Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 34 статті
Запропонувати свій переклад для «вабити»
Шукати «вабити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ва́бить, охот. – ва́бити, мани́ти, прина́джувати.
Влечь –
1) (тянуть, уносить силою) тягти́, волокти́, (вульг.) тарга́нити.
• Влечь за собою – тягти́, ве́сти́ за собо́ю;
2) (к чему) ва́бити, тягти́, порива́ти до чо́го (личн. и безл.). [Не зна́ю, що́ мене́ до те́бе тя́гне (Франко). Туди́ мою́ порива́є ду́шу].
Завлека́ть, завле́чь –
1) см. Завола́кивать, заволо́чь;
2) затяга́ти, затягти́, затягну́ти, заволіка́ти, заволокти́ (куди́); (прельщать) ва́бити, прива́бити, звабля́ти, зва́бити, зава́бити, на́дити, прина́дити, мани́ти, примани́[у́]ти, зна́джувати, зна́дити, спона́джувати, спона́дити, зана́дити. [Суд не затяга́, та суд і не одпуска́ (Номис). Я було́ пияка́м кажу́: «пи́йте та його́ не заволіка́йте» (Г. Барв.). Її́ зава́бте в за́мок свій, – вона́-ж бува́ла ча́сто з ва́ми там (Грінч.). Тебе́ там ті́льки ма́нять ді́вчиною (Грінч.). Ма́нить, як кота́ ми́шею (Номис)].
• Завлечё́нный – затя́гнений; зва́блений, прива́блений, зна́джений, прина́джений, спона́джений, прима́нений.
Мани́ть, ма́нивать –
1) (подзывать кивками) мани́ти кого́, кива́ти на ко́го. [Ма́нить як кота́ ми́шею (Номис)].
• -ни́ть кого (к себе) рукою – мани́ти кого́ (до се́бе) руко́ю;
2) мани́ти, ва́бити, на́дити; срв. Влечь, Привлека́ть. [Хоті́в він прогна́ть з-перед оче́й ту мрі́ю, а мрі́я все стоя́ла і мани́ла його́ (Н.-Лев.). Невели́чка, метка́ і жва́ва, з весе́лою на виду́ у́смішкою, вона́ так і ва́била до се́бе (Мирн.). Рука́, що геть тоді́ її́ штовха́ла, тепе́р-би на́дила її́ до се́бе (Куліш)].
• -ни́ть птицу привадою – ва́бити, на́дити пти́цю (прина́дою). [Ви ва́бите, си́ну, пта́шку золоти́м пшоно́м (Федьк.)].
• Хорошая погода -ни́т на прогулку – до́бра годи́на ва́бить (ма́нить, тя́гне) на про́гулку, на прохі́дку.
• -ни́ть кого надеждой, обещаниями и т. п. – мани́ти, на́дити, (обманывать) дури́ти кого́ наді́єю, обіця́нками и т. п. [А Хмельни́цький собі́ ляхі́в ми́ром мани́в, а тим ча́сом на ве́сну нови́й похо́д обрахо́вував (Куліш). Вони́ його́ мани́ли вся́кими обіця́нками-цяця́нками (Грінч.)].
Ма́ненный –
1) ма́нений;
2) ма́нений, ва́блений, на́джений.
• Маня́щий, прлг. – (з)вабли́вий, вабни́й, зва́бний, прина́дний. [Мо́вчки погляда́ла на Грицька́, бли́скаючи на йо́го свої́ми смі́ливими звабли́вими очи́ма (Грінч.). Тремтя́ть, летя́ть вабли́ві зву́ки (Чупр.). Малюва́в їм прина́дні карти́ни їх майбу́тнього життя́ (М. Грінч.)].
• Маня́ще – (в)вабли́во, зва́бно, прина́дно. [Усміха́ється звабли́во. Бу́лка так прина́дно всміха́лась (Коцюб.)].
Неодоли́мо, нрч. – неперемо́жно, не(п)обо́рно, необори́мо, нездола́нно, незло́[а́]мно. [Горизо́нт почина́в мене́ ва́бити неперемо́жно (Л. Укр.)].
Обольща́ть, обольсти́ть –
1) (обманывать лестью) уле́щувати, улеща́ти, лести́ти, улести́ти, обле́щувати, обле́стити кого́ чим, слова́ми масти́ти. См. Облеща́ть. [Лести́в моє́ се́рце найкра́щими реча́ми (Куліш). Як ста́ли говори́ти, слова́ми масти́ти, – му́сів-же я з коня́ вста́ти, горі́лки купи́ти].
• -ща́ть ласковыми словами – голу́бити слова́ми, реча́ми ласка́вими;
2) (заманывать, соблазнять), зва́блювати, ва́бити, зва́бити, зна́джувати, зна́дити, спокуша́ти, спокуси́ти, мани́ти, змани́ти, підма́нювати, підмани́ти, ома́нювати, омани́ти, підхо́дити, підійти́, зво́дити, зве́сти кого́. [Зва́бив (спокуси́в) він мене́ грі́шми вели́кими. Зна́джує бага́тством та життя́м у розко́шах. Мани́в наді́ями. Ома́нює люде́й нездійсне́нними мрі́ями. Підійшо́в мене́ слова́ми лести́вими. Чорт не спить, а люде́й зво́дить].
• -ща́ть, -сти́ть девушку – зво́дити, зве́сти́, підма́нювати, підмани́ти ді́вчину; (переносно) зави́ти, покри́ти ді́вчину; (вообще женщину) спокуша́ти, спокуси́ти; призво́дити, призве́сти́ до гріха́ з ким.
Обольщё́нный –
1) у[об]ле́щений;
2) зва́блений, зна́джений, споку́шений, зма́нений, підма́нений, ома́нений, зве́дений.
• -ная девушка – зведени́ця, по́критка.
• Быть -ной кем – покри́тися з ким.
Обольща́ться, обольсти́ться – (надеждами, мечтами) мани́ти (ва́бити) себе́ наді́ями, мрі́ями. [Не мані́ть себе́ наді́ями – вони́ не зді́йсняться].
Пома́нивать, помани́ть – мани́ти (и́ноді, пома́лу); помани́ти, (зап.) гу́лити, погу́лити, (повабить) ва́бити, пова́бити кого́ до ко́го.
Прельща́ть, прельсти́ть кого чем или собою – ва́бити, зва́блювати и звабля́ти, зва́бити, пова́бити, на́дити, зна́джувати, зна́дити кого́ чим, собо́ю, мани́ти, прима́нювати, примани́ти, прилеща́ти, приле́стити, (привлекать) прива́блювати, прива́бити, прина́джувати, прина́дити кого́ чим, (соблазнять) спокуша́ти, спокуси́ти, зво́дити, зве́сти кого́ чим; (о мн.) позва́блювати, пова́бити, позна́джувати, поприва́блювати; позво́дити и т. д.; см. Привлека́ть, Обольща́ть. [О чарівни́це-приро́до! нащо ти мене́ ва́биш свої́м ча́ром? (Мирн.). Се ще бі́льше його́ зва́блювало, що воно́ заборо́нене (Грінч.). Зва́била оча́ми, то тя́жко відби́ти бича́ми. Ви зва́били ме́не ласка́вими слова́ми (Сам.)].
• Меня -ет что-нибудь (перспектива чего-н.) – мене́ ва́бить що-не́будь, мені́ мане́ться чого́-небудь. [Невже́ таки́ вам сва́рки зо мно́ю мане́ться?].
• -ща́ть обманчивыми обещаниями – ва́бити (мани́ти) кого́ облу́дними наді́ями, (опис.) ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́.
• -ща́ть невероятными обещаниями – золоті́ го́ри обіця́ти кому́, обіця́ти на оси́ці кисли́ці, а на вербі́ гру́ші.
• Прельщё́нный – зва́блений, прива́блений, зна́джений чим.
Привлека́ть, привле́чь –
1) см. Привола́кивать, Прита́скивать, Притя́гивать.
• -влека́ть к себе – притя́г(ув)а́ти, пригорта́ти до се́бе. [Він узя́в її́ за ру́ку і пригорну́в до се́бе];
2) (притягивать нравственно) притя́гувати и притяга́ти, притяг(ну́)ти́, затя́гувати, затягти́ кого́ до чо́го, (манить, влечь) ва́бити, пова́бити, прива́блювати (и редко привабля́ти), прива́бити, зва́блювати и звабля́ти, зва́бити, на́дити, з[по]на́дити, прина́джувати, прина́дити, прима́нювати, примани́ти, (склонять) прихиля́ти, хили́ти, прихили́ти, приверта́ти, приверну́ти кого́ чим до ко́го, (присоединять к какому-л. обществу, делу, работе и т. п.) приє́днувати, приєдна́ти, залуча́ти, залучи́ти, пригорта́ти, пригорну́ти, приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го (до товари́ства, до спра́ви, до пра́ці (до робо́ти) і т. п.), (призывать) заклика́ти, закли́кати, приклика́ти, прикли́кати кого́ до чо́го, (о мн.) попритя́гувати, поприва́блювати, нава́бити (неок. нава́блювати), поприна́джувати, поприхиля́ти, поприверта́ти, поприє́днувати, позалуча́ти кого́; срв. Мани́ть, Влечь. [Смі́ливість та весе́лість Ломаче́вського більш од усьо́го притя́гувала до йо́го Оле́сю (Неч.-Лев.). Метка́ і жва́ва, вона́ так і ва́била до се́бе (Мирн.). Се ще бі́льш його́ зва́блювало, що воно́ заборо́нене. Не здола́є вже прина́джувати красо́ю (Самійл.). Істо́рія Украї́ни зо́всім ма́ло прива́блює до се́бе на́ших письме́нників (Єфр.). Щось на́дить до йо́го усі́х. Нам пощасти́ло прива́бити до гу́рту двох доро́слих учени́ць (Грінч.). Його́ до робо́ти не приве́рнеш (Звин.). Приверну́ла вона́ його́ свої́ми очи́ма (Грінч.)].
• -кать к себе внимание – притяга́ти (приверта́ти, прихиля́ти) до (на) се́бе чию́сь ува́гу, ки́датися, спада́ти на ува́гу кому́сь.
• Дело это -кло́ к себе общее внимание – спра́ва ця приверну́ла до се́бе (на се́бе) зага́льну ува́гу.
• -ка́ть, -вле́чь к себе взгляд(ы), взор(ы) – бра́ти (убира́ти) о́чі на (в) се́бе, приверта́ти, приверну́ти о́чі до се́бе, ва́бити по́гляди. [Та й соро́чка-ж: аж на се́бе о́чі бере́. Найбі́льше приверну́ла до се́бе о́чі сама́ Ната́лка (Грінч.). Усі́м бра́ла о́чі красо́ю (Куліш)].
• -вле́чь на свою сторону – приєдна́ти, прихили́ти, пригорну́ти кого́ до се́бе. [На́ша організа́ція зумі́ла пригорну́ти до се́бе все село́ (Грінч.)].
• -вле́чь на свою сторону угощением – примогори́чити кого́.
• -влекать, -влечь к участию (пригласить) – присоглаша́ти, присогласи́ти кого́. [Він са́мий пе́рвий, та ще двох присогласи́в (Мнж.)].
• Насильно -вле́чь кого к чему-н. – силомі́ць притягти́, залига́ти кого́ до чо́го.
• -влекать, -влечь к работе – притя́гувати, -гну́ти, залуча́ти, залучи́ти кого́ до пра́ці.
• -влека́ть, -вле́чь кого-н. к (судебной) ответственности, к суду – притяга́ти, притягти́, тягну́ти, потягти́, кли́кати, покли́кати кого́ до пра́ва, до відповіда́льности; притяга́ти, притягти́, кли́кати, покли́кати до су́ду, на (в) суд, ста́вити, поста́вити на суд кого́, позива́ти, запізва́ти кого́.
• -влека́ть, -вле́чь к делу об убийстве кого – притяга́ти, притягти́ (кого́) до спра́ви про вби́вство кого́.
• Привлека́емый – при[за]тя́гуваний, прива́блюваний, прина́джуваний; приє́днуваний, залу́чуваний, при[за,по]кли́куваний.
• Привлечё́нный – притя́гнутий, затя́гнутий, прива́блений, зва́блений, прина́джений, зна́джений, приє́днаний, залу́чений, приве́рнутий до чо́го.
• -ный к (судебной) ответственности к суду – потя́гнутий, покли́каний до пра́ва, до відповіда́льности, на (в) суд, запі́званий.
• -чё́нный к делу – притя́гнутий до спра́ви яко́ї.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИНТЕРЕСОВА́ТЬ фраз. ва́бити [нас не интересова́л цирк нас не вабив цирк], (переваж. з част. не) обхо́дити [их не интересова́ла свобо́да їх не вабила свобо́да];
интересовать кого образ. займа́ти чию ува́гу;
интересовать кого что фраз. іти́ся кому про що [их интересова́л бары́ш їм ішло́ся про зиск];
не интересовать кого /ма́ло интересовать кого/ бу́ти не в голові́ кому [её мало интересу́ют мо́ды їй мо́ди не в голові́];
ничто́ не интересова́ло кого не бу́ло ді́ла кому ні до чо́го;
интересу́ющий що ціка́вить, зда́тний заціка́вити, прикм. ціка́вий для кого.
ТЯНУ́ТЬ (до себе) притяга́ти, (куди) затяга́ти, (слова) розтяга́ти, (убік) відтяга́ти, (душу) ще витяга́ти, (до кого) ма́ти по́тяг, (жили) сота́ти, висо́тувати, (чуже) цурпе́лити, ти́рити, (у небо) ва́бити, (про комин) ма́ти тя́гу;
тяну́ть за язы́к ще випи́тувати, приму́шувати говори́ти;
тяну́ть каните́ль ще розво́дити тягани́ну, тягти́ Сірка́ за хвіст;
тяну́ть ля́мку тягну́ти во́за /тягло́/;
он тя́нет пусто́й но́мер йому́ не сві́тить;
тя́нущий 1. що /мн. хто/ тя́гне тощо, зви́клий тягти́, тяга́ч, витяга́ч, затяга́ч, про тяга́ч тощо, витяга́льник, розтяга́льник, затяга́льник, протяга́льник тощо, прикм. тягу́чий, витяга́льний, розтяга́льний, затяга́льний, протяга́льний тощо, складн. тягни́- [тягни́біда], 2. тех. тягови́й, робо́чий [тя́нущий винт робо́чий ґвинт], 3. = тя́нущий волынку заба́рливий, схи́льний зволіка́ти;
тя́нущий ду́шу (тя́нущий за ду́шу) зда́тний ви́йняти ду́шу;
тя́нущий жи́лы зви́клий тягти́ жи́ли;
тя́нущий за язы́к коротк. тягни́-за-язи́к;
тя́нущий каните́ль зви́клий волово́дити;
тя́нущий ля́мку тягни́біда;
тя́нущая боль тягу́чий біль.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Влечь –
1) (тянуть) волокти́ (волочу́, воло́чиш), тягти́, -гну, -гнеш;
2) (стремиться) ва́бити, -блю, -биш, тягти́;
-чься –
1) волокти́ся, тягти́ся;
2) порива́тися.
Манить –
1) (привлекать) ва́бити, -блю, -биш, на́дити, -джу, -диш;
2) (звать кивком, знаком) кива́ти, -ва́ю, -ва́єш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Взгляд
• Бросать, бросить взгляд (взор) – кидати, кинути погляд (очима, оком); зиркати, зиркнути, [позирнути [оком, очима]; накидати, накинути оком; скидати, скинути очима (оком); зводити, звести очі (очима); наводити, навести оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути) очима (оком); бликати, бликнути (блимати, блимнути) [очима]; глипати, глипнути [очима, оком]; (тільки докон.) вергнути, очима (оком); намигнути оком. [А на лежале ввесь базар не хоче й оком намигнути. Сл. Гр.]
• Взгляд украдкой – погляд крадькома; крадьки й погляд.
• Вперять, вперить взгляд в кого, во что – втуплювати, втупляти, втупити (утоплювати, утопити, затоплювати, затопити, лок. вліплювати, вліпити) очі (погляд) в кого, в що; втуплюватися, втупитися очима в кого, в що; упинатися, уп’ястися очима (поглядом) в кого, в що; упинати, уп’ясти очі в кого, в що; (тільки докон.) второпити очі на кого, на що.
• Встречаться, встретиться с чьим взглядом – (зу)стрічатися, зустрітися (зах. стикатися, стикнутися, тільки докон. спіткатися) з чиїм поглядом (очима); спадати, спасти очима на чий погляд. [Хутенько глянув у бік, бо спіткався з Олениним поглядом. Мартович.]
• Высказывать свой взгляд – висловлювати свою думку (свій погляд); давати свій суд.
• Иметь общие взгляды – доходити [до] спільної думки.
• Мерить, смерить взглядом кого – міряти, зміряти (виміряти, виміряти, обмі́ряти, обміря́ти) очима (оком, поглядом) кого.
• На взгляд – на око (на вигляд, на погляд); як глянути.
• На мой (твой…) взгляд – [Як] на мій (твій…) погляд; [як] на мою (твою) думку (гадку); на мої (на твої…) очі; з погляду мого (твого…); як на мене (на тебе…); по-моєму (по-твоєму…).
• Они встретились взглядом – вони ззирнулися (зглянулися); очі їхні ззирнулися; очі зглянулися із (між) собою.
• Ошибочный взгляд – хибний погляд; хибна думка.
• Потупить взгляд – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) [додолу, на землю]; поставити вниз очі; очі [втупити, встромити] в землю. [Вона стояла бліда, спустивши очі додолу. Грінченко.]
• Привлекать, привлечь взгляд – привертати, привернути очі [до себе]; притягати (пригортати) очі (погляд) [до себе]; вабити око (очі, погляд, погляди); брати очі [на (в) себе]; вбирати очі (око) [у себе].
• Проникать, проникнуть взглядом – прозирати, прозирнути (проглядати, проглянути(ся), продивлятися, продивитися). [Ще прикріше подивилася дочці у вічі, неначе хотіла продивитися їй у душу. Мирний.]
• Человек с недобрым взглядом – людина з недобрим поглядом, іще звірогляд.
• Человек с суровым (исподлобья) взглядом – людина з суворим поглядом (з-під лоба), іще сторчогляд.
Обещание
• Давать, дать кому-либо клятвенное обещание – (за)присягати(ся), (за) присягти(ся) ((за)присягнути(ся)) кому; (іноді) заклинатися, заклястися [клятьбою] кому.
• Давать, дать кому-либо обещание сделать что-либо – давати, дати кому обіцянку зробити що; обіцяти, пообіцяти (іноді, тільки докон. помінитися) кому зробити що. [Помінився дочку за мене дати. Сл. Гр.]
• Дав обещание, не отступайся – мовивши слово, треба бути паном. Пр. Краще (лучче) не обіцяти, як слово ламати (як слова не держати). Пр.
• Исполнять, исполнить обещание – дотримувати, дотримати обіцянки; справджувати, справдити обіцянку.
• Кормить обещаниями кого-либо (разг. перен.) – годувати обіцянками кого.
• Не исполнять, не исполнить обещания; не сдержать обещания – не дотримувати, не дотримати обіцянки, зробити з губи (з писка) халяву.
• По обещанию делать, сделать что-либо – як обіцяно (за обіцянкою), робити, зробити що; як обіцяв (-ла, -ли) робити, зробити що.
• Прельщать обманчивыми обещаниями кого-либо – вабити (манити, спокушати) кого марними (облудними) обіцянками (надіями); (розм.) вабити (манити, спокушати) обіцянками-цяцянками кого; (образн. розм.) кози в золоті показувати кому.
Обольщаться
• Обольщаться надеждами, мечтами… – манити (вабити) себе надіями, мріями…; тішитися надіями, мріями…
Обольщать
• Обольщать, обольстить кого-либо своей красотой – вабити (зваблювати), звабити (спокушати, спокусити) кого своєю вродою (красою).
• Обольщать себя мечтами, надеждами – тішити себе мріями, надіями.
Привлекать
• Привлекать, привлечь внимание чьё – привертати, привернути (притягати, притягти) увагу чию.
• Привлекать, привлечь к себе взгляд(ы), взор(ы) – привертати, привернути очі (іноді око) до себе; (тільки недокон.) брати на себе очі; вабити, привабити до себе погляд(и).
• Привлекать, привлечь к себе внимание чьё – привертати, привернути (притягати, притягти) до себе увагу чию; (іноді) спадати, спасти на увагу кому.
• Привлекать, привлечь к суду, к судебной ответственности кого – притягати, притягти до суду (до права) кого; позивати, (за)пізвати кого.
• Привлечь на свою сторону магарычём кого – принадити до себе могоричем кого; примогоричити кого.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ва́бити –
1) подманивать, манить;
2) прельщать, влечь, привлекать.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ва́бити, ва́блю, -биш, -бить, -блять; ваб, ва́бмо, ва́бте; ва́блячи

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ва́бити, -блю, -биш, гл. Привлекать, манить; прельщать. Бере очі, вабить серденько красою. К. Досв. 68. Сама (дівчина) невеличка, метка і жвава, з веселою на виду усмішкою, вона так і вабила до себе. Мир. ХРВ. 6.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ва́бить = ва́бити, прина́жувати, мани́ти, прима́нювати (про лов птиць або охоту з ловчими птицями.)
Влечь = 1. д. Влачи́ть. 2. ва́бити (С. З.), манити, тягти́, на́дити. — Наче якась сила тягне до його.
Завлека́ть, завле́чь = 1. д. Завола́кивать. 2. ва́бити, на́дити, прина́жувати, мани́ти, прима́нювати, залуча́ти, зва́бити, зна́дити, прина́дити, примани́ти, залучи́ти. С. З. Л.
Мани́ть = 1. кива́ти, мига́ти (кивом або мигами кликати до себе). 2. ва́бити, на́дити. С. Л. — До обозів своїх вабили. С. З. — І роскішна природа Вкраїни у величній красї вабить погляди всї, наче личко вродливе дївчини. Сам. — Як не знає, то й не вабить. н. пр. — Мани́тъ = корти́ть. — Живіт болить, мабуть на ніч кортить. н. пр. — Так кортить, як злодїя вкрасти. н. пр. — Кортить Маринку шкоринка. н. пр. — Не скажемо, нехай кортить. С. З.
Нага́нивать, нагоня́ть, нагна́ть = 1. доганя́ти, наганя́ти, наздоганя́ти, догна́ти і т. д. — Біг за ним з пів верстви, вже під лїсом на силу наздогнав. 2. набива́ти (на пр. обручі), натяга́ти (на пр. шину), ваби́ти, натягти́. 3. виганя́ти, вику́рювати, ви́гнати, ви́курити. — Вигнали 10 відер горілки. 4. підганя́ти, підігна́ти (вирівнюючи).— Щоб не виявилась недостача грошей, давай він підганяти розходи. 5. наганя́ти, нагна́ти, понаго́нити. — На ярмарок багато коней нагнано. — Вітер хмари наганяє. — Понагонив повен двір товару. Чайч. 6. доганя́ти, догна́ти. — Як лежав слабий, дуже багато пропустив, а потім треба було доганяти. — Нагоня́ть кого́ ли́бо = ганя́ти (кого), вимовля́ти (кому). — Почав він його ганяти і за се і за те, аж душно йому стало. — А хазяїн мене лає, ще й хазяйка вимовляє. н. п. — Нагоня́ть тоску́ = завдава́ти жа́лю. — Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю. н. п.
Плѣня́ть, плѣни́ть = 1. полони́ти, заполони́ти (С. Л.), в нево́лю, у бра́н забра́ти, взя́ти. — Мале дївча полонили, тільки хлопця не вловили. І. Г. — Отця, неньку погубили, мене малу полонили. І. Г. 2. чарува́ти (С. Л.), на́дити, ва́бити, учарува́ти (С. Ш.), причарува́ти (С. З.), прина́дити, прива́бити (С. Л.). — Причарувала мою ти душу, тепер без тебе плакати мушу. н. п. — Ти принадив мою душу, пригорнув її до себе. К. П.
Прельща́ть, прельсти́ть, ся = чарува́ти (С. Л.), на́дити, зна́жувати, влеща́ти, обле́щувати, прилеща́ти, уле́стювати, ва́бити, зво́дити (С. З. Л.), причарува́ти, обчарува́ти, зачарува́ти (С. Л.), зна́дити, зва́бити, прива́бити, прина́дити, вле́стити, зале́стити ся, пова́жити ся, поква́пити ся. — Пішов він на баштан до пана, огірочки молоденькі звабили Івана. Гр. Чайч. — Звабила очами то тяжко відбити бичами. н. пр — Зво́дити жінок. С. Л. — Він улестював мене, щоб я пішла, та чорта з два. Кр. — Залестив ся, що дуже хороша. Ч. К. — Д. ще під сл. Обольща́ть і Плѣня́ть 2.
Прива́живать, прива́дить, ся = 1. прива́блювати, ва́бити (С. З.), прина́жувати, на́дити, прима́нювати, прива́бити, прина́дити (С. З. Л.), примани́ти, спона́дити, ся, про кілько — поприна́жувати і т. д. — Чи я тобі не казала, не наказувала, щоб ти хлопцїв не водила, не принажувала н. п. — Я своїм дїтям цукерків не купую: це ви їх спонадили. Кр. 2. привча́ти, ся, привика́ти, призвича́ювати, ся, звика́ти, привчи́ти, ся, приви́кнути, призвича́їти, ся, зви́кнути.
Привлека́ть, привле́чь = 1. притяга́ти, притягти́. — З останнїх, які були притягнені до того слїдства. Кн. 2. ва́бити, на́дити, прина́жувати, прива́блювати, залуча́ти, прива́бити, прина́дити, залучи́ти, приверну́ти, пова́бити, присолоди́ти, кількох — поприна́жувати, поприва́блювати і т. д. — Ти принадив мою душу, пригорнув її до себе. К. П. — Надить його отой пастовень, так що й очей з його не зводить. Кн. — Стати з тим, кого хочеш до себе привабити. Гр. Чайч. — Нїчим культурним Росия не мотла привабити до себе лівобережного панства. Кн. (Д. ще під сл. Прива́живать 1.) — Привлека́ть, привле́чь къ суду́ = позива́ти, запозва́ти, притягти́ до суда́, потягти у суд. — Привле́чь на свою́ сто́рону = переня́ти, перемо́вити, переєдна́ти. — Привлека́ющій = ва́блючий. — Вид гарний і дуже до себе ваблючий. Скл.
Прима́нивать, примани́ть = прима́нювати, прина́жувати, на́дити, ва́бити (С. З.), примани́ти, прина́дити (С. З. Л.), прива́бити, кількох — поприма́нювати, поприна́жувати і т. д. (Д. Прива́жива́ть і Привлека́ть). — Чи я тобі не казала, не наказувала, щоб ти хлопцїв не водила, не принижувала. н. п. — Легко́ прима́ниваемый = вабки́й, вабли́вий. – Прима́нивающій = ва́бний, прива́бний, прина́дний.
Притра́вливать, притрави́ть = 1. прина́жувати, ва́бити (С. З.), прина́дити, прива́бити. — Принажувати вовків поросям. 2. толочи́ти (С. Ш.), ви́толочити (С. Аф.), спа́сти (С. З.). — Усю пшеницю витолочили. С. Аф. — Цуцу, босий! Не толоч проса. н. пр. 3. винища́ти, перево́дити, ви́нищити, перевести́, поперево́дити (полюванням). Охотники попереводили усїх зайцїв.
Увлека́ть, увле́чь, ся = 1. залуча́ти (С. Л.), затяга́ти, займа́ти (С. Аф), захо́плювати. — Він затяг мене на обід. — Татари захопили в полон багато людей. 2. на́дити, ва́бити, мани́ти, зна́жувати, ся, чарува́ти (С. Л.), порива́ти, ся, зано́сити ся, заганя́ти ся, зна́дити, прина́дити, ся, зва́бити, прива́бити, причарува́ти, учарува́ти і д. Плѣни́ть 2.

Запропонуйте свій переклад