Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 35 статей
Запропонувати свій переклад для «билина»
Шукати «билина» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Были́на –
1) били́на, бадили́на, зіли́на, рости́нка.
• -и́нка – били́нка, били́нонька, бадили́нка, зіли́нка, зіли́ночка. [Ой у по́лі били́нка, її́ ві́тер коли́ше. Роса́ блищи́ть на ко́жній бадили́ні. Хто то́питься, той і за зіли́ночку хо́питься];
2) (былое и рассказ о былом) бува́льщина, били́ця, бува́ль. [Бо се не ка́зка, а били́ця, або́ бува́льщина, сказа́ть (Шевч.)];
3) (великор. эпическая песня о подвигах богатырей) ду́ма, билі́на.
Завяда́ть, завя́нуть –
1) (о раст.) в’я́нути, за[по]в’я́нути, зів’я́нути, зв’яли́тися, (о мног.) пов’я́нути, пов’яли́тися. [А в конва́лії голі́вка пов’я́ла, схили́лась (Л. Укр.). Зв’яли́ться кра́сне ли́ченько в тюльпа́на (Крим.)].
• -нуть от жары – зів’я́нути від спе́ки, повари́тися. [Від спе́ки повари́лося все на горо́ді];
2) (о людях и красоте) в’я́нути, за[і]в’я́нути, марні́ти, змарні́ти, (о мн.) пов’я́нути, помарні́ти. [Засо́х-зав’я́в, як били́на (Руданськ.). Щоб ли́чко не марні́ло з чо́рними брова́ми (Шевч.)].
• Завя́дший – зав’я́лий, зв’я́лений, пов’я́лий.
Засыха́ть, засо́хнуть – засиха́ти, засо́хнути и засхну́ти, усиха́ти, усо́х(ну)ти, посиха́ти, посо́х(ну)ти, посхти́, (о мног.) позасиха́ти, пос(о́)хну́ти, повсиха́ти, (о губах) посма́гнути. [Засо́х, зів’я́в як били́на, ті́льки сві́тять о́чі (Рудан.). Не приняли́сь три я́вори, кали́на всиха́ла (Шевч.). Ой у степу́ на доли́ні трава́ посиха́є (Чуб.). Як та били́на засиха́ла (Шевч.). Де́рево и́нше цвіте́, дру́ге-ж на ске́лі засхло́ (Самійл.). Бади́лля на карто́плі посхло́ (Звин.). Повсиха́ли сади́ зеле́ні (Шевч.). Посма́гли гу́би від гаря́чки].
• -нуть в виде коры – зачерепі́ти, прикорі́ти. [От як ка́ша прикорі́ла – і не оддере́ш (Черн.)].
• -нуть (заскорузнуть) – зашкару́бнути, зашкарупі́ти. [Земля́ зашкару́бла (Сл. Гр.). Як нападе́ не́жит, то й у но́сі зашкару́бне (Сл. Гр.). Чо́боти зашкару́бли].
• Засо́хший – засо́хлий, усо́хлий, посо́хлий, (диал.) зі́схлий; зашкару́блий, зачерепі́лий, (о губах) посма́глі, сма́жні. [Тут лежа́в засо́хлий віно́чок (Крим.). Ве́рби ки́дають зі́схлим ли́стєм (Стефаник). Ой дай па́лець умочи́ти, смажні́ уста́ покропи́ти (Пісня)].
• -шее в колосе зерно – мо́рхле зе́рно.
Иссыха́ть, иссо́хнуть –
1) зсиха́ти, зсо́х(ну)ти, (о мн. позсиха́ти), усиха́ти, усо́х(ну)ти, (о мн. повсиха́ти), висиха́ти, ви́сохти и ви́схнути, посиха́ти, посо́хнути и посхну́ти; см. Высыха́ть. [Верба́ усо́хла, похили́лась (Шевч.). Ой у степу́ на доли́ні трава́ посиха́є (Чуб. V). Я́блуні всі посо́хли (Сл. Ум.). Став ви́сох (Поділля). Були́ річки́ – позсиха́ли (Чуб. V)];
2) (перен. о человеке) висиха́ти, ви́с(о)хнути и ви́сохти, со́хнути, зсо́хнути. [Полеті́ла-б я до те́бе, та кри́лець не ма́ю, щоб поба́чив, як без те́бе з го́ря висиха́ю (Котл.). Вона́ зів’я́ла, зсо́хла, як били́на в спе́ку (Н.-Лев.)].
Кача́ть, ка́чивать, качну́ть – (колыбель, качели, деревья, судна и т. п.) колих[с]а́ти (-лишу́, -шеш), колихну́ти, го́йда́ти, гойдну́ти, хита́ти, хитну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, (сильно) виха́ти, вихну́ти, хиба́ти, хибну́ти, схибну́ти, (однокр.) стену́ти, (что-л. вертикально стоящее ещё) хиля́ти, хильну́ти що. [Прийшло́ся те́щі зя́тнії ді́ти колиха́ти (Номис). Ви́чуняла та в за́пічку дити́ну коли́ше (Шевч.). Те́ща дитя́ колиса́ла (Гол.). Гойда́ла дити́ну в коли́сці (Коцюб.). Ой ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду хита́є (Грінч. III). І над ни́ми бу́йний ві́тер траву́ хилита́є (Рудан.). Ві́тер ві́є-повіва́є, кораблі́ хита́є (Рудан.). Не годи́ться виха́ти поро́жню коли́ску (Звин.). Не хибни́ го́рщик, щоб не схлюпну́ть (Хорол. п.). Котра́сь мене́ схибну́ла за плече́ (Г. Барв.). Ві́тер ду́ба хиля́є (Грінч. III)].
• Ветер -ча́ет что – ві́тер хита́є (гойда́є, хилита́є, хиля́є, колива́є, коли́ше) що и чим; срвн. Колеба́ть 1. [Ві́тер гойда́в дивину́ і воло́шки (Коцюб.). Ой у по́лі били́на, ві́тер не́ю хита́є (Чуб.). Дивлю́ся на височе́нну со́сну, – ві́тер не́ю гойда́є (Г. Барв.)].
• -ча́ть, -ну́ть головой – хита́ти, (с)хитну́ти, мота́ти, мотну́ти голово́ю; (сильно или продолжительно) вихи́тувати голово́ю. [Коро́ви голова́ми вихи́тують (Харківщ.)].
• -чать, -нуть головой – (в знак согласия) кива́ти, кивну́ти, хита́ти, хитну́ти голово́ю; (выражая несогласие, отрицание) крути́ти (-чу́, -тиш), крутну́ти, мота́ти, мотну́ти, трі́пати, тріпну́ти голово́ю. [Ні, ні – каза́в Сухобру́с, трі́паючи голово́ю (Н.-Лев.)].
• -ну́ть станом – хитну́тися на стану́. [Ви́йшов оди́н з гу́рту, хитну́вся на стану́, проте́р ву́са (Свидн.)].
• -ча́ть насосом – помпува́ти, (зап.) ди́мати.
Навсегда́, нрч. – наза́всі(г)ди, наза́вжди, (полон.) наза́вше, (гал.) на все, (навеки) наві́к, наві́ки, на всі ві́ки́, на вік-ві́ки, пові́к, пові́чно, ві́чними часа́ми, до ві́ку, до су́ду (-ві́ку). [Пови́нна їх поки́нути наза́всіди (Н.-Лев.). Його́ наща́дки наза́вжди осі́лись на Украї́ні (Ор. Лев.). Два-три сло́ва були́-б в си́лі заде́ржать його́ на́ все (Франко). Наві́к забу́та над меже́ю били́на со́хлая стої́ть (Філян.). І хай він бу́де мій наві́ки (Грінч.). Чужи́й, на всі віки́ чужи́й (М. Вовч.). Прода́в ґрунт ві́чними часа́ми (Номис). Зоста́неться ві́чне, пові́к неодмі́нне (Черняв.). Хто за Украї́ну, – сла́ва тим до су́ду (Грінч.)].
• Раз -да́ – раз наза́всі(г)ди́; раз наза́вжди.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЖДАТЬ, ще зажида́ти; жарт. не дожда́ться, всі жда́ники пої́сти;
ждать при́нца, (про жениха) вигляда́ти со́нця;
ждать с нетерпе́нием, жда́ти як били́на роси́ з не́ба;
ждать у мо́ря пого́ды, чека́ти з мо́ря пого́ди;
жди-дожида́й, жди-пожди́;
жду́щий = ожидающий, ім. оказ. чека́лець;
жду́щий у моря пого́ды, оказ. чека́й-з-мо́ря-пого́ди.
ОДИНО́КИЙ образ. сам, сам оди́н, оди́н як па́лець, як верства́ на шляху́, як та били́на в по́лі;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Былина –
1) (о растении) били́на, -ни;
2) (рассказ) см. Быль;
3) (великорус. эпическая песня о богатырях) билі́на, -ни.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Один
• Баба да бес — один в них вес – де чорт не зможе, там баба поможе. Пр. З бабою і дідько справу програв. Пр.
• Ближняя родня — на одном солнце платья сушили – пень горів, а він руки нагрів та й став йому дядьком. Пр. Його мати й моя мати в одній воді сорочки (хустки) прали. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Ми родичі: на одному сонці онучі сушили. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Така рідня, як чорт козі дядько. Пр. Василь бабі сестра в третіх, а я йому сваха. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр.
• Во всём этом виноват один я – в усьому цьому винний тільки я.
• В один из дней (однажды) – одного дня (одної днини).
• В один прекрасный день – одного чудового (красного, прекрасного, гарного, прегарного) дня; однієї (одної) чудової (красної, гарної) днини.
• В одном кармане — вошь на аркане, в другом — вошь на цепи – шапка-бирка, зверху дірка. Пр. У кишені — тарган та блоха, у хлібі — ратиці та хвіст. Пр. В одній кишені пусто, а в другій — нема нічого. Пр. У кишені вітер гуляє. Пр.
• Вот я и один, кругом ни души – от я і сам, навколо ні душі (ні лялечки).
• [Все] в один голос – [Усі] в одно (за одно); [усі] одностайні; [усі] як один (в один голос).
• Все до одного – усі до одного; геть (чисто) всі; усі до [одної] душі. [Напакували цілу мажу хлібом та паляницями, таранню, чехонню та всякими харчами, положили на віз чимале барильце й горілки, та й поїхали з косарями всі до душі… Барвінок.]
• Все за одного и один за всех – усі за одного і один за всіх.
• Все как один (разг.) – усі як один. [Повстаньмо ж тепера усі як один. За діло братерське, спільне!.. Українка.]
• Всё к одному сведётся – усе на одно вийде (до одного зійде).
• Ехать одним волом – їхати одним волом; (розм.) їхати бовкуном.
• За (в) один присест – за одним присідом; за одним разом; за одним заходом. [За одним присідом вечеря з обідом. Номис.]
• За двумя зайцами погонишься — ни одного не поймаешь – за двома зайцями поженешся, жодного (і одного) не впіймаєш. Пр. Хто два зайці гонить, жодного не здогонить. Пр. Двох зайців поженеш — і одного (жодного) не доженеш. Пр. Як відкусиш (за)багато, ковтнеш мало. Пр.
• За один раз дерево не срубишь – за один раз дерево не зітнеш (не зрубаєш). Пр. За одним разом дерево не звалиться. Пр. Один раз цюкнеш — дуб не впаде. Пр.
• За одного битого двух небитых дают – за битого двох небитих дають. Пр. За одного битого двох небитих дають, та ще й не беруть. Пр. Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то й два дадуть. Пр.
• Из одного гнезда – з одного (з того самого) гнізда (кубла); одногніздки.
• Не один десяток чего – не один десяток чого; не однодесять чого.
• Не он один волновался в тот день – не тільки він (не він сам(ий)) хвилювався того дня (тієї днини).
• Не я один, а все это говорят – не тільки я (не я сам, не я один), а всі так кажуть.
• Ни в одном глазу (фам.) – аніже; анітрішки (анітрішечки).
• Ни один не… – ні один не…; жоден (жодний) не…
• Нос — семерым рос, одному достался – ну й ніс, для свята ріс, а ти один в будень носиш. Пр. Ніс так ніс — як через Дніпро міст. Пр.
• Один ведь – сам же; сам один же.
• Один в один; один к одному – один в один; голова в голову; (іноді) як (мов, наче…) перемиті; одним лицем. [Уродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного; голос у голос, волос у волос. Вовчок. Зуби в нього були один в один, як намисто. Смолич. Парубки мов перемиті. Піджаки наопашки. Яновський.]
• Один в поле не воин – один у полі не вояк (не воїн). Пр. Один — як ні одного. Пр. Один кіл плота не вдержить. Пр. Де нема спілки, там нема й силки. Пр.
• Один другого – один одного.
• Один другого стоит – один одного варт(ий) (іноді розм. стоїть).
• Один-единственный – одним один; [один] однісінький (одніський).
• Один за другим – один за одним; один по одному.
• Один из пары – допарок.
• Один и тот же – той [же] самий; один; (іноді) один і той самий.
• Один как перст (разг.) – сам [собі] (сам один) як палець; сам собі (сам один); одним один [як пучка]; (образн.) сам (один), як билина в полі; один, як (мов, наче…) порошинка в оці.
• Один лучше другого – один за (від) одного кращий (ліпший); (іноді) як (мов, наче…) перемиті.
• Один на один – сам на сам (один на один); (іноді ще) сам-один; віч-на-віч; на самоті. [Серединський розказував, як у його був такий здоровий пес, що сам-один йшов на ведмедя. Н.-Левицький.]
• Один [Нестор] и у каши не спор – одна бджола мало меду наносить. Пр. Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться. Пр. Одним пальцем і голки не вдержиш. Пр. Де робить купа, не болить коло пупа. Пр. Коли робити вкупі, то не болітиме в пупі. Пр.
• Один-одинёхонек (один-одинёшенек) (разг.) – Сам-самісінький (один-однісінький); сам душею; сам-один; (іноді) один-одинцем. [Зостався Мирон сам собі, як палець… Один-одинцем. Мирний.]
• Один раз куда ни шло (разг.) – раз мати породила.
• Один с сошкой, а семеро с ложкой – семеро до рота, один до роботи. Пр. До готового хліба знайдеться губа. Пр. Мельники до готової муки. Пр. Готовеньке і кицька з’їсть. Пр.
• Один только; исключительно один – сам тільки; сам за себе.
• Один только (один-единственный) раз – один тільки раз; [тільки] раз-разом. [Тільки раз-разом пан мене за вухо поскубли. Барвінок.]
• Одним духом (разг.) – одним духом; за одним духом; духом (зменшувальне душком); миттю (умить).
• Одним миром мазаны – одним миром мазані (мировані). Обоє рябоє. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр. Який дідько печений, такий і варений. Пр.
• Одним словом – одне (одно) слово; одним словом (сказати).
• Одним хлебом питался кто – жив самим хлібом хто.
• Одному ехать — и дорога долга – тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Пр. У порожній хаті сумно й спати. Пр.
• Он один знает, скажет что-либо – тільки він знає, скаже що.
• Подходите по одному – підходьте по одному (поодинці).
• Пытался не один (сделать что-либо) – не один намагався (силкувався, поривався); (іноді образн. розм.) не один біг, та спіткнувся.
• Решили в один голос… – одноголосно ухвалили…
• Решительно (положительно) ни одного – жоднісінького; ні однісінького; (застар.) ніже єдиного.
• Семеро одного не ждут – двоє третього не чекають (не ждуть). Пр. Як двоє, то одного не ждуть (не чекають). Пр. Опізнився козак, то буде й так. Пр.
• Семь бед — один ответ – більше як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково. Пр. Раз на світ родила мати, раз і помирати. Пр.
• Семь раз примерь, один раз отрежь – десять разів мір, а раз утни. Пр. Тричі міряй, а раз відріж. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш (відріжеш) — не приточиш. Пр.
• Совершенно один – сам-один; [сам] самісінький.
• С одного вола трёх шкур не дерут – з одного вола двох шкур не деруть. Пр. З однієї липи двічі лика не деруть. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Двічі на літо лика не деруть. Пр.
• Танцевать одному – танцювати самому; (іноді жарт.) танцювати бовкуном.
• Целый день сидит один – цілий (цілісінький) день сам (сам-один).
• Я был там один – я був там сам.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Били́на – травка, былина, растение.
Били́на – былина.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

били́на, -ни, -ні; -ли́ни, -ли́н

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Били́на, -ни, ж. Стебель полеваго злака, травка, былина. Ой у полі билина, її вітер колише. Мет. 78. Сам зостався на чужині, як билина в полі. Мет. 11. Ум. Билинка, билинонька, билиночка.
Били́ця, -ці, ж.
1) Быль. былое. Бо се не казка, а билиця, або бувальщина, сказать. Шевч.
2) = Билина. Інших била палицов, мене с била билицов. Гол. L 211.
Годи́на, -ни, ж.
1) Часъ. Ой сплю годину, сплю і другую, й а вже повертає та на третюю. Гул. Арт. Укр. п. 33. Як ось із неба дощ полився, в годину ввесь пожар залив. Котл. Ен. II. 33. Ой уночі, а з півночі та о третій годині, гей злапали вдовин сина.... Гол. І. 139. В осени дня — година. Ном. № 613. Вік наш — як година. Ном. № 8265. Що годи́ни. Каждый часъ. Що години треба давати по ложці. Употребляется также въ значеніи: постоянно. Що день, що години питається. Шевч. У Лемковъ годи́ни — стѣнные часы. Вх. Лем. 404.
2) Время, пора. Не такий світ, не така година да тепера настала. Мет. 241. Та збудила мене мати в обідню годину. Мет. 20. Не за великий час — за малую годину. Так то, бачу, недовга літ наших година: скоро цвіте, скоро, і в’яне, як у полі билина. ЗОЮР. І. 318. По малі́й годи́ні. Немного спустя. Коли по малій годині і він приходить назад, — довго і не барився. Новомоск. у. Заміж іти — не дощову юдину перестояти. Ном. № 8851. Чималу я годину пересиділа, поки вийшла пані. МВ. (О. 1862. ІІІ. 52). Щасливою годиною козак уродився. Мил. 79. Досві́тня годи́на. Предразсвѣтная пора. Шевч. 233. Лиха́ годи́на. Плохія, тяжелыя времена. Лиха година настала. Лиха́ годи́на часто употребляется въ значеніи: злой рокъ, злая судьба. Ой лихая година моя! Одцуралась родина моя! Макс. Бий тебе лиха година! Въ этомъ же значеніи употребляется и чо́рна годи́на. Щоб на тебе прийшла чорна година! Ном. На лихо́ї годи́ни. На какого чорта. На лихої години тобі це здалося? При такі́й годи́ні. Въ такомъ случаѣ. Орла повісить на тичині і при такій годині республіку зробить. Шевч. 582. Часто употребляется тавтологически: час — година. За час за годину милосердному Богу дуту оддав. Нп. Также: день — година. Як із день-години зчиналися великі войни на Україні. АД. II. 3. Оста́тня годи́на. Послѣдній часъ, конецъ жизни. Тепер прийшла на нас остатня година. Впрочемъ остатня година употребляется и просто въ значеніи послѣднее время. В остатню годину йому стало лекше, а то було зовсім погано.
3) Хорошая погода. Як би була година, то треба б сіно гребти, а то дощі та дощі. Также употребляется: до́бра годи́на — хорошая погода, нега́рна годи́на — дурная погода. На годи́ні ста́ло. Установилась погода. Лохв. у.
4) Годи́на іде́. Идетъ дождь. Шух. І. 81. Ум. Годи́нка, годи́нонька, годи́ночка.
Засиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. засо́хнути и засо́хти, -хну, -неш, гл. Засыхать, засохнуть. Як та билина засихала. Шевч. 567. Впали карі очі, засохли губи. Шевч. 558.
Ма.
1) Сокращ. изъ сущ. ма́ти въ бранчивыхъ выраженіяхъ: Ой бабо моя! лихо твоїй ма! Темні луги, темні луги, ярая билина, не зводь з ума, кроть твою ма, бо я не дитина. Чуб.
2) 3-е лиц. наст. вр. отъ гл. ма́ти = ма́є. Чорт-ма́, кат-ма́! Нѣтъ. Кат його ма! Греб. 368. Катма долі на наше щастя! Жа́дного ма. Ни одного нѣтъ. Житом. у.
3) Дѣтск. Нѣтъ. О. 1861. VIII. 8.
4) Сокращ. изъ мѣст. моя́, моє́. Здоров, синашу, ма дитятко! Котл. Ен. III. 69.
Наруша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Двигать, шевелить. Ой у полі билина, вітер нею хитає, та й найменша пташина і та нарушає. Чуб.
Оббива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обби́тися, обіб’ю́ся, -єшся, гл. Обиваться, обиться. Оббивсь як билина. Ном. № 1852. Пропившись і як крем’ях той оббившись. К. МБ. X. 3. Обби́лася бала́чка. Разговоръ стихъ, смолкъ. Оббилася балачка, тим і не чутно стало. Новомоск. у.
Ой, межд. Ой, ай. Ой боляче! Ой страшно! Ой гляди, щоб я тобі чуба не нам’яв! Въ стихотвореніяхъ очень часто въ началѣ стиха, а иногда, для пополненія размѣра и въ серединѣ его. Ой здорова, моя мила, ой як ся ти маєш? Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. Мет. 8. Ой сама я, сама, як билина в полі. Чуб. V. 619. Ой гляну я, подивлюся, на той, степ, на поле. Шевч. 422.
Хита́ти, -та́ю, -єш, гл. Шатать, качать. Ой у полю билина, вітер нею хитає. Чуб. V. 74. Сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитинку. МВ. II. 178. Хитати головою. Ой тихо, тихо Дунай воду хитає. Грин. ІІІ. 494.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Artemisia vulgaris L. — поли́н звича́йний (Ру, Оп), поли́н-чорно́биль; нехворощ чорнобиль (Вх1), чорно́биль (Сл; Hz, Вх, Рг1, Вл, Ан, Ln, Пс, Жл, Hl, Шм, Mj, Rs, Гр, Ду, Ів, Лс2, Ос, Ук, Он, Рм, Мг — ЗАГ); бельни́к (Сб — ПЦ), бельняк (Сл — ПС), билина́ (Tl, Мг — ЗК), билиця (См), биль чорна (Вх5 — ЛМ), бильни́к (Гр, Ду — ВЛ), білина (Rs — ВЛ), білни́к (Rs — ВЛ), біль чорний (Нв — ВЛ), бур’ян (Ан, Ум — СТ), ві́ничник (См, Сб — СД), ві́ниччя (Мг — ЗК), ві́ниччя бі́ле (Гр, См — ДС), гірчни́к (Мг — ЗК), забу́д(ь)ка (Рг1, Ан, Ос, Яна — СД, СТ, СЛ), забу́дьки (Чн, Ан, Пс, Жл, Ів, Ос, Сб — СД, СЛ, ДС), забу́дьок (Ан, Гр — СД), лябудка (Км), ма́хтинь (Мг — ЗК), не́хворощ (Рг1, Пс, Кр, Ум, Дб, Ду, Ів, Сл, Mk, Ук, Мг — СД, ПД, СЛ, ЗК), не́хворо́ща (Ум, Ду, Ів, Сл), поли́м (Мг — ЗК), поли́н (Рм, Мг — ВЛ, ПЦ, ГЦ, ЗК), полин кінський (Ос — ПД), поли́ння (Мг — ЗК), поли́нь (Мг — ГЦ, ЗК), поли́нь чо́рна (Сб — СД), полі́н (Мг — ЗК), по́ло́н (Мг — ЗК), по́лум (Мг — ЗК), полю́н (Мг — ЗК), ті́ло Бо́же (Мг — ЗК), чорнибиля (Км), чорно́бил (Гр, Ду — СД), чорноби́льник (Чн, Рг1, Ln, Ду — СТ, СЛ), чорно́біл (Вх, Ср, Ан, Ян2, Ду — СД, СТ, ВЛ), чорно́біль (Гв, Чн, Нв, Ан, Жл, Гр, Ду, Ів, Он, Яна — СТ, ВЛ, СЛ, БО).
Heracleum sphondylium L. subsp. sibiricum (L.) Simonkai — борщівни́к звича́йний сибі́рський; билина (Ос — ПД), бле́кот (Мг — ЗК), блекота́ (Мг — ЗК), борщеви́к (Ln, Шс2, Ос, Мг — СТ, ЗК), борщик (Ос — СД), дзенґель (Ос — ВЛ), зе́ллер (Мг — ЗК), зимозі́лля (Мг — ЗК), зо́нтики (Мг — ЗК), кмин ди́кий (Мг — ЗК), коро́лька бі́ла (Мг — ЗК), петру́шка ди́ка (Мг — ЗК), порван-зілля (Ос — ВЛ), свічни́к (Мг — ЗК), урван-зілля (Ос — ВЛ).
Hyoscyamus niger L. — блекота́ чо́рна (Сл, Ру, Оп; Сб — ПД); німи́ця чо́рна (Вх1, Вх2, Вх3, Вх6, Мл; Жл); баті́г (Сб — ДС), белена́ (Во, Мг, Сб — СЛ, ЗК), беліна́ (Мс — СТ), белкоти́ця (Гу — ГЦ), бесиво (Рг1), бешиво (См), билина́ (Сб — СТ), білен (Ан — СТ, СЛ), білена чорна (См), біли(е)на́ (Чн, Ln, Mk, Мс, Сб — СТ, СЛ), білун (Во, Mk, См — ПС), бі́сиво (Мс — СТ), біси́на (Дз — ПД), блаґотеця (Hz — БУ), блек (Мг — ЗК), бле́кіт (Сл, Ос, Пч, Мс, Мг, Сб — СТ, ВЛ, ПЦ, ЗК), блекі́тниця (Гу — ГЦ), бле́кот (Рг1, Ан, Пс, Лс2, Ос, См, Мг, Сб — СД, ПЦ, ПС, СЛ, ЗК), блекота́ (Ав, Чн, Рг1, Вл, Лч, Ан, Ln, Пс, Мн2, Кр, Mj, Шх, Гр, Ян1, Ян4, Ду, Ів, Сл, Mk, Ук, Пч, Мс, Гб2, Мг, Сб — ЗАГ), блекотень (Км), блекот(н)и́ця (Вх, Шх, Км, Бк, Гу — ДС, БУ, ГЦ), бле́кут (Мг — ЗК), блещи́ці (Мг — ЗК), бликота́ (Ср, Ан, Ln, Ян2, Ян4, Сл, Мс, Сб — СД, СТ), бльокот (Os — ПЛ), бльокот собачий (См), во́вчі я́годи (Hl, Сб — СД, ДС, БУ), галу́н (Сб — БО), дере́ць (Лс2 — ПЦ), ду́дник (Сб — ПЗ), дур (Лс2 — ПЦ), дуре́ць (Мс — СТ), дур-зі́лля(є) (Mk, Км, Сб — СД), дурі́йка (Сл, Сб — ПД, ДС), дурма́н (Ан, Сл, Лс2, Рм, Мс, Мг, Сб — СТ, ВЛ, ПЦ, СЛ, ЗК), дурноп’ян (Сл — ПС), зубівни́к (Вх7, Сб — ДС, БО), зубни́к (Вх6, Вх7, Mk — БО, ЗК), зу́б’ятник (Вх7 — БО), клекота́ (Мг — ЗК), коров’як (Сл, Сб — СТ, ПД, ПС), любівник (Км), люб’ятник (Км), люлечник (Mk), люлешниця (Км), люлєк (Mk — ПД), люлик (Ос — ВЛ), люлук (Ан — ВЛ), люлю́к (Mk, Км — ПД), люлюх (Км), люляк (Вх, Вх1, Вх2, Вх3, Вх6, Mk — ВЛ), люл(і)ян (Tl, Км), лю́лька (Вх7, Гд, Пч — ВЛ, ДС, БО, ЗК), люльки́ (Ан, Mj, Сл — СД, ПД), лю́льник (Вх7 — ВЛ), лю́льо́к (Гв, Во, Нв, Hz, Вх, Вх7, Mj, Сл, Mk, Ос, Он, Гб, Сб — ПД, ВЛ, ГЛ, ДС, БО), лялю́к (Сб — ДС), мак соба́чий (Км, Сб — ПС), мандраго́ра (Мг — ЗК), на́стя німа́ (Мс — СТ), не(є)миця (Hz, Ан, Gs, Mk — ПД, ДС, БУ), німи́ця (Во, Вх, Лч, Ан, Gs, Mj, Rs, Шс2, Ян1, Ян4, Ду, Ів, Сл, Mk, Мо, Ос, Бк, Мс, Мг, Сб, Сал — ЗАГ), німиця польова (Сл), німке́ня (Мс — СТ), петру́шка отру́йна (Сб — ПД), проскуравиця (Сл — СД), п’я́ний ко́рінь (Км), риндиринда (Tl — ГЛ), сліпота́ кури́на (Мс, Сб — СТ), сліпота́ ку́ряча (Ан, Шс2, Сл, Пч, Мс, Мг, Сб — СТ, ВЛ, СЛ, ЗК), солом’янки́ (Мг — ЗК), сп’юх (Вх, Tl — ДС), сп’ячка (Вх — ДС), те́рен во́вчий (Сб — СТ), хвили́нник (Сб — СД), чере́д (Сб — БУ), шалі́й (Гб — ДС), ю́лька (Сб — ДС).
Solanum dulcamara L. — паслі́н соло́дко-гірки́й (Ру, Оп), паслі́н-гли́сник (Сл); беле́на гли́стник (Вх1, Вх2, Мл), белена солодкогірка (Вх6), гли́сник (Сл, Ру, Оп; Гв, Mk, Ос — СТ, ПД, ВЛ), солодкогорч (Во); ада́мів ко́рінь (Нес — ВЛ), белена́ (Сб — ВЛ), билина́ (Сб — ДС), блющ (Жл), вино́ кі́нськоє (Сб — ЗК), ви́шні соро́чі (Сб — ПД), во́вчики (Сб — ДС), во́вчі я́годи (Рг1, Ан, Пс, Mj, Ів, Сл, См, Мс, Сб — СД, СТ, ПЦ, ПЗ), вовчі ягоди жовті (Шс2, Сл), гадюча трава (Ан — ПД), гадю́чі я́годи (Сл, Сб — ПД, ПС, ЗК), гадючки́ (Сб — БО, ЗК), глисник їдкий (Км), глиставень (См), глистань (Mk), гли́стник (Ав, Чн, Рг1, Ан, Пс, Жл, Мн2, Вх3, Вх6, Mj, Шс2, Ян2, Ду, Ів, Mk, Ос, См — СД, СТ, ПД, СЛ), глисті(о)вни́к (Чн, Ср, Ln, Ян4, Сб — СТ, СЛ, ЗК), глистя́к (Вл, Mj, Ум, Шс2, Ду, Ів, Сл), глистян (Км), глі(о)стник (Пс, Hl — БУ), декохт (Ос — ПЦ), жорсть (Ос — СД), зайчиха (Км), заплиха (Км), заячник (Mk), калина жаб’яча (Ос — СД), картофельки (Gs — ДС), надти́нник (Рг1, Ан, Пс, Ду, Ів), натинник (Ан), пасклін (Сб — СЛ), паслина (Км), паслі́н (Ан, Ів, Сл, Ос, Мс — СТ, ПЦ, СЛ), паслі́н боло́тяний (Сб — СД), паслін жовтий (Гр, Сл), паслі́н кра́сний (Сб — СД), паслі́н сла́дкий (Мс — СТ), паслі́н черво́ний (Ос, Сб — ПД), пасльо́н (Лч, Ан, Ln, Rs, Ів, Рм, Мс — СТ, ВЛ, ПЦ), пасльо́(і́)н жо́втий (Ав, Рг1, Пс, Ду, Сл — СД), пасльо́н кра́сний (Мс — СТ), пасльо́на(и) (Сб — СД, ПС), пасльон-глисник (Ан — ПД, ВЛ), пасльо́ни соло́дкі (Сб — ПД), пе́сі я́годи (Сб — ЗК), песльо́н(и) (Сб — ПС), писли́нник (Сб — ПЗ), підти́нник (Ду), послі́(е́)н (Tl, Сб — ВЛ), псинка (Км), соба́чі ягідки́ (Сб — ДС), соло́дке корі́ннє (Сб — ДС), солодкокорінь (Сл), сороча ягода (Сл), спіно́за (Сб — СТ), триглисник (Ос — ПД), тру́тка (Сб — ДС), уйба́рець (Сб — ЗК), хме́лик (Сб — ПЦ), шипши́на (Сб — СТ).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Были́на = 1. д. Быва́льщина. 2. били́на, били́нка, били́нонька. — Ой одна я, одна, як билинонька в полї. К. Ш. — Чи щаслива ж та билина, що росте у полї? Кот. 2. ду́ма (великоруська епична пісьня про давних лицарів).
Заобыка́ть, заобы́кнуть = звика́ти, привика́ти, призвича́юватись, зви́кнути, приви́кнути, призвича́їтись. — Ой хоч не привикла, та треба привикати. н. п. — Призвичаюсь до недолї, що один на сьвітї, як билина в чистім полї, останусь тужити. Ос.
Обвика́ть, обвы́кнуть = привика́ти, звика́ти (С. Аф.), призвича́ювати ся, приви́кнути, зви́кнути (С. Аф.), призвича́їти ся, обго́втати ся (С. Л.), ого́втати ся (С. З.). — Чи привикла, сестро, та на чужинї жити? Ой хоч не привикла, та треба привикати. н. п. — Призвичаюсь до недолї, що один на сьвітї, як билина в чистім полї, останусь тужити. Ос. — Та вже вона тута з нами оговтаєть ся. С. З.
Обыка́ть, обы́кнуть = звика́ти, привика́ти, призвича́ювати ся, зви́кнути, приви́кнути, призвича́їти ся, обго́втати ся. С. Л. — Призвичаюсь до недолї, що один на сьвітї, як билина в чистім полї останусь тужити. Ос. — Дайте їй обговтатись, то вона й сама возыметь ся за дїло. Сп. — Чи привикла, сестро, та на чужинї жити? н. п.
Покача́ть, ся = похита́ти, поколиха́ти, погойда́ти, ся (С. Л.), дитину на руках — погица́ти. — Билина не хоче поколихати горобця-молодця. н. к. — Покача́ть голово́ю = похита́ти, крутну́ти голово́ю.
Привыка́ть, привы́кнуть = привика́ти, звика́ти (С. Л.), навика́ти, привча́ти ся, призвича́ювати ся, приви́(зви́, нави́)кнути, привчи́ти ся, призвича́їти ся, принату́рити ся, між людьми — обго́втати ся, ого́втати ся, про багатьох — позвика́ти, попривика́ти і т. д. — Чи привикла, сестро, та на чужинї жити? Ой хоч не привикла, та треба привикати. н. п. — Не звикай дома пердїти, бо буде і в гостях кортїти. н. пр. — Не звикай до таких сорочок. Лев. — Чоловік може звикти до всього опріч тюрми. Кн. — Призвичаюсь до недолї, що один на сьвітї, як билина в чистім полї останусь тужити. Галуз. — Я родив ся в цїм краї і до сього призвичаївсь змалку. Ст. Г. — Призвичаївши ся до гріхів, завше грішили. Б. Н. — Попереду, важко було, а там — призвичаївсь, та й пани стали добріші. Кр. — Корова принатурилась їсти солому, а то все не хотїла після сїна. Кр. — Оговтав ся я з її вдачою і життям. Кн.
Расте́ніе, здр. расте́ньице = росли́на (С. Жел.), рости́на (С. Л. Жел.), росли́(ти́)нка, травъяне — зело́ (С. Л.), били́на, били́нка, били́ночка (С. Ш.), переважно лїкарственне — зїлля, зіллячко (С. Аф.), городнє — горо́дина, садове — садовина́, з широким листом — лапа́те, лопуха́те, яке виросло з насїння, що осипалось — па́далиця, па́далишне, городнє, що на насїння — ви́садки, знову посажене — поса́дка, поса́дина, посадки́. — Яке в землї бува коріння, таке в рослини і насїння. Ал. Ск. — Чи щаслива та билина, що росте у полї? н. п. — На смерть немає зїлля. н. пр.
Ство́лъ = 1. сто́вбур, цївка (С. Жел.), коло самого коріня — при́корень, трохи дальше, не більше 2 аршинів — окоре́нок, без кори — голена́тий, роздвоєний — одно́га, однолїтнїх рослин — би́ло, би́лка, били́на і д. Стебе́ль. — По старих дебелих стовбурах дерева. Лев. В, — Товсті стовбури лип та дубів. Лев. — Щось лїзе вверх по стовбуру дуба. К. Ш. — Пропаде зовсїм дуб: і гилля і цївка. К. X. 2. ствіл (С. Жел.), ру́ля (К. 3. о Ю. Р.), цївка (у рушницї).
Сте́бель, стебелёкъ = 1. стебло́, стебли́на (С. З. Л.), стебели́на (С. Л.), стебли́ночка, дикорослої рослини — били́на, били́нка, били́ночка (С. Ш.), товсте та високе — сто́вбур, зрізане — сторча́к, переважно сухе — бади́ло, бадили́на, поб. — бадиля́ка, зб. — бади́лля, бадиля́чча (С. Л. Ш.), буряків — ботвина́, буръяну — буръяни́на, буръяни́нка (С. Ш.), гарбузів — гарбузи́ння (Ос.), їстовне — лопу́цьок (С. З.), опу́цьок (С. Л.), кавунів — гу́дина, огу́дина, довге — баті́г, батоги́, картоплї — гич (С. Л.), ги́чка, бади́лля (Ман.), картопли́ння, квасолї — квасоли́ння, кукурузи — кукуру́зення, лози — лози́на, маку — макови́на, зб. макови́ння, огірків, динь — гу́дина, огу́дина, очере́ту — очерети́на, хмелю — хмели́на, цибулї — цибо́к, ци́бка, ду́дка, стрілка, що стелеть ся по землї — сте́люх, довгий — баті́г, що въєть ся — витка́ стебли́на. — Як рожа зірвана з стебла, завъянув я. К. С. — Один я на сьвітї без роду і долї, стеблина-билина на чужому полї. К. Ш. — Стебло стебла кличе — таке рідке. н. о. — На кожную стеблиночку пошли одну росиночку. Б. Г. — Чи щаслива ж та билина, що росте у полї? Кот. — Стьобнув ботвиною по щоцї. Сум. Ох. — Вирвав з землї тютюнове бадило, та як оперезав його. Кн. — Кавуни дуже далеко погнали батоги. Ман. — Ой хмелю мій, хмелю, тонкая хмелино. н. п. — Пойти́, выродиться въ сте́бель = посте́блитись, постовбу́рчитись. 2. стебло́, держачо́к (ложки). — Ло́жкой ко́рмитъ, а стеблёмъ глазъ ко́летъ, н. пр. = хлїбом годує, а о́чі випікає́; хлїбом году́ють, а стебло́м о́чі ко́лють. н. пр.

Запропонуйте свій переклад