Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 37 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бура́вить, бура́вливать – свердли́ти що, верті́ти що.
Бури́ть – свердли́ти, верті́ти. [Верті́ли, по́ки до води́ доста́лися].
Верте́ть
1) верті́ти, меля́ти, крути́ти. [Ве́ртить хвосто́м. Моє́ теля́ хвосто́м меля́. Крути́в лопа́ту в рука́х];
2) верті́ти ким, крути́ти ким, ору́дувати, верхово́дити ким;
3) викру́чуватися, крути́ти-верті́ти. [Кажи́ пра́вду, а не крути́-верти́];
4) виві́рчувати, свердлува́ти.
Винти́ть – ґвинти́ти, верті́ти (ґвинт), крути́ти (ґвинт).
Ви́нченный – ґви́нчений.
Иссве́рливать или Иссверля́ть, иссверли́ть – свердлува́ти, посвердлува́ти, свердли́ти, посвердли́ти, верті́ти, поверті́ти (все, бага́то), (точить) точи́ти, поточи́ти.
Шашель -ли́л берёзу – ша́шель поточи́в бере́зу.
Иссвердлё́нный – посве́рдлений, пове́рчений, пото́чений.
Бурав -ли́лся – све́рдел (од свердлува́ння) сте́рся, затупи́вся.
Ката́ть, ка́тывать, катну́ть
1) коти́ти, котну́ти, покоти́ти, кача́ти, покача́ти, точи́ти, поточи́ти що
или чим по чо́му; срвн. Кати́ть. [Коти́ти коло́ду (Сл. Ум.). Ска́же вона́ мені́ роби́ти: під го́ру ка́мінь точи́ти (Пісня)].
-та́ют и ка́тят большой камень – ко́тять вели́кий ка́мінь.
Катни́ ещё разок – котни́ ще хоч раз.
-та́ть шаром – коти́ти ку́лею.
Шары -та́ть – коти́ти ку́лі.
-та́ть колесом – коти́ти ко́лесом.
-та́ть по земле, по полу – кача́ти по землі́, по підло́зі. [Вони́ і ну його́ кача́ти та верті́ти, по́ки аж прочу́нявся він (Рудч.)];
2) (
кого: возить) ката́ти, вози́ти кого́.
-та́ть в бричке – ката́ти бри́чкою.
-та́ть на лошадях – ката́ти кі́ньми.
-та́ть в лодке – ката́ти чо́вном.
-та́ть саночки (взад и вперёд) – вози́ти саночки́.
-та́ть кого по окрестностям – вози́ти кого́ по око́лицях;
3) (
быстро, много ездить) (непереходн. знач.) ката́ти, гони́ти, ганя́ти(ся).
-та́й-валяй! – жени́ на всю! га́йда та й га́йда!
-та́ть во всю (ивановскую) – гони́ти на всі за́ставки́, що-ду́ху, скі́льки духу.
Катну́ть – покоти́ти, поката́ти, махну́ти, пода́тися куди́; см. Покати́ть 2;
4) (
двигаться во всю, делать что во всю) ката́ти, вали́ти, па́рити, чеса́ти; см. Жа́рить 2. [Сліпо́му нема́ гори́: куди́ попа́в, туди́ й вали́ (Номис). Ма́ти па́рить по селу́, а ми собі́ ки́снем (Рудан.). Чо́боти в рука́х несе́ш, а до ме́не бо́сий че́шеш (Чуб.). Матю́шо! ката́й «Гу́си»! (Тобіл.)];
5) (
придавать округлённую форму) ката́ти, кача́ти, валя́ти.
-та́ть свечи – кача́ти свічки́.
-та́ть хлебные шарики – кача́ти кульки́ з хлі́ба;
6) (
что: придавать гладкость ими плоскость) кача́ти що. [Хоми́ха кача́ла корж (Н.-Лев.).]; (о белье) кача́ти, маґлюва́ти (о металлах) кача́ти, вальцюва́ти, (о шерсти) би́ти, валя́ти, вали́ти, (о сене) грома́дити сі́но;
7) (
бить кого) чеса́ти, пі́рчити, пері́щити кого́; см. Бить, Лупи́ть. [Явту́х Рябка́ все знай по жи́жках че́ше (Г. Арт.). Меч самобі́єць чеса́в уже́ його́ ві́йсько (Грінч. I). Наро́д як зсади́в во́вка, як поча́в пі́рчить (Казка). Пері́щили, пері́щили, аж пі́р’я леті́ло (Шевч.). Дощ ці́лий день пері́щить (Київ.)].
И пошёл -та́ть (бить) – і дава́й чеса́ти.
Ка́танный – ка́таний; (о белье) ка́чаний, маґльо́ваний; (о металле) ка́чаний, вальцьо́ваний; (о шерсти) би́тий, ва́ляний; (о тесте) ка́чаний.
Коне́ц
1) (
предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
-не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
-нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
-не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
-нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
-не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (
отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (
торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
-нец пряжи – пуд пряжі.
-не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4)
швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (
доля) части́на, ча́стка, па́йка.
У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (
о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (
предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
-нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
-не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
-не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
-не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
-не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
-не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
-не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
-не́цделу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (
цель) мета́, ціль (-лі).
На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Крути́ть, Кру́чивать
1) (
скручивать, сучить) крути́ти, ви́ти (в’ю, в’єш), звива́ти, сука́ти що. [Переве́сла дівча́та в по́лі крути́ли (М. Вовч.). Си́нові дав воло́ки ви́ти (Основа). Чолові́к кру́тить, а бог розкру́чує (Номис). Крути́, та не перекру́чуй (Приказка)];
2) (
вилять) крути́ти, верті́ти, (хвостом ещё) меля́ти (хвосто́м). [Ве́рти́ть хвосто́м (Номис). Моє́ теля́ хвосто́м меля́ (Сл. Гр.)].
-тя́, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься – брехне́ю світ про́йдеш, та наза́д не ве́рнешся (Приказка);
3) (
кем) крути́ти, верті́ти, верхово́дити, ору́дувати ким. [До бо́га дале́ко, а пани́ вертя́ть як хотя́ть (Номис). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барв.)];
4)
-ть снег (о ветре, мятели) – крути́ти, хурде́лити сніг, сні́гом, (воду: о водовороте) нуртува́ти, вирува́ти, крути́ти во́ду. [В віко́нце погляда́є, чи кру́тить завірю́ха (М. Вовч.). Він (нечи́стий) збира́є бага́то сні́гу і си́пле й кру́тить їм, – того́ й завірю́ха (Грінч.). Ві́тер хурде́лить (Сл. Гр.). Вир як во́ду кру́тить! (Грінч.)];
5) (
кости) крути́ти кістки́, у кістка́х; см. Лома́ть;
6)
см. Коловраща́ть, Кружи́ть что;
7) (
спешить, понукать) поспіша́тися; підго́нити кого́.
Не -ти, успеется – не підго́нь – поспі́ємо.
Повё́ртывать, поверну́ть – поверта́ти, поверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, верті́ти, крути́ти, покрути́ти, крутну́ти, (о мног.) пооберта́ти що. [Поверни́ ключ у замку́. Оберну́в (поверну́в) до се́бе па́лицю го́стрим кінце́м. Поверну́в його́ обли́ччям до стіни́].
-ну́ть направо – поверну́ти право́руч, у пра́ву ру́ку.
Корабль -ну́л к берегу – корабе́ль поверну́в до бе́рега.
-ну́ть дело по своему – поверну́ти (оберну́ти) спра́ву по-сво́йому, на свій обича́й.
-вать мясо на вертеле – оберта́ти м’я́со на рожні́.
Повё́ртывай оглобли (убирайся) – відверта́й ли́ги.
Повё́рнутый – пове́рнений, пове́рнутий, обе́рнений, обе́рнутий.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ёршик – (приспособление для чистки) йоржик, йорж.
[А потім палюче вогнисько полізло униз до шлунка. Таке враження, наче хтось увіпхав мені до стравоходу йоржик для унітазу і почав старанно вертіти ним туди-сюди (Максим Кідрук)].
Обговорення статті
Крутить, крутнуть
1) крутити, крутнути;
2) (
скручивать, сучить) крути́ти, крутну́ти, ви́ти, звива́ти, сука́ти, скручувати що;
3) (
вилять) крути́ти, крутну́ти, верті́ти, (хвостом ещё) меля́ти, мельну́ти (хвосто́м);
4) (
кем) крути́ти, верті́ти, верхово́дити, ору́дувати, заправляти ким;
5) (
о ветре, метели) крути́ти, хурде́лити, кушпе́лити, (воду: о водовороте) нуртува́ти, вирува́ти, крути́ти;
6) (
кости) крути́ти кістки́, у кістка́х;
7) (
вращать) обертати;
8) (
спешить, понукать) поспіша́тися; підго́нити кого́:
как ни крути – як не крути, як не верти, що не роби, крути не верти; хоч круть, хоч верть; крути-верти (круть-верть); хоч так, хоч сяк, радий не радий, як не крутись, нікуди не дітися, хочеш не хочеш;
крутить голову – крутити (задурювати, морочити) голову кому, морочити кого, (влюблять в себя) крутити (баламутити) голову;
крутить любовь (роман) – крутити любов (роман), крутеляти;
крутить носом – крутити носом;
круть-верть – круть-верть;
крутя, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься – брехне́ю світ про́йдеш, та наза́д не ве́рнешся (Пр.);
не крути, успеется – не підго́нь — поспі́ємо.
[Переве́сла дівча́та в по́лі крути́ли (М. Вовчок). Си́нові дав воло́ки ви́ти (Основа). Чолові́к кру́тить, а Бог розкру́чує (Номис). Крути́, та не перекру́чуй (Пр.). Ве́рти́ть хвосто́м (Номис). Моє́ теля́ хвосто́м меля́ (Сл. Гр.). До Бо́га дале́ко, а пани́ вертя́ть як хотя́ть (Номис). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барвінок). В віко́нце погляда́є, чи кру́тить завірю́ха (М. Вовчок). Він (нечи́стий) збира́є бага́то сні́гу і си́пле й кру́тить їм, — того́ й завірю́ха (Б.Грінченко). Ві́тер хурде́лить (Сл. Гр.). Вир як во́ду кру́тить! (Б.Грінченко). Крути не верти, та треба вмерти (Пр.). А з Степана буде козак завзятий, чує моє серце, що буде! Не раз подякує Січ-мати старому Ковалеві, що вигодував такого молодця… як не крути, як не верти, а не вдержиш дома (М. Кропивницький). Як не крути, на одне виходить, слід би катюгам давно зазубрить: можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж не вбить! (В.Симоненко). Руба поставив питання: «Хочеш за мене заміж чи ні?» Отут мені хоч круть хоч верть (І.Муратов). — Надбав тій жінці, з якою жив, трьох дітей, а сам і далі крутеляв з іншими по всьому місту (Юлія Джугастрянська, перекл. Джона Ведінґтона-Фезера). Якщо на велотренажері крутити педалі в інший бік, то можна потовстіти].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Буравить – свердлі́ти, верті́ти.
Бурить – свердли́ти, -лю, -лиш, верті́ти (верчу́, верти́ш).
Вертеть
1) верті́ти (верчу́, верти́ш), крути́ти (кручу́, кру́тиш);
2)
см. Сверлить.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Вертеть, -ся – верті́ти, крути́ти, -ся.
Сверлить – свердли́ти, верті́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вертеть
• Вертеть кем
(разг.) – вертіти (крутити, орудувати, верховодити) ким; коверзувати [над] ким. [Вона орудувала царем, як сама хотіла… Стороженко.]
• Вертеть хвостом
(перен. разг.) – крутити(ся); крутити хвостом; викручуватися; крутити-вертіти; і сюди верть, і туди верть. [Крути, верти, нічого не поможе. Пр. І сюди верть, і туди верть, а панові прийшла смерть. Пр.]
• Вертит языком, что корова хвостом
– вертить язиком, як корова хвостом. Пр. Язик у роті — мели що хоті. Пр. Меле, як порожній млин. Пр. Не мели, як пустий млин. Пр. Порожній млин і без вітру меле. Пр. Меле язиком, як вітряком (як на жорнах). Пр. Язик йому на веретені ходить. Пр. Язик йому бігає, як на завісах. Пр.
• Как ни верти
– як не крути (як не верти); хоч круть, хоч верть; крути-верти (круть-верть); хоч так, хоч сяк. [Хоч круть, хоч верть, а тут тобі й смерть. Пр. Крути-верти, треба вмерти. Пр.]

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

верте́ть верті́ти, крути́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Верті́ти
1)
вертеть, крутить;
2)
сверлить, буравить.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

верті́ти, верчу́, верти́ш, вертя́ть

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Верті́ти, -чу́, -ти́ш, гл.
1) Вертѣть, крутить.
Вертить хвостом. Ном. № 3004. До Бога далеко, а пани вертять, як хотять. Ном. № 1237. У такому ділі як не верти, треба або чорта, або жінки. Шевч. 284.
2) Сверлить.
У дошці вертіти дірку. Дещо.
Кача́ти, -ча́ю, -єш, гл.
1) Катать.
Вони і ну його качати да вертіти, поки аж прочунявся він. Рудч. Ск. І. 136.
2) Катать бѣлье.
Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала. Макс. (1834) 117.
3) Раскатывать тѣсто.
Хомиха качала корж. Левиц. І. 5.
4) Повалить и грызть (о собакахъ).
Скажена собака нашого Рябка качає. Свої собаки шкодить стали: з овечок перше вовну драли, а далі мняса забажали та й ну що дня овець качать. Гліб. 118.
Хвіст, хвоста́, м.
1) Хвостъ.
Прив’язали до хвоста коневі. Рудч. Ск.
2) Иногда употребляется для обозначенія домашняго животнаго.
І хвоста нема у дворі. Ном. Тільки пара хвостів осталось. Ном. Та ще й закрутки покручено, — мабуть на всяку тварь, шоб і хвоста в дворі не було. Г. Барв. 417.
3) Шлейфъ, хвостъ платья.
Не вмієте так вертіти хвостом та крутити головою, як уміє Люцина та Рузя. Левиц. І. 319.
4) =
Нечеть. Вас. 156.
5) Названіе одного изъ играющихъ въ
плаз мальчиковъ. Ив. 19.
6) мн.
Хвости́ = Уси. (См. Ус 3). КС. 1893. V. 282.
7)
Крути́ти хво́стом. Хитрить, вилять. Крутить хвостиками. Ном. № 3003.
8)
Хвоста́ вкрути́ти. Сбить спесь. Швидко ми вам хвоста вкрутимо! не довго гордуватимете нами. К. ЧР. 72.
9)
Ви́бийте собі́ хвіст об тин. Оставьте пожалуйста ваши приставанья? Котл. МЧ. 438. Остальныя знач. См. подъ словомъ фіст. Ум. Хво́стик, хвости́ченько, хвосто́к, хвосто́чок. Кожда лисиця свій хвостик хвалить. Ном. № 9459. Я курочку під пашечку, єї хвосток видко. Чуб. V. 681. Копитцем луг пробігає, а хвостиченьком землю замітає. Чуб. ІІІ. 295. Коточок заховався в куточок, тілько видно хвосточок. Мил. 44. Піди, вовчику! — Піди, хвостику! — шутятъ надъ тѣмъ, кто, будучи посланъ, по лѣности посылаетъ за себя другого. Ном. № 10864. Ув. Хвости́ще. Рудч. Ск. І. 16. Хвостя́ка. Здоровенний хвостяка.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Кружить — кружля́ти, верті́ти.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бури́ть = све́рдлити, вертїти.
Вертѣ́ть, ся = вертїти, ся, крути́ти ся, кружа́ти, ви́ти ся, ми́кати ся. — Кру́тить ся, верти́ть, ся, не знає, де дїть ся. н. з. — Кру́тить своїм сьвітом, як пес хвостом. н. пр. — Коло рота мичеть ся, та в рот не попаде. н. з. 2. верхово́дити, коверзува́ти. — Коверзує над ним. 3. крути́ти, ся, викру́чувати ся, вибріхувати ся. — Нїчого там крутити, коли піймав ся. — Ти мінї не викручуй ся, кажи правду.
Виля́ть = крути́ти, ся, вертїти, ся, виля́ти (С. З.), викру́чувати ся, крути́ти слїд. — Виля́ть душо́ю = криви́ти, лука́вити.
Враща́ть, ся = вертіти, ся, крути́ти, ся, оберта́ти, ся. — Земля обертаєть ся коло сонця. Де-що про сьвіт Божий.
Гомози́ть, ся = 1. вовту́зитись; вертїти ся, крути́ти ся. 2. киші́ти, комаши́ти ся. — Черви так і кишать.
Кружи́ть, ся = кружля́ти, кружа́ти, крути́ти, ся, вертїти, ся, ви́ти ся, (в дорозї) — кругля́ти, колува́ти, (про голову) — моро́чити, ся, крути́ти , ся, чманїти. — То орли кружляють під хмарами. Кн. — Що лїтаєш ти, кружляєш, що у гаю ти шукаєш? Пч. — Крутить ся, вертить ся, не знає, де дїть ся. н. з. — Хто колує, той дома не ночує. н. пр. — Голова крутить ся. — Дивлюсь було, знялись з води утята, закахкають і ну степом кружлять. Гр.
Крути́ть, ся = 1. крути́ти, ся, ви́ти, ся, звива́ти, ся, сука́ти, ся. — Вірьовки вити, крутити. — Нитки сука́ти. 2. крути́ти, вертїти; куйо́вдити, ся. — Крутить ся, вертить ся, не знає, де дїть ся. н. з. — У віконця мати слуха, як на дворі завірюха крутить, стріху розриває, снїгом хати замітає. В. Щ. — На дворі завірюха куйовдила, буря сумно вила у димарь. О. Мир. 3. ви́ти ся, звива́ти ся. — Там, де Ятрань круто въєть ся, де по каміню біжить. н. п.
Куба́риться = крути́ти ся, вертїти ся, як дзи́ґа, клубко́м коти́ти ся. — Кинув ся в двері та клубком по левадї. Кн.
Наверну́ть, навёртывать, ся = 1. вертї́ти, накрути́ти, намота́ти, наверта́ти, ся, наві́рчувати, накру́чувати, намо́тувати, навива́ти, ся, понаві́рчувати, понакру́чувати, ся і т. д. — Навертїти павісмо конопель. — Вірьовка накручуєть ся на вал. — Намотала нитки. 2. прикрути́ти, прикру́чувати, ся, (про ґвинт) — зашрубува́ти, зашрубо́вувати, ся. — Прикрути гайку. 3. (про сльози) — набі́гти, підступи́ти, набіга́ти, підступа́ти. 4. навину́ти ся (С. З. Л.), тра́пити ся, лучи́ти ся. — Навинули ся гостї. — Нїкому не пробачаючи, рубав в пень, хто тільки навинув ся. Л. В. — Лучив ся прасол і закупив усїх кабанів. — Гість трапив ся.
Повёртывать, поверну́ть, ся = вертїти, поверта́ти, поверну́ти, оберну́ти, ся.
Сверли́ть, просверля́ть, ся = свердли́ти (С. Л.), вертїти (свердлом), просвердли́ти, провертїти.
Финти́ть, сфинти́ть = 1. финти́ти (С. Ш.), крути́ти ся, вертїти ся, хвосто́м вертїти. 2. викру́чувати ся і д. Увёртываться.
Юли́ть = крути́ти ся, вертїти ся (перед ким), підсипа́ти ся (до кого).