Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 29 статей
Запропонувати свій переклад для «виголошувати»
Шукати «виголошувати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вещать – віща́ти, виголо́шувати.
Возглаша́ть, -ся, возгласи́ть, -ся – поклика́ти, -ся, покли́кнути, -ся, виклика́ти, -ся, ви́кликнути, -ся, виголо́шувати, -ся, ви́голосити, -ся. [Підня́в го́лос і покли́кнув «ві́чную па́м’ять» (Неч.-Лев.)].
• Возглашё́нный – ви́голошений.
Гласи́ть – (юрид. терм.) звуча́ти [Стаття́ зако́ну звучи́ть], каза́ти, говори́ти [Зако́н ка́же (гово́рить), стаття́ зако́ну ка́же (гово́рить)]; виголо́шувати.
Глаша́ть – виголо́шувати.
Деклами́ровать – декламува́ти, виголо́шувати.
Многоле́тствовать –
1) до́вго жи́ти, до́вгий вік жи́ти;
2) кому, церк. – многолі́тствувати, виголо́шувати (сов. ви́голосити) многолі́ття, многі́ літа́ кому́.
Провозглаша́ть, провозгласи́ть –
1) что – проголо́шувати, проголоси́ти, оголо́шувати, оголоси́ти, виголо́шувати, ви́голосити, оповіща́ти, оповісти́ти, (возглашать) виклика́ти, ви́кликнути що кому́; см. Возвеща́ть, Оглаша́ть, Обнаро́довать. [Буржуа́зна демокра́тія на слова́х проголо́шувала ни́зку свобо́д (Касян.)].
• -ша́ть кого – вихваля́ти, виславля́ти кого́.
• -ша́ть кому похвалы – проголо́шувати хвалу́ (похвалу́) кому́.
• -ша́ть имя чьё – проголо́шувати ім’я́ чиє́;
2) кого кем, чем – проголо́шувати, проголоси́ти, окл[р]ика́ти и окл[р]и́кувати, окл[р]и́кнути́. [Проголо́шено його́ полко́вником. Гляди́, ще й ко́нсулом його́ окли́чуть (Куліш). Черева́нь уже окри́кував Сомка́ ге́тьманом (Куліш)].
Провозглашё́нный –
1) проголо́шений, оголо́шений, опові́щений;
2) проголо́шений, окл[р]и́кнутий ким, чим.
Произноси́ть, произнести́ и произне́сть –
1) (говорить) промовля́ти, промовля́ти, вимовля́ти, ви́мовити, прока́зувати, проказа́ти, виголо́шувати, ви́голосити, виріка́ти, ви́ректи, проріка́ти, проректи́, ви́повісти, ви́гомоніти що; [Здає́ться, на́че-б то одні́ слова́ вони́ промовля́ють (Єфр.). Напівме́ртві уста́ вимовля́ють її́ ім’я́ (Коцюб.). Ча́сом він прока́зував ці́лі до́вгі фра́зи яко́юсь незрозумі́лою мо́вою (Корол.). Ці чудо́ві слова́, найбі́льшого письме́нника з чи́стою со́вістю мо́же проказа́ти все украї́нське письме́нство (Єфр.). Ви́голосив дія́лог двома́ неодна́ковими голоса́ми (Крим.). Хто ви́рік оттаке́? – пита́лися лякли́во богомо́льці (Дн. Чайка). У всьо́му то́му не провини́в Йов і не ви́повів нічо́го безу́много про́ти Бо́га (Кн. Йова). Усе́ це з плаче́м ви́гомоніла Мала́нка Андрі́єві в спи́ну (Коцюб.)].
• -си́ть, -сти́ речь – промовля́ти, промо́вити, виголо́шувати, ви́голосити, каза́ти, сказа́ти промо́ву.
• -си́ть стихи, молитвы – прока́зувати ві́рші, молитви́.
• -си́ть, -сти́ приговор – виріка́ти, ви́ректи при́суд.
• -сти́ вслед за кем – проказа́ти за ким.
• -си́ть о чём свое суждение – виріка́ти свій суд про що, висло́влювати свою́ ду́мку про що.
• Быть в состоянии -сти́ – добу́ти го́лос. [Хо́четься похвали́тись і не добу́ду го́лосу з груде́й (Коцюб.)];
2) (выговаривать) вимовля́ти, ви́мовити, вика́зувати, ви́казати; (при чтении) вичи́тувати, ви́читати. [Він уже́ знав їх іме́на, ті́льки вимовля́в їх я́кось чу́дно (М. Лев.). Як ото́ вони́ ка́жуть, до я так не ви́кажу (Переясл.). Як його́ вичи́тувать тре́ба? (О. 1862)].
• -си́ть растягивая – з про́тягом вимовля́ти.
• Произноси́мый – промо́влюваний, вимо́влюваний, прока́зуваний, виголо́шуваний; вимо́влюваний, вика́зуваний.
• Произнесё́нный – промо́влений, ви́мовлений, прока́заний, ви́голошений, ви́речений, проре́чений, випові́джений; ви́мовлений, ви́казаний.
-ться –
1) промовля́тися, бу́ти промо́вленим, вимовля́тися, бу́ти ви́мовленим, прока́зуватися, бу́ти прока́заним, виголо́шуватися, бу́ти ви́голошеним, виріка́тися, бу́ти ви́реченим, проріка́тися, бу́ти проре́ченим;
2) (выговариваться) вимовля́тися, бу́ти ви́мовленим, вика́зуватися, бу́ти ви́казаним. [Як вимовля́ється сло́во «життя́» в Галичині́?].
Прокри́кивать, прокрича́ть –
1) крича́ти, прокрича́ти, гука́ти, прогука́ти кому́ що; вигу́кувати, ви́гукнути що; (извещать криком) проголо́шувати, проголоси́ти, виголо́шувати, ви́голосити що; срв. Выкри́кивать. [Неха́й він люту́є, по́ки сам заги́не, по́ки безголо́в’я во́рон прокричи́ть (Шевч.)];
2) -ча́ть известное время – прокрича́ти, ви́кричати; прогука́ти.
• Ребёнок -ча́л всю ночь – дити́на прокрича́ла (ви́кричала) ці́лу ніч.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Сказывать, сказать – казати, сказати, мовити, промовляти, промовити, вимовляти, вимовити, висловлювати, висловити, відповідати, відповісти, виголошувати, виголосити, розповідати, розповісти, оповідати, оповісти:
• всё, что можно сказать – усе, що можна сказати;
• [да] и то сказать – та й те сказати;
• достаточно сказать, что – досить (достатньо) сказати, що;
• забегая вперед, следует сказать, что – забігаючи наперед, треба (потрібно, слід) сказати, що;
• как сказать – як сказати, дивлячись по тому, як; побачимо;
• короче сказать – коротко кажучи;
• лучше (вернее, точнее) сказать – краще (точніше) сказати;
• можно сказать – можна сказати;
• не сказал ни слова – не сказав (не мовив) ні (і) слова; (сниж.) і губи не розтулив (не роззявив);
• нечего сказать (ничего не скажешь) – нічого не скажеш;
• нужно правду сказать – треба правду сказати; ніде правди діти;
• по правде (по чести) сказать – сказати правду, правду (по правді) кажучи;
• прежде чем сказать – перед тим, як сказати; перш ніж сказати;
• скажем – скажімо, наприклад, приблизно, припустімо, припустимо;
• скажешь курице, а она всей улице – секрет – далі базару не піде (Пр.); сказав кумі, а вона всій слободі (Пр.); скоро з воріт, а тут і ріт (Пр.); ніхто не знає, тільки дід, баба і ціла громада (Пр.);
• скажи(те) на милость, скажи(те), пожалуйста – скажи, скажіть на Бога (на милість); скажи, будь ласка, скажіть, будьте ласкаві; ото [яке] диво; чи [ти] ба; диви-но;
• сказав эти слова, он ушел – по цій мові він пішов;
• сказал бы словечко, да волк недалечко – я б сказав, та огірки за пазухою (Пр.); я б сказав, та піч у хаті (Пр.);
• сказал, как отрубил – сказав, як зав’язав (Пр.); сказав, як цвяхом (як гвіздком) прибив (Пр.);
• сказал что-то несообразное – сказав щось неподібне (безглузде); нісенітницю якусь сказав; (образн. разг.) таке сказав, що ні пришити, ні прилатати; притулив горбатого до стіни;
• сказано — сделано – сказано — зроблено; як сказав, так і зробив (учинив);
• сказано — як зав’язано;
• сказать в шутку – на сміх (на жарт, жартом, жартома) сказати;
• сказать невпопад – не до ладу сказати; не до речи мова; (шутл.) утяти до гапликів;
• сказать нечто – сказати дещо;
• сказать складно, удачно, хорошо – до ладу (до ладу та до прикладу) сказати;
• сказать с ударением – сказати з притиском;
• смело (с уверенностью) можно сказать, что – можна сміливо (з певністю) сказати, що;
• стыдно сказать – стидно (соромно) сказати; без сорома казка;
• так сказать – мовляв, так би мовити, як говорять, як кажуть, сказати б, (иногда) сказав би;
• чтобы не сказать больше – щоб не сказати більше;
• что еще можно сказать – що ще можна сказати, що ще можна додати до сказаного, більше нічого сказати, більше нічого додати до сказаного. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вещать – віща́ти, -ща́ю, -ща́єш, виголо́шувати, -шую, -шуєш.
Гласить – каза́ти (кажу́, ка́жеш), виголо́шувати, -шую, -шуєш.
Глашать – виголо́шувати, -шую.
Произносить, произнести –
1) виголо́шувати, -шую, -шуєш, ви́голосити, -лошу, -лосиш;
2) (выговаривать) вимовля́ти, -ля́ю, -ля́єш, ви́мовити, -влю, -виш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Речь – промова; (разговор) – розмова; мова. Речь произносить – виголошувати промову. Речь вести – вести мову; провадити мову, розмову. О чем речь – про що мова. Речь идет о… – мова мовиться за… Речь кому прерывать, перебивать – перебивати мову; (своими словами) – упадати в мову. Обвинительная речь – обвинне слово. Защитительная речь – оборонне слово.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Держать
• Важно, гордо держать себя – поводитися пишно; пишатися (іноді гонорувати); згорда триматися; (глузл. зниж.) бундючитися (пиндючитися).
• Держать в ежовых рукавицах кого (разг.) – тримати (держати) в [тісних, цупких] шорах (у лабетах, у лещатах) кого.
• Держать влево – ліворуч брати; (розм.) брати соб.
• Держать в памяти – мати у тямці (у пам’яті); зберігати в пам’яті; пам’ятати; (розм. давн.) мати на пеньку.
• Держать вправо – брати праворуч; (розм.) брати цабе.
• Держать в руках кого – мати (тримати, держати) кого в руках (у жмені, у кулаці, негат. у лапах); до рук прибрати кого; тримати (держати) на поводі (на припоні) кого.
• Держать в тайне – тримати (держати) в таємниці (в секреті); таїти. [Таїла від Бога, та чортові сказала. Пр.]
• Держать в чёрном теле кого – не дбати за (про) кого; занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти) кого; тримати (держати) в чорні кого.
• Держать дело под сукном – зволікати (відкладати) справу; (іноді) тримати (держати) справу під сукном.
• Держать курс на что – тримати (держати) курс на що; прямувати на що; іти, плисти (пливти) у напрямі на що.
• Держать на уме – мати на думці (на мислі).
• Держать нос по ветру (перен.) – тримати (держати) носа за вітром; ловити носом, куди вітер віє (дме); чути (дивитися), звідки вітер віє.
• Держать пари – іти в заклад; закладатися (іноді заставлятися); битися у (об) заклад.
• Держать порох сухим (перен.) – тримати (держати) порох сухим; бути напоготові.
• Держать путь – простувати (прямувати); іти, їхати; верстати путь (дорогу).
• Держать речь – промовляти, виголошувати промову; мати слово.
• Держать руки по швам – стояти струнко.
• Держать руку, сторону кого (перен.) – тягти руку за ким; тягти за кого; бути на боці кого (на чиєму боці); тримати з ким; стояти за ким, за кота; (іноді образн.) перевестися на чий розум.
• Держать себя – поводитися.
• Держать себя опрятно – ходити чепурно (охайно); бути охайним (чепурним).
• Держать слово – додержувати слова; бути кріпким на слово.
• Держать совет – радитися; раду радити; (давн.) радувати.
• Держать экзамен – складати (тримати) іспит (екзамен).
• Держи карман шире! (разг. шутл.) – підставляй поли!; наставляй ширше кишеню!; дам, дам — коли б лише здоров зносив!; дідька лисого!; чорта з два!; не дочекаєшся!; завтра з мішком!
• Держи ухо востро (разг.) – пильнуй; будь обережний (обережним); бережися (стережися); будь насторожі; гляди-но; (образн.) на задні колеса оглядайся.
• Ешь борщ с грибами, держи язык за зубами – їж борщ з грибами, держи язик за губами. Пр. їж зубами, а придержуй губами. Пр. Держи язик за зубами (на зашморзі). Пр. Мовчи та годуйсь. Пр. Дивись, мовчи, а своє роби. Пр. Мовчи та мак товчи; мовчанка не пушить. Пр. Щоб з рота й пари не пустив. Пр. Чуй, не чуй, бач, не бач, а мовчи. Пр. Знай та гадай — мудрому досить, цить та диш. Пр. Мовчок: розбив тато горщок, а мати і два, та ніхто не зна. Пр. Не у всі дзвонять. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Виголо́шувати, ви́голосити – об’являть, об’явить, произносить, произнести, провозглашать, провозгласить, возвещать, вещать, возвестить.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Провозглашать, провозгласить кого что – проголо́шувати, проголосити кого, що; (что) – виголо́шувати, виголосити що.
Произносить, -нести (тост) – виголо́шувати, виголосити.
Речь –
1) (ораторская) – промо́ва, сло́во; р. вступительная – вступна́ промо́ва; р. заключительная – кінце́ва промо́ва; р. защитительная – промо́ва оборо́нна, сло́во за́хисту, оборо́нне сло́во; р. митинговая – мітинго́ва промо́ва; р. надгробная – промо́ва над домовиною, надгро́бна промо́ва; р. обвинительная – сло́во обвинува́чення, обвино́вна промо́ва; речи оговорные – обмо́вні слова́; р. поздравительная – привіта́льна промо́ва, промо́ва на (для) привіта́ння; р. приветственная – привіта́льна промо́ва; р. говорить, держать – каза́ти промо́ву, каза́ти, промовляти; р. говорить, произносить – каза́ти промо́ву, виголо́шувати промо́ву; сказать дельную речь – сказа́ти до ді́ла;
2) (беседа) – розмо́ва, мо́ва; р. вести – прова́дити (роз)мо́ву; р. идет о… – мо́ва мо́виться за…; р. прерывать кому – перебива́ти мо́ву кому́;
3) (язык) – мо́ва; р. письменная – письмо́ва мо́ва.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

виголо́шувати, -ло́шую, -ло́шуєш; ви́голосити, -лошу, -сиш; ви́голоси, -сіть

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ви́голосити. См. Виголошувати.
Виголо́шувати, -шую, -єш, сов. в. ви́голосити, -шу, -сиш, гл. Объявлять, объявить, громко произнести, провозгласить.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Произносить, произнести — виголо́шувати, ви́мовити, ви́голосити, вимовля́ти.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

промо́виця, промо́виць; ч. промо́вець
1. та, хто виголошує промову. [Хай там що мала на увазі промовиця, її спіч видається пророчим. (Український тиждень, 2015). Ідею: Шевченко – не ікона підхопила і наступна промовиця Тамара Филимонівна Слівкіна, вчителька української мови і літератури школи № 29<…> (Кримська світлиця, 2014). <…> сама промовиця на цім прегарнім зачині ніяк не здужала спинитися, її на очах заносило, як авто на ковзкій дорозі, й нездоланно тягло в кювет <…> (Оксана Забужко «Я, Мілена», 1997). Він зробив павзу, але ніхто з його людей не захотів висловлювати обурення якимось несловесним способом і довелося надати слово черговій промовиці. (Сучасність, Мюнхен, 1977).]
2. та, хто вміє або любить виголошувати промови; громадська ораторка. [«<…> Вони розуміють, що вони з нами нічого не зроблять», – реагує промовиця з маршу жінок. (the-village.com.ua, 08.03.2020). Завсіди весела, дуже дотепна, прекрасна промовиця, мила й гарна, вона опановувала увагу приявних, чарувала всіх. (Краківські вісті, 30.01.1942).]
див.: виступа́нтка, промо́вниця, красномо́виця

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Возглаша́ть = виголо́шувати, го́лосно вимовля́ти, вигу́кувати.
Провозглаша́ть, провозгласи́ть = оголоша́ти, оголо́шувати, виголо́шувати, промовля́ти, окли́кувати, оголоси́ти, ви́голосити, промо́вити, окликну́ти. — Ви оголосили сьвяту істину. Кн. — Гайдамаки окликнули Залізняка своїм отаманом. Бар. О.
Провѣща́ть = провіща́ти, виголо́шувати, промовля́ти (голосно).
Произноси́ть, провзнести́, произне́сть = промовля́ти, вимовля́ти (С. Л.), прока́зувати, промо́вити, ви́мовити, проказа́ти (С. Л.), ви́словити, ви́голосити. — Мої уста лукавого не скажуть і мій язик неправди не промовить. К. І. — Приставляла до печі, промовляла три речі: кипи, кипи корінець. н. п. — Проказала вона сї слова, тай вийшла з хати. С. Л. — За обідом грап висловив коротеньку промову. Кн. — П. невня́тно = муги́кати, момота́ти. — П. безсмы́сленные зву́ки = белькота́ти. — П. пригово́ръ = виріка́ти (С. Л.). — П. стихи́ = промовля́ти, виголо́шувати ві́рші, віршува́ти.

Запропонуйте свій переклад