Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Запропонувати свій переклад для «біг»
Шукати «біг» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бег
1) біг, гін (
р. го́ну).
На -гу – на бігу́, на бі́гці.
Сравняться в -ге – збі́гти з ким;
2)
Бега конские (скачки) – перего́ни, го́ни, біго́висько.
Отправиться в бега́ – змандрува́ти, піти́ в ма́ндри, в мандрі́вку. Находиться в -а́х:
1) бу́ти в ма́ндрах, на вті́ках, мандрува́ти по світа́х;
2) бу́ти втікаче́м.
Бежа́ниебіг, гін (р. го́ну).
Богбіг (р. бо́га), бог, (ласкат.) бо́женько; (детск.) – бо́зя, бо́зінька; прит. прил. – богі́вський, бо́гів. [Богі́вська мо́ва = язык богов, т.-е. поэзия, поэтич. речь].
Быть -гом – богува́ти.
Бог в помощь, бог на помощь, помогай бог – бо́же поможи́, бо́же помага́й, помага́й-біг, помага́й-бі, мага́й-біг, мага́й-бі.
Бог весть (знает) – бо́зна, бог відь.
Бог весть (знает) – бо́зна що.
Бог даст (отказ) – да́сть біг, біг-ма́.
Дай бог – дай бо́же.
Дай б. чтоб – бода́й. [Бода́й тобі́ добра́ не було́!].
Дай бог здоровья кому – поздоро́в бо́же (кого́), дай бо́же здоро́в’я (кому́).
Дай бог ему успеть, успеха – щасти́ йому́ бо́же.
Бо́же мой – бо́же мій, бо́же сві́те, бо́же сві́дче.
О бо́же мой – о бо́же мій, ой ле́ле мій, ой ле́лечко мій.
Бог вам судья – бі[о]г вас розсу́дить.
Призывать бо́га в свидетели – бо́гом сві́дчитися.
Ей-бо́гу – їй-бо́, їй бо́гу, єй-бо́гу, єй-же бо́гу, бігме́, далебі́, далебі́г, прися́й бо́гу (из «присяга́ю бо́гу»).
Сохрани бог, оборони бог, упаси бог, избавь бог – крий бо́же, боро́нь бо́же, хова́й бо́же, бо-храни́, хай бог (госпо́дь) ми́лує.
Помилуй бог – пожа́лься бо́же.
Если бо́гу угодно – коли́ во́ля бо́жа.
Как бо́гу угодно – ді́йся бо́жа во́ля.
Ради бо́га
1) бо́га ра́ди;
2) на бо́га, про́бі [Кричи́ть про́бі].

Благодарение, благодаря бо́гу – дя́ка бо́гові, дя́кувати бо́гові.
Слава бо́гу – хвали́ти бо́га.
Чем бог послал – що бог дав.
Бог знает, когда это и было – коли́ вже те́ в бо́га і ді́ялося.
Буг (река) – Біг (р. Бо́га).
Расположенный по р. Бу́гу – побо́зький. [Побо́зька Украї́на].
Буту́з – опе́цьок (р. -цька), пуза́нь, пуза́н, пуза́нчик, бу́цик, бузько́, теле́сик. [Опе́цьок – таке́ товсте́, по́вне, гладке́. – Яки́йсь пуза́нчик біг та па́дав. – Ото́ яки́й бузько́! шку́ра натя́гнута йому́ як не лу́сне! – Іва́сик-теле́сик].
Взмы́ливать, взмы́лить – мили́ти, намили́ти, (в. лошадь) вмили́ти. [Кінь ду́же вми́лений, мабу́ть до́вго біг]; (в. кому голову) мили́ти (намили́ти) чу́ба.
Взопре́ть – упрі́ти, спітні́ти, удушні́ти. [Біг, аж упрі́в].
Взопре́лый – упрі́лий, спітні́лий, удушні́лий.
Возмо́жность – змо́га, спромо́га, спромо́жність, можли́вість, мо́жність, змо́жність, мо́га, (только о физич. -ности) снага́, (средство) спо́сіб. [Ро́бимо, ма́мо, до крива́вого по́ту і вже снаги́ не стає́ (Квітка). Не було́ спо́собу через Біг перепра́витися (Свидн.)]; беспрепятственная -ность – до́бра змо́га.
По возмо́жности (по мере возмо́жности, в меру возмо́жности) – по змо́зі, по спромо́зі, по можли́вості, я́ко мо́га.
Нет -ности – не змо́га, не спромо́га, не си́ла, ані спо́собу, ні́як [Ні́як мені́ тебе́ взя́ти (Грінч.)], нема́ хо́ду.
Не было -ности – не було́ змо́ги, не було́ спромо́ги, не було́ можли́вости, не було́ як, не си́ла була́.
Иметь -ность – ма́ти спромо́гу, зду́жати, спромага́тися; получить -ность чего – спромогти́ся, спомогти́ся на що; давать, дать -ность – спомага́ти, спомогти́ на що.
Предвидится, возникает -ность чего-л. – зано́ситься на що-не́будь. [Це-ж був тоді 1890-ий рік; зано́силося на війну́ між Росі́єю й А́встрією (Крим.)].
Имеющий -ность – спромо́жний; не имеющий -ности – неспромо́жний.
До, предл.
1) до, аж до. [Дійшо́в до села́. Дощ ішо́в з ра́нку, аж до но́чи. Верболі́з б’є до сліз].

До того, что – аж. [Біг, біг, аж дух мені́ заби́ло].
Душ до двадцати – душ два́цятеро, душ із два́цять;
2) до, пе́ред. [Це було́ за два ти́жні до жнив. Панува́в він з три́цять дев’я́того ро́ку пе́ред Різдво́м Христо́вим до шо́стого ро́ку пі́сля Хри́ста].
Кусо́к, Кусо́чек
1) (
часть чего-л.) шмато́к (-тка́), шмато́чок (-то́чка), кусо́к (-ска́), ку́сень (-сня), кусо́чок (-чка), ку́сник (-ка), ку́сничок (-чка), (зап.) шту́ка, шту́ченька, кава́лок (-лка), кава́лочок (-чка), кава́льчик (-ка). [Про́ханий шмато́к го́рло дере́ (Приказка). Ми́ска пшона́, кусо́к са́ла, то до ме́не вся припра́ва (Пісня). Кусо́к полотна́ (Полт.). Відвали́в кри́ги оттаки́й ку́сень (Казка). І розірва́в свою́ міцну́ прися́гу, мов ку́сничок гнило́ї шовкови́нки (Куліш). І́цка розірва́ло на шту́ки (Франко). Живце́м поруба́ли на шту́ки (Маковей). Бі́лі па́льці – на кава́льці, а ру́ченьки – на шту́ченьки (Пісня). То і ку́рку, і пече́ню, і кава́лок ки́шки, все, що бу́ло у торби́ні, стереби́в до кри́шки (Рудан.)].
Лакомый -чек – ла́сий шмато́чок.
-сок кожи – шкура́т, шкурато́к (-тка́). [Дме́ться мов шкурато́к на вогні́ (Квітка)].
-со́к дерева, железа – кусо́к де́рева, залі́за.
-со́к мыла – брусо́к (-ска́) ми́ла.
В мелкие -ки – на шма́ття, на шкама́ття, на к[г]аму́з, вдрі́зки, на дрі́зки, на (в) ска́лочки, (пров.) на ка́нцурки, на ґа́нзур; срвн. Вдре́безги. [Вхопи́в мене́ і розтерза́в на шма́ття (Куліш). На шкама́ття шматува́ли ті́ло (Франко). Строщи́ти на дрі́зочки (Номис). Розіб’ю́ в ска́лочки ото́й калама́рчик (Г. Барв.). Так той меч на ка́нцурки й розско́чився (Манж.). Соло́му б’є на ґа́нзур (Сл. Гр.)].
Резать на -ки́ – криши́ти, кра́яти, батува́ти; срвн. Ре́зать, Кроши́ть.
Составлять из -ко́в – штукува́ти. [Штуко́вана спи́нка в паляту́рці (Звин.)];
2) (
ломоть) ски́ба, ски́бка, ски́бочка, кусо́к, ку́сень, шмато́к, лу́ста, лу́стка, лу́сточка, парти́ка, (диал.) кі́мса, ла́манець, ми́нтус. [Відрі́зав ски́бку хлі́ба і гру́бо посоли́в її́ (Коцюб.). Ски́бка кавуна́, ди́ні. Бог дав рото́к, дасть і кусо́к (Номис). До́брий ку́сень лежа́в у ньо́го за па́зухою (Франко). Хлі́ба шмато́к дасть біг (Номис). Хоч я́шна лу́ста, та пшени́чне сло́во (Номис). Лу́стку хлі́ба посолю́ (Кониськ.). Іди́ роби́ти на хлі́ба парти́ку (Сл. Гр.). Пасту́х за воро́та, кі́мса в йо́го коло ро́та (Номис). Ішо́в ста́рець по доли́ні з ламанця́ми у торби́ні (Гліб.)].
-чек (ломтик) сала – крише́ник. [На стіл по́вну ми́ску са́ла крише́никами (Кониськ.)].
Он имеет -со́к хлеба – він шмато́к хлі́ба ма́є; він живе́ в доста́тках, він не зна́є біди́;
3) (
клочок) кла́поть (-птя), кла́птик, ла́тка, ла́точка, ски́бка, ски́бочка. [Купи́в кла́птик землі́ (Грінч.). Ви́хопив з мої́х рук папі́р, порва́в і, хова́ючи кла́птики, ки́нув на ме́не по́гляд по́вний гні́ву (Васильч.). Вели́ке ща́стя – ла́точка землі́ (Коцюб.). Кру́титься оди́н з о́дним на свої́й ски́бці (Коцюб.)];
4) (
о твёрдой массе) гру́дка, гру́дочка, дріб (р. дро́бу), дрібо́к (-бка́), дрібо́чок (-чка). [Цур ду́рня та ма́сла гру́дка! (Номис). Гру́дочка со́ли (Сл. Гр.). Дріб со́ли, дріб! (Веснянка). Да́йте со́ли два дрібо́чки, посоли́ти огіро́чки (Пісня). Дово́лі ки́нуть ку́рева дрібо́чок (Л. Укр.)].
-со́к, -со́чек сахара, мела, льда – гру́дка, гру́дочка цу́кру, кре́йди, льо́ду;
5)
-со́к (материи: штука) – шту́ка, (полотна: скаток) суві́й (-во́ю). [Прийшо́в мужи́к до крамни́ці, сукно́ огляда́є, переки́нув штук із два́дцять, все не добира́є (Рудан.)].
Ме́дленно, нрч.
1) пово́лі, пові́льно, зві́льна (
реже зво́льна), пома́лу, (не спеша) по́ва́гом, спо́ва́гом, зва́гом, прокві́льно, прокво́листо, спрокво́ла́, прокво́лом, покві́льно, покво́лом, для́во, (зап., пров.) пи́няво, (о ходьбе, езде ещё) ти́хо, (вяло) мля́во; ум. пово́леньки, повільне́нько, помале́ньку, помале́сеньку. [Мина́ють дні собі́ пово́лі (Шевч.). Пил пово́лі сіда́є на зе́млю (Коцюб.). І́цик пово́леньки підганя́є коня́ку (Франко). «Зна́єте, що я ду́маю?» ліни́во й пові́льно проказа́в Володи́мир (Крим.). Зві́льна підві́в го́лову (Франко). Візни́к зві́льна тя́гся на дале́ку од вокза́ла ву́лицю (Крим.). Ї́де зво́льна (Рудан.). «Ні», ка́же, «не біг, – я пома́лу йшов» (Рудч.). Карпо́ йшов помале́ньку (Н.-Лев.). Явдо́ха по́вагом доста́ла з-за па́зухи гаманця́ (Кониськ.). Анто́сьо спо́вагом поди́бав здовж село́м до ма́тері (Свидниц.). Не біжи́, не йди шви́дко, зва́гом! (Звягельщ.). Ходи́в прокві́льно (Кониськ.). Щось гра́є на скри́пці спрокво́ла (Пачов.). Спуска́вся він із скель покво́лом (М. Макар.). Ду́ми воруши́лись в його́ голові́ яко́сь для́во, бо́язко (Н.-Лев.). Робо́та йде пи́няво (Верхр.)].
Итти -но – іти́ пома́лу (пово́лі и т. д.), іти́ ти́хою (пові́льною) ходо́ю, іти́ пома́лу-ма́лу (нога́ за ного́ю, ти́хо); ті́льки що ступа́ти, ди́бати.
Шли -но – ішли́ пома́лу и т. д., (безл.) йшло́ся по́ва́гом;
2) (
мешкотно) см. Медли́тельно 1.
Напо́р
1) (
действие) напира́ння, натиска́ння, наляга́ння, нада́влювання, оконч. напертя́ (-тя́), нати́сне[і́]ння, нада́влення, напі́р (-по́ру), на́тиск (-ку); срв. Напира́ть;
2) на́пі́р (-по́ру), (на́)тиск (-ку), на́вал (-лу), (
порыв, особ. воздушный) і́мпет (-ту). [Під напо́ром хви́лі (Франко). Тиск води́ зме́ншився (Корол.). Перед ти́ском життя́ (Корол.). Душни́й ві́тер з і́мпетом бив об го́ри (Коцюб.). Біг так шви́дко, мов і́мпетом його́ несло́ (М. Грінч.)].
-ром воды прорвало плотину – ти́ском води́ прорва́ло гре́блю;
3) нава́ла, нало́га, на́ступ (-пу);
срв. Наступле́ние 2. [На́ше ві́йсько відби́ло воро́жу нава́лу (Київщ.). Що ду́жчою стає́ нава́ла пролетарія́ту, то суцільні́шає згра́я капіталі́стів (Азб. Ком.)].
Настига́ть, насти́гнуть и насти́чь – наздоганя́ти и наздого́нити, наздогна́ти и наздогони́ти, (з)доганя́ти, (з)догна́ти, наганя́ти, нагна́ти, настига́ти, насти́г(ну)ти, (с)постига́ти, (с)пости́г(ну)ти, спобіга́ти, спобі́гти, наспіва́ти, наспі́ти, доступи́ти, надпа́сти кого́, що. [Біжи́ть садко́м, чу́є, хтось наздоганя́ її́ (Грінч.). Запряга́йте, слу́ги мої́, ко́ні вороні́ї, наздого́ньте літа́ мої́, літа́ молоді́ї! (Метл.). Біг, бач, дак і не ви́передить і не наздожене́ (Рудч.). Нагна́в її́ аж геть за село́м (Сл. Гр.). В село́ із лі́су вовк забі́г… прокля́тий люд з соба́ками насти́г (Глібів). Його́ спости́гли, як він утіка́в (Борзенщ.). Гуля́й, вороне́нький, гуля́й, врага́ постига́й! (Шашк.). Вже од’ї́хали, ве́рхами; якби́-ж то тепе́р спобі́гти! (Звин.). Життя́ недо́вго ті́шить нас, промине́, – тоді́ спобі́гти вже не час (Крим.). Лиси́ця де спобі́гла ку́рку, то – її́ (Канівщ.). Огляда́в, чи не наспіва́ пого́ня (Стор.). Ти му́сиш так заї́хати дале́ко, щоб тінь моя́ тебе́ не доступи́ла (Л. Укр.). Чи ти забу́в, що жанда́рі ле́да хви́ля надпаду́ть? (Франко)].
Насти́гнутый – наздо́гнаний, здо́гнаний, спости́гнений и спости́гнутий, спобі́гнений и спобі́гнутий.
Нет
1)
безл. глаг. – нема́, нема́є (ум. нема́єчки), (очень редко, зап.) ніт, (в детск. языке) ма; (нет и в помине, народн.) біг-ма́(є), (грубо: нет ни черта) чорт-ма́(є), кат-ма́(є), біс-ма́(є), ді́дько ма́є. [Нема́ в саду́ солове́йка, нема́ щебета́ння; нема́ мого́ миле́нького, – не бу́де й гуля́ння (Пісня). Бага́то є люде́й, нема́ люде́й-браті́в (Грінч.). Сме́рти нема́ для творці́в (Сосюра). Шука́ коза́к свою́ до́лю, – а до́лі нема́є (Шевч.). Нема́ оче́й, що ба́чити хоті́ли, нема́є ро́зуму, що зна́ння пра́гнув, нема́є на́віть самого́ бажа́ння (Самійл.). Там лю́ди до́брі, де мене́ ніт (Гол. III). Де сніг упа́де, квіточо́к вже ніт (Пісня). Гро́шей біг-ма́ (Рудан.). Землі́ вла́сної у йо́го біг-ма́ (Кониськ.). «Є гро́ші?» – «Чорт-ма́ й копі́йки» (Сл. Гр.). Всі ми тут б’ємо́сь, а ді́ла все чорт-ма́є (Грінч.). Бага́то ума́, та в кеше́ні кат-ма́ (Номис). Своє́ї землі́ кат-ма́ (Васильч.)].
У меня, у него и т. п. нет – я не ма́ю, в ме́не нема́(є), (иногда, преимущ. о членах тела и психич. явлениях: мені́ нема́), він не ма́є, в йо́го нема́(є), (иногда: йому́ нема́) и т. п. [В ме́не ба́тька нема́є (Пісня). Придиви́лися: аж одного́ ву́ха йому́ нема́ (Звин.). Стида́ тобі́ нема́! (Звин.)].
Его нет дома – його́ нема́(є) вдо́ма.
Нет ли у тебя денег? – чи нема́ в те́бе гро́шей? чи ти (ча́сом) не ма́єш гро́шей?
Нет ничего – нема́(є) нічо́го.
Нет решительно ничего – нічогі́сінько нема́.
Совершенно нет чего – зо́всі́м нема́(є) чого́, нема́ й кри́хти чого́, і звання́ (заво́ду) нема́ чого́, (диал.) нема́ ані ги́ч, (зап.) і на позі́р нема́ чого́.
Нет ни души, см. Душа́ 2. и Ни 1 (Ни души).
Нет времени – нема́(є) ча́су, нема́(є) коли́, ні́коли.
У меня нет времени – я не ма́ю ча́су, мені́ ні́коли, мені́ нема́ коли́.
Дела нет кому до чего – ба́йду́же кому́ про що. [(Пташки́) цвірі́нькають так, мов їм про зи́му ба́йдуже (Л. Укр.)].
Дня нет, чтобы я об этом не думал – дня (тако́го) (или дни́ни тако́ї) не бува́є, щоб я не ду́мав про це.
Нет сил (с)делать что – не си́ла (нема́(є) си́ли) (з)роби́ти що. [Не си́ла ту кри́вду сло́вом розби́ти (Рада)].
Нет ничего легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як…
Нет ничего выше, лучше и т. п., как… – нема́(є) нічо́го ви́щого, кра́щого и т. п., як…; нема́ в сві́ті, як…; нема́ (в сві́ті) над що; срв. Лу́чше 1. [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Сл. Гр.). Нема́ цві́ту бі́льшого та над ожи́ноньку, нема́ ро́ду рідні́шого та над дружи́ноньку (Пісня)].
Где только его нет – де ті́льки його́ нема́, (везде он вмешается) де не посі́й, то вро́диться (Приказка).
Нет как (да) нет – нема́ та й нема́; як нема́, так (диал. дак) нема́; як відрі́зано. [А в неді́леньку по-ране́ньку ко́зочки як нема́, дак нема́ (Метл.). То було́ що-дня́ вчаща́є, а тепе́р і не поба́чиш: як одрі́зано (Сл. Гр.)].
Слова нет – нема́ що каза́ти, шко́да й сло́ва, ані сло́ва, про те й мо́ви нема́, (конечно) звича́йно, пе́вна річ, зві́сно, (правда) пра́вда. [Мужи́к аж міни́ться: – «Та то, па́не, ані сло́ва! – що кому́ годи́ться!» (Рудан.)].
На нет и суда нет – на нема́ й су́ду нема́.
Нет-нет да и – коли́-не-коли́ (та й); коли́-не-коли́, а; вряди́-годи́ (та й); а коли́сь-і́нколи; нема́-нема́, та й, (в прошлом) нема́-було́, нема́, та й; було́-не-було́ (та й); ба́йдуже-ба́йдуже, та й; ні, ні, та й. [Він коли́-не-коли́ та й ска́же щось ду́же пу́тнє (Звин.). Він уже́ був заспоко́ївся, але́ ча́сом виника́ли су́мніви: коли́-не-коли́, а набіжи́ть ду́мка, що він хво́рий (М. Зеров). А вона́ вряди́-годи́ та й зазирне́ до йо́го (Крим.). А в голові́ нема́-нема́, та й майне́ яка́сь розу́мна га́дка (Крим.). Нема́-нема́, та й щось даду́ть (Гуманщ.). Він нема́-було́, нема́, та й наві́дається до свої́х ро́дичів (Звин.). І брат тоді́ ще не вмер, і ті́тка було́-не-було́ (,та й) заско́чить до нас і посо́бить (Звин.). Не лащі́ть цього́ соба́ку, бо він ба́йдуже-ба́йдуже, та й кусне́ за па́лець (Звин.). А він ні, ні, та й бо́вкне таке́, що ку́пи не де́ржиться (Крим.)];
2)
нрч. отриц. – ні, (зап., нелитер.) нє, (очень редко) ніт. [Люблю́ тебе́, доба́ переходо́ва, за вла́дне «так» і непокі́рне «ні» (Сосюра). «Пі́деш ти до йо́го?» – «Ні» (Сл. Гр.). Скажи́ пра́вду ти мені́, а чи лю́биш мене́, чи ні (Пісня). Мо́же син мій бу́де у кому́ні, а як ні, то, мо́же, мій ону́к (Сосюра). «Хо́чеш?» – «Нє, не хо́чу» (Брацл.). Оде́н брат був бага́тий, а дру́гий нє (Звин.). Мо́же ви́йде, а мо́же й ніт (Свидн.). Каза́в, ду́рню, мовчи́; ніт, патя́кає? (Мирний)].
Да или нет? – так чи ні?
Ни да, ни нет – ні так і не ні; ні так, ні сяк.
Ан нет! – ба ні!
Да нет – та ні, ба ні. [«Здає́ться, дзво́нять». – «Та ні, то лю́ди гомоня́ть» (Шевч.). «А що се га́лас на́че?» – «Ба ні, се спів» (Грінч.). Ти сміє́шся, а я пла́чу; ба ні, не пла́чу – регочу́сь (Шевч.)].
Да нет же – та ні-ж, та-ж ні, так (диал. дак) ні; (ни в каком случае) аніже́, ані́ж, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди. [«Хіба́ тобі́ тако́го ба́тька?» – «Аніже́! Аніже́! не тако́го» (Грінч.)].
Ну, нет! – е, ні! ба ні́! ну, ні́! Е, ні! цього́ я тобі́ не дам (Брацл.). «Ході́м погуля́ймо!» – «Ба ні! тре́ба працюва́ти» (Липовеч.)].
Так нет же – т[д]ак ні(-ж).
Нет ещё – ні ще, (эллиптич.) ще. [«А ви його́ ще не ба́чили?» – «Ще!» (Звин.)].
А почему (бы) и нет? – а чо́м би й ні? а чом(у́) не так?
Может быть да, может быть нет – мо́же так, а мо́же (й) ні; або́ так (воно́), або́ ні. [«Мо́же так, а мо́же ні» – пам’ята́єте є таки́й рома́н д’Анну́нціо (В. Підмог.)].
Никак нет – ні, аніже́, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди;
3)
на не́т, нрч.
а) кли́ном, скі́сно, спохо́ва. [Візьми́ лопа́ту та підструга́й оту́т зе́млю, щоб було́ спохо́ва (
сведено на нет) (Звин.)].
Стёсывать на нет – сті́сувати скі́сно (спохо́ва).
Жила (горная) сходит, сошла на не́т – жи́ла виклино́вується, ви́клинувалася;
б) (
перен.) на ні́вець, на ніщо́, ні на́ що.
Сводить, свести на не́т что – зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́). [Ти звів на ніщо́ всю на́шу спра́ву (Остр. Скарбів)]; см. Ничто́ (Обращать в -то́).
Сходить, сойти на не́т – схо́дити, зійти́ на ні́вець, зво́дитися (перево́дитися), зве́сти́ся (переве́сти́ся) ні на́ що (на ніщо́), перево́дитися, переве́сти́ся, (итти прахом) іти́, піти́ в ні́вець; (исчезать) зника́ти, зни́кнути. [Двоєду́шницька та́ктика ППС довела́, що вплив ППС’ців зійшо́в на ні́вець (Пр. Правда). Під ля́дським панува́нням звела́сь би ні на́ що на́ша наро́дність (Куліш). Бува́ють такі́ часи́, коли́ письме́нство занепада́є й перево́диться (Крим.). Пішло́ все бага́тство в ні́вець (Крим.)].
Конкуренция сошла на не́т – конкуре́нція зійшла́ на ні́вець;
4)
сщ. – ні (нескл.).
Пироги с нетом – пироги́ з та́ком (Поділля), нізчи́мні пироги́ (Сосн.).
Есть лучше нета – «є» кра́ще ніж (за, від) «нема́(є)», так кра́ще за ні.
Неты́ считать – недо́ліки лічи́ти.
Ни́жний
1) (
находящийся внизу, на низу, идущий по низу) до́лішній, (редко) ни́жній. [До́лішня части́на п’єдеста́лу (Л. Укр.). Го́сті іду́ть у дім до́лішнім вхо́дом (Л. Укр.). До́лішня часть села́ (Франко). Ембле́ми горі́шнього і до́лішнього Єги́пту (Л. Укр.). Не ви́прохав ни́жнього, не ви́просиш ви́щого (Номис)].
-ний конец стола – до́лішній кіне́ць (край) сто́лу (стола́).
-няя конечность – до́лішня кінце́вина (кінці́вка).
-ний Новгород – Ни́жній Но́вгород.
Гласные -него под’ёма – голосні́ до́лішнього підняття́ (підне́сення).
-нее окно – до́лішнє вікно́.
-няя палата (в англ. парламенте) – ни́жня (ни́жча) пала́та.
-няя полка шкафа – до́лішня поли́ця ша́хви (зап. ша́фи).
-ний Рейн – до́лішній Райн.
Верхнее, среднее и -нее течение реки – го́рішній, сере́дній і до́лішній біг ріки́ (рі́чки).
-ний этаж – до́лішній по́верх;
2) (
находящийся под низом, исподний) спі́дній. [Спі́днє жо́рно (Франко). Слабе́нький проміне́ць висві́чує на підло́зі крізь спі́дню щі́лину зачи́нених двере́й (Крим.). Закопи́лила спі́дню гу́бу (Н.-Лев.)].
-нее бельё, см. ниже -нее платье б.
-нее платье
а) (
брюки) штани́ (-ні́в), (юбка) спідни́ця;
б) (
исподнее) спі́дня оде́жа; (кальсоны) спі́дні (-ніх) (штани́), спо́дні (день), підшта́нки (-ків).
-ние слои почвы – спі́дні шари́ ґ[г]ру́нту.
-няя челюсть – спі́дня ще́лепа;
3) (
низовой) низови́й.
-ние города – низові́ міста́, міста́ в пони́ззі (ріки́, рі́чки).
-няя путина – плав (плавба́) за водо́ю;
4) (
низший) ни́жчий.
-ние присутственные места – ни́жчі урядо́ві устано́ви.
-ний чин, устар. – ни́жчий чин (-на), (рядовой) рядови́й (-вого), рядови́й (про́стий) солда́т, (унтер-офицер) у́нтер-офіце́р, (зап.) підофіце́р (-ра).
-ние чины – ни́жчі чини́.
Помога́ть, помо́чь – помага́ти, помогти́, допомага́ти, допомогти́ кому́, запомага́ти, запомогти́, спомага́ти, спомогти́ кого́ и кому́ чим и в чо́му, під(по)мага́ти, під(по)могти́ кого́ и кому́, пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти кому́, ра[я]тува́ти, поратува́ти, зарато́вувати, заратува́ти, підрато́вувати, підратува́ти, зара́джувати, зара́дити кого́ чим, у чо́му, до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) става́ти, ста́ти кому́ чим, посилко́вувати, посилкува́ти кого́, прислуго́вувати, прислугува́ти кому́ (содействовать) сприя́ти кому́, (образно) підклада́ти ру́ки під ко́го, носи́ти во́ду на чий млин; Срв. Вспомога́ть, Пособля́ть, Подде́рживать. [Якби́ не біг, хто-б нам помі́г. Роби́, небо́же, то й бог (до)помо́же. Як міг, так допомі́г (Номис). Вони́ мене́ не запомо́жуть (Номис). Не мо́жу я сьому́ запомогти́ (М. Вовч.). То бу́де йому́ Госпо́дь милосе́рдний на вся́кім мі́сті спомага́ти (Март.). Ніко́го не спомо́же, не пора́дить (Гн.). Коли́-б не я, хто-б його́ поратува́в (Кониськ.). Вже коли́ не ви, так і ніхто́ більш не зарату́є мене́. Оди́н дру́гого в робо́ті підрату́є і грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (Франко). Як пособи́ти йому́ тепе́р, то й він коли́сь у приго́ді ста́не (Грінч.). І всім йому́ прислуго́вує, що зна і що зду́жа (Квітка). Неха́й вам до́ля сприя́є (Гол.)].
Да -жет вам бог! – Бо́же поможи́ вам! Хай вам бог помага́є (помо́же)!
Если вы это предпримете, я буду вам -га́ть – якщо ви за це ві́зьметеся, я вам допомага́тиму (підпомага́тиму), пособля́тиму (підсобля́тиму), става́тиму до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги).
-га́йте друг другу – запомага́йте оди́н о́дного, става́йте до по́мочи оди́н о́дному и т. п. -га́ть кому необходимыми средствами, чем-л. необходимым – спромага́ти, спромогти́ кого́ чим. [Я-ж їх спромага́ла, в лю́ди виво́дила (Київщ.). Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю і всім припа́сом до похо́ду в туре́цькі зе́млі (Куліш)].
-мо́чь кому деньгами – (до)помогти́ кому́, запомогти́, спромогти́, заратува́ти, підмогти́, підратува́ти кого́ гроши́ма (грі́шми).
-мо́чь кому в нужде – допомогти́, спомогти́ кому́, запомогти́, поратува́ти, заратува́ти кого́ в біді́, в приго́ді.
Он -мо́г мне во всех моих нуждах – він запомі́г (заратува́в, поратува́в, зара́див) мене́ в усі́х мої́х потре́бах.
-мо́чь кому советом – ра́дою зара́дити (пора́дити) кого́, ра́ди (и ра́ду) да́ти кому́ (чим). [Ви нас за те своє́ю ра́дою зара́дите (Основа 1861)].
-мо́чь горю – зара́дити, запобі́гти, запомогти́ ли́хові, го́рю.
Как этому (здесь) -мо́чь? – як цьому́ (тут) зара́дити (пора́дити)? яку́ цьому́ (тут) ра́ду да́ти?
А нельзя ли этому (здесь) чем-н. -мо́чь? – а чи-ж не мо́жна тому́ що пора́дити (чим зара́дити)? а чи-ж не мо́жна тут чого́ вра́дити (яку́ ра́ду да́ти)?
Я тут ничем не могу -мо́чь – я тут нічо́го не вра́джу (не вра́ю).
Не знает чем и -мо́чь себе – не зна́є, чим і запомогти́ся (заратува́тися, зара́дитися), чим себе́ й пора́дити.
-мо́чь себе тем, что есть – запомогти́ся (заратува́тися, зара́дитися) тих, що є, що бог дав.
Он не знает, как себе -мо́чь в такой беде – він собі́ ра́ди не добере́ (не прибере́), він собі́ ра́ди не дасть, він не вмі́є себе́ пора́дити у цій (у такі́й) приго́ді.
Эти капли -га́ют от кашля – ці ка́плі помага́ють про́ти ка́шлю, помічні́ на ка́шель.
Это не -жет мне – це мені́ не (до)помо́же (не посо́бить), (не выручит из беды) це мене́ не зарату́є (не врату́є).
Ничто не -га́ет – нічо́го не помага́є(ться), не пособля́є(ться), ніщо́ не стає́ в приго́ді (не дає́ ра́ди).
Ничто не -гло́ – нічо́го не помогло́ся (не пособи́лося), ніщо́ не зара́дило, не вра́дило.
Это нисколько не -га́ет его счастью – це ані трі́шечки не додає́ до його́ ща́стя. -ги́те! – ра[я]ту́йте! про́бі!
Принима́ть, приня́ть
1)
что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)].
Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?;
2)
кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)].
-ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)].
-ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́.
У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися.
-ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)].
-ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)].
-ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки.
-ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві.
Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої.
Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно.
-ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние.
-ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т.
-ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение.
-ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що.
-ть на свой счёт
а) (
расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт;
б) (
отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)].
-ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта).
-ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію.
-ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти.
-ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти).
-ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го.
-ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів.
-ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́.
-ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го.
-ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́.
-ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)].
-ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння.
-ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)].
-ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що.
-ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що.
-ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким.
-ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)].
-ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт.
-ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду.
-ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне.
-ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду).
-ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду.
-ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́.
-ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́.
-ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства).
-ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки).
-ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію.
-ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до…
-ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́.
-ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)].
-нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися.
-ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру.
-ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)].
Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)];
3) (
брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)].
Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й;
4)
-ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)].
-ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти.
Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́.
-ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́;
5)
-ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)].
-ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця.
-ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)];
6) (
убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу].
-ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги.
Принима́емый – при́йманий.
При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки.
-няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го.
Прости́ бог – прости́бі, прости́-біг.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Баран
1) (
зоол.) баран; (кладенный) валах, (неклад. для племя) авряк;
2) (
баранця шкура) смух, смушок;
3) (
глупе) баран;
4) (
воен.) таран;
5) коловорот:

вернёмся к нашим баранам – (франц.) вернімось (вертаючись) до наших баранів;
горные бараны – гірські барани;
как стадо баранов – як бараняче стадо; як отара;
лупит глаза, смотрит, как баран на новые ворота – дивиться, як теля (баран) на нові ворота (двері); витріщив очі, як цап на нові ворота; дивиться, як чорт на попа; дивиться, як кошеня в каганець; витріщивсь, як коза на різника; вирячився;
смотрит бараном – витріщив очі, як баран (як теля, як коза, як цап);
стать как баран (перен.) – збараніти;
уперся как баран – уперся як баран (як цап, як свиня); затявся, хоч ріж; хоч йому кіл (коляку) на голові теши (бий, городи); [так як] на пню (на пеньку) став (на пень з’їхав); цапком став; хоч вогню до нього прикладай; ти йому «стрижене», він тобі «голене».
[Баран на лузі цінніший за барана в горах (Пр.). Вилупив баньки, як зарізаний баран (Пр.). Де пан — баран, там і мужик — хам (Пр.). Хоч ти йому коляку на голові теши, а він усе — дай та дай! Ну, люди!.. (Б.Грінченко). Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (М.Коцюбинський). — Чому він їм не наступив на шиї? Ото б то дякували !.. Барани! (Л.Українка). Заточуючись, біг скільки духу, переляканий, а за ним гнався з ломакою Максим, набагато менший за друга, але такий от затятий, — він гнав нещасного друга, як барана, вздовж по шляху, гнав його туди, де їх обох чекав порятунок. Так вони вдвох утекли від загибелі, що вже була неминучою… (І.Багряний). Цівадіс не брав кайла до рук, тинявся від одного вогнища до другого, відбирав у кого які були продукти і з того жив. їв страшенно багато, і якби його, прив’язати до ясел, у яких лежав баран, то за якийсь час там залишилися б роги та ратиці (Г.Тютюнник). Кожен баран має відповідати за свої яйця (Валерій Пустовойтенко). До наших баранів вертаючись, скажу вам, що з призводу високих небес походження і родовід Ґарґантюйський дійшли до нас повнішими, ніж будь-які інші, поминаючи родовідну книгу Месії, але про неї — мовчок, бо тут не моє мелеться, до того ж іще й враги роду людського, себто обмовники й Гіппократи, всі як один проти таких згадок (А.Перепадя, перекл. Ф.Рабле). Сеє сказавши, стиснув Росинанта острогами і, наваживши вперед списа, блискавкою злетів із пагорка на шлях. Санчо з усіх сил гукав йому навздогінці: — Верніться, пане мій Дон Кіхоте! От їй же Богу, ви вдаряєте на баранів та овець! Верніться, кажу, бодай мого батька мордувало! От уже навісна голова! Дивіться, там же нема ніякісіньких лицарів та велетнів, ані збруй, ані котів, ані щитів цілих чи ділених, ані полів лазурових чи мара їх знає яких! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). А все, що можна покласти в торбу, мої приятелі забирають собі; гребінці, ліхтарики, чашки, всілякі дрібниці й навіть віночки наречених. Здається, ми наміряємося жити ще віки. Крадемо, щоб розважитись, удаємо, ніби в нас попереду ще багато часу. Всім кортить увічнитись. Гармати для нас — просто гуркіт. Саме через таке ставлення ві́йни існують ще й досі. Навіть ті, що, власне, роблять війну, не уявляють її. Діставши кулю в черево, вони б і далі підбирали по дорозі старі сандалі, які ще можуть «знадобитись». Отак і барани, впавши в передсмертних корчах на моріжок, і далі скубуть травицю (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Демократія — це коли вовк і баран голосують з питання: що з’їсти на обід. Свобода — це коли добре озброєний баран не поділяє результатів голосування (Б.Франклін). Баран, у якого було золоте руно, багатим не був (С.Є.Лєц). 1. Реклама: Компанія “Нові ворота” пропонує металопластикові вікна і двері, виготовлені на сучасному німецькому обладнанні. “Нові ворота!” Вам буде на що подивитись. 2. Якщо після перегляду новин на російському Першому каналі раптом вимкнути телевізора, то на темному екрані можна побачити барана, а якщо дивитися всією сім’єю, то відразу декількох].
Обговорення статті
Возможность – змога, спромога, спроможність, можливість, можність, зможність, мога, (только о физич. возможности) снага, (средство) спосіб:
беспрепятственная возможность – добра змога;
давать, дать возможность – давати, дати змогу (можливість), спомагати, спомогти зробити що;
до последней возможности – до останньої змоги (можливості), поки змоги (сили), поки змога (сила), до останку;
если нет возможности – коли (якщо) нема (немає) змоги (можливості), коли не змога (не спромога, не сила), (иногда) коли не спосіб;
иметь возможность что-либо сделать – мати змогу (спромогу, спроможність, зможність, можливість) що зробити, бути у змозі (у спромозі) що зробити, бути спроможним що зробити, на що, спромагатися, спромогтися що зробити; здужати;
имеющий возможность – спроможний;
исключать, исключить возможность чего – знеможливлювати, знеможливити (унеможливлювати, унеможливити) що;
исключаю (исключая) возможность чего – не припускаю (не припускаючи) можливість;
не было возможности у кого – не було змоги (спромоги, спроможності, можливості) у кого, не мав змоги (спромоги, можливості) хто, не було як кому, несила була кому;
не имеющий возможности – неспроможний;
не исключаю (исключая) возможность чего – припускаю (допускаю) (не припускаючи, не допускаючи) можливість;
неограниченные возможности – необмежені можливості;
нет возможности – незмога (неспромога, неспроможність), несила, ніяк, нема як, (иногда) нема ходу; ані способу; немає можливості (змоги);
нет возможности возвратить долг – нема можливості повернути борг, нема звідки повернути борг;
обеспечить возможность чего-либо – уможливити що;
он не имеет возможности – він не має змоги (спромоги, спроможності), можливості), несила (незмога, неспромога, неспроможність) йому;
по возможности (по мере возможности, в меру возможности) – по змозі, по спромозі, по можливості); що мога; яко мога;
получить возможность – мати змогу; дістати, одержати змогу змогу (спромогу, спроможність), спромогтися, спомогтися на що;
предвидится, возникает возможность чего-либо – заноситься на що-небудь;
при первой (при ближайшей) возможности – при першій нагоді;
творческие возможности – творчі можливості, творча спроможність;
это даёт (открывает) возможность – це уможливлює, це дає (відкриває) можливість (змогу), це спомагає на що;
это исключает возможность – це унеможливлює, це не дає змоги;
явилась возможность – настала [добра] змога, настала можливість.
[Робимо, мамо, до кривавого поту і вже снаги не стає (Г.Квітка-Основ’яненко). Не було способу через Біг переправитися (А.Свидницький). Це ж був тоді 1890-ий рік; заносилося на війну між Росією й Австрією (А.Кримський). Ніяк їй з дому піти, бо ні на кого дитину кинути (Сл. Гр.). Поруч шафи, одбираючи їй змогу вільно відчинятись, стояв великий горорізьблений буфет, прихилившись верхівкою до стіни, що без неї він втратив би рівновагу (В.Підмогильний). — Ні, пане, не піду, незмога моя,— одмагався Санчо. — Скоро я од вашої милості одійду, зразу всяке страховіття на мене лізе, всяке марево мріється. Вже хоч гнівайтесь, хоч ні, а я од вашої парсони зроду-звіку ні на ступінь не віддалюся (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Треба будувати майбутнє. Не маю сил терпіти. Треба їхати звідси. Можливості: Переїхати до сестри. Знайти чоловіка. Прострелити собі голову. Переїхати до сестри, знайти чоловіка і прострелити йому голову (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Останнім часом Миляга провадив у кабінеті дні й ночі, завдаючи по змозі шкоди собі й Вітчизні (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). У концентраційних таборах, наприклад, у цій лабораторії життя і на цьому полігоні, ми спостерігали, що деякі з наших товаришів поводилися наче свині, у той час як інші поводилися наче святі. Людина має обидві можливості; яку з них вона реалізує, залежить від її рішень, а не від обставин (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Було дві можливості: або встати на їхню платформу, або повиснуту над нею (С.Є.Лєц). Досягнувши стелі своїх можливостей, марно намагатися пробити її головою].
Обговорення статті
Год
1) рік, (
устар.) год (гід), літо, (обыкнов. во мн. ч. літа); (умен.) річо́к, годо́к, годо́чок;
2) (
возраст, годы) вік, літа:
больше года – понад (над) рік; більш (більше) як (ніж) рік;
будущий год – майбутній, прийдешній, наступний рік;
в будущем, в следующем году – на той рік; майбутнього, наступного року; (иногда) нарік;
в год, неделю, месяц (три тысячи платы) – (три тисячі) річна, тижнева, місячна;
в годы революции, войны… – під час революції, війни…; за років революції, війни…; у роки революції, війни…;
високосный год – високосний (переступний) рік; (нар.) Касянів рік;
в молодые годы – за молодих літ (років); [за] молодого віку (иногда у молодому віці, віку); замолоду; у молоді літа (роки); у молодих літах; за молодощів;
в ночь под Новый год – уночі проти Нового року;
в один год – одного року; за один рік;
в один год пройти двухлетний курс – за один рік пройти дворічний курс;
в один год уровень воды может быть выше, в другой — ниже – одного року рівень води може бути вищий, другого [року] – нижчий;
в позапрошлом году – позаторік (поза той рік); позаминулого (передминулого) року; ген того року;
в последние годы – останніми роками; за останніх років (літ); останнім часом;
в прежние годы – за колишніх (давніх, давніших) років (літ); колись;
в продолжение [всего] года – протягом [цілого, усього] року; за (иногда через) (цілий, цілісінький, увесь) рік; цілий (цілісінький, увесь) рік (иногда разг. год); через (цілий) рік;
в прошлом году (минувшем, истёкшем) – торік (уторік, иногда разг. тогід); минулого (того) року; той (минулий) рік; у тому (у тім) році; у минулому (у минулім) році;
время года – пора (відміна) року;
в старые годы – за старих (за давніх) часів (літ, років); у старі часи; у давні літа (роки);
в 16…, 19… году – 16…, 19… року (року 16…, 19…); (иногда) у 16…, 19… році;
в течение нескольких лет – кілька років, протягом кількох років;
в этом, нынешнем году (состоится, предвидится…) – сього (цього) року, сей (цей) рік, (диал.) цьогоріч; (иногда разг. серік, сей год) (відбудеться, буде, передбачається…);
в этом, в нынешнем году 365 дней – у цьому (у цім) році 365 днів; цей рік має 365 днів;
год (два… года) тому назад – [уже] рік (два… роки) тому; буде тому рік (два… роки); за рік (за два… роки) перед цим; (зрідка) перед роком (двома роками);
года два, три, четыре тому назад – років зо два, зо три, з чотири тому;
годами стар – [на літа] старий; старого віку; старолітній;
годом позже, на год позже – на рік пізніше;
год от году; год от года; с каждым годом – рік від року (від року до року); щороку (щорік); з кожним роком (кожного року); рік у рік (иногда разг. год у год); чимрік;
годы проходят, прошли – літа (роки, иногда разг. годи) минають, минули (сходять, зійшли, переходять, перейшли); вік минає, минув (переходить, перейшов);
годы этого уже не позволяют – мій вік (мої роки, мої літа) цього вже не дозволяє (не дозволяють); із літ це мені вийшло;
два раза в год – двічі на рік;
до истечения года – до року (иногда разг. до году); поки мине рік;
до истечения года – до року;
за год перед этим, за год раньше – рік тому; рік перед цим; (зрідка) перед роком;
из года в год – рік у рік (иногда разг. повз рік); із року в рік; щороку (щорік); що не рік; (разг.) год у год;
издание текущего года – сьогорічне видання; видання цього року;
имеющий год от роду – одноліток;
каждые два, три… года – що другого, третього… року; що два, три… роки;
каждый год – щороку (щорік); кожного року; (иногда) кожен (кожний) рік;
как в какой год – як під рік (год), як до року (году);
канун Нового года – переддень Нового року; (вечір проти Нового року, давн. обряд.) Щедрий вечір;
круглый год (разг.) – цілий (цілісінький) рік; (иногда) увесь рік; (образн.) від льоду до льоду;
молодые годы – молодий вік; молоді (молодечі) літа (роки); молодощі; (перен. про юні роки) весна (провесінь, провесна);
на два, три… года, двумя, тремя.., годами раньше, позже… – на два, три роки раніш (раніше), пізніш (пізніше);
на следующий год – на той рік (иногда разг. год), наступного року;
наступил второй, третий… год – перейшло на другий, третій… рік, настав другий, третій… рік;
новый год – новий рік;
обещанного три года ждут – казав пан, кожух дам, та слово його тепле (Пр.); обіцяла (казала), а не зав’язала (Пр.); надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати (Пр.); пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне (Пр.); ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (поїли) (Пр.); ждала, ждала, та й годі сказала (Пр.); чекай, собачко, здохне конячка, — матимеш м’яса (Пр.);
один год (два, три, четыре года) тому назад – [один] рік (два, три, чотири роки) тому, (иногда) перед роком, двома, трьома, чотирма роками;
он годами (живёт в деревне) – він цілі роки (цілими роками) (живе на селі, у селі);
[он] не по годам (развит) – як на свої роки (літа, як на свій вік) [він] надто (розвинений), (иногда) [він] над свої літа (понад свій рік) (розвинений);
он получает тысячу рублей в год – він одержує (дістає, бере, має); тисячу рублів на рік (річно);
отдавать в наём на год – наймати на рік, (устар.) у год;
относящийся к этому году, этого года – цьогорічний, сьогорічний, (устар.) цьогідній, сьоголітошній;
позапрошлый год – позатой рік;
поздравлять с Новым годом – вітати (поздоровляти, здоровити, віншувати) з Новим роком (иногда Новим роком), (обряд. арх.) новолітувати;
пока позволяют годы – поки служать літа;
по прошествии, по истечении года – як (коли) вийде, вийшов (кінчиться, скінчиться, мине, минув) рік, після року, по рокові;
потерявший счёт годам – безлітній, з[а]губив лік своїм рокам;
пошёл второй, третий… год кому – пішло (повернуло, з(а)вернуло, переступило) на другий, на третій рік (на другу, на третю… весну) кому, у другий, у третій рік уступив хто;
прежде окончания года – раніш (перед тим), як скінчиться рік;
прожить молодые годы – прожити (зжити) молоді роки (літа), молодий вік звікувати, відмолодикувати;
раз в два (три…) года – раз на (за) два (три…) роки;
раз (два, три, четыре… раза) в год – раз (двічі, тричі, чотири рази) на рік (у рік), раз (два, три, чотири рази) на (у) рік;
родившийся в этом году, в прошлом году (про скот) – сьогорічний (-на, -не) (селіток), тогорічний (-на, -не) (торішняк);
с годами – з часом, з плином часу;
с году на год – від року до року;
сего года – сього (цього) року;
семь тысяч в год (плата) – сім тисяч річно;
служить по найму на год – (устар.) по годах ходити, у году бути;
смотря в какой год, в зависимости от года – як якого року, як під який рік (разг. ещё год), як до року;
с наступающим Новым годом! – з прийдешнім Новим роком!;
с небольшим два-три года – два–три роки з чимсь (з чимось, з лишком, разг. з гаком);
того года, относящийся к тому (прошлому году) – тогорічний (торішній, тоголітній);
преклонные годы – похилий вік;
такой-то год пошёл кому-либо – на такий рік пішло, звернуло кому; у такий рік уступив хто;
текущий год – цей (біжучий) рік;
уже в годах кто – уже літній (у літах, підстаркуватий, пристаркуватий, (иногда) постарий, доходжалий, підтоптаний, підстарок) хто, уже літня (підстаркувата) хто, уже немолодий на літа (віком) хто;
учебный год – шкільний, академічний рік;
через год – через (за, у) рік (иногда разг. у год), по року (до року), (иногда) нарік;
что год, то дитя рождается (разг.) – що рік, то й прорік;
что ни год – що рік (що не рік);
этого года; относящийся к этому (настоящему) году – сьогорічний (иногда цьогорічний, серічний), сьоголітній.
[Року 1896 я оженився: маю четверо дітей (Коцюбинський). Мій неньо вже старий, приношений… (Федькович). Меду в його від льоду до льоду без виводу (Кониський). Укороти Боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить (Шевченко). А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь (Свидницький). Заживай світа, поки служать літа (Пр.). Безлітній дід (Сл. Гр.). Бичок торішняк (Сл. Гр.). А я молода, як ягода. Не піду заміж за рік, за два (Н. п.). Чекай мене, дівчино, до року (Сл. Гр.) Не журися, серце моє, Нарік сподівайся (Сл. Гр.). 1. З віком людина по-різному ставиться до Нового року. В дитинстві: скоріше б Новий рік! Пізніше: скоро Новий рік. В старості: знову Новий рік?! 2. Ви за свої сорок з гаком для нас не лишили ні гори, ні копанки, тому без зайвого виску мусите десь розчинитися (В.Діброва). — Та в кожнім разі я не вийду заміж за такого підстарка, як тато! — зопалу мовила вона і з запалом додала: — Будь певна! (Г.Кирпа, перекл. Кристіни Фалькенланд). — Що ти більше любиш — вино чи жінок? — Це залежить від року виготовлення].
Обговорення статті
Деньги – гроші, (иногда) гріш, (деньга, собир.) грошва, (средства) кошт (кошти), (шутл.) купило, платило, побрязкачі, (жарг.) бабки, бабло:
ассигнованные банком деньги – гроші, що асигнував банк;
ассигнованные деньги – асигновані гроші, кошти;
без денег – без грошей, безплатно (беззаплатно), не за гроші, не за плату, за так гроші (грошей), дурно (задурно, задарма, дарма), за спасибі;
без денег человек худенек – без грошей чоловік не хороший (Пр.); без грошей чоловік як дурень (Пр.); без грошей, як без очей (як без рук) (Пр.); то пан хороший, як багацько грошей (Пр.);
бешенные деньги – скажені (страшні) гроші;
больше денег — больше хлопот – сіль для їди, а гроші для біди (Пр.); великі гроші — готова біда (Пр.); гроші біду роблять найбільшу (Пр.); гроші не знать що, та спать не дають (Пр.); грошей багацько [на світі], а щастя мало (Пр.); гроші то й роблять біду (Пр.); срібло та злото тягнуть у болото (Пр.); з золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно (Пр.);
большие деньги – грубі гроші, великі гроші, великий гріш, великі кошти;
брат-брат, сват-сват, а денежки не родня – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня (Пр.); хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри (Пр.); сват не сват, а мого не руш нічого (Пр.);
бросать деньги (деньгами) – сипати (розкидатися) грішми (грошима), тринькати (розтринькувати) гроші;
бумажные деньги – паперові гроші;
быть при деньгах – мати гроші, бути при грошах (з грішми);
ввиду отсутствия денег – за браком (через брак) грошей, через безгрішшя (безгрошів’я), бо нема (немає) грошей;
взыскивать деньги – стягати гроші з кого;
вносить деньги кому – платити гроші кому; (куда) вкладати гроші куди;
возврат денег – повертання, повернення грошей;
вот уже и нет денег – от і по грошах;
время – деньги – час [є] гроші;
выдавать деньги – виплачувати гроші;
выдача денег – виплата грошей;
давать, дать деньги взаймы – позичати, позичити гроші, давати, дати у позику (позичку) гроші;
денег куры не клюют – грошей і кури не клюють (і свині не їдять; хоч греблю гати), грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха), валява грошей;
денег нет – грошей нема (немає), (шутл.) на гроші сухо, грошей голо, у кишені [аж] гуде, у кишені вітер віє (вітри віють), (иногда) дюдя в кишені свистить;
денег не хватает – бракує, не стає грошей;
денег ни гроша – грошей ні копійки, (разг.) грошей Біг дасть (катма);
денег стоит (разг.) – недешево (дорого);
деньги — дело наживное – гроші — набутна річ (Пр.);
деньги медные, серебряные – мідяки (мідні гроші), срібняки (срібні гроші), срібні;
деньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні гроші, легкий гріш;
деньги не пахнут – грошам лиця нема;
деньги не щепка – гроші не полова;
деньги не щепки — на полу не подымешь – грошей на дорозі не назбираєш (Пр.);
деньги обесцениваются – гроші знецінюються;
деньги разошлись – гроші вийшли, (образн.) гроші розкотилися;
деньги счёт любят – копійка любить, щоб її рахували (лічили) (Пр.); гроші лічбу люблять (Пр.);
есть деньги у кого – має гроші хто, є гроші в кого, (образн.) копійка волочиться у кого;
забронировать деньги за учреждением – забезпечити гроші за установою;
за деньгами – по гроші;
за деньги – за гроші, за плату; заплатно;
за наличные деньги – за [гроші] готові, за готівку;
за небольшие деньги – не за великі гроші, невеликим коштом, недорого;
за неполучением денег (в конце фразы) – бо не одержано гроші;
из-за денег – через гроші;
карманные деньги – кишенькові гроші;
копить деньги – складати (збивати, ховати) гроші, збивати гроші докупи;
кормовые деньги – харчові гроші, харчове;
кровные деньги – кривавиця;
крупные деньги – великі (великими купюрами, недрібні) гроші;
куча денег – купа (сила) грошей (грошви);
лишние деньги – зайві гроші; лежані гроші;
любящий деньги – грошолюбний, грошолюб;
мало денег – мало грошей, грошей не гурт, грошей (на гроші) тонко, на гроші скупо;
мелкие деньги, мелочь – дрібні [гроші], дрібняки;
наградные деньги – нагорода грішми;
наличные деньги – готові гроші, готівка (редко готовик, готовина, готовизна);
на чистые деньги – на готові гроші;
на это я издержал все деньги – на це я поклав усі гроші;
недостаток в деньгах – брак (недостача) грошей, скрут (скрута) на гроші; сутужно на гроші, грошова скрута;
не имеющий денег – безгрошовий; (жарт.) безгрішний;
немалые деньги – великі (немалі) гроші, чималий гріш;
не стало денег – не стало (не вистачило, забракло) грошей;
ни за какие деньги (разг.) – ні за які гроші, ні за яку ціну; нізащо; хоч убий;
обратить в деньги что – повернути на (в) гроші що, (иногда) згрошити що; обернути на гроші;
обращение денег – обіг грошей;
он не при деньгах – він не має грошей, нема в нього грошей, він не при грошах;
он падок на деньги;
алчный, жадный до денег (разг.) – він ласий на гроші (до грошей), він жадібний на гроші;
остальные деньги – решта грошей;
отмывать деньги – відмивати гроші;
отпускать деньги – видавати, давати гроші;
отсутствие денег, перен. – безгрішшя;
очень много денег – дуже багато грошей, (иногда) грошей прірва (сила), до смутку грошей;
подъёмные деньги – гроші на переїзд, переїзні гроші, переїзне; дорожнє; допомічне;
потерять деньги – загубити гроші, (жарт.) посіяти гроші; (в операции) втратити гроші;
предоставлять деньги – уділяти гроші, кошти;
представлять деньги – подавати, здавати гроші;
прогонные деньги – прогони;
растранжирить деньги – розтринькати (протрясти) гроші;
свободные деньги – вільні (гулящі) гроші;
собирать, собрать деньги – збивати, назбивати грошей; збирати гроші; назбирати грошей; (образн.) у кулак дбати;
собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что – збитися (спромогтися) на гроші;
собраться с деньгами – спромогтися (збитися) на гроші;
сорить деньгами – сипати грішми, сипати гроші як полову, гатити гроші, (лок.) розкомашувати гроші;
суточные деньги – добові [гроші];
только ума на деньги не купишь – за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш (Пр.);
требовать деньги – правити гроші;
тряхнуть деньгами – сипнути грішми;
туго с деньгами – сутужно з грішми (з грошима), грошей тонко, куцо на гроші;
у меня все деньги вышли – у мене [вже] по [всіх] грошах, я витратився (вивівся, звівся) з грошей, я геть-чисто витратився, я [геть-чисто] згрошився, (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє);
употребить деньги на что – повернути (обернути) гроші на що;
шальные деньги – дурні гроші.
[Хитро-худро і невеликим коштом (І.Котляревський). Платити треба, а платила ніде взяти (О.Кониський). Аби були побрязкачі (побренькачі), то будуть і послухачі (Номис). Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть тонко (С.Васильченко). Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо (В.Стефаник). Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать (Сл. Гр.). З грошима куди схочеш — доскочиш (Пр.). Збився Пилип і на хату (Сл. Гр.). Хлопець теж за нею пішов, невиразно сподіваючись, що на сходах темно і він зможе там поцілувати її, хоч цим винагородити себе за прикрості в театрі й марно потрачені гроші (В.Підмогильний). Трамваї, гроші і серця, комоди й долі спливають плавом без кінця брудні і голі (В.Стус). Які зачовгані антракти! Панки долонь тут не шкодують. Вони підписують контракти, а потім шумно аплодують. Я знаю: їде з Відня шулер. О, так, рулетки тут хороші. Йому байдуже — Ліст чи Шуберт, Йому хоч Моцарт — аби гроші (Л.Костенко). Це малі гроші, але коли в кишені – голий вася, то й такі бабки в радість (А.Дністровий). Ми редагували чиїсь промови, вели семінари для молодих лідерів, проводили тренінги для спостерігачів на виборах, складали політичні програми для нових партій, рубали дрова на дачі Болікового тата, ходили на телевізійні ток-шоу захищати демократичний вибір і відмивали, відмивали, відмивали бабло, яке проходило через наші рахунки (С.Жадан). Говорили про гроші, Як про зорі, рахували… Недовго бути нам разом з такою сумою (В.Слапчук). Вона вибирала голих провінційних дуреп. Кохання — це фуфло, над яким кружляють гроші і тваринне злягання. Ось вам і вся любов. Бабло і трах. За цим і жерти не встигаєш (О.Ульяненко). Вигрібаю зі схованки останні гроші. Гроші ніколи не матимуть наді мною влади, я не бачу сенсу. При цьому сенс у грошах бачать усі інші, хто пов’язаний із моїм мізерним існуванням (Б.Редінґ). Крім того, він сподівався, що на цьому діло не стане, що векселі не будуть вчасно оплачені і продовжаться – тоді його любі грошики, відгодувавшись у лікаря, як на доброму курорті, через якийсь час повернуться до нього такими кругленькими й повненькими, що і в мішок не потовпляться (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Ніч у польоті, і сто тисяч зірок над головою, і тихий спокій на душі, і кілька годин, коли ти стаєш ніби володарем Всесвіту,— їх за гроші не купиш (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). — Ні, брате, — обірвав його алхімік, — не треба. У разі небезпеки Нунцій допоможе мені грошима, щоби чкурнути звідсіля. Бережіть свої побрязкачі для тамування власних болещів (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «До такої сукні тобі потрібен інший чоловік, що має багато грошей…». Вона розсміялась: — Ті, що мають багато грошей, здебільшого бридкі люди, Роббі. — Але ж гроші не бридкі… Правда? — Ні, — відповіда вона, — гроші — ні… — Так я й думав… — А хіба ти вважаєш, що це не так? — Ні, не вважаю, — відповів я, — гроші, щоправда, щастя не дають, але якось дуже заспокоюють… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Це не гроші, — сказав я. — Гроші зеленкуваті, і на них написано «In God We Trust». І ще на них повинен бути портрет померлого американця, тому що гроші випускаються в Америці. А це не гроші (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). За гроші ми змушені платити свободою (Р.Л.Стівенсон). Той, хто одружується заради грошей, має хоча б розумний привід (Ґ.Лауб). Є речі важливіші за гроші, але без грошей ці речі не купиш (П.Меріме). Коли я був молодий, я думав, що гроші — це найголовніше в житті. Коли я постарів, я переконався, що так воно і є (О.Вайлд). 1. Гроші — це бруд. Але іноді так хочеться побути свинею! Особливо під Новий рік… 2. — Чом не купиш? — Бо купила не маю. 3. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо. 4. Усіх грошей не заробиш — частину доведеться вкрасти. 5. Якщо гроші — зло, то не дивно, що добрим людям їх завжди бракує! 6. Батькам на замітку. Ваша дитина остаточно подорослішала, якщо на запитання про подарунок на день народження відповідає: «Краще грошима». 7. Любов за гроші обходиться дешевше].
Обговорення статті
Отчаяние, отчаянье – розпач; розпука; відчай, безнадія:
в отчаянии – в розпуці (в розпачі, у відчаю);
впадать, впасть (приходить, прийти) в отчаяние – удаватися, удатися (упадати, упасти, поринати, поринути) у розпуку (у розпач, у відчай), піддаватися розпуці, розпачувати;
охватывает отчаянье – охоплює відчай;
под влиянием отчаяния – з розпачу, з відчаю;
полный отчаяния – розпачливий, розпу́чливий;
приводить, привести в отчаяние кого – доводити (призводити), довести (призвести) до розпуки (до розпачу, до відчаю);
приходить, прийти в отчаяние – впада́ти, впа́сти в ро́зпач, в розпу́ку, в безнаді́ю, збезнаді́їтися;
с отчаянием – розпачливо;
с отчаянием в голосе – відчайним голосом; розпучливо;
я в отчаянии, что не могу… – мене аж розпука (розпач, відчай) бере, що не можу…
[Гля́ну на ді́вчину – бліда́, грізна́, сама́ ро́зпач гірка́я (М. Вовчок). Страшна́ безнаді́я німа́ стисну́ла їй ду́шу (Б.Грінченко). Уда́рила з розпу́ки об по́ли рука́ми (Г. Барвінок). Гля́нула на йо́го розпа́чливим по́глядом (АС). Відчай — це страх без надії (Р.Декарт). Як приємно впадати в безнадійний відчай. Це дає право дутися на весь світ (Ж.-П.Сартр). Проте відчай не брався його. Дуже-бо багато він перетерпів, щоб ще впадати в відчай (І.Багряний). — В кожнім разі, Санчо, прошу тебе, не впадай на дусі, — підбадьорював його Дон Кіхот. — А в моїй безстрашності ти сам зараз пересвідчишся. — Та дасть Біг, не впаду вже, — відповів Санчо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). На тому горищі бакаляр пережив чимало сумнівів, спокус, тріумфів і поразок, плачів із розпуки та радощів молодості, що ними легковажить, а чи гордує життя доросле, і про які в нього лишилися туманні спогади, поточені забуттям (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Розпач із невблаганною очевидністю стверджує себе як єдину автентичну реацію на нонсенс життя (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Я міркував тверезо, без розпачу. З розпачем думаєш про інших (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері)].
Обговорення статті
Перекошенный – перекошений, скривлений, покривлений, покошений, перекривлений, перехняблений, перекособочений.
[У вікні замаячив жіночий очіпок, у другому скривлене заплакане лице дитини (П.Мирний). Причепуривсь перед дзеркалом, трохи- не плюнув на свою покривлену карикатуру в дзеркалі, ще й поплямовану мухами (І.Нечуй-Левицький). Старі високі груші вкривали гіллям убогу перехняблену хатину (І.Нечуй-Левицький). Хома з перекривленим ротом, весь мокрий, блищав од поту (М.Коцюбинський). Він тоді так дав мені носака під бік, що я з тиждень перехняблений ходив (Гр.Тютюнник). Довго стояв «ЦЕРАБКООП» перехняблений, очевидно, пошкоджений безнадійно (І.Багряний). Покривлені двері відхилилися в сіни, де лежить мертва жінка; сніг коло неї наметений (В.Барка). Щоправда, й він не зміг опертися спокусі й став, щоб поглянути на чудернацьких мідних коней, що мчали з-за огради, з-під самої церковної стіни, величезні, розвихрені, дико прекрасні коні, запряжені в легкий повіз на двох височенних колесах, на вузькій перекладині повозу стояв могутній голий, також мідний, чоловік з віночком круглих листків навколо чола, а поряд, намагаючись дістати рукою повозу, біг ще один мідний і голий, але зі змученим, перекривленим від знемоги обличчям, і всі м’язи на його тілі були напружені до краю, в той час як у того, що стояв на повозі, тіло лагідно круглилося випуклостями, вилискувало від спокійної краси (П.Загребельний). Низенький клуб і контора правління, які містилися під одним дахом, дивилися на Турбая перекошеними, підсліпуватими віконцями (Микола Руденко). Замість тину від вулиці кілька жердин на стовпцях, прикручених дротом, за хатою куценький, перекособочений хлівець (Іван Кирій). — Я вам кажу. І час такий настане. Хто що посіяв, той те і пожне. Флоренція болить. Флоренція повстане. Флоренція тиранів прожене. Вона змете палаци їхні й замки, вона такий утне їм карнавал, що тільки чорт знайшов би там уламки од жаху перекошених дзеркал! (Л.Костенко). Дивіться цей сміх покривлений, та не зазирайте в рот. Дивіться цей сміх — споріднений, близький до ваших чеснот (В.Стус)].
Обговорення статті
Помогать, помочь – допомагати, допомогти, помагати, помогти кому́, запомага́ти, запомогти́, спомага́ти, спомогти́ кого́, кому́ чим, в чо́му, підпомага́ти, підмага́ти, підпомогти́, підмогти кого́, кому́, пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти кому́, рятува́ти, порятува́ти, зарято́вувати, зарятува́ти, підрято́вувати, підрятува́ти, зара́джувати, зара́дити кого́ чим, у чо́му, до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) става́ти, ста́ти кому́ чим, посилко́вувати, посилкува́ти кого́, прислуго́вувати, прислугува́ти кому́ (содействовать) сприя́ти кому́, (образно) підклада́ти ру́ки під ко́го, носи́ти во́ду на чий млин:
Бог [на] помочь – помагайбі, (диал.) помайбі; Боже поможи, помагай Біг;
да поможет вам Бог! – Бо́же поможи́ вам! Хай вам Бог помага́є (помо́же)!;
если вы это предпримете, я буду вам помога́ть – якщо ви за це ві́зьметеся, я вам допомага́тиму (підпомага́тиму), пособля́тиму (підсобля́тиму), става́тиму до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги);
как этому (здесь) помочь? – як (яку) цьому (тут) раду дати?; як цьому (тут) зарадити?;
не знает, чем и помочь себе (как себе помочь) – не знає, як собі [й] раду дати; не знає, чим і запомогтися (зарятуватися, зарадитися, зарадити собі;  пора́дити себе); ради собі не дасть (не прибере, не добере);
ничем не могу помо́чь – нічим не поможу (допоможу), нічо́го не вра́джу (не вра́ю);
ничто не помога́ет – нічо́го не помага́є, (редко) не помагається, не пособля́є, не пособляється; ніщо́ не стає́ в приго́ді (не дає́ ра́ди);
ничто не помогло́ – ніщо́ не зара́дило (не помогло), (редко) нічо́го не помогло́ся (не пособи́лося), не вра́дило;
помога́йте друг другу – помагайте (допомагайте, спомагайте) одне одному; запомага́йте оди́н о́дного, става́йте до по́мочи оди́н о́дному;
помога́ть кому (необходимыми средствами, чем-либо необходимым) – допомагати (спромага́ти, спромогти́) кого́ чим;
помогите! – рятуйте!, про́бі!;
помочь горю (беде) – зарадити (запобі́гти, запомогти́) лихові (біді, горю);
помо́чь кому в нужде (нуждах) – допомогти́ (помогти), спомогти́ кому́, запомогти́, порятува́ти, зарятува́ти кого́ в біді́, в приго́ді, в потребах;
помо́чь кому деньгами – помогти́ (допомогти) кому́, запомогти́, спромогти́, зарятува́ти, підмогти́, підрятува́ти кого́ гроши́ма (грі́шми);
помо́чь кому советом – ра́дою зара́дити (пора́дити) кого́, ра́ди (ра́ду) да́ти кому́ (чим);
помо́чь себе тем, что есть – запомогти́ся (зарятува́тися, зара́дитися) тим, що є, що Бог дав;
эти капли помога́ют от кашля – ці ка́плі помага́ють про́ти ка́шлю, помічні́ на ка́шель;
это лекарство очень помогает – ці ліки дуже помічні;
это мне не поможет – це мені́ не помо́же (не допоможе, не посо́бить), (не выручит из беды) це мене́ не заряту́є (не вряту́є);
это нисколько не помога́ет его счастью – це ані трі́шечки не додає́ до його́ ща́стя.
[Якби́ не Біг, хто б нам помі́г (Пр.). Допоможе, як кобилі заєць (Пр.). Допомагати: з калюжі та в болото (Пр.). Здибався біб з цибулею: — Помайбі, плаксьо! А вона йому відповіла: — Бодай здоров, пучичерево! (Казка). Сказала: «Помагай Біг, діти!  Чого сумуєте ви так? Чи не остило тут сидіти? Оце гуляють наші як! Мов божевільних, нас морочать, Сім літ, як по морям волочать; Глузують, як хотять, із вас, Але з другими бахурують, Свої ж жінки нехай горюють, Коли водилось се у нас? Послухайте лиш, молодиці, Я добрую вам раду дам; І ви, дівчата білолиці, Зробім кінець своїм бідам, За горе ми заплатим горем — А доки нам сидіть над морем? Приймімось, човни попалім. Тогді і мусять тут остаться І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім» (І.Котляревський). І всім йому́ прислуго́вує, що зна і що зду́жа (Г.Квітка-Основ’яненко). Дай Боже вам, панночко, вечір добрий! Нехай вам Бог помага! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як міг, так допомі́г (Номис). Вони́ мене́ не запомо́жуть (Номис). Роби́, небо́же, то й Бог помо́же (Номис). Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває… Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати (Т.Шевченко). Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю і всім припа́сом до похо́ду в туре́цькі зе́млі (П.Куліш). Череваня полюбили й шанували, бо був козак-друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить (П.Куліш). Вже й сини Шрамові підросли і допомагали батькові у походах (П.Куліш). І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба (Г.Барвінок). Ви нас за те своє́ю ра́дою зара́дите (Основа). Не мо́жу я сьому́ запомогти́ (М.Вовчок). Коли́-б не я, хто-б його́ поратува́в (О.Кониський). Я ж тобі кажу: зумію сій біді запомогти (Яків Щоголів). — Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! (М.Кропивницький). Скрізь встигала в роботі і в хаті, і в дворі, ще й на току та в клуні Романові помагала (І.Нечуй-Левицький). Лежала вона й тихо стогнала. І ліки вже не помагали (І.Нечуй-Левицький). Милевський робить загальний поклін і кидається за Сапею помогти їй одягтись (Л.Українка). То бу́де йому́ Госпо́дь милосе́рдний на вся́кім мі́сті спомага́ти (Л.Мартович). — Спасибі вам, серце, за добре слово. Хай вам Господь помагає, де тільки лицем обернетесь… (М.Коцюбинський). Якось-то воно буде: він, Роман, не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити… (М.Коцюбинський). Як пособи́ти йому́ тепе́р, то й він коли́сь у приго́ді ста́не (Б.Грінченко). Демид і своєю особистою лікарською роботою, і матеріально запомагав усіх тих, хто зазнав якого лиха (Б.Грінченко). Вже коли́ не ви, так і ніхто́ більш не зарату́є мене́. Оди́н дру́гого в робо́ті підрату́є і грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (І.Франко). І те сказать, про хлопа дбав він, Як дбав про коней і волів; Взимі три вози дров давав він, Щоб хлоп продроглі кості грів; Весною хлібом спомагав він, Щоб літом з голоду не млів (І.Франко). Уже пок. Іван Верхратський у своїй праці про говір галицьких лемків звернув був увагу на те, що в лемківському говорі часто стрічаються стягнені форми дієслів. На думку Верхратського, ці форми стрічаються особливо в Сяніччині. Такі самі скорочення стрінув я також у Ліському повіті в селах Явірець, Луг, Завій, Струбовиська. Говорять там: «няй ся ке» (кає) — нехай боїться; «він газде» — (газдує); «няй варе» (варує) — береже; смаке — смакує. Побіч того стрічаються там такі загально вживані на Лемківщині форми, як: возь, подь, тра, смоть або смонь, ідь, шмар, понайбі або помайбі (помагайбіг), не бамся (не боюся); мам, меш, ме (маю, маєш, має) (Франц Коковський). — Аж п’ятеро. Але одна — Боже мій! Суща Беатриса! Таке біляве, тихе, а тиха вода, кажуть, береги рве. Як її? Наталка? Ні… Настунька? Теж ні. Тільки умова — це моя. — Та бери їх усіх! — понуро сказав Степан. — Єсть мені час до дівчат! — Даремно. Учені пишуть, що це допомагає обмінові речовин (В.Підмогильний). І коли Матвій зійшов з Григорчукової нивки й уважно зайнявся підпорою одної гілляки на щепі, що занадто гнулася під тягою овочів, у той час його поздоровив здалека хрипливий баритон чоловічого голосу. — Помайбі, дядьку Матвію!.. Матвій піднімає голову. — Дай-бо здоров’я! — автоматично відповів Матвій і побачив на своїм полі Григорчука (У.Самчук). Я ж їх спромага́ла, в лю́ди виво́дила (АС). Слухаючи тої мови, Дон Кіхот тільки посміхався, а потім заговорив упевнено і спокійно: — Ех ви, ница ницота і підла підлота! То це, по-вашому, розбій — кайдани розбивати, невольників визволяти, нужденних рятувати, похилих підіймати, бездольних спомагати? Ех ви, ледач ледача і темна темнота! Не дав вам Бог підсліпим вашим розумом спізнати всю велич мандрованого рицарства, не дарував за гріхи ваші свідомості, що не тільки самого такого рицаря, ба й тінь його повинні ви шанувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантес). Допоможи собі сам і тоді кожен тобі допоможе (Ф.Ніцше). Не лізь в душу ближнього в галошах. І навіть якщо ти витреш ноги, все одно не допоможе (С.Є.Лєц). Народ тепер, перш ніж помогти людині в біді, спочатку зніме ту біду на телефон]. Обговорення статті
Смерть
1) смерть, (
кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха;
2) (
прост.) горе, біда, смерть;
3) (
прост., очень) до смерті:
бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть;
борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна;
быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти;
видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть;
видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.);
внезапная смерть – нагла (раптова) смерть;
вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті;
гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті;
двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.);
до смерти, разг. – (очень) до смерті;
лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі);
любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть;
мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість;
на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́;
насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть;
нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть;
обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту);
осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого;
осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту);
отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого;
от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.);
от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.);
пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих;
перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.);
помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху;
постигшая смерть – спостигла смерть;
промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть;
просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі;
смерти подобно – як смерть;
смерть как хочется – до смерті хочеться;
смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа;
смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.);
спасти от смерти – визволити від смерті;
стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати;
[только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого;
убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть;
ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма;
хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть.
[Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схожа на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Життя — черга за смертю, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів].
Обговорення статті
Стремительный – навальний, напористий; (быстрый) швидкий, бистрий, прудкий, шпаркий, невпинний, (бурный) бурхливий; (порывистый) рвучкий, поривчастий, поривний; (крутой, вертикальный) стрімкий, стрімливий, стрімголовий; (молниеносный) блискавичний:
стремительная атака – навальна атака;
стремительная река – швидка (бистра, шибка́) ріка;
стремительный бег времени – невпинний біг часу;
стремительный ветер – рвучкий (поривчатий, поривчастий, поривний) вітер;
стремительный рост инфляции – стрімке зростання інфляції;
стремительный рост промышленности – швидкий (бурхливий) розвиток промисловості;
стремительный удар – блискавичний удар.
[Удосвіта Кондров швиденько вийшов, Того нового воєводу кинув, Сів на коня невпинного, прудкого Та й полинув (А.Кримський). Сонце сліпуче било в очі, виринаючи з-за далеких сизих гребенястих пасом. Розмальовувало стрімке бескеття і всю панораму різноманітними фарбами, як геніальний маляр (І.Багряний). Власне, ніякої річки там і не було, ще так лишень, річечка чи джерело. Але мальовниче. Падала та річечка стрімким водоспадом серед надзвичайних у своїй первісній красі урвищ і шуміла-шуміла (І.Багряний). Навальний вітер рве полу накидки, — Ні затишку, ні проблиску ніде (М.Бажан). Жертви навального плину, оце збагніть: часу хода — лиш мить непроминального. Що приспішалося, вигине і мине нам відкривається стале одне (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Глянь на полум’я: стрімко злітаючи вгору, воно не може ні прослатися, ні пригнутись, ані перепочити. У такому ж постійному русі й наш дух: що більше в ньому запалу, то жвавіший, завзятіший його стрімливий злет (А.Содомора, перекл. Сенеки). Минають дні я один Любов тече мов вода стрімлива Любов тече Як життя ліниве І як сподівання глумливе (Павло Матюща, перекл. Ґ.Аполінера)].
Обговорення статті
Толк
1) (
разум) толк (товк), тяма, глузд, розум, інтелект, (прок) користь, пуття, добро, (мнение, суждение, устар.) думка, міркування, (толкование, устар.) тлумачення, (смысл) сенс, рація, зміст;
2) (
пересуды, разговоры, уст.) пере́су́ди, розмови, балачки, (молва, слухи) чутка, чутки, поголо́ска, по́голос, поголо́сок;
3) (
разновидность учения) напрям (спрямування), (рел.) секта:
без толку – без пуття; без ладу; безглуздо; (разг.) по-дурному;
взять в толк – узяти до тями (у тямки, у тямок); добрати розуму; зрозуміти; збагнути; уторопати;
во всем этом мало толку – в усьому цьому мало глузду (сенсу);
в толк не возьму – невтямки мені; не доберу розуму (ума); не второпаю (не збагну);
где ум, там и толк – де голова, там і розум (Пр.); де розум, там і глузд (Пр.);
говорите толком – кажіть ладом;
дать толк чему – дати лад чому; довести до пуття що;
делать не спеша, с толком – не поспішаючи робити; покладаючи робити;
добиться толку – допитатися; дійти пуття, добитися толку;
другого толка – іншого штибу;
знать (понимать) толк в чём – розумітися (знатися) на чому; тямити силу в чому; смак знати в чому;
из него толк выйдет (будет) – з нього будуть люди; з нього буде пуття; з нього щось [путнє] буде;
какой толк в том… – який сенс в тому;
не будет из этого толку – не буде з цього діла (ладу, пуття, добра); (фиг.) з цього дива не буде пива (Пр.);
не будет толку из кого – не буде пуття з кого; нічого не вийде з кого; добра не буде з кого;
повод к толкам – привід до пересудів (балачок, розмов);
поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно);
пошли толки о ком – узяли на язики кого;
православные старообрядческого толка – православні-старообрядці;
сбивать, сбить с толку кого – спантеличувати, спантеличити кого; збивати, збити з пантелику кого; збивати, збити з плигу (з пливу) кого; затуркувати, затуркати кого (голову кому); забивати, забити баки кому;
сбиваться, сбиться с толку – спантеличуватися, спантеличитися; збиватися, збитися з пантелику (з плигу, з пливу); затуркуватися, затуркатися;
сбитый с толку – спантеличений, заторо́плений;
старый волк знает толк – вовк старий не лізе до ями (Пр.); був вовк у сіті, був і перед сіттю (Пр.); старий вовк лапу собі відгризе, а в руки не дасться (Пр.); мудрий не лізе під стіл (Пр.); старого лиса не виведеш із лісу (Пр.); старий кінь знає, де йому сідло долягає (Пр.);
с толком (говорить, делать что-либо) – з розумом (розумно, розсудливо, з розсудом); до пуття (до діла, до ладу);
что из него толку? – який з нього пожиток?;
что толку? – який сенс?;
шуму много, а толку мало – галасу багато, а діла мало (Пр.); діла на копійку, а балачок на карбованець (Пр.); хвальби повні торби, а в торбах нема нічого (а в тих торбах пусто) (Пр.); розносився, як чорт (як дідько) з бубном (Пр.).
[Збився з пантелику, як пияк з дороги (Пр.). На лихо Бог дасть толк (Номис). У нашому повку чортимає товку (Номис). Еней од страху з плигу збився (І.Котляревський). — Бог з вами, добродію! .. Що ви говорите! Я річі вашої в толк собі не візьму… (І.Котляревський). — Наші догадуються, хто це похазяйнував, та мовчать, а пан утямку ніяк не візьме (Панас Мирний). — Чи можете утямки взяти ви, Що горя мав я вище голови (М.Зеров). Жінка Тельє та двоє дорослих синів його не могли взяти втямки, чому такий працьовитий чоловік кинув роботу (М. Коцюбинський). Певні були, що ті не втечуть.., але не могли добрати розуму, як їх узяти (Б.Грінченко). — Та ну тебе! Як сам був непутящий, Той інших любиш збити із пуття (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра). — Бо треба нам, чого не знаєм ми, Що знаємо — з того пуття немає (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — А що ж ми робитимемо в тому комітеті? А то пристати пристанемо, а толку дасть Біг… (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). — Онде диво! Подивіться! Я хотів би, як годиться, Все народу з’ясувати, Та не можу ради дати, Бо й самому не до тями… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). … мало не перехрестився з великого чуда та дива, — він ніяк не міг узяти собі в тямки що́ все це означає; його супровідники теж нічого не розуміли (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Гроші — як гній: якщо їх не розкидати, від них буде мало користі (Ф.Бекон). Сенс в житті розумієш тільки потім, але жити доводиться спочатку (С.К’єркеґор). Після вчорашнього пограбування банку грабіжникам вдалося зникнути з мільйоном доларів. Поліціянти спантеличені й намагаються з’ясувати мотиви такого зухвалого злочину].
Обговорення статті
Трахать, трахнуть, оттрахать
1) бахнути (бухнути, гахнути, тарахнути, трахнути);
2) (совершать, совершить половой акт, жарг.) трахати, трахнути, відтрахати, взувати, взути, грати, виграти, відгойдати, жучити, вжучити, перти, порати, попорати, топтати, бамбукати, бамбукнути, попістонити.
[Кожен воїн знає, що у випадку звитяги вжучить на руїнах чужоземку (А.Морговський). — І взули її? — поцікавився Юрко. — Прошу? — Він питає, чи відбувся коїтус (Ю.Андрухович). Я комсомолку грав у ленінській кімнаті Звивалось її тіло піді мною Сплітаючись у класовім двобою Я грав її і прутень мій горів Як мудрий Ленін заповів Отак б’ючи за голом гол Вступав мій прутень в комсомол (Ю.Винничук). Це окрема тема, леді й джентльмени, пані й панове, перепрошую, якщо забираю вам забагато часу, мені нелегко про все це говорити, до того ж я дійсно тяжко недужа, моє зацьковане, виголодніле, а коли не бавитися евфемізмами, так і просто зґвалтоване тіло третій місяць невгаває в дрібненькому нутряному дрожі, особливо жаскому — до млості! – внизу живота, де повсякчас чую давучий битливий живчик, і коли розчепірюю пальці, то вони негайно починають жити самостійним життям, ворушачись кожен зосібна, ніби натягнені на порізнені, в незгідних ритмах посмикувані ниточки, я вже мовчу про бубняві, як у підлітка, рожеві прищі, котрими зацвітають обличчя і плечі, і нема на те ради, — горопашне тіло ще живе, воно качає права, воно доходить з елементарної сексуальної голодухи, воно б, може, й оклигало, і заплигало зайчиком, якби його всмак трахнули, але, на жаль, цю проблему не так легко розв’язати, надто коли ти сама-одна в чужій країні й чужому місті, в порожній квартирі, де телефон озивається хіба на те, щоб запропонувати тобі — рідкісна нагода, тільки на цьому тижні! — ко-ло-саль-ну знижку на передплату місцевої газети, і звідки вигрібаєшся тричі на тиждень — до університету, де півдюжини охайних, взутих у білі шкарпетки й кросовки, чистенько вмитих і дезодорованих американських дітлахів із здоровими, аж вогкими шкірою й зубами, водячи за тобою, як манджаєш туди-сюди по аудиторії, поглядами акваріумних рибок, щось там — один Біг відає, що! — тихенько шкробають собі в зошити, поки ти, сама себе накручуючи (ну бо треба ж якось протриматись годину з чвертю!), палко тлумачиш їм, що не було! не було в Гоголя, такого, який він був, натоді іншого вибору, окрім як писати по-російськи! хоч плач, хоч гопки скачи — не було! (і в тебе — також немає, окрім як писати по-українськи, хоч це і є, либонь, найяловіше на сьогодні заняття під сонцем, бо навіть якби ти, якимось дивом, устругнула в цій мові що-небудь «посильнее «Фауста» Гете», як висловлювався один знаний в історії літературний критик, то воно просто провакувалось би по бібліотеках нечитане, мов невилюблена жінка, скількись там десятків років, аж доки почало б вихолодати, — бо нерозкуштовані, невживані, непідживлювані енергією зустрічної думки тексти помалу-малу вихолодають, ще й як! — якщо тільки потік читацької уваги вчасно не підхоплює й не виносить їх на поверхню, каменем ідуть на дно й криються нездирним зимним лепом, як твої нерозпродані книжки, що пилюжаться десь удома по книгарнях, таке сталося майже з цілою українською літературою, можна на пальцях вилічити — не авторів навіть, а поодинчі твори, яким пощастило, — з отерпом у пучках і сльозами в очу ти читала надісланий тобі тут, в Америці, переклад «Лісової пісні», авторизовану версію, призначену для бродвейської сцени, кайфувала, як наркоман, од її прискореного жагучого віддиху: живе! живе, не пропало, через сімдесят літ, на іншому континенті, в іншій мові — скажи ж ти, випливло! — розуміється, що іншого — писати по-російськи чи по-англійськи, на перший же твій вірш, видрукуваний англійською, і то в цілком малопомітному журналі, екстатично відгукнулось, звідкілясь трохи чи не з Канзасу, якесь там «…», це ж треба, і Макміллан збирається включити його до антології світової жіночої поезії ХХ-го століття,…; кажуть тобі тутешні видавці (зволікаючи, проте, з книжкою), спасибі, я знаю, тим гірше для мене, — але в тебе нема вибору, золотце, не тому, що не зуміла б змінити мову, — пречудово зуміла б, якби трохи помарудитись, — а тому, що заклято тебе — на вірність мертвим, усім тим, хто так само несогірше міг би писати — по-російськи, по-польськи, дехто й по-німецьки, і жити зовсім інше життя, а натомість шпурляв себе, як дрова, в догоряюче багаття української, і ні фіґа з того не поставало, крім понівечених доль і нечитаних книжок, а однак сьогодні є ти, котра через усіх тих людей переступити - негодна, негодна і все, іскорки їхньої присутності нема-нема та й укидаються в повсякденному, навзагал геть спопілавілому бутті, і оце й є твоя родина, родове твоє древо, аристократко забацана, прошу пробачення за непризвоїто довгий відступ, леді й джентльмени, тим більше, що до нашої теми він, властиво, не тичеться) (О.Забужко). Спочатку у Василини в очах посвітлішало, бо вона оце вперше на віку (не на картині і не в кіно) бачила, як живий чоловік пре живу жінку. Але згодом в очах у неї стало темніти й потемніло зовсім, бо Василина точно знала, що то не вона лежить на ліжку під тим чоловіком, а чоботи і штани в того чоловіка такі, як у її Яреми (Василь Рубан). Тут на нього зразу насів студент, зірвав йому з голови мідницю і трахнув нею межи плечі разів три чи, може, й чотири, а тоді об землю її брязнув, що мало на кавалки не розскочилась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ці дурепи, яких уже давно ніхто не трахав, цілими днями працюють над тим, щоб «розбудити бажання» у мільйонів споживачів! (про рекламісток) (М.Ілляшенко і О.Ногіна, перекл. Беґбеде). Одного разу він пообіцяв їй, що трахатиме її всю ніч. І він дотримав свого слова, гаруючи на ній до самого світанку. «Щоправда,— чесно зізналася Рошель,— лягли ми досить пізно, а ночі в ту пору року були короткі» (В.Шовкун, перекл. Мішеля Турньє). — У мене своя послідовність, будьте певні. І щодня не гірша за вашу. І коли ваша сестра приходить до мене, щоб я її попістонив і попестив, вона знає, чого хоче (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)]. Обговорення статті
Резервист – (франц.) резервіст, (ещё, устар.) ратник.
[Я схопив здоровенний замашний дрючок, щоб уперіщити, коли наздожену, вже зовсім близько було це бандитське мурло в якійсь плямистій зеленій робі, в які виряджали тих наших солдатів та резервістів, яких посилали до чорнобильського реактора, як він раптом збавив біг, і, важко відсапуючись, зупинився й повернувся до мене перекошеною люттю фізіономією, на якій смикався й смикався жалюгідний страпачок сірих вусиків (Є.Гуцало). А тим часом німці могли опинитися піді Львовом з дня на день. І тоді постало ясно одне: треба боронити Львів, і боронити його мали командири, які потрапили сюди випадково й ніколи не працювали в штабах, недобитки, резервісти, поліція і ми, ополченці, які ще й не нюхали пороху (Ю.Винничук)].
Обговорення статті
Унтер-офицер – (нем.) унтер-офіцер, (разг.) разгунтер, підофіцер.
[Бородавкіна була дочка одеського міщанина, підофіцера (І.Нечуй-Левицький). Я, Йосько і Вольф зголосилися до війська, Яська, який мав звання підофіцера і встиг раніше пройти військовий вишкіл, забрали на фронт напередодні, до Вольфа поставилися з недовірою, однак записали і приділили усіх нас до загону ополченців (Ю.Винничук). Вночі в прифронтовому селі унтер стереже людську худобу для великої бойні, що ось-ось почнеться. Унтер тут цар! Цар смерті! Унтер Кретель! Чудово! Могутніших за нього немає! Дорівнятися силою до нього може тільки унтер супротивника, там, за лінією фронту (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Ми з Кропом, Вестгузом і Тьяденом чверть години розучували на лютому морозі стійку: «Струнко!» без рукавичок, стискаючи голими пальцями крижані цівки гвинтівок, а Гіммельштос кружляв навколо, придивляючись, може, хто з нас поворухнеться, тоді він звинуватив би нас у порушенні дисципліни. Вночі, о другій годині, я мусив вісім разів бігати у нічній сорочці з горішнього поверху казарми на подвір’я за те, що мої спідні звисали на кілька сантиметрів з краю табуретки, на якій я складав свою одежу. Поруч зі мною, наступаючи мені на пальці, біг черговий унтер-офіцер, Гіммельштос (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). — Я не маю нічого проти конфіскації сигари, — кажу я. — Це грубе насильство, однак на щось інше ти, колишній унтер-офіцер, не здатний. Але навіщо тобі мундштук? Я ж не сифілітик. — А я не гомосексуаліст (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). В серці його ворушились усі інстинкти унтера, що допався до переможеного краю (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана)].
Обговорення статті
Граната – (итал. от лат.) граната.
[Але Василик не падав і біг прудко, притримуючи лівою рукою штаненята. В правій руці була в нього велика граната, яку він знайшов у борозні. — Кинь, кидай, кажу, щоб тебе об землю кидало! (О.Довженко). Табачник з освітою в руках — це як мавпа з гранатою, і я не здивуюся, коли своїм хазяям біди він наробить більше, ніж Україні (О.Забужко). Западає гробова (яке доречне слово!) тиша. Все-таки граната дивовижна (харизматична!) річ. Коли сидиш отак у тісному колі, ніяка зброя не справить ефекту подібного до того, що вичавлює з людей ця грубої роботи репанка (В.Слапчук). Через два роки після материної смерті батько закохався в ефектну розлучену блондинку з України. Йому було вісімдесят чотири, а їй тридцять шість. Вона вибухнула в нашому житті наче пухнаста рожева граната, скаламутивши темні води, піднявши на поверхню осад заболочених спогадів, давши родинним привидам копняка під спину (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Противник уже близько. Гайє і Кроп кидають ручні гранати, кидають як тільки можуть швидко, ми подаємо їм гранати вже з висмикнутими запобіжниками (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). Ерна не бачить мене, але я ще здалеку пізнаю її руде волосся. Вона безсоромно висить на плечі типового юного спекулянта. Я не рухаюся з місця, але почуваю себе так, ніби проковтнув ручну гранату. Ось вона танцює тут, негідниця, якій я присвятив десять віршів з своєї неопублікованої збірки «Пил і зорі», — а мені цілий тиждень брехала, що дістала струс мозку і їй заборонено виходити з дому (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — Ой, граната! — Та не бійся, вона ручна].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВОЗНАГРАЖДА́ТЬ ще дава́ти нагоро́ду, коротк. нагоро́джувати, (за зло) відпла́чувати;
вознагради́ Госпо́дь!, Біг запла́ть!;
вознагражда́ющий що дає́ нагороду, покли́каний нагороди́ти, даве́ць нагоро́ди, прикм. винагоро́джувальний, нагоро́джувальний, віддя́чувальний, стил. перероб. даючи́ нагоро́ду;
вознагражда́емый винагоро́джуваний, нагоро́джуваний, віддя́чуваний;
ДУРА́К, ще ду́рбас, дури́ло;
наби́тый дура́к, ду́рень з ду́рнів;
дура́к дурако́м, ду́рень ду́рнем;
не дура́к был, не був дурни́й;
не будь дура́к, (хто) не ду́рень бу́вши;
не дура́к пое́сть, ла́сий на ї́жу;
дурака́м зако́н не пи́сан, ду́рневі зако́н не пи́сано;
дурака́м сча́стье, прибл. над сирото́ю Біг з калито́ю.
НАДЕ́ЯТЬСЯ ще ма́ти /поклада́ти/ наді́ю, спо́внюватися наді́ями;
наде́юсь ма́ю наді́ю;
бу́дем надеяться дасть Біг;
на Бо́га наде́йся, а сам не плоша́й Бо́же поможи́, а сам не лежи́, не лежи́, небо́же, то й Біг помо́же;
наде́ющийся що /мн. хто/ ма́є наді́ю тощо, обнаді́яний, спо́внений наді́й, образ. в наді́ї, з наді́єю на;
надеющийся как на ка́менную го́ру стил. перероб. покла́вшися як на кам’яну́ го́ру;
надеющийся на аво́сь з наді́єю на “мо́же”;
надеющийся на свои́ си́лы з наді́єю на вла́сні си́ли;
ПОНАДЕ́ЯТЬСЯ понадеяться на кого ще спусти́тися на кого.
НЕТ, НЕ́ТУ фраз. Біг дасть, Бог ми́лував;
нет сомне́ния аж [диви́всь у вікно́ - аж хтось там є];
не́т уж це вже ні [не́т уж,извини́ це вже ні, проба́ч];
и в поми́не нет нема́, хоч запали́;
на нет и суда́ нет на нема́ й ра́ди нема́;
о, нет! е ж бо, ні!;
О, нет, это уж нет! то вже ні!
ПРИВЫ́ЧКА, поро́чная привы́чка див. ПОРОЧНЫЙ;
привы́чка – втора́я нату́ра зви́чка – дру́га нату́ра, прибл. хто біг за во́зом, побіжи́ть і за саньми́;
де́ло привычки хто як звик.
САМОТЁКОМ фраз. як Біг пошле́.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Бегбіг, -гу, гін (род. го́ну).
Бог – бог, -га, біг (род. бо́га); -иня – боги́ня, -ні.
Скачка
1) скака́ння, -ння; біг, -гу;
2)
ска́чки (бега) перего́ни, го́ни, -нів.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Бегбіг; гін. На бегу – на бігу. Отправиться в бега – змандрувати; піти в мандри. Находиться в бегах – бути в мандрах; на втіках; бути втікачем.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бедный
• Бедному жениться — и ночь коротка
– як бідному (сиротині) женитися, то й ніч мала (то й день малий). Пр.
• Бедный-пребедный
– бідний-пребідний; бідний та пребідний; кругом бідний; (образн.) голий, як бубон. [Куди не глянь — кругом бідний, кругом сиротина. Щоголів. Приїхав з дочкою та з трьома онуками голий, як бубон, не надбав там нічого… Муратов.]
• Бедный человек
– тягнибіда; нетяга. [А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — Зверху дірка, Хутро голе, околиці біг-має… Дума.]
• Бедный чем
– бідний на що; небагатий на що; бідний чим. [Ой, — каже, — татарине, ой, сідай же ти, бородатий! Либонь же ти на розум небагатий… Дума.]
• На бедного Макара все шишки валятся
– на похиле дерево і кози скачуть. Пр. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть. Пр. Нещасному Макарові нема талану. Пр. На бідного Макара і шишки летять. Пр. У сусіда дочок сім, то й доля всім; у мене одна, і тій долі нема. Пр.
• Прикидываться, прикинуться бедным
– прибіднюватися, прибіднитися (біднитися, збіднюватися, збіднитися); знебожуватися, знебожитися; (тільки докон.) збідкатися, розбідкатися. [Ввійшла баба в хату, збіднилась, хлипа, сіла на лаві і на добридень не сказала. Стороженко.]
• Стать более бедным, стать беднее
– побіднішати; збіднішати.
Бежать
• Бежать без оглядки
– бігти ((в)тікати) не оглядаючись (неоглядки, неоглядком); бігти ((в)тікати) не озираючись (необзир, необзирці); бігти ((в)тікати) без очей. [Уся купа побігла, як отара овець, побігла щосили, не оглядаючись, тікаючи від смерті. Яновський. Біжить неоглядки. Казка. Давай на Буджаки необзир утікати. П. Куліш.]
• Бежать без памяти
– бігти ((в)тікати), летіти, гнати, мчати(ся)…) не тямлячи себе (не тямлячись, не чуючи себе); бігти ((в)тікати, летіти, гнати, мчати(ся)…) не своїми [ногами]; бігти ((в)тікати, летіти, гнати, мчати(ся)…) землі під собою не чуючи (не чувши). [Я, як почула, то й полетіла вітром, не тямлячись… Старицький. Біг так, що сам себе не чув. Котляревський. Настя побігла додому не своїми. З нар. уст.]
• Бежать быстро
– бігти ((в)тікати) швидко (хутко, прудко, живо); гнати (гонити, гнатися); мчати(ся), летіти; (поет.) линути; (розм. емоц.) чухрати; махати; чесати; катати; мести; дмухати; стригти; (згруб.) лупити; чкурити; жарити; драти; (образн.) бігти ((в)тікати), аж падати (аж підошвами (литками) кресати); (образн. глузл.) в кошечу (собачу) ристь бігти. [Женуть вітри, мов буйні тури. Тичина. Ану ноги на плечі та й чухрай. Номис. Дмухнім лиш, братці, ми до неї. Котляревський. А далі аж не оглядівся.]
• Бежать вдогонку за кем
– бігти (гнати, мчати(ся), летіти) на(в)здогін (на(в)здогінці, уздогінці, удогонь) за ким, кому; бігти (гнати, мчати(ся), летіти) нагонцем за ким; гнатися (уганяти) за ким. [Ой годі ж мені за кінними братами уганяти, час мені козацьким ногам пільгу дати. Дума.]
• Бежать взапуски, вперегонки
– бігти (гнати, мчати(ся), летіти) навзаводи (навпередки). [Зирк! — окружний біжить попереду. Я коня під боки та навзводи. Кониський.]
• Бежать во весь дух, во все лопатки, со всех ног
– бігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) щодуху (що є духу, скільки духу, чимдуж, на всі заставки). [Літо поспішало, гнало щодуху, летіло… Тихий. Заквітчалась і побігла чимдуж по воду. Барвінок.]
• Бежать во весь опор, во всю прыть
– бігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) щодуху (чимдуж, з усієї сили, навзаводи); (образн.) на всі жили брати. [Дивлюсь, а Петько на всі жили бере попід соняшниками. З нар. уст.]
• Бежать вприпрыжку
– бігти (гнати, мчати (ся), летіти) вискоком (підскоком, вистрибом, підстрибом). [Антосьо їде! — стали кричать. І вискоком за бричкою. Свидницький. Васько… помахав на прощання рукою і вистрибцем помчав у напрямі глейової гори. Байдебура.]
• Бежать, броситься врассыпную
Див. врассыпную.
• Бежать галопом
Див. галопом.
• Бежать изо всех сил, что есть силы
– бігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) щосили (скільки сили, з усієї сили); бігти ((в)тікати) щодуху; (застар.) щотху). [Він уже не йшов, а біг з усієї сили. Трублаїні. За ним фрігійські воєводи щотху навзаводи летять. Котляревський.]
• Бежать из тюрьмы
– (в)тікати, втекти із в’язниці (із тюрми); виламуватися, виламатися із в’язниці (із тюрми).
• Бежать наперерез
– бігти (гнати, мчати(ся), летіти) навперейми.
• Бежать от кого, чего, куда, откуда
– (в)тікати, втекти від кого, чого, куди, звідки; (згруб.) давати, дати драла (дмухача, дропака, дьору, тягу) від кого, чого, куди, звідки; (образн.) кивати, накивати п’ятами; кресати, закресати підошвами. [Од напасті поли вріж та тікай. Пр. Став думати-гадати, як би й собі звідтіля драла дати. Казка. Пушкар: Немає… Зник безслідно… Завірюха: Тягу дав. Дмитерко. Граф Рачинський п’ятами накивав. Харчук.]
• Бежать (побежать) куда глаза глядят
– бігти, побігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) світ за очі (куди очі, куди ведуть очі, куди глядя); бігти ((в)тікати, гнати, мчати(ся), летіти) галасвіта (навмання, навмани, навманці). [І куди очі почухрав. Котляревський.]
• Бежать рысцой
– бігти підтюпцем (тюпцем, тюпки, підтюпки).
• Бежать рысью
– бігти риссю (клусом, клуса).
• Бежать через дверь, окно
– (в)тікати, втекти дверима, вікном; (в)тікати, втекти у двері, у вікно (через двері, через вікно). [Як став милий з постелі вставати, А милая — в віконце тікати. Н. п.]
• Броситься бежать
– кинутися (пуститися) бігти ((в)тікати); (розм. емоц.) дременути; гайнути; жахнути; ударитись навтікача (навтік, навтіч); (згруб. лок.) лепеснути; герсонути; (про багатьох) сип(о)нути; пороснути, шугнути; (образн.) дати ногам волі. [Стрілець, мов наполоханий заєць, дременув із світлиці. Хижняк. Кабан як схопився та навтіки. Казка. Гуртом сипнули школярі до класу. Барвінок. Діти так і шугнули од тих дверей. Вовчок.]
• Я (ты, он…) не в силах бежать
– я (ти, він…) не підбіжу (не підбіжиш, не підбіжить…). [Не йди, сину, так швидко, а то я останусь… Стара за молодим не підбіжить. Тесленко.]
Богатый
• Богат — и куры денег не клюют
– там грошей і кури не клюють. Пр. У нас грошей і свині не їдять. Пр.
• Богат Мирошка, а животов — собака да кошка (богат Ерошка: есть собака да кошка)
– він так живе, що і собаки нема. Пр. Молодцем молодець: ні кіз, ні овець. Пр. Тільки й землі, що поза нігтями. Пр. Рогатої скотини — вила та граблі; доброї одежі — мішок та рядно. Пр. Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівать. Пр. Держав дві корови, а тепер дві ворони. Пр.
• Богатое воображение, богатая фантазия
– буйна (багата) уява, фантазія. [Це продукт моєї буйної фантазії. Гжицький.]
• Богатому не спится (богатый вора боится)
– гроші не знать що, та спати не дають. Пр. Багачі їдять калачі, але сплять удень, а мало вночі. Пр. Велике багатство — великий клопіт. Пр. Багатому не спиться. Пр.
• Богатому сладко естся, да плохо спится
– багачі не сплять ні вдень, ні вночі, а їдять калачі. Пр.
• Богатому черти деньги куют
– багатому й чорт гроші носить. Пр. Багатому чорти й горох молотять. Пр. Багатому й чорт яйця носить. Пр. За багачем сам чорт з калачем. Пр. Багатому вітер гроші несе, а бідному половою очі засипає. Пр. Багатого й серп голить, а бідного (убогого) й бритва не хоче. Пр. Багатому й під гору вода тече, а бідному й у долині треба криницю копати. Пр. У багатого й теля з телям, а в убогого одна корова, та й та ялова (ялівка). Пр. У багача багато дров, та й горять, а в мене одно поліно, та й то не хоче. Пр. [Багатому дідько доносить (додає). Франко.]
• Богатый бедного не разумеет
– багатий бідного ніколи не розуміє. Пр.
• Богатый бедному не брат
– хто багат, той не всім брат. Пр. Багатий бідного не знає. Пр. Багач багача пита. Пр.
• Богатый врёт — никто его не уймёт
– багачеві можна й чорта з’їсти, а бідному зась. Пр.
• Богатый, обладающий богатством человек
– багата людина; багатій; багатир; (давн.) дука (дукар, дукач); (емоц.) пузан; багатиня; багатище; (арх.) срібляник; (збірн. емоц. арх.) дукарня; дукаряччя; багатирство. [Він єдиний син тисячника-багатія. Досвітний. Ой беруть дуку за чуб, За руку… Н. п.]
• Богатый пузатеет, бедный тощеет
– у багатого (багатому) живіт росте, а в бідного (бідному) — горб від роботи. Пр.
• Богатый чем
– багатий на що; (рідше, переважно в певних словосполуч., також) багатий чим. [Українська мова напрочуд багата на синоніми. Рильський. Чим багаті, тим вітати раді. Пр.]
• [Мужик] богатый — что бык рогатый
– [Мужик] багатий, як віл рогатий. Пр. Багатий, як чорт рогатий. Пр. Багатий, як пес кудлатий. Пр. Мужик багатий, а пес кудлатий, то все одно. Пр. Як багатий, так і клятий. Пр.
• Не родись богатый, а родись счастливый
– не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Пр. Не родися в платтячку, а родись у щастячку. Пр. Не родися красний, а родися щасний. Пр. Не родися красивий, але щасливий. Пр. Щасливому сир на колоді. Пр.
• Самый богатый (богатейший)
– найбагатший.
• Становиться, стать богатым (богатеть)
– багатіти; забагатіти (розбагатіти); (про багатьох) побагатіти; (образн.) обрости; іде як з халяви кому. [Жила б, багатіла та спереду горбатіла! Номис. Ой, коли б я, козаченьку, Та й забагатіла, То я б тебе, ледачого, Й за харч не схотіла. Н. п.]
• Становиться, стать богаче
– багатшати, побагатшати.
• У богатого чёрт детей качает
– багатому й чорт діти колише. Пр. Багатому дідько помага дітей колихати (багатому усі діти колишуть), а бідному то й няньки чорт не дасть (а вбогому і нянька не хоче). Пр. Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде. Пр.
• Чрезвычайно богатый
– дуже багатий; багатющий (багатенний); (багатий-)пребагатий; (образн. давн.) скриня не причиняється (аж скриня тріщить) у кого; мішок з грішми. [Вона була одинока й заможня, скрині не причинялись од того добра. Барвінок.]
• Чем богаты, тем и рады
– чим багаті, тим і раді. Пр. Чим багаті, тим вітати раді. Пр. Чим хата багата, тим [вітати] рада Пр. Що хата має, тим і приймає. Пр. Що маємо, тим [радо] вітаємо. Пр. Що (чим) має, тим вітає. Пр. На що нас Біг споміг, тим і приймаємо. Пр.
Бог
• Без Бога ни до порога
– без Бога ні до порога. Пр. Без Божої волі й волос з голови не спаде. Пр. Не родить рілля, але Божа воля. Пр. Як Бог дасть, і в печі не замажешся. Пр.
• Бог вам судья
– бог вас розсудить.
• Бог знает, Бог весть
– бог знає (бозна, Бог відь, Бог віда, невідь); святий знає; (з відтінком осуду) казна. [Бог знає, як ті дрібненькі кісточки держалися вкупі? Стефаник. А що з того буде — Святий знає. Шевченко.]
• Бог знает, когда это и было
– коли вже те в Бога (в світі) й діялось.
• Бог на помощь, Бог (в) помочь
– боже поможи; помагай Бог; (по)магайбі; (не)хай Бог (Господь) помага. [Помагай Біг! — проказав од порога густим басом дід. Панч. Тепер, — каже, — нехай вам Господь помагає: будьте щасливі і довголітні… Стороженко.]
• Бог не выдаст, свинья не съест
– коли Бог не попустить, то свиня не вкусить. Пр. Бог не попустить, свиня не з’їсть. Пр. Як не дасть Бог смерті, то чорти не візьмуть. Пр.
• Бог правду видит, да не скоро скажет
– бог усе бачить, та не скаже. Пр. Бог не скорий, та влучний. Пр. Бог видить і знає, але нікому не скаже. Пр. Все минеться, одна правда зостанеться. Пр.
• Бог то Бог, да и сам не будь плох
– бог то Бог, а не будь і сам плох. Пр.
• Бог шельму метит
– видно, що жак, — такий на нім знак. Пр. Недаром Бог назначив. Пр.
• Богу молись, а добра-ума держись
– на Бога покладайся, а сам розуму тримайся. Пр. Не все до Бога; треба й до розуму свого. Пр.
• Боже мой
– боже мій; світе [мій]; Боже-світе. [Боже мій! Іване! І ти мене покидаєш? А ти ж присягався. Шевченко.]
• Вот Бог, а вот порог
– отут Біг, а тут поріг. Пр.
• Давай Бог ноги
– [Узяв] ноги на плечі; хода (ходу); в ноги; навтіки. [Стадо в ноги в чисте поле, Лошиця осталась. Руданський.]
• Дай Бог
– дай Боже; якби ж [то]. [Коли в мене чоловік добрий, Дай же Боже йому вік довгий. Н. п.]
• Дай Бог здоровья кому
– дай Боже здоров’я кому; поздоров Боже кого. [Поздоров Боже мого старого і мене коло його. Н. п.]
• Дай Бог успеха кому
– щасти Боже кому; щасти доле кому; хай щастить кому. [Щасти вам Боже на всяке добро! Н.-Левицький.]
• Ей-богу!
– їй-бо(гу)!; їй же богу!; бігме!; далебі!; (лок.) присягай-бо(гу); присягай-біг. [От, їй-богу, не знаю! Сенченко. Ой, їй-бо, не можу дихати. М. Куліш. А діла, діла-то й бігме, Одна подоба лиш наділо… Усенко.]
• Если Богу угодно
– коли (як) воля Божа.
• Как Бог на душу положит
– як заманеться (схочеться); собі до вподоби.
• Как Богу угодно
– дійся воля Божа.
• На Бога надейся, а сам не плошай
– бога взивай, а [сам] рук докладай (руки прикладай). Пр. Богу молися, а сам стережися. Пр. Боже поможи, та й сам не лежи. Пр. Надія в Бозі, як (коли) хліб у стозі. Пр. На Бога надійся, а сам до роботи берися. Пр. На Бога складайся (здавайся), а праці (а сам роботи) не цурайся. Пр. Роби, небоже, то й Бог поможе. Пр. Богу молись, а сам трудись [бо з голоду здохнеш]. Пр. На Бога надія та й на кума Матія. Пр. Дожидай долі, то не матимеш і льолі. Пр. Хто все Богу молиться, той швидко оголиться. Пр. Тоді Бог дасть, як сам заробиш. Пр. Святі хлібом не нагодують. Пр.
• Не боги жгут горшки
– не святі горшки ліплять; на таке діло не треба майстра.
• Не дай (упаси, сохрани, избави, не приведи) бог
– не дай боже; крий (боронь, борони, ховай) боже; хай бог (господь) милує; (не)хай бог боронить (ховає); не доведи господи. [«Буде йому від пана, — думаю, — коли якусь плямочку на тому коневі, боронь боже, помітить». Муратов.]
• Ни Богу свечка, ни чёрту кочерга
– ні Богові свічка, ні чортові шпичка (ладан). Пр. З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові унарка. Пр. Не вміє котові хвоста зав’язати. Пр. Молодець як печений горобець. Пр. Ні сюди Микита, ні туди Микита. Пр. Ані до ради, ані до звади. Пр.
• Ни боже мой
– нізащо; ні в якому разі.
• Призывать Бога в свидетели
– богом свідчитися; свідок Бог. [Богом свідчиться, а чортові душу продав. Пр.]
• Ради бога
– бога ради; на бога; пробі; на бога зглянься. [Поїдьмо, бога ради, поїдьмо. П. Куліш.]
• Слава богу
– слава богу; хвалити бога. [Хвалити бога, в добру годину доїхали. Стельмах.]
• Человек предполагает, а Бог располагает
– чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Пр. Чоловік крутить, а Бог розкручує. Пр.
• Что Бог послал
– що Бог дав; що є. [Їжте, що Бог дав. Номис.]
Вслепую
• Вслепую брать что
– брати наосліп що; (образн.) купувати кота в мішку.
• Действовать, играть вслепую
– діяти (чинити), грати наосліп; діяти (чинити), грати навмання (на щастя, на дасть-бі(г)).
Год
• Больше года
– (по)над рік; більш(е) як (ніж) рік.
• В будущем, в следующем году
– на той рік; майбутнього, наступного року; (іноді) нарік. [На той рік приїду… Шевченко. Не журися, серце моє, нарік сподівайся. Сл. Гр.]
• В годы революции, войны…
– під час революції, війни…; за років революції, війни…; у роки революції, війни… [Він служив під час імперіалістичної війни на турецькім фронті… Кротевич.]
• Високосный год
– високосний (переступний) рік; (нар.) касянів рік.
• В молодые годы
– за молодих літ (років); (за) молодого віку (іноді у молодому віці, віку); замолоду; у молоді літа (роки); у молодих літах. [А я замолоду дуже була гостра… Стороженко. Не тратьмо надії В літа молодії. Українка.]
• В ночь под Новый год
– уночі проти Нового року.
• В один год пройти двухлетний курс
– за один рік пройти дворічний курс.
• В один год уровень воды может быть выше, в другой — ниже
– одного року рівень води може бути вищий, другого [року] — нижчий.
• В позапрошлом году
– позаторік (поза той рік); позаминулого (передминулого) року; ген того року. [Позаторік по дорозі в Італію я спинилась у Львові… Українка.]
• В последние годы
– останніми роками; за останніх років (літ). [Останніми роками я щоліта вирушаю з друзями в мандрівку. Рильський.]
• В прежние годы
– за колишніх (давніх, давніших) років (літ).
• В продолжение [всего] года
– протягом [цілого, усього] року; за (іноді через) (цілий, цілісінький, увесь) рік; цілий (цілісінький, увесь) рік (іноді розм. год).
• В прошлом году (минувшем, истёкшем)
– торік (уторік, іноді розм. тогід); минулого (того) року; той (минулий) рік; у тому (у тім) році; у минулому (у минулім) році. [Торік одвідав Білорусію. Рильський.]
• В старые годы
– за старих (за давніх) часів (літ, років); у старі часи; у давні літа (роки).
• В 16…, 19… году
– 16…, 19… року (року 16…, 19…); (іноді) у 16…, 19… році. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Року 1896 я оженився: маю четверо дітей. Коцюбинський.]
• В этом, нынешнем году (состоится, предвидится…)
– сього (цього) року; сей рік (іноді розм. серік, сей год) (відбудеться, буде, передбачається…). [Цього року я планую поїздку до… але не буду загадувати наперед. Рильський.]
• В этом, в нынешнем году 365 дней
– у цьому (у цім) році 365 днів; цей рік має 365 днів.
• Год (два… года) тому назад
– [Уже] рік (два… роки) тому; буде тому рік (два… роки); за рік (за два… роки) перед цим; (зрідка) перед роком (двома роками). [Було це під Вязьмою три роки тому. Тулуб.]
• Года два, три, четыре тому назад
– років зо два, зо три, з чотири тому.
• Годами стар
– [На літа] старий; старого віку; старолітній. [Мій неньо вже старий, приношений… Федькович.]
• Годом позже, на год позже
– на рік пізніше.
• Год от году; год от года; с каждым годом
– рік від року (від року до року); щороку; з кожним роком (кожного року); рік у рік (іноді розм. год у год). [Вони сиділи рік від року на однім місці, з тими самими гризотами, з тими самими неприємностями! Ярошинська.]
• Годы проходят, прошли
– літа (роки, іноді розм. годи) минають, минули (сходять, зійшли, переходять, перейшли); вік минає, минув (переходить, перейшов). [І знов минають літа, та вже поволеньки. Черемшина. «А скільки ж років вам?» — Ге, вік мій перейшов Без ліку, як вода у синьому Дунаї. Рильський.]
• Годы этого уже не позволяют
– мій вік (мої роки, мої літа) цього вже не дозволяє (не дозволяють); із літ це мені вийшло.
• До истечения года
– до року (іноді розм. до году); поки мине рік. [Служу таки в тих самих панів. Іще два місяці мені до року осталося. Вовчок.]
• За год перед этим, за год раньше
– рік тому; рік перед цим; (зрідка) перед роком.
• Из года в год
– рік у рік (іноді рік повз рік); із року в рік; щороку (щорік); що не рік. [Доспіє колос, осиплеться зерно і знову сходить. Отак рік у рік і в мирний час, і в теперішній. Стельмах. Якби то і тобі цвісти із року в рік, Ні хмар не знаючи, ні холоду повік! Мисик.]
• Издание текущего года
– сьогорічне видання; видання цього року.
• Имеющий год от роду
– одноліток.
• Каждые два, три… года
– що другого, третього… року; що два, три… роки.
• Каждый год
– щороку (щорік); кожного року; (іноді) кожен (кожний) рік.
• Канун Нового года
– переддень Нового року; (вечір проти Нового року, давн. обряд.) Щедрий вечір. [Останній день старого року, чепурний і яскравий, хоче залишити по собі спогад перед тим, як прийде йому на зміну щедрий вечір. Яновський.]
• Круглый год
(разг.) – цілий (цілісінький) рік; (іноді) увесь рік; (образн.) від льоду до льоду. [Меду в його від льоду до льоду без виводу. Кониський.]
• Молодые годы
– молодий вік; молоді (молодечі) літа (роки); молодощі; (перен. про юні роки) весна (провесінь, провесна). [Укороти, Боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить. Шевченко. Запрягайте воли сірі. Коні воронії, Доганяйте літа мої, Літа молодії! Н. п. Гарно згадати в довгій зимовій дорозі свої молодечі роки. Довженко. А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь. Свидницький.]
• На два, три… года, двумя, тремя… годами раньше, позже…
– на два, три… роки раніш(е), пізніш(е)…
• На следующий год
– на той рік (іноді розм. год); наступного року. [Щоб на той год діждати сону топтати. Номис.]
• Наступил второй, третий… год
– перейшло на другий, третій… рік; настав другий, третій… рік.
• Обещанного три года ждут
– казав пан, кожух дам, та слово його тепле. Пр. Обіцяла (казала), а не зав’язала. Пр. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. Пр. Пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне. Пр. Ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (поїли). Пр. Ждала, ждала, та й годі сказала. Пр. Чекай, собачко, здохне конячка, — матимеш м’яса. Пр.
• Один год (два, три, четыре года) тому назад
– [Один] рік (два, три, чотири роки) тому; (іноді) перед роком, двома, трьома, чотирма роками.
• Он годами (живёт в деревне)
– він цілі роки (цілими роками) (живе на селі, у селі).
• [Он] не по годам (развит)
– як на свої роки (літа, як на свій вік) [він] надто (розвинений); (іноді) [він] над свої літа (понад свій рік) (розвинений).
• Он получает тысячу рублей в год
– він одержує (дістає, бере, має) тисячу рублів на рік (річно).
• Поздравлять с Новым годом
– вітати (поздоровляти, здоровити, віншувати) з Новим роком (іноді Новим роком); (обряд. арх.) новолітувати.
• Пока позволяют годы
– поки служать літа. [Заживай світа, поки служать літа. Пр.]
• По прошествии, по истечении года
– як (коли) вийде, вийшов (кінчиться, скінчиться, мине, минув) рік; після року; по рокові.
• Потерявший счёт годам
– безлітній; з(а)губив лік своїм рокам. [Безлітній дід. Сл. Гр.]
• Пошёл второй, третий… год кому
– пішло (повернуло, завернуло, переступило) на другий, на третій… рік (на другу, на третю… весну) кому; у другий, у третій… рік уступив хто. [Тепер дочці на сімнадцятий рік пішло… Панч.]
• Прожить молодые годы
– прожити (зжити) молоді роки (літа); молодий вік звікувати; відмолодикувати.
• Раз в два (три…) года
– раз на (за) два (три…) роки.
• Раз (два, три, четыре… раза) в год
– раз (двічі, тричі, чотири… рази) на рік (у рік); раз (два, три, чотири… рази) на (у) рік. [Ой діброво — темний гаю! Тебе одягає Тричі на рік… Багатого собі батька маєш. Шевченко.]
• Родившийся в этом году, в прошлом году (про скот)
– сьогорічний (-на, -не) (селіток); тогорічний (-на, -не) (торішняк). Бичок торішняк. Сл. Гр.
• С годами
– з часом; з плином часу.
• Сего года
– сього (цього) року.
• Смотря в какой год, в зависимости от года
– як якого року; як під який рік (розм. також год); як до року.
• С небольшим два-три года
– два-три роки з чим(о)сь (з лишком, розм. з гаком).
• Того года, относящийся к тому (прошлому году)
– тогорічний (торішній, тоголітній).
• Уже в годах кто
– уже літній (у літах, підстаркуватий, пристаркуватий, іноді постарий, доходжалий, підтоптаний) хто; уже літня (підстаркувата…) хто; уже немолодий на літа (віком) хто. [Ломачевський був уже літній, трохи підтоптаний… Н.-Левицький. Якась пристаркувата пані. Вовчок.]
• Через год
– через (за, у) рік (іноді розм. у год); по року (до року); (іноді) нарік. [Як умерла мати, то батько через рік удруге одружилися, удову взяли із нашого таки села… Грінченко. А я молода, як ягода. Не піду заміж за рік, за два. Н. п. Чекай мене, дівчино, до року. Сл. Гр. Не журися, серце моє, Нарік сподівайся. Сл. Гр.]
• Что год, то дитя рождается
(разг.) – що рік, то й прорік.
• Что ни год
– що рік (що не рік). [І що не рік, то все глибше осідав у минуле отой весняний каламут отого незвичайного року. Головко.]
• Этого года; относящийся к этому (настоящему) году
– сьогорічний (іноді цьогорічний, серічний); сьоголітній. [Зате літо сьогорічне буде в них незвичайне. Гончар.]
Грех
• Без греха века не проживёшь
– чоловік не ангел, щоб не согрішив. Пр. Без гріха чоловік не проживе. Пр. Доки чоловік живе, доти грішить. Пр.
• Брать, взять, принимать, принять на себя грех
(разг.) – брати, узяти, приймати, прийняти гріх на себе; брати, узяти відповідальність на себе; відповідати, відповісти за чиюсь провину.
• Вводить в грех кого
– до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Взводить, взвести грех на кого
– класти, покладати, покласти гріх на кого.
• Грех да беда на кого не живёт
– гріх по дорозі біг та на нас плиг. Пр. Усяка людина своє лихо має. Пр. Без гріха та без лиха не проживеш. Пр. Усяк чоловік не без гріха. Пр. Нема чоловіка без вади. Пр. Де люди, там і лихо. Пр. Лиха не шукай, воно само тебе знайде. Пр. Лихо приключки шукає. Пр. Гріх по людях ходить. Пр. Ніхто не без гріха. Пр. Нема слободи без біди. Пр. На всяку деревину птах сідає, усяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грехи любезны доводят до бездны
– що тіло любить, теє душу губить. Пр.
• Долго ли до греха
– до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Есть такой грех
(разг.) – було таке; ніде (нема де) правди діти.
• За ним водится этот грех
– він має цю хибу (ваду); він хибує (гріхує) на це.
• Искупать, искупить, заглаживать, загладить грех
– покутувати, спокутувати, відпокутувати гріх; покривати, покрити (загладжувати, загладити) гріх.
• Как на грех
– як (мов) на біду (на нещастя).
• Мой грех
– мій гріх; моя вина (провина, причина).
• Не грех ему и отдохнуть
(разг.) – не гріх (не погано було б, не завадило б) йому й відпочити.
• Не получивший разрешения от греха
– нерозгрішений.
• От греха не уйдёшь
– від гріха не втечеш; на гріх не спасешся.
• Отпустить грехи кому
– розгрішити кого.
• Рада бы душа в рай, да грехи не пускают
– рада б душа в рай, та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за пана, та пан не бере. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр.
• С грехом пополам сделал что
– сяк-так (абияк, з бідою, через верхи) зробив що.
• Совершить грех, взять грех на душу
– учинити гріх; узяти гріх на душу; гріха зажити.
• Сознаваться в грехах
– визнавати (признати) свої гріхи.
• Утаивать грех на исповеди
(религ.) – приховувати гріх на сповіді; попа в решеті возити.
• Что (нечего) греха таить
(разг.) – ніде (нема де) правди діти; ніде (нема де) гріха потаїти.
Деньги
• Без денег
– без грошей; безоплатно; не за гроші; не за плату; за так грошей; (за)дурно ((за)дарма); за спасибі.
• Без денег человек худенек
– без грошей чоловік не хороший. Пр. Без грошей чоловік як дурень. Пр. Без грошей як без очей (як без рук). Пр. То пан хороший, як багацько грошей. Пр.
• Больше денег — больше хлопот
– сіль для їди, а гроші для біди. Пр. Великі гроші — готова біда. Пр. Гроші біду роблять найбільшу. Пр. Гроші не знать що, та спать не дають. Пр. Грошей багацько [на світі], а щастя мало. Пр. Гроші то й роблять біду. Пр. Срібло та злото тягнуть у болото. Пр. З золотом, як з вогнем: і тепло з ним і небезпечно. Пр.
• Брат-брат, сват-сват, а денежки не родня
– брат братом, сват сватом, а гроші не рідня. Пр. Хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри. Пр. Сват не сват, а мого не руш нічого. Пр.
• Бросать деньги (деньгами)
– сипати (розкидатися) грішми (грошима); тринькати (розтринькувати) гроші.
• Быть при деньгах
– мати гроші; бути при грошах.
• Ввиду отсутствия денег
– за браком (через брак) грошей; через безгрішшя (безгрошів’я); бо нема(є) грошей.
• Вот уже и нет денег
– от і по грошах.
• Время — деньги
– час (є) гроші.
• Давать, дать деньги взаймы
– позичати, позичити гроші; давати, дати у пози(ч)ку гроші.
• Денег куры не клюют
– грошей і кури не клюють (і свині не їдять); грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха); валява грошей.
• Денег нет
– грошей нема(є); (жарт.) на гроші сухо; грошей голо; у кишені [аж] гуде; у кишені вітер віє (вітри віють); (іноді) дюдя в кишені свистить.
• Денег ни гроша
– грошей ні копійки; (розм.) грошей Біг дасть (катма).
• Денег стоит
(разг.) – недешево (дорого).
• Деньги — дело наживное
– гроші — набутна річ. Пр.
• Деньги не заработанные, доставшиеся даром
– дурні гроші; легкий гріш.
• Деньги не щепка
– гроші не полова.
• Деньги не щепки — на полу не подымешь
– грошей на дорозі не назбираєш. Пр.
• Деньги разошлись
– гроші вийшли; (образн.) гроші розкотилися.
• Деньги счёт любят
– копійка любить, щоб її рахували (лічили). Пр. Гроші лічбу люблять. Пр.
• Есть деньги у кого
– має гроші хто; є гроші в кого; (образн.) копійка волочиться у кого.
• За деньги
– за гроші; за плату.
• За наличные деньги
– за [гроші] готові; за готівку.
• За небольшие деньги
– не за великі гроші; невеликим коштом; недорого.
• Копить деньги
– складати (збивати, ховати) гроші; збивати гроші докупи.
• Кормовые деньги
– харчові гроші; харчове.
• Крупные деньги
– великі (великими купюрами, недрібні) гроші.
• Куча денег
– купа (сила) грошей (грошви).
• Мало денег
– мало грошей; грошей не гурт; грошей (на гроші) тонко; на гроші скупо. [Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть, тонко… Васильченко. Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо. Стефаник.]
• Медные деньги
– мідні гроші; мідяки.
• Мелкие деньги, мелочь
– дрібні [гроші]; дрібняки.
• Наличные деньги
– готові гроші; готівка (зрідка готовик, готовина, готовизна).
• Недостаток в деньгах
– брак (недостача) грошей; скрут(а) на гроші.
• Немалые деньги
– великі (немалі) гроші; чималий гріш.
• Не стало денег
– не стало (не вистачило, забракло) грошей.
• Ни за какие деньги
(разг.) – ні за які гроші; ні за яку ціну; ні за що.
• Обратить в деньги что
– повернути на (в) гроші що; (іноді) згрошити що. [Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать. Сл. Гр.]
• Он не при деньгах
– він не має грошей; нема в нього грошей; він не при грошах.
• Он падок на деньги; алчный, жадный до денег
(разг.) – він ласий на гроші (до грошей); він жадібний на гроші.
• Очень много денег
– дуже багато грошей; (іноді) грошей прірва (сила); до смутку грошей.
• Подъёмные деньги
– гроші на переїзд; переїзні гроші; переїзне.
• Потерять деньги
– загубити гроші; (жарт.) посіяти гроші.
• Растранжирить деньги
– розтринькати (протрясти) гроші.
• Свободные деньги
– вільні (гулящі) гроші.
• Серебряные деньги
– срібні гроші; срібняки.
• Собирать, собрать деньги
– збивати, назбивати грошей; (образн.) у кулак дбати.
• Собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что
– збитися (спромогтися) на що. [Збився Пилип і на хату. Сл. Гр.]
• Собраться с деньгами
– спромогтися (збитися) на гроші.
• Сорить деньгами
– сипати грішми; сипати гроші як полову; гатити гроші; (лок.) розкомашувати гроші.
• Суточные деньги
– добові [гроші].
• Только ума на деньги не купишь
– за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш. Пр.
• Тряхнуть деньгами
– сипнути грішми.
• Туго с деньгами
– сутужно з грішми (з грошима); (лок.) куцо на гроші.
• У меня все деньги вышли
– у мене [вже] по [всіх] грошах; я витратився (вивівся, звівся) з грошей; я геть-чисто витратився; я [геть-чисто] згрошився; (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє).
• Употребить деньги на что
– повернути (обернути) гроші нащо.
• Шальные деньги
– дурні гроші.
Копейка
• Жизнь ему копейка
– йому життя — ламаний шаг (гріш); життя йому нічого не варте.
• Жизнь копейка, судьба индейка
– доля щербата, життя мотузяне. Пр.
• Зашибать копейку
(разг.) – загрібати копійчину (добрі гроші, добрий фіш, іноді добру грошву).
• Копейка рубль бережёт
– гріш (осьмак) копи стереже. Пр. Хто щадить гріш — має з гаком більш. Пр. Із копійки карбованці робляться. Пр. Копійка карбованці береже. Пр. Копійка копійку кличе. Пр.
• Копейка счёт любит
– копійка любить лік (лічбу). Пр. Копійка любить, щоб її лічили (щоб її лічено). Пр. Гріш круглий — розкотиться. Пр.
• Ни копейки за душой
– (а)ні копійки за душею (при душі); (розм. застар.) грошей дастьбі (Біг дасть); і копійки (і копія) нема (розм. катма, згруб. чортма).
• Он без копейки
– він без копійки; він і копійки не має; у нього й копійки нема.
• Погибнуть, пропасть ни за копейку
– пропасти ні за що (ні за цапову душу).
• Сколачивать, сколотить себе копейку
(разг.) – збивати, збити копійчину (гріш, грошики); збирати гроші, назбирати грошей; стягатися, стягтися (на що).
• Трудовая копейка впрок идёт
– трудова копійка годує довіку. Пр.
• Цена этому копейка
– це нічого не варте; це ламаного шага (гроша) не варте; це копійчина річ.
• Я за копейкой не гонюсь
– я на гроші (на копійку) не ласий; я за грішми не гонюся (не вганяюся).
Корова
• Бодливой корове Бог рог не даёт
– якби (коли б) свині роги, то всіх би людей поколола (то б цілий світ виколола). Пр. Якби свині крила, вона б і небо зрила. Пр. Якби свиня роги мала, всіх би людей виколола. Пр. Не дав Бог свині роги, а то б вона всіх людей поколола. Пр. Якби жабі хвіст, усе б поле витолочила. Пр. Не дав Бог жабі хвоста, а то б всю траву потолочила. Пр. Якби на кропиву (на жаливу) не мороз, вона б усіх людей пожалила. Пр. Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав. Пр. Шкодив би, та не може. Пр. Не дав Біг свині ріг. Пр.
• Дойная корова
(перен. фам.) – дійна корова, джерело легких прибутків; прибуткове джерело. [Чи я твоя дійна корова, щоб ти мене доїв? Пр.]
• Идёт, пристало, как [к] корове седло
– личить (пристало), як корові (як волові) сідло. Пр. Личить (пристало), як свині наритники. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.
• Чья бы корова мычала, а твоя молчала
– чия б гарчала, а твоя б мовчала. Пр. Чиє б нявчало, а твоє б мовчало. Пр.
Обещанный
• Обещанного три года ждут
– казав пан, кожух дам, та слово його тепле. Пр. Обіцяла (казала), та не зав’язала. Пр. Надіявся дід на обід, та без вечері спати ліг. Пр. Обіцяв Бог дати, тільки казав заждати. Пр. Пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне. Пр. Ждали, ждали, поки Біг на кисіль шкурку натягне. Пр. Ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (погубили, поїли). Пр. Ждали, ждали, та й годі сказали. Пр. Чекай, собачко, здохне конячка, матимеш м’ясо. Пр. Хто живий — діжде. Пр.
Один
• Баба да бес — один в них вес
– де чорт не зможе, там баба поможе. Пр. З бабою і дідько справу програв. Пр.
• Ближняя родня — на одном солнце платья сушили
– пень горів, а він рукинагрів та й став йому дядьком. Пр. Його мати й моя мати в одній воді сорочки (хустки) прали. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Ми родичі: на одному сонці онучі сушили. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Така рідня, як чорт козі дядько. Пр. Василь бабі сестра в третіх, а я йому сваха. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр.
• Во всём этом виноват один я
– в усьому цьому винний тільки я.
• В один из дней (однажды)
– одного дня (одної днини).
• В один прекрасный день
– одного чудового (красного, прекрасного, гарного, прегарного) дня; однієї (одної) чудової (красної, гарної) днини.
• В одном кармане — вошь на аркане, в другом — вошь на цепи
– шапка-бирка, зверху дірка. Пр. У кишені — тарган та блоха, у хлібі — ратиці та хвіст. Пр. В одній кишені пусто, а в другій — нема нічого. Пр. У кишені вітер гуляє. Пр.
• Вот я и один, кругом ни души
– от я і сам, навколо ні душі (ні лялечки).
• [Все] в один голос
– [Усі] в одно (за одно); [усі] одностайні; [усі] як один (в один голос).
• Все до одного
– усі до одного; геть (чисто) всі; усі до [одної] душі. [Напакували цілу мажу хлібом та паляницями, таранню, чехонню та всякими харчами, положили на віз чимале барильце й горілки, та й поїхали з косарями всі до душі… Барвінок.]
• Все за одного и один за всех
– усі за одного і один за всіх.
• Все как один
(разг.) – усі як один. [Повстаньмо ж тепера усі як один. За діло братерське, спільне!.. Українка.]
• Всё к одному сведётся
– усе на одно вийде (до одного зійде).
• Ехать одним волом
– їхати одним волом; (розм.) їхати бовкуном.
• За (в) один присест
– за одним присідом; за одним разом; за одним заходом. [За одним присідом вечеря з обідом. Номис.]
• За двумя зайцами погонишься — ни одного не поймаешь
– за двома зайцями поженешся, жодного (і одного) не впіймаєш. Пр. Хто два зайці гонить, жодного не здогонить. Пр. Двох зайців поженеш — і одного (жодного) не доженеш. Пр. Як відкусиш (за)багато, ковтнеш мало. Пр.
• За один раз дерево не срубишь
– за один раз дерево не зітнеш (не зрубаєш). Пр. За одним разом дерево не звалиться. Пр. Один раз цюкнеш — дуб не впаде. Пр.
• За одного битого двух небитых дают
– за битого двох небитих дають. Пр. За одного битого двох небитих дають, та ще й не беруть. Пр. Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то й два дадуть. Пр.
• Из одного гнезда
– з одного (з того самого) гнізда (кубла); одногніздки.
• Не один десяток чего
– не один десяток чого; не однодесять чого.
• Не он один волновался в тот день
– не тільки він (не він сам(ий)) хвилювався того дня (тієї днини).
• Не я один, а все это говорят
– не тільки я (не я сам, не я один), а всі так кажуть.
• Ни в одном глазу
(фам.) – аніже; анітрішки (анітрішечки).
• Ни один не…
– ні один не…; жоден (жодний) не…
• Нос — семерым рос, одному достался
– ну й ніс, для свята ріс, а ти один в будень носиш. Пр. Ніс так ніс — як через Дніпро міст. Пр.
• Один ведь
– сам же; сам один же.
• Один в один; один к одному
– один в один; голова в голову; (іноді) як (мов, наче…) перемиті; одним лицем. [Уродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного; голос у голос, волос у волос. Вовчок. Зуби в нього були один в один, як намисто. Смолич. Парубки мов перемиті. Піджаки наопашки. Яновський.]
• Один в поле не воин
– один у полі не вояк (не воїн). Пр. Один — як ні одного. Пр. Один кіл плота не вдержить. Пр. Де нема спілки, там нема й силки. Пр.
• Один другого
– один одного.
• Один другого стоит
– один одного варт(ий) (іноді розм. стоїть).
• Один-единственный
– одним один; [один] однісінький (одніський).
• Один за другим
– один за одним; один по одному.
• Один из пары
– допарок.
• Один и тот же
– той [же] самий; один; (іноді) один і той самий.
• Один как перст
(разг.) – сам [собі] (сам один) як палець; сам собі (сам один); одним один [як пучка]; (образн.) сам (один), як билина в полі; один, як (мов, наче…) порошинка в оці.
• Один лучше другого
– один за (від) одного кращий (ліпший); (іноді) як (мов, наче…) перемиті.
• Один на один
– сам на сам (один на один); (іноді ще) сам-один; віч-на-віч; на самоті. [Серединський розказував, як у його був такий здоровий пес, що сам-один йшов на ведмедя. Н.-Левицький.]
• Один [Нестор] и у каши не спор
– одна бджола мало меду наносить. Пр. Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться. Пр. Одним пальцем і голки не вдержиш. Пр. Де робить купа, не болить коло пупа. Пр. Коли робити вкупі, то не болітиме в пупі. Пр.
• Один-одинёхонек (один-одинёшенек)
(разг.) – Сам-самісінький (один-однісінький); сам душею; сам-один; (іноді) один-одинцем. [Зостався Мирон сам собі, як палець… Один-одинцем. Мирний.]
• Один раз куда ни шло
(разг.) – раз мати породила.
• Один с сошкой, а семеро с ложкой
– семеро до рота, один до роботи. Пр. До готового хліба знайдеться губа. Пр. Мельники до готової муки. Пр. Готовеньке і кицька з’їсть. Пр.
• Один только; исключительно один
– сам тільки; сам за себе.
• Один только (один-единственный) раз
– один тільки раз; [тільки] раз-разом. [Тільки раз-разом пан мене за вухо поскубли. Барвінок.]
• Одним духом
(разг.) – одним духом; за одним духом; духом (зменшувальне душком); миттю (умить).
• Одним миром мазаны
– одним миром мазані (мировані). Обоє рябоє. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр. Який дідько печений, такий і варений. Пр.
• Одним словом
– одне (одно) слово; одним словом (сказати).
• Одним хлебом питался кто
– жив самим хлібом хто.
• Одному ехать — и дорога долга
– тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Пр. У порожній хаті сумно й спати. Пр.
• Он один знает, скажет что-либо
– тільки він знає, скаже що.
• Подходите по одному
– підходьте по одному (поодинці).
• Пытался не один (сделать что-либо)
– не один намагався (силкувався, поривався); (іноді образн. розм.) не один біг, та спіткнувся.
• Решили в один голос…
– одноголосно ухвалили…
• Решительно (положительно) ни одного
– жоднісінького; ні однісінького; (застар.) ніже єдиного.
• Семеро одного не ждут
– двоє третього не чекають (не ждуть). Пр. Як двоє, то одного не ждуть (не чекають). Пр. Опізнився козак, то буде й так. Пр.
• Семь бед — один ответ
– більше як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково. Пр. Раз на світ родила мати, раз і помирати. Пр.
• Семь раз примерь, один раз отрежь
– десять разів мір, а раз утни. Пр. Тричі міряй, а раз відріж. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш (відріжеш) — не приточиш. Пр.
• Совершенно один
– сам-один; [сам] самісінький.
• С одного вола трёх шкур не дерут
– з одного вола двох шкур не деруть. Пр. З однієї липи двічі лика не деруть. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Двічі на літо лика не деруть. Пр.
• Танцевать одному
– танцювати самому; (іноді жарт.) танцювати бовкуном.
• Целый день сидит один
– цілий (цілісінький) день сам (сам-один).
• Я был там один
– я був там сам.
Переборчивый
• Переборчивый ничего не получит
– за перебір дасть Біг витрішки.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

тече́ние 1. тече́ння, течі́ння; течія́,-чії́, поті́к,-то́ку (рідини, газу)
2. витіка́ння; стіка́ння (у часі); пере́біг, біг,-гу, плин,-ну, збіга́ння (часу)
т. атмосфе́рное течія́ атмосфе́рна
т. безвихрево́е течія́ невихрова́
т. возду́шное поті́к пові́тря́ний
т. вре́мени плин ча́су, біг ча́су
т. встре́чное течія́ зустрі́чна
т. вя́зкое течія́ в’язка́, течі́ння в’язке́
т. вя́зко-упру́гое течія́ в’язко́-пру́жна́, течі́ння в’язко́-пру́жне́
т. га́зов и жи́дкостей течія́ [поті́к] га́зів і ріди́н
т. глуби́нное течія́ глиби́нна
т. двуме́рное гідр. течія́ двови́мірна
т. компенсацио́нное течія́ компенсаці́йна [зрівнова́жена]
т. ламина́рное течія́ ламіна́рна [шарува́та, стру́минна]
т. обра́тное течія́ зворо́тна
т. отливно́е течія́ відпли́вна, поті́к відливни́й
т. отрывно́е течія́ відривна́
т. периоди́ческое течі́ння періоди́чне
т. пло́ское течія́ пло́ска
т. пове́рхностное течія́ поверхне́ва
т. приливно́е течія́ припливна́
т. проце́сса пере́біг проце́су
т. пульси́рующее течія́ пульсівна́
т. расходя́щееся течія́ розбі́жна
т. реа́кции пере́біг реа́кції
т. сверхзвуково́е течія́ надзвукова́
т. стру́йное течія́ струмене́ва
т. сходя́щееся течія́ збі́жна
т. трёхме́рное течія́ триви́мірна
т. турбуле́нтное течія́ турбуле́нтна [бурля́ча]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Біг, р. бо́га – 1) бог;
2)
икона, образ.
Біг-ма́, біг-ма́є – нет, не имеется.
Біг-ме́ – ей-богу, право.
За неви́нного бо́га – ни за что.
Біг, р. бі́гу – бег, течение.
Бог – бог, см. также Біг.
Стари́й бог – бог-отец.
Люби́ти як бо́га – обожать.
Дасть-бі́, дасть-бі́г
1) (
нищему) бог даст;
2)
нет, не имеется.
А гро́шей дасть-бі́ – а денег нет, не предвидится.
Мага́й-бі, мага́й-бігбог в помощь.
Ми́лийприятный, милый, любезный, возлюбленный.
Попід сам ми́лий біг проси́ти кого́ – молить, заклинать.
Прися́й-богу, прися́й-бі, прися́й-біг, прися́й-боей-богу, ей-ей.
Про́бі (сокращ. из про-біг) – 1) ради бога;
2) (
как межд.) ради бога спасите, караул;
3) (
как нар.) непременно, сильно, крайне.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Без Бога ни до порога.
1. Без Божої волі й волос з голови не спаде.
2. Не родить рілля, але Божа воля.
3. Нам Бога не вчить, як хліб родить.
4. Хто ж у світі знає, що біг гадає.
5. Як Бог дасть, і в печі не замажешся.
Вот Бог, а вот порог.
1. Отут біг, а тут поріг.
Не дал Бог свинье рог, всех людей переколола бы. Кабы свинье рога - всех бы со свету сжила. Бодливой корове Бог рог не дает.
1. Не дай, Боже, свині роги, всіх людей поколе.
2. Видів Біг, що не дав свині ріг.
3. Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.
4. Не дав Бог жабі хвоста, а то б усю траву потолочила.
колеса.
4. Приходиться, як п’яте колесо до воза.
5. Йому так треба, як мені ні.
6. Так тобі треба, як мені лиха.
7. Так треба, як волосся в паністару.
8. Як єсть, то розійдеться, а нема, то обійдеться.
9. То так потрібне, як дзюра в мості.
10. Рости псу трава, коли кобила здохла.Обещанного три года ждут.

1. Обіцяв Бог дати, тільки казав заждати.
2. Казав пан, кожух дам. та слово його тепле.
3. Обіцяла, та не зав'язала.
4. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати.
5. Пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне.
6. Ждали, ждали, та й ждання погубили.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

біг, бі́гу, -гові, в бігу́ (від бі́гти)
да́стьбі, дасть-біг
мага́йбі, мага́й-біг, присл.
помага́йбі, помага́й-біг
прости́бі, прости́-біг
спаси́бі, спаси́-біг, присл.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бі, сокращ. Біг, употребл. въ сложныхъ словахъ: помагай-бі. Помогай Богъ! Спаси-бі! Спасибо! Дасть-бі! Богъ дастъ. Дале-бі! Про́-бі!
Біг и Бог, Бо́га, м.
1) Богъ.
Чоловік стріляє, а Біг кулі носить. Ном. № 83. Біг Богом, а люде людьми. Посл. Як ось знечев’я вбіг Меркурій засапавшися до богів. Котл. Ен. II. 20. Жив у лісі такий бог лісовий. Грин. І. 44. В се врем’я в рай боги зібрались к Зевесу в гості на обід. Котл. Ен. II. 19.
2) Икона, образь. Чуб. VII. 384.
Поцілувала на божнику бога. Г. Барв. 239. Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих і оддають їм у руки. Молода оддає свого бога молодому. Грин. ІІІ. 440.
3)
Старий бог. Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить... Вже до воріт, за двір... — говорится о важности ухода уходящаго лица. Сим. 228.
4)
Скля́ний бог. Водка, штофъ съ водкой. Тоді то й зазналася я із сим скляним богом. О. 1862. VII. 42. Прихилявся до шкляного бога, привчався горілочку вживати. Мир. ХРВ. 203.
5)
Біг-ма́, Біг-ма́є. Нѣтъ, не имѣется. Діточок у їх Біг-ма. Шевч. А іще на козаку нетязі шапка-бирка, зверху дірка, хутро голе, околиці Біг-має. ЗОЮР. І.
6)
Біг-ме́. Ей Богу; право. Біг-ме на щотах не училась. Котл. Ен. IV. 19. Біг-ме, я не брав твоєї сокири. Каменец. у.
7)
Біг дав. Есть, имѣется. Галиц.
8)
Бо́гу роби́ти. Иносказ. сидѣть въ тюрьмѣ. Повѣсть «Мамай» Скальк.
9)
Зна́ти Бо́гу. Знать молитвы. О. 1862. IV. 9.
10)
Бог відь. Богъ вѣсть. Ото скільки очима скинеш, Бог відь колишні степи. Конот. у.
11)
Своїм бо́гом зроби́ти, піти́. По своему сдѣлать. Св. Л. 287. См. Зробити. З сього часу пішла своїм богом коло всього. Св. Л. 114.
12)
Нія́ким бо́гом не допро́сишся. Никакъ не упросишь. Ніяким богом не допросишся було, щоб хоть в двір до тебе заглянули. Сим. 222.
13)
За мали́м бо́гом. Едва. За малим богом слави и чести казацької братерським боєм не занапастили. К. ЦН. 221. За малим богом Криму... не опанував. К. ЦН. 219.
14)
За неви́нного бога (поби́то, взя́то). Ни за что (побить, арестованъ и пр.) Мнж. 163.
15)
Спасеть же Біг тебе! Выраженіе благодарности. Котл. Ен. II. 29.
16)
Коли́ вже те у Бога і діялось! Бог знаетъ, когда это и было. Сим. 223.
17)
У Бога. Восклицаніе въ досадѣ, если чего нибудь не находишь. Де ті ключі у Бога! Сквир. у.
18) См.
Бі. Ум. Богонько, Богочко, Біженько, Біжечко, Божок. Ей, Богочку, таточку, дай погоду! Фр. Пр. 77. Ішов Божок дорогою, зострів дівку із водою: «Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити!» — Не дам, старцю, води пити, бо вода єсть нечиста... «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста.» Стала дівка, ізлякалась, перед Богом заховалась. Млр. Л. Сб. 237.
Біг, -гу, м. Бѣгъ. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. Котл. Ен.
Бі́гти, біжу́, -жи́ш, гл.
1) Бѣжать.
Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96. Туди ж бігла да дівчинонька. Мет. 87. Ворон коню, біжи швидче! Мет. 74. Біг так, що сам себе не чув — изо всѣхъ силъ бѣжалъ. Котл. Ен. ІІІ. 21.
2) Быстро ѣхать, плыть на суднѣ.
Щось біжить з дзвоником. О. 1862. V. 78. Човном біжить по під берегом. Харьк. — ве́рхи. Ѣхать верхомъ. — з копи́та, у чвал. Ѣхать, бѣжать галопомъ. НВолын. у. — в клус. Бѣжать рысью.
3) О водѣ, жидкостяхъ и времени: течь.
Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Pauli. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець.
4)
— з блеску. Бѣжать со свѣта. Як росходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи! Харьк.
Білобо́кий, -а, -е. Съ бѣлыми боками. Біг кінь білобокий через яр глибокий. Грин. І. 248. Чаще всего служить эпитетомъ къ слову сорока. А сорока білобока на скрипочку грає. Чуб. V. 1145. Ум. Білобокенький.
Бог, -га, м.
1) См.
Біг, Бога.
2) Рѣка: Южный Бугъ. Левч. 187.
Ой за Богом, за рікою, при турецькій гряниці, там стояли пікинери. О. 1862. VIII. 28. (Нп.).
Бо́гонько, -ка, м. Ум. отъ Біг, Бог.
Бо́гочко, -ка, м. Ум. отъ Біг, Бог.
Божо́к, -жка́, м.
1) Ум. отъ
Біг, Бог. Фр. Пр. 101.
2) Идолъ, кумиръ.
3) Родъ дѣтской игры. Ив.
4)
— сви́нний. Свиной желудокъ. Вх. Зн. 3. См. Богун 2.
Бо-зна = Біг зна. Богъ знаетъ. Завелися, як той казав: багатий за багатство, а убогий — бо-зна й за віщо вже. Ном. № 3515. Бо-зна-колишній. Очень давній. Хліб черствий, бо-зна-колишній. Рк. Левиц. Бо-зна що. а) Богъ вѣсть, что. б) Пустяки. Не говоріть бо-зна чого. Левиц. Пов. 289.
Вива́жувати, -жую, -єш, сов. в. ви́важити, -жу, -жиш, гл.
1) Взвѣшивать, взвѣсить, вывешивать, вывѣсить; разсчитывать, разсчитать.
Виважують, щоб і Біг ласкав, і батіг ляскав. Ном. № 1276. Твори ж мою вже виважену волю. К. ЦН. 257.
2) Вывѣрять, вывѣрить(вѣсы).
3) Поднимать поднять при помощи подложеннаго подъ тяжесть рычага.
Виважив пенька. Черк. у. — две́рі. Выставлять, выставить дверь, поднявъ ее съ петель рычагомъ. А як наважу, двері виважу. Гол. І. 147. — якір. Поднимать, поднять якорь. Мнж. 180.
4) Размахиваться, размахнуться.
Як виважить руку, як ударе його з усього маху по пиці. Мир. ХРВ. 53.
5) Раздумывать такъ и этакъ, взвѣшивать, взвѣсить въ мысляхъ.
Відкупля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в, відкупи́ти, -плю́, -пиш, гл. Откупать, откупить, выкупать, выкупить. З моря душу виймала, од гріхів одкупляла. Чуб. V. 849. Я б рад одкупити батьківське гніздо, та Біг ма за віщо. Левиц. І. 422.
Го́лий, -а, -е.
1) О человѣкѣ: обнаженный, нагой, голый.
Не боїться мокрий дощу, а голий розбою. Гол. І. 49. Хоч голий та в поясі. Ном. 11190. Го́лий як бу́бон, як туре́цький святи́й. Совершенно голъ какъ въ прямомъ значеніи, такъ и въ значеніи 3-емъ. Ном. № 1522, 1523.
2) О предметѣ: лишенный обычнаго покрова, не покрытый, не занятый ничѣмъ, обнаженный.
Обідрали до голої кости. Ном. № 11098. Голе дерево. Ном. Положив снопа на голому току. Рудч. Ск. І. 55. Положили Савку на голую лавку. Ном. № 11918. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має. ЗОЮР. I. 201. В другій руці голий меч. Гол. ІІІ. 44.
3) Бѣдный, голый.
Біда нашим головам за панами голими. Ном. Нема голій школі волі, а то б догодила. Шевч. 369.
4) О хлѣбѣ: безостый, безъ усиковъ.
Ячмінь з остюками і голий. О. 1861. IX. 192.
5)
Го́ла го́лка. Игла безъ нитки. Черном.
6)
Го́лий борщ, го́ла ю́шка. Одинъ борщъ одинъ супъ и больше ничего. Баба побігла і взяла коробочку ячменю на відробіток, щоб не гола юшка була. Г. Барв. 501.
7)
Го́ла піч. Печь, изъ которой выгребены горящіе угли, чтобы сажать хлѣбъ. Грин. ІІ. 18.
8) Родъ игры съ бросаніемъ палокъ. КС. 1887. VI. 475. Ум.
Голе́нький, голе́сенький.
Гріх, -ха́, м.
1) Грѣхъ.
Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. Незнай гріха не чинить. Ном. № 106. Б’ють не ляхи, а наші гріхи. Ном. № 866. Де гріх, там і покута. Ном. № 124.
2) Вина.
Батько Настусин радіє, що без його гріха сталось таке Грицькові: без вісти зник, вовкулакує. Г. Барв. 452. Ум. Грішо́к, гріше́чок. На душечку спасениє, грішечків отпущениє. ЕЗ. V. 106.
ІІ. Гусь, -сі, ж.
1) Гусыня.
Аж там пливе гусь: Помагай-біг, біла гусь! Лукаш. 142. Мудрий мудрець гуссю ореть. (Загадка: письмо). Ном. стр. 303, № 473. Чаше употребляется во мн. ч.: гу́си — гуси, самки и самцы. Чи то гуси кричать, чи лебеді ячать. Макс. (1834) 5.
2)
мн. гу́си. Родъ игры. КС. 1887. VI. 482; Ив. 58.
3)
Гусе́й підпуска́ти. Врать, пускать сплетню. Ном. № 13821. Ум. Гу́сонька. Всі гусоньки на став полетіли. Грин. Ш. 628.
Дазь-бі, — Біг, нар. = Дасть-бі. Чи вже не варитимете галушки оце? — Ні, серце, бо борошенця в нас дазь-бі. У Гул. Арт. какъ существ.: Як їсти дазьбіга та ще й гладкими буть. О. 1861. III. 97.
Дарува́ти, -ру́ю, -єш, гл.
1) Дарить.
Свого не даруй, чужого не бери. Ном. № 9671. Вола дарують без ярма. Ном. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. Мет. 186.
2) Давать, награждать, жаловать.
Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. № 71, Царівну оддав, щастям дарував. Чуб. ІІІ. 272. Господь його донею дарує.
3) Жертвовать чѣмъ.
Та візьміть мене самого, на Чорне море пустіте. Нехай я буду на Чорному морі своєю головою дарувати, аж не товариства сердешного невинні душі теряти. КС. 1882. XII. 487.
4) Прощать, извинять.
Даруй мені, я вже більше не буду. Що твоя жінка мене обідила, — я їй те дарую. МВ. І. 12. Хто буде сей сон рано і вечір читать, того буде Господь на страшнім суді, на будущому віку гріхами дарувать. Мил. 15.
5)
Дарува́ти життя́м, — душе́ю. Пощадить жизнь. Став же він у пана милости прохати: чи не можна, пане, життям дарувати? Лохв. у. Бери гроші, аби дарував душею. Черкас. у.
Дасть-бі, нар. Т. е. Дасть Біг.
1) Богъ дастъ. Обыкновенная форма отказа нищему.
2) Нѣтъ, не имѣется.
Ходи́ти за дасть-бі з то́рбою. Хлопотать и получать отказы.
Дові́яти, -ві́ю, -єш, гл.
1) О вѣтрѣ: достигнуть, долетѣть.
Туди вітер не довіє і сонечко не догріє. Мил. 182.
2) Окончить вѣять.
Коли б Біг поміг довіяти сьогодні ячмінь. Харьк. у.
Єлини́ця, -ці, ж. Названіе воды въ заговорѣ. Помагай Біг, водице-єлинице. ЕЗ. V. 99.
Злі́плювати, -люю, -єш, сов. в. зліпи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Лѣпить, слѣпить, вылѣпить.
Біг сказав чортові зліпити з глини вовка. Чуб. І. 52.
2) Слѣплять, слѣпить, склеить липкимъ.
Зліпила (розбите) яйце. Рудч. Ск. І. 144.
3) Связывать, связать (слова въ рѣчи).
Вона насилу, велику силу змогла зліпити докупи кілька польських словець. Левиц. І. 209.
Зна́ти, -зна́ю, -єш, гл.
1) Знать.
Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Ном. № 29. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. Десь ви не знаєте любощів ізроду. Мет. 93.
2) Видно, замѣтно.
Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. Мет. 234. З ким стояла, говорила — підківоньки знати. Чуб. III. 112. Знати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку. Лавр. 115.
3) Видно.
Знать не дуже добачали старі очі. Левиц. І. 2.
4) Съ отрицаніемъ. Неизвѣстно.
Не знати, щоб то значило. О. 1862. VI. 96. Не знать, де ділось. ЗОЮР. II. 34. Чоловік не знать куди і подавсь. Стор. МПр. 59. Не знать по якому говорять. Се я не знать чого злякалася. Г. Барв. 195. Послѣднее выраженіе имѣетъ также значеніе; пустяка испугалась. Выраженія не знати що (чого, чому и пр.), не знати за що — значатъ не только неизвѣстно что, за что, но также имѣютъ смыслъ: ничтожная вещь, маловажная причина, пустякъ, изъ-за пустяка. Чого тобі смутитись не знать чим? МВ. (О. 1862. III. 63). Бідкається не знать чим. Ном. № 13685. Не знать за що зазмагались.
5)
Знай. Будто, какъ будто. Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками. Федьк. Пов.
Калі́цтво, -ва, с. Калѣчество, увѣчье. Спінило, звернуло їй, руку — не дай Бог каліцтва. Харьк. г. Спасеть вас Біг, що й нас при каліцтву не забуваєте. Лебед. у. Хиба яке каліцтво знайдуть дохторі, то не піде в москалі. НВолын. у.
Люд, -ду, м. Народъ, людъ; человѣчество. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. № 71. Вона стане на користь людові нашому. Дещо. 15. Люд вже здавна коверзує — з того лихо плазує. Ном. № 2456.
Ми́лий, -а, -е.
1) Милый, любезный.
Батько милий, мати мила, дівчина миліща. Чуб. V. 110. По-під са́м ми́лий Біг проси́ти кого́. Молить, заклинать. Желех.
2) Милый, возлюбленный.
Милий милу покидає, — вороги раденькі. Нп. Нехай милий подивиться, що на серці діється. Мет. 15.
3) Пріятный, любезный. Ум.
Миле́нький, миле́сенький. Миленький, милесенький мій! Мет. Моя мила милесенька, голубка сивесенька. Чуб. V. 13.
Міркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. №71. Міркує той, хто нужду знає. Гліб. 1. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. Левиц.
Мо́ва, -ви, ж.
1) Языкъ, рѣчь.
Всі мови слов’янського люду, всі знаєте, а своєї дасть-Біг... Шевч. Квітка первий довів українців до сліз мовою українською... Шевченко, воздвигши з упадку голосну мову українську, назнаменав широкі гряниці нашому духу народньому. К. Листи з хут. III. «Шекспірові твори з мови британської мовою українською поперекладав П. А. Куліш».
2) Рѣчь; разговоръ.
Умер козак, умер козак і козацька мова. Лукаш. 123. Таке личко, така й мова, тілько не такая чорноброва. Мет. 11. Мова мовиться, а хліб їсться. Чуб. І. 261. А далі, після сеї мови, троянцям він так всім сказав. Котл. Ен. II. 7. Не про те мова мовиться. Левиц. Староста... промовляє до їх до трьох раз так... По третій мові, як молода втретє до ніг вклониться, дівчата співають знову. О. 1862. IV. 10. Без мо́ви. Молча, безмолвно. Мо́ву найти́. Разговориться, найти предметъ для разговора. Рідна сестра у гості прийшла, у гості прийшла, ще й мову найшла. Мет. Випив чарку й мова найшлася. НВолын. у. Мо́ву переби́ти. Прервать, перебить кого (въ рѣчи). Вибачайте, мову переб’ю: а ви ж коли бачили його? НВолын. у. На мо́ві бу́ти з ким. Бесѣдовать, разговаривать. Не до мо́ви бу́ти кому́. Быть кому непріятнымъ собесѣдникомъ. Пішла заміж до любови, а свекорку не до мови. Грин. III. 306. Ум. Мо́вка, мо́вонька, мо́вочка. За вовка мовка, а вовк у хату. Ном. № 5769. Коли правдива мовонька твоя, так будеш, серденько, на вік ти моя. Чуб.
Навзаво́д, нар. = Навзаводи. Народ біг навзавод, а инший трюхи. КС. 1882. IV. 171.
Наздоганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. наздогна́ти, -жену́, -не́ш, гл. Догонять, догнать, настигать, настигнуть. Біг, бач, дак не випередить і не наздожене. Рудч. Ск. II. 186.
Нетя́га, -ги, м. Бобыль, бѣдняга. Чи нема де якого нетяги? Рудч. Ск. II. 9. На козаку, бідному нетязі три сиром’язі, опанчина рогозовая, поясина хмеловая. На козаку, бідному нетязі, сап’янці — видні п’яти й пальці, де ступить — босої ноги слід пише. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має; вона дощем покрита, а вітром на славу козацьку підбита. ЗОЮР. І. 200 — 201. Ум. Нетя́женька. Нетяго, нетяго, нетяженько моя! де заслужчина твоя? Грин. III. 206. Ув. Нетя́жище. Струни мої, струни золотії! заграйте мні стиха, ачей козак нетяжище позабуде лиха. ЗОЮР. І. 316.
Оберта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. оберну́тися, -ну́ся, -нешся, гл.
1) Обращаться, обратиться (вокругъ), поворачиваться, повернуться.
Обертайся коло мене, як торбинка коло боку. Грин. III. 651.
2) Оборачиваться, обернуться, оглянуться.
А ти, Єво, не смутися і до мене обернися. Чуб. І. 147. Обертається й озирається Марина. Левиц. І. 83. Куди іду, обернуся, назад себе оглянуся. Чуб. V. 264. Обернімось трошки на себе та поміркуймо, чи не ми сами винні. О. 1862. III. 32.
3)
до ко́го, чо́го. Обращаться, обратиться къ кому, чему. На Обрітення обертаються птиці до гнізда, хлібороби до плугів. Ном. № 523.
4)
з ким. Только не сов. в. Обращаться съ кѣмъ. Тепер вони будуть знати, як з людьми ся обертати. Грин. III. 641.
5) Возвращаться, возвратиться, успѣть отправиться и возвратиться назадъ.
Тебе б по смерть посилати, то б нажився чоловік.... — А мені здається, що госпося наче на крилах обернулась. МВ. (КС. 1902. X. 144). Тричи обернувся з снопами до обід.
6) Находиться гдѣ-либо, проживать.
Та Біг знає, де ся моя рибочка оберта’ть. Гол. IV. 494.
7) Обойтись, извернуться.
Ще хоч би не тровив торік сіна, — було б чим обернуться. Кобел. у.
8)
чим, у що. Обращаться, обратиться, превращаться, превратиться во что. Обернутись зозулею. Мет. 257. Обернися порося на карася. Ном. № 119. В сумне стогнання обертались речі. К. ХП. 52.
Опрі́ч, опрі́че, нар.
1) Кромѣ.
Опріч сорочки Біг-ма нічого. Ном. № 1527. Сусід близьких нема опріче вас. Г. Барв. 197.
2) Отдѣльно, особо.
Опріч людей собі ходила. Греб. 319.
Пере́йма, -ми, ж. Употр. также и въ одномъ мн. ч.: пере́йми.
1) Перехватываніе плывущаго по рѣкѣ.
Пливе вінок краєм Дунаєм... «Помагай Біг, три риболови, чи не стрічали, чи не спіймали пав’яний вінок, чистий барвінок?» — Ой ми стрічали, ой ми спіймали, та що ж нам буде за перейми? Гол. III. 302.
2) Вознагражденіе за доставку пойманнаго на рѣкѣ.
А заходь далі, піймаємо дуба, от і дасть Семен перейми: я добре знаю, що це його дуб пливе. Харьк. г.
3) Обрядовая остановка парнями поѣзда жениха съ цѣлью получить магарычъ, при возвращеніи его въ понедѣльникъ изъ церкви. Чуб. IV. 463. Мил. 128.
4) Схватки у роженицы.
Перейма хвата. Мил. 17. Найважче буває породіллі, як починаються перейми. Волч. у.
5) Перехватъ.
Пе́чиво, -ва, с.
1) Печеніе.
Оце увесь хліб одного печива. Біг дасть до пе́чива — нѣтъ пока. Мнж. 167. Дайте милостини Христа ради! — Бог дасть, — до печива.
2) Хлѣбъ одного печенія?
Печиво хліба спечемо. Грин. III. 104. Паляниця — забудька, що з усього печива сама зосталася в печі забута. Ном. № 259.
По, пред.
1) По.
Не по чім і б’є, як не по голові. ЗОЮР. І. 146. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96 По всьому саду ходила шукаючи, — нема. Дає на рік по сто червоних. Хиба ж ти не помітив по їй, що вона й здавну навіженна? МВ. (О. 1862. III. 63, 64). Подзвонили по дитяті у великий дзвін. Грин. III. 275. Дзвонять по душі. Служила вона по своїх, служила по жидах, служила й по купцях. Мир. Пов. І. 124. Трудно стало старенькій по людях жити. Г. Барв. 371. Треба дітей пускати по людях. Г. Барв. 284. Чувати було по людях, що вони живуть собі як риба з водою. Г. Барв. 106, 107. Їздили по знахурах та по знахурках округи верстов за сто. Г. Барв. 223.
2) Послѣ.
По шкоді і лях мудрий. Ном. Коли тревога, то до Бога, а по тревозі забув о Бозі. Ном. № 86. Тепер Логвинова земля, а по десяти літях знов буде Лаврінова. НВолын. у. По всьо́му. Послѣ всего. Св. Л. 41. От і по гро́шах. Вотъ ужъ и нѣтъ денегъ. О. 1862. IV. 106. Вже по йо́му, по їй. Онъ уже умеръ, она уже умерла. Ого, вже тепер буде по нім. Фр. Пр. 133. Було́ би по мні, — пропалъ бы я, конецъ былъ-бы мнѣ. Фр. Пр. 132. Як не буде миленького, то буде по мені. Гол. IV. 457.
3) Съ, въ.
По кавунах малий наїдок. Лебед. у. Висиділа перепілочка діти, а сама пішла в садочок сидіти. Ой що ж мені, дітки, по вас, коли мого перепелочка не маш. Рк. Макс.
4) За.
Чи не вийде стара мати по холодну воду? Мил. 113. Вернувсь по той чобіт. Грин. І. 214. Його по смерть посилати, то нажитись можна. Ном. Прийшла по мене вся моя родина. Г. Барв. 353. До кого ж мені тут по роботу вдатись? Г. Барв. 240.
5)
По коне́ць. Въ концѣ. По конець греблі там стоять верби. Гол. III. 301.
6)
По нім усього надійся. Отъ него всего можно ожидать. Фр. Пр. 153.
7)
Що ж по то́му? Что же изъ этого? Що ж по тому, що кохаю, коли в неї не буваю. Грин. III. 186.
8)
По ті́м, по чі́м. Тѣмъ, чѣмъ. По тім козак славен. А ти, дівко, по чім славна? Хиба що багата. Грин. III. 212.
9)
По твере́зому, по п’я́ному. Въ трезвомъ, пьяномъ видѣ. По тверезому про се поговоримо. Г. Барв. 153.
Повстріча́тися, -ча́ємося, -єтеся, гл. Встрѣтиться. Біг кіт із села, а лисичка із лісу, да й повстрічались вони. Рудч. Ск. І. 22.
II. Покори́ти, -рю́, -риш, гл. Смирить? Біг покорить, Біг і простить. Ном. № 60.
Помага́ти, -га́ю, -єш, сов. в. помогти́, -можу́, -жеш, гл. Помогать, помочь. Роби, небоже, то й Бог поможе. Посл. Як би не біг, хто б нам поміг. Ном. Помагай-бі, помагай-бу! Богъ въ помощь! Помагай-бі тобі, дівчино! Рудч. Ск. II. 56. Помагай-бу, женче! Чуб. V. 551.
Пома́лу, нар.
1) Тихонько, осторожно, слегка.
Помалу ступайте, пилу не збивайте. Чуб. III. 34. Мороз дуже старий чоловік; він як дихне помалу, то й мороз не великий. Чуб. І. 32.
2) Тихо.
Ой помалу малу, чумаченьку, грай, да не врази мого серденька вкрай. ЗОЮР. II. 21.
3) Медленно, не спѣша.
Ой ходімо, пане-брате, на той кут помалу. Чуб. V. 256. Ні, каже, не біг, — я помалу йшов. Рудч. Ск. II. 182. Ум. Помале́ньку, помале́сеньку, помане́сеньку.
Праро́дич, -ча, м. Прародитель. З того самого дерева заказав Памбіх (= Пан-Біг) їсти япка нашим прародичам. Гн. І. 19.
Прийма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. прийня́ти, приня́ти, -йму́, -меш, гл.
1) Принимать, принять.
Він прийма до свого гурту, тілки не всякого, а з проби. Стор. МПр. 113. Приймай мою вірную дружину да за рідну дитину. Мет. 241. Свої не прийняли його. Єв. І. І. 11. Їв би очима, та душа не приймає. Чуб. І. 212.
2) Принимать, принять за что, счесть за что.
Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108.
3) Получать, получить, брать, взять.
Королевські листи до рук добре приймати. АД. II. 4. На коня сідав, опрощення приймав. Макс. Чотирі карбованці даю за таке нікчемне теля, ще й не хоче! ну, — нема часу балакати, — приймай гроші. Каменец. у. Приня́ти сло́во. Заговорить. Приняв ізнов слово божий чоловік. К. ЧР. 29.
4) Браться, взяться.
За замок руками не приймали. АД. І. 214.
5) Терпѣть, вытерпѣть.
Лиха душа прийма довіку муку. К. Іов. 33. Наругу од дітей приймати. Г. Барв. 369.
6)
ланцюга́ми. Сковывать, сковать цѣпями. Ланцюгами втроє себе приняв. АД. І. 213.
Про́бі! сокращ. изъ Про-Біг.
1) Ради Бога.
Ой беріте ж воли й мажі і ввесь мій пожиток, тільки, пробі, не робіте сиротами діток. К. Досв. 84.
2) Какъ междометіе употребляется въ значеніи: ради Бога спасите! караулъ!
Пробі кричати. Ном. № 2385. Як зустрів вовка, то кричав і «ратуйте!» і «пробі!», та ніхто не чує. Остер. у.
3) Какъ нарѣчіе: непремѣнно; сильно, крайне.
Пробі оддайте нашому князю куницю, вашу красну дівицю. Шевч. 289. От пробі — Великдень! а він зовсім не великий. Ном. № 430. Пробі треба.
Прости́бі, сокр. изъ Прости-Біг. Прости Богъ. Шух. І. 77. Простибі, що такого бажаю. Полт. І спасибіг вам, паниченьку, і простибіг вам за вашу ласку. Левиц. Пов. 224.
Про́ти́, про́ти́в, пред.
1) Противъ.
Чи лекше тягти проти води, чи за водою? Грин. І. 39. Проти рожна не працювати. Ном. Хто против Бога, то й Біг против ньому. Ном. № 92.
2) Передъ.
Нема того, хто встоїть проти його. К. Іов. 19. Отож не встоять нечестивим проти благих людей на суді. К. Псал. 2.
3) На встрѣчу.
Кого визираю? проти кого вибігаю? Г. Барв. 252. Іде літо проти зіми і несе квіточку таку гарну. Чуб. І. 13. Виходила вона проти череди і загляділа Василя.
4) На, для, къ.
Проти всіх людей земля не вроде. Черк. у. Проти дня брехня, проти ночі правда. Посл.
5) Лицомъ къ чему, напротивъ.
Стояла вона проти місяця молодика. МВ. І. Проти місяця видко. Мет. 141.
6) По сравненію, сравнительно съ кѣмъ, чѣмъ.
Проти нас трьох нема в світі дужчого. Грин. І. 189. Проти його нема чоловіка.
7) Подъ (какой-либо день), предъ (днемъ, событіемъ).
Проти п’ятниці мені приснилась скриня, повна добра. Мил. 9. Проти смерти двох синів мені снилось, шо два голуби прилетіло в оселю. Мил. 8. Що се за сон? проти чого? Г. Барв. 272.
Сам, сама́, саме́, мѣст.
1) Самъ, сама, само.
Біг дає, як сам знає. Ном. № 32. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 1423. Адже дзеркало показує пику, якої саме не баче. Ном. № 13828.
2) Самъ одинъ, одинъ только, одинъ лишь.
Батько кликав їх вечеряти і не діждався; мусів сам вечеряти. Левиц. Пов. 25. Нещастя ніколи само не приходить. Ном. Зосталися самі вишкварки. Ном. № 1929. — оди́н. Совершенно одинъ. Сам-один, як палець. Ном. № 10679. — душе́ю. Одинъ одинехонекъ. Сам-душею сижу дома.
Седля́к, -ка, м. Селянинъ. Гол. Ум. Седлячок. Помогай Біг, вбогий седлячку. Гол. II. 9.
Секундува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Помогать. Най му пан Біг секундує. Фр. Пр. 82.
Скалуби́на, -ни, ж. Скважина, трещина. Чуб. V. 683. Як пан Біг дає, то й скалубинами пхає, а як відбирає, то й двері не замикає. Фр. Пр. 91. Дивиться господарь скалубиною, що робит жовнірь з господинею. Гол. І. 147.
Слав’ян́ський, -а, -е. Славянскій. Всі мови слав’янського люду, всі знаєте, а своєї дасть Біг. Шевч. 213. Виростали у кайданах слав’янськії діти. Шевч. 237.
Створи́ти, -рю́, -риш, гл. Сотворить, создать. Біг мня створив дівчиною. Гол. І. 20. На що-сь мя, Боже, створив на злую годину. Гол. І. 311.
Стокро́тне, нар. = Стокрот. Біг вам стокротне надгородить. Фр. Пр. 64.
Трю́хи́, меж. = Трюх-трюх! Народ біг навзаводи, а инший трюхи. КС. 1882. IV. 171.
Тря́скати, -каю, -єш, гл. Хлопать. Аби Біг ласкав, а батіг тряскав. Ном. № 1276.
Туска́, -ки́, ж. Тоска, печаль. Як хліба край, так і в хліві рай; а як ні куска, так і в горниці туска. Ном. № 1397. Що пан Біг дав, — за все Богу дякувати, а туск ід собі не пускати. Фр. Пр. 89.
Уйма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. уйми́ти, -млю́, -ме́ш и уня́ти, уйму́, -ме́ш, гл. Врать, взять, отнимать, отнять. Був їден богач і тілько вже богацтва мав, аж не мав де подіти. І вже йшов до Господа Бога, аби їму пан Біг троха уймив того богацтва. Гн. ІІ. 132.
Укона́тися, -на́юся, -єшся, гл. Умориться, устать. На то Біг темну ніч дав, жеби челядь спочивали, бо ся в полі укопала. Гол. І. 84.
Хро́пнутися, -нуся, -нешся, гл. Грохнуться. Біг, да як хропнувсь об груду.
Чопове́, -во́го, с. Пошлина за право продажи спиртныхъ напитковъ. Помогай Біг, жиде! як же ми ся маєш? Ой та кажуть люде, що ти гроші маєш. — Нема пак, заплатив єм за чопове. Гол. III. 471.
Ше́лест, -ту, м. Шелестъ, шумъ. Пішов шелест по діброві, шепчуть густі лози. Шевч. 31. Переносно: шумъ, смятеніе, суматоха. Ну, наробив шелесту! — Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108.
Шку́рка, -ки, ж.
1) Ум. отъ
шкура.
2) Кожица на плодахъ.
Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на ній репне. Дещо.
3) Пленка.
Пождіть, діти, поки Біг на кісіль шкурку натягне. Ном.
Шмато́к, -тка́, м.
1) Кусокъ.
І хліба шматок дасть Біг. Ном. № 1511. Шматок м’яса. ЗОЮР. II. 35.
2) Часть
ота́ри овецъ, сотъ въ 5 — 6. О. 1862. V. Кух. 39. Ум. Шмато́чок.
Шо, мѣст. = Що. Мнж. 2. Не все ж Біг дарує, про шо люд міркує. Ном. № 71.
Юде́й, юде́я, м. Іудей, еврей. Доколи ви, юдеї, сліпо во дні ходите? Біг явився, воплотився, — ви єго не видите. Чуб. І. 180.
Як, нар.
1) Какъ.
Вода чиста, як сльоза. ЗОЮР. І. 147. Добре, як у Бога за дверима. ЗОЮР. І. 147. О, як болить моє серце, а сльози не ллються. Котл. НП. 339. Як вас маємо звати? Харьк. Як ти підеш, що такий дощ? Харьк. Як крикну я: брешеш! Стор. М. Пр. 47. Як дам ляща тобі я в пику, то тут тебе лизне і чорт! Котл. Ен. І. 83. Як глянув господарь і зо зла аж посинів. Гліб. Як на ім’я. Какъ по имени, какъ зовутъ. Забулась, як на ім’я того пана. МВ. І. 138. Як ся ма́єш? Какъ поживаешь? Здоров, Еоле, пане-свату! ой як ся маєш, як живеш? Котл. Ен. І. 7. Як ось. Какъ вотъ, вотъ и. Тут тілько що перемолився Еней і рот свій затулив, як ось із неба дощ полився. Котл. Ен. II. 33. Як ма́є бу́ти. Какъ быть должно. Набігла ґуля, як має бути. НВолын. у. Як.... так.... Какъ.... такъ.... Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Ном. № 688. Як у воді не без чорта, так у великого пана не без жида. ЗОЮР. І. 146. Як же. а) Какъ же. Як же твого брата звуть? б) Да какъ, ужъ какъ. Як же зчепились вони, — така буча збилася, що ледві розняли їх. МВ. ІІ. 185. в) А какъ. Як же вмер паволоцький полковник..., він вийшов. К. ЧР. 15. Як то? Какъ? (восклицаніе удивленія). Як то? ти не хочеш сього робити? Як то при нарѣчіи: какъ. Як то сумно було в нас у хати! МВ. II. 45. Як-ся = Якось. Пита він як-ся ласкаво і грізно. МВ. II. 125. Як не́будь. Какъ-нибудь. Як небудь достати його. Рудч. Ск. І. 7. Як мо́га. Изо всѣхъ силъ. Як мога швидче утікай. Котл. Ен. III. 19.
2) Какъ будто, будто бы.
Еней тогді як народився. Котл. Ен. І. 11. Въ томъ же значеніи: як би. Пійшов на свято не явно, а як би потай. Єв. І. VII. 10. Вона стоїть, — от як би вона, без згадки і думки, разом перед яким дивом опинилась. МВ. II. 90.
3) Если.
Правду старий співа, як не бреше. Шевч. 154. Як би. Если бы. Як би не Біг, — хтоб нам поміг. Ном. № 10. Як би знала, що покине, — була б не любила; як би знала, що загине, — була б не пустила. Шевч. 12.
4) Когда, во время.
Як були ми в його, бачили його брата. Харьк. Як же мені знать, которий мені год? Як родивсь, то без пам’яти був; як ріс, то розуму не мав; а як уже до розуму дойшов, тогди б то й лічить, та багацько літ уплило. ЗОЮР. І. 146. Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Посл.
5) Чѣмъ, нежели.
Йому більше, як сто год. Екат. Що.... то.... Чѣмъ.... тѣмъ.... Що далі, то більша дорожнета на хліб. Харьк. б) Лишь, только. Більш мені на землі нічого не треба, як оця домовина. Г. Барв. 212.
7) Смотря по, смотря какъ, смотря какой.
За юшкою подають звичайно капусту, а тоді — як у кого достаток. Грин. III. 536. Въ томъ же значеніи: як до. Чи дорогі воли на ярмарку? — Як до вола, — т. е. смотря по тому, какой волъ. Полт. Се як до чоловіка: один зробить, а другий ні.
8) Чуть.
Та селом іду — як не плачу: кого люблю, то й не бачу. Грин. ІІІ. 230. Охвицер як волосся на собі не рве. Г. Барв. 403.
9)
Як.... як.... (повтореніе). И.... и.... какъ..., такъ и.... Як день, як ніч, — раз-у-раз тупаю та працюю. Г. Барв. 193. У тій горниці стіл стоїть і на йому як пити, як і їсти. Мнж. 25.
10)
Як ка́жете? Что вы говорите? Ум. Я́кеньки.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

І. Біг и бог, бо́га, м. *18) Бог знает (где, когда). Де в бога заєць, де в чорта батько Катер. А Вержб. *19) На бо́га! Ради бога.
II. Біг, -гу, м. *У бігу́. На бегу... Кидаючи баранкові шапки і ловлячи їх у бігу кінцями довгих списів... Лепкий.
Грім, гро́му, м.
1) *
Би́ли громи́. Гремели, раздавались раскаты грома. Били громи. «Пан біг гнивається за кров»,—сказав хтось. Лепкий.
*Движі́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Колебаться, колыхаться, сотрясаться. Швидко біг, груди движать. Це така ступа. Іде вона—земля движить. Крим.
Мага́й-бі! (*Сокращение выражения: Помага́й-біг). ...

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Бегбіг, -гу; Б. на лыжах — бі́гання ли́жвами; Б. скоростныйбіг на шви́дкість; Бегом марш — біго́м руш; бегучий узел — бігу́чий ву́зол; находиться в бегах — бу́ти втікаче́м.
*Скоростный — на шви́дкість; С. бегбіг на шви́дкість.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Богъ = Бог, Біг, здр. — Бо́женько, дїтське — Бо́зя. — Як будеш в дорозї, памятай о Бозї. н. пр. — Без Бога нї до порога. н. пр. — Боже! Боже! „А чого, небоже?“ Їсти, Боже! „Роби, небоже“. н. пр. — Нї Богові сьвічка, нї чортові кочерга́. н. пр. — Богъ въ по́мощь, Богъ на по́мощь, Помога́й Богъ = поможи́ Бо́же, Бо́же поможи, помага́й Біг, мага́й-Біг! — Ішов козак дорогою: помагай Біг, женче! н. п. — Боже поможи! а сам не лежи. н. пр. Богъ да́стъ = да́сть Біг, Біг-ма́! — Богъ тебѣ́ судья́ = суди́ тебе́ Бог. — Бо́гъ вѣсть = Бо’зна. — Бо’зна що вигадує. — Бо́га призыва́ть во свидѣ́тели = Бо́гом сьвідчити ся. — Богом сьвідчить ся, а чортові душу запродав. н. пр. — Богъ меня́ побе́й = Побий мене́ Боже, Біг-ме́. — Біг-ме! що я не брав. С. Ш. — Бо́же храни́, сохрани́ Боже, оборони́ Боже, упаси́ Бо́же = кри́й Бо́же, боро́нь Бо́же, хова́й Бо́же. — Крий Боже, як страшно! — Благодаре́ніе Бо́гу = дя́ка Бо́гові, хвали́ти Бога. — Хвалити Бога, усе гаразд. — Да́й Богъ = бо́’да́й, дай Бо́же. — Бода́й тая річка куширем заросла н. п. — Дай, Боже, щастя, долю, хлїба в волю. н. пр. — Дай Богъ здоро́вья = Поздоро́в, Боже. — Поздоров, Боже, батька, то все гаразд буде. н. пр. — Поздоров, Боже, мого старого і мене коло його. н. п. — Ей Бо́гу = їй Бо́гу, їжете Бо́гу, да́лебі, прися́й Бо́гу. — Далебі, що так. — Не здатний, далебі, брехать. Кот. — Какъ васъ Богъ ми́луетъ? = Як ся ма́єте?, Як вас Бог ми́лує? — На Бо́га упова́й, а самъ не плоша́й — На Бога поклада́й ся, а сам робити не цурай ся. н. пр. — Роби, небоже, то й Бог поможе. н. пр. — Надїя в Бозї як хлїб у сто́зї. н. пр. — Ра́ди Бо́га = Бо́га ра́ди, про́бі. – Кричить пробі її мати, щоб дївчину рятувати. н. п. — Сча́стливъ тво́й Богъ = ща́стя твоє́. — Ну, щастя твоє, що втік. — Сла́ва Бо́гу = сла́ва Бо́гу, хвали́ти Бо́га. — Хвалити Бога, всього є доволї. — Хвалити Бога, що так обійшлось. С. Ш. — Чѣмъ Богъ посла́лъ = що Бог дав.
Божество́ = Бог, Біг, Божество́.
Бѣгъ = 1. біг. — На бѣгу́ = на бігу́, у бізї. С. Ш. 2. бігови́сько. С. Ш. 3. Бѣга́ = а) гони́тва. С. Ж. б) мандрівка, втїки. — Находи́ться въ бѣгахъ = бу́ти в ма́ндрах, в мандрі́вцї, на втїках. — Мандрівочка — рідна тїточка. н. пр.
Взопрѣть = упріти, впріти.— Біг, аж упрів.
Глазъ = 1. о́ко, о́чко, мн. о́чі, очи́цї, оченя́та. — У сьвідка очі як у дїдька. н. пр. — Глаза́ большіе, на вы́катѣ, вы́таращенные = вели́кі о́чі, баньки́, ви́рла, витрішкува́ті, (з такими очима) — ока́тий, банька́тий, банька́ч, вирла́тий, вирлоо́кий (С. Аф.), витрішкува́тий, вірячкува́тий, лупа́тий. (С. Л.). — Г. впа́лые = ямкува́ті, запа́лі очі. — Г. гноя́щіеся = капра́ві, (з такими очима) — кислоо́кий (С. З.). — Г. подслѣ́поватые = підслїпуваті, слїпні, слїпаки́. — А повилазили б тобі слїпаки. Фр. — Г. зо́ркіе = зіркі́, бачу́чі, би́стрі о́чі, (з такими очима) — зірки́й, бачу́чий, бистроо́кий. — Мої очі бачучі. Чайч. —Аза́ въ глаза́ не зна́етъ = нї бельме́са, нї бе, ні ме́, а нї же́. — Броса́ться въ глаза́ = впада́ти в о́чі (і д. ще під сл. Броса́ться.) – Одійшов я, щоб не над міру впадало в очі, як... Бар. — Въ глаза́ = в ві́чі. – Не за очі, а в вічі. — Глаза́ закры́вши = слїпма, о́слїп. — Глаза́ разбѣжа́лись = о́чі забі́гали. — Глазъ не ка́жеть = оче́й не пока́зує. — Глазъ на́ глазъ, съ гла́зу на́ глазъ = віч-на́-віч, о́чі на о́чі, на самотї. — Зостав ся з ним віч-на́-віч. — Стану з ним на самотї. – Забѣга́ть въ глаза́ = запобіга́ти ла́ски, ла́стити ся. — За глаза́ = 1. за́ очі, по за о́чі, по за́віч. — В вічі одно говорить, а за очі зовсїм друге. 2. на́дто, за на́дто. — Сього за надто буде. — Коло́ть глаза́ = цьві́кати, ти́кати в о́чі, в ві́чі. – Куда́ гла́за глядя́тъ = сьвіт за́ очі, за очи́ма. — Доведеть ся піти сьвіт за очі. — Як маю я журити ся, докучати людям, піду лиш я сьвіт за очі, що буде, те й буде. К. Ш. — Нали́ть глаза́ = залити о́чі, напи́ти ся. — На глаза́хъ = на виду́, перед очи́ма, на віч, у очеви́дячки, у очеви́дьки. — Вхопили вовки, та й з’їли у очевидячки лошачка. н. к. — Оки́нуть гла́зомъ = оки́нути о́ком, озірну́ти. — Откры́ть кому́ глаза́ = розказа́ти по пра́вдї. — Плю́нулъ ему въ глаза́ = плю́нув йому межи́ очі. — Протере́ть глаза́ чему́ нибу́дь = проци́ндрити, проманта́чити, прогайнува́ти. — Він давно вже проциндрив ті гроші. — Пусти́ть пыль въ глаза́ = туману́ пусти́ти. — Пя́лить глаза́ = виряча́ти о́чі, витріща́ти очі, витріща́ти ся. — Чого ти так на мене витріщив ся? — Распусти́ть глаза́ = заґа́витись, ґа́ви лови́ти. — Свой глазъ = своє́ о́ко, свій до́гляд. — Свои́ми глаза́ми = на свої о́чі. — Я на свої очі бачив. — Сомкну́лись глаза́ = склепи́ли ся. — Ой рада б я, дитя моє, прибути к тобі — склепили ся карі очі і уста мої. н. п. — Слѣди́ть глаза́ми = зори́ти, пасти́ очі, очи́ма. — Так і біга за ним, так і зорить. — Очима пасу на всї боки. Фр. — Съ глазъ = з оче́й. — Біг, біг, поки і з очей зпустив. н. к. — Прочь съ гла́зъ = геть з пере́д оче́й. — Съ глазъ доло́й, изъ се́рдца вонъ. н. нр. = як з оче́й, так і з ду́мки. н. пр. — Темно́, хоть глаза́ вы́коли = хоч в о́ко стре́ль. – Так те́мно, хоч в о́ко стре́ль. — Хоч в око стрель собі, так темно на дворі. Гул. Арт. — Щу́рить глаза́ = жму́рити, щу́лити, прискаля́ти о́чі. — Глаза́ ши́ре брю́ха. н. пр. = завидю́щі очі. — Ни въ одно́мъ гла́зѣ, хоть бы въ одно́мъ гла́зѣ = а нї же́, нї трі́шечки. – Пили разом однаково, ті два пянїсенькі, а цей — а нї же. — Хло́пать глаза́ми = лу́пати очи́ма. С. Л. — Давать во́лю глаза́мъ = запуска́ти о́чі. 2. урі́к, уро́к, уро́ки, вро́ки. С. Ш. З. — Тьфу! уроки на сороки, а помисли на коромисли. н. зам. — Ся баба злизує від уроків. С. З. — Дурно́й глазъ = урічливі о́чі. С. Ш. — Оть гла́зу, съ гла́зу = з оче́й, від уро́ків. — Дитина від уроків не здужає. — Се йому з очей так стало ся. 3. Гла́зъ воро́ній = д. Во́лчья я́года.
Запыха́ться = заса́па́ти ся, зади́хати ся, заха́кати ся, захе́кати ся. — Біг, аж засапав ся. — Прибіг Меркурій засапа́в ся, в три ряди піт з нього котив. Кот. — Захакав ся бігши так, що й слова не вимовить. Чайч. — Захекав ся, наче віл в борозцї. н. пр. — “Цуцу!“ сказав Рябкові тут Явтух; „цуцу!“ задихавшись, мов з його перло дух. Гул. Ар.