Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 21 статтю
Запропонувати свій переклад для «белькотати»
Шукати «белькотати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бормота́ть
1) ми́мрити, бубоні́ти, жебоні́ти, муркоті́[а́]ти, ми́ркати, мурмоті́[а́]ти, мурча́ти, курни́кати, белькота́[і́]ти;
2) (
ворковать) туркота́[і́]ти, буркота́ти. [В лу́зі туркота́[і́]ла го́рлиця. Голу́бка бурко́че].
Глю́кать – ґерґота́ти, ку́ркати, белькота́ти. [Гинди́к ґерґоти́ть].
Колобро́дить
1) (
шляться, слоняться) ника́ти, сновиг[ґ]а́ти, блука́ти, тиня́тися, ве́штатися, снува́тися;
2) (
проказить) колобро́дити, колобро́їти, бро́їти, пустува́ти, штука́рити, витворя́ти, чмутува́ти. [Ці́лу ні́чку колобро́дить, за собо́ю че́лядь во́дить (Пісня). Ене́й тут до́бре колобро́див (Котл.). Не ма́ло-ж ма́буть вони́ й бро́їли; згада́ймо-ж іще́, що витворя́в князь Влади́мир у Ки́їві (Куліш)];
3) белькота́ти (-кочу́, -ко́чеш), говори́ти безла́дно, верзти́ (нісені́тницю).
Лепета́ть, лепё́тывать, лепетну́ть
1) (
о ребёнке) лепета́ти, (реже лепота́ти), лепетну́ти, белькота́ти (-кочу́, -че́ш), белькотну́ти, жебоні́ти; (о листьях) лопота́ти (-почу́, -чеш) и лопоті́ти (-почу́, -поти́ш), лопотну́ти. [Дити́нка в коли́сці лепе́че (Харківщ.). Дити́на белько́че: «ма́мо»! (Квітка). Бу́демо жебоні́ти, як мале́нькі ді́ти (Чуб. V). Ли́стя на оси́ці за́вше лопо́че (Брацлавщ.)];
2) (
говорить непонятно, болтать вздор, лопотать) лепета́ти (-печу́, -чеш) и лепеті́ти (-печу́, -пети́ш) лепетну́ти, лопота́[і́]ти, лопотну́ти лепота́[і́]ти, белькота́ти и белькоті́ти (-кочу́, -коти́ш), белькотну́ти. [Не тя́мить голова́, що язи́к лепе́че (Номис). Ти чого́ лепети́ш, як дзво́ник? (Черкащ.). Го́жа двохлі́тня ді́вчинка вже до́бре лопоті́ла по-німе́цькому (М. Лев.). Пе́йсах белькота́в щось невира́зне (М. Левиц.). І́волги з лип щось белькота́ли на весь садо́к (Мирний). «Його́ го́лос!» – белькоті́ла Зі́нька (Стор.)].
-ться – лепета́тися, лопота́тися, белькота́тися.
Лопота́ть
1) (
болтать без умолку) лопота́ти (-почу́, -чеш) и лопоті́ти (-почу́, -поти́ш), сокота́[і́]ти, торохті́ти; (скороговоркой) дріботі́ти, чеса́ти;
2) (
говорить бестолково или невнятно) лопота́[і́]ти, белькота́[і́]ти, цве́нькати; (на непонятном языке) лопота́[і́]ти, шваркота́[і́]ти, джеркота́[і́]ти, ґерґота́[і́]ти, цве́нькати. [Го́жа двохлі́тня ді́вчинка вже до́бре лопоті́ла по-німе́цькому (М. Левиц.). Він і по-францу́зькому джеркоти́ть (Мова)];
3) (
плескать, шуметь) лопота́[і́]ти, (о воде ещё) лепоті́ти.
Немова́ть
1) (
быть немым) німува́ти, бу́ти німи́м;
2) гарка́вити, лепета́ти, белькота́ти;
срв. Карта́вить, Лепета́ть 2.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Послушать
1) послухати;
2) (
послушаться) послухати, послухатися:
вот послушай – ось послухай, слухай сюди, послухай-но;
послушай, ври, да знай же меру – брехати бреши, та не забріхуйся;
послушай-ка! – слухай-бо!, послухай-но!, слухай-но!;
послушайте, что я вам скажу – послухайте (слухайте), що я вам скажу́; слухайте сюди.
[Такеньки, було, вмовляє її. Одного разу хотів він її розважити та й каже: — Годі тобі, голубко, клопотатись. Ось послухай лишень, що я тобі скажу: я вже кума пригласив (М.Вовчок). Ось послу́хай мене́ дурно́ї, то, мо́же, чи не порозумні́шаєш (Б.Грінченко). —Романе, слухай сюди! Коха тебе Хведоска, нехай іде! А що мати варняка, то я того і вухом не веду!.. (М.Кропивницький). — Отже, слухай сюди: Бурлака на тім боці, на весіллі, то він неминуче буде йти цією вулицею назад (І.Карпенко-Карий). — Ось слухай сюди! Ото була собі така жінка, що ніколи доброго слова не сказала чоловікові (І.Нечуй-Левицький). А ти, Бавмерте, слухай сюди, що я тобі скажу. Коли старі люди починають белькотати, як малі діти, то чорт з радощів аж на голові ходить (Л.Українка). — А знаєш, Рино, жінка по-вкраїнському «дружиною» зветься? — Ну? — І знаєш, «дружина» — це краще, як «жінка» або «супруга», бо «жінка» — то означає «рождающая», «супруга» ж по-вкраїнському — «пара волів», а «дружина»… Ось послухай; рекомендую — моя дружина, або: моя ти дружинонько (М.Куліш). — Ану, послухай, — казав хлопець, розгортаючи пакунок паперів. Борис послухав і ухвалював (В.Підмогильний). Прокіп зітхнув і, намотавши батога на руку, щоб не згубить, обернувся до Олеся: — Ось послухай, дурнику, що я тобі скажу. Слухай і на вус мотай. Тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть (Г.Тютюнник). Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки! (Л.Костенко). Послухай вересня — і він повість у миготливо-золотій задумі: те, що в веснянім виснилося шумі, іще й подосі жде на благовість (В.Стус). — Слухай сюди: їдьмо разом на склад! (В.Барка). Повірте, не ваша нездатність тому причиною, а лінивство надмірне та оспалість думки. Хочете пересвідчитись у правдивості моїх слів, то слухайте сюди: усі ті ваші труднощі я розмаю, як оком змигнути, миттю зараджу всім нестачам, що, як ви кажете, бентежать вас і знесмілюють до оголошення друком історії вашого преславного Дон Кіхота, світила і зерцала всього мандрованого лицарства (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Хотів послухати голос своєї совісті, але не знав на якому каналі].
Обговорення статті
Сумбурить, разг. – лико плести, плутати, (ещё) белькотати, верзти, (диал.) белендіти. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Лепетать – лепета́ти, -чу, -чеш, белькота́ти, -кочу́, -ко́чеш.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Белькота́ти, белькоті́тибормотать, лепетать.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

белькота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і белькоті́ти, -кочу́, -ко́тиш, -котя́ть

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бе́лькнути, -ну, -неш, гл. одн. в. отъ белькотати. Сболтнуть, сказать что либо необдуманно. Язик белькне та в кут, а спину виставлять — б’ють. Ном. № 1122.
Белькота́ти, -чу́, -чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик.... белькотав. Ен. V. 58. Показує ручкою і белькоче: мамо.... Бозя! Кв. «Тату!» белькотали — «тату, тату! ми не ляхи». Шевч.
Белькоті́ти, -чу́, -чеш, гл. = Белькотати. Засідатель обмахується та белькотить. Стор. І. 236.
Блекота́ти, -чу́, -чеш, гл.
1)
= Белькотати.
2) Клокотать.
Беру воду з переводу, а вода блекоче. Гол. І. 176.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Глю́кать = ку́ркати, белькота́ти. С. Л. (Про крик індиків).
Говори́ть, ся = говори́ти, ся, каза́ти, бала́кати, мо́вити, ся, мовля́ти, промовля́ти. — Добре тому жити, хто уміє говорити. н. пр. — Я не піп по два рази казати. н. пр. — Хоч будуть питати — не буду казати. н. п. — Не мов мінї нї словечка, нехай буде гречка. н. п. — Мати сина виряжає, тай до сина промовляє. н. п. — Не так швидко робить ся, як мовить ся. н. пр. — Говори́ть на обу́мъ = г. навмання́, не зна́ть що. — Г. обиняка́ми = г. на здога́д. — На здогад буряків, щоб дали капу́сти. н. пр. — Г. безъ обиняко́въ = г. без сорома́ ка́зка. — Г. въ носъ = гугня́вити, бубня́вити, кана́ркати. — Г. сквозь зубы = цїди́ти. — Г. себѣ́ подъ носъ = ми́мрити, (хто так гово́рить) — ми́мря, мимрі́й, бу́рмило. — Ідиж, кажу, не мимри там під ніс. Гул. Арт. — Говори́ть вздо́ръ = д. під сл. Вздоръ Городи́ть. — (З бурчанням) — бурмота́ти, бурча́ти (хто так говорить) — бурку́н. (З гнївом) — гри́мати, (хто так говорить) — гри́мач. – (З криком)— галасува́ти, репетува́ти. — (Голосно та не ясно) — гомонїти. — (Гаркаво) — га́ркати, гаркотїти, (хто так говорить) — гарку́ша. — (До кого: ти або ви) — ти́кати, ви́кати. — Ти мінї не тикай, бо мене царь ґудзикати обтикав. н. пр. — (Мля́во) — слебезува́ти. – (На незрозумілій мові) — ґерґота́ти, ґергота́ти, джергота́ти, шваркота́ти. — Прийшли Нїмцї під бабинї сїнцї, джеркочуть-джеркочуть і самі не знають що. н. з. — гуси. — А Лейба — „гершт“ до Рухлї щось гергоче. Гул. Арт. — Все джеркотять, як гуси, по нїмецьки. Греб. — Що вони говорять, не знаємо, бо по нїмецьки шваркочуть. Фр. — (Не розбірно) — белькота́ти, бельмота́ти, хама́ркати, харама́ркати. — Вміраючи, він щось белькотав, та хто його знa що. С. Л. — (Не складно) — варня́кати, варзя́кати, натяка́ти. — (Не твердо, про дїтей) – лепета́ти, белькота́ти. — (Не вмовкаючи, часто або осуждаючи) — пащикува́ти. — (Поспішаючи і сердито) — поро́щати. — (Пересипаючи приказками) — прика́зувати. — (Про теж саме) — турча́ти, торо́чити, пра́вити. — (По старечі) — ша́мкати. — (Разом кільком) — гомонїти. — (Тихо і неясно) — ми́мрити, бубонїти. — (Швидко) — дріботїти, цокотїти, (хто так говорить) — цокотун, цокоту́ха. – (Шепеля́во) —шепеля́вити. — (Шептом) — шепта́ти, шепотїти, (про кількох) — тишкува́ти ся. —(Часто: що, шо?) — шо́кати. С. Л. — Говори́тся = гово́рить ся, мо́вить ся. — Мова мовить ся, а хлїб їсть ся. н. пр.
Крича́ть = крича́ти, гука́ти, (дуже) — галасува́ти, репетува́ти, на пу́п крича́ти, зїпати, (з плачем) — лементува́ти, ревти́, (журливо з плачем) — ски́глити, ски́млити, (верескливо або швидко) — вереща́ти, ляща́ти, поро́щати, (на, кого, сварячись) — гри́мати, гари́кати, гомонїти. — Кричить не своїм голосом. — Кричить, аж з шкури вилазить. н. пр. — Кричить ув одну душу. н. пр. — Як гукнеш, так і одгукнеть ся. н. пр. — Гукай нїма на глухого. н. пр. — Ой пъють вони й гуляють, на шинкарку гукають. н. п. — Кричить баба, репетує — нїхто її не рятує. н. пр. — Та що ти зїпаєш? Нїкого не дозовеш ся. С. Л. — Чую, щось у куточку скиглить. — Годї вам гримати на мене! — На кого люди гомонять, на того й свинї хрюкають. н. пр. — Крича́ть карау́лъ = про́бі крича́ти, ґвалт крича́ти, ґвалтува́ти. — Кричить пробі її мати, щоб дївчину рятувати. н. п. — Гайдамаки почули, як той чоловік став ґвалтувати, і прийшли. н. о. — (Коли річ про птицї баранцї) — круги́кати. — (Про во́рони і ґави) — кря́кати, кра́кати, крю́кати, ка́ркати. — Ой кряче, кряче та чорненький ворон та й у лузї над водою. н. п. — Закрюкали чорні крюки. К. Ш. — (Про горобцїв) — цьвірі́нькати, цьвіріньча́ти. — (Про гуси) - гелгота́ти, гегота́ти, ґелґота́ти, ґеґотати. — (Про жаби) — ку́мкати, ку́мати, крю́кати, кря́(а́)кати. — Аби озеро, а найдеть ся жаба, що буде кракала. н. пр. – (Про журавлї) — курлю́кати, курли́кати. — (Про индики) — ку́ркати, белькота́ти. — (Про кози) — меке́кати. — (Про кішки) — ня́вкати, нявча́ти. — (Про качки) — ка́хкати, кря́кати. — Кахнула утка — на морі чутка. н. з. — (Про кречети) — ку́ркати. — Закуркають кречети сизі, загадають ся орлики хижі. н. д. — (Про лебедї) — яча́ти. — Чи то гуси кричать, чи лебедї ячать? н. д. — (Про лелек) — леле́кати, клекота́ти. — (Про орлів) — клекота́ти, буркота́ти. — То не орли чорнокрильцї клекочуть і під небом лїтають. н. д. — Вилїтали орли з-за крутої гори, вилїтали, буркотали, роскоші шукали. н. п. — (Про перепели) — підпідьо́мкати, а самицї — хава́вкати. — (Про півнї) — кукурі́кати. — (Про поросята) — куві́кати, квіча́ти. — (Про сороки) — скрекота́ти, скрегота́ти, кря́кати. — Сорока на тину скрегоче — гостї будуть. н. пр. — Ходить сорока коло потока, тай кряче. н. п. — (Про пугачі, сови та сичі) — пу́гати, (а сови а сичі ще) — ня́вкати. — Ой не пу́гай, пугаченьку, в зеленому байраченьку! Ой як мінї не пугати, що велять пани лїс рубати. н. п. – (Про свинї) — хро́кати, ро́хкати, вища́ти. — (Про чайки) — киги́кати. — А кулик чайку взяв за чубайку. Чайка кигиче: згинь ти, куличе! н. п. — (Про цвіркуни) — цьвірча́ти, цьвіркота́ти. — (Про кури) — сокота́ти, квокта́ти, куда́кати, кудкуда́кати. — Хто хоче сокоче, а хто хоче — кудкудаче. н. пр. — (Тут заведено слова про крик таких тварів, до яких в росийській мові можна прикласти дієслово: кричать.)
Лепета́ть = белькота́ти (С. Аф. З. Ш.), белькотїти (С. Ш.), лепета́ти, лопотїти; джеркота́ти, джеркотїти (С. З.), гергота́(ї)ти. — От і одрубав йому голову, а голова качаєть ся по траві, та знай белькоче язиком. н. к. — І всї ми знаємо сю науку Христа і лопочуть її наші грішні уста. Ряб. — Джеркочуть, як гуси, по нїмецьки. Гр. (Д. ще під сл. Говори́ть).
Поба́лтывать = 1. сколо́чувати, колоти́ти (по троху або часами). 2. бала́кати, белькота́ти. — Дитина починає вже белькотати.
Произноси́ть, провзнести́, произне́сть = промовля́ти, вимовля́ти (С. Л.), прока́зувати, промо́вити, ви́мовити, проказа́ти (С. Л.), ви́словити, ви́голосити. — Мої уста лукавого не скажуть і мій язик неправди не промовить. К. І. — Приставляла до печі, промовляла три речі: кипи, кипи корінець. н. п. — Проказала вона сї слова, тай вийшла з хати. С. Л. — За обідом грап висловив коротеньку промову. Кн. — П. невня́тно = муги́кати, момота́ти. — П. безсмы́сленные зву́ки = белькота́ти. — П. пригово́ръ = виріка́ти (С. Л.). — П. стихи́ = промовля́ти, виголо́шувати ві́рші, віршува́ти.

Запропонуйте свій переклад