Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 2 статті
Запропонувати свій переклад для «черкати»
Шукати «черкати» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Черка́ти, -ка́ю, -єш, гл.
1) Проводить черту, чертить. Як надрізує чоловік хліб цілий, то попереду черкає ножем навхрест. Чуб. І. 109.
2) Писать. Батюшка усе зашептував і записував; сестра Меланія теж собі пірцем черкала. МВ. II. 204.
3) Бить (огнивомъ). Кресалом черкає. О. 1861. XI. 44.
4) Ругаться, поминая чорта. Не найшов дверей та й черкає: «Шо воно за чорт там?» Мил. М. 5.
5) Выпивать. Горілку, мед не чаркою, поставцем черкає. Шевч. 155. Прогуляє; кажуть, черкає добре. Мир. Пов. II. 44.
6) = Черчати. Вх. Лем. 482.
Черкну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ черкати. 1) Черкнуть, быстро провести одну черту. Черкнув раз пером та й уже.
2) Рѣзнуть. Черкнув ножем, — так кров і бризнула. Харьк.
3) Выпить сразу. Черкнув чарку, утерся й пішов. Харьк.
4) Побѣжать, броситься. А я черкну як ластівка та до перелазу. Щог. В. 21. Черкнув із неба, аж курить. Котл. Ен. І. 28.
5) Ударить. Черкнув його добре в ухо. Куля мене таки черкнула добре. Г. Барв. 406.
6) Бросить, швырнуть. Так черкнув ним (хлопцем) об землю, що аж загуло. Св. Л. 224. Як черкне мене вгору, то я фуркнув як з лука. МВ. (КС. 1902. X. 155).