Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «божитися»
Шукати «божитися» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Божи́ться, побожи́тьсябожи́тися, (сов.) побожи́тися, бі́гматися, бо́женькатися.
Кто часто -тся – божу́ха.
Ло́жно, нрч. – неправди́во, непра́во, фальши́во, кри́во, (лживо) брехли́во, облу́дно, (ошибочно) хи́бно, помилко́во. [Неправди́во (брехли́во) перека́зано вам поді́ї (М. Грінч.)].
-но верующий, прлг. – кривові́рний.
-но клясться, божиться – кри́во, фальши́во, ду́рно присяга́тися, ду́рно божи́тися. [Він ду́рно бо́житься, щоб як-не́будь чолові́ка обійти́ (Звин.)].
-но понятый – непра́во (фальши́во) зрозумі́лий. [Фальши́во зрозумі́ла побо́жність (Грінч.)].
-но присягать – присяга́ти фальши́во (кри́во).
-но свидетельствовать, см. Лжесвиде́тельствовать.
-но толковать – хи́бно (помилко́во, кри́во) тлума́чити що.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КЛЯ́СТЬСЯ укр. присяга́ти, присяга́тися, божи́тися, бігма́тися, склада́ти прися́гу;
клясться и божи́ться божи́тися й присяга́тися;
кляну́сь! щоб я так жив!;
кляну́щийся що /мн. хто/ присяга́є тощо, заприся́жуваний, зви́клий божи́тися, гото́вий /зго́дний/ присягну́ти, прикм. прися́жний, ім. фаміл. бо́жкало;
ПОКЛЯ́СТЬСЯ, покля́вшийся заприся́жений, прися́глий, фраз. прися́жний, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Божитьсябожи́тися (божу́ся, божи́шся).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Божи́тисябожиться.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

божи́тися, -жу́ся, -жишся, -жаться

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Богмитися, -млюся, -мишся, гл. = Божитися. Вх. Лем. 393.
Бо́женькатися, -каюся, -єшся, гл. = Божитися. Желех.
Божи́тися, -жу́ся, -жишся, гл. Божиться. А я ж тобі божилася, що люблю як душу. Мет. 62. Ти божився, присягався: не покину я тебе. Мет. 15.
Прихва́лювати, -люю, -єш, сов. в. прихвали́ти, -лю́, -лиш, гл. Похваливать, похвалить, прихваливать, прихвалить. Зміев. у. «Як питатимуть (на ярмарку), чи добрий, так ти прихвали та ше й забожись». Коли так, вивів, давай прихвалювати та божитись, — люде і купили зараз. Мнж. 146.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Ду́рно, нар. *—божи́тися. Ложно клясться. З нього великий шахрай— він дурно божиться, щоб як-небудь чоловіка обійти. Крим.

Запропонуйте свій переклад