Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 94 статті
Запропонувати свій переклад для «вартий»
Шукати «вартий» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Внима́ние – ува́га; (сильнее) пи́льна ува́га.
Обращать, обратить внима́ние на что-л. – зверта́ти (зверну́ти) ува́гу (свою́ або чужу́) на що, уважа́ти, ува́жити на що, зважа́ти, зва́жити на що, огляда́тися (огля́нутися) на що, кла́сти (покла́сти) ува́гу на що, (вульг.) вдаря́ти (вда́рити) на що; (находить привлекательным) накида́ти (наки́нути) кого́ о́ком; (сжалиться) згля́нутися на ко́го. [На все сам зверта́є ува́гу (Рудч.). На вважа́ють вони́ на лі́та, на вро́ду (Шевч.). Моска́ль на сльо́зи не вдаря́ (Ном.). Вона́ неду́жа лежа́ла, дак він і тоді́ ува́ги не клав (Червіг.). Я вже її́ наки́нув о́ком. Згля́ньтеся (огля́ньтеся) на ме́не невидю́щого!].
Обращать на себя (привлекать к себе) внима́ние, быть принятым во внима́ние – спада́ти, спа́сти кому́ на ува́гу, притяга́ти, притягти́ (приверта́ти, приверну́ти) до се́бе чию́сь ува́гу, ки́датися, ки́нутися на ува́гу кому́сь. [Ури́вок з пі́сні, що спав на ува́гу ще а́второві «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притя́г до се́бе ува́гу та́ткову (Крим.). Ко́жному му́сіла ки́нутися на ува́гу його́ чо́рна боро́да (Крим.)].
Обратите внима́ние – ува́ж, ува́жте, вважа́й, уважа́йте.
Сосредоточивать внима́ние – збира́ти (зосере́джувати) ува́гу на чо́му.
Не обращать, не обратить внима́ния, оставлять без внима́ния – не зверта́ти ува́ги, не вважа́ти, не (по)тура́ти на що, занеха́ювати, занеха́яти що, зане́дбувати, занедба́ти що, не́хтувати, зне́хтувати (зане́хтувати) що, чим, легкова́жити що. [Хай смію́ться, не потура́й на те. Він зане́дбує (не́хтує, легкова́жить) свої́ обов’я́зки].
Он, и внима́ния не обращает на это – він і ба́йдуже на те, про те, до то́го (Квіт.).
А это остаётся без внима́ния – а це ба́йду́же́, а про це (за це) ба́йду́же́.
Принимать во внима́ние, в соображение что-л. – бра́ти, взя́ти що на ува́гу, зважа́ти, зва́жити на що-неб., уважа́ти, ува́жити на що-неб., ма́ти на ува́зі, огляда́тися, огля́нутися на що.
Принимая во внима́ние – беручи́ до ува́ги що, зважа́ючи, уважа́ючи на що, ма́ючи на ува́зі що, з ува́ги, з о́гляду на що, як на що, як на ко́го. [Ма́ємо письме́нство не так-то вже й бі́дне, як на на́ші обста́вини].
Представлять чьему-л. внима́нию – подава́ти, пода́ти кому́ до ува́ги щось, ста́вити, поста́вити що-н., кому-н. пе́ред о́чі, на о́чі. [Леви́цький поста́вив пе́ред о́чі читаче́ві багатю́щу коле́кцію «пропа́щих» (Єфр.)].
Отвратить (отвлечь) внима́ние – відверну́ти (одтягти́) ува́гу чию́сь, (вульг.) заґа́вити кого́. [Я піду́ їх заґа́влю, а ти бери́ (Мнж.)].
Оказать внима́ние – да́ти ува́гу кому́сь, показа́ти ува́гу, зроби́ти ла́ску.
Благодарю за внима́ние – дя́кую за ува́гу, я вдя́чний за ува́жність (до ме́не, до те́бе).
Относиться со внима́нием к чему, посвящать внима́ние чему-л. – віддава́ти ува́гу чо́мусь.
Заслуживающий, достойный внима́ниява́ртий ува́ги, (справедливый) слу́шни́й. [Ду́мка ця слу́шна́: дає́ ви́хід із стано́вища].
Грош (полкопейки) – шаг, ше́ляг.
Два гроша́ – двоя́к.
Ломанный грош – ла́маний ше́ляг, щерба́та копі́йка. [Ла́маного ше́ляга не ва́ртий. Копі́йки щерба́тої бі́льше не дам (Мирн.)].
Гроши́ – мізе́рний гріш, мізе́рія. [Як пла́титься нату́рою, то робітни́к на́віть тіє́ї мізері́ї не діста́є, що умо́вивсь (Єфр.)].
Досто́ин – го́ден, варт(ий), (в возвыш. стиле) досто́йний. [Хто лю́бить ба́тька чи ма́тір над ме́не – не го́ден мене́. Чи варт-же він тако́ї ша́ни висо́кої?].
Он досто́ин наказания – він варт ка́ри, він зароби́в ка́ру.
Досто́йный, досто́ин – го́[і́]дний, досто́йний (Котл.), го́ден, ва́рт(н)ий кого́, чого́. [Покажі́ть ви лише́нь досто́йні па́м’яти діла́ (Куліш). Вона́ була́ йому́ гі́дною дружи́ною (Л. Укр.)].
Достопа́мятный – вікопо́мний, вікопа́м’ятний, па́м’ятний, па́м’яти го́дний (ва́ртий). [Вніс до свого́ літо́пису і оту́ па́м’яти го́дну поді́ю].
Достопримеча́тельныйва́ртий (гі́дний) ува́ги, визначни́й ве́льми, примі́тний, позна́чни́й.
Достохва́льный – хвали́ гі́дний (ва́ртий), хва́льний, прехва́льний, (очень возвыш.) достохва́льний. [І звершите́ сей по́двиг достохва́льний (Куліш)].
Достохва́льно – прехва́льно, хвали́ досто́йно.
Замеча́тельный – (примечательный) позна́чни́й, визначни́й, помі́тний, ува́ги ва́ртий, прикме́тний чим, у чім, з чо́го, знамени́тий, (знаменательный) знаме́нний, (удивительный) ди́вний. [Позначна́ річ, що ніхто́ йому́ не захті́в одповіда́ти. Він ще не ви́явив себе́ чимсь визначни́м (Єфр.). Він з ди́вною впе́ртістю верта́вся до ціє́ї іде́ї (Корол.). Ось ска́терть шльо́нськая нешпе́тна… найбі́льше в тім вона́ прикме́тна – на стіл як ті́льки постели́… то вся́кі вро́дяться потра́ви (Котл.)].
Быть -ным чем – визнача́тися чим.
-ное явление – ди́во, ди́вне з’я́вище, дивови́жа.
-ный певец, голос – знамени́тий співа́к, го́лос.
Заслу́живать, заслужи́ть – заслуго́вувати и заслу́гувати, заслугува́ти, заслу́жувати, заслужи́ти, вислу́жувати, ви́служити, заробля́ти, зароби́ти на що и чого́, бу́ти (ста́тися) ва́ртим чого́. [Здоро́вого смі́ху заслуго́вують (парадо́кси) (Єфр.). Заслу́жував гетьма́нство він крива́во (Куліш). Робі́тник заслу́гує пла́ти своє́ї (Куліш). Не тя́млю, чим на ка́ру заслужи́в (Франко). Ма́тір ні купи́ти, ні заслужи́ти (Номис). Походе́нка ви́б’ють різка́ми? – Зароби́в на те! (Кониськ.). Грома́да мо́же й геть ски́нути, коли́ він того́ заро́бить (Загірн.). Служи́в я, служи́в та й ви́служив три ви́рви в ши́ю].
-жи́ть славу – заслужи́ти, зароби́ти, зажи́ти сла́ви. [Ой не знав коза́к да не знав Супру́н, да як сла́ви зажи́ти: ой зібра́в ві́йсько сла́вне запоро́жське та й пішо́в Орду́ би́ти (Пісня). Зажила́ вона́ собі́ сла́ви до́брої па́нночки (М. Вовч.)].
-жи́ть похвалу, порицание, благодарность и т. п. – заслужи́ти (зароби́ти) хвали́, дога́ни, (по)дя́ки.
-вать внимания – заслуго́вувати ува́ги и на ува́гу.
Заслужи́вающий чего (как прил.) – ва́ртий чого́.
Заслу́живающий доверия – гі́дний (сокращ. го́ден) ві́ри, вірогі́дний, ва́ртий дові́ри. [Хіба́ він ві́ри го́ден? (Звин.)].
Заслу́женный – заслу́жений, заро́блений, ви́служений.
Заслу́женное – заро́блене, заслу́жене (-ного), заслужени́на, вислужени́на, заслу́жчина; см. За́рабо́ток.
Него́дный
1) (
непригодный) –
а) (
о вещах, неодуш. предметах) неприда́тний, негодя́щий, леда́чий, (реже) незда́тний, неспосі́бний. [Цього́ чо́бота я ви́кину, бо він негодя́щий (Звин.). Залежа́лий та негодя́щий крам (Рада). Таку́ негодя́щу ха́ту, що вже й гі́ршої не бува́є, мо́же шви́дше даду́ть (Грінч.). Сукно́ леда́че, розла́зиться (Звин.). Мені́ ці халя́ви незда́тні, бо малі́ (Кам’янеч.). Гвіздо́к уже неспосі́бний, – без голо́вки (Чигиринщ.)].
-ная вещь – неприда́тна (негодя́ща) річ; см. ещё Не́годь 1.
-ная трава – бур’я́н (-ну́);
б) (
о животных) неприда́тний, негодя́щий, несудни́й, (зап.) незда́лий, (вредный) шкідли́вий. [Несу́ (пса) в ліс заби́ти, бо вже коло ха́ти незда́лий (Яворськ.)];
в) (
о людях) неприда́тний, незда́тний, негодя́щий, непутя́щий, неспосі́бний, (зап.) незда́лий; (никудышный) нікче́мний. [В вас оди́н не́крут негодя́щий (Свидн.). З вимо́ги сільра́ди зві́льнено непутя́щого агроно́ма (В. Підмог.). У рай його́ не прийняли́, бо неспосі́бний, і пішо́в він у пе́кло (Гр. Григор.)].
-ный поэт – нікче́мний (незда́тний) пое́т;
г) (
об отвлеч. понятиях) неприда́тний, (ничтожный) нікче́мний.
Покушение с -ными средствами – за́мах з нікче́мними за́собами.
-ный к чему, для чего, на что – неприда́тний, незда́тний, (зап.) незда́лий до чо́го и роби́ти що.
-ный к военной службе – непридатний до військової служби (до війська), негодящий до призову.
-ный для питья – неприда́тний до (для) пиття́, непитни́й.
-ный к употреблению – неприда́тний до вжива́ння, неужи́тний, неспосі́бний. [Ця ді́жка вже неспосі́бна: дві кле́пки геть погнили́ (Звин.)].
Язык, -ный для выражения отвлечённых мыслей – мо́ва, неприда́тна (незда́тна) висло́влювати абстра́ктні думки́.
Ни на что (никуда, ни к чему) -ный – ні до чо́го неприда́тний (незда́тний, незда́лий), (эллиптич.) ні до чо́го, (диал.) ніку́ди не судни́й, (ничего не стоящий) нічо́го не ва́ртий, (ничтожный) нікче́мний, (о человеке ещё, сщ.) нікче́ма (общ. р.), нікче́мник, -ниця. [Чолові́к незда́лий до нічо́го (Стефаник). Цей кінь ніку́ди не судни́й (Сл. Гр.). Так і зріс він ні до чо́го (Свидн.). Наві́що сей нікче́мний жарт? (Самійл.). Нікче́мні ві́рші (Грінч.)];
2) (
дурной, скверный) негі́дний, пога́ний, (сильнее препога́ний), паску́дний, леда́чий, него́жий; (о людях ещё, сщ.) пога́нець (-нця, м. р.), пога́нка (ж. р.), леда́що (общ. р.); срв. Него́дник, -ница. [Бода́й лиш не ма́ти негі́дну дити́ну (Гол. III). Пізна́в препога́ний, пізна́в ті́ї ка́рі о́чі (Шевч.). Ах ти зра́дник паску́дний! (В. Підмог.). Сам призна́всь, леда́чий, в зра́ді (Грінч.). Я створі́ння зле, него́же (Самійл.)].
Самый -ный человек – найпаску́дні́ша люди́на, найгі́рший непо́тріб.
Непостоя́нный
1) непості́йний, неста́лий, (
невсегдашний) неза́всі́дній, неповсякча́сний; (изменчивый) перемі́нний, змі́нний, мінли́вий, (нестойкий) хитли́вий, хитки́й, нетверди́й; (неровный) нері́вний, (диал.) перепа́дистий, (неверный) зрадли́вий; срв. Легкомы́сленный. [Лю́дська до́ля – непості́йна, лю́дське ща́стя – зрадли́ве (Крим.). Люди́на неста́лих по́глядів, неста́лої вда́чі (Київ). Нічо́го не ва́ртий, хистки́й та мінли́вий лібералі́зм (Грінч.). Вони́ мінли́ві в свої́х по́глядах, хитли́ві в пересві́дченнях (Грінч.). Нері́вна температу́ра (Київ). Перепа́диста зима́: то сніг, то дощ (Сл. Гр.). Зрадли́ва дружи́на (Полт.)].
Быть -ным в любви – бу́ти непості́йним у коха́нні (зрадли́вим коха́нцем);
2) рухо́мий, переставни́й, пересувни́й, переїзни́й;
срв. Передвижно́й;
3) неста́лий, непості́йний, неперіоди́чний, (
не ограниченный сроком) неречінце́вий, необме́жений речінце́м, (книжн.) нетерміно́вий, нетерміно́ваний, не обме́жений те́рміном (те́рмінами), не на пе́вний те́рмін, не до пе́вного те́рміну.
-ный выход издания – неста́лий (неперіоди́чний) ви́хід вида́ння.
-ный взнос – непості́йна вкла́дка, неречінце́вий (нетерміно́вий) вне́сок;
4) мандрі́вний, кочови́й, кочівни́й, роз’їзни́й. [Мандрі́вне життя́ (Лубенщ.)];
5) (
суетливый) метушли́вий, (разбросанный) розки́даний; срв. Рассе́янный 3.
-ная жизнь – метушли́ве життя́.
Неуважи́тельный
1) (
неуважающий) нешаноб[в]ли́вий, знева́жливий, знева́жний (до ко́го, до чо́го); срв. Непочти́тельный. [Нешановли́вий тон розмо́ви (Крим.)];
2) (
недостойный уважения) непова́жний, неважли́вий, неслу́шний, не ва́ртий ува́ги.
-ная причины – непова́жна (неважли́ва, неслу́шна) причи́на.
Ничто́, мест. – ніщо́, (диал.) нічо́го; (ровно, решительно -то́) аніщо́. [Ніщо́ не діли́ло те́мної но́чи від я́сного дня (Л. Укр.). Ніщо́ не забороня́є ва́шим оча́м виміря́ти їх (степи́) і вздовж і вшир (Мирний). Йому́ нічо́го не ва́дить (Звин.)].
Это -то́ в сравнении с чем – це ніщо́ про́ти чо́го (порі́внюючи, в порівня́нні з чим).
Этому -то́ не мешает – цьому́ ніщо́ не заважа́є (не перешкоджа́є, не стої́ть на перешко́ді или на зава́ді, не перебива́є).
Ему -то́ не удаётся – йому́ не щасти́ть (не талани́ть) ні в чо́му, йому́ ніщо́ не йде в ла́д (до пуття́).
Обращать, обратить что, кого в -то́ – оберта́ти, оберну́ти що, кого́ в ніщо́ (в ні́вець), поверта́ти (пуска́ти, переверта́ти), поверну́ти (пусти́ти, переверну́ти) що в ні́вець, поверта́ти, поверну́ти кого́ в ніщо́, зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́, ні на́ що), перево́дити, переве́сти́ що на ні́вець; (уничтожать) ни́щити, зни́щити що. [Оберну́вши в ні́вець могу́ще королі́вство (Куліш). Та си́ла, що чолові́ка стопта́ла, у ні́вець оберну́ла (Грінч.). Пан та ні́мець усе́ пове́рнуть у ні́вець (Приказка). Старшина́ хо́че пи́саря у ні́вець поверну́ти (Харківщ.). Час мене́ в ніщо́ пове́рне (Самійл.). Вона́ сті́льки клопота́лася, сті́льки плати́ла, а тепе́р усе́-б то те пусти́ти в ні́вець? (Кониськ.). Всі вели́кі страхи́ переве́рне в ні́вець (Куліш). Життя́ звело́ сті́льки зако́нів на ні́вець (Н. Громада). Ту «по́правку», що міг я йому́ да́ти мої́ми лі́ками, на ні́вець перево́дила тяжка́ пра́ця (Н.-Лев.)].
За -то (продавать и т. п.) – за ніщо́ (ні за ві́що, за бесценок: за-півда́рма, за так-гро́шей, за так-гро́ші). [Старі́ гро́ші пі́дуть ні за ві́що (Лебединщ.). Пороздава́ла порося́та за так-гро́ші (Борз.)].
Ничего́ – нічо́го. [«Що хто тобі́ зро́би́в?» – «Ніхто́ нічо́го» (Л. Укр.). Секрета́р нічо́го не ві́дав про сю спра́ву (Кониськ.). Спервові́ку не було́ нічо́го (П. Тичина)].
Абсолютно, положительно, решительно, ровно, совершенно -го́, -го́ то – нічогі́сінько, (экспрессивнее) анічогі́сінько, (зап., полон.) ніц нічо́го; (ни-ни) аніже́. [Нічогі́сінько не ба́чу! (Н.-Лев.) «Що-ж у нас ста́лося?» – «Нічо́го… анічогі́сінько!» (Грінч.). Це не ма́є анічогі́сінько спі́льного з тим розумі́нням, яко́го… (А. Любч.). Ніц нічо́го не зна́ю! (Брацл.). Не чу́ю аніже́! (Куліш)].
Всё или -го́ – все або́ нічо́го.
-го́ не видно, неслышно – нічо́го не ви́дн[к]о (не зна́ти), не чу́ти.
Нет -го́ выше, лучше и т. п., как…, см. Нет 1.
Нет -го́ легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як…
-го́ подобного – нічо́го поді́бного́ (схо́жого, підхо́жого, тако́го); см. Подо́бный.
-го́ в мире (на свете) – нічо́го в сві́ті. [Нічо́го в сві́ті не було́ тако́го прекра́сного, як ці дві а́рмії (Кандід)].
Не иметь -го́ общего с кем, чем – не ма́ти нічо́го спі́льного з ким, з чим.
Из-за -го́ – (из-за пустяков) за дурни́цю, за нікче́мницю, (из-за выеденного яйца) за ма́сляні ви́шкварки, за ону́чу, (от нечего делать) зні[е]че́в’я. [За ону́чу зби́ли бу́чу (Приказка)].
Из этого -го́ не вышло – з цьо́го нічо́го не ви́йшло.
Выходить, выйти в люди из -го́ – вибива́тися, ви́битися в лю́ди з нічо́го.
-го́ не значит (пустяки) – дарма́, пусте́, дурни́ця. [Мо’ то й не ва́ше, та дарма́, бері́ть уже́ (Сл. Гр.)].
-го́ не поделаешь – нічо́го не вді́єш; см. Поде́лать 2.
-го́ не стоит – нічо́го не кошту́є; нічо́го не ва́рт(ий); см. Сто́ить.
Создать то из -го́ – створи́ти що з нічо́го.
Ничему́ – нічо́му.
Ниче́м – нічи́м. [Нічи́м не ви́явив свої́х почутті́в (Велз)].
Я -че́м не болен – я ні на що́ не хво́рий (не слаби́й, не слабу́ю).
Он че́м не доволен – він нічи́м (ні з чо́го) не задово́лений.
Ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ и т. п. – ні в чо́му (чі́м) и (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м) и (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́ и т. п. [Це ні на що́ не схо́же (Коцюб.)].
Ни во что́ не ставить кого – ні за що́ (за ніщо́) ма́ти кого́, не поважа́ти, не шанува́ти кого́.
Ни за что́ – (ни за какие блага) ні за що́ (в сві́ті), ні за́ що, (ни в коем случае) зро́ду, зро́ду-(з)ві́ку, (никак) нія́к.
Ни за что́, ни про что́, см. Ни.
Остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи.
Осужде́ние
1) за[о]су́дження, за́суд (-ду), о́суд, осу́да (
ж. р.).
Условное -ние – умо́вний за́суд.
Не подлежащий -нию (неосудимый) – неосу́дний. [Го́лод зло́дія неосу́дним ро́бить];
2) о́суд, осу́да, осу́док (-дка), пересу́да, судня́, гу́діння, гудьба́, огу́да, дога́на, нага́на.

Достойный -ния (порицания) – ва́ртий дога́ни.
Полу́шечныйва́ртий півшага́, ¼ коп. -ная трава, см. Полу́шечник.
Похвала́ – хвала́, похвала́, хвальба́, похвальба́, при́хвальба. [Чув він хвалу́ собі́ скрізь (Л. Укр.). Хвальба́ соро́чки не дасть (Номис). Ка́жете, щоб не хвали́ти вас, то й не бу́ду. Ба́чу, ви похвальби́ не лю́бите (Звин.)].
Достойный -лы́ва́ртий хвали́, доброхва́льний. [То ді́ло доброхва́льне: і бо́гові уго́дне, і лю́дям кори́сне (Новомоск.)].
Заслужить -лу – хвали́ (похвали́) зароби́ти, заслужи́ти.
Справедливая -ла́ – слу́шна хвала́.
Предосуди́тельный – него́жий, дога́ни (доко́ру) ва́ртий, дога́нний, огу́дний, нехва́льний, (зап.) посу́джуваний, (дурной) пога́ний, зле́цький.
-ная слабость к чему – дога́ни ва́ртий на́хил до чо́го.
-ное поведение – него́же, нега́рне, дога́ни (доко́ру) ва́рте пово́дження.
Я не сделаю ничего -ного – я не вчиню́ (не зроблю́) нічо́го него́жого (дога́ни ва́ртого, огу́дного).
Такой поступок -лен для его репутации – таки́й вчи́нок ганьбу́є його́ репута́цію, таки́й вчи́нок огу́дний для його́ репута́ції.
Считать для себя -ным что – ма́ти за него́же собі́ що, ма́ти за со́ром собі́ що (Куліш), ма́ти за дога́ну (огу́ду) собі́ що (що зроби́ти).
Предпочти́тельный – (преимущественный) перева́жний, (заслуживающий предпочтения) ва́ртий (гі́дний) перева́ги, передні́ший, кра́щий, лі́пший. [Усі́ виявля́ли їй перева́жну ува́гу].
-ное право на это – перева́жне пра́во на це.
Более -ный – кра́щий, лу́чший. [Му́ки за рі́дний край йому́ кра́щі, ніж уся́ та пи́шна ша́на й пова́га від чужо́го наро́ду (Грінч.)].
Преклоне́ние
1) схиля́ння кого́, чого́ перед ким, перед чим, нахиля́ння, прихиля́ння чого́; прекло́нство, уклі́нність (-ости) перед ким, перед чим. [Прекло́нство перед культу́рою (Виннич.). Придво́рні звича́ї вимага́ли вели́кої уклі́нности перед царе́м (Л. Укр.)].

Заслуживающий -ниява́ртий уклі́нности.
-ние колен – па́дання навко́лішки перед ким; см. Коленопреклоне́ние;
2) (
уговаривание) на[с]хиля́ння, переко́нування, намовля́ння кого́.
Примеча́тельный – визначни́й, видатни́й, ва́ртий ува́ги, примі́тний, позна́чний; см. Замеча́тельный. [Він ще не ви́явив себе́ чимсь визначни́м (Єфр.)].
Пятирублё́вый – п’ятирубле́вий, ва́ртий п’ять карбо́ванців.
Пятнадцатирублё́вый – п’ятнадцятирубле́вий, ва́ртий п’ятна́дцять карбо́ванців.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Внимание – увага, уважність, обачення:
акцентировать внимание – зосереджувати увагу;
а это остаётся без внимания – а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже;
благодарю (спасибо) за внимание – дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе); вдячний вам за увагу;
брошенный без внимания – занехаяний (занедбаний);
быть в центре (центром) внимания – бути в центрі (центром) уваги;
весь внимание – сама увага, весь (увесь) увага;
внимание! минуту внимания! – увага! хвилину (хвилинку) уваги!;
внимание наше было занято тем – ми турбувались про те;
вниманию кого – до уваги кого; на увагу кого;
во внимание к… – з уваги на, до…;
возбуждать, возбудить внимание – збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу;
достойно внимания – варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне);
достойный, заслуживающий вниманиявартий уваги; (справедливый) слушний;
заострить внимание на чём – зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що;
заслуживать внимания – заслуговувати на увагу; бути вартим уваги;
заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания – уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо;
из внимания к кому, к чему – з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що;
направлять внимание – скеровувати увагу;
не обращать на себя внимания – не звертати (не мати) на себе уваги;
не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что – не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що; не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що; нехтувати, знехтувати кого, що, чим; не потурати (не вдаряти) на що;
ноль внимания, без внимания – і вусом не веде;
обрати внимание – уваж, вважай;
обратим, обратите внимание – звернімо, зверніть увагу; уважаймо; уважте; у(в)важайте;
обращает на себя внимание – привертає до себе увагу, звертає на себе увагу;
обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание – спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь;
обращать, обратить внимание на кого – уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого;
обращать, обратить внимание на что-либо – звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, брати, взяти до уваги (на увагу) що; віддавати (давати), віддати (дати) увагу чому; (вульг.) вдарити (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком, що оком; (сжалиться) зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на що;
обращать, обратить внимание чьё на кого, что – звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (иногда) зводити, звести кому на очі кого, що;
оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому; показувати, показати увагу кому; зробити ласку;
окружить вниманием кого – оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого;
он обратил на неё внимание – він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око;
он (она…) и внимания не обращает на это – він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того; він і байдуже на те, про те, до того;
оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что – лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; занехаювати, занехаяти (занехати, занедбувати, занедбати) кого, що; не виявити уваги; не звернути, не звертати уваги на що; легковажити що;
отвлечь, отвратить внимание от кого, чего – відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого;
относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему, посвящать внимание чему-либо – віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю, уважністю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого;
пользоваться вниманием чьим – мати увагу чию; тішитися увагою чиєю;
переключать, переключить внимание (своё) на что – переносити, перенести (переводити, перевести) увагу на що;
переключать, переключить внимание (чьё-либо) с чего на что – переводити, перевести увагу з чого на що, (ещё) відвертати, відвернути увагу від чого, відволікати, відволікти увагу від чого;
представляем вашему вниманию – подаємо до вашої уваги;
представлять, представить чьему-либо вниманию что – подавати (давати), подати (дати) кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі);
привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание – привертати, привернути (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; цікавити; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому;
принимать, принять во внимание что, в соображение что-либо – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати що на увазі; оглядатися на що; оглядатися, оглянутися на що;
принимая во внимание – беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого;
сильное внимание, пристальное внимание – пильна увага;
сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём – зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на кому, на чому;
уделять внимание кому, чему – віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому;
усиленное, строгое внимание – пильна увага;
это требует самого пристального внимания – це потребує особливої уваги.
[Москаль на сльози не вдаря (Номис). От якесь абищо, а величається мов яка цяця! (Сл. Гр.). Я піду їх заґавлю, а ти й бери (Казка). Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов’язки (АС). — Та годі-бо вам, пане куме, помовчте, — заспокоював його парох, — дасть Бог, фортуна переміниться: що сьогодні втратиш, надолужиш завтра. А тим часом майте обачення на своє здоров’я, бо, здається мені, що вашець дуже втомлений, а може, навіть і поранений (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шарль наказав усе-таки віднести речі в магазин Лере, але Фелісіте забула, а він сам за іншими турботами випустив з уваги цю справу (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Гість: «Вибачте, але ваш собака весь час на мене дивиться». Хазяйка: "Не зважайте. Він завжди так робить, коли хтось їсть з його тарілки].
Обговорення статті
Достойный, достоинвартий, гідний, достойний, цінний, коштовний, вартісний, важливий, належний:
достойный вечной памяти – гідний вічної пам’яті, вікопомний (вікопам’ятний);
достойный внимания – гідний (вартий) уваги;
достойный доверия – віри гідний, вірогідний;
достойная оценка – належна оцінка;
достойные (достойны) награды – гідні нагороди.
[І розкриються пори! Й розправляться зморшки! І вийдуть із задуп’я окремі чудом збережені постаті. Щоб розпочати, нарешті, гідне людини життя (В.Діброва). Б.Шоу зустрів відомого американського фінансиста, який захотів з ним побазікати: — Містере Шоу, про що ви думаєте? Я готовий пожертвувати долар, щоб дізнатися про це. — Те, про що я думаю, не варте таких грошей. — Фінансист не вгамовувався: — Ну все ж таки, будь ласка, скажіть, про що ви думаєте? — Я думаю про вас].
Обговорення статті
Жаба
1) жа́ба, (
разг.) ропу́ха, (самец, редко) жа́бур; (умен.) жа́бка, жа́бонька, жабурчик; (ув.) жа́бище, жабуряка; (собир.) жабня́ (р. -ні́);
2) (
мед., болезнь) жа́ба, задавля́чка:
болото, где водится много жаб – жаба́р (р. -ря́), жабови́ння, жабівни́к, жабокря́ківка;
грудная жаба – грудна́ жа́ба, грудна́ да́ва;
древесная жаба – зелену́ха;
жаба давит, задавила, перен. – жаба давить, задавила (душить, задушила), (у́же, зависть берёт) за́ви́дки беру́ть (узяли́);
жаба повитуха – повиту́шка; (квакуша) кряку́ша.
[І жа́ба ри́ба, бо в воді́ сиди́ть (Номис). Жаба ти колодязна! що ти про море знаєш?.. (М.Лукаш). Бо «жаба» — потвора ментальна — давить і не пукає (Ю. Курай). Дружини їхні, заплилі ропухи, які вже не могли навіть піднятися в повітря, вічно сварилися (О.Ульяненко). Озирнувся на своїх друзяк-писарчуків, були вони на пристойній відстані: світло яснів цап, мотаючи головою, за ним стояв чи йшов осел, а на ослі сиділа охляп жаба, то б пак жабур, тримаючи в руці кухлика з медом і помахуючи ним (Валерій Шевчук). У ставку — зелені жаби. В них володар — грізний жабур. Лосенята, лось, лосиха  в лісі ходять тихо-тихо. Та тихіше, аніж лосі, в темнім лісі ходить осінь (Є.Гуцало). Ропухи прочалапали футів зо три, а тоді, очевидно, геть виснажившись, присіли, злегка ковтаючи ротом повітря. Хвилин десять вони пильно розглядали мене з відразою, яка, здається, дедалі зростала. Потім одна з них відійшла вбік і врешті присіла під ніжкою столу, мабуть, помилково гадаючи, що це стовбур дерева. Друга ропуха дивилася на мене, ретельно оцінюючи, чого я вартий, а коли врешті дійшла висновку — той виявився таким невтішним, що ропуху знудило напівперетравленими рештками коника-стрибунця й двох метеликів (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). 1. Скільки жабу не годуй, все одно задушить! 2. Жаба сидить на голові бегемота: — Така спека, а тут ще бегемот до сраки прилип! 3. — Від чого помер Іван-Царевич? Жаба задушила…].
Обговорення статті
Интеллигент, интеллигентка – (от лат.) інтелігент, інтелігентка:
мягкотелый интеллигент – м’якоду́хий (хистки́й, безво́льний) інтеліге́нт, ми́ршавий (нікче́мний) інтеліге́нт, інтеліге́нт-м’якоду́х.
[Він був гидливим страшенно тому, що був інтелігентом, відколи закінчив обласний музпед по класу баяна (О.Жовна). …всі вони, ті совкові «блискучі інтеліґенти», на волі скисли й розтеклися, як медузи, вийняті з глибоководдя, весь їхній підводний блиск при світлі дня виявився просто оптичною злудою, побічним ефектом тодішньої атмосфери суспільного паралічу, в якій тільки й можна було прийняти імпотенцію за вид духовного аристократизму… (О.Забужко). І ґуля, і ґава, і ґандон — це все є в слові з “ґ” посередині, — “інтеліґент”. Він вміщає в собі всі три попередні слова (О.Ірванець). Відтоді у старого (сорок років з гаком) Аристарха Людинюка, як і в більшості тогочасних українських так званих інтелігентів, тобто у першому коліні (інтелігентів у другому, третьому і решті колін на той час уже було винищено як клас), а також напівінтелігентів-самозванців, ідейної каші в голові побільшало. Там кипіло, шумувало і булькало вариво, в яке було всипано: трохи стихійного націоналізму; дрібку побутового марксизму; частку колінкування перед недосяжним у споживчому сенсі Заходом; крихту збоченського радянського патріотизму; жменю «американської мрії», адаптованої до рівня фабрично-заводських та колгоспно-радгоспних курилок з її (мрії) головним фетишем у вигляді авта за одну зарплату; якусь «толіку» слов’янофільства і сором’язливого оглядання на Москву, стихійно зародженого впродовж століть національного гноблення Буковини різними чужинськими імперіями і королівствами; порцію центральноєвропейського маєстату, що виявляв себе у презумпції ґречності (звертання на «Ви» до кожного, хто того вартий і навіть не вартий, дякування за питання про здоров’я, торкання крисів капелюха при вітанні), у звичаї пити каву з підсмажених зерен, змелених на млинку, та в сталій моді знати, хоча б на побутовому рівні, кілька мов, зокрема — циганську та ідиш; дещицю побожності, що передбачала не так регулярне відвідування церкви, як запопадливе дотримання усіх православних свят, коли заборонено працювати, а на Різдво, Великдень та Храм (у Джерелеві — на Першу Пречисту) щедрі застілля з горілкою і пивом у простих та винами й лікерами у підпанків; пучку забобонів дохристиянського походження, що приписували боятися чорної кішки, жінки з порожнім відром та циганки, які переходять дорогу; кілька грамів нерозбірливої начитаності, яку забезпечували за Австрії видання «Руської бесіди», за Румунії — газети «Час», а за москалів — більш-менш ліберальні «товсті» літературні журнали, в тому числі московський «Новый мир» (В.Кожелянко). Бездуховні та лицемірні американські «мідли» донедавна, поки дозволяли закони РФ, стояли в черзі по право на всиновлення дітей-інвалідів, від яких відмовилися в російських пологових будинках духовні російські мамусі. А російські інтелігенти, нащадки Чехова, навперегін кидаються підписувати вірнопідданські листи верховному правителю на підтримку війни в Україні (Ю.Макаров). Він мав ваду, властиву всім інтеліґентам: був нікчема. Знав дуже багато й заплутавсь у тому знанні (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). 1. Справжній інтелігент ніколи не скаже: «Як був дурнем, так ним і залишився». Справжній інтелігент скаже: «Час над ним не владний». 2. Черга часів перебудови. Через чергу пропихається здоровений бугай з криками: «Пропустіть інваліда, …! Та я недоношений! Я семимісячним народився!!! Пропустіть інваліда!!!» Худющий інтелігент (протираючи окуляри): «Товариші, думаю, не помилюсь, висловивши загальну думку — послати товариша в … ще на два місяці». 3. — Ти що, інтелігент?! — Що ви, що ви. Таке ж бидло, як і ви].
Обговорення статті
Касание – (несов.) дотика́ння, торка́ння, доторка́ння, (последствие) до́тик, доторк до ко́го, до чо́го, (задевание) черка́ння чого́:
площадь, точка касания – пло́ща, то́чка дотику (дотика́ння).
[Мене збудив знов холодний дотик дідової руки, простягненої з сусіднього ліжка (І.Франко). Білий порох вставав над дорогою, мов дим, навіть від найменшого доторкання (Л.Українка). Вони йшли, близько-близько притулившись одне до  одного.  Якась солодка знемога починала опановувати її всю від цього доторкання, від його ласкавого голосу… (Б.Грінченко). Поезія — це завжди неповторність, Якийсь безсметрний дотик до душі. (Л.Костенко). Овечі сльози у траві Розсипав дощик ненароком, А сам пішов неквапним кроком Кудись у хащі лугові; Лишив тебе на самоті Збирати сльозенята в жмені, Але смагляво-золоті Од перших доторків студені, Тремтіли груди, і вода Лизала їх солону спрагу, І я тихенько закрадавсь, Як дощ, бо мав уже одвагу… (Мирослав Лазарук). Темрява. Шепоти. Дотикання. Лиш порох пашить із крісів… Час, коли стогнуть вітри і кані. …І стогне луна у лісі… (М.Матіос). Не по-східному й не по-західному Не зашорено і не розчахнуто Просто неба і просто світу Я на дотик учуся жити (Ю.Джугастрянська). Вирази обличчя виконують важливу функцію, але врешті-решт близькість насправді залежить від дотику. Якщо не вдаватись до надмірних подробиць, дотик вартий тисячі слів. З того, як хтось до нас торкається, ми довідуємось набагато більше, ніж із будь-яких слів цієї особи (А.Бондар, перекл. Р.Данбара)].
Обговорення статті
Надгробие – надгро́бок, нагро́бок, (могильная плита) могильна плита, (надгробный памятник) надгробний пам’ятник, (надгробный камень) надгробний камінь.
[— Ти збожеволів, Едуарде, — перебиваю я його. — І вигляд у тебе поганий. Треба відпочити. Нам не цікаво продавати твоїм рідним дешевий надгробок з фальшивого італійського мармуру, а кращого ти не вартий (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Істина зазвичай лежить посередині. Найчастіше без надгробку (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Похвала – хвала́, похвала́, хвальба́, похвальба́, при́хвальба:
выше всяческих (всяких) похвал – понад усяку хвалу, вартий найвищих похвал;
достойный похвалыва́ртий хвали́, доброхва́льний;
заслужить похвалу – хвали́ (похвали́) зароби́ти, заслужи́ти;
излишняя похвала – перехвалювання;
пустая похвала – поро́жня хвала́;
справедливая похвала – слу́шна хвала́.
[Хоч що б про тебе думали, роби те, що вважаєш справедливим. Будь одинаково байдужий і до осуду, і до похвали (Пітагор). Осуд з боку поганих людей — та ж похвала (Сенека). Похвала тільки тоді добра, коли добрий той, що хвалить (М.Сервантес).  — Добрий пан… справедливий! — одно товче Омелько, аж мені ніяково стало від його похвальби (П.Мирний). Чув він хвалу́ собі́ скрізь (Л. Українка). Хвальба́ соро́чки не дасть (Номис). Дога́на му́дрого бі́льше сто́їть, як похвала́ дурно́го (Номис). То ді́ло доброхва́льне: і Бо́гові уго́дне, і лю́дям кори́сне (АС). — Не хочу сам себе хвалити, бо власна хвальба, як то кажуть, не платить, та нехай про мене повідає вам мій зброєносець (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Похвалу дають у борг, а лестощі дарують (С.Джонсон)].
Обговорення статті
Россия – Росія, (образн.) Московія, (ирон.) Раша, (презр.-оскорб.) Кацапія, Кацапстан.
[Киньте, справді, Кацапію, та поїдьте в Гетьманщину (М.Гоголь). Росія — то держава грізна й велика, переконана у величі, і орел у неї двоголовий, може дзьобнути на два боки. В її жилах тече й пульсує нафта, з її ніздрів пашить голубий газ (Л.Костенко). Гуд бай раша біда наша гречка каша й кислі щі не союз був а параша упирі а не товаріщі (В.Цибулько). Почитавши чимало книжок про «погану» Росію (між іншим, найкращі з них — польські, з доби їхнього власного «поросійщення»), український читач, боюсь, так і не збагне головного, що мусило б зацікавити його найдужче: чому той сякий-розтакий «кацапський» народ усе-таки збудував доволі живучу імперію і ще живучішу культуру, тимчасом як добрі-хороші, співучі та працьовиті (а що вже древні!) українці ніяк не збудують собі бодай поганенької, а все ж власної державки, і навіть на десятому році незалежності знай тремтять, чи не причавить їх, бува, знову щиросердий сусіда у братських обіймах? Тут одне з двох: або українці мусять визнати, що «зло» справді «метафізичне», і тому воно весь час перемагає їхнє «добро», або ж — що «зло» банальне і перемагає воно тільки тому, що «добро» — з гнилинкою. Куди продуктивніше, гадаю, дошукуватися власних «гнилинок», ніж копирсатися у чужій «метафізичній» трухлявості (М.Рябчук). З росіянами якось ще можна мати справу; з Росією ніколи не дмовишся… Треба відокремити росіян від Росії. Росія гівнистіша за росіян (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Щоб вивести Росію на нормальний цивілізований шлях, треба росіянам, усім до одного, вийти з народу (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Минуле Росії було дивовижне, її теперішнє більш ніж прекрасне, що ж стосується майбутнього, то воно вище за все, що може намалювати собі найсміливіша уява. Ось… з якого погляду слід розуміти і описувати російську історію (А.Бенкендорф). Будь-який договір з Росією вартий рівно стільки, скільки вартує папір, на якому він написаний (В.Черчіл). Якщо я засну, а проснусь через сто років і мене спитають, що тепер відбувається в Росії, я відповім: п’ють і крадуть (М.Салтиков-Щедрін). Історія про держави, чи то пак народи, які мали нещастя сусідити з Росією, повернулася до свого початку — моменту перед Першою світовою війною. Це дещо трагікомічно. Я не маю націоналістичних упереджень, але часом дуже щасливий, що моя країна з Росією не межує (Міленко Єрґович). Люди в Росії перебувають у тотальному рабстві. Кожен, хто відстоює свої переконання, — на вагу золота (Б.Нємцов).  Росія — велика країна. І не смійтеся, будь ласка, і не крутіть пальцем біля скроні. Бо саме так і є. Тільки велика країна може повернути на власній території час у протилежному напрямку. Колись вона намагалася зробити те саме з річками, та якось не склалося (К.Барабаш). Вся історія Росії — боротьба неуцтва з несправедливістю (М.Жванецький). Це не Росія встає з колін, це СССР вилазить з домовини].
Обговорення статті
Стоить – (иметь цену) коштувати, (иметь стоимость, значимость) мати ціну, вартувати, бути вартим, (обходиться в сумму) обходитися, (заслуживать) заслуговувати, (имеет смысл) варт, варто, (нужно) треба:
дорогого стоит – дорого обходиться;
ломаного гроша не стоит – щербатого (ламаного) шага (шеляга) не варт; торби січки не варт, спаленого сірника не варт;
не стоит – не варто (варт), нема (немає) сенсу, марне, марно, даремне, даремно, дарма, надаремне, надаремно, марна річ;
не стоит и говорить – шкода й казати; шкода й мови; годі й казати; не варто й говорити;
ничего не стоить – ні по чому бути;
ничего не стоит кому (сделать что-либо) – не важко кому (зробити що), зовсім не важко кому (зробити що), (разг.) раз плюнути;
ногтя (мизинца) не стоит чьего – нігтя [з мізинця] (мізинця чийого, устілки чиєї) не варт (не вартий);
один другого стоит – один одного варт (вартий); обоє рябоє; пара п’ятак; яке дибало, таке здибало;
один стоит трёх – один вартий трьох;
сколько стоит? – скільки коштує?;
стоит вам только приказать – треба вам тільки наказати;
стоит внимания – заслуговує на увагу (уваги), вартий уваги;
стоит копейку – коштує копійки;
стоит напомнить – варто (варт) нагадати;
стоит (стоило) наказать – є (було) за що покарати;
стоит (стоило) только захотеть – треба (було) тільки захотіти;
стоит (стоило) только сказать – досить (було) тільки сказати;
стоит только…, как – тільки… як; досить тільки (лише)…, як;
чего стоит – чого варт (вартий);
что тебе стоит сделать – невже (чи, хіба) тобі важко зробити;
это будет стоит – це буде коштувати, це обійдеться в;
это стоило ему жизни – це коштувало йому життя;
это стоило больших усилий – це забрало багато зусиль;
это чего-нибудь стоит – це чого-небудь варте, це що-небудь значить.
[І торби січки не вартий (Пр.). Тов. Дорошкевич вагається, що краще: просвітянство чи естетичне міщанство. Ми не вагаємось і кажемо: пара п’ятак. Міщанство — завжди міщанство і завжди йому одна ціна (М.Хвильовий). Щоб людина зрозуміла, що їй є для чого жити, в неї має бути те, за що варто померти].
Обговорення статті
Сто́ящий – що (який) коштує, ціною в; вартий, вартісний, (путный) пу́тній, путя́щий:
дёшево, дорого стоящий – дешевий, дорогий;
мало-мальски стоящий – чогось таки варт;
ничего не стоящий – нічого не вартий, нікудишній, (ничтожный) нікче́мний, (о человеке ещё) нікче́ма, нікче́мник, нікчемниця, не вартий доброго слова;
стоящий вниманиявартий уваги.
[Коли живеш у Рансі, навіть не усвідомлюєш, що починаєш сумувати. Зникає охота робити щось вартісне, й цього досить (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].
Обговорення статті
Подлый
1) падлю́чий, падлю́чний, падлю́цький, пі́длий, підло́тний, ни́ций;
2) (
стар. сословн. термин) посполи́тий, про́стий;
3) (
низкого качества, устар.) пі́длий, нікче́мний;
4) (
несчастный, убогий, устар.) мізерний:
делаться, сделаться подлым – спі́длюватися, спі́длитися, підліти, спідліти, падлю́читися, спадлю́читися;
подлое дело – безче́сна (ница, негідна) спра́ва;
сделавшийся подлым – спідлений, спідлілий;
становление подлым – спідління.
[Поприво́зили найпідлі́шого кра́му (АС). В цім папірці стояло, що Бунчук, згідно з його попереднім щиросердним зізнанням, мав у спілці з Косіором убити члена ЦК ВКП(б) СССР, а тепер секретаря КП(б)У, товариша Микиту Хрущова. Даремно Бунчук опирався, не можучи розлучитися з такою прекрасною жар-птицею, яка несподівано влетіла йому до рук, — слідчий його «переконав», що було саме так, як написано ось в цьом папірці, а все попереднє — то була підла спроба обдурити органи революційної законності. І Бунчук підписав (І.Багряний). Найогидніші очі — порожні, Найгрізніше мовчить гроза, Найнікчемніші душі вельможні, Найпідліша — брехлива сльоза (В.Симоненко). Мов шашіль, точить думка підла: «Весь світ — марнота і мана, Шпана чи лицар — честь одна: Гризуться всі за пайку їдла! І відцурається жона, І друг продасть за копу срібла. Весь світ гармонії і світла Не вартий мерзлого лайна» (І.Світличний). На дні падлючої моєї істоти билася рваними кінцями думка, кінці якої не вдавалося звести докупи (О.Ульяненко). Сучасний Ірод, дрібний і підлий. І такі ж його слуги, дрібні і підлі (Л.Костенко). Пішло-поїхало, думав Дмитро, цікаво, якої нації цей підлий кельнер, занадто дурний як на жида, стоп, треба казати євреї, а не жиди, вони ж теж, курва дошка, союзнички, тобто не зовсім союзнички, а гей би співгромадяни, бо ж висловили лояльність до України і навіть послали один полк добровольців на Східній фронт у складі Українського війська. До речі, добре воюють (В.Кожелянко). Від падлючих російських куль в сиру землю лягають діти (Анастасія Дмитрук). — Та, мабуть, спідлений наш вік не годен тішитись тим добром, що зазнавали часи минулі, коли мандровані рицарі брали на себе повинність і обов’язок царства боронити, цноту дівочу захищати, сиріт недорослих спомагати, гордопишних поскромляти, а смиренномудрих винагороджати… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВВОДИ́ТЬ (куди) заво́дити;
вводить в де́йствие зако́н = вводить в силу закон;
вводить в заблужде́ние збива́ти з пантели́ку, забива́ти ба́ки, плу́тати, заду́рювати, образ. впрова́джувати у блуд, пуска́ти ману́ на кого, зами́лювати о́чі, пе́рти тумана́ в о́чі кому, відво́дити о́чі кому, замовля́ти зу́би, загово́рювати зу́би кому; наво́дити полу́ду на о́чі, напуска́ти ману́ в о́чі кому, збива́ти на манівці́, збива́ти з доро́ги, затума́нювати кого, тума́нити го́лову кому, задурма́нювати кого;
вводить в грех дово́дити до гріха́;
вводить в искуше́ние /вводить в собла́зн/ спокуша́ти;
вводить в недоуме́ние пантели́чити;
вводить в обраще́ние запуска́ти в о́біг;
вводить в обы́чай оказ. зазвича́ювати;
вводить в расхо́ды кого коштува́ти кого /кому/;
вводить в си́лу зако́н надава́ти чи́нности зако́ну;
вводить в строй (силовню) пуска́ти;
ВВОДИ́ТЬСЯ, вводиться в де́йствие запрова́джуватися;
вводя́щий що заво́дить, ра́ди́й /зда́тний, покли́каний/ заве́сти́, зви́клий /наста́влений, ста́вши/ заво́дивши, воді́й, поводи́р, запрова́джувач, прикм. увідни́й, уво́дчий, вступни́й, (початковий) заспівни́й, запрова́джувальний, впрова́джувальний, заво́джувальний;
вводящий в заблужде́ние заверни́голова, дезинформа́тор, окозами́лювач, (факт) ома́нливий, облу́дний, фальши́вий, зами́лювальний, окозами́лювальний, окозами́льчий, складн. збива́й-з-пантели́ку;
вводящий в искуше́ние споку́сник;
вводящий в курс де́ла інформа́тор, оказ. ознайо́мець, прикм. ознайо́мчий /зазнайомчий/, освідо́мчий;
вводящий в недоуме́ние зда́тний спантели́чити;
вводящий в расхо́ды кого дороги́й /ва́ртий гру́бих гро́шей/ кому;
вводящий в употребле́ние /вводящий в пра́ктику тощо/ діял. промо́тор;
вводящийся/вводи́мый запрова́джуваний /впроваджуваний/, заво́джуваний;
ВВЕСТИ́, ввести в заблужде́ние коротк. задури́ти /заморо́чити/ кого, накла́сти шо́ри (на очі) /зашо́рити о́чі/ кому, оказ. обезра́дити і похідн.;
ввести в недоуме́ние галиц. ‘застрі́лити’;
ввести в расхо́д кого вда́рити по чиїй кише́ні;
ввести в тради́цию утрадиці́йнити.
ВНУША́ТЬСЯ ще наклика́тися;
внуша́ющий що навіва́є тощо, зда́тний наві́яти, інспіра́тор, наві́ювач, прикм. наві́ювальний, наві́йливий, прище́плювальний, наклику́вальний, іспірува́льний, пор. ВНУШИТЕЛЬНЫЙ;
внушающий дове́рие пе́вний, наді́йний, ва́ртий дові́ри;
внушающий наде́жду обнаді́йливий, багатонаді́йний;
внушающий страх страши́ло, страши́дло, страхі́ття, жупел;
внушающий отвраще́ние гиде́зний, гидки́м-гидки́й;
внушающий уваже́ние зда́тний ви́кликати пова́гу;
не внушающий дове́рия не гі́дний дові́ри, (план) побудо́ваний на піску́;
внушающийся/внуша́емый уро́юваний, наві́юваний, прище́плюваний, накли́куваний, інспіро́ваний;
ВСЯ́ЧЕСКИЙ ще превся́кий, фраз. вся́кий тобі́ [суета́ суе́т и всяческая суета́ суєта́ сує́т і всяка тобі суєта́], найши́рший [досто́ин всяческого подража́ния ва́ртий найширшого наслі́дування].
ВЫ́ЕДЕННЫЙ, выеденного яйца́ не сто́ит укр. не ва́ртий до́брого сло́ва.
ВЫ́ШЕ выше всего́ по́над усе́;
выше нуля́ по́над нуль /зе́ро/;
выше вся́ческих похва́л ва́ртий найви́щих похва́л;
выше головы́ не пры́гнешь ви́ще пу́па не підско́чиш;
выше мои́х сил по́над мої́ си́ли.
ГРОШ, ни за грош ні за́ що ні про́ що, про́сто так;
гроша́ ло́маного не сто́ит не ва́ртий до́брого сло́ва, то́рби сі́чки не варт;
не́ было ни гроша́, да вдруг алты́н упа́в у гара́зд, як му́ха в смета́ну, тра́пилося, як сліпі́й ку́рці про́со.
ДРУГ, ста́рый друг лу́чше но́вых двух, стари́й друг ва́ртий нови́х двох;
ЗАСЛУ́ЖИВАТЬ, (за негідні вчинки) заробля́ти;
заслу́живать чего, заслуго́вувати на що [заслу́живать упомина́ния = заслуго́вувати на згадку];
заслу́живать (внима́ния), бу́ти ва́ртим (ува́ги);
заслу́живающий, що заслуго́вує, заслуже́нник, прикм. ва́ртий, гі́дний [не заслу́живающий дове́рия = не гі́дний дові́ри];
заслу́живающий внима́ния, слу́шний, ва́ртий ува́ги;
заслу́живающий дове́рие, цілко́м наді́йний;
заслу́живающий награ́ду, гі́дний /ва́ртий/ нагоро́ди;
заслу́живающий наказа́ния, каригі́дний;
заслу́живающий порица́ния, ва́ртий о́суду;
не заслу́живающий снисхожде́ния, не гідний поле́гші;
не заслу́живающий уваже́ния, живомовн. мізи́нця не варт;
ЗНА́ЧИТЬ ще ма́ти вагу́;
мно́го значить бага́то ва́жити;
что бы э́то зна́чило? що воно́ за знак?;
значащий що зна́чить тощо, прикм. значу́щий, вагови́тий, ваго́мий, важли́вий, ва́ртий, образ. з ваго́ю, вели́кої ваги́, вели́кого зна́чення;
ничего́ не значащий без жо́дної ваги́, нічо́го не ва́ртий.
КОТИ́РОВАТЬСЯ ще квотува́тися, цінува́тися, оці́нюватися, бу́ти в ціні́, бу́ти в о́бігу, ма́ти ва́ртість, ма́ти ціну́; пор. КОНВЕРТИРОВАТЬ(СЯ);
котирующийся що /мн. хто/ ма́є ва́ртість тощо, квото́ваний, оці́нюваний, прикм. ва́ртісний, ва́ртий, ваго́мий, пу́тній, путя́щий.
КРИ́ТИКА ни́же вся́кой критики не ва́ртий і кри́тики.
НЕЗАВИ́ДНЫЙ ще неприва́бливий, не ва́ртий за́здрощів фраз. невідра́дний [незавидное положе́ние невідра́дне стано́вище].
ОБОЗНАЧА́ТЬ ще позна́чувати;
ОБОЗНАЧА́ТЬСЯ (про риси) прогляда́ти, (про напрям) оказ. викльо́вуватися;
обозначивающий що /мисл. хто/ значи́ть тощо, ста́вши позна́чувати, ра́ди́й позна́чити, (вжи́тий) для позна́чення, за́йня́тий позна́ченням, позна́чувач, прикм. емблемати́чний, озна́чувальний, позна́чувальний, визна́чувальний, стил. перероб. як по́значка;
ничего́ не обозначивающий без жо́дної ваги́, нічо́го не ва́ртий;
обозначивающийся/обозначиваемый озна́чуваний, позна́чуваний, визна́чуваний;
обозначивающийся (здаля) = вырисовывающийся;
ОБОЗНА́ЧЕННЫЙ (в розкладі) розпи́саний.
ОСУЖДЕ́НИЕ (судове) коротк. за́суд;
досто́йный осуждения ва́ртий о́суду.
ПОДМЫ́ТЬСЯ, подмыться кому до кого ВУЛЬГ. чийого мізи́нця не ва́ртий хто.
ПОХВАЛА́, достойный похвалы́ ва́ртий похвальби́, хвалигі́дний;
вы́ше вся́ческих похва́л ва́ртий найви́ших похва́л.
ПРЕДСТАВЛЯ́ТЬ (собі) образ. ба́чити в уя́ві, (гостей) ще знайо́мити, назива́ти, забут. заповіда́ти, (погляд) оказ. оприя́внювати, (свідків) виставля́ти, (громаду) галиц. заступа́ти, (в тексті) відбива́ти, віддзерка́лювати, (чиїй увазі) пропо́нува́ти, (кому) вино́сити на суд чий, виставля́ти пе́ред о́чі чиї, (фарс) розі́грувати, уроч. явля́ти, (відомості) надсила́ти, (ідеї /кому/) розкрива́ти, (кого) гра́ти ро́лю;
представля́ть в мечта́х вима́рювати;
представля́ть в невы́годном све́те, обмальо́вувати;
представля́ть интере́с бу́ти ціка́вим;
представля́ть к награ́де визнача́ти для нагоро́ди;
представля́ть на чьё сужде́ние вино́сити на чий ро́зсуд /суд/;
представля́ть поме́ху станови́ти закови́ку;
представля́ть себя́ кем виставля́ти себе́;
представля́ть собо́й /представля́ть из себя́/ явля́ти собо́ю, (виїмок) станови́ти;
представля́ть чек к опла́те подава́ти чек для опла́ти;
не представля́ть интере́са бу́ти неціка́вим;
не представля́ть тру́дности для понима́ния лежа́ти на по́ве́рхні;
не представля́ет себе́ кто і не сни́ться кому;
что он собо́й представля́ет? що він за оди́н?;
э́то не представля́ет тру́дности фраз. це зо́всім не кло́піт;
представля́ющий 1. подающий тощо для презента́ції, за́йнятий презентацією, презента́нт, прикм. презентаці́йний, 2. що /мн. хто/ відрекомендо́вує тощо, ста́вши знайомити, ра́ди́й познайомити, за́йнятий знайо́мленням, зазнайо́млювач, прикм. рекомендаці́йний, 3. що /мн. хто/ розі́грує тощо, ста́вши розігрувати, ра́ди́й розігра́ти, акто́р, арти́ст, стил. перероб. розі́груючи тощо, образ. в ро́лі, пор. изображающий, 4. що /мн. хто/ репрезенту́є тощо, покли́каний репрезентува́ти, представни́к, ре́чник, відпору́чник, репрезента́нт, галиц. засту́пник, образ. як представни́к, для репрезента́ції, за́йнятий репрезентацією, прикм. репрезентаці́йний, стил. перероб. репрезенту́ючи, 5. /труднощі/ що явля́є тощо, зда́тний ви́кликати, 6. що уявля́є тощо, зда́тний уяви́ти, стил. перероб. уявля́ючи, 7. що стано́вить тощо, стил. перероб. явля́ючи, бу́вши;
представля́ющий тру́дности (представля́ющий больши́е тру́дности) (дуже) важки́й;
представля́ющий в мра́чном све́те зви́клий малюва́ти в те́мних тона́х;
представля́ющий большо́е значе́ние (представля́ющий большо́е практи́ческое значе́ние) ду́же важли́вий (для пра́ктики);
представля́ющий из себя́ кого 1. = представля́ющий собой, 2. стил. перероб. гра́ючи кого;
представля́ющий интере́с (представля́ющий нау́чный интере́с) ціка́вий (для нау́ки);
представля́ющий интере́сы чьи оборо́нець чиїх інтере́сів;
представля́ющий исключе́ние бу́вши ви́нятком;
представля́ющий на рассмотре́ние подаючи́ на ро́згляд;
представля́ющий себе́ зда́тний уяви́ти;
представля́ющий сло́жность (представля́ющий большу́ю сло́жность) (ду́же) складни́й;
представля́ющий собо́й кого (что) ніхто́ і́нший як хто, (ніщо́ і́нше як що), стил. перероб. явля́ючи собо́ю;
представля́ющий сумасше́дшего в ро́лі божеві́льного;
представля́ющий тру́дность кому заважки́й для кого;
представля́ющий угро́зу чему загро́зливий для чого, нави́слий над чим;
представля́ющий це́нность ці́нний;
(не) представля́ющий интере́с(а) ціка́вий, ва́ртий заціка́влення, (малоціка́вий);
не представля́ющий це́нности (не представля́ющий нау́чной це́нности) малова́ртісний (для нау́ки);
не представля́ющий тру́дности неважки́й;
представля́емый 1. пода́ваний, запода́ваний, пока́зуваний, наво́джуваний, 2. знайо́млений, нази́ваний, запові́даний, рекомендо́ваний, пропо́нуваний, 3. зобра́жуваний, розі́груваний, змальо́вуваний, відби́ваваний, віддзерка́люваний, 4. репрезенто́ваний, галиц. засту́плений, 6. уя́влюваний;
ПРИМЕНЕ́НИЕ ще пристосо́вання;
в примене́нии к чему приклада́ючи до чого;
инстру́кция по примене́нию інстру́кція /про/ застосува́ння;
досто́ин лу́чшего примене́ния ва́ртий і́ншого застосува́ння.
СТО́ИТЬ, сто́ит /сто́ило/ ще 1. (карати) є /було́/ за що, 2. до́сить (було́) [сто́ит /сто́ило/ то́лько сказа́ть /написа́ть тощо/, и... до́сить (було́) ті́льки сказа́ти /написа́ти тощо/, і...], 3. тре́ба (було́) [сто́ит /сто́ило/ то́лько захоте́ть тре́ба (було́) ті́льки захоті́ти], 4. забере́ /забра́ло/ [э́то сто́ило больши́х уси́лий це забра́ло бага́то зуси́ль];
чего бы это нам ни сто́ило хай що це нас коштуватиме;
не сто́ит фраз. го́ді й [не сто́ит жить го́ді й жи́ти];
ничего́ не сто́ит (утнути) зо́всім не ва́жко;
ничего́ не сто́ит кому раз плю́нути;
чего́-нибудь да сто́ит на доро́зі не валя́ється;
оди́н друго́го сто́ит обо́є рябо́є, па́ра п’ята́к;
не сто́ит и говори́ть /вспомина́ть/ емоц. бода́й не каза́ть /зга́дувать/;
не сто́ит и гроша́ /не сто́ит и ло́маного гроша́/ до́брого сло́ва не ва́ртий, галиц. то́рби сі́чки не варт, спа́леного сірника́ не варт, діял. за соло́м’яну у́стілку не варт;
сто́ящий що кошту́є тощо, прикм. ва́ртий, галиц. попла́тний, фраз. поря́дний, образ. ціно́ю в;
ничего́ не сто́ящий (хто) нуль ціна́є кому, (що) не ва́ртий до́брого сло́ва;
дёшево сто́ящий, деше́вий;
ма́ло-ма́льски сто́ящий чого́сь таки́ ва́рт.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Достоин – го́ден, -дна, ва́ртий.
Достойный – гі́дний, ва́ртий, досто́йний, -а, -е (кого́, чого́).
Достопримечательный – гі́дний, ва́ртий ува́ги.
Замечательный – знамени́тий, -а, -е, ва́ртий ува́ги.
Стоющийва́ртий, -а, -е.
Уважительныйва́ртий ува́ги, уважли́вий, -а, -е.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Внимание – увага. Обращать внимание на что-либо – звертати увагу на що; уважати на що; зважати на що; класти увагу на що; брати до уваги; (находить привлекательным) – накидати кого, що оком; (сжалиться) – зглянутися на кого. Обращать внимание на себя (быть принятым во внимание) – спадати кому на увагу; притягати, привертати до себе чию увагу. Обратите внимание – уваж, уважте; вважай, уважайте. Сосредоточивать внимание – збирати, зосереджувати увагу на кому, чому. Оставлять без внимания – залишати, полишати без уваги; не звертати уваги на що; легковажити що; занехаяти; занедбати. Принимать во внимание (в соображение) – брати, взяти що на увагу; зважати на що; уважати на що; мати що на увазі. Направлять внимание – скеровувати увагу. Принимая во внимание – беручи до уваги що; зважаючи, уважаючи на що; маючи на увазі що; з уваги на що; з огляду на що. Отвлечь внимание – відвернути, відтягти увагу від чого. Представлять чьему-либо вниманию – подавати кому до уваги що; ставити що перед очі, на очі. Отвратить, отвлечь внимание – відвернути увагу. Оказать внимание – дати увагу кому; показати увагу; зробити ласку. Относиться со вниманием к кому, чему – віддавати увагу кому, чому; ставитися уважно, з увагою до кого, чого. Внимание наше было занято тем – ми турбувались про те. Усиленное, строгое внимание – пильна увага. Во внимание к… – з уваги на, до… Достойный, заслуживающий вниманиявартий уваги; (справедливый) – слушний. Вниманию (сотрудников) – на увагу, до уваги (співробітників). Привлекать внимание – звертати увагу; брати очі на себе.
Осуждение – засудження; засуд; осуд. Условное осуждение – умовний засуд. Достойный осуждения (порицания) – вартий догани.
Порицание – догана. Достойный, заслуживающий порицаниявартий догани. Заслужить порицание – заслужити на догану.
Стоить – коштувати. Стоящийвартий. Стоит рубль – коштує карбованця. Не стоит – не варт, не варто. Стоит вам только приказать – треба вам тільки наказати. Ничего не стоить – ні по чому бути.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Внимание
• А это остаётся без внимания
– а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже.
• Благодарю за внимание
– дякую за увагу; вдячний вам за увагу.
• Брошенный без внимания
– занехаяний (занедбаний).
• Возбуждать, возбудить внимание
– збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу.
• Достойно внимания
– варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне).
• Заострить внимание на чём
– зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що.
• Заслуживать внимания
– заслуговувати на увагу; бути вартим уваги.
• Заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания
– уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо. [От якесь абищо, а величається мов яка цяця! Сл. Гр.]
• Из внимания к кому, к чему
– з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що.
• Не обращать на себя внимания
– не звертати (не мати) на себе уваги.
• Не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что
– не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що: не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що нехтувати, знехтувати кого, що; не потурати (не вдаряти) на що. [Знехтували пораду Павлову. Гордієнко.]
• Обратим, обратите внимание
– звернімо, зверніть увагу; уважаймо, уважайте.
• Обращать, обратить внимание на кого
– уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого. [Потім оглянулись і люди на нас і драночок мені назносили. Барвінок.]
• Обращать, обратить внимание на что
– уважати, уважити (зважати, зважити) на що; звертати, звернути увагу на що; брати, взяти до уваги (на увагу) що; класти, покласти увагу на що; (від)давати, (від)дати увагу чому; (вульг.) ударяти на що; (образн.) звертати, звернути око на що. [А заплаче, поскаржиться, — хто на це зважить. Муратов.]
• Обращать, обратить внимание чьё на кого, что
– звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (іноді) зводити, звести кому на очі кого, що.
• Оказывать, оказать внимание кому
– виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; (від)давати, (від)дати увагу кому; показувати, показати увагу кому.
• Окружить вниманием кого
– оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого.
• Он (она…) и внимания не обращает на это
– він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того.
• Он обратил на неё внимание
– він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око.
• Отвлечь внимание от кого, чего
– відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти й бери. Казка.]
• Оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что
– лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги кого, що; занехаювати, занеха(я)ти (занедбувати, занедбати) кого, що. [Ледащиця, та й годі!.. А дитя своє зовсім занедбала, — пропадає дитя. Вовчок.]
• Относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему
– (від)давати, (від)дати увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого.
• Пользоваться вниманием чьим
– мати увагу чию; тішитися увагою чиєю.
• Представлять, представить чьему-либо вниманию что
– (по)давати, (по)дати кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі).
• Привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание
– привертати, привернута (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому. [Та й сорочка ж: аж на себе очі бере… Сл. Гр. І Одарка — не з любові. А впала в око, та й став чіплятися. Головко.]
• Принимать, принять во внимание что
– брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) нащо; мати що на увазі; оглядатися на що. [Цупченко не взяв того на увагу і казав далі… Грінченко. Оглянулась на мої старощі. Барвінок.]
• Принимая во внимание что
– беручи до уваги що; зважаючи (уважаючи) на що; маючи на увазі що; з уваги (з огляду) на що; як на що.
• Сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём
– зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на ком у, на чому.
• Уделять внимание кому, чему
– віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому.
Грош
• Быть без гроша
– не мати й шага (шеляга, гроша, копійки); не мати (а)ні шага ((а)ні шеляга, (а)ні гроша, (а)ні копійки).
• Гроши сколачивать
– збивати копійку до копійки (шаг до шага); складати гріш до гроша.
• Жить своими грошами
– жити на свої мізерні гроші (на свою мізерію).
• За грош, за гроши купить, продать
– купити, продати за безцінь (за півдарма, мало не задарма); (іноді) купити, продати за марний гріш.
• Медного (ломаного) гроша не стоит кто, что; грош цена ему
– (з)ламаного гроша (шага, шеляга) не вартий (не варт) хто, що (не дам за кого, за що); копійки щербатої не вартий (не варт) хто, що (не дам за кого, за що); копійка (гріш) ціна йому.
• На грош амуниции, а на рубль амбиции
– хоч гріш у каптані, та на сто рублів чвані. Пр. На гріш амуніції, на десять амбіції. Пр. На копійку роботи, а на карбованець чвані. Пр. Діла на копійку, а балачок на карбованець. Пр. Хвальби — повнії торби, а в торбі нема нічого. Пр. Нарядилася, як пава, а кричить, як ґава. Пр.
• Не было ни гроша, да вдруг алтын
– не було в Насті й запаски, аж глянь — уже у плахті походжає. Пр. Із грязі у князі. Пр. Щастя як трясця: на кого схоче, на того й нападе. Пр. (ірон.) Упав у гаразд, як муха в сметану. Пр. Упав у гаразд, як сливка в болото. Пр. Упав у добро, як у тісто. Пр.
• Нет ни гроша
(разг.) – ні (й) копійки немає.
• Ни гроша в кармане
– у кишені й шага (шеляга, гроша) нема; у кишені ні шага (ні копійки, ні гроша); у кишені й шага (й копійки) нема; кишеня наче виметена; кишеню мовби вимів хто; у кишені аж гуде.
• Ни ломаного гроша
– і ламаного шага (шеляга, гроша) нема(є), (а)ні ламаного шага (шеляга, гроша); і щербатої копійки нема; (а)ні шерстинки ((а)ні пір’їни); (а)ні хвоста в дворі; грошей, як у жаби пір’я.
• Ни на грош нет чего
(разг.) – нема(є) й на копійку чого; і зернятка нема чого.
• Пропал ни за грош
– пропав ні за цапову душу; пропав ні за понюх табака (ні за понюшку тютюну, ні за копійку).
Доверие
• Вкрадываться, вкрасться, втираться, втереться в доверие к кому
– Закрадатися, закрастися (утиратися, утертися) в довір’я (в довіру) кому, до кого, в чиє (в чию); закрадатися, закрастися (утиратися, утертися) в душу кому (в чиюсь душу, до чиєїсь душі); залазити, залізти (улазити, влізти) в душу кому (в чиюсь душу); силуватися придбати віру до себе; підступом (підлазом) здобувати, здобути довір’я (довіру) чиє (чию), в кого.
• Внушать, внушить доверие
– викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довір’я (довіру).
• Внушающий доверие, заслуживающий доверия
– віри (довіри) гідний; вірогідний; певний.
• Входить, войти в доверие к кому
– здобувати, здобути довір’я чиє, в кого; (іноді) здобути(ся) довіри в кого.
• Злоупотреблять, злоупотребить чьим доверием
– зловживати довір’ям чиїм, ужити на зло довір’я чиє; надуживати, надужити довір’я чийогось (довіри, віри чиєїсь); обертати, обернути чиюсь віру на зло.
• Лишиться доверия чьего
– утратити довіру чию (довір’я чиє); виходити з довір’я чийого; позбутися довіри (довір’я) в кого; (іноді) відпасти віри чиєї.
• Не внушающий, не заслуживающий доверия
– не гідний, не вартий довір’я чийого (довіри чиєї); невірогідний; непевний.
• Оказывать, оказать кому доверие
– виявляти, виявити довір’я (довіру) кому; давати, дати віру кому; (іноді) звірятися, звіритися на кого, кому.
• Питать доверие к кому
– йняти віри (віру) кому; мати довір’я (довіру, іноді віру) до кого; (лок.) діймати віри кому.
• Подрывать, подорвать доверие чьё
– підривати, підірвати (порушувати, порушити) довір’я чиє.
• Пользоваться доверием чьим
– мати довір’я чиє (довіру, віру чию); (зах.) тішитися довірою (вірою) чиєю.
• Снискать доверие чьё
– здобути довір’я чиє (довіру чию); привернути до себе довіру чию (довір’я чиє); придбати чиюсь віру (довір’я чиє).
• Удостоить доверием
– ушанувати (удостоїти) довір’ям (довірою).
• У меня полное доверие к нему
– я йому цілком довіряю; я маю до нього цілковите довір’я (цілковиту довіру); яна нього цілком звіряюся.
• Утратить, потерять доверие к кому, к чему
– зневіритися в кому, у чому; втратити віру чию, в кого, в що.
Достоин
• Он достоин наказания
– він варт(ий) кари; він заробив [на] кару.
Заслуживать
• Заслуживать внимания
– заслуговувати (заслужувати) на увагу (уваги).
• Заслужить славу
– зажити (заслужити) слави.
• Он это заслужил
– він того вартий; він заробив (заслужив) це.
• Что заслужишь, то и получишь
– що заробиш, те й матимеш. Пр. Як дбаєш, так і маєш. Пр. Як заробив, так і відбудеш. Пр. Хто як постелить, так і виспиться. Пр.
Медный
• Медный грош цена кому, чему; гроша медного не стоит кто, что
– копійка (гріш) ціна кому, чому; копійки щербатої не вартий (не варт) хто, що (не дам за кого, за що); (з)ламаного шага (шеляга) не вартий (не варт) хто, що (не дам за кого, за що).
• Медный лоб
– мідний лоб; тупа тупиця; дурноверхий; безголовий.
• Медный таз
– мідниця.
• Прошёл [сквозь] огонь и воду и медные трубы
– був і на коні і під конем. Пр. Був на возі й під возом (у ступі і за ступою). Пр. Перейшов [уже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов крізь огонь і воду. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був вовк у сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр.
• У него медного гроша нет
– у нього ні шага (ні шеляга) нема; він і шага (і шеляга) не має.
• Учиться на медные деньги
– учитися на мідяки (на мідні, на малі гроші).
Мизинец
• Мизинца чьего не стоит
– мізинця чийого не варт (не вартий).
• С мизинец; на мизинец
– на нігтик (у нігтик, з нігтик); у (з) комарову ніжку; як у зайця хвоста; на мізинець (у мізинець, з мізинець).
Ниже
• Всё ниже и ниже
– (як прикм.) [Усе] нижчий та (і) нижчий; щораз(у) (чимраз, дедалі) нижчий; (як присл.) [усе] нижче та (і) нижче; щораз(у) (чимраз, дедалі) нижче.
• Как можно ниже
– (як прикм.) Щонайнижчий (якнайнижчий, найнижчий, як(о)мога нижчий); (як присл.) щонайнижче (якнайнижче, найнижче, як(о)мога нижче).
• Ниже всех
– найнижчий (найменший); (іноді) нижчий (менший) за всіх (від усіх).
• Ниже всякой критики кто, что
– нижчий, нижча, нижче за всяку (за будь-яку) критику хто, що; нижчий, нижча, нижче від усякої (від будь-якої) критики хто, що; не вартий, не варта, не варте будь-якої (ніякої) критики хто, що.
• Ниже стоимости, себестоимости
– дешевше (нижче) від вартості, собівартості.
• Он ниже меня ростом
– він нижчий (менший) за (від, проти) мене (ніж я) на зріст.
• Пять, десять… градусов ниже нуля
– п’ять, десять… градусів нижче (від) нуля; п’ять, десять… градусів під нулем.
• Становится, стал ниже кто
– нижчає, понижчав хто; робиться, зробився (стає, став) нижчий хто.
• Становиться всё ниже и ниже
– щораз (чимраз) нижчати; дедалі (все) нижчати; все нижчати й нижчати.
• Тоном ниже
– на [один] тон нижче.
• Удовольствие ниже среднего
– не дуже велика (невелика, мала) втіха (приємність).
• Это ниже вашего достоинства
– це нижче від вашої гідності (за вашу гідність).
Один
• Баба да бес — один в них вес
– де чорт не зможе, там баба поможе. Пр. З бабою і дідько справу програв. Пр.
• Ближняя родня — на одном солнце платья сушили
– пень горів, а він рукинагрів та й став йому дядьком. Пр. Його мати й моя мати в одній воді сорочки (хустки) прали. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Ми родичі: на одному сонці онучі сушили. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Така рідня, як чорт козі дядько. Пр. Василь бабі сестра в третіх, а я йому сваха. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр.
• Во всём этом виноват один я
– в усьому цьому винний тільки я.
• В один из дней (однажды)
– одного дня (одної днини).
• В один прекрасный день
– одного чудового (красного, прекрасного, гарного, прегарного) дня; однієї (одної) чудової (красної, гарної) днини.
• В одном кармане — вошь на аркане, в другом — вошь на цепи
– шапка-бирка, зверху дірка. Пр. У кишені — тарган та блоха, у хлібі — ратиці та хвіст. Пр. В одній кишені пусто, а в другій — нема нічого. Пр. У кишені вітер гуляє. Пр.
• Вот я и один, кругом ни души
– от я і сам, навколо ні душі (ні лялечки).
• [Все] в один голос
– [Усі] в одно (за одно); [усі] одностайні; [усі] як один (в один голос).
• Все до одного
– усі до одного; геть (чисто) всі; усі до [одної] душі. [Напакували цілу мажу хлібом та паляницями, таранню, чехонню та всякими харчами, положили на віз чимале барильце й горілки, та й поїхали з косарями всі до душі… Барвінок.]
• Все за одного и один за всех
– усі за одного і один за всіх.
• Все как один
(разг.) – усі як один. [Повстаньмо ж тепера усі як один. За діло братерське, спільне!.. Українка.]
• Всё к одному сведётся
– усе на одно вийде (до одного зійде).
• Ехать одним волом
– їхати одним волом; (розм.) їхати бовкуном.
• За (в) один присест
– за одним присідом; за одним разом; за одним заходом. [За одним присідом вечеря з обідом. Номис.]
• За двумя зайцами погонишься — ни одного не поймаешь
– за двома зайцями поженешся, жодного (і одного) не впіймаєш. Пр. Хто два зайці гонить, жодного не здогонить. Пр. Двох зайців поженеш — і одного (жодного) не доженеш. Пр. Як відкусиш (за)багато, ковтнеш мало. Пр.
• За один раз дерево не срубишь
– за один раз дерево не зітнеш (не зрубаєш). Пр. За одним разом дерево не звалиться. Пр. Один раз цюкнеш — дуб не впаде. Пр.
• За одного битого двух небитых дают
– за битого двох небитих дають. Пр. За одного битого двох небитих дають, та ще й не беруть. Пр. Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то й два дадуть. Пр.
• Из одного гнезда
– з одного (з того самого) гнізда (кубла); одногніздки.
• Не один десяток чего
– не один десяток чого; не однодесять чого.
• Не он один волновался в тот день
– не тільки він (не він сам(ий)) хвилювався того дня (тієї днини).
• Не я один, а все это говорят
– не тільки я (не я сам, не я один), а всі так кажуть.
• Ни в одном глазу
(фам.) – аніже; анітрішки (анітрішечки).
• Ни один не…
– ні один не…; жоден (жодний) не…
• Нос — семерым рос, одному достался
– ну й ніс, для свята ріс, а ти один в будень носиш. Пр. Ніс так ніс — як через Дніпро міст. Пр.
• Один ведь
– сам же; сам один же.
• Один в один; один к одному
– один в один; голова в голову; (іноді) як (мов, наче…) перемиті; одним лицем. [Уродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного; голос у голос, волос у волос. Вовчок. Зуби в нього були один в один, як намисто. Смолич. Парубки мов перемиті. Піджаки наопашки. Яновський.]
• Один в поле не воин
– один у полі не вояк (не воїн). Пр. Один — як ні одного. Пр. Один кіл плота не вдержить. Пр. Де нема спілки, там нема й силки. Пр.
• Один другого
– один одного.
• Один другого стоит
– один одного варт(ий) (іноді розм. стоїть).
• Один-единственный
– одним один; [один] однісінький (одніський).
• Один за другим
– один за одним; один по одному.
• Один из пары
– допарок.
• Один и тот же
– той [же] самий; один; (іноді) один і той самий.
• Один как перст
(разг.) – сам [собі] (сам один) як палець; сам собі (сам один); одним один [як пучка]; (образн.) сам (один), як билина в полі; один, як (мов, наче…) порошинка в оці.
• Один лучше другого
– один за (від) одного кращий (ліпший); (іноді) як (мов, наче…) перемиті.
• Один на один
– сам на сам (один на один); (іноді ще) сам-один; віч-на-віч; на самоті. [Серединський розказував, як у його був такий здоровий пес, що сам-один йшов на ведмедя. Н.-Левицький.]
• Один [Нестор] и у каши не спор
– одна бджола мало меду наносить. Пр. Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться. Пр. Одним пальцем і голки не вдержиш. Пр. Де робить купа, не болить коло пупа. Пр. Коли робити вкупі, то не болітиме в пупі. Пр.
• Один-одинёхонек (один-одинёшенек)
(разг.) – Сам-самісінький (один-однісінький); сам душею; сам-один; (іноді) один-одинцем. [Зостався Мирон сам собі, як палець… Один-одинцем. Мирний.]
• Один раз куда ни шло
(разг.) – раз мати породила.
• Один с сошкой, а семеро с ложкой
– семеро до рота, один до роботи. Пр. До готового хліба знайдеться губа. Пр. Мельники до готової муки. Пр. Готовеньке і кицька з’їсть. Пр.
• Один только; исключительно один
– сам тільки; сам за себе.
• Один только (один-единственный) раз
– один тільки раз; [тільки] раз-разом. [Тільки раз-разом пан мене за вухо поскубли. Барвінок.]
• Одним духом
(разг.) – одним духом; за одним духом; духом (зменшувальне душком); миттю (умить).
• Одним миром мазаны
– одним миром мазані (мировані). Обоє рябоє. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр. Який дідько печений, такий і варений. Пр.
• Одним словом
– одне (одно) слово; одним словом (сказати).
• Одним хлебом питался кто
– жив самим хлібом хто.
• Одному ехать — и дорога долга
– тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Пр. У порожній хаті сумно й спати. Пр.
• Он один знает, скажет что-либо
– тільки він знає, скаже що.
• Подходите по одному
– підходьте по одному (поодинці).
• Пытался не один (сделать что-либо)
– не один намагався (силкувався, поривався); (іноді образн. розм.) не один біг, та спіткнувся.
• Решили в один голос…
– одноголосно ухвалили…
• Решительно (положительно) ни одного
– жоднісінького; ні однісінького; (застар.) ніже єдиного.
• Семеро одного не ждут
– двоє третього не чекають (не ждуть). Пр. Як двоє, то одного не ждуть (не чекають). Пр. Опізнився козак, то буде й так. Пр.
• Семь бед — один ответ
– більше як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково. Пр. Раз на світ родила мати, раз і помирати. Пр.
• Семь раз примерь, один раз отрежь
– десять разів мір, а раз утни. Пр. Тричі міряй, а раз відріж. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш (відріжеш) — не приточиш. Пр.
• Совершенно один
– сам-один; [сам] самісінький.
• С одного вола трёх шкур не дерут
– з одного вола двох шкур не деруть. Пр. З однієї липи двічі лика не деруть. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Двічі на літо лика не деруть. Пр.
• Танцевать одному
– танцювати самому; (іноді жарт.) танцювати бовкуном.
• Целый день сидит один
– цілий (цілісінький) день сам (сам-один).
• Я был там один
– я був там сам.
Пара
• Быть под пару кому
– бути до пари кому; (іноді) бути паристими.
• В паре
(разг. на пару) с кем – у парі (удвох) з ким.
• Два сапога пара
– один одного варт (вартий), одна одної варта, одне одного варте. Обоє рябоє. Пр. Одного тіста книш. Пр. (ірон.) Одне краще від другого. Пр. Один за одинадцять, другий без двох за тринадцять. Пр.
• Ехать парой (на паре) лошадей
– їхати парою коней (парокінь, давн. удвукінь). [Було, скоро сонечко вийметься, лікар і котить удвокінь. Вовчок.]
• На паре своих приехать
(шутл.) – приїхати батьківськими (на батьківських); своїми приїхати.
• На пару слов
– на кілька (на двоє) слів.
• Не пара кому
– не пара (не до пари) кому; не рівня кому (з ким). [Така пара, як миша з волом. Пр.]
• Один из пары
– допарок; (про хлопця і дівчину чи про дітей) одне (і)з пари.
• Пара пустяков
(разг.) – пусте [діло]; дурниця; ніщо.
• Подбирать, подобрать под пару
– добирати, дібрати до пари; допаровувати, допарувати; парувати, спарувати. [Дібрана пара, як пироги й сметана. Пр.]
• По парам
– парами; по парі.
• Разрознивать, разрознить пару
– розпаровувати, розпарувати.
Подметка
• В подмётки не годится (не стоит, не станет) кому
(разг.) – не годен у слід (у)ступити кому; і в слід не ступить кому; і нігтя не вартий чийого; не гідний з ким до пари стати; не годен йому до п’ят досягнути; і до колін (до п’ят) не сягне кому; не гідний кому пити дати; не вартий з чийого сліду води напитися; (іноді) Далеко куцому до зайця. Пр.
• На ходу подмётки рвёт (режет) кто
(перен. разг.) – з-під стоячого підошву випоре; майстер чужі торби різати; майстер до чужих тайстер; (іноді) що побачив, те і його.
Стоить
• Ничего не стоит кому (сделать что-либо)
– не важко кому (зробити що).
• Ногтя (мизинца) не стоит чьего
– нігтя [з мізинця] (мізинця чийого, устілки чиєї) не варт (не вартий).
II. Цена
• В цене что
– у ціні що; висока ціна на що.
• Грош цена кому, чему
– шага (гроша) не варт(ий) (-та, -те) хто, що; гріш ціна кому, чому; ламаного шеляга не варт(ий) (-та, -те) хто, що.
• Дорогой ценой
– дорогою ціною.
• Знать цену кому, чему
– знати ціну (вагу, вартість) кому, чому, чого; знати, чого вартий хто, чого варте що.
• Купить по сходной, доступной цене
– купити поцінно.
• Любой ценой
– за всяку ціну; будь-якою ціною; будь-якими способами (засобами).
• Набивать, набить себе цену
– набивати, набити (підбивати, підбити) собі ціну.
• Поднимается в цене что
– ціна йде вгору (ціна росте) на що; у гроші йде що; дорожчає що. [Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить. Номис.]
• Подходящий по цене
– поцінний.
• Цены нет кому, чему
– ціни не [можна] скласти кому, чому; ціни не складе хто кому, чому.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Варт, нар.
1)
стоит;
2)
см. Ва́ртий.
Ва́ртий (чого) –
1)
стоющий;
2)
заслуживающий, достойный;
3)
ценный.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Достойный чего
1) (
доверия, наказания, похвалы) – гі́дний, ва́ртий чого́;
2) (
почтенный, о лице) – пова́жний, шано́вний.
Заслуживать, -жить – заслу́жувати, заслужити, вислу́жувати, вислужити: (чего) – заслуго́вувати, заслужити на що; з. особенного внимания – бу́ти ва́ртим особливої ува́ги; он -вает того, чтобы… – він ва́ртий того́, щоб…; він заслуго́вує, заслужив на те, щоб…
Осуждение (по суду) – о́суд (-ду), за́суд (-ду); о. условное – умо́вний за́суд;
2) (
порицание) – дога́на; вынести -ние – дава́ти дога́ну; достойный -ния (порицания) – ва́ртий дога́ни.
Порицание – дога́на; п. общественное – грома́дська дога́на; вынести -ние – зробити дога́ну; выразить -ние – дога́ну да́ти, висловити дога́ну; достойный, заслуживающий -ниява́ртий дога́ни; заслужить -ние – заслужити на дога́ну.
Похвала – похвала́; достойный -лы (поступок) – ва́ртий, щоб похвалити.
Предосудительный (о поведении, поступке) – ва́ртий дога́ни, негі́дний, дога́нний.
Стоит – варт, ва́ртий; (есть смысл) – ва́рто; не стоит – не варт, не ва́ртий; (нет смысла) – не ва́рто; не стоит благодарности – нема́ за що дякувати; стоит только захотеть – тре́ба ті́льки захоті́ти.
Уважительный (о причине) – важливий, ва́ртий ува́ги.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ва́ртий, -та, -те

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Варт, ва́ртий, -а, -е. Стоющій; стоить. Не варт і річі. Ном. № 6551. Не варт і печеної цибулі. Ном. № 7605. Пусти його, не варт він того. Шевч. 319. Рублів з п’ять варт. Грин. II. 60.
Ва́ртий. См. Варт.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Варт, ва́ртий, -а, -е. *Ва́рта що. Чего стоит. Один Дніпро, що варта. Лепкий.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Досто́йный, досто́енъ, сто́йна = ва́ртий, варт, а, го́дний (С. Л.), пова́жний, досто́йний, досто́єн. (С. Аф.). — Досто́йный вѣ́чной па́мяти = вікопо́мний. С. З. — Парубок до богослова не вартий доброго слова. н. пр.
Замѣча́тельный, но = 1. д. Замѣ́тливый. 2. значни́й, знамени́тий, знакоми́тий, ва́жний, ва́ртий ува́ги, знамени́то, ва́рто уваги, цїкаво. — Глянь на герб сей знаменитий (З стародав. вірші). — Цїкаво, що багато де-які тварі заздалегідь чують бурю.
Рублёвый = рубльо́вий, ва́ртий рубля́, ку́плений або про́даний за карбо́ванця. — Рублёвая моне́та = д. Рублёвикъ.
Сто́ить = коштува́ти (С. З. Л.), сто́їти, ва́ртим бу́ти, зна́чити. — Дуже довге весїлля коштує і довгих грошей. — А скілько то грошей усе те коштує. Лев. — Сто́ить = кошту́є, ва́рто, ва́рт, сто́їть. — Кінь варт сто рублїв. С. З. — Нїчого мінї не коштує, бо милий купує. н. п. — Чого стоїть Шевченко, яко поет народний? Ос. — І буде варт на сьвітї жить, як матимеш кого любить. К. Ш. — Сто́ющій = ва́ртий (С. Л.), шага — шагови́й, копійку — копійча́ний. — Одна брова варта вола, а другій брові і цїни нема. н. пр. — Не сто́итъ = не ва́рт, не ва́рто. — Хто шага не береже, той і копійки не варт. н. пр. — Не варт про те й балакати. — Не варт і печевої цибулї. н. нр. — Парубок до богослова не варт доброго слова. н. пр. — Не сто́ить благода́рности = нема́ за́ що дя́кувати, нема́ за́ що, нема́ дяки́. — Спасибі! Нема за що. — Спасибі за рибу, а за раки — нема дяки. н. пр. — Ему́ ничего́ не сто́итъ совра́ть = хіба́ йому́ ва́жко збреха́ти? — Він за те нїчо́го не візьме, щоб збреха́ти. – Язико́м бреха́ть — не цїпом маха́ть. н. пр. — Сто́ить вамъ то́лько приказа́ть = аби́ ви звелїли, тре́ба вам тільки звелїти. Стокра́тный, но = сторазо́вий, стокра́т.
Уважи́тельный = ува́жний (С. Ш.), ва́ртий ува́ги, вважли́вий. — Вважливий случай.

Запропонуйте свій переклад