Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Шукати «спів*» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| А́нгельский – а́нгельський, я́нгольський; ангели́ний, янголи́ний. [Хо́ри а́нгельськії. Я́нгольський голосо́к та чо́ртова ду́мка. Янголи́ний спів]. |
| А́рия – а́рія, спі́ванка. |
| Бард – бард, пое́т-співа́к (у ке́льтів), кобза́р (р. -ря) (у козакі́в). |
| Барито́н – барито́н, пі́дбасок, горови́й бас. [Він співа́є горови́м ба́сом]. |
| Бас – бас; ув. – баси́ще, баси́сько, басю́ка, басю́ра; ум. – ба́сик, басо́к. • Петь ба́сом – співа́ти баса́, бра́ти баса́. • Говорить -сом – говори́ти баса́. |
| Бро́сить –
1) ки́нути, метну́ти, ве́ргнути. • Б. швырком – шпурну́ти, швиргону́ти, пожбу́рити. • Б. во что (многое) – поки́дати, повкида́ти, помета́ти. [Поки́дали (повкида́ли) горобці́в у ка́шу. Всіх ту́рків у Чо́рнеє мо́ре помета́ли]. • Б. в тюрьму – заки́нути до в’язни́ці. • Б. с размаху – кидону́ти. • Б. с силой – бебе́хнути, бубухну́ти, ге́пнути, пря́нути. [Бебе́хнув (ге́пнув) ним об зе́млю. Пря́нула мене́ на зе́млю]. • Б. с шумом – торо́хнути, хрьо́[я́]пнути. [Як хря́пне ві́дра об зе́млю]. • Б. мокрое, густое – ля́пнути. [Ля́пнула гли́ною в стіну́]. • Б. якорь – заки́нути кі́тву, кі́твицю, я́кір. • Б. жребий – ки́нути, метну́ти же́реб (жеребо́к), пожеребкува́ти. • Б. взгляд – зи́ркнути, ски́нути на ко́гось очи́ма, бли́мнути о́ком (очи́ма), (на)ки́нути (намигну́ти) о́ком. • Б. злой взгляд – ки́нути (метну́ти) зли́ми очи́ма, бли́кнути. [Бли́кнув на ме́не ско́са]. • Б. в дрожь – моро́зом уси́пати. [Чу́ю – крик: так мене́ моро́зом і вси́пало]; 2) кого, что (оставить) ки́нути, поки́нути, лиши́ти, залиши́ти, зацура́ти кого́, що, відки́нути кого́. [Твою́ дочку́ хо́че взя́ти, мене́, бі́дну, зацура́ти]. • Б. работу – заки́нути пра́цю, пусти́тися ді́ла. [Ді́ла зовсі́м пусти́вся, ні про що не дба́є]. • Б. (прекратить) заниматься чем, делать что – занедба́ти, поки́нути, заки́нути що. [Занедба́в музи́ку, ніко́ли скри́пки в ру́ки не бере́. Поки́нув кури́ти. Я вже давно́ заки́нув співа́ти]. • Б. на произвол судьбы – ки́нути на призволя́ще. См. ещё Бро́шенный. |
| Вдыха́ть, вдохну́ть –
1) вдиха́ти, вдихну́ти. [Удиха́в у се́бе чи́сте пові́тря (Кониськ.)]; 2) (в кого что: сообщать дыхание) – вдиха́ти, (сов.) вдихну́ти, удму́хувати, (сов.) удмухну́ти в ко́го що, надиха́ти, (сов.) надихну́ти кого́, що чим. [Ду́ха живо́го вдмухну́ти в при́спаного істо́рією ве́летня (Єфр.). Надихну́ти гні́вом спі́ви]; 3) (внушить) надиха́ти, надихну́ти, надхну́ти кому́ що и кого́ чим. [Коха́ння мені́ сама́ вона́ надхну́ла (Крим.). Боги́ню людськи́м ду́хом я надхну́ (Франко)]. |
| Ве́щий –
1) (пророческий) ві́щий, проро́чий. [Ві́щий дух проро́чий. Ві́щі стру́ни]; 2) (мудрый, вдохновенный) ві́щий, надхне́нний. [Ві́щий Оле́г. Ві́щий (надхне́нний) співе́ць]. |
| Вме́сте – уку́пі (уку́пці, уку́почці, уку́поньці), ра́зом, разко́м, ура́з, заразо́м, поспо́лу, по́спіль, ку́пно, сумі́сно, в па́рі, (реже) по́вкупі, поку́пі, при ку́пі, при мі́сці, спі́льно, за гурт, (сообща со многими) гурто́м, у гурті́. [Жи́ти, сиді́ти, працюва́ти і т. и. уку́пі, ра́зом з кимсь і т. и. Дба́йте про ща́стя ку́пно з ді́тьми (Мирн.). Дожи́ти ві́ку вку́пі, у зго́ді (Коцюб.). Живу́ть усі́ при ку́пі. Разко́м побіжимо́ до госпо́ди (Лев.). Дві бу́кви при мі́сці стоя́ть. Поклони́всь усі́м за гурт (М. В.). Роби́ти колекти́вні змо́ви – гурто́м одмовля́тися од уро́ка (Крим.). Козаки́ гопака́ гурто́м оддира́ють (Шевч.). Іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфр.)]. • Соединять вме́сте – гуртува́ти до ку́пи (до ку́пки, ку́почки, ку́поньки), у ку́пку и т. д., у гурт, до гу́рту. [Зібра́лися всі до ку́пи, у гурт. Згуртува́ти до ку́пи ра́дощі й го́ре (Чупр.)]. • Все вме́сте (одной компанией) – ку́пцем. [Ку́пцем горну́лося до йо́го найкра́ще товари́ство (Кв.)]; (в одном целом, в нераздельном соединении) при гурті́, при ку́пі. [При гурті́ одна́ люди́на прогоду́ється я́кось. Держа́ти при ку́пі різноро́дні елеме́нти (Єфр.)]. • Вме́сте с тем (одновременно) – ра́зом, ура́з, заразо́м, ра́зом з тим, рівноча́сно, по-при-тому́. [Ра́зом ста́ло укр. письме́нство й на тво́рчу робо́ту (Єфр.). Хроніке́р, ура́з і пое́т (Франко). І сумна́ це істо́рія, але заразо́м яка́ безрозу́мна! (Крим.). Я й сам по-при-тому́ вчи́вся (М. Левиц.)]; (в один приём) за одни́м хо́дом. [За одни́м хо́дом вне́сти дров і води́]. • Держаться вме́сте – держа́тися (трима́тися) ку́пи, гу́рту. |
| Вока́льный – співа́льний, співни́й. • -ные силы – голосові́ си́ли, співо́чі си́ли. |
| Воскре́сный –
1) неді́льний, неді́лішній. [Неді́льні шко́ли. Неді́лішній день]; 2) (воскресительный) – воскре́сний. [Спів сей був воі́стину гу́ком воскре́сної труби́ арха́нгела (Куліш)]. |
| Воспева́ние – оспі́вування [Оспі́вування мину́лого Украї́ни (Єфр.)], виспі́вування, співа́ння чого́, вихваля́ння, висла́влювання (пісня́ми). |
| Воспева́тель – оспіва́ч и оспі́вувач, співе́ць кого́, хвалі́й-співе́ць. [Я – співе́ць краси́ твоє́ї]. |
| Воспева́ть, воспе́ть – оспі́вувати, оспіва́ти, виспі́вувати, ви́співати, співа́ти кого́, що. |
| Вре́мя – час (р. ча́су), пора́, час-пора́, часи́на, годи́на, доба́ (р. доби́), діб (ж. р.) (р. до́би). • Короткое вре́мя – мали́й час, часо́чок, часи́нка, мала́ часи́на. • В короткое вре́мя – за мали́й час, не за вели́кий час, за малу́ часи́ну. • Продолжительное вре́мя – вели́кий час, до́вший час. • Во время (во времена) кого, чего – за ко́го, за чо́го, за часі́в кого́, чого́, під що, пі́дчас чо́го, при чо́му, по-при що, се́ред чо́го (и просто орудн. пад.). [Був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.). То було́ за царя́ Панька́, як земля́ була́ тонка́. За часі́в Соломо́на. За часі́в нароста́ння наро́дньої си́ли, письме́нство вело́ за ру́ку наш наро́д (Єфр.). Мочи́ла коно́плі під хо́лод та захолоди́ла но́ги (Тесл.). При до́брій годи́ні всі ку́ми й побрати́ми. Се́ред бу́рі стра́шно на мо́рі. Це ді́ялося по́сто́м = во время поста]. • Во́-время, см. ниже В своё вре́мя. Со вре́мени – від ча́су, від часі́в. [Від ча́су револю́ції]. • До вре́мени – до яко́гось ча́су́, по́кіль-що. • С какого вре́мени? – відко́ли? з яко́го ча́су́? • С этого вре́мени – відтепе́р, з цього́ ча́су́. • С того вре́мени – відто́ді́, відтогді́, з того́ ча́су, з тих часі́в. • С давнего вре́мени – з да́вніх часі́в, зда́вна, з да́вньої давни́ни, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н, од найдавні́ших даве́н. • С незапамятных времё́н – з-поконві́ку, з передві́ку, з пра́віку. • С того вре́мени, как – з то́го ча́су як, відко́ли, одко́ли. [Відко́ли прийшо́в, ще й слівце́м не прохопи́всь]. • В какое вре́мя? – яко́го ча́су́? • Около того вре́мени – бли́зько того́ ча́су́. • В это вре́мя – в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю по́ру, в ці по́ри. • А в это вре́мя – аж тут, аж під цей час. • В то время – тоді́, того́ ча́су, в той час, під той час, ти́ми часа́ми, на той час, на ту по́ру. • В то же вре́мя – рівноча́сно, одноча́сно, в той-таки́ час, в той са́мий час. • В одно вре́мя – заразо́м. [Не всі бо заразо́м! Я ду́маю й слу́хаю заразо́м]. • В одно и то же вре́мя – за одни́м за́ходом, одноча́сно. [Франко́ му́сів бу́ти за одни́м за́ходом і во́їном, і робітнико́м (Грінч.)]. • Тем вре́менем – тимча́сом, по́ки-що. • В то вре́мя, как – як, тимча́сом як. [Як були́ ми в йо́го, ба́чили його́ бра́та]. • Всё вре́мя – раз-у-ра́з, раз-по́-раз. • В своё вре́мя – за свого́ ча́су́, свого́ ча́су́, в свій час, (своевременно) на свій час. • Не в своё вре́мя – не в час, невча́сно, не свого́ ча́су́. • Всему своё вре́мя – на все свій час. • Для своего вре́мени – як на свій час, як для свого́ ча́су́. • Во всякое вре́мя – повсякча́с, повсякча́сно, на вся́ку діб. • Это было не в наше вре́мя – це ще не за нас було́, не в на́ші часи́ те ді́ялося. • В недавнее вре́мя – неда́вніми часа́ми. • В прежнее вре́мя – попере́дніми часа́ми, за попере́дніх часі́в, давні́ших літ, пе́рше, попе́ре́ду, (вульг.) допре́ж сього́, спре́жду. • В последнее вре́мя – оста́ннім ча́сом, оста́нніми часа́ми. • В старое вре́мя – за да́внього ча́су, в старовину́. • По теперешним времена́м – як на тепе́р, як на ці часи́. • До последнего вре́мени – до неда́вна. • В другое вре́мя – и́ншим ча́сом. • До сего вре́мени – до́сі, до сього́ ча́су́. • До того вре́мени – до́ти, до́ті[и]ль, (диал.) до́тля. • До поры до вре́мени – по́ки-що, до́ки-що, до слу́шно́го ча́су́, до ча́су. [До ча́су глек во́ду но́сить (посл.)]. • До позднего вре́мени – допі́зна, до пі́зньої годи́ни. • Раньше вре́мени – без ча́су́. • На-вре́мя – на час, до ча́су́, про час. [Хай бу́де про час і така́, навпо́слі я зроблю́ га́рну]. • На некоторое вре́мя – на яки́йсь час. • На определенное вре́мя – на бе́зрік. • На вечные времена́ – на ві́чні часи́, на бе́звік, в ві́чний час. • Спустя, через некоторое вре́мя – зго́дом, зго́дя, перего́дом, з-перего́дом, перегодя́, неба́вом, незаба́ром, невдо́взі, невзадо́взі, да́лі-пода́лі, да́лі-далі, по які́йсь годи́ні, за яки́мсь ча́сом. • Спустя долгое вре́мя – по до́вгому ча́сі. • В непродолжительном вре́мени, см. Вско́ре. С течением вре́мени – де-да́лі, з ча́сом. • В течение некоторого вре́мени – на про́тязі (про́тягом) яко́гось ча́су́. • В течение непродолжительного вре́мени – не за вели́кий час, на про́тязі (про́тягом) недо́вгого ча́су́. • От вре́мени до вре́мени – час од ча́су, з ча́су до ча́су. • По времена́м, вре́мя от вре́мени – часа́ми, десь-не-десь, коли-не-коли́, десь-коли́сь. • В ночное вре́мя – уночі́, нічно́ю добо́ю, нічно́ї доби́, вно́чішнього ча́су́. • Вре́мя предрассветное – до́світок. • Вре́мя дообеденное – задобі́ддя, задобі́дня годи́на. • В обеденное вре́мя – в обі́ди. • Вре́мя послеобеденное – пообі́дній час, сполуде́нок (р. -нку). • Вре́мя перед вечером – підвечі́рок (р. -рку). • Вре́мя, когда ложатся спать – ляги́, обляги́, вля́ги, ля́гмо, ля́гови, (нареч.) обляго́ма. [Іде́ він до не́ї о пі́зніх ляга́х. Обляго́ма приї́хав. Були́ пі́зні ля́гма. У пі́зні ля́гови пряду́]. • Вре́мя вставания – уста́нок. [Роби́в од уста́нку до сме́рку]. • Утреннее вре́мя – зара́ння, зара́нок. [Пі́вень співа́ по́ки зара́ння, а по́тім спить]. • Вре́мя года – пора́, доба́ ро́ку. • Вре́мя после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – ві́дзимка. • Вре́мя между весною и летом – за́літки. • Вре́мя, когда греет солнце – ви́гріви. • Вре́мя пахания – о́ранка. • Вре́мя уборки сена – косови́ця, гребови́ця. • Вре́мя перед новой жатвой, перед новым хлебом – передні́[о́]вок (р. -вка). • Вре́мя жатвы – жни́ва́. • Вре́мя возки копен – возови́ця, копові́з (р. -во́зу). • Вре́мя рождения овец – обкі́т (р. -ко́ту). • Вре́мя, когда пасётся скот – пасови́ця. • Вре́мя роения пчёл – рійба́, ройови́ця. • Вре́мя собирания мака – макотру́с. • Вре́мя опадания листьев – листопа́д. • В свободное вре́мя – на дозві́ллі, гуля́щого ча́су́, ві́льного ча́су́, на гу́ля́нках, гуля́нка́ми, гуля́ючи. • Есть вре́мя – є коли́. • Отсутствие свободного вре́мени – ні́кольство. • Не хватать, не доставать вре́мени – ні́колитися. [Не поможу́ тобі́, бо й само́му ні́колиться]. • Нет вре́мени – нема́ коли́, ні́коли, не ма́ю ча́су́. • Удобное, благоприятное вре́мя – до́бра наго́да, до́бра годи́на, слу́шни́й час, сприя́тлива годи́на. • Надлежащее вре́мя – слу́шни́й час. • Неблагоприятное, бедственное вре́мя – лихи́й час, лихолі́ття, лиховщи́на, тяжка́ годи́на, знегі́ддя, знего́да. • В условное вре́мя – в належи́ту годи́ну. • В лучшие времена́ – за кра́щих часі́в. • Определённое вре́мя – ви́значений (призна́чений) час (те́рмін). • В определённое вре́мя (в опред. сроки) – пе́вними речінця́ми. • Теперешнее вре́мя – тепе́рішні часи́, сьогоча́сність (р. -ности). • Старые времена́ – старі́ часи́, давнина́, старовина́, старосві́тчина. • Вре́мя, в которое жили деды – діді́вщина, діди́зна. • Настоящее вре́мя – час тепе́рішній (и грамм.). • В настоящее вре́мя – тепе́р, тепе́реньки, тепе́речки, сейча́с, ни́ні. • До настоящего вре́мени – дони́ні, дотепе́р. • Вре́мя прошлое, давно минувшее – час мину́лий, да́вній, давно́ мину́лий (и грамм.), да́вні часи́, да́вня давнина́. • Вре́мя будущее – час майбу́тній, прийде́шній (и грамм.). • На будущее вре́мя – на да́лі, на да́льший час, на пото́мні часи́. • В давние времена́ – да́вньою поро́ю, да́вніми часа́ми, у да́вні да́вна. • Относящийся к этому, к тому, к новому вре́мени – сьогоча́сній, тогоча́сній, тоговіко́вий, тоді́шній, новоча́сній. • Условленное вре́мя, проведенное в обучении ремеслу – термінува́ння. • Вре́мя летит – час біжи́ть, час не змигне́ться. • Требующий, отнимающий много времени – забарни́й, зага́йний, ба́вний, забавни́й. • Вре́мя прибавочное (для работы) – надробо́чий час. • Вре́мя упущено – промину́то час, (шутл.) пора́ перепори́лася. |
| Вто́ра – дру́гий (го́лос), дру́га скри́пка. [Він співа́є дру́гого]. |
| Выводи́ть, вы́вести –
1) виво́дити (реже вивожа́ти, вивожда́ти), ви́вести; (выпроваживать) – випрова́джувати, ви́провадити. [Ви́вів бо́су на моро́зець. Ду́ків-срібля́ників за лоб бра́ли, із-за стола́, на́че волі́в, вивожда́ли. Письме́нник виво́дить перед на́ми люде́й. Хо́чу тебе́ ви́вести з кло́поту = из затруднения. Вона́ ни́тку виво́дить тонку́ та до́вгу]; 2) в. детей (о животных, птицах) – плоди́ти, випло́джувати, ви́плодити, виво́дити, ви́вести, наве́сти́, вилу́плювати, ви́лупити [Ки́цька навела́ киценя́т. Ой біда́, біда́ ча́йці-небо́зі, що ви́вела чаєня́ток при би́тій доро́зі], (детей в люди) виво́дити (ви́вести) діте́й в лю́ди, на ко́го. [Тре́ба бу́де діте́й годува́ти та в лю́ди виво́дити (Крим.). Скі́льки потя́гся мій ба́тько, по́ки на вчи́теля ви́вів мене́ (Тесл.)]; 3) выводи́ть истребляя, уничтожая – вибавля́ти, ви́бавити, обавля́ти, оба́вити, витлу́млювати, витлумля́ти, ви́тлумити. [Повибавля́й пля́ми з оде́жі. Ви́тлумила му́хи з ха́ти. Ви́бавили кукі́ль з пшени́ці]; 4) в. заключение, вывод – висно́вувати, ви́снувати, роби́ти (зроби́ти) ви́сновок, ви́сновки; 5) в. голосом – виво́дити (ве́сти) го́лос, пі́сню, спів. [Виво́дить го́лос, як лляну́ тонку́ ни́тку (Неч.-Лев.)]; 6) в. стену – кла́сти, скла́сти; (каменную, кирпичную) мурува́ти, змурува́ти; 7) в. из терпения – позбавля́ти, позба́вити кого́ терпцю́, урива́ти, урва́ти кому́ терпе́ць; 8) в. на чистую воду – ви́вести на світ, на чи́сту во́ду, на слизьке́; 9) в. из себя – дратува́ти, роздратува́ти; 10) в. верх (напр. в стоге) – виве́ршувати, ви́вершити. • С невы́веденным (незаконченным) верхом – недове́ршений. |
| Выпева́ть, -ся, вы́петь, -ся – виспі́вувати, -ся, ви́співати, -ся. [Гра́є кобза́р, виспі́вує. Ви́співається, то до́бре співа́тиме. Ви́співав собі́ аж три карбо́ванці]. • Вы́петый – ви́співаний. |
| Выража́ть, -ся, вы́разить, -ся –
1) см. Обнару́живать, -ся, обнару́жить, -ся; 2) (определять) визнача́ти, -ся, ви́значити, -ся. [Пови́нність соціялі́стів під час війни́ не мо́жна ви́значити одніє́ю ду́мкою (Грін.)]; 3) (словами) висло́влювати, -ся, ви́словити, -ся. [Не так ви́словив], вилива́ти, -ся сло́вом, ви́лити, -ся сло́вом, у сло́ві; (высказывать, -ся) виповіда́ти, -ся, ви́повісти, -ся, ви́мовити, змо́вити. [Ко́жен наро́д виповіда́є свої́ думки́, свій по́гляд по-сво́йому. Не змо́влю я своє́ї ду́мки]. • Если можно так вы́разиться – коли мо́жна так ви́словитися; сказа́ти-б. [Характеризу́є воно́ дух епо́хи, передає́ її́, сказа́ти-б, непропа́щі па́хощі (Єфр.)]. • Вы́разить на письме – ви́словити листо́вно, списа́ти. • Выража́ть пением – вимовля́ти спі́вом, виспі́вувати. • -а́ть мимикой – говори́ти на ми́гах, мімікува́ти. • Выража́ть нетерпение – нетерпели́витися. • В-а́ть охоту – охо́титися, поохо́титися. • В-а́ть желание принять участие в чём, присоединиться к чему – зголо́шуватися, зголоси́тися до чо́го; 4) (передавать) віддава́ти, відда́ти. [Що-ж до бу́кви ю, то вона́ ма́є віддава́ти в старі́й се́рбській гра́фіці звук jo (Кримськ.)]. Выража́емый – 1) вия́влюваний; 2) визна́чуваний; 3) висло́влюваний, вимо́влюваний. Вы́раженный – 1) ви́явлений; 2) ви́значений; 3) ви́словлений, ви́мовлений, ви́повіджений; (переданный) ві́дданий. • Ясно, определённо вы́раженный – вира́зний. [Виявля́ється вира́зне бажа́ння схова́ти части́ну пра́вди (Грінч.)]. |
| Глас – глас. [Затя́г на шо́стий глас. Співа́в-би, так гла́су не ма́ю]. |
| Го́лос – го́лос, (редко) глас; ум. – голосо́к, голосо́чок, голосо́нько. [Співа́в-би, так уже гла́су не ма́ю]. • Говорить грубым, низким го́лосом – то́всто говори́ти (гука́ти). • Высоким, тонким го́лосом – то́нко, тоне́нько. • Сиплый го́лос – хрипли́вий ма́товий го́лос. • Вполго́лоса – півго́лосом. • Во весь го́лос – на по́вен го́лос, на ці́лий свій го́лос, (вульг.) на весь рот. • Не своим го́лосом – не свої́м гла́сом, не свої́м го́лосом. • Сладеньким голоско́м – солоде́нько. • Подавать, подать го́лос – озива́тися, озва́тися, да́тися чу́ти. • Понижать го́лос – прити́шувати го́лос. • Возвысить, повысить го́лос – підня́ти го́лос. • Сила го́лоса – си́ла го́лосу, гук. [Гукну́в скі́льки в йо́го ста́ло гу́ку (Мирн.)]. • Го́лос, словно из бочки – го́лос як із бари́ла. • Таким го́лосом – на таки́й го́лос. • Го́лоса недостаёт у кого – го́лосу не стає́ кому́, го́лосу (гла́су) не відтя́гне хто. • Терять (потерять) го́лос, спадать с го́лоса – тра́тити (стра́тити) го́лос, спада́ти (спа́сти) з го́лосу. • Обладать сильным го́лосом – (народн.) горта́нь до́бру ма́ти. • В один го́лос – уста́ми одни́ми, одноголо́сно. • Глас народа – глас божий – го́лос лю́дський – го́лос бо́жий. • Го́лос совести – го́лос сумлі́ння (со́вісти). • Го́лос уважаемых критиков – го́лос пова́жних кри́тиків. • Совещательный го́лос – дора́дчий го́лос. • Решающий го́лос – виріша́льний, ухва́льний го́лос. • Избирательный го́лос – вибо́рчий го́лос. • Иметь право го́лоса – ма́ти пра́во на го́лос. • Подавать го́лос за кого-л. – подава́ти го́лос за [на] ко́го, голосува́ти за [на] ко́го, віддава́ти го́лос кому́. • Подача голосо́в – голосува́ння. • Всеобщая, прямая, равная, тайная подача голосо́в – вселю́дне, безпосере́днє, рі́вне, потайне́ (тає́мне) голосува́ння. • Избрать кого-л. подачей голосо́в – обібра́ти голосува́нням, зголосува́ти кого́. [Зголосува́ли його́ на старшину́]. • Взять го́лос – забра́ти го́лос. • Большинство голосо́в – бі́льшість голосі́в, перева́га голосі́в. • По большинству голосо́в – бі́льшістю (перева́гою) голосі́в. • Меньшинство голосо́в – ме́ншість голосі́в. |
| Гро́мкий – голосни́й, гучни́й, гомінки́й. [Гучни́й (гомінки́й) го́лос]; сла́вний, усла́влений. • Становиться, стать гро́мче – голосні́шати, поголосні́шати. • Гро́мко – го́лосно, уго́лос, на-го́лос, гу́чно, гри́мно, бу́чно. [Почита́й мені́ вго́лос. Гри́мно посту́кав у вікно́. Заво́дь, Явдо́хо, – ти громні́й співа́єш. Гілки́ гу́чно й ко́ротко хря́скають]. • Гро́мко кричать – кри́ком крича́ти, к-ом кри́кнути. • Гро́мко приказывать – гука́ти, гукну́ти. • Гро́мко (зычно) говорящий – гримки́й. [Гримки́й чолові́к]. • Гро́мче – голосні́ш, ду́жче. [Кажі́ть ду́жче – не чу́ю]. |
| Громогла́сный – гучноголо́сий, гучни́й, громогла́сний. [Гучноголо́сий приро́ди спів (Грінч.)]. • Громогла́сно – гу́чно, на ввесь го́лос; (напыщ.) громогла́сно. |
| Дава́ть, дать – дава́ти, да́ти, (о многих, сов.) подава́ти [Подава́в (= дал) серпи́ їм золоті́ї (Чуб.)]; завдава́ти, завда́ти; подава́ти, пода́ти; наділя́ти, наділи́ти кому́ що; видава́ти, ви́дати; надава́ти, нада́ти; уділя́ти, уділи́ти. [Чи даси́ мені́ коня́ в мі́сто пої́хати? Дамо́ (повел. да́ймо) їм до́бру о́дсіч. Не дасть погиба́ти (Шевч.). Яки́х уже́ лі́ків мені́ не завдава́ли! (М. Вовч.). Він мені́ пода́в за се́бе ви́куп (Куліш). А в те́ксті було́ по́дано життє́пис його́ (Крим.). На́ших дру́зів наділя́є нам ви́падок, а не наш ви́бір (Крим.). Зроби́ мені́ коро́бочку соло́м’яну, дак я тобі́ наділю́ в’юні́в і карасі́в (Г. Барв.). Невмоло́тне жи́то – зо́всі́м ма́ло з копи́ видає́. Моя́ ма́тінко, на́що ти мене́ неща́сницю вроди́ла, гірку́ до́лю вділи́ла?]. • Дай(ка), да́йте(ка) – дай лиш (лише́нь), да́йте лиш (лише́нь), дай-но; (сёмка) ке́ лиш (лише́нь), ке́те-лиш (лише́нь). [Коли́ не вмі́єш пирога́ з’ї́сти, ке його́ сюди́ (Ном.). Ке́те лиш креса́ло (Шевч.). А ке я загра́ю]. • Дава́й, дава́йте! (= ну-ка!) – ну, ну́м(о), дава́й, дава́йте, (вульг.) ке, ке́те! [Нум гурто́м співа́ть! (Гліб.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Дава́й він його проха́ти. Ке ста́ну і я ві́рші писа́ть (Квітка)]. • Дава́й бог ноги – хо́да, хо́ду, в но́ги, шу́ги. [Вона́ за ним, він мерщі́й хо́да, біжи́ть. А по добри́дню та й шу́ги – бува́йте здоро́ві, шука́йте ві́тра (М. Вовч.)]. • Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) – бода́й (с прош. врем.), (зап.) богда́й; бода́й-би. [Бода́й ти пропа́в!]. • Не дай, бог – крий, бо́же; не доведи́, Го́споди! • Что бог даст – ді́йся во́ля бо́жа. • Дать какую-либо малость – переки́нути щось. [Я тобі́ за те щось переки́ну: сальця́ чи бороше́нця]. • Дать многим (оделить) – обда́ти, пообдава́ти кого́. [Усі́х пообдава́ли хлі́бом]. • Дать много – надава́ти. [Сестра́ йому́ надає́ книжо́к додо́му (Квітка)]. • Дава́ть в обрез – ви́давце́м дава́ти. [У нас не ду́же роз’їси́ся, бо й хліб видавце́м даю́ть]. • Дать в достаточном количестве – нада́ти. [Грошики здобува́, та як їх і сюди́, і туди́ тре́ба, так ніку́ди і не нада́сть (Квітка)]. • Дать ещё будучи живым – ще за живота́ да́ти, те́плою руко́ю да́ти. • Ровно ничего не дал – нічогі́сінько не дав, і на ні́гтик не дав (не поки́нув). • Дать в замену – підста́вити. [Това́р у ко́го захорі́є – уже́ він свій підста́вить (Г. Барв.)]. • Дава́ть показание – склада́ти свідо́цтво, сві́дчити, зізнава́ти. • Д. отчёт – подава́ти звідо́млення про що, здава́ти спра́ву з чо́го. • Дава́ть очную ставку – зво́дити на о́чі кого́ з ким. • Дать тягу, стрекача, стречка – дремену́ти, чкурну́ти, п’ята́ми накива́ти, драпну́ти, драпону́ти, дмухну́ти, да́ти дра́ла, дмухну́ти дра́ла. • Дать знать – да́ти (пода́ти) зві́стку кому́, оповісти́ти кого́. • Дать знать о себе – об’яви́тися. • Дать себя знать, помнить, почувствовать – да́тися зна́ти кому́, да́тися в знаки́, в тя́мки́, в по́мку, уві́ритися, упекти́ся, дошку́лити, допекти́ кому́. • Дава́ть понять – да́ти на ро́зум (на здо́гад) кому́. • Дать другой оборот делу – поверну́ти спра́ву (на ина́кше). • Ни дать, ни взять такой – досто́ту таки́й, існі́сінько таки́й. • Быть да́нным – да́тися. [Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.)]. • То, что дано́ – да́нка. [Обіця́нка, а не да́нка – дурно́му ра́дість (Ном.)]. • Даю́щий – дава́ч. |
| День – день (р. дня), (ум. деньо́к, деньо́чок: ув. дни́ще), дни́на (ум. дни́нка, дни́нонька; почти без мн. ч.). [Не все деньо́к, бува́є і дни́ще. Їв разі́в із п’ять на дни́ну. У субо́ту на годи́нку, у неді́лю на всю дни́нку. Дни́нонька пого́жа (Крим.)]. • Присутственный, неприсутственный день – урядо́ва, неурядо́ва дни́на. • Белый день – бі́лий день, (реже) стари́й день. [Співа́ють, а надво́рі вже стари́й день (Свидн.)]. • День наступает – дні́є. • День-денской – увесьде́нечки, день-де́нечки, день-де́нно, уве́сь день, цілі́сінький день. • Днём – уде́нь. • В тот день – того́ дня. • На тех днях – ти́ми дня́ми. [Ста́лося ти́ми дня́ми]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На следующий день – навза́втра, дру́гого дня. [Навза́втра, як розви́дніло, пішо́в до мо́ря]. • Третьего дня – позавчо́ра, завчо́ра, передучо́ра. • В один из дней – одно́го дня. [Сиді́в я, одно́го лі́тнього дня, в свої́й кімна́тці (Крим.)]. • В день, в течение дня – де́нно, за день. [Яка́ я́ма дава́ла дві, а яка й по п’ять бо́чок де́нно (Франко)]. • В продолжение целого дня – че́рез цілі́сінький день, про́тягом ці́лої дни́ни. [Окро́ме сухо́го хлі́ба через цілі́сінький день нічо́го не поба́чить (Квітка)]. • День идёт за днём – день по дню мина́є. • В течение одного и того же дня – тіє́ї са́мої дни́ни, оби́день, обиде́нкою, обі́ддень. [Я обиде́нкою спра́влюсь: ура́нці пої́ду, а на ніч і додо́му. Як обі́ддень хо́четься із’ї́здить у Борзну́, дак устаю́ удо́світа. Мені́ тра́пилося ба́чити, як оби́день хова́ли дочку́ й ма́тку]. • Сделанный в один день – обиде́нний. [Щоб злови́ти ві́дьму, тре́ба зроби́ти обиде́нну бо́рону]. • Продолжающийся целый день – цілоде́нний. • Несколько дней – скі́лькись день. • На несколько дней (об отпуске, поездке и т. п.) – кількаде́нний. • В течение первых дней – у пе́рших днях. • Изо-дня-в-день – день крізь день, день-у-де́нь, день при дне́ві. • Со дня на́ день – день одо́ дня, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу). • День за днём – день по-за день, день за день. [День по-за день – так і пропа́ла спра́ва]. • Каждый день – що-дня́, що-де́нь, день-у-де́нь. • С каждым днём – з ко́жною дни́ною, від дня до дня. [А тимча́сом від дня до дня Соломо́н мудри́вся (Рудан.)]. • Каждые два, каждые три дня – що-два дні, що-три дні. • Спустя два-три дня – за два дні, за три дні, по двох, по трьох днях. • По сей день – по сю́ю дни́ну, пони́ні, аж до́сі, дотепе́р. • Проводить, провести день – днюва́ти, переднюва́ти, день з(о)днюва́ти. • Рабочий день – робо́чий день. • Четверть рабочего дня – опру́г. [З ра́нку до сні́дання – опру́г, до обі́д – дру́гий, до по́лудня – тре́тій, до ве́чора – четве́ртий]. • Чорный день – чо́рний день, скрутни́й (суту́жний) час. [Про гро́ші про чо́рний день вона́ ніко́ли не дба́ла (Мирн.)]. • Красные дни – я́сні (га́рні) дні, (только перен.) розко́ші. • День без росы – сухове́нь (р. -вня́). • Добрый день (приветствие) – добри́день. [На добри́день вам!]. • Желать доброго дня – на день до́брий (на добри́день) дава́ти, на добри́день поклони́тися. |
| Деся́ток – деся́ток, деся́тка. [Тісні́ші відно́сини ма́є він ме́нше ніж із деся́ткою люде́й (Крим.)]. • Несколько деся́тков – кількаде́сять. [Кількаде́сять ро́ків]. • Сверх деся́тка – кількана́цять. [Завви́шки в кількана́цять са́жнів]. • Не один деся́ток – не одно́-де́сять. [Не одно́-де́сять навчи́в парубкі́в пісе́нь моско́вських співа́ти (Квітка)]. |
| Ди́ва, театр. – ди́ва (р. -ви), небесноголо́са співа́чка. |
| Диска́нт – ди́с[ш]ка́нт. • Дисканто́м – дис[ш]канта́. [Він співа́є дисканта́]. |
| Дичи́ть – не впада́ти в но́ту, гра́ти (или співа́ти) не в но́ту, не на той глас, різни́ти. |
| Дрозд – дрізд (р. дрозда́). • Чёрный д. – кі[о]с (р. ко́са). • Д. белозобый – білогри́вець (р. -вця). • Д. деряба – па́шкут (Полт.), деря́ба, со́я, дрізд оме́льник. • Д. певчий – дрізд співу́н. • Д. рябинник – чи́котень, чи́латень (р. -тня), ялівни́к. |
| Друго́й –
1) (второй) дру́гий. • На -го́й день – дру́гого дня, на дру́гий день. • В -го́й раз – удру́ге. [Зайшо́в він і вдру́ге і втре́тє]. • С -го́й стороны – з дру́гого бо́ку. • Один за -ги́м (друг за другом) – оди́н по о́днім, оди́н за дру́гим; 2) (иной) и́нший, ина́кший, ина́чий, (редко) дру́гий. [Забу́в мене́ мій миле́нький, и́ншу полюби́в. Шука́йте собі́ вже ина́кшої кухова́рки (Крим.)]. • В -го́е время – и́ншим ча́сом. • В -го́й раз – и́ншим (дру́гим) ра́зом. • В -го́е место – куди́-и́нде. • В -го́м месте – де-и́нде, (реже) и́нде. [Ході́м куди́-и́нде. Шука́й де-и́нде. В Жаботині́ роди́лася, и́нде не приви́кну (Чуб.)]. • Друго́е запел – и́ншої (вже не тіє́ї) співа́є. • Это -го́е дело – це и́нша річ [спра́ва]. • И тот и -го́й, и то и -го́е – і той і цей, і те й це (і це й те). • Ни то, ни -го́е – ні те, ні це (ні це, ні те). |
| Ду́рно –
1) (плохо) пога́но (ум. погане́нько, ув. поганю́чо), ке́псько, зле, (гал.) ли́хо. [Пога́но зроби́в. Поганю́чо співа́ли. Ке́псько живе́ться мені́ на сві́ті. Їм тут було́ не зле. По-по́льськи він бала́кає, але ли́хо]; 2) (тошно) мло́сно. [Стає́ ду́шно, аж мло́сно (Мирн.)], па́морочно [Ста́ло ще тісні́ше, я́ко́сь па́морочно], ну́дно. • Мне ду́рно – мло́сно мені́. • Ей ду́рно сделалось, стало – їй ста́ло мло́сно, (обморочно) вона́ зімлі́ла. • Делаться ду́рно – мло́стити (-стить) (безл.). [Мене́ мло́стить – мне дурно]. • Мне начинает, начало (стало) делаться дурно – мене́ почина́є (почала́) обніма́ти млі[о]сть. |
| Духо́вный –
1) (бестелесный, душевный) ду́хо́вий, духо́вний. [Я́нголи – істо́ти ду́хо́ві (духо́вні). За́всіди украї́нська на́ція почува́ла духо́вну потре́бу ви́явити своє́ ду́хове життя́ в письме́нстві (Грінч.)]. • -хо́вный отец – ду́хо́в(н)ий ба́тько. [Ду́ховим ба́тьком і приві́дцею цього́ ру́ху був Драгома́нов (Єфр.)]. • -ные книги – божестве́нні (духо́вні) кни́ги. • -ные стихи – духо́вні, побо́жні пісні́. • -ное пение – духо́вні, побо́жні спі́ви. • -ное завещание, духовная – духівни́ця, духо́вниця, духо́вна (Куліш), (редко) духі́вня, тестаме́нт (р. -та); 2) (относящийся к духовенству) духо́вний, духі[о]вни́цький. • -ное звание – духо́вний стан. • -ное происхождение – духовни́цький рід (р. ро́ду). [Він духовни́цького ро́ду]. • -ное лицо, особа – духо́вна осо́ба, духо́вник. [Ви́йшов до нас яки́йсь духо́вник, чи піп, чи черне́ць (Звин.)]. • -ное училище – духо́вна шко́ла. • Духо́вные – духо́вні, духівни́цтво. [На кого́ ни глянь, хоч на пані́в, хоч на духо́вних (Основа)]. |
| Е́сли, е́жели – коли́, як, якщо́, (ведь) що, (коль скоро) ско́ро. [Коли́ (мали́й) пла́че, то й я пла́чу; коли́ ні – співа́ю; коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.). Пра́вду стари́й співа́, як не бре́ше (Шевч.). Чим-то я за́втра похмелю́ся, що я всі гро́ші пропи́в? (Рудч.). Ну, ско́ро нема́ гро́шей, то нема́ чим і плати́ти]. • Е́сли бы – якби́, коли́-б, щоб, якби́-що, (зап.) коби́, коб [Якби́ зна́ла, то ще-б була́ підожда́ла. Щоб ма́ти взна́ли, то було́-б мені́. Якби́-що я знав, уті́к-би]. • Е́сли-бы не – якби́ не, коли́-б не, що́б не, (зап.) ко́б не. • О е́сли-бы – ой, якби́, щоб! бода́й! [Ой якби́ знаття́, що й він при́йде! Щоб ти запа́всь! Бода́й тебе́ грець (паралич) злама́в! Ка́жете, вона́ злама́ла но́гу? бода́й була́ ще й дру́гу злама́ла!]. • Е́сли только – як ско́ро, ско́ро ті́льки. [Обіця́в борони́ти, як ско́ро даду́ть йому́ полови́ну умо́влених гро́шей (Коц.)]. |
| Ещё́ – ще, іще́. [Ще тре́ті пі́вні не співа́ли (Шевч.). В те́бе дочка́ чорнобри́ва, та ще й не їдна́ (Шевч.). Чого́-ж іще́ вам?]. • Ещё́-бы – ще-б пак, ато́ж пак, (где уж) де́-ж пак, чому́ ні, (шутл.) чому́ не Мару́ся! [Він і ме́ду хо́че. – Ще-б пак не хтів!]. |
| Жа́ворон, зоол. – жа́йворо[і]н, жа́йвір (р. -вора). [І в не́бі жа́йворон співа́ (Олесь)]. См. Жа́воронок. |
| Жа́воронок –
1) зоол. – жа́йворо[і]нок, (провинц.) весні́вка; ум.-ласк. -ро́ночек – жа́йворіночок, жа́йворошок (р. -шка). [По́ле зелені́ло, жа́йворінки співа́ли (Мирн.)]. • -нок белокрылый – білокри́лка. • -нок лесной – шка́воронка, янчу́к. • -нок степной – джурба́й. • -нок хохлатый – посмі́тюха, попелю́ха, (гал.) чуба́тник; 2) (маленьк. булочка в виде птички; пекут 22 марта, когда по народному поверью прилетают -ки) – жа́йворо[і]нок, жа́йвір (р. -вора). |
| Жа́твенный – жни́вни́й, жниво́вий, жнив’я́ний, жнива́рський; (об инструменте) жа́тний. [Жни́вна́ пі́сня. Жниво́вий час. Це – жнива́рська пі́сня: її́ співа́ють тоді́, як жнуть хліб (Конот. п.)]. • -ная пора – жнива́, жни́во; см. Жа́тва 2. • -ная машина (жне́йка) – жа́тка, жа́тна маши́на, саможа́тка, жа́лка, жнив’я́рка. • -ный сбор – ужи́нок (р. -нку); срвн. Жа́тва 3. • Принимать участие в -ных работах – жнивува́ти. [Влі́тку жнивува́ти не бу́дете, ска́жете, перепелі́в лови́ли]. |
| Жрец – жрець (р. жерця́, зв. же́рче, мн. жерці́), (святой) святе́ць (р. -тця́). [Святці́ співа́ють вдя́чні гі́мни своє́му бо́жищу Ваа́лу (Л. Укр.)]. |
| Заба́вный –
1) (приятно забавл.) уті́шний, уті́шливий, поті́шний, заба́вний. [Така́ та́я дити́нка вті́шна була́, ще я тако́ї втішне́нької і не ба́чила. Таке́ га́рне, уті́шливе хлоп’я́. Яко́го пісе́нь сла́вних вона́ співа́ла, яко́го казочо́к поті́шних умі́ла! (М. Вовч.)]; 2) (смешной) куме́дний, весе́лий, ціка́вий. [Куме́дне таке́ кошеня́тко. Куме́дна по́милка. Наби́в собі́ на ло́бі таку́ ціка́ву ґу́лю, що не мо́жна було́ не регота́тися]. • -ный человек – куме́дна люди́на. • -ные приключения – весе́лі приго́ди. • Сыграть -ную штуку с кем – зроби́ти (до́брого) фи́ґля кому́. [Ба́чать ді́ти, що стари́й ба́тько з ни́ми фи́ґля зроби́в (Драг.)]. |
| Задичи́ть –
1) поча́ти верзти́ ка-зна-що́; 2) зарізни́ти, поча́ти різни́ти в спі́ві, піти́ не в ту но́ту. |
| II. Зака́тывать, закати́ть –
1) зака́[о́]чувати, закоти́ти. [Закоти́ла клубо́к аж під піч]; 2) уко́чувати, укоти́ти; (только экипаж) зато́чувати, заточи́ти, (о мн.) позато́чувати. [Укоти́ли бари́ло в льох. Ой, де-ж твої́, Нечає́нку, ко́ванії во́зи? Під місте́чком Бересте́чком зато́чені в ло́зи (Дума). Вози́ у возі́вню позато́чував]; 3) -ть глаза под лоб – заво́дити, заве́сти́ (закоти́ти) о́чі вго́ру (під ло́ба), пуска́ти, пусти́ти о́чі під ло́ба. [Завела́ о́чі вго́ру і вхопи́лася за лі́вий бік – ті́льки не кри́кне (М. Вовч.). Співа́ючи пуска́в о́чі під ло́ба]; 4) (розог, плетей) си́пати, уси́пати кому́. [Уси́пано йому́ два́дцять і п’ять]. • Зака́ченный – зако́чений; уко́чений, зато́чений. |
| Заку́ска –
1) за́куска, пере́куска; (заежка) за́їдка, за́їдок (-дку); (перед завтраком) пора́нок (-нку), (перед обедом) передобі́док (-дку), (перед ужинам) підвечі́рок (-рку). [Спаси́бі за заку́ску, що з’їв ку́рку й гу́ску (Приказка). На столі́ стоя́ла пере́куска (Крим.). Після́ пере́куски сва́хи співа́ють (Основа)]. • Подали -ку – подали́ за́куску. • На -ску – на за́куску, на пере́куску; 2) сніда́нок (-нку); см. За́втрак; 3) см. Десе́рт, Сла́сти. |
| Залива́ть, зали́ть –
1) залива́ти, зали́ти (заллю́, заллє́ш) и залля́ти (-лля́ю, -лля́єш) за що, куди́ чого́. [Залля́в йому́ за шку́ру са́ла (Приказка)]; 2) что (обливать) – залива́ти, зали́ти и залля́ти, злива́ти, зли́ти и зілля́ти, (обильно) перелива́ти, перели́ти и перелля́ти що чим, (о мн. или во мн. мест.) позалива́ти; см. Облива́ть, Полива́ть. [Кро́в’ю сліди́ залива́є (Дума). Зали́в водо́ю соро́чку. На цій широ́кій та приби́тій, слізонька́ми перели́тій доро́зі… (Коцюб.)]; 3) (умертвить заливая) залива́ти, зали́ти и залля́ти кого́ чим. [Лу́чче бу́ло мене́, ма́ти, в ку́пелі залля́ти (Чуб. V)]; 4) (затоплять) залива́ти, зали́ти и залля́ти, (о мн.) позалива́ти що, обій[ні]ма́ти, обня́ти, поніма́ти, по(й)ня́ти и пійня́ти, затопля́ти, затопи́ти що; срвн. Затопля́ть. [Залива́є Дуна́й береже́чки та ні́куди обмину́ти (Метл.). Уже́ лужки́-бережки́ вода́ й обняла́ (К. Ст.). На о́зері підняла́сь си́льна бу́ря і залива́ла їх (Єв.). Позалива́ла вода́ луги́, сіноко́си (Н.-Лев.)]; 5) (переносно: о толпе, свете и т. д.: наполнять собою что) залива́ти, зали́ти и залля́ти; (о мраке, тумане) затопля́ти, затопи́ти, потопля́ти, потопи́ти що; (о чувствах) поніма́ти, по(й)ня́ти, обійма́ти, обня́ти кого́; срвн. Охва́тывать, Обнима́ть. [Ра́птом ове́ча ота́ра залля́ла ву́лицю (Коцюб.). Електри́чне сві́тло ра́птом залля́ло вели́ку світли́цю (Коцюб.). За чо́рними ві́кнами лежи́ть світ, зато́плений ні́ччю (Коцюб.)]; 6) (гасить огонь водой) залива́ти, зали́ти и залля́ти, (небольшой, немного) прихлю́пувати, прихлю́пати, прихлю́пнути, прилива́ти, прили́ти и прилля́ти. [Зали́в ого́нь (Рудч.). А він ві́зьме та й приллє́ водо́ю ого́нь (Чуб. II)]; 7) (запаивать) залива́ти, зали́ти и залля́ти, залюто́вувати, залютува́ти що. [Зали́в о́ловом ді́рку в казані́]; 8) -ва́ть глаза, бельмы, шары (напиваться) – залива́ти, зали́ти и залля́ти о́чі, (многим) позалива́ти о́чі, (средн. з.) налива́тися, нали́тися. [Співа́в, хто мав на те охо́ту, зали́вши о́чі напере́д (Мкр.). Грома́да була́ озва́лась, та багати́р за́раз їй горі́лкою роти́ позалива́в (Г. Барв.)]. • -вать за галстух – залива́ти о́чі, пи́ти-непролива́ти, до скляно́го бо́га голі́нним бу́ти (Мирн.); 9) см. Завира́ться. • Зали́тый, Залито́й – зали́тий и залля́тий; зли́тий; перели́тий чим, поня́тий (пійня́тий), обня́тий (водо́ю); зато́плений, пото́плений; залюто́ваний. |
| Залива́ться, зали́ться –
1) (за что) залива́тися, зали́тися и залля́тися, затіка́ти, затекти́ за що; (вливаться) улива́тися, ули́тися, утіка́ти, утекти́ куди́, в що; 2) (обливаться) залива́тися, зали́тися и залля́тися, облива́тися, обли́тися (обілля́тися) чим, (кровью ещё) заюши́тися, підплива́ти, підпли́сти́ (підпливти́) кро́в’ю; см. Облива́ться. • -ться слезами – залива́тися, зали́тися и залля́тися, облива́тися, обли́тися и обілля́тися, умива́тися, уми́тися сльоза́ми (слі́зьми), захо́дитися, зайти́ся сльоза́ми (слі́зьми, плаче́м), підплива́ти, підпли́сти́ и підпливти́ сльоза́ми (слі́зьми), розлива́тися (сльоза́ми), ре́вне пла́кати. [Наза́д оберну́ся та сльоза́ми заллю́ся (Пісня). І як ки́нув Украї́ну, сльоза́ми залля́вся (Рудан.). Зігну́вшись, розлива́лася сльоза́ми (Мирн.). А вони́ так і розлива́ються, пла́чуть (Квітка). І що вже пла́кав! так і підплива́є сльоза́ми (Квітка)]; 3) (затопляться) залива́тися, зали́тися и залля́тися, підплива́ти, підпли́сти́ и підпливти́ чим, бу́ти зали́тим, поніма́тися, пойма́тися, по(й)ня́тися чим. [Срі́блом підплива́є, по́віддю вили́скує Полі́сся під мі́сяцем (Васильч.). Рида́нням Іуде́я пойняла́сь (Л. Укр.)]. • Луга -ва́ются водой – лу́ки (луги́) залива́є (поніма́є) вода́, лу́ки (луги́) підплива́ють водо́ю; 4) (тонуть) залива́тися, зали́тися и залля́тися чим. [Порина́єш, – не дай Бо́же, заллє́шся водо́ю (Куліш)]; 5) (напиваться) налива́тися, нали́тися. [Дай, Бо́же, го́стя, то й наллю́ся (Чуб. I)]. • -ться смехом, хохотом – залива́тися, зали́тися и залля́тися смі́хом (зо смі́ху), ре́готом (з ре́готу), розляга́тися, розлягти́ся смі́хом, ре́готом (з ре́готу), заляга́тися, залягти́ся смі́хом, ре́готом, захо́дитися, зайти́ся смі́хом, ре́готом (з ре́готу), зареготі́ти (-гочу́, -ти́ш), зарегота́ти(ся) (-гочу́(ся), -го́чеш(ся)), захо́дитися, зайти́ся; (криком, кашлем) захо́дитися, зайти́ся кри́ком, ка́шлем, від кри́ку, від ка́шлю. [Па́нночка зали́лась смі́хом (Л. Укр.). Дівча́та залива́ються з ре́готу (Мирн.). Заляга́ється смі́хом (Л. Укр.). З-за́ду Грицько́ розляга́всь із ре́готу (Мирн.)]. • -ва́ться – (о поющ. человеке, птице) розляга́тися; (о соловье) розко́чуватися, розляга́тися; (о собаке) розтина́тися; (о муз. инструм.) вихиля́тися, гра́ти аж співа́ти; (о колокольчике) голоси́ти, затина́ти. [Тьо́хкає, аж розляга́ється в садку́ солове́йко (Коцюб.). А скри́почка вихиля́ється, до живо́го дойма́є (Васильч.). А скри́почка гра́є аж співа́є (Звин.). Чу́єте, як дзво́ник голо́сить (Кониськ.). Дзво́ни дзво́нять, затина́ють (Звин.)]. • -ва́ться песней – співа́ти-розляга́тися. [В кущі́ по-за камі́нням співа́в-розляга́вся солове́йко (Григор.)]. • -ва́ться соловьём – солове́йком розляга́тися, виво́дити (виспі́вувати) як солове́йко. |
| Заме́тка – за́мітка, (мелкая) нота́тка, (пометка) за́значка. [В кни́жці є «Передмо́ва» й невели́чка за́мітка: «Співці́ дум» (Р. Край). Роби́в собі́ потрі́бні ви́писки й за́значки (Крим.)]. • -ка в газете – за́мітка в газе́ті (в часо́пису). |
| Замеча́тельный – (примечательный) позна́чни́й, визначни́й, помі́тний, ува́ги ва́ртий, прикме́тний чим, у чім, з чо́го, знамени́тий, (знаменательный) знаме́нний, (удивительный) ди́вний. [Позначна́ річ, що ніхто́ йому́ не захті́в одповіда́ти. Він ще не ви́явив себе́ чимсь визначни́м (Єфр.). Він з ди́вною впе́ртістю верта́вся до ціє́ї іде́ї (Корол.). Ось ска́терть шльо́нськая нешпе́тна… найбі́льше в тім вона́ прикме́тна – на стіл як ті́льки постели́… то вся́кі вро́дяться потра́ви (Котл.)]. • Быть -ным чем – визнача́тися чим. • -ное явление – ди́во, ди́вне з’я́вище, дивови́жа. • -ный певец, голос – знамени́тий співа́к, го́лос. |
| II. Занима́ться, заня́ться –
1) (быть занимаему) займа́тися, бу́ти зайня́тим. • Дом этот не -ма́ется постоем – цей буди́нок ві́льний від посто́ю; 2) займа́тися и заніма́тися, за(й)ня́тися; см. Загора́ться. • Заря -ется – на зорю́, на світ займа́ється, на світ благословля́ється; зоря́є; 3) чем (трудится) – роби́ти щось, бра́тися, узя́тися до чо́гось, ходи́ти, по́ратися, працюва́ти коло чо́го, удава́тися, уда́тися до чо́го, захо́дитися, заходи́тися коло чо́го, (мало употреб.) займа́тися, за(й)ня́тися коло чо́го, чим; (учиться) учи́тися. [Що він ро́бить у місте́чкові? – Гандлю́є. Бра́вся до нау́ки щи́ро (Грінч.). Вони́ коло цьо́го ді́ла хо́дять. Кра́ще вже сі́сти й щось роби́ти, коло ді́ла яко́гось по́ратися (Крим.). Узя́тися до торгі́влі. А коло нау́ки бага́то працю́є? (Крим.). Па́рубок вда́вся до чита́ння (Крим.). Взи́мку столяру́є (занимается плотничеством), а влі́тку у хліборо́бство вдає́ться (Г. Барв.). Вам до́бре: не займа́єтеся хліборо́бством, то й нема́ ніяко́ї перепо́ни (Звин.)]. • -ться какой-л. деятельностью, профессией, в смысле «состоять кем» в укр. яз. передается, через глаголы с окончан. -ува́ти, -юва́ти, напр.: -ться профессорской деятельностью – професорува́ти, ремесленной – ремісникува́ти, учительской – учителюва́ти, купеческой – крамарюва́ти, купцюва́ти и т. д. -ться политиканством – політикува́ти. • -ться виноградарством – ходи́ти коло виногра́ду; виноделием – вино́ роби́ти; звероловством – лови́ти зві́рів; овцеводством – коха́ти ві́вці, вівча́рити; огородничеством – ходи́ти, працюва́ти коло горо́дів, городникува́ти; птицеводством – коха́ти пти́цю; рыболовством – риба́лити; садоводством – ходи́ти коло садкі́в, коха́ти садки́; свиневодством – розво́дити свине́й; скотоводством – скота́рити, коха́ти худо́бу; хлебопашеством, земледелием – коло землі́, коло хлі́ба ходи́ти, хліборо́бити, рільни́чити, працюва́ти коло землі́; хозяйством – господарюва́ти; сельским хозяйством – працюва́ти, ходи́ти коло сільсько́го господа́рства. • -ма́ться, -ня́ться гончарством, кузнечеством, плотничеством, портняженьем, сапожничеством и т. д. – ганчарюва́ти, ковалюва́ти, столярува́ти, кравцюва́ти, шевцюва́ти и т. д., сов. взя́тися до ганчарюва́ння, до кова́льства, до столя́рства, до кравцюва́ння, до шевцюва́ння и т. д. -ться лечением, перепиской – лікува́ти, перепи́сувати, (на пиш. машинке) друкува́ти, сов. взя́тися (поча́ти, ста́ти) лікува́ти, перепи́сувати, взя́тися до лікува́ння, до перепи́сування. • -ться куплей, продажей чего – купува́ти, продава́ти що. • -ться сплетнями – плеска́ти, плітки́ розво́дити. • -ться доносами – вика́зувати на ко́го, доно́сити на ко́го, сов. ста́ти вика́зувати, доно́сити на ко́го. • -ться грабежом, воровством – грабува́ти, злодія́чити (злодіюва́ти, кра́сти). • -ться спекуляцией, контрабандой – спекулюва́ти, пачкарюва́ти. • -ться изучением, исследованием (изысканием) чего – студіюва́ти, дослі́джувати що, сов. узя́тися до студіюва́ння, до дослі́джування чого́. • -ться писанием стихов – віршува́ти. • -ться математикой, географией – а) (изучать) студіюва́ти матема́тику, геогра́фію; б) (учить) учи́ти матема́тику, геогра́фію. • -ться частными уроками – дава́ти прива́тні ле́кції. • -ться уроками (учить) – учи́ти ле́кції. • -ться чем (учиться) – учи́тися чого́. • -ня́лся историей – взя́вся учи́ти істо́рію, узя́вся до істо́рії. • -ться с кем – а) (учить кого) учи́ти, навча́ти кого́ чого́ (істо́рії, матема́тики); б) (совместно) учи́тися вку́пі (ра́зом) з ким. • -ться кем – а) (развлекать кого) забавля́ти кого́. • -ми́сь гостями – заба́в, поба́в го́сті (госте́й); б) заходи́тися коло ко́го. • Доктор -ня́лся больным, пациентом – лі́кар заходи́вся коло хо́рого, коло паціє́нта. • -ться едой, чтением (увлечься) – захо́плюватися, захопи́тися ї́жею, чита́нням. • -ться делом – працюва́ти. • -ться пустяками – марнува́ти час на дурни́ці. • -ться ничегонеделанием – справля́ти гу́льки, (сидя) си́дні, (лёжа) ле́жні. • -ться в учреждении – працюва́ти в устано́ві. • -ться в военном комиссариате – працюва́ти у військо́вому комісарія́ті. • Целый день -юсь чтением, шитьём, хозяйством и т. п. – уве́сь день чита́ю, ши́ю, хазяїну́ю, господарю́ю. • -ться своими делами – роби́ти свої́ спра́ви, пильнува́ти свої́х справ, по́ратися коло свої́х справ. • Ничем не -ться кроме… – нічо́го не роби́ти, опрі́ч…, нія́кої робо́ти не ма́ти, опрі́ч… • Нужно -маться – тре́ба працюва́ти, (учиться) учи́тися. • Мы -емся в школе с девяти до двух часов дня – ми учимо́сь у шко́лі з дев’я́тої до дру́гої годи́ни дня. • Давайте -мё́мся делом, пением, музыкой и т. д. – ну́мо до пра́ці, до спі́вів, до музи́ки. • -ться чем с любовью, ревностно – коха́тися в чо́му, упада́ти за чим. [Ду́же коха́вся в садівни́цтві. Ми почали́ вчи́тись од за́хідніх наро́дів, ні́мців, то-що, які са́ме тоді́ ду́же почали́ за нау́кою впада́ти (Єфр.)]. • -ться собой – чепури́тися, дба́ти про свою́ вро́ду. |
| Запева́ть, запе́ть (песню) – заспі́вувати, (сов.) заспіва́ти, заво́дити, заве́сти́ (пі́сню и пі́сні), затяга́ти, затягти́, (диал.) запі́ти и запі́яти. [Погра́ємось, погуля́ймо та пі́сеньку заспіва́ймо (Шевч.). Заспіва́йте пі́сеньки ой хоч одні́ї (Метл.). Завели́ вдвох пі́сеньку (Г. Барв.). А як заведе́ пісеньо́к (Квітка)]. • -пе́ли петухи – заспіва́ли пі́вні, (диал.) запі́ли (зап. запі́яли) пі́вні (ку́ри, когути́). [Ще пі́сні не скінчи́ли, як запі́ли пі́вні (Свидн.). Ой ра́но, ра́но ку́ри запі́ли (Маркев). Аж як ку́ри запі́яли, то він ле́дво підня́вся, зача́в молитви́ говори́ти (Стефан.)]. • -пе́ть сразу громко – співону́ти. [Ра́птом як співоне́! дзві́нко-тоне́нько (М. Вовч.)]. • Запе́тый – заспі́ваний, заве́дений, (избитый) заспі́ваний. |
| Зарево́й (относ. к заре) – зо́рній. [Лі́тнім ра́нком пое́ти пі́сню зо́рню співа́ють (Куліш)]. |
| Засто́льный – засті́[о́]льний. [Розговори́лись тра́пезуючи… Постанови́ли грома́дою засті́льною так (Куліш)]. • -ные песни – частува́льні пісні́, пісні́ за столо́м, засто́льні спі́ви, бен(ь)ке́тні (перепі́йні) пісні́, пісні́ до вина́ (до горі́лки). |
| Зате́йливо – вига́дливо, химе́рно, витіюва́то, кучеря́во, вузлува́то, хи́тро, му́дро, (причудливо) виба́гливо, примхува́то. • -во вышитый – хи́тро, му́дро виши́ваний ((ви́)ши́тий). [Два рушники́ до́вгих та му́дро ви́шитих (Квітка). Му́дро співа́ (Шевч.)]. |
| Затиха́ть, зати́хнуть – затиха́ти и ти́хнути, зати́хнути, стиха́ти, сти́хнути, зати́шуватися, зати́ши́тися, сти́шуватися, сти́ши́тися, (о мног.) позатиха́ти, постиха́ти, поза[пос]ти́шуватися; (униматься) угава́ти (только с отриц. не), (диал.) убавля́тися, уба́витися; (прекращаться, переставать) ущуха́ти, ущу́хнути, зани́шкнути, (притаиться) (образно) мовча́ти та ди́хати, (замолкнуть) замовка́ти, замо́вкнути. [Зати́хло все, ті́лько дівча́та та солове́йко не зати́х (Шевч.). І ти́хнуть Бо́жії слова́ (Шевч.). В лю́дських хата́х все було́ позатиха́є, все посне́ (Н.-Лев.). То ста́ла зла́я хурто́вина (буря) по Чо́рному мо́рю стиха́ти (Макс.). Постиха́ли спі́ви й жа́рти (Гліб.). Зати́шивсь уже́ грім, не грими́ть (Конгр. п.). В го́рницях сти́шилось, як надво́рі після заверю́хи (Н.-Лев.). Там внизу́ музи́ка ди́ка не вгава́є на хвили́ну (Франко). Пома́лу зани́шкло шепоті́ння (Грінч.). Споло́хались пташки́ і в одну́ мить ущу́хли (Коцюб.). Ви́йшов Хмельни́цький до чо́рного ві́йська, поча́в мирову́ чита́ти; ущу́хла чернь прислуха́ючись (Куліш)]. • Буря не -ха́ет – бу́ря не вгава́є, не вти́шується. • Ветер -ти́х – ві́тер ущу́х, (улёгся) залі́г. [Вітере́ць залі́г десь, ти́ша (М. Вовч.)]. • Дождь -ти́х – дощ ущу́х. • Шаги, звуки -хли – хода́ зати́хла (завме́рла), зву́ки зати́хли (завме́рли). • Зати́хший – зати́хлий, ущу́хлий. |
| Зато́, союз – зате́; а втім. [То сі́лькись (правда), що не так співа́ють, зате́ горі́лки не вжива́ють (Гліб.)]. |
| Затро́[а́]гивать, затро́гать, затро́нуть что – (коснуться) торка́тися, торкну́тися чого́ и (реже) торка́ти, торкну́ти що, дотика́тися, дотикну́тися и діткну́тися чого́; кого (задевать) – зачіпа́ти и зачіпля́ти, зачепи́ти, займа́ти, за(й)ня́ти (о мног.) позачіпа́ти, позайма́ти кого́, що, (первому) нала́зити, налі́зти на ко́го. [Я його́ не чіпа́ю, а він сам нала́зить (Звин.)]. • Он первый -нул меня – він пе́рший зачепи́в (зайня́в) мене́, він пе́рший налі́з на ме́не. [Та хіба́-ж я вас, па́не, зачепи́в? Тож ви́ мене́ заняли́ (Грінч.)]. • -ва́ть вопрос о чём – торка́тися пита́ння (спра́ви) про що, зачіпа́ти (пору́шувати, займа́ти) пита́ння (спра́ву) про що. [Прості́ть, що я за́раз торкну́вся гру́бого й цині́чного пу́нкту (Крим.). Карти́на наро́днього життя́, в які́й заче́плено найбли́жчі і найпеку́чіші наро́дні спра́ви (Грінч.)]. • -вать, -нуть за живое кого – дійма́ти, дійня́ти до живо́го кого́, дохо́дити, дійти́ кому́ до живо́го, уража́ти, ура́зи́ти кого́ – (сильно) дозоля́ти, дозоли́ти кому́ (до живи́х печіно́к); срвн. Задева́ть. • -вать чью душу, сердце – займа́ти (пору́шувати) ду́шу, се́рце кому́. [Сі приказки́ займа́ють ду́шу згли́бока (Хата). Ти́хо так усю́ди, ті́льки солове́йки співа́ють… так ду́шу твою́ й займа́є (Г. Барв.). І ти́ми пісня́ми всім се́рце пору́шу (Самійл.)]. • Чем тебя особенным -нули? – (образно) хіба́ (чи) тебе́ во́зом зачепи́ли? • Затро́нутый – то́ркнутий, ді́ткнений, пору́шений, заче́плений, за́йня́тий. |
| Заходи́ться, зайти́сь –
1) (от холода) те́рпнути, зате́рпнути, дубі́ти, задубі́ти, дерев’яні́ти, задерев’яні́ти, кля́кнути, закля́к(ну)ти, (о мн.) поте́рпнути, подубі́ти, покля́кнути. [Писа́в, аж ру́ки те́рпнуть (Сл. Шейк.). З хо́лоду ру́ки кля́кнуть]. • Руки зашли́сь (от холода) – за́шпари, шпа́ри зайшли́ (в ру́ки); 2) захо́дитися, зайти́ся. [Сльоза́ми захо́диться. Зайти́ся смі́хом. Зайти́ся од ка́шлю. Солове́йко аж захо́диться, співа́є]. |
| Защё́лкать – (языком, кнутом) заля́скати, заляскоті́ти, заляща́ти, (кнутом) затря́скати, захво́стати, (зубами, пальцами) закла́цати; (орехи, подсолнухи) залу́скати; (о пении соловья) заляща́ти, затьо́хкати. [Тьох-тьох! заляща́в коло ме́не співу́н-солове́йко (Крим.)]. |
| Злой, Зол – 1а) (дурной, недобрый) лихи́й, злий, недо́брий, кля́тий, лю́тий, злісни́й, злі[о]сли́вий. [Лихи́й до́брого попсує́ (Номис). На сві́ті лихи́х люде́й більш ніж до́брих (Кониськ.). Лихи́й на́мір. Неха́й собі́ злі́ї лю́ди що хотя́ть гово́рять (Шевч.). Вона́ ду́же недо́бра: б’є свої́х па́синків, ї́сти їм не дає́ (Звин.). Схамени́ся, лю́тий вра́же (Ворон.). Ну, та й злісли́ва у ме́не жі́нка (Кан. п.). Примі́та: у кля́тої жі́нки ко́си тверді́ (Звин.). Злісна́ ду́мка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихи́й, заї́дливий, (бранно) ка́таржний. [Зня́ли з ньо́го голо́воньку злі́ї басурма́ни (Метл.). Соба́ки злі – покуса́ють та не загово́рять (Шевч.)]. • Злой дух – нечи́ста си́ла, враг, мара́. • Злые духи – нечи́ста си́ла (см. Дух 1). • Злой гений – лихи́й ге́ній. • Злой умысел – лихи́й, злий на́мір, зло(в)ми́слення. • Злой человек – лиха́ люди́на, злоби́тель, бузуві́р. • Зло́е дело – злочи́нство. • Злой поступок – лихи́й вчи́нок. • Зла́я женщина – недо́бра жі́нка, злі́сниця, з’їду́ха, бузуві́рка (см. Злю́чка). • Зла́я критика – злісна́ кри́тика. • Зла́я судьба, рок – лиха́ до́ля, зла до́ля, лю́та, зла недо́ля, недо́ля, лиха́ годи́на, (бездолье) безтала́ння; срвн. Злосча́стие. [Лиха́ до́ля і під земле́ю нади́бає (Номис). Зла́я до́ля мо́же на тім бо́ці пла́че (Шевч.). Ой, лиха́я годи́на моя́! Одцура́лась роди́на моя́! (Макс.)]. • Злой, как змея – лихи́й, як гадю́ка, гадюкува́тий. [Вона́, ка́жуть, ду́же гадюкува́та (Кон. п.)]. • Делать зло́е (зло) – ли́хо ко́їти, чини́ти кому́. • Зле́йший враг – лю́тий, найлю́тіший, завзя́тий во́рог. [Поба́чив знайо́мого му́ляра по́руч із свої́м завзя́тим во́рогом (Франко)]. • Злы́е травы – шкідли́ві тра́ви, лихе́ зі́лля; б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лю́тий, недо́брий, злий, злісни́й, серди́тий. [Недо́брий сміх (Крим.). Недо́бра ра́дість (Коцюб.). Зиркну́в на ньо́го лю́тим по́глядом (Кримськ.). О́чі були́ ні́би серди́ті (Н.-Лев.). Злісни́й сміх (Л. Укр.)]; в) (бедственный, жестокий) лю́тий, лихи́й; см. Жесто́кий, Лю́тый. [Свою́ Украї́ну любі́ть, любі́ть її́… во вре́м’я лю́те (Шевч.). Лю́та недо́ля. Їм лі́рник співа́в про коли́шню нево́лю, про па́нську сваво́лю лиху́ю (Л. Укр.)]; г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лю́тий, кля́тий, серди́тий. [Зима́ лю́та; ві́тер сви́ще (Руданськ). Серди́тий ві́тер завива́ (Шевч.)]; д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лю́тий, кля́тий, лихи́й, тяжки́й. [Лю́та хворо́ба. Лиха́ гаря́чка]; е) (о горчице, хрене и т. п.) серди́тий, лю́тий, кля́тий. [Серди́тий хрін]; 2) (сердитый) злий, лихи́й, лю́тий; см. Серди́тый. [Уста́в сього́дні ду́же злий (Звин.)]. • Быть злым на кого – бу́ти лихи́м, лю́тим на ко́го, бу́ти лихо́ї во́лі на ко́го, злува́ти на (и про́ти) ко́го, (опис.) лихи́м ду́хом ди́хати на ко́го, злим (лихи́м) о́ком диви́тися на ко́го; см. Зло́бствовать. [І пан був лихо́ї во́лі на йо́го (Свидн.)]. • Очень злой – ду́же лихи́й, злий, лю́тий и т. д.; (прелютый) прелю́тий, запрелю́тий. • Он на вас очень зол – він на вас ду́же лихи́й, злий, (фамил.) храп ма́є. 3) (ретивый) завзя́тий. • Дядя был злой рыбак – дя́дько був завзя́тий риба́лка. |
| Знай, нрч. –
1) (не взирая ни на что) знай, ті́льки й зна́є. [Іду́ть дівча́та в по́ле жа́ти та, знай, співа́ють ідучи́ (Шевч.)]. • Я его успокаиваю, а он знай сердится – а його́ втихоми́рюю, а він ті́льки й зна́є, що се́рдиться. • Сидит да трубку, знай, себе покуривает – сиди́ть та лю́льку, знай, собі́ попа́кує; 2) (то и дело, постоянно) знай, одно́, в одну́ ду́шу, в-одно́, ув-одно́. [На око́пі знай бі́гали сі́рі та зеле́ні ящірки́ (Мирн.). Як ти мені́ го́лову наби́ла за ве́чір! – одно́, торохти́ть на́че в клепа́чку (Борз. п.)]. • То и знай бегает, ходит – ті́льки те й зна́є (ро́бить), що бі́гає, хо́дить, (гал.) ув-одно́ бі́га́є, хо́дить. |
| Знако́мый –
1) (знакомец) знайо́мий, знако́мий, (диал.) знакі́мський; см. Знако́мец, Знако́мка. [Він живе́ у знайо́мих. Позіхо́дилися усі́ ро́дичі і знако́мі (Квітка). Знакі́мським переда́м йому́ чого-не́будь (Борз. п.)]. • Быть -мым, -му с кем – бу́ти знайо́мим, зна́тися з ким. [О, давно́ я знайо́мий, давно́ з опіку́нкою то́ю (Франко)]. • Быть хорошо -мым – бу́ти до́бре знайо́мим, до́бре зна́тися з ким. [Ми з їм до́бре зна́лися, ча́сом бува́ли в йо́го (Грінч.)]. • -мы ли вы с ним? – чи знайо́мі ви з ним? • Скажи с кем ты -ко́м, а я скажу кто ты таков – скажи́ мені́, хто до те́бе хо́де, а я скажу́ тобі́, хто ти; 2) (известный) знайо́мий, знако́мий, зна́ний, відо́мий, (диал.) сві́домий кому́. [Ухо́жу у знайо́мі кімна́точки; усе́ як і бу́ло (М. Вовч.). Ні́би той го́лос і знайо́мий Корні́єві, але хто це – не вгада́є він (Грінч.). Путь-доро́га їх відо́ма, яри́ їм знако́мі (Руданськ.). Го́лос то відо́мий (Куліш). Це коро́ва сві́дома, – хіба́-ж ми не зна́ємо її́? (Сл. Гр.)]. • -ко́м кто, что кому – по знаку́ кому́ хто, що и знайо́мий и т. д. кому́ хто, що. • Быть -мым кому – бу́ти по знаку́ кому́, бу́ти в примі́т(к)у кому́. [Прислуха́юсь: го́лос на́че і по знаку́ мені́, та не вгада́ю (Кониськ.). Ви мені́ на́че по знаку́ (Звин.)]. • Совершенно -ко́м, -ко́мый кому – знайомі́сінький кому́. [Ко́жна сте́жечка, ко́жний ку́щик знайомі́сінькі (М. Вовч.)]. • -мая песня – зна́на (знайо́ма) пі́сня. • -мый напев – знайо́мий спів (го́лос). • -мая дорога – знайо́ма, зна́на доро́га. • Мне хорошо -мы его привычки – я до́бре зна́ю (мені́ до́бре відо́мі) його́ зви́чки; 3) (ознакомленный с чем) знайо́мий з чим, обі́знаний, запі́знаний з чим. [Він знайо́мий (обі́знаний) з ціє́ю спра́вою]. • Быть -ко́мым с чем – бу́ти знайо́мим, обі́знаним з чим, зна́тися на чо́му. |
| Знамени́тый – славнозві́сний, славе́тний, славу́тни[і]й, усла́влений, знакоми́тий. [Славе́тний письме́нник. -ний адвока́т. Військові́ співці́ славу́тні (Л. Укр.). Пое́т відо́мий, пое́т славнозві́сний (Крим.)]. • -тый людьми – людосла́вний. [Людосла́вна Запорі́зька Січ (Сл. Гр.)]. |
| Зна́менный распев – знамено́вий спів (го́лос). |
| Знать, гл. –
1) зна́ти, (ведать) ві́дати що, про що, (буд. в смысле н. вр.) зазна́ти (-на́ю, на́єш) (с оттен. помнить, ведать) кого́, чого́. [Хто-ж в сві́ті зна́є, що Бог гада́є (Номис). Секрета́р нічо́го не ві́дав про цю спра́ву (Кониськ.). Я ба́тька й ма́тери не зазна́ю (Квітка)]. • Не зна́ю, на что решиться – не зна́ю, на що зва́житися. • Если бы знать – якби́ зна́ти, якби́ знаття́. [Якби́ знаття́, що в неді́лю бу́де годи́на (Васильч.)]. • По чём знать, как знать – хто те́є зна́є! хто зна! • Бог зна́ет – бог зна́(є), бо́г вість, святи́й зна́(є). [Але святи́й те́є зна́є, чи бага́то в нас таки́х найде́ться (Руданськ.)]. • Чорт зна́ет что, откуда – ка́-зна, ка́т-зна, чорт-віть, моро́ка зна(є) що, зві́дки. • Не зна́ю – не зна́ю, не скажу́, (я не сведом) я не ві́стен про що, в чо́му. [А за яки́й мій гріх – того́ не скажу́ (Кониськ.). Я про те не ві́стен (Кониськ.)]. • Не зна́ю что делать – не зна́ю що роби́ти, не дам собі́ ра́ди, не зна́ю на яку́ ступи́ти. • Не зна́я – не зна́ючи чого́, про що, несвідо́мо. • Знать не знать (ведать не ведать) – сном і ду́хом не зна́ти. • Зна́йте же – так зна́йте; щоб (аби́) ви зна́ли. [Аби́ ви зна́ли, я вже й сам про це подба́в (Крим.)]. • Как дам тебе, будешь знать – як дам тобі́, (то) бу́деш зна́ти, бу́де про що розка́зувати. • Знай наших – отакі́ на́ші! • Знать в лицо (в глаза), по имени – зна́ти на обли́ччя, на ім’я кого́. • Дать знать кому – да́ти зна́ти, (известить) сповісти́ти, пода́ти зві́стку кому́. [Як мене́ не бу́де, то я пришлю́ сво́го това́риша да́ти тобі́ зна́ти, що мене́ нема́ (Чуб.)]. • Дать знать о себе – об’яви́тися, оповісти́тися, да́ти (пода́ти) зві́стку про се́бе. • Дать себя знать – да́тися (да́ти себе́) в знаки́, да́тися зна́ти, да́тися в тямки́ кому́. [Ще життя́ не дало́ся в знаки́ (Мирн.). Да́мся-ж я їм у знаки́ (Стор.). Чи ще-ж тобі́ не дала́ся тяжка́я нево́ля зна́ти (Дума)]; 2) (уметь, понимать что) зна́ти що, тя́мити що, чого́, вмі́ти чого́, зна́тися на чо́му, могти́ чого́. [Вона́ умі́ла єди́ну за́бавку – плести́ вінки́ (Л. Укр.). Як паску́дно на́ша молода́ генера́ція вмі́є рі́дної мо́ви (Кониськ.). Він докла́дно тя́мив церко́вних служб і коха́вся в церко́вних спі́вах (Черк.). А ціє́ї пі́сні мо́жете? (Звин.)]. • Он -ет дело – він зна́є, тя́мить спра́ву, ді́ло. • Делайте, как -ете – робі́ть, як зна́єте, як тя́мите; чині́ть (поступайте), як зна́єте. • Знать грамоте – вмі́ти чита́ти, вмі́ти письма́. • Знать по немецки – зна́ти німе́цької мо́ви, могти́ по-німе́цькому. • Знать толк в чём (смыслить) – зна́тися на чо́му, зна́ти до чо́го, розумі́тися на чо́му, смак зна́ти в чо́му. [Зна́вся за па́сіці до́бре (Сим.). Він зна́є до худо́би (Берд. п.). Він на то́му розумі́ється (Сл. Гр.)]. • Знать совесть, стыд – ма́ти сумлі́ння, со́ром (лице́). Знай, нрч., см. Знай. |
| Зо́рный –
1) зорови́й. • -ная труба – зорова́ труба́; 2) (заревой) зо́рній. [Пі́сню зо́рнюю співа́ють (Куліш)]; 3) бот. – люби́стковий. |
| Ива́нов день – Іва́на Купа́(й)ла. [Цю пі́сню співа́ють на Йва́на Купа́йла (Чернігівщ.)]. |
| Игра́ть –
1) (во что) гра́ти, гуля́ти в що и в чо́го, (тешиться) гра́тися, ба́витися в що, (в детск. яз.) гра́тоньки, грава́тоньки, гуля́тоньки, гуля́точки. [Гуля́ють у тісно́ї ба́би (Рудч.). Гуля́єте в кре́ймахи? В да́мки гуля́єте, чи ні? (Звин.). Чи ти гра́єш в яко́їсь і́грашки, чи що? – говори́ла Оле́ся (Н.-Лев.). Мо́жна гра́тися, мо́жна бі́гати, бурушка́тися без кінця́ (Васильч.). Круго́м них ба́вилася дітво́ра, дзвінки́м ре́готом сповня́ючи пові́тря (Черкас.)]. • -рать в куклы, в жмурки, в мячик – гуля́ти, гра́тися в ляльки́, в пі́жмурки, в м’яча́. • -ра́ть в карты, в шахматы – гра́ти, гуля́ти в ка́рти, в ша́хи. [Тро́є вірме́н за́раз-же з бо́ку біля Ма́рка гуля́ють у ка́рти (Грінч.)]. • -ра́ть по большой, по маленькой – гра́ти в вели́ку, в малу́ гру. • -ра́ть на мелок – на́бір гра́ти. • -ра́ть в бубнах, в пиках – гра́ти на дзві́нці, на вині́. • -ра́ть (с) чем – гра́тися, ба́витися, гуля́тися (з) чим. • С ним как с огнём -ра́ть – з ним як з огне́м гра́тися, гуля́тися, ба́витися. • -ра́ть кем – гра́тися, ба́витися, гуля́тися ким. [Чи буде́ш ним мов пта́шкою гуля́тись, на ни́точці прив’я́жеш для дити́ни? (Куліш). Вона́ чу́ла се́рцем, що Микола́й ті́льки ба́виться не́ю (Гр. Григ.)]. • Судьба -ра́ет людьми – до́ля гра́ється людьми́, жарту́є з людьми́. • Кошка -ра́ет с котятами – кі́шка гра́ється з кошеня́тами. • -ра́ет, как кот мышью – гра́ється, як кіт (з) ми́шею. • -ра́ть с кем (иметь партнёром) – гра́ти, гуля́ти з ким; (тешиться, забавляться) гра́тися, гуля́тися, ба́витися з ким. [З соба́кою уну́чок гра́вся (Шевч.). Вовчи́ця на со́нці з вовченя́тами гра́ється (Рудч.). Ще неда́вно вона́ з ї́ми в ляльки́ гуля́лася, а он тепе́р уже́ по́рається (Грінч.)]. • -ра́ть на бирже – гра́ти на би́ржі. • -ра́ть на повышение – би́ти на підви́щення; 2) (на музык. инструм. и о них) гра́ти (на що и на чо́му, у що). [Кобза́р чу́тно як гра́є і співа́є про Морозе́нка (М. Вовч.). Бас гуде́, скри́пка гра́є (Номис)]. • -ра́ть на лире, на скрипке, на дуде, на пианино, на рояли – гра́ти на лі́ру (и на лі́рі), на скри́пку (и на скри́пці), на ду́дку (и у ду́дку), на піяні́но (и на піяні́ні), на роя́лі. [Гра́є на лі́ру (Звин.). Сиди́ть кобза́р на моги́лі та на ко́бзі гра́є (Шевч.)]; 3) что – гра́ти що. • -ра́ть кого, чью роль изображать на сцене – гра́ти, удава́ти кого́, чию́ ро́лю. [Він гра́є Га́млета (Крим.). Жіно́к на теа́трі (гре́цькім) удава́ли теж чоловіки́ (Єфр.). І що-найпишні́шії да́ми з придво́рних вдава́ли на сце́ні субре́ток мото́рних, щоб сла́ви і вті́хи зажи́ть (Л. Укр.)]. • -ра́ть роль чего – гра́ти, (исполнять) відіграва́ти, відбува́ти ро́лю чого́. • Это не -ра́ет роли – це не гра́є ро́лі, це не ма́є ваги́. • -ра́ть главную или руководящую роль, -ра́ть первую скрипку (переносно) – пе́ршу скри́пку гра́ти, пе́ред ве́сти́ в чо́му. [В Ки́їві знайшо́в Шевче́нко ці́лу вже грома́ду ентузіясти́чної мо́лоди, між яко́ю пе́ред вели́ Костома́ров та Кулі́ш (Єфр.)]. • -ра́ть значительную, выдающуюся роль – чима́ло, бага́то ва́жити (в чо́му). • -ра́ть свадьбу – справля́ти весі́лля. [Одно́ї неді́лі справля́ли весі́лля На́стине з Петро́м, дру́гої вінча́ли Гна́та (Коцюб.)]; 4) (об игре света, красок, лица) гра́ти (чим), міни́тися (чим). [Не́бо гра́є уся́кими ба́рвами (Коцюб.). По той бік Ро́сі гра́ла зірни́ця (Н.-Лев.). На уста́х під чо́рним ву́сом гра́ла усмі́шка (Коцюб.)]. • Солнце -ра́ет на Пасху – со́нце гра́є, мі́ниться на Вели́кдень. • Шампанское -ра́ет в бокале – шампа́нське гра́є в ке́ліху. • Румянец -ра́ет – рум’я́нець гра́є, мі́ниться. [В обо́х на щока́х мі́ниться невгаси́мою купи́нкою рум’я́нець (Васильч.)]; 5) (бродить) гра́ти, шумува́ти, мусува́ти, (только переносно) буя́ти. [Чи не той то хміль, що у пи́ві гра́є? (АД.). Мед вже поча́в у бо́чці гра́ти (Сл. Гр.)]. • Молодая кровь -ра́ет – молода́, юна́цька кров гра́є, буя́є, шуму́є. [Бо то не кров юна́цька в ме́не гра́є (Грінч.)]. • Волна -ра́ет – хви́ля гра́є. • Игра́я, Игра́ючи (шутя) – гуля́ючи(сь), заі́грашки[у]. • Это -ючи сделать можно – це гуля́ючи(сь), заі́грашки[у] зроби́ти мо́жна. • И́гранный – гра́ний, гу́ляний. |
| И́дол – і́дол (увел. ідоля́ка), куми́р (-ра), божо́к (-жка́), бо́жище (-ща), бовва́н. [Святці́ співа́ють вдя́чні гі́мни своє́му бо́жищу Ваа́лу (Л. Укр.)]. |
| Из и Изо, предл. с род. пад. –
1) (на вопросы: а) откуда; б) из какого материала) з (перед группою согласных із) чо́го. [Ви́йшов з води́ (Єв.). А тим ча́сом із дібро́ви коза́к виїжджа́є (Шевч.). Не дай, Бо́же, з Іва́на па́на, з кози́ кожу́ха, з свині́ чобі́т (Номис)]. • Смотреть из окна – диви́тися, вигляда́ти з вікна́. • Из какого он звания – з яко́го він ста́ну, з ко́го він, з яки́х він. • Её вырвали из его рук – її́ ви́рвали (ви́дерли) з його́ рук или йому́ з рук. • У него и́з носу кровь идёт – у йо́го (йому́) з но́са кров іде́. • Вычитать из жалованья – виверта́ти з платні́. • Черпать воду из источника – черпа́ти во́ду з джерела́. • Цитата из Шевченка – цита́та з Шевче́нка. • Выйти из себя – знесамови́тіти, знетя́митися. • Из года в год – від ро́ку до ро́ку. • Из рода в род – від ро́ду до ро́ду. • Из конца в конец – від кра́ю до кра́ю. • Так что ж из этого? – то що ж (і)з то́го? • Что из того, что… – що з то́го, що…; що по то́му, що… [Що-ж по то́му, що коха́ю, коли́ в не́ї не бува́ю (Грін. III)]. • Он хорошо отвечал из географии – він до́бре відка́зував з геогра́фії. • Изо всех сил – з усіє́ї си́ли (снаги́), що-си́ли, що було́ си́ли (снаги́), чим дуж, як ті́льки мо́га. • Из вас (из них, из всех), из среды вас (их, всех) – з вас (з них, з усі́х), з-поміж (з-проміж, з-між, з-межи́) вас (їх, усі́х). [Хто з вас не грі́шний, неха́й пе́рший ки́не на не́ї ка́мінь (Єв.). Хто з-поміж нас городя́н тепе́р не нерво́вий? (Крим.). З-межи́ всіх найкра́ща (Свидн.)]. • Большая часть из них, из среды их – (най)бі́льша части́на, бі́льшість із них, з-поміж (з-проміж, з-між) них, з-межи їх. • Из средины, из среды чего – з середи́ни чого́, (і)з-серед, (і)з-посеред чо́го. [Озва́всь до нас із-посере́д чужини́ знако́мий го́лос (Куліш)]. • Посуда из чистого золота, серебра – по́суд із чи́стого (щи́рого) зо́лота, срі́бла. • Дом построенный из брёвен, из кирпича – буди́нок збудо́ваний з де́рева, з[ви́]муро́ваний з це́гли. • Обед из пяти блюд – обід на п’ять страв. • Эскадра из семи кораблей – еска́дра на сім кораблі́в; 2) (на вопрос: вследствие чего, по какой причине) з чо́го. • Из страха, из боязни, из ненависти, из чувства самосохранения – із стра́ху́, з бо́ясти, з нена́висти, з почуття́ самоохоро́ни. • Из милости, из сострадания, из сочувствия к нам – з ми́лости, з жалю́, із співчуття́ до нас. • Из своекорыстных побуждений – з своєкористо́вних моти́вів. |
| Избра́нник, -ница – обра́нець, обра́ниця, вибра́нець (-нця), вибра́ниця. [І ті́льки обра́нець між людьми́ здола́є співа́ть ті́ї гі́мни небе́сні (Л. Укр.). Ге́нії не мо́жуть з’яви́тися без попере́дньої робо́ти ці́лих поколі́ннів, що прочища́ють доро́гу одному́ вибра́нцеві (Єфр.)]. • -ник судьбы – обра́нець (вибра́нець) до́лі. • -ник муз – обра́нець (вибра́нець) муз. |
| Изловча́ться, изловчи́ться – примудро́вуватися, примудрува́тися и примудри́тися, умудро́вуватися, умудрува́тися и умудри́тися, ухисти́тися, схисти́тися, приловча́тися, прило́вчи́тися, зло́вчи́тися. [Бач, чортя́ка, як умудрува́вся (Г.-Арт.). Шпак так умудри́вся, що як почне́ було́ співа́ть – дико́вина й сказа́ть (Гліб.). Ухисти́вся так злі́зти на поли́цю, що й рука́ми ні за що не бра́вся (Грінч. I). Зло́вчився – тиць його́ но́жиком (Корол.). Прило́вчився покла́сти їй го́лову на плече́ (Васильч.)]. |
| Изоби́лие чего – рясно́та, рясо́та чого́, розкі́шшя, ро́зкіш (-коши), при[до]ві́лля, призві́л (-во́лу) у чо́му, (полнота) щерть, по́вня, по́внява у чо́му, чого́, (достаток) доста́ча, доста́ток (-тку), обычно во мн. доста́тки (-ків) в чо́му чого́, (довольство) дого́да в чо́му; срвн. Оби́лие, Избы́ток. [Мої́м бага́тством я втіша́вся і по́внею моє́ю весели́вся (Кн. Іова). І на по́лі у те́бе бу́де по́вня (Кн. Іова). Там рясо́та така́, що гілля́ підпира́й (Кам. п.)]. • В -лии что – упо́вні, удо́звіль, здо́біль чого́. [Удо́звіль хлі́ба (Звин.). Всього́ в ме́не здо́біль; скри́ня як нали́та (Г. Барв.)]. • Иметь в -лии что, чего – ма́ти удо́звіль, здо́біль чого́, (достаточно) удо́стач, удо́сталь чого́. • В -лии (обильно) – ря́сно; в таком -лии (так обильно) – так ря́сно. [Співе́ць тужли́вих пережива́ннів, яки́х ря́сно дово́диться зазнава́ти се́ред на́шої буде́нщини (Єфр.)]. • Жить в -лии – жи́ти в розко́шах, в дові́ллі, в приві́ллі, го́йно. • -лие плодов земных – рясно́та ово́щ[ч]ів зе́мни́х (на о́вощ[ч]і зе́мні́), розкі́шшя, дові́лля в о́вочах зе́мни́х или упо́вні, удо́звіль о́вочів зе́мни́х. • Рог -лия – ріг доста́тку (доста́тків). [Вони́ були́ для ме́не тим ро́гом доста́тків, з яко́го си́палися на ме́не вся́кі раюва́ння (Кон.)]. |
| Иску́сство –
1) (абстр.) а) (искусность) умі́лість, майсте́рність, доте́пність, (практикованность) впра́вність (-ности). [Сього́дні я співа́в їм про Офі́р, Сідо́н і Тір, про їх майсте́рність, му́дрість, про ска́рби їх (Л. Укр.)]. • Проявил большое -ство – появи́в вели́ку впра́вність; б) (мастерство, умение) майстерство́, майсте́рність (-ности), шту́ка, хист (-ту), до́теп (-ту), мудра́ція. [Щоб показа́ти своє́ артисти́чне майстерство́, Га́нуш розпоча́в весе́лу шу́мну п’є́су (Н.-Лев.). Хоч де́сять раз пересіда́йте, нема́є хи́сту,— от і все́ (Гліб.). А ми втнемо́ рука́вця і нові́, хіба́ мудра́ція вели́ка? (Гліб.)]. • -ство компилирования – майсте́рність компіля́ції, компіляці́йний хист. • Небольшого -ства надо… – не вели́кого до́тепу (хи́сту) тре́ба. • Не велико -ство – не шту́ка, не вели́ка шту́ка, мудра́ція не вели́ка. • -ство рук – впра́вність (спри́тність) рук. • Являть -ство (изощряться перед кем) – бра́тися на шту́ки. • По всем правилам -ства – за всіма́ пра́вилами (при́писами) мисте́цтва (мисте́цької нау́ки, умі́лости, майсте́рности), доде́ржуючи всіх зако́нів (нака́зів) до́брого мисте́цтва. • Употребить всё своё -ство – вжи́ти всіє́ї своє́ї майсте́рности (умі́лости), вжи́ти всього́ свого́ хи́сту; 2) (художество) мисте́цтво, умі́лість (-лости), арти́зм (-му), хист (-ту), (гал.) шту́ка. [Арти́ст… на ста́рості згада́в своє́ мисте́цтво сла́вне (М. Рильськ.). Вони́ й на-пра́вду ду́же осві́чені парубки́, лю́блять нау́ку, мисте́цтво, пое́зію, музи́ку (Крим.). Були́ ті́льки паро́дією драмати́чної вмі́лости, могли́ ті́льки вбива́ти цю са́му вмі́лість (Грінч.). Ко́жний арти́зм є пова́жне ді́ло, коли́ хто ма́є до йо́го хист і тала́нт (Н.-Лев.). Бага́то ще тре́ба робо́ти над па́м’ятниками хи́сту і літерату́ри єги́петської (Л. Укр.). Пое́т танцю́є і рида́: се зове́ться шту́ка (Франко)]. • Академия -ств – акаде́мія мисте́цтв. • Диллетант в -стве – дилета́нт у мисте́цтві. • -ство живописи, музыки – маля́рське, музи́чне мисте́цтво. • Знаток -ства – знаве́ць мисте́цтва. • Изобразительные -ства – образотво́рчі мисте́цтва. • Изящные -ства – кра́сні мисте́цтва. • Мир -ства – мисте́цький світ. • Музей -ства – музе́й мисте́цтва. • Область -ства – ца́рина (сфе́ра) мисте́цтва. • Овладеть своим -ством – опанува́ти своє́ мисте́цтво. • Памятники -ства – па́м’ятки мисте́цтва. • Поклонник, покровитель -ства – прихи́льник, проте́ктор (патро́н) мисте́цтва. • Произведение -ства – мисте́цький твір. • Свободное -ство – ві́льне мисте́цтво; 3) (прикладное знание, наука) нау́ка, шту́ка, умі́лість (-лости). [Писа́ти кни́ги було́ (за да́вніх часі́в) не аби́-якою вмі́лістю (Єфр.)]. • Артиллерийское -ство – артилері́йська (гарма́тна) нау́ка. • Военное -ство – військова́ умі́лість, (дело) спра́ва. • Книжное -ство – (уменье писать книги) письма́цтво, письме́нство; (книжная техника) книжко́ве мисте́цтво. • -ство плавания – нау́ка плавби́. • Поварское -ство – куха́рство, куліна́рство. • Портняжеское -ство – краве́цька шту́ка. • Типографское -ство – друка́рська умі́лість. |
| Исполня́ть, испо́лнить – 1 а) что – вико́нувати, ви́конати, чини́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти, сповня́ти (зап. повни́ти), сповни́ти, виповня́ти, ви́повнити, (точно) певни́ти, спевни́ти що, (до конца) (зап.) доко́нувати, докона́ти чого́; б) (исправлять) пра́вити, справля́ти, спра́вити що (яке́сь ді́ло); в) (отбывать) відбува́ти, відбу́ти що (рі́зні пови́нності); г) (осуществлять) зді́йснювати, здійсни́ти, спра́вджувати, спра́вди́ти що; д) (держать, соблюдать) доде́ржувати и держа́ти, доде́ржати що и чого́ (напр. зако́н, постано́ви и зако́ну, постано́в). [Цю вели́чну ро́лю на́ше письме́нство і по сей день вико́нує (Єфр.). Перед ці́лим сві́том він не побої́ться ви́конати при́суд (Грінч.). Він спита́в, чи я зако́н сповня́ю й не грішу́? (Л. Укр.). Не злама́ти прийшо́в я, а сповни́ти (зако́н) (Єв.). Коли́-б Госпо́дь сповни́в моє́ жада́ння (Куліш). Своє́ ді́ло пра́вив: коли́ тре́ба подзво́нить, свічки́ посві́тить (Кон.). Вони́ справля́ли незмі́рної ваги́ грома́дську фу́нкцію (Єфр.). Не мо́жна не спра́вити його́ нака́зу (Кон.). Співа́ли ду́же серйо́зно, на́че одбува́ли яку́сь святу́ пови́нність (Крим.). Оте́цький запові́т справди́в я че́сно (Куліш). Ро́зказ (приказание) мій учині́те, ви́губіть всі ді́ти в мойо́му ца́рстві (Чуб. III). Докона́вши сего́ ді́ла, робітники́ подали́ся геть (Франко)]. • -нять, -нить приговор постановление, приказ, долг, поручение и т. д. – вико́нувати, ви́конати при́суд, постано́ву, нака́з, обо́в’я́зок, дору́чення и т. д. -ня́ть служебные обязанности – вико́нувати службо́ві обо́в’я́зки. • -нять намерение – вико́нувати, зді́йснювати на́мір. • -нять заповеди – вико́нувати, чини́ти, справля́ти, сповня́ти за́повіді, запові́ти. [Вони́-ж твою́ за́повідь чини́ли (Св. П.)]. • -ня́ть, -нить обещание, слово – вико́нувати, ви́конати, справля́ти, спра́вити, спра́вджувати, спра́вди́ти обі́цянку, сло́во, (сдержать) доде́ржувати, доде́ржати, докона́ти обі́цянки, сло́ва [Ра́бини спра́вили свою́ обі́цянку (Кон.). Вже де доста́в, то доста́в, а свого́ сло́ва доде́ржав (Н.-Лев.). Справди́ти обі́тницю поспіша́йсь (Грінч.)]. • Не -ня́ть обещания – не доде́ржувати обі́цянки, (насм.) роби́ти з гу́би халя́ву. • -нить пьесу – ви́конати п’є́су. • -нить угрозу – здійсни́ти, спра́вди́ти погро́зу. • -нить условие – ви́конати умо́ву. • -ня́ть обычай, обряды – вико́нувати, справля́ти зви́ча́ї, обря́ди, (с оттенк. сохранять, блюсти) доде́ржувати, пильнува́ти звича́їв, обря́дів. • -ня́ть, -нить чью-л. волю, желание – уволя́ти (-ля́ю, -ля́єш), уво́ли́ти (-лю́, -лиш), чини́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти, вико́нувати, ви́конати чию́ во́лю, бажа́ння. [Ма́ти й не поду́мала вволя́ти си́нову во́лю (Крим.). Вволі́ть мою́ во́лю в оста́нній цей час (Грінч.). І він отсе́ тепе́р вволи́в мої́ бажа́ння (Самійл.). Чини́-ж мою́ во́лю (Шевч.). Вчині́ть мою́ во́лю (Липовеч.). Ой, ви чумаче́ньки, ой, ви молоде́нькі, зробі́ть мою́ во́лю (Пісня)]. • -ня́ть, -нить повинности – відбува́ти, відбу́ти пови́нності (відбу́тки); 2) чем (наполнять) сповня́ти, спо́вни́ти, виповня́ти и випо́внювати, ви́повнити чого́ и (реже) чим; срвн. Наполня́ть. [Сповни́в їх се́рце му́дрощами (Св. П.). Сму́ток сповни́в ва́ше се́рце (Св. П.)]. • Исполня́емый – вико́нуваний, спра́влюваний, зді́йснюваний, спра́вджуваний, доде́ржуваний. Испо́лненный – 1) ви́конаний, спра́влений, відбу́тий, зді́йснений, спра́вджений, спо́внений, спе́внений; доде́ржаний; (о воле, желании ещё) уво́лений, учи́нений. • Это будет -нено в точности – це бу́де ви́конано досто́тно. • Это не может быть -нено – цього́ не мо́жна ви́конати, зроби́ти; це не здійсне́нна річ; 2) чем – спо́внений, ви́повнений, по́вний чого́ и (реже) чим. [Душа́ його́ була́ спо́внена пое́зії (Крим.)]. • -ный скорби, радости – спо́внений скорбо́ти, ра́дости. |
| Кавати́на – кавати́на, головни́й спів (-ву). |
| Как, нрч. –
1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)]. • Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)]. • Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти? • Как велик? – яки́й завбі́льшки? • Как вы говорите? – як ка́жете? • Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)? • Как дорого? – чи до́рого? по чо́му? • Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́? • Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко? • Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)]. • Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти? • Как именно? – як са́ме? • Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь? • Как? как? (при переспрашив.) – що? що? • Как много? – як бага́то? як забага́то? • Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна? • Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не? • Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете? • Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти? • Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці? • Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)? • Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так? • Как так? – я́к то? через що́? я́к то так? • Как таки так? – як таки́ так? • Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)]; 2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)]. • А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́! • Вот как! – о́сь як, о́н як! • Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)]. • Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)]. • Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні. • Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)]. • Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)]. • Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)]. • Да как не – я́к не, я́к-же не. • Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)]. • Как же! • А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)]. • Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)]. • Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)]. • Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)]. • Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)]. • Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)]. • Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють]. • Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)]. • Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)]. • Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де. • Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)]. • Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)]. • Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)]; 3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)]. • Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)]. • Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)]. • Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний. • Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́. • Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на]. • Как есть все – чи́сто всі, геть усі́. • Как живой – як живи́й, як живі́сінький. • Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)]. • Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)]. • Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло]. • Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше. • Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться). • Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь. • Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)]. • Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)]. • Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма. • Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)]. • Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)]; 4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)]. • Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь. • Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й. • Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)]. • Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то. • Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)]. • Как-либо – а) см. Как-нибудь; б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь. • Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)]. • Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)]. • Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)]. • Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)]. • Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)]. • Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь; б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі. • Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.)]. Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)]. • Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)]. • Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)]. • Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)]. • Так – как (причин.), см. Так; 5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)]. • А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)]. • Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)]. • Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)]. • Между тем как… – тим ча́сом як… • Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)]. • Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)]. • Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)]. • С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як. • Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)]. • Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)]. • Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не; 6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)]. • Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)]. • Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)]. |
| Кана́льский – шельмува́тий, кана́льський, шахра́йський, паску́дний. [Кана́льський шпак так умудри́вся, що як почне́ було́ співа́ть, диковина́ й каза́ть (Гліб.)]. |
| Кантиле́на, муз. – кантиле́на, спі́ваночка. |
| Канцоне́тта – канцоне́та, спі́ваночка. |
| Кичи́ться чем перед кем – чванькува́тися, (хвастаться) чва́нитися, пиша́тися, пишни́тися, велича́тися, вихваля́тися чим перед ким, зано́ситися, нести́ся перед ким; бундю́читися, пиндю́читися, при́ндитися, (г)инди́читися. [Було́ шля́хта, знай, чва́ниться (Шевч.). Не пиша́йтеся-ж у спі́вах ви коза́цьким ро́дом (Грінч.). Почали́ вони́ чужозе́мними мо́вами пишни́тись, а свою́ рі́дну мужи́чою взива́ти (Куліш). Чого́ ти зано́сишся передо мно́ю? (Чернігівщ.). Не неси́ся передо мно́ю (Кон.). При́ндиться, нена́че насі́ння на сковороді́ (Приказка)]. |
| Кли́рный – клі́ровий. [Клі́ровий спів]. |
| Кли́рос – кри́лас, клі́рос (-са). [Оби́два брати́ співа́ли на кри́ласі в запоро́зькій це́ркві (Н.-Лев.). На два кри́ласи не мо́жна співа́ти (Приказка)]. |
| Клич – (клик) по́клик, о́клик, гук, клич, клик (-ку), кли́ча (ж. р.), (призыв) за́клик (-ку). [Так клич її́ луна́в, як по́клик той до бо́ю (Франко). Ім’я́ твоє́ було́ воє́нним кли́ком (Куліш). Ні!.. Я чу́ю гук лица́рський – спі́ви слу́хать не охо́та (Крим.). Мій по́клик: пра́ця, ща́стя і свобо́да (Франко). Елеме́нт проте́сту про́ти вся́кого понево́лення стає́ могу́чим о́кликом літерату́ри (Єфр.). На́ша кли́ча: «во́ля для всіх!» (Крим.)]. • Боевой клич – по́клик бойови́й, бойова́ кли́ча; срвн. Призы́в 1. [І в се́рці, на́че по́клик бойови́й, здійма́ються у ме́не спі́ви ди́кі (Л. Укр.)]. |
| Клясть –
1) кля́сти́ (кляну́ и клену́, -не́ш); (проклинать) проклина́ти, прокля́сти́ и (реже) прокляну́ти, заклина́ти, закля́сти́, (диал.) уклина́ти, укля́сти́ кого́, що. • Клясть свою судьбу – кля́сти́ свою́ до́лю́. [Не співа́є чорнобри́ва, клене́ свою́ долю́ (Шевч.)]; 2) церк. – виклина́ти, ви́клясти кого́. Срвн. Проклина́ть 1 и 2. |
| Кля́тва –
1) в чём, чего, чем (присяга, обет) – кля́тьба́, при́ся́га, (клятвенное уверение) присяга́ння, заприсяга́ння на що, чого́, чим. [Як я пору́шу цю кля́тьбу, то хай мені́ обе́рне наза́д в’я́зи (Звин.). Як зра́дництво я ба́чити могла́, у присяга́ннях ві́рного коха́ння? (Грінч.). Вона́ не хті́ла ві́рити заприсяга́нням хлопчако́вим (Крим.)]. • Давать, дать -ву – дава́ти, да́ти прися́гу (кля́тьбу́), присяга́ти(ся), присягну́ти(ся), заприсяга́ти(ся), заприсягти́(ся) и заприсягну́ти(ся), кля́сти́ся, покля́сти́ся, заклина́тися, закля́стися; срвн. Кля́сться 1 и Покля́сться. [Да́ти вели́ку прися́гу, що в сві́ті ніхто́ не почу́є неві́льничих спі́вів мої́х (Л. Укр.). Дали́ оди́н перед дру́гим клятьбу́ (Звин.). Заприсягну́, якщо ви ві́ри не йме́те! (Крим.)]. • Обязать -вою – заприсягти́ кого́; обязанный -вою – заприся́гнений. • Нарушать нарушить -ву – лама́ти (зап. ломи́ти), злама́ти, полама́ти при́ся́гу, кля́тьбу́. [Тако́ї при́сяги ніхто́ не злама́є (Грінч.). Пани́ не раз ломи́ли свою́ клятьбу́ (Павлик)]. • Остаться верным -ве, сдержать -ву – доде́ржати при́ся́ги (кля́тьби), справди́ти при́ся́гу (кля́тьбу́). • Отпереться от чего с -вой (божбой) – відкля́сти́ся, відприсягти́ся (від) чого́. • Скреплённый -вой, см. Кля́твенный. Ложная -ва – неправди́ва (фальши́ва) при́ся́га (клятьба́), кривопри́ся́га. [Боя́лись розли́ву кро́ви і тата́р, і ди́би, і кривоприся́ги (Л. Укр.)]; 2) (божба) присяга́ння, божі́ння; 3) (проклятье) клятьба́, кляття́, прокля́ття, проклі́н и прокльо́н (-льо́ну); срвн. Прокля́тие 2; 4) церк., см. Ана́фема и Прокля́тие 2. |
| Кова́ть –
1) кува́ти и (реже) ку́ти (кую́, кує́ш), (преимущ. о холодной ковке) клепа́ти (-па́ю, -па́єш и кле́плю, -плеш), (выковывать) вико́вувати що. [Ой, кова́лю, ще й ти, ковале́ньку, чом не кує́ш залі́за тоне́нько? (Гнід.). Князь Бори́с усе́ плуги́ кува́в та лю́дям дава́в (Номис). Важкі́ його́ уда́ри нас кую́ть мов те залі́зо (Франко). У тій ку́зні кова́ль кле́пле (Франко)]. • -ва́ть гвозди, подковы – кува́ти (вико́вувати, виробля́ти) цвя́хи́ (цвяшки́, гвіздки́), підко́ви. • -ва́ть жорнов – насіка́ти млино́вий ка́мінь (и жо́рно). • -ва́ть в два, в три молота – кува́ти в два, в три мо́лоти. • Куй железо, пока горячо – кова́ль кле́пле, по́ки те́пле; куй залі́зо, коли́ гаря́че (Приказки); 2) (подковывать) кува́ти (ку́ти), підко́вувати кого́. [Я ба́чила, хтось до вас строка́того ко́ника приво́див ку́ти (М. Вовч.)]; 3) (о мерных ударах, голосе) кува́ти (ку́ти), (о мерном трещанье шашня, сверчка, кузнечика и т. п.) с[ц]вірча́ти, співа́ти, тріща́ти. [З гру́бих голосі́в вирива́ється й кує́, як у дзво́ник, молоди́й, приє́мний контра́льто (Васильч.). Ці́лу ніч співа́ цвірку́н, і спать не дає́ (Звин.)]. • Ко́ванный, прич. – ко́ваний, ку́тий, кле́паний; підко́ваний. |
| Козё́л –
1) цап (-па), (зап.) цапу́р (-ра) (Верхр.), козе́л (р. козла́ и кізла́), ласк. цапу́сенько, соб. цапня́ (-ні́). [Ву́са – честь, а борода́ і в ца́па, єсть (Приказка)]. • Каменный -зё́л, см. Козеро́г 1. • -зё́л отпущения – козе́л (цап) відпу́ще́ння (розгрі́шення). • Стать -ло́м (на четвереньки) – ста́ти ца́пки, ра́чки. • Дать -ла́ – стрибну́ти, ско́кнути, ки́нутися (пусти́тися) бі́гти стри́бом, пли́гом. • Прыгать -ло́м – стриба́ти (плига́ти), як цап. • Взять на -ла́ (ребёнка) – взя́ти (дити́ну) на ко́пки, підійня́ти собі́ на пле́чі (дити́ну). • Доить -ла́, см. Мочи́ться 3. • Драть -ла́ – ко́зу (козли́) де́рти. • Петь -ло́м – пуска́ти ца́па, козлякува́ти, на цапи́ний глас співа́ти. • Пустить -ла́ (скозлоголосить) – підпусти́ти (ви́вести) ца́па. • Пустить -ла́ в огород – пусти́ти ца́па в капу́сту. • Как от -ла́ молока – як з ца́па во́вни (Кон.), як з бика́ молока́; 2) (о глупом человеке) цап. [Дурни́й, як цап (Поділля). Ой, цап з ме́не, цап! (Звин.)]; 3) (козлиная кожа) см. Козли́на 2; 4) (ворот) ручни́й ко́ло́воро[і]т (-роту); 5) (скамейка, на которой секли школьников) коби́лка, ла́вка. |
| Козлоголо́сить – козли́ (ко́зу) де́рти. [Не співа́є, а козли́ дере́ (Липовеч.)]. |
| Компа́ния –
1) компа́нія, (фам.) кумпа́нія, гурт (-ту), (общество) товари́ство, (союз) спі́лка, (застольная) бе́се[і]да, (группа) грома́дка (множество) ла́ва. [За кумпа́нію і ци́ган пові́сився (Номис). Облиши́вши пи́сар кни́гу, сіда́є до гу́рту (Грінч.). Свого́ сму́тку не міг Лаго́вський позбу́тися й у товари́стві Шмі́дтів (Крим.). За столо́м сиді́ла бе́седа: брат Охрі́м із жі́нкою, сват Мано́йло, кум Тере́шко (Грінч.). Чолові́к та жі́нка, то одна́ спі́лка (Номис). В те́мну ніч ми зібра́лися грома́дкою йти (Л. Укр.). Колядува́ти хо́димо ла́вою (Звин.)]. • -нией – гурто́м, у гу́рті́, ла́вою. [На́віть іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфр.)]. • В своей -нии (сидеть) – свої́м гурто́м. • Водить, иметь -нию с кем – ко[у]мпанува́ти, води́тися, води́тися хлі́бом, заходи́ти з ким. • В -нии – при гурті́, в гурті́. • Пожалуйте в -нию – про́симо до гу́рту, до компа́нії, до ку́пи. • Держаться -нии с кем – трима́тися чийо́го товари́ства (гу́рту), трима́ти спі́лку з ким, трима́тися ку́пи. [Не трима́й з пана́ми спі́лки (Сл. Гр.). Тре́ба всім ку́пи трима́тися (Крим.)]. • Для -нии – за компа́нію. • Достойная -ния – товари́ство че́сне, (иронич.) кумпа́ні́я че́сна. • Дружная -ния – лю́бе (дру́жнє) товари́ство, дру́жня компа́нія, (братва) бра́тва. • Дурная -ния – пога́не товари́ство. • Иметь -нию с кем – бу́ти в товари́стві з ким. • За -нию – за гурто́м, за ко[у]мпа́нію. • Присоединиться к -нии – приста́ти, прилучи́тися до гу́рту. • Принять в -нию – взя́ти до гу́рту кого́. • Расстроить -нию – розби́ти ко[у]мпа́нію. • Сделать, составить кому, разделить с кем -нию – потоваришува́ти кому́, приєдна́тися до гу́рту з ким. • Спасибо за -нию – спаси́бі за товари́ство, за компа́нію. • Удалая -ния – гоп-ко[у]мпа́нія. • Холостая -ния – парубо́цька (діво́цька) компа́нія. • Честная -ния – шано́вне товари́ство. • Я ему (он мне) не -ния – мені́ з ним у хлібосо́лі не бу́ти; (раздраж.) ми з ним свине́й не па́сли; 2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компа́нія, (никогда не кумпа́нія), товари́ство, спі́лка. [Вку́пишся (вступишь со взносом) в компа́нію, то мо́жеш бу́ти безпе́чний (Франко). Асекураці́йне (страхове́) товари́ство «Дністе́р». Знайшо́в собі́ спі́льників і з ни́ми в спі́лці взяв одно́ село́ в гра́фа в посе́сію (Н.-Лев.)]. • В -нии с кем – в спі́лці, спі́льно, до спі́лки з ким. [Ну́мер газе́тини то́ї, що її́ з ку́мом дяко́м до спі́лки пренумеру́ємо (выписываем) (Франко)]. • Быть, состоять в -нии с кем – спілкува́ти, сполува́ти, бу́ти в компа́нії (в спі́лці) з ким, трима́ти спі́лку з ким. • Вступать, входить в -нию с кем – заво́дити спі́лку, приступа́ти до спі́лки з ким. • Основывать, учреждать -нию – заклада́ти спі́лку. • Торговый дом: Заблоцкий и К° – торгове́льний дім: Забло́цький і С-ка (і Т-во). |
| Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.). • -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля. • -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста. • Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́. • Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́. • В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)]. • Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)]. • Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль. • В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)]. • Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва. • В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)]. • Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий. • Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)]. • Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный. • Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́. • Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́. • -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю. • Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́. • И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду. • Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти. • Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо. • Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися). • -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться. • -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й; 2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́. • Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́; 3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). • -нец пряжи – пуд пряжі. • -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти. • Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край); 4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва; 5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка. • У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя; 6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду). • Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)]. • Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць. • Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д. • В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д; 7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. • Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць. • Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю). • От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́. • Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю. • -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о. • В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)]. • В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)]. • В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док. • В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)]. • Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)]. • К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́. • К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та. • Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю). • В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)]. • Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́. • До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)]. • До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)]. • При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку. • Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)]. • Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́. • Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)]. • Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам. • Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)]. • Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)]. • Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́. • Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)]. • Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)]. • Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́. • Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)]. • -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові). • Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му. • Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край). • -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там. • -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га. • Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю. • -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля. • -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)]. • -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас. • Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто. • Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к. • -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис). • Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід. • Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі. • Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць; 8) (цель) мета́, ціль (-лі). • На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це? |
| Конкубина́т – конкубіна́т (-ту), нешлю́бне сожиття́, співжиття́. |
| Коопера́ция –
1) (об’единение) коопера́ція, об’єдна́ння. • Кредитная -ция – кредито́ва коопера́ція. • Сельско-хозяйственная -ция – сі́льсько-господа́рська коопера́ція. • Потребительная -ция – спожи́вча коопера́ція. • Союз рабочей -ции – сою́з робітни́чої коопера́ції; 2) (сотрудничество) співробі́тництво, коопера́ція, кооперува́ння. |
| Кормни́чка – наси́почка, коро́бочка (з ко́рмом для співо́чих пташо́к у клі́тці). |
| Корреля́ция – кореля́ція, співвідно́шення, (соответствие) відпові́дність (-ности). |
| Ко́рчить, ско́рчить –
1) (что) ко́рчити, ско́рчити, (загибать, фамил.) коцю́бити, скоцю́бити, кандзю́бити, скандзю́бити, (о мн.) поко́рчити, покоцю́бити, покандзю́бити що. [Хло́пці сиді́ли, посто́лики ко́рчили (Грінч. III)]; 2) (безлично: сводить судорогой) ко́рчити, ско́рчити, судо́мити, зсудо́мити, су́дити, зсу́дити, розсу́дити, коцю́рбити, скоцю́рбити, кандзю́бити, скандзю́бити, коно́зи́ти, сконо́зи́ти, (о мн.) поко́рчити, посудо́мити, покоцю́рбити, покандзю́бити, поконо́зити кого́. [Ві́дьму щоб ко́рчило і ломи́ло (Чуб. I). Щоб тобі́ но́ги посудо́мило (Прилуцьк. п.). А бода́й тебе́ розсу́дило (Звин.). Су́дорга су́дить ру́ку (Борзенщ.)]. • -чит его (в припадке) – його́ б’є, ко́рчить (в на́паді хворо́би); 3) (кого что из себя) удава́ти, уда́ти, ко́рчити, ско́рчити, стро́їти, лама́ти з се́бе кого́, що. [Удає́ з се́бе па́на (Сл. Ум.)]. • -чить дитя – вдава́ти дити́ну, дити́нитися. • -чить старика – вдава́ти старо́го, старува́ти. • -чить рожи – викривля́тися, криви́тися, ви́кривитися, мі́ни виробля́ти. • -чить казанскую сироту – прибідня́тися ста́рця співа́ти; бі́днитися – мов з тата́рської нево́лі втік. • Ско́рченный – ско́рчений, скоцю́блений, скандзю́блений. |
| Коса́рский – коса́рський. [Косарі́ співа́ли коса́рських пісе́нь (Н.-Лев.)]. |
| Ко́чет –
1) см. Кур, Пету́х. • Смирную собаку и -чет бьёт – на похи́ле де́рево і ко́зи ска́чуть. (Приказка). • Встать в -та́ – вста́ти опі́вночі, вста́ти, як пе́рші пі́вні співа́ють; 2) (уключина) ко́чет (-та), ко́четь (-тя), чаще мн. ч. кочети́ (-ті́в), гре́бки (-бок). [Пога́но гребти́, бо кочети́ розхита́лися (Сл. Ум.)], 3) (петушин. шпора) па́гність (-гностя); см. Боде́ц; 4) см. Флю́гер. |
| Кощу́нственный – блюзні́рський, (ц.-слав.) кощу́нний. [Не зважа́ючи на блюзні́рський хара́ктер спі́ву, до́вго брені́в у душі́ сумни́й, ні́жний біль (Черкас.)]. • -венно – по-блюзні́рському, (ц.-слав.) кощу́нно. [Ви по-блюзні́рському знуща́єтесь з усьо́го (Грінч.)]. |
| Коэффицие́нт – коефіціє́нт (-та), співчи́нник (-ка). • -е́нт биномиальный, угловой, многочленный, числовой, сферический – коефіціє́нт двочле́новий, кутови́й, многочле́новий, числови́й, сфери́чний. • -е́нт полезного действия – коефіціє́нт вида́тности. |
| Крюк –
1) (им. п. мн. ч. крю́чья и крюки́) гак (-ка и -ку), (редко) крюк (-ка́ и -ка); (деревянный) клюк (-ка), клю́ка, клю́чка, клю́ча, (только для дёрганья сена, соломы из стога) сми́чка; (загиб на конце палки и перен.) (за)карлю́ка. [Возьмі́ть Ба́йду до́бре в ру́ки, на гак ребро́м зачепі́те (АД I). Зімо́ю сі́но сми́чуть клю́чкою з копи́ці (Звин.). На трино́гах на клю́чці чіпля́є казано́к з водо́ю (Н.-Лев.). Гляди́: до те́бе простягли́сь пальчи́ща-закарлю́ки (Крим.)]. • Большой крюк – вели́кий гак, (пров.) крюка́дло, гарб (-бу); срвн. Крючи́ще. • Дверной крюк – гак (две́ряний, две́рішній); см. Крючо́к (1) дверной. [Почали́ відщіпа́ти чоти́ри вели́кі залі́зні гаки́ (М. Левиц.)]. • Дрягильский крюк – тя́га́льський гак. • Отпорный крюк – оче́па, чі́п’я. • Пожарный крюк – поже́жний гак. • Фонарный крюк – ліхта́рний гак. • В крюк, Крю́ком – га́ком, у ключ. • Гнуть в крюк кого – гну́ти в дугу́, гноби́ти, пригно́блювати кого́; срвн. Притесня́ть 2; 2) (косильный) грабки́ (-кі́в). • Косить на крюк – коси́ти на грабки́; 3) (обход в пути) (им. п. мн. ч. крюки́) гак; (заворот дороги, реки) за́воро[і]т (-роту), колі́но. • Сделать крюк (в пути) – зроби́ти (загну́ти) га́ка́, (шутл.) загну́ти (заломи́ти) чо́ртові ковбасу́. • По этой дороге большой крюк – сюдо́ю (сюди́) йти́ ду́же обхідно́; 4) (у кожевников) ключ (-ча́); 5) (нотный знак) крюк (-ка́). • Петь по -ка́м – співа́ти по крюка́х. |
| Кузне́чик –
1) энтом. а) Lacusta L. ко́ник (-ка), коби́лка, ум. ко́ничок (-чка), коби́лочка, [Співа́ли жа́йворонки, сюрча́ли ко́ники (Черкас.)]; б) Grillus L., см. Сверчо́к; 2) зоол. пт. Parus major L. – сини́ця вели́ка. |
| Ку́рица – ку́рка, (реже) ку́ра (мн. ку́ри, куре́й), (детск.) тю́тя, тю́тінька; см. I. Ку́ры. [Кому́ не веде́ться, то й ку́рка не несе́ться (Приказка). На Ю́ра схова́ється в жи́ті ку́ра (Номис)]. • Ноская -ца – несу́ща ку́рка. • -ца домашняя – ку́рка сві́йська. • -ца кустарниковая (красная), Gallus ferrugineus – ку́рка ди́ка, черво́на. • -ца водяная (камышница), Gallinula chloropus L. – ку́рочка водяна́. • -ца дунайская (лысуха), Fulica atra L. – ли́ска. • -ца степная (стрепет), Otis tetrax L. – хохітва́. • -ца цесарская, Numida meleagris L. – циса́рка, панта́рка, перли́ця. • Голодной -це просо снится – кому́ – що, а ку́рці про́со (Приказка). • -ца ты мокрая – тю́тя ти з поли́в’яним но́сом. • Как мокрая -ца – як мо́кра ку́рка. • Мокрая -ца, а тоже петушится – як мо́кра ку́рка, а й собі́ кукурі́читься. • Носится как -ца с яйцом – но́ситься як ду́рень з пи́саною то́рбою; но́ситься як ку́рка з яйце́м. • Скажешь -це, а она всей улице – сказа́в кумі́, а вона́ всій слободі́. • -цу яйца не учат – ку́рку я́йця не вчать. • -це не петь петухом – не співа́ти ку́рці пі́внем; не бу́ти ба́бі ді́дом. |
| Ку́шать – (потреблять) спожива́ти, зажива́ти, (кормиться) годува́тися, поживля́тися, (есть) ї́сти, (угощаться) призволя́тися; срвн. Есть. [Яки́х насоли́ла, такі́ й спожива́й (Н.-Лев.). Здоро́ві зажива́йте, що не з’їсте́, то схова́йте (Приказка). Ї́жте-бо призволя́йтеся до борщу́! (Сл. Гр.)]. • -шайте! – году́йтеся, ку́шайте (Полт.), поживля́йтеся! [Борщу́ скушту́йте, галушо́к, году́йтесь, ку́шайте дово́лі! (Котл.)]. • -шайте (угощайтесь)! – призволя́йтеся! [Сіда́йте та призволя́йтеся, чим бог посла́в! (Кониськ.)]. • -шайте на здоровье! – спожива́йте здоро́ві! • -шать подано – стра́ва на столі́. • Пожалуйте -шать! – про́симо до сто́лу! • Чьё -шаю, того и слушаю – на чиє́му во́зі ї́ду, того́ й пі́сню співа́ю (Приказка). • Хлеб-соль -шай, а правду слушай – хліб-сіль їж, а пра́вду ріж (Приказка). |
| Лавр –
1) бот. Laurus nobilis L. – лавр (-ра), (зап.) лаври́на, бобко́вець (-вця); 2) -ры (перен.) ла́ври (-рів). [Той варт найви́щих ла́врів (Франко)]. • Пожинать -ры – збира́ти ла́ври, зажива́ти (добува́ти) сла́ви. • Почивать, почить на -рах – спочива́ти, спочи́ти на ла́врах, Увенчанный -рами – укві́тчаний ла́врами, (придворный поэт) лавреа́т (-та). [Бога́м були́ рі́вні співці́-лавреа́ти (Л. Укр.)]. |
| Лад –
1) (порядок) лад (р. ла́ду́), по́лад (-ду). [Пра́вда дає́ лад, тво́рить життя́ на землі́, кри́вда його́ руйну́є (Мирний)]. • Ни складу, ни -ду – ані ла́ду, ані скла́ду; ні ла́ду, ні по́ладу нема́. • Дело идёт, пошло на (в) лад – спра́ва в (на) лад іде́, пішла́, спра́ва йде (веде́ться), пішла́ (повела́ся) до́бре (гара́зд), спра́ва налаго́джується (вирі́внюється), нала́годилася (ви́рівнялася). [Спра́ва таки́ не заги́нула і почала́ вже була́ потро́ху вирі́внюватись (Єфр.)]. • На лад их дело не пойдёт – не пі́де ї́хня спра́ва в лад; 2) (взаимное согласие, мир) лад, ла́года, зла́года, зго́да. [Нема́ ладу́ в нас: не мо́жна нам уку́пі жи́ти (Грінч.)]. • Быть, жить в -ду́ с кем – бу́ти, жи́ти з ким у (до́брій) (з)ла́годі (зго́ді), ладна́ти з ким, жи́ти з ким ла́дно (ладне́нько). [Вони́ вгово́рювали Гна́та помири́тись з жі́нкою та жи́ти з не́ю в зла́годі (Коцюб.). Я жив у до́брій ла́годі з ди́кими звірми́ (Крим.)]. • Быть не в -ду́, не в -да́х с кем – бу́ти не в лада́х, не в зла́годі, (в ссоре) у гніву́ з ким. [Паноте́ць з грома́дою у гніву́ (Франко)]. • Они меж собою не в -ду́ – між ни́ми (поміж ї́ми) незла́года (незго́да), вони́ не ладна́ють між собо́ю (оди́н (одна́) или одно́[е́] з о́дним (з о́дною)). • Он не в -ду́ с моим братом – між ним і мої́м бра́том незла́года (незго́да), він не в зла́годі з мої́м бра́том, він не ладна́є з мої́м бра́том. • Никаких -до́в с ним нет – з ним не мо́жна да́ти собі́ ра́ди, з ним ладу́ не доведе́ш; 3) муз. – лад. [Мій го́лос журли́веє щось почина́є, а стру́ни твої́ на весе́лім ладу́ (Л. Укр.). Загра́ли знов – ще гірш нема́ ладу́! (Гліб.)]. • В лад – у лад. [Ро́бить свої́ ско́ки в лад, ритмі́чно (Єфр.). В лад брені́ло бе́зліч казанкі́в (Васильч.)]. • Скрипка настроена в лад – скри́пку настро́єно в лад (до ла́ду, ла́дно). • Не в лад – не в лад. • Не в лад поют – співа́ють не в лад. • На все -ды́ – на всі лади́, на всі бо́ки. [Покрути́вши че́сністю на всі бо́ки… (Єфр.)]; 4) -ды́ (в струнн. муз. инструменте) лади́ (-ді́в), ладки́ (-кі́в); 5) (образец) лад, (к)шталт (-ту), штиб (-бу); ма́ні́р (-ру). [На німе́цький лад вимовля́в «філологі́я» (Крим.). На великопа́нський шталт (Мова). Котляре́вський у свої́й «Енеї́ді» «перелицюва́в» стару́ пое́му на украї́нський штиб (Єфр.). Коли́сь лю́ди вшива́ли хати́ ті́льки соло́мою, а тепе́р на нови́й мані́р ро́блять: бля́хою (Звин.)]. • На свой лад – на свій лад, (к)шталт; (по своему) свої́м ладо́м, свої́м ро́бом. [(Слов’я́нські племена́) жили́ свої́м ладо́м та звича́ями (Єфр.)]. • Переделывать на свой, на иной, на чужой лад – по-сво́єму (на своє́), на и́нше, на чужи́й лад (штиб) переро́блювати, на свій, на и́нший, на чужи́й кшталт поверта́ти, (на иной лад) перекшталто́вувати що. [Не мо́жна приму́сити люди́ну ду́мати на чужи́й лад (Наш)]; 6) см. Клё́пка; 7) см. Паз. |
| Ла́заря петь – співа́ти Ла́заря, бі́дкатися. |
| Лебеди́ный – лебеди́ний, лебедя́чий. [Дай тобі́, Бо́же, лебеди́ний вік (Номис). Гурт лебедя́чий легі́в (Щогол.)]. • -ная грудь – пе́рса (гру́ди) лебеди́ні. • -ная походка – хода́ лебеди́на. • -ная песня – лебеди́на пі́сня. [І співа́в він пі́сню, пі́сню лебеди́ну (Олесь)]. • По -ному кричать – яча́ти. [Чи то гу́си крича́ть, чи лебе́ді яча́ть (АД.)]. |
| Леле́ять, взлеле́ивать, взлеле́ять – (холить) коха́ти, скоха́ти, вико́хувати, ви́кохати (о мн. повико́хувати), плека́ти, ви́плекати, (вскормить) годува́ти, згодува́ти, (нежить, ласкать), пе́сти́ти, ви́пестити, пе́стувати, ви́пестувати, голу́бити, зголу́бити, милува́ти; (убаюкивать) лелі́яти (зап. лелі́ти), злелі́яти. [Ви́кохала свою́ діво́чу красу́ (Н.-Лев.). Соціялі́зм, – така́ нау́ка, яку́ ви́кохали розу́мні й до робітникі́в прихи́льні лю́ди (Єфр.). Пести́ мене́, моя́ не́не, як малу́ дити́ну (Куліш). Я був син-одине́ць; мене́ ду́же пе́стували (Крим.). Було́ тобі́ зна́ти: ворони́м коне́м ї́здити, хло́пця собі́ зголу́бити (Гол. I). Я вам кажу́, ми згодува́ли бу́йство, руї́ну кра́ю (Куліш). Ма́ти си́на лелі́яла, поті́хи ся наді́яла (Гол. I). Ма́ла собі́ си́на єди́ного, зма́лку лелі́ла, у на́йми не пуска́ла (Метл.)]. • -ять надежду, мечту, мысль и т. п. – пе́сти́ти, голу́бити, плека́ти, коха́ти, лелі́яти, живи́ти (наді́ю, мрі́ю, ду́мку и т. п.), (поэт.) грі́ти в се́рці наді́ю, мрі́ю. [Пе́стив він мрі́ю про ща́стя (Коцюб.). Голу́блячи такі́ думки́ в се́рці (Мирний). Люблю́ я вла́сну мрі́ю, що там у се́рденьку на дні відма́лечку лелі́ю (Франко). Андрі́й плека́в тає́мну наді́ю, що все мине́ться (Коцюб.)]. • Взлеле́ять мечтою, в мечтах – ви́мріяти що. • Леле́янный, леле́емый – пе́щений, пле́каний, голу́блений, ко́ханий, (убаюкиваемый) лелі́яний. [Рій згадо́к ви́кликав у па́м’яті коли́сь пе́щені наді́ї (Коцюб.). Облиши́в він свої́ голу́блені за́міри (М. Грінч.). Ой ко́со, ко́со ко́хана! Сім літ я тебе́ коха́ла (Метл.). Співе́ць без наді́ї – лелі́яний сму́тком, іду́ одино́кий (Пачов.)]. • Взлеле́янный – ви́коханий, ви́пещений, ви́плеканий, зголу́блений, злелі́яний. [Ви́кохана іде́я (Н.-Лев.). Ви́плекане звіря́тко (Коцюб.)]. • -ный в мечтах – ви́мріяний. [В голові́ пробі́г давно́ ви́мріяний о́браз: ти́ха ніч, шепоті́ння со́сон (Корол.)]. • -ться – коха́тися, вико́хуватися, ви́кохатися, пе́сти́тися, ви́пеститися, плека́тися, ви́плекатися, голу́битися, (убаюкиваться) лелі́ятися; бу́ти ви́коханим, ви́пещеним, ви́плеканим, злелі́яним. [Коха́лась у ба́тенька, як утя́ на воді́ (Слов’яносербщ.). Я ви́росла, ви́кохалась у бі́лих пала́тах (Шевч.)]. |
| Ле́то –
1) (время года) лі́то, ум. лі́тко, лі́течко. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Шевч.)]. • Жаркое, дождливое -то – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то. • Засушливое, бездождное -то – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття (-ття). • Урожайное, благоприятное -то – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток (-тку). • Бабье -то – ба́бине лі́то. • -то красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе). [Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Гліб.)]. • Начало -та – поча́ток (-тку) лі́та, (будущего) за́лі́ток (-тку), (чаще во мн. ч.) за́лі́тки (-ків). [Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (Вовч.)]. • Середина -та – полови́на лі́та, ме́жінь (-жени); см. Меже́нь 1. • В разгаре -та – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та. • Ле́том, см. отдельно. Каждое -то – що-лі́та, що-лі́тка, лі́то крізь лі́то. • В это -то – цього́ лі́та, цього́річного лі́та. • В прошлое, прошедшее -то, прошедшим -том – того́ лі́та, торі́шнього лі́та. • В будущем -те – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку. • Этого -та, прошлого -та – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (Брацлавщ.)]. • Погода в это -то была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття (напр. на я́блука). • Сколько лет, сколько зим (не виделись)! – скі́льки літ, скі́льки зим (не ба́чилися)! • Проводить, провести -то – перебува́ти, перебу́ти лі́то и см. Летова́ть. • Остаться на -то (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти(ся). [Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (Вовч.)]; 2) (год) рік (р. ро́ку), лі́то. • В -то от сотворения мира 5508-ое – в лі́то від поча́тку (від сотво́рення) сві́ту 5508-ме. • В -то по Рождестве Христовом 15… – в лі́то по Різдві́ Христо́вому 15…, (стар.) ро́ку бо́жого 15…, (архаич.) лі́та госпо́дня 15… [Ро́ку бо́жого 1596 (Л. Зизаній)]. • -та – ро́ки́ (р. ро́кі́в), літа́ (р. літ). [Всього́ одни́м оди́н сино́к за де́сять рокі́в, а то все до́чки (Мирний). Чима́ло літ переверну́лось, води́ чима́ло утекло́ (Шевч.)]. • Через столько-то лет, спустя столько-то лет – за сті́льки-то ро́ків (літ), по стілько́х-то рока́х. • По истечении десяти лет – по десятьо́х рока́х, як (коли́) ви́йшло (мину́ло, збі́гло, спли(в)ло́) де́сять ро́ків (літ). [Головні́ його́ біо́графи писа́ли тоді́, як уже́ літ сто збі́гло після́ пое́тової сме́рти (Крим.)]. • Столько-то лет тому назад – сті́льки-то ро́ків (літ) тому́, перед стількома́-то рока́ми. [Перед тридцятьма́ рока́ми німе́цька соція́л-демокра́тія була́ мало́ю па́ртією (Грінч.)]. • Лет (с) пятьсот, полтораста тому назад – ро́ків (літ) (з) п’ятсо́т, (з) півтора́ста (півтори́ со́тні) тому́ (бу́де). [Вже бу́де літ п’ятсо́т тому́, – на край шотла́ндський ві́льний війно́ю йшов коро́ль Едва́рд (Л. Укр.)]. • Раз в сто лет – раз на сто ро́ків (літ). • Опыт десяти лет – до́свід десяти́ ро́ків (літ), десятирі́чний (десятилі́тній) до́свід. • Несколько лет существующий, -ствовавший, продолжающийся, -должавшийся и т. п. – кількарі́чний, кількалі́тній; 3) Лета́ (о возрасте) – роки́ (р. ро́ків), літа́ (р. літ); (годы) літа́ (ум. лі́тка), вік (-ку) и віки́ (-кі́в), доба́; срвн. Год 2 и Во́зраст. [Я вихо́вував її́ до шости́ ро́ків (Кандід). За старе́чих Хафи́зових літ (Крим.). Ві́ку молодо́го ще був па́рубок (Кон.)]. • Стольких-то лет – стілько́х-то ро́ків (літ), стілько́х-то літ ві́ку, сті́льки-то ро́ків ма́вши, (реже) по тако́му-то ро́ці (лі́ті), (о молодых ещё) по такі́й-то весні́. [Її́ донька́ Кунігу́нда, сімна́дцяти ро́ків (Кандід). Ді́вчина двадцяти́ кілько́х літ ві́ку (двадцати с чем-то, с небольшим лет) (Франко). За́раз по шістна́дцятому лі́ті пішла́ я за Дани́ла (Кониськ.). Ме́ншу, по дру́гій весні́, ді́вчинку забавля́є ня́нька (Коцюб.)]. • Сколько ему лет? – скі́льки йому́ ро́ків? скі́льки він ма́є ро́ків? скі́льки йому́ ві́ку? який він завста́ршки? [Ві́ку йому́, хто його́ й зна, скі́льки й було́ (Еварн.)]. • Ему столько-то, ему было столько-то лет (от-роду) – йому́ (він ма́є, йому́ було́ (він мав) сті́льки-то ро́ків, сті́льки-то літ (ві́ку). • Ему было около двадцати лет – йому́ літ до двадцятьо́х (до двадця́тка) дохо́дило (добира́лося). • Женщина тридцати лет – тридцятилі́тня жі́нка, жі́нка тридцяти́ ро́ків, літ (ві́ку), жі́нка, що ма́є три́дцять ро́ків. • Он умер двадцати лет – він поме́р двадцятьо́х років, по двадця́тому ро́ці, два́дцять літ ма́вши. • Человек лет пятидесяти – люди́на літ п’ятдесятьо́х, літ під п’ятдеся́т. • В возрасте семи лет – сьоми́ ро́ків, літ (ві́ку), по сьо́мому ро́ці, по сьо́мій весні́. • В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – в де́сять ро́ків (де́сять ро́ків ма́вши, по деся́тому ро́ці) він ві́льно розмовля́в трьома́ мо́вами. • В двадцать лет жизнь только начинается – у два́дцять ро́ків (по двадця́тому ро́ці, з двадцятьо́х ро́ків) життя́ допі́ру почина́ється. • Каких лет, в каких -та́х – яко́го ві́ку, яки́х літ. [Розпита́й у ньо́го, яка́ Окта́вія, яко́го ві́ку (Куліш)]. • Он ваших и т. п. лет – він ва́шого и т. п. ві́ку, ва́ших літ, у ва́ших літа́х (лі́тях), він года́ми таки́й бу́де як ви, він як ви завста́ршки (уста́ршки, завстарі́шки); він ва́шої верстви́ (доби́), (диал.) він у ва́шу діб, він у одну́ діб з ва́ми. [Він як Дани́ло уста́ршки (Хорол.). Така́ завстарі́шки, як я (Хорол.)]. • Исполнилось столько-то лет кому – ви́йшло (мину́ло) сті́льки-то ро́ків (літ) кому́. [Мені́ сім літ мина́ло, а їй либо́нь мину́ло два́дцять літ (Л. Укр.)]. • Более ста лет кому – пона́д сто ро́ків (літ) кому́, застолі́тній/ понадстолі́тній хто. • В ваши -та́ – у ва́ших літа́х; як на ва́ші ро́ки (літа́). [У ва́ших літа́х я все це знав (Київ). Як на ва́ші літа́ ви ще зовсі́м молоді́ (Київ)]. • Он кажется старше своих лет – він видає́(ться) старі́шим за свої́ літа́, від свого́ ві́ку. • Ему нельзя дать его лет – він видає́(ться) моло́дшим за свої́ літа́. • В цвете лет, в цветущих -тах – в ро́зц[к]віті ві́ку. • Летами, по -та́м – на літа́, ві́ком. [У старости́ беру́ть двох ро́дичів молодо́го, на літа́ не молоди́х (Грінч. III). Ві́ком він уже не молоди́й (Київ)]. • Под бременем лет – під ваго́ю (тягаре́м) прожи́тих ро́кі́в. • Молодые -та – молоди́й вік, молоді́ літа́, мо́лодощі (-щів и -щей). [Чи є в життю́ кра́щі літа́ та над молоді́ї? (Л. Укр.). Мені́ ста́ло жа́лко само́го себе́ – мої́х мо́лодощів мину́лих (Грінч.)]. • Человек молодых лет – люди́на молодо́го ві́ку, ві́ком (літа́ми) молоди́й, на літа́ молоди́й. • В молодых -тах – молодо́го ві́ку, за молодо́го ві́ку, за молоди́х літ, у молодо́му віку́, у молоді́ роки́, за́молоду. [Ма́ти служи́ла молодо́го ві́ку (Мирний). Чи ти хо́чеш за́молоду м’я́со ї́сти, чи на ста́рість кістки́ гри́зти? (Рудч.)]. • С молодых лет – з молодо́го ві́ку, з молоди́х літ, з-за́молоду, змо́лоду. • С малых лет – зма́лку, зма́лечку. • С самых ранних лет – з мало́го ма́лечку, з самі́сінького ма́лечку, з пу́п’яночку. [Таки́м був зма́лечку, таки́м зоста́всь і до ста́рости (Гр. Григ.). З самі́сінького ма́лечку не зазна́ла я добра́ (Полтавщ.)]. • В немолодых -та́х – немолодо́го ві́ку, в немолоди́х літа́х (лі́тях). [Ожени́вся він удру́ге в немолоди́х уже́ лі́тях (Переясл.)]. • Средних лет – сере́днього ві́ку, сере́дніх літ, сере́дній, середо́вий (чолові́к и т. п.). [Ой, мале́ньких потопи́ла (орда́), стари́х поруба́ла, а сере́дніх чолові́ків у поло́н погна́ла (Пісня)]. • В -та́х – у літа́х, (з)лі́тній, під літа́ми, піді́йшлий, дохожа́лий, підста́ркуватий, пі́дстарий, підто́птаний; (о парне, девушке, достигших брачных лет) лі́тній, дохожа́лий, дохо́жий. [Мо́лодіжі нема́ – все старі́ або лі́тні лю́ди (Грінч.). Лі́тній чолові́к (Київщ.). Ба́ба Окса́на була́ під літа́ми, та ще кріпка́ собі́ жі́нка (Грінч.). По ши́нку похо́джував піді́йшлий уже жид з га́рним живо́тиком (Франко). Ді́вка вже дохожа́ла, не сього́дня-за́втра за́між пі́де (Сл. Гр.). Ді́вка вже дохо́жа – пора́ сва́тати (Борзенщ.)]. • Зрелые -та́ – му́жні (дозрі́лі) літа́, ді́йшлий (дозрі́лий) вік. • В зрелых -та́х – у му́жніх літа́х. • Пожилые -та – лі́тній вік, дохожа́лість (-лости), підста́ркуватість (-тости). [Не вважа́ючи на свою́ дохожа́лість, вона́ люби́ла молоди́тись (Н.-Лев.)]. • Преклонные -та́ – похи́лий вік, похи́лі літа́, да́вній вік, старі́ віки́, ста́рощі (-щів и -щей). [Ще-ж бо ти на сві́ті у похи́лих лі́тях не зовсі́м одини́ця (Куліш)]. • Преклонных лет – похи́лого ві́ку, да́внього ві́ку. [Да́внього ві́ку люди́на був той Сулейма́н (Леонт.)]. • На старости лет, на склоне лет – на ста́рости-лі́тя[а]х (диал. -лі́тьох), в стари́х віка́х, на схи́лі ві́ку. [Наш дире́ктор на ста́рости-лі́тях зовсі́м навісні́є (Крим.). Довело́ся їй на ста́рости-лі́тах збідні́ти (Федьк.). До́бре у молодо́му віку́, а в стари́х віка́х ке́псько (Гуманщ.)]. • Войти в -та – дійти́ (му́жніх, дозрі́лих) літ, дійти́ дозрі́лого ві́ку. • Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел -та́ми – він ще літ не дійшо́в (не дорі́с), він ще літа́ми (года́ми) не ви́йшов, йому́ ще літа́ (ро́ки́, года́) не ви́йшли. [Ме́ншая сестра́ літ не доросла́ (Метл.). Піп не хо́че вінча́ти: ще, ка́же, йому́ года́ не ви́йшли (Г. Барв.)]. • Он уже не в тех -та́х, когда – він уже з тих літ ви́йшов, коли́; йому́ вже з літ ви́йшло. [Роди́, ба́бо, дити́ну, коли́ ба́бі з літ ви́йшло (Номис)]. • -ми ушёл, а умом не дошёл – ви́ріс, а ума́ не ви́ніс; ви́ріс до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба (Приказки); 4) пі́вдень (-дня); см. Юг; 5) см. Ле́тник 1; 6) тепло́; см. Тепло́, сщ. |
| Ли́ра –
1) (музык. инстр. древних) лі́ра. [Співе́цькую лі́ру держи́ть (Л. Укр.)]; 2) (народный инстр.) лі́ра, ре́ля, ри́ля. [І зно́ву лі́ри заревли́ (Шевч.)]. • Играющий на -ре – (нищий) лі́рник, (любитель) ліра́ч. |
| Лиса́ –
1) лиси́ця, лиса́, лис (р. ли́са). • Самец лисы́ – лис, лисови́н. • -са́ Патрикеевна – лиси́чка-сестри́чка, Лис-Мики́та; 2) (о человеке) лис. [Хи́трий як лис: як не добіжи́ть, то доска́че (Комар)]. • -су́ петь, подпускать – ли́сом співа́ти, співа́ти як лиси́чка-сестри́чка, бі́сиків підпуска́ти. • -со́й пройти – ли́сом оберну́тися. • -са хвостом замывает – ли́сова шу́ба слід заміта́є. • -са семерых волков проведёт – грек сім цига́н обду́рить. • -са́ и во сне кур считает – лис спить, а ку́рям лічбу́ зна́є, спить, а ку́ри ба́чить. |
| Лист –
1) (растения) лист (-та́), (чаще) листо́к (-тка́). [Тремти́ть на гі́лці замертві́лій, як сирота́, оста́нній лист (М. Стариц.). Морфоло́гія листка́ (Beta vulg.)]. • -тья и лист (соб.) – ли́стя (-тя, ср. р.), лист (-ту), (реже) листки́, листи́ (-і́в). [Ли́стя пожо́вкле вітри́ рознесли́ (Шевч.). Як розве́рнеться на ве́сну лист (Номис). Листки́ широ́кого лата́ття по воді́ (Н.-Лев.)]. • Простой, черешковый лист – листо́к про́стий, листо́к з ні́жкою. • -тья прицветники – листки́-при́цвітки (-ків). • -тья опадают – ли́стя (лист) о(б)пада́є, обліта́є. [З верби́ ли́стя опада́є (Чуб. III)]. • Свернуть -тья – згорну́ти ли́стя, (образно) загорну́тися, (зап.) завину́тися. [Завину́лася кали́нонька, та й не розпука́є (Рудан.)]. • С большими -тами – листа́тий, ум.-ласк. листа́тенький. [Клен листа́тий, та розло́гий (Кониськ.). Люби́сток листа́тенький (Мил.)]. • Пристал, как банный лист – прили́п, як ше́вська смола́ (Приказка). • Дрожит, как осиновый лист – тру́ситься як на ножі́, тремти́ть як оси́ка. • Стань передо мной, как лист перед травой – стань передо мно́ю, як лист перед траво́ю. • Александрийский лист, Cassia lenitiva – се́нес (-су). • Царёв лист, бот. Trientalis europaea L. – ордина́рник (-ка); 2) (бумаги, книги) а́ркуш (-ша). [Куплю́ папе́ру а́ркуш і зроблю́ тоне́ньку кни́жечку (Шевч.)]. • Заглавный, титульный лист – титу́льна сторі́нка, титу́льна ка́ртка. • Печатный лист – друко́ваний а́ркуш. • Книга в лист, в четвёртую долю -та́ и т. п., см. Кни́га 1. • Книга в -та́х – кни́жка в а́ркушах, незброшуро́вана (неопра́влена) кни́жка. • Книга в десять печатных -то́в – кни́жка на де́сять друко́ваних а́ркушів. • Читать книжку в 52 -та́ – гра́ти (гуля́ти) в ка́рти; ті́шитися (ба́витися) тіє́ю коло́дою, що півсо́тні листкі́в ма́є та ще па́ру; 3) (документ) лист (-та́), листо́к (-тка́). • Вводный лист – ув’я́зчий лист. • Исполнительный лист – викона́вчий лист. • Окладной лист – податко́вий лист, лист до опла́ти. • Открытый лист – відкри́тий лист; (подорожная) подоро́жня (-ні). • Охранный лист – охоро́нний лист. • Подписной лист – підписни́й лист. • Похвальный лист – похва́льний лист. • Скорбный лист – неду́жний лист. • Торговый лист – лист прилю́дного то́ргу; 4) муз. Петь, играть с -та́ – співа́ти, гра́ти з пе́ршого чита́ння; 5) (металла, стекла) лист (-та). • Лист железа, меди, стекла – лист залі́за, мі́ди, скла. • Железный, котельный лист – залі́зний, каза́нний лист; 6) кулин., см. I. Про́тивень. |
| Литани́я – літа́ні́я. [Літа́нью співа́є (Шевч.)]. |
| Любе́зно, нрч. – ласка́во, при́язно, прихи́льно, приві́тно, лю́б’я́зно, (вежливо) уві́чливо, че́мно, ґре́чно; лю́бо, ми́ло. [Привіта́в його́ ду́же ласка́во (Крим.). Ста́ли при́язно проха́ти (Основа). Вони́ привіта́лись ду́же прихи́льно (Крим.). Спита́в так тихе́нько та лю́б’язно (Квітка). Поздоровля́ю-ж ду́же ґре́чно шано́вних на́ших читачі́в (Самійл.)]. • Эти сведения -но сообщены нашим сотрудником – ці відомості ласкаво подав наш співробітник, -но принимать – прихи́льно (при́язно, ми́ло) віта́ти кого́. |
| Люби́тель –
1) (чего) люби́тель, ама́тор, прихи́льник чого́, охо́чий, охо́тливий, охі́тний, щи́рий до чо́го, залю́бленик у чо́му, (знаток) знаве́ць (-вця́) чого́ и у чо́му, (охотник до чего) ла́сий до чо́го и на що, (шутл.) голі́нний до чо́го; срв. Лю́бящий. [І Хомяко́в, Русі́ ревни́тель, Москви́, оте́чества люби́тель (Шевч.). Я не охо́чий до пі́дслухів (Грінч.). Охо́чий до лящі́в (Глібів). Залю́бленики в квітка́х (Н.-Лев.)]. • -тель легкой жизни – прихи́льник ле́гкого життя́, полегка́р (-ря́), легкоби́т (-та). • -тель почета – шанолю́бець; см. Честолю́бец. • -тель пиров – бенкетолю́б, бенкета́р (-ря́); см. Гуля́ка. • -тель прекрасного, женского пола – прихи́льник га́рного (кра́сного) ро́ду, (вульг.) охо́чий, ла́сий до жіно́цтва; срв. Ба́бник. [Ду́же охо́чий до га́рних дівча́т (Н.-Лев.). Ла́сий до га́рних жіно́к (Леонт.)]. • -тель покушать – ла́сий (охо́чий) до до́брої стра́ви, ласі́й, ласу́н; срв. Чревоуго́дник. • -тель пения – співолю́б, охо́чий до спі́вів; 2) (почитатель, ревнитель) прихи́льник, (поклонник) прикло́нник. • -тель науки, книги – прихи́льник нау́ки, кни́ги, книголю́б. • Общество -лей древности, физкультуры, камерной музыки – товари́ство прихи́льників старовини́, фізкульту́ри, ка́мерної му́зи́ки. • -тель вашего таланта, вашей кисти, музы – прихи́льник (прикло́нник) ва́шого тала́нту, пе́нзля, ва́шої му́зи; 3) (непрофессионал) ама́тор (-ра). [Гра́ли ама́тори (Грінч.)]. • Фотограф -тель – фото́граф-ама́тор. |
| Люби́ть, -бливать –
1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му. [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Лю́биш ба́тька, ма́тір, а коха́єш ми́лого (Мирн.). Нема́ тії́ дівчи́ноньки, що я в ній коха́вся (Метл.)]. • -би́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́. [Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М. Вовч.)]. • Он её -би́л безумно – він її шале́но коха́в. • -би́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́. • -би́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́. • Кого -лю́ того и бью – хто кого́ лю́бить, той того́ й гу́бить. • -би́ть друг друга – коха́ти, люби́ти одно́ о́дного, коха́тися, люби́тися; срв. Люби́ться. [Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня)]; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залю́блювати и -ля́ти кого́. [Усі́ його́ в нас люби́ли, – балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М. Вовч.). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г. Барв.)]. • -бить друг друга – люби́тися, ма́ти любо́в між собо́ю. [Любі́теся, брати́ мої́! (Шевч.)]. • Он -бит родителей – він лю́бить батькі́в. • Я тебя -лю́ как самого себя – я тебе́ люблю́ як себе́ само́го. • -би́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край. • -би́ть больше всего на свете – люби́ти над усе́ в сві́ті. [Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М. Вовч.)]; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му. [Люблю́ розмовля́ти (Шевч.). Не полюбля́ю я цього́ (Зміївщ.)]. • Он -бит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці. • Я -лю́ фрукты – я люблю́ садовину́, мені́ садовина́ до смаку́ (смаку́є). • Я -лю́ жизнь в деревне – я люблю́ (мені́ до вподо́би) жи́ти на селі́. • Я больше -лю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця стра́ва. • Я -лю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; срв. Предпочита́ть. • Он -бит свободу – він лю́бить во́лю. • Он -бит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуля́ти. • Она -бит пение – вона́ лю́бить спі́ви, охо́ча до спі́вів. • Он -бит выпить – він лю́бить ча́рку, він ла́сий (голі́нний) до ча́рки, (шутл.) до скляно́го бо́га. • Это растение -бит тень – ця росли́на лю́бить холодо́к. • Сосна -бит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт. • Деньги -бят счёт – гро́ші лічбу́ лю́блять. • -бишь кататься, -би́ и саночки возить – лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку. • -би́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до теа́тру; 4) (жалеть) жа́лувати. [Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (Н.-Лев.)]. • Лю́бящий – що лю́бить, що коха́є; (полный любви) лю́блячий, лю́б’ячий, прихи́льний. [Лю́блячою руко́ю спи́сує Бордуля́к (Єфр.). Таки́й він лю́б’ячий до ме́не (М. Вовч.). Прихи́льним о́ком подиви́всь на си́на (Крим.)]. • -щий что (любитель чего) – охо́чий, щи́рий, голі́нний, ла́сий до чо́го, на що; срв. Люби́тель. • -щий детей – дітолю́бний. |
| Любостяжа́тель, -ница – неси́тий набу́дько, неси́ті о́чі, заже́[и]ра (общ. р.), (зап.) захла́нник, -ниця. [Спів побіде́нний заже́р-глитаї́в (Черняв.)]. |
| Лю́тый –
1) (жестокий) лю́тий, жорсто́кий, запе́клий. [Лю́тий звір (Метл.). Зима́ лю́та (Шевч.) Не ба́чив кінця́ мої́й лю́тій му́ці (Сторож.)]. • -тый враг – лю́тий во́рог, запе́клий (затя́тий) во́рог. • -тая стужа – лю́тий моро́з, лю́та холодне́ча, лю́ть (-ти). • -тая боль – лю́тий біль. • Чрезвычайно -тый – люте́нний; 2) (рьяный) зага́рливий, запальни́й, щи́рий (до робо́ти); (бойкий) метки́й, мото́рний. • Он лют на песни – він до спі́ву аж навви́передки, він співа́ти мото́рний. |
| Ма́не́р – (пошиб, вид) ма́ні́р (-ру), (к)шта́лт (-ту), штиб (-бу), зразо́к (-зка́), зразе́ць (-зця́), взір (р. взо́ру), штиль (-лю), (способ) спо́сіб (-собу), чин (-ну), лад (-ду). • На -не́р чего – на ма́ні́р, на (к)шталт, на штиль, на штиб и т. д., кшта́лтом, шти́бом, спо́собом, ро́бом, ла́дом чого́. [Коли́сь лю́ди вшива́ли ха́ти ті́льки соло́мою, а тепе́р на нови́й мані́р ро́блять (Звин.). Зрости́в дочку́ на великопа́нський ма́нір (Мова). Почали́ козаки́ жи́ти на ля́дський кшталт (Куліш). Соро́чка поши́та кшта́лтом городя́нських чолові́чих сорочо́к (Грінч.). Лама́ти язи́к на тата́рський штиб (Номис). Оде́жа ши́лась свої́м туте́шнім шти́бом (Основа 1862). Він співа́в у це́ркві тро́хи на парубо́цький зразе́ць (Н.-Лев.). Неха́й лю́ди його́ ро́бом ро́блять, то усе́ до́бре бу́де (М. Вовч.). Забуди́нки на дру́гий штиль (Свидн.)]. • На один -не́р – на оди́н ма́ні́р (кшталт, штаб, штиль, зразе́ць). [Оде́жу всі ши́ють на оди́н штиб (ма́ні́р и т. д.)]. • Все действуют на один -не́р – усі́ ро́блять (чи́нять) одни́м ро́бом (чи́ном, спо́собом, ла́дом). • Каким бы -ром туда пробраться – яки́м-би ро́бом (спо́собом, чи́ном, ма́ні́ром) туди́ пробра́тися? • Каким, таким -ро́м – яки́м, таки́м ма́ні́ром (кшта́лтом, шти́бом), яки́м, таки́м спо́собом (ро́бом, чи́ном), по-яко́му, по-тако́му. • На французский, на турецкий -не́р – на францу́зький, на туре́цький лад, з-францу́зька, з-туре́цька; по-францу́зькому, по-туре́цькому. |
| Маста́к, -та́чка – маста́к (-ка́), -та́чка, майсте́рник, -ниця, мите́ць (-тця), мисте́ць (-ст(е)ця́), тяму́ха (общ. р.), (пров.) тіма́ха (общ. р.); срв. Ма́стер 2, -стери́ца. [Ти співа́ть маста́к вели́кий (Глібов). Розу́мна й по хазя́йству до всьо́го тіма́ха (Мкр. Н.)]. |
| Мастерски́, нрч. – майсте́рно, мисте́цьки, по-мисте́цькому, по-мите́цькому; срв. Иску́сно. [Майсте́рно й поети́чно оповіда́в він (Коцюб.). Оде́жа на їй уло́жена ду́же майсте́рно (Л. Укр.). Я вмі́ю по-мите́цькому правува́ти коне́м (Черкас.)]. • Он поёт -ки́ – він майсте́рно (по-мисте́цькому) співа́є. |
| Ме́жду, предл. –
1) с род. п. на вопрос: где? в каком направлении? и с твор. п. – а) на вопр.: где? – між, поміж, проміж, межи, поме́жи, проме́жи ким, чим и (реже) чо́го, поміж, межи, поме́жи ко́го, що, (редко) міждо, помі́ждо, промі́ждо ким, чим; (среди) серед, посере́д ко́го, чо́го; (из-за, среди) з-поміж, з-проміж, з-поме́жи ко́го, чо́го. [І зра́зу вста́ла стіна́ між мно́ю й товариша́ми, між мно́ю й життя́м (Коцюб.). Поміж не́бом і земле́ю (Франко). Халу́пка стоя́ла поміж заки́нутих, з заби́тими ві́кнами, осе́ль (Коцюб.). Чу́тка, розійшла́ся поміж лю́ди (М. Грінч.). Він залюбки́ попаса́є проміж лі́ліями (Біблія). Ти́хі по́шепти розхо́дились по селу́ межи жіно́цтвом (Єфр.). Межи бі́лих хато́к (Основа). Межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Ой, літа́в я ко́жну ні́чку поме́жи гора́ми (Рудан.). Ходи́в чума́к з мазни́цею поме́жи крамни́ці (Рудан.). Отаке́ як завело́сь міждо ста́ршими го́ловами, то й козаки́ пішли́ оди́н про́ти о́дного (Куліш). Хто стоя́в помі́ждо мужико́м та па́ном (Грінч.). З-поміж саді́в ви́дко це́рков (Федьк.)]. • Речка течёт -ду гор – рі́чка тече́ (по)між, (по)межи го́рами. • Я нашёл -ду своими книгами вашу – я знайшо́в між (межи, поміж) свої́ми книжка́ми ва́шу. • Ударить -ду глаз – уда́рити межи́ о́чі. • -ду ногами – проміж (поміж) нога́ми. [Йому́ пробі́г соба́ка проміж нога́ми (Номис)]. • Он очутился -ду двух огней – він опини́вся межи (між) двома́ огня́ми; йому́ і зві́дси гаряче́ і зві́дти пече́. • Пройти -ду Сциллой и Харибдой – пройти́ між (проміж, межи, проме́жи) Сци́ллою і Хари́бдою. • Находиться -ду страхом и надеждой – перебува́ти (бу́ти, жи́ти) між (межи) стра́хом і наді́єю. • Колебаться -ду кем, чем, см. Колеба́ться 2. • Читать -ду строк – чита́ти між (поміж) рядка́ми. • Бывать -ду людьми – бува́ти серед люде́й. • Жить -ду добрыми людьми – жи́ти серед до́брих люде́й, між до́брими людьми́. • Разделить что -ду кем – поділи́ти що кому́ или між ким, поділи́ти що на ко́го. • Что за счёты -ду своими! – та які́ раху́нки між свої́ми! та що там свої́м рахува́тися! • -ду прочим – між и́ншим. [Між и́ншим, свою́ найкра́щу о́ду написа́в ибн-Сі́на по-ара́бськи, а не по-пе́рськи (Крим.)]. • -ду тем – 1) (тем временем) тим ча́сом. [Зінько́ тим ча́сом протисну́вся до рундука́ (Б. Грінч.). Тим ча́сом кухарі́ дали́ вече́рю (Крим.)]. • А -ду тем (а) – а тим ча́сом. • Мы разговаривали, а -ду тем ночь наступала – ми розмовля́ли, а тим ча́сом ніч надхо́дила. • -ду тем как – тим ча́сом як. • Он веселится, -ду тем как мы работаем – він розважа́ється, тим ча́сом як ми працю́ємо; 2) (однако) проте́, одна́че, одна́к, тимча́сом, аж, (диал.) аже́нь. [Між людьми́ хоч і бага́то спочува́ло, проте́ ніхто́ не поква́пився залучи́ти чужени́цю до се́бе (Єфр.). Я ду́мав так, аж воно́ ина́кше (Сл. Гр.)]. • А -ду тем (б) – а проте́, а тимча́сом, а о́тже. [Каза́ли недо́брий борщ, а проте́ уве́сь ви́їли (Сл. Гр.). Здає́ться одна́кову ні́би-то нау́ку вино́сять (вони́) перед лю́ди, а тимча́сом вражі́ння од них цілко́м протиле́жне (Єфр.). Осві́ти філологі́чної я жа́дної не здобу́в, а о́тже взяв пообгорта́всь уся́кими словаря́ми (Крим.)]. • Знала, что он лгун, а -ду тем поверила – зна́ла, що він бреху́н, а о́тже (а проте́) поняла́ ві́ри; б) с твор. п. для обозначения взаимн. действия – між (межи), поміж, проміж ки́м, проміж, поміж ко́го. [Розказа́ла про сва́рку поміж не́ю та ді́дом (Грінч.)]. • Говорить, шептаться и т. п. -ду собою – говори́ти проміж (поміж) се́бе, між, проміж, (редко) промі́ждо собо́ю. [Вони́ до молоди́х промовля́ли підсоло́дженими голоса́ми, але́ проміж се́бе напророкува́ли молоди́м уся́кого ли́ха (Єфр.). Ді́ти шепта́лись поміж се́бе (Коцюб.). Вони́ гово́рять промі́ждо собо́ю щи́рою украї́нською мо́вою (Крим.)]. • Дети совещались -ду собой – ді́ти ра́дилися поміж се́бе, між (проміж) собо́ю. • -ду ними начались ссоры – між ни́ми (у них) пішли́ (почали́ся, зайшли́) чва́ри. • -ду нами будь сказано, пусть это останется -ду нами – між на́ми ка́жучи, хай це (за)ли́шиться між на́ми; в) с твор. п. на вопр.: из какой среды? из кого? – з-поміж, з-проміж, з-між, з-межи ко́го, з ко́го, з чийо́го гу́рту. [Цар обібра́в з-поміж свої́х вельмо́ж люди́ну мо́вну (Крим.). Хто зумі́є з-проміж нас співа́ти за тобо́ю? (Самійл.). Найбли́жчий до ха́на з-між ра́дників (Леонт.). Хто з вас негрі́шний, неха́й пе́рший ки́не на не́ї ка́мінь (Біблія). Ми оберемо́ гла́сних, а гла́сні з свого́ гу́рту оберу́ть го́лову (Крим.)]. • Лучший -ду ними – найлі́пший (найкра́щий) з-поміж (з-проміж, з) них, з-поміж ї́хнього гу́рту. [Зінько́ з-проміж них був найрозумні́ший (Грінч.)]. • Выбирать -ду кем – вибира́ти з-поміж, з-проміж ко́го. • Выбирайте -ду мной и им – вибира́йте з-поміж нас котро́го; 2) с вин. п. на вопр.: куда? – між, межи, (реже) поміж, поме́жи, проміж, проме́жи ко́го, що. [И́нше (зе́рно) упа́ло між терни́ну (Біблія). Вліз межи мо́лот і кова́(д)ло (Номис)]; 3) (в сложных словах) см. Меж 2. |
| Мелоди́чески, нрч. – мелоді́йно, співу́[о́]че. |
| Мелоди́ческий – мелоді́йний, співу́[о́]чий, співни́й, (о человеч. голосе ещё) стру́йний (М. Вовч.). |
| Мело́дия – мело́дія, спів (-ву), го́лос (-су). [Вона́ нена́че почу́ла десь які́сь ди́вні мело́дії (Н.-Лев.). Мело́дія пі́сні (О. Пчілка). Ба́ліної «Украї́нські пісні́ з голоса́ми»]. |
| Ме́рзость –
1) (всё мерзкое, гадость) мерзо́та, гидо́та, бридо́та, мерзе́нство, паску́дство, (гнусность) плюга́вство, мерза́, гид (-ду), гидь (-ди), оги́да, о́гидь (-ди), брид (-ду), бридь (-ди), ги́жа, по́гань (-ни). [Я все своє́ життя́ коха́вся в мерзо́ті (Самійл.). Яка́ гидо́та це! за ві́що він мене́ обра́зив? (Грінч.). Тьху, бридо́та! (Крим.). Несе́ш до ме́не свої́ стражда́ння? своє́ мерзе́нство? (Коцюб.). Пхе, яке́ паску́дство! (Н.-Лев.). Отаке́ плюга́вство вчини́в (Л. Укр.). Таку́ мерзу́ пусти́ти! (Липовеч.). Ця по́гань мені́ органі́чно проти́вна, мені́ про таку́ ги́дь со́ромно і поми́слити! (Крим.)]. • -сти (мн. ч.) – мерзо́ти (-зо́т), вся́ка мерзо́та (гидо́та и т. п.). [Співа́є про мерзо́ти, про які́ апо́стол ра́дить лю́дям на́віть не розмовля́ти (Крим.)]. • -зость запустения – гидо́та (мерзо́та, торжеств. ме́рзість) запусті́ння. • -зость из -стей – гидка́ гидо́та; (о человеке) гид-ги́дом. [Таки́й пога́ний – гид-ги́дом (Сл. Гр.)]. • Устроить -зость кому – гидо́ту (мерзо́ту) учини́ти кому́ (Крим.). • Погрязнуть, коснеть в -сти – мерзі́ти (Шевч.); 2) (мерзкое существо) мерзо́та, гидо́та, оги́да (общ. р.), гид (-да; м. р.), паску́да (общ. р.). [Чи іспра́вник, чи асе́сор, чи дру́га оги́да (Рудан.)]; 3) (мерзкость) мерзе́нність, ги́дкість, оги́дність, бри́дкість, паску́дність (-ости) чого́; см. Ме́рзостность. • -зость преступления – оги́дність зло́чину. |
| Миряни́н, -ря́нка –
1) (житель этого мира; светский) миряни́н (-на; мн. -ря́ни, -ря́н), миря́нка. [(Три лі́рники) йшли в Су́ботів про Богда́на миря́нам співа́ти (Шевч.). Ка́жуть було́: мона́хи жи́тимуть, а́ки миря́ни (Свидниц.)]; 2) (член крест. общины) громадя́нин (-на; мн. -дя́ни, -дя́н), громадя́нка. [Коли́-б усю́ оту́ зе́млю та поділи́ти між на́шими громадя́нами! (Васильч.)]. |
| Молодё́жь – мо́лодь (-ди), мо́лодіж (-дежи), молод(н)е́ча, юна́цтво, (зап.) молоде́цтво, (мужская, неженатая) парубо́цтво. [На о́дшибі од села́ було́ и́грище, мо́лодь гомоні́ла, співа́ла, смія́лась (М. Вовч.). Вся мо́лодіж пусти́лась у тане́ць (Н.-Лев.). Да́лі стари́й Вовк звелі́в молодне́чі ї́хати наза́д у степ (Марков.). Посклика́вши до се́бе шляхе́тське юна́цтво (Куліш)]. |
| Молоде́цки, нрч. – по-молоде́цькому, по-молоде́чому, (реже по-молоде́чи), по-юна́цькому, по-коза́цькому, по-коза́цьки, (ухарски) хва́цько, зухува́то. [Ма́рченко ви́ступив напере́д, збив по-молоде́цькому на поти́лицю козиро́к (Васильч.). Та по-молоде́чи бу́деш бо́гу моли́тися, а не по-черне́чи харама́ркати (Шевч.). Як все ді́ло покінча́єм, по-коза́цьки погуля́єм (Пісня). Вибре́нькуючи на які́йсь невели́чкій банду́рці, він хва́цько приспі́вував (Леонт.). Би́стро лети́ть, розпусти́вши вітри́ла, гале́ра, зухва́ло співа́є юна́цтво (Дн. Чайка)]. |
| Мо́лодость – мо́лодість (-дости, зв. п. мо́лодосте), молоде́цтво, (с конкретным значением: избыток молодых сил, молодые годы, дни младости) мо́лодощі (-щів и -щей). [Щасли́ва мо́лодість днем ни́нішнім живе́ (Франко). А мо́лодість не ве́рнеться, не ве́рнеться вона́ (Гліб.). Дак що, що він молоди́й, – молоде́цтво те зрівня́ється: йому́ вісімна́дцять і мені́ вісімна́дцять (Борз.)]. Весели́ся-ж, молодику́, в мо́лодощах твої́х (Еккл.). Вона́ мені́ співа́ла про любо́в, про мо́лодощі, ра́дощі, наді́ї (Л. Укр.)]. • Бурно проведенная -дость – бурхли́во перебу́та мо́лодість. • В -сти – за́молоду, за молодо́го ві́ку, у молодо́му віку́, молодо́го ві́ку. [Коли́ й погуля́ти, як не за́молоду та ще в неді́ллю? (Кониськ.). Чи ти хо́чеш за́молоду м’я́со ї́сти, чи на ста́рість кістки́ гри́зти? (Рудч.). І ча́сто аж до сліз її́ дово́див, як зга́дував про ха́лепи страше́нні, що дознава́в за молодо́го ві́ку (Куліш). До́бре у молодо́му віку́, а в стари́х віка́х… (Гуманщ.). Чиє́ се́рце стрепене́ться од сло́ва живо́го, що співа́в я, віщува́в я ві́ку молодо́го? (Куліш)]. • С ранней -сти – з пе́рш[в]ого мо́лоду, з первомо́лоду. [Стари́й мій ще з пе́рвого мо́лоду та був таки́й, що як ска́же сло́во або́ два, то так уже́ й бу́де (Харк.)]. • Не первой -сти – не пе́ршої мо́лодости, не перво́літок. [Па́ні на́ша була́ не перво́літок, та й не яка́ стара́ (М. Вовч.). Хоч вона́ не молода́, та й я вже не перво́літок, – бу́демо до па́ри (Звин.)]. • Ошибки -сти – по́милки мо́лодости (молодо́го ві́ку). • -дость должна перебеситься – неха́й молоде́ пи́во перегра́є (перешуму́є). |
| Молчали́вый –
1) мовчазни́й, мовчазли́вий, мовчу́щий, мовчли́вий, маломо́вний, безмо́вний; срв. Неразгово́рчивый, Малосло́вный. [Ма́ла вда́чу нері́вну: ча́сом була́ ти́ха, мовчазна́, а ча́сом нерво́ва, говорю́ча (Н.-Лев.). Де-да́лі похмурі́ший та мовчазливі́ший він роби́вся (Грінч.). То був мовчу́щий, серди́тий чолові́к (Франко). Був він маломо́вний і ні́би похму́рий (М. Вовч.). Вона́ показа́лася зо́всім не тако́ю ти́хою і безмо́вною, яко́ю вона́ вдава́ла себе́ (Н.-Лев.)]. • -вый человек – мовчазна́ (мовчазли́ва, мовчу́ща, мовчли́ва, маломо́вна) люди́на; срв. Молчу́н. • Быть -вее кого – бу́ти мовчазні́шим за (від) ко́го, ви́мовчати над ко́го. [Та і сама́ терпли́вости боги́ня не ви́мовчить над ме́не (Куліш)]; 2) (безмолвный, немой) мовчазни́й, мовчу́щий, німо́тний. [На мовчазни́х уста́х не луна́в ти́хий спів (Л. Укр.). Серед мовчу́щої ти́ші нічно́ї кує́ться приго́да (Крим.). Ніхто́ ніде́ не обізва́вся серед німо́тної но́чи (Корол.)]. |
| Моти́в –
1) (побудительная причина) моти́в (-ву). [Моти́ви його́ вчи́нків мо́же й правди́ві (Наш)]; 2) муз. – моти́в (-ву), го́лос (-су), (напев) по́спів (-ву). [З са́мого ра́на ув’я́з до ме́не моти́в яко́їсь пі́сні (Васильч.). Ця пі́сня не на той го́лос співа́ється (Чигиринщ.). Співа́ла ду́же серйо́зно; по́спів був яки́йсь моги́льний (Крим.)]; 3) (сюжет) моти́в. [Моти́в ціє́ї ка́зки – бродя́чий, всесві́тній (Крим.)]. |
| Навё́рстываться, наверста́ться –
1) надолу́жуватися, надолу́житися, понадолу́жуватися; бу́ти надолу́жуваним, надолу́женим, понадолу́жуваним и т. п.; срв. Навё́рстывать 1. [Наро́днє віршува́ння не до чита́ння скла́дено, а до спі́ву, і ритм надолу́жується тут го́лосом, мело́дією (Єфр.)]; 2) типогр. – наве́рстуватися, наверста́тися, понаве́рстуватися; бу́ти наве́рстуваним, наве́рстаним, понаве́рстуваним; 3) (вдоволь, сов.) наверста́тися, напрацюва́тися верста́ючи. |
| Награжда́ть, награди́ть кого, за что чем – нагороджа́ти и нагоро́джувати, нагороди́ти, (зап.) надгороджа́ти и надгоро́джувати, надгороди́ти кого́, за що и що чим, (иногда) кому́ що, (вознаграждать) винагороджа́ти и винагоро́джувати, ви́нагородити кого́, за що и що чим, дава́ти запла́ту, запла́чувати, віддя́чувати, віддя́чити кому́ чим, дарува́ти кого чим, (одарять) в[об]даро́вувати, в[об]дарува́ти кого́ чим, (иронич.) відва́жувати, відва́жити кому́ що, шанува́ти, вшанува́ти кого́ чим (о мног.) пона(д)горо́джувати, повинагоро́джувати, пов[пооб]даро́вувати. [Гей ви, раби́, візьмі́ть сього́ співця́, нагороді́ть його́! (Л. Укр.). Нагороди́ти слу́жбу того́, хто так стоя́в за край свій рі́дний (Куліш). Тобі́ до́ля нагороди́ла па́ру волі́в (Гнідич). Най вам бог, бабу́сю, стокра́тне надгоро́дить (Франко). Чи́м-же тебе́ за твою́ слу́жбу ви́нагородити? (Г. Барв.). Царі́вну одда́в, ща́стям дарува́в (Голов.). Коли́ твоя́ вели́ка ла́ска чим слугу́ свойо́го вдарува́ти (Франко). Перете́рпівши все, що до́ля одва́жувала у нас кріпако́ві (Рада)]. • -ди́ть по заслугам – нагороди́ти, як зароби́в. • Природа -ди́ла его крепким здоровьем, выдающимися способностями – приро́да вдарува́ла його́ міцни́м здоро́в’ям, надзвича́йними зді́бностями. • Мать -ди́ла детей поровну – ма́ти вдарува́ла (нагороди́ла) ді́ти (діте́й) рі́вно. • Да -ди́т тебя судьба за твою доброту, милость – хай тебе́ (тобі́) до́ля нагоро́дить (хай тебе́ до́ля вдару́є) за тво́ю до́брість, ла́ску. • Кто -да́ет, тот и карает – яка́ рука́ жа́лує, та́я й кара́є. • Его хорошо -ди́ли – його́ до́бре нагороди́ли (ви́нагородили). • Он -ди́л меня батожьём – він ушанува́в мене́ (подякува́в мені́) канчука́ми. • -ди́ть (пожаловать) его достоинством – нада́ти йому́ гі́дність; 2) (подавать милостыню) подава́ти, пода́ти, дарува́ти, подарува́ти кому́ що. -ди́те хоть копеечку! – пода́йте (подару́йте) хоч копі́єчку! Награждё́нный – 1) на(д)горо́джений, ви́нагороджений, в[об]даро́ваний, пона(д)горо́джуваний и т. п.; 2) по́даний, подаро́ваний. • -ться – на(д)горо́джуватися, на(д)городи́тися; бу́ти на(д)горо́джуваним, на(д)горо́дженим и т. п. |
| Нажима́ть, нажа́ть –
1) (прижимать что) натиска́ти и нати́скувати, нати́сну́ти що и на що, ти́снути, поти́скувати, поти́сну́ти що и за що, наду́шувати, надуши́ти, нада́влювати, надави́ти, нагні́чувати, нагніти́ти що, (о мног.) понатиска́ти, понати́скувати, понаду́шувати, понада́влювати, понагні́чувати. [Нати́снув ного́ю лопа́ту (Грінч.). З усіє́ї си́ли нати́снув на све́рдло (Грінч.). Нати́сну́в кно́пку від дзво́ника (Київ). Поти́с за срі́бний дзво́ник (Франко). Му́чусь, ти́снучи кре́йду до табли́ці (Франко). Приста́влю рушни́цю до се́рця й надушу́ ного́ю ци́нгель (Коцюб.)]; 2) на кого (перен.) – натиска́ти и нати́скувати, нати́сну́ти, (наседать) насіда́ти, насі́сти, напосіда́тися, напосі́стися, наляга́ти, налягти́, (диал.) настава́ти, напостава́ти на ко́го, (прижимать) тісни́ти и ти́снути, утісни́ти, прикру́чувати, прикрути́ти кого́. [У де́яких місця́х співа́ють «ві́чну па́м’ять», і за́раз-же туди́ полі́ція натиска́є (М. Левиц.). Щоб посу́нути спра́ву, тре́ба нати́снути на де́кого (Київ). Що-ж ти зро́биш, коли́ напосіда́ються, щоб в одну́ ду́шу були́ ті сою́зи? (М. Левиц.). Коли́-ж ти так на нас настає́ш, то аби́ тя я́сний грім заби́в! (Яворськ.)]; 3) (об обуви, платье и т. п.) наму́лювати и намуля́ти, (сов.) наму́ляти и (зап.) наму́лити що, в що, натру́джувати, натруди́ти що, наду́шувати, души́ти, надуши́ти, нада́влювати, дави́ти, надави́ти що, в що, (о мног. или во мн. местах) понаму́лювати, понатру́джувати, понаду́шувати, понада́влювати; срв. I. Жать 1. [Наму́люють мені́ пухирі́ ці чо́боти (Канівщ.)]; 4) (выжимать изв. колич. чего) нача́влювати, начави́ти, наду́шувати, надуши́ти, виду́шувати, ви́душити, нада́влювати, надави́ти, вида́влювати, ви́давити, нагні́чувати, нагніти́ти, (сыру, творогу) нагні́чувати, нагніти́ти, напрасо́вувати, напрасува́ти, (растит. масла) набива́ти, наби́ти, забива́ти, заби́ти, би́ти, ви́бити, (о мног.) понача́влювати, понаду́шувати, повиду́шувати, понада́влювати, повида́влювати, понагні́чувати, понапрасо́вувати, пона[поза]бива́ти чого́. [Начави́в дві пля́шки виногра́дного со́ку (Київщ.)]. • Нажима́емый – нати́сканий и нати́скуваний, наду́шуваний и т. п. [Пружи́нка, до́сі нати́скана важко́ю руко́ю, нара́з зві́льнена, ско́чила на своє́ да́внє мі́сце (Франко)]. Нажа́тый – 1) нати́снений і нати́снутий, поти́снений и поти́снутий, наду́шений, нада́влений, нагні́чений, понати́сканий и понати́скуваний и т. п.; 2) наму́ляний и наму́лений, натру́джений и т. п.; 3) нача́влений, ви́душений, ви́давлений, напрасо́ваний, наби́тий, заби́тий, ви́битий и т. п. -ться – 1) натиска́тися и нати́скуватися, нати́сну́тися, понатиска́тися и понати́скуватися; бу́ти нати́сканим и нати́скуваним, нати́сненим и нати́снутим, понати́ск(ув)аним и т. п.; 2) натиска́тися, нати́сну́тися, набива́тися, наби́тися, (о мног.) понатиска́тися, понабива́тися; см. Набива́ться 3. |
| Нала́живать, нала́дить –
1) (исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, поладна́ти, направля́ти, напра́вити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти що. [Спини́вся годи́нник, – тре́ба до ма́йстра нести́, щоб пола́годив (напра́вив) (Київ). Віз полама́вся, – тре́ба нала́годити (Сл. Гр.)]; 2) (приготовлять к работе, приводить в порядок) нала́годжувати, ла́годити, нала́годити, зла́годжувати, зла́годити, наладно́вувати, ладна́ти, ладнува́ти, наладн(ув)а́ти, ла́дити, нала́дити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (преимущ. снаряжать) нарих[ш]то́вувати, рих[ш]тува́ти, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понала́годжувати, поналадно́вувати, понарих[ш]то́вувати що. [Нала́годив пи́лку, – ході́мо пиля́ти (Київщ.). Наладна́ла маши́нку, – сіда́й, ший (Київщ.). Нала́див дід хи́жу для ба́бки (Номис). Напосу́див млина́ таки́ як треба́, а ві́тру нема́ (Канівщ.). Я вже тобі́ напосу́дила, – сіда́й та тчи (Канівщ.). Нариштува́в во́за (Канівщ.)]. • -ть дело – нала́годжувати, ла́годити, нала́годити, наладно́вувати, ладна́ти, наладна́ти, нала́дити спра́ву (ді́ло), да́ти лад спра́ві. [Чи не нала́годить він того́ ді́ла? (Стор.). Спра́ву вже були́ зовсі́м наладна́ли, а він приї́хав і все нам попсува́в (М. Грінч.). Я вся́кій спра́ві дам лад (Звин.)]. • -ть жизнь, отношения с кем – нала́годжувати, нала́годити, наладна́ти, нала́дити, впорядко́вувати, впорядкува́ти життя́, відно́сини (взає́мини) з ким, (сделать благополучной жизнь, редко) згара́здити життя́. [Він до́бре впорядкува́в відно́сини між ци́ми двома́ устано́вами (Київ). Мо́же собі́ чолові́к усе́ здобува́ти, та не згара́здить собі́ життя́ си́лою (М. Вовч.)]; 3) (настраивать музик. инструмент) настро́ювати, настро́їти, (о мног.) понастро́ювати що (в лад, до ла́ду); 4) (подучать кого) навча́ти, навчи́ти, (о мног.) понавча́ти кого́. [Навчи́в його́, що́ тре́ба говори́ти (Київщ.)]; 5) -дить своё – заторо́чити своє́, заве́сти́ своє́ї, пра́вити (торо́чити) своє́. [Я йому́ кажу́ одно́, а він своє́ пра́вить (Радом.). Хоч ти йому́ що кажи́, а він своє́ торо́чить (Черкащ.)]. • -дила сорока Якова, – одно про всякова; -дила песню, так хоть тресни – наш дяк що співа́, та все на о́сьмий глас, (грубее) говори́ла бабу́сенька до са́мої сме́рти, та все чо́рт-зна-що. Нала́женный – 1) пола́годжений, нала́годжений, зла́годжений, нала́днаний, пола́днаний, напра́влений, понала́годжуваний, понапра́вляний; 2) нала́годжений, зла́годжений, наладно́ваний, нала́днаний, нала́джений, напосу́джений, нарих[ш]то́ваний, понала́годжуваний, понала́джуваний, понарих[ш]то́вуваний; впорядко́ваний. [На току́ стоя́ла зовсі́м нала́годжена (нарихто́вана) до пра́ці ві́йка (Київщ.). Нала́днані підприє́мства (Азб. Ком.). Дово́дилося роби́ти до́бре вже впорядко́ване й зви́чне ді́ло (Рада)]; 3) настро́єний, понастро́юваний; 4) на́вче́ний. |
| Напе́в –
1) (действие) наспі́вування, оконч. наспіва́ння; 2) по́спів, спів (-ву); го́лос (-су). [По́спів пі́сні був яки́йсь моги́льний, немо́в-би кого́сь хова́ли (Крим.). Я вира́зно почу́в журли́во-пова́жний го́лос украї́нської пі́сні (Коцюб.). На го́лос не зведу́ пі́сні (Сл. Ум.)]. • Знаете ли вы -пе́в этой песни? – чи зна́єте ви, як цю пі́сню на го́лос? • -пе́в говорком – речитати́в (-ву). |
| Напева́ть, напе́ть –
1) (про себя, только несов.) наспі́вувати, (гал.) лебеді́ти, (под нос себе) муги́кати, курни́кати, курги́ка́ти що. [Хо́дить, щось ду́має, сти́ха наспі́вує (Васильч.). Зача́в пі́сню лебеді́ти слі́зними слова́ми (Млака). А́рію яку́сь муги́кав сти́ха (Шевч.). Бо́ндар бари́ло й бо́чку набива́є, та ще й курника́є (Шевч.)]. • Он давно мне -ва́ет (про) это (об этом, эту песенку) – він давно́ мені́ про це или ціє́ї (пі́сні) співа́є (зап. пі́є); 2) (для грамоф. пластинки и т. п.) наспі́вувати, наспіва́ти, (о мног.) понаспі́вувати що. • Я -пе́л ему за это порядком – я до́бре ви́читав йому́ за це; 3) (зарабатывать пеньем) заспі́вувати, заспіва́ти, виспі́вувати, ви́співати що. [Співа́в ці́лий ве́чір, та й карбо́ванця не ви́співав (Сл. Ум.)]; 4) кому на кого, см. Нагова́ривать 2. Напе́тый – 1) наспі́ваний, понаспі́вуваний; 2) заспі́ваний, ви́співаний. -ться – 1) наспі́вуватися, муги́катися, курни́катися, курги́катися; 2) наспі́вуватися, бу́ти наспі́вуваним, наспі́ваним, понаспі́вуваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) наспіва́тися, (диал.) напі́(я)тися; намуги́катися, накурни́катися, накурги́ка́тися. |
| Напе́вный –
1) наспі́вний; 2) (певучий) співу́чий, співо́чий, співни́й. • -ная речь – співу́ча мо́ва. |
| Напива́ться, напи́ться –
1) (утолять жажду) напива́тися, напи́тися, (с жадностью, грубо) наду́длюватися, наду́длитися, нажлу́ктуватися, нажлу́ктатися, (о мног.) понапива́тися, понаду́длюватися, понажлу́ктуватися чого́. [Напи́вся пого́жої води́ (Канівщ.). Наї́вся, напи́вся й спа́ти положи́вся (Номис).]. • Дайте мне -пи́ться – да́йте мені́ напи́тися (пи́ти), да́йте мені́ води́. • Не хотите ли пить? – Нет, я уже -пился́ – Чи не хо́чете пи́ти? – Ні, я вже напи́вся. • Пьёт, не -пьё́тся – п’є, не на[віді́]п’є́ться. [Знай – пили́ во́ду, не відіп’ю́ться (Квітка)]. • -ваться вволю – напива́тися досхочу́ (уво́лю), (всласть) напива́тися всмак, (по горло) напива́тися до-не́(с)хочу (по саме́ ні́куди, по за́в’язку, по ду́жку). • Лошади -пили́сь – ко́ні понапива́лися (понапува́лися); 2) (пить земельное, упиваться) напива́тися, напи́тися, упива́тися, упи́тися, (о мног.) понапива́тися, повпива́тися, попи́тися, (наугощаться) начастува́тися, (грубо) набира́тися, набра́тися, налива́тися, нали́тися, насмо́ктуватися, насмокта́тися, нарі́зуватися, нарі́затися, наду́длюватися, наду́длитися, нали́гуватися, налига́тися, наджу́люватися, наджули́тися, (диал.) набра́жуватися, набра́житися, натю́жуватися, натю́житися, (о мног.) понабира́тися, понасмо́ктуватися, понаду́длюватися и т. п., (заливать глаза) на[за]лива́ти, на[за]ли́ти (зап. на[за]лля́ти) о́чі (бельма: слі́пи), (о мног.) позалива́ти о́чі, (образно) набира́ти, набра́ти по́вну го́лову, зачме́лювати, зачмели́ти го́лову, завдава́ти, завда́ти га́рту. [Хай соло́дкого ме́ду напива́ється (Метл.). Не впива́йтесь, лю́ди! – на тім сві́ті вам смола́ за́мість вина́ бу́де (Рудан.). П’ють, п’ють, по́ки нап’ю́ться, по́тім зва́да (Л. Укр.). Зібра́лись до́брі лю́ди, на бе́седі вже зві́сно попили́ся (Гліб.). Пили́, пили́ козаче́ньки, та вже попили́ся (Грінч. III). Начастува́лися ми так, що й посну́ли (Основа 1862). Буржуа́, налига́вшись ро́му, підняли́ ґвалт (Н.-Лев.). Набра́вся як свиня́ му́лу (Звяг.). Іде́ він п’я́ний, знов наду́дливсь (Звин.). Набра́жився як п’яни́ця (Номис). Зали́в слі́пи зра́нку, то вже не тя́миш, що верзе́ш (Тобіл.). Зачмели́в го́лову та й іде́ співа́ючи (Франко)]. • -ва́ться допьяна – напива́тися до́п’яну, напива́тися п’я́ним, п’я́но впива́тися. • Напи́вшийся – що напи́вся, напи́тий; упи́тий, начасто́ваний, набра́жений. • Наевшийся и -пи́вшийся – наї́дений і напи́тений. |
| Напра́сный –
1) (тщетный, бесполезный) даре́мний, ма́рний, некори́сний, поро́жній, задаре́мний, надаре́мний, (пропащий) запропа́лий. [Ти все не йдеш, і за́клик наш даре́мний (Самійл.). Він ба́чив, що даре́мні бу́дуть всі його́ слова́ (Грінч.). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звягельщ.). І ба́чу, що ма́рні були́ всі замі́ри (Самійл.). Надаре́мна ту́га (Голов. I)]. • -ный вопрос – даре́мне (ма́рне) пита́ння. [Не ра́див-би я вам завдава́тися ма́рними пита́ннями (Крим.)]. • -ное желание – даре́мне (ма́рне) бажа́ння. [За́мість безсме́ртя лю́дям ти дала́ даре́мнеє бажа́ння (Самійл.)]. • -ная мечта – ма́рна (даре́мна, поро́жня) мрі́я. • -ная надежда – ма́рна (поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовчанщ.)]. • -ный страх – даре́мний страх. [І поки́нь ти даре́мний свій страх (Грінч. I)]. • -ный труд – даре́мна (ма́рна, запропа́ла) пра́ця (робо́та), дарма́-пра́ця, шко́да́ пра́ці, пра́ця на ві́тер. [Даре́мная робо́та! все вода́ змива́є (Рудан.). Нема́ло ма́рної пра́ці (Франко). Дурно́му про розу́мне бала́кати – запропа́ла пра́ця (Сл. Гр.). А він хо́че, щоб слу́хали, як старці́ співа́ють! – Дарма́ пра́ця, па́не бра́те! (Шевч.). О, й не кажі́ть про ньо́го: шкода́ пра́ці! (Куліш)]. • -ные старания, усилия – даре́мні (ма́рні) силкува́ння (з[на]мага́ння). [Лу́чче жме́ня в споко́ю над при́горщі, по́вні пра́ці й ма́рного силкува́ння (Куліш)]. • -ная трата – марнува́ння (-ння), даре́мна (ма́рна, непотрі́бна) ви́трата. • За -ный труд никто спасибо не скажет – за даре́мну (непотрі́бну) пра́цю ніхто́ не подя́кує; 2) несправедли́вий, безви́нний, безневи́нний, даре́мний, (безосновательный) безпідста́вний; срв. Безви́нный, Несправедли́вый. • -ное обвинение – несправедли́ве (даре́мне) обвинува́чення. • -ное оскорбление – безневи́нна обра́за. • -ное подозрение – даре́мна (безпідста́вна) підо́зра. |
| Нараспе́в, нрч. – з про́тягом, співу́че, співу́чим го́лосом. [Хло́пці вже почина́ли чита́ти склади́; вони́ по сто раз співу́чими голоса́ми повторя́ли: «а-ба-ба» (Франко)]. |
| Наре́зывать и Нареза́ть, наре́зать –
1) см. Надре́зывать; 2) (во множестве чего) нарі́зувати, нарі́зати, (особенно о ткани, хлебе) накра́ювати, накра́яти, (кромсать) начикри́жувати, начикри́жити, (кусками) нашмато́вувати, нашматува́ти, (большими кусками) набато́вувати, набатува́ти, (мелко) накри́шувати, накриши́ти, (нарубливать) натина́ти, натя́ти, (напиливать) напи́лювати, напиля́ти (о мног.) понарі́зувати, понакра́ювати, поначикри́жувати, понашмато́вувати, понабато́вувати, понакри́шувати, понатина́ти, понапи́лювати чого́. [Понарі́зують хлі́ба бага́то, а тоді́ й засиха́ють шматки́ (Київщ.). Хазя́йка накра́яла хлі́ба (Н.-Лев.). Одному́ карто́плі начи́стить, а дру́гому борщ накри́шить (Борз.)]; 3) (делать нарезы) нарі́зувати, нарі́зати що, (делать пометки на чём) карбува́ти, накарбо́вувати, накарбува́ти що, закарбо́вувати, закарбува́ти що на чо́му, зарі́зувати, зарі́зати карб (ка́рба) на чо́му, (о мног.) понарі́зувати, понакарбо́вувати и т. п. [Неписьме́нні лю́ди закарбо́вують на па́личці хре́щиками або́ карба́ми, скі́льки йому́ хто ви́нен (Крим.). Змі́ряв ку́пу бурякі́в, та й зарі́зав на па́лиці мале́нького ка́рбика (Звин.)]. • -ть винт – нарі́зувати, нарі́зати ґвинт(а́). • -ть зубцы на чём – нарі́зувати зубці́ (зубки́, зу́б’я) на чо́му, зуби́ти, позуби́ти що; 4) (узор на дереве, камне и т. п.) вирі́зувати, ви́різати, карбува́ти, викарбо́вувати, ви́карбувати, різьби́ти, ви́різьбити, (о мног.) повирі́зувати, повикарбо́вувати що на чо́му; 5) (землю) нарі́зувати, нарі́зати, (о мног.) понарі́зувати землі́ (кому́). [Нарі́зали ві́сім десяти́н землі́ (Сл. Ум.)]; 6) (на музык. инструменте, несов.) тя́ти и тну́ти (тну, тнеш), затина́ти; срв. Ная́ривать. [Гульня́! весі́льної співа́ють, музи́ки тнуть (Грінч.)]. Наре́занный – 1) см. Надре́занный; 2) нарі́заний, накра́яний, начикри́жений, нашмато́ваний, набато́ваний, накри́шений, напи́ляний, понарі́зуваний и т. п.; 3) нарі́заний, накарбо́ваний, закарбо́ваний, зарі́заний понарі́зуваний, понакарбо́вуваний и т. п.; 4) ви́різаний, ви́карбуваний, ви́різьблений, повирі́зуваний, повикарбо́вуваний; 5) нарі́заний, понарі́зуваний. -ться – 1) нарі́зуватися, нарі́затися, понарі́зуватися; бу́ти нарі́зуваним, нарі́заним, понарі́зуваним и т. п.; 2) на кого, на что – напо́рюватися, напоро́тися, наража́тися, нарази́тися на ко́го, на що; срв. Напа́рываться 2 (под Напа́рывать); 3) наду́ддюватися, наду́длитися, насмо́ктуватися, насмокта́тися; см. Напива́ться 2; 4) (вдоволь, сов.) нарі́затися, накра́ятися, начикри́житися, набатува́тися, попорі́зати (досхочу́) и т. п.; срв. Ре́зать. |
| Наслы́шка – чу́тка (-ки) и (мн.) чутки́ (-то́к), погові́р (-во́ру). • По -ке – з чу́тки, з чуто́к, як від люде́й чув (чу́ла, чу́ли), з лю́дського погово́ру. [Ви́дко, що й Плато́н і Діоге́н лиши́лися для Хафи́за відо́мі хіба́ з чу́тки, та й край (Крим.)]. • Говорю об этом только по -ке – кажу́ (говорю́) про (за) це ті́льки з чуто́к (так, як від люде́й чув). • Рассказы по -ке – оповіда́ння з лю́дського пере́казу (з лю́дської поголо́ски, з чуто́к). • Петь, играть по -ке – співа́ти, гра́ти з го́лосу (на слух). |
| Настра́ивать, настро́ить –
1) (строение), см. Надстра́ивать; 2) (строений) набудо́вувати, набудува́ти, наста́вити, (каменных, кирпичных) намуро́вувати, намурува́ти, (во множестве, о мног. или во мн. местах) понабудо́вувати, понамуро́вувати чого́. [Будува́в, будува́в, – ото́ й набудува́в (Брацл.). Понабудо́вував комі́р по́вен двір (Сл. Ум.). Понабудо́вували і понамуро́вували собі́ пани́ за́мочків (Куліш)]; 3) (проказ) наро́блювати, нароби́ти, нако́ювати, нако́їти (фі́ґлів, вредных: зби́тків, шко́ди; пакостей: ка́постів), набро́ювати, набро́їти; срв. Напрока́зить; 4) (музык. инструмент) настро́ювати, стро́їти, настро́їти (в лад, до ла́ду), нала́джувати, ла́дити, нала́дити, нала́годжувати, нала́годити, наладно́вувати, наладнува́ти, вила́годжувати, ви́лагодити, направля́ти, напра́вити, (о мног.) понастро́ювати и т. п. що. [Як ду́дку настро́їш, так вона́ гра́є (Чуб. I). Настро́їв лі́ру (Рудан.). Ой ти, Дави́де, свої́ гу́сла стрій! (Колядка). Ти теж (зозу́ле) стро́їла стру́ни моє́ї душі́ (Коцюб.). Нала́годжує свою́ скри́пку (Васильч.). Ви́лагодить скри́пку (Федьк.). Взяла́ гіта́ру, напра́вила її́, натя́гуючи стру́ни (Н.-Лев.)]. • -ть радио-антенну – настро́ювати, настро́їти ра́діо-анте́ну; 5) (перен.) – а) кого, что как, на какой лад – настро́ювати, настро́їти, нала́джувати, нала́дити, направля́ти, напра́вити кого́, що як, на яки́й лад (тон). [Се вже при́ятелі Виго́вського про́стих козакі́в так нала́дили (Куліш)]. • -ить кого на враждебный лад – настро́їти кого́ воро́же; б) кого на что – (подговаривать) намовля́ти, намо́вити кого́ на що и (чаще) що (з)роби́ти, підмовля́ти, підмо́вити, підбива́ти, підби́ти кого́ на що, до чо́го, що (з)роби́ти, (направлять) направля́ти, напра́вити кого́ на що, (насоветывать) нара́ювати, нара́яти, (преимущ. на что-л. плохое) настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити кого́ на що, що (з)роби́ти, (подстрекать) під’ю́джувати, під’ю́дити, підтрою́джувати, підтрою́дити, (наущать) науща́ти, наусти́ти кого́ що (з)роби́ти, призво́дити, призве́сти́ кого́ на що и що (з)роби́ти, (науськивать) нацько́вувати, нацькува́ти, підцько́вувати, підцькува́ти кого́ що (з)роби́ти. [То він намо́вив (підмо́вив, напра́вив) її́ на це (Київщ.). Нара́яли люд на святе́ ді́ло (Стор.). То вони́ настру́нчують та підшпиго́вують, то бо їх ко́ристь (Мирний). Все Васю́ту настре́нчує, щоб із те́бе на ву́лиці знуща́вся (Грінч.). Не хто й наусти́в Ва́рку, як не Дми́трик (Кониськ.). То його́ пани́ч підтрою́див (Харківщ.)]. • -ить кого на тяжбу с кем – намо́вити (нара́яти, настру́[е́]нчити, підби́ти) кого́ – позива́тися з ким; в) кого против кого, чего – настро́ювати, настро́їти, ста́вити, поста́вити кого́ про́ти ко́го, про́ти чого́, (исподтишка) настру́[е́]нчувати, настру́[е́]нчити кого́ про́ти ко́го, (возбуждать) підбу́рювати, підбу́рити кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го. [Не настру́нчуй дру́гих про́ти йо́го (Мирний). Настре́нчила всіх діте́й про́ти ме́не (Грінч.)]. Настро́енный – 1) см. Надстро́енный; 2) набудо́ваний, наста́влений, намуро́ваний, понабудо́вуваний, понамуро́вуваний; 3) наро́блений, нако́єний, набро́єний; 4) настро́єний, нала́джений, нала́годжений, наладно́ваний, ви́лагоджений, напра́влений, понастро́юваний и т. п. [Стру́ни тугі́, нала́джені (Коцюб.)]; 5) – а) настро́єний, нала́джений, напра́влений. [Було́ тут бага́то мо́лоди, настро́єної романти́чно (В. Петров). Поети́чно напра́влена душа́ (Н.-Лев.)]; б) намо́влений, підмо́влений, підби́тий, напра́влений, нара́яний, настру́нчений, настре́нчений, під’ю́джений, підтрою́джений, нау́щений, нацько́ваний, підцько́ваний; в) настро́єний, настру́[е́]нчений, підбу́рений. -ться – 1) см. Надстра́иваться; 2) набудо́вуватися, набудува́тися, понабудо́вуватися; бу́ти набудо́вуваним, набудо́ваним, повабудо́вуваним и т. п.; 3) (перен.) настро́юватися, настро́їтися, настру́[е́]нчуватися, настру́[е́]нчитися; бу́ти настро́юваним, настро́єним, настру́[е́]нчуваним, настру́[е́]нченим и т. п.; (собираться) нала́годжуватися, нала́годитися, налашто́вуватися, налаштува́тися, збира́тися, зібра́тися, (забрать себе в голову) навра́титися, наповра́титися. [Знахо́дити шлях до и́ншого се́рця, що й само́ настро́юється в унісо́н до співця́ свого́ інти́много сві́та (Рада). Значні́ гру́пи украї́нського пролетарія́ту, селя́нства та ві́йська настро́єні по-більшови́цькому (Н. Рада). Коли́ думки́ настру́нчилися так, то їх не ле́гко зби́ти з тіє́ї сте́жки (Мирний). Уя́ва у Васи́лька настре́нчувалася вже заздалегі́дь (Корол.). Вже він навра́тився прода́ти свою́ тели́чку, – нічи́м його́ не перекона́єш (Звин.). Коли́ наповра́тилися вкра́сти, то вкраду́ть (Звин.)]. • Вы сегодня хорошо -ны – ви сього́дні в га́рному (до́брому) на́строї (в до́брому гу́морі), ви сього́дні га́рно настро́єні. [О! ви настро́єні сього́дні га́рно (Куліш)]. • Всё общество явно было -но против этой авантюры – усе́ суспі́льство (громадя́нство) я́вно ((в)очеви́дячки) було́ настро́єне (стоя́ло) про́ти ціє́ї аванту́[ю́]ри; 4) (вдоволь, сов.) – а) (строя здания) набудува́тися, наста́витися, понабудува́ти (досхочу́), (каменные, кирпичные) намурува́тися, попомурува́ти (досхочу́), (о мног.) понабудо́вуватися, понамуро́вуватися; б) (настраивая музык. инстр.) настро́їтися, нала́дитися, нала́годитися, наладнува́тися, нанаправля́тися, попостро́їти (досхочу́) и т. п., (о мног.) понастро́юватися и т. п.; в) (строя в ряды) нашикува́тися и т. п. Срв. Стро́ить. |
| Начина́ть, нача́ть –
1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)]. • -ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що. • Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)]. • -ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день. • -ть дело – а) (судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов; в) (предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви). • -ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)]. • -ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)]. • -ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька). • -ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви). • -ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)]. • -ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб. • -ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)]. • -ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)]. • -ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати. • -ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки. • -ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к). • -ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)]. • Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї. • Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти. • Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)]. • Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й. • -на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай. • Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка); 2) безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)]. • -на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)]. • -на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́. Начина́я – 1) почина́ючи, розпочина́ючи и т. п.; 2) нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го. • -на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши. • -на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши. • На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)]. -ться – 1) (стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)]. • -чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву); 2) (в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)]; 3) (во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)]. • -ется день – почина́ється (настає́) день. • -ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́. • -ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося. • -ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч. • -ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є. • -ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то. • -ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці. • -ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)]. • -ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти). • Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́). • Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки). |
| Нашё́птывать, нашепта́ть –
1) кому что – наші́птувати, нашепта́ти, підші́птувати, підшепта́ти, (о мног.) понаші́птувати що, чого́. [Плескотли́ві хви́лі наші́птували мені́ яку-не́будь екзоти́чну пое́зію (Крим.). Співа́ти тобі́ (мі́сяцеві) ду́му, що ти-ж нашепта́в (Шевч.). «Тебе́ обкрада́ють» – десь у глибу́ душі́ підші́птував яки́йсь го́лос (Крим.)]; 2) -та́ть – а) (наделать шептаньем) нашепта́ти, нашепоті́ти (-почу́, -поти́ш), нашепота́ти (-почу́, -по́чеш); б) (пошептать изв. время) нашепта́ти, нашепоті́[а́]ти, попошепта́ти (досхочу́) и т. п.; 3) кому на кого – наші́птувати, нашепта́ти, нату́ркувати, нату́ркати, (о мног.) понаші́птувати, понату́ркувати кому́ на ко́го; срв. Нагова́ривать 2 и Нау́шничать. [Наші́птують на ме́не, що я і таки́й і сяки́й (Полтавщ.). Шайта́н нату́ркував їм у ву́ха облу́дні думки́ (Леонт.)]; 4) что и на что (навораживать) – наші́птувати, нашепта́ти, заші́птувати, зашепта́ти, замовля́ти, замо́вити, заворо́жувати, заворожи́ти що. Нашё́птанный – 1) наше́птаний, підше́птаний, понаші́птуваний; 2) наше́птаний, попоше́птаний; 3) наше́птаний, нату́рканий, понаші́птуваний, понату́ркуваний; 4) наше́птаний, заше́птаний, замо́влений, заворо́жений. [Наше́птана вода́ (Київщ.)]. -ться – 1) (стр. з.) наші́птуватися, бу́ти наші́птуваним, наше́птаним, понаші́птуваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) – а) (шепча) нашепта́тися, нашепоті́[а́]тися, попошепта́ти (досхочу́) и т. п., (о мног.) понаші́птуватися; б) (шепчась) нашепта́тися, нашепоті́[а́]тися, ви́шептатися, попошепта́тися, попошепоті́[а́]ти (досхочу́), (о мног.) понаші́птуватися. [Ви ще шепо́четесь! невже́ не нашепоті́лися? (Брацл.)]. |
| Не –
1) отриц. частица – не. [Не руса́лонька блука́є: то ді́вчина хо́дить (Шевч.). Ще тре́ті пі́вні не співа́ли, ніхто́ ніде́ не гомоні́в (Шевч.). Не ходи́, не люби́, не залиця́йся, не люблю́, не піду́, не сподіва́йся! (Пісня). Не рі́дний він, хоч водяно́го ро́ду (Л. Укр.). Не за-для со́болів, не для казни́ пода́вся на Москву́ небі́жчик ба́тько! (Л. Укр.)]. • Не́ был, не́ дали – не був, не дали́. • Не пьёт, не ест – не п’є, не їсть. • Не будь этих звуков, вокруг царила бы мёртвая тишина – коли́-б (якби́) не ці зву́ки (коли́-б или якби́ не було́ цих зву́ків), навко́ло (навкруги́) панува́ла-б ме́ртва ти́ша. • Не будь я – а) (пусть я не буду) (не)ха́й я не бу́ду; б) (если бы я не был) коли́-б (якби́) я не був. • Не без греха – не без гріха́. • Он сердит и не без причины – він серди́тий, і (та й) ма́є ра́цію (или та й не без ра́ції). • Не в под’ём и т. п., см. Невпод’ё́м и т. п. Не так глуп – не таки́й дурни́й. • Не так скоро – не так шви́дко. • Не слишком много – не на́дто бага́то, не на́дто. • Она была не недовольна – вона́ була́ не незадово́лена. • Я не мог не засмеяться – я не міг не засмія́тися. • Брат не брат, а сродни – брат не брат, а (але́) ро́дич. • Воз не воз; дерево не дерево, а, кажется, что-то шевелится (Пушкин) – віз не віз, де́рево не де́рево, а, здає́ться, щось воруши́ться. • Кум не кум, а в горох не лезь – чи (хоч) кум, чи не кум, а в горо́х не лізь. • Идёт-нейдёт, да и едет-не едет – йти (йде)-не йде, та й ї́хати (ї́де)-не ї́де. • Лай не лай, а хвостом виляй – хоч (чи) га́вкай, хоч (чи) не га́вкай, а хвосто́м крути́ (маха́й). • Рад не рад, а… – ра́дий чи не ра́дий, а…; чи ра́дий, чи не ра́дий, а… • Шить не шьёт, а только иглой тычет – ши́ти не ши́є, а ті́льки (зап. а лише́) го́лкою ти́кає. • Праздник не в праздник – свя́то не (в) свя́то. • Сон не в сон – сон не (в) сон. • Вовсе не – зо́всі́м не, ані. [Ані ду́мав цього́ роби́ти (Звин.)]. • Если не – коли́ (як, якщо́) не. • Если бы не – коли́-б (якби́, якби́-що) не. • Ещё не – ще не. • Когда бы не, см. Когда́ 4. Кто бы не – хто-б не. • Неужели не? – невже́ не? • Пока не – а) (если в аподосисе тоже есть не) по́ки не; до́ки не. [До́ки він не при́йде, не прийду́ й я (Київ)]; б) (если аподосис не содержит отрицания) по́ки, до́ки. [Не дві но́чі ка́рі о́чі лю́бо цілува́ла, по́ки сла́ва на все село́ недо́брая ста́ла (Шевч.). Ні, я ще побу́ду, по́ки ви заспоко́їтесь (В. Підмог.)]. • Разве не? – хіба́ не? • Что бы не – що-б не. • Чтобы не – щоб не. • Не кто, не́ на кого, не́ от кого, не́ у кого, не́ к кому, не́ с кем и т. п.; см. Некто́. • Не что, не́ из чего, не́ от чего, не́ за что, не́ к чему, не́ о чем, не́ с чем и т. п., см. I. Нечто́. • Не кто иной, как – не хто (и́нший), як; см. Кто 3. • Не что иное, как – не що (и́нше), як. • Не – ли – чи не. [Горпи́на огля́ділася, чи не ви́дко де дочки́ (Крим.)]. • Не вы ли взяли книгу? – чи не ви взяли́ кни́жку? • Не – ни – не – ні (ані, не). • Не от тучи, ни от грома, ни от солнышка – не від хма́ри, ні (не) від гро́му, ні (ані, не) від со́нечка. • Не – но (а) – не – а, не – ба. • Не – а наоборот – не – а навпа́ки, не – ба. [Ці слова́ не підбадьори́ли його́ товариші́в, а навпаки́ ще додали́ їм страху́ (Остр. Скарбів). І́спити змину́ли для X. не нещасли́во, ба де́які на́віть з ви́блиском (Крим.)]. • Не только – но и – не ті́льки – а й (ба й). • Приходите, не то я обижусь – прихо́дьте, а то я обра́жуся. • Не то, чтобы – не то, щоб (що). • Не то, чтобы – не то, чтобы – не то (щоб, що) – не то (щоб, що). [Ву́лиця не то ду́же крива́, не то ду́же й рі́вна, – та́к собі (Звин.)]. • Не сегодня, так завтра – (як) не сього́дні, то (в)за́втра. • Не столько из любви к вам, сколько из тщеславия – не сті́льки (не так) з любо́ви до вас, скі́льки (як) через пиху́. • Сам не свой – сам не свій, (исступлённый) несамови́тий. • Не в себе – сам не свій. • Не по себе – а) см. выше не в себе; б) чувствовать себя не по себе – почува́ти себе́ ні́я́ково. • Мне как-то не по себе – мені́ яко́сь ні́я́ково; (жутко) мені́ яко́сь мо́торошно. • Не тут то было – де там; срв. Куда́ (5) там. Не наша сила – нечи́ста си́ла; 2) (в сложении) – а) (отрицание признаков, обознач. простыми словами) не, (спорадически) без, безне, напр.: Недоверие – недові́ра, недові́р’я. • Невинный – неви́нний, без(не)ви́нний; б) (противоположение этим признакам) не, напр.: Не́друг – непри́ятель. • Непогода – него́да; в) (сходство с ними, но как бы с из’яном) па, напр.: Неклен – па́клен. • Несын – па́синок; г) (в составе неопредел. местоим.) ні, нема́(є), напр.: Не́где – ні́де, нема́(є) де; 3) нрч. (народн.) – ні, (диал., зап.) нє; см. Нет 2. |
| Нева́жно, нрч. – погане́нько, та́к собі, аби́-як. [Ши́ла вона́ погане́нько (Грінч.). Погане́нько (Та́к собі) співа́є (Київ)]. |
| Неве́рно, нрч. –
1) неві́рно. [Неві́рно він живе́ з жі́нкою (Сл. Гр.)]; 2) неправди́во, неві́рно; несправедли́во, непра́вильно, непопра́вно; неслу́шно; хи́бно, помилко́во; фальши́во. [Цю поді́ю перека́зано неправди́во (Київ)]. • -но написано: есть ошибки – непопра́вно напи́сано: є помилки́. • -но понятый – неправди́во зрозумі́лий. • -но петь – фальши́во співа́ти; 3) непе́вно, невпе́внено. [Непе́вно сві́чка миготи́ть (М. Рильськ.)]. Срв. Неве́рный 1 - 3. |
| Невзра́чный –
1) (о человеке и животных) ми́ршавий, (худосочный) щу́плий, щупля́вий, (невидный) непока́зни́й, (лицом) поганкува́тий. [Таки́й він із се́бе ми́ршавий, нікче́мний (Грінч.). А сам він мале́нький, ми́ршавий, куце́нький (Гр. Григор.). Па́ра мале́ньких ми́ршавих коненя́т (М. Левиц.). Ви не диві́ться на ме́не, що я таки́й непоказни́й (Київ). Солове́йко – пта́шка непока́зна, а як співа́є! (Звин.). Ді́вка вже дохожа́ла, ті́льки поганкува́та і до робо́ти ліни́ва (Основа, 1862)]. • -ное лицо – нега́рне (невира́зне) обли́ччя (лице́). • -ная наружность – непока́зна́ зо́вні́шність. • -ной наружности – ми́ршавий (непока́зни́й) на ви́гляд. • Делаться (становиться), сделаться (стать) -ным – ми́ршавіти, з[по]ми́ршавіти, зами́ршавіти; 2) (о вещах) ми́ршавий (редко); (жалкий) мізе́рний, нужде́нний, злиде́нний, (хилый) щу́плий, замі́ркуватий. [Мізе́рне пальто́ (Київ). Нужде́нна (злиде́нна) халу́па (Київ). Щу́плий колосо́к (Звягельщ.). Колосо́к замі́ркуватий (Звин.). Щу́пле будува́ння (Котл.)]; 3) (об отвлеч. понятиях) мізе́рний, нужде́нний, жалюгі́дний, благе́нький. • -ное впечатление – мізе́рне вра́же[і́]ння. |
| Неви́димый –
1) (скрытый от глаз) невиди́мий, (не только незримый) незри́мий, (невидный) неви́дний, (никем не замеченный) неба́чений. [Замо́вкли музи́ки, співці́ невиди́мі співа́ють (Л. Укр.). Немо́в вела́ розмо́ву з яки́мись невиди́мими сусі́дами (Франко). Ми несли́ кайда́ни невиди́мі (Л. Укр.). Я поба́чив, що стою́ ни́шком, незри́мий, у його́ кімна́ті (Крим.). Ти зде́ржуєш усю́ будо́ву на́шу, хоч сам неви́дний (Л. Укр.). Проща́лися ми без сльози́ни, а неба́чені сльо́зи дави́ли (Грінч.)]. • -мый спектр – невиди́мий спектр. • -мые чернила – невиди́ме чорни́ло. • -мый глазом – неви́дний на о́ко; недосту́пний о́кові (зо́рові). [За́хисток, недосту́пний лю́дському о́кові (Грінч.)]. • Отдалённые звёзды -мы простым глазом – дале́ких (відда́лених) зір не ви́дно го́лим (про́стим) о́ком (на го́ле о́ко); 2) (недоступный зрению) невиди́мий, незри́мий. [З рече́й види́мих лю́ди почали́ перено́сити озна́ки на ре́чі невиди́мі (Рада). Ві́тер бив по поля́х свої́ми невиди́мими кри́лами (Грінч.). Немо́в міцна́, невиди́ма рука́ вхопи́ла його́ за гру́ди (Франко). Спіши́ть до незри́мої ці́ли (Франко)]. • -мый мир – невиди́мий (незри́мий) світ. • -мая сила – невиди́ма (незри́ма) си́ла; 3) (незамечаемый) непомі́тний, непримі́тний; срв. Незаме́тный. [Огне́нне ко́ло со́нця си́пле непримі́тними і́скорками жа́ру (Мирний)]. • -мые миру слезы – непомі́тні (невиди́мі, неви́дні) для сві́ту сльо́зи. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)