Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей
Запропонувати свій переклад для «облуда»
Шукати «облуда» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Кова́рство – пі́дступ (-пу) и пі́дступи (-пів), (часто) підсту́пність, лука́вство, облу́да, хи́трощі (-щів), лука́вність (-ности). [Все оберну́ в інтри́гу я та в пі́дступ (Куліш). Зна́ю я тепе́р всі пі́дступи лука́ві ри́мські (Л. Укр.). Облу́дний і на найни́жчі пі́дступи зда́тний чолові́к (Єфр.). Ші́ллерова дра́ма: «Підсту́пність і коха́ння» (Крим.). В мої́х слова́х не зна́йдете лука́вства (Куліш). Що й каза́ти! Лука́вности є бага́то в лю́дях (Звиног.)].
Лука́вость, Лука́вство – лука́в(н)ість, лука́вство, хи́трість, хи́трощі (-щів), підсту́пність, пі́дстуд (-пу), облу́дність (-ости), облу́да; срв. Лука́вый. [Лука́вности є бага́то в лю́дях (Крим.). В мої́х слова́х не зна́йдете лука́вства (Куліш)].
Обма́н – обма́на, мана́, ома́на, облу́да, злу́да (гал.), ошука́нство, ошука́ння, о́шук, ошу́ка, дури́світство, о́бдур (-ру и -ри) (м. и ж. р.). [Не ві́рте, це все обма́на. О́бдур’ю ти зо мно́ю жи́ла (Г. Барв.)].
• Явный обма́н – види́ма облу́да, -ме ошука́нство, -мий о́шук и т. д. Обма́ном – о́шуком, обма́ною.
• Добыть -ном – ви́туманити, ви́дурити.
• Без обма́на – без о́шуку.
• Обма́н чувств (призрак) – мана́, ома́на, мара́. [Усе́нький світ – мана́ (Крим.)].
• Обма́н зрения, оптич. -ма́н – ома́на, мана́ для о́ка, м. опти́чна.
• Вводить (ввести) в -ма́н кого – призво́дити (призве́сти) кого́ до облу́ди, до о́шуку и т. д., підво́дити, підве́сти кого́ на облу́ду, на о́шук и т. д., зво́дити, зве́сти кого́; в заблуждение – омиля́ти, омили́ти кого́.
• Вдаваться, вдаться (впадать, впасть) в -ма́н – захо́дити (зайти́) в облу́ду, в о́шук и т. д., допуска́тися, допусти́тися облу́ди, о́шуку и т. д.
Подо́бие –
1) (образ, изображение) подо́ба, подоби́зна, подобина́ кого́, чого́; (обманчивое) облу́да, натя́ма кого́, чого́, чия́. [Утра́тити зо́всім подо́бу лю́дську (Л. Укр.). Де́яка подо́ба ща́стя (Єфр.). Подо́ба і́стини за пра́вду ста́ла вам (Самійл.). Він зліпи́в з не́ї подоби́зну. Не Іва́н, а натя́ма Йва́нова, так схуд (Козел.)].
• Одно только -бие (обманчивое) чего-л. – сама́ (одна́) облу́да (натя́ма) кого́, чого́, чия́.
• По образу и по -бию божию – в о́браз бо́жий і подо́бу (Бібл.).
• И -бия нет подлинника – і подо́би нема́ першотво́ру.
• На -бие кого-л., чего-л. – на взір, взо́ром, на кшталт, кшта́лтом, на шта́лт, шта́лтом, на штиб, на штем кого́, чого́; срв. Мане́р. [Вона́ споруди́ла собі́ щось на взір вівтаря́ (Л. Укр.). Ходи́ли го́лі на кшталт цига́н (Котл.)];
2) подобо́нство, схо́жість (-жости); см. Схо́дство.
При́зрак – прима́ра, мара́, (ув. мари́ще, марю́ка), мана́, (реже манія́), ома́на, обма́ра, (привидение) при́вид (мн. при́види и приви́ддя), приви́ддя, поя́ва, маня́к (-ка), (обман, мираж) облу́да, ма́рево, обма́на. [Ща́стя – прима́ра: його́ нема́є на сві́ті (Васильч.). І немо́в крива́ві прима́ри насува́лись на мі́сто (Коцюб.). Се голо́дної сме́рти мара́ (Л. Укр.). Се не мана́ – перед оча́ми твої́ми ма́тінка твоя́ (Греб.). Перед не́ї стоя́ла не Гаї́нка, а яка́сь мара́ бліда́, страшна́ (Грінч.). Що се таке́? Се не мара́; моя́ се ма́ти і сестра́ (Шевч.). Серед хао́су дивови́жних ма́рищ (Л. Укр.). Яка́сь страшна́ поя́ва (Леонт.). І мо́вчки при́видом блука́й (Олесь). При́вид наро́днього бу́нту (Леонт.). Перед тим приви́ддям страшно́ї пра́вди (Л. Укр.). Приви́ддя безсо́нної но́чи (Л. Укр.)].
• -рак счастья – прима́ра, ма́рево ща́стя.
• -рак смерти – прима́ра, мара́ сме́рти.
• -ки больного воображения – прима́ри х(в)о́рої уя́ви.
• Обманчивый -рак – облу́дна мара́ (прима́ра, мана́, обма́ра).
• Сражаться с -ками – воюва́тися (би́тися) з прима́рами (при́видами, маняка́ми). Срв. Привиде́ние.
Притво́рство – удава́ння, уда́ння, прикида́ння, при́киди (-дів), облу́да. [Це ва́ша ви́гадка його́ в святі́ запи́ше, а він – облу́да ввесь і не́ю ті́льки ди́ше (Самійл.). І зно́ву щебета́ннячко, і смі́шки, і ле́стки, і при́киди (М. Вовч.)].
• Без -ва – невда́но. [Спро́буймо побала́кати щи́ро, відкри́то, невда́но (Крим.)].
Притво́рщик, -щица – облу́дник, облу́дниця, облу́да (общ. р.), удава́льник, удава́льниця, уда́ваник, уда́ваниця, прики́дько (общ. р.) нещи́рий (-рого), нещи́ра (-рої).
Пуф – пуф, (обман) облу́да, тума́н.
• Это всё пуф – це все мана́ сама́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Истошно – несамовито, нестямно, (отчаянно) розпачливо, розпачно, (надрывно) надсадно, надривно:
• истошно кричать, кричать истошным голосом – крича́ти несамовито (не своїм голосом), (шутл.) крича́ти на пуп.
[Ху-у! Серце Григорієве ніби хто поклав у жорстокі лещата. Він стояв, зціпивши зуби до хруску, щоб не ревнути дико, нестямно (І.Багряний). Маріка кричала розпачно, аж бабусі полякалися (В.Міняйло). Б’є кулаками, кусає і лементує несамовито: «А, віроломцю Фернандо! Зараз, зараз заплатиш ти за кривду, що мені єси вчинив! Оцими руками я вирву тобі з грудей серце, де звили собі кубло всі на світі пороки, а найпаче зрада і облуда!» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Коли появилися пілоти, пасажири здивовано зауважили, що вони обидва сліпі. Пілоти сіли в кабіну, запустили мотори — пасажири запанікували. Літак вирулив на доріжку і почав розганятися – пасажирів охопив жах. До кінця смуги залишається 300 метрів, 250, 200, 100…. — пасажири несамовито кричать, і тут літак різко йде вгору і нормально злітає. Один пілот до іншого: — От дочекаєшся, одного разу вони не закричать, і ми розіб’ємося!]. Обговорення статті
Любовь –
1) (к кому страсть, любовное влечение) коха́ння, (ласк.) коха́ннячко, любо́в, лю́бощі до ко́го, лю́бість, (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння;
2) (любовные ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі, ми́лува́ння, лю́бість, ла́ска, коха́ння;
3) (предмет любви) коха́ння (коханячко), милува́ння (милуванячко), закоха́ння (закоханячко);
4) (нравственн. чувство) любо́в, люба́;
5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го:
• безумная любо́вь – шале́не коха́ння (закохання);
• брак не по любви – шлюб (одруження) без кохання (без любові);
• брак по любви́ – шлюб до (з) любо́ви (до сподо́би);
• братская любо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в;
• вера, надежда, любо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в;
• возбудить в ком любо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ (в се́бе);
• вспылать любовью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися;
• вспыхнуть любовь – лахну́ти любо́в’ю, коха́нням;
• гореть, сгорать от любви к кому – палати коханням до кого;
• делать что с любовью, с любовью заниматься чем-либо – робити що залюбки (з любістю, з любов’ю); кохатися в чому; працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням;
• жениться, выйти замуж по любви́ – одружи́тися (за́між піти́) з любо́ві;
• изъявлять любо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́;
• искренняя, настоящая любо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в;
• любо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність;
• любовь к искусству – любов до мистецтва;
• любовь к родине – любов до рідного краю (до рідної країни, до рідної землі, до рідної сторони), любов до батьківщини (до вітчизни, до отчизни);
• любо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в;
• любовь не картошка — не выкинешь (не выбросишь) за окошко – любов не короста — не вигоїш спроста (Пр.); згадай та охни, мовчи та сохни (Пр.);
• любовь не пожар, а загорится – не потушишь – любов не пожежа, а займеться — не погасиш (Пр.);
• любо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть;
• мне не дорог твой подарок, дорога твоя любовь – не дороге дарування (даруванячко), дороге твоє кохання (коханячко);
• нашим новобрачным совет да любо́вь (мир да любовь)! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися!;
• нежная любо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в;
• не по любви – не до любові (любості);
• объяснение в любви́ – осві́дчення (про коха́ння);
• первая любовь – пе́рше ко́хання (закохання), пе́рша любо́в;
• объясняться, объясниться, признаваться, признаться в любви кому – признаватися, признатися про кохання (в коханні) кому, робити, зробити кому признання в любові (у коханні), освідчувати, освідчити кохання кому, освідчуватися, освідчитися [про кохання (про любов)] перед ким, кому, визнавати, визнати (виповідати, виповісти) кому кохання (любов свою);
• относиться с любовью – ста́витися з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно;
• питать любо́вь к чему – коха́тися в чо́му;
• по любви – з кохання;
• пылкая, пламенная любо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в;
• пребывать в любви – пробува́ти в любо́ві;
• приобрести чью любо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску;
• родительская любо́вь – батькі́вська любо́в;
• с любовью – до любо́ви, з любов’ю, коха́но;
• старая любовь не ржавеет, старая любо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма (Пр.); давнє кохання не ржавіє (іржавіє) (Пр.);
• супружеская любо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння;
• сыновняя любо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в;
• умирать, погибать от любви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви.

[Хто не лю́бить, той не пізна́в Бо́га, бо Бог є любо́в (Біблія). Піді́йдеш йому́ під ла́ску (П.Куліш). Він мені визнавав любов свою (П.Куліш). Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г.Барвінок). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л.Українка). Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М.Вовчок). Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Б.Грінченко). Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Б.Грінченко). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Б.Грінченко). Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М.Вовчок). Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л.Українка). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня). Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М.Вовчок). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (А.Кримський). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня). Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня). З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (С.Єфремов). Ой, Бо́же, Бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Г.Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Пр.). Колишній дотик її руки живущим огнем проймав йому кров. Він згадував їхню зустріч на пароплаві, її слова і шукав у них бажаної запоруки. Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). У коханні як у медицині: поганенький лікар утричі люб’язніший (В.Стись). Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, — ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних (В.Стус). І не те, щоб жити — більше: споконвіку б — без розлуки. До віків і після віку — це — любов. Оце — вона! (В.Стус). Напередодні об’єднання Німеччини, яке всіх лякало, один француз мрійливо промовив: «Я так люблю Німеччину, що хотів би, щоб їх було дві»… В українців причин для ніжних почуттів до Росії куди більше, ніж у французів до Німеччини. Моє серце розривається від любови, і я хотів би, щоб Росій було хоча б штук п’ять-шість. Правда, моя любов до Совєтського Союзу була ще ніжнішою, і я вцілів тільки тому, що об’єктів її прикладення стало 15 (з інтернету; Дивнич). Любить Бог українця, але не признається (В.Слапчук). Усе було — і сум, і самота. І горе втрат, і дружба нефальшива. А ця любов — як нитка золота, що й чорні дні життя мого прошила. Усе було, було й перебуло. А ця любов — як холодно без неї! Як поцілунок долі у чоло. Як вічний стогін пам’яті моєї (Л.Костенко). Абсолютно ідіотська фраза з російської — «займатися любов’ю». Повна нісенітниця. Любов, кохання, честь, гідність — все це абстракції. Як можна займатися честю, совістю. В українській мові є прекрасне слово «кохаються». Шановні, кохайтеся, якщо можете. Ну, а коли ні, «займайтеся». Що зробиш… (Ярослав Трінчук). Крім того, любов — це ще багато різних речей, тільки чомусь у нас в наявності всього два слова для означення того складного багатокомпонентного почуття: «кохання» — це те, що із сексом, а все решта — просто «любов». Тішить тільки, що у росіян взагалі лиш одне на всі випадки життя. Вони просто «люблять» все підряд: і батьківщину, і маму, і друга, і кохану, і песика. В той час як у Біблії розрізняють три відтінки такого почуття, а у Греції — цілих шість: Ерос – романтично-чуттєва любов, Прагма — реалістична любов, Маніа — хвороблива любов, Агапе — безумовна любов, Сторге — любов-дружба, Людус — любов-гра (Ярка Дубинська). Справжня любов, як рослина — повинна рости (Валерій Чоботар). Якщо абстрагуватися від біохімічних процесів у мозку, які, за твердженням фізіологів-матеріалістів, породжують те, що мудаки-поети називають коханням (щасливе кохання — це фермент, який активізує ті нейронні ланцюжки, що відповідають за ейфорію; нещасне, відповідно, стимулює мозкові зони депресії), і розглянути проблему в метафізичному вимірі, то є така думка, що любов — це не лише найбільший дар Божий, а взагалі — атрибут Бога в людині, одна з рис образу і подобія. А хто проти? Та це про любов. Ми ж тут — про суку-любов, яка, з одного боку, большая и чистая, а з другого — маленькая и пошлая, любов, яка нищить, висотує нерви, висушує мозок, вичавлює з людини кров (інша людина, на яку, власне, й спрямована любов, п’є ту кров горнятками, хоча не обов’язково є вампіром). Одне слово, якщо вербалізувати проблему в контексті запропонованого дискурсу, то любов як категорія поширює свою юрисдикцію зі сфери емоційного на рівень матерії у її білковій формі існування. Щось таке (В.Кожелянко). Любов — сприятлива сила, що дозволяє говорити про будь-що доглибно (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). — … життя людське надто довге для одного кохання. Просто-таки надто довге. Це мені мій Артур пояснив, коли накивав п’ятами… І це правда. Кохання — це чудово. Та одному з двох воно завжди видається надто довгим. І тоді другий залишається ні з чим. Сидить і чекає чогось, витріщивши очі. Чекає, як божевільний… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання потрібне вже хоч би для того, щоби навчитися Болю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Він кохав її, він прислухався до цього кохання, яке кликало Поль, доганяло її, розмовляло з нею; Сімон слухав його заклякнувши, налякано, почуваючи тільки біль і спустошення (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так, моє кохання було надто велике. А надто велике кохання обтяжливе для того, на кого воно спрямоване, я цього не розуміла, нічого про це не знала. Та якби й знала, це однаково не допомогло б. Бо хто може визначити міру кохання?  (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Майже всю ніч пролежала, зціпивши зуби й стиснувши кулаки, задихаючись від люті й жаху, ба гірше — від каяття, цього сліпого прагнення повернути час назад хоч на годину, на секунду. Та тільки не час любощів (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Чи то любов робить людину дурною, чи тільки дурні й закохуються? Роками я торгую зі своїм клунком і знана всіма як сваха, проте на це запитання відповісти не можу (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Обидві, обравши різні напрямки, прагнули вирватися з цього зліпленого з різних елементів світу: горда Клариса в служіння мистецтву, до якого, проте, як невдовзі довелося визнати її вчителеві, в неї не було справжнього покликання, а тендітно-меланхолійна і, властиво, не пристосована до життя Інес — назад, під крило й під духовний захист надійного міщанського побуту, шлях до якого відкривав респектабельний шлюб, бажано з кохання, а як ні, то й без нього (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Чому ви не витурите його? — Він не такий поганий, докторе. Тільки запальний… — Равік глянув на дівчину. Кохання, подумав він. І тут кохання. Одвічне диво. Воно не тільки осяває барвистою веселкою мрій сіре небо буднів, а й може оточити романтичним ореолом купу лайна. Диво і страхітливий глум водночас. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання травами не лікується (Овідій). Ніяка облуда не здатна довго приховувати кохання, коли воно є, або ж удавати, коли його нема (Ф. де Лярошфуко). …людське життя тягнеться надто довго для одного кохання (Е.М.Ремарк). Любов іноді приходить так несподівано, що ми не встигаємо роздягнутися (С.Є.Лєц). Кохання — це грубе перебільшення різниці між однією людиною і всіма іншими (Дж.Б.Шоу). Любов терпить і прощає все, але нічого не пропускає. Вона тішиться мализною, але вимагає всього (Клайв Льюїс). Серед всесвітнього варварства людським істотам іноді (досить рідко) вдається створити теплі місця, осяяні світлом кохання (М.Уельбек). Любов, що боїться перешкод, — це не любов (Д.Ґолсворсі). Шлях справжнього кохання ніколи не був гладкий (В.Шекспір). Ніщо так не економить час і гроші, як взаємне кохання з першого погляду]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОБМА́Н (дурисвітство) ще махлюва́ння, махля́рство, шахра́йство;
обман чувств мана́, облу́да, ілю́зія;
обман зре́ния ома́на зо́ру, зорова́ /опти́чна/ ілю́зія, опти́чний обма́н.
ОБОЛЬЩЕ́НИЕ забут. омані́ння, (ілюзія) облу́да.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Лицемерие – облу́да, -ди, лицемі́рство, -ва.
Обман –
1) (чувств, призрак) ома́на, обма́на, -ни, облу́да, -ди;
2) (надувательство) ошука́ння, -ння, шахра́йство, -ва;
3) (ложь) обма́на, -ни, о́бдур, -ру.
Призрак –
1) (привидение) мара́, -ри́, при́вид, -ду, ма́рево, -ва, облу́да, -ди;
2) см. Греза, Мечта.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Обман – ошуканство; ошук; облуда. Без обмана – без ошуку. Обман зрения – омана. Обман чувств – мана. Вводить в обман кого – дурити, обдурювати кого. Впадать в обман – заходити в облуду, в ошук. Явный обман – видима облуда, брехня.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Облу́да –
1) лицемерие, притворство;
2) обманчивый вид.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

облу́да, -ди, -ді; -лу́ди, -лу́д

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Облу́да, -ди, ж.
1) Лицемѣріе, притворство, обманъ. Хто облудов віддихає, най нігди щастя не має. Гол. І. 299.
2) об. Лицемѣръ, лицемѣрка, притворщикъ, притворщица. Гадалам ся, мій миленький, втопити, щоб з тобою, облудою не жити. Гол. І. 282. Ой не жаль же мі того вина й меду, же ’м пив, ой но мі жаль, же ’м з облудов оженив. Гол. IV. 207.
3) Призракъ; обманный видъ; только видъ внѣшній, а въ дѣйствительности того, что должно быть, нѣтъ. Мнж. 187. Тремтів, як на дереві облуда. Полт. Облуда одна стоїть, а яка хата хороша була. Екатериносл. г. Літав до однієї жінки змій, та так її перевів, шо тілько одна у неї чоловіча облуда. Мнж. 9. Ум. Облу́дка.
Облу́дка, -ки, ж.
1) Ум. отъ облу́да.
2) Оболочка верхняя, кожица (напр., яблока). Як положиш кислицю у піч спектись, то шкура їй репне. У всякій кислиці у середині є сік і воздух; од тепла сік закипа і з його робиться пара, а воздух роздається.... і вони розривають облудку. Дещо.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

продавни́ця, продавни́ць; ч. продаве́ць, прила́вниця
працівниця закладу торгівлі та ін.; та, хто продає якийсь товар. [Згинь! Пропади! Нечиста сило! – закричала, йойкаючи, перестрашена не на жарт продавниця. (Олександр Денисенко «Межник, або Всесвітнє Свавілля», 2010). Курортне, як от бальбецьке, життя неабияк прикрашає личко чепурної дівчини, продавниці черепашок, тістечок або квітів <…> (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. У затінку дівчат-квіток», пер. Анатоль Перепадя, 1998). – Дивись! – звертається дівчина-облуда до іншої продавниці, також по-українському одягненої. (Василь Чапленко «На схилі мого віку» (збірка), 1982). Вибирали самі, що бажали, без допомоги продавниць, витягали з вішаків, що хотіли і, приглянувшись, брали з собою, або залишали на вішаках. (Дарія Ярославська «Її Нью-Йорк», 1959). Зиркнувши принагідно на свого величезного годинника – чудовий засіб, аби приголомшити продавниць і дати їм утямки, що таке достаток, – капітан послав гачком поцілунок племінниці й вийшов з крамниці <…> (Чарлз Діккенс «Домбі і син», пер. Микола Іванов, 1930).]
див.: продава́чка, продавчи́ня, продавщи́ця, прила́вниця
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Кова́рство = лука́вство, хи́трощі, облу́да, пі́дступ, частїше мн. пі́дступи. — Знаряддя підступу і душогубства. К. М. X. — Як би його, підступом узявши, вбити. К. Св. П.
Лицемѣ́ріе = лицемі́рство (С.Пар.) фальш, хвальш, ф(хв)альши́вство, облу́да (С. З.), лука́вство, не щи́рість. (С. Ж.). Людей з розумом, коли вони зазна́ють від кого лукавство, лицемірством вже не обдуриш. Зїньк.
Лука́вство = лука́вство (С. Пар.), хи́трощі, облуда (С. З.).
Надува́тельство = дурі́ння, обду́рювання, фальш, хвальш (С. Ш.), облу́да (С. З.), обма́на (С. З. Л.) і д. Моше́нничество. — Добра мої одібрані обманою. Л. В.
Нелюди́мъ, нелюди́мка, нелюди́мый, ая = нелю́да (С. Л. сп. р.), одлюдько (сп. р.), нелю́дько, бе́злюдень, безлю́дько (С. Л.), одлю́дний (С. З.), вовкува́тий.—Такий, що нї до кого й не озветь ся: понура та одлюдько. Ск. — Дорікає сестра, що я безлюдько — цураю ся людей. Кн. — І на в знаки не дасть — такий безлюдько. С. Л. — Живе одлюдно на вигонї. С. 3. — Облуда будь од нас одлюдна. н. п.
Обманъ = облу́да (С. З.), ошука́нство, ошука́ння (С. З.), шахра́йство (С. З.), о́шук, дури́сьвітство (С. Л.), обма́на (С. З. Л.), підма́на (Кр.), ома́на. — Обма́нъ чувствъ = мана́ (С. Л.), ома́на (С. З.), мара́. — Лестною облудою покритий. Скоропадський. С. З. — Облуда будь од нас одлюдна. н. пр. — Доти шахраював, доки за своє шахрайство устряв в лабети. Кн. — До́бра мої одібрані обманою. Л. В. — Не слухаючи оман мятежничих. Мазепа. С. З. — Серце не хотїло тому вірити, не хотїло ламати ту чудовну оману, ту фантастичну облуду. Мир. — Весело здавало ся од чарівничої омани поета. К. X.
Оте́чество = оте́чество (С. Жел.), отчи́зна, одчи́зна (С. Жел. З.), ба́тьківщина (С. Пар.) роди́на (С. Л. Пар.), оте́щина (С. Жел.), вітчина́ (С. Пар. Жел. Се останнє слово вживаєть ся тільки в Галичан, і у галицьких письменників.) — Отечество на язицї, а в серцї облуда. н. пр. (Номис, ст. 182). — А отечество так любить, так за ним бідкує, та так з його, сердешного, кров, як воду, точить. К. Ш.
Привидѣ́ніе = мара́ (С. З. X), мана́ (С. З.), манїя́ (С. З. Л.), маня́к, поторо́ча (С. Л.), зла личи́на, чма́ра (С. З.), почва́ра (С. З.), привиде́нция, облу́да. — Задля чого ж мара появилась у вояцькій збро́ї? Ст. Г. — Одкасни ся манїя! С. Л. Пр. д. ще під сл. Видѣ́ніе 2.
При́зракъ = 1. ма́рево (С. З.) мара́ (С. З. Л.), мана́ (С. З. Л.), ма́нево, маня́к, манїя́ (С. Л.), ома́на, облу́да, чмара́, поторо́ча (С. Л.), проя́ва (С. Л.). — Марево — не вариво — не наїш ся. н. пр. 2. ц. Грёза і Мечта́.

Запропонуйте свій переклад