Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 41 статтю
Запропонувати свій переклад для «вада»
Шукати «вада» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вред – шко́да; (повреждение) ва́да; (от тяжёлой работы) надса́да. [Ми так переса́димо це деревце́, що нія́кої ва́ди йому́ не бу́де].
Вред причинять, причинить, приносить, принесть, наносить, нанесть – шко́ду чини́ти, шко́ду вчини́ти, шко́дити, пошко́дити, нашко́дити, ва́дити, зава́дити, шкодли́вим бу́ти.
Во вред пойти – ви́йти на шко́ду.
Вред терпеть, претерпевать – ма́ти шко́ду.
Во вред – на шко́ду, на втра́ту.
Клониться ко вреду́, служить во вред – іти́ на шко́ду.
Причинить вред своему, здоровью тяжёлой работой – надсади́тися.
С причинением вреда́ – шкі́дно. [Шкі́дно уда́рив вола́].
Грех
1) гріх (
р. гріха́), (детск. грі́шка); вина́, прови́на.
Смертный грех – смерте́льний гріх, гріх непроще́нний.
В греха́х – грі́шно. [Грі́шно живе́].
Вводить в грех – на гріх (до гріха́) призво́дити.
Совершить грех, взять грех на душу – гріха́ вкуси́ти.
Искупать грех – поку́тувати (гріх).
Загладить грех – покри́ти гріх, скупи́тися гріха́, споку́тувати (гріх).
Отпустить грехи́ кому – розгріши́ти кого́.
Не получивший разрешения от греха́ – нерозгрі́шений.
Грех да беда на кого не живёт – без гріха́ та без ли́ха не проживе́ш.
На грех мастера нет – на гріх не спасе́шся.
Есть тот грех – ні́де (нема́ де) гріха́ потаї́ти.
С грехо́м пополам – так-сяк, через верхи́. [Через верхи́ зроби́ла, аби збу́тись];
2) ва́да, ґанч[дж] (
р. -ч[дж]и);
3) по́милка (
мн. помилки́), гріх [Це мій гріх – не догле́дів та й помили́вся], о́гріх.
Дефе́кт – дефе́кт, недоста́ча (р. -чі), хи́ба, ва́да, ґа́н(д)жа (р. -(д)жі), ґанч (р. -чу), (психич.) забу́рення.
Из’я́н, Из’я́нец
1) (
убыток) шко́да, втра́та, ум. втра́тка; см. Убы́ток, Поте́ря;
2) (
недостаток, повреждение) ва́да, ум. ва́дка; (порок, порча) ґа́нджа и га́нжа, ґанч (-чи, ж. р. и -чу, м. р.), ґандж (-джи), (реже) гань (-ни), щерб (-бу), щерби́на, (зап.) ска́за, диалект.: швару́нок (-нку), з’яна́ (ззяна́), гальмо́; (в ткани) бли[е]зно́ (-на́), бли[е]зна́ (-ни́), сказ (-зу). [Недо́брий, ка́жеш, борщ? А яка́-ж йому́ (у него) ва́да? (Звин.). Щось ду́же де́шево він продає́ ту́ю сви́ту, пе́вне єсть яка́сь ґа́нджа (Звин.). Я не мо́жу того́ вола́ купи́ти, бо ма́є в нога́х вели́кий ґанч (Верхр.). У коро́ви нема́ нія́кої ґа́нчі (Кан. п.). Бува́ють лю́ди з приро́дженою га́нжею (Н.-Лев.). Вся ти га́рна, моя́ ми́ла, нема́ в тобі́ ска́зи (Пісня Пісень). На́че дзе́ркало без ска́зи (Франко). Зна́єте ви, у яко́му та́лярі яки́й щерб (М. Вовч.). Ото́ ті́льки їй (коня́ці) і ззяна́, що хвіст тро́хи коро́ткий (Новом. п.)].
С -ном – з ґа́нджею, з ва́дою, ґанджови́тий, (диал.) зя[е]нни́й. [Ця коня́ка зянна́ (Кат. п. Яворн.)].
Иметь из’я́н – ма́ти ва́ду, ґа́нджу, ґанджува́ти, ґанчува́ти на що. [Ґанчу́є на но́гу коби́ла (Кан. п.)].
Ми́нус
1)
мат.
а) (
сщ.: знак) мі́нус (-са);
б) (
нрч.: без) мі́нус що, без чо́го;
2) (
перен.: отрицат. сторона) мі́нус, хи́ба, ва́да.
Недоста́ток
1)
кого, чего – (отсутствие) брак (-ку) кого́, чого́, (нехватка) недоста́ча, неста́ча кого́, чого́. [Брак фарб на свої́й палі́трі пое́т надолу́жує зву́ками (Рада). Брак відпові́дної літерату́ри (Наш). Недоста́ча досві́дчених робітникі́в (Пр. Правда). Недоста́ча сві́жого пові́тря (Франко). На всьо́му (у світли́ці) є слід недоста́чі пильнува́ння (Л. Укр.). Неста́чу вну́трішнього змі́сту силку́ється надолу́жити на самі́ не́рви розрахо́ваними слова́ми (Рада)].
Вследствие -тка, по -тку чего – через брак чого́, за бра́ком чого́, через те що браку́є чого́, бо браку́є чого́. [Через брак гро́шей му́сіли спини́тися вся́кі спра́ви (Доман.). Неможли́вість да́ти мі́сце пе́вній осо́бі через брак вака́нсії (Коцюб.)].
-ток воды, хлеба – брак (недоста́ча) води́, хлі́ба, безві́ддя (-ддя), безхлі́б’я (-б’я). [Де́котрі од безві́ддя та безхлі́б’я по степу́ па́дали (Куліш)].
-ток надлежащего надзора – брак нале́жного до́гляду, мали́й до́гляд.
-ток памяти, ума – брак па́м’яти, ро́зуму.
-ток средств
а) брак за́собів;
б) (
бедность) неста́тки; см. ниже под 3);
2)
в чём – недоста́ча чого́ и в чо́му, брак чого́. [Ну, кажи́: чого́ тобі́ недоста́ча? (Звин.). Нам недо́бре: в нас хлі́ба недоста́ча (Звин.). Сього́-того́ тре́ба, жі́нка не вважа́є: ті́льки чого́ недоста́ча, – в ба́тька-ма́тір ла́є (Грінч. III). Коли́ в манастиря́х був папіру́су брак, ченці́ з руко́пису старе́ письмо́ змива́ли (Вороний). Купи́в-би всього́, та брак гро́шей (Сл. Гр.)].
Есть -ток в чём – браку́є чого́, є недоста́ча в чо́му (чого́), (описат.) ску́по (то́нко) на що и чого́, (шутл.) посу́ха на що. [Ску́по в ме́не на гро́ші (Кониськ.). В ме́не гро́шей то́нко (Васильч.). Знать у вас на честь посу́ха, в нас – на копійки́ (Рудан.)].
Нет, не было -тка в ком, в чём – не браку́є, не бракува́ло кого́, чого́, нема́(є), не було́ недоста́чі в ко́му, в чо́му, (гал.) не хибу́є, не хи́бне, не хибува́ло, не хи́бло кого́, чого́. [В збі́рці пое́зій він показа́в і свої́ га́рні прикме́ти, яки́х у йо́го бага́то, так і хи́би, яки́х йому́ теж не браку́є (Н. Громада). Ні в чім не було́ недоста́чі (Квітка). Коли́ вже да́но при́клад, не хи́бло й наслі́дувачів (Павлик)].
Окажется -ток в чём – ви́явиться, що браку́є (нестає́, невистача́є чого́); забра́кне що и чого́.
Испытывать (терпеть), испытать -ток в чём – зазнава́ти (при отрицании ещё знати), зазна́ти недоста́чі (нужды: ну́жди́) в чо́му, (иногда) нужда́тися чим, бідува́ти на що, голодува́ти на що. [Не зазна́ли вони́ ні в чо́му недоста́чі (Коцюб.). Не зна́є душа́ його́ недоста́чі в нічо́му, чого́ бажа́є (Куліш). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (Боров.). Найпа́че біду́є на штани́ (Корол.). На гребінці́ я не голодува́ла (Житом.)];
3) (
нужда) неста́ток, недоста́ток (-тку), (чаще мн.) неста́тки, недоста́тки (-ків), (редко) неста́чі (-та́ч), (нищета, убожество) зли́дні (-нів). [Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Приказка). Товариші́ насклада́ли з неста́тків свої́х грошеня́т (Р. Край). Ці́ле його́ життя́ пройшло́ в бі́дності і недоста́тку (Франко). Вироста́в у зли́днях та недоста́чах (Мирний)].
Жить в -тке – жи́ти в (при) зли́днях (при вбо́зтві, убо́го), злиднюва́ти;
4) (
дефект, порок) ва́да, хи́ба, (из’ян) ґа́нджа (ж. р.), ґандж (-джу, м. р. и -джи, ж. р.) и ґанч (-чу, м. р. и -чи, ж. р.), дога́на, прига́на. [В не́ї були́ свої́ ва́ди, – напри́клад, вона́ була́ ду́же го́рда (Грінч.). Не вважа́ючи на дрібні́ ва́ди в його́ тво́рах, Шевче́нко єсть ге́ній (Грінч.). Недо́брий, ка́жеш, борщ? а яка́-ж йому́ ва́да? (Звин.). Не бу́демо випра́вдувати хиб на́шого наро́ду (Грінч.). До́брість – на́ша пе́вна хи́ба (Самійл.). Це в йо́му мале́нька хи́ба, мале́нька ґа́нджа (Н.-Лев.). Кінь – як со́кіл, і ґа́нчу не ма́є (Рудан.). Сви́та до́бра, ніде́ дога́ни в ній нема́ (Звин.)].
Пороки и -тки – хи́би й ва́ди.
Душевный -ток – душе́вна ва́да.
Органический, природный -ток – органі́чна, приро́дна ва́да (ґа́нджа).
Телесный -ток – тіле́сна ва́да, (увечье) калі́цтво.
Находить, найти -тки в ком, чём – знахо́дити, знайти́ ва́ди (хи́би, ґа́нджу, ґандж, ґанч) в ко́му, в чо́му, ґанчува́ти кого́, що, дава́ти, да́ти дога́ну (прига́ну, га́ньбу́) кому́, чому́. [Ді́вчина вереду́є з жениха́ми, ґанчу́є (Гуманщ.). Сви́та до́бра, ніхто́ дога́ни не дасть (Чигиринщ.)].
Недочё́т
1) (
недостача) недо́лік (-ку), (дефицит) недобі́р (-бо́ру). [Ду́мав, зароби́в на я́рмарку, аж вихо́дить, що гро́шей недо́лік (Звин.). Прода́в на де́сять карбо́ванців, а в кеше́ні ті́льки ві́сім: два карбо́ванці недобо́ру (Крим.)];
2) (
недостаток, порок) хи́ба, ва́да. [Грома́дські хи́би (Рада)];
3) (
в работе) хи́ба, о́гріх (-ху).
Несоверше́нство – недоскона́лість, (необработанность) необро́бленість, неви́кінченість, неви́вершеність, недове́ршеність (-ости); (из’ян) ва́да, (недостаток) хи́ба. [Мене́ вража́ла недоскона́лість бра́тня (Л. Укр.). Недоскона́лість цукрова́рницьких лаборато́рій (Мінц.). Неви́вершеність сти́лю й фо́рми (Крим.). Я люблю́ цю по́вість, з усіма́ її́ ва́дами й хи́бами (Грінч.)].
Неудо́бство – невиго́да, незру́чність, (редко) недого́да, недогі́дність (-ности); (недостаток) хи́ба, ва́да; см. ещё Неудо́бность. [Ара́би кори́стуються чужо́ю моне́тою і не добача́ють собі́ в тім нія́кої невиго́ди (Крим.). Гото́вий поділя́ти з своє́ю доброді́йкою всі невиго́ди вигна́ння (Ор. Левиц.). Вла́сними бока́ми зазна́ти всіх невиго́д містечко́вого балагу́ли (М. Левиц.). Жи́ти в таки́х невиго́дах так до́вго – без те́плої стра́ви, у безнаста́нній журбі́ (Маковей). Мі́сто найшви́дше денаціоналізу́ється; коли́ ця незру́чність є в нас, то… (Грінч.). Недого́да (недогі́дність) централіза́ції – в то́му, що… (Н.-Лев.)].
Не испытывать ни малейшего -ства – не зазнава́ти (не відчува́ти) (ані) найме́ншої невиго́ди (незру́чности).
Причинять, причинить -ство кому – завдава́ти, завда́ти невиго́ди (незру́чности) кому́, нароби́ти невиго́ди кому́.
Представлять (иметь) свои -ства – ма́ти свою́ невиго́ду (незру́чність), ма́ти свої́ невиго́ди (незру́чності).
Это представляет большие -ства – це чи́нить вели́кі невиго́ди, в цьо́му є вели́ка невиго́да (незру́чність).
Поро́к
1) поро́к, опоро́к (-ку), гріх (-ха́).

Бедность не -ро́к – бі́дність не опоро́к.
Он коснеет в -ке – він мерзі́є в гріха́х;
2) (
недостаток) ва́да, ґа́нджа (-джу), ґандж (-джу, м. р. и -джи, ж. р.) и ґанч (-чу, м. р. и -чи, ж. р.), хи́ба, дога́на, прига́на, (гал.) ска́за. [А що мені́ за дога́на, що я руда́ та пога́на (Чуб.)].
Лошадь без -ка – кінь без ва́ди, без хи́би і без ва́ди, без дога́ни.
Бичевать -ки и недостатки – карта́ти ва́ди й хи́би. [Ювена́л вогне́м обу́рення карта́в ва́ди свої́х суча́сників (Єфр.)].
Иметь -ро́к – ма́ти ґандж, ґандж[ч]ува́ти на що. [Кінь як со́кіл і ґа́нчу не ма́є (Рудан.). Ґанчу́є на но́гу коби́ла (Канів.)].
Прирождё́нный – приро́джений, вро́джений, прирожде́нний, приро́дний и -дній, рожде́ний, роди́мий, родови́тий.
-ный недостаток – приро́джена ґа́нджа, роди́ма ва́да.
-ные инстинкты – приро́джені, вро́джені інсти́нкти.
-ный ум, см. Приро́дный ум. -ный дурачок, вор – прирожде́нний (приро́дній, роди́мий, рожде́ний, родови́тий, зро́ду) ду́рень, зло́дій.
-ное свойство – приро́джена (вро́джена) власти́вість, прирі́док (-дку). [У йо́го таки́й прирі́док, що він ро́стом мали́й, а ду́жий (Вовч. п.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Сердце
1) серце, (
шутл.) тьохкало;
2) серце, гнів:

большое сердце у кого – велике серце у кого, великої душі людина хто;
брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (иногда) торкати, торкнути за серце кого;
всем сердцем – щирим серцем, щиро;
в сердцах – спересердя; з серця; зо зла;
держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (иногда) серце набігає у кого на кого;
доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола (Пр.);
как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі;
каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце;
камень с сердца свалился – камінь із серця (з душі) скотився (спав);
куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить (Пр.);
не по сердцу – не до мислі;
от всего сердца – з (від) усього серця; (иногда) з цілого серця, від щирого серця; з дорогою душею, (искренне) щиро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно;
отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому;
от доброго сердца – з (від) доброго серця;
отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому;
от чистого сердца – від (з) щирого серця;
покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце;
порок сердцавада серця, серцева вада;
принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що;
пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто;
разрывать сердце (перен.) – краяти серце;
растревожить сердце – розтривожити (знепокоїти) серце;
с глаз долой — из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
сердце взыграло у кого – серце заграло в кого;
сердце замирает, замерло – серце (душа) завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла;
сердце кровью обливается – серце кров’ю обливається (закипає, обкипає), серце кривавиться;
сердце льнёт к кому – серце лине до кого;
сердце моё! – серце (серденько) моє!;
сердце надрывается – серце крається (надривається);
сердце на ладони – душа навстіж;
сердце не камень – серце не камінь (Пр.);
сердце ноет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть);
сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого;
сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого, серце тьохнуло;
сердце разрывается на части – серце рветься (розривається) на шматки;
сказать с сердцем – сказати сердито (роздратовано);
скрепя сердце – згнітивши серце; знехотя;
срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому;
с сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито);
с тяжёлым сердцем – з важким серцем;
с чистым сердцем – з ширим серцем; щиросердо (щиросердно); щиро;
это мне по сердцу – це мені до вподоби (до душі, до серця).
[Сердце не приколотень, не припнеш (Пр.). Ах, ця осінь! Це з нею постійно так: Стисне серце в малий кавалок, І ось дні Наче сірий тифозний барак, А за вікнами плями галок (Є.Плужник). Навряд чи доти Євніка була доброї думки про мене, але тепер начебто вважала, що на ринку золотих сердець я монополіст (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). Відчинивши скрипливі кухонні двері, вона перелякалася, аж серце тьохнуло: з кутка двору вискочило щось таке, а що — вона спершу й не розібрала, якось порожньо в голові (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Сердце воістину безмежне й по-справжньому досконале, спроможне виявляти любов грішми, а не звичайною фальшю, як у мене та в багатьох інших людей (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Я не знаю, де ваша країна, але серце в мене обкипає кров’ю від жалю до неї (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Намагалася тримати Мігеля на відстані, вигадувала різні причини, аби не виходити з ним із дому та не вдовольняти його бажань. Однак іноді не мала іншого виходу й знехотя виходила з ним поїсти в дешевій забігайлівці, потанцювати на поганючій дискотеці, переспати в якомусь готельчику при дорозі на Катакаос, де можна було зняти номер на годину-другу (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Легке серце живе довго (В.Шекспір). У боротьбі між серцем і головою врешті перемагає шлунок (С.Є.Лєц). 1. — Ну, просто серце кров’ю обливається, коли бачу цих заспиртованих тварин. — Та там всього три жаби. — А спирту — десять літрів! 2. — Якщо мені ще раз розіб’ють серце — мені точно буде потрібна нова печінка].
Обговорення статті
Трусишка, уменш.-уничиж.. – боягу́зик, боягу́зко, бою́нчик, страхопу́дик.
[Як пригріло сонечко У ясну годину, Зелений Гарбузик Виріс біля тину. Повним та кругленьким Став він карапузиком. Одна була вада, Що ріс боягузиком (П.Глазовий)].
Обговорення статті
Цельный
1) (
состоящий сплошь из чего-нибудь одного) суці́льний;
2) (
лишенный раздвоенности) ці́лісний, ці́льний, (ещё) зі́браний;
3) (
устар.) влу́чний, цілки́й, (диал.) ці́льний;
4) (
неразбавленный, натуральный) нерозведений, нерозбавлений, (о молоке, ещё) незбираний; (целый) цілий:
цельное вино – нерозведене вино;
цельное зерно – ціле зерно;
цельное молоко – незбиране молоко.
[— І ніколи не забувайте, що Наталі цільна натура, цільна й пристрасна (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — От бачиш,— сказав Степан Аркадійович,— ти дуже цільна людина. Це твоя якість і твоя вада. Ти сам цільний характер і хочеш, щоб усе життя складалося з цільних явищ, а цього не буває (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Це був суворий невтомний чоловік зі складним характером, але цільний: самої його присутності було досить, щоб навести порядок і вселити впевненість (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Привозить дядько на базар суцільний десятиметровий шмат сала. Всі збіглися, розпитують, як вдалося виростити. — Ну як, як… Прив’язуєш порося за задні ноги, а миску щодня відсовуєш].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БЕДА́ ще неща́стя, ли́хо [беда́ в том лихо в тім], фраз. ва́да [не велика́ беда́ не вели́ка ва́да];
что за беда́! ну, то й що (ж)!;
не беда́ фраз. нічо́го [бу́дто э́то не беда́ ні́би воно́ й нічо́го];
как на беду́ як на те (ли́хо);
беда́ беду́ ро́дит неща́стя хо́дить па́рами;
беда́, коль пироги́ начнёт печи́ сапо́жник коли́ не кова́ль, то й рук не пога́нь;
беда́ нау́чит калачи́ есть хто хо́че в горо́х, зна́йде сте́жку;
вро́де и беды́ нет фраз. воно́ ні́би й нічо́го.
КРО́МЕ, кроме всего́ про́чего по́надусі́м, по́за всім і́ншим, живомовн. та ще й те;
кроме как бі́льше як [нигде́, кроме как там ніде́ більше як там;
никто́, кроме как он ніхто́ більше як він]
;
кроме того́ фраз. та ще й те, що [кроме того – он стар та ще й те, що він стари́й], фольк. да пак ще ж;
не чей, кроме как не чий, а;
нигде́, кроме как ніде, а;
никако́й, кроме как не яки́й, а [никако́й поро́к, кроме как э́тот не яка́, а оця́ ва́да];
никто́, кроме как не хто, а, не хто, як [никто́, кроме как он не хто, а /як/ він];
кому́ же, кроме меня́? вже не кому́, як мені́;
СЛА́БОСТЬ ще не́міч, галиц. оказ. слаби́зна, (вдачі) ва́да, фраз. при́мха.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дефект – дефе́кт, -ту, недоста́ча, -чі, хи́ба, -би, ва́да, -ди.
Из’ян
1) (
порок) ва́да, -ди, ґа́нжа, -жі;
2) (
убыток) шко́да, -ди, втра́та, -ти.
Недостаток
1) недоста́ча, -чі;
2) (
дефект) хи́ба, -би, ва́да, -ди.
Недочет
1) недо́лік, -ку;
2) (
в работе) хи́ба, -би, ва́да, -ди.
Порок – хи́ба, -би, ва́да, -ди.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Вред – шкода; (повреждение) – вада. Вред причинять, приносить, наносить – шкоду чинити; шкодити; вадити; шкідливим бути. Непоправимый вред – непоправна шкода. Во вред пойти – вийти на шкоду. Вред терпеть – мати шкоду. Во вред – на шкоду; на втрату. Во вред служить – іти на шкоду; зашкодити; пошкодити. Делать вред – шкоду робити, чинити; шкодити.
Недостаток (порок, дефект) – хиба; вада; (отсутствие чего-либо) – брак; нестача. По недостатку чего (времени, средств) – через брак; бо бракувало (часу, коштів). Недостаток в чем – брак чого, на що. Скрывать недостатки – личкувати хиби. Упрекать за недостатки – картати вади.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Порок (чугуна) – ва́да, ґандж (-джу).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

дефе́кт дефе́кт,-та, хи́ба,-би, ва́да,-ди, пошко́дження, ґандж,-джу
д. конструкти́вный дефе́кт конструкти́вний
д. кристалли́ческий дефе́кт кристалі́чний
д. крити́ческий дефе́кт крити́чний
д. лине́йный дефе́кт ліні́йний
д. ма́ссы дефе́кт ма́си
д. мета́лла дефе́кт мета́лу
д. неустрани́мый дефе́кт неусувни́й
д. объёмный дефе́кт об’є́мний
д. пове́рхностный дефе́кт поверхне́вий
д. произво́дства дефе́кт виробни́цтва
д. прочностно́й дефе́кт мі́цнісний
д. радиацио́нный дефе́кт радіяці́йний
д. сва́рочный дефе́кт зва́рювальний [зва́рювання]
д. скры́тый дефе́кт прихо́ваний
д. технологи́ческий дефе́кт технологі́чний
д. то́чечный дефе́кт точко́вий
д. упако́вки дефе́кт уклада́ння [пакува́ння]
д. устрани́мый дефе́кт усувни́й
д. функциона́льный дефе́кт функці́йний
д. эксплуатацио́нный дефе́кт експлуатаці́йний
д. я́вный дефе́кт я́вний
изъя́н ва́да,-ди, ґа́ндж,-жу, дефе́кт,-ту
недоста́ток 1. недоста́ча,-чі, неста́ча,-чі (стан); 2. ва́да,-ди, дефе́кт,-ту, ґандж,-джу; хи́ба,-би (якість)
поро́к ва́да,-ди, дефе́кт,-ту, ґандж,-джу
п. зака́лочный дефе́кт гартівни́й
п. лите́йный дефе́кт лива́рний
п. пове́рхностный дефе́кт поверхне́вий
п. произво́дственный дефе́кт виробни́чий
п. скры́тый дефе́кт прихо́ваний
по́рча псува́ння, ні́вечення; пошко́дження, ва́да,-ди

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ва́да
1)
дефект, недостаток, из’ян, порок;
2)
вред.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Изъянва́да, ґанч (-чу); находить -ны – ґанчува́ти, зґанчува́ти.
Недостаток
1) (
дефект) – ва́да, хиба, ґанч (-чу);
2) (
недостаточность чего) – брак (-ку), недоста́ча; вследствие -ка – (че́рез те) що браку́є, бо браку́є; в случае -ка – якщо не вистачить мі́сця; по -ку (за -ком) времени, средств – че́рез брак, бо бракува́ло ча́су́, за́собів;
3) (
нужда) – неста́ток (-ку).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ва́да, -ди, ж.
1) Вредъ.
Отим за оце і вади не буде. Канев. у.
2) Недостатокъ.
Нема чоловіка без вади. Ном. № 2416.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Из’ян — ґандж, -джу, ва́да, -ди.
Недостатоква́да, -ди, недоста́ча, -чі.
*Пороква́да, -ди.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вредъ = шко́да, ва́да. — Чия шкода, того й гріх. н. пр. — Мудрий Лях по шкоді. н. пр. — Вредъ причини́ть, нанести́ = нашко́дити, шко́ду зробити, вчини́ти. — Батько нашкодив, а діти в одвіті. н. пр. — Коваль шкоду зробив, а шевця повісили. н. пр. — А хто би кому шкоду учинив, тот маєть шкоду заплатити. Ст. Л. — Во вре́дь, ко вреду́ = на шко́ду. — На шкоду людськую збудившая ся проява. Л. В. — Аби не присягали фалшиве на шкоду ближняго. Б. Н.
Изъя́нъ = 1. шко́да, втра́та, утра́та, в(у)би́ток С. Ш. — Брат не брат, а шкоди не роби. н. пр. — Не сто кіп утрати. н. пр. — Спиток не збиток. н. пр. 2. ва́да (С. Ш.), га́нжа́, ґанч, ска́за, бли́зна. — Як нема болота без жаби, так нема чоловіка без вади. н. пр. — Кінь без жадної вади. — Без слїпоти і иньших. вад. Б. Н. — Кінь з ганжо́ю. Лев. — Купець повинен ознаймити, єжелї би тая вещ, которую продаєть, міла якую сказу. Б. Н. — Съ изъя́номъ = з ва́дою, з ганжо́ю, з ска́зою, ка́лїч.
Недоста́токъ = 1. недоста́ча (С. Л.), неста́ток, неста́тки (С. З. Л.), хлїба — безхлїббя, риби — безри́ббя, води — безві́ддя, безпи́ття, їжі — безїжжя, доріг — бездоро́жжя і т. д. — Недостача землї і осьвіти сприяли голоднечі. Кн. — Прийшов нестаток, забрав і остаток. н. пр. — Буйні вітри вставали, козака з ніг валяли: одно безпиття, друге безїжжя, третє бездорожжя. н. д. 2. хи́ба (С. З.), ва́да, ґанч, хи́бчі (С. З.). — Нема чоловіка без вади. н. нр. — Що вже в неї женихів бувало, отже вона знайшла хибу в кожнім. Ст. С. п.
Поро́къ = 1. поро́к. 2. ва́да і т. д. д. Недоста́ток 2. — Одна у його вада, що трохи картавий. Лев.

Запропонуйте свій переклад