Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 1 статтю

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Сопротивление – опір, протидія, спротив, опозиція, заперечення, незгода:
без сопротивления – без опору, не опираючись;
движение сопротивления – рух опору;
оказывать, оказать сопротивление кому, чему – опиратися, чинити, учинити опір кому, чому; іти в опір; ставити опір кому, чому; (иногда) стояти, стати проти кого, чого;
сопротивление среды, материалов – опір середовища, матеріялів.
[Сказати собі чесно, якомога чесніше, так ніби уже немає чого втрачати: ми надто довго жили, покладаючись на інших — як книжка пише, що люди скажуть, ми надто звикли до цих вишитих гамівних сорочок, до цих пишних церковно-гастрономічних обрядів, до цих дуль у кишені, які часто видаємо за спротив (Г.Крук). А от пише академік НАНУ: “… мені не подобається, викликає спротив…”. Тобто він хоче сказати викликає опір. Опір — питоме українське слово. Його утворено від дієслова опиратися. Зрозуміла і легкомовна форма. Вживати б її та вживати. Аж ні, академікові треба козирнути ерудицією, козирнути “новим” словом. Бо якби він знав бодай трохи ще таку слов’янську мову, як польська, то збагнув би, що спротив — не нове й не українське слово. Це калька з польської — sprzeciw. Та чи збагачують нас позичені слова? Усякі позики слід віддавати. Тож і за словесні треба розплачуватися. А розплата ця в устах наших “друзів” виглядає так: “українська мова — це діалект: суміш польської, німецької та гебрейської (єврейської) мов”. Отак вилазять боком позички (С.Караванський). Було досить прохолодно, в дощі вчувався запах диму, а в повітрі — дух відпрацьованих газів. Людина вимушена жити в міру власного опору. Не дивно, що ці люди потворні й суворі (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). На шляху найменшого опору підводять і найсильніші гальма (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті

Запропонуйте свій переклад