Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 64 статті
Запропонувати свій переклад для «біг»
Шукати «біг» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бі, сокращ. Біг, употребл. въ сложныхъ словахъ: помагай-бі. Помогай Богъ! Спаси-бі! Спасибо! Дасть-бі! Богъ дастъ. Дале-бі! Про́-бі!
Біг и Бог, Бо́га, м.
1) Богъ.
Чоловік стріляє, а Біг кулі носить. Ном. № 83. Біг Богом, а люде людьми. Посл. Як ось знечев’я вбіг Меркурій засапавшися до богів. Котл. Ен. II. 20. Жив у лісі такий бог лісовий. Грин. І. 44. В се врем’я в рай боги зібрались к Зевесу в гості на обід. Котл. Ен. II. 19.
2) Икона, образь. Чуб. VII. 384.
Поцілувала на божнику бога. Г. Барв. 239. Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих і оддають їм у руки. Молода оддає свого бога молодому. Грин. ІІІ. 440.
3)
Старий бог. Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить... Вже до воріт, за двір... — говорится о важности ухода уходящаго лица. Сим. 228.
4)
Скля́ний бог. Водка, штофъ съ водкой. Тоді то й зазналася я із сим скляним богом. О. 1862. VII. 42. Прихилявся до шкляного бога, привчався горілочку вживати. Мир. ХРВ. 203.
5)
Біг-ма́, Біг-ма́є. Нѣтъ, не имѣется. Діточок у їх Біг-ма. Шевч. А іще на козаку нетязі шапка-бирка, зверху дірка, хутро голе, околиці Біг-має. ЗОЮР. І.
6)
Біг-ме́. Ей Богу; право. Біг-ме на щотах не училась. Котл. Ен. IV. 19. Біг-ме, я не брав твоєї сокири. Каменец. у.
7)
Біг дав. Есть, имѣется. Галиц.
8)
Бо́гу роби́ти. Иносказ. сидѣть въ тюрьмѣ. Повѣсть «Мамай» Скальк.
9)
Зна́ти Бо́гу. Знать молитвы. О. 1862. IV. 9.
10)
Бог відь. Богъ вѣсть. Ото скільки очима скинеш, Бог відь колишні степи. Конот. у.
11)
Своїм бо́гом зроби́ти, піти́. По своему сдѣлать. Св. Л. 287. См. Зробити. З сього часу пішла своїм богом коло всього. Св. Л. 114.
12)
Нія́ким бо́гом не допро́сишся. Никакъ не упросишь. Ніяким богом не допросишся було, щоб хоть в двір до тебе заглянули. Сим. 222.
13)
За мали́м бо́гом. Едва. За малим богом слави и чести казацької братерським боєм не занапастили. К. ЦН. 221. За малим богом Криму... не опанував. К. ЦН. 219.
14)
За неви́нного бога (поби́то, взя́то). Ни за что (побить, арестованъ и пр.) Мнж. 163.
15)
Спасеть же Біг тебе! Выраженіе благодарности. Котл. Ен. II. 29.
16)
Коли́ вже те у Бога і діялось! Бог знаетъ, когда это и было. Сим. 223.
17)
У Бога. Восклицаніе въ досадѣ, если чего нибудь не находишь. Де ті ключі у Бога! Сквир. у.
18) См.
Бі. Ум. Богонько, Богочко, Біженько, Біжечко, Божок. Ей, Богочку, таточку, дай погоду! Фр. Пр. 77. Ішов Божок дорогою, зострів дівку із водою: «Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити!» — Не дам, старцю, води пити, бо вода єсть нечиста... «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста.» Стала дівка, ізлякалась, перед Богом заховалась. Млр. Л. Сб. 237.
Біг, -гу, м. Бѣгъ. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. Котл. Ен.
Бі́гти, біжу́, -жи́ш, гл.
1) Бѣжать.
Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96. Туди ж бігла да дівчинонька. Мет. 87. Ворон коню, біжи швидче! Мет. 74. Біг так, що сам себе не чув — изо всѣхъ силъ бѣжалъ. Котл. Ен. ІІІ. 21.
2) Быстро ѣхать, плыть на суднѣ.
Щось біжить з дзвоником. О. 1862. V. 78. Човном біжить по під берегом. Харьк. — ве́рхи. Ѣхать верхомъ. — з копи́та, у чвал. Ѣхать, бѣжать галопомъ. НВолын. у. — в клус. Бѣжать рысью.
3) О водѣ, жидкостяхъ и времени: течь.
Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Pauli. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець.
4)
— з блеску. Бѣжать со свѣта. Як росходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи! Харьк.
Білобо́кий, -а, -е. Съ бѣлыми боками. Біг кінь білобокий через яр глибокий. Грин. І. 248. Чаще всего служить эпитетомъ къ слову сорока. А сорока білобока на скрипочку грає. Чуб. V. 1145. Ум. Білобокенький.
Бог, -га, м.
1) См.
Біг, Бога.
2) Рѣка: Южный Бугъ. Левч. 187.
Ой за Богом, за рікою, при турецькій гряниці, там стояли пікинери. О. 1862. VIII. 28. (Нп.).
Бо́гонько, -ка, м. Ум. отъ Біг, Бог.
Бо́гочко, -ка, м. Ум. отъ Біг, Бог.
Божо́к, -жка́, м.
1) Ум. отъ
Біг, Бог. Фр. Пр. 101.
2) Идолъ, кумиръ.
3) Родъ дѣтской игры. Ив.
4)
— сви́нний. Свиной желудокъ. Вх. Зн. 3. См. Богун 2.
Бо-зна = Біг зна. Богъ знаетъ. Завелися, як той казав: багатий за багатство, а убогий — бо-зна й за віщо вже. Ном. № 3515. Бо-зна-колишній. Очень давній. Хліб черствий, бо-зна-колишній. Рк. Левиц. Бо-зна що. а) Богъ вѣсть, что. б) Пустяки. Не говоріть бо-зна чого. Левиц. Пов. 289.
Вива́жувати, -жую, -єш, сов. в. ви́важити, -жу, -жиш, гл.
1) Взвѣшивать, взвѣсить, вывешивать, вывѣсить; разсчитывать, разсчитать.
Виважують, щоб і Біг ласкав, і батіг ляскав. Ном. № 1276. Твори ж мою вже виважену волю. К. ЦН. 257.
2) Вывѣрять, вывѣрить(вѣсы).
3) Поднимать поднять при помощи подложеннаго подъ тяжесть рычага.
Виважив пенька. Черк. у. — две́рі. Выставлять, выставить дверь, поднявъ ее съ петель рычагомъ. А як наважу, двері виважу. Гол. І. 147. — якір. Поднимать, поднять якорь. Мнж. 180.
4) Размахиваться, размахнуться.
Як виважить руку, як ударе його з усього маху по пиці. Мир. ХРВ. 53.
5) Раздумывать такъ и этакъ, взвѣшивать, взвѣсить въ мысляхъ.
Відкупля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в, відкупи́ти, -плю́, -пиш, гл. Откупать, откупить, выкупать, выкупить. З моря душу виймала, од гріхів одкупляла. Чуб. V. 849. Я б рад одкупити батьківське гніздо, та Біг ма за віщо. Левиц. І. 422.
Го́лий, -а, -е.
1) О человѣкѣ: обнаженный, нагой, голый.
Не боїться мокрий дощу, а голий розбою. Гол. І. 49. Хоч голий та в поясі. Ном. 11190. Го́лий як бу́бон, як туре́цький святи́й. Совершенно голъ какъ въ прямомъ значеніи, такъ и въ значеніи 3-емъ. Ном. № 1522, 1523.
2) О предметѣ: лишенный обычнаго покрова, не покрытый, не занятый ничѣмъ, обнаженный.
Обідрали до голої кости. Ном. № 11098. Голе дерево. Ном. Положив снопа на голому току. Рудч. Ск. І. 55. Положили Савку на голую лавку. Ном. № 11918. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має. ЗОЮР. I. 201. В другій руці голий меч. Гол. ІІІ. 44.
3) Бѣдный, голый.
Біда нашим головам за панами голими. Ном. Нема голій школі волі, а то б догодила. Шевч. 369.
4) О хлѣбѣ: безостый, безъ усиковъ.
Ячмінь з остюками і голий. О. 1861. IX. 192.
5)
Го́ла го́лка. Игла безъ нитки. Черном.
6)
Го́лий борщ, го́ла ю́шка. Одинъ борщъ одинъ супъ и больше ничего. Баба побігла і взяла коробочку ячменю на відробіток, щоб не гола юшка була. Г. Барв. 501.
7)
Го́ла піч. Печь, изъ которой выгребены горящіе угли, чтобы сажать хлѣбъ. Грин. ІІ. 18.
8) Родъ игры съ бросаніемъ палокъ. КС. 1887. VI. 475. Ум.
Голе́нький, голе́сенький.
Гріх, -ха́, м.
1) Грѣхъ.
Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. Незнай гріха не чинить. Ном. № 106. Б’ють не ляхи, а наші гріхи. Ном. № 866. Де гріх, там і покута. Ном. № 124.
2) Вина.
Батько Настусин радіє, що без його гріха сталось таке Грицькові: без вісти зник, вовкулакує. Г. Барв. 452. Ум. Грішо́к, гріше́чок. На душечку спасениє, грішечків отпущениє. ЕЗ. V. 106.
ІІ. Гусь, -сі, ж.
1) Гусыня.
Аж там пливе гусь: Помагай-біг, біла гусь! Лукаш. 142. Мудрий мудрець гуссю ореть. (Загадка: письмо). Ном. стр. 303, № 473. Чаше употребляется во мн. ч.: гу́си — гуси, самки и самцы. Чи то гуси кричать, чи лебеді ячать. Макс. (1834) 5.
2)
мн. гу́си. Родъ игры. КС. 1887. VI. 482; Ив. 58.
3)
Гусе́й підпуска́ти. Врать, пускать сплетню. Ном. № 13821. Ум. Гу́сонька. Всі гусоньки на став полетіли. Грин. Ш. 628.
Дазь-бі, — Біг, нар. = Дасть-бі. Чи вже не варитимете галушки оце? — Ні, серце, бо борошенця в нас дазь-бі. У Гул. Арт. какъ существ.: Як їсти дазьбіга та ще й гладкими буть. О. 1861. III. 97.
Дарува́ти, -ру́ю, -єш, гл.
1) Дарить.
Свого не даруй, чужого не бери. Ном. № 9671. Вола дарують без ярма. Ном. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. Мет. 186.
2) Давать, награждать, жаловать.
Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. № 71, Царівну оддав, щастям дарував. Чуб. ІІІ. 272. Господь його донею дарує.
3) Жертвовать чѣмъ.
Та візьміть мене самого, на Чорне море пустіте. Нехай я буду на Чорному морі своєю головою дарувати, аж не товариства сердешного невинні душі теряти. КС. 1882. XII. 487.
4) Прощать, извинять.
Даруй мені, я вже більше не буду. Що твоя жінка мене обідила, — я їй те дарую. МВ. І. 12. Хто буде сей сон рано і вечір читать, того буде Господь на страшнім суді, на будущому віку гріхами дарувать. Мил. 15.
5)
Дарува́ти життя́м, — душе́ю. Пощадить жизнь. Став же він у пана милости прохати: чи не можна, пане, життям дарувати? Лохв. у. Бери гроші, аби дарував душею. Черкас. у.
Дасть-бі, нар. Т. е. Дасть Біг.
1) Богъ дастъ. Обыкновенная форма отказа нищему.
2) Нѣтъ, не имѣется.
Ходи́ти за дасть-бі з то́рбою. Хлопотать и получать отказы.
Дові́яти, -ві́ю, -єш, гл.
1) О вѣтрѣ: достигнуть, долетѣть.
Туди вітер не довіє і сонечко не догріє. Мил. 182.
2) Окончить вѣять.
Коли б Біг поміг довіяти сьогодні ячмінь. Харьк. у.
Єлини́ця, -ці, ж. Названіе воды въ заговорѣ. Помагай Біг, водице-єлинице. ЕЗ. V. 99.
Злі́плювати, -люю, -єш, сов. в. зліпи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Лѣпить, слѣпить, вылѣпить.
Біг сказав чортові зліпити з глини вовка. Чуб. І. 52.
2) Слѣплять, слѣпить, склеить липкимъ.
Зліпила (розбите) яйце. Рудч. Ск. І. 144.
3) Связывать, связать (слова въ рѣчи).
Вона насилу, велику силу змогла зліпити докупи кілька польських словець. Левиц. І. 209.
Зна́ти, -зна́ю, -єш, гл.
1) Знать.
Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Ном. № 29. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. Десь ви не знаєте любощів ізроду. Мет. 93.
2) Видно, замѣтно.
Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. Мет. 234. З ким стояла, говорила — підківоньки знати. Чуб. III. 112. Знати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку. Лавр. 115.
3) Видно.
Знать не дуже добачали старі очі. Левиц. І. 2.
4) Съ отрицаніемъ. Неизвѣстно.
Не знати, щоб то значило. О. 1862. VI. 96. Не знать, де ділось. ЗОЮР. II. 34. Чоловік не знать куди і подавсь. Стор. МПр. 59. Не знать по якому говорять. Се я не знать чого злякалася. Г. Барв. 195. Послѣднее выраженіе имѣетъ также значеніе; пустяка испугалась. Выраженія не знати що (чого, чому и пр.), не знати за що — значатъ не только неизвѣстно что, за что, но также имѣютъ смыслъ: ничтожная вещь, маловажная причина, пустякъ, изъ-за пустяка. Чого тобі смутитись не знать чим? МВ. (О. 1862. III. 63). Бідкається не знать чим. Ном. № 13685. Не знать за що зазмагались.
5)
Знай. Будто, какъ будто. Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками. Федьк. Пов.
Калі́цтво, -ва, с. Калѣчество, увѣчье. Спінило, звернуло їй, руку — не дай Бог каліцтва. Харьк. г. Спасеть вас Біг, що й нас при каліцтву не забуваєте. Лебед. у. Хиба яке каліцтво знайдуть дохторі, то не піде в москалі. НВолын. у.
Люд, -ду, м. Народъ, людъ; человѣчество. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. № 71. Вона стане на користь людові нашому. Дещо. 15. Люд вже здавна коверзує — з того лихо плазує. Ном. № 2456.
Ми́лий, -а, -е.
1) Милый, любезный.
Батько милий, мати мила, дівчина миліща. Чуб. V. 110. По-під са́м ми́лий Біг проси́ти кого́. Молить, заклинать. Желех.
2) Милый, возлюбленный.
Милий милу покидає, — вороги раденькі. Нп. Нехай милий подивиться, що на серці діється. Мет. 15.
3) Пріятный, любезный. Ум.
Миле́нький, миле́сенький. Миленький, милесенький мій! Мет. Моя мила милесенька, голубка сивесенька. Чуб. V. 13.
Міркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. №71. Міркує той, хто нужду знає. Гліб. 1. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. Левиц.
Мо́ва, -ви, ж.
1) Языкъ, рѣчь.
Всі мови слов’янського люду, всі знаєте, а своєї дасть-Біг... Шевч. Квітка первий довів українців до сліз мовою українською... Шевченко, воздвигши з упадку голосну мову українську, назнаменав широкі гряниці нашому духу народньому. К. Листи з хут. III. «Шекспірові твори з мови британської мовою українською поперекладав П. А. Куліш».
2) Рѣчь; разговоръ.
Умер козак, умер козак і козацька мова. Лукаш. 123. Таке личко, така й мова, тілько не такая чорноброва. Мет. 11. Мова мовиться, а хліб їсться. Чуб. І. 261. А далі, після сеї мови, троянцям він так всім сказав. Котл. Ен. II. 7. Не про те мова мовиться. Левиц. Староста... промовляє до їх до трьох раз так... По третій мові, як молода втретє до ніг вклониться, дівчата співають знову. О. 1862. IV. 10. Без мо́ви. Молча, безмолвно. Мо́ву найти́. Разговориться, найти предметъ для разговора. Рідна сестра у гості прийшла, у гості прийшла, ще й мову найшла. Мет. Випив чарку й мова найшлася. НВолын. у. Мо́ву переби́ти. Прервать, перебить кого (въ рѣчи). Вибачайте, мову переб’ю: а ви ж коли бачили його? НВолын. у. На мо́ві бу́ти з ким. Бесѣдовать, разговаривать. Не до мо́ви бу́ти кому́. Быть кому непріятнымъ собесѣдникомъ. Пішла заміж до любови, а свекорку не до мови. Грин. III. 306. Ум. Мо́вка, мо́вонька, мо́вочка. За вовка мовка, а вовк у хату. Ном. № 5769. Коли правдива мовонька твоя, так будеш, серденько, на вік ти моя. Чуб.
Навзаво́д, нар. = Навзаводи. Народ біг навзавод, а инший трюхи. КС. 1882. IV. 171.
Наздоганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. наздогна́ти, -жену́, -не́ш, гл. Догонять, догнать, настигать, настигнуть. Біг, бач, дак не випередить і не наздожене. Рудч. Ск. II. 186.
Нетя́га, -ги, м. Бобыль, бѣдняга. Чи нема де якого нетяги? Рудч. Ск. II. 9. На козаку, бідному нетязі три сиром’язі, опанчина рогозовая, поясина хмеловая. На козаку, бідному нетязі, сап’янці — видні п’яти й пальці, де ступить — босої ноги слід пише. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має; вона дощем покрита, а вітром на славу козацьку підбита. ЗОЮР. І. 200 — 201. Ум. Нетя́женька. Нетяго, нетяго, нетяженько моя! де заслужчина твоя? Грин. III. 206. Ув. Нетя́жище. Струни мої, струни золотії! заграйте мні стиха, ачей козак нетяжище позабуде лиха. ЗОЮР. І. 316.
Оберта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. оберну́тися, -ну́ся, -нешся, гл.
1) Обращаться, обратиться (вокругъ), поворачиваться, повернуться.
Обертайся коло мене, як торбинка коло боку. Грин. III. 651.
2) Оборачиваться, обернуться, оглянуться.
А ти, Єво, не смутися і до мене обернися. Чуб. І. 147. Обертається й озирається Марина. Левиц. І. 83. Куди іду, обернуся, назад себе оглянуся. Чуб. V. 264. Обернімось трошки на себе та поміркуймо, чи не ми сами винні. О. 1862. III. 32.
3)
до ко́го, чо́го. Обращаться, обратиться къ кому, чему. На Обрітення обертаються птиці до гнізда, хлібороби до плугів. Ном. № 523.
4)
з ким. Только не сов. в. Обращаться съ кѣмъ. Тепер вони будуть знати, як з людьми ся обертати. Грин. III. 641.
5) Возвращаться, возвратиться, успѣть отправиться и возвратиться назадъ.
Тебе б по смерть посилати, то б нажився чоловік.... — А мені здається, що госпося наче на крилах обернулась. МВ. (КС. 1902. X. 144). Тричи обернувся з снопами до обід.
6) Находиться гдѣ-либо, проживать.
Та Біг знає, де ся моя рибочка оберта’ть. Гол. IV. 494.
7) Обойтись, извернуться.
Ще хоч би не тровив торік сіна, — було б чим обернуться. Кобел. у.
8)
чим, у що. Обращаться, обратиться, превращаться, превратиться во что. Обернутись зозулею. Мет. 257. Обернися порося на карася. Ном. № 119. В сумне стогнання обертались речі. К. ХП. 52.
Опрі́ч, опрі́че, нар.
1) Кромѣ.
Опріч сорочки Біг-ма нічого. Ном. № 1527. Сусід близьких нема опріче вас. Г. Барв. 197.
2) Отдѣльно, особо.
Опріч людей собі ходила. Греб. 319.
Пере́йма, -ми, ж. Употр. также и въ одномъ мн. ч.: пере́йми.
1) Перехватываніе плывущаго по рѣкѣ.
Пливе вінок краєм Дунаєм... «Помагай Біг, три риболови, чи не стрічали, чи не спіймали пав’яний вінок, чистий барвінок?» — Ой ми стрічали, ой ми спіймали, та що ж нам буде за перейми? Гол. III. 302.
2) Вознагражденіе за доставку пойманнаго на рѣкѣ.
А заходь далі, піймаємо дуба, от і дасть Семен перейми: я добре знаю, що це його дуб пливе. Харьк. г.
3) Обрядовая остановка парнями поѣзда жениха съ цѣлью получить магарычъ, при возвращеніи его въ понедѣльникъ изъ церкви. Чуб. IV. 463. Мил. 128.
4) Схватки у роженицы.
Перейма хвата. Мил. 17. Найважче буває породіллі, як починаються перейми. Волч. у.
5) Перехватъ.
Пе́чиво, -ва, с.
1) Печеніе.
Оце увесь хліб одного печива. Біг дасть до пе́чива — нѣтъ пока. Мнж. 167. Дайте милостини Христа ради! — Бог дасть, — до печива.
2) Хлѣбъ одного печенія?
Печиво хліба спечемо. Грин. III. 104. Паляниця — забудька, що з усього печива сама зосталася в печі забута. Ном. № 259.
По, пред.
1) По.
Не по чім і б’є, як не по голові. ЗОЮР. І. 146. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96 По всьому саду ходила шукаючи, — нема. Дає на рік по сто червоних. Хиба ж ти не помітив по їй, що вона й здавну навіженна? МВ. (О. 1862. III. 63, 64). Подзвонили по дитяті у великий дзвін. Грин. III. 275. Дзвонять по душі. Служила вона по своїх, служила по жидах, служила й по купцях. Мир. Пов. І. 124. Трудно стало старенькій по людях жити. Г. Барв. 371. Треба дітей пускати по людях. Г. Барв. 284. Чувати було по людях, що вони живуть собі як риба з водою. Г. Барв. 106, 107. Їздили по знахурах та по знахурках округи верстов за сто. Г. Барв. 223.
2) Послѣ.
По шкоді і лях мудрий. Ном. Коли тревога, то до Бога, а по тревозі забув о Бозі. Ном. № 86. Тепер Логвинова земля, а по десяти літях знов буде Лаврінова. НВолын. у. По всьо́му. Послѣ всего. Св. Л. 41. От і по гро́шах. Вотъ ужъ и нѣтъ денегъ. О. 1862. IV. 106. Вже по йо́му, по їй. Онъ уже умеръ, она уже умерла. Ого, вже тепер буде по нім. Фр. Пр. 133. Було́ би по мні, — пропалъ бы я, конецъ былъ-бы мнѣ. Фр. Пр. 132. Як не буде миленького, то буде по мені. Гол. IV. 457.
3) Съ, въ.
По кавунах малий наїдок. Лебед. у. Висиділа перепілочка діти, а сама пішла в садочок сидіти. Ой що ж мені, дітки, по вас, коли мого перепелочка не маш. Рк. Макс.
4) За.
Чи не вийде стара мати по холодну воду? Мил. 113. Вернувсь по той чобіт. Грин. І. 214. Його по смерть посилати, то нажитись можна. Ном. Прийшла по мене вся моя родина. Г. Барв. 353. До кого ж мені тут по роботу вдатись? Г. Барв. 240.
5)
По коне́ць. Въ концѣ. По конець греблі там стоять верби. Гол. III. 301.
6)
По нім усього надійся. Отъ него всего можно ожидать. Фр. Пр. 153.
7)
Що ж по то́му? Что же изъ этого? Що ж по тому, що кохаю, коли в неї не буваю. Грин. III. 186.
8)
По ті́м, по чі́м. Тѣмъ, чѣмъ. По тім козак славен. А ти, дівко, по чім славна? Хиба що багата. Грин. III. 212.
9)
По твере́зому, по п’я́ному. Въ трезвомъ, пьяномъ видѣ. По тверезому про се поговоримо. Г. Барв. 153.
Повстріча́тися, -ча́ємося, -єтеся, гл. Встрѣтиться. Біг кіт із села, а лисичка із лісу, да й повстрічались вони. Рудч. Ск. І. 22.
II. Покори́ти, -рю́, -риш, гл. Смирить? Біг покорить, Біг і простить. Ном. № 60.
Помага́ти, -га́ю, -єш, сов. в. помогти́, -можу́, -жеш, гл. Помогать, помочь. Роби, небоже, то й Бог поможе. Посл. Як би не біг, хто б нам поміг. Ном. Помагай-бі, помагай-бу! Богъ въ помощь! Помагай-бі тобі, дівчино! Рудч. Ск. II. 56. Помагай-бу, женче! Чуб. V. 551.
Пома́лу, нар.
1) Тихонько, осторожно, слегка.
Помалу ступайте, пилу не збивайте. Чуб. III. 34. Мороз дуже старий чоловік; він як дихне помалу, то й мороз не великий. Чуб. І. 32.
2) Тихо.
Ой помалу малу, чумаченьку, грай, да не врази мого серденька вкрай. ЗОЮР. II. 21.
3) Медленно, не спѣша.
Ой ходімо, пане-брате, на той кут помалу. Чуб. V. 256. Ні, каже, не біг, — я помалу йшов. Рудч. Ск. II. 182. Ум. Помале́ньку, помале́сеньку, помане́сеньку.
Праро́дич, -ча, м. Прародитель. З того самого дерева заказав Памбіх (= Пан-Біг) їсти япка нашим прародичам. Гн. І. 19.
Прийма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. прийня́ти, приня́ти, -йму́, -меш, гл.
1) Принимать, принять.
Він прийма до свого гурту, тілки не всякого, а з проби. Стор. МПр. 113. Приймай мою вірную дружину да за рідну дитину. Мет. 241. Свої не прийняли його. Єв. І. І. 11. Їв би очима, та душа не приймає. Чуб. І. 212.
2) Принимать, принять за что, счесть за что.
Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108.
3) Получать, получить, брать, взять.
Королевські листи до рук добре приймати. АД. II. 4. На коня сідав, опрощення приймав. Макс. Чотирі карбованці даю за таке нікчемне теля, ще й не хоче! ну, — нема часу балакати, — приймай гроші. Каменец. у. Приня́ти сло́во. Заговорить. Приняв ізнов слово божий чоловік. К. ЧР. 29.
4) Браться, взяться.
За замок руками не приймали. АД. І. 214.
5) Терпѣть, вытерпѣть.
Лиха душа прийма довіку муку. К. Іов. 33. Наругу од дітей приймати. Г. Барв. 369.
6)
ланцюга́ми. Сковывать, сковать цѣпями. Ланцюгами втроє себе приняв. АД. І. 213.
Про́бі! сокращ. изъ Про-Біг.
1) Ради Бога.
Ой беріте ж воли й мажі і ввесь мій пожиток, тільки, пробі, не робіте сиротами діток. К. Досв. 84.
2) Какъ междометіе употребляется въ значеніи: ради Бога спасите! караулъ!
Пробі кричати. Ном. № 2385. Як зустрів вовка, то кричав і «ратуйте!» і «пробі!», та ніхто не чує. Остер. у.
3) Какъ нарѣчіе: непремѣнно; сильно, крайне.
Пробі оддайте нашому князю куницю, вашу красну дівицю. Шевч. 289. От пробі — Великдень! а він зовсім не великий. Ном. № 430. Пробі треба.
Прости́бі, сокр. изъ Прости-Біг. Прости Богъ. Шух. І. 77. Простибі, що такого бажаю. Полт. І спасибіг вам, паниченьку, і простибіг вам за вашу ласку. Левиц. Пов. 224.
Про́ти́, про́ти́в, пред.
1) Противъ.
Чи лекше тягти проти води, чи за водою? Грин. І. 39. Проти рожна не працювати. Ном. Хто против Бога, то й Біг против ньому. Ном. № 92.
2) Передъ.
Нема того, хто встоїть проти його. К. Іов. 19. Отож не встоять нечестивим проти благих людей на суді. К. Псал. 2.
3) На встрѣчу.
Кого визираю? проти кого вибігаю? Г. Барв. 252. Іде літо проти зіми і несе квіточку таку гарну. Чуб. І. 13. Виходила вона проти череди і загляділа Василя.
4) На, для, къ.
Проти всіх людей земля не вроде. Черк. у. Проти дня брехня, проти ночі правда. Посл.
5) Лицомъ къ чему, напротивъ.
Стояла вона проти місяця молодика. МВ. І. Проти місяця видко. Мет. 141.
6) По сравненію, сравнительно съ кѣмъ, чѣмъ.
Проти нас трьох нема в світі дужчого. Грин. І. 189. Проти його нема чоловіка.
7) Подъ (какой-либо день), предъ (днемъ, событіемъ).
Проти п’ятниці мені приснилась скриня, повна добра. Мил. 9. Проти смерти двох синів мені снилось, шо два голуби прилетіло в оселю. Мил. 8. Що се за сон? проти чого? Г. Барв. 272.
Сам, сама́, саме́, мѣст.
1) Самъ, сама, само.
Біг дає, як сам знає. Ном. № 32. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 1423. Адже дзеркало показує пику, якої саме не баче. Ном. № 13828.
2) Самъ одинъ, одинъ только, одинъ лишь.
Батько кликав їх вечеряти і не діждався; мусів сам вечеряти. Левиц. Пов. 25. Нещастя ніколи само не приходить. Ном. Зосталися самі вишкварки. Ном. № 1929. — оди́н. Совершенно одинъ. Сам-один, як палець. Ном. № 10679. — душе́ю. Одинъ одинехонекъ. Сам-душею сижу дома.
Седля́к, -ка, м. Селянинъ. Гол. Ум. Седлячок. Помогай Біг, вбогий седлячку. Гол. II. 9.
Секундува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Помогать. Най му пан Біг секундує. Фр. Пр. 82.
Скалуби́на, -ни, ж. Скважина, трещина. Чуб. V. 683. Як пан Біг дає, то й скалубинами пхає, а як відбирає, то й двері не замикає. Фр. Пр. 91. Дивиться господарь скалубиною, що робит жовнірь з господинею. Гол. І. 147.
Слав’ян́ський, -а, -е. Славянскій. Всі мови слав’янського люду, всі знаєте, а своєї дасть Біг. Шевч. 213. Виростали у кайданах слав’янськії діти. Шевч. 237.
Створи́ти, -рю́, -риш, гл. Сотворить, создать. Біг мня створив дівчиною. Гол. І. 20. На що-сь мя, Боже, створив на злую годину. Гол. І. 311.
Стокро́тне, нар. = Стокрот. Біг вам стокротне надгородить. Фр. Пр. 64.
Трю́хи́, меж. = Трюх-трюх! Народ біг навзаводи, а инший трюхи. КС. 1882. IV. 171.
Тря́скати, -каю, -єш, гл. Хлопать. Аби Біг ласкав, а батіг тряскав. Ном. № 1276.
Туска́, -ки́, ж. Тоска, печаль. Як хліба край, так і в хліві рай; а як ні куска, так і в горниці туска. Ном. № 1397. Що пан Біг дав, — за все Богу дякувати, а туск ід собі не пускати. Фр. Пр. 89.
Уйма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. уйми́ти, -млю́, -ме́ш и уня́ти, уйму́, -ме́ш, гл. Врать, взять, отнимать, отнять. Був їден богач і тілько вже богацтва мав, аж не мав де подіти. І вже йшов до Господа Бога, аби їму пан Біг троха уймив того богацтва. Гн. ІІ. 132.
Укона́тися, -на́юся, -єшся, гл. Умориться, устать. На то Біг темну ніч дав, жеби челядь спочивали, бо ся в полі укопала. Гол. І. 84.
Хро́пнутися, -нуся, -нешся, гл. Грохнуться. Біг, да як хропнувсь об груду.
Чопове́, -во́го, с. Пошлина за право продажи спиртныхъ напитковъ. Помогай Біг, жиде! як же ми ся маєш? Ой та кажуть люде, що ти гроші маєш. — Нема пак, заплатив єм за чопове. Гол. III. 471.
Ше́лест, -ту, м. Шелестъ, шумъ. Пішов шелест по діброві, шепчуть густі лози. Шевч. 31. Переносно: шумъ, смятеніе, суматоха. Ну, наробив шелесту! — Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108.
Шку́рка, -ки, ж.
1) Ум. отъ
шкура.
2) Кожица на плодахъ.
Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на ній репне. Дещо.
3) Пленка.
Пождіть, діти, поки Біг на кісіль шкурку натягне. Ном.
Шмато́к, -тка́, м.
1) Кусокъ.
І хліба шматок дасть Біг. Ном. № 1511. Шматок м’яса. ЗОЮР. II. 35.
2) Часть
ота́ри овецъ, сотъ въ 5 — 6. О. 1862. V. Кух. 39. Ум. Шмато́чок.
Шо, мѣст. = Що. Мнж. 2. Не все ж Біг дарує, про шо люд міркує. Ном. № 71.
Юде́й, юде́я, м. Іудей, еврей. Доколи ви, юдеї, сліпо во дні ходите? Біг явився, воплотився, — ви єго не видите. Чуб. І. 180.
Як, нар.
1) Какъ.
Вода чиста, як сльоза. ЗОЮР. І. 147. Добре, як у Бога за дверима. ЗОЮР. І. 147. О, як болить моє серце, а сльози не ллються. Котл. НП. 339. Як вас маємо звати? Харьк. Як ти підеш, що такий дощ? Харьк. Як крикну я: брешеш! Стор. М. Пр. 47. Як дам ляща тобі я в пику, то тут тебе лизне і чорт! Котл. Ен. І. 83. Як глянув господарь і зо зла аж посинів. Гліб. Як на ім’я. Какъ по имени, какъ зовутъ. Забулась, як на ім’я того пана. МВ. І. 138. Як ся ма́єш? Какъ поживаешь? Здоров, Еоле, пане-свату! ой як ся маєш, як живеш? Котл. Ен. І. 7. Як ось. Какъ вотъ, вотъ и. Тут тілько що перемолився Еней і рот свій затулив, як ось із неба дощ полився. Котл. Ен. II. 33. Як ма́є бу́ти. Какъ быть должно. Набігла ґуля, як має бути. НВолын. у. Як.... так.... Какъ.... такъ.... Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Ном. № 688. Як у воді не без чорта, так у великого пана не без жида. ЗОЮР. І. 146. Як же. а) Какъ же. Як же твого брата звуть? б) Да какъ, ужъ какъ. Як же зчепились вони, — така буча збилася, що ледві розняли їх. МВ. ІІ. 185. в) А какъ. Як же вмер паволоцький полковник..., він вийшов. К. ЧР. 15. Як то? Какъ? (восклицаніе удивленія). Як то? ти не хочеш сього робити? Як то при нарѣчіи: какъ. Як то сумно було в нас у хати! МВ. II. 45. Як-ся = Якось. Пита він як-ся ласкаво і грізно. МВ. II. 125. Як не́будь. Какъ-нибудь. Як небудь достати його. Рудч. Ск. І. 7. Як мо́га. Изо всѣхъ силъ. Як мога швидче утікай. Котл. Ен. III. 19.
2) Какъ будто, будто бы.
Еней тогді як народився. Котл. Ен. І. 11. Въ томъ же значеніи: як би. Пійшов на свято не явно, а як би потай. Єв. І. VII. 10. Вона стоїть, — от як би вона, без згадки і думки, разом перед яким дивом опинилась. МВ. II. 90.
3) Если.
Правду старий співа, як не бреше. Шевч. 154. Як би. Если бы. Як би не Біг, — хтоб нам поміг. Ном. № 10. Як би знала, що покине, — була б не любила; як би знала, що загине, — була б не пустила. Шевч. 12.
4) Когда, во время.
Як були ми в його, бачили його брата. Харьк. Як же мені знать, которий мені год? Як родивсь, то без пам’яти був; як ріс, то розуму не мав; а як уже до розуму дойшов, тогди б то й лічить, та багацько літ уплило. ЗОЮР. І. 146. Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Посл.
5) Чѣмъ, нежели.
Йому більше, як сто год. Екат. Що.... то.... Чѣмъ.... тѣмъ.... Що далі, то більша дорожнета на хліб. Харьк. б) Лишь, только. Більш мені на землі нічого не треба, як оця домовина. Г. Барв. 212.
7) Смотря по, смотря какъ, смотря какой.
За юшкою подають звичайно капусту, а тоді — як у кого достаток. Грин. III. 536. Въ томъ же значеніи: як до. Чи дорогі воли на ярмарку? — Як до вола, — т. е. смотря по тому, какой волъ. Полт. Се як до чоловіка: один зробить, а другий ні.
8) Чуть.
Та селом іду — як не плачу: кого люблю, то й не бачу. Грин. ІІІ. 230. Охвицер як волосся на собі не рве. Г. Барв. 403.
9)
Як.... як.... (повтореніе). И.... и.... какъ..., такъ и.... Як день, як ніч, — раз-у-раз тупаю та працюю. Г. Барв. 193. У тій горниці стіл стоїть і на йому як пити, як і їсти. Мнж. 25.
10)
Як ка́жете? Что вы говорите? Ум. Я́кеньки.