Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 121 статтю
Запропонувати свій переклад для «покладати»
Шукати «покладати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Возлага́ть, -ся, возложи́ть, -сяпоклада́ти (що на ко́го), -ся, покла́сти, -ся, наклада́ти (що на ко́го, кому́), -ся, накла́дувати, -ся, накла́сти, -ся, склада́ти що на ко́го, на що [Ті́льки на пра́вду склада́ймо наді́ї (Грінч.)], -ся, скла́сти, -ся.
-га́ть, -жи́ть надежды, надеждупоклада́ти (покла́сти) наді́ї, наді́ю на ко́го, на що, держа́ти наді́ї, наді́ю на ко́го, на що, впова́ти на ко́го.
-га́ть, -жи́ть издержки на когопоклада́ти (покла́сти), наклада́ти (накла́сти) втра́ти, вида́тки, ко́шти на ко́го.
-га́ть, -жи́ть корону на кого – коронува́ти, укороно́вувати кого́, сов. укоронува́ти; (о венце) наквітча́ти. [Хто пе́рший наквітча́є собі́ на го́лову царськи́й віне́ць? (Крим.)].
-га́ть, -жи́ть поручение на кого – припоруча́ти, -чи́ти кому́ що.
Возло́женный – покла́дений, накла́дений, скла́дений.
Гне́вать, -ся и гневи́ть, -ся – гні́вати, -ся (я гні́ваюся), гніви́ти, -ся (я гнівлю́ся), поклада́ти (покла́сти) гнів на ко́го, прогнівля́ти, -ся, прогніви́ти, -ся; важки́м ду́хом ди́хати на ко́го.
Гне́вающийся часто – гнівли́вий.
Допуска́ть, допусти́ть – пуска́ти, пусти́ти, допуска́ти, допусти́ти, попуска́ти, попусти́ти, підпуска́ти, підпусти́ти, дово́дити, дове́сти́, (предполагать) припуска́ти, припусти́ти. [В свою́ госпо́ду я пуска́ю всіх (Л. Укр.). Не попу́стить (или не дасть, не дозво́лить) він Грицько́ві верхово́дити над собо́ю (Грінч.). Такі́ фо́рми дозволя́ються, хіба́, в ві́ршах. Ви ка́жете, що з ньо́го зло́дій, а я того́ не припуска́ю (не гада́ю). Не приведи́ (не доведи́), бо́же, ніко́му тако́го ба́чити].
Допу́стим (предположим) – покладі́мо, припусті́мо, да́ймо, да́ймо на те́є. [Да́ймо, що він прода́сть жи́то, то й тоді́ все-ж не ви́стачить гро́шей на ха́ту. Да́ймо на те, що він помили́вся. Покладі́мо на́віть, що слова́ її́ справедли́ві (Крим.)].
Не допуска́ть и мысли – і ду́мки не припуска́ти, і в голова́х не поклада́ти. [І в голова́х не поклада́ла, щоб пан му́сів збреха́ти (Квітка)].
Не допуска́ть противоречий – не попуска́ти супере́читися (или спереча́нь).
Не допусти́ть беды (предотвратить) – запобі́гти ли́хові, зара́дити ли́хові.
Допусти́ть себя до чего (или допусти́ть что) – допусти́тися чого́. [Хто міг сподіва́тися, що він допу́ститься брехні́? Де́котрі сміхови́ни, що їх допусти́всь а́втор (Крим.)].
Ду́мать
1) (
мыслить) ду́мати, гада́ти, ми́слити про ко́го, про що, (рассуждать) міркува́ти про що, над чим, (мозговать) мізкува́ти про що, (иметь в мыслях) в голові́ (в ми́слях) поклада́ти що, в го́лову кла́сти, ма́ти на ду́мці (на ми́слі), (полагать) поклада́ти. [І про ре́чі пова́жні гада́в (Самійл.). Ніко́ли не гада́в був (не ожидал) зустрі́ти їх тут (М. Лев.). Та я лю́блю тебе́, і бі́льше ні за ко́го і в голові́ не поклада́ю (Неч.-Лев.). І в го́лову того́ собі́ не клав, щоб свари́тися (Грінч.). А ма́ма зо́всім не така́ ди́ка, як я був поклада́в (Крим.)].
Ду́мать-гадать – ду́мати-гада́ти, розважа́ти-гада́ти. [В самотині́ я зостаю́ся розважа́ть-гада́ти (Л. Укр.)].
-мать думу – ду́му гада́ти, ду́му ду́мати.
И ду́мать нечего – і ду́мати не гада́й.
Нечего -мать – шко́да́ й га́дки, шко́да́ чого́, ні́чого (нема́ чо́го) ду́мати, гада́ти, міркува́ти. [Шкода́ й га́дки, не бу́де нічо́го (Шевч.). Шкода́ було́ похо́ду (нечего было и думать о походе), довело́ся верта́тись (Кул.)].
Так он -мает (таково его мнение) – так він гада́є, така́ в йо́го ду́мка, він тако́ї ду́мки. [Ма́буть і оте́ць Си́дір тако́ї ду́мки (Конис.)];
2) (
заботиться, печься) ду́мати про ко́го, дба́ти про кого-що, клопота́тися про ко́го-що.
И не ду́мать – і га́дки не ма́ти, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́ти. [Не жу́риться Катери́на, і га́дки не ма́є = и не ду́мает вовсе) (Шевч.). Як була́ я молодо́ю, і га́дки не ма́ла (ни о чём не ду́мала), по садо́чку похожа́ла (Шевч.)];
3) ду́мать с подозрением про кого, иметь подозрение на кого – ду́мати на ко́го, ма́ти підзо́р на ко́го, при́зру на ко́го ма́ти. [Хто вкрав? на ко́го ви ду́маєте?];
4)
ду́мать с кем о чём-либо (советываться) – ра́дитися з ким про що; (замышлять) замишля́ти з ким;
5)
ду́мать (мечтать) о себе (зазнаваться) – зано́ситися, бага́то про се́бе ду́мати, задава́тися, пани́тися.
Заце́нивать, зацени́ть – цінува́ти, оціни́ти, склада́ти, скла́сти ці́ну, поклада́ти, покла́сти ці́ну, розці́нювати, розціни́ти, (о мн.) поціни́ти, порозці́нювати.
Заце́ненный – оці́нений, розці́нений, поці́нений. [Крам весь уже́ поці́нений].
Име́ть – ма́ти. [Є на сві́ті во́ля, а хто її́ ма́є? (Шевч.). Як дба́єш, так і ма́єш (Приказка). Ма́ємо й горо́дчик і пашні́ тро́хи (М. Вовч.)]; (в значении долженствовать) ма́ти, ма́тися, (зап.) ма́ти си. [Щось ма́ю тобі́ сказа́ть (Н.-Лев.). В Ірла́ндію ма́вся прибу́ть корабе́ль (Л. Укр.)].
Име́ть вес – ма́ти вагу́, ва́жити см. Вес 2.
Име́ть в виду кого, что – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що; см. Вид 4.
Име́ть вид кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд, по́стать кого́, чого́, вигляда́ти як щось; см. Вид 1.
Име́ть виды на кого, на что – ва́жити, би́ти, ці́лити на ко́го, на що; см. Вид 9.
Име́ть дело, отношения с кем – ма́ти ді́ло (спра́ву), стосу́нки з ким; см. Де́ло.
Име́ть отношение к чему, к кому – стосува́тися до чо́го, до ко́го, (стар.) ма́ти до чи́нення з чим, з ким; см. Отноше́ние 1.
Име́ть жительство, пребывание где – перебува́ти, пробува́ти, прожива́ти де.
Име́ть значение – ма́ти вагу́, си́лу, ва́жити; см. Значе́ние 2.
Име́ть злобу, зуб на кого – завзя́ти злість, ма́ти завзя́ття, лихе́ о́ко, храп на ко́го. [І́цко Ца́ншмерц мав зда́вна завзя́ття на Ге́рмана (Франко)].
Име́ть сердце на кого – гні́ватися, се́рдитися на ко́го.
Име́ть место (происходить) – відбува́тися, ді́ятися, (сов.) ста́тися, тра́питися.
Име́ть много чего – ма́ти бага́то (бага́цько) чого́, бу́ти бага́тим на що.
Име́ть мало чего – ма́ти ма́ло чого́, бу́ти бі́дним на що.
И в мыслях не име́ть – і га́дки не ма́ти, і в голові́ (в голова́х) не поклада́ти.
Не име́ть ничего – не ма́ти нічо́го, (грубо) ді́дька ма́ти.
Име́ть общение с кем – ма́ти єдна́ння (єдна́тися), води́тися, (якшаться) наклада́ти з ким; см. Обща́ться.
Име́ть основание – ма́ти підста́ву; (быть правым, иметь резон) ма́ти ра́цію; см. Основа́ние 4.
Име́ть перевес – ма́ти перева́гу (го́ру, верх) над ким, над чим; см. Переве́с 3.
Име́ть познания в чём – зна́тися на чо́му (до чо́го), розумі́тися на чо́му.
Име́ть на попечении кого, попечение о ком, о чём – пі[е]клува́тися ким, чим и за (про) ко́го, за (про) що, ма́ти на свої́й опі́ці, (фам.) на свої́х пле́чах кого́; см. Попече́ние.
Име́ть присмотр над кем – догляда́ти, дозира́ти кого́; см. Присма́тривать 2.
Име́ть целью – ма́ти за мету́ що и ма́ти на меті́ що.
Име́ть сношения с кем – ма́ти зно́сини з ким; см. Сноше́ние.
Име́ть в себе – ма́ти в собі́ що, місти́ти в собі́ що. [Тонкі́ пружки́ (черты) його́ блідо́го лиця́ ма́ли в собі́ щось неласка́ве (Н.-Лев.)].
Име́ть (терпеть) убыток – ма́ти шко́ду з чо́го.
Име́ть в длину, в ширину столько-то аршин – ма́ти (трима́ти) вдовж (уздо́вж, завдо́вжки, завздо́вжки), уши́р (завши́ршки) сті́льки-то арши́н, бу́ти сті́льки-то арши́н до́вгим, широ́ким. [Він три арши́ни до́вгий (Звин.)].
Я име́ю к вам просьбу – я ма́ю до вас проха́ння, я ма́ю проси́ти вас.
Я име́ю недостаток в деньгах – мені́ не стає́ (браку́є) гро́шей; см. Недостава́ть, Недоста́ток.
Име́ющий – (прич.) той, що (хто) ма́є щось.
-щий много чего – той, що (хто) ма́є бага́то (бага́цько) чого́, бага́тий, ум. багате́нький на що.
-щий силу (о законе), юрид. – чи́нний.
Класть
1) (
что куда, на что, во что) кла́сти, поклада́ти що куди́, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полага́ть 1. [По-над по́лем іде́, не поко́си кладе́, не поко́си кладе́ – го́ри (Шевч.). Взяв ляха́ми, як снопа́ми, по два ряди́ кла́сти (Гол.). Всі клейно́ди гетьма́нські на стіле́ць поклада́є (Куліш)].
-сть каменное здание, стену, фундамент – ка́м’я[ме]ни́цю, мур, підмурі́вок мурува́ти и кла́сти.
-сть печь – ста́вити и станови́ти піч, гру́бу, комини́ (Полт.).
-сть кирпичи в ёлку – мурува́ти со́сонкою, уклада́ти це́глу со́сонкою.
-сть в кучу – на ку́пу кла́сти.
-сть деньги в банк, в сберегательную кассу – кла́сти гро́ші в банк, до ба́нку, до щадни́ці, до оща́дної ка́си.
-сть деньги на текущий счёт – кла́сти гро́ші на пото́чний (біжу́чий) раху́нок.
-сть яйца под наседку – підсипа́ти, сов. підси́пати кво́чку, о мн. попідсипа́ти квочки́. [Кво́чку підсипа́ти годи́ться уве́чері (Сл. Гр.)].
-сть верх на стоге, см. Выводи́ть 10.
-сть поклоны – би́ти, кла́сти, поклада́ти покло́ни.
-сть основанием, в основу чего – кла́сти за осно́ву, за підва́лину чого́.
-сть крепкое основание чему – підво́дити міцну́ підва́лину під що.
-сть резкую границу между чем – станови́ти, ста́вити, кла́сти вира́зну межу́, о́бруб між чим. [Не мо́жемо ви́значити поді́ю, що вира́зний ста́вила-б о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)].
-сть что в качестве чего – кла́сти що чим. [Козаки́ Ви́слу кла́ли поро́гом між Ляхво́ю й Ру́ссю (Куліш)].
-сть на ноты, на музыку – заво́дити в но́ти що, компонува́ти музи́ку, уклада́ти музи́ку до чо́го.
-сть на счетах – ки́дати (прикида́ти, відклада́ти) на рахівни́ці, (щёлкая) кла́цати на рахівни́ці.
-сть в счёт – бра́ти до раху́нку, бра́ти до раху́би, (считать) лічи́ти, рахува́ти, чи́сли́ти що; срвн. Счита́ть.
Оканчивать -сть, см. Докла́дывать 1. И следа ко мне не клади́ – щоб і нога́ твоя́ в ме́не не була́, і сте́жки до ме́не не топчи́.
-сть в борьбе (побеждать) – боро́ти, сов. поборо́ти, зборо́ти кого́. [Не той коза́к, що поборо́в, а той, що ви́вернувся (Приказка)].
-сть на обе лопатки – кла́сти кого́ на горб, поборо́ти кого́ навзнаки́.
-сть судно на бок – нахиля́ти судно́ на бік.
-сть приправы в кушанья – си́пати присма́ки в стра́ву, засма́чувати (стра́ву) чим, (искрошив их) си́пати за́кришку, закри́шувати чим; срвн. Заправля́ть 3. [Гарбу́з варю́, цибу́лькою закриши́ла (Сл. Гр.)].
-сть (назначать) цену – ціни́ти, цінува́ти що, склада́ти ці́ну, визнача́ти ці́ну чому́, за що; срвн. Оце́нивать. [Не ви́йшов цінува́ти, а ви́йшов продава́ти (Приказка)].
-сть хорошую цену – дава́ти до́бру ці́ну.
-сть резолюциюпоклада́ти, наклада́ти, кла́сти резолю́цію на чо́му.
-сть голову – наклада́ти, сов. наложи́ти голово́ю, поклада́ти, сов. положи́ти го́лову, о мн. понаклада́ти го́ловами. [Бу́ду в землі́ коза́цькій го́лову христия́нську поклада́ти (Дума)].
-сть голову порукой – голово́ю ручи́тися за що.
-сть душу, жизньпоклада́ти, офірува́ти життя́, ду́шу за що.
-сть душу во что – вклада́ти ду́шу в що, щи́ро ста́витися до чо́го.
-сть заботу о ком – піклува́тися, клопота́тися про ко́го и ким, дба́ти про ко́го, за ко́го, турбува́тися про ко́го и ким; см. Забо́титься.
-сть обет, зарокпоклада́ти, дава́ти обі́тницю, зарі́к, за[об]ріка́тися.
-сть знак, клеймо на чём – значи́ти, таврува́ти що, кла́сти тавро́ на чо́му.
-сть отпечаток на что – наклада́ти відби́ток, познача́тися на чо́му, (в перен. знач.) роби́ти (справля́ти) вплив на ко́го, на що, вплива́ти, ді́яти на ко́го, на що; срвн. Влия́ть.
-сть конец разговору, речи – кла́сти, поклада́ти край розмо́ві, мо́ві, припиня́ти розмо́ву; срвн. Прерыва́ть.
-сть позор, пятно на кого – ганьбо́ю вкрива́ти, плямува́ти кого́; срвн. Пятна́ть 4.
-сть преграду, см. Прегражда́ть.
-сть оружие перед победителем – склада́ти збро́ю перед перемо́жцем.
Не -ди ему пальца в рот – пальця́ в рот йому́ не клади́; йому́ дай поли́ вчепи́тися, то й сви́ту здере́ (Приказка).
Не -ди́ плохо, не вводи вора в грех – недо́бре хова́єш – сам зло́дія спокуша́єш (Приказка);
2)
класть яйца (о птицах) – нести́ я́йця, не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; (о змеях) кла́сти я́йця, (провинц.) чини́ти я́йця, (о насекомых) кла́сти яє́чка, черви́ти;
3) (
кастрировать животных) виклада́ти, чи́стити, холости́ти, вала́шити; см. Выхола́щивать. [Виклада́ти жере́бчика. Чи́стити кабанця́. Вала́шати бара́нчика].
Кла́денный – кла́дений, покла́дений; (кастрированный), см. Кла́деный.
Крести́ться, Креща́ться
1) хре[и]сти́тися, хрест на се́бе прийма́ти; (
об иноверцах) вихре́щуватися, хрест на се́бе прийма́ти.
Принуждать -ться – си́лувати вихре́щуватися, до хреста́ си́лувати. [Князі́ й боя́ри, охрести́вшись, до хреста́ люде́й си́лували (Куліш)];
2) (
осенять себя крестом) хрести́тися, хре́ста на се́бе поклада́ти, хресто́м себе́ благослови́ти.
Мысль – ду́мка, га́дка, мисль и (реже) ми́сля (-лі), ду́ма, дум (-му), по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), ум.-ласк. ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка. [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Шевч.). На́прямки філосо́фської ду́мки (Основа 1915). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Грінч.). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (Франко). Ста́ли у́мисли коза́цьку го́лову розбива́ти (Ант.-Драг.). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М. Вовч.). Ви́орала дівчино́нька ми́слоньками по́ле (Чуб. V). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л. Укр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Шевч.)].
-ль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ця), шляхе́тна ду́мка (ду́ма). [Творе́ць висо́ких дум (Самійл.) Гніздо́ думо́к висо́ких (Франко)].
-ль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка.
-ль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка.
-ль предвзятая, задняя, преступная – упере́дня, потає́нна, злочи́нна ду́мка.
Делать что с предвзятою -лью – роби́ти що з упере́дньою ду́мкою (з упере́дженням).
Говорить с задней -лью – говори́ти (каза́ти) з потає́нною ду́мкою (зна́рошна), (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) на здога́д бурякі́в, щоб дали́ капу́сти.
Иметь заднюю -ль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку.
-ль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́м(к)а.
-ль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка). [В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л. Укр.)].
-ль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́м(к)а.
Руководящая, главная -ль сочинения – провідна́, головна́ ду́мка (іде́я) тво́ру.
Без -лей – без думо́к, безду́мно. [Безду́мно ди́влячись (Л. Укр., Крим.)].
В -лях – на ду́мці, у ду́мці; срв. Мы́сленно. [Мо́вив собі́ на ду́мці (Кониськ.). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (Васильч.)].
Иметь в -лях – ма́ти на ду́мці, поклада́ти в думка́х, в голові́ кла́сти, в го́лову собі́ кла́сти. [Не мав на ду́мці (Коцюб.). І в го́лову собі́ не кла́ла (Сторож.)].
И в -лях не было, и в -лях не имел – і ду́мки (га́дки) не було́, і на ду́мці не було́, і ду́мки не мав, і ду́мкою не вів, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́в про що, за що. [За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (Н.-Лев.). Ти собі́ і в го́ловах не поклада́й! (Квітка). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (Франко)].
Мне это не по -ли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би). [Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (Метл.). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Чуб. V)].
По -ли автора – на ду́мку (на га́дку) а́второву, я́к гада́є а́втор.
При одной -ли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це. Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (Коцюб.)].
С такими -лями – у таки́х думка́х, з таки́ми думка́ми.
Вертится -ль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка).
Взвешивать в -лях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях).
Высказывать -ль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку).
Не допускать и -ли – і в ду́мці не ма́ти, і в голові́ не поклада́ти, і в го́ловах не поклада́ти, і ду́мки не припуска́ти.
Навести на -ль кого – на ду́мку наверну́ти кого́.
Наводить на -ль (намекать) – дава́ти на ро́зум, каза́ти на здо́гад.
Обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що.
Одна -ль опережает (обгоняет) другую – ду́м(к)а ду́м(к)у поганя́є (пошиба́є, пошива́є), (поэт.) за ду́мою ду́ма ро́єм виліта́є (Шевч.).
Обуревают меня -ли – беру́ть мене́ гадки́ (думки́), обляга́ють гадки́ (думки́) го́лову, обсіда́ють мене́ ду́ми (думки́), (поэт.) ми́слоньки зано́сять (Метл.).
Осенила -ль – зри́нула (в голові́) (осия́ла) ду́мка, (фамил.) стре́льнула, (шибну́ла) ду́мка. [Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Грінч.)].
Отрешиться от -ли – зректи́ся ду́мки, поки́нути ду́мку.
Потерять -ль – спусти́ти з ду́мки.
Избавиться от -ли – позбу́тися ду́мки.
Притти на -ль – спа́сти (впа́сти, прийти́) на ду́мку, наверну́тися на ду́мку. [На ду́мку мені́ спа́ло (Звин.). До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (Кониськ.)].
Приходить к -ли (к заключению) – прихо́дити до ду́мки (до ви́сновку).
Постичь -ль чью – збагну́ти ду́мку чию́.
Подать, дать -ль – пода́ти ду́мку, на ро́зум посла́ти кому́ (Квітка).
Вот так дельная -ль! – от так розу́мна (путя́ща) ду́мка!
Пугать (разгонять) -ли – поло́хати думки́. [Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (Вороний)].
Меня пугает -ль, мне страшно при -ли – мене́ ляка́є ду́мка, мені́ стра́шно (ля́чно) на саму́ ду́мку.
Собираться с -лями – збира́ти (доку́пи) думки́, змірко́вуватися, (перен.) ро́зуму збира́ти. [Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.)].
У него явилась -ль – з’яви́лася в йо́го ду́мка (Грінч.).
От -лей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є (Грінч.).
Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку).
Я относительно этого одних с вами -лей – я про це (книжн. що-до цьо́го) таки́х са́мих думо́к, як і (що й) ви, у ме́не одна́кові з ва́ми думки́ про це (що-до цьо́го).
Я сказал это без всякой дурной -ли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
Образ -лей – на́прям думо́к, спо́сіб ду́мання (ми́слення) (Франко).
Хорошей -лью не грешно воспользоваться – з до́брої ду́мки не гріх і скористува́тися.
Книга эта богата -лями – ця кни́жка бага́та на думки́.
Эта -ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця).
Одна -ль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́.
Узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати.
Он хорошо выражает (свои) -ли – він до́бре висло́влює (вимовля́є) свої́ думки́, у йо́го хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́).
Пьяного речитрезвого -ли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́.
-лям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́.
Нагружа́ть, нагрузи́ть
1)
что, кого чем, кем – наванта́жувати що, кого́ чим, ким, ванта́жити що на що, що чим, наванта́жити що, кого́ чим, ким, ладува́ти що на що, налад(н)о́вувати, налад(н)ува́ти що на що, що чим, ким, облад(н)о́вувати, облад(н)ува́ти що, кого́ чим, вилад(н)о́вувати, ви́лад(н)увати що чим, ким, наклада́ти, накла́сти чого́ на що, на ко́го, рих[ш]тува́ти, нарих[ш]то́вувати, нарих[ш]тува́ти що на що, (только воз, сани) хурува́ти, нахурува́ти що чим (о мног.) понаванта́жувати и т. п. [Наванта́жиш було́ віз снопа́ми (Хата). Не годи́ться погане́нький во́зик тяжки́м залі́ззям ванта́жити (Сл. Гр.). По весні́ човни́ споруджа́ли, ме́дом, во́ском, бра́нцями наладо́вували (Куліш). Він обладува́в ослі́в міха́ми з вино́м (Л. Укр.). Шістна́дцять возі́в жи́том нахурува́ли та й повезли́ (Радомищ.). Ви́соко нахурува́ли во́за скри́нями та подушка́ми (Богодух.)].
Чересчур -ть – (за)на́дто бага́то (ва́жко, через ла́д) наванта́жувати и т. п., (воз и т. п. ещё, диал.) нари́чувати, нари́чити (во́за и т. п.); (перегружать) переванта́жувати, переванта́жити що, кого́ чим. [Було́ ба́тько як нари́чить гарбу́, хоч яка́ па́ра ко́ней не потя́гне, – хіба́ воли́ (Бердянщ.)];
2) (
возлагать обязанности работу на кого) поклада́ти, покла́сти обо́в’я́зки на ко́го, наванта́жувати, наванта́жити кого́ чим, (поручать) доруча́ти, доручи́ти кому́ що, (обременять) обтя́жувати, обтя́жи́ти кого́ чим, (перегружать) переванта́жувати, переванта́жити, перетя́жувати, перетя́жити кого́ чим.
Нагружё́нный
1) наванта́жений, ладо́ваний, налад(н)о́ваний, облад(н)о́ваний, ви́лад(н)уваний, нарих[ш]то́ваний, нахуро́ваний, понаванта́жуваний
и т. п.; переванта́жений. [На воза́х, наванта́жених уся́ким кра́мом (Н.-Лев.). Він захопи́в ладо́вану гале́ру (Куліш). Ху́ри, наладно́вані золоти́ми снопа́ми (Коцюб.)];
2) наванта́жений, обтя́жений, переванта́жений, перетя́жений.

-ться
1) наванта́жуватися, наванта́житися, ладува́тися, налад(н)о́вуватися, налад(н)ува́тися, облад(н)о́вуватися, облад(н)ува́тися, вилад(н)о́вуватися, ви́лад(н)уватися
и т. п., (о мног.) понаванта́жуватися и т. п.; бу́ти наванта́жуваним, наванта́женим, понаванта́жуваним и т. п. [Бри́чка уще́рть ви́ладнувалася жінка́ми (Коцюб.)].
Судно, вагон -ется – судно́, ваго́н наванта́жують.
Он -жё́н обязанностями свыше всякой меры – він обтя́жений (його́ обтя́жено) обо́в’я́зками над уся́ку мі́ру (аж на́дто, через ла́д);
2) (
выпивать лишнее) перебира́ти, перебра́ти через край, (грубо) налива́тися, нали́тися, наджули́тися, набра́тися як квач, насмокта́тися.
Он сегодня порядочно -зи́лся – він сього́дні таки́ до́бре під ча́ркою, (грубо) він сього́дні набра́вся (насмокта́вся) як квач (нали́вся, що й сві́та не ба́чить);
3) (
плотно покушать, сов.) до́бре (цу́пко) попої́сти, вкла́сти чимале́нько чого́, напакува́тися чим, чого́, (грубо) насади́тися чого́, ви́класти живота́ чим. [Так напакува́вся пирога́ми, що й не зди́шеться (Богодух). Насади́вся галушо́к, що й не продихне́ (Зіньківщ.). Ви́кладе живота́ галушка́ми, – і поки́нув роби́ти! (Звин.)].
Наде́жда – наді́я, (редко наді́яння), сподіва́ння, споді́ванка на що и що (з)роби́ти. [На вас уся́ моя́ наді́я (Кониськ.). Я зрі́кся наді́ї дізна́тися чого́сь (Крим.). Наді́ялись були́ ми, та й те наді́яння уже́ пропа́ло (М. Костом.). Уже́ (мені́) ва́жко – нема́ сподіва́ння (Крим.). Би́лося на́ше се́рце соло́дкими споді́ванками (Куліш). Не бу́де вже споді́ванки на життя́ і ра́дість (Крим.)].
Несбыточная, неосуществимая -жда – незбу́тня, нездійсне́нна наді́я (споді́ванка), химе́ра.
Слабая -жда – мала́ наді́я.
Твёрдая -жда – найпевні́ша наді́я.
Тщетная -жда – ма́рна (даре́мна) наді́я (споді́ванка).
Быть в -жде на что – ма́ти наді́ю на що, сподіва́тися чого́.
Нет ни малейшей -жды – найме́ншої наді́ї нема́(є).
Нет -жды, что-(бы) – нема́ наді́ї, що(б); не наді́йно, що(б). [Не наді́йно, щоб сі лю́бощі скорени́ти (Г. Барв.)].
-жда овладела его душой – наді́я опанува́ла йому́ ду́шу.
Возлагать, полагать -жду на когопоклада́ти (склада́ти, держа́ти, ма́ти) наді́ю на ко́го, упова́ти на ко́го. [Всі наді́ї поклада́ти на чужу́, незна́ну сто́рону, де ні́би-то жи́ти кра́ще бу́де (Рада). Не склада́ла на не́ї вели́ких наді́й (Мирний). Я впова́ла на не́ї, а вона́ он що зроби́ла мені́! (Звин.)].
Лелеять, питать -жду, см. Леле́ять.
Льстить, тешить себя -ждой – ті́шити себе́ наді́єю; срв. Льстить 2.
Оправдывать -жды, см. Опра́вдывать 2.
Не оставлять -жды – не покида́ти (не ки́дати) наді́ї (споді́ванки), не кида́тися наді́ї (споді́ванки).
-жда осуществилась – наді́я (споді́ванка) справди́лася (здійсни́лася).
Подавать -жду, большие -жды, см. Подава́ть.
Подающий большие -жды – великонаді́йний, наді́йний.
Поддерживать -жду в ком – підтри́мувати (підживля́ти) наді́ю в ко́му, чию́; грі́ти наді́ю; срв. Подде́рживать.
Потерять -жду, лишиться -жды – втра́тити (згуби́ти) наді́ю, збу́тися наді́ї, збезнаді́ятися и (пров.) знаді́ятися, зневі́ритися; см. Потеря́ть и Лиша́ться. [Знаді́явся зовсі́м, щоб її́ ба́чити (Васильч.)].
Потерявший -жду – зневі́рений.
Исполненный, полный -дежд – спо́внений, по́вний наді́й.
Наде́яться – (на кого, на что, что делать) сподіва́тися, (реже) наді́ятися и (редко, зап.) споді́ятися, наді́ю ма́ти (держа́ти, поклада́ти) на ко́го, на що, що роби́ти, упова́ти, (диал., зап.) духва́ти на ко́го, на що; (чего: ожидать чего, рассчитывать на что) сподіва́тися, (редко) наді́ятися чого́. [Сподіва́вся дід на обі́д, та й не вече́рявши спа́ти ліг (Номис). Сподіва́лася його́ стрі́нути (Н.-Лев.). Од сві́ту по́мочи не сподіва́йся (Крим.). Наді́ятись на се́бе ті́льки мо́жна (Грінч.). Де споді́єшся ніч ночува́ти, то там дві бу́деш (Чуб. I). На дя́дька Петра́ наді́ю держа́ла (Переяславщ.). На ме́не не впова́й (Кониськ.). Добро́дію, засмі́люсь упова́ти, що… (Куліш). На дя́дька не ду́же духва́йте (Свидниц.)].
-юсь на ваше слово – наді́юся (упова́ю) на ва́ше сло́во.
-юсь, вы придёте? – сподіва́юся, ви при́йдете?
Твёрдо -ться на чтопоклада́ти найпевні́шу наді́ю на що.
На бога -де́йся, а сам не плошай – бо́га взива́й, а рук приклада́й; на бо́га поклада́йся, а сам робо́ти не цура́йся; роби́, небо́же, то й бог помо́же (Приказки).
На ветер -ться, без помолу быть – ві́тер мовчи́ть, вітря́к стої́ть – не чека́й ди́ва, не бу́де мли́ва.
II. Накла́дывать и Налага́ть, наложи́ть
1)
см. I. Накла́дывать 1 и 2;
2) наклада́ти
и (редко) накла́дувати, накла́сти и (реже), наложи́ти, (о мног.) понаклада́ти, понакла́дувати що. [Ярмо́ наклада́є, воли́ запряга́є (Пісня). Данину́ з ро́ку в рік не змогли́ хижаки́ на селя́н накла́дувати (Куліш)].
-жи́ть головой – накла́сти (реже наложи́ти) голово́ю.
-ть дань, налог, подать, пошлину, штраф, эпитимию на кого – наклада́ти, накла́сти, накида́ти, наки́нути, (о мног.) понаклада́ти, понакида́ти дань (данину́), пода́ток, по́дать, ми́то, пеню́, поку́ту на ко́го, кому́. [Додатко́вий пода́ток наклада́ли (Доман.). Хи́жі сусі́ди ча́сто напада́ли на їх і накида́ли на їх по́даті (Н.-Лев.). Наки́нули мостово́го ще по копі́йці з ху́ри (Сл. Ум.)].
-ть запрещение на что – наклада́ти, накла́сти заборо́ну на що.
-ть клеймо на кого, на что – таврува́ти, натавро́вувати, натаврува́ти, клейни́ти, наклейни́ти, (о мног.) потаврува́ти, понатавро́вувати, поклейни́ти кого́, що, (о товарах ещё) шта[е]мпува́ти, нашта[е]мпува́ти, (о мног.) пошта[е]мпува́ти що.
-вать, -жи́ть люльку – набива́ти, наби́ти, наклада́ти, накла́сти лю́льку. [На ву́лиці та в переву́лку наклада́ла та Мару́шка Васи́лькові лю́льку (Грінч. III)].
-ть наказание на кого – наклада́ти, накла́сти ка́ру на ко́го.
-ть обязанность на кого – наклада́ти, накла́сти, поклада́ти, покла́сти, накида́ти, наки́нути обо́в’я́зок (пови́нність) на ко́го, кому́.
-га́ть, -жи́ть оковы на кого – забива́ти, заби́ти, (о мног.) позабива́ти в кайда́ни кого́, поклада́ти, покла́сти кайда́ни на ко́го. [По дво́є кайда́нів на но́ги покла́дено (Ант.-Драг.)].
-ть отпечаток на кого, на что – познача́тися, позначи́тися, відбива́тися, відби́тися на ко́му, на чо́му.
-жи́ть печать на кого, на что – покла́сти (редко наложи́ти) печа́ть, (перен. ещё) знак (озна́ку) на ко́го, на що.
-ть повязку на что – наклада́ти, накла́сти по́в’язку на що, (чаще) завива́ти, зави́ти, зав’я́зувати, зав’яза́ти, бандажува́ти, забандажува́ти що чим, що в що.
-ть руку на кого, на что – наклада́ти, накла́сти ру́ку на ко́го, на що, пригно́блювати, пригноби́ти кого́.
-ть руки на себя – здійма́ти, зня́ти ру́ки на се́бе, ру́ки на се́бе наклада́ти, накла́сти, смерть собі́ заподі́яти, ві́ку собі́ вкороти́ти.
-ть слой серебра, золота – наклада́ти, накла́сти, сади́ти, насади́ти срі́бло, зо́лото. [Лапки́ – з бі́личого хвоста́, щоб сади́ти на ря́мці зо́лото (Яворн.)].
Не -га́й гнева, -ложи́ милость – не бери́ в нела́ску, зміни́ гнів на ла́ску.
Накла́дываемый и Налага́емый – що його́ (її́, їх) наклада́є (-да́ють), що наклада́ється и т. п., накла́даний и накла́дуваний; наки́даний; покла́даний. [Лю́ди визволя́тимуться з-під пут, накла́дуваних приро́дою (Азб. Комун.)].
Нало́женный – накла́дений и (реже) нало́жений, понакла́даний, понакла́дуваний; наки́нутий и наки́нений, понаки́даний; наби́тий; покла́дений. [Моя́ кі́сонька, віно́чком нало́жена (Чуб.)].
-ный платёж – післяпла́та, накла́дений платі́ж (-тежу́).
Послать с -ным платежом – по[наді]сла́ти з(за) післяпла́тою.
-ться – наклада́тися, накла́стися, понаклада́тися; бу́ти накла́д(ув)аним, накла́деним и (реже) нало́женим, понакла́д(ув)аним и т. п. Повязка -ется на рану – ра́ну завива́ють (зав’я́зують, бандажу́ють).
Нача́ло
1) (
в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)].
В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги).
От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)].
-ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни.
Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)];
2) (
во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)].
Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю).
Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)].
В -ле, см. Внача́ле.
В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)].
В самом -ле чего
а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́;
б) з почи́ну, з почи́нку;
срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла;
в) (
в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)].
В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́.
В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри).
-ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни).
В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні.
-ло года – поча́ток ро́ку.
В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця.
-ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)].
От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся).
-ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну).
В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої.
Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)].
О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́).
От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)].
От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)].
По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)].
Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що.
С -ла существования чего – відко́ли існу́є що.
С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том.
С самого -ла
а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу;
см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)];
б) (
прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)];
в) (
сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)].
Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)].
С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний).
Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися.
Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го.
Полагать, положить, давать, дать -ло чемупоклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)].
Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)].
-ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го.
-ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то.
Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в.
Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко;
3) (
причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)].
Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́.
-ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла.
Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
4) (
основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)].
Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло.
Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип.
-ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди).
-ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень;
5)
-ла (мн. ч.) –
а) (
основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́.
-ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики.
Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи);
б) (
первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а.
-ла знания – поча́тки знання́;
в) (
основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)].
-ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні.
На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах.
На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку.
Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах;
6) (
коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я).
Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́.
Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло.
Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
7) (
химич. элемент) елеме́нт (-та);
8)
а) (
власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1.
Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким.
Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник;
9)
церк.
а) (
начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло.
Творить -ло – пра́вити нача́ло;
б) (
первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку).
Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці).
Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)].
Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
10)
-ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків).
Осеня́ть, осени́ть
1) о(б)тіня́ти, о(б)тіни́ти, окрива́ти, окри́ти.

Слава -ни́ла героя – сла́ва окри́ла геро́я, сла́вою окри́вся геро́й.
Меня -ни́ла мысль – пройняла́ мене́ (спа́ла мені́) ду́мка, спа́ло мені́ на ду́мку;
2) (
крестным знамением) кого – благословля́ти, (по)благослови́ти, знамен(ув)а́ти, назнамен(ув)а́ти кого́ хресто́м, хреста́ поклада́ти, покла́сти на ко́го, (иконою) оклоня́ти, оклони́ти о́бразом кого́.
-ни́ть себя крестом, крестным знамением – благослови́тися, назнаменува́тися хресто́м, хреста́ на се́бе покла́сти, перехристи́тися.
Осенё́нный – о(б)ті́нений, окри́тий.
-ный крестным знамением – назнамено́ваний.
Осно́вывать, основа́ть
1) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти
и заложи́ти, споруджа́ти, споруди́ти, фундува́ти, зафундува́ти, (поселение) оса́джувати, осади́ти, (о многих) позасно́вувати, позаклада́ти, пофундува́ти.
-а́ть общество, школу – заснува́ти, (закла́сти) товари́ство, шко́лу.
-а́ть своё жилище в каком-л. месте – оса́джуватися (осади́тися, осі́стися) житло́м на яко́мусь мі́сці;
2) (
обосновывать чем) засно́вувати, заснува́ти, поклада́ти, покла́сти, ста́вити, поста́вити на чо́му, ґрунтува́ти, уґрунто́вувати, уґрунтува́ти чим и на чо́му, спира́ти, спе́рти на чо́му и на що.
На чём -вываете вы это предположение? – на чо́му ви цю га́дку ста́вите?
-ать свои заключения на непроверенных фактах – спира́ти свої́ ви́сновки на непереві́рені фа́кти (и на непереві́рених фа́ктах).
-ать своё счастье на несчастьи ближнего – будува́ти (ста́вити) своє́ ща́стя на неща́сті бли́жнього;
3) (
пряжу) снува́ти, засно́вувати, заснува́ти.
Осно́ванный
1) засно́ваний, закла́дений, зало́жений, зафундо́ваний, (
о поселении) оса́джений;
2) осно́ваний, засно́ваний на чо́му, уґрунто́ваний чим
и на чо́му, опе́ртий, спе́ртий на чо́му.
-ный на праве – пра́вний. См. Правово́й.
Ни на чём не -ное предположение – безпідста́вний здо́гад (-на га́дка).
Отдава́ть, отда́ть
1) віддава́ти, відда́ти, відступа́ти, відступи́ти кому́ що.

-а́ть назад – поверта́ти, поверну́ти.
-ва́ть все свои силы, всё своё время чему – усі́ си́ли свої́, уве́сь свій час віддава́ти чому́, усі́ си́ли свої́ оберта́ти (поклада́ти) на що.
-дать свою жизнь чему – своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що.
-да́ть богу душу – бо́гу ду́шу відда́ти.
-а́ть долг, долги – відда́ти, поверну́ти кому́ борг, повіддава́ти, поверта́ти борги́.
Не -да́ть (долга) – (шутл.) відда́ти на жиді́вське пу́щення (на жиді́вського Пе́тра).
-ва́ть деньги в долг, взаймы, на проценты – дава́ти гро́ші в по́зи́ку, на про́цент. Срв. Долг.
-а́ть в-наём, в-наймы кому что – найма́ти, на(й)ня́ти кому́ що.
-да́ть на хранение, на продержание – да́ти на перехо́ванку, на переде́рж(ув)ання.
-да́ть под заклад – да́ти в (на) заста́ву, заста́вити що.
-да́ть в залог (недвижимое имущество) – записа́ти в заста́ву (нерухо́ме майно́).
-да́ть в дар (пожаловать) кому что – віджа́лувати, повіни́ти кому́ що.
Он -дал жене половину своего состояния – він відда́в (відступи́в, повіни́в) жі́нці полови́ну сво́го́ ста́тку.
-ва́ть в наследство – поступа́ти в спа́док кому́.
-ва́ть землю в аренду, на откуп – здава́ти (пуска́ти) зе́млю в посе́сію, в (на) оре́нду.
-да́ть рукопись в печать – відда́ти руко́пис до дру́ку, пусти́ти руко́пис у друк.
-да́ть приказ, повеление – да́ти нака́з, наказа́ти, звелі́ти, загада́ти.
-а́ть поклон – віддава́ти, відда́ти поклі́н кому́, (ответно) відклони́тися кому́.
-да́ть честь, хвалу кому – відда́ти ша́ну, хвалу́ кому́.
-да́ть долг природе – відда́ти нале́жне нату́рі.
-да́ть последний долг кому – оста́нню ша́ну кому́ відда́ти.
-ва́ть салют – ясу́ воздава́ти.
-да́ть кому пальму первенства – відда́ти (призна́ти) пе́ршенство кому́.
-да́ть кому справедливость – призна́ти кому́ справедли́вість, ви́знати за ким справедли́вість.
-даю́ это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор – даю́ це вам на во́лю (на ва́шу во́лю).
-да́ть на чей суд – да́ти на чий суд.
Не -ва́ть себе отчёта в чём-л. – не здава́ти собі́ спра́ви в чо́му, не тя́мити чого́.
Не -даю́ себе отчёта, что со мною происходит – сам себе́ не розбира́ю, що зо мно́ю ро́биться (ді́ється).
Ни в чём не -ва́ть себе отчёта – нічо́го не прийма́ти до свідо́мости.
-ва́ть в школу – віддава́ти, запи́сувати до шко́ли кого́.
-да́ть в ученье – (від)да́ти в нау́ку кого́.
-а́ть под суд – ста́вити, поста́вити на суд, віддава́ти, відда́ти до су́ду кого́.
-да́ть город на разрушение (разграбление) – пусти́ти мі́сто на руї́ну (на пограбува́ння).
-а́ть кого-л. в жертву, в добычу кому, чему – (по)дава́ти, (по)да́ти, (по)пуска́ти, (по)пусти́ти кого́ на пота́лу кому́, чому́.
-а́ть на посмеяние, на смех – подава́ти, пода́ти на глум, на сміх кому́ кого́, що.
-а́ть на попечение кому кого – припоруча́ти, припоручи́ти кому́ кого́, що.
-да́ть руку дочери – заручи́ти дочку́.
-а́ть дочь замуж – видава́ти, ви́дати, (від)дава́ти, (від)да́ти дочку́ за́між за ко́го, дружи́ти, одружи́ти до́чку з ким.
-да́ть в солдаты, в лакеи – відда́ти (завда́ти) в москалі́, в льока́ї.
-да́ть в услужение, в наймы – (від)да́ти в слу́жбу, в на́йми, завда́ти на по́слу́ги кого́, на(й)ня́ти кого́ куди́.
-да́ть кого под власть (под иго) кому – підда́ти кого́ під ко́го, підда́ти кого́ під ярмо́ кому́, підда́ти кого́ під чию́ корми́гу.
-да́ть кого, что во власть кому – відда́ти, попусти́ти кого́, що кому́. [Не попу́стимо рі́дного кра́ю ляха́м];
2) (
о вкусе, запахе) відго́нити, дхну́ти, души́ти, безл. відго́нитися.
Вода -даё́т гнилью – вода́ відго́нить (дхне, ду́шить) гнили́зною.
Его образы -даю́т чем-то екзотическим – його́ о́брази відго́нять (дхнуть) чимсь екзоти́чним;
3) відбива́ти, відби́ти.

Это ружьё сильно -даё́т – ця рушни́ця ду́же відбива́є.
Пушка -даё́т (назад) – гарма́та відбива́є (сіда́є).
-да́й назад – оступи́сь! поступи́сь!
4) (
отражать звук) віддава́ти, відда́ти, відгу́кувати, відгукну́ти.
Эхо -ва́ло слова – луна́ відбива́ла слова́;
5)
мор. (о снасти) – попуска́ти, попусти́ти.
-ать паруса – розпусти́ти, розвину́ти вітри́ла.
-да́ть якорь – (за)ки́нути я́кір (кі́твицю), ста́ти на я́кір.
-дать корму – відверну́ти корму́.
-да́ть причал – відда́ти кінці́, спусти́ти з ли́нов. -да́й причал! – відда́й кінці́! спуска́й з ли́нов!
6) віддава́ти, відда́ти, відли́г(ну)ти; поле́гшати.

На дворе -дало немного – надво́рі тро́хи віддало́, відли́гло.
Стужа -даё́т – моро́з ме́ншає.
Больному -дало – хо́рому поле́гшало.
О́тданный – ві́дданий и т. д.
Подозрева́ть кого в чём – підозріва́ти (книжн. слово) кого́ в чо́му, підо́зрювати, підозря́ти, приздріва́ти, при́здріти, заздріва́ти, підзо́рити, зазо́рити, кмі[е]тува́ти на ко́го, ду́мати, ду́мку ма́ти на ко́го, при́зру (підо́зру, підзо́р) ма́ти на ко́го, поклада́ти гріх на ко́го, (напрасно) гріши́ти, гріхува́ти на ко́го. [Поча́в підозріва́ти, чи не закоха́вся він (Крим.). Підозріва́ю, що вона́ була́ й не́нькою (Л. Укр.). Вона́ й сама́ не підозріва́ла (Франко). Ти не без ро́зсудку підозріва́в мене́ (Куліш). Ви на ко́го кміту́єте (що вкрав)? (Лубен.)].
И не -зрева́ть – і га́дки не ма́ти.
Я -ва́ю, ты -ва́ешь, вы -ва́ете кого (кроме: я підозріва́ю, ма́ю підо́зру и т. д.) – моя́ підо́зра (мій підзо́р), твоя́ підо́зра, ва́ша підо́зра на ко́го в чо́му.
Поклада́тьпоклада́ти.
Работать, рук не -да́я – роби́ти, рук не по[с]клада́ючи.
Покло́н
1) (
действие) кла́няння. [Іди́, я і без кла́няння пущу́ ї́сти (Хорол.)];
2) поклі́н (-ло́ну),
ум. покло́нець (-нця), уклі́н (-ло́ну).
Земной – дозе́мний поклі́н, поклі́н до землі́.
Бить (класть) -ны – би́ти (ударя́ти) покло́ни, заби́ти (уда́рити) покло́ни, кла́сти (поклада́ти) покло́ни, (иронич.) грі́ти покло́ни.
-ло́н отвесить – відда́ти поклі́н.
Передавать, посылать кому – кла́нятися, поклоня́тися, поклони́тися, поклоня́ти, поклони́ти, переклоня́тися, переклони́тися.
Передавать (сообщать) кому от кого – віддава́ти кому́ поклі́н од ко́го.
Пойти с -ном (приношением) – піти́ на рале́ць.
Полага́ть, положи́ть
1) (
куда, где, на что) кла́сти, поклада́ти, покла́сти, (диалект.) ложи́ти, положи́ти, покладови́ти. [Клади́ книжки́ на стіл (на столі́). Покла́в гро́ші в скарбни́цю. Бу́ду в землі́ коза́цькій-христия́нській го́лову поклада́ти].
-жи́ть лишнее (о приправах) – переда́ти. [Переда́в куті́ ме́ду].
-жи́ть в кушанье что-л. крошеное – закриши́ти чим.
Разбив, -жи́ть во что (о яйцах) – уби́ти. [Я в сир тро́є яє́ць уби́ла].
-жи́ть головами или верхними концами в противопол. направл. – покла́сти ми́ту́сь. [Ри́бки в пуде́лкові лежа́ли ми́тусь. Покла́ла снопи́ ми́тусь].
-га́ть земные поклоны – дозе́мні покло́ни поклада́ти, би́ти.
-жи́ть земной поклон – покла́сти, уда́рити, заби́ти поклі́н.
-га́ть душу, за кого, чтопоклада́ти, покла́сти ду́шу за ко́го, за що. [Па́стир до́брий ду́шу свою́ поклада́є за ві́вці (Єванг.)].
-га́ть, -жи́ть голову (жизнь) за кого, за что – голово́ю наклада́ти, накла́сти (наложи́ти) за ко́го, за що; тру́пом ляга́ти за ко́го, за що. [Він голово́ю накладе́ за свою́ іде́ю (Крим.). За отчи́зну голова́ми наклада́ли].
-жи́ть врага на месте – укла́сти во́рога, зроби́ти во́рогові кіне́ць.
-жи́ть убитыми многих – покла́сти, ви́класти. [Ви́клав ляшкі́в, ви́клав панкі́в у чоти́ри ла́ви].
-жи́ть оружие перед кем – скла́сти збро́ю перед ким.
-жи́ть к ногам – скла́сти (покла́сти) до ніг.
-га́ть, -жи́ть начало, основание чему – заклада́ти, закла́сти що, засно́вувати, заснува́ти що, зроби́ти (покла́сти) поча́ток чому́, чого́. [Шекспі́р покла́в поча́ток і спра́вжньої сьогоча́сної коме́дії (Єфр.)].
-га́ть, -жи́ть основание городу – оса́джувати, осади́ти мі́сто.
-жи́ть конец (предел) чему – зроби́ти (покла́сти) кіне́ць (край), бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада)].
-жи́ть на ноты – покла́сти на но́ти; заве́сти в но́ти.
-га́ть надежду на когопоклада́ти (держа́ти, ма́ти) наді́ю на ко́го. [Я на дя́дька Петра́ наді́ю держа́ла (Переясл.)].
-га́ть гнев на когопоклада́ти, положи́ти гнів на ко́го.
-га́ть резкую границу – ста́вити о́бру́б; кла́сти вира́зну́ ме́жу. [Ніко́ли ми не мо́жемо напе́вне ви́значити поді́ю, щоб виразни́й ста́вила о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)].
Как бог на душу -жит – собі́ до вподо́би; як замане́ться. [Кру́тять мора́льними катего́ріями собі́ до вподо́би (Єфр.)].
-га́ть, -жи́ть жалованье кому, цену чему – покла́сти, кла́сти, визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, встановля́ти, встанови́ти платню́ кому́, ці́ну за що. [Платні́ мені́ ви́значено по три черві́нці на мі́сяць. Тре́ба да́ти за ко́жний стовп – кладі́м уже – по карбо́ванцю (Звин.)];
2) (
решать) поклада́ти, покла́сти, виріша́ти, ви́рішити. [Покла́ли, що тре́ба одру́жити Йо́на в-осени́ (Коцюб.)].
В военном совете -жи́ли действовать наступательно – військова́ ра́да ви́рішила (покла́ла) наступа́ти (роби́ти на́ступ).
-жи́ть на чём – поєдна́тися, (редко) положи́тися. [Так і положи́лися, щоб Семе́н Іва́нович, коли́ ті́льки захо́че, щоб і прихо́див (Квітка)].
Поло́жено – (по обычаю) заве́дено. [Цей день заве́дено святкува́ти. Косаря́м заве́дено дава́ти по ча́рці].
3) (
думать, держаться мнения) гада́ти, ду́мати, міркува́ти, поклада́ти, уважа́ти. [Я теж гада́ю, що нічо́го не бу́де. Ду́маю, що на це приста́ти мо́жна. Я так собі́ мірку́ю, що нічо́го з то́го не бу́де путя́щого. Він так собі́ поклада́є: як пі́де чолові́кові з яко́го дня, то так воно́ вже і йде́ться (Коцюб.). А що, во́лики, як уважа́єте: де бу́демо ночува́ти? (Драг.)].
-га́ю, что – ду́мка така́, що…; я тако́ї (тіє́ї) ду́мки; на мою́ ду́мку; я таки́й, що…; (я так) гада́ю, що и т. д. [Гада́ю, що так бу́де найлі́пше].
Как вы -ете? – яко́ї ви ду́мки? як на ва́шу ду́мку ? як ви гада́єте? и т. д. Надо -га́ть, что – мабу́ть так, що; тре́ба ду́мати, що.
Поло́жим – візьмі́мо, покладі́мо, припусті́мо, да́ймо.
-жим, что это так – припусті́мо, що це так; неха́й це бу́де й так.
Его -га́ют умершим – про йо́го ду́мають, що вмер; його́ вважа́ють (ма́ють) за поме́рлого.
-га́ют, что это вы сделали – гада́ють (ду́мають), що це ви зроби́ли; ду́мають на вас, що ви це зроби́ли.
Поло́женный и положё́нный – (куда, где, на что) покла́дений.
-ный на ноты – заве́дений у но́ти; (о жалованьи, цене) ви́значений, призна́чений, покла́дений, устано́влений; (надлежащий) нале́жний (по обычаю) заве́дений.
Посвяща́ть, посвяти́ть
1) посвя́чувати, посвяти́ти що, (
в духовный сан) висвя́чувати, ви́святити кого́. [Посвяти́ли нову́ ха́ту. Висвя́чувати на попа́];
2) присвя́чувати, присвяти́ти кому́, чому́ що. [Цьому́ завда́нню й присвяти́в Грінче́нко свою́ літерату́рну дія́льність (Єфр.)];
3) (
отдавать) признача́ти, призначи́ти, поклада́ти, покла́сти, віддава́ти, відда́ти, присвя́чувати, присвяти́ти кому́ що. [Вона́ присвяти́ла хо́рому ввесь свій час, всі свої́ си́ли (Коцюб.)].
Он -ти́л свою жизнь науке – він відда́в своє́ життя́ нау́ці.
Он -ти́л своих детей на службу (отечеству) – він присвяти́в (відда́в) свої́х діте́й на слу́жбу (ба́тьківщині).
Я -ща́ю утро делам – я признача́ю ра́нок на спра́ви (спра́вам).
-ща́ть кому время – уділя́ти, уділи́ти, признача́ти, призначи́ти кому́ час.
Я -ща́ю этому делу все свои силы – я поклада́ю на цю спра́ву всі свої́ си́ли;
4) (
посвящать кого в тайну) утаємни́чувати, утаємни́чити кого́ в що, звіря́тися, зві́ритися кому́ з чим.
Он -ти́л меня в свою тайну – він зві́рився мені́ з своє́ю таємни́цею.
Посвящё́нный
1) посвя́чений, ви́свячений;
2) присвя́чений. [Я чита́в його́ вірш, присвя́чений пое́тові];
3) призна́чений, присвя́чений. [Вчора́шній день був у ме́не спеція́льно призна́чений на цю робо́ту].
Предполага́ть, предположи́ть – (полагать, рассчитывать) гада́ти, ду́мати, поду́мати, ма́ти на ду́мці (на га́дці, на ми́слі), поклада́ти, покла́сти що (що роби́ти), (намереваться) ма́ти, ма́ти на ду́мці (що роби́ти), (допускать) припуска́ти, припусти́ти що, ста́вити, поста́вити (перед собо́ю) га́дку про що, ми́слити перед собо́ю що, місти́ти в собі́ га́дку про що. [Нау́ку в шко́лі я гада́ла розпоча́ти на Се́мена (Кон.). Через ти́ждень мав ви́їхати до Ки́їва (Н. Лев.). Нау́ка ста́вить перед собо́ю га́дку і про працівникі́в (ми́слить перед собо́ю і працівникі́в), які́-б її́ розробля́ли (Крим.)].
Основательно -га́ть – слу́шно гада́ти.
Это и -жи́ть нельзя было – цього́ й припусти́ти не мо́жна було́.
Нужда -га́ет лишения – коли́ (як) неста́тки, то й зли́дні, в неста́тках і зли́дні.
Человек -ет, а бог располагает – крути́ не крути́, а бу́де так як Бог дасть; чолові́к стріля́є, а Бог ку́лі но́сить.
Предполо́жим – припусті́мо, покладі́мо, кладі́мо, да́ймо (на те́є) що. [Ну, а покладі́м, що хтось вам дові́в, що вони́ (класи́чні мо́ви) про́сто шкодли́ві (Крим.). Да́ймо, що він прода́сть жи́то (Він. п.)].
-жим, что ваши надежды основательны – припусті́мо, да́ймо (на те́є), що ва́ші наді́ї ма́ють підста́ви.
Предполага́емый – га́даний, здога́дни́й, ду́маний, припу́сканий. [Це да́та здогадна́ й непе́вна (Крим.)].
-мое путешествие – га́дана по́дорож.
-мая сумма – га́дана, припу́скана су́ма.
Предполо́женный – зага́даний, заду́маний, припу́щений.
-ный на первое июня с’езд не состоится – зага́даний на пе́рше че́рвня з’їзд не відбу́деться.
-ться – гада́тися, ду́матися, ма́тися; припуска́тися.
-га́ется что-н. сделать – гада́ється (є ду́мка, га́дка) щось зроби́ти.
-га́лось – ду́малось, була́ ду́мка, ма́лося. [Ма́лося йти на я́рмарок, та дощ не пусти́в. Була́ ду́мка так зроби́ти, а ви́йшло ина́кше].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бить
1) (
поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити;
2) (
убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати;
3) (
раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти;
4) (
вбивать) забивати;
5) (
давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати;
6) (
масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати;
7) (
о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти;
8) (
стремительно течь, вырываться) бити, бухати:
бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати;
бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати);
бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт];
бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс;
бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному;
бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету;
бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати);
бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом;
бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком);
бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому;
бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію;
бить наверняка – бити напевне;
бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце;
бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого;
бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому;
бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати);
бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися;
бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони;
бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе;
бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки;
бить по чему – бити по чому, боротися проти чого;
бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди;
бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить;
бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт);
бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака);
бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому;
бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому;
бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’;
бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити;
бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого;
бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому;
бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.);
бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу;
бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.);
в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують;
жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою;
избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні;
кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.);
лежачого не бьют – лежачого не б’ють;
на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?;
сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.).
[Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. Обговорення статті
Вкалывать
1) уколювати;
2) (
разг.) ішачити, гарувати, не покладати рук.
[— Іване, твоя жінка на полі гарує, а ти тут в холодку вилежуєшся?! — А як завтра війна, а я втомлений?]
Обговорення статті
Долг
1) (
заём) борг; позика; позичка, (устар.) винне (р. -ного), винувате (р. -того), (старый) залеглість;
2) (
обязанность) повинність, обов’язок:
брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позичку, позикою, у борг, боргом, на віру, наборг, на́бір) у кого, позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого, (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого; напозичатися;
быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому, бути в боргу в кого, заборгувати (задовжити) в кого;
быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним (обов’язаним) кому, перед ким, (иногда) бути винним перед ким;
в долг – позикою, боргом, наборг, (чаще – на́бір), на віру, (устар.) наповір;
в долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах, боргів [більш] як волосся на голові (в бороді), напозичався – аж нікуди (по саме нікуди);
взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги);
взятый в долг – позичений (борговий), (про гроші іще) борг (довг);
взять за долг что-либо – стягти (відібрати, одібрати) за борг (за довг) що, пограбувати;
влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги), загрузати, загрузнути в боргах (у довгах), заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички), (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги), топитися, утопитися в позиках, заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися), набратися по шию;
возврат долгов – повернення, повертання боргів;
входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися, заборгувати[ся], задовжуватися, задовжитися, завинуватитися; ще (те саме, що);
вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів);
выполнять свой долг – виконувати свій обов’язок;
давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (иногда визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити);
дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання;
дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор, повірний, (про лихваря іноді) позичайло;
долг гражданский – громадянський обов’язок;
долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає (Пр.); голод морить, а довг крутить (Пр.);
долг платежом красен – що винен — віддати повинен (Пр.); умівши брати, умій і віддати (Пр.); позичене не з’їдене — все треба віддати (Пр.); як не вертись, а взяв, то розплатись (Пр.); перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай (Пр.); як не вертись, а за позикою розплатись (Пр.); гріхи — плачем, а довги — платежем (Пр.); хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати (Пр.); позичка на боржнику верхи їздить (Пр.);
долг погашенный – борг сплачений;
жить в долг – жити на позички (у борг, у довг);
забирать в долг – боргуватися; брати набір, на віру;
изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок);
исполнять долг – чинити обов’язок;
накупить в долг – набрати набір, наборг;
не остаться в долгу – не занедбати (не попустити) свого, віть за віть віддати;
не только долг, но и обязанность – не тільки обов’язок, але й повинність;
он в долгу не останется – він винним не залишиться, (перен.) він подякує (віддячить, відплатить), він віть за віть віддасть, він цього не подарує, він не попустить свого;
отдать последний долг природе – умерти; віддати Богові душу;
отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові, провести до кладовища;
отпускать в долг – боргом (набір, наборг, в кредит) давати, боргувати;
отрабатывать за долг шитьём, пряденьем, косьбой, службой – відшивати, відпрядати, відкошувати, відслужувати кому що;
отсрочивать долг – поборгувати; відкласти виплату боргу;
первым долгом (разг.) – щонайперше (найперше), передусім, насамперед;
поверить в долг – повірити набір;
погашать, погасить, заплатить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати, покрити) борги, виплачуватися, виплатитися з боргів;
по долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності), виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність);
покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг);
по уши (по горло) в долгах – по [самі] вуха (по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах), як у реп’яхах; мати багато нашийниць;
раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати, (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти);
расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги), поквитувати, поквитати борги (позики);
сложить долг с кого – дарувати кому борг;
считать своим долгом – уважати за свій обов язок (своїм обов’язком, за свою повинність), мати за обов’язок, брати (покладати) собі за обов’язок, почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним;
сомнительные долги – непевні борги;
требовать долг – правити борг (довг, позику);
у него много долгов – у нього багато боргів (довгів), він має багато боргів (довгів), він багато (геть-то багато) винен, (образн. жарт. іще) у нього (він має) багато намиста на шиї;
часть непогашенных торговцу долгов – (лок.) недонос;
человек долга – людина обов’язку;
чувство долга – почуття обов’язку, усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності);
это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша;
я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий, я винен кому, я завинив кому;
я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш;
я у вас в большом долгу – я вам багато винен.
[Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (О.Кониський). Не вірять шинкарі горілки (Сл. Гр.). У його бідолахи багато нашийниць (Сл. Гр.). Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє (Н. п.). Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання (Сл. Гр.). — Що ж вони про мене кажуть? — граючи очима, спитала Марина. — Недобре кажуть, Марино!. Як тебе колись лихо спіткало, вони тебе приберегли й не дали лихові тебе посісти, а як їх прикрутило голодне лихо, то що ти з ними вчинила? Якого хліба даєш їм у позику? Ось на, подивись! — і він витяг з-за пазухи той шматок хліба, що сховав учора. — Коли їм не згодне брати трохи присмаженого, то хто ж їх до того силує? — байдуже спитала Марина (П.Мирний). Люцина сіла коло самовара на місці хазяйки, щоб наливати чай, хоч другим часом та повинність лежала на Зосі (І.Нечуй-Левицький). Довкола шниряє, глядить, де б грошиків позичить можна, і думка в кожного тривожна, що наборг їсть і наборг спить (І.Франко). Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов’язку віддати працю свого життя тому простому народові (І.Франко). — Прошу вас, без галасу чиніть повинність вашу, — у мене в хаті хворі (Л.Українка). Тепер тільки я зібралась «вирівняти залеглості» в своїй кореспонденції (Леся Українка). Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.Коцюбинський). Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (О.Кобилянська). Раденко матері не знав,— вона вмерла в той день, як він, її перший син, побачив світ; через п’ять років умер і батько, невеличкий панок, хлопця ж узяв до себе і виховав дядько, бо що після батька зосталося, те за позички пішло (Б.Грінченко). Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М.Коцюбинський). Я взяв у нього коня за винне, бо він позичав у мене гроші і хліб, та й конем віддав. Цей чоловік косить мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною. Пішов чумак до жидівки боргувати мед-горілку. Як станеш усім боргувати, то доведеться без сорочки ходити. Увесь крам зборгував, а грошей катма. Людям багато понавіряв (порозпозичав), як би то всі повіддавали. Ваші два карбованці я вам відпряду (АС). Панок це був задрипаний — в боргах, як у реп’яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (Б.Антоненко-Давидович). Він взяв мене за плечі, звав єдиною. Щось говорив про долю, про борги. Що там, під Дубно, він ще був людиною, а тут він сам з собою вороги (Л.Костенко). Купівля на́борг — ніби дзбан, що внадився ходити по воду (О.Сенюк, перекл. Торґні Ліндґрена). Останній наш борг у крамниці залишився несплаченим, і на́борг нам уже не давали (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Так уже ведеться в цьому світі, треба сплачувати борги (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). 1. Новорічний лист Дідові Морозу: “Мене звати Миколка, мені 8 років. Тепер у нашої сім’ї багато боргів. Подаруй нам, будь ласка, трошки грошей. Я реально відіграюсь!”. 2. Товариші чоловіки та коханці! Виконуйте свій обов’язок! Не сподівайтесь один на одного! 3. Я просто патріот і вирішив в армію сходити, борг батьківщині віддати. Сходив в армію, віддав борг батьківщині й вирішив більше в такі борги не залазити].
Обговорення статті
Иметь – мати; посідати, володіти; діставати, одержувати:
за неимением – бо немає, коли немає, не маючи, через брак;
и в мыслях не иметь – і думки (і гадки) не мати, і в голові (і в головах) не покладати, і на думці не мати;
имел несчастье поверить ему – на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому, собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому;
иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення), багато (велико) важити;
иметь в виду кого, что – мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що, важити на кого, на що, уважити на кого, на що, оглядатися на кого, на що;
иметь вес – мати вагу, важити;
иметь виды на кого, что – важити (бити, цілити) на кого, на що, мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що, (образн.) накидати оком на кого, на що;
иметь влияние на кого, на что – мати вплив на кого, на що, мати силу (вагу) над ким, над чим;
иметь дело с чем – мати справу із чим;
иметь вид чего – бути як що, бути схожим на що, мати вигляд чого;
иметь в (своём) распоряжении что – мати в [своєму] розпорядженні що, мати до [свого] розпорядження що, розпоряджати чим;
иметь в себе что – мати (містити) в собі що;
иметь голову – мати голову [на в’язах];
иметь действие (юр.) – мати силу (чинність);
иметь дело с кем – мати діло з ким, мати зв’язки (стосунки) з ким (иногда негат.) накладати з ким;
иметь жалость к кому – мати жаль (жалощі) до кого, жаліти (жалувати) кого;
иметь злобу на кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого;
иметь зуб на кого – мати зуб на (проти) кого, (иногда) мати храп на кого;
иметь мало чего – мати мало (обмаль, не гурт) чого, бути бідним на що;
иметь место (имеет место) – бути, бувати, перебувати, існувати, спостерігатися, трапитися, траплятися, ставатися, статися, відбуватися, відбутися, діятися (є, буває, існує, спостерігається, трапляється, стається, відбувається, діється);
иметь место на базаре – мати місце на базарі;
иметь много чего – мати багато (багацько) чого, бути багатим на що;
иметь намерение – мати намір (замір), мати на думці, думку мати;
иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що, мати на своїй опіці, (разг.) на своїх плечах кого;
иметь нужду в чём – мати потребу чого, в чому, на що, потребувати чого;
иметь общение с кем – мати єднання з ким, єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким, (негат.) накладати з ким;
иметь основание – мати підставу, мати рацію;
иметь отношение к чему – стосуватися до чого, мати стосунок (притоку) до чого; належати до чого;
иметь перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим;
иметь под рукой что – мати під рукою (при руці) що, мати напохваті що;
иметь познания в чем – знатися (розумітися) на чому;
иметь (своей) целью (задачей), иметь цель (задачу) – мати за мету, мати на меті, мати метою (завданням), мати мету (завдання);
иметь сердце на кого – гніватися (сердитися) на кого, пересердя мати на кого, мати серце на (проти) кого;
иметь случай – мати нагоду (оказію);
иметь смысл изучить – варто (є сенс) вивчати;
иметь снисхождение к кому – бути поблажливим до кого, потурати кому;
иметь характер чего – мати (носити) характер чого (який), характеризуватися (відзначатися) чим, виявляти (мат.) які риси, бути яким;
иметь хождение (о деньгах) – бути в обігу, (разг.) ходити;
имеют место отдельные недостатки – є (маємо) окремі (поодинокі) хиби;
не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда (Пр.); нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май і сто рублів, як одного друга (Пр.); не так ті сто рублів, як сто друзів (Пр.);
не иметь ничего общего с кем, с чем – не мати нічого спільного з ким, з чим;
не иметь спроса (о товаре) – не мати попиту, не збуватися, не йти, не бути ходовим;
не хочу иметь с ним дела – не хочу мати з ним діла, нічого не хочу мати з ним;
ничего не иметь против – не заперечувати, нічого не мати проти;
об этом он понятия не имеет – він на цім нічого не тямить;
следует иметь в виду – треба (слід) пам’ятати (мати на увазі);
уравнение имеет следующий вид – рівняння має такий вигляд;
я имею к вам просьбу – я маю до вас прохання, я маю просити вас;
я имею недостаток в деньгах – мені не стає (не вистачає, бракує) грошей. Обговорення статті
Мысль – ду́мка, (книжн.) мисль, (реже, прост., мысля) ми́сля, ду́ма, дум, (предположение) га́дка, по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), (ум.-ласк.) ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка:
без задних мыслей – без потайних (затаєних, прихованих) думок;
без мыслей – без думо́к, безду́мно;
быть далёким от мысли – [і] не думати; і в думці не мати, (книжн.) бути далеким від думки, дале́кий ду́мки (А.Ніковський);
вертится мысль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка);
взвешивать в мыслях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях);
в мыслях – на думці (на мислі, у думці, у думках);
воспарить мыслью – злинути (злетіти, знестися) думками;
выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей – вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (иногда) ума випитувати, випитати;
высказывать мысль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку);
говорить с задней мыслью – говори́ти (каза́ти) з потає́мною (з потайною, затаєною, прихованою) ду́мкою, (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) наздога́д бурякі́в[, щоб дали́ капу́сти]; закидати наздогад;
голова полна тяжёлых мыслей – важкі думи обсіли голову;
делать что с предвзятой мыслью – роби́ти що з упере́дженою (упере́дньою) ду́мкою (з упере́дженням, упереджено);
дельная мысль –розу́мна (путя́ща) ду́мка;
засела мысль – вроїлася думка;
загореться мыслью – запалитися думкою;
и в мыслях не было, не имел чего – і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що, і в голові (і в головах) не покладав про (за) що;
избавиться от мыслей – позбутися (збутися) думки;
иметь в мыслях что – мати на думці (в думках) що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що;
и мысли такой не было – і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було;
иметь заднюю мысль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку;
книга эта богата мыслями – ця кни́жка бага́та на думки́;
ловить (поймать) себя на мысли – ловити (зловити, піймати, спіймати) себе на думці;
мелькнула мысль в кого – промайнула (майнула, сяйнула) думка в кого;
меня озари́ла блестящая мысль – пройняла́ мене́ блиску́ча ду́мка, сяйну́ла мені́ в голові́ ду́мка;
меня пугает мысль, мне страшно при мысли о… – мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)…;
мне это не по мысли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би);
мысли без всякой связи – думки без ладу; безладні думки;
можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной мысли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку);
мысль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ца), шляхе́тна ду́мка (ду́ма);
мысль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка;
мысль (замечание) по существу – посутня (заувага) думка;
мысль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́мка (дума);
мысль предвзятая, задняя, преступная – упереджена (упере́дня), потає́нна, злочи́нна ду́мка;
мысль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка);
мысль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка;
мысль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́мка (дума);
мыслям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́;
навеять мысль – вроїти думку;
наводить, навести на мысль кого – наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; давати, дати на розум кому; каза́ти на здо́гад;
намечать в мыслях кого – закидати на кого;
не допускать [и] мысли о чём – [і] в думці не мати про (за) що; [і] в голові (в головах) не покладати чого; [і] думки не припускати про (за) що;
не покидала мысль кого – не виходило з голови в кого;
не иметь в мыслях чего – не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого;
оборвать цепочку мыслей – перепинити течію думок;
образ мыслей – напрям (напрямок) думок; спосіб думання (мислення);
обратить все свои мысли на что – звернути (обернути) усі свої думки на що;
обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що;
обуревают меня мысли – беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки);
одна мысль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́;
одна мысль сменяет (опережает, обгонятет) другую – думка думку (дума думу) побиває (пошибає, пошиває, поганяє);
осенила мысль кого – блиснула (сяйнула, зринула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; спала кому думка; (фамил.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому;
оставить мысль – скинутися думки;
от мыслей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є;
от одной мысли о чём – від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що;
отрешиться от мысли о чём – позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що, спустити з думки що;
поглощённый мыслями – заклопотаний (захоплений, охоплений) думками;
подать мысль кому – подати (дати) думку (на розум дати, послати) кому;
по его мысли – на його думку (гадку);
полёт мысли – лет думки, літ (ширяння) думок; буяння мислі;
по мысли автора – на авторову (о жен. авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка;
постичь мысль чью – збагну́ти ду́мку чию́;
потерять мысль – спусти́ти з ду́мки;
появилась мысль – з’явилася думка;
прийти на мысль – спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку;
приходить, прийти к мысли (к заключению) – прихо́дити, прийти до ду́мки (до ви́сновку); доходити, дійти думки (висновку);
при одной мысли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це; від самої думки (гадки) про це;
пришла мне в голову мысль – спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка;
пугать (разгонять) мысли – поло́хати думки́;
пьяного речи — трезвого мысли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́;
растекаться мыслию по древу – розтікатися мислію по древу (по дереву);
собираться, собраться с мыслями – збиратися, зібрати [докупи] думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися; (перен.) ро́зуму збира́ти;
с такими мыслями – у таких думках; з такими думками;
узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати;
устремиться мыслями к чему – полинути думками до чого;
хорошая мысля приходит опосля – на думку (гадку) спало коли пропало (Пр.); якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.);
хорошей мыслью грешно не воспользоваться – з доброї думки не гріх і скористатися (скористува́тися);
хорошо выражать (свои) мысли – до́бре висло́влювати (вимовля́ти) свої́ думки́, мати хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́);
эта-ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця);
я относительно этого одних с вами мыслей – я про це (щодо цього) таких самих думок, як і (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього);
я сказал это без всякой дурной мысли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
[А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Т.Шевченко). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (П.Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Б.Грінченко). Мислі до суду не позивають (Номис). Що з голови, то з мислі (Номис). Ой думаю та гадаю, а що моя мисля зносить (Сл. Гр.). Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, а поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (І.Нечуй-Левицький). Та не такої думки був князь Єремія (І.Нечуй-Левицький). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (І.Франко). Творе́ць висо́ких дум (В.Самійленко). Гніздо́ думо́к висо́ких (І.Франко). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М.Вовчок). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л.Українка). В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л.Українка). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Сл. Гр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (А.Метлинський). Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Б.Грінченко). Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (М.Коцюбинський). Мо́вив собі́ на ду́мці (О.Кониський). Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (М.Вороний). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (С.Васильченко) До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (О.Кониський). А вже дівчата в плахтах, у намисті, вінки пускають за водою вниз. А вже гадають, хто кому на мислі, а хлопці зносять до багаття хмиз (Л.Костенко). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Т.Шевченко). Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.). Не мав на ду́мці (М.Коцюбинський). За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (І.Нечуй-Левицький). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (І.Нечуй-Левицький). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (І.Франко). — О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує (Сл. Гр.). Будьте уважні до своїх думок — вони початок учинків (Лао Цзи). Нестачу глубини думки звичайно компенсують її довжиною (Ш.Монтеск’є). Не всі думки доводь до язика. Думок незрілих не виводь у діло (Л.Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Та тії просьби не помагали, бо дурний чолов’яга намірився будь-що-будь усім аретинським мешканцям свою ганьбу виявити, хоч доти ніхто про те й гадки не мав (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Неборака бачив уже в думці, як за правицю його потужну вінчають його, щонайменше, на трапезонтського цісаря (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Прекрасні мої дами, той лемехуватий суддя-провінціал, про якого я говорив вам учора, не дав мені розказати однієї історійки про Каландріна, що вертілася в мене на думці… (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). … не раз йому й самому набігала думка взятися за перо і написати те заповідане продовження — і він був би його написав, а може, й видав, якби тому не стали на заваді інші, важливіші помисли, що безнастанно тривожили його ум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). … Санчо, споживши того дня добрий повечірок, одразу ж пірнув у браму сну, а Дон Кіхот довго не міг склепити очей не так од голоду, як од химер своїх: думки його роїлися самопаш, залітаючи в тисячі преріжних місць (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …запалилась вона до нього потайною жагою, а що сама була молода та яра і знала, що він овдовів, то гадала, що легко їй буде бажання своє вдовольнити — варто їй тільки сором свій перемогти і йому все. що на мислі має, виявити (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Щоправда, у декого й інша думка в голові майнула — як зустрінемо не корсарську, а купецьку галіоту, то буде нам зиск, а не згуба, бо, захопивши її, зможемо певніше й безпечніше подорож свою морську одбути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я даремно трачу несписанні зусилля на те, щоб впорядкувати свої думки, що, можливо, нічого не варті (Л.Вітґенштайн). Людям, як я помітив, подобаються такі думки, що не заставляють думати (С.Є.Лєц). Думки як блохи, скачуть з людини на людину. Але не всіх кусають (С.Є.Лєц). Думки деяких людей такі нікчемні, що не доходять навіть до їхньої голови (С.Є.Лєц). До глибокої думки треба піднятися (С.Є.Лєц). 1. Думка колобка в першу шлюбну ніч: «От бабуся, зараза, недоліпила…» 2. Думка як жінка — якщо доступна для всіх, то вже не цікава. 3. Думка як риба — якщо на поверхні, то вже майже мертва].
Обговорення статті
Начало
1) (
в пространстве) поча́ток (-тку);
2) (
во времени) поча́ток, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку); починання;
3) (
причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́;
4) (
основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип, засада, корінь, початок, першопочаток;
5) (
начала) а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, засади чого́; б) (первые основания, элементы) початки, ази чого́; в) (основания) осно́ви, підста́ви, заса́ди, при́нципи;
6) (
коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я);
7) (
химич. элемент) елеме́нт (-та), первень;
8) (
власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); начальник;
9) (
церк.) а) (начальные слова, начальные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток;
10) (начала,
чин ангельський, церк.) нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків):
брать (вести) своё начало – починатися (зачинатися, розпочинатися); брати свій початок (почин, зачин); коренитися;
быть, находиться под началом чьим, у кого – бути (перебувати) під керівництвом (орудою, проводом, зверхництвом, зверхністю, владою, керуванням, наглядом) чиїм, кого, під рукою чиєю, кого; бу́ти під ким;
в начале весны – на поча́тку весни́, на провесні;
в начале года, месяца, книги – на початку року, місяця, книжки (книги);
в начале пятого – на початку п’ятої;
в начале своего поприща – на поча́тку свого́ життєво́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри);
вот начало всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
в самом начале чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в корені;
всякое начало трудно – усе трудно починати (Пр.); кожний початок тяжкий (Пр.); у всьому (усьому) початок найтрудніший (Пр.);
горькое начало – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́;
давать, дать, полагать, положить начало чемупоклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́, чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, починати, почати (розпочинати, розпочати) що; (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від;
держать начало, править началом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де;
для начала – для початку (почину); на початок (на почин), почнімо (почнемо) з того, що; передусім; насамперед;
доброе, злое начало – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре начало;
доброе начало – полдела откачало – добрий почин (початок) – половина діла (справи) (Пр.); добрий початок (почин) до кінця доведе (Пр.); добре почав, добре й скінчив (Пр.); як добре почнеш, то й діло добре піде (Пр.);
духовное и плотское начало – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний принцип;
жизненное начало – життьова (життєва) основа;
иметь начало в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чому, з (від) чого;
коренное начало кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
красящее начало – фарбовина́, фарбни́к, красило;
к самому началу – саме на початок, на сам (самий) початок;
лиха беда – начало – за початок діло становиться (Пр.); найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом) (Пр.); аби й, а там воно й піде (Пр.); важко розгойдатися, а далі легко (Пр.);
на коллегиальных, на коллективных началах – на колегіяльних засадах (колегіяльно); на колективних засадах (колективно);
на началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку);
на началах чего – на підставі чого;
на общественных началах – на громадських засадах;
на паритетных началах – на паритетних підставах;
начала жизни – життєві́ осно́ви (заса́ди);
начала (знания) – початки (знання);
начала культуры – джерела культури;
начала математики – початки (засади, основи, елементи, ази) математики;
начало весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сні), про́весінь;
начало долины – верхі́в’я (поча́ток) долини;
начало мира – поча́ток (первопоча́ток) світу;
начало начал – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток, первопричи́на, перводжерело́;
начало работы – початок роботи;
начало этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чого;
начать с самого начала – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю);
не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи (Пр.);
не иметь ни начала, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю);
нет ни начала, ни конца – нема (немає) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема (немає) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю);
организующее начало – організаційна основа;
основные начала – основні́ заса́ди (при́нципи);
отдать кого под начало кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
от начала – з поча́тку, з почи́ну;
от начала мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся);
от (с) начала до конца – від краю до краю; від (з) початку (почину) до кінця (останку);
под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким;
положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що;
положить начало – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці);
получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, постати, повстати, поставати, повставати) з кого, з чого; брати, узяти [свій] початок від чого;
по началу – з початку (з почину);
при начале чего – на початку чого;
путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося (Пр.); як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий (Пр.);
с начала работы учреждения… – відколи [працює] установа;
с начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав), як світ світом;
с начала существования чего – відколи є (існує) що, відколи що;
с самого начала – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу;
судить по началу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що;
творить начало – пра́вити начало;
чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець (Пр.).
[Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Т.Шевченко). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (П.Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (П.Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Є.Гребінка). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М.Вовчок). Почи́нок слове́сности ру́ської (П.Куліш). Я почну́ від са́мого кра́ю (А.Кониський). Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (П.Куліш). До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (П.Мирний). Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (П.Мирний). Тепер хочу щось написати про Капрі. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М.Коцюбинський). — Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Л.Українка). Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (І.Франко). Був поча́ток о́сени (Б.Грінченко). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (П.Білецький-Носенко). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (І.Тобілевич). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (І.Нечуй-Левицький). Перед поча́тком уче́ння (С.Васильченко). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Б.Грінченко). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (А.Кримський). Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (А.Кримський). Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Б.Грінченко). Да́йте нам на почи́н (Сл.Гр.). З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Б.Грінченко). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (В.Мова). З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (С.Руданський). Як і від чо́го все ста́ло? (В.Самійленко). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М.Калинович). З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (В.Самійленко). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (АС). Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (АС). На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (АС). Попри цей справді космополітичний дух Одеси вона, бувши оточена монолітом українського степу, мала глибинно українські первні (І.Кошелівець). Власне недорозвинення «емотивного» первня було якраз причиною наших останніх катастроф. (Д.Донцов). Кончало всіх начал (В.Цибулько). З української термінології в 30-ті роки під гаслами інтернаціоналізації повилучали питомі українські слова, яким у російській мові відповідали запозичення: двозвук (дифтонг), дієйменник (інфінітив), наросток (суфікс), приросток (префікс), первень (елемент), південник (меридіян), рівноденник (екватор), підсоння (клімат), поземний (горизонтальний), прямовисний (вертикальний) (О.Пономарів). І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги (Л.Костенко). У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, — може, це й маленьке щастя, але воно наше (Л.Костенко). І ще одне: хотів би я подати тобі сюю повість голою наголо, не оздобивши її ані прологом, ані безконечною плетеницею сонетів, епіграм та панегіриків, що їх заведено вміщати на припочатку кожної книги (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У злих початках треба шукати причину лукавого кінця (Ростислав Паранько, перекл. Елоїзи). Тоді новоженці найняли будиночок навпроти цвинтаря і влаштувалися в ньому: наприпочатку гамак Хосе Аркадіо правив їм за всі меблі (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Щоб стати безсмертним, для початку треба померти (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Осенять, осенить – (закрывать, заслонять, затенять) отіняти, отінювати (обтіняти, обтінювати), отінити (обтінити), (покрывать) окрива́ти, окрити; покривати, покрити; огортати, огорнути; (охватывать) охоплювати, охопити; (о догадке) спалахувати, спалахнути; осявати, осяяти, (блеснуть) сяйнути, блиснути, (появляться) з’являтися, з’явитися; (крестным знамением кого) благословля́ти, благословити, поблагослови́ти, знамена́ти, знаменувати, назнамена́ти, назнаменува́ти кого́ хресто́м, хреста́ поклада́ти, покла́сти на ко́го, (иконою) оклоня́ти, оклони́ти о́бразом кого́:
вдохновение осенило поэта – натхнення осяяло поета;
и вдруг меня осенило – і тут мене осяяло, (прост.) і тут я допер;
осенила мысль, догадка кого-либо – сяйнула (блиснула) думка, здогадка (догадка) у кого (кому); пройняла́ кого думка; спа́ла кому ду́мка, спа́ло кому на думку; стукнула в голову думка;
осени́ть себя крестом, крестным знамением – благослови́тися, назнаменува́тися хресто́м, хреста́ на се́бе покла́сти, перехристи́тися;
осенять, осенить крестом (крестным знамением) кого-что-либо – благословляти, благословити, поблагословити (знаменувати, назнаменувати) хрестом кого, що; покладати, покласти хреста на кого, на що; хрестити, похрестити кого, що;
слава осени́ла героя – сла́ва окри́ла геро́я, сла́вою окри́вся герой;
улыбка осенила лицо – усмішка осяяла (опромінила) обличя (лице).
[Всіх разом осяла одна думка (М.Коцюбинський)].
Обговорення статті
Посвящать, посвятить
1) посвя́чувати, посвяти́ти що, (
в духовный сан) висвя́чувати, ви́святити кого́;
2) присвя́чувати, присвяти́ти кому́, чому́ що;
3) (
отдавать) признача́ти, призначи́ти, поклада́ти, покла́сти, віддава́ти, відда́ти, присвя́чувати, присвяти́ти кому́ що;
4) (
посвящать кого в тайну) утаємни́чувати, утаємни́чити кого́ в що, звіря́тися, зві́ритися кому́ з чим, відкривати, відкрити таємницю кому:
он посвяти́л меня в свою тайну – він зві́рився мені́ зі своє́ю таємни́цею;
посвятить свою жизнь науке – відда́ти своє́ життя́ нау́ці;
посвятить в подробности дела – докладно з’ясувати (пояснити) справу;
посвяща́ть кому время – уділя́ти, уділи́ти, признача́ти, призначи́ти кому́ час;
посвящать, посвятить в рыцари кого – посвячувати, посвятити в лицарі (в рицарі) кого;
посвящать, посвятить кого в диаконы, в священники (церк.) – висвячувати, висвятити на диякона, на священика (на попа);
я посвяща́ю утро делам – я признача́ю ра́нок на спра́ви (спра́вам);
я посвяща́ю этому делу все свои силы – я поклада́ю на цю спра́ву всі свої́ си́ли; я докладаю до цієї справи всіх своїх сил.
[Кільканадцять літ посвятив я науці (І.Франко). Вона́ присвяти́ла хо́рому ввесь свій час, всі свої́ си́ли (О.Коцюбинська). Раїса присвятила хорому весь свій час, всі свої сили (М.Коцюбинський). Посвяти́ли нову́ ха́ту. Висвя́чувати на попа́ (АС). Цьому́ завда́нню й присвяти́в Грінче́нко свою́ літерату́рну дія́льність (С.Єфремов). — Одколи живемо ми на цьому подвір’ї, не було ще помітно, щоб тут водилося що-небудь, а тепер чи не доведеться посвячувати і двір, і хату (С.Васильченко). Він розповів їм про її властивість, узяв з них слово хоронити в тайності й ознаймив, що сьогодні вперше збирається випробувати особливості обчарованої голови. Окрім двох приятелів дона Антонія, ніхто не відав, у чім тут заковика, і якби дон Антоніо заздалегідь їх не втаємничив, то вони дивувалися б не менше, ніж інші, та і як не дивуватися: голову змайстровано так хитро й дотепно (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Будь обережний, не створи через неуважливість чогось величного, адже стільком людям доведеться свідомо присвятити своє життя, щоб створене тобою умалити (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Рассчитывать, рассчитать – розраховувати, розрахувати; (расчислять) облічувати, облічити; (подсчитывать) обраховувати, обрахувати, обчислювати, обчислити; (высчитывать) вираховувати, вирахувати; (учитывать, взвешивать) розраховувати, розрахувати; (оценивать) оцінювати, оцінити; (предполагать) припускати, гадати, зважувати, зважити, очікувати; (надеяться) сподіватися, мати (плекати, покладати) надію, покладатися, робити ставку; (о выдаче расчётных денег) розраховувати, розрахувати; (увольнять) звільняти, звільнити:
не мог даже рассчитывать кто – і не сподівався кто, і не снилось кому;
не расчитывайте на… – не розраховуйте на…;
не расчитывал встретить… – не сподівався зустріти;
не рассчитать своих сил – не розрахувати (не зважити) своїх сил;
не слишком рассчитывать на помощь – не надто розраховувати (покладатися, сподіватися, важити) на допомогу;
рассчитывать на получение – мати надію одержати;
рассчитывать на что – сподіватися на що; вважати (зважати, важити, рахувати, розраховувати) на що;
рассчитывать служащих – звільняти службовців;
рассчитывать стоимость – розраховувати (обчислювати) вартість;
рассчитывать шансы – зважувати (оцінювати) шанси.
[На це не рахувала погоня (Коцюбинський)].
Обговорення статті
Сердце
1) серце, (
шутл.) тьохкало;
2) серце, гнів:

большое сердце у кого – велике серце у кого, великої душі людина хто;
брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (иногда) торкати, торкнути за серце кого;
всем сердцем – щирим серцем, щиро;
в сердцах – спересердя; з серця; зо зла;
держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (иногда) серце набігає у кого на кого;
доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола (Пр.);
как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі;
каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце;
камень с сердца свалился – камінь із серця (з душі) скотився (спав);
куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить (Пр.);
не по сердцу – не до мислі;
от всего сердца – з (від) усього серця; (иногда) з цілого серця, від щирого серця; з дорогою душею, (искренне) щиро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно;
отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому;
от доброго сердца – з (від) доброго серця;
отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому;
от чистого сердца – від (з) щирого серця;
покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце;
порок сердца – вада серця, серцева вада;
принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що;
пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто;
разрывать сердце (перен.) – краяти серце;
растревожить сердце – розтривожити (знепокоїти) серце;
с глаз долой — из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
сердце взыграло у кого – серце заграло в кого;
сердце замирает, замерло – серце (душа) завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла;
сердце кровью обливается – серце кров’ю обливається (закипає, обкипає), серце кривавиться;
сердце льнёт к кому – серце лине до кого;
сердце моё! – серце (серденько) моє!;
сердце надрывается – серце крається (надривається);
сердце на ладони – душа навстіж;
сердце не камень – серце не камінь (Пр.);
сердце ноет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть);
сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого;
сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого, серце тьохнуло;
сердце разрывается на части – серце рветься (розривається) на шматки;
сказать с сердцем – сказати сердито (роздратовано);
скрепя сердце – згнітивши серце; знехотя;
срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому;
с сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито);
с тяжёлым сердцем – з важким серцем;
с чистым сердцем – з ширим серцем; щиросердо (щиросердно); щиро;
это мне по сердцу – це мені до вподоби (до душі, до серця).
[Сердце не приколотень, не припнеш (Пр.). Ах, ця осінь! Це з нею постійно так: Стисне серце в малий кавалок, І ось дні Наче сірий тифозний барак, А за вікнами плями галок (Є.Плужник). Навряд чи доти Євніка була доброї думки про мене, але тепер начебто вважала, що на ринку золотих сердець я монополіст (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). Відчинивши скрипливі кухонні двері, вона перелякалася, аж серце тьохнуло: з кутка двору вискочило щось таке, а що — вона спершу й не розібрала, якось порожньо в голові (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Сердце воістину безмежне й по-справжньому досконале, спроможне виявляти любов грішми, а не звичайною фальшю, як у мене та в багатьох інших людей (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Я не знаю, де ваша країна, але серце в мене обкипає кров’ю від жалю до неї (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Намагалася тримати Мігеля на відстані, вигадувала різні причини, аби не виходити з ним із дому та не вдовольняти його бажань. Однак іноді не мала іншого виходу й знехотя виходила з ним поїсти в дешевій забігайлівці, потанцювати на поганючій дискотеці, переспати в якомусь готельчику при дорозі на Катакаос, де можна було зняти номер на годину-другу (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Легке серце живе довго (В.Шекспір). У боротьбі між серцем і головою врешті перемагає шлунок (С.Є.Лєц). 1. — Ну, просто серце кров’ю обливається, коли бачу цих заспиртованих тварин. — Та там всього три жаби. — А спирту — десять літрів! 2. — Якщо мені ще раз розіб’ють серце — мені точно буде потрібна нова печінка].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЕНЧА́ТЬ ще дава́ти шлюб, поклада́ти віне́ць;
венча́ющий що вінча́є тощо, покли́каний звінча́ти, прикм. вінча́льний, стил. перероб. вінча́ючи;
венчающий ла́врами уві́нчувач ла́врами;
венчающий на ца́рство оказ. вінча́й-на-ца́рство;
венча́емый ві́нчаний, уві́нчуваний, закві́тчуваний, нагоро́джуваний, виве́ршуваний;
ПОВЕНЧА́ТЬ укр. да́ти шлюб, покла́сти віне́ць;
ВКА́ЛЫВАТЬ ще 1. коло́ти, 2. іша́чити, тягну́ти во́за, пе́рти плу́га, не поклада́ти рук;
вкалывающий 1. що ко́ле тощо, стил. перероб. ста́вши вко́лювати, 2. ишачащий;
вкалывааемый 1. ко́лотий, уко́люваний.
ВМЕНЯ́ТЬ, вменять в вину́ інкримінува́ти, галиц. приви́нювати;
вменять в обя́занность кому что /что делать/ зобов’я́зувати кого що робити, поклада́ти /накладати/ обо́в’язок на кого;
вменя́ющий в вину́ що інкриміну́є тощо, гото́вий інкримінува́ти, винува́тель, обвинува́ч, винува́ч, оска́ржувач;
вменяющий в обя́занность кому что покли́каний зобов’яза́ти кого що робити, поклада́ч обо́в’язку на кого що робити;
вменяющийся в вину́ інкриміно́ваний, галиц. приви́нюваний;
вменяющийся в обя́занность ста́влений за обо́в’язок;
вменя́емый (хто) осу́дний, (в обов’язок кому) покла́дати на кого;
быть вменяемым до́бре себе́ тя́мити.
ДОПУСКА́ТЬ, ще толерува́ти, дозволя́ти;
не допуска́ть и мы́сли, і в го́лову не кла́сти /поклада́ти/;
я допуска́ю /мы допуска́ем/ и э́то, мо́же й так;
не допуска́й э́того, не дозволя́й цьо́го́;
никто́ не допуска́л и мы́сли, ніко́му і бли́зько ду́мки не було́;
ИША́ЧИТЬ образ. не поклада́ти рук, роби́ти як віл /тра́ктор/, пе́рти плу́га, тягну́ти во́за, забут. гарува́ти, пор. ВКАЛЫВАТЬ;
ишачащий що /мн. хто/ іша́чить тощо, зви́клий іша́чити, іша́к, образ. день і ніч у робо́ті, тяглови́й кінь /віл/;
НАИША́ЧИТЬСЯ попогну́ти спи́ну.
НАДЕ́ЯТЬСЯ ще ма́ти /поклада́ти/ наді́ю, спо́внюватися наді́ями;
наде́юсь ма́ю наді́ю;
бу́дем надеяться дасть Біг;
на Бо́га наде́йся, а сам не плоша́й Бо́же поможи́, а сам не лежи́, не лежи́, небо́же, то й Біг помо́же;
наде́ющийся що /мн. хто/ ма́є наді́ю тощо, обнаді́яний, спо́внений наді́й, образ. в наді́ї, з наді́єю на;
надеющийся как на ка́менную го́ру стил. перероб. покла́вшися як на кам’яну́ го́ру;
надеющийся на аво́сь з наді́єю на “мо́же”;
надеющийся на свои́ си́лы з наді́єю на вла́сні си́ли;
ПОНАДЕ́ЯТЬСЯ понадеяться на кого ще спусти́тися на кого.
ОБЯ́ЗЫВАТЬ фраз. зв’я́зувати [обязывать подпи́ской зв’я́зувати підпи́скою], зму́шувати [долг обязывает обо́в’язок зму́шує], поклада́ти відповіда́льність [э́то ко мно́гому обязывает це поклада́є вели́ку відповіда́льність];
обязывает к чему зму́шувати до чого;
обязывающий/обязу́ющий що /мн. хто/ зобов’я́зує тощо, ста́вши зобов’я́зувати, покли́каний /з на́міром/ зобов’яза́ти, зобов’я́зувач, прикм. оказ. місі́йний [обязывающие нача́ла місі́йні заса́ди], імперати́вний, нормати́вний, юр. зобов’яза́льний;
обязу́ющий кого обов’язко́вий /галиц. мусо́вий/ для кого;
обязывающий подпи́ской стил. перероб. зв’яза́вши підпи́скою;
обязывающийся/обязываемый зобов’я́зуваний, зму́шуваний, прикм. зобов’я́зливий;
ПИТА́ТЬ (місто енерґією) ще забезпе́чувати;
питать вражду́ /питать вражде́бные чу́вства/ к кому ма́ти зуб /злим ду́хом ди́хати/ на кого;
питать матери́нскую любо́вь /питать оте́ческую любо́вь/ люби́ти, як свою́ дити́ну;
питать наде́жды ще поклада́ти ві́ру, ірон. жда́ти з мо́ря пого́ди;
питать недове́рие недовіря́ти, не ма́ти дові́ри;
питать не́нависть друг к дру́гу діял. нена́видітися між собо́ю;
питать неприя́знь к кому важки́м ду́хом ди́хати /злим о́ком диви́тися/ на кого;
питать отвраще́ние к кому на дух не перено́сити кого;
питать уваже́ние к кому ще поважа́ти /шанува́ти/ кого;
на́чать питать отвраще́ние к чему відчу́ти відра́зу до чого;
ПРЕДОПРЕДЕЛЯ́ТЬ ще поклада́ти напере́д, (долю) рокува́ти, фраз. суди́ти;
предопределя́ющий що /мн. хто/ року́є тощо, ставши визнача́ти напере́д, зда́тний ви́значити (напере́д), прикм. визнача́льний, галиц. мірода́йний;
предопределяющийся/предопределя́емый роко́ваний, визна́чуваний напере́д, зумо́влюваний;
РАССЧИ́ТЫВАТЬ ще вирахо́вувати, обчи́слювати /розчислювати/, (на кого) поклада́ти /ма́ти/ наді́ю, поклада́тися, роби́ти ста́вку, ва́жити, чи́сли́ти;
рассчитывать на что [н. успе́х], чека́ти /сподіва́тися/ чого [н. у́спіху];
рассчитывать на получе́ние ма́ти наді́ю оде́ржати;
не мог да́же рассчитывать кто і не сни́лось кому;
на что ты рассчи́тываешь /на что ты наде́ешься/? що ти собі́ ду́маєш?;
СОЧИНЯ́ТЬ (композиції) твори́ти, (щось нереальне) фантазува́ти;
сочиня́ть му́зыку к чему поклада́ти на му́зику /но́ти/ що;
сочиня́ющий 1. що /мн. хто/ компону́є тощо, ра́ди́й твори́ти, зда́тний скомпонува́ти, творе́ць, а́втор, зневажл. писа́ка, прикм. компонува́льний, пор. творящий, 2. выдумывающий;
сочиня́ющий му́зыку компози́тор;
сочиня́ющий музыку к чему поклада́ч на му́зику чого;
сочиня́ющийся/ сочиня́емый 1. компоно́ваний, тво́рений, пи́саний, 2. выдумываемый;
УВЕ́НЧИВАТЬ ще поклада́ти віне́ць, (голову вінцем) покрива́ти, (славою) вкрива́ти;
УПОВА́ТЬ укр. ма́ти наді́ю, поклада́ти ві́ру, (на кого) ва́жити, розрахо́вуватиа, орієнтува́тися;
упова́ющий що /мн. хто/ ма́є наді́ю тощо, спо́внений наді́й, схи́льний сподіва́тися, (на кого) орієнто́ваний, образ. з наді́єю.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Возлагать, возложитьпоклада́ти, -да́ю, -да́єш, покла́сти.
Полагать, положить
1) кла́сти (кладу́, -де́ш), покла́сти (що куди́);
2) поклада́ти, -да́ю, -да́єш, покла́сти, -ладу́, -ладе́ш, гада́ти, -да́ю, -да́єш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Думать – думати; гадати; (рассуждать) – міркувати про що, над чим; (иметь в мыслях) – в голові покладати що; мати надумці; (полагать) – покладати. И думать забыл – і гадки не має. Нечего и думать – шкода й гадки; нема чого думати, гадати. И не думает вовсе – і думки не кладе. Так (он) думает – так (він) гадає; така (в нього) думка; (він) такої думки. И не думай этого – і в голову цього не клади.
Издержки – витрати. Издержки производства – витрати на виробництво. Производственные издержки – виробничі витрати. Производительные издержки – продукційні, доцільні витрати. Возлагать издержкипокладати, накладати витрати, видатки на кого. Путевые издержки – дорожні, подорожні витрати, видатки.
Мысль – думка; гадка. И в мыслях не было – і на думку не спало; і думки не було. Собираться с мыслями – збирати думки. Приходить на мысль – на думку спадати, навертатись на думку. Не допускать и мысли – і думки не допускати; і в голові не покладати. При (одной) мысли об этом – на (саму) думку, згадку про це. Отчетливость мыслисм. Отчетливость. С такими мыслями – у таких думках. Наводить на мысль – дати на розум. По мысли (автора) – на думку (автора). Вертится мысль – роїться гадка. Иметь в мыслях – мати на думці. Намечать в мыслях кого – закидати на кого. Постичь чью мысль – збагнути думку чию. Образ мыслей – напрямок думок. Узнавать образ мыслей – ума вивідувати.
Надежда – надія; сподівання; сподіванки. Поддерживать надежды – гріти надії. Слабая надежда – мала надія. Питать надежду – держати, мати, покладати надію. Потерять надежду – втратити надію. Быть в надежде – мати надію. Полагать, возлагать надеждыпокладати надію на кого, на що. Льстить себя надеждой – мати милу надію на що. Оправдывать надежды – справджувати, здійснювати надії, сподівання. Твердая надежда – певна надія.
Сердиться – сердитися; гніватися; гнів на кого покладати, мати; дивитися на кого злим, лихим оком; важко дихати на кого; сердито кому (зробилося).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Авось
• Авось, авось-либо
– може; може чи не; може-таки; (а)чей ((а)чень). [Здавалося, що й погасла вже, але ж насправді ще жевріла, як жарина в попелі, надія мужича, що може ж таки. Головко. Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю. Ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю. Н. п. Та що ж, думаю собі, чей же й на мене якийсь дрібний карась набіжить… Українка. Неси ж мене, коню, по чистому полю, Як вихор, що тутка гуляє. Ачень утечу я від лютого болю, що серце моє розриває. Франко.]
• Авось да небось; авось, небось да как-нибудь
– нехай та мабуть; мабуть та нехай; либонь та може; якось [то] воно буде, якось та вийде. [Нехай та мабуть до добра не доведуть. Пр. Мабуть та нехай — недобрії люди. Пр. На либонь та може покладатися негоже. Пр.]
• На авось
– на щастя; навмання; на відчай; на пропаде; на щасливого долю; на дастьбі(г); на гала(й) на бала(й). [Роби та розум у голові держи, а на щастя й абихто зможе. Пр. Пустив на одчай. Сл. Ум. Пішов на галай на балай. Пр.]
• Надеяться на авось
– сподіватися (покладати надію) на щастя (на дастьбіг); сподіватися, що все буде гаразд, покладатися на те, що якось воно буде.
Бить
• Бить баклуши, баклушничать
Див. баклуши.
• Бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать)
– [В долоні] плескати; в долоні бити (вибивати, ляскати). [Коли йому плескали, він знав, що б’є в долоні розбуджена свідомість. Коцюбинський.]
• Бить (в) набат
– бити (дзвонити) на сполох (ґвалт); (застар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]. [Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах. Сосюра. Гей, бийте в бубни, довбиші, на гвалт. П. Куліш.]
• Бить в нос (про острый запах)
– шибати (бити) в ніс. [Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Сл. Гр.]
• Бить в одну точку
– бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному.
• Бить в цель
– бити (влучати, стріляти) в ціль; (д)осягати, (д)осягти мети.
• Бить до полусмерти кого
– бити кого мало не до смерті (доки теплий); бити та духу слухати (наслухати). [Жінка б’є та духу наслухає. Стефаник.]
• Бить дубиной, палкой кого
– дубасити (дубцювати, дрючкувати); відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого); давати дрюка (кия, бука) кому; (образн.) мастити боки буковим салом. [Тим тільки й служать, що своїх іноді братів та батьків дубасять. Мирний. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстиме. П. Куліш.]
• Бить кулаками кого
– стусанів давати кому; стусанами гріти (частувати) кого; стусувати [кулаками] кого; давати буханів (товчеників) кому; товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого; (іноді) духопелити кого; духопелу (духопелів) давати кому. [Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все її лає, а то так і стусана межи плечі дасть. Казка. А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече. Сл. Гр.]
• Бить масло
– колотити масло; (із сім’я) бити олію. [От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Українка.]
• Бить на слабую струнку
– бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце.
• Бить немилосердно, нещадно кого
– катувати кого; локшити кого. [Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевченко.]
• Бить плетью (кнутом) кого
– батожити (пужити) кого; давати батогів (нагаїв, канчуків, малахаїв) кому. [Нащо коня батожити, коли він і так везе. Пр.]
• Бить по затылку кого
– потиличника (-ів) (запотиличника (-ів), нашийника (-ів) давати; потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати). [Я вам потиличника дам. Котляревський.]
• Бить по карману кого
– бити по гаманцю (калитці, кишені) кого; кишеню трусити кому; змушувати на видатки (витрати) кого.
• Бить поклоны
– бити (класти, покладати) поклони; (ірон.) гріти поклони. [А як стала на порі — Вже і гості на дворі: Йдуть і здалека, і зблизька, Б’ють вдові поклони низько… Забіла.]
• Бить по нервам
– бити по нервах (на нерви); дошкуляти; діймати до живого; (образн.) пекти в живе.
• Бить (ударять) по рукам
Див. рука.
• Бить по чему
– бити по чому; боротися проти чого.
• Бить себя в грудь
– битися в груди; бити [себе] в груди.
• Бить сильно кого
– бити дуже; бити скільки влізе (влазиться) кого; давати скільки влізе (влазиться) кому; бити не жалуючи кого; давати не жалуючи (не рахувавши) кому; давати духу кому; (зрідка) давати затьору (табаки) кому; місити кого; (давн.) справляти бал кому; (образн.) бити так, що аж пір’я летить. [Бий скільки влазиться. Номис. А дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях Та й давай місити Недобитків православних… Шевченко.]
• Бить тревогу
– бити (збивати) тривогу; бити на сполох (ґвалт). [О, серце, угамуйся, чого ти так тривогу б’єш? Тобілевич. Гей, бийте в бубни, довбиші, на Ґвалт. П. Куліш.]
• Бить трепака
– бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака). [Інші збились біля музики, садять гопака, вибиваючи тропака, аж лихо сміється… Стороженко. Вистрибували гоцака. Котляревський.]
• Бить хворостиной кого
– бити дубцем кого; хворостити (хвоїти) кого; давати прута (лозини) кому; (давн.) давати хльору кому. [І, бачся, він тебе за те й прохворостив. Г.-Артемовський. Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору. Котляревський.]
• Бить челом кому за что (благодарить)
– чолом бити (давати) кому. [Шапки скиньте перед дідом, чолом йому бийте. М. Куліш.]
• Бить челом кому о чём (просить)
– просити (прохати) ласки (милості) в кого. [Та й поїхали до столиці Прохати милості у цариці. Н. п.]
• Бить чем-либо тяжёлым
– бити чимсь важким; гатити; гнітити; садити; мостити; трощити; гамселити. [Здоровенні, напівголі, спітнілі бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах… Довженко.]
• Бьёт лихорадка кого
– пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого, [Цілісіньку ніч трясця його била… Квітка-Основ’яненко. Усього заколотило, мов у пропасниці. Тобілевич.]
• Бьёт мой (его…) [последний] час
(перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час); приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час); приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час); приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець; я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця); (розм.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…); (образн.) уривається нитка кому. [Оце вже надходить на мене остання година. Мирний.]
• Бьют и плакать не дают
– б’ють і плакать не дають. Пр. І деруть, і б’ють, і плакать не дають. Пр.
• Бьют, как Сидорову козу
– б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу.
• Бьют не ради мученья, а ради ученья
– доки не намучишся, доти не научишся. Пр. Піти в науку — треба терпіть муку. Пр. До науки служать і буки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Б’ють — не на лихо учать. Пр.
• Жизнь бьёт ключом
(образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує); життя грає (б’є) живою цівкою.
• Кого люблю, того и бью
– кого люблю, того й чублю (і б’ю). Пр. Хто кого любить, той того чубить (згубить). Пр.
• На что он бьёт?
– на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?
• Сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт
– сама себе раба б’є, що нечисто жито жне. Пр. Він сам собі руку січе. Пр. Ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз. Пр. Зварив (заварив) кашу, так і їж. Пр. Купили хріну — треба з’їсти. Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували, — грошам не пропадать. Пр.
Взводить
• Взводить, взвести грех на кого
покладати, покласти гріх на кого. [Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра. Сл. Гр.]
• Взводить, взвести напраслину на кого
– зводити, звести наклеп на кого; наволікати, наволокти обмову на кого; обмовляти кого; зводити, звести пеню на кого; пеню волокти, наволокти, натягти напасть на кого; клепати, наклепати на кого. [Ще скажуть, що я вас отруїв та прикинуть пеню… Квітка-Основ’яненко. Ці люди напасть на нас натягають. Сл. Гр.]
Вина
• Без вины
– без вини; без(не)винно.
• Быть виной чего
– бути винним чому, чого; бути причиною чому, чого; завинити в чому; спричинитися чому, до чого.
• Взводить, взвести, валить, свалить вину на кого-либо
– звертати, звернути на кого; прикидати, прикинути вину (провину, причину) кому; скидати, скинути (накидати, накинути, складати, скласти) вину (провину) на кого; покладати, покласти вину (провину) на кого. [Всю провину за сподіяне на Захара покладають. Гордієнко.]
• Вменять, вменить, ставить, поставить кому-либо в вину что
– ставити, поставити за вину (провину) кому що; привиняти, привинити кому що; обвинувачувати, обвинуватити (звинувачувати, звинуватити) кого за що, в чому.
• Загладить чью вину
– загладити (виправити) чию провину (вину).
• Искупать, искупить вину
– покутувати, спокутувати вину (провину).
• Он (она…) всему виной
– він (вона…) усьому виною, причиною (причина) усього лиха.
• По моей (по его…) вине
– з моєї (з його…) вини (провини, причини); через мене (через нього…). [З чиєї причини сталася ця катастрофа? Прус.]
• По своей вине
– з своєї (з власної) вини (провини, причини); самохіть.
• Прощать вину кому
– дарувати (прощати) провину (вину) кому.
• Сознаться в вине
– повинитися; признатися у провині (до вини); визнати вину.
• Чувствовать за собой вину
– почувати (відчувати) себе винним; почувати (відчувати) свою провину (вину) проти кого, перед ким; (зах.) почуватися до вини проти кого.
• Я (он…) этому виной
– я (він…) цьому винний (виною, причиною); я (він…) причиною (причина) цьому (цього); тут моя (його…) провина (вина).
Возлагать
• Возлагать, возложить вину на кого
(книжн.)покладати, покласти (складати, скласти) вину (провину) на кого; звинувачувати, звинуватити кого; обвинувачувати, обвинуватити кого.
• Возлагать, возложить надежды (упование) на кого, на что
(книжн.)покладати, покласти (складати, скласти) надії на кого, на що; мати (держати) надію на кого, на що; покладатися, покластися на кого, на що.
• Возлагать, возложить поручение на кого
– доручити, доручати (припоручати, припоручити) кому що.
Гнев
• В гневе
– у гніву (у гніві); угнівившись; під гарячу руку (руч). [Гляну я — пані у гніву, розгорілась. Вовчок. Старий мав неподатливу, різку вдачу і в гніві був безцеремонним. Кундзіч. Гляди, як підскочиш під гарячу руч, то щоб, бува, не попобив тебе добре. Сл. Гр.]
• Возбуждать, возбудить гнев в ком
– гнівити, розгнівити кого; розлютовувати, розлютувати кого.
• Воспылать гневом
– запалати (запалитися, розпалитися, спалахнути) гнівом; загорітися (зайнятися, закипіти) гнівом; скипіти [гнівом]; розлютуватися, розлютитися. [Він так розпалився, що до нього страшно було й приступити. Тобілевич. Скипів панич, аж побілів… Свидницький. Розлютувався так, що — бо’ храни! Григоренко.]
• Не во гнев будь сказано
– не за зле май, майте; не клади, не кладіть (не положи, не положіть) гніва; не у гнів сказати (тобі, вам). [Не у гнів твоїй жінці. Сл. Гр. Не положіть гніва!.. Сл. Гр.]
• Не помнить себя в гневе
– [Аж] нетямитися з (від) гніву; не тямити (не пам’ятати) себе з (від) гніву.
• От гнева
– з (від) гніву; з серця. [Затремтіла тут Мокрина з гніву… Тичина. А пан аж запінивсь із серця… Стороженко.]
• Охватил гнев кого
– узяв (ухопив, пойняв, обійняв) гнів кого; розгнівився (розпалився, розлютувався) хто. [Такий гнів її пойняв, що старе обличчя аж синіло. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Разразиться гневом
– вибухнути гнівом; скипіти гнівом (від гніву). [Знявся неймовірний галас, люди скипіли од гніву. Гордієнко.]
• Сменить гнев на милость
– змінити (перемінити) гнів на ласку (на милість). [Шпулька вагався: змінити гнів на милість чи не змінити? Смолич.]
• Срывать гнев на ком, на чём
– зганяти гнів на кого; класти (покладати) гнів на кого; мати гнів на кого; бути гнівним на кого; прогнівлятися на кого; (образн.) гнівом дихати на кого. [А може знов чим не вгодив — і гнівається? Стефаник. Не положіть гніва, прийшов оце до вас… Грінченко. Марго, — промовляє він, — чи гнів на мене який маєш? Вовчок. Довго невістка на мене гнівом дихала. З нар. уст.]
Грех
• Без греха века не проживёшь
– чоловік не ангел, щоб не согрішив. Пр. Без гріха чоловік не проживе. Пр. Доки чоловік живе, доти грішить. Пр.
• Брать, взять, принимать, принять на себя грех
(разг.) – брати, узяти, приймати, прийняти гріх на себе; брати, узяти відповідальність на себе; відповідати, відповісти за чиюсь провину.
• Вводить в грех кого
– до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Взводить, взвести грех на кого
– класти, покладати, покласти гріх на кого.
• Грех да беда на кого не живёт
– гріх по дорозі біг та на нас плиг. Пр. Усяка людина своє лихо має. Пр. Без гріха та без лиха не проживеш. Пр. Усяк чоловік не без гріха. Пр. Нема чоловіка без вади. Пр. Де люди, там і лихо. Пр. Лиха не шукай, воно само тебе знайде. Пр. Лихо приключки шукає. Пр. Гріх по людях ходить. Пр. Ніхто не без гріха. Пр. Нема слободи без біди. Пр. На всяку деревину птах сідає, усяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грехи любезны доводят до бездны
– що тіло любить, теє душу губить. Пр.
• Долго ли до греха
– до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Есть такой грех
(разг.) – було таке; ніде (нема де) правди діти.
• За ним водится этот грех
– він має цю хибу (ваду); він хибує (гріхує) на це.
• Искупать, искупить, заглаживать, загладить грех
– покутувати, спокутувати, відпокутувати гріх; покривати, покрити (загладжувати, загладити) гріх.
• Как на грех
– як (мов) на біду (на нещастя).
• Мой грех
– мій гріх; моя вина (провина, причина).
• Не грех ему и отдохнуть
(разг.) – не гріх (не погано було б, не завадило б) йому й відпочити.
• Не получивший разрешения от греха
– нерозгрішений.
• От греха не уйдёшь
– від гріха не втечеш; на гріх не спасешся.
• Отпустить грехи кому
– розгрішити кого.
• Рада бы душа в рай, да грехи не пускают
– рада б душа в рай, та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за пана, та пан не бере. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр.
• С грехом пополам сделал что
– сяк-так (абияк, з бідою, через верхи) зробив що.
• Совершить грех, взять грех на душу
– учинити гріх; узяти гріх на душу; гріха зажити.
• Сознаваться в грехах
– визнавати (признати) свої гріхи.
• Утаивать грех на исповеди
(религ.) – приховувати гріх на сповіді; попа в решеті возити.
• Что (нечего) греха таить
(разг.) – ніде (нема де) правди діти; ніде (нема де) гріха потаїти.
Долг
• Брать, взять в долг у кого
– брати, взяти в позику (позикою, у борг, боргом, на віру) у кого; позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого; (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого.
• Быть в долгу у кого
– бути винним (завинити) кому; бути в боргу в кого; заборгувати (задовжити) в кого.
• Быть в долгу у кого, перед кем
– бути зобов’язаним кому, перед ким; (іноді) бути винним перед ким.
• В долгу как в шелку
– по шию (по вуха) в боргах (у довгах); у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах; боргів [більш] як волосся на голові (в бороді); напозичався — аж нікуди (по саме нікуди).
• Взыскивать, взыскать долг, долги
– стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги).
• Взятый в долг
– позичений (борговий); (про гроші іще) борг (довг).
• Взять за долг что-либо
– стягти (відібрати) за борг (за довг) що; пограбувати. [Нічим було заплатити, так корівку мою пофабували й продали. Кониський.]
• Влезать, влезть
(разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги); загрузати, загрузнути в боргах (у довгах); заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички); (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги); топитися, утопитися в позиках; заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися); набратися по шию.

• То їм же (запорожцям) добре, що є за що пить, а батько з ними так було укачається в довги, що ну!
ЗОЮР.
• Входить, войти в долг, в долги
– запозичатися, напозичатися; заборгувати(ся); задовжуватися, задовжитися; завинуватитися; ще (те саме, що) Влезть в долги. Див. влезать.
• Вылезать из долгов
– вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів).
• Давать, дать, верить, поверить в долг
– давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (іноді визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити). [Не вірять шинкарі горілки. Сл. Гр. Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє. Н. п.]
• Дать в долг без отдачи
– дати (позичити) на вічне віддання. [Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання. Сл. Гр.]
• Дающий в долг, заимодавец, кредитор
– той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор; повірний; (про лихваря іноді) позичайло.
• Долг не велик, да лежать не велит
– борг не реве, а спати не дає. Пр. Голод морить, а довг крутить. Пр.
• Долг платежом красен
– що винен — віддати повинен. Пр. Умівши брати, умій і віддати. Пр. Позичене не з’їдене — все треба віддати. Пр. Як не вертись, а взяв, то розплатись. Пр. Перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай. Пр. Як не вертись, а за позикою розплатись. Пр. Гріхи — плачем, а довги — платежем. Пр. Хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати. Пр. Позичка на боржнику верхи їздить. Пр.
• Жить в долг
– жити на позички (у борг, у довг).
• Изменить своему долгу
– зрадити свою повинність (свій обов’язок).
• Он в долгу не останется
– він винним не залишиться; (перен.) він подякує (віддячить, відплатить); він віть за віть віддасть; він цього не подарує; він не попустить свого.
• Отдать последний долг природе
– умерти; (давн.) віддати богові душу.
• Отдать последний долг умершему
– віддати останню шану небіжчикові; провести до кладовища.
• Отпускать в долг
– боргом (набір, наборг) давати; боргувати.
• Первым долгом
(разг.) – першим ділом; (що)найперше; передусім; насамперед.
• Погашать, погасить долг
– виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати) борги; виплачуватися, виплатитися з боргів.
• По долгу службы
– з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності); виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність).
• Покупать в долг
– брати (іноді купувати) набір (наборг).
• По уши (по горло) в долгах
– по шию (по [самі] вуха, по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах); у боргах (у довгах), як у реп’яхах.
• Раздавать, раздать в долг
– розпозичати, розпозичити, порозпозичати; (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти).
• Расплатиться с долгами
– виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги); поквитувати, поквитати борги (позики).
• Считать своим долгом
– уважати за свій обов’язок (своїм обов’язком, за свою повинність); мати за обов’язок; брати (покладати) собі за обов’язок; почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним.
• Требовать долг
– правити борг (довг, позику).
• У него много долгов
– у нього багато боргів (довгів); він має багато боргів (довгів); він багато (геть-то багато) винен; (образн. жарт.) у нього (він має) багато намиста на шиї.
• Чувство долга
– почуття обов’язку; усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності).
• Это не только наш долг, но и обязанность
– це наш обов’язок і повинність наша.
• Я в долгу у кого
– я боржник (винуватець) чий; я винен кому; я завинив кому.
• Я в неоплатном долгу перед вами
– я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш.
• Я у вас в большом долгу
– я вам багато винен.
Допустить
• Допустим, что…
– припустім(о); допустім(о); покладім(о); даймо (на те), що… [Даймо на теє, що воно було заєць… Сл. Гр.]
• Допустить ошибку
– допуститися помилки; допустити (припустити) помилку.
• Не допускать и мысли
– і думки не припускати; і в голові (і в голову) [собі] не класти (не покладати).
• Не допустить беды (предотвратить её)
– запобігти лихові (біді); (іноді) запобігти лиха.
Иметь
• И в мыслях не иметь
– і думки (і гадки) не мати; і в голові (і в головах) не покладати; і на думці не мати.
• Имел несчастье поверить ему
– на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому; собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому.
• Иметь большое значение
– мати велику вагу (велику силу, велике значення); багато (велико) важити.
• Иметь в виду кого, что
– мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що; важити на кого, на що; уважити на кого, на що; оглядатися на кого, на що.
• Иметь вес
– мати вагу; важити.
• Иметь виды на кого, что
– важити (бити, цілити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що; (образн.) накидати оком на кого, на що.
• Иметь влияние на кого, на что
– мати вплив на кого, на що; мати силу (вагу) над ким, над чим.
• Иметь в (своём) распоряжении что
– мати в [своєму] розпорядженні що; мати до [свого] розпорядження що; розпоряджати чим.
• Иметь в себе что
– мати (містити) в собі що.
• Иметь голову
– мати голову [на в’язах].
• Иметь действие
(юр.) – мати силу (чинність).
• Иметь дело с кем
– мати діло з ким; мати зв’язки (стосунки) з ким; (іноді негат.) накладати з ким.
• Иметь жалость к кому
– мати жаль (жалощі) до кого; жаліти (жалувати) кого.
• Иметь злобу на кого
– мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого.
• Иметь зуб на кого
– мати зуб на (проти) кого; (іноді) мати храп на кого.
• Иметь мало чего
– мати мало (обмаль, не гурт) чого; бути бідним на що.
• Иметь место
– бувати; траплятися (трапитися, відбуватися, відбутися, діятися, статися); (зрідка у діловій мові, канц.) мати місце.
• Иметь много чего
– мати багато (багацько) чого; бути багатим на що.
• Иметь намерение
– мати намір (замір); мати на думці; думку мати.
• Иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём
– піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що; мати на своїй опіці; (розм.) на своїх плечах кого.
• Иметь нужду в чём
– мати потребу чого, в чому, на що; потребувати чого.
• Иметь общение с кем
– мати єднання з ким; єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким; (негат.) накладати з ким.
• Иметь основание
– мати підставу; мати рацію.
• Иметь отношение к чему
– стосуватися до чого; мати відношення (притоку) до чого.
• Иметь перевес над кем, над чем
– мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим.
• Иметь под рукой что
– мати під рукою (при руці) що; мати напохваті що.
• Иметь познания в чём
– знатися (розумітися) на чому.
• Иметь сердце на кого
– гніватися (сердитися) на кого; пересердя мати на кого; мати серце на (проти) кого.
• Иметь случай
– мати нагоду (оказію).
• Иметь снисхождение к кому
– бути поблажливим до кого; потурати кому.
• Иметь хождение
(о деньгах) – бути в обігу; (розм.) ходити.
• Иметь целью что
– мати за мету що; мати на меті що.
• Имеют место отдельные недостатки
– є (маємо) окремі (поодинокі) хиби.
• Не имей сто рублей, а имей сто друзей
– грошей мало — не біда, як є друзів череда. Пр. Нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума. Пр. Хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут. Пр. Не май сто кіп у полі, май друзів доволі. Пр. Не май і сто рублів, як одного друга. Пр. Не так ті сто рублів, як сто друзів. Пр.
• Не иметь ничего общего с кем, с чем
– не мати нічого спільного з ким, з чим.
• Не иметь спроса
(о товаре) – не мати попиту; не збуватися; не йти; не бути ходовим.
• Не хочу иметь с ним дела
– не хочу мати з ним діла; нічого не хочу мати з ним.
• Я имею к вам просьбу
– я маю до вас прохання; я маю просити вас.
• Я имею недостаток в деньгах
– мені не стає (не вистачає, бракує) грошей.
Класть
• И следа ко мне не клади
– щоб і нога твоя в мене не була; і стежки до мене не топчи.
• Класть в основу
– класти за (в) основу (за підвалину, підвалиною); брати за основу.
• Класть голову, жизнь за кого, за что
– головою (життям) накладати за кого, за що; життя своє (душу свою) віддавати за кого, за що; покладати (офірувати) життя (душу) за кого, за що.
• Класть душу во что
– укладати (класти) душу в що; щиро (з усією душею) ставитися до чого.
• Класть зубы на полку
– класти зуби на полицю; не мати чого укусити; не мати чого на жорна кинути.
• Класть конец чему
– робити кінець (край) чому; класти край чому; припиняти що; берега дати чому.
• Класть на счетах
– відкладати (кидати, прикидати) на рахівниці.
• Класть начало чему
– класти (покладати, робити) початок чому, чого.
• Класть оружие
– складати зброю; здаватися.
• Класть основание чему
– закладати (засновувати) що; підводити підвалину під що.
• Класть печать, отпечаток на кого, на что
(перен.) – позначатися на кому, на чому; лишати слід на кому, на чому; діяти на кого, на що; печать (ознаку, знак) класти на кого, на що, на кому, на чому.
• Класть под сукно что
(перен. разг.) – відкладати що на безрік; зволікати з чим; класти під сукно що.
• Класть пятно, клеймо на кого
(перен.) – таврувати кого; неславити кого; ганьбити (ганьбувати) кого; плямувати (плямити) кого.
• Класть яйца
(о птицах) – нести яйця, нестися; (про комах) класти яєчка; червити.
• Краше в гроб кладут
– як (мов) з хреста знятий (-та, -те); мов із труни (із гробу) встав (-ла, -ло); як з того світу встав (-ла, -ло); тільки його (її) тінь ходить.
• Не класть охулки (похулы) на руку
(разг.) – не дати себе скривдити (зганьбити); сорому собі не завдавати; він (вона) не випустить рака з рота; він (вона) свого не подарує.
• Пальца ему (ей) в рот не клади
(фам.) – пальця в рот йому (їй) не клади; йому (їй) дай поли вчепитися, то він (вона) свиту здере.
• Плохо не клади
(разг.) – [Добре] ховай.
• Плохо не клади, вора в грех не вводи
– злий схов (сховок) і доброго псує. Пр. Недобре ховаєш — сам злодія спокушаєш. Пр. Поганий схов (лок. спрят) і доброго спокусить. Пр. Погано не клади, злодія до спокуси не веди. Пр.
Мысль
• Без задних мыслей
– без потайних (затаєних, прихованих) думок.
• В мыслях
– на думці (на мислі, у думці, у думках).
• Воспарить мыслью
– злинути (злетіти, знестися) думками.
• Выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей
– вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (іноді) ума випитувати, випитати. [О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує. Сл. Гр.]
• Говорить с задней мыслью
– говорити (казати) з потайною (з потаємною, затаєною, прихованою) думкою; (у значенні натякати — перен. розм.) говорити (казати) наздогад буряків [щоб дали капусти]; закидати наздогад.
• Голова полна тяжёлых мыслей
– важкі думи обсіли голову.
• Делать что с предвзятой мыслью
– робити що з упередженою думкою (з упередженням).
• И в мыслях не было, не имел чего
– і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав про (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що; і в голові (і в головах) не покладав про (за) що.
• Избавиться от мыслей
– (по)збутися думки.
• Иметь в мыслях что
– мати на думці що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що.
• И мысли такой не было
– і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було.
• Книга эта богата мыслями
– ця книжка (книга) багата на думки.
• Меня пугает мысль, мне страшно при мысли о…
– мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)…
• Мысли без всякой связи
– думки без ладу; безладні думки.
• Наводить, навести на мысль кого
– наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; дати на розум кому.
• Не допускать (и) мысли о чём
– (і) в думці не мати про (за)що; (і) в голові не покладати чого; (і) думки не припускати про (за) що.
• Не иметь в мыслях чего
– не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого.
• Образ мыслей
– напрям думок; спосіб думання (мислення).
• Обратить все свои мысли на что
– звернути (обернути) усі свої думки на що.
• Обуревают меня мысли
– беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки).
• Одна мысль сменяет другую
– думка думку (дума думу) побиває (пошибає, поганяє).
• Осенила мысль кого
– блиснула (сяйнула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; (фам.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому.
• От одной мысли о чём
– від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що.
• Отрешиться от мысли о чём
– позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що; спустити з думки що.
• Подать мысль кому
– (по)дати думку (іноді на розум дати, послати) кому.
• По его мысли
– на його думку (гадку).
• По мысли автора
– на авторову (про жінку авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка.
• Прийти на мысль
– спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку.
• При одной мысли об этом
– від самої думки (гадки) про це; на саму думку (гадку) про це.
• Пришла мне в голову мысль
– спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка.
• Растекаться мыслию по древу
– розтікатися мислію по древу (по дереву).
• Собираться, собраться с мыслями
– збиратися, зібрати (докупи) думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися.
• С такими мыслями
– у таких думках; з такими думками.
• Устремиться мыслями к чему
– полинути думками до чого.
• Хорошей мыслью грешно не воспользоваться
– з доброї думки не гріх і скорист(ув)атися.
• Чтобы словам было тесно, мыслям — просторно
– мало слів, багато змісту. Пр. Щоб думкам було широко, а словам тісно. Пр.
• Я относительно этого одних с вами мыслей
– я про це (щодо цього) таких самих думок, як (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього).
Надежда
• Быть в надежде на что
– мати надію на що; сподіватися на що, чого; надіятися чого, на що.
• Возлагать надежды на вашу помощь
– сподіватися на вашу допомогу (поміч).
• Возлагать надежды на кого, на что
– складати (покладати, мати) надію на кого, на що. [За Сибіром сонце сходить, хлопці, не дрімайте, а на мене, Кармалюка, всю надію майте. Н. п.]
• Надежда овладела его душой
– надія пойняла (опанувала) його душу.
• Надежды осуществились (сбылись)
– надії (сподіванки, сподівання) здійснилися (справдилися).
• Несбыточная, неосуществимая надежда
– нездійсненна надія (сподіванка); химера.
• Питать, лелеять надежду (надежды)
– плекати (пестити, голубити, кохати, живити, гонобити) надію; (поет.) гріти в серці надію.
• Подавать надежды
– давати (подавати) надії.
• Подающий большие надежды
– який подає великі надії.
• Потерять надежду
– утратити (стратити) надію; зневіритися; (іноді) з(без)надіятися. [Надіявся зовсім, щоб її бачити. Васильненко.]
• Слабая надежда
– мала надія.
• Твёрдая надежда
– добра (певна) надія.
• Теплится надежда
– жевріє (іноді тліє) надія.
• Тешить себя надеждой
(книжн.) – тішити себе (тішитися, утішатися) надією; мати любу надію.
• Тщетная надежда
– марна (даремна) надія (сподіванка); марне (даремне) сподівання.
Надеяться
• Как на каменную гору стану надеяться на кого, на что
– як на кам’яну гору (як на твердий мур) покладатися (здаватися) на кого, на що.
• На Бога надейся, а сам не плошай
– на Бога складайся (здавайся), а праці (а сам роботи) не цурайся. Пр. На Бога надійся, а сам до роботи берися. Пр. Бога взивай, а [сам] рук докладай (руки прикладай). Пр. Боже поможи, та й сам не лежи. Пр. Надія в Бозі, як (коли) хліб у стозі. Пр. Роби, небоже, то й Бог поможе. Пр. На Бога надія та й на кума Матвія. Пр. Дожидай долі, то не матимеш і льолі. Пр. У Бога вір, тільки Богові не вір. Пр. Тоді Бог дасть, як сам зробиш. Пр. Святі хлібом не нагодують. Пр.
• На ветер надеяться — без помола быть
– вітер мовчить, вітряк стоїть — не чекай дива, не буде млива. Пр.
• Надеюсь, вы придёте
– сподіваюся (маю надію), що ви прийдете.
• Надеяться и ждать — одураченным стать
– надіявся дід на обід, та без вечері спати ліг. Пр. Надіявсь дідок на медок, та води не пив. Пр.
• Твёрдо надеяться на что
покладати певну надію на що.
Назначать
• Ему так назначено
– йому так судилося (так призначено).
• Назначать кем
– призначити на кого (за кого); настановляти на кого.
• Назначать, назначить цену
– визначати, визначити (покладати, покласти) ціну.
Накладывать
• Накладывать, наложить [свою] печать ([свой] отпечаток) на кого, на что
(перен.) – накладати, накласти (покладати, покласти) [свій] знак, [свою] печать (ознаку) на кого, на що; відбиватися, відбитися (позначатися, позначитися) на кому, на чому.
Опала
• Быть в опале у кого-либо
(давн.) – бути в неласці (в немилості) в кого; відпасти ласки чиєї.
• Класть (наложить) опалу на кого-либо
покладати, покласти гнів на кого; (іноді, тільки докон.) угнівитися (знемилостивитися) на кого. [Його знов повернули в скотарі, а на Агафію поклали гнів. Свідзинський, перекл. з Тургенєва.]
• Попасть в опалу
– упасти (попасти(ся)) у неласку.
Осенять
• Вдохновение осенило поэта
– натхнення осяяло (зрідка слов. осінило) поета.
• Осенила мысль, догадка кого-либо
– сяйнула (блиснула) думка, (з)догадка у кого (кому).
• Осенять, осенить крестом (крестным знамением) кого-, что-либо
(устар.) – благословляти, поблагословити (знаменувати, назнаменувати) хрестом кого, що; покладати, покласти хреста на кого, на що; хрестити, похрестити кого, що.
Отдавать
• Возьмёшь лычка — отдашь ремешок
– затративши чуже личко, ремінцем мусиш віддати. Пр. Не позичай — злий обичай: як віддаєш, то ще й лає. Пр. Він для тебе маленьку нитку, а з тебе цілу свитку. Пр.
• Не жалей алтына — отдашь полтину
– не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Пр. Лінивий двічі робить, скупий двічі платить. Пр.
• Отдавать, отдать в жертву кому
(разг.) – віддавати, віддати як (за) жертву кому; віддавати, віддати ((по)пускати, (по)пустити) на поталу кому. [Чіпко, Чіпко! чи я ждала такого від тебе, чи сподівалася? Попустив рідну матір на поталу волоцюзі. Мирний.]
• Отдавать, отдать визит кому
– віддавати, віддати (взаємний) візит кому; (застар., тільки докон.) відвізитувати кого.
• Отдавать, отдать внаймы (внаём) кому что
– наймати, найняти кому що.
• Отдавать, отдать в учение (на выучку)
– віддавати, віддати в науку.
• Отдавать, отдать дань кому, чему
Див. дань.
• Отдавать, отдать должное кому, чему
– віддавати, віддати належне кому, чому; оцінювати, оцінити як слід (як належить) кого, що.
• Отдавать, отдать кого-либо под суд
– віддавати, віддати кого до суду (під суд); (давн.) ставити, поставити кого на суд (перед суд).
• Отдавать, отдать на съедение кому; отдавать, отдать на поругание кому;
(книжн.) отдавать, отдать на поток и разграбление кому – віддавати, віддати на поталу кому.
• Отдавать, отдать (оказывать, оказать) предпочтение кому, чему перед кем, перед чем
Див. предпочтение.
• Отдавать, отдать поклон кому
– уклонятися, уклонитися (кланятися, поклонитися) кому; віддавати, віддати уклін (поклін) кому.
• Отдавать, отдать последний долг кому
(книжн.) – віддавати, віддати останню (по)шану кому.
• Отдавать, отдать руку (и сердце) кому
(перен.) – віддавати, віддати руку (й серце) кому.
• Отдавать, отдать руку чью кому
(перен.) – віддавати, віддати руку чию кому; віддавати, віддати кого за кого.
• Отдавать, отдать салют
– давати, дати (віддавати, віддати) салют; (застар. поет.) воздавати, воздати ясу.
• Отдавать, отдать [свою] жизнь чему
– віддавати, віддати (присвячувати, присвятити) життя [своє] чому; покладати, покласти життя [своє] на що.
• Отдавать, отдать сердце кому
– віддавати, віддати серце кому. [Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині. Мирний.]
• Отдавать, отдать справедливость кому, чему
– признавати, признати справедливість (слушність) кому, чому; визнавати, визнати справедливість за ким, за чим.
• Отдавать, отдать честь кому, чему
(воен.) – віддавати, віддати честь кому, чому.
• Отдавать, отдать якорь
– кидати, кинути (закидати, закинути) якір; ставати, стати на якір; об’якорятися, об’якоритися.
• Отдавать себе отчёт в чём
Див. отчет.
• Отдаёт чем что-либо (имеет привкус, запах чего)
– відгонить (тхне, душить) чим що; чути чим що. [Руфім: Великий жаль, що стільки крові ллється За вашу віру, добра не вийде. Вино ще грає, а вже оцтом чути. Українка.]
• Отдай назад!
(разг.) – поступися (оступися)!
• Отдай причал!
– віддай кінці!; спускай з линв!
• Отдал Богу душу кто
– віддав Богові душу хто; ступив на Божу путь хто; до свого берега (навіки) причалив хто; (поет.) не топтати вже рясту кому; (зниж.) відкинув ноги хто; дупеля з’їв хто; (жарт.) пішов до Бога вівці (овець) пасти хто.
• Отдать на посмеяние кого, что
– дати (віддати) на посміх (на глум, на глуз) кого, що. [На глум старих звичаїв не подаймо. П. Куліш.]
• Отдать на хранение что
– віддати на схов (до схованки) що.
Подозревать
• И не подозревает
– і гадки не має (про що); і підозри не має на що.
• Подозревать кого, что
– підозрювати (підозрівати) кого, що; мати підозру (іноді призру) на кого, на що; (розм.) думати (думку мати) на кого; (іноді) покладати гріх на кого; (безвинно) гріхувати, грішити на кого.
Сердце
• Большое сердце у кого
– велике серце у кого; великої душі людина хто.
• Брать, взять (хватать) за сердце кого
– брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (іноді) торкати, торкнути за серце кого.
• В сердцах
– спересердя; з серця; зо зла.
• Держать (иметь) сердце на кого
(разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (іноді) серце набігає у кого на кого.
• Доброе сердце, да голова безмозглая
– золоте серце, але голова, як нога у стола. Пр.
• Как (будто, словно, точно) маслом по сердцу
– як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі.
• Каменное сердце
– камінне серце; камінь, а не серце.
• Куда сердце лежит, туда и око глядит
– куди серце лежить, туди й око біжить. Пр.
• От всего сердца
– з (від) усього серця; (іноді) з цілого серця.
• Отдавать, отдать сердце кому
– давати, дати (віддавати, віддати) серце кому.
• От доброго сердца
– з (від) доброго серця.
• Отлегло (отошло) от сердца у кого
– відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому.
• От чистого сердца
– від (з) щирого серця.
• Покорять, покорить сердце чьё
(перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце.
• Принимать, принять [близко] к сердцу что
– брати, узяти [близько] до серця що.
• Пришёлся, пришлась по сердцу кому
– припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто.
• Разрывать сердце
(перен.) – краяти серце.
• Сердце не камень
– серце не камінь. Пр.
• Сердце обросло мохом у кого
– серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого.
• Сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого
– серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого.
• Срывать, сорвать сердце на ком, на чём
– зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому.
• С сердцем (сказать, сделать что)
(разг.) – роздратовано (сердито).
• С чистым сердцем
– з щирим серцем; щиросерд(н)о; щиро.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Поклада́ти, покла́сти, -кладу́, -де́ш
1)
класть, полагать, положить, сложить;
2)
налагать, наложить;
3)
строить, построить;
4)
решать, решить.
Поклада́ти гнів на ко́го – сердиться, гневаться.
Поклада́ти наді́ї – возлагать надежды, надеяться.
Поклада́ти гріх на ко́го – взводить на кого грех.
І в го́лову сьо́го не поклада́й – и не думай этого.
Поклада́ючи роби́ти – не спеша и с толком делать.
Поклада́тися, покла́стися – 1) укладываться, уложиться, быть положенным;
2)
ложиться, лечь;
3) на ко́го –
полагаться, надеяться, положиться на кого.
Хрест, -та
1)
крест.
Хребта́ поклада́тикреститься, осенять себя крестом.
У хрест увести́ – окрестить.
У хрест увійти́ – окреститься, быть окрещенным.
Хрест-на́вхрест – крестообразно.
2)
рукоять сабли;
3)
десяток лет.
Сьо́мий хрест переступи́в – ему уже стукнуло семьдесят.
4)
созвездие Лебедя;
5) (
мн.) трефи (в картах).

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Возлагать, -ложитьпоклада́ти, покла́сти що на ко́го; в. поручение на кого – припоруча́ти, припоручити, доруча́ти, доручити кому, дава́ти, да́ти дору́чення кому́.
Заслуга – заслу́га; ставить в -гу – ста́вити, поста́вити, поклада́ти, покла́сти на заслу́гу кому́.
Издержки – витра́ти; и. накладные – накладні́ витра́ти; и. по ремонту – витра́ти на ремо́нт; ч. производства – витра́ти на виробництво; и. путевые – витра́ти на доро́гу, подоро́жні витрати; и. судебные – витра́ти на судівнидтво, судо́ві витра́ти; возлагать -кипоклада́ти витра́ти; нести -ки – робити витра́ти, спла́чувати витра́ти.
Наблюдение
1) спостере́ження; (
действ.) – спостеріга́ння; н. непосредственное – безпосере́днє спостере́ження; по -ниям – як спостере́жено, за спостере́женнями; по моим -ниям – як я спостері́г, спостеріга́ю, за мої́ми спостере́женнями;
2) (
надзор, присмотр) – до́гляд (-ду), на́гляд (-ду); (действ.) – нагляда́ння, догляда́ння; н. агентурное – агенту́рний нагляд; возлагать обязанность -нияпоклада́ти обов’язок догляда́ти; под -нием – під до́глядом.
Назначать, -чить
1) (
на должность) – признача́ти, призна́чити, настано́влювати, настановляти, настановити, наставляти, наста́вити (за ко́го, на ко́го); н. в командировку – призна́чити на відрядження, до ві́дряду; н. курьером – призна́чити на (за) кур’єра; н. на ревизию – призна́чити на реві́зію; он назначен ревизором – його призна́чено на (за) ревізо́ра; товарищ Н. назначается на должность (в приказах) – това́риша Н. призна́чити на поса́ду; говорят, что товарищ Н. назначается на должность – ка́жуть, що това́риша Н. признача́ють на поса́ду;
2) (
определять, установлять) – визнача́ти, визначити, признача́ти, призна́чити, поклада́ти, покла́сти; н. срок – визнача́ти, визначити речене́ць (те́рмін); н. цену – визнача́ти, визначити, поклада́ти, покла́сти, склада́ти, скла́сти ціну́.
Обязывать, -зать – (з)обов’язувати, (з)обов’яза́ти, поклада́ти, покла́сти обо́в’язок; о. подпиской кого – зобов’язувати, зобов’яза́ти кого́ на письмі́; о. кого весьма многим – на́дто зобов’яза́ти кого́; договор -вает – догові́р зобов’язує; это ни к чему не -вает – ні до чо́го це не зобов’язує.
Полагать, положить, -ся
1) – кла́сти, поклада́ти, покла́сти, положити (-ся)
; положить (предел) чему – зробити (покла́сти) кіне́ць (край) чому́, прикінчити що; п. начало, основание чему – заклада́ти, закла́сти що, засно́вувати, заснува́ти що;
2) (
определять) – поклада́ти, покла́сти, визнача́ти, визначити (-ся); п. жалованиепоклада́ти, покла́сти, визнача́ти, визначити платню; п. резолюцию – написа́ти, да́ти резолюцію;
3) (
думать, держаться мнения) – гада́ти, ду́мати, уважа́ти; п. за хорошего работника – ма́ти за га́рного робітника́; п. своею обязанностью – уважа́ти (ма́ти) за свій обов’язок; -гаю, что… – я гада́ю, що, ду́мка така́, що… я тако́ї (тіє́ї) ду́мки, що…, на мою ду́мку, мені́ здає́ться, що…; положим, что – да́ймо на те, що, неха́й і так що; положим, что (это) так – візьмі́мо, що це й так, неха́й (це) бу́де й так, неха́й і так.
Помещать, поместить
1) – містити, уміща́ти, умістити, помістити
; п. объявление – умістити оголо́шення;
2) (
дать помещение) – приміща́ти, примістити, дава́ти, да́ти примі́щення; п. на квартире – приміща́ти на квартирі;
3) (
о деньгах в дело) – вклада́ти, вкла́сти; ( банк) – кла́сти, поклада́ти, покла́сти;
4) (
в школу) – віддава́ти, відда́ти.
Постановлять, -вить
1) постановляти, постановити; (
определять) – ухва́лювати, ухвалити; п. приговор – ухва́лювати постано́ву; (судебн.) – ухва́лювати вирок;
2) (
решить, сделать) – поклада́ти, покла́сти.
Принимать, принять
1) прийма́ти, прийняти що або́ кого́, бра́ти, взяти що; (
получать) – одбира́ти, одібра́ти; п. в рассчет, в соображение, во внимание – бра́ти на ува́гу (до ува́ги), уважа́ти, ува́жити на що; п. в свое распоряжение – бра́ти, взяти під свою ору́ду, до свого́ розпорядження; п. в число – зачисляти, зачислити; п. в члены профсоюза – прийма́ти за профспілча́нина, прийма́ти до профспі́лки; п. во внимание – бра́ти до ува́ги, зважа́ти на що; п. к отправке – прийма́ти до пересила́ння (пересла́ний); п. к сведению – бра́ти до ві́дома; п. меры – ужива́ти, ужити за́ходів; п. предложение – прийма́ти пропозицію, пристава́ти на пропозицію; п. решение – ухваляти, ухвалити (постано́ву), виріша́ти, вирішити, поклада́ти, покла́сти зробити що; п. участие в чем – бра́ти, взяти у́діл (у́часть) у чо́му;
2) (
в ком) – опікува́тися, поча́ти опікува́тися, заопікува́тися ким; принимая во внимание – беручи до ува́ги, зважа́ючи на що, з ува́ги на що;
2) (
кого, что, за кого, за что) – вважа́ти, ма́ти кого́ за кого, що за що.
Решать, решить
1) ріша́ти, вирі́шувати, виріша́ти, вирішити; (
постановить) – постановляти, постановити, поклада́ти, покла́сти, ухва́лювати, ухвалити; р. в один голос (единогласно) – одноголо́сно ухвалити; р. на чем – ухва́лювати що, пого́джуватися, пого́дитися на чім, пристава́ти, приста́ти на що; р. сделать чтопоклада́ти, покла́сти зробити що; р. чью участь – ва́жити чию до́лю, виріша́ти, вирішити про ко́го; надо решить это дело – тре́ба цю спра́ву скінчити;
2) (
вопрос, задачу) – розв’язувати, розв’яза́ти, ріша́ти, рішити.
Решение
1) (
постановление) – вирішення, постано́ва, ухва́ла; р. заочное – вирішення, вирок спра́ви вза́віч; р. компромиссное – компромі́со́ва ухва́ла; р. милостивое – милостиве вирішення; р. непреложное – незмі́нна постано́ва; р. по существу – вирішення по су́ті, досу́тнє вирішення, ґрунто́вне вирішення; р. суда – присуд (-ду), вирок (-ку); р. утвердительное – стве́рдна ухва́ла; выносить -ние по делу – виріша́ти, вирішити, поклада́ти, покла́сти, ухва́лювати, ухвалити в спра́ві; по состоявшемуся -нию – за прийнятою ухва́лою, на підста́ві прийнятої ухва́ли; постановить -ние – ухвалити вирок; принять -ние по делу – ухвалити постано́ву в спра́ві; произнести заочное -ние – зао́чний суд на ко́го видати; состоялося -ние – ста́лася ухва́ла; (о судебн. реш. в угол. делах) – ста́вся вирок;
2) (
действ.) – вирі́шування, вирішення, ухва́лювання, ухва́лення;
3) (
задачи, вопроса) – розв’яза́ння; (действ.) – розв’язування, розв’яза́ння, вирі́шування, вирішення.
Ручательство – пору́ка, зару́ка, запору́ка; дать -ствопоклада́ти, покла́сти пору́ку, руча́тися, ручитися; производить ремонт с -вом – ремонту́ють з пору́кою (поруча́ючись); с -ством – з (за)пору́кою.
Ставить, поставить
1) (
вопрос, требование) – ста́вити, поста́вити, становити, постановити; с. в вину – ста́вити за провину, привинювати, привинити ко́му що; с. в известность кого – дава́ти, да́ти до ві́дома кому́, повідомляти, повідо́мити кого́, дово́дити до чийо́го ві́дома, дава́ти, да́ти, ві́дати кому́; с. в необходимость – зму́шувати, зму́сити кого́ на що, до чо́го; с. в обязанность кому – зобов’язувати, зобов’яза́ти кого́, поклада́ти, покла́сти на обов’язок чий; с. в счет – залі́чувати, залічити, зарахо́вувати, зарахува́ти, записувати, записа́ти на раху́нок; с. дело – нала́годжувати, нала́годити спра́ву; с. кому в счет – записувати, записа́ти, кла́сти, покла́сти на чий раху́нок, зарахо́вувати на ко́го; с. кому на вид – робити завва́ження кому́, завважа́ти, завва́жити, да́ти кому́ на ува́гу (на за́мітку), зверта́ти чию ува́гу; с. на счет – кла́сти (кому́) на раху́нок; с. препятствия – чинити тру́днощі, перешко́ди; с. пьесу – виставляти, виставити п’єсу; с. ребром – ру́ба ста́вити; с. себе в обязанность – бра́ти, взяти собі́ за повинність; с. себе задачей – ста́вити собі́ за ціль; с. цены – визнача́ти, визначити ці́ни.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гні́в, -ва́, м. Гнѣвъ. Хай його гнів божий поб’є. Ном. № 3784. Не у гнів твої́й жі́нці. Не во гнѣвъ будь сказано твоей женѣ. К. ЧР. 220. Гнів поклада́ти, положи́ти на ко́го. На свого старшого брата великий гнів покладав. АД. I. 187. Не положіть гніва́! А вона, невістка, такий уже гнів положила, що й обідати не увійшла. Грин. І. 33.
Голова́, -ви́, ж.
1) Голова.
Що голова, то розум. Посл. У го́лову захо́дити, зайти́. а) съ ума сходить, сойти. К. ЧР. 152. Миш в голову зайшла, закім зерно знайшла (такая бѣдность). Ном. № 1506. б) — заходи́ти. Печалиться. Фр. Пр. 52. в) думать, обдумывать. Що робити з біди? тра въ голову заходити. Фр. Пр. 52. У го́лову (го́лови) кла́сти, покла́дати. Думать. І в головах собі не покладай. И не думай объ этомъ. Ном. № 5478. Наложи́ти голово́ю, лягти́ голово́ю. Погибнуть, умереть. Пливи, косо, уплинь за водою, щоб наложив нелюб головою. Мет. 14. Або за Дніпром ляжу головою. Шевч. 142. В голові́ мені́ (тобі́....). Засѣла мысль въ голову. Дуже мені теє в голові! Я объ этомъ совсѣмъ и не думаю. Ном. № 4986. У голова́х. У изголовья. Рудч. Ск. І. 193. Поклав сокиру в головах. Під го́лови. Въ изголовье. А під голови голубая та жупанина. Мет. 82. У го́лову взя́ти, забра́ти. Задаться цѣлью, рѣшить. Той мужик взяв собі в голову не пити горілки. Рудч. Ск. І. 200. По моїй голові́. Что касается до меня; по мнѣ. По моїй голові — хоч вовк траву їж. На мою́, твою́.... го́лову. На мое, твое.... несчастье. Нехай горшки б’ються на гончарову голову. Ном. № 3148. Шоб тебе́ у жи́то голово́ю. Шутливое пожеланіе богатства, богатаго урожая подъ видомъ брани: Ном. № 3267. За твоєю (його́ и пр.) голово́ю. Подъ твоимъ начальствомъ, предводительствомъ, распорядительствомъ. Ей, гетьмане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський! дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили та гуляли, віри своєї християнської у поругу вічні часи не подавали. АД. II. 8. Го́лову кому́ ї́сти, жува́ти. Пилить кого, вѣчно допекать кого. Ном. № 2725. Що в Бога день, усе голову їсть. Ном. № 2724. У голові́, у голо́вці було́. Былъ выпивши, былъ подъ хмѣлькомъ. Кв. Голова́ в голову. Всѣ заурядъ, одинъ въ одинъ. Капуста голова в голову однаковісінька.
2) Умъ, разумъ.
Порадь мене своєю головою. К. ЧР. 188. До булави треба голова. Ном. № 753. Цвілі́ го́лови. Глупцы. Ном. № 6303.
3)
м. Предводитель, распорядитель. Без голови військо гине. Ном. № 751.
4)
м. Должность: голова городской, сельскій. Зібралась рада, голова щось торочив; один з.... селян обізвавсь.... О. 1861. VIII. 95.
5)
ж. Глава, часть книги. К. Іов. XI.
6) Широкая часть прядильнаго гребня, гдѣ помѣщаются зубья. Сумск. у.
7) Часть топора возлѣ обуха. Сим. 24.
8) Въ срубленномъ деревѣ конецъ тотъ, который отъ корня. Сим. 24.
9) Раструбъ пастушьей трубы. Сосн. у.
10)
= Маточина. Рудч. Чп. 250.
11) Часть гончарнаго круга. См.
Круг 11. Вас. 179.
12) Часть толчеи. См.
Стула походюча. Шух. I. 162.
13) При раздѣлѣ кожъ между членами товарищества, изготовляющаго тулупы: кожа, съ которой начинаютъ раскладывать овчины для раздѣла. Вас. 155.
14) Названіе туза трефъ при игрѣ въ
ци́гана. КС. 1887. VI. 466. 15 — святоя́нська. Повѣрье. Въ Ивановъ день ищутъ два сросшихся колоса ржи, корень которыхъ, по повѣрью, долженъ быть изъ чистаго серебра, похожій на человѣчью голову; корень этотъ и носитъ вышесказанное названіе. Чуб. І. 84. Ум. Голо́вка, голі́вка, голо́вонька, голі́вонька, голо́вочка, голі́вочка. Очень часто употребляются какъ нѣжныя, ласкательныя. Бідна моя головонька! Ув. Голови́ще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482.
Пе́ред, пред.
1) Передъ, предъ.
Перед Богом присягаюсь, що инших не знаю. Чуб. V. 384.
2) Передъ, до, ранѣе.
Будеш ти хміль уживати, будеш ти перед мене старого по долині Черкені козацьку голову покладати. Макс.
3) Къ.
Перед Филоненка язика примчав. Макс. Швиденько зібралась Векла, узяла паляничку, звичайно як перед голову йти. Кв. Якось перед якуюсь гору прийшли. Котл. Ен. Бог покликав перед себе чорта. Г. Барв. 190.
4)
Пе́ред ча́сом. Преждевременно.
Поклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. покла́сти, -кладу́, -де́ш, гл.
1) Класть, полагать, положить, сложить.
Буду в землі козацькій голову християнську покладати. АД. І. 212. Поклони покладати. Г. Барв. 106. Мимо церкви святої проїжжали... на себе хреста не покладали. АД. І. 193.
2) Налагать, наложить.
По двоє кайданів на ноги покладено. АД. І. 90.
3) Раскладывать, разложить (человѣка для порки).
Як не вийду на панщину, покладают зараз: а Сикора покладає, Вергонець тримає, а вокомон із паличков коло задку грає. Гол. ІІІ. 478.
4) =
Паренити. Вх. Зн. 46.
5) Строить, построить.
Поклали новий манастирь. Волын. г. Двори собі поклав на боці від своєї мами. Гн. І. 153.
6)
гнів на ко́го. Сердиться, гнѣваться. На свого старшого брата великий гнів покладав. АД. І. 187.
7)
наді́ї. Возлагать надежды, надѣяться. На його єдиного покладаю мої надії. Стор. МПр. 93.
8)
гріх на ко́го. Взводить на кого грѣхъ. Які ж ти гріхи на себе покладаєш? АД. І. 188. Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра.
9)
І в го́лову сього́ не поклада́й. И не думай этого.
10)
Поклада́ючи роби́ти. Не спѣша и съ толкомъ дѣлать. Лубен. у. (Леонтовичъ).
Покла́сти, -ся. См. Покладати, -ся.
Поклі́н, -ло́ну, м. Поклонъ. Десь мій милий чорнобривий через людей поклоняється... А що ж мені по поклону, коли його самого нема. Чуб. V. 202. Поклони бити, класти, покладати, давати, віддати. Оддайте поклони мамі й жінці. АД. II. 80. Также подарокъ при передаваемомъ поклонѣ: А він її поклін дає — коня вороного, вона йому поклін дає — хусточку шовкову. Чуб. V. 324. Ум. Поклі́нчик, покло́ночок.
Хрест, -та́, м.
1) Крестъ.
Віру християнську під нозі підтопчи, хрест на собі поламни. Дума. Нема Гонти, нема йому хреста, ні могили. Шевч. 207. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив і хрести позолотив. МВ. І. 65. Хресто́м благослови́ти. Осѣнить крестомъ. Хреста́ поклада́ти. Креститься, осѣнять себя крестомъ. У хрест увести́. Окрестить. Ном. № 9501. Учора ізвечора сина вродила, ік білому світу у хрест увела. Чуб. V. 467. У хрест увійти́. Окреститься, быть окрещеннымъ. ХС. ІІІ. 52.
2) Также и мн.
хрести́. Печенье въ формѣ креста, которое пекутъ на крестопоклонной недѣлѣ. Хрест одвезти на ниву, що печуть на хрестці. Сим. 204.
3) Рукоять сабли.
Зразу — черк! пополам обидві шаблі. Козаки з досади покидали об землю й хрести. К. ЧР. 167.
4) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 192, на вышивкѣ. Чуб. VII. 427.
5) Одно изъ созвѣздій. Чуб. І. 14. Раст.
6)
петрі́в. Lathraea squamaria L. ЗЮЗО. І. 126.
7)
соба́чий. Когда борятся два на два и одной парѣ удастся свалить противниковъ одного на другого, то это и называется скла́сти на соба́чий хрест. Кіев. у.
8) мв. Трефи (въ картахъ).
9) мн. =
Хрестини. Мил. 22. Ум. Хре́стик, хре́стичок, хре́щик.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Наді́я, -ді́ї, ж. *Наді́ю поклада́ти. Возлагать надежду. Всю наді́ю поклада́ти. Возлагать все надежды. Сам на себе, на свою працю всю надію покладає. Мирн. ХРВ. I. 68.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Возлагать, возложитьпоклада́ти, покла́сти.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ввѣря́ться = 1. д. Ввѣ́рить, ся. 2. здава́ти ся, поклада́ти ся на ко́го. — Він у всьому покладаєть ся на дядька.
Вкла́дывать, ся = укла́дувати, ся, уклада́ти, ся, вту́лювати, ся, вса́жувати, ся, кла́сти, сажа́ти в... всо́вувати, ся, (про гроші) — поклада́ти. — Уклав (або утулив) Бог душу у пня, тай каєть ся. н. пр. — Поклав гроші в банок.
Возлага́ть, ся = поклада́ти, ся. — В. упова́ніе = поклада́ти надїю, поклада́ти ся. — На Бога покладай ся, а робити не цурай ся. н. пр.
Вообража́ть, ся = уявля́ти, ся (С. Ш.), гада́ти, поклада́ти на ду́мцї, роїти ся (С. З.), мріяти, ся, здава́ти ся. — Мнѣ вообрази́лось = мінї здало́сь.
Гнѣ́ваться = гнїва́ти ся, гнїви́ти ся, поклада́ти гнїв, злува́ти, се́рдити ся, ре́мствувати, (дуже) — лютова́ти (С. З. Л.), важки́м ду́хом ди́хати. – Дитя плаче, а ти не колишеш, все на мене важким духом дишеш. н. п.
Довѣря́ть, ся = ві́рити, ві́ру ма́ти, ня́ти, дійма́ти, довіря́ти, ся, повіря́ти, звіря́ти, ся, здава́ти ся, поклада́ти ся (на кого). — Не вір, бо то зьвірь: хоч не вкусить, то злякає. н. пр. — Він на ню все звіряв, а вона що зробила. Хар. — (Пр. д. ще під сл. Вѣ́рить 2).
Кла́сть, ся = 1. кла́сти, ся, поклада́ти, ложи́ти. — Заказала Настя плахту в скриню класти. н. пр. — Поклади долї. 2. нести́ ся. — Кому ведеть ся, то й півень несеть ся. н. пр. 3. валаша́ти, виклада́ти і д. Вало́шить. 4. цїни́ти, цїнува́ти, кла́сти цїну. — Він цїнує свою хату в 200 рублїв. — И слѣда́ ко мнѣ́ не клади́ = щоб і нога́ твоя́ в ме́не не була́. — Кла́сть слова́ на но́ты = компонува́ти музи́ку, укладати музи́ку до слів. — Слова Т. Шевченка. Музику уложив М. Лисенко. — Класть мы́сли на бума́гу = компонува́ти. С. З. — Класть кра́ски на карти́ну = малюва́ти, розмальо́вувати. – Класть на щётахъ = виклада́ти на що́тах, ки́дати на що́ти (Чайч.). — Класть земны́е покло́ны = би́ти покло́ни. — Бий поклони і плоть старечу усмиряй. К. Ш.
Надѣ́яться = надїяти ся (С. Л.), сподїва́ти ся (С. Л.), ма́ти, поклада́ти надїю (С. Л.), поклада́ти ся, склада́ти ся (на кого), упова́ти (на кого або на що). — Не сподївай ся з жука меду їсти. н. пр. — Ой дївчино, дївчинонько, я в тобі кохав ся, а ти ж мінї одказала, я й не сподївав ся. н. п. — Сподіваючись підмоги від Папи Римського, зачав Данило нападати на Татарів. Бар. О. — Ой не плачте, не журітесь, в тугу не вдавайтесь — заграв мій кінь вороненький, назад сподївайтесь. н. п. — Я на вас всю надїю покладив, що ви мінї в пригодї станете. Бар. — На Бога складай ся, розуму ж тримай ся. н. пр. — На Бога сподївай ся, а сам робити не цурай ся. н. пр. — Ой на кого ж ти, Марусю, уповала, що того Василька сподобала. н. п.
Накла́дывать, накла́сть, ся = 1. наклада́ти, накла́сти, ся. — Наклав дров у піч. 2. (про курей) — нести́, ся, поклада́ти (від чого й яйця зовуть ся покладки́), нанести́, ся. 3. д. Надкла́дывать.
Налага́ть, наложи́ть, ся = 1. наклада́ти, поклада́ти, накла́сти, наложи́ти, ся, (пакуючи) — пакува́ти, напако́вувати, напакува́ти, ся, (дуже тїсно) — нати́скувати, натиска́ти, нати́снути, ся, (ще й жужмом) — напиха́ти, напха́ти, ся. — Наклала повну піч дров. — Напакувала повну скриню. 2. накладати, накида́ти, накла́сти, наки́нути. — Накинули мостового ще по копійцї з хури. — Наложи́ть запреще́ніе = накла́сти заборо́ну. — Н. и́го = запрягти́ в ярмо́, підгорну́ти під корми́гу, поверну́ти в нево́лю. — Н. на себя́ ру́ки = само́му собі́ смерть заподїяти. — Н. око́вы = заби́ти в кайда́ни. — В кайдани забили тай замуровали. К. Ш. — Н. тру́бку = наби́ти, накла́сти лю́льку. — Н. эпитимію = наки́нути поку́ту.
Нести́, ся = 1. нести́. — Несе мішок борошна. — Вода несе кригу. — Носять дрова 2. одбува́ти, відправля́ти. —Другий місяць одбуває службу. — Ой пішов він до Ляшеньків служби відправляти. н. п. — Нести́ покая́ніе = покутува́ти. С. Л. 3. нести́, ся, поклада́ти. — Кури несуть, яйця. — Кому ведеть ся, то й півень, несеть ся. н. пр. — Нести́ околёсную, вздоръ, чепуху́ = д. Вздоръ городи́ть.Нести́ высоко́ себя́, нести́ ся = пиша́ти ся, гордїти, чва́нити ся, бундючи́ти ся, кирпу гну́ти, ви́соко лїта́ти. — Високо літає, та низько падає. н. пр. — Пишаєть ся, як порося на орчику. н. пр. – Нести́ на се́рдцѣ = терпі́ти мо́вчки. – Несётся молва́, слухъ = чу́тка йде́. — Онъ всё своё несётъ = він своє́ прова́дить, торо́чить.
Пита́ть, ся = годува́ти (С. Аф. З. Л.), харчува́ти (С. З.), живи́ти, ся. — Земля всіх годує і людину і рослину. Кн. (Пр. ще д. під сл. Корми́ть). — Пита́ть довѣ́ріе = ма́ти ві́ру (до кого), ня́ти ві́ри, дійма́ти ві́ри (кому). — Не йме йому віри. Граб. — Віри не діймаю. Г. Бар. — П. наде́жду = ма́ти, живи́ти, голу́бити надїю. — На сина голубила надїю, вітер її розвіяв по чужому полю. Кн. — П. не́нависть = ма́ти нена́висть, нена́видїти. — Пита́ться наде́ждою = сподїва́ти ся, поклада́ти надїю.
Повѣря́ть, повѣ́рить = 1. довіря́ти, звіря́ти, ся (С. Л.), здава́ти ся, поклада́ти ся на ко́го, прируча́ти, доруча́ти, дові́рити, зві́рити, ся, зда́ти ся, покла́сти ся на ко́го, приручи́ти, доручи́ти (кому). – П. въ долгъ — навіря́ти. — Він на ню все звіряв, а вона що зробила. Харьк. Чанч — Покидаєш мене, серденятко моє, кому ж приручаєш? Приручаю тебе та єдиному Богу, а сам я поїду в далеку дорогу. н. п. — Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє. н. п. 2. вивіря́ти. — Ви́віряймо, скільки горілки у пляшку увійде. Сум. Ох. 2. повіря́ти, перевіря́ти, пові́рити, переві́рити. — Стала громада на тому, щоб перевірити гроші. Кн.
Подозрѣва́ть = підзо́рити, при́здріти, заздріва́ти (Лей.), зазо́рити (С. Л.), підозрівати (С. Жел.), поклада́ти гріх на ко́го. — Нїчого не підзорячи, Гриць почав докладнїйше доводити. Лов. В. — І ворог наш не відважиить ся приздріти нас. Пр.
Полага́ть, положи́ть, ся = 1. кла́сти, покла́сти, ся. — Положи́ть вмѣ́сто чего́ = підложи́ти. – П. бо́льше чего́ = перекла́сти. — П. основа́ніе = основа́ти, заснова́ти, закла́сти, заложи́ти. — І заклав столицю. К. Ш. — Положи́ться спать = поляга́ти спать, обікла́сти ся. — Зайшов я в одну хату, обіклались люди ото вже спать. н. о. Гр. Чайч. — Положи́ть на но́ты = завести́ у ноти́. — Коли б сї піснї та завести у ноти. Кн. 2. поклада́ти, покла́сти; ду́мати, гада́ти, ма́ти на ду́мцї. — І поклав у першу недїлю сватів засилати. М. В. — Какъ вы полага́ете? = як вам здає́ть ся, як на ва́шу ду́мку? — Я полага́ю, что на́добно = мінї здає́ть ся, що тре́ба. — Полага́ю свое́ю обя́занностью = вважа́ю за обовъя́зок. — Полага́ю вы́ѣхать на той недѣ́лѣ = ду́мка (або: ду́маю) ви́їхати на тім ти́жні. — На́до полага́ть, что... = ма́буть що, ма́буть так, що... тре́ба ду́мати, що... — Полага́ю его́ за че́стнаго человѣ́ка = ма́ю його́ за чолові́ка че́сного, дивлю́ ся на його, як на чолові́ка че́сного. — Положимъ, что э’то и сто́итъ = неха́й і так, що се й кошту́є. 3. признача́ти, визнача́ти, призна́чити, ви́значити. — На се дїло призначено чимало грошей. — Положи́ли ему́ большо́е жа́лованье = призна́чили йому́ вели́ку пла́ту. 4. поклада́ти ся (С. Л.), здава́ти ся (С. Л.), спуска́ти ся (С. Л.), склада́ти ся (С. З.), ві́рити на ко́го, надїю кла́сти, впевня́ти ся на ко́го, покла́сти ся, здати ся (С. З.). спусти́ти ся, впе́внити ся. — На Бога покладай ся, а розуму тримай ся. н. пр. — Складайтесь на Бога. С. З. — На папську поміч не спускайтесь. Фр. — Я цїлком здаюсь на вашу ласку. — Він брехун, на його вірити не можна. Кр. — Вона на його надїю не кладе. К. З. о Ю. Р. — Не впевняй ся на лейстрових дуже. К. Д.
Понадѣ́яться = поклада́ти ся, склада́ти ся, поклада́ти надїю і т. д. д. Надѣяться.
Посвяща́ть, посвяти́ть, ся = 1. посьвяща́ти, висьвя́чувати, посьвяти́ти, ви́сьвятити, ся (С. Л ). — Посьвятили паски. — Висьвятив ся на попа. 2. признача́ти, поклада́ти, призна́чити, покла́сти, відда́ти, присьвяти́ти ся (С. Л.). — Усе життя своѳ призначив на це дїло. — Коли просьвятивсь на дїти, то набереш ся з їми мороки. С. Л. 3. присьвяща́ти, присьвяти́ти. — Найкращу свою поему присьвятив він Григоровичу.
Представля́ть, предста́вить, ся = 1. ста́вити ся, приставля́ти, поставля́ти, виставля́ти, станови́ти, поста́вити, приста́вити, ви́ставити, ся. — Найважніший життєвий материял про час перебуван­ня Шевченка в арешті становлять нам урядові процеси. Кн. — Приставили рештанта до слїдователя. — Щоб беззаконника схопить, приставити у суд і там його судить. Б. Г. — Тричі ставив ся перед губернатора. Кн. — Предста́вить свидѣ́телей = поста́вити сьві́дків. — Предста́вить дра́му = ви́ставити дра́му. — Предста́вился удо́бный слу́чай = ви́пала до́бра ока́зія. 2. представля́ти, предста́вити. С. Жел. 3. уявля́ти, ся (С. Ш.), зъявля́ти, ся, поклада́ти на ду́мцї, здава́ти ся (С. Ж.). мрі́яти, ся, ма́рити ся, роїти ся (С. З.), уздріва́ти ся, ввижа́ти ся, вбача́ти ся, верзти́ ся, объявля́ти ся, уяви́ти, ся (С. Ш.), зъяви́ти, ся, покла́сти на ду́мцї, примрі́ти ся, вроїти ся, уздрїти ся, приверзти́ ся. — Я так живо уявляв собі його біль. Фр. — І уявила ся Хариті вижата нива, а на їй стоять полукіпки. Коц. — І ввижаєть ся мінї величезний храм України. Кн. — А їм уздріваєть ся чоловіча голова у водї од того вовка, що був чоловіком. н. о. — Все мінї ввижаєть ся, що він мене вбиває. Кр. — Чудо-диво таке мінї трапилось, що навряд чи й у снї кому марилось. Ст. — Усе йому батько покійний вбачаєть ся. К. З. о Ю. Р. — Ві снї верзеть ся, приверзлось. — Се йому так здалось. — Предста́вьте себѣ́, что... = уяві́ть собі́, що... — Представля́ться передъ глаза́ми = ввижа́ти, ся, приви́джувати ся, вбача́ти ся, уздріва́ти ся. — Чи не ввижаєть ся се, що сьвятоша хо́дить по водї. н. о. Гр. Чайч. — Так наче і ввижаю його перед собою. н. к. — П. во снѣ́ = сни́ти ся, верзти́ ся, ма́рити ся, присни́ти ся, приверзти́ ся. — І спить ся мінї і марить ся. В. М. 4. удава́ти (С. Л. Ш.), приставля́ти, ся, прикида́ти ся, уда́ти, приста́вити, ся, прики́нути ся. — Удає з себе письменного. — Ми часом так з’умієм вдати на обличчю і покору й сьвятість. Ст. Г. — Однак я удавав, буцїм то і байдуже. О. Ст. — Вдає з себе справжнього пана. Кн. — З мене актьор чорт зна який: не вдам добре. Гр.— Із вертепа приставляли чудасїю всяку. Мак. — Приходить Бог та приставив ся таким бідним. н. к. — Покотило прикинув ся щирим приятелем попа. Кн. — Він прикидаєть ся пъяним. — Представля́ться дурачко́мъ = ду́рника стро́їти. — Що ти з себе дурника строїш? Хіба ми тебе не знаєм. — П. кого́ = приставля́ти, перекри́влювати, перекривля́ти, перекриви́ти. — Він уміє добре перекривляти нашого старшину.
Располага́ть, расположи́ть, ся = 1. ряди́ти, уряжа́ти (С. Ш.), порядкува́ти, лаштува́ти, уряди́ти, упорядкува́ти (С. Ш.), улаштува́ти, військо — ушикова́ти (С. Ш.). 2. пра́вити, ору́дувати, порядкува́ти. — По своїй волї своїм добром орудувати. — Располага́ть свои́ми права́ми = своїм пра́вом кори́стуватись. 3. понука́ти, спонука́ти; схиля́ти, прихиля́ти, схили́ти, прихили́ти. — Огидливість до Бруховецького спонукала людей пристати до кого иншого. Кн. — Його ласкавий погляд зразу прихиляв до його. — Располо́женный = прихи́льний (до кого), схи́льний (до чого). — Не располо́женъ рабо́тать = не ма́ю охо́ти до робо́ти. 4. заміря́ти ся, поклада́ти собі́, ма́ти на ду́мцї, замі́рити ся, покла́сти собі́. — І поклав собі на тім тижнї засилати старостів. М. В. — Располага́ю за́втра вы́ѣхать = ма́ю, (або: ду́маю, або: ма́ю на ду́мцї) за́втра їхати. 5. става́ти, ста́ти; розклада́ти ся, розікла́сти ся, розта́борити ся, розпомісти́ти ся, отакува́ти ся, отабу́нити. ся. — Расположи́ться ла́геремъ = та́бором ста́ти, ота́борити ся. – Расположи́ться съ веща́ми, съ това́рами = розташува́ти ся. — А він розіклався на столї, а мінї й місця нема. Кр. — Він розтаборив ся в указаній йому кімнатї. Бар. — Ішли та потомили ся, от ми на стернї й отабунили ся. Кн.
Рѣша́ть, ся, рѣши́ть, ся = 1. рішати, розвя́зувати, ріши́ти (С. Жел.), розвяза́ти, ся. — Розвязати питання. 2. поклада́ти, покла́сти; верши́ти. постановля́ти (рішенець, вирок), ріши́ти, постанови́ти і д. Опредѣля́ть 2. — Поклав неодмінно сватати ії. Кр. 3. ва́жити ся, зважа́ти ся, відва́жувати ся, зва́жити ся, нава́жити ся, відва́жити ся, настанови́ти ся, наполу́жити ся. — Як прибиті так зостались, довго очі звести не зважались. Гр. Чайч. — Не розмовившись з головою, нї до чого не важ ся. н. пр. — Ніхто не важив ся приставати до них. К. Св. п. — Заказаноє під карою смерти важив ся вкусити. Б. Н. — І не важив ся навіть на турків нападати, доки не прибули козаки. Бар. О. — Ти сьогодня бачу я розум стратив, що прохать синів у мене зваживсь. Ст. С. — Було б справді чудо, коли б зваживсь хто на герць з ним стати. Ст. С. — Мнеть ся щось біля дверей, немов щось хоче казати, та не зважить ся. Лев. В. — От вони й наважились йому чим небудь оддячити. н. о. Гр. Чайч. — Вже я на що наважусь, то мінї все байдуже. Ос.
Упова́ть = упова́ти (С. Ш.), надїяти ся, сподїва́ти ся (С. Л.), поклада́ти, ма́ти надїю. — Тепер опріч Бога нї на кого не уповаю. Кн.
Цѣни́ть, оцѣни́ть = 1. цїни́ти (С. Л.), цїнува́ти (С. Л.), оцїни́ти, оцїнува́ти, склада́ти, поклада́ти, кла́сти, скла́сти цїну. 2. цїнува́ти, поважа́ти, шанува́ти. — Я завжди вельми цїнував отой огонь, що палає в душі артиста. Кн.