Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей
Запропонувати свій переклад для «мандри»
Шукати «мандри» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бег
1) біг, гін (
р. го́ну).
На -гу – на бігу́, на бі́гці.
Сравняться в -ге – збі́гти з ким;
2)
Бега конские (скачки) – перего́ни, го́ни, біго́висько.
Отправиться в бега́ – змандрува́ти, піти́ в ма́ндри, в мандрі́вку. Находиться в -а́х:
1) бу́ти в ма́ндрах, на вті́ках, мандрува́ти по світа́х;
2) бу́ти втікаче́м.
Бродя́жество, бродя́жничество, бродя́жничанье – бурлакува́ння, ма́ндри, бродня́, бродя́жство, волоцю́зтво, блуд, по́бридки. [За господа́рство не беру́ться: ма́ндри па́хнуть (Г. Барв.). На по́бридки пішо́в. Не поки́не він бродні́, так десь і скона́є в лі́сі, або в степу́].
Бродя́жничать – бурлакува́ти, бурла́чити, волочи́тися, гультяюва́ти, мандрува́ти.
Пойти -чать – у ма́ндри вда́ритися (пода́тися), піти́ (пусти́тися) в за́брід (у блуд). [Поки́немо село́ та пу́стимося в за́брід. Де він по сві́ті мандру́є?].
Застра́нствовать – замандрува́ти, піти́ в ма́ндри.
Отправля́ться, отпра́виться – виряджа́тися, ви́рядитися, відряджа́тися, відряди́тися, виправля́тися, ви́правитися, вибира́тися, ви́братися, іти́, піти́, (двигаться) подава́тися, пода́тися, бра́тися, побира́тися, побра́тися, пуска́тися, пусти́тися, руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити, мандрува́ти, помандрува́ти, сов. потягти́, посу́нути, потисну́ти, потекти́ся, (поспешно) погна́ти(ся), (по)майну́ти, махну́ти, ху́ркнути, (без определённой цели) пові́ятися.
-виться посидеть – піти́, ви́йти на посиде́ньки, на по́сідки.
-виться в поход, на заработки – ви́рядитися, ви́правитися, ви́братися, (двинуться) ру́шити в похі́д, на заробі́тки.
-виться (двинуться) в путь – пода́тися, побра́тися, пусти́тися, ру́шити, ви́рушити в доро́гу (в путь ж. р.).
-виться в путь-дороженьку – побра́тися шля́хом-доро́гою.
-вля́йся!
-вимся! – руша́й! руша́ймо!
-виться дальше – пода́тися (пусти́тися, ру́шити) да́лі.
-виться скитаться – піти́ у ски́тки (в світи́).
-виться путешествовать – у ма́ндри пода́тися.
-ви́ться на лошадях, верхом, пешком, морем – пої́хати кі́ньми, ве́рхи (о многих: верхами), піти́ пі́шки, пусти́тися (попливти́) мо́рем.
-виться в море – пода́тися, пусти́тися на мо́ре.
-виться в школу, в театр – пода́тися (піти́) до шко́ли, піти́ до теа́тру.
-виться в кабак – піти́ на деше́ву, піти́ до ши́нку.
-виться в Киев – пода́тися (ви́рушити, пої́хати) до Ки́їва, на Ки́їв.
Пойти́
1) піти́ куди́, по що́, до чо́го; (
направиться, отправиться) пода́тися, побра́тися до чо́го; (тронуться) ру́шити; (пуститься) потягти́. [От і пішли́ вони́ о́дного разу́ влі́тку по яго́ди (Грінч.). Ба́тько до млина́ пода́вся. Побра́вся шля́хом-доро́гою. По́їзд ру́шив. Та й не ї́вши потя́г додо́му].
-ти́ вместе – піти́ ра́зом, вку́пі.
-ти́ впереди – піти́ попере́ду, пе́ред пове́сти. [Голова́ пові́в пе́ред (Квітка)].
-ти́ без дороги, наобум – піти́ навманя́, наверле́.
-ти́ напрямик – піти́ навпросте́ць, попростува́ти, попрямува́ти.
-ти́ в театр – піти́ до теа́тру (у теа́тр).
-ти́ в гости – піти́ в го́сті, у гости́ну, у бе́сіду, на посиде́ньки.
-ти́ в село – піти́ на село́, у село́, до села́.
-ти́ за ягодами – піти́ по я́годи.
-ти́ за водой – піти́ по во́ду.
-ти́ (поплыть) по течению воды, реки – піти́ за водо́ю, за течіє́ю. [Як за водо́ю пі́деш – наза́д не ве́рнешся].
-ти́ на рыбную ловлю – піти́ по ри́бу, на ри́бу.
-ти́ на охоту за зайцами, за волками – піти́ на зайці́в, на вовкі́в.
-ти́ в люди, на люди; между людей – піти́ поміж лю́ди.
-ти́ бродяжить – піти́ в ма́ндри, на по́брідки, помандрува́ти, змандрува́ти.
-ти́ бродить по свету – піти́ світа́ми, у світи́, піти́ в блуд.
-ти́ куда глаза глядят – піти́ світ за́ очі; піти́, де о́чі понесу́ть (Грінч.).
Куда ни -ду – хоч куди́ (де) піду́; куди́ (де) не піду́; де не пове́рну́ся. [Я оди́н тут, як той па́лець, де не поверну́ся (Рудан.)].
-ди́(те)-ка сюда – ходи́ (ході́ть)-но сюди́; а ходи́ (ході́ть) сюди́.
Пошли́! Пошё́л! (идёмте, иди!) – ході́мо, га́йда́!
-дё́м(те)! – ході́м(о)!
-шё́л вон! – геть іди́! геть(те)!
-шё́л! (отвяжись, не получишь) – дзу́ськи, дзусь, адзу́сь.
-шё́л к чорту – іди́ (геть) к чо́рту! геть к нечи́стому! до ді́дька!
-шё́л! (трогай) – торка́й, руша́й! (езжай быстрее) поганя́й, паня́й.
Пади́, поди́! – а-го́в! з доро́ги!
-ди́-ка, -ди́ ж ты – а диви́. [І ма́ю я ді́ти, і ні́би не ма́ю. А диви́, до ма́тери так і го́рнуться, а до ме́не холо́дні (Крим.)].
Вот -ди́-ж ты – от ма́єш.
-ди́-ка, вот что делается – бач, що ро́биться.
-ди́ с ним – що з ним поро́биш.
Да -ди́ (вишь) – та ба. [Хоч він собі́ і сирота́, та ба, і отце́вський син не бу́де таки́й бра́вий коза́к (Квітка)].
Коли на то -шло́ – як на те пішло́ся.
-шло́ к тому – пішло́ся на те, поверну́ло на те.
Это -шло́ к несчастью – це пішло́ся на неща́стя (на біду́, на го́ре, на ли́хо), на біду́ поверну́ло.
-шло́ прахом – пішло́ на (в) ні́вець (на ма́рне, за ві́тром, за водо́ю), пові́трилося, ви́падком ви́пало. [Пові́трилася робо́та (Гліб.). Чужи́м живи́лися, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.)].
-шло́ по-прежнему – пішло́ (повело́ся) по-старо́му (по-да́вньому).
-шло́ наоборот – пішло́ ді́ло на пере́верт.
-шло́ дело в ход – пішла́ робо́та.
Дело -шло́ в лад (хорошо) – спра́ва пішла́ (повела́ся) до́бре, гара́зд, на до́бре.
-шло́ кому в прок – пішло́ в ру́ку (на добро́). [Бага́тство не пішло́ йому́ в ру́ку].
-шли́ разногласия – пішло́ на не́лад (ро́злад, ро́збрат).
-ти́ за кого – піти́ за ко́го. [Путя́ща ді́вчина за те́бе не пі́де].
-ти́ по миру – піти́ в же́бри, піти́ з до́вгою руко́ю, на про́шений хліб перейти́.
-ти́ в бега – піти́ на вте́чі, піти́ в світи́, змандрува́ти.
Он -шё́л по другой дороге – вій пішо́в и́ншим шля́хом.
Лёд -шё́л (тронулся) – лід ру́шив; кри́га пішла́ (скре́сла).
Мороз -шё́л у него под кожей – моро́з пішо́в йому́ (у йо́го) по-за шку́рою, моро́зом сипну́ло по-за шку́рою.
Гвоздь вбок -шё́л – цвях убі́к пішо́в (погна́вся).
Птица в отлёт -шла́ – пта́ство у ви́рій потягло́ (полеті́ло).
Дорога -шла́ под гору – дорога пішла з гори.
Река -шла́ на восток – рі́чка пішла́ (поверну́ла, скрути́ла) на схід.
Эхо -шло́ по дубраве (лесу) – луна́ пішла́ га́єм (лі́сом).
Шум -шё́л по дубраве – шум (ше́лест) пішо́в дібро́вою.
-шё́л вгору (возвысился) – пішо́в уго́ру. [Пішли́ на́ші вго́ру].
-ти́ по чьей дорожке (по чьим следам) – на чию́ сте́жку ступи́ти (спа́сти, попа́сти). [Він ступи́в на ба́тькову сте́жку. От і я на ді́дову сте́жку спа́ла: він учо́ра розби́в ку́хля, а я сього́дні].
-ти́ разными путями (в разные стороны) – піти́ рі́зно, порізни́тися. [Ой, у по́лі три доро́ги рі́зно].
-ти́ на уступки – поступи́тися.
-ти́ в пари – заложи́тися.
-ти́ ходуном – заходи́ти хо́дором. [Кущі́ бузку́ захита́лися, затріща́ли, заходи́ли хо́дором, ні́би несподі́вано звели́ між собо́ю лю́ту бі́йку (Васильч.)].
-ти́ в кого – уда́тися в ко́го, уроди́тися в ко́го. [Чорт її́ зна, в ко́го вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). І мій ба́тько таки́й ма́вся, і я в йо́го вда́вся].
-ти в бубны (с бубён) – піти́ дзві́нкою.
-ти́ в поход – піти́ (ру́шити) в похі́д.
-ти́ против кого – піти́ проти ко́го, (вульг.) сторч проти ко́го ста́ти.
-ти́ в бой – у бій піти́; до бо́ю (побо́ю) піти́; до бо́ю ста́ти.
-ти́ жить к чужим людям – піти́ в при́йми (сусі́ди), піти́ в комі́рне.
-ти́ на хлеба – на чужи́й хліб перейти́, піти́ на дармої́жки.
На платье -шло́ много материи – на су́кню пішло́ бага́то мате́рії.
Под воду -ти́ – нирця́ да́ти.
Некоторое время -ти́ – попойти́. [Чима́ло ще тре́ба попойти́, по́ки додо́му ді́йдемо. Як-би до́щик попійшо́в на мою́ капу́сту]. См. Итти́, Ходи́ть;
2) (
согласиться) піти́ на що, приста́ти на що, пусти́тися на що.
-ти́ на мир – піти́ на мир (на мирову́), замири́тися.
-ти́ на компромисс – приста́ти на компромі́с, вчини́ти компромі́с (Грінч.).
Не верю, чтоб он на это -шё́л – не ві́рю, щоб він на таке́ пусти́вся;
3) (
начать) піти́, поча́ти, узя́ти.
-шё́л врать, хвастать – зача́в (дава́й) бреха́ти, хвали́тися.
И -шё́л бранить – та й узя́в (ну) ла́яти.
Опять -шё́л дурить – знов поча́в коверзува́ти (хи́мороди гони́ти).
-шё́л плясать – пішо́в танцюва́ти.
-шё́л в пляс – пішо́в у тане́ць.
Да и -шли́ (болтать) – та й пішли́. [Та й пішли́: то чия́ торби́на ва́жча, то на скі́льки харчі́в ста́не у котро́ї, то як котра́ з до́му виряджа́лась (Тесл.)].
-шё́л расспрашивать – пішо́в (ну) розпи́тувати.
Вот трава -дёт рости после дождя – от зі́лля рухне́ рости́ після дощу́.
-шла́ валять, -шла писать – завели́, почали́ вже;
4) (
начаться) піти́, поча́тися.
-шли́ у них внутренние усобицы – пішли́ у них домові́ чва́ри (Куліш), (вульг.) і пішла́ у них сва́рка та зма́жка (Неч.-Лев.).
-шла́ дружба – пішло́ товари́ство, на дру́жбу пішло́ся. [Таке́ товари́ство пішло́ між бу́зимком і хлоп’я́м (Мирн.)].
Дождь -шё́л – дощ пішо́в.
Ему -шёл второй год – йому́ на дру́гий (на дру́гу ве́сну) поверну́ло, йому́ дру́гий поступи́в, йому́ на дру́гий пішло́.
-дё́т беда, растворяй ворота – ли́ха коне́м не об’ї́хати; біда́ сама́ не хо́дить
5) (
поступить) піти́.
-ти́ в учителя – піти́ в учителі́, піти́ учителюва́ти.
-ти́ в услужение – піти́ у на́йми.
-ти́ в солдаты – піти́ у москалі́.
-ти́ в войско – піти́ до ві́йська (у ві́йсько);
6) (
кому, безлич.) повести́ся, пощасти́ти, поталани́ти, пофорту́нити кому́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вживую
1) нажи́во, (
лично) особисто, (непосредствованно) безпосередньо;
2) (
наглядно) наочно, (своими глазами) на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто:
играть вживую – грати наживо;
увидеть вживую – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити;
услышать вживую – почути наживо.
[В українську мову саме у значенні «пряме ввімкнення», «безпосереднє виконання» термін «наживо» запровадили на пріснопам’ятному «Радіо Столиці»…, яке вело у Києві мовлення в 1997 – 98 роках і було першою ефемкою, що надавала посилену підтримку вітчизняним сучасним піснярам штибу «ВВ», «Тартак», «Гайдамаки», «Мотор’ролла», «ТНМК», «Мандри», «Океан Ельзи»… та багатьом-багатьом іншим (Юрко Зелений). навиліт. навишкір. напрочуд. наживо. аби щось важити… для тебе важити. померти на ніч — ожити зранку в мрійливо-холодну байдужу Мар’янку (Мар’яна Невиліковна). — Пробачте, брате Анрі, — мовив Зенон, — мені справді дуже втішно бачити Вас наживо, але ж маю остерігатися докучливих (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар)].
Обговорення статті
Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування:
борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна;
бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину;
будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина);
вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя;
вести жизнь – провадити життя; жити;
вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати;
в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота;
влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб;
вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя;
воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що;
в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті);
всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку;
вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити;
дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком);
доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу;
до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота;
долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий;
дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево;
дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя;
достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя;
жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому;
жизнь барская – панування;
жизнь без событий – безподієве життя;
жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття;
жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя;
жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить);
жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток;
жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий;
жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік;
жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє;
жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!;
жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці);
жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад;
жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.);
жизнь райская – раювання;
жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві
[: і кукіль, і пшениця];

жизнь совместная – життя (пожиття) спільне;
жизнь современная – сучасність, сучасне життя;
жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне;
жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім;
жизнь холостяка, бобыля – бурлакування;
за всю жизнь – за все (за ціле) життя;
загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому;
замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво;
заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що;
заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття);
как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?;
лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки;
на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний;
на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя);
не на жизнь, а на смерть – до загину;
ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не;
никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку);
образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя;
оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати;
он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить;
осмыслить жизнь чью – дати зміст (смисл, сенс, розум) життю чиєму; осмислити життя чиє;
по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця);
по жизни — по життю;
покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити;
покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого;
полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що;
пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя);
поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що;
портить жизнь кому – заїда́ти вік чий;
пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати;
право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю;
претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що;
при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо;
проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя;
проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати;
прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя;
прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік;
прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати;
радости жизни – життьові розко́ші;
рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям;
скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя;
скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри;
средства к жизни – засоби до життя (існування);
счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік;
тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування;
уйти из жизни – піти з життя;
укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому;
уклад, строй жизни – лад;
устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому;
хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток;
ход жизни – триб життя.
[Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!]. Обговорення статті
Плакальщик, плакальщица
1) (
человек на похоронах или поминках, оплакивающий за плату покойника) пла́кальник, плакальниця, (причитающий, причитающая) голосі́льник, голосільниця, тужі́льник, тужільниця; плачниця;
2) (
надоедливо жалующийся, плачущийся на свою судьбу человек) скиглій, скиглячка, плаксій, плаксійка.
[За домовиною плакальниці — в середині — дівчина, «що чарів не знала», в жалобі (С.Васильченко). І весь рід випив — у котрий уже раз! Випив, схвалюючи таке пришестя. А кума, весела й одчайдушна Тетяна, Максимова сестра в третіх, молода вдова, голосиста співачка на всіх весіллях і бесідах та щира плакальниця на похоронах, налила чарку, повну-повну по вінця, підійшла до Максима, пригубила її й, обвівши поглядом столи від краю до краю, простягла йому: — В цій чарці твоє щастя, Максиме! Пий, куме! Пий, брате мій!.. (І.Багряний). Хіба стерпиш того, хто взагалі не зважав на друзів, а тепер він - перший плакальник; хто любить друга хіба тоді, коли його втратить? Ось такі й тужать так голосно саме тому, що бояться, аби хто не засумнівався, чи вони взагалі любили,- шукають запізнілих доказів свого почуття (Василь Шевчук). Хіба стерпиш того, хто взагалі не зважав на друзів, а тепер він - перший плакальник; хто любить друга хіба тоді, коли його втратить? Ось такі й тужать так голосно саме тому, що бояться, аби хто не засумнівався, чи вони взагалі любили,- шукають запізнілих доказів свого почуття (А.Содомора, перекл. Сенеки). Що вже наклялися бакаляра клюшниця з небогою, то й сказати не можна; вони рвали на собі волосся, дряпали до крові обличчя і голосили над паном своїм, що в мандри збирався, мов тужільниці над покійником. (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жменька плакальників – лише чоловіки й хлопчики, жодної жінки — протиснулася крізь ринковий натовп поміж купами гранатів, таксі й верблюдами, знов і знов журливо голосячи коротку жалібну пісню (О.Гординчук, перекл. Д.Орвела)].
Обговорення статті
Скитание, скитальчесво – блука́ння, блукани́на, тиня́ння, бурлакува́ння, мандрува́ння, ма́ндри, шве́ндяння, (ещё) поневіря́ння:
долгие скитания – довгі ма́ндри, довгі поневіряння. Обговорення статті
Тактичность – тактовність.
[Григорій дуже любив тишу. Почувши, що десь-то на Тихому океані є гуляща земля, і пригадавши далекі мандри за молодих літ, запріг він, не довго думавши, свого мишастого коня і мовчки рушив на Схід «своїм ходом» у супроводі жінки Харитини й собаки Султана, якого шанував за виняткову тактовність і нелюбов до гавкання (О.Довженко). Одне в одне, з одного в інше, Знак бескінечності на кожному із нас, Тактовність і невдалі рими, Про дерево в пожовклий сірий час… (Артур Стукало). Позірні друзі завжди виявлять тактовність і залишать вас наодинці з вашими неприємностями (Олексій Домницький). Гілбертова мати, весела, щира й добросерда жінка, не обтяжена, проте, зайвою тактовністю, мала прикру звичку запитувати Енн, щоразу нестерпно чітко й голосно, і щоразу на людях, чи давно їй писав Гілберт (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БРОДЯ́ЖИТЬ і БРОДЯ́ЖНИЧАТЬ, пойти́ бродяжить вда́ритися в ма́ндри;
бродя́жничающий що воло́читься тощо, зви́клий волочи́тися, волоцю́га, шве́ндя, циганю́ка, галайда́, снови́га, тяга́ка, забі́га, прикм. волоцю́жницький.
ОТПРАВЛЯ́ТЬ ще спрова́джувати, відряджа́ти; (повинність) відбува́ти; (на Сибір) заганя́ти, засила́ти, запрото́рювати;
отправлять на тот свет зганя́ти зо сві́ту;
отправлять по по́чте посила́ти /пересила́ти/ по́штою;
ОТПРАВЛЯ́ТЬСЯ (в дорогу) укр. вируша́ти, вибира́тися, рідко вимандро́вувати;
отправляться в путь, руша́ти в доро́гу;
отправляться на тот свет /отправляться к праотца́м/ відхо́дити в за́світи;
отправлялись /отправлялось/ відпра́вляно;
отправля́ющий 1. що /мн. хто/ посила́є тощо, ста́вши відряджа́ти, ра́ди́й відряди́ти, ім. від отправитель, відправни́к, прикм. відправни́й, висилко́вий, 2. що пра́вить (слу́жбу) тощо, за́йня́тий відпра́вою;
отправля́ющий на ка́торгу ра́ди́й загна́ти на ка́торгу;
отправля́ющий на тот свет зда́тний зігна́ти зо сві́ту;
отправля́ющийся/отправля́емый 1./2. відпра́вляний, відпра́влюваний, 1. спрова́джуваний, випрова́джуваний, відпрова́джуваний, виря́джуваний, відря́джуваний, надси́ланий, поси́ланий, 2. вико́нуваний, відбу́ваний;
отправля́ющийся 1. гото́вий у доро́гу, гото́вий ви́рушити, в доро́зі до;
отправля́ющийся на бокову́ю стил. перероб. пода́вшись до подушо́к;
ОТПРА́ВИТЬСЯ фаміл. ви́пхатися, дмухну́ти, махну́ти і похідн.;
отправиться в свет піти́ у світи́;
отправиться к праотца́м пі́ти в за́світи;
отправиться в путе́ше́ствие помандрува́ти, ви́мандрува́ти, уда́ритися /пусти́тися/ в ма́ндри.
ПРЕДПРИНЯ́ТЬ фраз. уряди́ти, започаткува́ти, вра́дити, вді́яти [что тут предприня́ть? що тут уді́яти?];
предприня́ть ме́ры про́тив чего зара́дити чому;
предприня́ть путеше́ствие пода́тися в ма́ндри;
что бы тут ни предпринять стил. перероб. як не крути́;
что́-то ну́жно предприня́ть тре́ба да́ти /знайти́/ яку́сь ра́ду.
ПУСТИ́ТЬСЯ, пуститься волоки́тничать розсоба́читися;
пуститься в путь помандрува́ти;
пуститься в рассужде́ния уда́ритися в мудрува́ння;
пуститься в стра́нствие /пуститься в скита́льческую жизнь/ вда́ритися в ма́ндри, піти́ світа́ми, пові́ятись у світи́;
пуститься в та́нец /пуститься наутёк/ вда́рити нога́ми /навтікача́/, образ. вломи́ти но́гу від кого;
пуститься на отча́янный посту́пок піти́ на одча́й душі́;
пусти́вшийся ОКРЕМА УВАГА;
пустившийся бежа́ть стил. перероб. вда́ривши навтікача́;
пустившийся в пляс уда́ривши в закаблу́ки.
СТРА́НСТВОВАТЬ ще ма́ндри справля́ти, (пішки) не близьки́й світ топта́ти, (у світах) кочува́ти, блука́ти по світа́х, негат. тиня́тися по сві́ті;
странствующий = путешествующий, (кіт) походю́щий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Странствованиема́ндри, -рів, мандрува́ння, подорожува́ння, -ння.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Бег – біг; гін. На бегу – на бігу. Отправиться в бега – змандрувати; піти в мандри. Находиться в бегах – бути в мандрах; на втіках; бути втікачем.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бега
• Быть, находиться в бегах
– бути втікачем; бути в мандрах (у мандрівці, на втіках).
• Отправиться в бега
– замандрувати, піти в мандри (у мандрівку); піти у свист. [Кинули сім’ю та й замандрували. Мирний. Як розвернеться на весну лист, то підемо всі у свист. Номис.]
Бродяжничать
• Пойти бродяжничать
– у мандри податися (вдаритися); піти (пуститися) в забрід (у блуд); піти на побрідки. [А третя дочка у блуд пішла. Приблудилася да й у луг темний. Чубинський. Сл. Гр.]
Пойти
• Дорога пошла в гору
– дорога пішла на гору.
• Дорога пошла под гору (с горы)
– дорога пішла з гори (вниз).
• Ему (ей…) пошёл двадцатый год
– йому (їй…) двадцятий пішов; йому (їй…) на двадцятий пішло; йому (їй…) на двадцятий (на двадцяту весну) повернуло.
• И пошёл бранить, врать…
(разг.) – та й узяв (та й ну, та й зачав, та й давай) лаяти, брехати…
• И пошла писать губерния
(разг.)Див. губерния.
• И пошла потеха
(разг.)Див. потеха.
• Коли на то пошло
(разг.) – як на те пішлося.
• Куда ни пойду
– хоч куди піду; куди (де) не піду; де не повернуся.
• Он далеко пойдет
– він далеко сягне (піде); (зниж. розм.) він багато чого доскочить.
• Поди, поди!
– агов!; з дороги!
• Поди-ка, поди ж ты
– а диви (ти диви).
• Поди(те)-ка сюда
– ходи (ходіть) лишень сюди; ходи-но (ходіть-но) сюди.
• Пойти бродить по свету
– піти світами (у світи); піти бродити (блукати) у світ (по світу).
• Пойти бродяжить
– у мандри вдатися (податися); піти у мандри (в забрід, на побрідки); помандрувати.
• Пойти в кого
– удатися (уродитися) в кого.
• Пойти в люди, па люди, меж людей
– піти (по)між люди (у люди).
• Пойти замуж за кого
(те саме, що) Выходить, выйти, идти, пойти замуж за кого. Див. замуж.
• Пойти за хлебом, за водой, за ягодами, за книгами…
– піти по хліб, по воду, по ягоди, по книжки… [По хліб ішла дитина… Тичина.]
• Пойти на охоту за зайцами, за волками…
– піти (полювати) на зайців, на вовків…
• Пойти на рыбную ловлю, на рыбалку
– піти рибалити (на риболовлю); (іноді) піти по рибу.
• Пойти по линии наименьшего сопротивления
Див. линия.
• Пойти, рассыпаться, разлететься прахом
(перен.)Див. прах.
• Пойти разными путями (в разные стороны)
– піти різно (урізнобіч); порізнитися.
• Пошёл вон!
(разг.) – йди геть!; геть іди!; [ось] геть!
• Пошёл к несчастью
– пішлося на нещастя (на біду, на горе, на лихо, на пропасть); на біду повернуло.
• Пошёл кричать
– почав (узяв) кричати.
• Пошли!; пошел! (идёмте!; иди!)
(разг.) – (ну) ходім(о)!; гайда!
• Пошло к тому
– пішлося на те; повернуло на те.
• Пошло по-прежнему
– пішлося по-старому (по-давньому).
• Сюда пошёл, туда пошёл
– сюди тень, туди тень; сюди ник, туди ник. [Сюди тень, туди тень, — і проминув увесь день. Сл. Гр.]
Скитаться
• Где-то скитается кто
– пішов у мандри хто; мандрує десь хто.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ма́ндри, -рівскитание.
Піти́ в ма́ндриуйти скитаться.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ва́ндри, -рів, літ. ма́ндри
ма́ндри, -рів, -рам

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ва́ндри, -рів, м. мн. Мандри. Желех. На вандри сі пустив. Фр. Пр. 135.
Ма́ндри, -рів, мн. Бродяжничество. В домівці вже нудяться, за господарство не беруться: мандри пахнуть. Г. Барв. 438. Ще мало у мандрах пропало, мов їх земля проглинула! Мир. ХРВ. 51. Пішов у мандри.
Ударятися, -ряюся, -єшся, сов. в. уда́ритися, -рюся, -ришся, гл.
1) Только сов. в. Удариться, ударить себя.
На руках понесуть тебе, щоб не вдаривсь об камінь ногою. Єв. Мт. IV. 6. Да вдарилась мати, об поли руками: тепер же я, мої діти, пропали із вами. Нп. Ой підлинув соколонько під зелений сад та вдарився крилечками об зелений сад. Мет. 177. Шляхтянка скрикнула, підняла руки до неба і, як нежива, вдарилась об землю. Стор. М. Пр. 139.
2) Бросаться, броситься, побѣжать.
Дівчата вдарилися в-ростіч. Мир. Пов. І. 148. В погонь.... ударилась за Марком. Мнж. 26. Уда́ритись навтікача́. Броситься бѣжать.
3) Отправляться, отправиться.
Ударилась в город мамкувати. Щог. В. 100. У ма́ндри вдарилась. Отправилась въ дорогу, пошла бродяжничать. Мир. Пов. 11. 95.
4) Обращаться, обратиться къ кому, прибѣгнуть къ кому.
Вона вдарилась до знахарки. ЗОЮР. II. 34. Вдаря́тися в що. Прибѣгать къ помощи чего, обращаться къ чему. Не плач, мати Оврамихо, не вдавайся вліки, — випроводила сина Овраменка у поход навіки. Не плач, мати Оврамихо, не вдаряйсь в ворожки, — поховали сина Овраменка в степу край дорожки. Грин. III. 584. См. Вдаватися.
5)
Уда́ритись у го́лос, у плач. Заплакать. Г. Барв. 58.
6)
у ту́гу. Запечалиться. Чуб. V. 402.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бродя́жество, бродя́жничество = бродя́жство, волоцю́жство, ма́ндри, мандрі́вка. — Зараз віддали його до суду за волоцюжство. Фр. — Пішов у мандри. — Мандрівочка, рідна тїточка. н. пр.
Застра́нствовать = помандрува́ти, пові́яти ся, піти́ в ма́ндри. — Пішла наша Оксана знову в мандри.

Запропонуйте свій переклад