Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 4 статті
Запропонувати свій переклад для «верхняк»
Шукати «верхняк» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Банду́ра, -ри, ж.
1) Музыкальный инструментъ въ родѣ гитары. Части: ру́чка — грифъ; спідня́к — выпуклый овалъ; верхня́к — вибрирующая поверхность, дека; голосни́к — отверстіе въ декѣ, пристру́нник — планка, на окружности овала, къ которой прикрѣплены струны; коби́лка — порогъ, черезъ который перекинуты струны. Струнъ отъ 12 до 30 и болѣе; шесть большихъ струнъ наз. бунти, первыя три, басы — кишкові́, 4-я — дротова́, 5-я — при́йма, 6-я — те́рція; шесть короткихъ струнъ назыв. пристру́нки. КС. 1882. VIII. 281 — 282.
2) = Картопля. Вх. Лем. 389. Бандури душені. — Растертый картофель. Вх. Лем. 412. Ум. Банду́рка, банду́ронька, банду́рочка. Ой там козак похожає, у бандурку виграває. Мет. 73.
Верхня́к, -ка́, м.
1) Верхній жерновь въ мельницѣ.
2) Часть гончарнаго кру́га (см.). Вас. 179. Шух. І. 260 — 262.
3) Верхній слой скирды.
4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). КС. 1882. VIII. 282; 1892. ІІІ. 382.
5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. Мир. ХРВ. 306.
6) У гребенщиковъ: верхушка рога. Вас. 163.
Вершня́к, -ка́, м.
1) Одинъ изъ пильщиковъ досокъ, стоящій при работѣ сверху. Борз. у.
2) = Верхняк 1. Черниг. у.
I. Круг, -га, м.
1) Кругъ, окружность, круговая линія.
2) Горизонтъ, кругозоръ. Вже со́нце в кру́зі. Солнце на горизонтѣ. Желех. Зійшли мої літа, як вихор з круга світа. КС. 1883. II. 468. Щоб ти пішов круга світа. Ном. № 3677. (Проклятіе). Бодай йому з круга світа повернуло! Кіев. у. (Проклятіе).
3) Кругъ, составленный расположившимися по окружности предметами, людьми. Тихо виступали в круг дівчата, побравшись по дві попід руки. Левиц.
4) Кругъ (дороги), объѣздъ. Хто кругу не боїться, — далі становиться. Посл.
5) Извѣстная часть (пудовъ до 2 —
3) волокна пеньки, льна, намотанная на деревянный обручъ. Вас. 200. Чуб. VII. 408. Сорок кругів прядіва. Мнж. 46.
6) — колі́с. Комплектъ колесъ для воза.
7) Площадь, ограниченная окружностью.
8) Кругъ деревянный, металлическій и пр. — отдѣльный или какъ часть различныхъ снарядовъ, посуды, мебели и пр. Такъ, кру́гом называется дно деревянной посуды, вырѣзанное, но еще не обработанное (Шух. І. 250); круг является одною изъ двухъ сторонъ коли́ски (Шух. І. 98), частью м’я́льниці (Вас. 159).
9) Родъ деревяннаго столика у гуцульской печи, на который выкладывается приготовленная куле́ша. Шух. І. 96.
10) Въ повозкѣ: каждая изъ двухъ поперечныхъ стѣнокъ кузова. Рудч. Чп. 250.
11) — гонча́рський. Кругъ, станокъ гончара; устройство: вертикально стоящее верете́но, которое своей пяткой, спіне́м, вращается въ подшипникѣ, лежащемъ на полу; верхній конецъ верете́на прикрѣпленъ къ высокой скамьѣ, называемой ла́виця, при помощи жа́бки, дощечки съ выемкой; внизу на веретенѣ нижній кругъ, — спідня́к, вращаемый ногами, а вверху — верхня́к, меньшій кругъ, на которомъ формуютъ посуду. Шух. І. 261, 262. Полтавскія названія частей круга: верете́но — веретено, п’я́тка — деревянная подставка для круга, порпли́ця — желѣзный подшипникъ для веретена, а ду́чка — лунка въ ней, ла́ва = скамья, ко́ник = жа́бка, спідня́к, спо́день, кру́жка — нижній кругъ, верхня́к, голова́, голо́вка, кружа́лко — верхній кругъ; спи́ці — большею частью круглыя деревянныя трости, въ числѣ шести, образующія подпорку для нижняго круга и располагающіяся подъ нимъ въ видѣ круглой клѣтки; шпе́ник желѣзный стержень на верхнемъ кружкѣ, на который накладывается комокъ глины при формовкѣ. Вас. 179. Нѣсколько различаясь по своей конструкціи, круги́ бываютъ: шльо́нський, голова́тий, шестерня́, воло́ський. Вас. 179.
12) Тулья шапки. Вас. 156.
13) Темя головы? Болить моя головонька від самого круга. Грин. III. 162.
14) Участокъ поля. Там же мі стоїть три круга ярини, пішли її жати три красні дівчини. Гол. В сьому крузі луччі буряки, аніж на низу. Кіев. г.
15) Переносно: область. Будем висліжувати, світогляд народа в крузі релігії. Левиц.
16) — дугану. Пятьдесятъ пачекъ табаку (курит.). Вх. Лем. 428. Ум. Круже́чок, кружо́к.