Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 55 статей
Запропонувати свій переклад для «юшка»
Шукати «юшка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Го́лый
1) го́лий, на́ги́й. [Го́ле (на́ге́) ті́ло. Го́ла шаблю́ка].

Го́лый птенец – голеня́ (р. -ня́ти).
Го́лая вершина – лисого́ра.
С го́лым стволом (о деревьях) – голіна́тий.
Го́лая зима – безсні́жна зима́.
Совершенно го́лый – гольце́м го́лий;
2) (
бедный, нищий) го́лий. [Не бої́ться го́лий розбо́ю].
Гол, как соко́л – гольце́м го́лий, го́лий, як бізу́н (нагайка), го́лий, як лопу́цьок; го́лий, як бу́бон, як туре́цький святи́й;
3) (
без примеси, без приправы) го́лий; щи́рий, нестеме́нний.
Го́лый борщ, суп – го́ла ю́шка.
Го́лая правда – щи́ра пра́вда, нестеме́нна пра́вда.
Го́лые слова, факты, предположения – самі́сінькі (самі́ ті́льки) слова́, фа́кти, здо́гади.
Го́лыми руками – голіру́ч.
С го́лыми руками – голіру́ч, з го́лими (поро́жніми) рука́ми; без збро́ї.
Горо́ховицаю́шка з горо́ху.
Жи́жа, жи́жица
1) (
в варёной пище) щерба́, щерби́чка, юха́, ю́шка. [Не лю́блю ду́же густи́х галушо́к: як щерби́ бі́льше, то добрі́ше. Юхи́ підси́п, коли́ єсть. М’я́сом хва́литься, а воно́ і ю́шки не ї́ло (Ном.)];
2) (
всё слишком жидко изготовленное) рідо́та. [Ну, хто ї́стиме таку́ рідо́ту? Підси́п ще піску́ до зали́ви, бо рідо́та].
Жи́жа из квашеной капусты – вар.
Жи́жа навозная – гної́вка, гнойови́ця. [Ви́пили-б і гної́вки, не то що, та ніде́ і на тлі води́ не ви́дко. З-під хліва́ гнойови́ця біжи́ть, – де-ж воно́ не смерді́тиме? (О. Пчілка)].
Карто́фельница
1) (
любительница) картопе́льниця, бульбої́дка, бульбоже́р(к)а;
2) (
продавщица) картопе́льниця;
3) (
яма для хранения) картопля́к (-ка́), я́ма на карто́плю, (спец.) ко́пана бу́рта;
4) (
похлёбка) картопля́на ю́шка, картопля́нка.
Ки́снуть, ски́снуть – ки́с(ну)ти, скиса́ти, ски́с(ну)ти, квасні́ти, ква́снути, сквасні́ти; (о человеке переносно) ки́с(ну)ти. [Молоко́ почало́ ки́снути (ква́снути) (М. Грінч.). Ю́шка ски́сла (сквасні́ла) (Київщ.). Шипля́ть, як ква́снуть, буряки́ (Котл.). Ча́сом чолові́к не ку́пить на база́рі свої́й жі́нці шмато́к дранти́ни, а вона́ ки́снутиме ці́лий день (Н.-Лев.). Наварю́ я бо́рщику: бу́дем бо́рщик ї́сти, переста́нем ки́сти (Номис)].
Кровь
1) кров (-ви), (
реже) крів (р. кро́ви́, кро[и]ві́), ум. крі́вця́, (пров.) крівля́, керва́, руда́ (-ди́), (вульг. преим. о -ви от удара в драке) юха́, ю́шка, паюха́, мазка́. [Без бо́ю, без кро́ви (Крим.). Поженемо́ся за барише́м, а скі́льки крові́ бра́тньої нап’ємо́ся (Квітка). Кро́в’ю вона́ умива́лась (Шевч.). Крі́в’ю обкипі́ла вся на́ша давни́на (Л. Укр.). Усі́ ру́ки в крови́ (Харківщ.). Як вода́, крівля́ по сві́ті бу́де розлива́тись (Руданськ.). Так він крівле́ю і вми́вся (О. Пчілка). Руда́ – не вода́ (Номис). Лю́дська крівця́ не води́ця, розлива́ти не годи́ться (Номис). Ша́бля моя́ не раз паюхо́ю вми́лась (К. С.). Мазко́ю хо́че хто уми́тись, кому́ не жаль свої́х зубі́в (Котл.)].
-вь артериальная – кров черво́на, (венозная) чо́рна (пога́на) кров.
Лицо у неё -вь с молоком – лице́ у не́ї мов кров з молоко́м; лице́ у не́ї бі́ле як ки́пень і рум’я́нці гра́ють.
-вью кровь омыть – кров за кров; кров зми́ти кро́в’ю.
Проливать -вь – ли́ти, пролива́ти (сов. проли́ти) кров. [За́раз бу́дуть тут лить непови́нную кров (Грінч.)].
Обагрить -вью, см. Обагря́ть.
Покрываться, покрыться (запекшейся) -вью – о(б)кипа́ти, о(б)кипі́ти кро́в’ю. [Окипі́ло се́рце гаря́чою кро́в’ю (Пісня)].
Запекшаяся -вь – закипі́ла(я) кров.
Покрытый запекшейся -вью – закипі́лий, обкипі́лий кро́в’ю.
Покрывается -вью что – кров обкипа́є на чо́му, кро́в’ю обкипа́є що.
Лужа -ви – калю́жа кро́ви, крива́ва рі́чка (крини́ця). [Де стоя́ла Бондарі́вна – крива́ва крини́ця (Пісня)].
Лежал в луже -ви – підпли́в кро́в’ю, лежа́в підпли́тий кро́в’ю (крівле́ю), лежа́в у калю́жі кро́ви.
Запачкать -вью – ума́зати в кров, укрови́ти, закрови́ти, (сильно) заюши́ти кого́, що.
Облиться -вью – уми́тися кро́в’ю, (грубо) мазко́ю.
Сердце обливается -вью – се́рце крива́виться. [І се́рце крива́виться, як згада́ю, яка́ мінли́ва лю́дська до́ля (Грінч.)].
Побить в -вь кого – спусти́ти кров кому́, (грубо) спусти́ти юху́ (мазку́) кому́, помажчи́ти кого́.
Ушибиться в -вь – заби́тися до кро́ви, (сильно) об’юши́тися.
-вь ударила в голову кому – кров уда́рила (бу́хнула, лину́ла) до голови́ кому́.
Изойти, истечь -вью – зійти́ кро́в’ю, збезкро́віти.
Он истёк -вью – він зійшо́в кро́в’ю, він збезкро́вів.
Пустить -вь – ки́нути (спусти́ти) кров (руду́), відкри́ти жи́лу кому́. [Ки́нув їй руду́ з руки́ (Квітка)].
Хоть -вь с носа – хоч кров з но́са.
Кро́ви (регулы) – мі́сячка, кра́ска;
2) (
в значении рода, племени, колена, поколения) кров (-ви).
Родная -вь – своя́ кров, рі́дна кров.
Это у него в -ви – це в йо́го роди́ме.
Голос -ви – кров озива́ється, го́лос кро́ви.
От -ви Рюриковой – з Рю́рикової кро́ви, з Рю́рикового ро́ду (колі́на).
Принц королевской -ви – принц королі́вської кро́ви, королі́вського ро́ду, колі́на;
3)
бот., см. Драко́нова кровь, Зверобо́й.
Кури́ный – ку́рячий.
-ное мясо – ку́рятина.
-ный супю́шка з ку́рятиною.
-ный мор – ку́ряча морови́ця, промі́рок (по́шесть) на ку́ри.
-ная память – ку́ряча па́м’ять.
-ная слепота (болезнь) – ку́ряча сліпота́, ку́рочка.
-ная (куричья) слепота, бот. Ranunculus arvensis L. – жовте́ць (р. жовтеця́) польови́й; Chelidonium majus L. – чистоті́л (-лу), борода́вник (-ку); Caltha palustris L. – калю́жниця звича́йна.
Лени́вый – ліни́вий, леда́ч[щ]ий, (с ленцой) ля[е]га́вий, баглаюва́тий. [Би́ли його́, бо був розпе́щений, упе́ртий, ліни́вий (Франко). Не здиву́йте з ліни́вого ві́рша (Л. Укр.). Леда́ча шка́па скрізь при́пинки ма́є (Номис)].
Очень, весьма -вый – ду́же, ве́льми ліни́вий, ліню́щий, ледачу́щий, преліни́вий, преледа́чий.
Делаться -вым – ліни́віти, ледащі́ти.
-вые вареники – варе́ні си́рники (-ків).
-вые щию́шка (борщ) з сві́жою капу́стою.
-вый шаг – ліни́ва хода́, ліни́вий хід (р. хо́ду).
Морко́вный – морквя́ни́й, морко́в’яний.
-ная ботва – морко́в’яна ги́чка, моркови́ння (-ння).
-ный супю́шка з мо́ркви.
Отва́р
1) відва́р (-ру), ви́вар, ю́шка, щерба́;
2)
-ва́р трав, фарм. – ви́вар із трав.
Потрохо́вый – потрухо́вий, подробо́вий.
-вый супю́шка з по́труху (и з по́трухом), з по́дробу (и з по́дробом).
Похлё́бкаю́шка, щерба́, сьорба́, посьо́рбиця; (для животных) заколо́та, (презр.) бе́вка. [Сьорба́й ю́шку, на дні ри́ба єсть (Приказка). Кашова́р щербу́ прити́рив вагана́ми варе́ну гу́сто з сазана́ми (Мкр.). Салда́ти голце́м-го́лі, а ї́сти – посьо́рбиця така́ (Борз.). Уси́пала в ми́ску яко́їсь бе́вки соба́чої і подала́ нам ї́сти].
-ка из круп – крупни́к.
Пусты́шка
1)
см. Пустельга́ 3.
Человек -шка – пустоб’я́ха.
Похлёбка -шка – нізчи́мна (го́ла) ю́шка.
Играть в карты в -шки – гра́ти (в ка́рти) без гро́шей;
2) дурни́ця;
см. Пустя́к.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Консьерж, консьержка – (франц.) консьєрж, консьєржка, воротар, швайцар.
[Біля самої брами в невеликій будці мешкала консьєржка, що продавала нам льодяники, помаранчі й голки з нитками для пришивання ґудзиків. Крім того, вона давала нам утіху. Унтер-офіцерові це обходилось у десять франків (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). А місто без консьєржок не має ні історії, ні смаку, пісне, мов юшка без перцю й солі, якась бовтанка. О ласі покидьки! Помиї, вишкребки, що витікають з альковів, кухонь, мансард і збираються по краплині в консьєржок, прориваються в життя,— яке смаковите пекло! (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). До кімнати ввійшов консьєрж, невисокий худий і метушливий селюк з величезними вусами (Л.Кононович, перекл. Луї Ґію)]
Обговорення статті
Многолюдство, многолюдие, многолюдье – багатолю́ддя, велелю́ддя, (реже) великолю́ддя, багатолю́дство, великолю́дство, велелю́дство:
какое многолюдие! – а люду скільки! яке багатолюддя!
[…мало змісту в європейській цивілізації; належить містам роздробитися на села, на мизи і з’їжджатися тільки в контори, на засідання на короткий час, не засиджуючись у величезних скопищах багатолюдства… (П.Куліш). Згромаджене досі велелюддя завирувало, кинулося до наготовленого для вогнищ паліччя, кожен вибирав собі зручний коли не для нападу, то для оборони кий (Д.Міщенко). На міських торговищах — велелюддя! Не вщухає гомін, скоморохи розважають і старих, і малих, гудуть гуслі, а над усім — линуть сизі димки, лоскочучи ніздрі смачними наїдками, що готуються тут же, на жаровнях і багаттях,— і млинці, і вареники, і сирники, і бабки, і смаженина, і гаряча юшка із судаком, стерляддю та лином… (В.Малик). А тут саме запустіння, старий будинок стоїть зовсім осторонь вуличного багатолюддя, потворний у своїй убогості, бо колишні прикраси на його фасадних стінах – ліплені дивовижні звірини і рослини вже занадто покришені невблаганним часом, дощами і морозами, а більше – людською лінню й недбалістю, його стіни помережилися зморшками довгих чорних тріщин, між якими густо розповзалось ажурним плетивом ще й павутиння тонших шпаринок (Ю.Завгродній)].
Обговорення статті
Наваристый – наваристий:
наваристый суп, бульйон, борщ – наваристий суп (юшка), бульйон, борщ.
[Мати, поставивши перед Василем тарілку наваристого борщу, була не менш здивована з його байдужості до любимої страви (Ю.Яновський). Добра штука — горох, подумав тоді Григорій, ковтаючи голодну слинку, бо згадалися йому наваристі супи і кулеші з гороху, що їх варила ще мати, покійна, горох родив на їхньому клинці, згадалися сковороди з білими горохвяниками, їх треба їсти гарячими, із підсмаженим салом (Володимир Дрозд). Коли посідали за стіл, пан Мартин прицмокував від задоволення язиком, куштуючи смачні напої та не менш смачні страви, йому сподобалося все: і наваристий борщ зі свіжою зеленню, і пшеничні пампушки з салом та часником, і гречані млинці з сметаною, і шулики з маком та медом… (В.Малик). Розкладала полумиски й горщики, ринку й таріль, і тільки-но торкався посуд простеленого обруса, як у ньому з’являлася їжа, та ще й неабияка: борщ м’ясний, наваристий і присмачена салом каша до нього, печені качки, гречаники, вареники і сластьони. Іван аж білий став, дивлячись на те багатство… (Валерій Шевчук). Якщо в хаті смачно пахне свіжовипеченим хлібом, Якщо на плиті булькає наваристий борщ, А в філіжанці духмяниться кава. Якщо я вільно кажу, що я хочу, як хочу, і кому хочу Тією мовою, якою я хочу, і мене при цьому розуміють, Якщо я дружу з сусідами і вважаю їх прекрасними людьми, Хоча вони й зовсім не схожі на мене. Якщо я маю змогу займатися улюбленою справою Та ще й отримую за це гідну платню. Якщо я впевнена, що в новинах мені завжди скажуть правду, А товари, які мені пропонують купити, тільки якісні й корисні. Якщо я знаю, що моя дитина в цій країні матиме прекрасне майбутнє… То яка, нафіг,  національна ідея мені ще потрібна??????!!!!!!!! (Галина Каранда)].
Обговорення статті
Пустышка, пустушка
1) (
пустой, ничтожный человек) шели́хвіст, пустоб’я́ка, пустоб’я́ха;
2) дурни́ця, (
ничто) марни́ця, (мелочь) дрібни́ця, аби́щиця, мала́ річ, (пустое) пусте́ (-то́го), ба́йка; (умен.) дурни́чка, дрібни́чка;
3) (
предмет с пустотой внутри) порожня́к;
4) (
резиновая соска для грудного ребёнка) (рус.) со́ска, пи́пка, мізю́к, смочо́к, ду́рник;
5) (
пустая бумажка, пустой билетик в жеребьёвке, лотерее) порожня́к:
играть в карты в пустышки – гра́ти (в ка́рти) без гро́шей;
похлёбка пустышка – нізчи́мна (го́ла) ю́шка;
человек пустышка – пустоб’я́ха. Обговорення статті
Сухарь – сухар, (диал.) засушок, осух, осушок:
свой сухарь лучше чужого пирога – хоч не красне, але власне (Пр.); свій хліб кращий (ліпший) від чужого книша (Пр.); ліпша своя хата, як чужа палата (Пр.); свої сухарі кращі від чужих пирогів (Пр.); свій борщ хоч не солоний, ліпший, ніж чужа юшка (Пр.); своє миле, хоч зогниле (Пр.); краще своє латане, аніж чуже хапане (Пр.).
[Зароблений сухар краще краденого бублика (Пр.). Сухар з водою, аби, серце, з тобою (Пр.). Кривоніс розпалив дрова, накидав в огонь картоплі, а в миску наклав чорних житніх сухарів і намочив їх у воді (І.Нечуй-Левицький). Хлопець одколупав од перепічки осушок, почалапав босими ногами до судника, щоб натерти осушок часником (Ю.Мушкетик). Сьогодні п’єм коньяк, а завтра — тільки воду, і те і те нам всмак, усе нам не на шкоду. Сидиш на сухарях — то і душа прозора, і відлітає страх, твердіє непокора (В.Стус). Обідрані, закутані в рядюжки, не розбереш, де злидні, де злодюжки. Ще й руки тягнуть, просять Христа ради. Це люди теж. А що ти їм даси, коли, минувши селища і гради, сам третій тиждень сухарі їси? (Л.Костенко)].
Обговорення статті
Сюрко – (франц.) сюрко.
[— На один костюм пішло майже сімнадцять метрів тканини. Ось погляньте сюди: ця частина називається каміза, а та — сюрко… — Як-як?! — Сюрко… Я вам по буквах скажу: село, юшка, рак, кіт, око… (з інтернету)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Бульоню́шка, -ки, бульйо́н, -ну; -ный – бульйо́нний, -а, -е.
Похлебкаю́шка, -ки.
Супю́шка, -ки.
Ухаю́шка, -ки.
Ушицаю́шка, ю́шечка, -ки.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Глуповатый
• Глуповат кто
– дурненький (дурнуватий, дуркуватий, придуркуватий, пришелепуватий, недоумкуватий, тумануватий) хто; придурок (недоумок) хто; прицуцуватий (безклепкий) хто; (образн.) прибитий на цвіту (мішком прибитий) хто; клепки не стає в голові в кого; не має однієї (третьої, десятої) клепки в голові хто; не всі дома в кого; юшка не доварилась в чиїй голові; каліка на голову хто. [Раденький, що дурненький. Пр. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий; чому хлопців не дурити — вони дурнуваті. Сл. Гр. Мені шкода його. Він хоч трохи й пришелепуватий, а справді добрий. Мирний. Він якийсь безклепий, — сказано, десятої клепки в голові нема. Сл. Гр. Він якийсь на цвіту прибитий. Сл. Ум. Чи й справді в його ученій голові юшка не доварилась? Стельмах.]
Дорого
• Дорого, да любо; дёшево, да грубо
– дорого, та мило; дешево, та гнило. Пр. Дешеве м’ясо — поганий борщ. Пр. Дешева рибка — погана юшка. Пр. Дешеву юшку надвір виливають, а дорогу поїдають. Пр.
• Дорого мне это стоило
(перен.) – дорого мені це стало (коштувало).
• Дорого яичко к Светлому Дню
– дорого яєчко (дорога крашанка) к Великодню (на Великдень). Пр. Хто зразу (вчасно) дав, той двічі дав. Пр.
• Любо-дорого посмотреть на кого, на что
– дуже (вельми) любо (мило) подивитися на кого, на що; сама втіха (радість) дивитися на кого, на що.
Каков
• Каков молодец!
– ото молодець (козак)!; ото птах!
• Каков он собой, из себя?
(разг.) – який він із себе?; який він на вроду (на лице, з лиця)? [Де він живе?.. Який він з себе?.. Коцюбинський.]
• Каков поп, таков и приход
– який піп, така його й парафія. Пр. Який пастух, така й череда. Пр. Який цар, такий і псар. Пр. Яка хатка, така й паніматка. Пр.
• Каково семя, таков плод
– яка нива, таке й насіння. Пр. Яке зілля, таке й насіння. Пр. Яке коріння, таке й насіння. Пр. Яке дерево, такі й паростки (відмолодки). Пр. Яка шепа, така яблуня. Пр. Який дід, такий його плід. Пр. Який батько, такі й діти. Пр.
• Каков привет, таков и ответ
– яке помогайбі, таке й бувай здоров. Пр. Який здоров, такий і помогайбі. Пр. Який добридень, такий і бувай здоров. Пр.
• Каков Савва, такова ему и слава
– який Сава, така й слава. Пр. Який Яків, стільки й дяки. Пр.
• Каков у хлеба, таков у дела
– як їсть, так і робить. Пр.
• Какова Аксинья, такова у неё и Меланья
– дурна мати — дурні діти. Яка трава, таке й сіно. Пр. Сова не приведе сокола. Пр. Тернина грушок не родить. Пр.
• Какова псу кормля, такова от него ловля
– як собаку (пса) годують, так він і гавка. Пр. Як Рябка годують, так Рябко і бреше. Пр. Сип коневі мішком — не ходитимеш пішком. Пр.
• Какова яблоня, таковы и яблочки
– яка грушка, така й юшка. Пр. Яка пшениця, така й паляниця. Пр. Яка пряжа, таке й полотно. Пр. Яке частування, таке й дякування. Пр.
Мило
• Мило, нечего сказать!
– гарно, нема чого казати!; гарно, нівроку!
• Дорого да мило, дёшево да гнило
– за добрі гроші — то й хороше, а дешевеньке то й поганеньке. Пр. Яка грушка, така й юшка. Пр. Яка пшениця, така й паляниця. Пр. Краше п’ятак передачі, аби до вдачі. Пр.
Сухарь
• Свой сухарь лучше чужого пирога
– хоч не красне, але власне. Пр. Свій хліб кращий (ліпший) від чужого книша. Пр. Ліпша своя хата, як чужа палата. Пр. Свої сухарі кращі від чужих пирогів. Пр. Свій борщ хоч не солоний, ліпший, ніж чужа юшка. Пр. Своє миле, хоч зогниле. Пр. Краще своє латане, аніж чуже хапане. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Юха́, юхи́, ю́шка, -кисуп уха, жидкая пища.
Набра́тися чиє́ї юхи́ – усвоить чьи манеры, обычаи, дух.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Каков поп, таков и приход. Див. Яблочко от яблони недалеко падает.
1. Який піп, така його й парахвія.
2. Без причини і смерти не буде.
3. І чиряк даремно не сяде, хіба почешеш.
4. Який пастух, така й череда.
5. Який піп, таке й благословення.
6. Який Сава, така й слава.
7. Яка грушка, така й юшка.
8. Яка пряжа, таке й полотно.
9. Яке частування, таке дякування.
10. Яке поїхало, таке й повернуло.
11. Яка пшениця, така й паляниця.
12. Яка хатка, така й пані-матка.
13. Який гість, така йому чість.
14. Дешевої рибки і юха дешева.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ю́шка, ю́шки, ю́шці; ю́шки́, ю́шок

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Го́лий, -а, -е.
1) О человѣкѣ: обнаженный, нагой, голый.
Не боїться мокрий дощу, а голий розбою. Гол. І. 49. Хоч голий та в поясі. Ном. 11190. Го́лий як бу́бон, як туре́цький святи́й. Совершенно голъ какъ въ прямомъ значеніи, такъ и въ значеніи 3-емъ. Ном. № 1522, 1523.
2) О предметѣ: лишенный обычнаго покрова, не покрытый, не занятый ничѣмъ, обнаженный.
Обідрали до голої кости. Ном. № 11098. Голе дерево. Ном. Положив снопа на голому току. Рудч. Ск. І. 55. Положили Савку на голую лавку. Ном. № 11918. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має. ЗОЮР. I. 201. В другій руці голий меч. Гол. ІІІ. 44.
3) Бѣдный, голый.
Біда нашим головам за панами голими. Ном. Нема голій школі волі, а то б догодила. Шевч. 369.
4) О хлѣбѣ: безостый, безъ усиковъ.
Ячмінь з остюками і голий. О. 1861. IX. 192.
5)
Го́ла го́лка. Игла безъ нитки. Черном.
6)
Го́лий борщ, го́ла ю́шка. Одинъ борщъ одинъ супъ и больше ничего. Баба побігла і взяла коробочку ячменю на відробіток, щоб не гола юшка була. Г. Барв. 501.
7)
Го́ла піч. Печь, изъ которой выгребены горящіе угли, чтобы сажать хлѣбъ. Грин. ІІ. 18.
8) Родъ игры съ бросаніемъ палокъ. КС. 1887. VI. 475. Ум.
Голе́нький, голе́сенький.
Деше́вий, -а, -е. Дешевый. Дешева рибка, погана юшка. Ном. № 10535. Деше́ва. Простая водка. Піти́ на деше́ву. Отправиться въ кабакъ. Лакей раз пішов на дешеву та й каже: «От я буду танцювати». Рудч. Ск. І. 215. Ум. Дешеве́нький и дешеве(і)сенький, -а, -е. Було й пиво кабацьке, таке дешевеньке для всякого росходу. Кв.
Джиґ! меж., выражающее звукъ, происходящій при взмахѣ розгами или хлыстомъ. Джиґ, Марушка, з перцем юшка. Ном. № 6380.
Полу́шка, -ки, ж. Полушка, 1/4 копейки. Грин. III. 546. Баба рака купила, три полушки дала; баба рака зварила, добра юшка була. Нп.
Потеру́ха, -хи, ж.
1) =
Потерть. Кіев. Подольск. Волын, гг.
2) Сифилисъ. Шух. І. 45. Ум.
Потеру́шка, потеру́шечка. Грин. III. 462. Хоч і риба потерушка, та хороша юшка. Ном. № 13843.
Просі́лне, -ного, с. Родъ кушанья. Готова страва вся стояла.... просілне з ушками, з грінками і юшка. Котл. Ен. V. 14.
Ша́рий, -а, -е.
1) Сѣрый, сѣроватый.
Ішов ляшок із Варшави, на нім сукні жовті, шарі. Острожск. у.
2)
Ша́ра ю́шка. Очень жидкій супъ, одна вода. Лебед. у.
3)
Це ша́рої кі́шки сон — говорятъ, когда кто-либо скажетъ что-нибудь невѣроятное. Грин. II. 308.
Юха́, юхи́, ж.
1) Супъ, уха, вообще жижица въ вареной пищѣ. Вх. Уг. 278.
Юхи підсип, коли єсть. Ном. № 13363. З дешевої риби і юха дешева. Ном. № 10535. Чаще въ этомъ знач. употребляется ум. ю́шка. (См.). Набра́тися чиє́ї юхи́. Усвоить чьи манеры, обычаи, духъ. Школярської юхи набрався. Ном. № 6096.
2) Кровь (презрительно). Желех.
Соба́ча ю́ха́, употр. какъ бранное слово. Як поп’ється, то йому не кажи ні злого ні доброго, — така собача юха. ЗОЮР. І. 152.
Ю́шечка, -ки, ж. Ум. отъ юшка.
Ю́шка, -ки, ж.
1) Супъ (съ мясомъ, картофелемъ и пр.), уха (рыбная), вообще жижица въ вареной пищѣ. Маркев. 164. Чуб. VII. 439.
М’ясом хвалиться, а воно і юшки не їло. Ном. № 2576. Дешева рибка, — погана юшка. Ном. № 10536. А петрушку криши в юшку. Шевч. 244. П’ять казанів стояло юшки. Котл. Ен. II. 11. Юшки моско́вської ухвати́в. Баловствомъ занимается. Ном. № 2927.
2) Сокъ растенія. Борз. у. Ум.
Ю́шечка. Чуб. V. 1159.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

За, пред. 2) *3а таки́ми обста́винами. Из-за таких обстоятельств. Сл. Нік.
3)
*Бу́де за мно́ю (о долге). Будет за мной. *3а ким (єсть, бу́де). Будет или принадлежит кому, отдастся кому. Картоплю варили — юшка за нею, яйця варили — шкаралуща й окріп за нею, а невістка ще нарікає, що з голоду пухне. Херс. Нік.
4)
*3а таки́х обста́вин. При таких обстоятельствах.
8)
*Прийти́ за ді́лом. Прийти по делу. Крим.
13) *
3а ду́мкою N. По мнению такого-то. Пр. Пр.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бульо́нъ = бульйо́н, ю́шка.
Горо́ховица = горо́х (юшка з гороху).
Грязь = грязь, грязю́ка (С. Аф.), кал, ка́ля, бруд, калю́ка, боло́то, багно́, багню́ка, (густа та беручка) — твань, тваню́ка С. Ш., (засохла) — зака́л С. З., (замерзла) — гру́да́, ко́лоть, (на тїлї) — не́чисть, ле́п, тури́ця, (що дуже в’їла ся в тїло) — ре́пиця, (на голові у малих дїтей) — тїмениця, (з заводів) — чвир, ю́шка. — С. З. Ш. — Сїй овес у грязь — будеш князь. н. пр. — Хто хоч мал, не топчи його в кал. н. пр. — Як свиня в болотї. — Аж з пъяти заводів до нас чвир) іде. — Юшки як напусти́ть з завода то й скотина не пъє — така вода. Сум. Ух.
Жи́жа = ю́шка, рідота́. — Сьорбай, Грицю, юшку — на сподї буде рибка. н. пр. — Треба підсипати густішої локші, а то сама рідота. Полт. Чайч.
Кровь = 1. крів, кров, кро́ва (С. Л.), здр. — крівця́, мазка́ (С. З. Л.), па́сока (С. З.), руда́ (С. З. Л.), ю́шка, переважно у жінок підчас місячки — кра́ска. — З правого крильця потече крівця. н. п. — Руда — не вода, розливати шкода. н. пр. — Вдарю так, що й мазка потече, що й пасокою вмиєш ся. — Треба коневи руду пустити. С. Л. — Треба йому мазку пустити. Кр. — Кро́вью нажито́е = кріва́виця. (Д. під сл. Кро́вный). — Изби́ть въ кровь = объюши́ти. — И́стёкъ кро́вью = зійшо́в кро́въю. 2. рід, плід, пле́мъя, поро́да, найбільше зневажливо — ко́дло. С. З. Л. — Бо я панського роду — не ходила боса зроду. н. п. — Добра порода та лиха врода. н. пр.
Ку́шанье = стра́ва, потра́ва, їжа, їство́, їда́, наїдки, (варене) — ва́риво, варе́не, (печене)— пече́ня, печи́сте, пече́не, (скоромне) — скоро́мина, скоро́мне, (пісне) — пісни́на, пісне́. — Голодному кожна страва добра. н. пр. — Хлїба не пік, страви не варив. Кн. — Яка приправа, така й потрава. н. пр. — На їжу був трохи вередливий. Кн. — Були там усякі їства штучні. Кот. — Хліб та вода — то козацька їда. н. пр. — Сьогодня варива нема, тільки печене. С. З. — Все стоїть на столі: і напи́тки і наїдки. Кр. — Різні стра́ви наро́дні на Українї: бі́ґос або бі́ґус (ковбаса або мъясо, печені або варені з квашеною капустою з салом), бри́нза або ґля́ґаний сир (сир з овечого молока), бу́цик або бу́цики (галушки або варяницї, смажені на маслї, їдять з сметаною або з медом), варе́ники (періжки з сиром або ягідьми, варені), варени́цї (шматочки тїста, зварені, їдять з маслом і сметаною), галушки́ (галки або шматочки тїста з юшкою з олїею або салом), голубцї (каша часом з мъясом, загорнута в капустяних листях), за́тїрка (юшка з тїста, розтертого дрібненько з олїєю або маслом), катлама́ (коржі в баранячому смальцї), ґру́ця (яшна каша з горохом), ква́ша (соложене тїсто з грушками або калиною), кутя́ (пшениця зварена з медовою ситою або риж з родзинками з миґдалевим молоком, обрядова страва на Сьвятвечір або на Голодну кутю), лемі́шка (запарене окропом борошно з молоком або маслом), ло́кшина (різане тоненько тїсто, зварене), макорже́ники (різані яблука, спечені в яйцях), мамали́ґа (кукурузяне борошно, запарене окропом, з маслом), орі́шки (пальчики з тїста на смальцї), пампушки́ (буханцї з олїєю і цибулею або часником), пенца́к (каша з цїлих яшних крупів), построма́ (сушена на сонцї баранина), пу́тря (рідка лемішка), рябко (з пшона з мъясом), тете́ря (з гречаної муки з пшоном, з олїєю), у́трібки (солянка з печінок і тельбухів), хома́ (тертий горох з сїмъям), шарпани́на або ба́ба-шарпани́на (пшенишне тїсто з юшкою з таранї або чабака), ши́йник (з ракових шийок), шулики́ (коржики з маком і медовою ситою), шупо́ня (горох з пшоняною кашою). Про українські народні страви д. Маркевича — „Обычаи, повѣрья, кухня и напитки Малороссіянъ“. К. 1861.
Отва́ръ = од(від)ва́р, ю́шка (од вареної риби або мъяса), щерба́ (од риби), цїд (од висївок).
Охо́тникъ = 1. охо́чий, ла́сий (до чого).— Він дуже до сього охочий. — Ласий до мняса. н. нр. 2. охо́тник, доброво́лець. — Нехай кожний іде по сусїднїм оселям, хуторам збірать охотників і як зберем ватагу, то й пошлем на поміч запорожцям. О. Ст. 3. охо́тник, стріле́ць, ло́вчий, лове́ць (С. Жел.), мислі́вець (С. З.), мисли́вий (С. Жел. Л.), мисли́вець (С. Жел.). — От біжить він, а стрілець на качку нацїляєть ся. н. к. — У стрільця дим густий та каша рідка, а у рибалки свита латана, та юшка смашна. н. пр. — Мислівцї звикли людям шкоди чинити, топчучи збожжя. Ст. Л.
Похлёбка = ю́шка (С. З. Л.), горохова — горо́хвянка, з рибою — сьорба́ (С. Л.), щерба́ (С. З. Л.). — Сьорбай юшку, на днї риба єсть. н. пр. — Ти, Андрушку, хлещи юшку, а я мнясце, бо мене дитина ссе. н. пр.
Разсо́льникъ = квасо́к (страва — юшка з солоними огірками, з мнясом, лавровим листом).
Супъ = суп, ю́шка (С. Л.), сьорба́, щерба́ (С. Л.).
Уха́ = ю́шка, ю́шечка, щерба́, щерби́чка. С. Л. — Дешева рибка — погана юшка. н. пр. — Поганою юшкою сил не поправиш. н. пр. — Коли стало на юшку, стане й на петрушку. н. пр. — Засолим оце озерце, то ви їжте щербичку, а на споді буде рибка. н. к.