Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 4 статті
Запропонувати свій переклад для «отечество»
Шукати «отечество» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бідкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Печаловаться о комъ, о чемъ. А той щедрий та роскішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним бідкує. Шевч. II. 12. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. І. 199.
Краї́на, -ни, ж. Край, страна. Да дивись, дивись, да, бусурмене, на свою країну. Мет. 179. Нема в світі, як своя країна! Рудч. Чп. 248. Рі́дна країна. Родина, отечество. Ум. Краї́нка, краї́нонька, краї́ночка. Ой пошлю я зозуленьку у чужую країноньку. Грин. III. 410.
Край, кра́ю, м.
1) Край, конецъ.
Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. Харьк. До краю одежі його приторкнулись. Єв. Мр. VI. 56. Нема краю тихому Дунаю. Мет. 14. Уразив він моє серце в самий край. КС. 1882. X. 37. Од кра́ю до кра́ю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають. Шевч. 75.
2) Конецъ, окончаніе.
Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Харьк. Оце ж моєму наймитуванню край. Полт. До кра́ю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. Кра́ю, до кра́ю дово́дити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Шевч. 107. Та доведу вже до краю, доведу — спочину. Шевч. 206.
3) Бортъ (судна). Мнж. 179.
4) Берегъ.
На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає. Гол. І. 115.
5) Сторона.
Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу. Мет. 85.
6) Край, страна, область.
Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. ЗОЮР. І. 214. Тяжко-важко умірати у чужому краю. Шевч. Рі́дний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. К. ЧР. 11. Треба рятувати рідний край. Стор. МПр. 57.
7) Кусокъ (хлѣба).
Як хліба край, то й під вербою рай. Посл.
8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне.
Тут край треба грошей, а їх нема. Волч. у. Мені край треба продати корову, а инчу купити. Волч. у. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. Макс. А думка край світу на хмарі гуля. Шевч. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любила-кохала, — край себе не маю. Макс. Виплакала карі очі, край козака стоя. Нп. Тільки край мого серденька як гадина в’ється. Грин. III. 220. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю. Шевч. Надибав дівчину край долини. Гол. I. 120. Моя хата край води. Нп. Ум. Краєчок, крайо́к. З краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. II. 188.
Отчи́зна, -ни, ж.
1) =
Батьківщина. Кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки й левади. АД. II. 48.
2) Отечество, отчизна, родина.
Хоч би ти... для отчизни кинувсь із мосту в воду, то й я за тобою. К. ЧР. 77.

Запропонуйте свій переклад