Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 17 статей
Шукати «бубн*» на інших ресурсах:

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бубно́вка = дзвінка. Кіев. Ст. Малорус. игри.
Бубно́вый = дзвінко́вий. — Дзвінкова краля.
Бу́бны = 1. бу́бни. 2. (масть в картах) — дзвінки, звонки́. С. Л.
Балабо́лка = 1. бря́зкало, бря́зкітка, бря́зкальце, брязкотїло. С. Ш. — У бубни грали, у брязкіти брязчали. н. д. 2. пацьо́рка і вся́ка дрібни́ця, що приче́плюєть ся за-для краси. 3. д. Авдо́тька і Адале́нь. 4. базїкало, цокоту́н, ха, лепету́н, ха, ле́петень, белькоту́н, ха, бо́вкало, щебету́н, ха, торохтїй, ка.
Болту́нъ, болту́нья = 1. щебету́н, ха, базїкало, цокоту́н, ха, лепету́н, ха, ле́петень, торохтїй, ка, белькоту́н, ха, талала́й, ка, ляску́н, ха, ляскоту́ха, (не вмовка́ючий) — бубнїй, (ще й дурни́й) — бо́вкало. — Ой жінки ви, цокотухи. Кв. — Ой за лїсом за пралїсом талалай кричить. н. з — Лепетень лепече, а дурень слуха. н. пр. 2. д. Бо́лтень 2.
Бренча́лка = бря́зкітка, бря́зкало, бря́зкальце, брязкотїло, гу́ркало. С. Ш. — У бубни грали, у брязкітки брязчали. н. д.
Бу́бенъ = бу́бон, гук, решето́. С. Ш. — Славні бубни за горами, а з близька шкуратяні. н. пр. — Козаки на кониках вигравають, у бубни ударяють. н. п. — Голъ какъ бу́бенъ, бу́бенъ бу́бномъ = го́лий, як бу́бон, як туре́цький сьвяти́й. н. пр. — Зво́нокъ бу́бенъ да стра́шенъ игу́менъ = корти́ть ченце́ві з ке́лїї, та игу́мен не спи́ть. н. пр.
Бу́хнуть, ся = 1. бу́хнути, ся, ге́пнути, ся і д. Бря́кнуть 2. 2. ля́пнути, ви́палити (сказати що грубо, не розважно). 3. бубня́віти (С. Ш.), буча́віти, бу́хнути, набуха́ти. С. Л.
Говори́ть, ся = говори́ти, ся, каза́ти, бала́кати, мо́вити, ся, мовля́ти, промовля́ти. — Добре тому жити, хто уміє говорити. н. пр. — Я не піп по два рази казати. н. пр. — Хоч будуть питати — не буду казати. н. п. — Не мов мінї нї словечка, нехай буде гречка. н. п. — Мати сина виряжає, тай до сина промовляє. н. п. — Не так швидко робить ся, як мовить ся. н. пр. — Говори́ть на обу́мъ = г. навмання́, не зна́ть що. — Г. обиняка́ми = г. на здога́д. — На здогад буряків, щоб дали капу́сти. н. пр. — Г. безъ обиняко́въ = г. без сорома́ ка́зка. — Г. въ носъ = гугня́вити, бубня́вити, кана́ркати. — Г. сквозь зубы = цїди́ти. — Г. себѣ́ подъ носъ = ми́мрити, (хто так гово́рить) — ми́мря, мимрі́й, бу́рмило. — Ідиж, кажу, не мимри там під ніс. Гул. Арт. — Говори́ть вздо́ръ = д. під сл. Вздоръ Городи́ть. — (З бурчанням) — бурмота́ти, бурча́ти (хто так говорить) — бурку́н. (З гнївом) — гри́мати, (хто так говорить) — гри́мач. – (З криком)— галасува́ти, репетува́ти. — (Голосно та не ясно) — гомонїти. — (Гаркаво) — га́ркати, гаркотїти, (хто так говорить) — гарку́ша. — (До кого: ти або ви) — ти́кати, ви́кати. — Ти мінї не тикай, бо мене царь ґудзикати обтикав. н. пр. — (Мля́во) — слебезува́ти. – (На незрозумілій мові) — ґерґота́ти, ґергота́ти, джергота́ти, шваркота́ти. — Прийшли Нїмцї під бабинї сїнцї, джеркочуть-джеркочуть і самі не знають що. н. з. — гуси. — А Лейба — „гершт“ до Рухлї щось гергоче. Гул. Арт. — Все джеркотять, як гуси, по нїмецьки. Греб. — Що вони говорять, не знаємо, бо по нїмецьки шваркочуть. Фр. — (Не розбірно) — белькота́ти, бельмота́ти, хама́ркати, харама́ркати. — Вміраючи, він щось белькотав, та хто його зна що. С. Л. — (Не складно) — варня́кати, варзя́кати, натяка́ти. — (Не твердо, про дїтей) – лепета́ти, белькота́ти. — (Не вмовкаючи, часто або осуждаючи) — пащикува́ти. — (Поспішаючи і сердито) — поро́щати. — (Пересипаючи приказками) — прика́зувати. — (Про теж саме) — турча́ти, торо́чити, пра́вити. — (По старечі) — ша́мкати. — (Разом кільком) — гомонїти. — (Тихо і неясно) — ми́мрити, бубонїти. — (Швидко) — дріботїти, цокотїти, (хто так говорить) — цокотун, цокоту́ха. – (Шепеля́во) —шепеля́вити. — (Шептом) — шепта́ти, шепотїти, (про кількох) — тишкува́ти ся. —(Часто: що, шо?) — шо́кати. С. Л. — Говори́тся = гово́рить ся, мо́вить ся. — Мова мовить ся, а хлїб їсть ся. н. пр.
Игра́ть = 1. гра́ти ся, ба́вити ся, гуля́ти, ся, весели́ти ся, жирува́ти, жартува́ти, пустува́ти. — Дїти грають ся. — Весело гуляють ся дїти на вулицї. Чайч. — Ми бавились разом, гуляли. Фр. — Не жируй з ведмедем, бо задавить. н. пр. — Коли ди́вить ся, аж вони за могилою гуляють у карти. н. к. — Дай Боже жартувати, аби не хорувати. н. пр. — Ой як вийду та на вулицю, жартую-пустую, а на свою та головоньку потуженьку чую. н. п. — Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же. н. п. — Тай уміє танцювать, з козаками жартувать. н. п. — Бу́дто игра́я, дѣ́лать что игра́ючи = на́че за и́грашки. – Игра́ть въ жму́рки = в пана́са гра́ти, жмури́ти ся. — Игра́ть въ чётъ или не́четъ = цята́ти ся, читува́ти ся. — А ну лишень цятати ся: чіт чи лишка? Кв. — Судьба́ игра́етъ = до́ля жарту́є. — А доля жартує, помане, помане, тай геть прожене. Аф. 2. гра́ти, виграва́ти. — Бас гуде, скрипка грає, Іван мовчить, та все знає. н. пр. — Він добре на сопілцї грає. — В труби та в жоломійки смутно та жалібно вигравають. н. д. (На бу́бонї) = бубнїти, бубни́ти. — Як бубни бубнять, як сурми сурмить. н. к. — Ой заграно мінї і забубнено. К. Д. — (На дудцї) — дудїти, в дуду́, в сопі́лку гра́ти. (Пр. д. під сл. Ду́дка). — (На трубі́) — труби́ти, сурмити. — (На бандурі, гитарі або що, погано або недбало) — бри́нькати, (на скрипцї або лїрі, погано або недбало) — циги́кати, тилїкати, репі́жити. — (Язиком замісць музики, до танцїв) — тринди́кати. — Пропив мужик индика, жінка в шинку триндика. н. п. — Игра́ть въ тактъ (до танцю) = під но́ги гра́ти. 3. гра́ти, удава́ти. — Кропивницький грає переважно так звані характерні ролї. — Затиркевич найбільше гарно удає сварливих жінок і цокотух. 4. гра́ти, шумува́ти. С. З. — Брязчать чарки, шумує горілка. Гул. Ар.
Ка́рта = ка́рта, здр. ка́ртка, (географічна) — ка́рта, (гал.) — ма́па. — Ка́рта пико́вая, тре́фовая, бубно́вая и черво́нная = вино́ва ка́рта або вино́, жиро́ва ка́рта або жир, хрести́, дзвінко́ва ка́рта або дзві́нка, чирво́ва карта або чи́рва.
Кастанье́ты = бря́зкало, бря́зкітка. — У бубни грали, у брязкітки брязчали. н. д.
Ко́жаный = шкуратя́ний, шкуряни́й, шкіряни́й, (як із якої шкури) — юхто́вий, шкапо́вий і т. д. д. під сл. Ко́жа. — Се ще тодї дїялось, як шкуратяні (або: шкуряні) гроші були. н. к. — Славні бубни за горами, а зблизька — шкуратяні. н. пр. — Шкуратяним капшуком чванить ся. С. З.
Лита́врщикъ = до́вбиш (С. Аф. З. Л.), котля́р. — Гріми у бубни, довбишу, до бою. К. Б.
Разбуха́ть, разбу́хнуть = бу́хнути (С. Ш.), бухтїти (С. Ш.), буча́віти, набуха́ти, розбуха́ти, набряка́ти, бубня́віти (С. Л.), набу́хнути, розбу́хнути, на(роз)буча́віти, набря́кнути, на(роз)бубня́віти (С. Л.), набру́кнути ся. — Мокрі сорочки набрякли. Лев. — Ноги набрякли, що й чоботи не налїзають. Кр. — Горох набубнявів. Лев. (Пр. д. ще під сл. Набу́хнуть).
Разопрѣва́ть, разопрѣ́ть = 1. розбуха́ти, буча́віти, бубня́віти (С. Ш.), розбу́хнути, розбубня́віти. 2. упріва́ти, упрі́ти. С. Ш.
Труби́ть = 1. труби́ти, (С. Ш.), сурми́ти (С. Л.). — Сурми засурмили, бубни забубнїли. н. п. 2. бла́говістити, дзвони́ти і д. Разглаша́ть.