Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 12 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ба́шняве́жа, ба́шта, (сторожевая) – дозірна́ ба́шта, варті́вня; (подвижная деревянная, употреблявшаяся для военных надобностей) – гуля́й-городи́на.
Возвыша́ть, -ся, возвы́сить, -ся
1) підніма́ти (підійма́ти) (кого́, що до чо́го, над ко́го, над що), -ся,
сов. підня́ти (підійня́ти), -ся, підніма́ти вго́ру, -ся вго́ру, підня́ти вго́ру, -ся вго́ру, підви́щувати, -ся, підви́щити, -ся [Таки́х люде́й підійма́ти нау́кою до мора́льної і соція́льної рі́вности з собо́ю (Сл. Грінч.). Він той, кого́ я підняла́ над всіх (Грінч.). Аж до не́ба підня́всь. Підня́всь Лито́вський край аж геть уго́ру (Куліш)], підно́сити (кого́ над ким, чим), -ся, підне́сти, -ся [Котру́ хо́чуть па́ртію – підно́сять (Куліш). Його́ престі́л підно́сився до хма́ри (Крим.). Підні́сся по-над звича́йну, прозаї́чну буде́нщину (Крим.)], зно́сити, -ся, зне́сти, -ся [По-над вели́чними вона́ його́ знесе́ (Сам.)].
-ся – з[дій]німа́тися, зня́тися [Колоса́льна по́стать зніма́ється аж до не́ба (Грінч.)], підбива́тися вго́ру, підби́тися вго́ру, става́ти, ста́ти по-над що [Ста́ти по-над шабло́н (Єфр.)], виви́щувати, -ся (вивища́ти, -ся), ви́вищити, -ся [Вивища́лись мо́вою своє́ю над про́стою грома́дою (Куліш). Ви́вищилися політи́чно (Дом.)], височи́ти, -ся, звисочи́ти, -ся, ви́сити, -ся [Росту́ть і ви́сяться царі́ (Шевч.)];
2)
-ша́ть, -сить (устремлять к верху) – підно́сити, підне́сти, зно́сити, зне́сти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти.
-ша́ться (выситься) – підно́ситися, зно́ситися, здійма́тися (зніма́тися), ви́ситися, височи́тися. [З тає́много са́ду підно́ситься над усі́м бі́ла ве́жа (Черк.). А над усі́м зно́сяться стрімкі́ па́льми (Фран.). Ля́хів шпиль ви́сився по-над усіє́ю окру́гою (М. Вовч.). На горбку́ височи́лася це́рква (Крим.)];
3) (
увеличивать, -ся) підви́щувати, -ся, підви́щити, -ся, підій[ні]ма́ти, -ся, підня́ти, -ся, збі́льшувати, -ся, збі́льшити, -ся. [Підня́ти ціну́. Підви́щити тари́ф]; (о голосе) підійма́ти, -ся, підня́ти, -ся, підно́сити, -ся, підне́сти, -ся, рости́. [Підня́в го́лос і сказав. На тре́тьому скла́ді го́лос підно́ситься (Єфр.). Го́лос Анто́нів міцні́шав, ріс].
-ся (о цене) – йти вго́ру, піти́ вго́ру, скака́ти вго́ру, сов. підско́чити, (о мн.) попідска́кувати [Ці́ни на все ду́же підско́чили, попідска́кували];
4) (
в сан, должность) підно́сити (підне́сти) до гі́дности, на поса́ду;
5) (
прославлять, возвеличивать) підно́сити, -ся, підно́сити себе́, підне́сти, -ся, підне́сти себе́, звели́чувати, -ся, звели́чити, -ся, вславля́ти, -ся, всла́вити, -ся.
-ша́ть душу – підій[ні]ма́ти (сов. підня́ти) вго́ру ду́х(а). [Ся кни́га підніма́є вго́ру наш дух (Грінч.)].
Вы́шка
1) дозірна́ ве́жа, варті́вня (
р. -ні);
2) горі́шня світли́ця;
3) горі́ще.
Гуля́й – (пересувна́) ве́жа для обло́ги, гуля́й-го́род (стар.).
Каланча́
1) каланча́, дозо́рча (дозірна́) ба́шта (ве́жа);
2) (
на заводах) каланча́, гру́ба (з висо́ким димаре́м), дима́р (-ря́).
Куту́зка – холо́дна (-ної), холо́дня (-дні), чо́рна (-ної), ве́жа, сибі́рка, буцега́рня. [Та я тебе́ за́раз у холо́дну заки́ну (Грінч.). Зробі́ть ла́ску, суддя́, посаді́ть його́ у ве́жу (Липовеч.)].
Посадить в -ку – заки́нути (завда́ти) в холо́дну, в чо́рну. [Ще підслу́хає сло́во яке́сь поліца́й і в холо́дну завда́сть патріо́та (Самійл.)].
Лодья́
1)
см. Ладья́, Ло́дка;
2) (
шахматн. фигура) тура́, ба́шта, ве́жа; срв. Ладья́ 2.
Мая́к
1) (
сигнал, условный знак) га́сло, знак (-ку́);
2) (
морской) мая́к (-ка́), морська́ ліхта́рня. [Мая́к, що осві́чував йому́ його́ трудови́й шлях (Єфр.). Над кру́чею стої́ть висо́ка ба́шта морсько́ї ліхта́рні (Н.-Лев.)].
Плавучий -як – пливу́чий (плавни́й) мая́к;
3)
см. Поплаво́к 2;
4) (
при работах землемерных и т. п. как примета) ти́чка, віха́, маня́к (-ка́). [Маня́к є шля́хом, то потра́плю (Канівщ.)];
5) (
штукатурный) сторожо́к (-жка́);
6) (
сторожевая башня) дозірна́ ба́шта (ве́жа), варті́вня;
7) (
старое дерево среди молодого леса) мая́к. [Воро́ни сі́ли на маяку́, що на горі́ посеред лі́су (Шевч.)].
Накло́нный
1) похи́лий, похи́льний, похи́листий, нахи́лий, схи́листий, (
реже) спохи́лий, схи́льнистий, (косой) укі́сний, скі́сни́й. [Ні́где мені́ посто́яти під похи́льним ти́ном (Мил.). Ша́пка чо́рна похи́листа (ЗОЮР I). Верба́ стоя́ла крива́, схи́листа на став (Грінч. II). Дощ де-да́лі часті́ш сту́кав по укі́сному дашку́ (Корол.). Со́нце скі́сними промі́ннями зазира́є йому́ в ві́чі (Загірня)].
-ная плоскость – похи́ла пло́ща (площина́), похи́лість (-лости), (косогор) косогі́р (-го́ру). [Бу́йна фанта́зія труча́є його́ по похи́лості в яку́сь чо́рну безо́дню (Коцюб.)].
Катиться по -ной плоскости – коти́тися по похи́лій пло́щі (площині́), коти́тися по похи́лості (по́хилом), (перен.) як з гори́ коти́тися.
-ное положение – похи́лий стан, нахи́леність, похи́леність, похи́лість (-ости), нахи́лення (-ння).
Работать, сидеть в -ном положении – нахили́вшися (на́схил(ь)) працюва́ти, сиді́ти, працюва́ти, сиді́ти на[по]хи́леним. [Він сиді́в, на[по]хи́лений над книжка́ми (Київ)].
Башня в -ном положенииве́жа (ба́шта) в по[на]хи́леній (похи́лій), по́статі, по[на]хи́лена (похи́ла) ве́жа (ба́шта). [Дзвіни́ця до́вго, як Піза́нська ве́жа, перебува́ла в похи́лій по́статі, аж по́ки не розі́брано її́ на це́глу (М. Зеров)].
-ная шахта – похідна́ ша́хта;
2) (
о почве) похи́лий, похи́листий до чо́го, спа́дистий, ско́систий, зго́ристий, убо́чистий. [Гора́ похи́ла до рі́чки (Вовчанщ.). Претенсі́йність зво́дить цього́ пое́та на похи́лу сте́жку риско́ваних експериме́нтів (Рада). Ско́систа гора́ (Верхр.). Двір був зго́ристий, і до ґа́нку тре́ба було́ під’їжджа́ти тро́шки під го́ру (Н.-Лев.)];
3) (
склонный к чему) що ма́є на́хил, нахи́льний, схи́льний, прихи́льний, охо́чий до чо́го; з уподо́банням до чо́го. [Він ма́є на́хил до балачо́к (Звин.). Нахи́льний до меланхо́лії, він на лю́дях си́лувавсь удава́ти весе́лого (Крим.). Він схи́льний до добра́ (Сл. Ум.)].
Нырь, стар.ве́жа (ба́шта) тайнико́ва (тайни́цька, з тайнико́м), за́мковий тайни́к, за́мкова криї́вка, (стар.) таї́лище.
Обзо́рный
1) (
видный со всех сторон) огля́дни́й, ви́дний;
2) (
для обзора служащий) оглядни́й.
-ная башня – оглядна́ ба́шта, ве́жа.
Остро́г
1) (
тюрьма) острі́[о́]г (-ро́гу), тю[у]рма́ (ув. тюря́га), в’язни́ця, ве́жа (-жі), буцига́рня, х[ф]урди́ґа. [А в Ки́їві остро́г та без ві́кон, без двере́й (Чуб.)];
2) острі́г (-ро́гу), частокі́л (-ко́лу). [Нови́м остро́гом обгороди́лись].

Запропонуйте свій переклад