Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 64 статті

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Беспа́мятство – неприто́мність, безтя́мність, нетя́ма, нестя́ма, не́стям, знетя́ма.
В -ве – неприто́мним бу́вши, безтя́мно, знетя́мка[и].
Впадает в -во кто – мо́роки беру́ть кого́, зомліва́є, неприто́мніє, знетя́млюється хто. [Мо́роки вже беру́ть слабо́го].
Привести в -во кого (ударом, потрясением и т. п.) – відби́ти па́мороки кому́.
Бу́дучибу́вши. [Оце́, щоб бу́вши моло́дим хло́пцем, так пома́лу тягти́ся під го́ру! (Лубні)].
Вид
1) (
образ, подобие, наружность) ви́гляд, о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва, стать, (к)шталт, ви́зір (р. -зору), вро́да. [Ма́ти весе́лий (го́рдий, сумни́й, нужде́нний) ви́гляд. Дух святи́й прийня́в подо́бу (по́стать) го́луба. Поста́ва свя́та, а сумлі́ння злоді́йське].
В таком ви́де – в тако́му ви́гляді, в такі́й по́статі.
В наилучшем ви́де – в найкра́щому ви́гляді, в найкра́щому сві́тлі, як-найкра́ще.
В п’яном ви́де, в трезвом ви́де – по-п’я́ному, п’я́ним бу́вши, по-твере́зому, твере́зим бу́вши.
Внешний (наружный) вид – зве́рхній (надві́рній) ви́гляд, вро́да.
На вид, с ви́ду – на ви́гляд, на по́гляд, на о́ко, на взір, на по́зір, з ви́гляду, з по́гляду, з ви́ду, з лиця́. [Пшени́ця га́рна на взір].
Странный на вид – ди́вний з по́гляду, ди́вного ви́гляду, ди́вно вигляда́ючи.
При ви́де – ба́чучи, поба́чивши.
Под ви́дом кого, чего – на́че-б то хто, що, ні́би-то хто, що, в ви́гляді кого́, чого́, в о́бразі кого́, чого́, під по́зором кого́, чого́.
В ви́де наказания ему решено… – за ка́ру йому́ ви́значено…
В ви́де опыта, милости – як спро́ба[у], як ла́ска, за ла́ску.
Иметь вид кого, чего, представляться в ви́де кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд кого́, чого́, вигляда́ти, пока́зуватися, видава́тися, як (немо́в) хто, як що и ким, чим. [Га́рне хлоп’я́, шкода́ ті́льки, що паненя́м визира́є. Вигляда́є немо́в ви́нний].
Делать, сделать вид – удава́ти, уда́ти кого́, чини́тися ким, виставля́ти себе́ як, що. [Удава́ти неви́нного, удава́ти обра́женого. Удава́в, немо́в спить. Старе́ виставля́є себе́, що не ско́ро їсть].
Принимать, принять какой-л. вид – набира́ти, -ся, яко́го ви́гляду, перейма́тися ви́дом, бра́ти (узя́ти) на се́бе лице́ (лик).
Подавать, показывать вид – дава́ти в знаки́, дава́ти озна́ку, вдава́ти ні́би.
Не показывать и ви́да, что… – і навзнаки́ не дава́ти, що…;
2) (
матем.: форма, фигура) стать, подо́ба, фо́рма, ви́гляд;
3) (
ландшафт, пейзаж) крайови́д, ви́гляд, вид. [Чудо́вий гірськи́й крайови́д. Ой, що за чудо́ві ви́гляди тут у вас і на рі́чку й за рі́чку (Н.-Лев.). Вид навкруги́ був сумни́й];
4) (
видимость, возможность быть видимым): На виду́ – на о́ці, на видноті́.
Быть на виду́ у кого-л. – бу́ти в о́ці, в очу́, перед очи́ма, перед ві́ччю в ко́го. [Перед очи́ма в хи́жої татарви́].
Иметь в виду́ кого, что (рассчитывать на кого, на что) – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що, ва́жити на ко́го, на що. [Письме́нник, що ва́жить і на сільсько́го читача́…]; (принимать во внимание, сообразоваться) – огляда́тися, уважа́ти на ко́го, на що, ма́ти кого́ (що) на ду́мці, на о́ці, в очу́, на ува́зі, ду́мати на ко́го. [Народопра́вство централісти́чне раз-у-раз огляда́тиметься на потре́би центра́льних люде́й більш, ніж на на́ші (Єфр.). Передовики́ ля́дської полі́тики ма́ли в очу́ саме́ па́нство (Куліш). На ко́го ви ду́маєте? = кого вы имеете в виду?].
Имелось в виду́ – була́ ду́мка.
Имея в виду́, что… – ма́ючи на ува́зі (на о́ці), що…, уважа́ючи на те, що…
В виду́ того, что… – з о́гляду[ом] на те, що…
В виду́ (чего) – через що, уважа́ючи на що, з о́глядом[у] на що, тим що…
В виду́ ранней весны – уважа́ючи (з о́гляду[ом]) на ра́нню весну́.
Ставить кому на вид – вино́сити кому́ перед о́ко, зверта́ти чию́ ува́гу, подава́ти кому́ на ува́гу, виставля́ти (завважа́ти) кому́.
Скрыться из ви́ду – загуби́тися, ще́знути з оче́й.
Выпустить из ви́ду – спусти́ти з ува́ги, з оче́й, забу́тися.
Итти за кем, не выпуская из ви́ду – іти́ за ким на́зирцем (на́зирці), на́глядом (на́глядці).
Для ви́ду – про (лю́дське) о́ко, для [ради] годи́ться, на ви́зір, для призо́ру. [Аби́ був на ви́зір].
Ни под каким ви́дом – жа́дним спо́собом, ні в я́кому ра́зі.
Ви́дом не видать – за́зором не вида́ти, і за́зору нема́є;
5) (
разновидность) відмі́на, порі́док, ві́дрід (р. -роду), вид. [А це де́рево вже и́ншого порі́дку];
6) (
биол.) відмі́на, вид. [Числе́нні відмі́ни зві́рів];
7) па́шпорт, по́свідка, ка́ртка (на перебува́ння, на прожива́ння десь);
8) (
грам.) вид, фо́рма. [Вид недоко́наний, доко́наний, одноразо́вий];
9)
ви́ды, -ов, мн. – ду́мка, га́дка, на́мір, мета́, споді́ванки.
Из корыстных ви́дов – за-для кори́сної мети́.
В ви́дах чего – за-для чо́го, ма́ючи на ува́зі щось, за-для яки́хсь ви́глядів.
В служебных ви́дах – за-для ви́глядів (в в-ах) службо́вих.
Иметь ви́ды на кого, на что – би́ти (ці́лити, ва́жити) на ко́го, на що, накида́ти о́ком на ко́го, на що. [Не ду́же б’є на кріпа́цьких парубкі́в (Мирн.)].
Ви́ды на урожай, на будущее – споді́ванки (ви́гляди) на врожа́й, на майбу́тнє.
Видать ви́ды – бува́ти (бу́ти) в бува́льцях, у Бува́личах.
Видавший ви́ды – обме́таний, бува́лий.
Здра́вый
1) здоро́вий;
2) (
перен.) розсу́дливий, розва́жний.
-вый смысл – ра́ція, до́брий ро́зум; (иносказ.) олі́я [Мабу́ть у тебе в голові́ бі́льше олі́ї, ніж у ньо́го].
В -вом уме – при до́брім ро́зумі, при ро́зумі.
Находясь в -вом уме и твёрдой памяти – при до́брому ро́зумі і прито́мним бу́вши.
Ма́ленький – мали́й, мале́нький, мане́нький, дрібни́й, дрібне́нький, невели́кий, невели́чкий. [З мало́ї і́скри вели́кий ого́нь бува́є (Номис.). Голова́ вели́ка, а ша́почка мале́нька (М. Вовч.). Заганя́ла дрібні́ пташки́ до бо́ру (Пісня). Жі́нка мане́нька, короте́сенька (М. Вовч.). Одна́ ті́льки дрібне́нька ува́га (Грінч.). Сини́ мої́ невели́кі, нерозу́мні ді́ти (Шевч.). Тече́ рі́чка невели́чка (Пісня)].
Вот такой -кий – отаки́й мале́нький (дрібне́нький), ті́ленький, отті́ленький, тіле́сенький, оттіле́сенький.
-кий ребёнок, -кие дети – мала́ (мале́нька) дити́на, мале́нькі, дрібні́ (дрібне́нькі) ді́ти. [Хто зна, як би прожила́ з дрібни́ми ді́тьми (Л. Укр.). Ви мене́ посироти́ли і дрібне́нькі ді́ти (Милорад.)].
-кие ручки – мале́нькі (мане́нькі, мале́сенькі) ру́чки (ру́чечки), малі́ (дрібні́, дрібне́нькі) рученя́та, ручи́ці.
-кий да удаленький – мале́нький та сміле́нький.
-кая птичка, да ноготок остёр – мала́ і́скра, а по́ле спа́лить.
Когда был -ким – як був мали́м (мале́ньким), мали́м, мале́ньким бу́вши.
Вести себя как -кий, уподобиться -кому – зма́литися, ума́литися. [Ото зма́лилася – зазмага́лася з дити́ною (Харк.)].
-кого роста – мале́нький (мали́й, низьки́й) на зріст, малоро́слий, низькоро́слий.
-кая лошадь – мале́нький (невели́чкий) ко́ник.
-кое состояние – невели́чкі гро́ші, грошеня́та.
-кий доход – невели́кий прибу́ток.
Играть по -кой – гра́ти на малі́ гро́ші. См. ещё Малё́хонький, Малё́шенький.
Мне́ние – ду́мка, га́дка про що, (взгляд) по́гляд на що, (суждение) суд, при́суд (-ду), (редко, полон.) здання́ (-ння́) про що, ро́змисел (-слу) у чо́му. [Не мо́жна було́ ви́вести, яко́ї він ду́мки про грома́ду (Кониськ.). Свої́х вла́сних гадо́к не встиг ще ви́робити (Крим.). Мені́ не впе́рше дово́диться чу́ти такі́ по́гляди на Шевче́нкову «Катери́ну» (Грінч.). Во́рог переполови́нених (половинчатых) по́глядів (Єфр.). Виріка́ти свій суд про філологі́чні спра́ви (Крим.). А моє́ таке́ здання́: час уже́ лю́дям переста́ти воюва́ти (Бердич.). Ма́ти вла́сний ро́змисел у військо́вих спра́вах (Л. Укр.)].
-ние относительно чего – ду́мка що-до чо́го.
Я того -ния, что – я тіє́ї (то́ї, тако́ї) ду́мки, що; моя́ така́ ду́мка, що; на мою́ ду́мку; я так гада́ю; як на ме́не, то.
По -нию кого – на ду́мку, на га́дку чию́, кого́, на чий по́гляд (суд), з чийо́го по́гляду, як гада́є хто. [На ку́мову ду́мку, син му́сить хазяйнува́ти (Грінч.). На їх по́гляд, се ду́рість і гріх (Франко). На мій суд, ва́шу висо́кість не зустріча́ють тут з тако́ю церемо́нією, до яко́ї ви зви́кли (Куліш). З його́ по́гляду, не заподі́яв того́, в чо́му його́ винува́тять (Кониськ.)].
По моему -нию – на мою́ ду́мку, на мій по́гляд.
По его -нию – на його́ ду́мку (по́гляд), (иногда) по його́. [По його́, так уже́-б пора́ і додо́му (Квітка)].
Вопреки чьему -нию – всу́переч ду́мці кого́, чиї́й, про́ти ду́мки кого́, чиє́ї, про́ти кого́. [Не бу́вши спеціялі́стом, ля́пати дурни́ці про́ти те́хніка, плеска́ти нісені́тниці про́ти хе́міка (Крим.)].
Общее -ние – зага́льна ду́мка (га́дка), зага́льний по́гляд (суд).
Общественное -ние – грома́дська ду́мка, грома́дський по́гляд, (зап.) опі́нія. [Нево́ля грома́дського по́гляду (Куліш)].
Особое -ние – окре́ма ду́мка, -мий по́гляд.
Предвзятое -ние, см. Предвзя́тый.
Быть о себе высокого -ния, см. Мнить о себе. Высказывать, высказать свое -ние – висло́влювати, ви́словити свою́ ду́мку, свій по́гляд (суд, при́суд), подава́ти, пода́ти свою́ ду́мку про що, виявля́ти, ви́явити свій по́гляд на що, дава́ти свій суд над чим. [Переказа́вши зміст, ось яки́й при́суд ви́словила вона́ про твір (Грінч.). Ви́явила свій по́гляд на старосві́тські зако́ни (Єфр.). (Оповіда́є,) не оці́нюючи поді́й, не даючи́ свого́ су́ду над ни́ми (Єфр.)].
Иметь о ком хорошее -ние – бу́ти про ко́го до́брої ду́мки, ма́ти про ко́го до́бру ду́мку.
Оставаться, остаться при своём -нии – лиша́тися, лиши́тися, зостава́тися, зоста́тися при свої́й ду́мці, з вла́сною ду́мкою, при своє́му по́гляді; (при особом -нии) лиша́тися, лиши́тися, зостава́тися, зоста́тися при окре́мій ду́мці, при окре́мому по́гляді, не приста́ти на чию́ ду́мку; см. Остава́ться.
Придерживаться -ния – доде́ржуватися ду́мки.
Присоединяться, присоединиться к чьему -нию – пристава́ти, приста́ти на чию́ ду́мку, прилуча́тися, прилучи́тися до чиє́ї ду́мки.
Разделять чьё -ние – поділя́ти чию́ ду́мку, га́дку, чий по́гляд.
Соглашаться, с чьим -нием – пого́джуватися з чиє́ю ду́мкою, пристава́ти на чию́ ду́мку.
Укрепиться во -нии – зміцні́ти на ду́мці.
I. На, предл.
1)
с вин. п.
а)
на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)].
Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати.
Смотреть на кого – диви́тися на ко́го.
Закричать на кого – закрича́ти на ко́го.
Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́.
Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го.
Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го.
Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го.
Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас.
Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе.
Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе.
Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́).
На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано.
Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го.
Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го.
Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го.
Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)].
Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв.
Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є!
Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери.
Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)].
Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево.
Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок.
Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб.
Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу).
Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю.
Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь.
Положить на стол – покла́сти на стіл.
Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю.
Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви.
Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю.
Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти.
Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1.
Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум.
Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться.
Говорить на ухо – говори́ти на у́хо.
Стать на колени, см. Коле́но 1.
Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду.
Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)].
Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во).
Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́).
На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же!
Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику.
Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву.
Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві.
Вариации на тему – варія́ції на те́му.
Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)].
Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду.
Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний.
Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́;
б)
на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)].
Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи).
Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)].
Путешествие на Восток – по́дорож на Схід.
Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн.
На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)].
Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір.
Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік.
Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)].
Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)].
Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)].
Итти на войну – іти́ на війну́.
Ехать на воды – ї́хати на во́ди.
Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння).
Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок).
Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля;
в)
на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2.
На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день.
На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)].
На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)].
На завтра – на(в)за́втра.
На следующий год – на той рік, на насту́пний рік.
На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час.
В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня.
В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня.
С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок.
Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня;
г)
на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)].
Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень.
Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день.
На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день.
На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)].
Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші.
Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)].
Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри.
На половину меньше – на полови́ну ме́нше.
Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну.
Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і].
На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)].
На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)].
Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́).
Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́.
Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців.
Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й;
д)
на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)].
На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му.
Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́.
Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну).
Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі).
Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)].
Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́.
На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним.
Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то.
На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну.
На случай – про случа́й; на ви́падок чого́.
На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі.
На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом.
Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го.
На риск – на риск, на відча́й.
На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть.
Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)].
На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́.
Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що.
На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя.
На встречу, см. Навстре́чу.
На силу, см. Наси́лу.
На память
а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку;
б) (
наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2.
На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце;
2)
с предл. п.
а)
на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)].
Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді).
Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́.
Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́.
Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий.
Рана на руке – ра́на на руці́.
Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х.
Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х.
Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми).
Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х).
Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х.
У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці.
На небе и на земле – на не́бі і на землі́.
На небосклоне – на о́брії.
На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі.
Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м.
На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера.
На дне бутылки – на дні пля́шки.
На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць.
На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.).
Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)].
Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку.
Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці.
Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́).
Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна.
На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні.
Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)].
На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг.
Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́).
На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм.
Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́.
Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві).
Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в.
Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це.
Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді.
Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі.
Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х).
Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́).
Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях.
Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою).
Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми.
Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах.
Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах.
Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно).
Играть, ваиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)].
Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми).
Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці.
Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах.
На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́.
Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду.
На коленях, см. Коле́но 1.
На цыпочках, см. Цы́почки.
На четвереньках, см. Четвере́ньки.
На корточках, см. Ко́рточки.
Компания на акциях – акці́йне товари́ство;
б)
на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му.
Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді).
Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах).
На побегушках, см. Побегу́шки.
На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́;
в)
на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му.
На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)].
На днях – ци́ми дня́ми.
На святках – свя́тками.
На досуге – на дозві́ллі.
На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи.
Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці;
3) (
в сложных словах) на, у, про, ви.
На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш).
С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш).
I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь
1) (
стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)].
Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́.
Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця.
Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку.
Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили).
При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти.
Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни);
2) (
возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)].
Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито).
Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру?
В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)];
3)
-ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)].
Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти).
Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться.
Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в.
Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно.
Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища.
Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.);
4)
-ди́ться (только несов.) –
а) (
быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)].
-ться в бегах, см. Бег 2.
-ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти.
-ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним.
-ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)].
-ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го.
-ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)].
-ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)].
-ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го.
-ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре.
-ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою).
Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка.
-ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)].
-ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні.
-ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим.
-ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х.
-ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)].
-ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти.
-ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)].
-ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися.
-ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі.
-ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му.
Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́.
Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові.
Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном.
Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі.
-дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти;
б) (
о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)].
Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики.
Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю.
Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н.
Находя́сьбу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)].
Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)].
-щийся близко – близьки́й, по́близький.
-щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній.
-щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)].
-щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)].
-щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го.
-щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть).
Неле́пость
1) безглу́здя (-дя), безглу́зде (-дого), (
вздор) нісені́тниця, дурни́ця, (деликатнее) марни́ця, пустячина́, (белиберда) аби́-що, ка́-зна-що, не́відь-що, курзу́-верзу́. [Я не опра́вдуюсь про́ти безглу́здя (Л. Укр.). Тако́го абсолю́тного безглу́здя, як за́клик до «держа́ви» (Ленін). Се щось таке́ безглу́зде, що не ва́рте ві́дповіди пова́жної (Л. Укр.). Доно́с по́вний нісені́тниць та обмо́вних ви́гадок (Гр. Думка). Оте́ курзу́-верзу́ їм ду́же до вподо́би (Крим.)].
Говорить -ти – нісені́тниці (дурни́ці) говори́ти (моло́ти, пле́сти́, верзти́, плеска́ти), говори́ти и т. п. не́відь-що (ка́-зна-що; таке́, що й ку́пи не держи́ться), прова́дити не зна́ти[ь] що. [Ніхто́ не зва́житься, не бу́вши спеціялі́стом, плеска́ти нісені́тниці (Крим.). Не́відь-що верзе́ш ти, Опана́се! (Кониськ.). Ат, верзе́ щось таке́, що й ку́пи не держи́ться (Н.-Лев.)].
Принимать -пость всерьёз, верить -ти – бра́ти нісені́тниці за пра́вду, ня́ти ві́ри нісені́тниці (нісені́тницям);
2) неподо́бність, недола́дність, нечупа́рність, бри́дкість (-ости).
Срв. Несура́зица.
Нетре́звый – нетвере́зий; (подвыпивший) підпи́лий. [Дя́дько Влас, крути́й, нетвере́зий чолові́к (А. Любч.)].
В -вом виде – нетвере́зий, нетвере́зим бу́вши, (подвыпивший) на підпи́тку (бу́вши).
О́бморок – млість и млость (р. мло́сти), мло́сті (-тів), умліва́ння, умлі́ння, зомлі́ння, непа́м’ять (-ти), неприто́мність, (гал.) зі́млість (-лости).
Падать, упасть в -рок – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, зо[і]мліва́ти [Ка́тря стої́ть бі́ля стіни́, сама́, як стіна́ бі́ла: ба́чу – зомліва́є (М. В.)], зо[і]млі́ти, омлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, впада́ти, впа́сти в непа́м’ять.
Он упал в -рок – він зомлі́в, його́ обняли́ мло́сті.
В -роке – неприто́мний, зо[і]млі́лий, омлі́лий, без душі́, неприто́мним бу́вши. [Упа́в і зомлі́лий лежа́в (Грінч.). До́вго лежа́ла неприто́мною].
Начинается -рок – почина́є обій[ні]ма́ти млость.
В полуо́бмороке – напівприто́мний.
Очнуться от -рока – оприто́мніти, проки́нутися, очу́титися, прийти́ до па́м’яти. [Незаба́ром вона́ очу́тилась]. Срв. Очну́ться.
Па́мять
1) (
способность помнить) па́м’ять (-ти), (реже) тя́мка.
-ть к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел.
Твёрдая -ть – до́бра па́м’ять.
В здравом уме и твёрдой -ти – в до́брій па́м’яті і при ро́зумі (или: в ці́лому і по́вному ро́зумі) бу́вши.
Дурная, слабая -ть – леда́ча па́м’ять.
Короткая -ть – коро́тка па́м’ять.
Вреза́ться (вре́заться) в -ть – в тямки́ (в тя́мку) вбива́тися (вби́тися), в тя́мку вдава́тися (вда́тися), в по́мку дава́тися (да́тися), в па́м’ять (в па́м’ятку) впада́ти (впа́сти) кому́. [До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Шевч.). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася].
Выбрасывать, выбросить из -ти – викида́ти; ви́кинути з па́м’яти (з тя́мки, з голови́).
Держать в -ти – ма́ти на па́м’яті (в тя́мці), держа́ти в голові́.
Не задержалось в -ти – не впа́ло в па́м’ятку, не вде́ржалося голови́.
Запечатлевать, запечатлеть в -ти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку.
Запечатлеться в -ти – відби́тися в па́м’яті, впа́сти в па́м’ятку, бу́ти в тямку́.
Зараниваться, зарониться в -ть – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку.
Изглаживаться (изгладиться), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из -ти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися. [Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (Конис.)].
Изощрять, -рить -ть – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять.
Лишаться, лишиться -ти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яти.
Оставаться, остаться в -ти – пам’ята́тися, запам’ята́тися.
Притуплять, притупить -ть – притира́ти, прите́рти па́м’ять.
-ть притупилась – па́м’ять прите́рлася.
Удержать в -ти – запам’ята́ти, запам’ятува́ти. [Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во].
Удерживаться в -ти – держа́тися голови́.
Это совсем вон у меня из -ти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти.
На -ти вертится – на ду́мці кру́титься.
Приводить, привести в -ть кого – опам’ята́ти кого́.
Приходить, прийти в -ть – до па́м’яти прихо́дити, прийти́, опам’ята́тися.
Без -ти – неприто́мно, без по́мку. [Він неприто́мно впав на стіле́ць. Плив без по́мку].
Не идёт из -ти – не йде з па́м’яти, з ду́мки кому́ що.
Без -ти влюблён – шале́но зако́ханий.
-ть изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́.
Если не изменяет мне -ть, то это случилось в прошлом году – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося мину́лого ро́ку (торі́к).
Учить на -ть (наизусть) – учи́ти на па́м’ять.
С -ти, по -ти – з па́м’яти, з голови́.
Сказать, прочитать по (с) -ти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти.
Отшибло кому -ть – па́мороки заби́ло кому́;
2) (
воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок (-нку). [Небі́жчик лиши́в до́бру по собі́ па́м’ять. Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (Куліш). Оди́н по о́днім роки́ встаю́ть у спо́мині мої́м (Черняв.)].
На -ть – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин(ок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що. [Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л. Укр.)].
В -ть кого – на па́м’ять (на спо́мин, на спо́гад) про ко́го, про що.
За мою -ть, на моей -ти – за моє́ї па́м’яти. [За моє́ї па́м’яти тако́го не бува́ло].
Для -ти – на па́м’ятку, на не́забудь. [Запишу́ собі́ на па́м’ятку].
Блаженной -ти – свято́ї па́м’яти.
По старой -ти – за да́вньою зви́чкою.
Дай бог -ть, -ти – дай, бо́же, на па́м’ять. [Дай, бо́же, на па́м’ять, у вівто́рок, чи що це ді́ялось].
Я дам ему о себе -ть – я йому́ пригада́юся.
Приводить, привести что кому на -ть – нага́дувати, нагада́ти, прига́дувати, пригада́ти кому́ що. [Усе́ пригада́в собі́, а того́ таки́ не згада́в].
Приходить (прийти) на -ть – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять, спада́ти (спа́сти) на ду́мку кому́, дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці. [Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва. Але той моти́в нія́к не дава́вся на зга́дку (Л. Укр.)].
Стёрлась -ть о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким. [Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в].
Платё́ж – платі́ж (-жу́), ви́пла́та, (побор) о́пла́тка, о́пла́ток (-тку). [До́бра ві́льні від уся́ких опла́ток або́ відбу́тків (Куліш)].
Нести -жи́ – відбува́ти о́пла́тки.
Срок -жа́ – платі́жний те́рмін (речіне́ць).
Выкупной -ё́ж – викупне́ (-но́го).
-ё́ж в рассрочку – сплат (-ту). [Купи́в маши́ну на сплат].
Долг -жё́м красен – узя́в – відда́й; бу́вши ви́нним, тре́ба бу́ти й пла́тним; умі́в бра́ти, умі́й і відда́ти.
Производить -ё́ж – спла́чувати, роби́ти (ви́)пла́ту. [Одчиня́йте ха́ту та робі́те пла́ту].
Наложенный -ё́ж – післяпла́та.
По́лный, по́лон
1) (
содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́. [Напою́ коня́ з по́вного відра́. Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (Мирн.). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к].
Совершенно -ный, полны́м -ный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця.
-ная луна – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць.
-ная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́.
Становиться -ным – сповня́тися, виповня́тися.
-ный возраст – повнолі́ття.
Ему -ных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́цять ро́ків.
Ведро -но́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́.
Двор -лон людей – у дворі́ по́вно люде́й.
Увидел двор -ный людей – поба́чив у дворі́ по́вно люде́й; поба́чив двір по́вен люде́й.
-ный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця.
-ный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою).
Глаза -ны слёз – в оча́х по́вно сліз.
-ные слёз глаза – о́чі сліз по́вні.
Человек -ный надежд – люди́на по́вна наді́й.
Голова -на́ дум – у голові́ по́вно думо́к.
Взгляд -ный муки – по́гляд по́вний му́ки.
-ный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го;
2) (
содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, (у)ве́сь, все́нький. [Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (Куліш). Тре́ба, ка́жуть, ізозва́ти зупо́вную ра́ду, щоб і ві́йсько з Запорі́жжя було́ на ра́ді (Куліш)].
При -ном собрании – при по́вному збо́рі.
-ное собрание сочинений – по́вна (компле́тна) збі́рка тво́рів (писа́ннів).
-ный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому.
В -ном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши.
В -ном ли ты уме? – чи ти спо́вна ро́зуму?
В -ном об’ёме – до кра́ю, цілко́м.
Он изучил эту науку в -ном об’ёме – він простудіюва́в цю нау́ку цілко́м (до кра́ю).
-ный рабочий день – ці́лий робі́тний день;
3) (
законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний. [Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість].
Предоставить -ную свободу – да́ти по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю;
4)
-ный в лице – повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (насм.) бари́лькуватий. Срв. Толстя́к;
5) (
об одежде) рясни́й. [Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та].
Прочи́тывать, прочита́ть и проче́сть
1) прочи́тувати, прочита́ти, перечи́тувати, перечита́ти, (
во множ.) попрочи́тувати, поперечи́тувати що; (проходить чтением) начи́тувати, начита́ти, чита́ти, ви́читати що. [На́ тобі кни́жку, щоб ти прочита́в (Рудч.), Перечита́йте та розпиші́ться, що чита́ли (Кониськ.). Він уже́ бага́то книжо́к попрочи́тував (Грінч.). Нечи́пір десь книжо́к бага́то начита́в (Боров.). Що мені́ Ма́рко ска́же, як поба́чить на ній (на кни́жці) пі́внячі сліди́? Ска́же: пі́вень бі́льше начита́в ніж ти (Коцюб.). Ви́читавши усього́ Кві́тку, вони́ кі́лька день почува́ли себе́ не на землі́, а на не́бі (Яворн.)].
Я ещё не -та́л этой книги – я ще не прочита́в ціє́ї кни́ги.
Я -чё́л об этом в газете – я прочита́в про це (ви́читав це) в газе́ті.
Я не -чту́, что здесь написано (не могу, не в состоянии прочесть) – я не вчита́ю, що тут напи́сано. [Рома́н сан диву́ється, що він, бу́вши таки́м бідо́вим хло́пцем, не вчита́є букваря́ (Васильч.)].
На лице легко -че́сть что-л. (напр. волнение, смущение, беспокойство) – на лиці́, на обли́ччі вичи́тується щось (напр. хвилюва́ння, збенте́ження, турбо́та). [Не промо́влять нічо́го у́стонька роже́ві, та й без мо́ви вичи́туються на діво́чому ли́ченьку усі́ діво́чі ми́слоньки й ду́моньки (М. Вовч.)];
2)
-че́сть (разобрать, восстановить чтение чего-л. напр. старинного памятника и т. п.) – відчита́ти що. [«Сло́во» дійшло́ до нас у ду́же неспра́вній реда́кції до́сить пі́знього спи́ска, зро́бленого десь пе́вне на пі́вночі, в свій час зле відчи́таного (Єфр.)];
3) (
известное время, напр. весь вечер, всю ночь) прочита́ти (яки́й час, напр. ці́лий ве́чір, ці́лу ніч);
4) (
громко, вслух) вичи́тувати, ви́читати, чита́ти, прочита́ти (го́лосно, вго́лос), ви́голосити що; (пересказывая наизусть или повторяя за кем-л.) прока́зувати, проказа́ти що. [Ми гово́римо, а той спи́сує. Усе́ списа́в і ви́читав нам (Кониськ.)].
-вать, -че́сть молитву (молитвы), заповеди и т. п. – прока́зувати, проказа́ти, вичи́тувати, ви́читати моли́тву (молитви́), за́повіді, і т. ин., ви́молити (молитви́). [Ба́тюшка свої́м звича́йним го́лосом прока́зував молитви́, дячо́к пова́жно й шви́дко вичи́тував книжо́к (Васильч.). – А ви́читай моли́тву Госпо́дню! – Гриць ви́читав до́бре (Яворн.). Проказа́ла ще за́повіді (Грінч.). Почала́ з «Ві́рую» прока́зувати зно́ву все – аж до кра́ю. Ви́молила всі, які́ зна́ла (Грінч.)].
-че́сть реферат, доклад – прочита́ти, ви́голосити рефера́т, до́повідь.
-че́сть невнятно – проха(ра)ма́ркати, переха(ра)ма́ркати, (с трудом, по складам) прослебезува́ти, ви́слебезувати що. [Піп та дяк так сяк перехарама́ркали слу́жбу (Гр.). Було́ молю́ся ура́нці і вве́чері, то з молитва́ми і письмо́ прохама́ркую (Стор.)].
-че́сть кому наставление за что-л. – прочита́ти, ви́читати моли́тву (отченаша́) кому́ за що; срв. Отчи́тывать 2.
Прочи́танный и прочтё́нный – прочи́таний, перечи́таний; відчи́таний; ви́читаний, прока́заний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Будучибу́вши.
[Без сорома і Бога бувши і восьму заповідь забувши, чужим пустився промишлять (І.Котляревський). Оце́, щоб бу́вши моло́дим хло́пцем, так пома́лу тягти́ся під го́ру! (АС). Зближувачі мов впровадили «будучи» до перекладного словника, але не спромоглися дібрати до нього хоч якогось прикладу з літератури. Зате «бувши» в нашій мові має якнайширше застосування (В. і Г. Островські). І от Ауреліано винайшов засіб, який кілька місяців допомагав усім боротися з провалами пам’яті. Відкрив він його зовсім випадково. Цей хворий на безсоння досвідчений знавець своєї справи, бувши одним з перших заслаблих у місті, досконало опанував ювелірне мистецтво (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Бувши людиною вразливою і до того ж латинської раси, містер Брунеллі скоро почав відміняти дієслово «amore», приставляючи до нього Кеті в знахідному відмінку. Вона вирішила поговорити про це з матір’ю (М.Рябова, перекл. О.Генрі). Бувши підлітком, він нипав блошиними ринками Маунтан-В’ю, де захоплені електронікою люди продавали запасні частини. Джобс походить з доби, що дихала тим самим бізнесом, у якому він згодом пануватиме (Ірина Савюк, перекл. Малколма Ґладуела)].
Обговорення статті
Вид
1) (
образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода;
2) (
матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;
3) (
ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид;
4) (
видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого.
5) (
разновидность) відміна, порідок, відрід, вид;
6) (
биол.) відміна, вид;
7) паспорт (
давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);
8) (
грам.) вид, форма;
9) (
виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки:
будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі);
быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого;
быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого;
в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів;
в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…;
в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку;
в виде прогонных и суточных – як прогони та добові;
в виде процента – як процент;
в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого;
в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою);
в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…;
в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище;
в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого;
в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що);
в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…);
в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…;
в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що;
в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…;
величественный вид – величний вигляд;
в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані;
видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований;
видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето;
вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання;
видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано;
видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати;
виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє;
виды спорта – види спорту;
в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…);
в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться);
в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще;
в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі;
в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою);
внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода);
в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч;
в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися);
в связанном виде (хим.) – у сполуках;
все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…);
всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога);
в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою);
в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових;
в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу;
в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши;
в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті;
в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді;
выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися;
делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…);
дерзкий вид – зухвалий вигляд;
для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору;
заочный вид обучения – заочна форма навчання;
зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду; 
идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці);
из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою);
имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що;
имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці];
иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати;
иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар.застар.в очу) кого, що;
иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим;
иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що;
иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий);
иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що;
имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати;
имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…;
каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає;
кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?;
можно представить в виде – можна подати у вигляді;
на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх;
на виду – на оці; на видноті;
на виду быть у кого – бути перед очима в кого;
на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно);
надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі;
не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги;
не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи;
не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак;
не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…;
не упускать из виду – не спускати з ока;
никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…;
ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі];
общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…;
по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий);
по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою;
подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби;
под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що;
показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки;
поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що;
потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що;
при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що;
при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку;
приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати);
приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду;
принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик);
принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду];
принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать;
растерянный вид – спантеличений вигляд;
скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися;
совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова;
ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому;
странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид);
у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря;
упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати;
ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно).
[Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].
Обговорення статті
Выступающий – що (який) виступає, виступач, (с речью) промовець, (с докладом) доповідач; ви́пнутий, ви́пнений, ви́сунутий, ви́ткнутий, ви́ступлений, витични́й, виступни́й:
выступающий вперёд – висунутий вперед;
выступающий живот – випнутий живіт;
выступающий камень – ви́пнутий (ви́сунутий, ви́ткнутий, витични́й, виступни́й, ви́ступлений) камінь;
выступающий противником чего – противник (бувши противником) чого, незгодний з чим;
выступающий сторонником – прихильник, бувши прихильником.
[Йому так обридло своє безсиле тіло, своя худорлявість, випнуті маслаки на обличчі, що він сумував іноді довго й болісно, іноді плакав і проклинав усе на світі вродливе й чудове (В.Підмогильний). До нас вийшов кухар в білому фартусі, високий і худий, з чорними півколами кострубатих брів, з борідкою, що стирчала гострим клином, з прямим кутом випненого на горлі борлаку (Віктор Петров). Причаївшись біля купки дерев, незабаром побачив парокінну з бідонами від молока підводу, на ній незграбився сіровидий, помервлений візник, який мав два пом’яті, що аж підстрибували, капшуки під очима, черевиком виткнутий ніс і мітлами вуса (М.Стельмах). Ніхто не слухає промовця, поки він не помилиться (закон Вайла). Один з головних обов’язків математика, що виступає в ролі радника, полягає в застереженні від надто великих очікувань (Н.Вінер). Після великої доповіді. Голова: — Питання до доповідача є? Із залу: — Склянка вільна?].
Обговорення статті
Какой, (устар.) каковой –
1) (
по качеству) (с логич. ударением на нём) яки́й; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що́ за, (усилит.) якенний;
2) (
который) ко́три́й, (реже) кото́рий; (в относит. придат. предл.) що, що таки́й, яки́й;
Бог знает како́й – бо́зна-яки́й (Бог віда який), святий знає який, казна-який, (невесть какой) не́ві́дь який;
в какое время? – якого часу (у який час)?, коли саме?;
вот какой! – отакий! (оттакий!), (эмоц.) отакенний! (оттакенний!), отакезний! (оттакезний’), отакісінький!;
до како́го времени? – на яки́й час? до яко́го ча́су?;
кака́я нужда знать? – яка (що за) потре́ба зна́ти?;
каким образом – яким чином (способом, ладом, побитом, робом, світом), як, по-якому;
какими судьбами? – яким побитом?;
како́е! (разг.) – де́ там!;
какое тебе дело? (фам) – що тобі до того?, яке тобі діло?, тобі якого батька горе?;
како́й бы ни – хоч би яки́й, хоча́ б яки́й, (рус.) яки́й би не;
како́й бы ни был – будь-яки́й, усякий;
како́й бы то ни было – бу́дь-яки́й, (диал.) бу́длі-який, (раскакой), пере́який;
како́й дорогой – кудо́ю?, яким шляхом (якою дорогою)?;
како́й из – котри́й, (реже) кото́рий, хто з;
какой-либо, какой-нибудь – (из нескольких) яки́й, яки́й-не́будь, котри́й, де́котрий, котрий-небудь, (реже) котри́й-бу́дь, (диал.) бу́длі-яки́й; (неизвестно кто) яки́й, яки́й-не́будь; (с пренебреж.) аби́-яки́й, яки́й-таки́й; (не более как) яки́й;
како́й лучший, больший и т. п. – де лі́пший, де кра́щий, де більший;
какой ни есть, какой ни на есть (разг.) – хоч би там який, будь-який, хоч [і] який;
какой-никакой – який-не-який, хоч якийсь;
како́й попало – аби́-який, бу́дь-який;
како́й-то – (некоторый) деякий (деякийсь), котри́йсь; (неизвестно кто) яки́йсь, котри́йсь; (с оттенком пренебрежения) яки́йсь-то, якийсь там, котрийсь там;
какой угодно – хоч (хай) який, який завгодно, абиякий, будь-який, перший-ліпший;
какой ширины, длины, величины – який завширшки (уширшки, уширки), який завдовжки (удовжки), який завбільшки (убільшки);
когда какой – коли який;
кое-како́й – сяки́й-таки́й, яки́й-таки́й, деякий;
кому какой – кому який;
на како́го черта – на лихо́ї годи́ни, на яко́го бі́са (дідька), на бі́са;
не бог весть какой – не бозна-який, не який;
не какой-нибудь – не абиякий, не будь-який (не який-будь);
ни в какую – нізащо;
по какому случаю? – з якої нагоди (причини)?, (иногда) заради чого?;
с како́ю гордостью – з яко́ю пихо́ю, як гордови́то!;
смотря какой – як який, як до;
хоть како́й-нибудь – хоч яки́й, хоч будь-який (хоч який-небудь), (устар.) яки́й-хотя́;
через какие-то (какие-нибудь)… – через якихось…
[Що́ то за пе́кло, що те́пло? (Пр.). Три пани́ — їдні́ штани́: котри́й успі́є той штани́ наді́є (Пр.). Сяки́й-таки́й аби́ був, аби́ хлі́ба роздобу́в (Пр.). Вельмо́жна па́нськая персо́на яви́лася перед Плуто́на не як аби́-який харпа́к (Є.Гребінка). — Що ж? Не захотіла йти за мене! А щоб часом не піддатися, так вона без мене звінчалася аби з яким батраком, щоб мені світу собою не зав’язати, щоб не соромити мене собою, і усеє прочее говорила (Г.Квітка-Основ’яненко). Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Т.Шевченко). Ду́рень розка́зує ме́ртвими слова́ми та яко́гось там Яре́му веде́ перед на́ми (Т.Шевченко). — Подиви́сь, яке́! — Да хоч-би воно́ було́ пере́яке, а я його́ й ду́рно не озьму́ (Основа). Коли́-б не узграни́чна сторо́жа, що-годи́ни му́сіли-б украї́нці сподіва́тись на́паду, шкода́ була́-б яко́ї-хотя́ пра́ці (П.Куліш). Що то за хоро́ші, за молоді́ парубки́! (М.Вовчок). Даєте́ їм чита́ти не́ві́дь-які́ книжки́, та ще й заборо́нені (О.Кониський). У ме́не що! не яка́ там і ка́ра мені́ ви́пала… Мо́же ще то й не ка́ра, а ті́льки так воно́ (О.Кониський). Гледі́ть, щоб кінь не заби́в котру́ (О.Стороженко). Розпи́тує: чи нема́ де яко́го нетя́ги? (І.Рудченко). А то, як бродя́гу яко́го, ще в тюрму́ запру́ть (П.Мирний). Де? В котрі́м мі́сці? (І.Франко). Де́ там! Ба́тько наздожене́ і ті́льки наб’є́ (А.Кримський). Прихо́дили які́сь лю́ди (А.Ніковський). Ой чи так кра́сно в які́й краї́ні, як тут на на́шій рі́дній Воли́ні? (Л.Українка). За мить яку́ поки́ну я сей світ (Б.Грінченко). Сюди́-ж ішли́, дак ба́чили кудо́ю, хіба́ тепе́р не втра́пите сами́? (Б.Грінченко). Шевче́нко зна́є, що мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (С.Єфремов). Се як до чоловіка: один зробить, а другий ні (Сл. Гр.). Яки́й со́ром! Де-кра́щого шука́є. На лихо́ї годи́ни тобі́ це здало́ся. На бі́са він тобі́? Живе́ до котро́гось ча́су (АС). Пішов геть, розхристаний, розбризкуючи калюжі, тремтячи від гніву і образи. Ця наволоч ударила його в обличчя! Може, до герцю покликав би? На шаблях? На пістолях? Ач, який лицар об’явився своєї мами! (В.Підмогильний). …мої синхронні рефлексії над тими культурними процесами, в Україні й поза Україною, котрих я була безпосередньою учасницею, бувши зібраними докупи, мають, сподіваюся, принаймні один шанс — відбити, хай як суб’єктивно-перекошено, безсистемно-доривчо, в друзках і оскалках, у кубістично посічених «чвертьпрофілях» — який-не-який, а таки інтелектуальний портрет доби (О.Забужко). Скажи мені, який я письменник, і я скажу тобі, який ти читач (В.Голобородько). “Диви, диви, якенна бабега!” — почулось мені з крутого схилу (Генадій Костенко). Дон Кіхот визвався тримати варту перед замком, щоб не напав буває велетень який-небудь чи там лихий чоловік, знаджений безцінними скарбами вроди, що в замкові тому сховок знайшли. Ті, що нашого гідальга вже знали, подякували йому красненько і розповіли тут же авдиторові про його химороди, чим той непомалу потішався (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Роха похитав головою і підійшов до купи. — Ого! Якенна купа вийшла! (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґ)].
Обговорення статті
Лишаться, лишиться – втрачати, втратити; губити, згубити, загубити; позбуватися, позбутися; позбавлятися, збуватися, збутися, збува́ти, збу́ти що, позбавлятися, позбавитися; (вульг.) ріша́тися, ріши́тися чого́, (терять) втрача́ти, тра́тити, втра́тити, стра́чувати, стра́тити; залишатися, залишитися без; спекатися, (редко) теря́ти, втеря́ть що:
лишаться веры в справедливость – втратити віру у справедливість;
лишаться друзей – втрачати друзів;
лиша́ться, лиши́ться здоровья – позбува́тися, позбу́тися (збува́тися, збу́тися) здоро́в’я, тра́тити, стра́тити здоро́в’я;
лиша́ться, лиши́ться имущества, состояния – позбува́тися, позбу́тися добра́ (майна́, має́тности), (за смертью) відумира́ти, відуме́рти чого́;
лишаться, лишиться сил – збутися, позбутися, позбавитися сили, утрачати, утратити сили, знесилюватися, знесилитися, знесилити (висилюватися, висилитися, виснажуватися, виснажитися, знемагатися, знемогтися);
лиша́ться, лиши́ться ума, рассудка – позбува́тися, позбутися (страчатися, стратитися, рішатися, рішитися) розуму (глузду), втрачати (страчати) розум; безглу́здіти, збезглу́зді́ти, (о мн.) побожеволіти, (с ума сходить) божево́лі́ти, збожево́лі́ти, (грубо) зсува́тися, зсу́нутися (з’їхати, спасти) з глу́зду, відбива́тися, відби́тися глу́зду, дурі́ти, здуріти; (только сов.) стерятися, стуманіти;
лиша́ться, лиши́ться чувств, сознания – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, тратити (втрачати), втра́тити прито́мність, зомлівати (омлівати), зомліти (омліти), знеживи́тися, обмертвіти;
лишаться самообладания – втратити самовладання;
лиши́ться головы – збу́тися голови́;
лиши́ться доверия, уважения, расположения, дружбы – позбу́тися дові́ри, поша́ни, прихи́льности, при́язни в ко́го, зневі́ритися кому́, втра́тити чию́ ві́ру, пошану, прихильність, приязнь; відпа́сти ла́ски в ко́го;
лиши́ться зрения – втра́тити зір, втеря́ти о́чі, отемні́ти, стемні́ти (на о́чі);
лиши́ться зубов – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти (обеззубіти);
лиши́ться надежды – стра́тити наді́ю, збу́тися наді́ї;
лиши́ться права – позбу́тися (збутися) пра́ва, відпа́сти пра́ва, (права голоса) втра́тити пра́во голосу;
лиши́ться речи, голоса – втра́тити (стра́тити) мо́ву (го́лос);
лиши́ться сил – знеси́литися, знемогтися, ви́силитися, позбу́тися (збутися) си́ли, стра́тити си́лу, знебу́ти си́лу;
лиши́ться матки (об улье) – збу́тися ма́тки, зматчі́ти;
лиши́ться славы, чести – збу́тися до́брої сла́ви, че́сти, втра́тити (втеря́ти) до́бру сла́ву, честь;
лиши́ться сна – втра́тити сон, збу́тися сну;
он внезапно реши́лся разума – йому́ ра́птом відібра́ло ро́зум; він ра́птом стеря́вся (збожево́лі́в);
он лиши́лся зрения ещё в детстве – він стемні́в ще в дитинстві;
он лиши́лся сна – він втра́тив сон, збу́вся сну, йому́
[Зсунувся з глузду, як пес з соломи (Пр.). — Цей Павло ума рішився: от сам на себе і зводить лихо — чуєте? (М.Вовчок). Ка́тря стої́ть, як стіна́ бі́ла, і ба́чу зомліва́є (М.Вовчок). — Ніхто не назове щасливими тих сиріт, що змалку позбулися рідної матері. (П.Мирний). Стої́ть, блага́є, збу́вшись всіх наді́й (Б.Грінченко). Німи́й, як люди́на, що несподі́вано втра́тила го́лос (М.Коцюбинський). До́мна ре́вне пла́кала, ма́ло не омліва́ла (М.Коцюбинський). Ти втра́тив слу́жбу і все через ме́не (М.Коцюбинський). Не видержав старий страшенної урази: руки й ноги однялись, і мову стратив!.. (І.Карпенко-Карий). Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися.. — От, на старість розуму рішився! (Б.Грінченко). Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (І.Франко). Вже сил збула́сь до бороття́ (В.Самійленко). Впав знемо́жений раб, стра́тивши си́ли свої́ (М.Вороний). І мовчать, та тільки чують, що вже Мирін зовсім опішів, послідню парку воликів виведено; а там і Улас рішився своєї шкапи, у Марка з сажа аж трьох кабанців, і вже й ситеньких, узято (Г.Квітка-Основ’яненко). Свою́ красо́ньку втеря́ла (Пісня). Були́ ми зро́ду не ду́же так має́тні, а тоді́ й ті невели́кі до́бра утеря́ли (Л.Українка). Андрома́ха млі́є (Л.Українка). Хитну́всь, звали́вся з тро́ну та й умлі́в (Крим.). Уда́рився так здо́рово, що аж знеживи́вся був. Я свою́ си́лу знебу́в. Був соба́ка в при́ймах, та й хвоста́ збу́всь (Звин.). Він па́льця збув на війні́ (АС). — Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Перший полковник пішов командувати армією, позбавившись чину (Ю.Яновський). Так, він не постеріг був людини, а що ж, крім неї, варте увага? Без неї все втрачає рацію, стає бездушною схемою, дзвоном у безповітровому просторі! (В.Підмогильний). Ви втрачаєте відчуття своєї істоти, ви перестаєте усвідомлювати себе — натомість відчуваєте зараз річку, ліс, повітря, усвідомлюєте все це сукупно (Є.Гуцало). Він же то знав про вдаване зачарування Дульсінеї, бувши сам і за чарівника, і за єдиного очевидця, і тим-то тепер остаточно переконався, що пан його навік обезглуздів і втратив тяму, отож сказав так: — При лихій годині і не в пору і в проклятий, злоповісний день спустилася ваша милость, паночку мій, у попідземне царство, і в непорад-ний час здибалися ви з паном Монтесіносом, який вас так обмарив, і охмарив. Сиділи б ви, ваша милость, тут, нагорі, не відібрало б вам розуму, від Бога вам дарованого, напоумляли б усіх і роздавали поради, а натомість верзете от нісенітниці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У севільському шпиталі для божевільних сидів один чоловік, якого родичі запроторили туди, бо стратив розум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бакаляр завітав до дука, передав йому все, згадав, на яких умовах герцівники билися, і додав, що Дон Кіхот яко правдивий ман-дрований рицар, вірний слову, вже вертається до себе в село, щоб перебути там рік відлюдьком, може, за цей час, як думав бакаляр, Дон Кіхот очуняє і оздоровіє, лише задля цього він, бакаляр, і затіяв усе це лицювання: це ж треба було, щоб рішився ума саме такий мудрагель, як Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Начало
1) (
в пространстве) поча́ток (-тку);
2) (
во времени) поча́ток, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку); починання;
3) (
причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́;
4) (
основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип, засада, корінь, початок, першопочаток;
5) (
начала) а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, засади чого́; б) (первые основания, элементы) початки, ази чого́; в) (основания) осно́ви, підста́ви, заса́ди, при́нципи;
6) (
коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я);
7) (
химич. элемент) елеме́нт (-та), первень;
8) (
власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); начальник;
9) (
церк.) а) (начальные слова, начальные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток;
10) (начала,
чин ангельський, церк.) нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків):
брать (вести) своё начало – починатися (зачинатися, розпочинатися); брати свій початок (почин, зачин); коренитися;
быть, находиться под началом чьим, у кого – бути (перебувати) під керівництвом (орудою, проводом, зверхництвом, зверхністю, владою, керуванням, наглядом) чиїм, кого, під рукою чиєю, кого; бу́ти під ким;
в начале весны – на поча́тку весни́, на провесні;
в начале года, месяца, книги – на початку року, місяця, книжки (книги);
в начале пятого – на початку п’ятої;
в начале своего поприща – на поча́тку свого́ життєво́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри);
вот начало всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
в самом начале чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в корені;
всякое начало трудно – усе трудно починати (Пр.); кожний початок тяжкий (Пр.); у всьому (усьому) початок найтрудніший (Пр.);
горькое начало – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́;
давать, дать, полагать, положить начало чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́, чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, починати, почати (розпочинати, розпочати) що; (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від;
держать начало, править началом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де;
для начала – для початку (почину); на початок (на почин), почнімо (почнемо) з того, що; передусім; насамперед;
доброе, злое начало – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре начало;
доброе начало – полдела откачало – добрий почин (початок) – половина діла (справи) (Пр.); добрий початок (почин) до кінця доведе (Пр.); добре почав, добре й скінчив (Пр.); як добре почнеш, то й діло добре піде (Пр.);
духовное и плотское начало – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний принцип;
жизненное начало – життьова (життєва) основа;
иметь начало в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чому, з (від) чого;
коренное начало кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
красящее начало – фарбовина́, фарбни́к, красило;
к самому началу – саме на початок, на сам (самий) початок;
лиха беда – начало – за початок діло становиться (Пр.); найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом) (Пр.); аби й, а там воно й піде (Пр.); важко розгойдатися, а далі легко (Пр.);
на коллегиальных, на коллективных началах – на колегіяльних засадах (колегіяльно); на колективних засадах (колективно);
на началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку);
на началах чего – на підставі чого;
на общественных началах – на громадських засадах;
на паритетных началах – на паритетних підставах;
начала жизни – життєві́ осно́ви (заса́ди);
начала (знания) – початки (знання);
начала культуры – джерела культури;
начала математики – початки (засади, основи, елементи, ази) математики;
начало весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сні), про́весінь;
начало долины – верхі́в’я (поча́ток) долини;
начало мира – поча́ток (первопоча́ток) світу;
начало начал – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток, первопричи́на, перводжерело́;
начало работы – початок роботи;
начало этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чого;
начать с самого начала – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю);
не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи (Пр.);
не иметь ни начала, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю);
нет ни начала, ни конца – нема (немає) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема (немає) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю);
организующее начало – організаційна основа;
основные начала – основні́ заса́ди (при́нципи);
отдать кого под начало кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
от начала – з поча́тку, з почи́ну;
от начала мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся);
от (с) начала до конца – від краю до краю; від (з) початку (почину) до кінця (останку);
под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким;
положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що;
положить начало – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці);
получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, постати, повстати, поставати, повставати) з кого, з чого; брати, узяти [свій] початок від чого;
по началу – з початку (з почину);
при начале чего – на початку чого;
путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося (Пр.); як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий (Пр.);
с начала работы учреждения… – відколи [працює] установа;
с начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав), як світ світом;
с начала существования чего – відколи є (існує) що, відколи що;
с самого начала – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу;
судить по началу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що;
творить начало – пра́вити начало;
чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець (Пр.).
[Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Т.Шевченко). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (П.Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (П.Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Є.Гребінка). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М.Вовчок). Почи́нок слове́сности ру́ської (П.Куліш). Я почну́ від са́мого кра́ю (А.Кониський). Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (П.Куліш). До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (П.Мирний). Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (П.Мирний). Тепер хочу щось написати про Капрі. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М.Коцюбинський). — Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Л.Українка). Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (І.Франко). Був поча́ток о́сени (Б.Грінченко). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (П.Білецький-Носенко). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (І.Тобілевич). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (І.Нечуй-Левицький). Перед поча́тком уче́ння (С.Васильченко). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Б.Грінченко). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (А.Кримський). Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (А.Кримський). Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Б.Грінченко). Да́йте нам на почи́н (Сл.Гр.). З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Б.Грінченко). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (В.Мова). З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (С.Руданський). Як і від чо́го все ста́ло? (В.Самійленко). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М.Калинович). З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (В.Самійленко). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (АС). Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (АС). На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (АС). Попри цей справді космополітичний дух Одеси вона, бувши оточена монолітом українського степу, мала глибинно українські первні (І.Кошелівець). Власне недорозвинення «емотивного» первня було якраз причиною наших останніх катастроф. (Д.Донцов). Кончало всіх начал (В.Цибулько). З української термінології в 30-ті роки під гаслами інтернаціоналізації повилучали питомі українські слова, яким у російській мові відповідали запозичення: двозвук (дифтонг), дієйменник (інфінітив), наросток (суфікс), приросток (префікс), первень (елемент), південник (меридіян), рівноденник (екватор), підсоння (клімат), поземний (горизонтальний), прямовисний (вертикальний) (О.Пономарів). І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги (Л.Костенко). У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, — може, це й маленьке щастя, але воно наше (Л.Костенко). І ще одне: хотів би я подати тобі сюю повість голою наголо, не оздобивши її ані прологом, ані безконечною плетеницею сонетів, епіграм та панегіриків, що їх заведено вміщати на припочатку кожної книги (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У злих початках треба шукати причину лукавого кінця (Ростислав Паранько, перекл. Елоїзи). Тоді новоженці найняли будиночок навпроти цвинтаря і влаштувалися в ньому: наприпочатку гамак Хосе Аркадіо правив їм за всі меблі (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Щоб стати безсмертним, для початку треба померти (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
I. Няня
1) ня́нька, (
ласк.) ня́ня, (дядька-пестун) ня́ньо (-ня);
2)
(в больнице, детсаде, яслях) няня, доглядальниця;
3) (
уборщица) прибиральниця:
быть няней – бу́ти ня́нькою, (по профессии) нянькувати, (перен., грубо) витирати соплі кому.
[Де багацько няньок, там дитя каліка (Пр.). Де сто доглядачок, там дитина крива (Пр.). Всі, почавши від Наташеньки, немало були здивовані, побачивши, що в мому обличчі стирчала й курилася циґара, а нянька Авдотя, уральська козачка, та зовсім у мені розчарувалась (Т.Шевченко). Горпина нянькувала коло малої Солохи, запихала її жованим сухим хлібом з остюками (П.Мирний). Ме́ншу, по дру́гій весні́ ді́вчину, забавля́є ня́нька (М.Коцюбинський). — Я вже вам буду бавити маленького Андрійка, буду йому за няньку, лише звезіть наш хліб та складіть у стодолу! (М.Коцюбинський). Ще бувши кріпачкою, мати моя була взята до дідички Чернишки (здається, в маєток Товсте) в ролі бонни чи няньки до її дітей (Володимир Самійленко). — Коли я була малою, жила у нас челядинка, моя няня, стара жінка родом десь аж з-під Карпат (С.Васильченко). В своєму кутку хлопець давно вже лишився сам. Денні одвідувачі скверу, чеснотливі тати з газетами й нені та няньки з колисками на колесах, розтанули тут разом з останнім промінням світла. На зміну їм злітались нічні метелики та їхні ловці (В.Підмогильний). Мале хлоп’я, доки старенькій няні У холодку дрімалось над шитвом, Жило в лісах, було на океані, І вже землі нові значило грані На стежці, де… не розминутись двом (Є.Плужник). Пушкін Орині Родіонівні: — Няню, принеси-но мені горілочки! — Так, випили ж усю вчора! — Знову ти мені казки розповідатимеш!].
Обговорення статті
Память –
1) (
способность помнить) па́м’ять, (реже) тя́мка;
2) (
воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок, спо́гад:
без памяти (сознания) – непритомно, не пам’ятаючи; не тямлячи, без по́мку;
без памяти любить кого, без памяти влюблённый в кого, влюбиться без памяти в кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого, шалено (до нестями) закохатися в кого; шалено (до нестями) закоханий в кого;
блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті;
больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті);
быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим;
вечная память кому – вічна (довічна) пам’ять кому;
в здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті (бувши); в добрій пам’яті і при розумі бу́вши; в ці́лому і по́вному ро́зумі бу́вши;
в память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин, на згадку, на незабудь) про кого, про що;
вреза́ться, вре́заться в память кому – у тямку даватися (удаватися), датися (удатися) кому; у тямки́ (тя́мку) убиватися, убитися кому, у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому; укарбуватися (урізатися) в пам’ять; в по́мку дава́тися (да́тися);
выбрасывать, выбросить из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати, викинути з голови (спускати, спустити з думки) кого, що; викидати, викинути з серця кого, що; викидати, викинути з пам’яті (з тямки) кого, що;
выживать из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти;
выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті;
выучить, знать на память – (те саме, що) выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови);
дай Бог память (памяти) – дай, Боже, на пам’ять;
дать кому о себе память –пригада́тися кому;
держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати (держати) в голові що, пам’ятати (тямити) що;
для памяти – на пам’ятку; на па́м’ятку, на не́забудь;
дурная, слабая память – леда́ча па́м’ять;
дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. разг.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець;
если не изменяет мне память, то это случилось… – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося…;
за мою память, на моей памяти – за моє́ї па́м’яті;
запечатлевать, запечатлеть в памяти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку;
запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку); бу́ти в тямку́;
записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що;
зараниваться, зарониться в память – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку;
зрительная память – зорова пам’ять;
изглаживаться (изгладиться), выпадать (выпасти), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из памяти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися;
изощрять, изощрить память – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять;
короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто;
лишаться, лишиться памяти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яті;
на памяти чьей – за чиєї пам’яті;
на память (дать, подарить, получить…) – на пам’ять (на пам’ятку, на спомин (споминок), на споминку, на спогад, на згадку, на незабудь) дати (подарувати, отримати);
на свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй;
на свежую память – на свіжу пам’ять;
не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що;
не выходит из памяти, из головы, из ума – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з пам’яті, думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому;
оперативная память – оперативна пам’ять;
на памяти вертится – на ду́мці кру́титься;
на память – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин (споминок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що;
не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку;
оставить по себе добрую память – залишити (лишити) про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин);
оставаться, остаться в памяти – пам’ята́тися, запам’ята́тися; в пам’ять упасти кому;
отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого;
память изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́;
память к чему – пам’ять на що, до чого;
память к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел;
память ослабевает – пам’ять слабне;
память притупилась – пам’ять притерлася;
перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – перебирати, перебрати (перетрушувати, перетрусити) в пам’яті (в думці, в думках, в голові);
печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті;
по памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови);
плохая, короткая память – ледача пам’ять;
по памяти, с памяти (говорить) – по пам’яті; з голови;
по свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли);
по старой памяти – старим (давнім) звичаєм (за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому;
приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що;
приводить, привести в память кого – опам’ята́ти кого́;
притуплять, притупить память – притира́ти, прите́рти па́м’ять;
приходить, прийти в память, в себя – до пам’яті приходити, прийти́, опам’ята́тися;
приходить, прийти на память – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, ставати (стати) на пам’яті; наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять (на думку); спадати (спасти) на думку; на пам’ять приходити; дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці;
сказать, прочитать по (с) памяти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти;
стёрлась память о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким;
твёрдая память – добра пам’ять;
удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ята́ти, запам’ятува́ти;
удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися (держатися ) голови;
это совсем вон у меня из памяти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти.
[— А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (І.Котляревський). До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Т.Шевченко). Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко). Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (О.Кониський). Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л.Українка). В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л.Глібов). Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (П.Куліш). Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (І.Нечуй-Левицький). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (М.Вовчок). Як же заспівали «вічную пам’ять», так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г.Квітка-Основ’яненко). Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам’ять» небіжчикові (І.Нечуй-Левицький). — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Л.Мартович). Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л.Українка). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам’яті ридала (Л.Українка). Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам’ять Котляревському (П.Мирний). Пітьма заступила очі, пам’ять покинула мене… (І.Франко). Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л.Українка). Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М.Коцюбинський). Його я по пам’яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (С.Васильченко). Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М.Коцюбинський). Ще така в мене собача натура, що як п’яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М.Коцюбинський). Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л.Українка). Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла,— лишила звуки і пам’ять по собі (Г.Хоткевич). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася. Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в. Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во. Плив без по́мку. Запишу́ собі́ на па́м’ятку. Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва (АС). Як у друзів не заробиш згадки — може, не забудуть вороги (Є.Плужник). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним (Л.Костенко). А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь! — ти все одно підеш за грань, у чистий спомин, чистий спомин (Ю.Андрухович). Пам’ять мовчала, як справжній радянський партизан (П.Чорний, В.Шило). Не треба затримувати в обіймах офіроване вже минулому для того існує пам’ять почуттів скарбниця вибраних спогадів пам’ять дотиків пам’ять вуст голонерва пам’ять любові (Ю.Джугастрянська). — З того воно й запало мені в помку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хай краще ваша милость перепише листа в цій-таки книжечці кілька разів та й дасть мені так, я зроду не згублю, а щоб я його з голови читав, то шкода й гадати. Пам’ять у мене як дощечка, де був сук, там дірочка — часом забуваю, як мене дражнять, не то що. А листа ви мені таки прочитайте, залюбки послухаю, бо то, мабуть, чудо, а не лист (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Уставши, кинувся Санчо зразу ж до бурдюга і непомалу засмутився, як побачив, що той проти вчорашнього значно схуд, а по такій дорозі хтозна, чи швидко поповніє. Дон Кіхот не хотів снідати — був, певно, ситий своїми розкішними споминками (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Усі нарікають на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум (Ф. де Лярошфуко). Як тренувати пам’ять, щоб уміти забувати? (С.Є.Лєц). Чиста совість — ознака поганої пам’яті (М.Жванецький). Пам’ять подібна до мускулів ніг. Якщо перестанеш її тренувати, стане млявою, а ти перетворишся на ідіота (У.Еко). 1. Масні плями від осетрини або чорного кав’яру найкраще не виводити. Залиште їх на пам’ять. 2.  — У моєї дружини жахлива пам’ять. — Все забуває? — Все пам’ятає!].
Обговорення статті
Полный, полон, полн
1) (
содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́, напо́внений, запо́внений, спо́внений;
2) (
содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, уве́сь, весь, все́нький, (ещё) вичерпний, необмежений, найвищий;
3) (
законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний, цілий, остаточний;
4) (
в лице) повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, по́вний, товсти́й, тлу́стий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (диал.) грубий, (насм.) бари́лькуватий;
5) (
об одежде) рясни́й:
ведро полно́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́;
взгляд полный муки – по́гляд по́вний му́ки;
в полной безопасности – у цілковитій безпеці; цілком (зовсім) безпечно;
в полной мере – цілком, повністю, повною мірою (на повну міру, у повній мірі); (иногда) до повної, повні (у повній повні, уповні);
в полной памяти – при повній пам’яті;
в полном (во всём) параде – при повному (при повнім) параді; у всьому (у повному) уборі (убранні);
в полном ли ты уме? – чи ти сповна розуму (при повному, повнім розумі)?;
в полном объёме – до кра́ю, цілко́м;
в полном рассудке – при повному розумі; сповна розуму бувши;
в полном смысле слова – у повному розумінні (значенні) слова, справжній (-ня, -нє, -ні);
в полном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши;
в полную силу – на повну (всю) силу;
глаза полны слёз, полные слёз глаза – в оча́х по́вно сліз; о́чі сліз по́вні;
голова полна́ дум – у голові́ по́вно думо́к;
двор полон людей – у дворі́ по́вно люде́й;
дом их — полная чаша – їх господа — повна чаша; у їх (їхній) господі всього вдосталь; є в них що їсти й пити;
дышать, вдыхать полной грудью – дихати, удихати на повні груди;
ему полных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́дцять ро́ків;
изучить в полном объёме – вивчити (простудіюва́ти) цілко́м (до кра́ю);
испить полную чашу – випити (спити, скуштувати) добру повну;
комната полна народу – у кімнаті повно людей;
на полном газе (газу) (разг.) – на повному газі;
на полную мощность – на всю (повну) потужність;
полная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́;
полная заурядность – сіряк сіряком, сірятина;
полная луна, полный месяц – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць;
полная (ответственность, неосведомленность…) – цілковита (відповідальність, необізнаність…);
полная победа – повна (цілковита) перемога;
полная тишина – повна (цілковита) тиша;
полное затмение – повне затемнення;
полное лицо – повне обличчя (лице), повний вид;
полное собрание сочинений – по́вна (редко компле́тна) збі́рка тво́рів (редко писа́ннів);
полный возраст – повнолі́ття;
полный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця;
полный звук – повний звук;
полный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го;
полный надежд – по́вний наді́й;
полный (полон) до краёв – повний ущерть; повний [аж] по [самі] вінця;
полный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому;
полный рабочий день…, полная сумма… – цілий робочий (робітний) день…, ціла сума…;
полный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою);
полный сирота – круглий сирота;
полный тупица – тупак тупаком;
полный успех – цілковитий успіх;
полным-полно (полна, полно) (разг.) – повний-повнісінький (повнісінький, повна-повнісінька, повнісінька, повне-повнісіньке, повнісіньке); повно-повнісінько (повнісінько);
полным ходом; на полный ход – повним ходом; на повний (на повен) голос;
по полной – по повній;
предоставить полную свободу – да́ти (надати) по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю;
при полном собрании – при по́вному збо́рі;
совершенно полный, полны́м полный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця;
с полным основанием можно утверждать – є всі підстави стверджувати, з цілковитою певністю (цілком певно) можна стверджувати;
становиться полным – сповня́тися, виповня́тися;
хлопот (забот) полон рот у кого – клопоту (турбот) повна голова кому, в кого.
[Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (П.Куліш). Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (П.Мирний). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к. Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість. Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та (АС). Саме на світ почало благословлятись, як Дон Кіхот виїхав із корчми вже зуповним рицарем, і такий же був радий, та веселий, та втішний, так у ньому серце грало, що на Росинантові аж попруги тріщали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Декому для повного щастя бракує тільки щастя (С.Є.Лєц). Товсті люди живуть коротше. Але їдять довше (С.Є.Лєц). Тлустій людині завжди є що втрачати].
Обговорення статті
Рука – рука:
бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки;
большая рука (перен.) – велика рука (лапа);
большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий;
брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого;
брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук;
брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе;
быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого;
валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться;
вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому;
в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх;
в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що;
выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку);
выдать на руки – видати на руки;
выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук;
гулять по рукам – по руках ходити;
давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому;
дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б);
дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому;
держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою;
держать чью руку – тягти за ким;
живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить);
зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике);
играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки;
из верных рук (узнать) – з певного джерела;
из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого;
из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки;
иметь руку – мати руку (зару́ку);
как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого;
как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло;
к рукам прибрать – до рук прибрати;
левая рука – шульга, ліва рука, лівиця;
легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто;
ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки;
марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що;
мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч);
набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого;
навострить руку – наламати руку;
на все руки – до всього здатен;
на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч;
наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку;
на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути);
на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги;
на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому;
на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк;
не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому;
не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що;
обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч;
обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що;
одной рукой – однією рукою; одноруч;
опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки;
опытная рука – вправна рука;
отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки;
отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого;
от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено);
от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що;
отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають;
передавать из рк в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук);
подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому;
под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши;
под горячую руку – під гарячу руч (руку);
подделать руку (о почерке) – підробити руку;
под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути);
под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку;
под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя;
показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що;
попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому;
попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому;
по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку;
по рукам! – згода!;
по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний;
правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого;
прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого;
прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що;
приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого;
пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки;
просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї;
проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї;
рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким;
рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому;
рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто;
рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого;
рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.);
руки вверх! – руки вгору (догори)!;
руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого;
руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.);
руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого;
руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто;
руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого;
руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого);
рукой не достанешь – рукою не досягнеш;
рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима;
руку приложить – рукою власною розписатися;
сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого;
своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто);
своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.);
связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому;
скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи;
с легкой руки – в добрий час;
сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти;
смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого;
собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався);
сон в руку – сон справдився; пророчий сон;
с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч);
средней руки – пересічний (посередній, помірний);
с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами;
с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути;
с руки – під руку;
с рук на руки – з рук до рук;
сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося;
тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто;
ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати;
узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела;
умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки;
ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що;
ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки);
ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати);
холодно рукам – холодно в руки;
человек с отвисшими руками – вислорукий;
чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що);
щедрой рукой – щедрою рукою; щедро;
языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.).
[— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?].
Обговорення статті
Ткань – тканина; (уменш.-ласк.) тканинка, (ласк.) тканиночка, тканинонька; (реже, поэт.) тканка, ткання́; (разг.) матерія, (полотно) полотно, (сукно) сукно, (мануфактура, устар.) мануфактура, (устар.) крам:
ткань брючная, льняная, хлопчатобумажная, шерстяная, шёлковая – тканина штаняна, лляна (льняна), бавовняна (бавовнянка), шерстяна (вовняна), шовкова;
ткань жировая, костная, мышечная, нервная, хрящевая – тканина жирова, кісткова, м’язова, нервова, хрящова;
ткань Пенелопы – (греч.) ткання Пенелопи (Пенелопине).
[Так кравець крає, як матерії стає (П.Чубинський). Ввечері Кайдашиха привезла Мотрі з ярмарку хустку і матерії на спідницю (І.Нечуй-Левицький). — Обридла ся робота непотрібна! Навіщо прясти? Хто се буде ткати? Та й нащо ткати? Он їх цілі стоси, тканин, мережанок та гаптування, а хто їх носить?.. Ха, ха, ха! Аж смішно, як марила колись я день і ніч принцесою зробитись чепурною, багатою і гордою такою, щоб навіть приступить ніхто не смів (Л.Українка). До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Л.Українка). Мережає на шибках крижану тканку мороз (С.Васильченко). Світ сонця лився через білий цвіт абрикосів, і по синьому небі, як по шовковій синій тканці, ніби були розкидані білі, обсипані цвітами гілки, білі букети, білі віночки (І.Нечуй-Левицький). На землі тканками прозорими Лягли осінні дерева (М.Вороний). В перший ярмарок набрала їй у найбагатшого крамаря найкращого краму (А.Свидницький). Виходить, що жили, і кров, і кістки, всі тканини Нашого тіла вбирають багато часток чужородних (М.Зеров). Невже навіки засуджений він на цю кару, на спокуту за нерозважливу вигадку — сліпу, несподівану вигадку написати оповідання? Засуджений на отакі спалахи, що будуть зрушувати й пустошити його душу, завдавати непоборної нудьги, викликати гнітючу відразу до себе, до життя, до людей! Бо непереможний порив творчості у людині, бо, прищепившись, опановує її всю, робить додатком до себе, покірним виконавцем своїх приписів, руйнує чистоту чуття своїм настирливим покликом, обертає життя в чудернацьку постійну засідку, тішить неймовірними мріями, гнобить неймовірним розпачем, жалить серце, на розум неспокій нагонить, як наростень у мозкових тканинах, оплітає людину, мов ліана, і нема могутнішого за нього пориву, бо всі прагнуть назовні, тільки він у себе, бо всіх причини минущі, тільки його джерело невичерпне, цілим світом воно бувши! (В.Підмогильний). І ще  не  пролунала відповідь, як вичахлі й прозорі, мережані блідими жилками повіки стали наповзати на суху випуклість гарячкових очей. Наповзали повільно, як невідворотна біда, й тепер уже їхнє болісне ткання лежало на  очах (Є.Гуцало). Хотів сорочки попрати, запхав у машину, але якась кольорова тканина пустила фарбу, тепер ходжу у білій сорочці з голубими хмарками (Л.Костенко). Жоден поганин, жоден єретик не встоїть перед стількома тонкощами. Щоб з ними боротися, треба бути: або цілковитим невігласом; або соромітником, що схильний над усім кепкувати; або ж бути настільки вченим, щоб наважитися вступити з ним у сварку. Але це все одно, якби чубилися б маг з магом або володар щасливого меча бився б із супротивником, що має таку ж саму зброю. їхнє змагання було б тоді схоже на розпущене ткання Пенелопи (Володимир Литвинов, перекл. Д.Е.Ротердамського). Бережіть час: це тканина, з якої зіткане життя (С.Річардсон). Молода красива дівчина в магазині: — Скажіть, а скільки коштує ця тканина? — Недорого, панно. Один метр — поцілунок. — Справді недорого, я візьму вісім метрів. Ось моя адреса. Бабуся заплатить]. Обговорення статті
Тяжелораненый – тяжкопоранений, важкопоранений.
[Не один того дня збожеволів. Не один того дня сам застрілився або тяжкопоранений бувши й не бачивши рятунку, а ворогові здаватись не бажаючи, або від психічної перенаснаги, не в силі всього перенести (І.Багряний). Потім фельдкурат перечитав ще раз розпорядження, в якому його повідомляли, що завтра він повинен піти на Карлову площу до військового лазарету соборувати тяжкопоранених (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). І вона розуміє твій загнаний і зневірений погляд антиловеласа, невдатного полюбити уже ніколи. І нарешті говорить кілька слів, які ти запам’ятаєш назавше: «Прощай, Максиме! І хай береже тебе Бог!» Зачиняючи двері, ти ще востаннє ловиш її важкопоранений погляд закоханої (Степан Процюк)].
Обговорення статті
Угодливость – догідливість, догода, услужність, услужливість, (лакейство) плазування, (льстивость, ещё) підле́сливість, обле́сливість, улесливість, лестивість, обле́сність, підлабу́зливість.
[Вона все сподівалась, що своєю покірністю, своєю догодою чоловікові і його гостям вона верне його любов, прихилить до себе його серце. Ганя дала собі зарік навіть не жалітись матері і нічого про те не казати (І.Нечуй-Левицький). — Ну, добре, а нащо ти скликав у себе збори, не бувши християнином? Невже ж пак, щоб догодити жінці? Не чував я щось про такі подружні подарунки! Чому ж ти вже для більшої догоди не вступиш до громади? (Л.Українка). — Правда, що тепер мудріші Люди стали, — не вбивають Одне одного в догоду Богові й небесним силам! (Л.Українка, перекл. Г.Гайне). — Слухайте, перестаньте називати мене «бос», «шеф»… До чого ця цілком чужа нам іншомовна догідливість. Не люблю я цього. Називайте якось простіше, по-нашому. «Годувальник», наприклад].
Обговорення статті
Фортепиано, фортепьяно – (итал.) фортепіяно, піяно, (разг.) фортеп’яно, (совет.) фортепіано.
[Аполінара до музики: — Ну, грайте! Тільки, благаю, — піяно, піяно… (М.Куліш). Нам ніч ворожить на зірках, Шепоче синьо щось і п’яно, А ми з тобою в свічниках, А душі наші в фортеп’яно (В.Слапчук). І треба було чути, що за звуки він добував із того фортеп’яно. Там була одна синьйора, в рожевому халаті, з якимись щипчиками у волоссі… ходячий мішок із грішми, скажу я вам, американська жінка якогось страховика… так-от, у неї текли сльози, струмком стікали по нічному крему, а вона дивилася і плакала без перестанку (Роман Скакун, перекл. Алесандра Баріко). Як не дивно, але не бувши особливо принадний, він, однак, зумів здійснити свій задум, як і казав, і побрався з учителькою гри на фортепіано, яка була нічогенька з себе і подарувала йому разом зі своїми меблями кілька років сімейного щастя. Щоправда, Жозефенові, зрештою, вдалося зберегти лише меблі, а не жінку (О.Жупанський, перекл. А.Камю). — Певно, навчання дочки  гри на фортеп’яні коштували тобі цілого статку? — Навпаки. Купив сусідню квартиру за пів ціни].
Обговорення статті

- Тлумачно-стилістичний словник української мови 2013— Вгору

Бу́вши. Дієприсл. мин. часу до бу́ти.
[1. Бувши конем, та стать волом! (прислів’я). 2. Кривив душею для прибитку, // Чужеє оддавав в печать; // Без сорома, без Бога бувши // І восьму заповідь забувши, // Чужим пустився промишлять. (Іван Котляревський, «Енеїда»). 3. Оце, щоб бувши молодим хлопцем, так помалу тягтися під гору! (АС). 4. Не бувши злодійкою, я могла б узяти з дому вдесятеро більше, ніж я взяла (Леся Українка, «Йоганна, жінка Хусова»). 5. При розумі й у добрій пам’яті (в цілому і повному розумі) бувши (АС). 6. — Хоче суд над ближнім творити, // Бувши сам по горло у гріхах (Святослав Караванський). 7. Вона замолоду, бувши замужем за дияконом і натерпівшись і холоду й голоду, як овдовіла й перейшла до брата жити, то мов у Царство Боже попала (Панас Мирний, «Рід»). 8. І вже ногою бувши в стремені, // я нахилився до своєї Долі. // Я їй сказав: — Чекай в Чигирині. // Ми переможем. Не такі ми й кволі (Ліна Костенко, «Берестечко»).]

Заувага! В українській мова немає слова будучи. Де використовується цей росіянізм, треба послуговуватися словом бувши. Часом можна обійтися сполучником як (будучи студентом університету — як студент університету).
Обговорення статті

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Находиться где – бути де; перебувати де. Находиться в (полной) зависимости от кого, чего – (цілком) залежати від кого, чого. Находиться на военной службе – служити у війську. Находиться в беспамятстве – непритомним бути. Находясьбувши.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Беспамятство
• В беспамятстве
– непритомним бувши; безтямно; зне(с)тямки[а]; не тямлячи (не тямивши) себе; нетямлячись; не пам’ятаючи себе; в не(с)тямі (в безтямі). [В роз’ятренні, не тямлячи себе, почав викидати жінчине добро в відчинені до сіней двері. Коцюбинський. Бігла, падаючи, прориваючи кущі, і кричала щось у нестямі. Головко.]
• Впадать, впасть в беспамятство
– мліти, зомлівати, зомліти; непритомніти, знепритомніти, знетямлюватися, знетямитися; знестямлюватися, знестямитися; доходити, дійти до не(с)тями (до нестяму, до нестямки, до нестямку); (образн.) мороки беруть, взяли кого; безпам’яття находить, найшло на кого. [Василю, Василю! — та й зомліла сердешна дівчина. Федькович. Листоноша знепритомнів після двадцятого шомпола… Яновський.]
• Привести в беспамятство кого (ударом, потрясением и т. п.)
(разг.) – відбити памороки (глузди) кому. [А той як тарахне Миколу по голові — геть памороки йому відбив. З нар. уст.]
Взаимность
• Добиться взаимности
– добиться (досягти) одвітного кохання; добитися (досягти) одвітної любові (ласки); добитися взаємності.
• Отвечать взаимностью
– відповідати на чиєсь кохання (на чиюсь любов, приязнь) тим (таким) самим почуттям.
• Пользоваться взаимностью в любви
– тішитися взаємним (обопільним, одвітним) коханням (взаємною, обопільною любов’ю). [Три роки я й Василь, ще бувши студентами, тішилися обопільним коханням, та так і не одружилися — війна все забрала… З нар. уст.]
Вид
• Будем иметь в виду
– маймо на оці (на увазі).
• Быть на виду у кого
– бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (іноді) бути на очах у кого. [Вона в мене і перед очима і на думці… Квітка-Основ’яненко.]
• Быть на виду у кого
(перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого.
• В виде милости
– як ласка (за ласку).
• В виде наказания
– за кару. [Кілька годин пересидів за кару… Ковалів.]
• В виде опыта
– як (с)проба (як (с)пробу, на (с)пробу, за (с)пробу). [Зробив на пробу, що з того вийде. Сл. Ум.]
• В виде процента
– як процент.
• В виде чего (в качестве чего)
– [Як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого.
• В виду благоприятной весны, дождливого лета…
– уважаючи (зважаючи, з огляду) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…
• В виду изложенного; в виду выше изложенного
(канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище.
• В виду многочисленности чего
– зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого.
• В виду отсутствия (денег, материалов…)
– за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…).
• В виду того, что…
– через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; з огляду на те, що…
• В виду чего
– через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з огляду нащо; тому (тим) що…; маючи на увазі, що…; задля чого.
• В виду чего-либо
– (за)для чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…
• В жидком, твёрдом виде
– рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані.
• Видавший виды
– обметаний; бувалий, бувалець; бита голова; битий жак. [Не питай старого, а питай бувалого. Номис.]
• Виды на урожай, на будущее
– сподіванки (вигляди, види, перспективи) на [добрий] урожай, на майбутнє.
• Видал виды
– [Всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето. [Одразу видно, що вони бували в бувальцях. Яновський. Видно, що він був на коні і під конем. Тобілевич.]
• Вид на жительство
– свідоцтво на проживання; паспорт.
• Видом не видано
– зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано.
• Видом не видать
– видом не видати; зазором не видати; і зазору (і зазором) немає. [Ані слихом слихати, ані видом видати. Номис. Ге-ге! та його тут і зазором нема! Сл. Гр.]
• В каком виде
– у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…).
• В лучшем виде (будет сделано, дано, представлено)
(разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться).
• В неприглядном виде
– у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі.
• В нетрезвом (пьяном) виде
– нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч. [Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними. Сл. Гр.]
• В нетронутом виде
– у незайманому вигляді; незайманий (-на, -не); незайманим (-ною).
• Внешний вид, внешность
– зовнішній (зверхній) вигляд, зовнішність; урода. [Його зверхній вигляд цілком непоказний… Франко.]
• В свободном виде
(спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися).
• В связанном виде
(хим.) – у сполуках.
• Все виды (наказания, поощрения…)
– усі, які є (кари, заохочення…).
• Всех видов (помощь)
– усяка (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); яка тільки є (допомога).
• В скомканном виде
– жужмом (жмаком); зібганий (-на, -не); зібганим (-ною). [Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Сл. Гр.]
• В таком виде представлять, представить дело себе
– так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу.
• В трезвом виде
– по-тверезому; тверезим бувши.
• Делать, сделать вид, что…
– удавати, удати, що… (ніби…); робити, зробити вигляд, що… (ніби…).
• Для вида
– про [людське] око (про [людські] очі); для (ради) годиться; (іноді) для призору. [Хоч би про людське око упадали за мною! Дольд-Михайлик. Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться. Стельмах. Там і масла того поклала в кашу — для призору. Сл. Гр.]
• Из корыстных видов
– (за)для корисливої мети (з корисливою метою).
• Имелось в виду
– була думка; малося [на увазі, на думці].
• Иметь в виду кого, что-либо
– мати на думці, мати на оці, на приміті (застар. в очу) кого, що; важити на кого, на що; уважати на кого, на що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що. [А щодо кандидата, то вони свого на думці мають, а ми — свого. Головко. Передовики лядської політики мали в очу саме панство. П. Куліш. Уважай, що говориш… Кобилянська.]
• Иметь вид кого, чего-либо, представляться в виде кого, чего
– мати вигляд (подобу) кого, чого; виглядати (показуватися, видаватися) як (немов…) хто, як що, ким, чим. [А як воно виглядає? Та виглядає, як наш дуб… Прус.]
• Иметь вид на кого
– важити (бити, цілити) на кого; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого; (образн.) накидати оком на кого. [Татарине, татарине! На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненьку зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? ЗОЮР.]
• Иметь здоровый вид
– мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий).
• Иметь свои виды
– мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що.
• Имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать
– маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати.
• Имея в виду что…
– маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; уважаючи (зважаючи) на те, що…; з огляду на те, що…
• Каков на вид
– який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає.
• Кого вы имеете в виду?
– на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?
• На вид, по виду, с виду
– на вигляд (на погляд, на око, на взір, на позір); з вигляду (з погляду, з виду, з лиця); зовні; назверх. [І що ж то за хороша з лиця була. Вовчок. Зовні Марія була зовсім спокійна. Смолич.]
• На виду у всех
– перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, іноді при(все)народно). [Скажи, Йване, привселюдно, ти з доброї волі писався? М. Куліш.]
• Не будем упускать из виду
– не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги.
• Не имея вас в виду
– не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (іноді образн.) не в вашу міру міряючи.
• Не подавать, не подать, не показывать, не показать вида (виду)
– взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку; не виявляти; (зрідка) не даючися на знак. [Проте Орися й знаку не подала. Головко. Мати не виявляє, що про це вже зна… З нар. уст.]
• Никаких видов на успех, на выздоровление…
– жодних виглядів (перспектив) на успіх, на одужання…
• Ни под каким видом
(разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) разі; жодним способом; жодною ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі].
• Общий вид Киева, Одессы…
(на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…
• По виду (знать кого)
– з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий).
• По внешнему виду (по внешности)
– з зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою.
• Под видом кого, чего
– у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; ким, чим; начебто (нібито, буцімто) хто, що, видаючи себе за кого, що.
• Показать, подать вид
– дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки.
• Поставить на вид кому что
– звернути чию увагу на що; подати кому на увагу що; завважити (зауважити) кому що.
• Потерять, выпустить, упустить из виду что
– спустить (втратити) з уваги (з ока, з очей) що; (розм.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що.
• При виде кого, чего
– бачивши (побачивши, забачивши) кого, що. [Бачивши їхні муки, серце мені зайшлося болем. Прус. Забачивши бандитів, міліціонер почав стріляти. Прус.]
• Принимать, принять какой-либо вид
– набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати) якогось вигляду; брати, узяти на себе лице (лик). [Настя набрала серйозного вигляду. Васильченко.]
• Принять серьёзный вид
(о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину). Споважніти [на виду].
• Принимать, принять на себя вид чей
– брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать.
• Скрываться, скрыться из виду
– зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися.
• Ставить, поставить кому на вид
– робити, зробити зауваження кому; зауважувати, зауважити кому; подавати, подати на увагу кому.
• Странный на вид
– дивний з погляду; дивного вигляду; дивний на вигляд (на вид).
• У него (неё…) болезненный вид
– він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря.
• Ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду
– ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядці).
Возраст
• Быть в возрасте жениха, невесты
– бути у віці нареченого, нареченої; дохо(д)жалим бути; (про хлопця) бути на оженінні; під вусом бути; бути прудивусом (підвусим); (про дівчину) дівчина на відданні; дівка у заплітках (у бовтицях). [Дівка вже дохожала, не сьогодні-завтра заміж піде. Сл. Гр. Єсть у вас синки на оженіннячку. Сл. Гр. А ці лобуряки й під вусом усе маляться… Дніпрова Чайка.]
• Быть в преклонном возрасте
– бути похилого (старечого, давнього) віку; бути похилих (старечих, благих) літ; (іноді) бути під літами. [Баба Оксана була під літами… Грінченко.]
• Быть на возрасте
– на порі (на літі, на зрості) бути (стати); (лок.) на стану стати. [Тут сходилися й судовики, і вчителі, і письменники, і гімназисти, і кадети, котрі були вже на зрості. Кониський.]
• В зрелом возрасте
– у [мужніх, дорослих] літах; у дійшлому (дозрілому) віці. [А коли він був уже в літах, не раз в неділю обступали його ґазди… Яцків.]
• Возраст детский, юношеский, старческий
– вік дитячий (дитинячий, хлоп’ячий), юнацький (парубочий, дівочий), старечий; літа дитячі (дитинячі, хлоп’ячі), юнацькі (парубочі, дівочі), старечі. [Літа дитинячі Вона знову згадала. Лукаш, перекл. з Гете.]
• Возрастом
– завстаршки (іноді увстаршки); віком (літами). [Він завстаршки, такий, як ви — одних літ. Сл. Ум.]
• В самом раннем возрасте
– маленьким бувши; (образн.) у зеленочку. [Діточки мої! Квіти мої! Пов’яли ви в зеленочку! Вовчок.]
• Выходить, выйти из детского возраста
– виходити, вийти з дитячого віку.
• Девушка в возрасте (на выданье)
– дівчина на порі (на відданні). [Ти на порі, І Ярина спіє… Шевченко.]
• Не по возрасту
– як на свій вік (як на свої літа); не по літах. [Моя дев’ятилітня Леся занадто серйозна як на свої літа… Досвітній.]
• Одного возраста
– одного віку (одних літ); рівня літам; (розм. іноді) однієї верстви. [Цей дід однієї зо мною верстви. Сл. Гр.]
• Он (ты…) вошёл в возраст, достиг возраста
– він (ти…) увійшов у [мужні, дозрілі] літа; він (ти…) дійшов дозрілого віку (дозрілих літ, повних літ); він (ти…) дійшов літ ([до] зросту); літа (года) вийшли йому (тобі…); він (ти…) приспів; (образн.) він (ти…) вбився у колодочки (у пір’я). [От старша дочка Оришка, та вже й зовсім приспіла, до парубків аж горить… Кропивницький.]
• Он вышел из детского, школьного возраста
– він вийшов із дітей, із школярів; він виріс (вийшов) із дитячих літ (із дитячого віку), із шкільних літ (із шкільного віку).
• Он моего (вашего…) возраста
– він мого (вашого…) віку; він моїх (ваших…) літ; він (ви…) рівня мені (зо мною, вам, з вами…) літами; (розм.) він моєї (вашої…) верстви (доби).
• Он (она…) с возрастом поумнеет
– він (вона…) [до] розуму дійде; він (вона…) з літами розуму набереться (порозумнішає). [Вона ще дурна, нехай перше розуму дійде… Вовчок.]
• Предельный возраст
– крайній (найвищий) вік; крайні (найвищі) літа.
• С самого раннего, нежного возраста
– з самого малку; змал(еч)ку; (образн.) з пуп’ян(оч)ка; з зеленочку. [Сам із пуп’янка коїв він Неабиякі штуки… Лукаш, перекл. з Гете.]
Детство
• Впадать, впасть в детство
– дитиніти; здитиніти (здитинюватися, здитинитися); на дитячий розум зійти (перейти); змалитися до дитини, (іноді) вистаріти розум.
• Ещё в детстве
– ще дитиною бувши; ще з дитинства (змалку, змалечку, з мальства).
• С детства
– з дитинства; змалку (змалечку, з мальства).
• С раннего детства
– з малого малечку (мальства); (образн.) з пуп’янку.
Здравый
• Вернулся здрав и невредим
– (по)вернувся цілий і здоровий; (по)вернувся живий і здоровий.
• В здравом уме и твердой памяти
– при доброму розумі і притомним бувши.
• Здравый смысл
– добрий розум; рація (сенс).
• Крупица здравого смысла
– дрібка (крихітка, кришечка) доброго розуму.
Красный
• Долг платежом красен
– що винен — віддати повинен. Пр. Бувши винним, треба бути і платним. Пр. Умівши брати, умій і віддати. Пр. Позичене не з’їдене — все треба віддати. Пр. Як не вертись, а взяв, то розплатись. Пр. Перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай. Пр. Як не вертись, а з позикою розплатись. Пр. Позичка на боржнику верхи їздить. Пр. Гріхи — плачем, а довги — платежем. Пр. Хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати. Пр. Коли [ти] взяха, то [будь] і даха. Пр. Коли взяв, то й віддай. Пр. Любиш позичати, люби й віддавати. Пр.
• Красная горка
– проводи; провідний тиждень.
• Красная девица
(нар. поэт.) – красна (гожа) дівчина (дівиця, дівка, давн. панна).
• Красная площадь
– красний майдан (Красна площа).
• Красная строка
– новий рядок; абзац; [новий] уступ.
• Красная цена
– красна (найвища, найбільша) ціна.
• Красное крыльцо
– чільний (передній) ґанок.
• Красной нитью проходит что
(перен. книжн.) – червоною ниткою проходить що; геть усе пронизує що.
• Красный лес
– шпильковий ліс; бір.
• Красный молодец
– добрий (славний) молодець.
• Красный поезд
– весільний поїзд.
• Красный угол
– покуття (покуть); (для молодих під час весілля) посад (посаг). [Воліла б я гіркий полин гризти, як з тобою на посазі сісти. Н. п.]
• На миру и смерть красна
– у гурті то й смерть не страшна. Пр. При гурті і смерть добра. Пр. У гурті й куліш з кашею їсться. Пр.
• Не красна изба углами, а красна пирогами
– коли є хліба край, то й під вербою рай. Пр. Дарма яка миска, аби було що в мисці. Пр. Хоч нема де й сісти, аби було з’їсти. Пр. Дарма, що в черепку, аби курка смажена. Пр.
• Не красна моя жизнь
– сумне (невеселе) моє життя.
• Прошли красные денёчки, дни
(разг.) – минули (ся) ясні днинки, дні; минули(ся) розкоші.
• Пустить красного петуха
(разг.) – пустити (посадити) червоного півня; підпалити.
• Ради (для) красного словца
(разг.) – ради (для, задля) красного (дотепного) слівця (дотепу).
Место
• Белые места
– білі місця; прогалини.
• Бойкое место
– людне місце; (іноді давн.) розигри. [Він на таких розиграх живе, що хто йде — не мине. Сл. Гр.]
• Болотистое место (топило, топь)
– багнище (багнисько); мокрявина; багнисте місце. [У долині, мов у ямі, На багнищі город мріє… Шевченко.]
• Больное место
– болюче (дошкульне, живе, вразливе) місце; болячка.
• Быть без места
– бути без посади; (жарт. образн.) сидіти на бруку (діал. на бурку). [Хвалити Бога, коли ще трапиться добре місце, а як же сидітимуть на бурку! Н.-Левицький.]
• Быть в уютном, удобном месте
– бути за привіллям; бути у затишку. [Був за привіллям у вас і я, і коні. Сл. Гр.]
• Быть на первом, на главном месте
– бути на першому, на чільному місці; перед вести.
• В другое, в иное место
– в інше місце; деінде (десь-інде); куди-інде (куди інше, кудись-інде) (іноді інде).
• В неведомые (безвестные) места
– на безвість.
• В неведомых (безвестных, неизвестных) местах
– на безвісті.
• Вновь населённое место
– ново-заселене (новозалюднене) місце; новоселиця.
• Во всех местах
– скрізь; по всіх усюдах.
• Возвышенное место
– високе місце; узвишшя; підвищення.
• В отдалённых местах
– по далеких місцях; по далеких світах.
• Выжженное место
– згар; паленина.
• Глаза на мокром месте у кого
(разг.) – тонкосльозий (тонкослізка) хто; кисне, як кваша хто; на мокрому місці очі в кого.
• Глухое место
– глухе (безлюдне) місце; закутень (застум). [Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде. Сл. Гр. Чи не сором тобі покидати нас і по застумах цього ліса блукати без нас? Н. п.]
• До этого места
– досі; до цього місця.
• Живого места не оставить
– геть побити (зранити, порубати, постріляти…).
• Злачное место
(перен.) – зелений затишок; вертеп; кубло; місце веселої гульби й пиятики.
• Знать своё место
– знати своє місце; поводитися як належить (як слід, як треба, як годиться); не переступати межі звичайності; бути скромними; держатися свого берега.
• Из какого-нибудь другого места
– з якого(сь) іншого місця; звідкись-інде (звідкілясь-інде).
• Иметь место
(книжн.) – бувати (бути); траплятися; (іноді) діятися (відбуватися).
• Имеют место ещё отдельные недостатки
– є ще (іноді маємо ще) окремі хиби, бувають (трапляються) ще окремі хиби.
• К месту, у места
– до речі (доречно); до діла; до ладу.
• Места не столь отдалённые
– місця не такі далекі; (нар.) де козам роги правлять (утинають).
• Места общего пользования
– місця спільного користування.
• Место базара (базарная площадь)
– базарище (торговище).
• Место битвы
– бойовище (лок. боїще); бойове поле; місце (поле) бою; (образн.) поле крові.
• Место, где было озеро
– озерище (озерявина).
• Место, где собирается ярмарка (ярмарочное место)
– ярмарковище (ярмарочище).
• Место, где стоял замок
– замчище.
• Место для сидения, лежания
– місце сидіти, місце лежати.
• Место заключения
– місце ув’язнення; в’язниця; тюрма.
• Место за плотиной
– загребелля.
• Место за столом
– застілля.
• Место на реке, где стирают бельё
– місце (плесо), де перуть білизну; прало.
• Место, освещаемое, обогреваемое солнцем
– осоння (осонь, пригрів).
• Место, очищенное от зарослей
– теребівля.
• Место под печью
– Підпіччя.
• Место под плетнём, за плетнём (под тыном, за тыном)
– підтиння, затиння.
• Место под скамьёй в хате
– підлавиччя.
• Место, покрытое развалинами
– руйновище.
• Место склада, складочное место
– складовище.
• Место торга (скотом)
– торговище. [Кози никали по майдану, чи не лишилось де на торговищі хоч стебла сіна від учорашнього ярмарку. Коцюбинський.]
• На вашем месте
– вами бувши; (часом) на вашому місці.
• На видном, на открытом, на освещенном месте
– на видноті.
• Назначить на место кого
– призначити на посаду кого; призначити (настановити) на місце кого.
• На месте преступления
– на місці злочину; (піймати, застати…) на гарячому [вчинку].
• Населённое место
– оселене (залюднене) місце; селище (оселище); (істор.) осада.
• Насиженное место
– насиджене (тепле) місце.
• Неведомые, неизвестные, безвестные места
– безвість (також у мн.) безвісті.
• Невеста без места, жених без ума
– молода — грошовита, вся в дірках свита. Пр. Молодий — тямуха: в голові макуха. Пр.
• Не к месту, не у места
– не до речі, не до діла.
• Не место красит человека, а человек место
– не місце красить людину, а людина місце. Пр. Не посада красить чоловіка, а чоловік посаду. Пр. Не одежа красить людину, а добрі діла. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума й посада. Пр. Доти чоловік добрий, доки його десятником не настановлять (не нарядять). Пр.
• Не находить себе места
– не знаходити [собі] ніде місця; не знати, де приткнутися (де приткнути себе).
• Нет места; не должно быть места кому, чему
(книжн.) – нема(є) місця кому, чому; не повинно бути кого, чого.
• Ни в одном месте
– у жодному (ані в одному) місці; ніде.
• Ни с места!
– ані руш!; ані з місця!
• Общее место
– загальник.
• Он и места не пригреет
– він і місця не нагріє.
• Оставаться, остаться на месте, не подвинуться
– лишатися, лишитися на місці; не зрушити з місця; (іноді образн.) дзьобом сісти.
• Отхожее место
– відходок.
• По всяким местам
– по всіх усюдах; скрізь; усюди.
• По местам!
– на місце!; на місця!
• По месту назначения
– на призначене місце; до призначеного місця; за призначенням.
• По месту службы
– (на запитання „куди?“) На місце служби; (де) на (при) місці служби; на службі.
• Пора костям на место
– кістки давно просяться на спочинок.
• Поставить на [своё] место кого; указать кому [его] место
(перен.) – поставити на [своє] місце кого; показати кому [його] місце; (іноді) присадити кого; (розм. образн.) смикнути (сіпнути) за полу кого.
• Поставить себя на чьё-либо место
– поставити себе на чиєму місці.
• Поступить на место
– стати на посаду; дістати посаду.
• Почётное место
– почесне місце; покуття (покуть); (для молодих) посад (посаг).
• Присутственные места
(устар.) – урядові (державні) установи.
• Рабочее место
– робоче (робітне) місце.
• Сердце (душа) не на месте у кого
– серце (душа) не на місці в кого; боїться (непокоїться) хто; лихе передчуття у кого.
• Слабое место
– дошкульне (слабке) місце; слабина.
• С места брать, взять
– з місця рвонути; (про коней ще) узяти (рвонути) з копита.
• С места в карьер
– з місця навскач; з копита [ускач]; (перен.) зопалу; відразу; раптом.
• Только место тепло (бежал)
– [Утік] і місце холодне.
• Узкое место
– вузьке місце; вузина.
• Уступать, уступить место кому
– поступатися, поступитися місцем перед ким; (давн.) попускати, попустити місця кому.
• Худые вести не лежат на месте
– лихі вісті не лежать на місці. Пр.
• Честь и место!
(устар. шутл.) – просимо, коли ласка!; будьте дорогим гостем!; гостюйте, коли ласка! [«А, ваше благородіє! — сказав Пугачов, побачивши мене. — Просимо завітати, честь і місце, будьте ласкаві!» Сенченко, перекл. з Пушкіна.]
• Чистое место на заросшем озере или болоте
– чистовід; вікнина (вікновина).
• Чтоб мне не сойти с места!
(фам.) – бодай (щоб) я з цього місця не зійшов (не зійшла).
Настроение
• Будучи в хорошем настроении
– мавши добрий (гарний) настрій; у доброму (у гарному) настрої бувши; у (доброму) гуморі бувши; під веселу руч. [Як от під веселу руч, то й пісень співаємо. Сл. Гр.]
• Быть не в настроении
– не мати настрою; бути не в доброму настрої; бути не в гуморі.
• Быть не в настроении делать что
– не мати настрою робити що.
• Он в хорошем, плохом настроении
– у нього добрий (гарний), лихий (недобрий, поганий) настрій; він має добрий (гарний), лихий (недобрий, поганий) настрій; він у [доброму] гуморі, він не в [доброму] гуморі.
• Человек настроения
– настроєва людина; людина настрою.
Невменяемость
• В состоянии невменяемости
(юр.) – у стані неосудності (у неосудному стані); (розм.) у нестямі; несамовитим бувши.
• В состоянии полной невменяемости
– у стані цілковитої неосудності; цілком неосудним бувши; (розм.) цілком (зовсім) несамовитим бувши.
Нетрезвый
• В нетрезвом виде
– нетверезий (нетверезим) бувши; напідпитку (під чаркою) [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яний бувши; під п’яну руч.
Нетрудоспособность
• По нетрудоспособности
– через непрацездатність; бувши непрацездатним; непрацездатним бувши.
Обморок
• В обмороке
– зомлілий, зомліла (непритомний, непритомна); зомлілим, зомлілою (непритомним, непритомною) бувши; (іноді образн. розм.) без душі [бувши].
• Очнуться от обморока
– опритомніти (прокинутися, очутитися); прийти до пам’яті.
• Падать, упасть в обморок
– зомлівати, зомліти (непритомніти, знепритомніти).
• Упавший, упавшая в обморок
– зомлілий, зомліла (непритомний, непритомна, знепритомнілий, знепритомніла).
• Упал в обморок кто-либо
– зомлів (знепритомнів) хто; млості обняли (млості б’ють) кого.
Опасность
• Быть (находиться) в опасности, вне опасности
– бути в небезпеці (під загрозою), бути поза (всякою) небезпекою.
• Избавиться от опасности
– збутися (позбутися) небезпеки.
• Избежать опасности
– уникнути (утекти) небезпеки; о(б)минати небезпеку.
• Перед лицом опасности
– у (при) небезпеці; перед лицем небезпеки.
• Подвергать, подвергнуть опасности кого-, что-либо
– ставити, поставити під небезпеку кого, що; наражати, наразити (виставляти, виставити) на небезпеку кого, що.
• Подвергаться, подвергнуться опасности
– ставити, поставити себе під небезпеку; виставляти, виставити себе на небезпеку; наражатися, наразитися на небезпеку.
• Предупредить об опасности кого-либо
– остерегти перед небезпекою кого; перестерегти про небезпеку кого.
• Смотреть в глаза опасности
– дивитися (іноді глядіти) у вічі небезпеці.
• С опасностью для жизни
– з небезпекою для життя; не бувши безпечним (певним) свого життя; важачи (важивши) своїм життям.
Опьянение
• В состоянии опьянения кто-либо
– нетверезим бувши (у нетверезому стані) хто; (іноді) у стані сп’яніння хто.
Память
• Без памяти любить кого
– шалено (до нестями) кохати (любити) кого; шалено (до нестями) закоханий в кого.
• Блаженной (незабвенной, светлой) памяти
(устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті.
• Больной лежал без памяти
– хворий лежав непритомний (без пам’яті).
• Быть без памяти от кого, от чего
– бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим.
• Вечная память кому
– (до)вічна пам’ять кому.
• В здравом уме и твёрдой памяти
– при розумі й у добрій пам’яті [бувши].
• В память кого, чего
– на пам’ять (на спогад, на спомин) про кого, про що.
• Врезаться, врезаться в память кому
– у тямку (у)даватися, (у)датися кому; у тямки убиватися, убитися кому; у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому.
• Выбрасывать из головы, из сердца, из памяти кого, что
Див. выбрасывать.
• Выживать из ума, из памяти
(разг.)Див. выживать.
• Выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти
– випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті.
• Выучить, знать на память
(те саме, що) Выучить, знать наизусть. Див. наизусть.
• Дай Бог память (памяти)
– дай Боже на пам’ять.
• Держать в памяти что
– мати на пам’яті (у тямці) що; тримати в голові що; пам’ятати (тямити) що.
• Дырявая память
– дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. розм.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець.
• Запечатлеться в памяти
– відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку).
• Записать для памяти что
– записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що.
• Короткая (куриная) память у кого
– коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто.
• На памяти чьей
– за чиєї пам’яті.
• На память (дать, подарить, получить…)
– на пам’ять (на пам’ятку, на спомин(ок), на споминку, на спогад, на згадку, на незабудь) дати (подарувати, отримати).
• На свежей памяти у кого
– на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй.
• На свежую память
– на свіжу пам’ять.
• Не в память кому что
(устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що.
• Не выходит из памяти
(те саме, що) Не выходит из головы у кого. Див. выходить.
• Не задержалось в памяти
– не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку.
• Оставить по себе добрую память
– (за)лишити про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин).
• Отшибло память кому
– памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого.
• Память притупилась
– пам’ять притерлася.
• Перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове)
Див. перебирать.
• Печальной (недоброй) памяти
– сумної (недоброї) пам’яті.
• По памяти
(читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови).
• По свежей памяти
– за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли).
• По старой памяти
– старим (давнім) звичаєм (іноді за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому.
• Приводить, привести на память кому что
– нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що.
• Приходить, прийти на память
– ставати, стати на пам’яті; навертатися на пам’ять (на думку); спадати, спасти на думку; уставати, устати в думці; (іноді) даватися, датися на згадку.
• Твёрдая память
– добра пам’ять.
• Удержать в памяти что
– зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ятати що.
• Удерживаться в памяти
– зберігатися у пам’яті (в голові); триматися голови.
Полный
• В полной безопасности
– у цілковитій безпеці; цілком (зовсім) безпечно.
• В полной мере
– повною мірою (на повну міру, у повній мірі); (іноді) до повної, повні (у повній повні, уповні).
• В полном (во всём) параде
Див. парад.
• В полном ли ты уме?
– чи ти сповна розуму (при повному, повнім розумі)?
• В полном рассудке
– при повному розумі; сповна розуму бувши.
• В полном смысле слова
– у повному розумінні (значенні) слова; справжній (-ня, -не, -ні).
• Дом их — полная чаша
– їх господа — повна чаша; у їх [ній] господі всього вдосталь; є в них що їсти й пити.
• Дышать, вдыхать полной грудью
– дихати, удихати на повні груди.
• Испить полную чашу
– випити (спити, скуштувати) добру повну.
• На полном газе (газу)
(разг.) – на повному газі.
• Полная луна, полный месяц
– місяць уповні; повня; повний місяць.
• Полный (полон) до краёв
– повний ущерть; повний [аж] по [самі] вінця.
• Полный с верхом
– повний з верхом (з наспою).
• Полным-полно (полна, полно)
(разг.) – (повний-)повнісінький ((повна-)повнісінька, (повне-) повні-сіньке); (повно-)повнісінько.
• Полным ходом; на полный ход
– повним ходом; на повний (на повен) голос.
• Хлопот (забот) полон рот у кого
– клопоту (турбот) повна голова кому, в кого.
Полусознательный
• В полусознательном состоянии
– напівпритомний; (іноді) напівпритомний(-ним) бувши.
Пьяный
• Напиться, нарезаться пьяным
– упитися; залити (налита) очі (зниж. сліпи); зачмелити голову; набрати повну голову; насмоктатися (нарізатися, надудлитися, наджулитися); (образн.) забити палю.
• Он вечно пьян
– він завжди п’яний; він не виходить (не висихає) з горілки; (давн.) він кисне в шинку.
• Пьяному море по колено
Див. колено.
• С пьяных глаз; под пьяную руку; по пьяному делу; по пьяной лавочке
(разг.) – з п’яних очей; під п’яну руч; напідпитку; по п’яному; п’яним бувши.
• У пьяного что на уме, то и на языке
– у п’яного що на умі (що в серці), те й на язиці. Пр.
Рука
• Бить (ударять) по рукам
– бити, ударити по руках; (для скріплення умови — про свідка) перебити руки.
• Большая рука
(перен.) – велика рука.
• Большой, небольшой руки кто
– великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто.
• Брать, взять в руки кого
– брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого.
• Брать, взять в [свои] руки
– брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук.
• Брать, взять себя в руки
– опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. [Чули? - гримнув Бжеський, намагаючись опанувати себе. Тулуб.]
• Валится из рук (дело, работа)
– з рук падає (летить); рук не держиться.
• Вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки
– вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому.
• В руках у кого, чьих
– у руках у кого, чиїх.
• В руки плывёт, идёт… кому что
– пливе в руки кому що; плине як з води кому що.
• Выпускать, выпустить из рук
– випускати, випустити (пускати, пустити) з рук.
• Гулять по рукам
– по руках ходити.
• Давать, дать по рукам кому
(разг.) – давати, дати по руках кому.
• Дело (работа…) горит в руках чьих, у кого
– діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому. [Горить йому робота в руках. Пр.]
• Держать себя в руках
– держати (тримати) себе в руках; панувати над собою.
• Живой рукой
(разг.) – [Одним] духом; миттю (умить).
• Зло небольшой руки
(разг.) – невелике лихо (лихо невелике).
• Играть в четыре руки
(муз.) – грати на чотири руки.
• Из рук вон плохо, плохой
– украй (аж надто) погано, поганий; препоганий, препогано; (іноді) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого.
• Из рук в руки (передать, перейти)
– з рук до рук; з рук у руки.
• Иметь руку
– мати руку.
• Как без рук без кого, без чего
– як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (іноді) як без правої руки без кого, без чого.
• Как рукой сняло (боль, усталость…)
– як рукою відняло; як вітром звіяло.
• Легок на руку
– легка рука в кого; легку руку має хто.
• Ломать (заламывать) руки
– ламати (заламувати) руки.
• Марать (пачкать) руки об кого, обо что
– паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що.
• Мозолить руки
(разг.) – мозолити руки.
• На живую руку
– на швидку руку; нашвидкуруч.
• На руках чьих, у кого (быть, находиться)
– на руках чиїх, у кого (бути).
• На руку кому
– на руку (наруч) кому; (розм.) на руку ковіньку кому.
• На скорую руку
– на швидку руку (нашвидкуруч); прихапцем (похапцем); абияк.
• Не даётся в руки кому (не спорится)
– не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому.
• Не с руки, не рука кому что
– не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що.
• Обеими руками ухватиться, схватиться за что
– обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що.
• Одной рукой
– однією рукою; одноруч. [Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Сл. Гр.]
• Опускать, опустить руки
– спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки. [Коваль і руки спустив. Рильський, перекл. з Гоголя.]
• Отбиваться, отбиться от рук
– відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки.
• Отбиваться руками и ногами от чего
(разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого.
• От руки (писать, рисовать, чертить)
– рукою (ручним способом).
• От руки сделать (сделано) что
– рукою (руками) зробити (зроблено) що.
• Отсохни [у меня] руки и ноги
(разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають.
• Подать руку [помощи]
– подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому.
• Под весёлую руку
– у добрім настрої; веселим бувши.
• Под горячую руку
– під гарячу руч (руку).
• Под рукой (быть, находиться…)
– напохваті; під рукою (при руці) (бути).
• Под сердитую руку
– під сердиту руку (руч); (іноді) спересердя.
• Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому
– попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому.
• Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому
– попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому.
• По правую, по левую руку
– праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку.
• По рукам!
– згода!
• Правая рука чья, у кого
(перен.) – права рука чия, у кого.
• Прибирать, прибрать к рукам кого
– до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (іноді лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого.
• Прибрать к рукам что
– прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; (іноді) прибгати що.
• Приложить руку к чему
– докласти рук до чого; пильно (горливо) узятися до чого.
• Пропускать, пропустить мимо рук
– пускати, пустити повз руки.
• Просить руки кого, чьей
– просити (прохати) руки чиєї.
• Проходить, пройти через руки чьи
– переходити, перейти через руки чиї.
• Рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой
– рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким; попліч ((у)поруч, пліч-о-пліч) з ким.
• Рука набита чья, в чём, на чём
– рука вправна (набита, наламана) чия, на чому.
• Рука не дрогнет у кого (сделать что)
– рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто.
• Рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого
– рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого.
• Рука руку моет [и обе белы бывают]
– рука руку миє [щоб білі були]. Пр. Рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає. Пр.
• Руки вверх!
– руки вгору (догори)!
• Руки не отвалятся у кого
(разг.) – руки не відпадуть у кого. [Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки. Українка.]
• Руки не протянешь, так с полки не достанешь
– не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Не взявшись до сокири, не зробиш хати. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр.
• Руки опускаются (отнимаются) у кого
– руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого.
• Руки отваливаются, отвалились у кого
– руки падають, упали в кого; геть стомився хто.
• Руки прочь от кого, от чего
– геть руки від кого, від чого.
• Руки чешутся у кого
(перен. разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого).
• Рукой не достанешь
– рукою не досягнеш.
• Рукой подать
– [Як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою (до)кинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (іноді) от-от за плечима. [Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима. Коцюбинський. В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят. Антоненко-Давидович.]
• Сбывать, сбыть с рук кого, что
– збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого.
• Своя рука (у кого)
– своя рука (у кого); має руку (хто).
• Своя рука владыка
– своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр. «Чия справа?» — «Війтова».— «А хто судить?» — «Війт». Пр.
• Связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и (по) ногам кого
– зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому.
• Скор на руку
– швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи.
• Сложа (сложив) руки сидеть
– згорнувши (склавши) руки сидіти.
• Смотреть (глядеть) из рук чьих
– дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого.
• Сон в руку
– сон справдився; пророчий сон.
• С пустыми руками
– з порожніми (з голими) руками; (іноді) упорожнечі (голіруч).
• Средней руки
– пересічний (посередній, помірний).
• С руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами)
– з руками і з ногами.
• С руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать)
– з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути.
• С рук на руки
– з рук до рук.
• Сходит, сошло, сойдёт с рук кому
– так минається, минулося, минеться кому; так сходить, зійшло, зійде з рук кому.
• Тяжёлая рука у кого
– важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто.
• Узнать что из верных рук
– довідатися (дізнатися) про що з певного джерела.
• Умывать, умыть руки
(разг.) – умивати, умити руки.
• Ухватиться (схватиться) обеими руками за что
– обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що.
• Ходить, пойти по рукам
– ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки).
• Ходить с протянутой рукой (нищенствовать)
– з довгою рукою ходити; старцювати (жебрати).
• Чужими руками (делать что)
– чужими руками (робити що).
• Щедрой рукой
– щедрою рукою; щедро.
• Языком болтай, а рукам воли не давай
– язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр. Язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи). Пр. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Пр. Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Неприто́мнийбессознательный, беспамятный.
Неприто́мним бу́вшив беспамятстве.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Быть (в выражениях): б. вакантным, свободным – вакува́ти, гуляти; б. в бегах – на вті́ках бу́ти; б. виновным – винува́тим, винним бу́ти; б. в нерешительности – вага́тися; б. в обучении – бу́ти в нау́ці; б. в праве – ма́ти пра́во; б. в силах – зду́жати, здола́ти; б. вынужденным, принужденным – му́сіти, принево́леним бу́ти; б. кем (в смысле професии, занятии, состоянии) – выражается через глаголы на -увати, -ювати, напр.: учителюва́ти, секретарюва́ти й т. д.; б. кем, в качестве чего – бу́ти за що, за ко́го, напр.: бу́ти за секретаря, за рахівника́… или выражается тем же глаголом на -увати, -ювати, напр.: секретарюва́ти, факторува́ти; б. лишним – у за́йві бу́ти, за́йвим бу́ти; б. напечатанным – вийти дру́ком; б. непричастным – неприче́тним бути, о́сторонь бу́ти; б. нужным – потрі́бним, в зна́добі бу́ти; б. ознакомленным с чем (с делом) – зна́тися на чому, бути обі́знаним у чо́му (на чо́му, з чим); б. осмотрительным – бу́ти оба́чним, оба́чливим, ма́тися на ба́чності; б. подозреваемым – бу́ти підо́зреним; б. подходящим (годным к чему, на что) – бу́ти прида́тним, годящим на що, до чо́го; б. полезным кому – у приго́ді става́ти кому́; б. последним – на оста́нку бу́ти; б. признательным – вдячним бу́ти; б. сведущим в чем – зна́тися (розумі́тися) на чім; б. считанным – під раху́нком, на о́бліку бу́ти; б. уверенным в чем – бу́ти пе́вним чо́го; б. угрожающим – погро́жувати, загро́жувати; будет (нар. достаточно) – го́ді, дово́лі, до́сить, бу́де; будет одно и то же – на одно́ вийде; будучибу́вши; будьте добры – будь ла́ска, бу́дьте ласка́ві; должно быть – пе́вно, ма́буть, ма́буть чи не…; как б. – що робити, як його́ бу́ти; не может б. удовлетворено – не мо́жна задовольнити; стало б. – зна́чить, вихо́дить, о́тже; так и б. – гара́зд, до́бре, неха́й так.
Память – па́м’ять; в здравом уме и твердой -ти – в до́брій па́м’яті і при ро́зумі (бу́вши); с -ти, по -ти – з па́м’яті; держать в -ти – пам’ята́ти.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Але́, сз. и меж.
1) Но, однако, впрочемъ.
Не родить рілля, але Божа воля. Ном. № 28. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Котл. НП. 370. Хотіла спать, але не спала. Шевч. 558. Нема нічого без але. Ном. 2447.
2)
Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. Лукаш. 119.
3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ!
Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. Кв. II. 291. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! — Греб. 373.
4) Неужели? Однако!
А по чім груші? — По гривні. — Але!
5)
Але́-але́! Але-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Боротьба́, -би́, ж. Борьба. К. Кр. 31. Боротьба з злими духами. Левиц. Пов. 22. Бувши в смертній боротьбі, молився. Єв. Л. XXII. 44.
Дука́рь, -ря́, м. Богачъ. Такому дукареві бувши, та не зарятувать чоловіка грішми. Лубен. у.
Неприто́мний, -а, -е. Бессознательный, безпамятный. Г. Барв. 386. Неприто́мним бу́вши. Въ безпамятствѣ.
Підву́сний, -а, -е.хло́пець. Юноша. Ще бувши чурою, підвусним хлопцем. К. Бай. 98.
Платни́й, -а́, -е́.
1) Получающій плату.
2) Расплатившійся, находящійся въ разсчетѣ.
Глядіть-же — ми платні. Лебед. у. Бувши винним, треба буть і платним. Ном. № 10649.
Упинча́тися, -ча́юся, -єшся, гл. Хлопотать, добиваться, Шкода́! не впинчайся за ним. Черк. у. Я б і не впинчався, бувши тобою, за чорзна-чим. Черк. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Напаха́ти, гл. *2) Приобресть, заработать. Роблячи на заводі, він здорово грошей напахав. С. Кононовка, Пир. у. Ефр. Бувши він на службі, такого одежі собі напахав, що тільки здоров носи. Пир. у. Ефр.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Плати́ть, заплати́ть = 1. плати́ти, заплати́ти, довг – верта́ти, віддава́ти, бу́ти пла́тним, верну́ти, відда́ти (позичку). — Бувши винним, треба буть і платним. н. пр. 2. від(од)дя́чувати, оддя́чити.
Скуча́ть, соску́чить, ся = ну́дити, ся (С. З. Л.), нудьгова́ти (С. З. Л.), сумува́ти, ну́дити сьві́том, мару́дити ся, зну́дити ся, зану́дити ся (С. Л.), засумува́ти, ску́чити, — Я вже собі найду роботу, то чого мінї нудитись. Фр. — Як и тебе візьму за себе, чи не будеш нудитись в Семигорах? Лев. — Соломія сиділа з матїрю і нудила сьвітом. Лев. — Коли ж бо він такий тихий! Я б, за ним бувши, знудилась. Федь. — Сидить, головоньку схилив. Чого ж ти, брате, сьвітом нудиш ? Б. Г. — Мелашка вже нудилась за Бієвцими. Лев. — Скучила до дому. — Скучила за вами. Кр.

Запропонуйте свій переклад