Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 17 статей
Запропонувати свій переклад для «притомність»
Шукати «притомність» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Лиша́ться, лиши́ться чего – збува́тися, збу́тися, позбува́тися, позбу́тися чого, збува́ти, збу́ти що, позбавля́тися, позба́витися чого, (вульг.) ріша́тися, ріши́тися чого́, (терять) втрача́ти, тра́тити, втра́тити, стра́чувати, стра́тити, теря́ти, втеря́ть що. [Був соба́ка в при́ймах, та й хвоста́ збу́всь (Звин.). Си́роти зма́лку позбули́ся рі́дної ма́тері (Мирн.). Він па́льця збув на війні́ (Хорольщ.). Ула́с ріши́вся своє́ї шка́пи (Квітка). Ти втра́тив слу́жбу і все через ме́не (Коцюб.). Свою́ красо́ньку втеря́ла (Пісня). Були́ ми зро́ду не ду́же так має́тні, а тоді́ й ті невели́кі до́бра утеря́ли (Л. Укр.)].
• -ша́ться, ши́ться имущества, состояния – позбува́тися, позбу́тися добра́ (майна́, має́тности), (за смертью) відумира́ти, відуме́рти чого́.
• -ша́ться, -ши́ться чувств, сознания – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, тра́тити, втра́тити прито́мність, (з)омліва́ти, (з)омлі́ти, знеживи́тися, обмертві́ти. [Хитну́всь, звали́вся з тро́ну та й умлі́в (Крим.). Ка́тря стої́ть, як стіна́ бі́ла, і ба́чу зомліва́є (М. Вовч.). Андрома́ха млі́є (Л. Укр.). До́мна ре́вне пла́кала, ма́ло не омліва́ла (Коцюб.). Уда́рився так здо́рово, що аж знеживи́вся був (Черніг.)].
• -ша́ться, -ши́ться ума, рассудка – позбува́тися, позбу́тися ро́зуму, (грубо) глу́зду, безглу́здіти, збезглу́зді́ти, (с ума сходить) божево́лі́ти, збожево́лі́ти, (грубо) зсува́тися, зсу́нутися з глу́зду, відбива́тися, відби́тися глу́зду, дурі́ти, здурі́ти.
• Он внезапно -ши́лся разума – йому́ ра́птом відібра́ло ро́зум; він ра́птом стеря́вся (збожево́лі́в).
• -ша́ться, -ши́ться здоровья – позбува́тися, позбу́тися (збува́тися, збу́тися) здоро́в’я, тра́тити, стра́тити здоро́в’я.
• -ши́ться головы – збу́тися голови́.
• -ши́ться зрения – втра́тити зір, втеря́ти о́чі, отемні́ти, стемні́ти (на о́чі).
• Он -ши́лся зрения ещё в детстве – він стемні́в ще в дити́нстві.
• -ши́ться зубов – позбу́тися зубі́в, з[о]беззу́біти.
• -ши́ться речи, голоса – втра́тити (стра́тити) мо́ву (го́лос). [Німи́й, як люди́на, що несподі́вано втра́тила го́лос (Коцюб.). Ру́ки й но́ги одняли́сь і мо́ву стра́тив (Тобіл.)].
• -ши́ться сил – знеси́литися, з(не)могти́ся, ви́силитися, (по)збу́тися си́ли, стра́тити си́лу, знебу́ти си́лу. [Вже сил збула́сь до бороття́ (Самійл.). Впав знемо́жений раб, стра́тивши си́ли свої́ (Вороний). Я свою́ си́лу знебу́в (Звягельщ.)].
• -ши́ться доверия, уважения, расположения, дружбы – позбу́тися дові́ри, поша́ни, прихи́льности, при́язни в ко́го, зневі́ритися кому́, втра́тити чию́ ві́ру и т. д., відпа́сти ла́ски в ко́го.
• -ши́ться права – (по)збу́тися пра́ва, відпа́сти пра́ва, (права голоса) втра́тити пра́во го́лосу.
• -ши́ться славы, чести – збу́тися до́брої сла́ви, че́сти, втра́тити (втеря́ти) до́бру сла́ву, честь.
• -ши́ться сна – втра́тити сон, збу́тися сну.
• Он -ши́лся сна – він втра́тив сон, збу́вся сну, йому́ відібра́ло сон, йому́ сну нема́є.
• -ши́ться надежды – стра́тити наді́ю, збу́тися наді́ї. [Стої́ть, блага́є, збу́вшись всіх наді́й (Грінч.)].
• -ши́ться матки (об улье) – збу́тися ма́тки, зматчі́ти.
Обеспа́мятеть – стра́тити па́м’ять, позбу́тися па́м’яти; (лишиться сознания) знеприто́мніти, стра́тити прито́мність (-ности).
II. Прису́тствие, прису́тствование (где, при чём) – прису́тність, бу́тність, прито́мність (-ости), буття́ (де, при чо́му).
• В -вии чьём, моём – в прису́тності, в прито́мності, при бу́тності чиї́й, мої́й, за буття́ (мого́, твого́ и т. д.) де, пе́ред ким, при ко́му. [В прису́тності мої́й це ста́лося. При бу́тності нас двох (Волч. пов.). Я їй пе́ред ба́тьком говори́ла].
• Почтить кого своим -вием – ушанува́ти кого́ своє́ю прису́тністю, прито́мністю.
• Не потерять -вия духа – не стра́тити духу, не зво́мпити. [Не зво́мпив-же й січови́к, на п’ядь не одступи́в і смі́ло ди́виться чолові́кові в ві́чі (Сторож.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Дух –
1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух;
2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух, свідомість; мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, натхнення;
3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою);
4) (дыхание) дух, віддих, дихання;
5) (пар) пара, дух;
6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду);
7) (быстрота) дух, мент, мах;
8) (исповедь) сповідь (р. -ди):
• близкий по духу – рідний душею; одного духу;
• быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі), добре матися (добре ся мати);
• быть на духу – на сповіді бути, сповідатися, (сов.) висповідатися;
• быть не в духе (разг.) – бути у поганому (тихому, у негарному, не в доброму) настрої, бути не в доброму дусі (гуморі), бути не в настрої, матися на дусі погано, (насм.) муха в носі в кого;
• в духе чего – як що;
• в здоровом теле здоровый дух – здорове тіло – здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух;
• во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, иногда давн. щотху) бігти, летіти, мчати…, на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…, (фамил.) на всі заставки;
• в один дух – удух;
• вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – легкий дух;
• воспрянул духом кто – дух вступив у кого, піднісся духом хто; збадьорішав хто;
• дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого, (иногда) дух спустив хто;
• дух времени, эпохи – дух (характер, тенденція, ознака, властивість) часу (доби, епохи);
• дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло, перехопило), дух займається, зайнявся (забивається, забився); дух спирається (запирається, сперло, зіперло);
• духи (привидения, призраки) – духи, привиди;
• духом – духом, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент, враз;
• дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності, заперечування, сумніву;
• живым духом – живим махом; одна нога тут, друга там;
• за одним духом – одним нападом;
• злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара (ув. марюка, марище), мана;
• злой дух (дьявол) – нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг;
• идёт дух (запах) – чути, вже чути;
• идти на дух – до сповіди йти;
• идти с духом времени – іти з духом часу, потрапляти часові;
• и дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер);
• испускать, испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух, спустити дух (иногда душу), пускатися, пуститися духу, (зниж.) визіхнути (визівнути) духа, зітхнути, (згруб.) кикнути (ґиґнути); спускати (спустити) душу, спускати (спустити) дух, (опис.) Богові душу віддати;
• как на духу (разг., устар.) – щиросердно, як на сповіді;
• на дух не переносить – нутряна неприязнь;
• не в духе – не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої; не по собі щось;
• не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що, не наважитися (не зважитися) зробити що;
• не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому, не насміє, не насмів хто, не посмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто;
• нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (иногда підневідив);
• ни слуху ни духу (разг.) – ані (ні) чутки ані (ні) звістки за кого нема, і голосу нема (немає), слухи загули за ким, слід за ким загув, ані (ні) слуху ані (ні) духу, ні слуху ні прослуху; ні слуху, ні вісти про кого;
• ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю;
• одним духом (разг.) – одним духом, за одним духом, за один дух, духом (душком, удух), миттю (вмить);
• падать духом – занепадати (підупадати) духом, упадати на дусі, (иногда) падати серцем;
• переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух, віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути), передихати, передихнути, відсапувати (відсапуватися), відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися);
• перевести дух – віддихатися, віддихати, віддихнути (віддихнутися), передихнути, відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися), звести дух;
• поднять дух, придать духа – додати кому духа (духу), відваги, духу піддати;
• по духу – по духу;
• подъём духа, испытывать подъем духа – піднесення [духу], зазнавати (відчувати) піднесення [духу], (образн.) рости вгору, душа росте вгору в кого, кому, світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого, дух уступив у кого;
• придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому, додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому;
• присутствие духа – самовладання, вольовитість, незворушність, притомність духу (иногда духопритомність);
• притаить дух – затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати;
• продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі), (образн.) виводити далі ту саму нитку, співати і далі тієї ж (тієї самої);
• расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор), дух, душевний стан;
• Святой Дух – Святий Дух;
• святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом;
• собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості, зібратися на відвагу, наважитися (зважитися); (иногда) добрати смілости;
• тяжёлый дух – важкий дух (напр., у кімнаті);
• упавший духом – занепалий духом;
• упадок духа – зневір’я, занепад (підупад) духу;
• чтоб твоего духу здесь не было (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!, щоб і твого духу не чути було!;
• что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти, на всю витягу бігти.
[Малі тілом, та великі духом (Ном.). Били коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув (П.Куліш). Куривсь для духу яловець (Котл.). Латин зрадливий п’є сивуху. А ми б’ємось зо всього духу (Котл.). В мене аж трохи дух вступив (Франко). Дайте мені дух звести (М. Вовч.). Завтра удух були б удома (М. Лев.). Душком винив пиво (Коц.). Янголи – небесні духи. На дусі він мавсь препогано. Мара його обмарила. Згинь ти, марюко! Вовчий дух. Цього сала не беріть: уже чути (АС). Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко). Я знаю… Одного ми духу , і мати усім нам — блакить. Та розуму серце не слуха (В.Сосюра). Одним духом махнув Андрон сорок верст путівцем, поспішаючи до рідного села (Леся Українка). Так же кругом — ні духа! (Панас Мирний)]. Обговорення статті
Лишаться, лишиться – втрачати, втратити; губити, згубити, загубити; позбуватися, позбутися; позбавлятися, збуватися, збутися, збува́ти, збу́ти що, позбавлятися, позбавитися; (вульг.) ріша́тися, ріши́тися чого́, (терять) втрача́ти, тра́тити, втра́тити, стра́чувати, стра́тити; залишатися, залишитися без; спекатися, (редко) теря́ти, втеря́ть що:
• лишаться веры в справедливость – втратити віру у справедливість;
• лишаться друзей – втрачати друзів;
• лиша́ться, лиши́ться здоровья – позбува́тися, позбу́тися (збува́тися, збу́тися) здоро́в’я, тра́тити, стра́тити здоро́в’я;
• лиша́ться, лиши́ться имущества, состояния – позбува́тися, позбу́тися добра́ (майна́, має́тности), (за смертью) відумира́ти, відуме́рти чого́;
• лишаться, лишиться сил – збутися, позбутися, позбавитися сили, утрачати, утратити сили, знесилюватися, знесилитися, знесилити (висилюватися, висилитися, виснажуватися, виснажитися, знемагатися, знемогтися);
• лиша́ться, лиши́ться ума, рассудка – позбува́тися, позбутися (страчатися, стратитися, рішатися, рішитися) розуму (глузду), втрачати (страчати) розум; безглу́здіти, збезглу́зді́ти, (о мн.) побожеволіти, (с ума сходить) божево́лі́ти, збожево́лі́ти, (грубо) зсува́тися, зсу́нутися (з’їхати, спасти) з глу́зду, відбива́тися, відби́тися глу́зду, дурі́ти, здуріти; (только сов.) стерятися, стуманіти;
• лиша́ться, лиши́ться чувств, сознания – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, тратити (втрачати), втра́тити прито́мність, зомлівати (омлівати), зомліти (омліти), знеживи́тися, обмертвіти;
• лишаться самообладания – втратити самовладання;
• лиши́ться головы – збу́тися голови́;
• лиши́ться доверия, уважения, расположения, дружбы – позбу́тися дові́ри, поша́ни, прихи́льности, при́язни в ко́го, зневі́ритися кому́, втра́тити чию́ ві́ру, пошану, прихильність, приязнь; відпа́сти ла́ски в ко́го;
• лиши́ться зрения – втра́тити зір, втеря́ти о́чі, отемні́ти, стемні́ти (на о́чі);
• лиши́ться зубов – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти (обеззубіти);
• лиши́ться надежды – стра́тити наді́ю, збу́тися наді́ї;
• лиши́ться права – позбу́тися (збутися) пра́ва, відпа́сти пра́ва, (права голоса) втра́тити пра́во голосу;
• лиши́ться речи, голоса – втра́тити (стра́тити) мо́ву (го́лос);
• лиши́ться сил – знеси́литися, знемогтися, ви́силитися, позбу́тися (збутися) си́ли, стра́тити си́лу, знебу́ти си́лу;
• лиши́ться матки (об улье) – збу́тися ма́тки, зматчі́ти;
• лиши́ться славы, чести – збу́тися до́брої сла́ви, че́сти, втра́тити (втеря́ти) до́бру сла́ву, честь;
• лиши́ться сна – втра́тити сон, збу́тися сну;
• он внезапно реши́лся разума – йому́ ра́птом відібра́ло ро́зум; він ра́птом стеря́вся (збожево́лі́в);
• он лиши́лся зрения ещё в детстве – він стемні́в ще в дитинстві;
• он лиши́лся сна – він втра́тив сон, збу́вся сну, йому́
[Зсунувся з глузду, як пес з соломи (Пр.). — Цей Павло ума рішився: от сам на себе і зводить лихо — чуєте? (М.Вовчок). Ка́тря стої́ть, як стіна́ бі́ла, і ба́чу зомліва́є (М.Вовчок). — Ніхто не назове щасливими тих сиріт, що змалку позбулися рідної матері. (П.Мирний). Стої́ть, блага́є, збу́вшись всіх наді́й (Б.Грінченко). Німи́й, як люди́на, що несподі́вано втра́тила го́лос (М.Коцюбинський). До́мна ре́вне пла́кала, ма́ло не омліва́ла (М.Коцюбинський). Ти втра́тив слу́жбу і все через ме́не (М.Коцюбинський). Не видержав старий страшенної урази: руки й ноги однялись, і мову стратив!.. (І.Карпенко-Карий). Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися.. — От, на старість розуму рішився! (Б.Грінченко). Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (І.Франко). Вже сил збула́сь до бороття́ (В.Самійленко). Впав знемо́жений раб, стра́тивши си́ли свої́ (М.Вороний). І мовчать, та тільки чують, що вже Мирін зовсім опішів, послідню парку воликів виведено; а там і Улас рішився своєї шкапи, у Марка з сажа аж трьох кабанців, і вже й ситеньких, узято (Г.Квітка-Основ’яненко). Свою́ красо́ньку втеря́ла (Пісня). Були́ ми зро́ду не ду́же так має́тні, а тоді́ й ті невели́кі до́бра утеря́ли (Л.Українка). Андрома́ха млі́є (Л.Українка). Хитну́всь, звали́вся з тро́ну та й умлі́в (Крим.). Уда́рився так здо́рово, що аж знеживи́вся був. Я свою́ си́лу знебу́в. Був соба́ка в при́ймах, та й хвоста́ збу́всь (Звин.). Він па́льця збув на війні́ (АС). — Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Перший полковник пішов командувати армією, позбавившись чину (Ю.Яновський). Так, він не постеріг був людини, а що ж, крім неї, варте увага? Без неї все втрачає рацію, стає бездушною схемою, дзвоном у безповітровому просторі! (В.Підмогильний). Ви втрачаєте відчуття своєї істоти, ви перестаєте усвідомлювати себе — натомість відчуваєте зараз річку, ліс, повітря, усвідомлюєте все це сукупно (Є.Гуцало). Він же то знав про вдаване зачарування Дульсінеї, бувши сам і за чарівника, і за єдиного очевидця, і тим-то тепер остаточно переконався, що пан його навік обезглуздів і втратив тяму, отож сказав так: — При лихій годині і не в пору і в проклятий, злоповісний день спустилася ваша милость, паночку мій, у попідземне царство, і в непорад-ний час здибалися ви з паном Монтесіносом, який вас так обмарив, і охмарив. Сиділи б ви, ваша милость, тут, нагорі, не відібрало б вам розуму, від Бога вам дарованого, напоумляли б усіх і роздавали поради, а натомість верзете от нісенітниці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У севільському шпиталі для божевільних сидів один чоловік, якого родичі запроторили туди, бо стратив розум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бакаляр завітав до дука, передав йому все, згадав, на яких умовах герцівники билися, і додав, що Дон Кіхот яко правдивий ман-дрований рицар, вірний слову, вже вертається до себе в село, щоб перебути там рік відлюдьком, може, за цей час, як думав бакаляр, Дон Кіхот очуняє і оздоровіє, лише задля цього він, бакаляр, і затіяв усе це лицювання: це ж треба було, щоб рішився ума саме такий мудрагель, як Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРИСУ́ТСТВИЕ істор. ра́дна за́ля;
присутствие ду́ха (по́вна) вла́да над собо́ю, душе́вна рівнова́га́, поет. прито́мність ду́ху;
в присутствии фаміл. на оча́х.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Сознание –
1) (вины, ошибки) признава́ння, -ння, призна́ння, визна́ння, -ння;
2) (психич.) свідо́мість, -мости; прито́мність.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бессознательный
• Быть в бессознательном состоянии – бути непритомним (безпритомним, в непритомному стані); в непритомності (без тями, в не(с)тямі, без пам’яті) бути. [А нечистий довго без тями лежав, та й увечері стогнав та кректав, як поліз у запічок. Легенда.]
• Впадать, впасть в бессознательное состояние, терять, потерять сознание – втратити, втрачати свідомість (притомність); падати, впасти в не(с)тяму (в нестям, в нестямку, в нестямок); непритомніти, знепритомніти; мліти, (з)омліти. [Та Ораз-Гельди вже не чув Василькового запитання, бо знову втратив свідомість. Турчинська. Та адреси так і не встиг сказати — знепритомнів. Завгородній. Упала лицем на струни — омліла. Кобилянська.]
• Находящийся в бессознательном состоянии – непритомний (безпритомний, знепритомнілий); зомлілий; (зрідка) нетямний. [Зомлілого чи вбитого екзекутора несли до хати. Турчинська.]
Впадать
• Впадать (впасть) в бедность – Див. бедность.
• Впадать, впасть в детство (о старом) – упадати (падати), упасти в дитинство; дитинитися, здитинитися (дитиніти, здитиніти); на дитячий розум зійти (перейти); розум вистарити.
• Впадать, впасть в заблуждение – помилятися, помилитися. [Дивись, щоб не помиливсь, а після не журивсь. Номис.]
• Впадать, впасть в забытьё – упадати, упасти в забуття; забуватися, забутися. [Він упирався, віднікувався, але через якийсь час впав у тяжке забуття… Стельмах.]
• Впадать, впасть в крайность – перебирати, перебрати (іноді переступати, переступити) міру; переходити, перейти [через] міру (через край); упадати, упасти в крайність (в крайнощі); доходити, дійти до крайнощів. [Слухай, твоя няня всяку міру переступає своїми примхами та привередами. Старицький.]
• Впадать, впасть в летаргию – за(в)мирати, за(в)мерти (обмирати, обмерти); западати, запасти в летаргію. [Привели до неї одну нашу-таки бабу, стару-престарезну, що недавно обмирала і на тім світі була. ЗОЮР.]
• Впадать, впасть в отчаяние – упадати, упасти у відчай (в розпач, у розпуку); удаватися, удатися у відчай (у розпуку, у розпач); (зрідка, тільки недокон.) розпачувати. [Не раз впадав у зневіру, у відчай… Гончар. Ти кажеш, гріх клясти й розпачувати. Українка.]
• Впадать, впасть в противоречие – допускатися, допуститися (припускатися, припуститися) суперечності.
• Впадать, впасть в ребячество – упадати, упасти в хлоп’ячі пустощі (дурощі); пустувати; дуріти; витворяти (витинати); штукарити; фіглі строїти. [Не дурій: тобі не шістнадцятий. Барвінок. Таке було іноді витворює. Сл. Гр.]
• Впадать, впасть в тоску – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) у тугу; тужити, затужити; світом нудити. [Не вдавайся в тугу, — каже Назар. Вовчок. Гнат нудив світом. Коцюбинський.]
• Впадать, впасть в уныние – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) в смуток (в жур(б)у); сумувати, засумувати; засмучуватися; засмутитися; журитися; зажуритися. [Ти чого, сестрице, плачеш. Ти чого вдалася в смуток? Тимченко, перекл. «Калевали». Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губернію. Квітка-Основ’яненко.]
• Впасть в бессознательное состояние (лишиться сознания) – знепритомніти; запасти у непритомність (у нетяму); утратити пам’ять (свідомість, притомність). [Більше лейтенант Фаберне не чув нічого. Він знепритомнів. Владко. Остап не спав, а лише часом, на кілька хвилин западав у нетяму. Коцюбинський. Здавалося, що він ось-ось втратить притомність. Дольд-Михайлик.]
• Впасть в немилость – підпасти під неласку; потрапити (попасти, упасти) у неласку (в немилість); відпасти ласки; зазнати неласки. [Що ж, як ти батькової ласки одпадеш, а той, може, одцурається. Вовчок.]
• Глаза у него впали – очі в нього (йому) запали, позападали. [І очі позападали, і бліда, моч памороззю припала!.. Старицький.]
Дух
• Быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі); добре матися (добре ся мати).
• Быть не в духе (разг.) – бути у поганому (лихому, у негарному, не в доброму) настрої; бути не в доброму дусі; бути не в настрої; (жарт.) муха в носі в кого.
• В здоровом теле здоровый дух – здорове тіло — здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух.
• Во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, іноді давн. щотху) бігти, летіти, мчати.,.; на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…; дух уступив у кого; (зрідка слов’янізм) воспрянув духом хто.
• Дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого; (іноді) дух спустив хто.
• Дух времени, эпохи – дух часу, доби.
• Дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло); дух займається, зайнявся (забивається, забився).
• Дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності (протиріччя), заперечування, сумніву.
• Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові.
• И дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер).
• Испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух; спустити дух (іноді душу); пуститися духу; (зниж.) визіхнути (визівнути) духа; зітхнути; (згруб.) кикнути (ґиґнути). [Бити коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув. П. Куліш.]
• Как на духу (разг. устар.) – щиросердно; як на сповіді.
• Не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що; не наважитися (не зважитися) зробити що.
• Не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому; не насміє, не насмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто.
• Нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (іноді підневідив).
• Ни слуху ни духу (разг.) – (а)ні чутки (а)ні звістки за кого нема; і голосу нема(є); слухи загули за ким; слід за ким загув; (а)ні слуху (а)ні духу; ні слуху ні прослуху.
• Ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю.
• Одним духом (разг.) – одним духом; за одним духом; за один дух; духом (душком, удух); миттю (вмить).
• Падать духом – занепадати (підупадати) духом; упадати на дусі; (іноді) падати серцем.
• Переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух; віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути); передихати, передихнути; відсапувати(ся), відсапати(ся), відсапнути(ся).
• Подъём духа; испытывать подъём духа – піднесення [духу]; зазнавати (відчувати) піднесення [духу]; (образн.) рости вгору; душа росте вгору в кого, кому; світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого; дух уступив у кого.
• Придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому; додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому.
• Присутствие духа – самовладання, притомність духу (іноді духопритомність).
• Продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі); (образн.) виводити далі ту саму нитку; співати і далі тієї ж (тієї самої).
• Расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор); дух.
• Святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом.
• Собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості); зібратися на відвагу; наважитися (зважитися).
• Упадок духа – зневір’я; занепад (підупад) духу.
• Чтоб твоего духу здесь не было! (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!; щоб і твого духу не чути було!
• Что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти; на всю витягу бігти.
Присутствие
• Не теряя присутствия духа – не розгубившись; не втрачаючи (не втративши) самовладання (духу).
• Отсутствие всякого присутствия у кого (шутл.) – аніякісінького глузду [в голові] у кого; безклепкий хто; не всі дома (іноді усі не дома) в кого.
• Присутствие духа – повне самовладання; притомність духу.
Сознание
• Быть, находиться в сознании, без сознания – бути притомним, бути непритомним (розм. бути в нетямі).
• Приходить, прийти в сознание – опритомнювати, опритомніти; приходити, прийти до пам’яті.
• Терять, потерять сознание, лишаться, лишиться сознания – непритомніти, знепритомніти; утрачати, утратити притомність; мліти, зомліти; падати, упасти в нестяму (іноді лок., тільки докон.) замороки упали на кого.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Прито́мність – сознание.
• Упа́сти без прито́мности – упасть без сознания.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Сознание –
1) (вины, ошибки) – визнава́ння, визна́ння, розумі́ння чого́; (признание) – призна́ння; (виновности) – повинення;
2) (псих.) – свідо́мість (-мости); (сохранение сознания и чувств) – прито́мність (-ности); свідо́мість (-мости); с. долга – свідо́мість обов’язку; быть при -нии – прито́мним, при ро́зумі бу́ти; в -нии – свідо́мо; потерять -ние – знеприто́мніти, впа́сти в неприто́мність; прийти в -ние – оприто́мніти.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

прито́мність, -ности, -ності, -ністю

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Прису́тствіе = 1. буття́ (С. Л.), бу́тність, прито́мність, прису́тність. С. Жел. — Притомність всевидящого Бога. Б. Н. — Въ его́ прису́тствіи = при йому́, за його́ буття́, в прото́мности його́. – Це було при йому. — Те вдїялось за його буття там. С. Л. — Виконав присягу в притомности війська низового. Ч. К. — Справити ту ревізию не инакше як в притомности заступника тої інституциї. Кн. 2. за́ла засїда́нь суда́ або и́ньшого урядо́вого мі́ста і їх засїда́ння. — Рекру́тское прису́тствіе = прийо́м.
Созна́ніе = 1. призна́ння, визна́ння. 2. сьвідо́мість (С. Жел.), прито́мність, чуття́, глузд, па́мороки. – Ця пісня якось спала на думку проти волї й сьвідомости молодицї. Лев. — Одбило йому памороки. н. о.