Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 12 статей
Запропонувати свій переклад для «верховіття»
Шукати «верховіття» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Верху́шка –
1) верх, вершо́к, верше́чок, верхі́в’я́. [Вершо́к на ша́пці си́ній. Дощо́ва хма́ра висо́вує з-за гори́ своє́ верхі́в’я (Коцюб.)].
• В. горы – вершо́к, верше́чок, шпиль, шпиле́чок, щолопо́к; (соб.) верхогі́р’я.
• Крутая в. – щовб, що́вба.
• Острая в. – остри́ця (гал.).
• В. растения – щит, щито́к (р. -тка́) чуб, чубо́к (р. -бка́), верше́чок (р. -чка), верхі́вка, ку́дер (р. -дря).
• В. дерева (соб.) – верхові́ття. [А я на тій ру́ті-м’я́ті щити́ позрива́ю. Зломи́в щито́к з дубка́. На ду́бові, на верше́чку, там посія́в мужи́к гре́чку. Золоті́ї верхі́вочки]. См. Верши́на;
2) анат., в. легкого – вершо́к.
Верши́на горы – верх, верши́на, верхови́на, киче́ра (гал.), (соб.) верхогір’я.
• В. обнаженная – лисого́ра (Коцюб.).
• В. дерева – верх, верши́на, верхови́на, (соб.) верхові́ття, верхі́в’я, верхі́вля, (крона) чо́ло́. [Засну́в і дуб верши́ною висо́кий (Грін.). Навкруги́ дере́ва спа́ли, вго́ру зня́вши те́мні чо́ла (Грінч.)]. См. Верху́шка 1.
Масли́нный, -ли́новый –
1) (о дереве) масли́новий, оли́вовий, оли́вний, оли́вковий. [Шуми́ть верхові́ття оли́вного га́ю (Крим.). Попеля́сті ди́кі оли́вкові дерева́ (Н.-Лев.)];
2) (о плодах) масли́новий, оли́в(к)овий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Верхушка –
1) (о верх. башни, дома) верх, -ха, верше́чок, -чка;
2) (верх деревьев) верхові́ття, -ття, вершо́к, -шка́;
3) (о верш. гор) верхі́в’я, -в’я, шпиль, -ля;
4) (о вер. разных предметов) верх, -ха́, вершо́к, -шка́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Верхушка (волны) – вершо́к (-шка́);
• в. (дерева) – верхові́ття.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Верхушка
• Верхушка (вершина) горы – верх (верховина, вершина, верхів’я) [гори]; шпиль [гори]; (діал.) грунь; щолоп(ок) [гори]; (збірн.) верхогір’я. [Тінь в долинах… Верхогір’я Наче золоте… Кримський.]
• Верхушка (вершина) дерева – верх (вершина, верховина, верхів’я) [дерева]; (збірн.) верховіття.
• Крутая верхушка горы – крута верхівка гори, іще щовб (щовба) [гори]. [Ходи бо геть: став саме на щовбу гори — посунешся у провалля. Сл. Гр.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Верхові́ття – верхушка (дерева, куста).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

верхові́ття, -ття, -ттю, у -тті

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Верхові́ття, -тя, с. Верхнія вѣтви деревьевъ. Верховіття у тернів стинає, меншому брату приміту покидає. Макс.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Верху́шка = верх, вершо́к. — Верх на шапцї синїй. (Дерева) — верхови́на, верхів’я́, вершня́к, верховіття. — Окоренок піде на стовп, середина на дошки, а верховина на топливо. С. Аф. — Будемо тобі верховіття у тернїв стинати, тобі на признаку на шляху покидати. н. д. (Гори́) — верховина́, шпиль. – Злїз на гору, на самий шпиль.
Верши́нникъ = 1. верхові́ття, вершня́к. 2. байра́к, лїсо́к (у вершинї балки).
Вѣтвь, вѣ́тви = ві́тка, віть (С. Аф.), гі́лька, ги́лка, (поб.) — гіля́ка, (здр.) — гі́лечка, ги́лонька, (гал.) — галу́зь, галу́зка, (мн.) — ві́ти, ві́ття, гільля́, (здр.) — гі́льлячко, галу́ззя, (тоненькі) — по́віття, (троїцькі) — кле́чання, (одломані) — чахвина́, (весїльна, уквітчана квітками) — гі́льце, ги́льце, ви́льце, (верхні) — верхові́ття. — Лучче птицї на сухій гільцї, нїж в золотій клїтцї. н. пр. — Та виломлю калинову вітку, та застромлю за білу намітку. н. п. — Долина глибока, калина висока, аж до долу гільля гнеть ся. н. п. — Як широка сокорина віти розпустила, а над самою водою верба похилилась. К. Ш. — А там в лїсї на галузї сорока скрегоче. н. п. — Рубайте сосонку-деревце молодій Марусї на гільце. н. п. — Гильце деревце з ялини і з червоної калини. н. п. — Верховіття у тернїв зтинає, меншому братові прикмету покидає. н. д.