Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 18 статей
Запропонувати свій переклад для «вариво»
Шукати «вариво» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ва́риво, см. Ва́рево.
Ва́ревова́риво.
Ва́рка – варі́ння, (стряпание) готува́ння, варня́, перева́ри, ва́риво. [Хіба́ в нас вели́кі перева́ри?].
Хватит на одну ва́рку – бу́де на оди́н вар.
Квашени́на – (квашеные овощи, яблоки) кваси́во, квасни́на, квасня́, (о капусте и свёкле ещё) ва́ри[е]во. [Купи́ла я́блук на ква́сиво (Чигир. п.). Діжо́к купи́ла на квасни́ну (Київщ.)].
Заготовлять -ну впроква́риво кла́сти. [Сами́ собі́ й обі́дати ва́рять і хліб печу́ть, ва́риво кладу́ть (Г. Барв.)].
О́вощ, чаще мн. о́вощи – горо́дина, (редко) грядовина́.
О́вощи, заготовленные в прок для варки – ва́ри[е]во. [Уже́ впра́вилася з ва́ривом – усе́ покла́ла].
Всякому о́вощу своё время – свій час на вся́ку спра́ву.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Интеллигент, интеллигентка – (от лат.) інтелігент, інтелігентка:
мягкотелый интеллигент – м’якоду́хий (хистки́й, безво́льний) інтеліге́нт, ми́ршавий (нікче́мний) інтеліге́нт, інтеліге́нт-м’якоду́х.
[Він був гидливим страшенно тому, що був інтелігентом, відколи закінчив обласний музпед по класу баяна (О.Жовна). …всі вони, ті совкові «блискучі інтеліґенти», на волі скисли й розтеклися, як медузи, вийняті з глибоководдя, весь їхній підводний блиск при світлі дня виявився просто оптичною злудою, побічним ефектом тодішньої атмосфери суспільного паралічу, в якій тільки й можна було прийняти імпотенцію за вид духовного аристократизму… (О.Забужко). І ґуля, і ґава, і ґандон — це все є в слові з “ґ” посередині, — “інтеліґент”. Він вміщає в собі всі три попередні слова (О.Ірванець). Відтоді у старого (сорок років з гаком) Аристарха Людинюка, як і в більшості тогочасних українських так званих інтелігентів, тобто у першому коліні (інтелігентів у другому, третьому і решті колін на той час уже було винищено як клас), а також напівінтелігентів-самозванців, ідейної каші в голові побільшало. Там кипіло, шумувало і булькало вариво, в яке було всипано: трохи стихійного націоналізму; дрібку побутового марксизму; частку колінкування перед недосяжним у споживчому сенсі Заходом; крихту збоченського радянського патріотизму; жменю «американської мрії», адаптованої до рівня фабрично-заводських та колгоспно-радгоспних курилок з її (мрії) головним фетишем у вигляді авта за одну зарплату; якусь «толіку» слов’янофільства і сором’язливого оглядання на Москву, стихійно зародженого впродовж століть національного гноблення Буковини різними чужинськими імперіями і королівствами; порцію центральноєвропейського маєстату, що виявляв себе у презумпції ґречності (звертання на «Ви» до кожного, хто того вартий і навіть не вартий, дякування за питання про здоров’я, торкання крисів капелюха при вітанні), у звичаї пити каву з підсмажених зерен, змелених на млинку, та в сталій моді знати, хоча б на побутовому рівні, кілька мов, зокрема — циганську та ідиш; дещицю побожності, що передбачала не так регулярне відвідування церкви, як запопадливе дотримання усіх православних свят, коли заборонено працювати, а на Різдво, Великдень та Храм (у Джерелеві — на Першу Пречисту) щедрі застілля з горілкою і пивом у простих та винами й лікерами у підпанків; пучку забобонів дохристиянського походження, що приписували боятися чорної кішки, жінки з порожнім відром та циганки, які переходять дорогу; кілька грамів нерозбірливої начитаності, яку забезпечували за Австрії видання «Руської бесіди», за Румунії — газети «Час», а за москалів — більш-менш ліберальні «товсті» літературні журнали, в тому числі московський «Новый мир» (В.Кожелянко). Бездуховні та лицемірні американські «мідли» донедавна, поки дозволяли закони РФ, стояли в черзі по право на всиновлення дітей-інвалідів, від яких відмовилися в російських пологових будинках духовні російські мамусі. А російські інтелігенти, нащадки Чехова, навперегін кидаються підписувати вірнопідданські листи верховному правителю на підтримку війни в Україні (Ю.Макаров). Він мав ваду, властиву всім інтеліґентам: був нікчема. Знав дуже багато й заплутавсь у тому знанні (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Важко повірити, що один святий шахрай на момент, коли маршали США запізніло заарештовували його, встиг накопичити дев’яносто три «роллс-ройси»! Далі ще гірше — вісімдесят три відсотки з тисяч ошуканих ним американців училися в університетах і, отже, відповідають моєму улюбленому означенню інтелігента: «Людина, освіта якої перевищує її розумові здібності» (В.Ракуленко, перекл. А.Кларка). 1. Справжній інтелігент ніколи не скаже: «Як був дурнем, так ним і залишився». Справжній інтелігент скаже: «Час над ним не владний». 2. Черга часів перебудови. Через чергу пропихається здоровений бугай з криками: «Пропустіть інваліда, …! Та я недоношений! Я семимісячним народився!!! Пропустіть інваліда!!!» Худющий інтелігент (протираючи окуляри): «Товариші, думаю, не помилюсь, висловивши загальну думку — послати товариша в … ще на два місяці». 3. — Ти що, інтелігент?! — Що ви, що ви. Таке ж бидло, як і ви].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЕДА́, ще ї́дло, пожи́ва, пожи́вок, (з неба) уроч. ма́нна, (харчі) продово́льство, прові́зія, провія́нт, (варена) ва́риво.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ва́риво, см. Ва́рево.
Кла́сти, -ду́, -деш
1)
класть.
Кла́сти о́чі на ко́го – останавливать взор на ком.
2)
ставить;
3)
раскладывать;
4)
вить (гнездо);
5)
допустить, предположить.
Кла́сти ва́ривосолить на зиму (капусту, бураки, огурцы). Кла́сти копу́ – копнить.
Кла́сти межу́ – проводить межу.
Кла́сти ни́тку – забрасывать невод.
Кла́сти приса́ди – прививать прищепы.
Кла́сти ски́рту – метать скирду, стог.
Кла́сти ха́ту – строить избу.
Кла́сти до мі́ри – мерять.
Кла́сти у го́лову – догадываться, думать, ожидать.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ва́риво, -ва, -ву; -рива, -рив

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ва́риво, -ва, с. = Ва́рево.
Кла́сти, кладу́, -де́ш, гл.
1) Класть.
Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Рус. Дн.
2) Ставить.
Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522.
3) Прикладывать.
У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума.
4) Раскладывать.
Тяжкий огонь підо мною клали. Нп.
5) Вить (гнѣздо).
Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Нп.
6) Убивать.
Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти.
7)
ва́риво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87.
8)
ко́пу. Копнить.
9)
межу́. Проводить межу. Мнж. 26.
10)
ни́тку. Забрасывать неводъ. Вас. 189.
11)
приса́ди. Прививать прищепы. Шух. І. 110.
12)
ски́рту. Метать скирду, стогъ.
13)
ха́ту. Строить избу, домъ. Шух. І. 145.
14)
честь на собі́. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106.
15)
до мі́ри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Нп.
16)
у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. І. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ку́шанье = стра́ва, потра́ва, їжа, їство́, їда́, наїдки, (варене) — ва́риво, варе́не, (печене)— пече́ня, печи́сте, пече́не, (скоромне) — скоро́мина, скоро́мне, (пісне) — пісни́на, пісне́. — Голодному кожна страва добра. н. пр. — Хлїба не пік, страви не варив. Кн. — Яка приправа, така й потрава. н. пр. — На їжу був трохи вередливий. Кн. — Були там усякі їства штучні. Кот. — Хліб та вода — то козацька їда. н. пр. — Сьогодня варива нема, тільки печене. С. З. — Все стоїть на столі: і напи́тки і наїдки. Кр. — Різні стра́ви наро́дні на Українї: бі́ґос або бі́ґус (ковбаса або мъясо, печені або варені з квашеною капустою з салом), бри́нза або ґля́ґаний сир (сир з овечого молока), бу́цик або бу́цики (галушки або варяницї, смажені на маслї, їдять з сметаною або з медом), варе́ники (періжки з сиром або ягідьми, варені), варени́цї (шматочки тїста, зварені, їдять з маслом і сметаною), галушки́ (галки або шматочки тїста з юшкою з олїею або салом), голубцї (каша часом з мъясом, загорнута в капустяних листях), за́тїрка (юшка з тїста, розтертого дрібненько з олїєю або маслом), катлама́ (коржі в баранячому смальцї), ґру́ця (яшна каша з горохом), ква́ша (соложене тїсто з грушками або калиною), кутя́ (пшениця зварена з медовою ситою або риж з родзинками з миґдалевим молоком, обрядова страва на Сьвятвечір або на Голодну кутю), лемі́шка (запарене окропом борошно з молоком або маслом), ло́кшина (різане тоненько тїсто, зварене), макорже́ники (різані яблука, спечені в яйцях), мамали́ґа (кукурузяне борошно, запарене окропом, з маслом), орі́шки (пальчики з тїста на смальцї), пампушки́ (буханцї з олїєю і цибулею або часником), пенца́к (каша з цїлих яшних крупів), построма́ (сушена на сонцї баранина), пу́тря (рідка лемішка), рябко (з пшона з мъясом), тете́ря (з гречаної муки з пшоном, з олїєю), у́трібки (солянка з печінок і тельбухів), хома́ (тертий горох з сїмъям), шарпани́на або ба́ба-шарпани́на (пшенишне тїсто з юшкою з таранї або чабака), ши́йник (з ракових шийок), шулики́ (коржики з маком і медовою ситою), шупо́ня (горох з пшоняною кашою). Про українські народні страви д. Маркевича — „Обычаи, повѣрья, кухня и напитки Малороссіянъ“. К. 1861.
Ло́жка = 1. ло́жка. — Разлива́льная, разливна́я (велика, що нею розливають страву на тарілки) — ополо́ник, поло́ник (С. З.), хо́хля, що нею мішають вариво — варе́ха, варе́жка (Под.), що знїмають шум — шумі́вка. — Видно між ложками ополоник. н. пр. — Замішав ся, як ніж ложками полоник. н. пр. 2. ло́патень (товстий свердел).
Мира́жъ = ма́рево (С. З. Л.), ома́на (С. З.). — Марево не вариво — не нагодує. н. пр. — Весело здавалось од чарі́вничої омани. К. Х.
О́вощъ, частіше: о́вощи = горо́дина (С. Л.), огоро́дина, городовина́ (С. Л.), що йде на приправу до страви — зїлля, ва́риво (С. Аф.).
Прива́рокъ, прива́ръ = 1. прива́рок, присма́ки. 2. ва́риво (С. З.), варе́не. — Сьогодні варива нема, тільки печене. С. З.
При́зракъ = 1. ма́рево (С. З.) мара́ (С. З. Л.), мана́ (С. З. Л.), ма́нево, маня́к, манїя́ (С. Л.), ома́на, облу́да, чмара́, поторо́ча (С. Л.), проя́ва (С. Л.). — Марево — не вариво — не наїш ся. н. пр. 2. ц. Грёза і Мечта́.

Запропонуйте свій переклад