Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 8 статей
Запропонувати свій переклад для «навкір»
Шукати «навкір» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Зло, сущ. –
1) зло (р. зла), ли́хо (-ха), лихе́ (р. лихо́го), (редко) ху́до (-да). [Ну, бра́те, – ка́жуть: як ти жив? добро́ чи зло роби́в? (Гліб.). Лю́ди не одна́ково розумі́ють добро́ і зло, пра́вду і непра́вду (Наш). Хто сі́яв зло, той пожина́в скорбо́ту (Куліш). Піп люде́й кара́є, а сам ли́хо ро́бить (Номис). Рома́не! лихи́м живе́ш, литвино́м оре́ш (Номис). Я їм добра́ не зи́чу, ху́да не ми́слю (Чуб. V)].
• Делать зло – ли́хо ко́їти, чини́ти, учини́ти (сделать) кому́, (образно) ли́хо кува́ти кому́.
• Ом сделал страшное зло – він вчини́в (зроби́в, ско́їв) страшне́ ли́хо.
• Желать зла кому – ми́слити зло кому́, бажа́ти (зи́чити) ли́ха кому́.
• На зло научать кого – на ли́хо вчи́ти кого́.
• Употреблять во зло – вжива́ти на зле що, зловжива́ти що; см. Злоупотребля́ть.
• Считаться за зло – йти (вважа́тися) за зле;
2) (беда) ли́хо, біда́, (неожид.) лиха́ годи́на; см. Беда́.
• Общественное зло – грома́дське ли́хо.
• Рабство есть величайшее из зол – ра́бство – це найгі́рше ли́хо (зло).
• Из двух зол выбирай меньшее – котре́ ли́хо ме́ншеє те й вибира́й.
• Постигло зло кого – спітка́ло ли́хо кого́, поби́ла кого́ лиха́ годи́на.
• Как на зло (на беду) – як на зло, як на ту пеню́, як на те. [Як на ту пеню́ й ма́ти прихо́дять (Сл. Гр.)].
• Избежать зла – уни́кнути, втекти́ ли́ха (біди́).
• Уйти от зла – втекти́ від ли́ха (біди́).
• Вещать зло – ли́хо (біду́) віщува́ти кому́;
3) (злость) злість (-о́сти).
• На зло (делать) – на зби́тки, на злість, на при́крість, на пеню́, на ка́пі[о]сть, (на перекор) навкі́р, навкі́рки, наперекі́р, насукі́р кому́ (чини́ти). [Це він на зби́тки ота́к ро́бить (Кам. п.). На злість мої́й жі́нці неха́й мене́ б’ють (Приказка). Усе́ на ка́пость ро́бить (Сл. Гр.)].
• Зло взяло меня – за́злісно мені́ ста́ло, лю́то зроби́лося мені́.
• Сорвать зло на ком – зігна́ти се́рдце (оско́му) над ким на ко́му. [Щоб над ким-не́будь се́рце своє́ зігна́ти (Квітка)].
• Со зла – зо-зла́, зі-зла́, з се́рця, з пересе́рдя. [Тро́хи з се́рця не скази́всь (Стор.)].
Надосажда́ть, надосади́ть – (на)досажда́ти, (на)досади́ти, надопіка́ти, надопекти́ кому́ и чим, допіка́ти, допекти́, доїда́ти, дої́сти кому́ и кого́ чим, (на)дозо́лювати, (на)дозоли́ти кому́; (докучать) надокуча́ти, надоку́чити, набрида́ти, набри́днути, уприкря́тися, упри́критися, упіка́тися, упекти́ся кому́; (делать на зло) роби́ти на доку́ку (на зби́тки, на злість, на при́крість), (наперекор) роби́ти наперекі́р (навкі́р) кому́ що; срв. Донима́ть 2 и Надоеда́ть. [Чим же я вам досади́в? (Глібів). Як допечу́ть йому, то стережи́ся тоді́ ко́жен (Куліш). Ду́же вже ви нам надозоли́ли (Стор.)].
Напереко́р, нрч. – наперекі́р, в[на]су́переч, насупереки́, навпере́к, упо́перек, навсу́по[і]р, (на)всу́ко́[і́]р, насу́кір, навпі́р, (диал.) навкі́р(ки); см. ещё Зло 3 (На зло). [А вже наперекі́р йому́ і не ду́ма іти́ (Кониськ.). Насу́переч собі́ само́му (Грінч.). Була́ слухня́на така́, що й сло́ва впо́перек було́ не промо́вить (Рада). Насу́кір їм навми́сне зго́дився (Крим.)].
• Поступать, поступить, делать, сделать -ко́р кому – роби́ти, зроби́ти, чини́ти, учини́ти перекі́р кому́, наперекі́р кому́, іти́, піти́ з ким насупереки́, (редко) борозди́ти кому́ що. [А я тобі́, моя́ ма́ти, перекі́р ізроблю́ (Пісня.). Син іде́ насупереки́ з ба́тьком (Вовчанщ.)].
• -ко́р судьбе – наперекі́р до́лі.
Насупо́р, народн., см. Напереко́р.
• Делать что -по́р – роби́ти що насукі́р (насупі́р, навкі́р, на зло: на злість) кому́.
На́хворость –
1) нрч. – на злість, на при́крість, на зби́тки, (наперекор) навкі́р(ки), насукі́р (кому́);
2) см. Спле́тня.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Навкі́р, навкі́рки, нар. (зап.) – наперекор, на-зло.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

навкі́р, навкі́рки, присл.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Навкі́р и навкі́рки, нар. Наперекоръ, на зло. Желех. То мі навкір робиш. Гол. III. 389.