Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 50 статей
Запропонувати свій переклад для «ватага»
Шукати «ватага» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вата́га
1) вата́га, гурт (
ум. гурто́к), ку́па, (стая) згра́я; (только о стаде) ота́ра, шмато́к;
2) (
артель) арті́ль (р. -і́ли), вата́га (риба́льська, то-що); ва́лка (чума́цька).
Арте́ль – арті́ль (р. -і́ли); а. рыбаковвата́га, та́хва; а. землекопов – граба́рка.
Арте́лью – грома́дно, арті́ллю.
Ба́нда – ба́нда, вата́га, згра́я.
Разбойничья -да – розбі́йство.
Дружи́на
1) (
рабочая, рыболовная и т. п.) товари́ство, арті́ль (р. арті́ли), гурт;
2) (
княжья в старину) дружи́на. [Гуля́є Оліг ві́щий, гуля́є дружи́на (Рудан.)]; (воен. отряд) загі́н (р. заго́ну), вата́га, за́тя́г (р. -гу).
Замаскиро́вывать, замаскирова́ть – замаско́вувати, замаскува́ти; (залицовывать) заличко́вувати, заличкува́ти що; (личиной) замашкаро́вувати, замашкарува́ти. [Пра́вда, їй сього́дні пощасти́ло замаскува́ти перед Лаго́вським свою́ обра́жену жіно́чу амбі́цію (Крим.). Заличкува́ть нікче́мність свою́ (Тесл.). Заличкува́ти свій ляк (Мова)].
Замаски́рованный – замаско́ваний; заличко́ваний; (маской-личиной) замашкаро́ваний. [В поко́ї вшеле́палась вата́га замашкаро́ваних волоцю́г-розбиша́к (Н.-Лев.)].
Ме́лкий
1) (
некрупный) дрібни́й, (усеч. форма им.-вин. п. м. р. дрі́бен), дрібне́нький; (малый, небольшой) мали́й, невели́кий, невели́чкий, (незначительный) незначни́й. [На сухо́му висо́кому ло́бі набіга́ли густі́ дрібні́ змо́ршки (Н.-Лев.). Безупи́нне спада́ння дрібни́х кра́пель (дощу́) (Коцюб.). Дрібні́ ре́чі у ко́шик покла́ла (Звягельщ.). Дрібні́ ві́йни (Л. Укр.). Дрібні́ поді́ї (Крим.)].
-кие владенья – дрібні́ (малі́) до́бра.
-кие деньги, см. Ме́лочь 3.
-кий дождь – дрібни́й (дрі́бен, дрібне́нький) дощ (-щу́). [І шуми́ть, і гуде́, дрі́бен до́щик іде́ (Пісня)].
-кие долги – дрібні́ борги́ (-гі́в).
-кая душонка – мізе́рна, дрібна́ души́ця.
-кое зерно – дрібне́ (замі́ркувате) зе́рно. [Замі́ркувата пшени́ця (Київщ.)].
-кий кредит – дрібни́й креди́т (-ту).
-кий кусок – дрібни́й шмато́к (-тка́).
На -кие куски, кусочки (разбить что) – на дрі́зки (диал. на дру́зки), на дрі́зочки, на дрі́б’язки, на дрі́б’язок, на дробину́ (розби́ти, потрощи́ти що).
-кий лес, см. Мелколе́сье.
-кие листья – дрібне́ ли́стя, дрібни́й лист (-ту).
-кая монета, см. Моне́та.
-кие деньги – дрібні́ гро́ші (-шей и -шів), дрібняки́ (-кі́в), дробина́.
-кий песок, порошок – дрібни́й пісо́к (-ску́), дрібни́й порошо́к (-шку́).
-кая печать, -кое письмо, -кий шрифт – дрібни́й друк (-ку), дрібне́ письмо́ (писа́ння), дрібни́й шрифт (-ту).
-кие расходы – дрібні́ ви́тра́ти.
-кий сахар – дрібни́й цу́кор (-кру), цу́кор-сипе́ць (-пцю́).
-ким смехом (смешком) – дрібни́м смі́хом, дрібне́нько. [Смія́лася м’яки́м, дрібни́м смі́хом (Черкас.). Дрібне́нько зарегота́лась (Н.-Лев.)].
-кие шаги – дрібна́ хода́, дрібні́ кроки́ (-кі́в). [Гнідко́ пішо́в дрібно́ю ходо́ю (Мирний)].
-кими шажками – ви́дрібцем, дрі́бно, дрібне́нько. [Ви́дрібцем виступа́ти (Сл. Гр.). Ступа́є дрібне́нько (Хведорович)].
-кая птица, соб. – дрібні́ пташки́, дрібне́ пта́ство, дробина́, дріб (р. дро́бу).
-кий скот – дрібна́ худо́ба (скоти́на), дрібни́й това́р (-ру), дрі́б’язок (-зку). [В ме́не ове́ць вата́га, а дійнику́ без ліку́, а дрі́б’язку як піску́ (Лавр.)].
-кая буржуазия – дрібна́ буржуазі́я.
-кий дворянин, см. Мелкопоме́стный дворянин. -кое дворянство – дрібне́ дворя́нство, дрібна́ шля́хта.
-кие людишки – дрібні́ людці́ (-ці́в), низо́та, дрібно́та; срв. Мелкота́ 3.
-кий (малорослый) народ – дрібни́й наро́д (люд) (-ду).
-кая публика – мізе́рна (дрібна́), невисо́ка пу́бліка.
-кий служащий, чиновник – дрібни́й службо́вець, урядо́вець (-вця).
-кий собственник – дрібни́й вла́сник.
-кий бес – чорт з дрібні́ших.
Рассыпаться -ким бесом перед кем – підсипа́тися до ко́го; срв. Подольща́ться;
2) (
неглубокий) –
а) (
о воде) мілки́й, низьки́й, (гал.) плитки́й. [Капіта́н Уо́ллей вів судно́ мілко́ю водо́ю (Кінець Неволі). Тут вода́ низька́ (Звин.). Вода́ ма́ла куди́сь розли́тися, тому́ він сподіва́вся найти́ тут плиткі́ місця́ (Маков.)].
-кая река – мілка́ ріка́.
В этом месте море -ко – в цьому́ мі́сці мо́ре мілке́;
б) (
о посуде, судне) неглибо́кий, плеска́тий, мілки́й, (гал.) плитки́й.
-кая тарелка – плеска́та (мілка́, плитка́) тарі́лка.
Нача́льствовать
1)
над кем, над чем, где (управлять) – керува́ти ким, чим, пра́вити ким, чим, де, порядкува́ти, правува́ти, старшинува́ти, урядува́ти, стоя́ти над ким, над чим, де, ору́дувати чим, (не только верховодить) верхово́дити ким, чим и над ким, над чим, де, (командовать) кома́ндувати ким, чим, (предводительствовать) отаманува́ти над ким, (быть во главе) бу́ти на чолі́ кого́, чого́, (властвовать) панува́ти над ким. [На́шою окру́гою керува́в тоді́ Воли́нець (Брацл.). Озарі́ф, що старшинува́в над ни́ми, зрі́кся свого́ йме́ння (Л. Укр.). Хто бі́льше з нас ї́стиме, так той над на́ми бу́де старшинува́ть (Рудч.). Вони́ в кла́сі старшину́ють і їм ніхто́ нічо́го, бо ко́жен бої́ться (Свидн.). Вата́га ва́ша вели́ка, а чи розу́мний хто стої́ть над ва́ми? (Звив;). Нема́ Сі́чи, пропа́в і той, хто всім верхово́див (Шевч.). Коли́ я змій, а ти про́змій, так ти над на́ми бу́деш верхово́дить (Рудч.). Отаману́є на́ша па́нночка над дівча́тами (Квітка)].
-вать над войском – кома́ндувати ві́йськом;
2) (
быть начальником) начальникува́ти, головува́ти, старшинува́ти, урядува́ти, бу́ти нача́льником, (за нача́льника) и т. п.; срв. Нача́льник. [Вже дру́гий рік старшино́ю, а начальникува́ти не навчи́вся (Грінч.)].
Отря́д
1)
см. Отряжа́нье:
2) загі́н (-го́ну), вата́га, рейме́нт, батова́.

-ря́д навербованного войска – за́тя́г.
-ря́д татарской конницы для набега, раз’езда в степи – чамбу́л.
-ря́д сторожевой – ча́та.
-ря́д летучий – лету́чий загі́н.
-ря́д санитарный – ві́дділ саніта́рний.
-ря́д военных судов – еска́дра.
Навербовать -ря́д – затягти́ за́тя́г.
Па́ртия
1) па́ртія, сторона́, (
гал. устар.) сторонни́цтво. [Комуністи́чна па́ртія];
2) (
отряд военный) загі́н (-го́ну), ві́дділ (-лу), (навербованный) за́тяг (-гу). [А козаки́ тимча́сом су́нули з Украї́ни по́вагом, свої́ заго́ни до ку́пи склика́ючи (Куліш). Ой, де-ж твої́, па́не Са́во, би́тії таля́ри, що їх набра́в на Вкраї́ні, во́дячи затя́ги]; (группа) вата́га, гурт, ва́лка, бато́ва́, батівня́, бу́рса, бу́рта, ба́нда, (о чумаках) хо́дка. [Аж о́нде яка́ батова́ од ши́нку йде (Канів. п.). Чима́ла бу́рса (бу́рта) косарі́в пішла́, – чи не на Дін? (Полт. г.). Яка́-ж вата́га розбиша́к (Котл.). Жену́ть гурта́ми христия́н у колізе́й (Шевч.). Ва́лка новобра́нців (М. Левицьк.). Чума́цька ва́лка (Коцюб.). Хо́дка чумакі́в (М. Вовч.)]; см. Отря́д;
3)
торг. – па́ртія, гурт;
4) (
об игре, игроках) па́ртія, (диал.) гра́йка. [Ході́ть до ме́не на гра́йку];
5)
муз. – па́ртія. [Басо́ва па́ртія];
6) (
о брачной партии) па́ртія, па́ра.
Плести́ся и Пле́сться
1) плести́ся, ви́тися по чо́му, обвива́тися круг чо́го. [Як гу́сто сей лича́к плі́вся. Хміль в’є́ться по тичи́ні];
2) (
брести, итти медленно) пле́сти́ся, пле́нтатися, бре[и́]сти́, волокти́ся, шкандиба́ти, тягти́ся, чвала́ти, чвалюва́ти, чимчикува́ти, човпти́, тю́пати, ті́патися, чала́пати, цьо́хати, теле́патися, тюпори́ти, плуга́нитися, телі́житися, с[ц]урга́нитися, сунда́читися, ле́статися. [Грицько́ плі́вся зза́ду. Вто́млені ко́ні ле́две пле́нталися (Грінч.). І в одні́й свити́ні іде́ Ка́тря шкандиба́є (Шевч.). До ді́ла від думо́к дале́ко ще чвала́ти (Самійл.). Пі́шки по боло́ті чвалю́є (Франко). Сто́млена вата́га з заробі́тків чимчику́є (Манж.). Човпе́ стари́й село́м (Драг.). Ко́ні тю́пають собі́ пома́лу].
Дело кой-как плетё́тся – спра́ва йде помале́ньку, ді́ло ро́биться аби́-як (потихе́ньку).
По́лчище – ві́йсько; вата́га, ю́рма.
По́лчища, мн. – вели́кі ю́рми ві́йська, вели́ка си́ла ві́йська, поту́ги.
Пону́рно – похню́плено, похи́ло. [У тій ку́ряві похи́ло сто́млена вата́га з заробі́тків чимчику́є (Манж.)].
Прикрепля́ть, прикрепи́ть – прикріпля́ти, прикріпи́ти, примоцьо́вувати, примоцюва́ти, (цепью, верёвкой) припина́ти, припну́ти и прип’я́сти́, приси́лювати, приси́лити що до чо́го чим. [Примоцю́й чересло́ до граділя́ (Липовеч.). Не мо́жу ви́йти я відці́ль… мов хто припну́в до це́ї ха́ти залі́зним ланцюго́м (Тобіл.). Вата́га позчіпля́ла тепе́р сі плоти́ вуже́вками і пере́дній пліт приси́лила си́льно до бе́рега (Маков.)].
Прикреплё́нный – прикрі́плений, примоцьо́ваний, при́пнутий и при́п’ятий, приси́лений до чо́го.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Рейдер – (англ.) рейдер, налітач.
[Софії Київської древні стіни Вже кришаться, а в Києві – Тарас… І вже у нас немає Батьківщини! І рейдери-рейтари б’ють у спини, І вітер з України дме до нас. …Якої ми шукаємо землі? Якої ми шукаємо відваги? Блищать і сяють в історичній млі Пощерблені щити, пониклі стяги (Д.Кремінь)/ Ватага рейдерів повісила подружню пару, яка ховала двох кольорових хлопців у коморі. Їх виказала дочка, бо її образила увага батьків до ніггерів (Любов Пилаєва перекл. Колсона Вайтхеда)].
Обговорення статті
Экипаж – (франц.) екіпаж, повіз, (судна, ещё) залога, команда.
[Посідали пани у той повіз (М.Вовчок). В повіз великий богині щасливої впряжені коні (Л.Українка). — А ти юнака, що гостює у тебе, Повозом виряди з сином; звели запрягти йому в повіз Коней, ходою найшвидших і силою самих найкращих (Б.Тен, перекл. Гомера). Назовні в темряві скаженіла буря, і хоч він усвіомлював, що це судно — нікчемне старе корито, а його залога — ненадійна ватага розбишак, а однаково почував себе в дивній безпеці, цілком поклавшись на них і на розбурхану стихію (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Старий Джоліон не помітив своїх родичів: він саме заспокоював бідолашну Голлі, що втомилася від прогулянки, але ті, хто сидів у екіпажі, побачили цей малий гурт; жінки нахилили голови й швиденько затулилися парасольками, Джеймс наївно витяг шию, наче цибатий птах; рот його поволі роззявився (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Летить орел. Тут з дупи виглядає глист: — Чуєш, шефе, а ми високо летимо? — Та кілометрів п’ять над землею. — Слухай, ти це, не обробися на такій висоті, а то екіпаж хвилюється].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВАТА́ГА, ватага парне́й гурт хло́пців.
ГУРЬБА́ ще вата́га;
СТА́Я ще вата́га, рій, (риб) кося́к;
ста́ей ще ро́єм.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ватага
1) (
толпа людей) вата́га, -ги, гурт, -ту;
2) (
стадо овец) ота́ра, -ри.
Арава – юрба́, -би́, вата́га, -ги.
Банда – ба́нда, -ди, вата́га, -ги, згра́я, -а́ї.
Партия
1) па́ртія, -ії;
2) (
отряд) загі́н, -го́ну;
3) (
группа) вата́га, -ги, ва́лка, -ки;
4) (
в карточ. игре) па́ртія, -її;
6) (
супружеская чета) па́ра, -ри.
Шайка
1) (
воров) вата́га, -ги, згра́я, -а́ї, ба́нда, -ди;
2) (
банная) ря́жка, ша́йка, -ки.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вата́га
1)
ватага, банда.
Вата́га риба́льська – рыбачья артель.
2)
старший пастух.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Дружина
1) (
рабочая) – дружина, вата́га, гурт (-ту); д. пожарная – поже́жний загін (-го́ну);
2) (
военная) – загі́н (-го́ну).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́нда, -ди, ж.
1) Гурьба, ватага, группа. Драг. 271.
Пішли цілою бандою. Шейк.
2) Капелла.
Цісарь... сказав їм зробити великий баль, банда їм грала. Гн. І. 161.
Вата́г, -га, м.
1)
= Ватажок. Виходило з зеленого гаю сорок чоловік розбою, попереду ватаг молоденький на воронім коню. Рудч. Чп. 53. Він за ватага в заброді разом був три годи. Мкр. II. 30.
2) Старшій надь пастухами.
Ватаг — найстарший в полонині (при пастьбѣ скота); він порядкує там усім: людьми, маржиною, молоком. Шух. І. 189.
Вата́га, -ги, ж.
1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка.
Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. Шевч. 170. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Рудч. Ск. І. 63. Яка ж ватага розбішак! Котл. Кн.
2) Стадо мелкаго скота.
Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Нп. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. Чуб. II. 529.
3) Стал.
Вовків ціла ватага. Грин. І. 163. Ум. Вата́жка.
Вата́жка, -ки, ж.
1) Ум. отъ
ватага.
2)
= Ватаг 1. Рудч. Чп. 101.
Дава́ти, да́ю, дає́ш, сов. в. да́ти, дам, даси́, дасть, дамо́, дасте́, даду́ть, гл.
1) Давать, вручать, доставлять, ссужать,
Чи се тії чоботи, що зять дав, а за тії чоботи дочку взяв? Нп. Давайте, то й вам буде дано. Єв. Л. VI. 38. Було б тобі, моя мати, сіх брів не давати, було б тобі, моя мати, щастя-долю дати. Мет. 108. Не давши оброку, не бий по боку. Ном. Дай мені грошей. Бог дав чоловікові душу і серце. — ві́ру, ві́ри. Вѣрить. Прошу тебе, дай мі віру, скажу тобі правду щиру. Нп. — га́ньбу́. Хулить, находить недостатки. Я парубку ганьби не даю і заміж не пойду. Маркев. — гарбуза́. Отказывать жениху. — добри́день, на добри́день. Желать добраго утра. По воду йде, добридень дає. Мет. 71. Раненько встань, свекорку на добридень дай. Мет. — дога́ну. См. Догана.дра́ла, дра́чки, дропака́, дьо́ру. Убѣгать. До хлопців дала драла. Ном. № 8806. Перелякані жовніри несподіваним нападком... дали дропака. Стор. МПр. 122. — ду́ба. а) У овчинниковъ: намазывать, намазать овчину настоемъ дубовой коры. Вас. 153. б) Умирать, умереть. — ду́лі. Показывать кукишъ. — зна́ти. Увѣдомлять, извѣщать, давать знать. Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема. Чуб. Сідлай, хлопче, сідлай коня, сідлай вороного, — давай знати в третю роту аж до кошового; давай панам знати, давай панам знати, нехай дають порадоньку волів одшукати. Мет. — ка́ру. Наказывать. Яку йому кару дати? Ном. № 8866. — на бо́же. Жертвовать на церковныя нужды. Пішов до церкви, дав на боже. НВолын. у. — на-віжки, безл. Дало увидѣть. Употребляется въ значеніи предупреждать, предзнаменовывать какой нибудь примѣтой что либо. Скоро з двора я виїхав, дало на-віжки, але я все таки поїхав. Черкас. у. — на вік. Предопредѣлять долголѣтіе. Як не дасть Бог на вік, то воно (дитя) і ростом високе, і розумом як старе. Лебед. у. — на во́лю. Предоставлять на усмотрѣніе. Мачуха пасинку на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи. Ном. № 9377. — на дзво́ни. Заплатить, чтобы звонили по умершемъ. Дали на дзвони й панахиду. Мкр. Г. 12. — на па́м’ять. Въ выраженіи: Дай, Боже, на пам’ять! Дай Богъ памяти. Дай, Боже, на пам’ять, — у вівторок, чи що, се діялось. НВолын. у. — на призна́ку. Оставлять примѣту. Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю на признаку давайте. ЗОЮР. І. 34. — на ро́зум. Надоумливать, наводить на мысль. Коб йому Бог на розум дав, щоб ударив кого. НВолын. у. — озна́ку. Обнаружить, проявить. Квітка мало не скоротав віку, поки почувся на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару. К. Гр. Кв. — покій. Оставлять въ покоѣ. — по́мочі. Помогать. Або мені помочі дайте, або мене з собою візьміте. Мет. 380. — по́мочі-поряту́нку. Помогать и спасать. Нам, гетьмане Хмельницький, батю Зінову Чигиринський, помочі-порятунку дай. Мет. 408. — пора́ди, ра́ди. а) Давать совѣтъ, наставленіе. Час приходить умірати, — нікому поради дати. Макс. (1849) 77. б) Давать помощь, помогать, способствовать. Що все пити та гуляти, да нікому порадоньки дати. Мет. 221. Вже вони ради дадуть. Ном. № 7887. в) Справляться съ чѣмъ. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Нп. г) = давати порядок.поря́док. Распоряжаться, давать порядокъ. Ох і рад же б я, дитя моє, до тебе встати, порядок дати, да сирая земля двері залегла, оконечка заклепила. Мет. 150. — сторчака́. Падать внизъ головою. — честь-хвалу́. Оказывать почести. І панові нашому честь-хвалу даймо. Чуб. — чоло́м. Кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, Корсунському полковнику чолом даває. Мет. 41. См. Чоло.
2) Подавать.
Давай вечеряти! Давай коні! Ой дайте ж мені холодної води. Мет. 95. — ру́ку. Подавать руку. Устав, поздоровкавсь до їх, — дав одному руку, другому. Грин. II. 13. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67.
3) Давать, предлагать, сулить.
Даю йому за скриню два карбованці, а він править п’ять.
4) Допускать, позволять.
Свої люде, не татари, — не дадуть загибати. Ном. Ой хвортуно, хвортунино, що ти учинила? дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. Не дай пропасти на чужині. Шевч.
5) Выдавать замужъ.
Не дайте мене за п’яниченьку. Мет. 67. Синів женить, а дочок давать, родичів на весіллє звать. Мет. Тоже значеніе и — за́між. Ой дбай, мати, дбай, да дочку заміж дай! Мет.
6) Задавать, давать почувствовать.
Я тобі дам! Як дам тобі стиха лиха, — повік не забудеш. Хоч я не дам, хоч я не дам, так дасть моя мати, — таки тобі лихо йметься із нашої хати.
7) Бить, ударять, ударить.
Як дав ногами в дно у бочку, — воно так і вискочило, і горілка витекла. Грин. І. 222. Дав йому, що аж каганці засвітилися. То же значеніе слѣдующихъ выраженій: Дати духопе́лу, духопе́лків, ду́ху. — ма́тланки. Отколотить, отдуть. Ном. №3639. — пам’ятко́вого. Наказать битьемъ такъ, чтобы помнилъ. — парла́. Трепку дать. О. 1862. VI. 45. І овечок у нас була ватага, то й не підходь було воряга, бо вже дамо парла! — запоти́лишника, поти́лишника. Дать подзатыльникъ. — прочуха́на. Поколотить. — товкача́. Дать тумака. — чо́су, шва́би, шква́рки. Отколотить. Як дам шкварки, то буде тобі жарко. Ном. № 3617.
8)
Давай! Да и ну! Він узяв тую горілку, давай пити її обоє. Чуб. Як ухоплю чорта патера за ноги і давай ним, неначе келепом трощити бісів. Стор. МПр. 47.
9)
Дава́й! дава́йте! Будемъ! Ну! Нуте! Давайте йти!
10)
Да́ймо. Положимъ. Даймо, шо він і добрий кухарь, але все таки.... Брацл. у. Да́ймо на те́є. Допустимъ, предположимъ. Даймо на теє, що воно було заїць, а хто ж його курей поїв? Мабуть то був вовк, або лис. Бердич. у.
Дріб’язок, -зку, м.
1) Мелочь, мелкія вещи.
Оце забув купити олії. Стілько дріб’язку було, що як його й не забути: купи соли, купи риби, меду, мила, олії, — от і забудеш що небудь, випаде з голови. Кіев. у.
2) Маленькія дѣти.
Там того дріб’язку повен запічок.
3) Мелкій скотъ.
В мене овець ватага, а дійнику без ліку, а дріб’язку як піску. Лавр. 77.
4)
На дріб’язок, на дріб’язки поби́ти. Побить на мелкіе кусочки. Грин. II. 243.
Обру́шитися, -шуся, -шишся, гл.
1) Взволноваться.
Народ обрушився. Волын. г. Уся ватага його обрушилась та збунтувалась. Ком. І. 54.
2) Двинуться въ путь. Новомоск. у. (Залюб.).
Простяга́тися, -га́юся, -єшся, сов. в. простягти́ся, -гну́ся, -нешся, гл.
1) Протягиваться, протянуться.
Простяглась та й лежить. Ном. № 7394. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. Шевч. 170.
2) Только сов. в. Направиться.
Василь.... простягся на музики під верби. Левиц. І. 15.
Розбиша́ка, -ки, м. Разбойникъ, буянъ. Називають мене бурлакою, а мого товариша розбишакою. Чуб. Яка ж ватага розбишак! Котл. Ен. І. 16.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Вата́га, -ги, ж. *4) Старший рабочий, десятник, объездчик. Хот. Нік.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Бандавата́га, ба́нда.
*Шайка — ба́нда, -ди; вата́га, -ги; (банная) — ря́жка, -ки.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вата́га = 1. ота́ра, вата́га, шмато́к (овець). — Ватажники ватагу гнали. К. Ш. 1. юрба́, грома́да, ку́па (людий). 3. д. Арте́ль.
Арте́ль = артїль, (у риба́лок) — вата́га, (у чумаків) — ва́лка. С. Аф. — Ота́маном артїль де́ржить ся. н. пр. — Він був забродчиком в нашій ватазї. — Пристав до валки чумаків.
Ассоціа́ція = спілка, товари́ство, артїль (гайдама́цька, коза́цька, риба́льська і т. д.) — вата́га, (чума́цька) — ва́лка, (член ассоцияциї) — това́риш, спільник. — Чоловік та жінка — то найкраща спілка. н. пр. — Давайте, каже, до спілки фабрику деревняних виробів зложимо. — Шукайте собі спільників, а я сам буду роботу робити. Фр. — (Див. Акціоне́р. компа́нія.)
Ба́нда = ба́нда, вата́га, згра́я. — Тодї саме ватага Кармелюка в сїй околиці розбивала. н. о. — Ба́нды бить = д. Баклу́ши бить.
Одича́лый = здича́лий, здича́вілий. — Це життя — немов садок здичалий, де буръян порозростав ся буйно. Ст. Г. — Ватага ворохобників була цїлком здичавілою. Прав.
О́прометью = прожо́гом (С. З. Л.), стрі́мголов. — Прожогом в кріпость вся ватага спішить насїсти на Троян. Кот. — Не спитавши броду, не сунь ся прожогом у воду. н. пр. — Побігла прожогом до копанки, та стрімголов в пельку, тільки вода заплющала. Кн.
Отря́дъ= 1. виряжа́ння, од(від)ряжа́ння. 2. кома́нда, вата́га, загі́н (С. Л.), на розвідках — ча́та (С. З.). — Була се невеличка ватага козаків, що пильновала побіля Київського шляху. О. Ст. — Ватаги шляхти ставали за слуг у панів. Бар. О. — Два загони на Вкраїнї, два загони на Волинї, 5-й з ханом виступає, до Київа привертає. І. Г. — Розпустили свої загони по всій Українї. н. п. — Ковно опанували і чатами коло Вільна ґрасували. Л. С. — А тую землю чатами звоювали. Л. С. — Предводи́тель отря́да = ва́та́г (С. З.), ватажо́к (С. Аф. З.). — А що, хлопцї, так обіраєте його за ватажка? — Коли Кривоніс не прийме нас до свого загону, так ми оберем собі ватажком Марка, тай будемо приймать до гурту. О. Ст.
Па́ртія = 1. сторона́, сторо́ницство, па́ртия. 2. робочих, рибалок і т. д. — вата́га, чумаків — ва́лка (С. Л.), війська — д. Отря́дъ 2. 3. па́ртия. (Цїла гра спочатку до кінця, частина краму, що куплена або призначена на продаж разом, теж про людей, що беруть шлюб).
Пло́щадь = майда́н (С. З. Л.), здр. майда́нчик (С. Л.), плац, пляц, площа. – Торго́вая пло́щадь = мі́сто (С. З.), торго́виця (С. Ш.), торг, здр. торжо́к(С.Ш.), де важниця — важня́. — До сходу сонця рано-рано у Вифлеємі на майдані зійшов ся люд. К. Ш. — Ой як вийдемо на майдан, та вдаримо в барабан. н. п. — Рано збудять, оглядітись не дадуть, перекличуть, до майдану поведуть, стануть вчить. В. Щ. — Стояли в шиках посредї майдану сїчового Л. В. — Ватага перейшла на соборний майдан. Пр. — Не велику й не багату чоловік построїв хату, — та й поставив у селї коло міста на шпилї. В. Щ. — Куди ідеш? на торговицю. С. Ш. — Не хоче коза на торг, так ведуть. н. пр. — Бути козї на торзі н. пр. — Пішов котик на торжок, купив собі пиріжок. н. п.
Предводи́тельствовать = пе́ред вести́ (С. Л.), отаманува́ти, отама́нити, ватажкувати, ватажити, поводатарюва́ти, дово́дити. — Ватага йде. Клим Моторний з бандурою перед їй веде. Мова. — Не було сьвідомости, щоб в українсько-руській землі хто иньший окрім князя міг ватажкувати над військом. Бар. О. — Нехай знає, як поводатарювати. Лев. — Швачка тими гайдамаками доводив. н. о.
Соединя́ть, соедини́ть, ся = єдна́ти (С. Л.), єдно́чити, злуча́ти, сполуча́ти, зъєдиня́ти, гуртова́ти, зъєдна́ти (С. Л.), зъєдно́чити, злучи́ти (С. Л.), сполучи́ти, зьєдно́чити (Ос.), згуртова́ти, ся, поєдна́ти, ся, поня́ти ся, спрягти́ ся, до купи — ску́пити ся (Ос.), ску́пчити ся, до пари — зпарува́ти ся, на що погане — злига́ти ся, полига́ти ся, зню́хати ся. — З Трубайлом Альта між осокою зійшлись — зъєднались, мов брат з сестрою. К. Ш. — Бідування єднає людей до гурту. Кн. — Не дав серця молодого з тим серцем дївочим поєднати. К. Ш. — Татарва і Ногайцї, зъєднавшись з черкесом, знов набігли на Сїч. О. Ст. — Треба тричі сказать: зъїднай і розрізняй, коли я схочу. н. к. Гр. — Князь Роман злучив Галицьку землю з Волиньскою. Бар. О. — Любов злучила наші серця, а Гіменей зложив на чола наші вінця. Ст. Г. — Розлучились, більше не злучились. Ст. С — Доля моя нещаслива, чом ти з милим не злучила, а ти з милим розлучила, а з немилим ізлучила. н. п. — Тут злучившись до купи, вже разом рушила їх ватага. Л. Н. В. — Не там щастя, не там доля, де багаті люди, хто ся злучить по любови, тому гаразд буде. н. п. — Не зрима сила гуртує нас до купи. Кн. — Він згуртовав в собі усї національні і добрі, і лихі сторони. Кн. — Шевська смола з овечим лоєм пойметь ся, а з свинячим — нї. С. Л. — Був собі котик та півник та спрягли ся жить у купі. н. к. — Соединённый = зъє́днаний, злу́чений (С. Л.) сполу́чений. — Соединённые шта́ты = сполу́чені держа́ви.
Ста́до = ста́до, коней — табу́н (С. З.), кобил з огирем — кося́к (С. Л.), овець — ота́ра (С. З. Л.), вата́га (С. З.), ягниць (чимала) — шмато́к (Ст. X.), з баранами і ягнятами більше 1000 — кирд (С. Л.), невелика кітних овець — кирди́к (Ман.), одгодованих на сало — конара́ (С. Л.) маток з ягнятами — сагма́л (С. Л.), невеличка отарка — ку́щанка, корів, переважно дійних — череда́, чері́дка (С. З. Л.), коровни́к, птицї — згра́я, табу́н, табуно́чок, табуне́ць, рогатої худоби — бичня́ (С. Ш.), одгодованих на сало волів — згон (С. Л.), в 120 штук — гурт (С. Л.), свиней — ста́до, череда́, чері́дка. — Обще́ственное ста́до (воли, корови, телята, часом і конї і вівцї) — череда́. — Вовк ідучи поуз кошару, крізь тин заглянув на отару. Б. Б. — Була отара добра в чабана. Чайч. — Ватажники ватагу гнали. К. Ш. — Еге! Шматок — це річ не мала! У шматку, коли знаєте 2000 ягниць. Степ. X. — Який пастух, така й череда. н. пр. — Дружній чередї вовк не страшний. н. пр. — На дворі ходила зграя гусей. Кн. — Ой як гляну на ставочок, пливе утят табуночок. н. п.
Ша́йка = 1. вата́га (С. З. Л.), ба́нда (С. Ш.), згра́я (С. Л.), ша́йка (С. Жел.), ку́па (К. Сг.). — Ватага розбійників. — Предводи́тель ша́йки = ота́ман, ва́таг, ватажок, С. З. 2. ря́жка. С. З. — Принеси ряжку теплої води.

Запропонуйте свій переклад