Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 76 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бессты́дный, бессты́жий
1) безсти́дний, безсоро́мний, (
нагло б.) – безчі́льний;
2) соромі́тний, соромі́цький, соромни́цький, срамо́тний, стидки́й. [Соромі́цькі пісні́].

-но – безсти́дно, безсоро́мно, безчі́льно.
-но лгать – без со́рому бреха́ти, бреха́ти в живі́ о́чі.
Брехать, (сов. брехну́ть) – (о собаке) бреха́ти, га́вкати (сов. брехну́ти, га́вкнути); (о человеке):
а) (
браниться) ла́ятися (сов. лайну́тися);
б) (
лгать) бреха́ти (сов. брехну́ти). [Так йому́ брехну́ти, як ці́пом махну́ти].
Бу́сить, безл. (о дожде, снеге) – сі́ятися, мрячи́ти, імжи́ти, мжи́ти. [Дрібни́м доще́м-мря́кою сі́ється десь далині́ (Васильч.). Все мрячи́ть та й мрячи́ть];
2)
см. Пыли́ть;
3) бреха́ти, верзти́, тереве́ні пра́вити.
Вратьбреха́ти (сов. збреха́ти, брехну́ти), побрі́хувати, брехню́ точи́ти; (шутл.) з пра́вдою розмина́тися, москаля́ везти́ (підпуска́ти), з губи́ халя́ву роби́ти, тумана́ пуска́ти, ку́лі ли́ти.
Врать сильно – тя́жко бреха́ти.
Врать искусно – щі́льно бреха́ти.
Он врёт неискусно – бре́ше, аж па́льці зна́ти.
Врёт в глаза – в живі́ о́чі бре́ше.
Врёт как сивый мерин – бре́ше як ряби́й соба́ка.
Врёт во всю ивановскую – бре́ше на всі за́ставки́, бре́ше аж ку́риться.
Ты врёшь – бреха́ли твого́ ба́тька ді́ти; либо́нь ти з Брехуні́вки прийшо́в.
Помогать врать – підбрі́хувати.
Га́вкатьбреха́ти, га́вкати, гавкоті́ти.
Гроб
1) труна́, домови́на, тру́мна, тру́мно, дубови́на; (
долбленый) дереви́ще; (с выпуклой крышкой) горба́та труна́.
Гроб делать – тру́ну́ будува́ти;
2) (
метоним., могила) гріб (р. гро́бу).
Одной ногой в гробу́ стоять – бу́ти на бо́жій доро́зі, над гро́бом стоя́ти [Я над гро́бом стою́ – бреха́ти не хо́чу], (шутл.) три чи́сниці до сме́рти кому́.
Вогнать кого в гроб – на той світ (в моги́лу) загна́ти.
Гроба́ (мн.) – гробки́, см. Кладби́ще.
Завира́ть, завра́ть – почина́ти, поча́ти бреха́ти, забреха́ти.
Клеве́тничать – бага́то клепа́ти, бага́то клевета́ти, клепа́ти-бреха́ти.
Клепа́ть
1) клепа́ти (-па́ю, -єш
и кле́плю, -плеш), (заклёпками) нютува́ти. [Клепа́ти ко́су].
Клепли́ покуда -плется – кова́ль кле́пле, по́ки те́пле (Приказка);
2)
на кого – клепа́ти на ко́го; см. Клевета́ть;
3) бреха́ти, пле́ска́ти.

Что на мёртвого -плет – бре́ше, як на ме́ртвого;
4) (
бить, стучать во что) клепа́ти, калата́ти в що.
Клё́панный – кле́паний, (заклёпками) нюто́ваний.
-ться – клепа́тися, нютува́тися.
Колоти́ть
1) (
стучать) калата́ти, грю́[у́]кати, лупи́ти, гати́ти, гу́пати, вибива́ти, (диал.) лелу́щити, гамсе́ли́ти чим у що, чим по чо́му, об що. [Сторожі́ калата́ли усю́ ніч у бо́дню. Закрича́в Оме́лько і поча́в лупи́ть з усіє́ї си́ли кулако́м у две́рі (Н.-Лев.). Були́ за́мкнені в нас сіне́шні две́рі, і як не гру́кали, не впу́щено та й го́ді (Куліш). А ну, чи почне́ да́лі лелу́щить та гу́пати кулако́м у две́рі (Н.-Лев.). У бу́бон калата́йкою вибива́є (Херс.)].
-ти́ть зубом – зуба́ми кла́цати, цокоті́ти, вибива́ти.
-ти́ть лбом – покло́ни би́ти, стели́тися перед ким.
-ти́ть языком – молоти́ти (калата́ти) язико́м, ля́пати;
2) (
что) би́ти, товкти́, (разбивать) розбива́ти, трощи́ти що. [Трощи́в посу́ду, грю́кав у две́рі і в стіл кулако́м (Коцюб.)].
-ти́ть бельё (вальком) – вибива́ти біли́зну (шма́ття) праче́м.
-ти́ть вещи, посуду – би́ти, товкти́, трощи́ти ре́чі, по́суд; см. Разбива́ть.
-ти́ть воздух (языком) – бреха́ти на ві́тер, ля́пати язико́м, торохті́ти.
-ти́ть гвозди, колья – заганя́ти, би́ти, побива́ти цвя́хи́, кілки́.
-ти́ть денежки – грошву́ (гро́шики) збива́ти.
-ти́ть карту – рі́зати, би́ти, кри́ти ка́рту.
-ти́ть коноплю, лён – ті́па́ти коно́плю (точнее пло́скінь, ма́тірку).
-ти́ть ковры, одежду – вибива́ти килими́, о́діж.
-ти́ть налоги – вибива́ти, дої́ти, тягти́ пода́тки (з люде́й);
3) (
кого: кулаками, палкой) би́ти, побива́ти, лупи́ти, лупцюва́ти, (избивать) убива́ти, (образно) ба́нити, ту́зати, ті́па́ти, мотло́ши́ти лушпа́нити, дуба́сити, дубцюва́ти, гати́ти, гніти́ти, сади́ти, гнізди́ти, пі́жити, пі́рчити, пі́рити, тасува́ти, гамсе́ли́ти, креса́ти, (ш)па́рити, ги́лити, лу́щити, лелу́щити, духопе́лити, чеса́ти, чи́стити, туса́ти, стусува́ти, молоти́ти, кі́бчити, мости́ти, бу́х(к)ати, грі́ти, лата́ти, воло́жити, мере́жити, пра́ти, го́мшити, штапува́ти, шу́стрити кого́ по чо́му, у що, дава́ти затьо́ру, хло́сту, прочухана́, духопе́лу, -пе́лів, -пе́лків, парла́, шква́рки, ма́тланки, чо́су, ду́ху, духану́ кому́, годува́ти бе́бехами, стусана́ми, товче́никами, частува́ти кулака́ми, товче́никами кого́ и т. п.; срвн. Бить, Лупи́ть. [Я – лупи́ти її́, а вона́ товче́ своє́ (Крим.). Раз погла́дь, а по́тім хоч що-дня лупцю́й, – все сте́рплять (Л. Укр.). Небі́жчик Лесь, повіда́ють, убива́в її́ тя́жко за молоди́х літ (Франко)];
4)
-ти́ть себя – би́ти (лупи́ти) себе́; см. Колоти́ться 1;
5) (
трясти, приводить в дрожь) колоти́ти, би́ти, трясти́, ки́дати ким, кого́.
-ло́тит в виски – у виски́ га́ти́ть, у виска́х стуко́че.
В груди -тит – у гру́дях стуко́че.
Злость его -ти́ла – злість його́ трясла́.
Лихорадка его -тит – його́ тря́сця (лихома́нка) трясе́.
Коло́ченный
1) (
о вещах) би́тий, то́вчений;
2) (
кто) би́тий, поби́ваний, лу́плений, уби́ваний, ба́нений, ту́заний, ті́паний; мотло́шений и т. д. В темя не -ный – не гвіздко́м у ті́м’я би́тий.
Ла́ять – га́вкати, бреха́ти, (лаймя ла́ять: о нескольк. собаках) валува́ти. [Мале́ щеня́, та й те га́вкає (Приказка). Ті́льки соба́ки надво́рі ще до́вго бреха́ли (Н.-Лев.). Десь вовк у селі́, бо так соба́ки валу́ють (Черкащ.)].
Лгать
1) непра́вду каза́ти, бреха́ти, (
иногда) побрі́хувати, (шутл.) москаля́ ве́зти́ (підпуска́ти), сма́леного лу́ба плести́, в брехуні́вку заїзди́ти; см. Врать. [Бреха́ти не ці́пом маха́ти (Номис). Бре́ше, як шо́вком ши́є (Номис). Підвезе́ він вам москаля́ (Куліш)].
-ать на исповеди – на спо́віді непра́вду каза́ти, (шутл.) попа́ в ре́шеті вози́ти.
-ать в глаза – в живі́ о́чі бреха́ти.
Он лжёт, как по писанному – бре́ше, як із кни́ги чита́ (вичи́тує).
Кто лжёт, тот и крадет – хто умі́є кра́сти, той умі́є й брехе́ньку скла́сти (Номис);
2)
см. Обма́нывать;
3) (
на кого, перед кем, кому, в чём-л., на что-л.) непра́вду каза́ти, бреха́ти на ко́го, перед ки́м, кому́, в чо́му, набрі́хувати на ко́го; срвн. Облыга́ть.
Он нагло лжёт на меня – він наха́бно бре́ше (набрі́хує) на ме́не.
Зачем ты лжёшь на себя? – на́що ти на се́бе набрі́хуєш (кле́плеш, пеню́ зво́диш)?
Ло́вко, нрч.
1) спри́тно, мото́рно, ме́тко, жва́во, прово́рно, в’ю́нко, зви́нно, зру́чно, впра́вно, промі́тно, доте́пно, зми́сно, імкли́во;
срв. Ло́вкий. [Тихе́нько, але́ спри́тно вклада́ється на ла́ву (Л. Укр.). Ластівки́ зру́чно хапа́ли вся́ких кома́шок (М. Грінч.). Пру́дко та зви́нно зіска́кує з рундука́ (Л. Укр.). Снопи́ кладу́ ме́тко (Г. Барв.)].
-ко танцовать – згра́бно (зви́нно) танцюва́ти; (умело) впра́вно танцюва́ти.
Он всё делает -ко – він усе́ ро́бить (у йо́го все ро́биться) спри́тно (мото́рно, ме́тко, впра́вно, зру́чно, з руки́), у його́ є ві́тер у рука́х.
-ко лгать – гла́дко бреха́ти.
Он -ко выпутался из беды – він спри́тно позбу́вся ха́лепи.
Я его -ко провёл – я його́ спри́тно (хи́тро) одури́в;
2) (
удобно) зру́чно, вигі́дно; і́мко, по́хватно; (мётко) за́машно. [Чи тобі́ зру́чно нести́? (Мирг.). По́хватно склав рядно́ (Полт.). Ціє́ю ги́лкою за́машно би́ти (Луб.)].
-ко сшитое платье, -ко пошитая обувь – дола́дно (до ладу́) поши́те вбра́ння́, взуття́.
-ко (по мерке, по ноге) сделанный – як ули́тий. [Як ули́ті чо́боти (Золотон.)].
Платье -ко сидит – вбра́ння́ га́рно (дола́дно, до ладу́) лежи́ть.
Мне в этом платье не совсем -ко – мені́ в цьому́ вбра́нні́ не зовсі́м вигі́дно (ві́льно, зру́чно).
-ко ли мне итти туда? – чи я́ково, чи випада́є мені́ йти туди́?
Он чувствовал себя не совсем -ко – йому́ було́ тро́хи ні́я́ково; срв. Нело́вко;
3) (
метко) влу́чливо, влу́чно.
Он -ко стреляет из ружья – він улу́чливо б’є з рушни́ці.
Он -ко попал в цель – він влу́чно поці́лив до мети́.
-ко сказано – влу́чно, доте́пно ска́зано.
Ло́вче – спритні́ше, моторні́ше и пр.
Ме́ра
1) (
измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри, мір). [Мі́ра довжини́ (Сл. Ум.). Зо́лото, як мі́ра ва́ртости (Економ. Наука). Яко́ю мі́рою мі́ряєте, – відмі́ряється вам (Біблія)].
-ры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні.
-ра времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су.
Палата мер и весов – пала́та мір і ваги́.
-рою (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що. [Хліб видавце́м дали́ (Н.-Лев.)];
2) (
четверик хлеба) мі́рка, мі́ра. [Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудч.)];
3) (
сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця. [Ви́сип бо́рошно в мі́рку (Брацлавщ.). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (Коцюб.)];
4) (
в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру);
5) (
степень, размер, предел и т. п.) мі́ра.
-ра наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри.
-ра содеянного – мі́ра заподі́яного.
В той, в такой -ре (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі. [Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (Єфр.). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Грінч.)].
В какой -ре – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру.
В большой, в значительной -ре (степени) – вели́кою мі́рою. [Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (Єфр.)].
В большей, в меньшей -ре – бі́льшою, ме́ншою мі́рою, в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі.
В одинаковой, в равной, в той же -ре (степени) – одна́ково, (а) так са́мо, (зап.) зарі́вно. Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (Франко)].
В полной -ре – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м. [Ви́користати по́вною мі́рою (Єфр.). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (Єфр.). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (Єфр.). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (Крим.)].
По -ре чего – відпові́дно до чо́го, в мі́ру чого́.
По -ре моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів).
По -ре трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да.
По -ре того как – в мі́ру того́ як. [В мі́ру того́ як росту́ть супере́чності (Азб. Ком.)].
По -ре получения, поступления чего – в мі́ру того́ як оде́ржується, надхо́дить (вступа́є), (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило (вступа́ло), (в будущем) оде́ржуватиметься, надхо́дитиме (вступа́тиме) що.
По -ре возможности, по -ре сил – в мі́ру спромо́ги, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же.
По -ре сил наших – як на́ша си́ла, як на́ше поси́лля.
По крайней -ре – прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма (Свидниц.), (хотя бы) бода́й; см. нижепо меньшей ме́ре. Ки́нувся ми́ттю уни́з, щоб прина́ймні уме́рти з свої́ми вку́пі (Дніпр. Ч.). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (Коцюб.)].
По меньшей (по крайней) -ре (минимум) – що-найме́нш(е), принайме́нше, прина́ймні, бода́й. [Щоб здійсни́ти цю програ́му, тре́ба що-найме́нше (прина́ймні) три ро́ки (Київ). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (Франко)].
Это по меньшей -ре странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно).
По большей -ре – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше.
В -ру (соответственно) – до мі́ри, помі́рно; (об обуви, одежде) до мі́ри, в мі́ру. [Як п’єш до мі́ри, то горі́лка пану́є чолові́кові (Полтавщ.). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Грінч.)].
Сделанный в -ру – зро́блений до мі́ри, помі́рний.
Не в -ру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; (неподсилу) не під си́лу. [Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовч.)].
Без -ры – без мі́ри, мі́ри нема́, незмі́рно; см. Сверх ме́ры. [Се мук йому́ без мі́ри завдало́-б (Грінч.)].
Сверх, свыше -ры, через -ру – над мі́ру, через лад, на́дто, зана́дто; (непосильно) над си́лу. [Через лад багато набра́в, – от і не піднесе́ (Грінч.). Що на́дто – то пога́но (Приказка)].
Свыше всякой -ры – (по)над уся́ку мі́ру.
Всему есть -ра – всьому́ (на все) є мі́ра (предел: край).
Превышать, превысить -ру – перехо́дити, перейти́ мі́ру.
Знать, соблюдать, наблюдать -ру, не знать -ры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му. [Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (Н.-Лев.). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Приказка)].
Душа -ру знает – душа́ мі́ру зна́є.
Подойти под -ру, см. Ме́рка 2.
Выше -ры и конь не скачет (не прянет) – понад се́бе і кінь не цибне́;
6) (
мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу). [Репреси́вні (такти́чні) за́ходи (Єфр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (Куліш)].
-ры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, (щоб) впли́нути.
-ры к восстановлению – за́ходи до відно́влення.
-ры действительного наблюдения – за́соби спра́вжнього догляда́ння.
-ра обеспечения – спо́сіб забезпе́чення.
-ры предосторожности – застере́жні́ (пересторо́жні) за́ходи, за́ходи проти небезпе́ки; см. Предосторо́жность.
-ры предупредительные – запобі́жні́ (попередні́) за́ходи, за́ходи попереди́ти що.
-ры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення.
-ры принудительные – примусо́ві за́ходи.
Высшая -ра наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу).
Изыскивать -ры – добира́ти спо́собу.
Прибегать к -рам – вдава́тися до за́ходів.
Прибегнуть к иным -рам – вжи́ти и́нших за́ходів, уда́тися до и́ншого спо́собу.
Принимать, принять, употреблять, употребить -ры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу. [Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (Самійл.). Роби́ти за́ходи, щоб його́ силомі́ць притягли́ до нас, я не хо́чу (Крим.)].
Принимать зависящие -ры – вжива́ти нале́жних за́ходів.
Помогайте ему всеми -ми – (до)помага́йте йому́ вся́ким спо́собом, всіма́ способа́ми.
На́гло, нрч. – наха́бно, зухва́ло, зухва́льно, безчі́льно.
-ло лгать – наха́бно (в живі́ о́чі) бреха́ти.
Налыга́ть, налга́ть
1)
что – непра́вду каза́ти, сказа́ти, непра́вди наказа́ти про що, набрі́хувати, набреха́ти що, чого́;
2)
на кого – непра́вду каза́ти, сказа́ти про ко́го, бреха́ти, набрі́хувати, набреха́ти, накле́пувати, наклепа́ти на ко́го, оббрі́хувати, оббреха́ти, обмовля́ти, обмо́вити кого́, (о мног.) понабрі́хувати, понакле́пувати на ко́го. [Оббреха́ла його́ (Червоногр.). Що вона́ на ме́не понабрі́хувала! – Я сяка́ й така́ (Н.-Лев.)].
На́лганный – набре́ханий, накле́паний, понабрі́хуваний, понакле́пуваний.
-ться
1) (
стр. з.) набрі́хуватися, бу́ти набрі́хуваним, набре́ханим, понабрі́хуваним;
2) (
вволю) набрі́хуватися набреха́тися, (о мног.) понабрі́хуватися.
Пойти́
1) піти́ куди́, по що́, до чо́го; (
направиться, отправиться) пода́тися, побра́тися до чо́го; (тронуться) ру́шити; (пуститься) потягти́. [От і пішли́ вони́ о́дного разу́ влі́тку по яго́ди (Грінч.). Ба́тько до млина́ пода́вся. Побра́вся шля́хом-доро́гою. По́їзд ру́шив. Та й не ї́вши потя́г додо́му].
-ти́ вместе – піти́ ра́зом, вку́пі.
-ти́ впереди – піти́ попере́ду, пе́ред пове́сти. [Голова́ пові́в пе́ред (Квітка)].
-ти́ без дороги, наобум – піти́ навманя́, наверле́.
-ти́ напрямик – піти́ навпросте́ць, попростува́ти, попрямува́ти.
-ти́ в театр – піти́ до теа́тру (у теа́тр).
-ти́ в гости – піти́ в го́сті, у гости́ну, у бе́сіду, на посиде́ньки.
-ти́ в село – піти́ на село́, у село́, до села́.
-ти́ за ягодами – піти́ по я́годи.
-ти́ за водой – піти́ по во́ду.
-ти́ (поплыть) по течению воды, реки – піти́ за водо́ю, за течіє́ю. [Як за водо́ю пі́деш – наза́д не ве́рнешся].
-ти́ на рыбную ловлю – піти́ по ри́бу, на ри́бу.
-ти́ на охоту за зайцами, за волками – піти́ на зайці́в, на вовкі́в.
-ти́ в люди, на люди; между людей – піти́ поміж лю́ди.
-ти́ бродяжить – піти́ в ма́ндри, на по́брідки, помандрува́ти, змандрува́ти.
-ти́ бродить по свету – піти́ світа́ми, у світи́, піти́ в блуд.
-ти́ куда глаза глядят – піти́ світ за́ очі; піти́, де о́чі понесу́ть (Грінч.).
Куда ни -ду – хоч куди́ (де) піду́; куди́ (де) не піду́; де не пове́рну́ся. [Я оди́н тут, як той па́лець, де не поверну́ся (Рудан.)].
-ди́(те)-ка сюда – ходи́ (ході́ть)-но сюди́; а ходи́ (ході́ть) сюди́.
Пошли́! Пошё́л! (идёмте, иди!) – ході́мо, га́йда́!
-дё́м(те)! – ході́м(о)!
-шё́л вон! – геть іди́! геть(те)!
-шё́л! (отвяжись, не получишь) – дзу́ськи, дзусь, адзу́сь.
-шё́л к чорту – іди́ (геть) к чо́рту! геть к нечи́стому! до ді́дька!
-шё́л! (трогай) – торка́й, руша́й! (езжай быстрее) поганя́й, паня́й.
Пади́, поди́! – а-го́в! з доро́ги!
-ди́-ка, -ди́ ж ты – а диви́. [І ма́ю я ді́ти, і ні́би не ма́ю. А диви́, до ма́тери так і го́рнуться, а до ме́не холо́дні (Крим.)].
Вот -ди́-ж ты – от ма́єш.
-ди́-ка, вот что делается – бач, що ро́биться.
-ди́ с ним – що з ним поро́биш.
Да -ди́ (вишь) – та ба. [Хоч він собі́ і сирота́, та ба, і отце́вський син не бу́де таки́й бра́вий коза́к (Квітка)].
Коли на то -шло́ – як на те пішло́ся.
-шло́ к тому – пішло́ся на те, поверну́ло на те.
Это -шло́ к несчастью – це пішло́ся на неща́стя (на біду́, на го́ре, на ли́хо), на біду́ поверну́ло.
-шло́ прахом – пішло́ на (в) ні́вець (на ма́рне, за ві́тром, за водо́ю), пові́трилося, ви́падком ви́пало. [Пові́трилася робо́та (Гліб.). Чужи́м живи́лися, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.)].
-шло́ по-прежнему – пішло́ (повело́ся) по-старо́му (по-да́вньому).
-шло́ наоборот – пішло́ ді́ло на пере́верт.
-шло́ дело в ход – пішла́ робо́та.
Дело -шло́ в лад (хорошо) – спра́ва пішла́ (повела́ся) до́бре, гара́зд, на до́бре.
-шло́ кому в прок – пішло́ в ру́ку (на добро́). [Бага́тство не пішло́ йому́ в ру́ку].
-шли́ разногласия – пішло́ на не́лад (ро́злад, ро́збрат).
-ти́ за кого – піти́ за ко́го. [Путя́ща ді́вчина за те́бе не пі́де].
-ти́ по миру – піти́ в же́бри, піти́ з до́вгою руко́ю, на про́шений хліб перейти́.
-ти́ в бега – піти́ на вте́чі, піти́ в світи́, змандрува́ти.
Он -шё́л по другой дороге – вій пішо́в и́ншим шля́хом.
Лёд -шё́л (тронулся) – лід ру́шив; кри́га пішла́ (скре́сла).
Мороз -шё́л у него под кожей – моро́з пішо́в йому́ (у йо́го) по-за шку́рою, моро́зом сипну́ло по-за шку́рою.
Гвоздь вбок -шё́л – цвях убі́к пішо́в (погна́вся).
Птица в отлёт -шла́ – пта́ство у ви́рій потягло́ (полеті́ло).
Дорога -шла́ под гору – дорога пішла з гори.
Река -шла́ на восток – рі́чка пішла́ (поверну́ла, скрути́ла) на схід.
Эхо -шло́ по дубраве (лесу) – луна́ пішла́ га́єм (лі́сом).
Шум -шё́л по дубраве – шум (ше́лест) пішо́в дібро́вою.
-шё́л вгору (возвысился) – пішо́в уго́ру. [Пішли́ на́ші вго́ру].
-ти́ по чьей дорожке (по чьим следам) – на чию́ сте́жку ступи́ти (спа́сти, попа́сти). [Він ступи́в на ба́тькову сте́жку. От і я на ді́дову сте́жку спа́ла: він учо́ра розби́в ку́хля, а я сього́дні].
-ти́ разными путями (в разные стороны) – піти́ рі́зно, порізни́тися. [Ой, у по́лі три доро́ги рі́зно].
-ти́ на уступки – поступи́тися.
-ти́ в пари – заложи́тися.
-ти́ ходуном – заходи́ти хо́дором. [Кущі́ бузку́ захита́лися, затріща́ли, заходи́ли хо́дором, ні́би несподі́вано звели́ між собо́ю лю́ту бі́йку (Васильч.)].
-ти́ в кого – уда́тися в ко́го, уроди́тися в ко́го. [Чорт її́ зна, в ко́го вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). І мій ба́тько таки́й ма́вся, і я в йо́го вда́вся].
-ти в бубны (с бубён) – піти́ дзві́нкою.
-ти́ в поход – піти́ (ру́шити) в похі́д.
-ти́ против кого – піти́ проти ко́го, (вульг.) сторч проти ко́го ста́ти.
-ти́ в бой – у бій піти́; до бо́ю (побо́ю) піти́; до бо́ю ста́ти.
-ти́ жить к чужим людям – піти́ в при́йми (сусі́ди), піти́ в комі́рне.
-ти́ на хлеба – на чужи́й хліб перейти́, піти́ на дармої́жки.
На платье -шло́ много материи – на су́кню пішло́ бага́то мате́рії.
Под воду -ти́ – нирця́ да́ти.
Некоторое время -ти́ – попойти́. [Чима́ло ще тре́ба попойти́, по́ки додо́му ді́йдемо. Як-би до́щик попійшо́в на мою́ капу́сту]. См. Итти́, Ходи́ть;
2) (
согласиться) піти́ на що, приста́ти на що, пусти́тися на що.
-ти́ на мир – піти́ на мир (на мирову́), замири́тися.
-ти́ на компромисс – приста́ти на компромі́с, вчини́ти компромі́с (Грінч.).
Не верю, чтоб он на это -шё́л – не ві́рю, щоб він на таке́ пусти́вся;
3) (
начать) піти́, поча́ти, узя́ти.
-шё́л врать, хвастать – зача́в (дава́й) бреха́ти, хвали́тися.
И -шё́л бранить – та й узя́в (ну) ла́яти.
Опять -шё́л дурить – знов поча́в коверзува́ти (хи́мороди гони́ти).
-шё́л плясать – пішо́в танцюва́ти.
-шё́л в пляс – пішо́в у тане́ць.
Да и -шли́ (болтать) – та й пішли́. [Та й пішли́: то чия́ торби́на ва́жча, то на скі́льки харчі́в ста́не у котро́ї, то як котра́ з до́му виряджа́лась (Тесл.)].
-шё́л расспрашивать – пішо́в (ну) розпи́тувати.
Вот трава -дёт рости после дождя – от зі́лля рухне́ рости́ після дощу́.
-шла́ валять, -шла писать – завели́, почали́ вже;
4) (
начаться) піти́, поча́тися.
-шли́ у них внутренние усобицы – пішли́ у них домові́ чва́ри (Куліш), (вульг.) і пішла́ у них сва́рка та зма́жка (Неч.-Лев.).
-шла́ дружба – пішло́ товари́ство, на дру́жбу пішло́ся. [Таке́ товари́ство пішло́ між бу́зимком і хлоп’я́м (Мирн.)].
Дождь -шё́л – дощ пішо́в.
Ему -шёл второй год – йому́ на дру́гий (на дру́гу ве́сну) поверну́ло, йому́ дру́гий поступи́в, йому́ на дру́гий пішло́.
-дё́т беда, растворяй ворота – ли́ха коне́м не об’ї́хати; біда́ сама́ не хо́дить
5) (
поступить) піти́.
-ти́ в учителя – піти́ в учителі́, піти́ учителюва́ти.
-ти́ в услужение – піти́ у на́йми.
-ти́ в солдаты – піти́ у москалі́.
-ти́ в войско – піти́ до ві́йська (у ві́йсько);
6) (
кому, безлич.) повести́ся, пощасти́ти, поталани́ти, пофорту́нити кому́.
Полыга́ть – підбре́[і́]хувати кому́; бреха́ти (ча́сом).
Прикла́дывать, приложи́ть (и прикла́сть) –
1)
что к чему – приклада́ти, прикла́сти и приложи́ти, (прижимать) притуля́ти, тули́ти, притули́ти що до чо́го. [Приклада́й щільні́ше одне́ до о́дного. Приклада́ла ча́сом до вікна́ ву́хо і напру́жено слу́хала Коцюб.). Приложи́в ру́ку до се́рця, Терно́ве ві́ття до се́рця коза́цького приклада́є. Дай мені́ смоли́, приложи́ти до бо́ку (Рудч.). Прикла́ла (приложи́ла) ма́сти до боля́чки. Притуля́ла (тули́ла) попе́чену ру́ку до холо́дної ши́бки].
-вать печать – притиска́ти (прити́снути) печа́тку, печа́ть до чо́го. [Моя́ рука́ до діл твої́х нови́х не зду́жає печа́ті притиска́ти (Грінч.)].
-вать, -жи́ть руку к чему (подписаться) – підпи́сувати, підписа́ти що, підпи́суватися, підписа́тися на чо́му.
-жи́ть руки, работу, старание к чему – прикла́сти, докла́сти, доложи́ти рук, пра́ці, дбання́ до чо́го.
-жи́ть свои знания к делу – прикла́сти свої́х знанні́в (свого́ знання́) до ді́ла.
-жи́ть науку к производству – прикла́сти нау́ку до виробни́цтва.
Ума не -ложу́ – ра́ди не дам (собі́). [Ра́ди не дам, що мені́ роби́ти].
-дывать, -ложи́ть к губам что, губы к чему (отведать) – при[до]туля́ти, при[до]тули́ти що до губі́в, гу́би до чо́го, (пригубить) пригу́блювати, пригуби́ти що;
2)
-дывать, -ложи́ть что к чему – додава́ти, дода́ти, долуча́ти, долучи́ти, прито́чувати, приточи́ти що до чо́го; см. Прилага́ть, Приложи́ть, Присоединя́ть. [Цьо́го докуме́нта тре́ба долучи́ти до спра́ви. Пи́шучи-ж постанови́в я собі́ не то що джерело́ вка́зувати, та тут-же з йо́го ви́писку приточи́ти (Куліш)];
3) (
добавлять) доклада́ти, докла́сти, доложи́ти чого́, що. [Гро́шей тих не ви́стачило – довело́ся свої́х доклада́ти];
4) (
примерять, применять) приклада́ти, прикла́сти що до ко́го, до чо́го. [Чуже́ ли́хо до се́бе приклада́й].
-ть прозвище – доклада́ти, докла́сти, приклада́ти, прикла́сти, приложи́ти прі́звище, (насмешл.) до́кладку (при́кладку) кому́. [Вона́ мене́ злоді́йкою узива́ і вся́кі до́кладки доклада́ (Квітка). Хто-ж це тобі́ таке́ прі́звище приложи́в? (Стор.)];
5)
-вать – вига́дувати, бреха́ти; см. Выду́мывать, Врать;
6)
-дывать, -кла́сть (пристраивать камен. кладкой) – примуро́вувати, примурува́ти що до чо́го.
-кла́сть крыльцо – примурува́ти ґа́нок.
Прикла́дываемый – прикла́даний, докла́даний, (прилагаемый) дода́ваний, долу́чуваний.
Прило́женный и прикла́денный – прикла́дений, докла́дений; до́даний, долу́чений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір:
аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит);
бесстыжие глаза – безсоромні очі;
блуждающие глаза – блудні очі;
бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі);
быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути;
ввалились глаза, щёки у него, у неё
см. Вваливаться;
в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто;
в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що;
в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…;
в глазах – в очах (устар.) в очу;
видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне);
в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене;
во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися;
возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити);
вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что;
[всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить;
в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.);
выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого;
вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому;
глаза блуждают – очі блукають;
глаза водянистые – водяві очі;
глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі;
глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий);
глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.);
глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі;
глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть;
глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі;
глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють);
глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою);
глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки);
глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.);
глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися;
глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли);
глаза шире брюха – завидющі очі;
глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.);
глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті;
глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає);
глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що;
глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне);
глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою;
двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого;
для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше;
дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір;
за глаза – позаочі; позаочима;
за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого;
за глаза станет – аж надто стане;
закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба);
закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що;
закрывши глаза – сліпма, осліп;
закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути;
заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися;
замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому;
зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий);
и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав;
и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю;
и глаз не показывает – і очей не показує;
и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути);
и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!;
искать глазами – позирати;
искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися);
как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому;
колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим;
куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці);
лишь бы с глаз – аби з очей;
лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!;
мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі;
мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима;
мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому;
на глаз – [як] на око, як глянути;
на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах (на очах), в оці (устар.застар.в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком;
на глаз прикинуть – простовіч прикинути;
насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш;
невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком;
не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.);
не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися;
неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп);
не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі);
не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим;
не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути;
не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима;
ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки;
нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати;
обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому;
одним глазом – на одно око;
опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку);
отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому;
от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту;
открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі;
открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що;
охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити);
плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.);
по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…;
подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому;
положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого;
поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі;
пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що;
показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити;
попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому;
попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами;
потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі;
правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.);
прямо в глаза – у живі очі;
прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше;
прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути;
пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому;
пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що;
ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх;
ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.);
сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого;
своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти;
своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити;
с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.);
с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!;
с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого;
следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим;
смерить глазами – зміряти очима (оком);
смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті);
смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому;
смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком);
сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі;
соринка в глазу – порошинка в оці;
со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір;
с остекленевшими глазами – скляноокий (-а);
спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді;
с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну);
стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.);
стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати;
таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима;
темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху);
тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати;
ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся;
у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір;
у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.);
уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі;
уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що;
у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.);
устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що;
хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима;
человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий;
человек с дурным глазом – лихий на очі;
швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що;
щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого;
щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима.
[Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки]. Обговорення статті
Друг
1) друг, (
мн.) друзі (р. друзів), други (р. другів); товариш, приятель, (пол.) кумпель; (о женщинах) приятелька, подруга, другиня, друга;
2) (
кратк. форма от местоим. другой):
друга любить – себя не щадить – дав би (виколупав би) свого здоров я для милого приятеля, якби можна (Пр.);
друг дороже денег – вірний приятель – то найбільший скарб (Пр.);
друг друга… – один (одна, одно) одного (одну, одне); (про багатьох) одні одних; (иногда) один (одна, одно) другого (другу, другого…);
друг другу – один (одна, одно) одному (одній, одному); (про багатьох) одні одним;
друг за друга – один (одна, одно, одне) за одного (за одну, за одне); (иногда) один (одна, одно, одне) за другого (задругу, за друге);
друг за другом – один (одна, одно, одне) за одним (за одною, за одним); один (одна, одно, одне) по одному (по одній, по одному); (про багатьох) один по одному;
друг о друге – один (одна, одно, одне) про (за) одного (одну, одного); кожний (кожна, кожне) про (за) кожного (кожну, кожне);
друг против друга – один (одна, одно) проти одного (одної, одного); (иногда) навпроти себе;
друг с другом – один (одна, одне) з одним (з одною, з одним); між (поміж) себе; (иногда) з собою;
друг у друга – один (одна, одно, одне) в одного (в одної, в одного);
друзья познаются в беде; друзья познаются в несчастье – у біді пізнавай приятеля (Пр.); при горі та в лиху годину пізнаєш вірну людину (Пр.); друзі пізнаються в біді (Пр.);
закадычный друг – друзяка, кревний друзяка, (вульг.) закантика;
не бросай друга в несчастье – хто друга (приятеля) лишить у пригоді, той не варт і по світі ходити (Пр.);
не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало – не біда, як є друзів череда (Пр.);
нема грошей – то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди – й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май багато (багацько) грошей, май багато приятелів (добрих друзів) (Пр.); не так те багатство, як вірнеє братство (Пр.);
не мил свет, когда друга нет – без вірного друга велика туга (Пр.);
новых друзей наживай, а старых не утрачивай – для приятеля нового не пускайся старого (Пр.); задля приятеля нового не кидай старого (Пр.);
они стоят друг друга – вони варті один одного;
отличаться друг от друга – відрізнятися один від одного;
скажи мне, кто твой друг,– и я скажу тебе, кто ты – скажи мені, з ким ти товаришуєш,– то я скажу, хто ти [є] (Пр.);
старый друг лучше новых двух – над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, луччий) як новий (Пр.).
[Без вірного друга великая туга (Пр.). Діти одної матери, рідні брати стояли навпроти себе (С.Єфремов). Один по однім тихо роки встають у спомині моїм (М.Чернявський). — Він просто друг, — заперечила Розі. Якби вона знала, скільки в мене друзів, то, можливо, зрозуміла б, який це комплімент (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). Друзі і совість бувають у людини доти, поки вони не потрібні (Ґ.Лауб). 1. — Друг начальника не той, хто йому сраку лиже, а хто вчасно свою підставити може! 2. Мужик сидить у барі і кидає чарку за чаркою. Друг підходить: — Що трапилося? — Дружина від мене пішла до мого найкращого друга… — Стоп… Я ж твій найкращий друг. — Був… Тепер — він. 3. — І не треба мені брехати, що ти ночував у своїх друзів! Я в них ночувала, тебе там не було!].
Обговорення статті
Мастер
1) майстер, (
умен.) майстеро́к, ма́йстрочко;
2) (
искусник) ма́йстер, майсте́рник, мите́ць, мисте́ць, умі́лець, (фам.) маста́к, мистю́к;
3) (
квалифиц. рабочий, старший в производстве) ма́йстер;
4) (
о художнике, писателе и т. п.) ма́йстер;
5) (
учитель) ма́йстер, учи́тель, навчи́тель; (орденский) магі́стер;
6) (
охотн.: о гончей) передови́к, передня́к:
горе-мастер – гіркий (лихий) майстер; горе-майстер, попсуй-майстер, (пренебреж.) партач, (добродушно) ма́йстер-шпи́чка;
дело мастера боится – діло майстра хвалить (величає, знає) (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); в умілого і долото рибу ловить (Пр.); не сокира теше, а чоловік (Пр.); що вхопить, те зробить (Пр.); добра пряха й на скіпці напряде (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.);
если не мастер, то и не берись делать – коли́ не кова́ль, то й залі́за не пога́нь (Приказка); коли́ не пирі́г, то й не пирожи́ся (Приказка);
жестяных дел мастер – бляхар;
заплечный мастер; заплечных дел мастер – кат (катюга); майстер голови стинати;
золотых дел мастер (золотарь) – золотар, золота́рник, золотник, (умен.) золота́рик, золотничо́к;
каретный, тележный, экипажный мастер – сте́льмах;
корабельный мастер – корабе́льний ма́йстер, корабля́р (-ра́), корабе́льник;
мастер асфальтового дела – асфальта́р;
мастер водопроводный – водопрові́дник;
мастер в чём, на что, что делать – ма́йстер, майсте́рник, мите́ць, мисте́ць, маста́к, мистю́к, тіма́ха, зуга́рний, зуга́рен, кебе́тний, доте́пний, уда́тний, майсте́рний на що, до чо́го, що роби́ти;
мастер-золотильщик – позоло́тник;
мастер кафельный – кахля́р;
мастер-класс – майстер-клас;
мастер колокольный – дзво́нник;
мастер лгать – митець брехати; чистобреха;
мастер лесопильный – трач;
мастер-медник – кітля́р, мідя́р;
мастер младший, старший – ма́йстер ме́нший, ста́рший;
мастер на водопроводной станции – водогі́нник;
мастер на все руки (разг.) – ма́йстер (мите́ць, мисте́ць) на все (на всячину); до всього (на все) здатний (здатен) до всього зугарний (кебетний, удатний); майстер на всі штуки; мото́рний, моторли́вий, моторня́чий на все, зуга́рний (кебе́тний, уда́тний) до всьо́го; у нього руки на всі штуки, що вхопить, те й зробить; і швець, і кравець [і жнець] і на дуді грець (Пр.); він і з піску мотузок ізсуче;
мастер на выдумки – ма́йстер (мите́ць, мисте́ць) на ви́гадки, штука́р, чмут;
мастер на стеклянном заводе – гу́тник;
мастер подтяжечный – шлейка́р;
мастер пробочный – корка́р;
мастер своего дела – майстер на своє діло (свого діла); знавець свого діла; фахівець у своїй справі;
мастер спорта – майстер спорту;
мастер фонарный – ліхта́рник;
мастер цеховой – цехови́й ма́йстер, цехови́к;
мастер шлюпочный, лодочный – човна́р;
оружейный мастер – зброя́р, збройови́к, зброєро́б, (устар.) пушка́р; (ружейный) рушни́чник, рушни́чний ма́йстер;
на грех мастера нет – без гріха чоловік не проживе (Пр.);
не испортив дела, мастером не будешь – щоб навчитись майструвати, часом можна й попсувати (Пр.); і на хибах (на огріхах) людина вчиться (Пр.);
подносный мастер – таця́р;
портняжный мастер – кравець;
сапожный мастер – швець;
седельный мастер – сідля́р, кульба́чник;
часовых дел мастер (часовщик) – годинника́р, година́р, (устар.) дзиґа́рник, дзиґарма́йстер.
[По робо́ті пізна́ти ма́йстра (Номис). Сяки́й-таки́й майстеро́к, а натеса́в трісочо́к (Приказка). Ма́йстер до чужи́х ка́йстер (сумок) (Приказка). Незрівня́нний ма́йстер на життьові́ контра́сти (Єфремов). Ви спра́вді мите́ць говори́ти промо́ви (І.Нечуй-Левицький). Мите́ць до та́нців (Свидницький). Мисте́ць пи́ти (П.Куліш). Я до жалю́ не маста́к (І.Котляревський). Зуга́рний тереве́ні пра́вити (Сл. Гр.). На я́беди кебе́тний (М. Левицький). На що́, на що́, – на це́ доте́пний був (Л.Глібов). Біля Ро́зи вда́тний він на жа́рти (Самійленк). Я майсте́рний до сього́ ді́ла (Сл. Гр.). На всі ви́гадки мите́ць (Свидницький). Моторня́чий на все (АС). Кра́щі ре́чі світови́х майстрі́в (письме́нства) (Грінченко). — Готове, майстре! — Що готове? — Зламав.]
Обговорення статті
Мера
1) (
измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри);
2) (
четверик хлеба) мі́рка, мі́ра;
3) (
сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця;
4) (
в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру);
5) (
степень, размер, предел и т. п.) мі́ра;
6) (
мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу):
без меры – без мі́ри, дуже (надто) багато, безмірно (без міри, мі́ри нема), незмі́рно;
в большой, в значительной мере (степени) – вели́кою мі́рою;
в большей, в меньшей мере – більшою, меншою мірою; , в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі;
в какой мере – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру;
в какой-то, в известной мере – якоюсь, певною мірою, до якоїсь, до певної міри;
в меру (есть, пить) – в міру, до міри;
в меру необходимости – за потреби, як до потреби, в міру потреби, при потребі;
в меру потребностей – як до потреби, у міру потреби, скільки треба;
в меру своих сил – у міру своєї сили (снаги), скільки стане, скільки було, буде, скільки мав, мала, мало, мали, скільки матимеш, матимете сили (снаги);
в одинаковой (в той же, в равной) мере (степени) – однаково, однаковою мірою, тією ж мірою, [а] так само, (зап.) зарі́вно;
в полной мере (вполне) – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), у повній повні, уповні, уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м;
всему есть мера – усьому (на все) є міра (край);
всему знай меру – усьому знай міру, у всьому потрібна міра;
всё хорошо в меру – у міру все добре (Пр.);
в той, в такой мере (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі;
высшая мера наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу);
выше меры и конь не скачет (не прянет) – понад себе і кінь не скочить (не цибне) (Пр.); проти сили і віл не потягне (Пр.);
душа меру знает – душа міру знає (Пр.); стала йому душа на мірі (Пр.);
знать, соблюдать меру, не знать меры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му;
изыскивать меры – добира́ти спо́собу;
мера времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су;
мера за меру – міра за міру (Пр.); віть за віть (Пр.);
мера жесткости машины – міра жорсткости машини;
мера наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри;
мера обеспечения – спо́сіб забезпе́чення;
мера однородности – міра однорідності;
мера относительной анизотропии – міра відносної анізотропії;
мера содеянного – мі́ра заподі́яного;
мера хрупкости – міра крихкості;
мерой (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що;
меры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, щоб впли́нути;
меры к восстановлению – за́ходи до відно́влення;
меры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні;
меры по предупреждению чего – запобіжні заходи проти чого, заходи, щоб запобігти чому;
меры предосторожности – застережні (запобіжні, пересторо́жні) заходи; заходи проти небезпеки;
меры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення;
меры, принятые вами, нецелесообразны – засоби, що ви вжили, недоцільні;
не в меру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; понад (усяку) міру, занадто, (иногда) через край; (не под силу) не під си́лу;
ни в коей, ни в какой мере – жодним способом, [аж] ніяк; жодною мірою;
о мерах, вами принятых, надлежит донести – про заходи, що ви вжили, треба (належить) повідомити (до відома подати);
палата мер и весов – пала́та мір і ваги́;
по большей мере – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше;
по крайней мере – прина́ймні, (хотя бы) хоча б, бода́й; прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма;
по меньшей мере – щонайменше, принаймні;
по мере возможности, по мере сил – в мі́ру спромо́ги, у міру можливості, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же; якомога;
по мере, в меру того как – у міру того як;
по мере моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів);
по мере надобности – у міру потреби, як до потреби, як буде (яка буде) потреба;
по мере получения, поступления чего – в мі́ру [того] як надхо́дить, (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило, (в будущем) надхо́дитиме що;
по мере сил наших – по змозі (по спромозі) нашій, що спроможність (що сила) наша, у міру сил наших, як наша сила, (иногда) як наше поси́лля;
по мере того как – у міру [того] як;
по мере трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да;
по мере усовершенствования – з удосконаленням;
по мере чего – в мі́ру чого́, відпові́дно до чо́го;
помогать ему всеми мерами (всемерно) – помагати (допомагати) йому всіма (всякими) способами (вся́ким спо́собом);
превышать, превысить меру – перехо́дити, перейти́ мі́ру;
предупредительные меры – запобіжні (попередні́) заходи;
прибегать к мерам – вдава́тися до за́ходів;
прибегать, прибегнуть к иным мерам – уживати, ужити інших заходів, удаватися, удатися до інших заходів (до іншого способу);
принимать меры предосторожности – вживати застережних (запобіжних) заходів, вдаватися до застережних (запобіжних) заходів;
принимать, принять меры – уживати, ужити заходів; добра́ти спо́собу;
принимать, принять, употреблять, употребить меры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу;
принимать [употреблять] зависящие меры – вживати належних заходів;
приняты необходимые меры – ужито потрібних заходів;
принудительные меры – примусо́ві за́ходи;
сверх, свыше меры, через [чрез] меру, не в меру – надмі́ру, надто (занадто); понад (над, через) силу, (иногда) через лад, край;
свыше всякой меры – понад (над) уся́ку мі́ру;
сделанный в меру – зро́блений до мі́ри, помі́рний;
чувство меры – відчуття (почуття) міри;
это по меньшей мере странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно).
[Яко́ю мі́рою мі́ряєте, — відмі́ряється вам (Біблія). Хліб видавце́м дали́ (І.Нечуй-Левицький). Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудченко). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (М.Коцюбинський). Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (С.Єфремов). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Б.Грінченко). Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (С.Єфремов). Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (П.Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (І.Франко). Через лад уже брешеш (Номис). Ви́користати по́вною мі́рою (С.Єфремов). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (С.Єфремов). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (С.Єфремов). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (А.Кримський). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (М.Коцюбинський). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (І.Франко). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Б.Грінченко). Не дасть йому розвинути художницького смаку свого до повної повні (П.Куліш). Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовчок). Се мук йому́ без мі́ри завдало́ б (Б.Грінченко). Через лад багато набра́в, — от і не піднесе́ (Б.Грінченко). Що на́дто — то пога́но (Пр.). Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (І.Нечуй-Левицький). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Пр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (П.Куліш). Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (В.Самійленко). — Не буду більше, паночку, — запевнив його Санчо, — признаюсь, що я розжартувався через лад (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Ох ви, чоловіки, — каже. — Не дивно, що жінкам нема терпцю на вас. Не маєте міри навіть у шалапутстві. А ця міра — я шилом патоки більше вхоплю. Як на мене, коли б вам не дати жінок на підмогу, то всіх вас ще десятилітніми живцем на небо потягли б (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Я свою міру знаю: упав — досить].
Обговорення статті
Послушать
1) послухати;
2) (
послушаться) послухати, послухатися:
вот послушай – ось послухай, слухай сюди, послухай-но;
послушай, ври, да знай же мерубрехати бреши, та не забріхуйся;
послушай-ка! – слухай-бо!, послухай-но!, слухай-но!;
послушайте, что я вам скажу – послухайте (слухайте), що я вам скажу́; слухайте сюди.
[Такеньки, було, вмовляє її. Одного разу хотів він її розважити та й каже: — Годі тобі, голубко, клопотатись. Ось послухай лишень, що я тобі скажу: я вже кума пригласив (М.Вовчок). Ось послу́хай мене́ дурно́ї, то, мо́же, чи не порозумні́шаєш (Б.Грінченко). —Романе, слухай сюди! Коха тебе Хведоска, нехай іде! А що мати варняка, то я того і вухом не веду!.. (М.Кропивницький). — Отже, слухай сюди: Бурлака на тім боці, на весіллі, то він неминуче буде йти цією вулицею назад (І.Карпенко-Карий). — Ось слухай сюди! Ото була собі така жінка, що ніколи доброго слова не сказала чоловікові (І.Нечуй-Левицький). А ти, Бавмерте, слухай сюди, що я тобі скажу. Коли старі люди починають белькотати, як малі діти, то чорт з радощів аж на голові ходить (Л.Українка). — А знаєш, Рино, жінка по-вкраїнському «дружиною» зветься? — Ну? — І знаєш, «дружина» — це краще, як «жінка» або «супруга», бо «жінка» — то означає «рождающая», «супруга» ж по-вкраїнському — «пара волів», а «дружина»… Ось послухай; рекомендую — моя дружина, або: моя ти дружинонько (М.Куліш). — Ану, послухай, — казав хлопець, розгортаючи пакунок паперів. Борис послухав і ухвалював (В.Підмогильний). Прокіп зітхнув і, намотавши батога на руку, щоб не згубить, обернувся до Олеся: — Ось послухай, дурнику, що я тобі скажу. Слухай і на вус мотай. Тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть (Г.Тютюнник). Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки! (Л.Костенко). Послухай вересня — і він повість у миготливо-золотій задумі: те, що в веснянім виснилося шумі, іще й подосі жде на благовість (В.Стус). — Слухай сюди: їдьмо разом на склад! (В.Барка). Повірте, не ваша нездатність тому причиною, а лінивство надмірне та оспалість думки. Хочете пересвідчитись у правдивості моїх слів, то слухайте сюди: усі ті ваші труднощі я розмаю, як оком змигнути, миттю зараджу всім нестачам, що, як ви кажете, бентежать вас і знесмілюють до оголошення друком історії вашого преславного Дон Кіхота, світила і зерцала всього мандрованого лицарства (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Хотів послухати голос своєї совісті, але не знав на якому каналі].
Обговорення статті
Приходиться, прийтись
1) (
быть в пору, в меру, кстати) бу́ти до мі́ри, прихо́дитися, прийти́ся (до мі́ри), пристава́ти, приста́ти, припада́ти, припа́сти до чо́го; (пригодиться) знадобитися, придатися, здатися;
2) (доставаться кому на долю; причитаться) припада́ти, припа́сти (редко припа́стися), упада́ти, упа́сти, випада́ти, ви́пасти, дово́дитися, дове́сти́ся кому́;
3) (
на какой-либо день ) припада́ти, припа́сти, випада́ти, ви́пасти;
4) (
кому кем) дово́дитися кому́ ким;
5) (безл.: приводиться) дово́дитися, дове́сти́ся, випада́ти, ви́пасти, упада́ти, упа́сти, припада́ти, припа́сти, (
редко) дохо́дитися, дійти́ся кому́; приходитися, прийтися; (случаться) траплятися, трапитися; (обходиться в цену, прост.) обходитися, обійтися, (стоить) коштувати:
вам придё́тся отвечать – вам доведе́ться відповіда́ти;
где придё́тся, пришло́сь – де припа́ло, де тра́питься, де тра́пилось;
дверь не плотно приходится – две́рі не щі́льно (не щи́тно) пристаю́ть;
день на день не приходится, год на год не приходится – день на день не випада́є (не припадає); рік на рік не випадає (не припадає);
живи как пришло́сь, как придё́тся – тре́ба жить, як набіжи́ть, живи́, як живеться (тра́питься);
как раз (точь в точь) прийтись – (образно) як-раз упа́сти, так і вли́пнути куди́;
ключ пришё́лся к замку – ключ прийшо́вся, приста́в до замка́, (к висячему) до коло́дки;
когда придё́тся – коли́ (час) ви́паде, коли́ тра́питься;
кого придё́тся – кого́ тра́питься;
к слову пришлось – до сло́ва припа́ло;
мне приходи́лось, пришло́сь много терпеть – мені́ дово́дилося (довело́ся) бага́то терпі́ти;
мне приходится доплатить – мені́ тре́ба (мені́ упада́є, я ма́ю) доплати́ти;
мне пришло́сь проработать всю ночь – мені́ довело́ся, ви́пало, працюва́ти ці́лу ніч; (должен был) му́сив працюва́ти ці́лу ніч;
на нашу (вашу) долю приходится… – на нашу (вашу) частку припадає…;
не вмочь, не подсилу приходится – неси́ла стає́ (що роби́ти);
не приходится об этом говорить – не випадає (не доводиться) про це говорити;
не приходиться по вкусу, по сердцу – не йти в смак, не йти в лад, не пристава́ти до душі́ (до се́рця), не лежа́ти на се́рці кому́;
он приходится ему родственником (дядей) – він дово́диться йому́ ро́дичем (дядьком); Пасха в том году приходи́лась на 29-е марта – Вели́кдень того́ ро́ку випада́в (припада́в) на 29-те бе́резня;
прийтись кстати – прийтися до речі (до ладу); (пригодиться) знадобитися, придатися;
приходится идти на уступки – доводиться поступатися;
приходится отдуваться [своими боками] – доводиться на собі терпіти;
приходится отсрочить платеж – доводиться відкласти виплату;
приходиться, прийтись кому по вкусу (по сердцу, по нраву, по душе) – припадати, припасти кому до смаку (до серця, до вподоби, до сподоби, до любості, до любові, до мислі, до душі); приставати, пристати до душі кому; підходити, підійти під смак (під мислі, до думки) кому, іти́ в смак; подобатися, сподобатися (уподобатися) кому; бути усмак (в подобі) кому; смакувати кому;
приходи́ться под меру – прихо́дитися до мі́ри;
пришлось ехать лесом – випало їхати лісом;
сапоги пришли́сь по ногам – чо́боти прийшлися́ до мі́ри (до ноги́);
тяжело ему пришло́сь – тя́жко йому́ довело́ся (ви́пало, дійшло́ся);
так жить (делать) не приходится (не подобает) – так жи́ти (роби́ти) не випада́є (не впада́є, не прихо́диться, не годи́ться);
этот праздник, день приходится в воскресенье, в конце месяца – це свя́то (цей день) припада́є на неді́лю (в неді́лю), на кіне́ць мі́сяця.
[На день упада́є заробі́тку по півкарбо́ванця (Г.Барвінок). Чу́є, чу́є ма́терине се́рце, яка́ до́ля до́ні доведе́ться (П.Куліш). Йому притьмом прийшлось так, як співають у пісні: «Чомусь мені, братці, горілка не п’ється» (П.Куліш). Маку́хинський піп дово́дився на́шому ро́дичем, не́божем у дру́гих (М.Вовчок). Ви́пало мені́ я́кось бу́ти у йо́го в ха́ті (М.Вовчок). Така́ мені́ гірка́ до́ля ви́пала (М.Вовчок). Довго мосувався жид, поти розімкнув замок: все приміряв то той, то другий ключ, поти не знайшовся такий, що якраз прийшовся (П.Мирний). — Діду, — а там, де замчище, є луна? — спитав Івась уголос. — Не знаю, не приходилось чути (П.Мирний). Як їй не скрутно іноді приходилося, часом і Яків гримне — де швендяє, часом і невістка прийме, мов холодною водою обдасть, — дарма (П.Мирний). Василь сам про себе лаяв одежу, що на його вже не приходилася та чимало і зносилася (П.Мирний). На до́вгім віку́ усього́ доведе́ться (Номис). Прийдеться ниточка до клубочка (Номис). Спитаєшся пня й колоди, як прийдеться до чого (Номис). Там припа́ло нам ночува́ть (Л.Мартович). Хватну́ли той кли́нчик, розгорну́ли капта́н, — якраз він туди́ і впав (Л.Мартович). В салда́ти йому́ не припада́ло йти (Б.Грінченко). — Дак ти ж спершу оженись! — пожартував Зінько. — Коли ж ні одна не приходиться до мене! Одна проти мене дуже висока, а проти другої я дуже довгий (Б.Грінченко). Тепе́р на ду́шу припада́є вдво́є ме́нше землі́, ніж було́ спе́ршу (Б.Грінченко). Приміря́ють той череви́чок, а він так і влип, як там був (І.Рудченко). Ті слова́ ду́же припа́ли їй до сма́ку (І.Нечуй-Левицький). Приста́в ми до душі́ (І.Франко). А що обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (М.Коцюбинський). Тут ми й спізна́лися і одна́ о́дній припа́ли до вподо́би (О.Кониський). Які́ книжки́ більш до душі́ припада́ють селя́нам (С.Єфремов). Йому́ до се́рця припа́ли про́сті лю́ди (С.Єфремов). На понеді́лок припада́в того́ ро́ку оста́нній день, коли́ ще мо́жна було́ вінча́ти (С.Єфремов). — Ану, придіньте калоші, чи прийдуться? (С.Васильченко). Не одному школяреві після гарячого вчинку приходилося прогулюватись на гору по тих східцях і вертатись звідтіль через який час, зовсім прохолонувши (С.Васильченко). Мабу́ть і я йому́ підійшо́в до ду́мки (А.Кримський). Тимча́сом зближа́лась дру́га Пречи́ста, а припада́ла в субо́ту (А.Свидницький). Посва́таю, кого́ тра́питься (І.Нечуй-Левицький). Яко́сь-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л.Українка). Я вже готова багато витерпіти, аби тільки побачити Париж! Ви знаєте, що мені так і не прийшлось бути в Парижі; я так жалувала! (Л.Українка). Певно ж, там прийдеться місяців добрих зо три пролежати, то вже краще зимою лежати, ніж літом, а то ще слід і через те їхати хутчій, що мені з ногою недобре, дедалі, то все, либонь, гірше робиться (Л.Українка). Бі́ля грани́ці не впада́ будува́ти світли́ці (Номис). Не прихо́диться москаля́ дя́дьком зва́ти (Б.Грінченко). Припустили і скінчили. «Почекайте, люди! Ану, ваша домовина Чи до міри буде?» «Ану, справді! — кажуть люди. — Ляж у домовину. Чи якраз вона пристане Давидову сину?» І пристала домовина, Ніби вона сама. «Ану, в яму опустіте: Чи пристане яма?» Опустили його в ямуі «Ну, спасибі, люди, Засипайте Соломона, Другого не буде!» (С.Руданський). Бюрократизм заїдає! От відбудовують цукроварню в районі ст. Фундуклеївки, де йому часто доводиться бувати, і що ж — робітники є, матеріал є, гроші є, а поки воловодились, сезон проґавили (В.Підмогильний). Підіймався і йшов. А коли заходила ніч, коли темрява заливала геть-чисто все і ставало так темно, як він ще ніколи не бачив, він зупинявся і спав, де випадало (І.Багряний). От із горілкою дедалі більше проблем, її чомусь — уперше в російській історії — не вистачає на всіх, її доводиться завойовувати ціною багатогодинних стоянь у черзі, штовханий, колотнеч, ціною самозречень і самовтрат. Мабуть, усю наявну в імперії горілку тепер випивають якісь кремлівські велетні, а може, її складають у тамтешніх глибочезних пивницях на чорний день, тим часом як плебс, тобто народ, хоча в дійсності не народ і навіть не плебс, отримує жалюгідні сльози — таке собі відхаркування харчової промисловості (Ю.Андрухович). Жінки в халатах та дощовиках танцювали довкола багать, впадаючи в безтямність, рухаючись завчено й легко, відчуваючи одна одну в цих рухах і повторюючи своїм танцем рухи птахів і тварин, яких їм доводилось бачити (С.Жадан). Роке Гінарт знайшов своїх чухраїв на тому місці, де велів їм зібратись; з ними був і Дон Кіхот. Сидячи верхи на своїм Росинанті, він читав їм орацію, умовляв їх покинути той небезпечний як для тіла, так і для душі триб життя, що вони провадили. А що ті хлопці були переважно з гасконців, люди грубі та несмаровані, то тая Дон Кіхотова казань не вельми припадала їм до смаку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Надкушена перепічка лежала на тарілці поряд із чашкою полуденної кави. Вона йому не смакувала, хоча й була з повидлом. Хіба можна смакувати перепічкою, коли твоя дружина дурить тебе з іншим чоловіком? (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Якщо нема мети в житті, доводиться працювати на тих, хто її має (Роберт Ентоні). 1. Коли бажане не стає дійсним, доводиться видавати дійсне за бажане. 2. Як же часто доводиться брехати, що все добре, коли вже просто не хочеться пояснювати, як тобі зле. 3. Життя — як спорт: одному — це важка атлетика, іншому — фігурне катання. Найнещаснішому припадає піднімати штангу, стоячи на ковзанах].
Обговорення статті
Официоз – офіціоз.
[Урилов поправив картуза й, склавши руки на столі, напустив на свою пику суворого офіціозу (Л.Кононович). Офіціоз має свої правила щодо Шевченка, які особливо актуалізуються під час березневого психозу: по-перше, про батька нації можна лише брехати; по-друге, робити це треба якомога пафосніше. Якось в одному «інваліді творчості» мені пощастило вичитати, що досить розгорнути «біблію українського народу» на будь-якій сторінці — і кожен знайде там відповід на всі свої питання (О.Бойченко). Офіціянти тільки встигали подавати каву, від наргіле аж дим стояв (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВРАТЬ зменш. підбрі́хувати;
врать бессо́вестно /врать на́гло, врать без зазре́ния со́вести/ бреха́ти в живі́ о́чі;
вру́щий що бре́ше тощо, забрі́ханий /пробріханий/, зви́клий бреха́ти, бреху́н, бреха́ч, бреха́ло, брехло́, брехуня́ка, брешко́, прикм. брехли́вий, образ. з Брехуні́вки;
НАВРА́ТЬ, наврать с три ко́роба намоло́ти сім мішкі́в греча́ної во́вни;
навра́ли (кому) набре́хано;
ЗАВРА́ТЬСЯ, завравшийся забрі́ханий, ОКРЕМА УВАГА
ЛГАТЬ, лгу́щий що /мн. хто/ бре́ше, зви́клий /схи́льний/ бреха́ти, ра́ди́й /гото́вий/ набреха́ти, бреху́н, бреха́ч, бреха́чка, брехуня́ка, брехуне́ць, прикм. брехли́вий, уроч. кривоу́стий, образ. з Брехуні́вки.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вратьбреха́ти, бре́хні точи́ти.
Гавкать – га́вкати, бреха́ти.
Лаять – га́вкати, бреха́ти.
Лгатьбреха́ти (брешу́, бре́шеш); (иногда) побрі́хувати, -брі́хую, -хуєш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Бесстыдный – безсоромний; соромицький; без сорому. Бесстыдно врать в глаза – у живі очі брехати.
Вратьбрехати. Врать сильно – тяжко брехати. Врать искусно – щільно брехати. Врать в глаза – в живі очі брехати.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бесстыдно
• Бесстыдно лгать
– без сорому (безсоромно, не соромлячись) брехати (брехню точити); в живі очі брехати. [В живі очі тобі бреше, як шовком шиє, — хоч би моргнув, вражий син. Вовчок.]
Врать
• Бесстыдно, прямо врёт в глаза
– у живі очі бреше. [В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув, вражий син. Вовчок.]
• Врать сильно
– тяжко брехати.
• Врёт, аж уши вянут
– бреше, аж слухати сором; бреше, аж вуха в’януть (болять).
• Врёт без запинки
– гладко бреше; бреше й не оглядається.
• Врёт во всю Ивановскую
– бреше на всі заставки; бреше, аж куриться (аж курява встає, аж йому з-під носа куриться). [Бреше, аж куриться за ним, даю слово, що бреше!… Тудор.]
• Врёт как по печатаному
– бреше, як з книжки вичитує (читає); бреше, як з листу бере.
• Врёт как сивый мерин
(вульг.) – бреше як рябий (як рудий) собака; бреше як собака (як пес, як рябко); бреше як собака на висівки.
• Врёт не кашлянет (не поперхнётся)
– бреше й оком не змигне (не моргне); бреше та й дивиться; бреше, як хліб з маслом їсть. [Йому так збрехати, як хліба з маслом із’їсти. Пр.]
• Врёт, себя не помнит
– бреше, аж не стямиться (не спостережеться).
• Врёт хорошо, складно, искусно
– цільно (мудро, чисто) бреше; брехню добре чеше; (образн.) бреше, як шовком шиє. [Брехню, як бачте, добре чеше мій Севастян. Глібов.]
• Врёт, что помелом метёт
– бреше, [а за ним] аж куриться (аж курява встає). [От же брешуть, аж курява встає! М. Куліш.]
• Ври, да знай же меру; ври, да не завирайся
(фам.)брехати — треба міру знати. Пр. Бреши та не забріхуйся. Пр. Не роби з губи халяви. Пр. Брехали твого батька діти. Пр. Смаленого дуба плетеш. Пр. Присягалися сліпці, що своїми очима бачили. Пр. Правда Сидорова — киселем млинці помазані — на паркані сушаться. Пр. За царя Томка, коли була земля тонка — пальцем проб’єш і води нап’єшся. Пр. Коцюба кудкудакала, помело яйце знесло. Пр.
• Коли вру, так дай Бог хоть печкой подавиться
– щоб я вмер, коли неправду кажу! Пр.
• Коли не врёшь, так правду говоришь
– правду каже (співа), якщо (як) не бреше. Пр.
• Мастер врать, здоров врать
– майстер (митець, мастак) брехати.
• Наврал с три короба
– наказав (намолов) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказав (наговорив) на вербі груші [на осиці кислиці].
• Он врёт
– він бреше; (образн.) у нього на вербі груші ростуть [а на осиці кислиці].
• Он врёт неискусно
(образн.) – бреше, аж пальці знати.
• Он походя врёт
– він що ступне, то й брехне.
• Помогать врать, подвирать
– підбріхувати.
• Помогающий врать
– підбрехач.
• Пошёл, начал врать
– почав брехати; завів брехню.
• Так врёт, что с души прёт
– ото бреше: аж з душі верне.
• Ты врёшь
– ти брешеш; (образн.) брехали твого батька дочки [і сини]; брехали твого батька сини, та й ти з ними; брехали твоєї матері дочки, та й ти з ними мовчки; брехали твого батька діти; либонь, ти з Брехунівки прийшов.
• Ты не врёшь?
– [А] ти не брешеш (не бре-бре)?; чи ти не з Брехунівки?
• Не любо — не слушай, а врать не мешай
– вір не вір, а не кажи «брешеш». Пр. Не любо — не слухай, а брехать не заважай. Пр. (іноді) Рот не город, не загородиш. Пр.
• Стелет да мелет, врёт да плетёт
– плете дуба, як на помелі. Пр. Смаленого дуба плете. Пр.
Ивановский
• Во всю Ивановскую
– на всі заставши; на всі заводи; на все горло; на весь окіл; на всю силу (щосили); чимдуж; щодуху; що є духу (скільки духу). [Один бреше на усі заставки, інший бреше потрішку, оглядаючись, а усе не добре діло брехати. Квітка-Основ’яненко.]
• Ивановский червяк (светляк)
– іванова мушка; світун (купалка злотик); святойванівський гробачок.
Лаять
• Вольно собаке на небо лаять
– вільно собаці (псові) і на сонце брехати. Пр. Вільно псові і на Бога брехати. Пр.
• Не той собаки бойся, что громко лает, а той, что исподтишка хватает
– бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться. Пр.
• Сильно лаять
– валувати; гавкати аж розриватися (аж заходитися). [Чи чули ви, як сю ніч валували собаки? Сл. Гр.]
• Собака лает - ветер носит
– собака бреше, а вітер несе (носить). Пр. Собака гавка, а мажі йдуть. Пр. Пси виють, а місяць світить. Пр. Собака погавка, а вітер рознесе. Пр. Пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе. Пр.
Лгать
• Кто лжёт, тот и крадёт
– хто вміє брехати, той вміє і красти. Пр. Хто вміє красти, той уміє і брехеньку скласти. Пр.
• Лгать на исповеди
– на сповіді неправду казати; (жарт.) попа в решеті возити.
• Лгать прямо в глаза
– у живі очі брехати.
• Лжёт, как по-печатному, как пописаному
– бреше, як з книжки читає (вичитує); бреше, як з листа бере.
• Лжёт как сивый мерин
(вульг.) – бреше як рябий (як рудий) собака; бреше як собака (як пес, як рябко); бреше як собака на висівки.
Ловко
• Ловко врать
– гладко брехати.
• Ловко сказано
– влучно (дотепно, ловко) сказано.
• Ловко сшитое платье
– гарно (доладно, до ладу) пошите вбрання.
• Он ловко выпутался из беды
– він спритно виплутався (виборсався) з біди; він спритно позбувся халепи.
• Чувствовать себя не совсем ловко
– почувати себе не зовсім зручно; почувати себе ніяково.
• Я его ловко провёл
– я його спритно (хитро) одурив.
Любо
• Дорого, да любо
– дорого, та мило. Пр. Що дорожче, то солодше. Пр.
• Любо-дорого
– любо-мило; дуже (вельми) любо (мило).
• Любо-нелюбо
– чи [хоч] любо (мило); чи [хоч] нелюбо (немило); хоч мило-немило.
• Любо поглядеть
– любо (мило, приємно, втішно) подивитися; любо глянути.
• Не любо — не слушай, а врать не мешай
– вір не вір, а не кажи «брешеш». Пр. Не любо — не слухай, а брехати не заважай. Пр. Коли не до вподоби — не слухай, але не заважай. Пр.
Мастер
• Горе-мастер
– гіркий (лихий) майстер; горе-майстер; попсуй-майстер; (зневажл.) партач.
• Дело мастера боится
– діло майстра хвалить (величає, знає). Пр. Дільника й діло боїться. Пр. В умілого і долото рибу ловить. Пр. Не сокира теше, а чоловік. Пр. Що вхопить, те зробить. Пр. Добра пряха й на скіпці напряде. Пр. На що гляне, так тобі й учеше. Пр.
• Заплечный мастер; заплечных дел мастер
– кат (катюга); майстер голови стинати.
• Золотых дел мастер (золотарь)
– золотар (золотник).
• Мастер лгать
– митець брехати; чистобреха.
• Мастер на все руки
(разг.) – майстер (митець) на все (на всячину); до всього (на все) здатний (здатен); до всього зугарний (кебетний, удатний); майстер на всі штуки; у нього руки на всі штуки; що вхопить, те й зробить. І швець, і кравець [і жнець], і на дуді грець. Пр.
• Мастер на выдумки
– майстер (митець) на вигадки; штукар (чмут).
• Мастер своего дела
– майстер на своє діло (свого діла); знавець свого діла; фахівець у своїй справі.
• Мастер спорта
– майстер спорту.
• На грех мастера нет
– без гріха чоловік не проживе. Пр.
• Не испортив дела, мастером не будешь
– щоб навчитись майструвати, часом можна й попсувати. Пр. І на хибах (на огріхах) людина вчиться. Пр.
• Часовых дел мастер (часовщик)
– годинникар.
Пойти
• Дорога пошла в гору
– дорога пішла на гору.
• Дорога пошла под гору (с горы)
– дорога пішла з гори (вниз).
• Ему (ей…) пошёл двадцатый год
– йому (їй…) двадцятий пішов; йому (їй…) на двадцятий пішло; йому (їй…) на двадцятий (на двадцяту весну) повернуло.
• И пошёл бранить, врать…
(разг.) – та й узяв (та й ну, та й зачав, та й давай) лаяти, брехати
• И пошла писать губерния
(разг.)Див. губерния.
• И пошла потеха
(разг.)Див. потеха.
• Коли на то пошло
(разг.) – як на те пішлося.
• Куда ни пойду
– хоч куди піду; куди (де) не піду; де не повернуся.
• Он далеко пойдет
– він далеко сягне (піде); (зниж. розм.) він багато чого доскочить.
• Поди, поди!
– агов!; з дороги!
• Поди-ка, поди ж ты
– а диви (ти диви).
• Поди(те)-ка сюда
– ходи (ходіть) лишень сюди; ходи-но (ходіть-но) сюди.
• Пойти бродить по свету
– піти світами (у світи); піти бродити (блукати) у світ (по світу).
• Пойти бродяжить
– у мандри вдатися (податися); піти у мандри (в забрід, на побрідки); помандрувати.
• Пойти в кого
– удатися (уродитися) в кого.
• Пойти в люди, па люди, меж людей
– піти (по)між люди (у люди).
• Пойти замуж за кого
(те саме, що) Выходить, выйти, идти, пойти замуж за кого. Див. замуж.
• Пойти за хлебом, за водой, за ягодами, за книгами…
– піти по хліб, по воду, по ягоди, по книжки… [По хліб ішла дитина… Тичина.]
• Пойти на охоту за зайцами, за волками…
– піти (полювати) на зайців, на вовків…
• Пойти на рыбную ловлю, на рыбалку
– піти рибалити (на риболовлю); (іноді) піти по рибу.
• Пойти по линии наименьшего сопротивления
Див. линия.
• Пойти, рассыпаться, разлететься прахом
(перен.)Див. прах.
• Пойти разными путями (в разные стороны)
– піти різно (урізнобіч); порізнитися.
• Пошёл вон!
(разг.) – йди геть!; геть іди!; [ось] геть!
• Пошёл к несчастью
– пішлося на нещастя (на біду, на горе, на лихо, на пропасть); на біду повернуло.
• Пошёл кричать
– почав (узяв) кричати.
• Пошли!; пошел! (идёмте!; иди!)
(разг.) – (ну) ходім(о)!; гайда!
• Пошло к тому
– пішлося на те; повернуло на те.
• Пошло по-прежнему
– пішлося по-старому (по-давньому).
• Сюда пошёл, туда пошёл
– сюди тень, туди тень; сюди ник, туди ник. [Сюди тень, туди тень, — і проминув увесь день. Сл. Гр.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бреха́ти
1)
лгать, врать;
2)
лаять.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

бреха́ти, брешу́, бре́шеш, бре́шуть, бреши́, бреші́ть

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Адука́т, Адука́нт, -та, м. Адвокатъ. Желех. Адукат, то такий пан, що помагає брехати. Фр. Пр. 2. Не оббірайсі мені за адуката. Фр. Пр. 2.
ІІ. Брех! меж. отъ гл. брехати. Брех стара на покуті. Ном. № 6932.
Бреха́ти, -шу́, -шеш, гл.
1) Лгать, врать.
Брешеш, дівчино, неправда твоя. Чуб. V. 81. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: Мил. 104. В живі́ о́чі бре́ше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. МВ. (КС. 1902. X. 142). Бреше, аж не постережеться. Ном№ 6947. Бреше на всі заставки. Посл. Щільно бреше. Хорошо, складно вретъ.
2)
= Гавкати. Собака бреше, — вітер несе. Ном.
Брехну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ брехати.
1) Соврать.
Можна і брехнути. Котл. НП. 358.
3)
= Гавкнути. Телята ревнули, собаки брехнули. ХС. ІІ. 195.
Ві́льно и во́льно, нар.
1) Свободно, вольно.
І все, що лазить по долівці, і все, що вгору вільно лине. К. Псал. 327.
2) Можно.
Дома я, каже, дома! Усе мені вільно. МВ. (О. 1862. ІІІ. 39). Що вільно панові, то не вільно Іванові. Ном. № 1005. Вільно собаці і на владику брехати. Ном. № 5197. Красти вільно, та б’ють більно. Ном. № 11057. Не ві́льно. Нельзя.
Держа́ти, -жу́, -жи́ш, гл.
1) Держать.
2) Имѣть у себя, держать.
Нащо, мати, нащо, мати, собаки держати, коли наші сусідоньки уміють брехати. Млр. л. сб. 68.
3) Содержать, держать въ извѣстномъ состояніи.
Держи відерце що-день біленьке, да й водицею повненьке. Мет. 224.
4) Удерживать, держать.
Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Ном. № 3819.
5) Соблюдать, охранять, исполнять.
І рече Бог до Оврама: оце ж мусиш ти мій завіт держати. К. Св. П. І. кн. Мус. XVII. 9. Князя Вишневецькі держали православну віру. Стор. М. Пр. 62.
6) Терпѣть, выносить.
Великі гріхи Бог держав.
7) Останавливать бѣгущаго.
Держи зло́дія!
8) Содержать въ арендѣ.
Він держить цю землю вже п’ятий рік.
9) Содержать, держать.
Дівка Ориночка перевіз держала, святий вечір! Перевозила царів та панів, та отецьких синів. Мет. 333.
10) Быть женатымъ на.
Іван держить Степанову сестру. Борзенск. у.
11)
Держа́ти гро́ші. Имѣть чьи деньги на процентѣ. Він держить гроші отії пані, та думка була затахлувати, так ні, віддав. Лебед. у.
12)
Держа́ти одка́з. Отвѣчать. Я сам буду одказ держати. МВ. І. 133.
13)
Держа́ти страж. Быть на часахъ. Як стояли ми в Кийові, то я з другими страж держав. ЗОЮР. І. 77.
14)
Держа́ти у голові ро́зум до́брий. Быть благоразумнымъ, разсудительнымъ. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці, держи сама розум добрий в своїй головонці. — Держала б я розум добрий да впустила в воду, не вповала на худобу, а на його вроду. Мет. 83.
Перебива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. переби́ти, -б’ю, -єш, гл.
1) Перебивать, перебить, перешибить.
Перебив... шаблю. Стор. МПр. 151.
2) Только сов. в. Перебить всѣхъ, убить, все побить.
Сам ходжу, сам. — Де діти подівав? Грім перебив, дощ потопив. Чуб. III. 104.
3) Одолѣвать, одолѣть въ битвѣ, въ бою.
Їк я тебе переб’ю, то я буду старша. Гн. II. 221.
4) Мѣшать, помѣшать, перебивать, перебить (въ дѣлѣ, разговорѣ).
Перебив йому брехати. Хто мені буде ділечко перебивать. Мил. 212.
Підбрі́хувати, -хую, -єш, сов. в. підбреха́ти, -брешу́, -шеш, гл. Привирать, приврать, помогать во враньѣ. Я буду починати брехати, а ти підбріхуй. Кв. І. 194. Там-той брехав, а ти підбріхуєш. Фр. Пр. 123.
Сва́татися, -таюся, -єшся, гл.
1) Свататься.
Тільки що задумаєш свататись, то й станеш зараз брехати: без брехні ні жоден чоловік не сватався. Ном. № 8961. Въ нижеслѣдующемъ значеніи съ измѣненнымъ удар.: свата́тися:
2) Дѣлаться по отношенію другъ къ другу
свата́ми въ значеніи сват 1 и 2. См. еще Свахатися.
Стоя́ти, стою́, -ї́ш, гл.
1) Стоять.
Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79. Мороз не велик, та стоять не велить. Ном. № 646.
2) Стоять станомъ, лагеремъ.
По одну сторону на заход-сонця стояли жовніри, а против сонця стояли запорожці. ЗОЮР. По тім боці на толоці, там цигане стояли. Мет. 87.
3) Ожидать, подождать, стоять.
Стій, милий, не вмірай. Нп.
4)
за чим. Дорожить чѣмъ. Я за волами не стою, — беріть їх. Зміев. у.
5)
— за що. Считаться чѣмъ, быть чѣмъ, составлять что. В мене те стоїть за лихо пекуче, що мені слова промовити не вільно. МВ. II. 86.
6)
за ко́го. Стоять за кого, поддерживать, держать сторону кого.
7) Быть, находиться.
Моє серце в сльозах стоїть. Гол. IV. 465.
8)
над гро́бом. Одной ногой въ гробу стоять. Я над гробом стою, брехати не хочу. НВолын. у.
Супоста́т, -та, м. Супостатъ, врагъ. Топчи вороги під ноги, а супостати під п’яти, щоб перестали брехати. Мет. 233. То ж не люде, — супостати: беруть хлопця у салдати. Нп.
І. Ціп, -па, м.
1) Цѣпъ для молотьбы хлѣба.
За ціп та на тік. Ном. № 12854. Брехати — не ціпом махати. Ном. № 6815.
2)
Ціпи́ в’яза́ти. Ссориться. Подол. г.
3)
Ці́пом їхати. Ѣхать двумя лошадьми, вмѣстѣ впряженными, изъ которыхъ одна маленькая другая большая. Вх. Зн. 82.
4) Порода большихъ грушъ. Вх. Лем. 480. Ум.
Ці́пик.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Андро́нъ = коря́к, коре́ць, черпа́к. — Андро́ны подпуска́ть = хвали́ти ся, вихваля́ти ся, чва́нити ся, бреха́ти. — Андро́ны ѣ́дуть = ка́жуть, коли хто чва́нить ся, пиша́єть ся.
Балабо́нить = дзвони́ти, бреха́ти, розбріхувати, ба́йдики би́ти, байдикува́ти; тиня́ти ся.
Бреха́ть = 1. (про собаку) — га́вкати, бреха́ти. — Собака й на сьвятого гавка. н. пр — Собака й на свого хазяїна бреше. н. пр. 2. (про чоловіка) — а) д. Брани́ться і б) — бреха́ти. — Брехати — не цїпом махати. н. пр. — Хто бреше, тому легше. н. пр. — Так йому брехнути, як медку лизнути. н. пр.
Буси́ть = 1. мря́чити, імжити, мжі́ти. С. З. Буси́тъ = мжи́чка йде́, миги́чка йде́. — Дрібен дощик імжить. н. п. 2. пили́ти, пороши́ти, кури́ти. 3. бреха́ти, верзти́, тереве́нї, дурни́цю нести́, пра́вити, точи́ти, торо́чити.
Взводи́ть, ся = 1. зво́дити, ся, піднїма́ти, ся. — Звів на тору. — Підняв очі в гору. 2. виво́дити. — Трохи не до банї вивели церкву. 3. бреха́ти, клепа́ти. – Не знать що набрехав на нього.
Враль, я, врали́ха = бреху́н, бреху́ха, бреха́чка (м. р.), брешко́, забре́ха, бре́хтя (ж. р. С. Аф.), скоробре́ха, чистобре́ха, (хто помогає брехати) — підбре́хач. — Паллант і сам був зла брехачка — язик його тож не клесачка. Кот. — О, вже цього чистобреху не піймаєш.
Врать = 1. бреха́ти, побрі́хувати, вибрі́хувати, брехню́ точи́ти, москаля́ везти́, підпуска́ти, (на сповідї) — попа́ вози́ти в ре́шетї, (переста́ти) — перебреха́ти, (помогати) — підбрі́хувати. — Язиком брехати — не цїпом махати. н. пр. — Врётъ во всю Ива́новскую = бре́ше на всї заставки. Ном. 2. д. Вздоръ городи́ть.
Дово́льно = 1. дово́лї, до́сить, го́дї, бу́де. — Досить одного сонця на небі. н. пр. — Буде вже тобі брехати. — Ждала, ждала, та й годї сказала. — Невісточко сонливая, вставай! годї спать. н. п. 2. чима́ло, бага́то. = Чимало лїт перевернулось, води чимало утїкло. К. Ш. — Дово́льно большо́й = чима́лий.
Завира́ться = забрі́хуватись, бреха́ти бага́то.
Клепа́ть = 1. клепа́ти, збива́ти, ско́вувати. — Коваль клепле, покіль тепле. н. пр. 2. клепа́ти (на ко́го), брехати, оббрі́хувати (кого).
Колоты́рить = 1. крамарюва́ти (дрібъязком) 2. плести́, бреха́ти, бре́хнї перено́сити.
Ла́ять = га́вкати, бреха́ти (С. З. Л.), про багатьох собак — валува́ти. — Мале щеня, та й те гавкає. н. пр. — Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить. Гул. Ар. — Собака й на Сьвятого гавка. н. пр. — Собаки так і валують. Сп.
Лгать = бреха́ти, москаля́ везти́ або підпуска́ти, (инколи) — побрі́хувати, (за другим) — підбрі́хувати, (на сповідї) — попа́ вози́ти в ре́шетї (кажуть в жарт). — Язиком брехати — не цїпом махати, пр. — Хто бреше, тому легше. н. пр. — Старий, як пес, а бреше, як щеня. н. пр.
Лгунъ = бреху́н, бреха́ч, бреха́чка, плетю́га, (дуже здатний брехати) — чистобре́ха, скоробре́ха, (що багато бреше) — стобре́ха, (що помогає другому брехати) — підбре́хач. — Паллант і сам був зла брехачка — язик його тож не клесачка. Кот. — Сам брехач, та й язик у його як той квач. Кн. — О, вже цього чистобреху не піймаєш, хоч як забрешеть ся — викрутить ся. (Д. ще під сл. Враль).
Непрія́тный, но = неприє́мний, но, при́крий, ро (С. З. Л.), нелю́бий, бо (С. Л.). — Непрія́тнымъ стать = опри́крити ся. — Годі брехати, бо вже й своя брехня оприкрилась. н. пр.
Обману́ть, обма́нывать = обдури́ти (С. З. Л.), одури́ти (С. З. Л.), здури́ти, піддури́ти (С. З. Л.), обмани́ти (С. Л.), омани́ти, омили́ти (С. З.), обма́рити (Сп.), отума́нити, ошахра́ти, ошахрува́ти, ошука́ти (С. З.), обморо́чити, в шо́ри убра́ти, у ду́рнї поши́ти, москаля́ підвезти́, дури́ти (С. Л.), обду́рювати (С. Л.), обма́нювати (С. З.), тума́нити (С. Л. Ш.), отума́нювати, моро́чити (С. Л.), обморо́чувати, підма́нювати, ошу́кувати (С. З.), зво́дити, підду́рювати, багатьох — передури́ти, переду́рювати. — Брехати і обманювати других — од Бога гріх, а од людей сором. Кот. — Не дуріте дїтей ваших, що вони на сьвітї на те тільки, щоб панувать. К. Ш. — І премудрих немудрі одурять. К. Ш. — Не здуриш аптекаря купервасом. н. п. — Сьвіт запалить ся, бо мужик цигана ошукав. н. пр. — Не гріх дорого продати, гріх на мірі ошукати. н. пр. — Купуючи чи продаючи, чи не ошукав кого? Б. П. — Тая надїя значно нас омилила. Л. В. — Треба його провчить, щоб не піддурював чужих жінок. Кот. — Москаля ти підвіз, так тим и тут і погибаю. Дум.
Поро́ть, ся = 1. (распоро́ть) — поро́ти, роспоро́ти, ся. — Пошила не так — треба пороти. — Недавно зашила, а воно роспоролось. 2. (отпоро́ть) — би́ти, ви́бити різка́ми, шпа́рити, ви́шпарити, одчухра́ти, від(од)шмага́ти. 3. (напоро́ть)бреха́ти, пле́сти́, верзти́, набреха́ти і т. д. — Поро́ть дичь = дурни́цю плести́, тереве́нї пра́вити і т. д. д. Ахине́ю нести́, Вздо́ръ городи́ть.Поро́ть горя́чку = д. під сл. Горя́чка.
Пу́ля, пу́лька — ку́ля, ку́лька. С. Л. — Не можна вдержати кулї, коли вона вже вискочила з дула. К. К. — Три армати з достатком пороху до них і куль. Л. В. — Стрілець стріляє, а Бог кулї носить. н. пр. — Лить пу́ли = бреха́ти, тереве́нї пра́вити, торо́чити.
Спле́тничать = пле́скати (С. 3.), плести́, бреха́ти, баламу́тити, пащикува́ти, обмовля́ти, чмутува́ти, суда́чити, блягу́зкати (С. Ш.). — Люди плещуть. С. З.

Запропонуйте свій переклад