Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 59 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Во́тчина – діди́ч[з]ні чи ба́тьківські до́бра нерухо́мі, ба́тьківщина, діді́вщина́, діди́зна, батьківща́нна має́тність нерухо́ма.
Земля́
1) (
земной шар) земля́;
2) (
вещество; прах) земля́;
3) (
почва, поверхность) земля́, ґ[г]рунт (-ту).
Вспаханная -мля́ – рілля́ (ж. р.), ни́ва.
Девственная -мля́ – цілина́, ціли́нна земля́.
Пахотная -мля́ – о́р(а)на земля́.
Сухая -мля́ – сухо́земля.
Утоптанная -мля́ – уто́птана земля́, збій (р. збо́ю).
-мля́ замёрзшая комками – гру́да, (собир.) гру́ддя.
Пласт -мли́ (при пахании) – верства́, шар, (при копании на глубь одного заступа) штих.
Слой (отвороченный) -мли – ски́ба.
Зе́мли (геол.) – зе́млі.
Возделывать, обрабатывать -млю – обробля́ти (роби́ти, управля́ти, по́рати) зе́млю (по́ле, степ, ріллю́).
Истощать (-щить) -млю частыми посевами – виробля́ти (ви́робити) зе́млю;
4) (
суша) земля́, суході́л (-до́лу), су́ша, матери́к (-ка́);
5) (
страна, область) земля́, краї́на, край; сторона́; (территория) терито́рія, тере́н (-е́ну). «Запорожские -мли» – во́льності Запоро́зькі.
Чужие -мли – чужі́ зе́млі (краї́, сто́рони), чужозе́мщина.
-мли за морем – замо́рські краї́, замо́р’я (ср. р.).
За тридевять -ме́ль – за двадця́ту грани́цю, за три́дев’ять земе́ль;
6) (
угодье, иногда с усадьбой) земля́, ґ[г]рунт; срвн. Уса́дьба.
-мли – ґрунти́ и ґрунта́.
Казённая -мля́ – скарбо́ва земля́.
Неудобная -мля́ – невжи́тки.
Необрабатываемая несколько лет -мля – облі́г (-ло́гу), перелі́г (-ло́гу).
Опустевшая -мля – пу́стка.
Отцовская -мля́ба́тьківщина.
-мля́, приобретенная правом первого занятия – за́ймань, займанщи́на.
Церковная -мля́ – церко́вна земля́, (отведенная для духовенства) ру́га, ру́жна земля́.
Выморочная -мля – безгоспода́рна земля́, відуме́рщина;
7) (
дол) діл (р. до́лу), земля́.
До -мли́, к -мле́ – додо́лу.
На -мле́ – до́лі, на землі́.
На -млю – додо́лу, на ді́л, на зе́млю.
Стереть с лица -мли́ – з сві́та згла́дити, (поэтич.) не да́ти ря́сту топта́ти;
8) (
фон) земля́, по́ле, тло; см. Фон. [Очі́пок по вишне́вій землі́ з зеле́ними розво́дами (Квітка)].
Име́нье
1) (
поместье) має́ток (-тку), має́тність (-ности), добро́, (чаще мн.) до́бра (р. дібр). [Па́нський має́ток перейшо́в до наро́ду (Коцюб.)].
-нья – має́тки, має́тності, до́бра. [Замо́жні воло́хи купува́ли до́бра в Брацла́вщині (Куліш)].
Собственное -нье – вла́сний має́ток.
-нье наследственное, родовое, благоприобретенное – має́ток спадко́вий (спа́дщина), родови́й, набу́тий (при́дбаний).
-нье (по)жалованное – на́даний (даро́ваний) має́ток.
-нье заповедное – зака́зни́й має́ток, запові́дник.
-нье выморочное – відуме́рщина, безо́тчина. [Тут пано́к оди́н жив, та заме́р, а наслі́дників нема́, так безо́тчина пі́де у казну́ (Харк.)].
-нье, оставшееся от отцаба́тьківщи́на, отці́вщина, (от матери) матери́зна, (от деда, от предков) діди́зна, дідівщи́на, предкі́вщи́на;
2) (
имущество) добро́, майно́, ста́ток (-тку), має́ток; см. Иму́щество.
-нье его состоит из пожитков и денег – його́ добро́ (майно́, ста́ток, має́ток) стано́влять пожи́тки та гро́ші.
Иму́щество – майно́, добро́ (диал. до́бре, р. -рого) ста́ток (-тку) и ста́тки (-ків), ста́тки-має́тки, доста́ток, худо́ба, (ум.) худі́бчина, (преим. земельное) має́ток (-тку) має́тність (-ности), до́бра (р. дібр). [Оддаю́ тобі́ в ру́ки все його́ майно́ (Св. П.). Пропи́в во́ли, пропи́в во́зи, пропи́в я́рма, ще й зано́зи, – все добро́ своє́ (Пісня). Що я, не хазя́їн на свойо́му до́брому? (Козел. п.). А ста́тку було́ в йо́го сім ти́сяч ове́ць, три ти́сячі верблю́дів, п’ятсо́т я́рем волі́в (Св. П.). Нажи́в собі́ ста́тки-має́тки криво́ю при́сягою (Л. Укр.). От як уме́р ба́тько, зоста́лася їм худо́ба: млин, і хлів, і кіт (Рудч.). Має́ток його́ дохо́дить до мільйо́на (Франко). Має́тність рухо́ма і нерухо́ма (К. С.). Порозпоро́шували діди́зну і вели́кі до́бра (М. Вовч.)].
-во движимое – рухо́ме добро́ (майно́), рухо́мість (-мости). [Їй (Акаде́мії) надає́ться пра́во набува́ти рухо́ме й нерухо́ме майно́ (Ст. Ак. Н.). Худо́ба і вся рухо́мість при йо́му (Номис)]; (пожитки) збі́жжя, худо́ба, скарб (-бу), ужи́тки (-тків), мана́тки (-ків), мана́ття (ср. р.), (жалкое) мізе́рія, зли́дні (-нів), (неплохое) доста́ток (-тку).
-во недвижимое – нерухо́ме добро́ (майно́), нерухо́мість.
Государственное, общественное -во – держа́вне, грома́дське добро́ (майно́).
Казённое -во – скарбо́ве (казе́нне) майно́.
Городское -во – міське́ (комуна́льне) майно́.
Удельные -ва – уді́льні до́бра (має́тки).
Церковное -во – церко́вне добро́ (майно́).
Частное -во – прива́тне майно́.
Благоприобретенное -во – набу́те (на́дбане, нажи́те) добро́ (майно́), набу́ток (-тку), надба́нок (-нку), надба́ння́. [Неді́лене між на́ми все надба́ння на́ше (Куліш)].
-во наследственное – спадко́ве добро́ (майно́), спа́дщина, спа́док (-ку), спа́дки (-ків).
-во родовое – родове́ добро́ (майно́), родови́й має́ток.
-во, доставшееся от предков – предкі́вщи́на.
-во, оставшееся от отцаба́тькі́вщи́на, отці́вщина, (от матери) матери́зна, (от брата) братівщи́на, (от деда) діді́вщи́на, діди́зна.
-во пожалованное – на́дане добро́ (майно́).
-во заповедное – зака́зне́ майно́, запові́дник.
-во долговое – боргове́ майно́, борги́ на ко́му.
-во наличное – ная́вне майно́ (добро́), готови́зна.
-во раздельное и нераздельное – майно́ поді́льне і неподі́льне.
-во тленное и нетленное – майно́ тлі́нне і нетлі́нне.
Колыбе́ль – коли́ска, коли́бка, лю́ля. [Дити́на з коли́ски та й ви́била пи́ски (Пісня). Не відхо́див від коли́бки і не міг надиви́тися на лю́бу дити́ну (Н.-Лев.). Вже твоя́ дити́ночка у лю́лі кричи́ть (Грінч. III)].
-бе́ль народовба́тьківщина (коли́бка, колиса́нка) наро́дів.
От (с) -бе́ли – з мале́нства, з коли́ски.
Ещё в -бе́ли – ще в спови́тку.
Край
1) (
конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)].
Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)].
Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка).
Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)].
До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця.
В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)].
Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)].
Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця.
Переливать через край – ли́ти через ві́нця.
Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)].
Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый.
Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми).
Край болота – при́болоток (-тка).
Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь!
Сшитый край ткани, см. Рубе́ц.
Шов через край – запоши́вка.
Шить через край – запошива́ти.
Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми.
Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми.
Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю.
Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками.
С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́?
На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в.
Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є!
Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру.
На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та.
На краю́ пропасти – край безо́дні.
На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́.
Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув.
Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю.
На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)].
Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)].
На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)];
2) (
ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)].
Край скошенный – скісни́й руб (край).
Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́].
Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)].
Край кристалла – криста́ловий руб.
Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м.
Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами;
3) (
страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)].
Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас?
Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)].
Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)].
Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)].
По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)].
Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)].
Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х).
Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я).
Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна;
4) (
часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край].
Ла́дно, нрч.
1) до́бре, гара́зд, га́рно, ла́дно; (
удобно) вигі́дно. [Ха́тку опорядкува́ли собі́ гарне́нько, – усе́ гара́зд, усе́ до́бре, та не ба́тьківщина (М. Вовч.). Оце́ ла́дно! три пани́, єдні́ штани́ (Номис)].
-но ли так будет? – чи так до́бре (гара́зд, га́рно) бу́де?
-но тебе толковать – до́бре тобі́ бала́кати.
-но живётся – до́бре живе́ться, гара́зд веде́ться.
Дело идёт -но – спра́ва йде до́бре (гара́зд).
-но уселся, так сиди – до́бре (вигі́дно) сів (умости́вся), то й сиди́.
Скрипка настроена -но (в лад), см. Лад 3.
Не складно да -но – не скла́дно, та ла́дно.
И -но и складно – і до ладу́ і до при́кладу (Приказка);
2) (
в согласии) у (з)ла́годі, у зго́ді, у ладу́. Жить -но с кем, см. Ла́дить 3;
3) (
в из’явлении согласия) до́бре! гара́зд! сі́лькісь! іно́се! іно́сь! ну-ну́! [«Прихо́дьте сього́дні до ме́не». – Гара́зд (Сл. Гр.). «Дай хоч тро́шечки спочи́ти». – Та сі́лькісь же! (Кон.). «Іно́се, дми собі́!» – так со́нечко сказа́ло, і ві́тер шпа́рко полеті́в (Греб.). «Як це поро́биш, принеси́ води́». – Ну-ну́! (Звин.)].
Любе́зный и -зен
1) (
в обхождении) ласка́вий, при́язни́й, прихи́льний, приві́тний, лю́б’язний, (вежливый) уві́чливий, че́мний, ґре́чний. [Слова́ твої́ ласка́вії, а чо́ртова ду́мка (Пісня). Він для ме́не бу́де, ма́буть, увічливі́ший, ніж ви (Крим.). Бува́й же здоро́в, ґре́чний моло́дче! (Чуб. III)].
Будь так -зен – будь таки́й до́брий, будь ла́скав, будь ла́ска.
Будьте -ны – бу́дьте до́брі, ласка́ві, зробі́ть ла́ску, якщо́ ва́ша ла́ска, будь (ва́ша) ла́ска, спаси́бі вам. [Да́йте, спаси́бі вам, кни́жку почита́ти (Звин.)].
Он был очень -зен со мною – він до ме́не був ду́же ласка́вий (приві́тний, ґре́чний).
Вы очень -зны – ви ве́льми (ду́же) ласка́ві.
-ная хозяйка – гости́нна (уві́члива, ласка́ва, приві́тна) господи́ня;
2) (
дорогой, милый) лю́бий, ми́лий, коха́ний, дороги́й. [Вона́ мені́ лю́ба, вона́ мені́ ми́ла (Пісня). Ляха́м свої́м коха́ним розка́зуйте, а не мені́ (Куліш)].
-ный друг, брат! – лю́бий (дороги́й, коха́ний) дру́же, бра́те!
-ное отечество – лю́ба (ми́ла) ба́тьківщина. -ный читатель! – чита́льнику ласка́вий! Послушай-ка, -ный! – слу́хайте-но, земля́че, чолові́че (до́брий)! Скажи-ка, -ная! – скажі́ть-бо, молоди́це (молоди́чко), ді́вчино! Эй ты, -ный!– аго́в, земля́че! гей, до́брий чолові́че!
Месторожде́ние
1) (
человека) мі́сце наро́дження, ба́тьківщина;
2) (
ископаемых) родо́вище. [Родо́вища рудо́го ву́гілля (Тутк.)]; а кроме того с оконч. -ище: -ние асфальта – асфальто́вище; (золота) золоти́ще; (меди) мі́дище; (мела) кре́йдище; (нефти) нафто́вище; (серебра) срі́блище.
-ние рудное – ру́дище.
Наде́л
1) (
действие), см. Наделе́ние;
2) (
земельный) наді́л (-лу), наді́лок, поді́лок (-лку), (диал.) поді́лля (-лля), рі́за, (участок) дільни́ця, (гал.) парце́ля, (усадьба) г[г]рунт (-ту), ум. ґ[г]рунте́ць (-нтця), ґ[г]ру́нтик (-ка). [Тут була́ його́ ба́тьківщина: ха́та й наді́л (Загірня). Поді́лку у їх по дві десяти́ни (Червоногр.). Вихо́джу я жа́ти свою́ рі́зу (Н.-Лев.). На́ші дільни́ці ота́м над шля́хом (Чернігівщ.). Накупи́в селя́нських парце́ль (Франко). Тут мені́ даду́ть ґрунте́ць і ха́ту (Л. Укр.).)].
Получить в -де́л – здобу́ти в наді́л.
Насле́дие – спа́док (-дку) и (мн.) спа́дки (-ків), спа́дщина; срв. Насле́дство. [Ти, Промете́ю, спа́док нам поки́нув вели́кий, незабу́тній (Л. Укр.). Є ці́лі ви́рази – спа́дки тих часі́в, як семінари́сти му́сіли бала́кати по-лати́нськи (Свидниц.). Літерату́рна спа́дщина стари́х часі́в (М. Зеров). Війну́ і ві́йсько вважа́ли за пере́житок, за спа́дщину старо́го ла́ду (Рада)].
В -дие – у (на) спа́дщину, у (на) спа́док, у спа́дку, спа́дщиною, спа́дком.
-дие предков, дедов, отцов – пре́дківські спа́дки (предкі́вщи́на), діді́вські (пра́дідівські) спа́дки (діді́вщина, діди́зна, пра́дідівщина), ба́тьківщи́на. [Ко́жна наро́дність живи́м сло́вом боро́нить пре́дківських спа́дків (Куліш). Сві́док сла́ви, дідівщи́ни з ві́тром розмовля́є (Шевч.). Ги́не сла́ва, батьківщи́на (Шевч.)].
Насле́дственный – спадко́ви́й, спадкоє́мний, спа́дщинний, спадща́нний, (о недвиж. имуществе ещё) діди́зний, діди́чний, (от предков) пре́дківський, пра́дідівський, (по отцу) ба́тьківський, (по матери) матери́з(не)ний. [Завели́ся на Вкраї́ні се́ла кня́жі і боя́рські спадко́ві (Куліш). Держа́вець спадко́вий (Грінч.). Вподо́бала я в про́стій коза́чці спадко́ву пиху́ свої́м пова́жним ро́дом (Г. Барв.). Князь князюва́в я́ко самовла́дний пан на своє́му діди́зному па́нстві (Куліш). Це в ме́не пла́хта ще матери́знена (Вовчанщ.)].
-ная болезнь – спадко́ва́ (спа́дщинна) х(в)оро́ба (сла́бість).
-ная власть – спадко́ва́ вла́да.
-ный грех – спадко́ви́й (спадкоє́мний) гріх.
-ное имение – спадко́ви́й (діди́зний) має́ток, спа́дщина, (доставшеся от отца) ба́тькі́вщи́на, отці́вщина, (от матери) матери́зна и т. п.; см. Насле́дство.
-ное право – спадко́ве́ пра́во.
-ная правоспособность – спадко́ва́ правозда́тність, пра́во бу́ти спадкоє́мцем.
Насле́дство – спа́дщина, спа́док (-дку) и (мн.) спа́дки (-ків), (гал.) діди́цтво; специальнее: (от предков) предкі́вщи́на, (от деда) діди́зна, діді́вщи́на, (от бабки) баби́зна, бабі́вщина, (от отца) ба́тькі́вщи́на, отці́вщина, (от матери) матери́зна, (от брата) братови́зна, браті́вщи́на, (от сестры) сестрі́вщи́на, (от свёкра) свекрі́вщи́на, (от тестя) тесті́вщи́на; срв. Насле́дие. [Після (Во́льфової) сме́рти він зроби́вся па́ном усіє́ї його́ спа́дщини (Франко). Я спа́док мав од ба́тька: виногра́ди, і ни́ву до́бру, і садо́к, і дім (Л. Укр.). Спа́дків по вас я не сподіва́юся ма́ти (Харківщ.). Йому́, сироті́, ні́где узя́ти, ті́льки що спа́дками живи́тись (Квітка). Мале́ діди́цтво, вели́ке головни́цтво (уголовщина) (Франко). Нам ба́тьківщини не діли́ти (Приказка)].
В -ство, по -ству – у (на) спа́дщину, у (на) спа́док, у спа́дку. [Ма́ли вла́сну зе́млю і передава́ли її́ в спа́дщину (Доман.). Взяли́ собі́ у спа́док всі пісні́ його́ (Л. Укр.). По ньо́му світ зоста́всь на спа́док и́ншим (Крим.)].
Вступать вступить в -ство – обійма́ти, об(ій)ня́ти спа́дщину.
Доставаться, достаться в -ство, по -ству кому от кого – припада́ти, припа́сти, спада́ти, спа́сти кому́ (спа́дщиною, спа́дком, у спа́дщину, у спа́док, у спа́дку), дістава́тися, діста́тися кому́ спа́дщиною и т. п. по ко́му (реже після ко́го). [Оте́ць уме́р, на ме́не спав має́ток (Куліш). Од яко́їсь ті́тки у спа́дку йому́ діста́вся (М. Вовч.)].
Лишать, лишить -ства кого – позбавля́ти позба́вити спа́дщини кого́, не дава́ти, не да́ти спа́дку кому́, (об отце по отнош. к сыну ещё) висиновля́ти, ви́синовити кого́.
Оставлять, оставить в -ство – (за)лиша́ти, (за)лиши́ти спа́дком (у спа́дщину, у спа́док), (завещать, словесно) відка́зувати, відказа́ти, прика́зувати, приказа́ти, (письменно) відпи́сувати, відписа́ти кому́ що. [Вмира́ючи, усе́ господа́рство приказа́ла дочці́ (Квітка). Знай: спа́дщини тобі́ я ввік не відпишу́ (Самійл.)].
Отказ, отречение от -ства – зріка́ння, оконч. зре́че́ння спа́дщини (спа́дку), відмовля́ння, оконч. відмо́влення (відмо́ва) від спа́дщини.
Отказываться, отказаться от -ства – зріка́тися, зректи́ся спа́дщини (спа́дку), відмовля́тися, відмо́витися від спа́дщини.
Открытие -ства – відкриття́ спа́дщини.
Получать, получить -ство – дістава́ти, діста́ти, оде́ржувати, оде́ржати, відбира́ти, відібра́ти спа́дщину (спа́док, спа́дки). [Оде́ржавши невели́чку спа́дщину від ро́дича (Грінч.)].
Получить в -ство что – діста́ти, оде́ржати, відібра́ти, здобу́ти, прийня́ти, перейня́ти у (на) спа́дщину (у и на спа́док, у спа́дку, спа́дщиною, спа́дком) що, (гал.) оді́ди́чити що. [У́клад життя́, оді́браний од батькі́в у спа́дщину (Рада). Перейня́ла добро́ на спа́дщину од своє́ї ма́ми (Н.-Лев.). Оде́ржаний у спа́дку по ба́тькові фільва́рочок (Франко). Одібра́в його́ (капіта́л) в спа́дку (Крим.)].
Утверждение в правах -ства – стве́рджування (оконч. стве́рдження) пра́в(а) на спа́дщину.
Не́где, нрч. – нема́(є) де, ні́де, (диал.) ні́где. [Ги́не сла́ва, батьківщи́на; нема́є де ді́тись (Шевч.). Нема́ де прихили́тись в сві́ті одино́ким (Шевч.). Ні́де поді́тись (Київщ.). Ні́где пра́вди ді́ти (Шевч.)].
Мне -де сесть – мені́ ні́де (я не ма́ю де) сі́сти.
Достать воды было -где – (роз)добу́ти (діста́ти) води́ не було́ де.
-где яблоку упасть – нема́ де (ні́де) я́блукові впа́сти.
Оте́чество – отчи́на, отчи́зна, ба́тьківщина, рі́дний край, рі́дна краї́на.
Враг -ва – отчи́зний во́рог (Куліш), во́рог рі́дного кра́ю.
Отцо́вщинаба́тьківщи́на. [Цей ху́тір – моя́ ба́тьківщина].
Отчи́знаба́тьківщи́на, рі́дний край, рі́дна краї́на, вітчи́зна.
Тоска по -не – ту́га, сум, сумува́ння за рі́дним кра́єм.
О́тчинаба́тьківщи́на, Срв. Во́тчина.
Пото́мственный – наща́дний, наща́дковий, спадко́вий.
-ный дворянин – стовбови́й шля́хтич (дворяни́н).
-ное имение – спадко́вий має́ток, діди́зна, ба́тьківщина, матери́зна.
-нно – спадко́во, наща́дко́во.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вотчинабатьківщи́на, -ни, діди́зна, -ни.
Колыбель
3) (
для качания) коли́ска, -ки;
2) (
родина) ба́тьківщина, -ни.
Отечество – отчи́зна, -ни, ба́тьківщина, -ні.
Отчизнаба́тьківщина, -ни, рі́дний край.
Родинаба́тьківщина, -ни, рі́дний край (род. кра́ю).
Родительский – ба́тьківський, -а, -е; -ское наследиеба́тьківщина, -ни.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Имущество – майно; добро; статки. Движимое имущество – рухоме майно; рухомість. Недвижимое имущество – нерухоме майно; нерухомість. Имущество после отцабатьківщина. Имущество после матери – материзна. Имущество после брата – братівщина. Благоприобретенное имущество – набуток; надбане майно, добро. Наследственное имущество – спадкове майно. Государственное имущество – державне майно. Городское имущество – міське, комунальне майно. Частное имущество – приватне майно.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Имущество
• Движимое имущество
– рухоме майно (добро); (іноді) рухомість.
• Имущество, доставшееся от отца, матери, брата, дедушки, бабушки, от предков
– майно, що дісталося в спадок від батька, матері, брата, діда, баби, від предків, також батьківщина, материзна, братівщина, дідівщина (дідизна), бабизна, предківщина.
• Недвижимое имущество
– нерухоме майно (добро); родовий маєток.
Наследство
• Вступать, вступить в наследство
– обіймати, об(ій)няти (посідати, посісти) спадщину (спадок).
• Доставаться, достаться в наследство, по наследству кому от кого
– припадати, припасти кому у спадщину (на спадщину, у спадок, на спадок, спадщиною, спадком) по кому, від кого; діставатися, дістатися кому у спадщину (у спадок, на спадок, спадщиною, спадком) по кому, від кого.
• Доставшийся по наследству
– спадковий; припалий у спадщину (на спадок, у спадок).
• Лишать, лишить наследства кого
– позбавити, позбавляти спадщини (спадку) кого; не давати, не дати спадщини (спадку) кому.
• Наследство предков, деда, бабушки, отца, матери
– предківська спадщина (предківщина), дідівська спадщина (дідівщина, дідизна), бабизна (бабівщина), батьківська спадщина (батьківщина), материнська спадщина (материзна).
• Получить в наследство что
– дістати (одержати, здобути, прийняти, перейняти) у спадщину (на спадщину, як спадок, у спадок, на спадок, спадщиною, спадком) що; успадкувати що.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ба́тьківщина
1)
наследство по отцу;
2)
отчизна, отечество, родина.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Наследство – спа́док (-дку), спа́дщина; н. (оставшееся) после матери – материзна; н. (оставшееся) после отцаба́тьківщина; н. по завещанию – запові́тна спа́дщина; вступать в -ство – обійма́ти, обняти спа́дщину; оставаться в -во кому – спа́сти на ко́го, припа́сти кому́; оставить в -ство – спа́дком (у спа́док) лишити кому́; по -ству – в спа́док, спадко́во.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ба́тьківщина, -ни, -ні

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́тьківщина, -ни, ж.
1) Наслѣдство отъ отца.
Попропивав усю батьківщину. Кв. Нам ба́тьківщини не діли́ти. Намъ не изъ-за чего ссориться. Ном. № 3313.
2) Родовое имущество. Переносно: наслѣдіе отъ предковъ. ЗОЮР. I. 80.
Гине слава, батьківщина. Шевч.
Вітці́вщина, -ни, ж. = Батьківщина. Желех.
Наживни́й, -а́, -е́. Благопріобрѣтенный. У його земля наживна, а не батьківщина або дідівщина. Волч. у.
Отце́вщина, -ни, ж. = Батьківщина. А той запорожець як неблагополучно стало у Січі, прийшов на отцевщину. О. 1861. X. 33.
Отчи́зна, -ни, ж.
1) =
Батьківщина. Кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки й левади. АД. II. 48.
2) Отечество, отчизна, родина.
Хоч би ти... для отчизни кинувсь із мосту в воду, то й я за тобою. К. ЧР. 77.
Сей, ся и ся́я, се и се́є, мѣст.
1) Этотъ, эта, это.
Прости, Боже, сей раз. Ном. № 155. Сеї ласки я і в жида достану. Ном. № 4768. Се ж наша батьківщина. ЗОЮР. І. За сеє ж дівку чорнобриву, товстеньку, гарну, уродливу тобі я далебі що дам. Котл. Ен. Чом се хата не метена? Ном. № 1182. То се така твоя добрість? Левиц. Пов. 81. Сеє не теє. Се да то. Сидимо у її рідні: тепер вони сеє не теє.... балакали, а далі.... Канев. у. Се б то. То есть. А його жінка, се б то Олена, що була хорунжівна. Кв. Коли се. Какъ вдругъ, какъ вотъ. Їдуть собі, коли се — мишаче військо. ЗОЮР. II. 61.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Батьківщи́на, -ни, ж. *3) Отечество, родина. Ефр.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Благопріобрѣ́тенный = при́дбаний, на́дбаний, набу́тий, нажи́тий. — Благопріобрѣ́тенное иму́щество = набуток, на́дбане, нажи́те добро́. — Це його набуток а не батьківщина.
Благосостоя́ніе = доста́ток, гара́зд, добро́бит. — Він має достаток. — Хто в бідї, нехай біду стерпить, а хто в гараздї, щоб нїко́ли біди не знав. н. пр. — Добробит в краю не то що не підносить ся, але очевидячки упадає. Батьківщина.
Вліятельный = впливови́й, ду́жий, си́льний. Нехай Рада народня скличе зараз найбільше впливових мужів. Батьківщина.
Во́тчина = дїдівщина, дїди́зна, ба́тьківщина, матери́зна. (Родовий маєток.) — Ви купи́ли сей грунт? Нї, се моя батьківщина. (Слово Во́тчина прикладаєть ся до нерухомого земельного маєтку, частїше великого).
Газе́та = газе́та, часо́пись. — Батьківщина, часопись полїтична для народу.
Гарнизо́нъ = зало́га. — Всю там в фортецї залогу вирубали. Л. Вел. — Напав на кріпость Бургас, випер залогу і заняв місто. Батьківщина. — Крій порога трівога, коло вікон залога? н. з. — улик.
Ги́бнуть = ги́нути (С. Аф.), пропада́ти. — Гине слава, батьківщина. К. Ш.
Горизо́нтъ = о́брій, видокру́г, небозво́д, кругогля́д (Лов.), кругозір (Онатович). — Сонце сїло за обрій. С. Л. — На полїтичному видокрузї збірають ся тяжкі хмари. Батьківщина. — На західному небозводу висїла чорна хмара. Фр.
Госуда́рственный = держа́вний. — Рада державна постановила. Батьківщина.
Избира́тель = ви́борець. Гал. — Посол Ю. Романчук скликав своїх виборцїв, щоб здати перед ними справу зі своєї роботи в радї державній. Батьківщина.
Избира́тельний = ви́борчий. Гал. — Реформа виборча єсть конче потрібна. Батьківщина.
Иму́щество = добро́, худо́ба, має́ток, має́тки, ста́тки, вжи́тки, майно́ (Гал.). — Буде впить ця й похмелить ця й чумакові не журить ця, що пропив добро. — Не збірай синові худоби, збери йому розум. н. пр. — Маєток скупого оживає по смертї його господаря. н. пр. — Нехай отець-матуся статки, маєтки збувають, мене молодого з неволї викупають. н. д. — Забірають із собою усї свої вжитки, ще й маленькі дїтки. н. п. — Благопріобрѣ́тенное иму́щество = д. під сл. Благопріобрѣ́тенный. Родово́е иму́щество = родове́, (після дїда) — дїдівщи́на, дїди́зна, (після батька) — ба́тьківщина, отцївщина, (після матері) — матери́зна, (після брата) — братівщи́на. — А дїдизни було доволї — вічний покій предкам і дїдам. н. о. — Спорить ся, як за батьківщину. н. пр. — Отцївщини в мене нема. Кр. — А єсли материзна, тогдї мають браття з сестрами рівно подїлити. Ст. Л. — Наслѣ́дствеяное им. = спадкове́ добро́, спа́док (С. З.), спа́дщина і д. Родово́е им. — Давайте мінї усю спадщину, а я за ваші частї буду сплачувати. — Дви́жимое им. = рухо́ме добро́, рухо́мість (С. З.), рухо́мі ре́чі, (переважно скотина) — худо́ба, ста́ток, ста́тки, това́р, (переважно хлїб і хатні речі) — збі́жжя, (переважно одежа) — мана́тки, мана́ття, (переважно хатні речі) — скарб, (злиденне) — мизе́рия, зли́днї. — Шати і́ всякиї убори і всї иньшиї речі рухомиї. Ст. Л. — Багато у його худоби: одних волів шість пар. — Не мавши статку, не буде й упадку. н. пр. — Мізерії наклав дві скриньки, на човен зараз одіслав. Кот. — Недви́жимое им. = має́тність, має́ток, нерухо́ме добро́, лежа́чая має́тність. — Всякая маєтность материстая маєть іти в рівний дїл межи всїх дїтий. Ст. Л. — Всю маєтность так лежачую, яко і рухомую. Ст. Л. — Зо всей худоби лежачої і рухомої. Орлик. С. З. — Госуда́рственное, казённое им. = держа́вне, скарбове́, казе́нне. — Заповѣ́дное им. = заказне́. — Обще́ственное им. = грома́дське. — Не то громадського, а й свого добра не догледїв. — Пожа́лованное им. = даро́ване. — Се йому дароване від царя за службу. — Помѣ́щичье им. = панське, скарбове́ (Прав.).
Кругозо́ръ = кругогля́д, видокру́г, кругосьві́т (Ос.) і д. Горизо́нтъ. — Прозорий воздух розширяв кругогляд далеко. Лев. — Съ широ́кимъ кругозоро́мъ = широкогля́дний. — Широкоглядний полїтик. Батьківщина.
Наслѣ́діе = спа́док (С. З. Л.), спа́дки, спа́дщина, наслїдство (С. Жел.), від давних предків — пре́дківщина, від дїда — дїди́зна, дїдівщи́на, від баби — баби́зна, від батька — ба́тьківщина, отцївщина, від матері — матери́зна, від брата. — братови́зна, братівщи́на, після свекра або свекрухи — свекрівщи́на, посвекро́вщина. — Не маєть нїхто нїкому жадного спадку записовати, чого в руках не маєть. Ст. Л. — Дочки плачуть, розбивають ся: як пеньку забувати, а зятї ходять, нишком говорять, як би спадки забрати. н. п. — Жінкам, що віддавали ся в Польщу, Литовський статут відбирав право спадщини після їх родини. Бар. О. — Язик народа — то найдорожча спадщина предків, єсть то мов би кров в тїлї нашому. Бар. О. — Моя спадщина або нїчого не значитиме або нїчого не поможе. Кн. — Спокон віку з роду в рід це наша батьківщина. Кн. — Нам батьківщини не дїлити. н. пр. (Д. ще під сл. Иму́щество).
Оте́чество = оте́чество (С. Жел.), отчи́зна, одчи́зна (С. Жел. З.), ба́тьківщина (С. Пар.) роди́на (С. Л. Пар.), оте́щина (С. Жел.), вітчина́ (С. Пар. Жел. Се останнє слово вживаєть ся тільки в Галичан, і у галицьких письменників.) — Отечество на язицї, а в серцї облуда. н. пр. (Номис, ст. 182). — А отечество так любить, так за ним бідкує, та так з його, сердешного, кров, як воду, точить. К. Ш.
Отцо́вщина = отцї́вщина, ба́тьківщина (О. Аф. З.). — Пр. д. під сл. Иму́щество і Наслѣ́діе.
Отчи́зна = роди́на (С. З. Л.), рі́дний кра́й, ба́тьківщина (С. Пар.). — Лучче на родинї кістьми полягти, а нїж на чужинї слави поняти. н. пр.
Пепели́ще = 1. попе(і)ли́ще, попе(і)ли́ця, во́гнище. — Прохололо... нї іскорки: лежить попелище. Аф. 2. ба́тьківщина, матери́зна, рідна́ осе́ля.
Погиба́ть, поги́бнуть = ги́нути (С. Л.), загиба́ти (С. З. Л.), погиба́ти, загинат́и (С. Л), за(по)ги́нути (С. Аф. З.), пропа́сти, зги́нути (С. З.), занапасти́тись (С. Л.), запропасти́тись, скона́ти, поскона́ти. — Гине слава, батьківщина К. Ш. — Ой поїхав в Московщину, та там і загинув. свою рідну Україну на віки покинув. н. п. — Чи з кохання загибати? Н. п. — Згинули, мов їх земля поглинула. М. В. — Загиб, загиб у Синицях Педел молоденький. н. п. — Хоч ізгинь, пропади, а до мене не ходи. н. п. — Бодай тиї посконали що нас розлучили. н.п. Б.
Пропада́ть, пропа́сть = пропада́ти, ги́нути, пропа́сти, зги́нути (С. Л.), заги́нути, поги́нути (С. Л.), сли́знути, гала́ сьві́та піти́, ґи́ґнути, про кількох — ви́гинути; зника́ти, позника́ти. — Квітки пропали од морозу. — Пропав нї за цапову душу. — Пропадеш, як собака в ярмарку н. пр. — Оборони од напасти, не дай мінї враз пропасти. Сг. — Пропав і дуб, і кобила, та ще й в хамутцї. К. X. — Гине слава, батьківщина. К. Ш. — Згинуть наші вороги, як роса на сонцї. Чуб. — Наша пісня, наша мова не вмре, не загине. К. Ш. — Його сивуха, запалила, і він, як муха в зїму, слиз. Кот. — От кравець умотав хвіст у руки, як одпустив три аршини — так вовк трохи не ґиґнув. н. к. — Щоб ти гала сьвіта, пішов! Хар. Граб. — Пропа́сть безъ вѣ́сти = запропасти́ти ся. С. Л. — Пропа́вшій = пропа́лий. С. Л.
Роди́тельскій = роди́тельський, батькі́вський і ма́терин, отце́вий і ма́тчин. — Отцева і матчина молитва зо дна моря рятує, а проклін у калюжі топить. н. пр. — Роди́тельская суббо́та = помина́льна субо́та. — Роди́тельское наслѣ́діе = ба́тьківщина.