Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 64 статті
Запропонувати свій переклад для «брусок»
Шукати «брусок» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Брусо́к, см. Брус.
Брус
1) (
длинное бревно, обтёсанное на 4 грани) брус; (поперечный брусок в палисадной ограде) гли́ця. [Штахе́ти ще до́брі, а гли́ці погнили́ (Крим.)];
2) (
кусок, отрезок четырёхгранный) брус, брусо́к. [Брус (брусо́к) ми́ла];
3) (
матица в избе) сво́лок;
4) (
камень для острения) брус, брусо́к.
Ка́мень
1) ка́мінь (
р. ка́меню и -меня), ум. каміне́ць (-нця́), камі́нчик (-ка), ув. каменю́ка (м. р.), камени́ще (м. р.). [Сиди́ть сестра́ на ка́мені, ру́ченьки лама́є (Рудан.). Бода́й пани́ при доро́зі камі́нчики би́ли (Пісня)].
Ка́мень и Ка́мни (соб.) – камі́ння (-ння), ув. каміню́ччя, каміня́ччя (-ччя). [У́хо ле́две зачува́є пле́скіт хви́лі об камі́ння (Ворон.). Вгорі́ теж каміню́ччя стирча́ло і обдира́ло спи́ну (Загірня)].
Адский, прижигательный -мень – ля́піс (-су), пеке́льний ка́мінь.
Аспидный -мень – писа́рський лупа́к.
Бутовый -мень – груз (-зу), бу́тор (-ру), бутори́ння (-ння).
Винный -мень – ви́нник (-ка).
Воздушный -мень – аеролі́т, метеоролі́т (-ту).
Гороховый -мень – горохови́к.
Горшечный -мень – горшківе́ць (-вця́).
Гремучий, орлиный -мень, мин., см. Орле́ц 1 и 2.
Дикий -мень – дика́р (-ря́), ка́мінь-дика́р. [Як заклада́ють стіжка́ пе́рший раз, то на са́мий спід кладу́ть ка́меня-дикаря́ (Звиног.)].
Драгоценный, самоцветный -мень – самоцві́т (-ту); соб. самоцві́тне камі́ння. [Срі́бло, зло́то, самоцві́ти (Крим.). На до́вгих листо́чках гра́є і ся́є, мов самоцві́тне камі́ння, чи́ста роса́ (Мирн.)].
Едкий -мень – їдке́ ка́лі, їдки́й пота́с.
Жерновой, мельничный -мень – жорнови́й (млино́ви́й) ка́мінь; ка́мінь, жо́рно; срвн. Жё́рнов. [Млин на два ка́мені (Желех.)].
Замочный -мень, архит. – замко́ви́й ка́мінь.
Краеугольный -мень – нарі́жний ка́мінь.
Мелкий -мень, соб. – дрібне́ камі́ння, (речной) рінь (-ни), рі́ння, (песчаный) жорства́, (щебень) груз (-зу); см. Ка́мешек и Ще́бень.
Надгробный -мень – надгро́бок (-бка), надгро́бний ка́мінь. [Га́рний надгро́бок, з золоти́м хресто́м (Звиног.)].
Оловянный -мень – циня́к, цино́вий ка́мінь.
Плитный -мень – плитняко́вий ка́мінь, плитня́к.
Подводный -мень – підво́дний ка́мінь, риф (-фу), кли́пень (-пня), соб. підво́дне камі́ння, (гряда подводных камней) ла́ва, ла́виця; срвн. Риф и Поро́г 2.
-мень преткновения – ка́мінь спотика́ння, прити́ка, прити́чина, перешко́да; см. Преткнове́ние.
Пробирный, пробный -мень – спро́бний ка́мінь.
Пробный -мень, перен. – спро́бний ка́мінь, (с)про́бний брусо́к (-ска́) до чо́го (Куліш).
Растирочный -мень – розтира́льний ка́мінь, ка́мінь для розтира́ння (розтира́ти).
Самоцветный -мень – самоцві́т (-ту).
Сводный -мень, архит. – дужни́й (склепі́нний, переми́чний) ка́мінь.
Синий -мень
а) (
берлинская лазурь) берлі́нська блаки́ть (-ти);
б) (
медный купорос) си́ній ка́мінь, синя́к, мідяни́й вітріо́ль (-лю).
Смоляной -мень – смоляни́й ка́мінь, смо́лич, обсидія́н.
Сточный -мень – камі́нний ришта́к.
Строительный -мень – будіве́льний ка́мінь.
Точильный -мень – брус (-са), брусо́к (-ска́).
Угловой -мень – нарі́жний ка́мінь (-меня).
Философский -мень – філосо́фський ка́мінь.
Цедильный -мень – ціди́льний (фільтрува́льний) ка́мінь.
Вымостить улицу -мнем – ви́брукувати (вульг. ви́буркувати) ву́лицю.
Побивать -мнями – побива́ти (сов. поби́ти) камі́нням, каменува́ти (сов. скаменува́ти, покаменува́ти) кого́. [Наро́д покамену́є нас (Св. П.)].
Превращать превратить в -мень – оберта́ти, оберну́ти в ка́мінь, кам’яни́ти, скам’яни́ти, камени́ти, скамени́ти кого́, що. [Моро́з ті́ло камени́ть (Рудан.). І очи́ма-гадю́ками до́ню скамени́ла (Куліш)].
Превращаться, превратиться в -мень – оберта́тися, оберну́тися в ка́мінь, кам’я[ме]ні́ти, скам’я[ме]ні́ти, закам’я[ме]ні́ти, (о многих) покам’я[ме]ні́ти, ка́менем ста́ти (сі́сти), (худож.) камі́нням скамені́ти. [І камі́нням скамені́ла ці́ла Украї́на (Рудан.)].
Строить, построить из -мня что – мурува́ти, ви́мурувати и змурува́ти, (о многом) пови[поз]муро́вувати що.
-мни возопиют – камі́ння заголо́сить.
Держать -мень за пазухой – хова́ти (держа́ти) ка́мінь у па́зусі (за па́зухою). [З москале́м зна́йся, а каменю́ку за па́зухою держи́ (Приказка)].
Как -мень в воду, пропал, как -мень на дно упал – як ка́мінь у во́ду, як водо́ю вми́ло, як вода́ вми́ла кого́, що; як у во́ду впав; пропа́в, як з мо́сту упа́в.
Как -мень ко дну – як ка́мінь на дно (на спід).
Капля по капле и -мень долбит – кра́пля по кра́плі і ка́мінь (ске́лю) продо́вбує, вода́ і ка́мінь довбе́ (до́вба).
Деньга и -мень долбит – гро́ші і ка́мінь кую́ть.
Нашла коса на -мень – тра́пила (наско́чила) коса́ на ка́мінь.
-мня на -мне не оставить – ка́меня на ка́мені не поки́нути, зни́щити до-ще́нту (до дна) що.
Падать -мнем – опу́кою (гру́дкою) па́дати.
Под сим -мнем лежит тело такого-то – тут похо́ваний таки́й-то, тут похо́вано тако́го-то.
Сердце не -мень – се́рце не ка́мінь.
Словно -мень на сердце налёг – на́че ка́мінь на се́рце впав.
Словно -мень спал с сердца – на́че ка́мінь від се́рця відпа́в.
Это мне как -мень на шее – це мені́ як ка́мінь на ши́ю;
2)
мед. – ка́мінь, ум. каміне́ць (-нця́).
Мочевой -мень – се́чний (сечови́й, мочови́й) ка́мінь.
Кирпи́ч – (соб.) це́гла.
Один -пи́ч – цегли́на, (ув.-презр.) цеглю́ка.
-пи́ч невыжженный – недо́пал (-лу), сирі́вка, сире́ць (-рцю́); (обожжённый) ви́палена це́гла; (обожжённый до расплавки песку) залізня́к (-ку́); (огнеупорный) це́гла вогнетрива́ла; (строевой) це́гла будіве́льна; (пустотелый) це́гла ду́та.
-пи́ч красный, жёлтый – це́гла черво́на, жо́вта.
Битый -пи́ч – цеге́лля, груз (-зу).
-пи́ч из глины с мякиной или соломой не обжигаемый, а высушиваемый на солнце – лимпа́ч (-чу́), турлу́к (-ка́).
-пи́ч из навоза для топлива – кирпи́ч, кізя́к (-ку́). [З кізякі́в ро́блять кирпи́ч на па́ливо (Звин.)].
-пи́ч чаюбрусо́к ча́ю.
Косни́к
1) (
продавец кос) кісни́к (-ка́). [Кісни́к перед косови́цею ї́здив по се́лах, продава́в ко́си (М. Грінч.)];
2) (
брусок) брус (-са), брусо́к (-ска́);
3) (
ленточка или лоскуток) кісни́к (-ка́).
Кусо́к, Кусо́чек
1) (
часть чего-л.) шмато́к (-тка́), шмато́чок (-то́чка), кусо́к (-ска́), ку́сень (-сня), кусо́чок (-чка), ку́сник (-ка), ку́сничок (-чка), (зап.) шту́ка, шту́ченька, кава́лок (-лка), кава́лочок (-чка), кава́льчик (-ка). [Про́ханий шмато́к го́рло дере́ (Приказка). Ми́ска пшона́, кусо́к са́ла, то до ме́не вся припра́ва (Пісня). Кусо́к полотна́ (Полт.). Відвали́в кри́ги оттаки́й ку́сень (Казка). І розірва́в свою́ міцну́ прися́гу, мов ку́сничок гнило́ї шовкови́нки (Куліш). І́цка розірва́ло на шту́ки (Франко). Живце́м поруба́ли на шту́ки (Маковей). Бі́лі па́льці – на кава́льці, а ру́ченьки – на шту́ченьки (Пісня). То і ку́рку, і пече́ню, і кава́лок ки́шки, все, що бу́ло у торби́ні, стереби́в до кри́шки (Рудан.)].
Лакомый -чек – ла́сий шмато́чок.
-сок кожи – шкура́т, шкурато́к (-тка́). [Дме́ться мов шкурато́к на вогні́ (Квітка)].
-со́к дерева, железа – кусо́к де́рева, залі́за.
-со́к мылабрусо́к (-ска́) ми́ла.
В мелкие -ки – на шма́ття, на шкама́ття, на к[г]аму́з, вдрі́зки, на дрі́зки, на (в) ска́лочки, (пров.) на ка́нцурки, на ґа́нзур; срвн. Вдре́безги. [Вхопи́в мене́ і розтерза́в на шма́ття (Куліш). На шкама́ття шматува́ли ті́ло (Франко). Строщи́ти на дрі́зочки (Номис). Розіб’ю́ в ска́лочки ото́й калама́рчик (Г. Барв.). Так той меч на ка́нцурки й розско́чився (Манж.). Соло́му б’є на ґа́нзур (Сл. Гр.)].
Резать на -ки́ – криши́ти, кра́яти, батува́ти; срвн. Ре́зать, Кроши́ть.
Составлять из -ко́в – штукува́ти. [Штуко́вана спи́нка в паляту́рці (Звин.)];
2) (
ломоть) ски́ба, ски́бка, ски́бочка, кусо́к, ку́сень, шмато́к, лу́ста, лу́стка, лу́сточка, парти́ка, (диал.) кі́мса, ла́манець, ми́нтус. [Відрі́зав ски́бку хлі́ба і гру́бо посоли́в її́ (Коцюб.). Ски́бка кавуна́, ди́ні. Бог дав рото́к, дасть і кусо́к (Номис). До́брий ку́сень лежа́в у ньо́го за па́зухою (Франко). Хлі́ба шмато́к дасть біг (Номис). Хоч я́шна лу́ста, та пшени́чне сло́во (Номис). Лу́стку хлі́ба посолю́ (Кониськ.). Іди́ роби́ти на хлі́ба парти́ку (Сл. Гр.). Пасту́х за воро́та, кі́мса в йо́го коло ро́та (Номис). Ішо́в ста́рець по доли́ні з ламанця́ми у торби́ні (Гліб.)].
-чек (ломтик) сала – крише́ник. [На стіл по́вну ми́ску са́ла крише́никами (Кониськ.)].
Он имеет -со́к хлеба – він шмато́к хлі́ба ма́є; він живе́ в доста́тках, він не зна́є біди́;
3) (
клочок) кла́поть (-птя), кла́птик, ла́тка, ла́точка, ски́бка, ски́бочка. [Купи́в кла́птик землі́ (Грінч.). Ви́хопив з мої́х рук папі́р, порва́в і, хова́ючи кла́птики, ки́нув на ме́не по́гляд по́вний гні́ву (Васильч.). Вели́ке ща́стя – ла́точка землі́ (Коцюб.). Кру́титься оди́н з о́дним на свої́й ски́бці (Коцюб.)];
4) (
о твёрдой массе) гру́дка, гру́дочка, дріб (р. дро́бу), дрібо́к (-бка́), дрібо́чок (-чка). [Цур ду́рня та ма́сла гру́дка! (Номис). Гру́дочка со́ли (Сл. Гр.). Дріб со́ли, дріб! (Веснянка). Да́йте со́ли два дрібо́чки, посоли́ти огіро́чки (Пісня). Дово́лі ки́нуть ку́рева дрібо́чок (Л. Укр.)].
-со́к, -со́чек сахара, мела, льда – гру́дка, гру́дочка цу́кру, кре́йди, льо́ду;
5)
-со́к (материи: штука) – шту́ка, (полотна: скаток) суві́й (-во́ю). [Прийшо́в мужи́к до крамни́ці, сукно́ огляда́є, переки́нув штук із два́дцять, все не добира́є (Рудан.)].
Ма́гиль (брусок для катания восковых свечей) – ма́ґель и ма́ґоль (-ґля).
Мы́ло
1) ми́ло. [Чуже́ й ми́ло голи́ло, а своя́ й бри́тва не бере́ (Приказка)].

-ло простое (стиральное) – про́сте (пра́льне) ми́ло, ми́ло до прання́.
-ло туалетное (душистое) – ми́ло до́бре, ми́ло туале́тне (запашне́).
-ло дегтярное, жидкое, ядровое – ми́ло дігтяне́ (дьогтьове́), рідке́, ядро́ве.
-ло купальное, плавающее – ми́ло купа́льне, пливу́ще (нетону́ще) ми́ло.
-ло мраморное, прозрачное, яичное – ми́ло мармуро́ве, прозо́ре, яє́чне.
Кусок, брусок -ла – кусо́к, брусо́к ми́ла.
Остаток -ла (обмылок) – зми́лок, недо́милок (-лка).
-ло серо, да моет бело – чо́рна коро́ва, – бі́ле молоко́, сіре́нька ку́рочка, – золоті́ яє́чка.
Ровно -ла наелся – пійма́в о́близня.
Их как -лом взяло – їх як ли́зень (лиз) злиза́в, їх як водо́ю зми́ло;
2) (
на лошади) ми́ло, пі́на.
Лошадь примчалась вся в -ле – кінь примча́в уве́сь у ми́лі (у пі́ні) (зами́лений);
3)
бот.
а)
Кукушкино -ло (Lychnis chalcedonica L.) – зірки́ (р. зіро́к) горо́дні, зоря́, лісові́ зірочки́, гори́тва, гори́ця, грань (-ни), вогні́вка, діво́ча краса́;
б) (
Cypsophila muralis L.) лиши́ця (звича́йна), лиси́чка, миши́ця, перекоти́-по́ле, соба́че ми́ло;
в)
Дикое -ло (Dianthus superbus L.) – гвозди́ки розкі́шні, зво́здик (-ку) (стріпча́тий), крутове́жа; г) см. Мы́льник 1.
На́острень – гостри́ло, (точило) точи́ло, (осёлок) брус (-са), брусо́к (-ска́), (клепачка) манта́чка.
Осё́лок (для точенья) – брус, брусо́к (-ска́).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Закладной
1) заставни́й;
2) закладни́й:
доска закладная – ушу́льниця, закла́дина;
закладная деталь – закладна деталь;
закладная квитанция – заставна́ квитанція;
закладная рама (оконная) – варца́ба вставна́;
закладной брусок – закладни́й брусо́к;
щит закладной – за́ставка закладна́. Обговорення статті
Точилкабрусок, (станок для ножей) точило, (для натачивания косы) мантачка, точилка; (для очинки карандашей) тесачка, разг. тесало, стругачка.
[Воно плаче, бо на серці глибока рана, але дядькові, який запитує, відповість, що загубив свою синеньку стругачку для олівців (О.Кульчинський, перекл. О.Памука)].
Обговорення статті
Филфак, сокр. – (филологический факультет) філфак.
[Я в тебе вганяю червоний брусок, Але головне — це духовний зв’язок. Ти виєш, скавчиш і кусаєш подушку, А в серці у тебе Шевченко і Пушкін. І разом із нами сплелись у клубок Ахматова й Лорка, Цвєтаєва й Блок. Навіки я рідному вдячний філфаку За те, що навчився духовного факу! (Ю.Позаяк). Але ясність приходить, вона це вже зрозуміла поки чекала кохання в радянських книжках філфак не освіта, філфак це культова віра в те, що щастя носять просто в мішках (Кориця). — Філфак? — O, єс… Ай філ…].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Брус, брусокбрусо́к, -ка; -овой – брусо́вий, -а, -е.
Оселок (для точения) – брус, -са, брусо́к, -ска́.
Точильный – точи́льний, гостри́льний, -а, -е; т. камень (маленький) – брус, -са, брусо́к, -ска́; (для косы) манта́чка, -ки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Брусокбрусо́к (-ска́);
• б. наждачный
– б. шмергеле́вий;
• б. створный
– б. пілкови́й;
• б. угольный
– б. вугляни́й.
Брус – брус (-са);
• б., брусок (точ. камень
) – брусо́к (-ска́);
• б. барьерный
– б., бар’є́рний;
• б. бортовой (платформы
) – би́льце;
• б. буферный
– б. відпружнико́вий;
• б. венчающий
– б. вінце́вий;
• б. давильный
– б. нагнітни́й;
• б. зажимной
– б. затискни́й;
• б. коньковий,
стр. – б. хребтови́й;
• б. косяковый
– суме́ць (-мця́);
• б. обвязочный
– още́пина;
• б. острокантный
– б. гостроканто́вий;
• б. отбойный (в мостах
) – порі́г (-ро́га);
• б. отбойный (на суднах
) – брус відпру́жний;
• б. охранный
– б. захисни́й;
• б. пальцевой
– б. пальцьови́й;
• б. поднастильный
– б. підпомосто́вий;
• б. порожный
– б. порі́жний;
• б. привальный
– у́пірка;
• б. прижимной
– приту́жина;
• б. равного сопротивления
– брус рівноопоро́вий;
• б. рамный
– брус ра[я]мови́й;
• б. упорный (в затворах плотины
) – шта́га;
• б. упорный (шрек
) – чиґі́нь (-геня́);
• б. устойный
– б. заставни́й;
• б. шапочный
– гла́[о́]вень (-вня).
Зубчатый – зубча́стий;
• з. колесо для цепи
– ланцюго́вий трибо́к (-бка);
• з. колесо (приводное
) – триб (-ба);
• з. к. лобовое
– т. чолови́й;
• з. коническая передача
– коні́чно-трибова́ переда́ча;
• з. остановка
– заскочни́й зупи́нник (-ка);
• з. передача
– трибова́ переда́ча;
• з. поверхность
– позубцьо́вана пове́рхня;
• з. рейка
– трибови́й брусо́к (-ска́);
• з. злектрическая дорога
– зубча́ста електрозалізни́ця.
Оселок – брус (-са), брусо́к (-ска́);
• о. двуличный
– б. дволичко́вий;
• о. карборундовый
– б. карборундо́вий;
• о. наждачный
– б. шмергеле́вий;
• о. точильный
– б. точи́льний.
Рейка, геод. – мірни́ця;
• р. (материал
) – ла́та;
• р. (на судне
) – ви́мірка;
• р. (правило
) – прави́ло;
• р. вкладная
– ла́та вкладна́;
• р. водомерная
– мірни́ця водомі́рна;
• р. дальномерная
– м. дальномі́рна;
• р. зубчатая
брусо́к (-ска́) трибови́й;
• р. логарифмическая
– ліні́йка логаритмі́чна;
• р. мерная
– мірни́ця;
• р. направляющая
– ла́та напрямна́;
• р. складная
– ла́та склада́на.
Средник (средний брусок окон. переплета) – шпрос (-су);
• с. (дверной
) – сере́дник (-ка);
• с.,
тип. – подві́йниця.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

брусо́к брусо́к,-ска́ (форма відлитої маси)
б. абрази́вный брусо́к абрази́вний
б. алма́зный брусо́к алма́зний
б. дово́дочный брусо́к довідни́й [викі́нчувальний]
б. закладно́й брусо́к закладни́й
б. нажда́чный брусо́к шме́ргелевий
осело́к брусо́к,-ска́ (точильний)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Брус
1)
брус, балка;
2) (
камень для точения) брус, брусок.
Брусо́к, -ска́
1)
брусок;
2)
кусок (мыло).
Пла́ха
1)
полотнище невода;
2)
слой сала;
3)
полено, плаха, брусок.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

брусо́к, -ска́; -ски́, -скі́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Би́льце́, -ця, с.
1) Ум. отъ
било.
2) Рамы у люльки. Чуб. VII. 386.
Шовковії вервечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка. Мет. Колихала цілу ніч і бильця з рук не пускала. Черк. у.
3) Часть ткацкаго инструмента, называемаго
блят (см.) Константиногр. у.
4) Часть
витушки (см.) Вас. 202.
5) Балочка въ ульѣ, къ которой пчелы прикрѣпляютъ восчину. Шух. І. 111.
6) Часть лозовой корзины: «продольный брусокъ вверху и внизу корзины». Вас. 147.
7) Одна изъ частей воротъ. Шух. I. 87.
8) Брусъ въ боронѣ, въ которомъ укрѣплены зубья.
Треба було розбірати двоє бильців у бороні. Чуб. ІІ. 561.
9) Обручъ въ рыболовномъ снарядѣ, называемомъ
хватка. Браун. 14.
10) Часть крыши
оборога (см. оборіг 1) — половинка стропилъ. Вх. Зн. 42.
Бо́тя, -ті, ж. Кокора въ срединѣ лодки, полуободъ, поперечный выгнутый деревянный брусокъ, къ которому снаружи пришиваются доски. Вас. 151. Мнж. 179.
Брус, -са, м.
1) Кусокъ, отрѣзокъ въ формѣ параллелепипеда.
Брус мила.
2) Оселокъ, брусокъ. Шух. I. 169.
3) Четырехугольное бревно. МУЕ. ІІІ. 29 Ум.
Брусо́к, бру́сик. Ув. Бруси́ще, бруся́ка.
Брусо́к, -ска́, м.
1) Ум. отъ
брус. Въ 1 и 2 знач. употребляется чаще, чѣмъ брус. Мила брусок. Чуб. V. 667. Достав Панас сокиру та брусок. Гліб.
2) Часть полу́драбка: каждая изъ двухъ горизонтальныхъ жердей, соединенныхъ щаблями. Рудч. Чп. 250.
Верклю́г, -га, м. Снарядъ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (въ жилищахъ гуцульск. пастуховъ и пр.). Стовп — столбъ вращается, стоя у стѣны, въ каганці нижнимъ концемъ; вертикально къ нему вдѣланъ въ верхній его конецъ (такъ что выходить подобіе буквы Г) четырехгранный брусокъ дерева, назыв. собственно верклю́гом, вдоль котораго двигается берфе́ла (кужба) — пластинка съ крючкомъ на концѣ: одинъ конецъ берфе́ли проходить въ отверстіе верклю́га и поддерживается въ немъ чопо́м — колышкомъ, входящимъ въ отверстіе берфе́ли, а на крюкѣ другого конца висить котелокъ; благодаря ряду отверстій для колышка вдоль берфели, ее можно поднимать и опускать, также двигать по прорѣзу верклю́га и такимъ образомъ перемѣщать котелокъ. Шух. І. 186, 187, 109. См. Вертлюг.
Вилічка, -ки, ж. Нижній брусокъ ля́ди (см.) МУЕ. III. 24.
Заві́сок, -ска, ж. Желѣзный брусокъ въ возу, прибитый къ плечу, чтобы колесо не терло плеча, на которомъ стоитъ ящикъ воза. НВолын. у. Рудч. Чп. 249.
Ключ, -ча́, м.
1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57.
Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. Нп.
2) Брусокъ, вдѣланный въ ось
колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399.
3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра.
Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203.
4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и
цапар, по съ четырьмя нарі́жниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171.
5) У гуцульскихъ пастуховъ въ
полони́нах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194.
6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас. 153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная
коло́дка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, ві́стря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ коло́дки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ла́нцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить коло́дку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключе́м. Шух. І. 253.
7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой.
А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218.
8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52.
9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе.
10)
Кипі́ти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. Клю́ченько, клю́чик. Золотії ключеньки в коморі. Нп. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393.
Ку́шка, -ки, ж.
1) У косцевъ: родъ деревяннаго стакана, въ который вкладывается точильный брусокъ и
мусак — кусокъ отточенной стали; сосудъ этотъ имѣетъ ву́хо, которое затыкается за поясъ косца. Шух. I. 169, 307. Вх. Зн. 31. Въ Екатер. г. такъ называется ведро, въ которомъ лежитъ въ водѣ брусокъ. Мнж. 184.
2) Носъ (на бурсацкомъ жаргонѣ).
А ніс хиба кушка? — У нас кушкою зветься. (Отвѣтъ бурсака). Св. Л. 49.
Ла́пка, -ки, ж.
1) Ум. отъ
ла́па.
2) Подвижной и неподвижный брусокъ въ станкѣ для тесанія. Сумск. у.
3) Поперечная перекладина къ двумъ стойкамъ въ токарнѣ. Сумск. у.
4) Клинообразная дощечка, употребляемая гребенщиками при нарѣзываніи зубьевъ гребней. Вас. 164.
5) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и
підні́жок. МУЕ. III. 24.
6) Ловушка. Вх. Пч. II. 7.
7)
мн. Лапки́. Родъ узора для вышиванія.
8)
мн. Кавычки.
9)
мн. Котя́чі лапки. Раст.: a) Erigeron acre. Лв. 98. б) Trifolium arvense. Лв. 102.
Ли́штва, -ви, ж.
1) Вышивка бѣлыми нитками въ видѣ глади. Чуб. VII. 427. Вас. 193.
Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва? Чуб. V. 165. А мені хрещена мати лиштву вишивала. Шевч. 461.
2) Обшлага рукавовъ мужской или женской рубахи. Гол. Од. 13, 20, 28. Вообще обшивка, оторочка въ рубахѣ или юбкѣ.
3) Планка.
На шпарках лиштва. НВолын. у. Боковыя планки въ крышкѣ сундука. Вас. 150.
4) Наличникъ (въ окнахъ, дверяхъ).
5) Продольный брусокъ створчатаго окна. Ум.
Ли́штовка. Вас. 149.
Лук, -ка, м.
1) Дуга.
2) Лукъ.
Улучив, як стрілою з лука. Г. Барв. 107. Та вистрелив молодий козак із тугого лука. Нп.
3) Снарядъ шерстобита, которымъ онъ разбиваетъ шерсть. Части его: собственно
лук (1) — деревянный брусокъ съ закругленными гранями, конецъ котораго, находящійся по правую сторону работающаго, нѣсколько тоньше; сквозь этотъ конецъ проходить клинышекъ съ выемкою, коби́лка (2); къ лѣвому концу прикрѣплена четырехугольная дощечка — тарі́лка (3), имѣющая посрединѣ круглое отверстіе (4) и притянутая къ луку веревочкой, называемой натяга́ч (4б); тетива этого лука называется струна́ (5): начинаясь у праваго конца, она проходитъ черезъ коби́лку до тарі́лки и черезъ тарі́лку. Посрединѣ лука находится (6) крючекъ, за который лук прикрѣпленъ къ чаплії́ (7), состоящей изъ деревяннаго брусочка съ веревочками съ обоихъ концовъ: къ нижней веревочкѣ прикрѣпленъ лук, а верхняя привязана къ гвоздю въ стѣнѣ. Особымъ снарядомъ шляхуно́м (см.) работникъ дергаетъ за струну, лежащую во время работы на шерсти, которая отъ движенія струны и разбивается. М. Седневъ, Черниг. у. БГ.
І. Ля́да, -ди, ж.
1) Опускная дверь: въ потолкѣ (на чердакъ), въ погребѣ и пр. Подобное-же у колесниковъ въ
парні. Вас. 146.
2) Опускная ставня въ прилавкѣ.
Різники у нас продають м’ясиво на штандарах, а в кого крамниця є, то на ляді. Лебед. у.
3) Крышка надъ корытомъ, находящимся у
сажа́ (см. саж), поднимающаяся и опускающаяся, устроенная съ того цѣлью, чтобы находящіеся на волѣ животныя не могли пользоваться изъ корыта кормомъ, положеннымъ для заключеннаго въ саж животнаго. Чуб. VII. 396.
4) Помостъ? настилка деревянная?
Мені, мій пане, на ляді стояти (говоритъ конь). Чуб. V. 871.
5) Часть ткацкаго станка, сквозь которую проходятъ нити основы и посредствомъ которой прибиваются одна къ другой поперечныя нити. Части
ля́ди: два деревянныхъ четырехгранника называются собственно ля́дою (3); сквозь нихъ на концахъ проходятъ два болѣе тонкихъ четырехгранника — хвости́ (2), находящіеся по отношенію къ ля́ді въ вертикальномъ положеніи; нижніе концы хвості́в укрѣплены въ нижнемъ брускѣ ля́ди (а), а верхній брусокъ (б) свободно ходить по хвоста́м вверхъ и внизъ для того, чтобы можно было между верхнимъ и нижнимъ брускомъ поставить блят (5) (см. это слово). Когда блят вставлень въ продолговатое углубленіе въ нижнемъ брускѣ и сквозь него пропущены уже нити основы, тогда верхній брусокъ (б) придвигается внизъ и, прижимая блят, удерживаетъ его въ стоячемъ положеніи, а самъ брусокъ укрѣпляется двумя клиньями, клинка́ми (4); верхніе концы хвості́в связаны поперечной перекладиной, которая называется ро́спинка (1). Ля́да вверху привязывается къ особой перекладинѣ въ верста́ті, которая называется же́рточкою, такимъ образомъ, чтобы она могла качаться взадъ и впередъ, какъ доска качелей. Константиногр. у. Въ Галиціи хвости́ наз. лядобі́йцями. МУЕ. III. 18. У гуцуловъ ля́да, называется набівка, имѣетъ слѣдующія названія частей: стріла́ = роспинка, снизьки = хвости, ра́ма = собственно ляда, бе́рдо = блят. Шух. L 256.
Наві́й, -во́ю, м. Навой, валъ въ ткацкомъ станкѣ. Наво́їв два: ве́рхній, горі́шній — находится сзади, — и спі́дній, до́лішній помѣщается ближе къ ткачу, въ нижней части станка, оба идутъ параллельно сидѣнью ткача; у обоихъ на правомъ концѣ по зубчатому ко́лесу, которое называется въ Галиціи также су́чка или триб; галицкій триб (въ до́лішньому наво́ї) для поворачиванія своего имѣетъ еще четыре ру́чки; для того, чтобы навій удерживался неподвижно, въ зубцы ко́леса упирается ходящій на винтѣ, искривленный брусокъ дерева, различн. формы, назыв. цу́ґа, а въ Галиціи пе́сик или (въ горі́шньому наво́ї) су́ка. Въ каждомъ навоѣ есть выдолбленный желобокъ, называемый ґа́ра, жолобе́ць: въ эти желобки, при помощи особаго снаряда, наз. я́штруб, ля́шток, прут, прикрѣпляются куски полотна, къ которымъ привязывается обоими концами осно́ва; послѣдняя нави́та на ве́рхній наві́й, отъ котораго проходитъ сквозь начи́ння и бе́рдо (блят) черезъ ма́ґіль (гал.) подъ шта́ком къ спі́дньому наво́ю; поворачиваясь по направленію къ ткачу, ве́рхній наві́й разматываетъ осно́ву, которая, уже въ видѣ полотна́, наматывается на спі́дній наві́й. См. Варста́т, Кро́сна. Первыя названія изъ помѣщенныхъ здѣсь — изъ Полтавской губ. (Константиногр. у. Б. Г.), вторыя и третьи — изъ Галиціи (Шух. I. 255; МУЕ. III. 17). Ум. Наві́йчик. Мет. 213.
Натира́чка, -ки, ж. У сапожн.: деревянный брусокъ для приглаживанія каблука. Сумск. у.
Подо́лушка, -ки, ж. Часть оконной рамы: продольный брусокъ. Вас. 149.
При́головок, -вка, м.
1) =
Приголовач 1.
2) =
Приголовач 3. Радом. у.
3) Въ оконной рамѣ: верхній поперечный брусокъ. Вас. 149. Ум.
Приголо́вочок, приголо́вчик. Чуб. III. 324. Г. Барв. 436.
Точо́к, -чка́, м.
1) Ум. отъ
тік. Ду́ти точо́к. См. Тічок. Грин. II. 350
2) Толкучка, толкучій рынокъ.
Плутаються, як на точку міщанки. Левиц. Пов. 143.
3) У косарей: выдолбленная изъ дерева посудина, привязываемая къ поясу; въ нее наливаютъ воды и кладуть брусокъ для точенія косы. Вх. Зн. 81. См.
Кушка 1.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Брус, брусок — брус, -са, брусо́к, -ска́; Б. угольный (в сечении) — брусо́к кутови́й; Б. угольный — ву́гільний брусо́к; Б. параллельные — бруси́ рівноле́жні.
*Зубчатый — зубча́стий, трибови́й; З. барабан — зубча́стий бараба́н; З. колесо — триб; З. передача — трибова́ переда́ча; З. рейка — трибови́й брусо́к; З. сектор — зубча́стий се́ктор.
*Оселонбрусо́к, -ска́.
*Рейка — ла́та, -ти; Р. зубчатая — трибови́й брусо́к.
*Точильный — точи́льний, гостри́льний; Т. камень — точи́льний, гостри́льний ка́мінь, брус, -са́; брусо́к, -ска́; Т. прибор — точи́льний при́лад.
*Угольный — ву́гільний; У. порошок — ву́гільний порошо́к; У. фильтр — ву́гільне ціди́ло; У. брусок — ву́гільний брусо́к.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ба́бка = 1. д. Ба́ба 2. лїкарка, зна́харка, шепту́ха, ба́ба і д. Акуше́рка. — Сто баб — сто слабостів. н. пр. 3. (в дитя́чій грі кісточка) — ба́бка, па́ця, (та що не́ю б’ють) — би́тка. (нали́та о́ливом, свинце́м) — олив’я́нка, свинча́тка. 4. ба́бка (кілька снопів льо́ну або коно́плї, поста́влених, сто́рч, брусо́к гостри́ти ко́су і т. д.) 5. ри́бка, Gobius — бичо́к на Бузї, Днїстрі і Днїпрі і під Адесом: Gobius melanostomus — губа́нь, G. marmoratus — бичо́к, цу́цик, G. fluviatilis – б. гоне́ць, G. platucephalus — голова́нь, голова́ч, G. Traulvetteri — б. горлач, G. Melanio Pall. — б. кова́ль або чо́рний, G. Ratan — рота́нь і др. (Херсонскій Земскій сборникь 1891–1892 р.). 6. рос. Plantago arenaria. — ба́бка трава́, товсту́шка, хме́лик. С. Ан. Ба́бникъ = д. Б́абень.
Брусни́ца = 1. бляша́нка, в котрій косарі держуть брусок. 2. манта́чка, лопа́тка (у косарів). Брусни́чникъ = кущ брусни́цї.
Брусня́къ = брусо́к, точи́ло. С. Ш.
Брусъ = 1. брус, ба́лка, (під стелею) — своло́к, (в млинї, куди вставляють веретено́) — шта́га, (в крилах вітряка) — рамено́, (поперечини в будовлї) — ба́нта, ба́нтина, (на стрісї) — приту́га, а по краям — ви́льця. 2. брус, брусо́к. — Принеси брусок поточити ножик.
Жить = жи́ти, животїти; пробува́ти; ма́ти ся, (цїле життя) — вікува́ти, (лїто) — лїтувати, (аби як або бідуючи) — перемага́ти ся, бідува́ти, (дома) — домува́ти, (про між себе по братерськи) — брата́ти ся, (як сестри) — сестри́ти ся. — Чую, братїку, що вже мінї не животїти. О. Аф. — Заробляв, щоб животїти. Фр. — Як ся маєте? чи ще живенькі, здоровенькі? — Жили б ми з тобою, вік вікували, горенька, нуждоньки по вік не знали б. н. п. — Де пробував у ченьцях його рідний дядько. К. С. З. — Живётъ = а) бува́є, трапля́єть ся. — На свѣ́тѣ вся́ко живётъ = на сьвітї уся́ково бува́є. — На віку, як на довгій ниві, уся́ково трапляєть ся: і кукіль і пшениця. н. пр. б) до́бре, нїчо́го собі. — Какъ это сдѣ́лано? Живётъ = Як се зро́блено? Нїчого собі́. — Живмя́ жить = вчаща́ти (куди), невила́зно сидїти. — Він не вилазно сидить у шинку. — Живётся = живе́ть ся, ма́єть ся, веде́ть ся, пово́дить ся. — Йому там добре ведеть ся. — Жить какъ бы день къ ве́черу = жи́ти аби де́нь до ве́чера (аби як, без жадного інтересу в життї). — Жить припѣва́ючи = жи́ти в доста́тках, в роско́шах. – Здоро́во живёшъ = нї з то́го, нї з сьо́го, нї за́ що, нї про що, так собі́, з нече́вя. — Чого він так накинув ся? — Нї з того, нї з сього. — Достав Панас сокиру та брусок, налагодивсь — і полягли деревя... пропав лїсок знече́вя. Б. Г. — Приказа́лъ до́лго жить = каза́в до́вго жи́ти, відда́в Бо́гові ду́шу. — Єму не дожи́ть до весны́ = йому́ вже не топта́ти ря́сту.
Затупи́ть, затупля́ть, ся = затупи́ти, зату́плювати, ся (С. Аф.), тупи́ти, ся. — Брусок ножа не тупить. н. пр.
Ка́мень = ка́мінь, здр. — каміне́ць, камі́ньчик, каміню́чка, поб. — каміню́ка, зб. — камі́ння, каміню́ччя, каміня́ччя. С. Л. — А́дскій ка́мень, Lapis infernalis = пеке́льний ка́мінь. — Драгоцѣ́нный ка́мень = самоцьві́тний ка́мінь, самоцьві́т. — Ка́мень преткнове́нія = перешко́да, прити́чина. – Краеуго́льный ка́мень = основни́й, ку́тнїй, нарі́жний ка́мінь. — Ме́льничный ка́мень = камінь млинови́й, жо́рен. — Подво́дные ка́мни = кли́пнї. — Точи́льный ка́мень = брус, брусо́к (С. З. Ш.), точи́ло (С. Ш.). — Налїг, як циган на точило. н. пр. — Надгро́бный ка́мень = надгро́бок. С. З. — (Дрібний к.) — жорства́, ринь, рінь, ріня́к. — Стежки добре жорствою висипано. — Дно річки наповнене рінню або ріняками. Земл. — (З гострими краями) — скалкува́тий. — (Що лежить плитами) — плитни́й. — (Камінцї для играшки) – кре́махи, кре́ймахи.
Осёлокъ = брус, брусо́к (С. Аф.), гострі́льник, осе́лка (С. З.).
Пово́зка = віз, візо́к, пово́зка, з будкою — бу́да, бу́дка (С. Ш.), велика татарська — гарба́, на двох колесах — біда́, бі́дка (С. Ш.), поганенька — тарада́йка (С. Ш.), торохті́лка, чортопха́йка (С. Л.), де дишель вправляють — спїци, брусок, котрий держить дишель – підо́йма. Другі частини д. під сл. Возъ. — Ми поїдемо будою. С. Ш. — Поїхав бідою. С. Ш. — Торохтілка торкоче, а коник бігти не хоче. н. пр.
Пово́рина = замо́к (дерев, брусок, що лучить дві дошки або два бруса).
Стано́къ = варста́т (С. Жел.), верста́к (д. Верста́къ). — С. тка́цкій = верста́ть (С. Аф. З.), верста́тька (С. Аф.). — Частини його = бе́рдо (С. Ш.), бе́рда (С. Аф. — верхня частина, через котру проходить основа), стояки́ (кожний з 4-х стовпів, з котрих складаєть ся стан), крім того — ло́нки, покотїльця або ми́шки, жа́бки, шпару́ти, су́кало (частина для сукання) і д. під сл. Верста́къ, особливі — кро́сна, ткани́ця. — С. тока́рный = верста́к. — Частини його: заводити шпицї в обід — стелю́га, коле́сня, видовбувати дїрки в ступицї — столе́ць, довба́льня, для прихоплювання обода — ключ, обточувати ступицю — топорня́ (Сум. Ох.), тока́рня, виробляти шпицї — ослі́н, ослі́нчик (Сум. Ох.), для обточки шпиць, поперечина — ла́пка, рухомий осередок — кужі́вка, нерухомий — шти́ль, шпе́ник, для чистки дошок — ослїн, брусок в йому — ла́пка. — С. бо́ндарскій = стелю́га. — С. Пи́льный = д. Козлы́.С. точи́льный = точи́ло. С. Ш. — С. для трепа́нія конопли́ = бите́льня.
Точи́льный ка́мень = д. Точи́ло, маленький — брус, брусо́к (С. Л.), гострити коси — манта́чка.

Запропонуйте свій переклад