн[м]и́ти, наклейн[м]и́ти, (товары) шта[е]мпува́ти, нашта[е]мпува́ти, (о мног.) поназнача́ти и поназна́чувати, позначи́ти, поза[повід]знача́ти и поза[повід]зна́чувати, понаміча́ти, помі́тити, покарбува́ти, потаврува́ти, поклейн[м]и́ти, пошта[е]мпува́ти що. [Узя́в за́ступ та лопа́ту, пішо́в ямки́ значи́ти (ЗОЮР II). Позначи́в соки́рою дерева́ ті, що руба́ти (Богодух.). Позначи́в найкра́щі кавуни́ (Сл. Ум.). Зазначи́ сього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Сл. Гр.). Став ко́жний заробля́ти вла́сний хліб, ора́ти зе́млю, зазнача́ти ме́жі (Крим.). Помі́тили всі рушники́ (Сл. Ум.)].
Он -тил это место карандашом – він за[від]значи́в це мі́сце олівце́м;
2) (
перен.: в мыслях) наміча́ти, намі́тити, накре́слювати, накре́сли́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти що. [Молоди́й уче́ний накре́слив собі́ широ́кий план робо́ти (В. Підмог.)].
Он -тил себе эту цель – він ви́значив собі́ цю мету́.
-тить в общих чертах что – намі́тити (накре́сли́ти) в зага́льних ри́сах, (очертить) зачеркну́ти що. [Кулі́ш про́бував зачеркну́ти вже й ме́жі украї́нської кри́тики (Рада)].
-ча́ть, -тить путь кому, чему – наміча́ти, намі́тити, назнача́ти, назначи́ти, назнамено́вувати, назнаменува́ти шлях (путь, сте́жку) кому́, чому́. [Намі́тити шляхи́ майбу́тньої робо́ти (Пр. Правда). Поста́вили на науко́вий грунт украї́нське пита́ння та назначи́ли стежки́, яки́ми да́льшим поколі́нням ле́гше було́ йти (Доман.). (Кві́тка і Шевче́нко) познаменува́ли на́шій слове́сності пра́вий і дале́кий шлях (Куліш)].
-ча́ть ряд мероприятий – наміча́ти (накре́слювати) ни́зку за́ходів. [На́ша програ́ма накре́слює ни́зку за́ходів (Азб. Комун.)];
3) (
наглядывать кого, что) наміча́ти, намі́тити, нагляда́ти, нагля́[е́]діти и нагля́нути, назира́ти, нази́рити, назори́ти, наба́чити, назна́ти кого́, що, взя́ти на о́ко, наки́нути о́ком кого́, (для какой л. цели ещё) націля́ти, наці́лити кого́, (упорно, диал.) наповра́титися. [Я вже нази́рила тели́чку, – коли́-б ті́льки на гро́ші зби́тися, за́раз куплю́ (Кониськ.). Ота́ ді́вчина, що я назори́в, – моя́ бу́де (Червоногр.). Ви́важив две́рі, щоб живоси́лом схопи́ти дочку́ безтала́нних пожильці́в, яку́ назна́в собі́ рані́ш (Крим.). И́нші соба́ки взяли́ на о́ко онучкаря́ – біжа́ть попри віз, хапа́ють зуба́ми за коле́са (Франко). Капіта́н наки́нув о́ком Окса́ну та й поча́в її́ хвали́ти (Квітка). Або́ забіжи́ куди́-не́будь, або́-що, бо тебе́ наці́лили у при́вод (Квітка). Наці́лили мене́ обікра́сти (Канівщ.). Вже коли́ наповра́тилися вкра́сти мою́ тели́цю, то вкра́дуть! (Звин.)];
4) (
нацеливаться в кого, во что) націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), наці́лити(ся) на (в) ко́го, в (на) що, поціля́ти, поці́лити що, наміря́ти(ся), намі́ритися на (в) ко́го.
Наме́ченный
1) позна́чений, назна́чений, за[від]зна́чений, намі́чений, накарбо́ваний, накле́йнений/накле́ймлений, нашта[е]мпо́ваний, поназна́чуваний, помі́чений
и т. п. [Йду до своє́ї намі́ченої стежи́ночки (М. Вовч.)];
2) намі́чений, накре́слений, ви́значений, назна́чений, заче́ркнутий, назнамено́ваний.

Итти прямо к -ной цели – простува́ти до ви́значеної мети́.
-ный к исполнению – призна́чений (намі́чений) до викона́ння;
3) нагля́джений, нагля́нутий, нази́рений, назо́рений, на́знаний, взя́тий на о́ко, нагля́нутий о́ком, наці́лений.

-ться
1) (
стр. з.) значи́тися, назнача́тися, бу́ти назна́чуваним, назна́ченим, поназна́чуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы – намі́чено розгля́нути (обміркува́ти) такі́ пита́ння.
-ются новые пути – намі́чено нові́ шляхи́.
-ются такие кандидаты – намі́чено таки́х кандида́тів;
2) (
возвр. з.) зазнача́тися, зазначи́тися, визнача́тися, ви́значитися, наміча́тися, намі́титися. [На схо́ді почало́ пробива́тися крізь хма́ри со́нце; спе́ршу зазначи́лося бліди́м ма́товим кружа́лом (Грінч.). Те, що мо́же ви́значитися на о́брію ново́ї доби́ (Рідний Край)];
3) (
вдоволь, сов.) намі́титися, (зарубками) накарбува́тися, (целясь) націля́тися и т. п.; срв. Ме́тить.
II. Наноси́ть, нанести́ и нане́сть
1)
см. I. Наноси́ть;
2) (
о ветре: наметать) нано́сити, нане́сти́, наміта́ти, наме́сти́, навіва́ти и наві́ювати, наві́яти, (о мног. или во мн. местах) понано́сити, понаміта́ти, понавіва́ти и понаві́ювати чого́; (о воде: намывать) нано́сити, нане́сти́, (преимущ. об иле) наму́лювати, наму́ли́ти, (о мног.) понано́сити, понаму́лювати чого́; срв. I. Намета́ть и Намыва́ть 4. [Нане́сло ві́тром піску́ на грядки́ (Канівщ.). Намело́ сні́гу в сі́ни (Київщ.)].
Река -сла илу на луг – ріка́ (рі́чка) нане́сла́ (наму́ли́ла) му́лу на луку́, (занесла илом) заму́ли́ла луку́;
3) (
заразу, болезнь) зано́сити, зане́сти, (о мног.) позано́сити що. [Коли́-б на́ші заробітча́ни не занесли́ холе́ри з До́ну (Сл. Ум.)];
4) (
надносить что на что) нано́сити, нане́сти́, зано́сити, зане́сти́, (о мног.) понано́сити, позано́сити що на що.
Корабль -сло́ на мель – корабе́ль нане́сло́ (н[з]агна́ло) на мілину́ (на мілке́).
Тучу -сло́ на лес – хма́ру нане́сло́ (нагна́ло) над ліс.
Бадью з землёю -сят на сруб – цебе́р з земле́ю зано́сять на зруб (ця́м[б]рину).
-сти́ руку на кого – зня́ти (підне́сти́) ру́ку над ким, замі́ритися, замахну́тися на ко́го;
5) (
о лошадях: набегать с разгону) набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити, наліта́ти, налеті́ти, намча́ти на що;
6) (
о чертёжных работах) зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, (о мног.) позазнача́ти, позазна́чувати, позначи́ти що на чо́му.
-сти́ на план, на карту леса и горы зазначи́ти на пла́ні, на ма́пі (на ка́рті) ліси́ і го́ри;
7)
техн. – накида́ти, наки́дати, (о мног. или во мн. местах) понакида́ти що.
-си́ть, -сти́ слой штукатурки – накида́ти, наки́дати шар ти́ньку на що, тинькува́ти, обтинькува́ти що.
-си́ть, -сти́ лак на что – лакува́ти, полакува́ти що;
8) (
причинять) завдава́ти, завда́ти чого́ и що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти, спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти, заподі́ювати, заподі́яти що кому́.
-си́ть, -сти́ бесчестие кому – чини́ти, учини́ти безче́стя кому́, несла́вити, знесла́вити, га́ньби́ти, зга́ньби́ти кого́, завдава́ти, завда́ти несла́ви (га́ньби́) кому́.
-си́ть, -сти́ вред – роби́ти, зроби́ти, чини́ти, учини́ти, заподі́ювати, заподі́яти шко́ду, шко́дити, нашко́дити, пошко́дити кому́.
-сти́ обиду, оскорбление кому – скри́вдити (покри́вдити), обра́зити кого́, кри́вду, обра́зу заподі́яти (вчини́ти) кому́. [Почти́вості мої́й, чесно́ті ви як зва́жились таку́ вчини́ти кри́вду? (Грінч.). Єди́ний спо́сіб загла́дити ту кри́вду, яку́ йому́ заподі́яно (Крим.)].
-си́ть оскорбление на словах, действием – обража́ти (чини́ти обра́зу) сло́вом, вчи́нком.
-си́ть, -сти́ побои кому – завдава́ти, завда́ти побо́ю кому́, би́ти, поби́ти и (сильнее) наби́ти кого́.
-си́ть, -сти́ поражение неприятелю – побива́ти, поби́ти во́рога, завдава́ти, завда́ти побо́ю (пора́зки), учини́ти пора́зку во́рогові.
-си́ть, -сти́ раны кому – ра́ни́ти, пора́ни́ти кого́, завдава́ти, завда́ти ра́ну кому́. [Забу́ти неда́внє мину́ле, що таки́х ран глибо́ких завдало́ було́ йому́ (Рада). То не спис коза́цький ра́ну їй глибо́кую завда́в (Франко)].
-си́ть, -сти́ удар кому – уда́р(у) кому́ завдава́ти, завда́ти, уража́ти, урази́ти, уда́рити кого́. [Оста́ннього уда́ру завда́в украї́нському письме́нству Мико́ла (Рада). Ніхто́ в Росі́ї не завда́в таки́х ду́жих уда́рів систе́мі людовла́дства (Рада)].
-сти́ удар палкою, шпагою кому – уда́рити па́лицею, шпа́дою кого́.
-сти́ ущерб кому, чему – (материальный) учини́ти шко́ду кому́, чому́, ущерби́ти що кому́, (диал.) забіди́ти кого́, (нравственный) ущерби́ти, надвереди́ти що; см. ещё -сти́ вред. [Він ду́же ущерби́в моє́ бага́тство (Крим.). Моє́ї сла́ви тим ви не вщерби́ли (М. Грінч.). Я тим не забіди́в його́ бага́то, що взяв у йо́го тро́хи сього́ та того́ (Дніпропетр.). При́суду переміни́ть не мо́жна, хіба́-б ми на́шу честь надвереди́ли (Куліш)];
9)
-си́ть на кого, см. Нагова́ривать 2;
10)
-си́ть цену – набива́ти (підбива́ти) ці́ну.
Нане́се[ё]нный
1)
см. под I. Наноси́ть:
2) нане́сений, наме́тений, наві́яний, понано́шений, понамі́таний, понаві́юваний; наму́лений, понаму́люваний;
3) зане́сений, позано́шений;
4) нане́сений, зане́сений, понано́шений, позано́шений; зня́тий, підне́сений над ким, замі́рений, замахну́тий на ко́го;
5) зазна́чений, позазна́чуваний;
6) наки́даний, понаки́д(ув)аний;
7) за́вданий, учи́нений, спричи́нений, заподі́яний, зро́блений;
8) наби́тий, підби́тий.
Необходи́мо, нрч.
1) ко́нче, доко́нче, коне́чно, доконе́чно, невід[од]мі́нно, немину́че, (
в филос. яз.) необхі́дно.
-мо нужно – ко́нче (доко́нче, немину́че, невідмі́нно, при́кро) тре́ба, (крайне -мо) до скру́ту тре́ба, немину́ча потре́ба. [Вида́ння книжо́к для наро́днього чита́ння, яки́х при́кро було́ тре́ба (Грінч.). Туди́ він не ча́сто забіга́в: хіба́ вже до скру́ту чого́ тре́ба (Мирний)];
2) (
сказ. безл. предл.) немину́че, коне́чно, доконе́чно, (в филос. яз.) необхі́дно, (нужно) тре́ба, потрі́бно. [Бо немину́че – ї́хати туди́ (Крим.). Вам тепе́р схова́тися коне́чно (Самійл.). Хоч хо́чете, не хо́чете, – тре́ба привика́ти (Пісня). Свобо́да мо́же співіснува́ти з абсолю́тною необхі́дністю, бо необхі́дно, щоб ми були́ ві́льні (Кандід)].
Кроме того -мо заметить, что… – крім то́го тре́ба (потрі́бно) зазначи́ти, що…
Мне -мо его видеть – мені́ немину́че (ко́нче) тре́ба його́ ба́чити.
-мо, чтобы он здесь остался – тре́ба (коне́чно), щоб він тут зоста́вся (залиши́вся).
-мо представить сведения – тре́ба (ко́нче тре́ба) пода́ти відо́мості.
Обознача́ть, обозна́чить или Означа́ть, озна́чить
1)
что (отмечать) визнача́ти, визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти, зазна́чувати, зазна́чи́ти, о(б)зна́чувати, о(б)знача́ти, о(б)зна́чи́ти, на[по]зна́чувати, на[по]знача́ти, значи́ти, на[по]значи́ти, позначкува́ти (Н.-Лев.), назнаменува́ти, назнамена́ти що, (о мног.) повизна́чувати, позазна́чувати, поо(б)зна́чувати, поназнача́ти, поназна́чувати що. [Грани́цю ви́значив. Зазначи́ цього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Грінч.). Щоб означи́ти си́лу, почали́ малюва́ти орла́ або́ ле́ва (Єфр.). Він назнаменува́в шляхи́ майбу́тнього].
-чить пути – назначи́ти стежки́.
-чить колышками – обпал(ь)кува́ти що (Франко).
-ча́ть (-чить) дорогу вехами – познача́ти (-чити) доро́гу (шлях) тичка́ми, ви́тичити доро́гу (шлях) (Франко).
-чить приметы в паспорте – по[за]значи́ти на (в) па́шпорті прикме́ти;
2) (
значить, знаменовать) визнача́ти, означа́ти, з’явля́ти. [Меридія́н по-на́шому визнача́є півде́нник. Те дру́ге йме́ння ма́є з’явля́ти си́на Да́рієвого (Л. Укр.)]. Срв. Зна́чить.
Обозна́ченный – ви́значений, зазна́чений, о(б)зна́чений, назна́чений, позна́чений, зна́чений, назнамено́ваний.
Обознача́емый – за[ви]зна́чуваний, по[на]зна́чуваний.
Огова́ривать, оговори́ть
1) (
делать оговорку) застерега́ти, застерегти́, зазнача́ти, зазна́чи́ти, завважа́ти, завва́жити;
2) (
оклеветать, опорочить) о(б)гово́рювати, о(б)говори́ти, обмовля́ти, обмо́вити, ославля́ти, осла́вити, обгу́джувати, обгу́дити, обно́сити, обне́сти́ кого́; (обвинить) підска́ржувати, підска́ржити, оклепа́ти кого́ перед ким. [Він оклепа́є нас перед царе́м (Л. Укр.)];
3) (
испортить наговором) зуро́чити, навро́чити кого́.
Оговорё́нный
1) застере́жений;
2) о(б)гово́рений, обмо́влений, осла́влений
и т. д.
Отмеча́ть, -ся, отме́тить, -ся – відзнача́ти, -ся, відзначи́ти, -ся, зазнача́ти, -ся, зазначи́ти, -ся, нотува́ти, -ся, занотува́ти, -ся.
-ть кого, что чем – значи́ти, позначи́ти, обзнача́ти, обзначи́ти, наміча́ти, намі́тити. [Намі́тив кре́йдою, по́ки йому́ нале́житься].
-ча́ть, -тить вехами (обозначать) – тичи́ти, ви́тичити що.
-ча́ть зарубками – закарбо́вувати, закарбува́ти, биркува́ти, забиркува́ти.
-чать копны для раздела – о[від]тика́ти, розтика́ти, витика́ти ко́пи; (при тканье) відтика́ти.
-ча́ть в реестре – реєструва́ти, зареєструва́ти.
Отме́ченный – зазна́чений, відзна́чений, заното́ваний; позна́чений, обзна́чений, намі́чений, ви́тичений; закарбо́ваний, забирко́ваний.
Помеча́ть, поме́тить – познача́ти, позначи́ти, на[за]знача́ти, на[за]значи́ти, (зарубками или нарезами) карбува́ти, покарбува́ти що чим. Назначи́ла його́, щоб був зна́чений (Н.-Лев.)].
-тить платки – позначи́ти хусточки́.
Поме́ченный – позна́чений, на[за]зна́чений, покарбо́ваний.
-ться – познача́тися, на[за]знача́тися, бу́ти позна́ченим, на[за]зна́ченим.

Запропонуйте свій переклад